ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИКИ МАЛОЇ ПРОЗИ ЕМІЛЯ ЗОЛЯ : ОСОБЕННОСТИ ПОЭТИКИ малой прозы Эмиля Золя

brief description

ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

На правах рукопису
УДК 82.09

ЛЕВЕНЕЦЬ Володимир Володимирович

ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИКИ МАЛОЇ ПРОЗИ ЕМІЛЯ ЗОЛЯ

10.01.04 — література зарубіжних країн

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник В. Г. Матвіїшин,
доктор філологічних наук, професор

Івано-Франківськ 2001

ЗМІСТ
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
РОЗДІЛ І. ЕВОЛЮЦІЯ МАЛОЇ ПРОЗИ У ТВОРЧОСТІ
ЕМІЛЯ ЗОЛЯ
1.1. Ґенеза ранньої творчості Е. Золя. Пошук індивідуального
стилю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
1.2. Еволюція художньої майстерності у збірці
Нові казки для Нінон” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31
1.3. Синтез елементів романтизму і натуралізму у
малій прозі Золя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
РОЗДІЛ ІІ. ХУДОЖНЯ СТРУКТУРА МАЛОЇ ПРОЗИ
ЕМІЛЯ ЗОЛЯ
2.1. Жанрова своєрідність новелістики Е.Золя . . . . . . . . . . . . . . 91
2.2. Архітектоніка малих прозових жанрів . . . . . . . . . . . . . . . . . 109
2.3. Поетика символізму та імпресіонізму у творчій
рецепції Золя .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .127
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . . . . . .161

