Преса православної церкви в Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст.: тематика і проблематика

brief description

Дніпропетровський національний університет

На правах рукопису

БОЙКО Алла Анатоліївна

УДК 070.48 ( 477 )

Преса православної церкви в Україні кінця ХІХ початку ХХ ст.: тематика і проблематика

10.01.08 журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук

Науковий консультант
Різун Володимир Володимирович,
доктор філологічних наук, професор

Дніпропетровськ 2002

ЗМІСТ
ВСТУП......................................................................................................... 4

РОЗДІЛ 1.Преса православної церкви в контексті журналістики
в Україні кінця ХІХ початку ХХ ст.
1.1. Періодичні церковні видання як предмет
журналістикознавчого дослідження................................................13
1.2. Систематизація, типологізація та жанрові особливості
видань православної церкви.......................................37
1.3. Особливості функціонування церковної преси на
теренах Західної України.................................................................... 61
1.4. Характерологічні риси Епархиальных Ведомостей”................81
1.5. Редакційно-видавнича діяльність представників
духівництва.........................................................................................93
Висновки до розділу..........................................................................114

РОЗДІЛ 2. Специфіка відображення суспільно-політичних подій
на шпальтах преси православної церкви
2.1. Пропаганда християнських релігійно-етичних принципів
у церковній періодиці..........................................................117
2.2. Національні питання та концепція їх висвітлення у пресі
для різних аудиторних груп.................................................................139
2.3. Українське питання” та його віддзеркалення
в часописах православної церкви....................................................159
2.4.Дискусії про роль і місце інтелігенції в суспільному процесі....................................................................................................175
2.5. Критика теоретичних засад марксизму .....................................189
2.6. Ідейно-тематична парадигма православних часописів........206
2.7. Доробок духівництва в розвиток газетно-журнальної
публіцистики в Україні.................................................................221
Висновки до розділу.....................................................................261

РОЗДІЛ 3 .Літературно-художня критика на шпальтах церковних часописів
3.1.Теми та ідеї художньо-літературних та мистецтвознавчих статей на шпальтах церковної періодики.............263
3.2. Літературно-художня критика як публіцистичний
засіб прищеплення православної моралі...................................285
3.3.Характер та концептуальні особливості висвітлення деяких культурознавчих теорій.....................................................................312
3.4. Внесок православних публіцистів у розвиток журнальної
літературно-художньої критики та мистецтвознавства.................341
Висновки до розділу.....................................357
ВИСНОВКИ.......................................................................................359

Список використаної літератури.....................................................367

Додаток 1 . Бібліографічний покажчик періодичних видань православної церкви в Україні.............402

