РОМАННА ТВОРЧІСТЬ ГЕРМАНА БРОХА: ПРОБЛЕМИ ПОЕТИКИ

brief description

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

На правах рукопису

Пічугіна Тетяна Євгенівна

УДК 821.112.231(436)

РОМАННА ТВОРЧІСТЬ ГЕРМАНА БРОХА: ПРОБЛЕМИ ПОЕТИКИ

Спеціальність:
10.01.04 − література зарубіжних країн

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:
Скуратовська Л. І.
доктор філологічних наук,
професор

Дніпропетровськ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3
Розділ 1. ГЕРМАН БРОХ І МОДЕРНІСТСЬКИЙ РОМАН
1.1. Аспекти вивчення модернізму як літературного
феномена ХХ століття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
1.2. «Криза роману» та концепція «поліісторичного роману»
Г. Броха . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
1.3. Концепція «нового міфу» в теоретичній рефлексії Германа Броха . . . . . . . . . .33
Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
Розділ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ ПОЛІІСТОРИЗМУ В ТВОРЧОСТІ
ГЕРМАНА БРОХА
2.1. «Сновиди» Германа Броха як «поліісторичний роман» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .46
2.2. Поетика поліісторизму в романі Г. Броха «Безневинні» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .74
Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104
Розділ 3. МІЖ ПОЛІТИКОЮ ТА МІФОМ: ПОШУКИ НОВОЇ РОМАННОЇ
ФОРМИ В «ЧАРАХ»
3.1. Дискусійні аспекти вивчення роману Германа Броха «Чари» . . . . . . . . . . . . . .107
3.2. «Метафізика ландшафту»: до проблеми співвідношення
природи та «Я» в романі Г. Броха «Чари» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .116
3.3. Інтерпретація міфологічних образів та мотивів у «Чарах» . . . . . . . . . . . . . . . . .129
Висновки до розділу 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147
Розділ 4. МОДЕРНІЗАЦІЯ ІСТОРИЧНОГО РОМАНУ: «СМЕРТЬ ВЕРГІЛІЯ»
Г. БРОХА
4.1. Дискусійні аспекти вивчення роману Г. Броха «Смерть Вергілія» . . . . . . . . . . 149
4.2. Історичний персонаж як герой «потоку свідомості» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155
Висновки до розділу 4 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .196
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .202

ВСТУП

Постановка проблеми в наукових дослідженнях. Творчість австрійського письменника Германа Броха (Hermann Broch, 1886 1951), котра, як і епічні здобутки Ф.Кафки, Р.Музіля і Дж.Джойса, у сучасному зарубіжному літературознавстві вважається важливою складовою формування естетики і поетики модернізму (Ю.Петерсен, К.Маґріс, П.М.Лютцелер, Ґ.Бартрем, Ґ.Мартенс, П.Зіма, М.Кундера), є майже не охопленою сучасною українською літературознавчою рефлексією, що суттєво звужує уявлення про ґенезу модернізму і шляхи жанрової розбудови епіки в першій половині XX століття.
Перші наукові розвідки, присвячені Г.Броху, з’являються на початку 1950-х років, коли було здійснене десятитомне видання його творів. Два томи містили філософську есеїстику письменника та номіновані «Поезія та пізнання» («Dichten und Erkennen», 1955) і «Пізнання та дія» («Erkennen und Handeln», 1955). «Поезія та пізнання» відкривалася передмовою Ганни Арендт, де була зроблена спроба систематизації філософських та естетичних поглядів митця. Саме в ній філософ і дослідниця, характеризуючи Германа Броха, вперше вжила дефініцію, яка згодом стала майже класичною, «письменник проти волі» («der Dichter wider Willen»): «Герман Брох був письменником проти волі; те, що він був письменником і не хотів ним бути, було основою його сутності, інспірувало драматичну дію його найвеличнішого твору й було головним конфліктом його життя» [103, с. 5]. У свою чергу Г.Арендт інспірувала цим твердженням подальшу рецепцію творів Г.Броха: майже до кінця 1980-х рр. у брохознавстві домінувала тенденція розглядати твори митця крізь призму його філософії [129; 161; 163; 166; 168; 171; 209; 211; 238], не бракувало також спеціальних досліджень філософських [191; 214], політичних [242], історіософських [235] та естетичних [150] концепцій Г.Броха.
В есеїстиці письменника шукали і знаходили ключ до його творчості. Передусім увагу дослідників привертала трилогія «Сновиди», адже саме тут Г.Брох умістив есе «Розпад цінностей» своєрідний компендіум своєї філософії. Як окреме есе воно опубліковане в томі «Пізнання та дія». Звертаючись до філософії Г.Броха, науковці відзначали її зв’язок із роботами І.Канта, Г.Рікерта, Л.Леві-Брюля, Е.Фромма, К.Маннгайма, М.Вебера, Е.Блоха, О.Вайнінґера та інших. Його називали неоплатоніком, неокантіанцем, неогегельянцем, його критикували за досить вільне використання філософських термінів, непослідовність, консерватизм та антидемократизм. «Брох мислитель аж ніяк не однозначний, писав щодо цього Д.В.Затонський. Як і багато його співвітчизників, він дивовижно суміщав у собі консерватора та прогресиста, довірливого мрійника й допитливого вченого. У його поглядах філософський ідеалізм поєднувався з найпослідовнішою діалектикою, симпатії до періодів суспільного застою сусідили з найнеухильнішим історизмом у підході до людського буття, переконаність у приматі думки, слова над дією урівноважувалася невтоленним інтересом до явищ соціальної дійсності, глибинна недовіра до практики пролетарських революцій поєднувалася з серйозним, сповненим поваги ставленням до марксистської теорії» [29, с. 113114].
