Готична традиція у літературі США та її трансформація у творчості Вокера Персі

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ ІМ. Т. Г. ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

БІЛОУС Ольга Юріївна

УДК 821.111(73) 3.09

Готична традиція у літературі США та її трансформація у творчості Вокера Персі

Спеціальність 10.01.04 література зарубіжних країн
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Доктор філологічних наук, професор ДЕНИСОВА Т.Н.

Київ-2009

ЗМІСТ

ВСТУП.

3

РОЗДІЛ 1. ФЕНОМЕН ГОТИЧНОЇ ПРОЗИ: ЕСТЕТИКА І ПОЕТИКА

18

РОЗДІЛ 2. ГОТИЧНА ТРАДИЦІЯ У ЛІТЕРАТУРІ США ..

62

2.1. Історія та національні особливості американської готики...

62

2.2. Готичний роман США початку ХІХ століття....

65

2.3. Американська готика романтичної доби ..

76

2.4. Південна готика: від Е. По до В. Фолкнера ..

88

2.5. Готична спадщина другої половини ХХ століття

101

РОЗДІЛ 3. ВОКЕР ПЕРСІ: ХУДОЖНЯ СИСТЕМА ТВОРІВ .

110

3.1. В. Персі та готична традиція ..

110

3.2. В. Персі та південна традиція.

115

3.3. «Літературний клініцизм» В. Персі ...

122

3.4. Тріада В. Персі: семіотика, релігія, література ....

126

3.5. Екзистенціальний пошук ...

130

РОЗДІЛ 4. РОМАНИ В. ПЕРСІ У СВІТЛІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ГОТИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ ...

135

4.1. «Кіноглядач»: примарна кінострічка реальності .

135

4.2. «Останній джентльмен»: пошуки на руїнах традиції ..

145

4.3. «Кохання на руїнах»: феноменологічна діагностика суспільства ..

155

4.4. «Ланселот»: симулякри реальності та девальвація ідентичності ...

167

4.5. «Друге пришестя»: у пошуках простору священного .

176

4.6. «Синдром Танатоса»: Франкенштейни кінця ХХ століття .

185

ВИСНОВКИ

194

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...

