ЩЕРБАКОВ Ярослав Ігорович. БУДДІЙСЬКІ МОТИВИ В ДРАМІ ДОБИ ЮАНЬ (1271–1368)

brief description

ЩЕРБАКОВ Ярослав Ігорович. Назва дисертаційної роботи: "БУДДІЙСЬКІ МОТИВИ В ДРАМІ ДОБИ ЮАНЬ (1271–1368)"

Міністерство освіти і науки України
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
Щербаков Ярослав Ігорович
УДК 821.581+82-251
БУДДІЙСЬКІ МОТИВИ В ДРАМІ ДОБИ ЮАНЬ (1271–1368)
Спеціальність 10.01.04 - література зарубіжних країн
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник:
Мегела Іван Петрович
доктор філологічних наук, професор
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ВПЛИВ БУДДИЗМУ НА ГЕНЕЗУ ЮАНСЬКОЇ ДРАМИ ТА
ЕТНОКУЛЬТУРНЕ СЕРЕДОВИЩЕ КИТАЮ ДОБИ ЮАНЬ (1271–1368)..9
1.1. Формування ядра буддійського вчення та адаптація буддизму в Китаї….9
1.2. Історіографія впливу релігії та буддійського вчення на процес генези
драми цзацзюй в роботах китайських та західних науковців...…………….....23
1.3. Вплив буддизму на китайську культуру доби Юань (1271–1368)………76
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...90
РОЗДІЛ 2. ЮАНСЬКА ДРАМА ТА БУДДИЗМ……………………………..92
2.1. Специфіка китайської драматургії епохи Юань (1271–1368)…………92
2.2. Структурні особливості юанської драми……………………………98
2.3. Фантастично-релігійні п’єси юанської драматургії: буддійський
компонент.…………………………………………………………..……109
Висновки до розділу 2…………………………………………………121
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ БУДДІЙСЬКИХ МОТИВІВ В
ДРАМАХ ЖАНРУ ЦЗАЦЗЮЙ……………………………………………….123
3.1. Буддійська мораль та етика в юанській драматургії (на прикладі
драм: «Знак терпіння», «Сон Дунпо», «Порятунок Лю Цуй»)……….……..123
3.2 Відображення міфічних мотивів китайського буддизму в юанській
драматургії…………………………………………………………………….156
3.3 Символіка місця та часу дійства в драмі цзацзюй…………………192
Висновки до розділу 3………………………………………………198
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..201
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………208
3
ВСТУП
Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю ширшого
розкриття літературного надбання доби Юань (1271–1368), аналізу впливу
буддизму на китайську літературу з метою виявлення основних
сюжетотворчих чинників тексту, літературних портретів головних
персонажів, потребою вивчення китайської драматургії ХІІІ ст., недостатньо
висвітленої у вітчизняній синології.
Доба Юань була часом бурхливого розквіту драматургічної творчості і
помітного прогресу в розвитку театру, тому в історії китайської драматургії
епоху Юань (1271-1368) прийнято називати «золотим віком». Китайські
джерела наводять назви більше п'ятисот п'єс, створених ста десятьма
авторами. До наших днів дійшли тексти більш ніж ста п'ятдесяти п'єс, і серед
них – твори Гуань Ханьцина, Ван Шифу, Ма Чжиюаня, Ян Сяньчжі, Бай Пу,
Ши Цзюньбао, Кан Цзіньчжи, Цзі Цзюньсяна, Гао Веньсю.
Юанська драма відобразила багато рис свого часу, в її кращих зразках
відчувається живе дихання цієї віддаленої епохи. Героями п'єс були
імператори, міністри, генерали, чиновники, придворні красуні, дрібні
торговці, слуги, рибалки, селяни, гетери. Тобто, в сюжетах п'єс XIII–XIV ст.
представлені майже всі класи і верстви суспільства.
Науковий інтерес до юанської драми починає проявляєтися з десятих
років XX століття. З того часу з'вляється багато праць присвячених
дослідженню цього великого літературного пласту. В монографіях таких
синологів, як Ван Говей, Чжен Чженьдо, К. Маккерас, В. Ф. Сорокін, Б. Л.