З другого боку, незважаючи на цю непослідовність та амбівалентність, теоретичні праці Г.Броха постійно використовувались як база рецепції його романів. Броха інтерпретували через Броха. Такий підхід був означений К.Менґесом та В.Фрізом як «афірмативна критика». У своїй розвідці 1977 року «Брохознавство. Проблеми рецепції» [139] вони наголошують на необхідності розробки нового підходу до вивчення творів письменника, оскільки, на їхню думку, автокоментар Г. Броха не є об’єктивним, а його філософські погляди являють собою дивну термінологічну суміш. Суб’єктивна інтенція автора перетворилася, на думку В.Фріза та К.Менґеса, на догматичну інстанцію: «Навіть якщо вдаються до порівнянь, то обмежуються тими авторами, яких називав сам Брох: Джойс, Музіль, Кафка, часом Пруст або Гакслі» [139, с. 102]. Проте дослідники не намагаються навіть пояснити, чому Брох обирає саме цих авторів як об’єкти порівняння. На це питання, на наш погляд, дуже влучно відповідає М. Кундера: «Ставлячи себе поруч з Джойсом і Жідом, Брох наполягає на тому, щоб його роман розглядався в контексті європейського роману; він розуміє, що «Сновиди», як і «Улісс» або «Фальшивомонетники», твір, який здійснює переворот у формі роману, створює нову естетику роману, і що зрозуміти її можна лише на тлі історії роману як такого» [39, с. 254]. Критикуючи афірмативний підхід до вивчення творчості Г.Броха, В.Фріз та К.Менґес зосереджені на запереченні авторської інтенції, а не на її поясненні. Самі дослідники, послуговуючись гегельянськими принципами, визначили три етапи будь-якої літературознавчої рецепції: «В цілому кожне дослідження якогось автора або твору наслідує наступну схему: відкриття або відновлення інтересу ствердження; аналіз та інтерпретація наростаюча критичність, заперечення; корекція поміщення в більш широкий історичний або систематичний контекст, заснування історико-літературної та літературно-теоретичної позиції, спроба синтезу» [139, с. 101]. На момент публікації їхньої студії брохознавство, здається, вже лишило позаду перші дві фази рецепції, а їхня книга, власне, й стала кульмінацією другого етапу.
Зауважимо, що будь-який аналіз творчості Г. Броха тією чи іншою мірою за необхідності враховує його теоретичні праці. Однак не слід забувати, що інтерпретація теоретичних положень письменника також залежить або від літературно-теоретичної, або від політичної ангажованості інтерпретатора. Наприклад, «ліві критики» 1970-х років виявляли антидемократичні, ба навіть фашизоїдні, риси в творчості Г.Броха, а біографи наголошували на її антифашистському пафосі. П.Зіма запропонував текстуально-соціологічний аналіз романів митця, послуговуючись такою марксистською термінологією, як «мінова вартість», «розподіл праці» тощо [250]. Психоаналітичну інтерпретацію творів Г.Броха репрезентували П.Б.Вальдек [237] та Т.Едельман [132]. У 19601970-ті роки з’явилися розвідки, присвячені вивченню міфологічної образності в романах письменника [174; 236; 237], що пов’язане як із публікацією його «Спокусника» та «Гірського роману», так і з загальною зацікавленістю міфокритикою. Р.Вайґель інтерпретував романну спадщину Г.Броха крізь призму «Теорії масового психозу», незважаючи на те, що ця робота, написана в еміграції, належить до незавершених проектів письменника. Це, однак, не заважає дослідникові використовувати названі романи як ілюстрації теоретичної рефлексії їх автора. Слід зауважити, що всі естетичні праці Г.Броха були зазвичай узагальненням його письменницького досвіду: приміром, спочатку він створює «Сновиди», а потім «Картину світу роману», де розвиває окремі положення «Розпаду цінностей»; спочатку виникає перша редакція «Чарів», а потім теорія міфу та масового психозу і т.д.
Досить часто вчені, вилучаючи з контексту окремі зауваження Г.Броха, використовували їх як підтвердження власної концепції. Це насамперед стосується рецепції творчості митця в радянському літературознавстві. Наприклад, Д.В.Затонський, який, власне, відкрив Г.Броха для радянського читача, був змушений пов’язати його поетику з реалізмом. Послуговуючись цитатою з есе «Гофмансталь та його час» «Реалізм це не стиль, а втілення раціональної потреби...», Д.В.Затонський у монографії «Австрійська література в ХХ сторіччі» наголошував: «Сам Брох уважав себе реалістом» [27, с. 233]. У другій редакції цієї роботи («Феномен австрійської літератури», 1998) науковець, природно, вилучив цей пасаж. Н.О.Хрустальова також цитувала фрагмент «Картини світу роману», в якому наводиться одне з визначень «вокабул реальності», щоб довести зв’язок «Сновид» з літературою «нової діловитості», хоча аналіз поетики твору, здійснений дослідницею, явно суперечить подібному твердженню. Взагалі в радянському, а пізніше в російському й українському літературознавстві домінують три тенденції: аналіз жанрово-композиційних елементів та ідейного змісту окремих творів письменника [25; 36; 76; 82], виявлення «австрійських» рис його творчості [3; 27; 29; 74] та акцентування гуманістичного пафосу романів Г.Броха [16; 32].
Іншим магістральним аспектом рецепції доробку митця є вивчення його творів у контексті розвитку роману та культурної кризи у ХХ сторіччі. Г.Арендт у статті «Герман Брох та сучасний роман» (1949) [90] першою звернулася до цієї проблематики, наступними були роботи Й.Стрелки [227; 228], К.Р.Манделькова [187], В.Зухі [230], А.Допплера [128], М.Кундери [39; 173], М.Рітцер [211], П.М.Лютцелера [178; 181]. Перші дослідники цієї проблематики намагалася визначити роль трилогії «Сновиди» та роману «Смерть Вергілія» в процесі оновлення романного жанру в першій половині ХХ ст. Ішлося не стільки про модерністські тенденції у творчості Г.Броха (наприклад, Й. Стрелка пов’язував його романістику з неосимволізмом), скільки про новації письменника в романному жанрі. Приміром, Г.Арендт акцентувала на розхитуванні сюжету та інтелектуальній напруженості сучасного роману, В.Зухі вказував на домінування персонального роману, М.Кундера простежував полеміку з романами ХІХ ст. та панування філософсько-інтелектуального начала: «Найбільш визначні романісти постпрустівського періоду, я маю на увазі Кафку, Музіля, Броха, Гомбровича..., були надзвичайно чутливі до естетики роману, яка передувала ХІХ сторіччю: вони привнесли есеїстичні роздуми в мистецтво роману; вони зробили композицію більш вільною; наново завоювали право на відступи; внесли в роман дух несерйозності та гри; відмовилися від догм психологічного реалізму, створюючи персонажів та разом з тим не претендуючи на суперництво (за манерою Бальзака) з актами громадського стану; а головне, вони відмовились створювати в читача ілюзію реальності...» [39, с.7879]. М.Кундера наголошував на поверненні цих романістів до традицій літератури ХVІІІ століття.