198

ВСТУП

Літературна готика٭ належить до тих нечисленних, колись локальних і маргінальних художніх течій, що з перебігом культурних епох не тільки не зживають себе зі зміною літературної моди, але, навпаки, зберігають і розширюють свої функції, дістають нового забарвлення й ознак, набувають резонансу та впливу на інші стилі й напрями. У різні часи готика по-різному актуалізується у літературному процесі: то завмирає й жевріє на марґінесах, то буйно квітне у масовій літературі й жадібно сприймається масовим читачем; утім, як форма, що інкорпорує та художньо відображує найбільш архаїчні та потаємні психофізіологічні властивості людини (як то: нездоланна жага невідомого, пошук «інакшості» (otherness), одержимість жахом, цікавість до будь-яких табу тощо) готика тією чи іншою мірою присутня на літературній арені завжди. Літературна практика другої половини ХХ ст. рубіжу ХХ-ХХІ ст. свідчить про інтенсивне поширення готичних моделей та поетики у творах письменників найрізноманітніших шкіл і традицій (говорять про готику у мейнстримі, реалізмі, мультикультуралізмі, «фентезі», масовій літературі), а вплив її визначальної парадигми відчутний і в окремих сферах культури (гот-субкультура, наприклад) та видах мистецтва (музика, кінематограф, фотографія тощо).
У сучасному літературознавчому дискурсі положення про наскрізну й безперервну присутність готики, трансформованої у контексті різних художніх напрямів літератури Англіі й США є загальноприйнятим: кліше готичної
____________________
٭ Терміни «готика» та «готицизм» використовуються як синонімічні (Е. Керр, С. Беккер, Ф. Боттінг) і позначають готичну традицію у літературі та мистецтві. Термін «неоготика» (Беккер) розповсюджується на гот. традицію другої половини ХХ ст. і не стосується архітектурного стилю XV XVI ст., також відомого як нео- або псевдоготика.
образності, емотивність і техніка suspense, змістовний естетичний та етичний комплекс (провіденціалізм, протиставлення темного та світлого, увага до жахливого й піднесеного) все це визнано плідними елементами літературного процесу, що, власне, підтверджує висловлену ще у середині 1970-х рр. думку Н. Фрая, який у своєму дослідженні романтичного роману (romance), доводив високий потенціал жанру і вбачав у ньому джерело постійного оновлення віджитих художніх феноменів [20, c. 78]. Таке положення особливо справедливо для літератури США, де готика, як генетичний попередник жанрової моделі romance, мала надзвичайний вплив на формування романістики країни в цілому, що дало підстави численним літературознавцям вважати готику чи не єдиною провідною американською літературною традицією (Л. Фідлер, Ф. Боттінг, Л. Буелл) тощо) [103, с.16].
Про особливості готичної прози за часів її зародження й розквіту найбільше розмірковували її творці Г. Волрол, К. Рів, С. Лі та інші.
Літературно-критична думка повернулася до аналізу, здавалося б, уже непродуктивного жанру готичного роману на початку 20-х років ХХ ст. На сьогоднішній день як у вітчизняному, так і у західному літературознавстві існує значна кількість досліджень готичної традиції у найрізноманітніших аспектах від формального аналізу та психоаналітичного підходу до феміністичної критики.
У першій третині ХХ ст. готична проза розглядалася здебільшого як художнє явище доби передромантизму, яке виникло у середині XVIII ст. та вичерпало себе на початку 20-х років XIX ст.: роман Ч. Р. Метьюріна «Мельмот Блукач» (Melmoth the Wanderer, 1824) за такою класифікацією є останнім із низки класичних готичних романів. Найвідоміші прихильники такого підходу Майкл Седлір, Едіт Беркхед, Дж. М. С. Томпкінс, а у радянському літературознавстві М. Алєксєєв у своїх працях зосереджуються переважно на сюжетно-тематичних характеристиках готичного роману, та, особливо, готичної казки, стверджуючи, що готичний роман може викликати лише суто теоретичний інтерес дослідників, оскільки, являючи собою форму, що не відображує реального життя, не створює й не розкриває характерів, не має перспективи для розвитку у ХХ ст.
1938 р. критичний доробок, присвячений готичній прозі, суттєво поповнила монографія Монтегю Саммерса «Готичні пошуки» (The Gothic Quest), що й на сьогодні залишається найфундаментальнішим оглядом історії жанру. На відміну від попередників, Саммерс проголошує готичний роман незалежним і впливовим жанром, високо ставлячи його художні здобутки, та підвищує літературний статус готичної прози у традиційній літературно-естетичній ієрархії, назвавши готичний роман «аристократом літератури [208, с. 397]». Новаторство Саммерса полягало й у створенні першої загальної внутрішньожанрової класифікації готичних романів, які він поділив на «романи жаху й таємниці», «готичні історичні» та «готичні сентиментальні». Полемізуючи з положеннями Беркхед та її однодумців, Саммерс висуває тезу про загалом позитивний характер готичного ескапізму, співзвучного з модерністськими світоглядними постулатами, й в одному з розділів монографії проводить паралелі між готикою та мистецтвом сюрреалізму.
Вихід у світ праці Саммерса позначив новий етап у вивченні готичного роману, й у середині ХХ ст. до проблеми літературної готики звернулися численні критики, серед яких Д. Варма, Р. Хьюм, Х. Лавкрафт, П. Торслев тощо, які, розвиваючи теоретичні положення Саммерса, приділили особливу увагу аналізу зв’язків готичної прози з іншими літературними формами (зокрема, з романтичним романом), а також сприяли остаточному закріпленню категоріального та термінологічного апарату, запровадженого Саммерсом. Таким чином, на початок 1970-х рр. жанр готичного роману перетворився на визнаний та повноцінний об’єкт дослідження у літературній критиці, що став предметом аналізу різноманітних шкіл і течій.
Так, надзвичайного поширення набуло застосування до дослідження готичних форм традиційного психоаналізу, з позицій якого готика тлумачиться як література підсвідомих бажань і реалізації пригнічених енергій та фантазій. З позицій психоаналізу готична література розглядається, зокрема, такими критиками як С. Брум, У. П. Дей, І. Уотт тощо. Психоаналітичний підхід концентрує увагу на темах діалектики душі й тіла, раціонального й чуттєвого, колективного й індивідуального, виявляє глибинну психологізованість жанру та механізми відображення у ньому колективних фобій та численних соціо-культурних реалій.
Готичний роман не залишився поза увагою феміністичної критики. Амбівалентний термін «феміністична готика» вводить у 1970 р. Еллен Моерс, розуміючи під ним як жіночі готичні романи, так і специфічну рецепцію жінкою готичних архетипів. У сучасних гендерних cтудіях готики одне з чільних місць посідає американська дослідниця Сюзанна Бекер, яка у 1990-х р.р. здійснила грунтовне дослідження канадської та американської жіночої прози з позиції аналізу структурних та змістових матриць готики, поєднаних із теоретичними концепціями постмодернізму, сформульованими її колегою, професором Ліндою Хатчен.
Особливості структури готичного роману стали предметом уваги представників формалістичного напрямку, які вважали, що секрет життєздатності й активності готичних елементів криється саме у формі готичного роману, оскільки імпульсом до його виникнення послужило прагнення до формальної інновації: адже, як писав один із фундаторів жанру, Г. Волпол, готичний роман це намагання змішати в єдине ціле два типи роману давній та сучасний письменникові (тобто, середньовічний (romance) та роман кінця XVIII ст. (novel)). Цьому питанню присвячена, зокрема, монографія Дж. Хаггерті «Готична проза. Форми готики» (Gothic Fiction. Gothic Form), що також цікава й спробою автора прослідкувати, спираючись на теорію рецепції Г. Яусса та В. Ізера, процес впливу готичної прози через особливості її форми на свідомість читача.
У російському літературознавстві проблемою готичної прози займалися, зокрема, М. Алєксєєв, В. Вацуро, Г. Єлістратова, В. Жирмунський, М. Ладигін, Н. Соловйова та інші. Традиційно готичний роман розглядався у рамках літератури передромантизму (хоча історичні межі його існування й визначалися критиками по-різному) як необхідний підготовчий етап у розвитку європейського романтизму, «без усвідомлення елементів якого неможливо до кінця зрозуміти реалізм Бальзака та Діккенса [76, с. 543]».
