ЧАСОВО-ПРОСТОРОВИЙ КОНТИНУУМ У РОМАНАХ ФРАНЦА КАФКИ

brief description

Кам'янець-Подільський державний університет

На правах рукопису

Притуляк Віктор Григорович

УДК 821.112.2. 31.09(436)

ЧАСОВО-ПРОСТОРОВИЙ
КОНТИНУУМ
У РОМАНАХ
ФРАНЦА КАФКИ

Спеціальність 10.01.04
література зарубіжних країн

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук,
професор Абрамович С.Д.

Кам’янець-Подільський 2003

З М І С Т

ВСТУП................ 3

Р о з д і л I
хронотоп у худОжній літературі
й СПЕЦИФІКА його побудови У КАФКИ
ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА..8
1.1. ВИСНОВКИ............................................................................................26

Р о з д і л II
Художній простір
романів Процес” і Замок”

2.1. Художній простір у романах Кафки
як ідейно-естетична конструкція.................................................28

2.2.Художня сиґніфікація атрибутів простору............... ..........................60

2.3. ВИСНОВКИ........................................................................................87

Р о з д і л III

Художній час
романів Процес” і Замок”

3.1. Загальні принципи побудови художнього часу
в романах Кафки...................................................90

3.2. Плин об’єктивно-історичного часу
в дискретній свідомості наратора і персонажа......................................128