ВСТУП
Актуальність обраної теми зумовлюється майже повною відсутністю у вітчизняному журналістикознавстві та історії журналістики, як і в історії української культури взагалі, об’єктивного дослідження преси православної церкви кінця ХІХ початку ХХ ст. І це незважаючи на той значний інтерес, який викликають у науковців і громадськості процеси духовного розвитку України минулого і сьогодення. Важливість й актуальність дослідження вказаної теми визначаються як суто журналістикознавчими проблемами, так і загальнодуховними, націотворчими, історичними, релігієзнавчими, політичними, художньо-естетичними тощо.
Штучне припинення розвитку недержавної (некомуністичної) преси в Україні, яке відбулося у 1918 р., негативно вплинуло на процес вивчення всіх сегментів періодики минулого, церковної преси зокрема. Разом із тим, деякі групи газет і журналів досліджувалися і в радянські часи, хоча неповно і тенденційно. Періодичні видання релігійних організацій, а також імена і праці видавців, редакторів, журналістів і авторів, творчий доробок яких став змістом часописів вказаного сегмента, були вилучені з наукового та культурного контексту.
З ідеологічних причин залишилася поза увагою науковців духовна, виховна, освітня, культурологічна, літературна, журналістська спадщина представників духівництва. А ті аспекти, які все ж таки висвітлювались у науковій літературі, не завжди відповідали історичній правді, бо трактувалися з позицій непримиренного атеїзму. Саме це стало основою ігнорування широкої проблемно-тематичної палітри православних часописів.
Таким чином, з наукового обігу було вилучено значні за обсягом масиви періодики, у тому числі й видання православної церкви, що виходили в Україні впродовж ХІХ початку ХХ ст. Проте більшість із них не втратила й сьогодні своєї духовної цінності. Вони залишаються неоціненними джерелами для релігійної освіти і виховання, мають історичну, культурну, філософсько-етичну цінність. Більша частина дидактико-релігійних та філософських публікацій, що містилася у цих часописах, актуальні і нині.
У представленому дослідженні вперше у вітчизняному журналістикознавстві та в зарубіжній україніці знайдено, описано, досліджено і виокремлено в певну систему більше 110 періодичних видань, що належали православній церкві. У дисертації доведено, що цей сегмент періодики був сформований за аудиторним принципом і охоплював майже всі верстви населення тогочасної України. Це зумовило широкий діапазон репрезентації газет і журналів, що видавалися православним духівництвом.
Треба відзначити, що орієнтація часопису на певну читацьку аудиторію є нагальною потребою для розвитку сучасних засобів масової комунікації, і досвід православних періодичних видань є актуальним для ЗМК нашої країни. Науково об’єктивний аналіз різножанрових публікацій у пресі досліджуваного сегмента дає можливість збагатити уявлення про журналістський процес указаного періоду.
Окремо варто сказати про публіцистичну майстерність авторів періодичних видань, що виходили під егідою православної церкви. Персонологічні дослідження журналістської діяльності духівництва, біографічні відомості та інформація про їх внесок у становлення і розвиток періодичних видань, що стали частиною загальної культури не лише церкви, але й суспільства, є важливим етапом дисертаційної роботи. Деякі з них, зокрема С.Аскольдов, В.Барвінок, В. Завитневич, В.Зінківський, О.Глаголєв, В.Екземплярський, П.Кудрявцев, П.Левітов, М.Петров та ін., створили персональну журналістику”, оскільки їх погляди на суспільно-політичні події, націотворчі процеси, культуру часто не тільки не збігалися з позицією офіційної церкви, але й суперечили їм. Проведене дослідження їх публіцистичної та редакторської спадщини дозволяє виокремити істинні постаті на ниві журналістики.
Маловивченою з позицій історії журналістики є джерельна база: часописи православної церкви залишилися поза увагою пресознавців. Як відзначається в дисертації, об’єктивних наукових характеристик усієї церковної періодики досі ще не було. Не досліджувався журналістський доробок авторів цих періодичних видань, а також їхня роль у становленні та розвитку жанрової системи преси, тематики і проблематики, художньо-публіцистичних засобів статей тощо. Окремі праці, що з’являлися у науковій літературі, мають фрагментарний характер. У поле уваги науковців в останні часи потрапляли імена деяких представників українського духівництва, але їх журналістська, публіцистична, редакторська і діяльність залишилася не дослідженою. З позицій пресознавства не вивчалася видавнича діяльність церкви, не висвітлено багато аспектів культурної спадщини церкви.
Об’єктивне і неупереджене вивчення преси православної церкви в Україні кінця ХІХ початку ХХ ст. вважаємо актуальним і нагальним для сучасності ще й тому, що воно дозволяє, користуючись досвідом минулого, висвітлити деякі аспекти функціонування релігійних інституцій та їх стосунки із суспільством, державою, особистістю і тим самим ще раз визначити роль церкви в системі соціальних інститутів. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Представлене дослідження входить у межі наукової програми факультету систем та засобів масової комунікації Дніпропетровського національного університету Масова комунікація у соціокультурному контексті”. Пов’язана тема дисертації з розробкою комплексних Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, оскільки входить у коло наукових програм і планів, над якими працюють науковці впродовж останніх років: Роль ЗМІ у процесах державотворення України”, Редакційно-видавнича справа: досвід, проблеми, майбутнє”, Українська журналістика в контексті світової”.
Методологічною основою для проблемно-тематичного, типологічного, мовностилістичного, жанрового аналізу церковної періодики і православної преси, редакційно-видавничих характеристик, дослідження діяльності окремих журналістів і публіцистів, що виступали на шпальтах вказаних часописів, послужили праці сучасних теоретиків та істориків української журналістики: В. Здоровеги, Н. Зелінської, В. Іванова, В. Качкана, О. Коновця, С. Костя, О. Кузнецової, І. Крупського, В. Лизанчука, Й. Лося, А. Мамалиги, І. Михайлина, А.Москаленка, М.Нечиталюка, Ф. Погребенника, А. Погрібного, О. Пономаріва, Б.Потятиника, Г. Почепцова, Т. Приступенко, В. Різуна, М. Романюка, Н. Сидоренко, Т. Старченко, М. Тимошика, П. Федченка, Б.Чернякова, В. Шкляра, Ю. Ярмиша та ін.1)
Мета дослідження ввести до наукового обігу десятки періодичних видань, численні імена публіцистів, журналістів, редакторів церковних часописів, які з ідеологічних позицій залишилися поза увагою ________________________________________
1)Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості. Львів, 2000; Зелінська Н.Українська наукова публіцистика в сучасних типологічних вимірах: реалії та прогнози // Українська періодика: історія і сучасність. Доп. та повідом. 5 Всеукр. наук.-теорет. конференції. Львів, 1999; Іванов В. Соціологія масової комунікації. К., 1999; Качкан В. Хай святиться ім’я твоє . Чернівці, 1994; Коновець О. Наукова періодична преса в Україні: історичні традиції і сучасні проблеми// Вісник Київ. ун-ту. Серія: журналістика. Вип. 6. К., 1998; Кость С. Від просвітництва і поширення інформації до пропаганди// Зб. праць Науково-дослідного центру періодики. Львів, 2001; Крупський І. Національно-патріотична журналістика на Україні (друга половина Х1Х перша чверть ХХ ст.). Львів, 1995; Кузнецова О. Аргументація в публіцистиці. Львів, 1997; Лизанчук В. Якими цінностями ЗМІ насичують інформацію?// Українська періодика: історія і сучасність. Львів, 2002; Михайлин І. Історія української журналістики. Харків, 2000; Лось Й. Світоглядна публіцистика як формуючий принцип суспільства./ Ex professo. Зб. наук. праць. Дніпропетровськ, 2002. Вип. 3.; Москаленко А. Вступ до журналістики. К., 1997; Нечиталюк М. Деякі проблеми текстології з досвіду текстологічних видань) // Українська періодика: історія і сучасність. Львів. 2002; Пономарів О.Культура слова: мовностилістичні поради: Навч. посібник. К., 1999; Потятиник Б., Лозинський М. Патогенний текст. Львів, 1996 ; Почепцов Г. Коммуникативные технологии ХХ века. К., 1999; Приступенко Т. Деякі аспекти функціонування сучасного національного простору України// Українська періодика: історія і сучасність. Львів, 1999; Передирій В., Сидоренко Н., Старченко Т. Жіноча доля на тлі доби. К., 1999; Різун В., Мамалига А., Феллер М. Нариси про текст. К., 1998; Різун В. Природа і структура комунікативного процесу. К., 2000; Романюк М. Українська історико-журналістська наука на порозі ХХ1 століття// Українська періодика: історія і сучасність. Львів, 2000; Сидоренко Н. Журналістика як частина свого власного «я» // Вісник Київ. ун-та. Серія: журналістика. К.. 1993; Тимошик М. Її величність книга. Видавнича справа у Київському університеті. К.. 1999; Черняков Б. Зображальна журналістика в друкованих засобах масової інформації: Ілюстрована періодика від виникнення до середини ХІХ ст. К., 1998; ШклярВ. Журналістська майстерність : поетика журналістського твору. Конспект лекцій. К., 1995; Ярмиш Ю. Віра як образ мислення в системі розвитку держави// Образ. 2001. Вип. 2.