Починаючи з кінця ХХ ст. в англомовній критиці, так само як і у літературознавстві пострадянського простору, з’являється виразна тенденція «реабілітувати» жанр готичного роману, вивести його з марґінесу та дослідити масштабність його впливу на літературний процес ХХ ст. Численні дослідники 1990-х рр. та початку ХХІ ст. виступають за визнання актуальності готичної прози та безперечної продуктивності її форм у літературі ХХ ст. (М. Кілгор). Інші не заперечують впливовості жанру протягом двох століть та факту формування готичної традиції, втім вважають готичні форми такими, що на сьогодні відмерли, щоправда, датують зникнення їх із літературної арени початком 1990-х рр. (Ф. Боттінг).
У Росії 2000 р. виходить друком грунтовна монографія В. Вацуро «Готический роман в России», що підбиває підсумок майже сорокарічної праці автора над проблемою готичних фабульних схем, породжених готикою метасюжетів та потенційних метатекстів, а також їх відбиття у творчості численних представників російської класики.
Серед останніх досліджень в українському літературознавстві можна назвати розвідки І. В. Лімборського та О. В. Матвієнко, частково присвячені відповідно порівняльному аналізу західноєвропейського готичного роману й української літератури та історії розвитку жанру протягом ХІХ ст.
Починаючи з першої третини ХХ ст. як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників не перестає цікавити проблема т. зв. американського готицизму, тобто, формування й розвитку американського різновиду літературної готики та його впливу на національну літературну традицію. Критичний доробок, присвячений цьому питанню, нерідко відрізняється контроверсійністю підходів та концепцій. Серед основного загалу літературознавчих праць, предметом яких прямо чи опосередковано є дослідження готичних тенденцій в літературі США, виділяються три провідні концепції трансформації та подальшого функціонування європейських готичних моделей в літературному контексті США.
Згідно з однією з таких концепцій, прибічниками якої є переважно прореалістичні критики середини та другої пол. ХХ ст., поширення жанру готичного роману у США було закономірним і неминучим етапом розвитку національної літератури. Як і в Європі, воно було свого роду реакційним явищем, що передувало формуванню романтичної естетики, але, являючи собою суто європейський феномен, виявилося чужерідним тілом на тлі американських реалій та, відповідно, неспроможним продовжити автономне існування на іншому континенті. Таку позицію займав, зокрема, В. Л. Паррінгтон, який вважав готичний роман перешкодою у розвитку національної літератури, а творчість письменників, що використовували надбання англійської готики, невдалим досвідом, що завертає літературу на шлях деградації.
Також Р. Чейз, досліджуючи романістику Ч. Б. Брауна, детально зупиняється і на її суттєвих недоліках, які критик пов’язує з використанням елементів готичної поетики. За Р. Чейзом, безперечне новаторство Брауна (насамперед поглиблення психологізму через звертання до темного боку свідомості та початок нової для американської літератури течії т. зв. «shocking realism») стало можливим не завдяки використанню готичної естетики й поетики, а через їх подолання. Найвагоміші досягнення Ч. Б. Брауна продовжують, на думку Чейза, не стільки готичну, скільки мелодраматичну традицію, що, в свою чергу, сягає корінням єлизаветинської драми та сентиментальних романів Річардсона. Готика ж у цьому разі розглядається як другорядний різновид мелодрами та зводиться лише до комплексу характерної атрибутики (мотиви жаху, несподіванки, звертання до аномальних психічних станів тощо) [109].
Дещо менш категоричною видається точка зору тих дослідників, які, визнаючи готику самостійною літературною течією, віддають належне її ролі в літературному процесі США ХІХ ст. та впливу готичної традиції на письменників-романтиків. З таких позицій, щоправда, присутність готики в американській літературі обмежується останнім десятиріччям ХІХ ст.: за доби формування реалізму після Громадянської війни готика поступово втрачає свою значущість на літературній сцені США та остаточно вичерпує себе на початок ХХ ст.. Так, зокрема американський дослідник Д. Ріндж, простежуючи історію розвитку жанру протягом ХІХ ст., саме письменників-готицистів проголошує фундаторами перших зразків національної елітарної, інтелектуальної літератури (т. зв. highbrow literature). Художні можливості готичної прози, на думку автора, досягають апогею у творах Е. По, Н. Готорна, Г. Мелвілла та Г. Джеймса; але після останнього злету у 1890-х роках, пов’язаного з новими відкриттями у галузі психології та фізіології людини, готика остаточно сходить із літературної магістралі Америки, залишаючи у спадок наступним поколінням письменників переважно елементи специфічної художньої техніки.
Однак, сьогодні, з огляду на розвиток американської літератури ХІХ та ХХ ст., таке розуміння готики видається дещо спрощеним. Вивчення готичної традиції у літературі США, безумовно, вимагає врахування того факту, що зародження у США романного жанру як такого, запозичення основних літературних родів і видів хронологічно співпадає з приходом в американську літературу зразків англійської готики, із залученням якої в США сформувалося «те, що отримало назву romance романтичний роман, який відіграв надзвичайну роль у становленні американської літератури і як жанровий різновид виявляється продуктивним буквально сьогодні [20, с. 78]».
З такої вихідної позиції масштаби впливу готики на літературний процес США кінця XVIII початку XX ст. суттєво збільшуються, і підхід окремих критиків (Дж. Снелла, Л. Фідлера, І. Маліна, Ф. Боттінга та ін.) до визначення статусу готики як однієї з провідних літературних традицій в історії національної американської літератури здається цілком обгрунтованим. «У США вся література, здається, несе відбиток готичної традиції. Отже, готика це, напевно, єдина справжня традиція в американській літературі. А може, її вада», пише Ф. Боттінг [103, с. 16]. У західній готієвістиці значущість готики як різновиду форми romance, домінантної для американського романтичного роману та надзвичайно впливової також і в реалістичній жанровій моделі неодноразово підкреслювалася такими дослідниками, як А. Акселрод, С. Кларк, Б. Крістоферсен, Ч. С. Коулі, Дж. Кемпбелл, Дж. Солдаті, Д. Скарборо та багато інших. В українському та російському літературознавсті схожу позицію займають Т. Денисова, М. Корєнєва, В. Толмачов, А. Шемякін та інші.
В українському літературознавчому дискурсі питання про історію американської готичної прози та роль готичної традиції у романістиці США ХХ ст. на сьогодні не отримало вичерпної відповіді.
Як показують дослідження, до сьогодні існував переважно історичний підхід до готики. Як у вітчизняній, так і в англомовній готієвістиці у достатньому обсязі розглянуто історію виникнення та розвитку готичної прози (переважно європейської) та досить ретельно досліджено її художню техніку. Але ж і до сьогодні немає єдиної чітко виваженої позиції щодо поетикальних та художньо-естетичних констант і конституентів готики та її креативних спроможностей у літературному процесі.
Через це у світлі згаданої популярності готичної традиції як предмету літературознавчого дослідження та загальновизнаної продуктивності її форм дещо парадоксальним видається той факт, що, попри всю значущість готицизму, у контексті літератури середини та другої половини ХХ ст. акцент у вивченні готичної традиції зміщується переважно на експлуатацію її елементів лише у «чистому вигляді» переважно у сучасних стилізаціях жанру, або ж на готичні маніфестації у другоряднних творах феміністичної та масової літератури різних жанрів («хоррор», фентезі, містичний триллер тощо), в якій, з огляду на її специфіку, готичний концепт редуковано, а потужний потенціал готицизму залишається пасивним.