3.3. ВИСНОВКИ...........................................................................................144

ВИСНОВКИ...........147

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..............151

Вступ

Актуальність дослідження. Інтерес до спадщини Ф. Кафки, зокрема проблеми художнього часу і простору в його творах, упродовж останніх десятиліть не тільки не згасає, а й з кожним роком зростає. Адже художній час і художній простір найважливіші характеристики художнього образу, які організовують композицію твору і забезпечують його сприйняття як цілісної і самобутньої художньої дійсності [130, с.772]. У сфері вивчення творчості
Ф. Кафки проблема часопростору має особливо велике значення для розуміння сюжетно композиційної організації твору як виразу концепції авторської дійсності й людини. Але вона залишається малорозробленою.
Так, у зарубіжному літературознавстві існує справжня кафкіана, яка щороку поповнюється. Тут існують численні белетризовані біографії письменника (М.Брод [35], Ф.Баумер [16], П.Чітаті [142], Е.Павел [124], К.Вагенбах [38]), мемуари (напр., Г.Яноуха [82]); оглядові дослідження Г.Поліцера [125], Г.Біндера [25;26;27;28], Ф.Байснера [20;21], М.Бензе [22], Т.Адорно [11] та ін.; дослідження соціальних, національних, релігійних проблем у творчості Ф.Кафки (праці Ж.Делеза, Ф.Гуатарі [59], К.Штель­­цля [148], Ф.Баумера [16], К.Келлер [94] та ін. Ряд авторів зосередився на конкретних проблемах та на окремих творах письменника. Г.Біндер [28] розглядає можливості притчі як художньої форми у творчості Кафки, К.Гоффер [50] досліджує елементи фантастичного; У.Абрагам [1] проблему права і провини; К.Беццеля [23] цікавить художнє зображення природи у Кафки. Водночас проблема художнього часу в світі Кафки лишається, можна сказати, відкритою, оскільки спеціальних досліджень в цій галузі нам виявити навіть в австрійських бібліотеках не вдалося. Художній же простір Кафкових творів досліджувався в працях Є.С.Кім [95], Г.Фрай [140], Г.П.Фіхтера [139] та Б.Кютер 108][1].
У нас життя і творчість цього митця, ряд суттєвих особливостей його творчої манери вивчались Б. Сучковим [93;135;136], Д. Затонським [70;71;67;73], В. Днєпровим [61;6], Є. Кніпович [97] та ін.; в контексті загального аналізу тут, звичайно, приділялася увага й проблемі часопростору в творах Кафки. Однак ані в колишньому Радянському Союзі, ані в сучасній Україні конкретному й детальному вивченню структури й функції художніх часу і простору в світі Кафки приділено не дуже багато уваги.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках комплексної теми досліджень кафедри української літератури Кам'янець-Подільського державного університету (зареєстрована під № 5). Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Кам'янець-Подільського держуніверситету 2 липня 2001 р. (протокол №6) та Бюро наукової ради НАН України 15 листопада 2001 р. (протокол №3).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в детальному вивченні побудови просторово-часового континууму в романістиці Кафки, її ідей та ритміки, співвідношення часопростору автора й персонажа як репрезентативного виразу сюжетно-композиційного задуму, а, отже, і концепції дійсності письменника.
Для цього потрібно виконати такі завдання:
- здійснити проблемний аналіз науково-критичної літератури з проблеми дослідження;
- розробити методику вивчення часопростору в кількох романах
Кафки як єдиної,однак динамічної системи;
- дати конкретний і детальний науковий опис художніх рішень
Кафки в сфері організації хронотопу твору;
- проаналізувати символіку й функції елементів простору й часу у Кафки в феноменологічному ракурсі;
- врахувати ситуації діалогу письменника з культурною традицією й літературним контекстом його епохи;
- узагальнити спостереження в системі чітких висновків.
Об'єкт дослідження романи Процес” і Замок”, узяті крупним планом, як найзначніші твори письменника. Інші його твори, в тому числі листи і щоденникові записи, залучаються епізодично. Автор свідомо відмовляється від хронологічного розгляду проблеми на користь синоптичного опису.
Предмет дослідження часопросторовий континуум у романах Кафки як художня модель світобудови.
Використано такі методи дослідження, як історико-функціональний та текстуально-концептуальний аналіз, елементи міфологічного підходу та компаративістики. Методологічною основою роботи стали праці вітчизняних і зарубіжних дослідників творчості Кафки і теоретиків літератури
(Д. Затонський, М. Бахтін, В. Днєпров, Є.-С.Кім, Г.Фрай, Г.П.Фіхтер, Б.Кютер та ін.).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в здісненні детального й цілеспрямованого аналізу категорій простору й часу в романістиці Кафки як конкретного виразу його погляду на світ та естетичних принципів його поетики. Тут, поруч зі систематизацією та узагальненням досліджень попередників, вперше стають об'єктом детального аналізу такі проблеми:
1) художній простір у романах Кафки як ідейно-естетична конструкція;
2) художня сиґніфікація атрибутів простору;
3) загальні принципи побудови художнього часу в романах Кафки;
4) плин фізично-історичного часу в дискретній свідомості наратора і персонажа.
Практичне значення отриманих результатів. Матеріали й висновки роботи можуть бути використані дослідниками творчості Ф. Кафки, аспірантами, студентами-філологами. Робота може бути використана при викладанні курсів зарубіжної літератури у середніх та вищих навчальних закладах.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на кафедрі української літератури Кам'янець-Подільського державного університету (засідання від 25 лютого 2004 року; протокол № 10). Її положення було апробовано на таких наукових конференціях:
1. Німецька мова в сучасному світі. Дрогобич, 7-9 травня 1998 р.
2. Освітньо-виховний та професійний потенціал світоглядно-філософських дисциплін: класичні парадигми та альтернативи XXI століття. Чернівці, 1-2 листопада 2001 р.
3. Структура представлення знань про світ, суспільство, людину: у пошуках нових змістів. Луганськ, 4-6 листопада 2003 р.
Публікації. За темою дисертації опубліковано чотири статті у провідних наукових виданнях України, матеріали трьох тез доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації. Робота обсягом у 149 сторінок складається із вступу, в якому обґрунтовано напрями та аспекти вивчення теми, 3-х розділів та висновків. Список літератури налічує 150 позицій.
У першому розділі аналізується наукова кафкіана й ступінь вивченості проблеми хронотопу у Кафки. Хоча час і простір художнього твору являють собою на практиці нерозривну єдність (хронотоп), для зручності ми аналізуватимемо їх окремо у двох різних розділах. Естетичний простір Кафкових романів (перспектива змалювання простору, оптичне, акустичне та чуттєве сприймання простору, його об’єкти та елементи, їх функції) аналізуються в другому розділі. Третій розділ присвячено художньому часові романів Кафки (часово-просторова структура, соціально-історичний, авторський, персонажний хронотоп, сюжетний час та ретроспекція).