Ріфтін, В. Долбі, Є. О. Серебряков, Л. Н. Меньшиков, які досліджували і
аналізували юанську драму, розглянуто історію, структурні особливості та
тематику фабул драм. Зазначимо, що література Китаю не могла бути
обмежена лише національним обрієм і залишатися індиферентною до інших
культур. Китайська література у процесі історичного розвитку зазнавала
4
зовнішнього впливу. Таким чином, ми маємо розглядати розвиток китайської
літератури і, зокрема, драми в контексті взаємовпливу з літературним
надбанням інших країн. Адже, не враховуючи зовнішніх культурних впливів
як на китайську літературу, так і вплив китайської літератури на розвиток
світової культури та літератури, втрачається фактор об'єктивності, що завдає
серйозної шкоди науковому сприйняттю проблеми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження виконано на кафедрі китайської, корейської та японської
філології Інституту філології Київського національного університету імені
Тараса Шевченка в межах комплексної теми «Мови та літератури народів
світу: взаємодія і самобутність» (державний реєстраційний номер 06 БФ 044-
01; науковий керівник – доктор філологічних наук, професор Семенюк Г. Ф.).
Мета даної роботи – дослідити вплив буддійського вчення на юанську
літературну драму цзацзюй, висвітлити закономірності сюжетної побудови
буддійської драми доби Юань, розглянути вплив буддизму та індійської
драми на формування юанської драми, місце буддійських цзазцюй в
загальнолітературному процесі середньовічного Китаю, класифікувати
виявлені в процесі дослідження буддійські мотиви. Поставлена мета
передбачає вирішення таких основних завдань:
 дослідити етапи формування та становлення буддійської
доктрини та проаналізувати вплив буддизму на китайську
культуру і літературу доби Юань(1271-1368);
 відстежити ґенезу китайської класичної драми цзацзюй та
розкрити поліаспектний вплив буддійського вчення і
індійської культури на ґенезу юанської драматургії;
 провести аналіз ступеню впливу буддійського вчення на
структуру сюжету юанських цзацзюй;
 проаналізувати буддійський аспект фантастично-релігійних п’єс
юанської драматургії;
5
 визначити специфіку буддійської моралі та етики в юанській
драматургії;
 проаналізувати вплив буддизму на символіку місця та часу
дійства в драмі цзацзюй;
 класифікувати виділені в процесі дослідження буддійські
мотиви в сюжетах юанських драм.
 розкрити закономірності побудови сюжету буддійських
цзацзюй
Об'єктом дослідження є тексти буддійських драм цзацзюй, відібрані
для аналізу та класифікації, які збереглися до сьогодення та залишилися
найбільш яскравим і самобутнім творчим доробком буддійської
драматургії юанської доби.
Предметом дослідження є літературні мотиви, пов’язані з буддизмом в
драмах цзацзюй доби Юань (1271–1368) та вплив буддизму на формування
китайської драми в цілому та п’єс жанру цзацзюй зокрема.
Матеріалом дослідження є наявні на сьогодні тексти драм цзацзюй,
змістове навантаження яких тісно пов’язане з буддійським вченням
(«Подорож на захід», «Мавпа слухає сутри», «Знак терпіння», «Порятунок
Лю Цуй», «Сон Дунпо» «Образа Доу Е»).
Методи дослідження: в основу методології дослідження покладено
історіографічний аналіз, принципи герменевтики та структурного аналізу
художнього тексту, принципи рецептивної естетики, історико-діалектичний
аналіз історії розвитку суспільства. У дослідженні літературних та
історичних матеріалів використані загальнонаукові принципи пізнання,
системності, структурності і цілісності.
Теоретичною базою дослідження стали фундаментальні
літературознавчі та джерелознавчі праці, присвячені історії китайської драми
і питанню впливу релігії, буддизму та індійської драми на ґенезу китайської
драми в цілому та жанру цзацзюй зокрема: Чжен Чженьдо, Ван Говея, Бен
Ляо, Мао Сяоюй, В. Долбі, К. Бас, Чжоу Юйде, В. Ф. Сорокіна, В. В.
6
Малявіна, І. Гайди, Л. Д. Позднєєвої, І. Каменаровича, Є. А. Торчинова, Є. А.