ВСТУП

Актуальність проблеми. Осмислення поетики того чи іншого митця завжди є актуальним, адже процес пізнання твору нескінченний, а секрети” письменницької майстерності це питання складне й невичерпне. Поетика літературознавча категорія особливого складу. З одного боку це відносно самостійна галузь літературознавства, а водночас вона пов’язана з багатьма його аспектами. Напрям (метод), наративний стиль автора, жанр, колізія твору, його образне й автологічне слово, стилістичні фігури, ритміка, фоніка, так звана кольористика” усе це зумовлює унікальну характерність текстової структури. Ґерменевтика тексту, його close-reading здобуває нині світову популярність. Однак в українському літературознавстві все ще нечасто поетика певного жанру одного автора, тим більше письменника зарубіжної літератури, стає предметом студій.
Еміль Золя здавна знаний в Україні. Відомо, як захоплювався ним Іван Франко, оцінюючи сього писателя” як без сумніву найголовнішого нині імені в цілій всесвітній республіці” [119, т. 31, 275]. Популяризуючи творчість видатного письменника, Франко відзначав його новаторство у французькій літературі як своєрідний виклик мляворомантичному смакові”, джентельменському стилю” Олександра Дюма тощо. Франка приємно вражала велетенська композиція Ругон Маккарів”: цю епопею, на його думку, належить уважати за одну з найграндіозніших прояв літературних нашого віку” [119, т.26, 49].
Зосередивши свою увагу на аналізі циклу в цілому та кожного з його двадцяти романів зокрема, а також на рисах індивідуального стилю Золя, його український сучасник і критик порівняно мало сказав про малу прозу свого улюбленого автора, але і її, особливо другу збірку (Нові казки для Нінон”), високо оцінив саме в аспекті поетики малих прозових форм. Він писав: Крім ... великих повістей, Золя написав довгий ряд дрібніших оповідань і нарисів, що повиходили в збірних томах: Nouveaux Contes à Ninon”, Le Capitaine Burle”, Naїs Micoulin”. В тих дрібних оповіданнях Золя являється не раз великим майстром, не менше як у великих повістях, а декуди і більшим. Композиція тут усюди бездоганна, а в деяких оповіданнях, як ось Напад на млин” та Повінь”, взірцева, а зате в малюванні окруження, попри звичайну у нашого автора старанність і точність, видно більш простоти, більш прозорий рисунок” [119, т. 31, 303].
Українські літературознавці лише спорадично робили деякі спостереження над малою прозою Золя. Слід згадати праці В.Г. Матвіїшина, який одним із перших замислився над рецепцією Золя в Україні, а також наголосив на майстерності французького митця у різних жанрових модифікаціях: Вагомий внесок зробив Е.Золя і у розвиток французької новелістики, опублікувавши кілька збірників оповідань... Ці збірники були першими пробами пера майбутнього великого романіста у прозі, й у них відбиті суперечливі суспільно-естетичні пошуки письменника” [74, 109].
Ґрунтовна літературознавча праця, присвячена молодому Золя, належить Т. К. Якимович: Молодой Золя: эстетика и творчество” [143]. Однак дослідниця, згідно з обраною темою, торкалася лише перших прозових збірок прозаїка (Казки для Нінон” і Нові казки для Нінон”), які у монографії розглядалися переважно як шлях письменника до його майбутньої епопеї.
Склалося так, що у свідомості не тільки пересічних читачів, а й науковців Золя сприймається майже виключно як автор Ругон-Маккарів”. Однак мала проза, тобто художні твори малої епічної форми, мають у його творчому доробку суттєве значення. Проте вони частіше всього згадуються лише побіжно і не трактуються як окреме естетичне явище; не аналізується поетика казок, есе, новел, нарисів. Досить сказати, що в академічному виданні История французской литературы” майже нічого не сказано про ранній період творчості Золя і взагалі про його малу прозу, якщо не враховувати побіжної згадки про Казки для Нінон” [44, 139]. Аналогічна тенденція спостерігається і в Истории французской литературы”, виданій у 1965-му році [45]. У передньому слові до Зібрання творів Золя у 26 томах читаємо: Певна річ, все, що писав Золя до Кар’єри Ругонів”, було лише підготовкою до монументального й справді всеохоплюючого твору” [39, т. 1, VІІІ]. Ця категорична думка А. Анісімова набула поширення й досі не спростована. Проте ми впевнені, що без урахування ролі ранньої малої прози у творчості французького письменника неможливо сформувати правдиве уявлення про складний процес становлення й розвитку таланту митця.