[1]Frey, Gesine. Der Raum und die Figuren in Franz Kafkas Roman Der Prozess. Marburg, 1969; Fichter, Hans Paul. Kafkas fiktionaler Raum. Dissertation. Erlangen, 1980; Kim, Jeong Suk, Franz Kafka. Darstellung und Funktion des Raumes in Der Prozess und Das Schloss. Dissertation. Bonn, 1983; Küter, Bettina. Mehr Raum als sonst. Zum gelebten Raum im Werk Franz Kafkas. Frankfurt am Main, 1989.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Літературознавство ХХ ст., яке поступово відходить від погляду на літературу як на дзеркало дійсності”, виробляє кілька фундаментальних підходів для вивчення літературного твору як суб’єктивної моделі, породженої свідомістю митця. Значне місце тут займає вивчення художнього часу й простору; категорія часопростору стає фундаментальною опорою при вивченні сюжету, ритму твору, взаємодії часу й простору автора з часом і простором персонажа тощо. Насамперед це стосується романної форми, яка, попри всі розмови про смерть роману”, плідно реалізувалася в найбільших творах ХХ ст. І хоча частина дослідників зосереджувалася на ідейно-ментальному змісті сюжету, а друга розглядала останній як суто формальну конструкцію, обидва напрями не стільки заперечують, скільки взаємно доповнюють один одного.
2.Творчість Кафки виступає одним з найрепрезентативніших явищ у процесі руйнації мімезису й утвердженні суб'єктивної картини світу. Вона почала цікавити літературознавців паралельно з теоретичною проблемою художнього часу й простору. А Кафка, почасти виражаючи загальний пошук німецькомовної культури, будував художній часопростір у свої творах як пережитий простір”, хоча його цікавила не психологія об'єктивованого персонажа, а самовираз власного світовідчуття. Тому потребує конкретної уваги, зокрема, окремий і розгалужений аналіз художнього часу й простору в творах Кафки у нерозривній єдності їх як складної, дуже своєрідно психологізованої структури.
3. Трактування простору як об'єктивного середовища буття людини, що існувало з часів Ренесансу, в Кафки руйнується. Художній простір тут цілком залежить від суб’єктивної волі автора. При цьому його змальовано через сприйняття персонажів, передусім протагоніста. Головний герой в обох романах є композиційним центром зору: читач сприймає картину пережитого простору з позиції протаґоніста і розуміє простір насамперед як передачу психологічного стану героя. Саме простір стає полем вираження психологічного руху, бо автор, не заглиблюючись у відбиття внутрішнього” психологічного процесу, передає психологічні імпульси як жести, тобто фізичні рухи в просторі. Та цей простір не дозволяє людині в силу своєї стисненості й ворожості реалізувати волю до дії; все обмежується саме невмотивованими й абсурдними спорадичними рухами персонажа, які більш за все нагадують конвульсії. Твори Кафки не містять характеристики місця дії, розгорнених описів; все відбувається наче в замкненому просторі, що є виразом граничної самотності героя. Свідомість його продукує, мов у калейдоскопі, зміну образно-перспективних картин у дусі сюрреалістично-кубістичного симультанізму.
4. Спілкування головного героя з іншими персонажами займає основне місце у творі Кафки, пересування героя в просторі набуває характеру простої фіксації певного пункту. Деталізоване змалювання середовища нечасте й сігніфікує розгубленість героя, який прагне зосередитися на якомусь фрагменті зовнішнього світу. При цьому деталь гіпертрофована й деформована в пропорціях, тому що поле зору героя звужується. Попри натуралізм зображення така деталь набуває зловісно-гротескового вигляду. Герой перебуває не стільки у вільному просторі, скільки в полі постійного чужого нагляду, який утверджує їхню відлученість від оточуючих та їхнього світу. При цьому другорядні персонажі постійно змінюють зовнішній вигляд і своїми нескінченними розмовами дезінформують протагоніста.