Про зв’язок творчості Г.Броха з модернізмом почали писати лише на початку 1990-х років [93; 96; 146; 178; 205; 215; 249]. Водночас у брохознавстві започаткували новий деконструктивістський підхід до вивчення творів письменника. Знов-таки у центр уваги потрапили «Сновиди» та «Смерть Вергілія». З огляду на це ми хотіли б окреслити особливості формування концепції роману в теоретичній рефлексії Г.Броха і виявити її зв’язок із сучасними тлумаченнями німецькомовного модерністського роману.
Актуальність теми дослідження. Серед завдань вивчення історичного руху роману й естетичного феномена модернізму одним із пріоритетних є відкриття у сучасному українському літературознавчому контексті нових письменницьких персоналій, творчість яких пов’язана з цими явищами. Аналіз поетики творів авторів-модерністів виступає не лише найбільш продуктивним шляхом верифікації сучасних концепцій модернізму, а й формує засади їхньої подальшої розбудови. Подібний метод пропонується в ряді сучасних досліджень. Приміром, П.Зіма наголошує: «Дефініція модернізму видається мені можливою за двох умов: якщо вона, з одного боку, виходить за межі лише літературної сфери та враховує особливості політичного та філософського розвитку; якщо вона, з другого боку, орієнтована на певний текстовий корпус та конкретизується на основі цієї моделі» [249, с. 430].
Звернення до спеціального вивчення романної прози Г.Броха зумовлене низкою причин: актуалізацією у вітчизняному літературознавстві проблеми формування та розвитку модернізму в українській [21; 54] і зарубіжній [13; 14; 15; 16; 19; 20; 75] літературах, появою у вітчизняній філологічній науці компаративних досліджень цього літературного феномена [38; 51], а також відкриттям на зламі XX століття естетичної самобутності австрійської літератури, яка тривалий час мислилась однією з маргінальних сфер історико-літературного процесу [27; 29; 31].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі зарубіжної літератури Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара у межах комплексної науково-дослідної теми «Функціонування літератури у культурному контексті епохи».
Мета роботи полягає у визначенні особливостей поетики романістики Г.Броха в контексті теорії роману, яка формується у першій половині ХХ ст., та розвитку західноєвропейського модерністського роману. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- проаналізувати сучасні концепції модернізму в аспектах дискусійності визначень соціологічного та естетичного модернізму, генетичних джерел модерністського художнього мислення, модерністського роману;
- розглянути авторську рецепцію аспектів історико-культурного руху, втілену в есеїстиці Г. Броха;
- з’ясувати ознаки «поліісторичного» роману в трилогії Г. Броха «Сновиди» та романі «Безневинні»: особливості художньої реалізації філософських концептів письменника, перспективацію та фрагментацію оповіді як реалізацію модерністського сумніву, іронію та інтертекст як форми полеміки з традицією, своєрідність оповідної візуальності;
- інтерпретувати роман «Чари» в контексті брохівської концепції міфу: виявити засоби ліризації оповіді, проаналізувати співвідношення релігії, політики та міфу в романі, визначити риси екзистенціалістської проблематики;
- охарактеризувати особливості модернізації історичного роману та «роману про митця» в «Смерті Вергілія»: своєрідність співвідношення античності та Модерну в романі, реалізація техніки «потоку свідомості», роль інтертексту в процесі формування авторської концепції митця.
Об’єктом дослідження є філософські, естетичні та літературно-критичні есе Г.Броха, трилогія «Сновиди», романи «Чари», «Смерть Вергілія» та «Безневинні».
Предметом дослідження є особливості поетики та семантики романної спадщини Г.Броха в контексті становлення і розвитку західноєвропейського модерністського роману ХХ ст.
Наукова новизна роботи. Уперше в сучасному українському літературознавстві здійснене системне дослідження романної спадщини Г.Броха, реалізовано раніше не актуалізований контекст бачення його творчості формування модерністського роману, та на цій основі уточнено наукові уявлення про поетику та естетику модернізму, естетичну самобутність австрійської літератури, особливості літературного процесу XX століття.
Методологічна основа дослідження. Семантична багатошаровість і образно-конститутивна алюзійність романної прози Г.Броха зумовлює синтезування історико-поетологічної, структуралістської, семіотичної та герменевтичної методологій та методик при здійсненні вказаного дослідження, що дозволяє осмислити сутність брохівської інтерпретації культурних архетипів, розгорнутої на основі реалізованої письменником модернізації жанру роману. Теоретико-методологічну основу дослідження складають концепції Ю.Лотмана, О.М.Веселовського, В.Є.Халізєва, Г.К. Косікова, Ґ.Лукача, У. Еко, Ц.Тодорова, Ю.Габермаса, У.Яппа, Й.Фоґта та ін. Інтерпретація творів Г.Броха ґрунтується на методиці герменевтичного читання (Lektüre) У.Яппа, яка передбачає «прискіпливе слідування за текстом, виявлення зламів та послідовностей, зсувів та зрушень, тобто невпорядкованості та структурності, повільний ... опис текстури того плетива, яким є текст» [154, с. 125]. Історико-літературною основою дослідження є розвідки Д.В.Затонського, В.П.Руднєва, Л.І.Скуратовської, Е.П.Гончаренко, Д.Фоккеми, Ю.Габермаса, Ю.Петерсена, С.Вієтти, Р.Гріммінґера, П.Зіми.
Практичне значення дослідження. Одержані результати можуть бути використані при дослідженні літературних феноменів XX століття, розбудові типології романного жанру, визначенні національної автоідентичності австрійської літератури. Вони можуть бути включені у фундаментальні лекційні курси з історії зарубіжної літератури, а також стати основою спеціальних курсів, присвячених особливостям австрійської літератури XX століття і творчості Г. Броха.