Малий жанр цікавив Е. Золя не лише у 60-ті роки ХІХ ст., тобто до публікації першого тому епопеї (Кар’єра Ругонів” побачила світ у 1871 р.). Створені у наступні десятиріччя нові томи монументальної епопеї аж ніяк не витіснили з доробку письменника творів меншого обсягу. Симптоматично, що таємнича історія Angeline ou la maison hantée” (Анжеліна, чи Дім з привидами”) була написана за декілька років до його смерті (1898).
Є всі підстави розглядати казки, новели, оповідання, нариси Еміля Золя як невід’ємну складову його творчості, що займає особливе місце в творчій еволюції класика і вимагає окремого роз­гляду. До того ж, слід додати, що й у широкому історико-літературному плані аналіз малих епічних форм є дуже важливим. За словами Є. Мелетинського, малий „формат” жанру робить новелістичну літературу досить своєрідною і дає можливість на її матеріалі уявити в мініатюрі всесвітній історико-літературний процес. Окрім того, завдяки її сюжетній сконцентрованості, композиційній суворості й узагалі високому ступеню структурованості вивчення новели обіцяє виявити досить чіткі критерії опису наративу та оповідних жанрів” [77, 3]. Сказане безпосередньо стосується малої прози Золя.
Актуальність проблематики, відсутність спеціальних наукових праць, присвячених малій прозі Золя, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводиться у межах колективної теми Літературний процес і творча індивідуальність письменника, яку розробляє кафедра світової літератури Прикарпатського універитету імені Василя Стефаника, і є її складовою частиною.
Об’єкт дослідження: мала проза Еміля Золя.
Предмет дослідження: еволюція та художня майстерність Е. Золя у жанрі малої прози.
Мета дисертації обґрунтувати важливість жанрів малої прози у спадщині великого романіста, виявити її жанрово-стильову специфіку, зумовлену творчими пошуками письменника. Часткові завдання, вирішення яких приведе до здійснення нашого задуму, такі:
з’ясувати еволюцію малої прози письменника, визначити тенденції її розвитку;
охарактеризувати її жанрову та стильову різноманітність;
на підставі аналізу текстової структури творів малої прози, її поетики окреслити специфіку складної стильової системи письма митця, який зазвичай мислиться як представник натуралізму.
Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що вперше проаналізовано весь жанровий комплекс малої прози Золя з урахуванням літературно-естетичних принципів автора, а це дає змогу розширити та уточнити її місце у творчій еволюціїї письменника. Розмаїтий художній світ казок, нарисів, новел, оповідань (повісток) розглядається у контексті літературно-естетичних завдань, які письменник ставив перед собою. Доведено, що мала проза Золя займає в його спадщині самостійне, окреслене місце і повинна розглядатися як своєрідна творча лабораторія автора, значення якої виходить далеко за межі підготовчої роботи” до епопеї Ругон-Маккари”. Аналізуючи малу прозу Золя, дисертант акцентував на своєрідності її художньої структури, жанровому і стильовому багатстві малих епічних жанрів, використанні елементів символістської та імпресіоністської поетики тощо.
Методологічною основою дисертації є розроблені сучасною літературознавчою наукою принципи аналізу: порівняльно-історичний, ґенологічний, історико-функціональний, ґерменевтичний. Враховувалися також досягнення сучас­ного структурного літературознавства.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати можуть бути використані в процесі подальшого вивчення творчості Еміля Золя, при викладанні курсів теорії літератури, історії зарубіжної літератури ХІХ ст., при підготовці спецкурсів і спецсемінарів, а також сприятимуть поглибленому вивченню творчого шляху видатного французького письменника.
Апробація результатів дисертації здійснювалась у формі доповідей, базованих на матеріалі дисертаційних розділів, на звітно-наукових конференціях кафедри світової літератури Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, 2000, 2001); деякі положення викладалися у доповідях і повідомленнях на Міжнародних науково-практичних конференціях Франція та Україна у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 2000, 2001), а також на Всеукраїнських науково-теоретичних конференціях молодих учених , організованих Інститутом літератури НАН України імені Т.Г.Шевченка (Київ, 2000, 2001).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у 8 публікаціях, 6 з яких надруковані у наукових фахових виданнях, визнаних ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел (207 найменування). Обсяг основної частини дисертації 160 сторінок.