5. Дія романів Кафки відбувається в основному в інтер'єрах, поза
межами ландшафту, який у своїй недосяжності імпліцитно знаменує втрачений зв'язок з основами буття як такого. Тут навіть природні стани та субстанції (надмірні холод, тепло або повітря), так само, як і елементи пейзажу (дорога) та звичайні предмети (вікна, двері, ліжка) начебто бунтують проти своєї функції, заважають протаґоністові діяти. Тут панують ахроматичний спектр кольорів, штучне освітлення, сутінки, туман, темрява; звучить дисгармонійна й немелодійна какофонія. З цього простору героєві немає виходу в світ свободи .
6. У Кафки реальне існування речей у соціально-історичному часі начебто згорнуто, воно розчинене в плині сюжету в часі автора” і часі персонажа”, які виражено в оповіді, ускладненій авторськими ретроспекціями, і в діалозі. Проте у романах Процес” і Замок” опосередковано відбито й початок ХХ ст., коли екзистенціальні проблеми людини стають найважливішими. Та події у Кафки відбуваються виключно в зрушеннях психіки героя, хоча психологічний процес тут лише маніфестовано через зовнішню дію. Тому в Кафки величезного значення набуває саме час персонажа. Але центральний персонаж це наратор, який є рупором автора і навколо якого будується ритміка оповіді. Історії Йозефа К. і К. відчужені від авантюрного” часу пригод і подій. Врешті-решт сюжетний час Процесу” і Замку” залишається немовби закритим”, це час притчі, позаісторичний та універсальний. При цьому герой Кафки є людина як така”, узята з точки зору вічності.
7. При єдиній сюжетній лінії кафкового роману її рух гальмується численними описами, монологами та діалогами персонажів, а також ретроспективними вставками. Тому плин і перебіг фізично-історичного часу в свідомості наратора і персонажа неухильно призводить до руйнації причинно-наслідкових зв'язків. Для Кафкових романів властиві також циклічність, пустоти і пропуски в перебігу подій, повтори, алогізм подій, сюжетні інверсії, виникнення асоціацій, що ведуть читача у сферу підтексту і надтексту. Зустрічаються також неточності та анахронізми у прилученні подій до тої чи іншої константи реального часу. Для Кафки характерна композиція без передакції та експозиції. Сюжети його творів позбавлені сигніфікації місця дії, передісторії дійових осіб та описуваних подій. Все це спричинюється до того, що у романах Процес” і Замок” розмита, приблизна й умовна межа між свідомістю й маренням. За своєю структурою Процес” і Замок” є справжнім інтелектуальним монтажем, який, однак, ставить на меті максимально повно донести до читача авторську концепцію буття, і тому не є чимось однорідним з сюрреалістичною або постмодерністською формальною грою.
8. Герой Кафки існує у світі, ворожому і загрозливому для людини. Кафкове зображення людини та її екзистенційних проблем поза конкретними життєвими обставинами не сприяє розв’язанню соціальних та моральних проблем часу, але привертає увагу до кричущої несправедливості світу щодо людини взагалі”, яку, за автором, нищить всевладдя темних сил. У Кафки немає традиційного для класичної літератури Героя, а є лише типова маленька людина”, героїчні потуги якої не реалізуються принципово. Кафка не просто співчуває своїм персонажам адже вони тією чи іншою мірою автопортретні; але, переживаючи обурення існуючим злом, Кафка не прагне аналітично дослідити причини, які породжують це зло. Його герої це середні, пересічні люди, які не вивищуються своїм розумом над оточуючими, не прагнуть охопити своїм духовним поглядом минуле, сучасне і майбутнє людства, щоб так або інакше відповісти на питання про призначення і мету свого існування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Abraham U. Der verhörte Held: Recht und Schuld im Werk Franz Kafkas. München: Wilhelm Fink-Verlag, 1985. 246 S.