Цукера, С. А. Сєрової, В. Ідема, Х. Веста, М. Є. Кравцової, І. С. Лісевича, Д.
Мен, Л. Н. Мєньшикова, С. В. Нікольської, В. М. Алексєєва.
Наукова новизна дослідження полягає в тому,що драматична творчість
епохи Юань (1271–1368) вперше в українській синології розглядається в
контексті буддійського вчення та буддійської символіки і моралі:
- систематизовано та проаналізовано факти, що підтверджують вплив
індійської культури та буддизму на формування юанської драми,
розглянуто вплив буддійського вчення на драму цзацзюй в цілому та
на сюжети буддійських цзацзюй;
- виявлено, проаналізовано та класифіковано буддійські мотиви в
драмах доби Юань (1271–1368), наведено авторський аналіз
сюжетів та власну класифікацію буддійських мотивів, досліджено
специфіку буддійських мотивів у юанській драмі;
- виявлено закономірності побудови сюжету буддійської драми,
вперше в вітчизняній синології систематизовано факти
індобуддійського впливу на формування юанської драми;
- вперше в українському літературознавстві розглянуто теорію
санскритського походження юанської драми;
- у науковий обіг введено низку теоретичних праць, що
висвітлюють індобуддійський вплив на формування китайської
драми (раніше ці праці були доступні лише китайською мовою);
- вперше в українському літературознавстві проаналізовано вплив
буддійської філософії на часопростір драм цзацзюй.
Автором зроблено низку перекладів українською мовою художніх текстів
юанської драми цзацзюй, що також є певним внеском у розвиток вітчизняної
синології.
Теоретична значення роботи полягає в аналізі впливу індійської культури
та буддійського вчення на формування та сюжети юанської літературної драми.
Детально проаналізовано теорію індійського впливу на китайську драму
7
чжуцюйшо, розкрито жанрові та структурні особливості юанської драми
цзацзюй. Дослідження дає змогу поглибити знання про буддійський вплив на
китайську літературу, зокрема на ґенезу, структуру та сюжети юанських драм
жанру цзацзюй.
Практична значущість полягає в тому, що результати роботи можуть бути
використані при подальшому вивченні китайської літератури та культури, при
читанні лекційних курсів з історії китайської літератури, для підготовки
спецкурсів і спецсемінарів.
Особистий внесок: дисертація є самостійною розробкою нової
історико-літературної проблеми, повністю самостійним є аналіз буддійських
мотивів в сюжетах юанських драм. У дослідженні наведено авторську
класифікацію буддійських мотивів у драмах цзацзюй. Одержані результати
дослідження отримані автором особисто.
Апробація результатів дослідження: результати дослідження
апробовано на конференціях та наукових практичних семінарах, серед яких:
Перша міжнародна наукова конференція
«Китай, Корея, Японія: методологія та практика інтерпретації культур
(2009), Міжнародна наукова конференція XIII: сходознавчі читання ім.
А.Кримського (2009), Міжнародна наукова конференція «Орієнталістика в
Україні: традиції та актуальні проблеми» (2010), Міжнародна наукова
конференція XV сходознавчі читання ім. А. Кримського (2011), Друга
міжнародна наукова конференція «Китай, Корея, Японія: методологія та
практика інтерпретації культур (2011), Всеукраїнська наукова конференція
«Етнічні мовно-культурні моделі світу в контексті українського
перекладознавства: до 90-річчя Миколи Лукаша» (2009), на наукових
літературознавчих сходознавчих семінарах (проект «Філологічні та
культурологічні студії країн Далекого Сходу: явища, тенденції,
перспективи», Центр досліджень літератур, мов і культур Японії, Кореї та
Китаю (Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України; Київський
національний університет імені Тараса Шевченка), «Культурна спадщина
8
Далекого Сходу і Заходу: контакти, взаємопроникнення, взаємозбагачення»
(2011); «Порівняльні аспекти мовних просторів Далекого Сходу та України в
контексті антропології культур» (2011).
Публікації: Основні положення дисертації відображені в 10 наукових
працях,з них 6 фахових видань (5 видань ДАК України, 1 іноземне видання).