Теоретичне значення дисертації визначається тим, що здійснений у ній на матеріалі творчості Г. Броха аналіз робить внесок у розуміння природи модерністського експерименту в жанрі роману, поглиблює й розширює уявлення про реалії гуманітарного дискурсу Західної Європи ХХ ст.
Особистий внесок здобувача полягає в системному вивченні поетологічних особливостей романної спадщини Г.Броха та виявленні варіативності німецькомовного модерністського роману. Робота виконана автором самостійно, процес розробки матеріалу відображений у публікаціях. Отримані висновки, теоретичні положення і висновки сформульовані безпосередньо автором.
Апробація роботи. Результати дослідження були оприлюднені на наукових конференціях міжвузівських: «Шрейдерівські читання» (Дніпропетровськ, 1998, 2000, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2009); всеукраїнських: «Актуальні проблеми філології» (Дніпропетровськ, 2003); міжнародних: «Особливості розвитку німецькомовних літератур у ХХ столітті» (Київ, 2002), «Динаміка наукових досліджень» (Дніпропетровськ, 2003), «Новаліс та дух романтизму» (Київ, 2004), «Міжнародна конференція, присвячена сторіччю від дня народження Е.Канетті (Львів, 2005), «Німецькомовні літератури: канонічні постаті й нові імена (до 85-річчя від дня народження академіка НАН України Дмитра Затонського)» (Київ, 2007), «Німецькомовні літератури ХІХ ХХІ століття: міфи і деміфологізація» (Київ, 2008).
Основний зміст дисертації повною мірою викладено у дванадцяти статтях у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Дослідження викладено на 226 сторінках, з них 201 основного тексту. Список використаних джерел налічує 250 позицій.

bibliography

ВИСНОВКИ

Здійснений у роботі аналіз дозволив висвітлити поетологічні особливості романістики Г.Броха в контексті формування та розвитку західноєвропейського модерністського роману ХХ ст. М.Бланшо, розмірковуючи про стан сучасної літератури, писав про Г. Броха: «Він зазнав, як і багато інших письменників нашого часу, того потужного тиску літератури, яка більше не мириться з відмінностями між жанрами і хоче зламати кордони» [77, с. 22]. Він вдається «до всіх засобів вираження оповідних, ліричних, дискурсивних» [77, с. 2324]. Це спостереження М. Бланшо якнайкраще виражає модерністську сутність експерименту Г. Броха в жанрі роману. Аналізуючи теоретичні праці та твори письменника, стикаємося з типово модерністською амбівалентністю, полісемантичністю, варіативністю та відкритістю. Ю. Петерсен підкреслює, що модерністському світобаченню властиве сприйняття світу як чистої можливості. На думку німецького літературознавця, таке світосприйняття означає, що у свідомості модерністів закономірне та раціональне поступається місцем імовірному та ірраціональному, а дійсність зображується як поле гри різних можливостей. Це й формує відкритість модерністських творів, вони, якщо скористатися визначенням У.Еко, «перебувають у русі, їх характеризує запрошення зробити твір разом із автором» [24, с. 102].
Про відкритість романної спадщини Г. Броха свідчить розмаїття як тлумачень його текстів, так і підходів до їх вивчення від соціологічного до деконструктивістського. Проте будь-яка інтерпретація творів письменника спирається на його філософські та естетичні роботи, перш за все теорію розпаду цінностей та теорію масового психозу. Безперечно, проблематика творів Г. Броха пов’язана з його філософськими ідеями, але не є, як свідчить аналіз, їхньою ілюстрацією. У коментарі до трилогії «Сновиди» Г. Брох вважає літературу засобом пізнання світу. Сучасний роман, на думку письменника, має звернутися до всіх проявів життя та різноманітних засобів пізнання. Письменник з огляду на досвід Дж.Джойса, А.Жіда та Р.Музіля, пропонує нову жанрову модифікацію «поліісторичний роман», завданням якого є створення цілісного образу децентрованого світу. Концепція цього типу роману викладена письменником у коментарі до трилогії «Сновиди» та в есе «Картина світу роману». Поліісторизм як художній прийом означає використання всіх форм зображення, всіх стилів, всіх символів, всього інструментарію, за допомогою якого стає явною та усвідомлюється ірраціональна сфера життя.
Такий тип роману найбільш повно втілений Г. Брохом у трилогії «Сновиди» та романі в одинадцяти новелах «Безневинні». Творча реалізація концепції «поліісторичного роману» здійснюється письменником шляхом деконструкції традиційної оповідної структури: у дусі часу (А. Жід, Р. Музіль) Г. Брох відтворює й одночасно іронічно обіграє традиційну оповідну техніку, фрагментує оповідь, оприявнює принцип моделювання реальності, про що свідчать назви частин трилогії та новел «Безневинних», постійно змінює оповідну перспективу і варіює значення наскрізних мотивів, конституюючи в такий спосіб і рецептивну відкритість романів, і їхню цілісність. Есе «Розпад цінностей», як і «Притча про голос» та «Голоси» з роману «Безневинні», розширює часові межі романів, дозволяє інтерпретувати зображені тут події 18881918 рр. («Сновиди») та 19131933 рр. («Безневинні») як заключний етап розпочатого в епоху Ренесансу розпаду цінностей.
Головним прийомом створення атмосфери амбівалентності є в названих романах іронія. Її форми й об’єкти різноманітні: автор використовує іронію як у класичному сократівському розумінні, так і в розширювальному модерністському, а її вістря спрямоване на всі сфери Модерну від політики та ідеології до філософії і культури. Цей ефект тотального іронізування досягається завдяки інтертексту. Інтертекстуальність Броха різнобічний і безперервний процес спілкування з текстами, і не тільки літературними: музика і живопис тут є взаємодіючими текстами нарівні з Біблією, античною поезією, Дж.Джойсом, Е.Т.А.Гофманом, Генріхом і Томасом Маннами, Г. Клейстом, А. Жідом.