bibliography

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агеєва В. П. Українська імпресіоністична проза. К: Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Віпол”, 1994. 160 с.
2. Акимов В. Где же искать ответ? // Звезда. 1968. № 5. С. 209-218.
3. Алексеев М., Жирмунский В., Мокульский С., Смирнов А. История Западно-Европейской литературы, средние века и возрождение. М.: Высшая школа, 1999. 462 с.
4. Андреев Л.Г. Импрессионизм. М.: Московский университет, 1980. 250 с.
5. Андрусів С.М. Модус національної ідентичності: Львівський текст 30 років ХХ ст. Тернопіль: Джура, 2000. 340 с.
6. Банару В. И., Нормурадов Б. А. Символ и метафора французских символистов (на материале стихотворений П. Элюара, П. Вералена, Бодлера и др.) // Поэтика и художественый метод в зарубежных литературах. Ташкент: Ташкенский ун-тет. 1987. С. 88-91.
7. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Худ. лит. 1975. 502 с.
8. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 423 с.
9. Бем А. К уяснению историко-литературниых понятий // Известия/ОРЯС АН. Т 23. 1918. 558 с.
10. Бент М. Течения или этапы? Еще раз о единстве романтизма // Вопросы литературы. 1990. №8. С. 218-232.
11. Бент М.И. Эволюция жанра новеллы у Гофмана. Соотношения повествователя, героя и события // Образ героя-образ времени. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1987. С. 37-48.
12. Білітюк Л.А. Жанр і зміст художнього твору як проблеми. Луцьк: ВАД, 1998. 30 с.
13. Борев Ю. Эстетика. М.: Политиздат, 1988. 495 с.
14. Бріцина О.Ю. Українська народна-соціально побутова казка: (специфіка та функціонування). К.: Наукова думка, 1989. 150 с.
15. Ванслов В. Эстетика романтизма М.: Искусство, 1966. 403 с.
16. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. М.: Высшая школа, 1989. 404 с.
17. Виноградов В.В. О языке художественной прозы. М.: Наука, 1980. 360 с.
18. Владимирова М. М. Золя и импрессионисты // Учен. зап. Горьк. ун. 1970. Вып 120. С. 169-192.
19. Владимирова М.М. Эмиль Золя и Жуль Мишле // Научные доклады высшей школы Филологические науки”. 1977. № 6. С. 31-41.
20. Волков А.Р. Часове перенесення із теперішнього в минуле (про­­блема мотив прийом) // Поэтика. К.: Наукова думка, 1992. С. 42-57.
21. Выготский Л.С. Психолoгия искусства. Анализ эстетической реакции. М.: Лабиринт, 1997. 414 с.
22. Гак В. Краски. Беседы о французском слове // Сравнительная лексикология французского и русского языка. М., 1966. С. 221-226.
23. Гинзбург Л.Я. О психологической прозе. М.: Интрада, 1999. 411 с.
24. Гиршман М.М. Проза художественная // Введение в литературоведение. Литературное произведение: Основные понятия и термины / Под ред. Л.В. Чернец. М.: Академия, 1999. С. 308-313.
25. Голод Р. Натуралізм у творчості Івана Франка: до питання про особливості творчого методу каменяра. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000. 108 с.
26. Голубков М.М. Утраченные альтернативы: Формирование монистической концепции советской литературы 20-30-е годы. М.: Наследие, 1992. 202 с.
27. Гонюк О.В. Поетика малої прози Осипа Маковея: Автореф. дис ... канд. філол. наук: 10. 01. 01 / Дніпропетровський держ. ун-т. Дніпропетровськ, 1997. 16 с.
28. Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ-поч. ХХст. Львів: Академічний експрес, 1999. 278 с.
29. Денисюк І.О. Жанрові проблеми новелістики // Розвиток жанрів в українській літературі ХІХ - початку ХХ ст. К.: Наукова думка, 1986. С. 6-48.
30. Денисюк І. О. Поетика новели // Жовтень. 1969. №10. С. 127-134.
31. Дунаєвська Л.Ф. Українська народна казка. К.: Вища школа, 1987. 126 с.
32. Евнина Е.М. Проблема литературного импрессионизма и различные тенденции его развития во французской прозе конца ХХ и нач. ХХ века // Импрессионисты, их современники и соратники: Живопись. Графика. Литература. Музыка: Сб. ст. посвящ. столетию первой выставке импрессионистов / Под. ред. А.Д. Чегодаева и др. М.: Искусство, 1976. С. 257-286.
33. Европейский романтизм. М.: Наука, 1973. 511 с.
34. Есин А.Б.Принципы и приемы анализа литературного произведения: Учебное пособие. М.: Флинта, Наука, 1998. 248 с.
35. Женет Ж. Фигуры. Работы по поэтике: В 2-х т. Пер. с фр. М.: Изд-во им. Сабашниковых, 1998. 944 с.
36. Затонский Д.В. Европейский реализм ХІХ в. Линии и лики. К.: Наукова думка, 1984. 279 с.
37. Затонский Д.В. Реализм это сомнение? К.: Наукова думка, 1992. 278 с.
38. Золя Е. Париж в апреле: Парижские письма // Вестник Европы. 1875. № 5. С. 423 - 457.
39. Золя Е. Собр. соч.: В 26-ти. т. М.: Худож. Лит., 1960 - 1967.
40. Иоффе И.И. Синтетическая история искусств. М.-Л., 1933. 537 с.