Структура і обсяг дисертації визначаються метою і завданнями
дослідження та відповідним корпусом досліджених джерел. Дисертація
складаються зі вступу, трьох розділів (перший з них – методологічного
спрямування), висновків, списку використаних джерел (197 позиції).
Загальний обсяг дисертації – 224 сторінки, з яких основного тексту – 205
сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
Отже, на формування китайської класичної драми значний вплив
справили два чинники: китайський традиційний театр із його
церемоніальним корінням та санскритська драматургія, яка проникла на
територію Піднебесної імперії разом з буддизмом, що підтверджують
археологічні дослідження. Буддійське мистецтво мало як прямий (з
експортуванням до Китаю драматичного мистецтва, зокрема, драми керала),
так і опосередковані впливи на розвиток китайської класичної драми на
ідейному рівні та на рівні жанрової парадигми.
Буддизм можна вважати одним із основних напрямів розвитку
китайської думки в добу Юань (1271–1368), оскільки саме буддійське вчення
у цей період було однією з ідеологічних основ імперії Юань (1271–1368).
Буддійська доктрина є своєрідним ключем до розуміння до зародження
та розвитку буддійської драматургії не лише як культово-релігійного дійства,
а й як цілком самостійного літературного жанру та, водночас, жанру
популярної літератури, що надавав авторові свободу творчості.
У роботі доведено, що китайська літературна драма (як рід літератури)
зазнала особливо сильного буддійського впливу як у процесі
формування, так і в момент фактичного створення Юанської драматургії.
Також було досліджено, і це відображено в працях науковців
(насамперед: Чжоу Юйде, Ван Говея, Чжен Чженьдо, В. Ф. Сорокіна, В. В.
Малявіна та ін.), що автохтоно-китайська лінія розвитку китайського театру
та китайської літературної драми з первісних часів була пов’язана з культоворитуальними дійствами, але літературна драма цзацзюй була сформована під
індійським впливом, на формування жанру цзацзюй мала сильний вплив
санскритська драма, що потрапила до Ки`таю переважно через Східний
Туркестан, що доведено в першому розділі дослідження.
202
В цілому, на становленя жанру цзацзюй мали вплив як санскритська
драма так і китайська поезія (вірші ци – романси ши – поезія цюй), проза та
ряд театральних жанрів, про які йшлося в першому розділі дослідження. А
отже, жанр цзацзюй є продуктом синтезу в процесі історичного розитку
китайської та індійської цивілізації.
Початок академічних літературознавчих та культурологічних
досліджень китайської драми було покладено ще на початку ХХ ст., що було
викликано як інтересом до китайської культури у світі, так і розвитком
китайської гуманітарної науки. Китайські дослідження першої половини
ХХ ст., зокрема праці Чжен Чженьдо та Ван Говея, лягли в основу всіх
подальших досліджень юанської драматургії, що тривають і до сьогодні.
Юанська драматургія як літературний жанр сформувалася в ХІІІ ст. на
півночі Китаю, внаслідок дії історичних культурно-соціальними чинників:
контакту Китаю з північними та північно-західними народами, насамперед із
населенням Східного Туркестану, формуванням нового культурного центру в
Пекіні, а також розвиток північної прози до всекитайського рівня. (Пекінська
мова, на той час – діалекти байхуа та, відповідно, пекінська література
внаслідок об’єднання державою Юань усієї території Китаю були
розповсюджені по всій Піднебесній імперії, пекінський діалект вперше став
осоновою для всекитайської мови, тому значення культури північного Китаю,
враховуючи розповсюдження буддизму, на досліджуваному етапі було
надзвичайно великим).
Юанська драма була розрахована на всі прошарки суспільства, про що
свідчить надзвичайно широка проблематика юанської драматургії, яка
включає п’єси соціального, фантастичного, ліричного, релігійного напрямів.
Персонажі, які діють в юанській драмі ілюструють усю структуру юанського
суспільства,в сюжетах відображено образи і ченця, і торговця, і відлюдника,
і судді, імператора, і панянки. Психологічі портрети головних героїв
юанської драми висвітлені в аріях п’єс, кожен персонаж цзацзюй має свій
неповторний характер.