Особливу увагу в процесі аналізу «Сновид» та «Безневинних» звернено на своєрідність живописної зображальності різновид зорової образності, не тотожний всякому словесному зображенню, а такий, що нагадує відомі живописні полотна, використовує колір і світло, викликає асоціації з відомими школами живопису. Г.Брох не завжди називає свої джерела натхнення: вони «розчинені» в самому тексті, але завжди відчутні як підтекст. Функція цих живописних «посилань» різноманітна від створення певної атмосфери до характеристики персонажів та ілюстрації центральної для творчості письменника проблеми розпаду цінностей. Так, за допомогою цитування та деконструкції образів «Ізенгаймського вівтаря» Г.Брох унаочнює в «Сновидах» розпад середньовічної космогонії та віри; імпресіоністична живописність у «Безневинних» відтворює атмосферу ранкового Парижа, а мотиви мистецтва бідермаєра виконують функцію характеристики героя. Живописна інтертекстуальність видається нам важливим елементом поетики творів письменника, оригінальною формою модернізації романного жанру.
Характерною особливістю романів письменника є їхня синтетична жанрова природа. Звертаючись до вже випробуваних модерністами форм (міфологічний, історичний роман, Künstlerroman), Г. Брох новаторськи переосмислює їх. Так, у «Чарах» простежується як політизація міфу (проблема масового психозу, надання образу Маріуса Ратті рис нацистських лідерів), так і спроба виявити ті риси міфологічної свідомості, які залишаються незмінними (проблема смерті, взаємодія природи та «Я»). Особливого значення набуває в романі проблема втрати віри, ціннісного центру (саме з цієї точки зору Г. Брох визначає свій роман як релігійний). Це в свою чергу стає причиною самотності сучасної людини та уможливлює, на думку письменника, перемогу політичних демагогів, торжество псевдоміфу. Роман, таким чином, набуває екзистенціалістських рис: це і звернення до притчевої форми, й актуалізація проблеми «буття до смерті», й проблема самотності, й конструювання межових ситуацій вибору.
Найбільш радикальним експериментом Г. Броха видається нам його роман «Смерть Вергілія». Тут спостерігається таке психологічне злиття автора зі своїм героєм, під час якого всі «об’єктивні» форми зображення (діалоги, описи) це лише моменти внутрішнього досвіду персонажа. Новизна такого злиття автора зі своїм героєм тим більш значна, що герой історичний, віддалений від автора на 2000 років, і що герой художник, «творець людей» (як висловився Дж. Джойс про Шекспіра), тобто носій певної постійної риси мистецтва, як І ст., так і ХХ ст. нашої ери. І тому героя-художника, як і самого автора, можна зрозуміти через персонажів, яких він створює, котрі є найважливішою частиною його психіки. Така повна внутрішня психологізація історичного героя, заповнення всього роману потоком його свідомості, пропущеним крізь «Я» Броха, а не лише через історичний матеріал, злиття героя та автора «крізь століття» бачиться нам як момент модернізації класичного історичного жанру.
Знаменною видається зміна парадигм, яку можна спостерігати, якщо підійти до цього роману як до «Künstlerroman» («роману про митця»): замість «становлення митця» в романі Броха зображається «смерть митця». У цьому також бачиться «запит» досвіду епохи, досвіду ХХ сторіччя. Якщо Künstlerroman у дусі «Років навчання Вільгельма Мейстера» зображав становлення митця на фоні широкого соціального контексту, його вчинки, думки, пошуки гармонії були пов’язані з соціумом і зображалися як діалог з цим соціумом, то в «Смерті Вергілія» основний акцент це потік свідомості вмираючого Вергілія.
Центральною проблемою творчості Г. Броха є проблема гуманності, а темою людина в її незмінній сутності; звідси звернення і до міфу, і до культурних пам’яток людства, і до важливої для модерністського роману техніки потоку свідомості; звідси ж своєрідний утопізм письменника. Людину Г. Брох бачить на тлі космосу (світобудови з Буття), у вічних особливостях своєї природи, своєї свідомості й пізнання, своєї долі. Самотня людська душа, котра прагне віднайти сенс буття, центральний образ романів Г. Броха. У цьому аспекті зображені і негероїчний Пазенов, і сільський лікар, і буржуа А., і великий латинський поет Вергілій.
Романи Г.Броха віха в історії не тільки німецькомовного, а й західноєвропейського модернізму. Новаторство письменника різнопланове: теоретична й естетична оригінальність Г. Броха найбільш повно проявилася в його концепції поліісторизму, а практично-художня в синтезі досягнень модернізму, поєднанні внутрішнього монологу з потоком історії, філософської іронічності з утопізмом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса Михаил Михайлович Бахтин. М.: Художественная литература, 1965. 543 с.
2. Бахтин М. Эпос и роман / Михаил Бахтин. М.: Азбука, 2000. 304 с.
3. Белобратов А. В. Проблема автора и поэтика австрийского романа 19201930-х годов / А. В. Белобратов // Проблемы метода и поэтики в зарубежных литературах ХІХХХ веков (историческая динамика и национальная специфика): межвузовский сб. науч. трудов / [редкол.: Н.С.Лейтес (глав. ред.) и др.]. Пермь : Пермский государственный университет, 1989. С. 7989.
4. Беньямін В. Берлінське дитинство на зламі ХХ сторіччя // Беньямін В. Вибране / Вальтер Беньямін; [пер. з нім. Ю. Рибачук, Н. Лозинська]. Львів: Літопис, 2002. С. 136207.
5. Бланшо М. От Кафки к Кафке / Морис Бланшо ; [пер. с фр. и послесл. Дарья Кротова]. М. : Логос, 1998. 240 с.
6. Божович В.И. Традиции и взаимодействие искусств. Франция конец ХІХ начало ХХ века / Виктор Ильич Божович. М. : Наука, 1987. 320 с.
7. Брох Г. Избранное : сборник / Герман Брох ; [пер. с нем.; предисл. Д.Затонский]. М. : Радуга, 1990. 560 с. (Мастера современной прозы).
8. Борхес Х. Л. Девять эссе о Данте / Хорхе Луис Борхес ; [пер. с исп. Л.Фридман] // Вопросы философии. 1994. № 1. С. 129148.