Разом із тим, фактично поза фокусом уваги залишається правомірне питання про подальший розвиток, трансформацію та творчу адаптацію готичної традиції у багатоманітті прози сучасного американського мейнстриму, що за своїми жанровими та змістовими характеристиками не можуть бути визначені як суто «готичні», а відтак постає питання про питому вагу готичної традиції, її місце, функції та ознаки, а також її онтологічний та гнсеологічний аспекти у контексті літературного та культурного континууму сьогодення.
У цьому зв’язку дається взнаки недостатня вивченість готики як значущої складової літературної традиції США другої половини ХХ ст. Ця проблема є актуальною не тільки для українського, але й для американського літературознавства, в якому серед загальних досліджень готичної традиції спостерігається виразний дефіцит сучасних праць, присвячених, зокрема, аналізу зв’язків між готикою та модернізмом, готикою та екзистенціалізмом, готикою та провідними естетичними концепціями ХХ ст., на що вказують, зокрема, американські дослідники Е. Сміт та Дж. Воллес у книзі «Готика модерну» (Gothic Modernisms) (2001). В американській критиці дослідження проблеми готики у ХХ ст. зазвичай обмежується фолкнерівською добою та літературою Південного Ренесансу (роботи Е. Керр, Л. Фідлера, І. Маліна); у вітчизняній критиці питання про використання готичних моделей американськими митцями ХХ ст. (Дж. Гарднером, Т. Моррісон, Дж. Апдайком, Дж. Бартом) висвітлено лише у розвідках Т. Н. Денисової. Така розбіжність в оцінці творчого потенціалу готики та її функціонування у літературному процесі пояснюється неповнотою дослідженості сутності й поетикальних надбань самої готики з точки зору новітньої критичної думки.
Тому, уважно вивчивши критичний доробок вітчизняної та англомовної готієвістики, ми змушені були встати на шлях власного креативного перечитування класичних готичних текстів з метою пошуку сутнісних компонентів готики та її функціональності у новітньому літературному процесі.
Актуальність теми даного дослідження полягає у тому, що проведений комплексний аналіз жанрової поетики готицизму на основних етапах його розвитку дозволяє сформулювати домінантні характеристики літературної готики, дослідити шлях їх трансформації та визначити специфіку функціонування традиції готики та romance у контексті філософського й інтелектуального роману США другої половини ХХ ст. Як матеріал для дослідження готики у літературі США другої половини ХХ ст. обрано романістику Вокера Персі через його з позиції дисертанта органічне й креативне використання готичного комплексу в дискурсі літератури як такої.
Актуальність дослідження зумовлена також системним підходом до розгляду як поетикальних, так і онтологічних детермінант національного американського варіанту готичної традиції та специфіки їх функціонування у сучасному романі з огляду на провідні характерні властивості літературного процесу США другої половини ХХ ст. Це, по-перше, надзвичайно глибинне насичення літератури Європи й Америки психоаналітичним вченням, мотиваційні (свідоме підсвідоме) й онтологічні (Ерос versus Танатос) концепції якого продовжували безпосередньо визначати пропорції творів й опосередковано залучатися до моделювання психологічних конфліктів у літературі другої пол. ХХ ст. По-друге, йдеться про формування мультикультурної й плюралістичної моделі мислення, що найповніше далася взнаки спершу у постмодерністському проекті з його поліморфічною синкретичною парадигмою, а згодом реалізувалася, зокрема, у феномені т. зв. «вибуху канону» та докорінному перегляді мейнстриму з переоцінкою багатьох маргінальних його складників (у тому числі літературної готики, що, як відомо, тривалий час вважалась явищем периферійним). Нарешті, важливим моментом є тенденція до концептуалізації літератури, притаманна багатьом авторам (і зокрема, Персі) схильність до оперування філософськими теоріями й системами з метою вираження власного світосприйняття, при цьому у традиційній епічній романній формулі «Я Світ» превалює метафізична інтерпретація феномену людської природи.
Готичний конструкт другої пол. ХХ ст., отже, розглядається у роботі саме на перетині трьох згаданих закономірностей літературного процесу: з одного боку, у світлі тенденції до широкого перевитворення, пародіювання й парафрази гетерогенних літературних традицій, об’єднання конкретних традицій в плюралістичні парадигми та їх переосмислення у контексті сучасної культурної системи, з другого боку, з огляду на концептуалізацію літературного процесу, рух від аналізу до синтезу, прагнення створювати універсальні образи, покликані відкривати суще.
Дане дисертаційне дослідження переслідує потрійну мету. По-перше, це аналіз онтологічного й аксіологічного аспектів готицизму, а також визначення його сучасного етичного й естетичного змісту, ускладненого психологічними, соціальними, епістемологічними концепціями сьогодення. По-друге, це дослідження провідних шляхів функціонування американської гілки готичної традиції у магістральних течіях літератури США, починаючи з ХІХ ст. до другої пол. ХХ ст. з урахуванням впливу провідних літературно-теоретичних, культурологічних, філософських течій відповідної доби. І по-третє, це регламентований у термінах зазначених теоретичних узагальнень всебічний аналіз творчості видатного американського романіста Вокера Александра Персі, дослідження сутності його антропологічних, семіотичних, літературно-філософських побудов і розкриття літературного феномену В. Персі як митця, що поєднує у своїй творчості літературу та філософську антропологію, культурні традиції США та Європи, класики й сучасності, а відтак, представляє найбільш плідне поле естетичного функціонування субстрату готики та її модифікацій.
Розв’язання цієї проблеми передбачає постановку та вирішення у ході дослідження низки завдань:
1) Дати загальну характеристику феномену літературної готики:
- визначити структурно-змістові домінанти готики (її дифузний, еклектичний, інтертекстуальний характер);
- окреслити її основні поетикальні константи;
- проаналізувати специфіку взаємодії готики з художніми течіями ХІХ ст.;
2) розглянути історію розвитку готичної традиції у літературі США
(починаючи з кінця ХVIII ст. до кінця ХХ ст.), зокрема:
- особливості готики у США на ранньому етапі (на прикладі творчості Ч. Б. Брауна);
- своєрідність готичної традиції за романтичної доби (Н. Готорн);
- феномен раннього «південного готицизму» у літературі США (Е. А. По);
- готику часів «Південного Ренесансу» (В. Фолкнер);
- готику у синкретичному поєднанні з концепціями екзистенціалізму, мультикультуралізму й постмодернізму;
3) здійснити діахронний аналіз трансформацій готичної традиції у літературі Англії та США протягом XVIII XX ст.;
4) дати загальну характеристику творчості В. Персі як видатного американського романіста, філософа, семіотика, визначивши його провідні світоглядні концепції й особливості їх художнього втілення;
5) проаналізувати художній доробок В. Персі з позицій діалектичної єдності його концептуального змісту та актуалізованих у контексті сучасності готичних формально-змістових моделей, тим самим виявляючи багатогранність творчості письменника, й водночас універсальний характер й поліфункціональність структур літературної готики в американській філософській прозі другої половини ХХ ст.
Об’єктом дослідження є готична традиція в літературному мейнстримі США другої пол. ХХ ст. (на прикладі творчості В. Персі).
Предметом дослідження є семантичні детермінанти та поетикальні трансформації готики, визначення ролі готичного конституенту у філософському романі другої пол. ХХ ст., а також онтологія готицизму та його гуманістичний зміст, переосмислений з позицій сучасності.
Матеріалом дослідження є низка фундаментальних англійських готичних романів XVIII - ХІХ ст. («Замок Отранто» Г. Уолпола (1764); «Ватек» В. Бекфорда (1782); «Роман у лісі» Е. Редкліфф (1791); «Франкенштейн або Сучасний Прометей» М. Шеллі (1818); «Мельмот-Блукач» Ч. Р. Метьюріна (1820); «Дракула» Б. Стокера (1897); тощо), вибрана проза американської готичної традиції кінця ХVIII першої половини ХХ ст. («Віланд» Ч. Б. Брауна (1798); «Будинок на сім фронтонів» (1851) та «Червона літера» Н. Готорна (1850); окремі новели Е. По, «Святилище» В. Фолкнера (1931) та усі романи В. Персі («Кіно