41. Искусство Западной Европы. Англия. Франция // Иллюстрированная энциклопедическая библиотека / Под. ред. В.Бутромеева. М.: Современник, 1996. 300 с.
42. Историческая поэтика. Итоги и перспективы изучения. М.: Наука, 1986. 336 с.
43. Историческая поэтика. Литературные эпохи и типы художественного сознания. М.: Наследие, 1994. 435 с.
44. История всемирной литературы: В 9 т. М.: Наука, 1991. Т.7. 830 с.
45. История французской литературы. М.: Просвещение, 1965. 640 с.
46. История французской литературы: В 3 т. Т 3. 1871-1917. М.: Изд-во АН СССР, 1959. 583 с.
47. Кобо Абэ. Кендзабиро Оэ. Время малых жанров” // Иностранная литература. 1968. № 5. С. 222-230.
48. Ковалева И.С. Искусство новеллы и новелла об искусстве в Х1Х веке // Искусство и художник в зарубежной новелле Х1Х века. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1985. С. 5-24.
49. Козлик И.В. В поэтическом мире Ф.И. Тютчева. Ивано-Франковск-Коломыя: Плай-Вік, 1997. 154 с.
50. Колосова Н. Художественный мир малой прозы Ф.М. Достоевского.: Автореф. дис канд. филол. наук: 10. 01. 02 / Инстетут литературы им. Т. Г. Шевченка НАН Украины. К., 1991. 16 с.
51. Копистянская Н.Ф. Жанровые модификации в чешской литературе (Период становления социалистического реализма). Львов: Вища школа, 1978. 256 с.
52. Копистянська Н.Х. Жанрова своєрідність казок Іржі Валькера // Проблема слов’янознавства. 1982. Вип.25. С. 26-35.
53. Корман Б.О. Целосность литературного произведения и експериментальный словарь литературоведческих терминов // Проблеми истории критики и поэтики реализма. Куйбышев: КГУ. 1981. С. 39-54.
54. Крайнікова Т.С. Мала проза Миколи Калинчука (Особливості поетики): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10. 01. 01 / Киїський держ. ун-т. ім. Т. Шевченка. К., 1996. 17 с.
55. Кривушина Е.С. Поэтика романтической прозы. Иваново: Изд-во Иванов. ун-та, 1988. 80 с.
56. Кузнецов Ю. Імпресіонізм в українській прозі кінця ХІХ - початку ХХ ст.: Проблеми естетики і поетики. К.: Зодіак-Еко, 1995. 304 с.
57. Кучборская Е.П. Эмиль Золя литературный критик. К истории реалистического романа во Франции ХІХ века. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. 312 с.
58. Левенець В. Мала проза” Е. Золя на сторінках Вестника Европы” 70 х років // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Літературознавство. Тернопіль, 2000. Вип. 8. С. 139-147.
59. Левенець В. Від поезії до прози (генеза ранньої прози Еміля Золя) // Сучасний погляд на літературу. Національний педагогічний університет. Науковий збірник. К., 2000. Вип. 4. С. 31-37.
60. Левенець В. Жанрова своєрідність малої прози” Еміля Золя 60-70 років ХІХ століття // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Івано-Франківськ, 2000. Вип. 5. С. 158-164.
61. Левенець В. Поетика імпресіонізму малої прози” Е. Золя // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету. Серія: Літературознавство. Харків, 2001. Вип. 1 (28). С. 87-93.
62. Легкий М. Форми художнього викладу в малій прозі І. Франка. Львів: Львівське відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Франкознавча серія”. Вип 2, 1999. 160 с.
63. Лилеева И. Комментарии // Золя Е. Собр. соч.: В 26-ти т. М.: Худ. лит., 1962. Т. 23. С 746-747.
64. Линдсей Д. Поль Сезанн: Пер. с англ. М.: Искусство, 1989. 416 с.
65. Липовецкий М.Н. Поэтика литературной сказки. Свердловск: Уральский университет, 1992. 184 с.
66. Литературный энциклопедический словарь. М.: Сов. Энциклопедия, 1987. 750 с.
67. Литературознавчий довідник / Р.Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін. К.: Академія, 1997. 752 с.
68. Лихачев Д.С. Историческая поэтика русской литературы. Смех как мировоззрение и другие работы. С.Пб.: Алетейя, 1997. 508 с.
69. Лихачев Д.С. Развитие русской литературы Х ХVII веков.: Эпохи и стили. Л.: Наука, 1973. 254 с.
70. Лосев А.Ф. Знак. Символ. Миф. М.: Изд-во Московского ун-та, 1982. 479 с.
71. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. М.: Искусство, 1970. 384 с.
72. Любимова Н.А., Пинежанинова Н.П., Сомова Е.Г. Звуковая метафора в поэтическом тексте. СПб.: Изд. С.-Петербургского ун-та, 1996. 144 с.
73. Мане Э. Жизнь. Письма. Воспоминания. Критика современников. М.: Искусство, 1965. 262 с.
74. Матвіїшин В. Г. Новела Е. Золя Безробіття” в перекладах на Україні // Іноземна філологія. Львів: Вища школа, 1975. № 37. С. 190-114.
75. Матвіїшин В.Г. Поетика французького натуралізму в літературно-критичній рецепції І. Франка // Матеріали Міжнародної наукової конференції (Львів, 25-27 вересня 1996р.). Іван Франко письменник, мислитель, громадянин. Львів: Світ, 1998. С. 334-340.