9. Вейнингер О. Последние слова. Пол и характер : сборник / Отто Вейнингер; [пер. с нем.]. Минск : ООО «Попурри», 1997. 416 с.
10. Вергилий Буколики. Георгики. Энеида / Публий Вергилий Марон ; [пер. с лат. С. Шервинский, С. Ошеров; вступ. статья С. Шервинский]. М.: Художественная литература, 1971. 418 с. (Библиотека всемирной литературы ; Серия первая ; т. 6).
11. Вергілій Енеїда / Вергілій ; [пер. з лат. М. Й. Білика; передмова й примітки Й.У. Кобова]. Харків : Фоліо, 2003. 350 с. (Б-ка світ. літ.).
12. Веселовский А. Н. Историческая поэтика / Александр Николаевич Веселовский. М. : Высшая школа, 1989. 408 с.
13. Волощук Є. Відкриті питання модернізму (на матеріалі німецькомовних літератур) / Євгенія Волощук // Вікно в світ. Зарубіжна література: наукові дослідження, історія, методика викладання. 2005. № 1(19). С. 86117.
14. Волощук Є. Духовні та естетичні засади модернізму (на матеріалі німецькомовних літератур) / Євгенія Волощук // Вікно в світ. Зарубіжна література: наукові дослідження, історія, методика викладання. 2006. №1(20). С. 4676.
15. Волощук Є. «На краю всіх прірв і проваль»: провідні тенденції духовних пошуків модерністської художньо-естетичної свідомості (на матеріалі німецькомовних літератур) / Євгенія Волощук // Вікно в світ. Зарубіжна література: наукові дослідження, історія, методика викладання. 2007. №1(21). С. 5281.
16. Волощук Є. В. Чарівна флейта Модерну. Духовно-естетичні тенденції німецькомовної модерністської літератури ХХ ст. у ліриці Р. М. Рільке, прозі Т. Манна, драматургії М. Фріша : монографія / Євгенія Валентинівна Волощук. К. : Видавничій Дім Дмитра Бураго, 2008. 528 с.
17. Габермас Ю. Філософський дискурс Модерну / Юрген Габермас ; [пер. з нім. та комент. В. М. Купліна]. К. : Четверта хвиля, 2001. 424 с.
18. Гаспаров М. Л. Записи и выписки / Михаил Леонович Гаспаров. М. : НЛО, 2001. 416 с.
19. Гончаренко Э. П. „Роман о художнике” Джеймса Джойса и постмодернистская интерпретация жанра / Э. П. Гончаренко // Від бароко до постмодернізму: зб. наук. праць / [редкол.: Т.М.Потніцева (відп. редактор) та ін.]. Дніпропетровськ : ДДУ, 1999. С. 123129.
20. Гончаренко Э. П. Творчество Джойса и модернизм 1900 1930 гг. / Элла Петровна Гончаренко. Днепропетровск : Наука и образование, 2000. 244 с.
21. Гундорова Т. ПроЯвлення Слова. Дискурсія раннього українського модернізму. / Тамара Гундорова. 2-ге вид., переробл. та доповн. К. : «Часопис Критика”», 2009. 448 с.
22. Данте Алигьери Новая жизнь. Божественная комедия / Данте Алигьери ; [пер. с итал. А. Эфроса, М. Лозинского; вступит. статья Б. Кржевского; примеч. Е. Солоновича, С. Аверинцева, А. Михайлова, М. Лозинского]. М. : Художественная литература, 1967. 686 с. (Библиотека всемирной литературы ; Серия первая ; т. 28).
23. Джойс Дж. Улисс / Джеймс Джойс ; [пер. с англ. В. Хинкиса, С. Хоружего; коммент. Е. Гениевой] // Иностранная литература. 1989. № 4. С. 103163.
24. Еко У. Роль читача. Дослідження з семіотики текстів / Умберто Еко ; [пер. з англ. та передмова Мар’яни Гірняк]. Львів : Літопис, 2004. 384 с.
25. Ерохин А. В. Эволюция жанра романа в позднем творчестве Германа Броха : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.01.05 «Литература стран Западной Европы, Америки и Австралии» / Александр Владимирович Ерохин. М., 1990. 24 с.
26. Жід А. Фальшивомонетники / Андре Жід ; [пер. з фр. В. Шовкуна; передм. М. Саґер]. К. : Юніверс, 2005. 392 с. (Лауреати Нобелівської премії).
27. Затонский Д. В. Австрийская литература в ХХ столетии / Дмитрий Владимирович Затонский. М. : Худож. лит., 1985. 444 с.
28. Затонский Д. В. Модернизм и постмодернизм: Мысли об извечном коловращении изящных и неизящных искусств / Дмитрий Владимирович Затонский. Х. : Фолио; М. : ООО «Издательство АСТ», 2000. 256 с. (Книжная серия «Мастера»).
29. Затонський Д. В. Феномен австрійської літератури / Дмитро Володимирович Затонський // Вікно в світ. Зарубіжна література: наукові дослідження, історія, методика викладання. 1998. № 1. 208 с.
30. Зеров М. Вибране / Микола Зеров ; [ред., вступ. стаття Максим Рильський; упоряд. С. Ф. Зерова; примітки Г. П. Кочур, В. П. Петров]. К. : Дніпро, 1966. 540 с.
31. Ігнатенко М. Ігрова культура постмодерну (або: вже не-культура) / М.Ігнатенко // Вікно в світ. Зарубіжна література: наукові дослідження, історія, методика викладання. 1998. № 2. С. 1624.
32. Карельский А. В. Метаморфозы Орфея: Беседы по истории западных литератур. / Альберт Викторович Карельский ; [сост. Э. В. Венгерова]. Вып.2: Хрупкая лира : лекции и статьи по австрийской литературе ХХ века М. : РГГУ, 1999. 303 с.
33. Кафка Ф. Афоризмы / Франц Кафка ; [пер. с нем. С. Апт] // Кафка Ф. Собрание сочинений : в 4 т. М. : ППП; СПб. : Северо-Запад, 1995 . Т. 4: Новеллы и притчи. Афоризмы. Письмо к отцу. Письма Фелице. Завещание. 1995. С. 273294.