203
Оскільки музичний лад юанської драми,як і акторські амплуа є
надзвичайно складними для виконання, їхнє сценічне втілення вимагало
належної професійної підготовки, що було неможливим без існування
професійних груп акторів. А отже, до формування належних економічних та
соціально-політичних умов юанської імперії сценічне втілення літературної
драми було неможливим. Цим пояснюється настільке пізня генеза
літературної китайської драми саме за доби Юань та потреба юанського
літератора і суспільства у організованому, розвинутому етико-філософському
вченні, яким в юанській імперії став китаїзований буддизм.
Оскільки китайська драматургія мала культово-ритуальні корені, то
п’єси часто виконували на народні свята на сценах буддійських монастирів.
У такому ключі жанр цзацзюй продовжував розвиток буддійських вистав
бяньвень.
Символіка сценічного втілення юанських цзацзюй була тісно пов’язана
із символікою китайського буддійського ритуалу, а отже і саму виставу
доцільно розглядати як священнодійство і у такий спосіб пояснити релігійнофілософське та фантастично-релігійне спрямування драм цзацзюй.
Буддійські мотиви, які проаналізовано в п’єсах можна поділити на дві
основні групи: ті, що пов’язані з міфологією китайського буддизму, та ті, що
пов’язані з буддійською мораллю та етикою.
Морально-етичні мотиви буддизму наявні в усіх проаналізованих
буддійських цзацзюй, вони пов’язані насамперед із духовним шляхом та
світоглядом Будди Шакьямуні.
Головний герой п’єси під час розгортання сюжету має набути
буддійського світогляду, осягнути буддійські істини, подолати ряд перешкод,
щоб досягнути стану ідеалу китайського буддизму.
Буддійські цзацзюй ілюструють втілення буддійського моральноетичного шляху головного героя. У процесі розгортання сюжету драми
головний герой повинен подолати недоліки свого характеру, стати на
204
буддійський шлях, набути моральних чеснот, зрештою – долучитися до
буддійської святості.
В третьому розділі дослідження шляхом аналізу сюжетів буддійських
цзацзюй було виявлено наступну закономірність побудови сюжету
буддійської драми: сюжетна зав’язка твору має ілюструвати втілення на
землі буддійських персонажів, що згодом стануть головними героями дійства
драми, а отже, згідно з буддійським вченням про причинно-наслідкові
зв’язки буття – мотив гріхопадіння головного героя, «позбавлення статусу
безсмертного».
Відповідно, розвязка сюжету буддійської драми є осягненням
моральних ідеалів та набуття святості. Зазвичай головний герой драми
народжується в райському всесвіті святих та повертає своє безсмертя (мотив
набуття буддійської святості). Розв’язка сюжету буддійської драми завжди
репрезентує традиційні китайські уявлення про навколішній світ. Отже, сам
процес розгортання сюжету драми тісно пов'язаний з трансформацією
характеру головного героя.
Серед героїв юанської драматургії зустрічаємо персонажів, головною
функцією яких є навернення героя до морально- етичних цінностей. В
буддійських цзацзюй такий герой є втіленням святого небожителя або
бодхисатви, його місією є допомогати головному герою навернутися до
моральних цінностей, набути святості, а отже, ми маємо справу із суто
«месіанським» буддійським мотивом.
Виявлені закономірності побудови сюжету ми можемо побачити як в
п’єсах фантастично-міфічного характеру (напр. «Подорож на захід», «Мавпа
слухає сутри»), так і в пєсах морально-етичного характеру («Знак терпіння»,
«Порятунок Лю Цуй», «Сон Дунпо»).
Морально-етичні мотиви буддизму насамперед пов’язані з
трансформацією світогляду головного героя, набуття буддійських чеснот, що
може бути раптовим («Сон Дунпо») або займати тривалий період життя
головного героя (напр. «Знак терпіння», «Порятунок Лю Цуй»).
205
Міфічні мотиви китайського буддизму помітні, передусім, у
фантастичних буддійських цзацзюй. Фантастично-міфічні п’єси розкривають
нам міфологію китайського буддизму доби Юань, уявлення про життя тієї
доби. Аналіз фантастичних цзацзюй допомагає проникнути у символічний
світ буддійської міфології, символіку буддійських персонажів, їхню
«функцію» в сюжеті драми.