пресознавців; виявити найсуттєвіші риси преси православної церкви, які були визначальними у формуванні громадської думки мешканців тогочасної України і не втратили актуальності й нині; розглянути пресу православної церкви як неодмінну складову журналістського процесу кінця ХІХ початку ХХ ст. Відповідно визначені і такі завдання:
висвітлити і проаналізувати рівень дослідження проблеми та визначити ступінь наукової об’єктивності праць українських і зарубіжних вчених;
включити в журналістський контекст кінця ХІХ початку ХХ ст. ті періодичні видання, засновниками і видавцями яких були офіційні церковні кола або представники православного духівництва;
класифікувати і систематизувати ці часописи, визначити типи періодичних видань;
розкрити та піддати науковому аналізу тематику і проблематику
часописів вищеозначеного сегмента;
виявити концептуальні особливості публікацій;
проаналізувати основні жанрово-стилістичні та публіцистичні засоби преси православної церкви;
дослідити роль періодичних видань у формуванні громадської думки і світоглядних засад суспільства й особистості;
наголосити на внескові представників православного духівництва у розвиток журналістики й публіцистики;
подолати ідеологічні бар’єри і стереотипи, що виникли в суспільстві і наукових колах відносно преси православної церкви, її ролі у журналістиці та місця в духовному житті України;
визначити роль церковної преси у журналістському процесі кінця ХІХ початку ХХ ст.
Об’єктом дослідження стала роль цих періодичних видань у суспільно-політичному та культурному житті України зазначеного періоду, а також методи впливу преси на соціальну свідомість і світогляд особистості.
Предметом наукового аналізу є особливості становлення і закономірності розвитку системи преси православної церкви в Україні, специфіка окремих газет і журналів, безпосереднє дослідження тематики і проблематики вказаних часописів, а також публіцистична, редакторська, видавнича діяльність авторів православних видань. У дисертації не досліджуються релієзнавчі питання, що обговорювалися на шпальтах часописів православної преси, оскільки ми окреслили поле нашого дослідження лише тематикою, дотичною до суспільно-політичного і культурного життя тогочасної України. Суто теологічні фактори, які висвітлювались у деяких періодичних виданнях, на нашу думку, є предметом вивчення для релігієзнавців, філософів, богословів.
Таким чином, церковні періодичні видання виступають основою журналістикознавчого дослідження, спрямованого на включення конкретних видань у масив періодики кінця ХІХ початку ХХ ст., а також на виокремлення з газет, листків і журналів, що видавалися православною церквою, тих, які виходили в Україні згаданих часів.
У дисертації охоплюються періодичні видання, що виходили на території сучасної України, яка в означений період була розірвана між двома імперіями Російською та Австро-Угорскою. Аналізуються часописи, що побачили світ у кінці ХІХ на початку ХХ ст., проте, коли це необхідно, автор звертається і до преси, що виходила на початку і в середині ХІХ ст. Це дає можливість розширити проблемно-тематичний контекст і доповнити уявлення про історію створення та функціонування певних часописів.
При аналізі періодичних видань і дотичних архівних та наукових документів, дослідженні біографічної та редакторсько-публіцистичної діяльності працівників преси використовувалися комплексно-аналітичний, бібліографічно-описовий, системно-хронологічний, порівняльний, структурно-типологічний, проблемно-тематичний, жанрово-стилістичний методи наукового дослідження. Методологічні засади роботи грунтуються на принципах історизму, наукової об’єктивності, комплексності та достовірності.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що у вітчизняному журналістикознавстві це перше комплексне дослідження преси православної церкви в Україні кінця ХІХ початку ХХ ст. Недостатність інформації, свідоме замовчування” багатьох історичних процесів, що відбувалося у недалекому минулому, табу на все, що стосувалося релігії, розпорошеність церковних видань і рукописних документів по різних книгосховищах, бібліотеках, архівах, приватних колекціях тощо, брак повних комплектів часописів призвели до невизначеності самого явища церковна преса”, недослідженості діяльності персонального складу журналістів і редакторів.
Автором поданої дисертації вперше до наукового й історико-журналістського обігу введено більше 110 періодичних видань, архівні документи, рукописи, листи, а також повернено із забуття десятки імен працівників преси.
Виокремлені теми є наскрізними для періодичних видань усіх аудиторних груп, тому їх аналіз дозволяє скоригувати уявлення про тематику і проблематику періодичних видань, а також про парадигму трактування певних історичних фактів у пресі.
Усе зазначене вище дало можливість вперше в історії українського журналістикознавства здійснити послідовне системне і комплексне дослідження преси православної церкви кінця ХІХ початку ХХ ст., яке складається з таких компонентів:
опрацьованого значного масиву бібліографічного й архівного матеріалу, що став основою для дисертаційної роботи, а також для укладення покажчика православної преси в Україні;
введених до наукового обігу оригінальних, маловідомих або забутих фактів з історії журналістики;
обгрунтування специфічних ознак православної преси;
сегментування преси православної церкви та її систематизації за аудиторним принципом;
вилучення загальної концепції відображення історичних подій на шпальтах церковних часописів;
виявлення внеску окремих особистостей представників духівництва, філософів, публіцистів у процес становлення і розвитку преси православної церкви в тогочасному журналістському контексті;
встановлення залежністі концепцій видань від позицій офіційної церкви;
визначення місця періодики православної церкви у журналістському процесі кінця ХІХ початку ХХ ст.
Практичне значення результатів. Уведення до наукового обігу значного масиву періодичних видань православної церкви, проблемно-тематичний аналіз указаних часописів, дослідження публікацій, які висвітлюють характерологічні особливості вищеозначеної періодики, дає змогу доповнити і скоригувати журналістський процес кінця ХІХ початку ХХ ст.
Повернені нові імена публіцистів, редакторів, журналістів, що виступали в пресі православної церкви, дозволяють висвітлити досі невідомі аспекти у поступі духовного життя України.
Результати наукового дослідження можуть використовуватися пресознавцями, журналістами, літературознавцями, істориками, релігієзнавцями, філософами, культурологами. Вони стануть у нагоді викладачам і слухачам лекційних курсів з історії української журналістики, теорії і практики преси.
Апробація дослідження. Основна проблематика дослідження і деякі результати обговорено під час виступів на міжнародній конференції «Засоби масової інформації та становлення державності в Україні» (Ужгород, 2000), міжнародній конференції «Українська журналістика сьогодення у світовому інформаційному просторі (співвідношення глобального, загальнонаціонального та регіонального)» (Дніпропетровськ, 2001), Всеукраїнських науково-теоретичних конференціях «Українська періодика. Історія і сучасність» (Львів, Житомир, 1993-2002 рр.), на виступах у міжвузівських конференціях «Від бароко до постмодернізму» (Дніпропетровськ, 2000, 2002), у низці доповідей на конференціях, які щорічно проводяться у Дніпропетровському національному університеті («Науково-практичні конференції Дніпропетровського університету», Дніпропетровськ, 1991-2002).
Одержані результати дослідження використовуються в процесі розробки програм та викладання нормативного фундаментального курсу «Історія української журналістики» і спецкурсу «Преса православної церкви».
Публікації. Основні результати дисертаційної роботи викладено у монографії «Преса православної церкви в Україні 1900 1917 рр. Культура. Суспільство. Мораль», 21 публікації у фахових збірниках і журналах, 7 опублікованих доповідях на конференціях, 22 матеріалах до енциклопедичного словника «Українська журналістика в іменах» (Львів, 2001, вип.8).
Структура дисертації. Дисертацією є рукопис обсягом 398 сторінок, що складається зі вступу, трьох розділів, які поділені на 16 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (474 позиції), додатка Бібліографічний покажчик преси православної церкви в Україні”, що містить 112 позицій.