2. Абрамович С. Біблія як форманта філологічної культури. К. : Видавничий центр КНТЕУ Чернівці: Рута, 2002. 230 с.
3. Абрамович С.Д. Зарубежная критика о категории абсурдного в эстетике А.П.Чехова // Тезисы Крымской научной конференции Зарубежная литературная критика: Проблемы изучения и преподавания”. Симферополь, 1989. С. 80 81.
4. Абрамович С., Дикунець О. Принц Жаба, або Розпізнання сатани (до проблеми дискурсу роману П.Зюскінда Парфумер”) // Історико-літературний журнал [Одеський національний університет ім. І.І.Мечнікова]. 2002. № 7. С. 150156.
5. Абрамович С.Д. Имманентная конфликтность христианской концепции человека в романе Германа Гессе Нарцисс и Гольдмунд” // Зб. на пошану проф. М. Гольберга. Дрогобич: Вимір, 2002. С. 29 35.
6. Абрамович С.Д. Психологізм // Лексикон порівняльного та загального літературознавства. Чернівці: Золоті літаври, 2001. С. 457460.
7. Абрамович С.Д. Світова Фаустіана. Чернівці: ЧДУ, 1992. 114 с.
8. Аверинцев С.С. Притча // Краткая литературная энциклопедия. М.: Сов. энциклопедия, 1971. Т. 6. С. 20-21.
9. Аверинцев С.С. Притча // Литературный энциклопедический словарь. М.: Сов. энциклопедия, 1987. С. 305.
10. Аверинцев С.С., Эпштейн М.Н. Мифы // Литературный энциклопедический словарь. М.: Сов. энциклопедия, 1987. С. 222-225.
11. Adorno T. Aufzeichnungen zu Kafka // Die neue Rundschau. 1953. N 3. S. 325-353.
12. Анастасьев Н. «У слов долгое эхо» //Вопросы литературы. 1996. Июль-август. С. 3-31.
13. Anders G. Kafka: pro und contra. Die Prozeß-Unterlagen. München: C.H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung, 1951. 110 S.
14. Андреев Л. Западноевропейская литература. ХХ век //Вопросы литературы. 1983. № 8. С. 130 160.
15. Assert B. Der Raum in der Erzählkunst: Dissertation. Tübingen, 1973
16. Baumer F. Franz Kafka. Berlin: Colloquium Verlag, 1989.
17. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Худож. лит.,
1975. 504 с.
18. Бахтин М.М. Время и пространство в романе // Вопросы литературы. 1974. № 3. С. 133-179.
19. Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. М.: Худ. лит., 1986. 541 с.
20. Beißner F. Der Erzähler Franz Kafka. Stuttgart: W.Kohlhammer Verlag, 1952. 51 S.
21. Beissner F. Der Erzähler Franz Kafka und andere Vorträge. Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1983.
22. Bense M. Die Theorie Kafkas. Köln; Berlin: Kiepenheuer & Witsch Verlag, 1952.
23. Bezzel Ch. Natur bei Kafka: Studien zur Ästhetik des poetischen Zeichens. Nürnberg: Verlag Hans Karl, 1964.
24. Бігун Б. Постмодерністський образ світу //Зарубіжна література. 1999. Ч. 6 (118) С.11-12.
25. Binder H. Kafka-Handbuch in zwei Bänden. Bd. 1. Der Mensch und seine Zeit. Stuttgart, 1979. S. 16-68.
26. Binder H. Kafka-Handbuch in zwei Bänden. Bd. 2. Das Werk und seine Wirkung. Stuttgart, 1979. S. 48-93.
27. Binder H. Motiv und Gestaltung bei Franz Kafka. Bonn: Bouvier Verlag, 1987.
28. Binder H. Parabel als Problem: Eine Formbetrachtung zu Kafkas „Vor dem Gesetz // Wirkendes Wort. Bonn. 1988. März/April. N 1. S. 39-61.
29. Binswanger L. Das Raumproblem in der Psychopatologie // Ausgewählte Vorträge und Aufsätze. Bd. 2. Bern, 1955.
30. Бланшо М. От Кафки к Кафке. М.: Логос, 1998. 237c.
31. Blumenberg H. Wirklichkeitsbegriff und Möglichkeit des Romans // H.R.Jauß. Nachahmung und Illusion. Poetik und Hermeneutik 1. München, 1964.
32. Bollnow O.F. Mensch und Raum. Stuttgart, 1963. 310 S.
33. Борецький М.І. Гріх бути байдужим //Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. 1997. - № 10. С. 40-42.
34. Ботнер В.С. Осяйте нас у цій зневірі...” //Зарубіжна література в навчальних закладах. 1997. - № 4. С. 26-30.