76. Матвіїшин В.Г. Українсько-французькі літературні зв’язки ХІХ- початку ХХст. Львів: Вища школа, 1989. 166 с.
77. Мелетинский Е.М. Историческая поэтика новеллы. М.: Наука, 1990. 280 с.
78. Мелик-Саркисова Н. Концепция человека и творческий метод Э. Золя. Махачкала: Даг. кн. изд-во 1975. 352 с.
79. Мироненко Л.А. Жанрово-стильові пошуки у французькій романтичній прозі: Автореф. дис ... д-ра філол. наук: 10.01. 04 / Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. К., 2000. 31 с.
80. Михайлов А.В. Проблемы анализа перехода к реализму в литературе ХIХ века // Методология анализа литературного процесса. М.: Наука, 1989. С. 31- 96.
81. Мороз Л. З. Сто рівноцінних правд”. Парадокси драматургії В. Винниченка. К.: Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. 203 с.
82. Наливайко Д. С. Проблема натуралізму в українській літературі // Літературознавство: Матеріали ІІІ конгресу Міжнародної асоціації україністів. К., 1996. С. 118-130.
83. Наливайко Д.С. Искусство: направления, течения, стили. К.: Мистецтво, 1985. 364 с.
84. Наливайко Д.С. Оноре Бальзак. Життя і творчість. К.: Дніпро, 1985. 198 с.
85. Наливайко Д.С., Шахова К.О. Зарубіжна література ХІХ сторіччя: Доба романтизму. К.: Заповіт, 1997. 467 с.
86. Никитина И. М. Жанровая структура романов Золя и тра­диции французской просветительской прозы // Основные этапы исторического развития поэтики зарубежного романа. Днепропетровск: Днепропет­р. ун-тет. 1996. С. 54-59.
87. Никитина И. М. Жанровая форма романа Золя как историко- литературная закономерность // Актуальные аспекты изучения класического французкого романа. Днепропетровск: Днепропетр. ун-тет. 1996. С. 88-102.
88. Никитина И. М. Жанровое своеобразие романа Золя Дамское счастье” // Проблемы развития романа в зарубежной литературе ХVIII ХХ вв. Днепропетровск: Днепропетровский ДГУ. 1978. С. 98-104.
89. Нікітіна І. М. Традиції романтизму у творчості Золя (постановка проблеми) // Матеріали міжвузівської конференції Від бароко до постмодернізму” Дніпропетровськ: Дніпропетр. ун-тет. 2000. С. 133-137.
90. Ніколаєв Б.І. Особливості психологізму в сучасній новелістиці // Проблеми психологізму у західноєвропейських, американських та слов’янських літературах. К.: Київський інститут іноземних мов, 1991. С. 23-28.
91. Нямцу А. Поэтика традиционных сюжетов Черновцы: Рута, 1999. 173 с.
92. От романтизма к реализму. Л.: Наука, 1978. 271 с.
93. Песис Б.А. Традиция и новаторство во французской литературе. М.: Сов. писатель, 1979. 358 с.
94. Подгаецкая И.Ю. Границы индивидуального стиля // Теория литературных стилей. Современные аспекты изучения. М. 1982. С. 32-59.
95. Померанц Г.С. Открытость бездне: Встречи с Достоевским. М.: Сов. писатель, 1990. 382 с.
96. Пригодій С.М. Імпресіонізм в українській та американській літературі на рубежі ХІХ ХХ ст. Методичні рекомендації до вивчення курсів Історія української літератури та літератури США” К.: Київський держ. лінгвістичний ун-т, 1994. 80 с.
97. Пропп В.Я. Русская сказка (собрание трудов). М.: Лабиринт, 2000. 413 с.
98. Проскурнин Б. М., Яшенькина Р. Ф. История зарубежной литературы ХІХ века: Западноевропейская реалистическая проза. М.: Флинта, 1998. 416 с.
99. Пузиков А. Портреты французских писателей; Жизнь Золя. М.: Худож. лит., 1981. 576 с.
100. Разумовская М. В. О сказке // Французская литературная сказка (ХІІ ХХ в.в.) М.: Радуга, 1983. С. 5-34.
101. Реизов Б. Г. История и теория литературы. Л.: Наука, 1986. 318 с.
102. Реизов Б.Г. Литературное сотрудничество Стендаля и Мериме // Вопросы литературы. 1969. № 10. С. 162-171.
103. Реизов Б.Г. О литературных направлениях // Вопросы литературы. 1957. № 1. С. 87-117.
104. Русская повесть ХІХ века. История и проблематика жанра / Под ред. Б.С. Мейлаха. Л.: Наука, 1973. 565 с.
105. Соколянський М.Г. Неоромантизм чи літературна течія // Питання літературознавства. Львів: 1993. Вип. 1. С. 24-37.
106. Соловьев В. Философия искусства и литературная критика: (история эстетики в памятниках и документах). М.: Искусство, 1991. 699 с.
107. Суряк М.В. Художня майстерність малої прози Андрія Чайковського: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10. 01. 01 / Киїський держ. ун-т. ім. Т. Шевченка. К., 1996. 17 с.
108. Тамарченко Н.Д. Точка зрения // Введение в литературоведение. Литературное произведение: Основные понятия и термины / Под ред. Л.В. Чернец. М.: Академия, 1999. С. 425-431.
109. Тертерян И.А. Романтизм как целостное явление // Вопросы литературы. 1983. № 3. С. 151-191.