bibliography

ВИСНОВКИ

Кінець ХІХ — початок ХХ ст. в історії України ознаменувався багатьма подіями, вектори яких спрямовані в майбутнє. Саме тому ця доба приваблює істориків, політологів, культурологів, мистецтвознавців та багатьох інших, хто ставиться до минулого як до підгрунтя соціальних процесів майбутнього і вбачає в ньому джерело для адекватного розуміння та неупередженої оцінки проблем сучасності. Згідно з цією позицією будь-яка грань суспільного життя набуває вартості та значущості. Особливо це стосується проблем духовності нації, що отримали своє віддзеркалення у журналістиці.
Сучасний рівень дослідження журналістського процесу минулого надає можливість не лише описувати функціонування певних часописів або навіть груп періодичних видань, а дозволяє відтворити складну і поліфонічну картину історії журналістики. Підходячи до аналізу публікацій у православних часописах з позицій наукової об’єктивності та неупередженості, ми намагались уникнути тенденційності, яка шкодить адекватній оцінці журналістських матеріалів.
У дисертаційній роботі з усього масиву преси кінця ХІХ — початку ХХ ст. вперше вилучені періодичні видання православної церкви, а також систематизовані та класифіковані за аудиторним принципом. Він дав змогу дійти висновку про те, що церковна преса була покликана не лише задовольняти інформаційні, духовні, релігійні потреби читачів, але й формувати світоглядні засади суспільства. Цей принцип покладено в основу нашого дослідження — ми розглядали динаміку розвитку тієї чи іншої думки або ідеї в залежності від націленості газети чи журналу на певні читацькі прошарки. Аудиторний принцип, як нами доведено в цьому дослідженні, став визначальним при формуванні типів видань, жанрової системи часописів, їх лексичних особливостей, а також візуальних характеристик і дизайну.
Дослідження преси православної церкви, проведене за аудиторним принципом, дало можливість сформувати періодичні видання вказаного періоду в систему, яка відповідала ментальності віруючих і, разом із тим, мала характерні національні українські риси та ознаки. Це дозволяє розглядати її як самостійну систему православної преси в Україні. Проте розірваність українського народу між двома імперіями зумовила і характер преси, а також спосіб вирішення тих проблем, які стояли перед українськими громадянами Росії та Австро-Угорщини.
Православна церква, що функціонувала у вказаний період в Україні, була підкорена Російській державі і перетворена у "відомство православного сповідання", тому й преса, відповідно, змушена була керуватися ідеологічними настановами уряду імперії. Це знайшло свій відбиток у концепції публікацій, їх ідеологічній спрямованості, тематиці і проблематиці. Таким чином, преса православної церкви наприкінці Х1Х — поч. ХХ ст. стала ідеологічним супутником урядової та буржуазно-монархічної періодики, виконувала агітаційні та організаційні функції, маніпулюючи свідомістю мас.
Разом із тим, вимоги офіційних церковних кіл і російського уряду до журналістики як до духовного та ідейного керівника суспільства урізноманітнили тематику православних часописів, що привело до актуалізації публікацій у церковній періодиці, до перетворення її на справжнього духовного пастиря народу. На той час не було жодної значущої грані чи явища суспільного життя, яке б не отримало адекватної оцінки на шпальтах церковних часописів.
Преса православної церкви в Україні виконувала ціннісно-орієнтуючі функції, що особливо повно відбилося в часописах для інтелігентної, критично мислячої аудиторії. Імпульс, наданий офіційною церковною пресою, був настільки сильним, що спонукав православних мислителів та деяких священиків до створення власних періодичних видань, які відзначалися глибоким розумінням проблем народу, лібералізмом та критичним ставленням до існуючих соціальних порядків. Це дозволило нам дійти висновку, що діапазон преси православної церкви був досить широким. Нами визначено, що він знаходився між двома полюсами, перший з яких вичерпувався періодичними виданнями, що керувалися формулою "Православ’я, самодержавство, народність", виконували державні настанови, а в деяких випадках навіть наближалися за концептуальними ознаками до черносотенної ідеології; другий характеризувався часописами, які зосереджувалися на вищих проблемах існування нації, соціуму, на вирішенні гуманістичних питань тощо.
Оціночна функція в церковній періодиці тісно поєднувалася з виховною та організаційною. Виховні задачі реалізувались у багатьох аспектах, а саме, у прищепленні аудиторії християнських засад, у формуванні загальнолюдських принципів існування суспільства та особистості, у критичному осмисленні явищ соціального та політичного життя країни. Висвітленню трактування цих аспектів у православній періодиці присвячена друга частина нашого дослідження.
У дисертаційному дослідженні висвітлені лише деякі моменти суспільного і культурного існування нації, які ми вважаємо найбільш значущими для преси вищевказаного часу; при виборі цих аспектів ми враховували також факт частого звернення до цієї тематики авторів церковних часописів. Наш вибір, вважаємо, не тільки репрезентує поглиблене висвітлення в православній періодиці актуальних для того часу суспільних подій та рухів, але й свідчить про належну орієнтацію духівництва в тогочасних соціальних проблемах. Церква за допомогою преси відтворювала та постійно закріплювала у свідомості віруючих міф про свою необхідність для народу, про виняткову роль православ’я для розвитку країни та нації, про власну добру орієнтацію у всіх справах — від суспільних до побутових, про пріоритетне право церкви на оціночні судження, яке вона реалізувала засобами масової інформації.
Відзначені нами аспекти вилучені з усього масиву православної журналістики і розглянуті в другій частині цієї роботи.
Окрема частина присвячена дослідженню мистецтвознавчих проблем на шпальтах церковних часописів. Статті з літератури, образотворчого мистецтва, архітектури, музики постійно публікувались у пресі православної церкви. Проте духівництво переслідувало не тільки суто просвітницькі цілі. Трактування проблем мистецтва відповідало загальній парадигмі церковних часописів — його розглядали як підгрунтя для ствердження християнських догм та істин. Акцентуючи увагу на дослідженні церковного співу та зодчества, іконопису й літератури православні публіцисти підкреслювали значення церкви для розвитку художньої культури народу. Разом із тим, висвітлення різних аспектів мистецтвознавства переслідувало й виховну мету. Мистецтво, художня література зокрема, було одним із засобів виховання аудиторії, прищеплення їй моральних цінностей християнства, гуманістичних принципів тощо.
Особливо варто наголосити на тій ролі, яку відіграло священництво у фіксації та збереженні унікального явища — православного фольклору, який був одним із безперечних доказів не лише глибокої народної віри, а й творчого підходу до релігії, що стала однією зі складових ментальності нації. Треба відзначити, що фольклорні твори на православній основі — суто українське явище, воно може розглядатись як спроба народу адаптувати для своєї свідомості філософські аспекти релігії, втілити християнську догматику в художні форми.