35. Brod M. Franz Kafka: Eine Freundschaft. Frankfurt am Main: S. Fischer, 1989.
36. Brockhaus Enzyklopedie: in 24. Bd. 19. völlig neubearb. Auflage. Mannheim: Brockhaus, 1992. Bd. 18. S. 100-101.
37. Булаховська Ю. Фантастика в прозі Карела Чапека, Оскара Уайльда і Франца Кафки //Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. 2000. - № 7. С. 38-40.
38. Wagenbach K. Franz Kafka. Reinbeck bei Hamburg: Rowohlt, 1964.
39. Вернадский В.И. Размышления натуралиста: Пространство и время в неживой и живой природе. В 2-х кн. Ч. 2. О жизненном (биологическом) времени. 1931. М., 1975. С. 111.
40. Wilpert G. Sachwörterbuch der Literatur. Stuttgart, 1959. S. 43-45.
41. Hager W. Über Raumbildung in der Architektur und in den darstellenden Künsten // Studium Generale, 1957. Jg. 10.
42. Hamburger K. Die Logik der Dichtung. Frankfurt am Main. Berlin, 1980.
43. Hamburger K. Erzählformen des modernen Romans // Der Deutschunterricht. 1959. Heft 4. S. 5-23.
44. Harenbergs Lexikon der Weltliteratur in 5 Bänden. Bd. 3. Autoren-Werke. Begriffe. Dortmund: Harenberg Lexikon Verlag, 1989. S. 1554-1556.
45. Hermsdorf K. Kafka. Weltbild und Roman. Berlin, 1961.
46. Hillebrand B. Poetischer, philosophischer, mathematischer Raum // Ritter. 1975.
47. Hillmann H. Franz Kafka. Dichtungstheorie und Dichtungsgestalt. Bonn: H.Bouvier u. Co. Verlag, 1964.
48. Hintze J. Das Raumproblem im modernen deutschen Drama und Theater. Marburg, 1969.
49. Holenstein E. Menschliches Selbstverständnis. Frankfurt am Main, 1985.
50. Hoffer K. Methoden der Verwirrung: Betrachtungen zum Phantastischen bei Franz Kafka. Wien; Graz: Verlag Droschl, 1986.
51. Hoffmann G. Raum, Situation, Wirklichkeit. Poetologische und historische Studien zum englischen und amerikanischen Roman. Stuttgart, 1978.
52. Гулыга А.В. Франц Кафка и его роман "Замок" // Кафка Ф. Замок. М.: Наука, 1990. С. 199-212.
53. Гуревич А. "Что есть время?" // Вопросы литературы. 1968. № 11. С. 151-174.
54. Husserl E. Ideen zu einer reinen Phänomenologie und phänomenologischen Philosophie. Tübingen, 1980.
55. Garland Henry and Mary. The Oxford Companion to German Literature.
Oxford, 1976. P. 56.
56. Gebser J. Ursprung und Gegenwart. München, 1973.
57. Gölz W. Dasein und Raum. Tübingen, 1970.
58. Давид К. Франц Кафка. Харьков: Фолио; Ростов-на-Дону: Феникс. 1998. 380 с.
59. Deleuze G., Guattari F. Kafka. Für eine kleine Literatur. Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1976.
60. Джохадзе Н.И. К методологии исследования проблемы времени в искусстве и эстетике // Вопросы философии. 1983. - № 1. С. 130-138.
61. Днепров В.Д. Идеи времени и формы времени. Л.: Сов. писатель, 1980. 598 с.
62. Днепров В.Д. Черты романа ХХ века. М., Л.: Сов. писатель, 1965. 548 с.
63. Dürckheim G.K.von. Untersuchungen zum gelebten Raum // Neue Psychologischen Studien 6. Heft 4. München, 1932.
64. Essner-Schaknys G. Die epische Wirklichkeit und die Raumstruktur des modernen Romans: Dissertation. Marburg, 1957.
65. Жила В. Франц Кафка видатний письменник ХХ сторіччя //Всесвіт. 1998. - № 5-6. С. 156-157.
66. Seidler M. Strukturanalyse der Romane „Der Prozeß und „Das Schloß Franz Kafkas: Dissertation. Bonn, 1953.
67. Затонский Д.В. Австрийская литература в ХХ столетии. М.: Худ. лит., 1985. 444 c.
68. Затонский Д. Кафка // История немецкой литературы: В 5 т. 1918-1945. М.: Наука, 1976. Т.5. С.222-236.
69. Затонский Д. Кафка без ретуши // Вопросы литературы. 1964. № 5. С. 65-109.
70. Затонский Д.В. Предисловие // Кафка Ф. Америка. Процесс. Из дневников. М.: Политиздат, 1991. С. 3-14.
71. Затонський Д. Про модернізм і модерністів. Дніпро, 1972. 272 с.
72. Затонский Д. Смерть и рождение Франца Кафки // Иностранная литература. 1959. № 2. С. 202-212.