bibliography

ВИСНОВКИ

Дослідження готичної традиції у літературі Англії та США, а також текстів, історико-філософських та естетичних підвалин творчості В. Персі в контексті діахронічного аналізу історії розвитку та трансформації готичного жанру у літературі США ХІХ-ХХ ст., дозволяє встановити низку поетикальних констант та онтологічних домінінт готики, що у сукупності являють собою інтегральні ознаки готицизму як літературної традиції, творчо переосмислені й актуальні для романістики кінця ХХ ст.
1) Традиція готики та romance відіграє надзвичайно важливу роль в американській романістиці в цілому, та південній зокрема. Асиміляція європейської готики виявилася впливовим чинником у формуванні американської національної романної традиції. Відтак, прагнення до зображення «вертикальної» перспективи дійсності та створення епічності шляхом широкого залучення умовності набуває ключового значення у численних класиків літератури США (Ч. Б. Браун, Н. Готорн, Е. А. По, В. Фолкнер тощо). У другій половині ХХ ст. поетикальні константи готики широко використовуються у творах письменників - нонконформістів, новоавангардистів, екзистенціалістів, а естетика готицизму нерідко стає одним з провідних принципів художнього осмислення (твори Дж. Стейнбека, Дж. К. Оутс, Т. Пінчона, Дж. Гарднера, Дж. Апдайка, Т. Моррісон, В. Персі тощо). Отже, трансформації готичної традиції у літературі США великою мірою відображають шлях розвитку та провідні тенденції національного літературного процесу у цілому.
2) Епістемологія літературного готицизму базується на дуалістичній концепції буття, що задає площину готичної умоглядності як таку, що визначена бінарними опозиціями: Добро Зло, реальне потойбічне, раціональне ірраціональне, норма аномалія, природне штучне, живе мертве, своє чуже, тощо. Відтак, є підстави розглядати літературну готику як категорію водночас стильову і буттєву, художню і естетичну, чим і обумовлена її динамічність, багатовалентність, дифузність. Завдяки такому онтологічному фундаменталізму літературна готика завжди актуалізується у переламні епохи, за часів зміни культурної парадигми та модусу мислення, в залежності від яких виявляє симптоматичні трансформації всередині власних концептів. Готика, отже, і сьогодні залишається плідним елементом літературного процесу.
3) Онтологія готики у творах В. Персі має безпосередній зв’язок з його семіотичними побудовами (через травестуваня й інвертування готичних міфологем автор художньо моделює концепцію «закостенілого означника» та проблематизує девальвацію знака й символа), з медичними світоглядними стереотипами (розгортання таких понять як біль, хвороба, аномалія, патологія тощо в широкі метафори й символи, і також перенесення їх у площину екзистенціального концептуалізму) та імпліцитним ствердженням християнського гуманізму (відхід від модерністського релятивізму на користь церковної етики, акцентування мотиву боротьби добра та зла, світлого й темного начал у людині).
4) Протягом двох з половиною століть основним художньо-естетичним завданням готики вважається асиміляція й артикуляція у художній формі найхарактерніших соціальних і колективних фобій, травм, аномалій тощо та відображення психічного життя й духовного стану особистості. У романах Персі за допомогою готичної образності актуалізовано найгостріші для Америки історико-філософські дискусії ХХ ст. це проблематизація духовних аномалій нації в історіософському контексті закономірностей суспільного розвитку, феноменологія моралі й ідентичності в умовах сучасності, проблема релігійної антропології у ситуації постмодерну, тощо.
5) У поетикальному аспекті літературна готика характеризується великим арсеналом стійких образів, архетипів та сем, основні з яких це: сема негації та руйнації, сема ескапізму, мотиви втечі, квесту та блукання, замковий хронотоп, кримінальна й інцестуальна тематика, низка готичних типажів готичний лиходій vs романтичний герой, цнотлива дівчина vs готична жінка-вамп, герої типу freaks та галерея «ірраціональних» образів привиди, монстри, химери, роботи тощо. Творчо переосмислені та вдало адаптовані, згадані структурно-змістові елементи плідно використовуються В. Персі у його філософських романах. Так, авторське поняття «примарності» (ghostiness) є похідним від готики та вживається в екзистенціальному значенні етичної, аксіологічної й поведінкової дезорієнтації людини у суспільному й особистому житті та водночас як алегорична характеристика об’єктивної дійсності як локусу подій роману. При цьому протагоністи Персі це розумово й фізично неповноцінні герої типу freaks не тільки в гротескно-емпіричному, але й в екзистенціальному сенсі; чимало героїв у творах є гротесково й карикатурно готичними (інфернальний Арт Іммельман («Кохання на руїнах»), символічний Ланселот («Ланселот»), інтертекстуальний Джон Ван Дорн («Синдром Танатоса») всі вони продовжують готичний родовід. Готичний рух у різних його формах використовується письменником як структурно-змістовий елемент більшості романів: як духовна Одісея, блукання й повернення додому в «Останньому джентльмені», як готичний квест пошук несвятого Граалю в «Ланселоті», як ескапізм до замкненого простору у «Другому пришесті», як гонитва й переслідування у «Коханні на руїнах».
6) Адаптація готицизму у прозі В. Персі розширює інтерпретаційний діапазон та інкорпорує в рамках доробку письменника різні культурні й літературні традиції. Амбівалентність й антидогматизм постмодерністської ментальності, у якій відбилася криза гуманістичного й позитивістського світогляду, що її переживала Західна цивілізація епохи холодної війни, розчинення в ній традиційно полярних етичних категорій, травестування літературних архетипів, діалогічність і плюралізм у прочитанні у цьому модусі відбувається відповідне іронічне перевитворення готичної традиції на багатовимірний полісемантичний елемент металітературної гри. В. Персі, отже, є письменником, який виявляє багатозначність національної літературної традиції, шукає нових шляхів її застосування, поєднує у своїй творчості класику й сучасність, національний дух та європейський досвід. Це дає йому можливість, уникаючи дидактики й пафосу, зосередити увагу читача на суттєвих філософських проблемах сучасності, не нав’язуючи однозначних їх вирішень та акцентувати глибинні шари історико-культурного досвіду.
7) Дане дослідження окреслює перспективи для інтерпретації творів багатьох сучасних письменників з позицій переосмислення літературної готики та пошуку нових можливостей роману на основі множинності традицій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.