Звертаючись до мистецтва та культури України, її історії та сучасних проблем, до питань вживання української мови в богослужіннях, а потім і до її функціонування в літературі, науці, побуті, присвячуючи грунтовні наукові праці життю та діяльності історичних осіб — гетьманів, церковних діячів, філософів, мислителів, духівництво стверджувало ідею самостійності української нації, самовизначення України.
На думку О.Шуби, " з усіх релігій найбільший вплив на національне буття українського народу справило православ’я. Якраз у його духовному ареалі відбувся етногенез української нації, формувалося та розвивалося національно-культурне життя українців. За час свого існування на українських землях православ’я само зазнало значних еволюційних змін і трансформувалося у самобутнє духовно-культурне явище" [1; 290]. Треба відзначити, що преса православної церкви була трансформатором і каталізатором цих процесів.
1.Дослідженню преси православної церкви в українській та закордонній науці за різних обставин не приділялось уваги, а ті наукові праці, в яких торкалися цієї теми, мають фрагментарний і неповний характер. Тому єдиним комплексним, систематичним і повним дослідженням преси православної церкви в Україні ми вважаємо нашу монографію Преса православної церкви в Україні 1900 1917 рр. Культура. Суспільство. Мораль”
2.У другій половині Х1Х ст. в Україні із загального журналістського контексту виокремилася своєрідна гілка православної преси. Ці періодичні видання були створені за ініціативи офіційних кіл російської православної церкви, але в Україні набули певних національних рис, оскільки висвітлювали регіональну проблематику, відповідали інтересам і прагненням української аудиторії. У роботі над створенням часописів активну участь брало українське духівництво, що збагатило тематику і проблематику цих видань своїм досвідом праці з народом, духовним керівництвом паствою тощо. Це відбилося не лише на тематичній палітрі, але й вплинуло на жанрово-стилістичні особливості публікацій, зовнішнє оформлення тощо.
3. До кінця Х1Х ст. ця періодика сформувалась у ментальну систему, в якій кожна група видань була спрямована на певний аудиторний прошарок релігійно-філософські і богословські часописи, періодичні видання для священнослужителів, журнали для інтелігенції, преса для середнього класу”, селянства, спеціалізовані часописи для представників різних професій та військовослужбовців.
Кожна група характеризувалася певним типом періодичного видання, його обсягом, дизайном, тематикою публікацій, рівнем осмислення проблем, жанрово-стилістичними особливостями тощо. У відповідності з освітнім рівнем аудиторії застосовувалася й широка палітра виражальних засобів журналістики і публіцистики від інформаційно-аналітичних до пропагандистських.
4. Проте преса православної церкви в Україні була створена не лише для віддзеркалення подій, а, передусім, для трактування їх з християнських позицій з урахуванням інтересів офіційних церковних кіл Російської імперії. Тому й жанровий діапазон цих видань коливався від філософсько-богословської та художньої публіцистики, проблемно-аналітичних статей, портретно-психологічних нарисів до дидактико-повчальних та пропагандистських статей, що мали гасловий” характер, а також некоментованої або упереджено-коментованої, викривленої інформації тощо. Характер публікацій залежав від спрямованості часопису на певну аудиторію. Це дало змогу авторові дисертації дійти висновку, що системотворчим принципом став розподіл видань за аудиторним принципом.
5. Разом із тим, ця періодика була покликана виконувати ціннісно-орієнтуючі та виховні функції, прищеплюючи суспільству норми християнської моралі. Ці функції реалізувалися переважно в тематиці і проблематиці преси православної церкви.
Висвітлені у дисертації теми означеного сегмента періодики є суспільно важливими для того часу, а трактування більшості з них залишається актуальним і нині. Протистояння духівництва і церкви руйнівним впливам позитивістських теорій, розвитку атеїстичних концепцій у філософії та літературі, антирелігійному мистецтву, масовій культурі тощо, що відбилось у пресі православної церкви, публіцистичні засоби, що вживалися для переконання аудиторії, заслуговують на пильну увагу і ретельне вивчення та застосування у релігійній періодиці ХХІ століття.
Вони важливі для самосвідомості нації, формування єдиної Помісної Церкви в Україні, усвідомлення і засвоєння вищих духовних цінностей і необхідності їх проекцювання на повсякденне життя народу і особистості.
6. Проблемно-тематичне і жанрово-стилістичне дослідження текстів, що були опубліковані на шпальтах церковної преси, дозволяє зробити висновки про великий внесок у розвиток журналістики духівництва. Дисертантці вдалося на основі архівних матеріалів та публікацій у пресі повернути в історію української журналістики і публіцистики десятки несправедливо забутих імен православних публіцистів, видавців, журналістів. Дослідження їх творчісті не лише збагатить національну культуру, але й дозволить відійти від уявлення про українську журналістику кінця Х1Х початку ХХ ст. як про провінційну пресу.
7. Проблеми розвитку і функціонування в суспільстві української мови, проведення богослужіння і перекладу Святих книг на мову народу трактувалося багатьма православними публіцистами як запорука державності і самостійності України. Динаміка розвитку визвольних ідей простежується на матеріалі часописів Народ”, Христианская мысль”, Церковно-общественная мысль”, Православная Подолия” та ін. Історичний факт про те, що деякі представники духівництва, публіцистична та журналістська творчість яких досліджена у представлений дисертації, були членами уряду та урядових комісій Української Держави 1917-1918 рр., красномовно свідчить про правильність зроблених висновків щодо їх позицій відносно українізації.
8. Дослідження преси вказаного сегменту дозволяє відкоригувати роль церкви в тогочасному історичному процесі, а також врівноважити уявлення про місце духівництва в суспільному житті. Це зумовлено необхідністю науково-обєктивного підходу до вищеозначеної проблеми, оскільки за роки радянської влади, що відзначалася войовничим атеїзмом, церква і священнослужителі піддавалися у пресі осуду і нещадній іронії та сатирі, а в останні роки всі дії церкви і духівництва в минулому майже канонізуються громадською думкою і засобами масової інформації.
Аналіз тематики і проблематики часописів для різних аудиторних груп, проведений із залученням архівних матеріалів, дозволяє накреслити істинну картину тогочасного життя, оскільки преса, як ніяке інше джерело допомагає розумінню об’єктивності й цілісності історичної правди.
9. Вивчення здобутків преси православної церкви і плідної праці духівництва на ниві журналістики допоможе збагатити тематику і проблематику сучасних засобів масової інформації, що висвітлюють проблеми релігії, підняти рівень цих часописів, теле-, радіопередач. Оскільки без усвідомлення цінності духовної спадщини минулого, її ретельного дослідження, визначення її місця і ролі у культурному розвої нації та особистості неможливий духовний поступ держави.