73. Затонский Д.В. Франц Кафка и проблемы модернизма. М.: Высшая школа, 1965. 114 с.
74. Затонський Д. Франц Кафка, яким він був у дійсності // Всесвіт. 1963. № 12. С. 65-68.
75. Затонский Д. Хватит бояться Франца Кафки // Новое время. 1988. №18. С. 41-43.
76. Затонский Д. Художественные ориентиры ХХ века. М.: Советский писатель. 1988. 414 c.
77. Из дневников Франца Кафки // Вопросы литературы. 1968. № 2. С. 131-168.
78. Из разговора Густава Яноуха с Францем Кафкой // Кафка Ф. Замок. Новеллы и притчи. Письмо отцу. Письма Милене. М.: Политиздат, 1991. С. 545-568.
79. Ingarden R. Das literarische Kunstwerk. Tübingen, 1972.
80. История немецкой литературы: В 3 т. М.: Радуга, 1986. Т. 3. 450с.
81. Jahn W. Kafkas Roman „Der Verschollene („Amerika). Stuttgart, 1965.
82. Janouch G. Gespräche mit Kafka. Frankfurt am Main: S.Fischer Verlag, 1951.
83. Jeziorkowski K. Das Bett // Nach erneuter Lektüre: Franz Kafkas Der Prozeß. Würzburg: Königshausen und Neumann, 1992. S. 95-107.
84. Каган М.С. Время как философская проблема // Вопросы философии. 1982. № 10. С. 117-124.
85. Kaiser G. Franz Kafkas „Prozeß // Euphorion, 52. 1958.
86. Kayser W. Das sprachliche Kunstwerk. Bern; München, 1978.
87. Кант И. Критика чистого разума. М.: Мысль, 1994. 448 с.
88. Cassierer E. Mythischer, ästhetischer und theoretischer Raum // Zeitschrift für Ästhetik 25, 1932. Beiheft.
89. Кафка Ф. Америка. Процесс. Из дневников. М.: Политиздат, 1991. 596 с.
90. Kafka F. Das erzählerische Werk. Bd. 1. Erzählungen. Aphorismen. Brief an den Vater. Berlin: Rütten & Loening, 1988. 639 S.
91. Kafka F. Das erzählerische Werk. Bd. 2. Der Verschollene (Amerika). Der Prozeß. Das Schloß. Berlin: Rütten & Loening, 1988. 894 S.
92. Кафка Ф. Замок. Новеллы и притчи. Письмо отцу. Письма Милене. М.: Политиздат, 1991. 568 с.
93. Кафка Ф. Роман, новеллы, притчи. / Авт. предисл. Б.Сучков. М.: Прогресс, 1965. 614 с.
94. Keller K. Gesellschaft im mythischen Bann: Studien zum Roman „Das Schloß und anderen Werken Franz Kafkas. Wiesbaden: Akademische Verlagsgesellschaft Athenaion, 1977.
95. Kim J.-S. Franz Kafka: Darstellung und Funktion des Raumes in „Der Prozeß und Das Schloß . Bonn: Bouvier Verlag Herbert Grundmann, 1983. 173 S.
96. Книпович Е. Сила правды. М.: Сов. писатель, 1965. 355 c.
97. Книпович Е. Франц Кафка // Иностранная литература. 1964. № 1. С. 195-204.
98. Kobel E. Untersuchungen zum gelebten Raum in der mittehochdeutschen Dichtung. Zürich, 1953.
99. Колошук Н. Модернізм, екзистенціалізм, постмодернізм... //Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2002. № 4. С. 36-45.
100. Копистянська Н.Х. Аспекти вивчення художнього часу в літературознавстві // Рад. літературознавство. 1988. № 6. С. 11-19.
101. Копыстянская Н.Ф. Функции пространственной детали в романах Ф.Кафки // Філологічні проблеми зарубіжної літератури ХУШ-ХХ ст.: Зб. наук. пр. Одеса, 1996. С. 44-45.
102. Копыстянская Н. Хронотоп как аспект изучения жанровой системы романтизма // Zagadnienia Rodzajów Literackich Łodzkie Towarzystwo Naukowe. 1994. 37 z. 1-2 (73-74). С. 119-135.
103. Копистянська Н.Х. Художній час як категорія порівняльної поетики // Слов’янські літератури. К.: Наукова думка, 1993. С. 184-200.
104. Korst M.R. Die Beziehung zwischen Held und Gegenwelt in Franz Kafkas Romanen: Dissertation. Marburg, 1953.
105. Крымский С.Б. Строй культуры: хронотопы и символы //Collegium. 1993. № 1. С.26, 28.
106. Kudszus W. Erzählhaltung und Zeitverschiebung in Kafkas „Prozeß und „Schloß // Deutsche Vierteljahrsschrift für Literaturwissenschaft und Geistesgeschichte. N 38. 1964. S. 192-207.
107. Куликова И.С. Экспрессионизм в искусстве. М.: Наука, 1978. 183 с.
108. Küter B. Mehr Raum als sonst. Zum gelebten Raum im Werk Franz Kafkas. Frankfurt am Main: Peter Lang, 1989. 237S.