Алексеев М. П. Ч. Р. Метьюрин и его «Мельмот скиталец» / М. П. Алексеев // Метьюрин Ч. Р. Мельмот Скиталец. Л. : Наука, 1976. С. 563-674.

2.

Американская готика. XIX век: [антология / ред. М. Стерлигов] Спб. : Terra Fantastica, 2001. 570 c.

3.

Анастасьєв М. А. Етюди про американську літературу. /
М. А. Анастасьєв // Вікно в світ. 1999. № 4 (7). С. 6 104.

4.

Анастасьев Н. А. Владелец Йокнапатофы / Н. А. Анастасьев. М. : Книга, 1991. 413 с.

5.

Анцыферова О. Ю. Южный миф vs киномиф в романе Уокера Перси «Любитель кинематографа» / О. Ю. Анцыферова // Вестник Ивановского Государственного Университета. 2004. №1. С. 42-48.

6.

Атарова К. Н. Поэзия и правда / К. Н. Атарова // Англия, моя Англия. М. : Радуга, 2008. С. 113-134.

7.

Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики / М. М. Бахтин. М. : Художественная литература, 1975. 502 с.

8.

Белов С. Б. Гольф, любовь и абсурдный мир / С. Б. Белов // Иностранная литература. 1982. №1. С. 245-247.

9.

Брукс В. В. Писатель и американская жизнь: в 2 т. / В. П. Брукс. М. : Прогресс, 1967-1971. 226 с.

10.

Ватченко С. А. К вопросу о предтечах «novel» в английской прозе последней трети XVII в. / С. А. Ватченко // Сб. : «Актуальные вопросы теории и истории зарубежного романа XVII-XX веков». Днепропетровск, 1984. С. 50-56.

11.

Вацуро В. Э. Готический роман в России / В. Э. Вацуро. М. : Изд-во «Новое литературное обозрение», 2002. 544 с.

12.

Вершинин И. В. Эстетика и поэтика английского предромантизма / И. В. Вершинин // Известия Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена. СПб. , 2003. - № 3 (5). С. 161-181.

13.

Витцлер Р. Ответственность Европы. «Деконструктивная этика» на примере Жака Деррида / Ральф Витцлер // Герменевтика и деконструкция [под ред. В. Штегмайера, Х. Франка и др.]. СПб. , 1999. С. 136-167.

14.

Гиривенко А. Н. Готический роман Анны Радклиф: Из истории рецепции в России / А. Н. Гиривенко // Филология в системе современного университетского образования. М. , 2002. Вып. 5. С. 58-62.

15.

Готорн Н. Алая буква: [роман] / Н. Готорн . М. : Худ. лит-ра, 1957. 245 с.

16.

Готорн Н. Дом о семи фронтонах. Новеллы / Н. Готорн. Л. : Художественная литература, 1975. 504 с.

17.

Григорьева Е. В. «Готический роман» и своеобразие фантастического в прозе английского романтизма / Е. В. Григорьева. Ростов-на-Дону : Феникс, 1988. 165 с.

18.

Гуревич А. Я. Западноевропейские видения потустороннего мира и реализм средних веков / Гуревич А. Я. // Труды по знаковым системам VIII. К 70-летию ак. Д. С. Лихачева. Тарту, 1977. Вып. 411. С. 19-31.