34. Кафка Ф. Процес : [роман та оповідання] / Франц Кафка ; [пер. з нім. П.Таращук; передм. Д. В. Затонський]. К. : МП. «Юніверс», 1998. 288 с.
35. Кемпер Г.Ґ. Між Діонісом і Розіп’ятим. Ґеорґ Тракль й експресіонізм / Ганс-Ґеорґ Кемпер // Експресіонізм : зб. наук. праць / [упоряд. Т. Гаврилів]. Львів: ВНТЛ-Класика, 2004. С. 4280.
36. Ковальчук Л. Тип героя философско-интеллектуального романа (на материале немецкоязычных литератур) / Лидия Ковальчук // Вікно в світ. Зарубіжна література: наукові дослідження, історія, методика викладання. 2002. № 2 (17). С. 670.
37. Косиков Г. К. Структура” и/или текст” (стратегии современной семиотики) / Георгий Константинович Косиков // Французская семиотика: от структурализма к постструктурализму ; [пер. с фр., сост. и вступ. статья Г. К. Косиков]. М. : ИГ Прогресс”, 2000. С. 348.
38. Костюк В. Модерн як поле експерименту (Комічне, фрагмент, гіпертекстуальність) / Василь Костюк, Вадим Денисенко. К. : Pragmatica CCT, 2002. 176 c.
39. Кундера М. Нарушенные завещания : эссе / Милан Кундера ; [пер. с фр. М.Тайманова]. СПб. : Азбука-классика, 2004. 288 с.
40. Ле Бон Г. Психология народов и масс / Гюстав Ле Бон ; [пер. с фр. А. Фридман, Э. Пименова]. СПб : Макет, 1995. 320 с.
41. Лейтес Н. С. Немецкий роман 1918 1945 годов (эволюция жанра) : учебное пособие по спецкурсу / Наталия Самойловна Лейтес. Пермь : ПГУ, 1975. 325 с.
42. Литературная энциклопедия терминов и понятий / [под ред. А. Н. Николюкина. Институт научн. информации по общественным наукам РАН]. М. : НПК «Интелвак», 2001. 1600 стб.
43. Лосев А. Ф. Античная мифология в ее историческом развитии / Алексей Федорович Лосев. М. : Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР, 1957. 620 с.
44. Лосев А. Ф. История античной эстетики. Итоги тысячелетнего развития : в 2 кн. / Алексей Федорович Лосев. М. : АСТ; Харьков : Фолио, 2000 . (Вершины человеческой мысли).
Кн. 2. 2000. 688 с.
45. Лосев А. Ф. Эстетика Возрождения / Алексей Федорович Лосев. М. : Мысль, 1978. 623 с.
46. Лотман Ю. М. О поэтах и поэзии: Анализ поэтического текста / Ю. М. Лотман ; [предисл. М. Л. Гаспарова]. СПб. : Искусство-СПб, 1996. 846 c.
47. Манн Т. Зачарована гора : [роман] / Томас Манн ; [пер. з нім. Р. Осадчук]. К. : Юніверс, 2008. 424 с. (Лауреати Нобелівської премії).
48. Манн Т. Трістан : новели / Томас Манн ; [пер. з нім. Є. Попович; передмова Д.Наливайко]. К. : Дніпро, 1975. 292 с.
49. Маркузе Г. Эрос и цивилизация. Одномерный человек: исследование идеологии развитого индустриального общества / Герберт Маркузе ; [пер. с англ., послесл., примеч. А. А. Юдина; сост. предисл. В. Ю. Кузнецова]. М. : ООО «Издательство АСТ», 2002. 526 с.
50. Мелетинский Е. М. Поэтика мифа / Елеазар Моисеевич Мелетинский. М. : Искусство, 1976. 408 с.
51. Моренець В. П. Національні шляхи поетичного модернізму першої половини ХХ ст.: Україна і Польща / Володимир Пилипович Моренець. К. : Основи, 2002. 327 с.
52. Музиль Р. Очерк поэтического сознания / Роберт Музиль ; [пер. А. Карельского] // Музиль Р. Малая проза. Избранные произведения в двух томах. Роман. Повести. Драмы. Эссе / Роберт Музиль ; [пер. с нем.; пред. А. Карельского; сост. Е. Кацевой]. М.: «Канон-пресс-Ц», «Кучково поле», 1999 . Т. 2. 1999. С. 305310.
53. Наливайко Д. Новаліс (Ф. фон Гарденберг) / Дмитро Наливайко // Вікно в світ. Зарубіжна література: наукові дослідження, історія, методика викладання. 1999. № 1. С. 99104.
54. Павличко С. Д. Дискурс модернізму в українській літературі / Соломія Дмитрівна Павличко. 2-е вид., переробл. і доповн. К. : Либідь, 1999. 447с.
55. Павлова Н. С. Типология немецкого романа 1900 1945 / Нина Сергеевна Павлова. М. : «Наука», 1982. 278 с.
56. Пичугина Т. Е. Брох о Джойсе / Т. Е. Пичугина // Матеріали міжвузівської конференції [«Від бароко до постмодернізму»] / [редкол.: Т.М.Потніцева (відп. редактор) та ін.].. Дніпропетровськ : ДДУ, 2000. С. 183189.
57. ПичугинаТ.Е. Визуально-музыкальная образность в романе Г.Броха «Невиновные» / Т.Е.Пичугина // Від бароко до постмодернізму: зб. наук. праць / [редкол.: Т.М.Потніцева (відп. редактор) та ін.]. Дніпропетровськ : Видавництво Дніпропетровського національного університету, 2005. Вип. VIII. С. 216224.
58. Пичугина Т. Е. Жанровое своеобразие австрийского романа первой половины ХХ века / Т. Е. Пичугина // Литература в контексте культуры: сб. науч. трудов / [редкол.: В.А.Гусєв (відп. редактор) та ін.]. Дніпропетровськ: ДДУ, 1999. С. 2831.
59. Пичугина Т. Е. Композиционное своеобразие романа Г. Броха «Невиновные» / Т. Е. Пичугина // Основные этапы исторического развития поэтики зарубежного романа : сб. науч. трудов / [редкол.: Т.М.Потніцева (відп. редактор) та ін.]. Дніпропетровськ : ДДУ, 1996. С. 7680.