109. Lexikon der Weltliteratur. Stuttgart: Alfred Kröner Verlag, 1988.
Bd. 1. 763S..
110. Липовецкий М. Закон крутизны //Вопросы литературы. 1991. Ноябрь-декабрь. С. 3-37.
111. Der Literatur-Brockhaus in 3 Bänden. Mannheim: F.A.Brockhaus, 1988. Bd. 2. S. 326-327.
112. Литературный энциклопедический словарь. М.: Сов. энциклопедия, 1987. 751 с.
113. Лисюк Н.А. Полоса відчуження // Зарубіжна література в навчальних закладах. 1996. - № 10. С. 27-31.
114. Лихачев Д.С. Поэтика древнерусской литературы. Л.: Худож. лит. , 1971. 414 с.
115. Лосев А.Ф. Античная философия истории. М.: Наука, 1977. 207 с.
116. Meyer H. Raumgestaltung und Raumsymbolik in der Erzählkunst // Studium Generale. Jg. 10. 1957.
117. Матраи Л. Актуален ли Кафка? // Вопросы философии. 1975. № 9. С. 131-138.
118. Matt P. Von. Fertig ist das Angesicht. Zur Literaturgeschichte des menschlichen Gesichts. München; Wien, 1983.
119. Merleau-Ponty M. Phänomenologie der Wahrnehmung. Berlin, 1966.
120. Metzler Literaturlexikon. Begriffe und Definitionen. Stuttgart: J.B.Metzlersche Verlagsbuchhandlung, 1990.
121. Молчанов Ю.Б. Четыре концепции времени в философии и физике. М.: Наука, 1977. 192 с.
122. Мотылева Т.Л. О времени и пространстве в современном зарубежном романе // Ритм, пространство и время в литературе и искусстве. Л.: Наука, 1974. С. 186-200.
123. Набоков В. «Прокинувшись з неспокійного сну» //Зарубіжна література. 2002. Ч. 34 (290) вересень. С. 11-12.
124. Pawel E. Das Leben Franz Kafkas. Wien: Karl Hanser Verlag, 1986.
125. Politzer H. Franz Kafka: Der Künstler. Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1978. 579 S.
126. Проблеми сучасного вивчення Біблії як джерела літературних сюжетів // Науковий вісник Чернівецького університету. Філософія. Вип.163164. Чернівці: Рута, 2003. С. 2124.
127. Propyläen Geschichte der Weltliteratur. Bd. VI. Die moderne Welt 1914 heute. Berlin: Propyläen Verlag, 1988.
128. Ржевская Н.Ф. Концепция художественного времени в современном романе (функция ретроспекций в романе) // Филологические науки. 1970. № 4. С. 28-40.
129. Ритм, пространство и время в литературе и искусстве. Л.: Наука, 1974. 299 с.
130. Роднянская И.Б. Художественное время и художественное пространство // Краткая литературная энциклопедия. М.: Сов. энциклопедия, 1978. Т.9. С. 772-780.
131. Савута Ж.В. Духовні перетворення” героїв Ф.Кафки та М.Хвильового //Зарубіжна література в навчальних закладах. 2002. № 7. С. 31-33.
132. Словарь литературоведческих терминов. М.: Просвещение, 1974. 509 с.
133. Slownik terminów literackich. Wroclaw. Warszawa. Kraków. Gdańsk. 1976. S. 95-97.
134. Сучков Б. Кафка, его судьба и его творчество // Знамя. 1964. № 10. С.212-228.
135. Сучков Б.Л. Франц Кафка // Сучков Б.Л. Лики времени. М.: Худож. лит., 1969. С. 3-81.
136. Сучков Б.Л. Франц Кафка // Сучков Б.Л. Собрание сочинений: В 3 т. М.: Худ. лит., 1985. Т.2. С. 88-158.
137. Топоров В.Н. О структуре романа Достоевского в связи с архаичными схемами мифологического мышления («Преступление и наказание») // Топоров В.Н. Миф. Ритуал. Символ. Образ: Исследования в области мифопоэтического. Избранное. М., 1995. С.201.
138. Урманцев Ю. Пространство и время // Философская энциклопедия. М.: Сов. энциклопедия, 1967. Т. 4. С. 392-397.
139. Fichter H.P. Kafkas fiktionaler Raum. Dissertation. Erlangen, 1980.
140. Frey G. Der Raum und die Figuren in Franz Kafkas Roman „Der Prozeß. Marburg: M.G.Elvert Verlag, 1965. 215 S.
141. Хайдеггер М. Время и бытие. М.: Республика, 1993. 406 с.
142. Citati P. Kafka. München; Zürich: Piper, 1990. 345 S.
143. Чичерин А.В. Образ времени в поэзии Тютчева. Образ времени в лирике Пушкина // Ритм образа. М.: Сов. писатель, 1973. 278 с.
144.&