Драма «Подорож на захід» яскраво ілюструє міфологію китайського
буддизму, яка тут «зливається» з суто історичною сюжетною лінією
(подорож буддійського пілігрима Сюаньцзана до Індії). В драмі
простежується як образи традиційних китайських буддійських персонажів
(наприклад, Бодхисаттву Гуаньінь, Бодхисаттву Ваджрапані, Будду
Шакьямуні), так і «низова», народна середньовічна китайська буддійська
міфологія: велика кількість демонів, драконів, буддійських духівзахисників, які допомагають будам та Бодхисаттвам (також, суто
буддійський міфічний мотив), численні фантастичні істоти.
Найяскравішою буддійською цзацзюй є драма «Подорож на захід»,
сюжет якої має історичну основу (подорож буддійського ченця Сюаньцзана
до Індії), але драма залучає велику кількість персонажів народної буддійської
міфології (як суто буддійських перонажів – Будду Шак’ямуні, бодхисатву
Ваджрапані, бодхиставу Гуаньінь, так і персонажів народної китайської
міфології – драконів, демонів, буддійських духів-захисників , що
допомагають буддам та бодхисатвам (суто буддійський міфічний мотив). Цю
драму можна вважати своєрідною «енциклопедією» буддійської міфології.
У фантастичнх цзацзюй «Подорож на захід» та «Мавпа слухає сутри»
можна побачити міфічні, фантастичні, але суто буддійські мотиви:
підкорення демонів буддійським святим, та навернення демонічних істот до
буддійських моральних цінностей та буддійського вчення.
В драмах морально-етичного спрямування для введеня паралельної
фантастичної сюжетної лінії використовувався прийом «віщого
206
сну» (наприклад, мотив видіння буддійського пекла, яке наставник Юемін
демонструє Лю Цуй ).
Часопрострір в юанській драмі відіграє символічну роль, отже, його
можна вважати вагомим компонентом драми. Концепція часопростору
буддійських цзацзюй тісно пов’язана з концепцією буддизму «чистої землі» -
тобто райських всесвітів, у яких проживають Будди та Бодхисаттви.
Символічні місця дії найчастіше зустрічаємо на початку та в кінці драми, що
дає підставу розглядати їх, як буддійський мотив в сюжетах драм. Описи
буддійських монастирів (які розкривають реалії їх життя за віддаленої епохи
Юань) також можемо віднести до цієї категорії.
Образи будд та бодхистав в юанській драматургії наближені до
канонічних образів китайського буддизму. Їх водночас можна вважати як
властиво буддійськими, так і суто китайськими образами. Гуаньінь
(Авалокітешвара), бодхистатва співчуття – найпоширеніший буддійський
образ в юанській драматургії і в буддизмі часів Юань (1271–1368).
У цьому аспекті драму доби Юань (1271–1368) можна розглядати як
новий етап розвитку буддійського театралізованого жанру бяньвень доби Тан
(618–907). Отже, драма цзазцюй розвиває образи буддійських містерій доби
Тан.
Проведений аналіз дає можливість виокремити та класифікувати
наступні морально-етичні буддійські мотиви: мотив гріхопадіння та
втілення на землі (мотив «падшого небожителя»); мотив навернення до
буддійського вчення (шляхом теоретичного та практичного засвоєння
ключових моральних цінностей буддизму головним героєм у процесі
розвитку сюжету драми); мотив порятунку головного героя; мотив «віщого»
сну (який використовується для введення додаткової, фантастичної сюжетної
лінії); «месіанський мотив», мотив буддійскої «чистої землі».
Юанська драма цзацзюй стала основою для подальшого розвитку
китайської драматургії, сюжети юанської драми (наприклад, «Подорож на
захід») лягли в основу майбутнього розвитку китайської літератури
207
(наприклад, прозового роману У Чаненя «Подорож на захід») та
драматичного мистецтва (у театральних дійствах доби Мін (1368–1644) та
Цін (1644–1911)), а також численних екранізацій ХХ та ХХІ ст. Саме тому
дослідження сюжетів юанської драматургії є важливим для розуміння
сучасної китайської драматургії