60. Пичугина Т. Е. К проблеме телесности в культуре венского модерна / Т. Е. Пичугина // Від бароко до постмодернізму: зб. наук. праць / [редкол.: Т.М.Потніцева (відп. редактор) та ін.]. Дніпропетровськ : РВВ ДНУ, 2002. Вип. 5. С. 168177.
61. Пічугіна Т. Метатекстуальний та інтертекстуальний аспекти заголовку роману Германа Броха «Чари» / Тетяна Пічугіна // Вікно в світ. Зарубіжна література: наукові дослідження, історія, методика викладання. 2008. №1(22). С. 3649.
62. Пичугина Т. Е. Модернизация исторического романа: исторический персонаж как герой «потока сознания» («Смерть Вергилия» Г. Броха) / Т.Е.Пичугина // Від бароко до постмодернізму: зб. наук. праць / [редкол.: Т.М.Потніцева (відп. редактор) та ін.]. Дніпропетровськ : Видавництво Дніпропетровського національного університету, 2004. Вип. 7. С. 199207.
63. Пичугина Т. Е. Некоторые особенности интерпретации мифа в эссеистике Г. Броха / Т. Е. Пичугина // Від бароко до постмодернізму: зб. наук. праць / [редкол.: Т.М.Потніцева (відп. редактор) та ін.]. Дніпропетровськ : ДДУ, 1999. С. 111117.
64. Пічугіна Т. Перспективізм у романі Еліаса Канетті «Засліплення» і трилогії Германа Броха «Сноброди» / Тетяна Пічугіна // Маска і метаморфоза. (Де)конструювання діалогічного мовлення і філософія метаморфози Еліаса Канетті / [упоряд. і ред. Т. Гаврилів]. Львів : ВНТЛ-Класика, 2006. С. 84104. (Студії австрійської літератури ; т. 2).
65. Пичугина Т. Е. Проблема соотношения модернизма и постмодернизма в современном литературоведении / Т. Е. Пичугина // Від бароко до постмодернізму: зб. наук. праць / [редкол.: Т.М.Потніцева (відп. редактор) та ін.]. Дніпропетровськ : Видавництво Дніпропетровського національного університету, 2007. Вип. ХI. С. 3035.
66. Пичугина Т. Е. Рецепция и художественная интерпретация «Заката Европы» Шпенглера в трилогии Г. Броха «Лунатики» / Т. Е. Пичугина // Від бароко до постмодернізму: зб. наук. праць / [редкол.: Т.М.Потніцева (відп. редактор) та ін.]. Дніпропетровськ : Видавництво Дніпропетровського університету, 2003. Вип. VI. С. 217224.
67. Пичугина Т. Е. Роман Германа Броха «Die Verzauberung»: к проблеме жанра / Т. Е. Пичугина // Від бароко до постмодернізму: зб. наук. праць / [редкол.: Т.М.Потніцева (відп. редактор) та ін.]. Дніпропетровськ : Видавництво Дніпропетровського національного університету, 2008. Вип. ХII. С. 136143.
68. Пічугіна Т. Романтичні ремінісценції в творчості Германа Броха / Тетяна Пічугіна // Вікно в світ. Зарубіжна література: наукові дослідження, історія, методика викладання. 2005. № 1(19). С. 5158.
69. Пичугина Т. Е. «Смерть Вергилия» Г. Броха как интертекст / Т. Е. Пичугина // Від бароко до постмодернізму: зб. наук. праць / [редкол.: Т.М.Потніцева (відп. редактор) та ін.]. Дніпропетровськ : РВВ ДНУ, 2005. Вип. 7. С.133141.
70. Платон Государство / Платон ; [пер. с древнегреч. А. Н. Егунов]. СПб : Наука, 2005. 576 с. (Слово о сущем).
71. Руднев В. П. Словарь культуры ХХ века / Вадим Петрович Руднев. М. : Аграф, 1997. 384 с.
72. Сартр Ж.-П. Нудота : [роман, п’єси] / Жан-Поль Сартр ; [пер. з фр.; передмова та прим. В. І. Фесенко; іл. М. М. Кіндрась; худож.-оформлювач Б.П. Бублик ]. Харків : Фоліо, 2006. 351 с. (Бібліотека світової літератури).
73. Семків Р. Іронічна структура: типи іронії в художній літературі / Ростислав Семків. К. : Вид. дім «КМ Академія», 2004. 135 с.
74. Сейбель Н. Э. Поэтика австрийского романа 2030-х годов ХХ столетия : автореф. дис. на соискание уч. степени доктора филол. наук : спец. 10.01.03 «Литература народов стран зарубежья (литература народов Европы и Америки)» / Наталья Эдуардовна Сейбель. Челябинск, 2007. 40 с.
75. Скуратовская Л. И. „Языковое сознание” как аспект художественного психологизма в романе английского модернизма 1910 1930-х годов / Л.И.Скуратовская // Від бароко до постмодернізму: зб. наук. праць / [редкол.: Т.М.Потніцева (відп. редактор) та ін.]. Дніпропетровськ : ДДУ, 1999. С. 118122.
76. СтрельниковаА.А. Раннее творчество Германа Броха (своеобразие художественных исканий) : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.01.03 «Литература народов стран зарубежья (литература народов Европы и Америки)» / Алла Алексеевна Стрельникова. М., 2003. 25 с.
77. Тодоров Ц. Поняття літератури та інші есе / Цвєтан Тодоров ; [пер. з фр. Є. Марічева]. К. : Вид. Дім «Києво-Могилянська академія», 2006. 162 с.
78. Топоров В. Н. Миф. Ритуал. Символ. Образ: Исследования в области мифопоэтического : избранное / Владимир Николаевич Топоров. М. : Издательская группа «Прогресс» «Культура», 1995. 624 с.
79. Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук / Мишель Фуко ; [пер. с фр. В. П. Визгин, Н. С. Автономова; вступ. статья Н. С. Автономова]. СПб : A-cad, 1994. 408 с.
80. Хализев В. Е. Теория литературы / Валентин Евгеньевич Хализев. М. : Высшая школа, 2002.