Список використаної літератури:

1. Шуба О. Релігія в етнонаціональному розвитку України. — К.: «Криниця». 1999. 323 с.
2. Лизанчук В. Навічно кайдани кували. — Львів : Інститут народознавства НАН України. 1995. 415 с.
3. Чижевський Д.Очерки по истории философии на Украине. — Прага. Украинский общественный фонд, 1931. 196 с.
4. Бойко А. Преса православної церкви. Культура. Суспільство. Мораль. Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського національного університета. 2002. 306 с.
5. Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви. У 4-х
тт. — Нью-Йорк, 1977.
6. Дорошенко Д. Короткий нарис історії Христової церкви. — Нью-Йорк, 1970. 121 с.
7. Огієнко І. Українська церква. — Прага, 1942. — Т.1-2.
8.Саган О. Національні прояви православ’я: український аспект. — К., 2001. 255 С.
9. Грушевський М. Духовна Україна. — К.,1995. 324 с.
10. Грушевський М. Новий період історії України, 1914 — 1919. — К., 1992. 128 с.
11. Вернадський В. Дневники 1917 — 1921. — К.,1994. 156 с.
12. Винниченко В. Відродження нації. — К.,1991. — Т.1-3.
13. Мартирологія українських церков: У 4-х тт. — Торонто, Балтімор, 1987.
14. Історія релігій в Україні. В 10-ти тт. — К., 1994.
15. Шуба А. Православие и национальные отношения. К., 1992. 162 с.
16. Русское православие: вехи истории/ Науч.ред.А.Клебанов. — М.,1989
17.Танчер В. Руське православ’я. — К., 1977. 156 с.
18. Гайковський М. Реакційна діяльність православної церкви на Північній Україні (1918 — 1940). — К., 1984. 201 с.
19. Біднов В. Церковна справа на Україні. — Тарнів, 1921.
20. Біднов В. Релігійні видання на Україні в 1917-1919 рр. // Книголюб. Прага, 1927. Кн. 1. С. 38-47.
21. Біднов В. Тарас Григорович Шевченко та справа українізації церкви // Наш шлях, 1920, № 49. С. 22-31.
22. Біднов В. Церковний рух на Поділлі. Варшава, 1924. 23 С.
23. Дорошенко Д. Православна Церква у минулому й сучасному житті українського народу. — Берлін, 1940. 56 С.
24. Дорошенко Д. Церква і революція на Україні// Січ (Чикаго), 1931, № 1-4, 7-8. 47 с.
25. Липинський В. Релігія і церква в історії України. — Нью-Йорк, 1956. 124 с.
26. Лотоцький О. Хресний шлях української церкви // Тризуб — 1927, № 101. С. 22-28.
27. Лотоцький О. Церковна справа в українській державі // Тризуб — 1927, № 2. С. 12-16.
28. Лотоцький О. Сторінки минулого. — Варшава, 1933.
29. Церква і релігія в Україні. — Мюнхен. 1984
30.Бойко М.Публікації відродженої Церкви 1917-1920 рр // Українське православне слово. 1988, № 4 5 . С. 34-42.
31. Біднов В. Василь Ілліч Екземплярський. — Варшава, 1933. 28 с.
32. Біднов В. Володимир Завітневич // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. — 1928. — Т. 149.
33. Біднов В. Праці професора Голубєва з історії України// Книголюб . — Прага, 1930, № 1.
34. Алфавитный список периодических изданий Российской Империи в 1902 году. — Спб., 1903
35. Альманах печати на 1909 год. — Спб.,1909