19.

Денисова Т. Н. Історія американської літератури ХХ століття / Т. Н. Денисова. К. : Довіра, 2000. 318 с.

20.

Денисова Т. Н. Новейшая готика (о жанровых модификациях современного американского романа) // Жанровое разнообразие современной прозы Запада: под ред. Д. В. Затонского / Денисова Т. Н. К. : Наукова думка, 1989. С. 59-128.

21.

Денисова Т. Н. Про романтичне у реалізмі / Т. Н. Денисова. К. : Довіра, 1973. 236 с.

22.

Денисова Т. Н. Экзистенциализм и современный американский роман / Т. Н. Денисова. К. : Наукова думка, 1985. 245 с.

23.

Дьяконова Н. Я. Английский романтизм: Проблемы эстетики / Н. Я. Дьяконова. М. : Наука, 1987. 208 с.

24.

Елистратова А. А. Английский роман эпохи Просвещения / А. А. Елистратова. М. : Наука, 1966. 472 с.

25.

Жирмунский В. М. У истоков европейского романтизма / В. М. Жирмунский, Н. А. Сигал. // Уолпол. Казот. Бекфорд. Фантастические повести: [ред. В. М. Жирмунский, Н. А. Сигал] Л. : Наука, 1967. С. 5-103.

26.

Заломкина Г. В. Готический сюжет как литературный код в романе У. Эко «Имя розы» / Г. В. Заломкина // Компаративистика: современная теория и практика. Самара, 2004. Том 2. С. 172-182.

27.

Заломкина Г. В. Пространственная доминанта в готическом типе сюжетного развертывания / Г. В. Заломкина // Вестник Самарского государственного университета. 1999. №3 (13) С.78-88.

28.

Затонский Д. С. Искусство романа и ХХ век / Д. С. Затонский. М. : Художественная литература, 1973. 536 с.

29.

Зверев А. М. Американский роман 20-х 30-х годов / А. М. Зверев. М. : Художественная литература, 1982. 256 с.

30.

Зверев А. М. Литература США / А. М. Зверев // История Всемирной Литературы в 9 т. / [под ред. И. А. Бернштейн]. М. : Наука, 1983 - 1994. Т. 7. 1991. С. 537-569.

31.

Зверев А. М. Необходимый скепсис / А. М. Зверев // Иностранная литература. 1988. № 2. С. 227-233.

32.

Зеленко Т. В. О понятии «готический» в английской культуре XVIII в. / Т. В. Зеленко // Вопросы филологии. Филологический факультет ЛГУ. 1978. Вып. VII. С. 201-207.

33.

Истоки и формирование американской национальной литературы XVII-XVIII вв. / [под ред. Я. Н. Засурского]. М. : Наука, 1985. 384 с.

34.

История литературы США / [под ред. Я. Н. Засурского]. М. : Наследие, 1997.
Т.1. Литература колониального периода и эпохи войны за независимостьXVII XVIII вв. 831 с.
Т. 2. Литература эпохи романтизма. 463 с.
Т. 3. Литература середины XIX в. 614 с.

35.

Каули М. Дом со многими окнами / М. Каули. М. : Прогресс, 1973. 327 с.

36.

Ковалев Ю. В. Творчество Натаниеля Готорна / Ю. В. Ковалев // Готорн Н. Избранные произведения. М. , 1982. Т.1. С. 3-38.

37.

Ковалев Ю. В. Эдгар Аллан По. Новеллист и поэт / Ю. В. Ковалев. Л. : Художественная литература, 1984. 284 с.

38.

Ковалькова Т. М. Готическая традиция в американской прозе 1920-30-х годов: новелистика Х. Ф. Лавкрафта дис. кандидата филол. наук: 10.01.03. «Литература народов стран зарубежья (американская)» / Т. М. Ковалькова. Саранск, 2001. 206 с.

39.

Колядко Н. В. Эволюция готического романа в американской литературе / Н. В. Колядко // Американские исследования: Ежегодник 2001. Минск, 2001. С. 63-68.

40.

Комната с гобеленами (английская готическая проза) / [сост. Н. А. Соловьева]. М. : Правда, 1991. 559 с.

41.

Коростелева Д. Н. Культура молодежного протеста и американский кинематограф. 1960-1970-е годы / Д. Н. Коростелева // Киноведческие записки. 2002. - № 60. С. 73-91.

42.

Ладыгин М. Б. Английский готический роман и проблемы предромантизма / М. Б. Ладыгин. М. : Прогресс, 1978. 296 с.

43.

Ладыгин М. Б. К вопросу о путях развития «готического романа» / М. Б. Ладыгин // Проблемы метода и жанра в зарубежной литературе: Сборник научн. трудов. М. : МГПИ, 1980. Вып. 5. С. 53-71.

44.

Лексикон загального та порівняльного літературознавства / [ред. , кер. проекту А. Волков]. Чернівці: Золоті літаври, 2001. 636 с.

45.

Литературная история США в 3 т ./ [пер. c англ. , под ред. Р. Спиллера]. М. : Прогресс, 1977. Т. 1. 607 с.

46.

Лотман Ю. М. Структура художственного текста. Семиотические исследования по теории искусства / Ю. М. Лотман. М. : Искусство, 1970. 384 с.

47.

Майер Р. История Грааля / Р. Майер. М. : Энигма, 1997. 351 с.

48.

Малкина В. Я. «Готический» роман: Особенности жанра / В. Я. Малкина // Парадигмы : Сб. работ молодых ученых. Тверь, 2000. С. 55-71.

49.

Манн Ю. В. Диалектика художественного образа / Ю. В. Манн. М. : Сов. писатель, 1987. 319 с.

50.

Матвієнко О. В. Традиції готики в англійській літературі ХІХ століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.04 «Література зарубіжних країн» / О. В. Матвієнко. Л. : Львівський національний ун-т ім. І. Франка, 2000. 20 с.

51.

Мелетинский Е. М. Поэтика мифа / Е. М. Мелетинский. М. : Восточная литература, 1995. 408 с.