37. Библиография русской периодической печати. 1703 —1900 (материалы для истории русской журналистики). Под ред. Н.М.Лисовского.— Пг.,1915
38. Библиография периодических изданий России. 1901 — 1916 гг. — Л.,1958 — 1961.
39. Ігнатієнко В. Бібліографія Української преси (1816 — 1916). — Харків; Київ:Держвидав України, 1930.
40. Животко А. Історія української преси. — Мюнхен, К., 1989 1990.
41. Каталог дореволюційних газет, що видавалися на Україні (1822-1916). К., 1971.
42. Дениско Л. Релігійні православні періодичні видання ХІХ початку ХХ століття у фондах Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського: Каталог // НБУВ. К., 2001.
43. Бойко А. Православна преса України: класифікація і систематизація // Зб. праць Наук.-дослід.центру періодики. Львів, 2000. Вип. 8. С.52-70.
44. Періодичні видання Подільської губернії (1838—1917рр.): Покажчик/ Укл. Н.Сидоренко, О.Сидоренко, В.Фінклер, О.Школьна. — Л.; К., 1999.
45. Христианская периодическая печать на русском языке. 1801-1917: Бибилографический указатель: В 3-х тт./ Состав. Г.Л.Андреев. Нью-Йорк, 1999.
46. Жилюк С. Російська церква на Волині. — Житомир, 1998.
47. Когтянц К. Православна преса та народна освіта (кінець Х1Х — початок ХХ ст.). — Дніпропетровський історико-археографічний збірник. — Вип. 1. — Дніпропетровськ, 1997.
48. Спінул О., Чиркова О. "Епархиальные ведомости" як історичне джерело. — Вісник Київського університету. — Історія. — Вип. 35. — К., 1993.
49. Ульяновський В., Крижанівський О., Плохій С. Історія церкви і релігійної думки в Україні: В 3 кн. — К., 1994.
50. Ульяновський В. Церква в Українській Державі 1917 — 1920 рр. (доба Української Центральной Ради). — К.,1997. 198 с.
51. Ульяновский В. Церква в українській Державі 1917 — 1920 рр.(доба Гетьманату Павла Скоропадського) — К.,1997 . 319 с.
52. Андрусишин Б. Церква в Українській державі 1917—1920 рр.(доба Директорії УНР). — К.,1997. 202 с.
53. Надтока Г. Православна церква в Україні 1900 — 1917 років — соціально-релігійний аспект. — К., 1998. 240 с.
54. Омельянчук И. Черносотенное движение на территории Украины (1904 — 1914 гг.). — К., 2000. 226 с.
55. Качкан В. Хай святиться ім’я твоє. — Чернівці, 1994
56. Шурляков С. Київське коло// Філософська і соціологічна думка. — 1993, № 7/ 8. С.
57. Безсонов М. Київське релігійно-філософське товариство. — Хроніка — 2000. — К., 1997. — Вип. 19-20.
58. Шип Н. Церковно-православний рух в Україні кінця Х1Х — початку ХХ ст. — К., 1995. 28 с.
59. Шип Н. Православна церква у державотворчому процесі в Україні. — К., 1997. 32 с.
60. Денисенко В. Редактори часопису "Киевские епархиальные ведомости" (1861—1917 рр.). — Збірник праць науково-дослідного центру періодики. — Львів, 2000. — Вип.8. С. 437-444.
61. Шудрик И. Жизнь, духовное наследие и мученическая смерть профессора, протоиерея Николая Стеллецкого// Віра і розум. 2000. - № 1.
62. Шудрік І. Український філософ та богослов Петро Ліницький (1839-1906) і Слобожанщина // Віра і розум. 2001. - № 2.
62. Денисенко И. Взгляды Т.И.Буткевича на сущность и происхождение религии // Віра і розум. 2000. № 1.
63. Крайній К. Історики Києво-Печерської Лаври Х1Х — початку ХХ ст. — К.,2000. 200 с.
64.Певницкий В. Требования по отношению к духовной журналистике в нашем читающем обществе.// «Труды Киевской Духовной Академии» — 1861, № 9.
65. Корольков И. Двадцатилетие журнала "Труды Киевской Духовной Академии". — К., 1883.
66. "Вера и разум": [Философ.-богослов. журн., изд. в Харькове с 1884 г.]// Энциклопед. словарь/ Изд. Ф.А.Брокгауз, И.А.Ефрон. — Спб., 1893. — Т. УПа[14]. — С.41.
67. "Духовный вестник": [Изд. в Харькове с 1863—67 гг. под ред. В.Добротворского] // Там само. — Т. Х1[21]. — С. 272.
68. "Духовный дневник": [Журн., изд. при Харьк. духов. семинарии в 1864 — 65 гг.]// Там само. — Т.Х1 [21]. — С.272.
69. Рункевич С. "Духовный вестник" — ежемесячный журнал, выходивший в Харькове в 1862 — 1867 гг. // Православная богословская энциклопедия, или Богословский энциклопедический словарь. — Пг., 1904. — Т.5. — С. 128-129.
70. Рункевич С. "Духовный дневник" — еженедельный, а потом двухнедельный журнал, издавался в Харькове в 1864 — 1866 гг.//Там само. — Т.5. — С. 129-130.
71. Гиголов Г. Церковные издания// Литературный процесс и русская журналистика конца ХІХ — начала ХХ века. 1890 — 1904. М.,1982.
72. Романюк М. Українська преса Північної Буковини (1870 — 1918 рр.). — Львів, 1998. 586 с.
73.Романюк М., Галушко М. Українські часописи Коломиї 1865 — 1994. — Львів, 1996. 233 с.
74. Романюк М., Галушко М. Українські часописи Львова, 1848-1939. Львів, 2001. - Т.1. 743 с.
75. Сенько І. Земля з іменем. — Ужгород, 1998. 198 с.
76. Школьна О. Становлення та розвиток системи періодичної преси Катеринославської губернії 1838 — 1917 рр. — Дисерт канд. філолог. наук. — К., 1997.
77. Шудрик И., Щедрин А. Журнал "Вера и разум" в контексте культуры конца Х1Х — начала ХХ веков. — Науково-теоретичні здобутки Слобідської України: філософія, релігія, культура. Досвід ретроспективного аналізу: Міжнародна наукова конференція, присвячена 85-річчю Харківському єпархіальному церковно-археологічному музею 2-3 червня 1999. — Харків, 1999.
78. Шудрік І. Взаємовідносини руської православної церкви і толстовства в Слобідській Україні на межі Х1Х — ХХ сторіч (За матеріалами часопису "Вера и разум"). — Там само.
79. Панков Г. Вопрос об отношении к религии на страницах харьковского журнала Вера и разум” // Віра і розум. 2001. - № 2.
80. Щедрин А., Шудрик И. Богословско-философский журнал Вера и разум”: возвращение из забвения // Віра і розум. 2000. - № 1.
81. Антонюк Н. Релігійне життя на західноукраїнських землях під час німецької окупації. — Збірник праць науково-дослідного центру періодики. — Львів, 1996 — 1997. — Вип. 3. С. 345 -362.
82. Канчалаба О. Часопис "Добрий Пастир" та духовно-культурне життя суспільства (за матеріалами 1931—1939 рр.). — Там само.— Львів, 1999. — Вип. 8. С. 195-199.
83. Комариця М. До дискусії про віру та науку (за публікаціями журналу "Дзвони" (Львів, 1931—1939). — Там само.— Львів, 1999.— Вип.8. С. 367-376.
84. Комариця М. Культ і наука: Тарас Шевченко та Іван Франко в українській католицькій критиці 20-30 рр. ХХ ст. Там само. Львів, 2000. Вип. 7. с. 296-318.