52.

Михайлов М. Л. Американские поэты и романисты (Готорн, Лонгфелло) / М. Л. Михайлов // Современник. 1860. № 12, отд. III. С. 305-324.

53.

Мулярчик А. С. Спор идет о человеке: о литературе США второй половины ХХ в. / А. С. Мулярчик. М. : Сов. писатель, 1985. 359 с.

54.

Мурадханян І. С. Концепція психологічного двійництва особистості в літературі Заходу XVIII-XIX ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата філолог. наук: спец. 10.01.04 «Література зарубіжних країн» / І. С. Мурадханян. Дніпропетровськ, 2001. 20 с.

55.

Наливайко Д. С. Зарубіжна література ХІХ сторіччя. Доба романтизму /Д. С. Наливайко, К. О. Шахова. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2001. 416 с.

56.

Николюкин А. Н. Американский романтизм и современность / А. Н. Николюкин. М. : Наука, 1968. 411 с.

57.

Ницше Ф. По ту сторону добра и зла. К генеалогии морали / Ф. Ницше; пер. с нем. А. Николаева и Е. Воронцовой. Минск: Беларусь, 1992. 334 с.

58.

Нусинов И. М. История литературного героя / И. М. Нусинов. М. : Гослитиздат, 1958. 551 с.

59.

Нямцу А. Є. Загальнокультурна традиція у світовій літературі / А. Є. Нямцу. Чернівці: Рута, 1997. 224 с.

60.

Нямцу А. Е. Традиционные сюжеты, образы, лейтмотивы: статьи / А. Е. Нямцу. Черновцы: Рута, 2001. 157 с.

61.

Паррингтон В. Л. Основные течения американской мысли: в 3 т. / В. Л. Паррингтон. Из-во иностранной литературы, 1962 . Т. 2: Революция романтизма в Америке (1800-1860). 1962. 592 с.

62.

Паточка Я. Еретические эссе о философии истории / Ян Паточка. Минск: Изд-во «И. П. Логвинов», 2008. 204 с.

63.

Перси У. Роман как средство диагноза / У. Перси // Иностранная литература. 1988. № 2. С. 222-226.

64.

Пирс Ч. С. Логика как семиотика: теория знаков / Ч. С. Пирс // Метафизические исследования. 1999. Вып. 11. С. 199-217.

65.

Писатели США о литературе: в 2-х т. / [сост. А. Н. Николюкин], М. : Прогресс, 1982. 292 с.

66.

Поляков М. Я. Вопросы поэтики и художественной семантики / М. Я. Поляков. М. : Сов. писатель, 1978. 446 с.

67.

Полякова А. А. Готический роман: Жанровый канон и типологические разновидности / А. А. Полякова // Судьба жанра в литературном процессе. Иркутск, 2005. Вып. 2. - С.145-156.

68.

Потницева Т. Н. Мэри Уолстонкрафт Шелли: «Последняя из славного поколения» / Т. Н. Потницева. Днепропетровск: Изд-во ДНУ, 2008.127 с.

69.

Проблемы романтизма. Сборник статей. М. : Искусство, 1967. 360 с.

70.

Проблема традиции в американской литературе: Материалы для преподавателей и студентов фак. журналистики и филол. фак. / [Денисова Т. Н., Потницева Т. Н., Стеценко Е. А. и др.] М. : МГУ, 1980. 85 с.

71.

Романтические традиции американской литературы ХІХ века и современность / [ред. Я. Н. Засурский]. М. : Наука, 1982. 350 с.

72.

Романчук Л. А. Творчество Годвина в контексте романтического демонизма / Л. А. Романчук Днепропетровск: Полиграфист, 2000. 179 с.

73.

Рэдклифф А. Роман в лесу / Анна Рэдклифф; пер. с англ. Е. И. Малыхиной. М. : Ладомир, 1999. 315 с.

74.

Cемиотика. Антология / [ред. Степанов Ю. С.]. М. : Академический проект, 2001. 704 с.

75.

Соловьёва Н. А. Английский предромантизм и формирование романтического метода / Соловьёва Н. А. М. : Изд-во Моск. ун-та, 1984. 146 с.

76.

Старцев А. И. История американской литературы / Старцев А. И. , Елистратова А. А. , Сильман Т. И. М. Л. : Изд-во АН СССР, 1947. 343 с.

77.

Степанов Ю. С. В трехмерном пространстве языка. Семиотические проблемы лингвистики, философии, искусства / Ю. С. Степанов. М. : Наука, 1985. 335 с.

78.

Cтокер Б. Дракула / Брэм Стокер; пер. с англ. Н. Сандровой. K. : ЗАО «Комс. правда Украина», 2007. 320 с.

79.

Сухачев В. Ю. Знаки человека / В. Ю. Сухачев // Отчуждение человека в перспективе глобализации мира. Сб. филос. статей / [под. ред. Маркова Б. В. , Солонина Ю. Н. , Парцвания В.В.]. Санкт-Петербург: Петрополис, 2001. Вып. 1. - С. 333-353.

80.

Сухачев В. Ю. Ницше: генеалогия vs історизм / В. Ю. Сухачев // Ницше и Дарвин: свозь призму ХХ века. СПб. , 1999. С. 45-48.

81.

Тойнби А. Дж. Исследование истории: в 3 книгах / Арнольд Дж. Тойнби. Спб. : Изд-во Олега Абышко, 2006. 1336 с.

82.

Толмачёв В. М. От романтизма к реализму / Толмачёв В. М. М. , 1997. 354 с.

83.

Топоров В. Л. Знакомьтесь, Уокер Перси / В. Л. Топоров // Ланселот [роман, пер. В. Бошняка]. Спб. : Лимбус Пресс, 2004. С. 5-10.

84.

Уваров М. С. Пространства священного. Христианская антропология на рубеже веков / М. С. Уваров // Вестник Санкт-Петербургского университета. 1998. Серия 6. Вып. 3 (№20). С. 30-38.