85. Крупський І. Українська релігійно-церковна журналістика і проблеми національного державотворення. — Там само. — Львів, 1999. — Вип.6. С. 395-399.
86. Павлюк І. Церковне життя на сторінках українських часописів Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя (1917 — 1939рр.) . — Там само. — Львів, 1999. — Вип.6. С. 185-215.
87. Бухарин П. Православная церковь и русская литература в ХУШ — Х1Х вв. — М., 1996. 256 с.
88. Кириков О. Русское православие. — М., 1996.
89. Лещенко В. Семья и русское православие (Х1 — Х1Хвв.). — М., 1999.
90. Кашинская Печать русской православной церкви. — М., Изд-во МГУ, 1996. . 28 с.
91. Костикова Н. Типологические характеристики православной печати. — М., 1996. - 38 с.
92. Шлемкевич М. Новочасна потуга (ідеї до філософії публіцистики...) — Нью-Йорк, Торонто. — 1958.
93. Історія релігії в Україні: Навчальний посібник / За ред. А.М.Колодного, П.Л.Яроцького. — К., 1999.
94. Акопов А. Методика типологического исследования периодических изданий (на примере специальных журналов). — Иркутск, 1995.
95. Соколов А. Введение в теорию социальной коммуникации.—СПб.,
1996. 319 с.
96. Школьна О. Мета і функції провінційної релігійної періодики кінця XIX — початку XX ст. (на прикладі видань катеринославської губернії 1872 — 1917 рр.)/ Українська періодика: Історія і сучасність/ Доп. та повід. VI Всеукр. наук.-теорет. конф. 11-13 трав. 2000р.— Львів, 2000. С. 400-403.
97. Запаско Я. Українська рукописна книга. Львів, 1995.
98.Тимошик М. Її величність книга. Історія видавничої справи Київського університету. К., 1999.
99.Голубев С. О начале книгопечатания в Киеве.// Киевская старина”, 1882. - № 4/6. - С.381-400.
100. Каталог книгам, священным изображениям и видам типографии Киево-Печерской Лавры. - К., 1892.
101. Барвинок В. До історії друкарні Києво-Печерської Лаври (Бібліографічні замітки). - НБУВ. Інститут рукописів. - Ф 160, № 1459.
102. Проф. Хв. Тітов. Матеріали для історії книжної справи на Україні ХУ1-ХУШ вв. Збірка передмов до Українських стародруків у Київі”. - К., 1924.
103. Антонович С. Короткий історичний нарис Почаївської Успінської Лаври. - Сан Андреас, Аргентіна. - 1961. 56 с.
104. Перлштейн А. Очерки истории типографии на Волыни.// Волынские губернские ведомости”. - 1855, № 4-5.
105. Петрушевич А. Исторические сведения о древней Почаевской обители св. Василия Великого и Типография ея, с росписью в той печатным книгам.// Галичанин”. - 1863, кн. 1, вип. 3-4.
106. Барановский С. Краткие сведения о бывших на Волыни православных типографиях.// Волынские епархиальные ведомости”. - 1877, № 18.
107. Тиховский Ю.Мнимая типография Почаевского монастиря. - К., 1995. (оттиск из журнала Киевская старина”).
108.Богдашевский Д.И. — НБУВ. Інститут рукописів. — Ф.175, № 1202.
109. Богдашевский Д. О национализме. — Там само. — Ф.191, № 65.
110. Письмо Д.Богдашевскому от М.Волконской от 26 мая 1919 г. в Киев. — Там само. — Ф. 191, № 544.
111.Малишевский И. Александр Дмитриевич Воронов. Некролог. / Труды Киевской Духовной Академии”. - 1884, № 1.
112.Корольков Иван Николаевич. Автобиография. - НБУВ - Інститут рукописів. - Ф.162, № 1-5.
113. Корольков Иоанн Николаевич. - Там само. - Ф.175, № 1596.
114. Дмитриевский А. Памяти доброго человека и заслуженного профессора академии Ивана Игнатьевича Малышевского// Странник”. - 1897, 2 лютого.
115. Корольков И. Иван Игнатьевич Малышевский, заслуженный профессор Киевской духовной академии. - К., 1897.
116. Титов Ф. Иван Игнатьевич Малышевский. - К., 1897.
117. Іваничук Н. Наумович Іван // Українська журналістика в іменах. Львів, 1998. Вип. 5.- С.224-225.
118. Глаголев А. Профессор Аким Алексеевич Олесницкий. Некролог. - К., 1907.
119. Певницький В.Ф. Мои воспоминания. — К., 1911.
120. Певницкий Василий Федорович. — НБУВ .Інститут рукописів. — Ф.175 № 1859.
121.Пестряков Василий Мелетьевич. — НБУВ. Інститут рукописів. — Ф.175 № 1869
122. Троицкий Иоанн Иоаннович. НБУВ. Інститут рукописів. - Ф. 175, № 2186.
123. Горський В. Історія української філософії. Курс лекцій. — К.,1996.
124. Законодательство и СМИ. 1998. - № 1. С. 5-12.
125. Січинський К. Чужинці про Україну. — Львів, 1991. 126 с.
126. Етнос і соціум. — К., 1993. 204 с.
127. Цит. за "Матеріали з історії національної журналістики Східної України початку ХХ століття"/ Уклад. Н.М.Сидоренко, О.І.Сидоренко. — К.: Дослідницький центр історії укарїнської преси, 2001. 446 с.
128. Мечковская Н. Язык и религия. — М., 1998.
129. Шаповал Ю. "Діло" (1880-1939 рр.): Поступ української суспільної думки. — Львів, 1999. 384 с.
130. Новий тлумачний словник української мови. — К. — "Аноніт". — 2000. — Т. 2.
131. Овсянико-Куликовський Д.М. История русской интеллигенции. Итоги русской художественной литературы Х1Х в. — М. — 1906-1907.
132. Вехи. Сборник статей об интеллигенции. — М.:Изд-во «Правда», 1991. 607 с.
133. Кармазіна М. Ідея державності в українській політичній думці. — К. — 1998.
134. Бичко А., Бичко І. Феномен української інтелігенції. Спроба екзистенціального дослідження. — Дрогобич,1997.
135. Аскольдов С. Религиозный смысл русской революции. //Вехи. Из глубины. — М.: Изд-во «Правда», 1991. — С. 210-249.
136. Шпет Г. Сочинения. М.: Изд-во «Правда», 1989. 602 с.
137. Барвинок Владимир Иванович. — НБУВ. Інститут рукописів. — Ф. 90, № 163.
138. В. Барвинок — В. Ляскоронскому. Открытое письмо 23 августа 1927 г. из Ленинграда в Киев. — НБУВ. Інститут рукописів. — Ф.90, № 164
139.Глаголев Александр Александрович. — НБУВ. Інститут рукописів. — Ф.175 № 1347.
140. Кокурин С. Глаголевы: трудная правда // "Зеркало недели". — 2002, № 11 (386). — 23 марта 2002.
141. Біднов В.О. Василь Ілліч Екземплярський. // ЕLNIS. — Варшава. — 1933. № 4.
142. Экземплярский Василий Ильич. — НБУВ. Інститут рукописів. — Ф. 179 № 896.
143.Завитневич Владимир Зенонович. — НБУВ. Інститут рукописів. — Ф. 175 № 1465
144. Янишевська Я. Памяти Александра Карловича Закржевского// «Христианская мысль». - 1916, № 7-8.
145.Кистяковский Б. В защиту права (Интелигенция и правосознание) // Вехи. Сборник статей о русской интеллигенции. — М.: Изд-во «Правда», 1991. — С.122-149.