Бусел Ганна Павлівна. Жанр біографії у творчості Ентоні Берджеса (на матеріалі творів "На сонце схожі" та "Шекспір")

brief description

Бусел Ганна Павлівна. Жанр біографії у творчості Ентоні Берджеса (на матеріалі творів "На сонце схожі" та "Шекспір").- Дисертація канд. філол. наук: 10.01.04, Дніпропетр. нац. ун-т ім. Олеся Гончара. - Дніпропетровськ, 2015.- 198 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА

На правах рукопису

БУСЕЛ ГАННА ПАВЛІВНА

УДК 821.111 – 31Берджес.09

ЖАНР БІОГРАФІЇ У ТВОРЧОСТІ ЕНТОНІ БЕРДЖЕСА
(на матеріалі творів «На сонце не схожі» та «Шекспір»)

10.01.04 – література зарубіжних країн

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник –
кандидат філологічних наук,
доцент А. П. Краснящих

Харків – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ІСТОРИКО-ЛІТЕРАТУРНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ БІОГРАФІЧНОГО ЖАНРУ…………………………………………………………………………..18
1.1. Жанрові ознаки біографічного письма......………………………………...18
1.2. До проблеми генезису біографіки…………....………...…….…………….29
1.3 Варіативність типологій життєписів……………………...….……..….......37
1.4. Місце біографій «На сонце не схожі» та «Шекспір» в системі жанру…..42
Висновки до розділу 1……….…………………………………………………..54
РОЗДІЛ 2. ЖАНРОВА СУТНІСТЬ БІОГРАФІЧНОГО РОМАНУ «НА СОНЦЕ НЕ СХОЖІ» ..…………………………………………………..58
2.1. Образ В. Шекспіра в художній літературі другої половини ХХ століття: основні тенденції………………………………………………………………...58
2.2. Співвідношення факту та інтерпретації в структурі твору…………...….66
2.3 Інтертекстуальне поле роману «На сонце не схожі»…………..…….........73
2.3.1. Тематизована інтертекстуальність……………… ………………...........77
2.3.2. Експліцитно маркована інтертекстуальність……………….…………..79
2.3.3. Імпліцитно маркована інтертекстуальність……………….…………….84
2.3.4. Немаркована інтертексуальність……………..………………………….86
2.4. Автофікціональні елементи твору…...……………..…………………....94
2.5. Тріада дискурсу: автор – герой – читач.……...………………………..102
2.6. Композиційно-стилістична специфіка організації тексту…………….109
Висновки до розділу 2………………………………………………………….124
РОЗДІЛ 3. РОЗШИРЕННЯ КАНОНІВ ЖАНРУ В ЛІТЕРАТУРНІЙ БІОГРАФІЇ «ШЕКСПІР»…………………………………...…………….....128
3.1. Співвідношення факту та інтерпретації в структурі твору ………….…129
3.2. Інтертекстуальні зв’язки: основні джерела цитування та їхні функції...137
3.3. Автофікціональні елементи твору ...…………..………………….……...151
3.4. Композиційно-стилістичні особливості тексту….……………………....158
3.5. Тріада дискурсу: автор – герой – читач …..……………………………...163
Висновки до розділу 3……….…………………………………………………171
ВИСНОВКИ........................................................................................................174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……...............................................180

ВСТУП

Художнє дослідження процесу розвитку людської індивідуальності, вивчення онтогенезу соціально значущої постаті, чим і є за своєю сутністю будь-який твір, що належить до жанру біографії, викликає неабияке зацікавлення у всій світовій літературі Нового та Новітнього часу. Але чималий інтерес до цього жанру винятково наочно постає при тісному знайомстві з тією частиною всесвітнього літературного процесу, яка твориться протягом останніх сторіч англійським суспільством із притаманною для нього повагою до особистості. Дослідники неодноразово підкреслювали традиційну любов англійців до біографічного жанру. Англійський поет і критик Дж. Драйден у 1683 р. започаткував уживання слова «біографія» на позначення історії життя конкретної людини. Поступово життєписний жанр став настільки природним для англійської словесності, що посів у ній визначне місце. Причиною такої підвищеної уваги до біографій німецький дослідник Ю. Шлегер бачить у специфіці англійської культури, яку він визначає як «особистісно-орієнтовану» [191: 61]. Схожу думку зустрічаємо й у відомої англійської письменниці – А. С. Байєтт: «Біографія, особливо літературна, – дуже поширений жанр в англійській літературі. У біографії більше простору для оцінки твору, і мені здається, що англійці більше віддають перевагу біографіям письменників, ніж їхнім творам» [20: 241].
Додаткові стимули для зростання популярності цього жанру дала друга половина ХХ століття, яку неможливо уявити без теоретико-інтелектуального фону постмодернізму. Завдяки використанню форм інших поп-жанрів життєпис перетворився на популярну белетристику.
Сучасна постмодерністська література, яка взяла на озброєння тезу теоретика постструктуралізму Р. Барта про «задоволення від тексту», виявила схильність до компромісу між високим мистецтвом і поп-культурою. Така демократичність художніх творів, розрахованих як на вимогливого інтелектуала, так і на «наївного» читача, нерідко визначається вмінням письменників майстерно поєднувати інтелектуальну обізнаність із пародійною експлуатацією прийомів популярних жанрів.
Постмодерністська біографічна література використовує жанри поп-культури, наприклад, детектив, щоб заповнити інтелектуальний розрив між критиками і читачами, перетнути кордон між високим і масовим мистецтвом. Так, роман П. Акройда «Чаттертон» побудований як напівдетективна історія розкриття таємниці фіктивних рукописів і портрета поета ХVIII століття Томаса Чаттертона [7], «Папуга Флобера» Дж. Барнса – роман-розслідування, у якому біографія французького письменника Г. Флобера переплітається з пошуками головним героєм опудала папуги, що стояв у Г. Флобера на столі [8]. У постмодерністському тексті пародійне обігрування улюблених прийомів масової культури органічно поєднується з такими атрибутами сучасної прози, як гра з авторськими масками, пародія, стильова еклектичність, метатекстові та інтертекстуальні ігри. Сучасна белетризована біографія – синтезуючий і відкритий для творчого експерименту текст, а «деконструювання» жанрових канонів (детективу, біографії, наукової фантастики і таке інше) визнається сутнісною рисою постмодерністського творчості.
Яскраво виявив себе в жанрі біографії в другій половині ХХ століття й англійський письменник, літературознавець, лінгвіст, літературний критик, публіцист, композитор, журналіст і перекладач Ентоні Берджес (John Anthony Burgess Wilson; 1917–1993). Спектр творчості якого був неймовірно широким: 33 романи, 25 робіт у жанрі документальної літератури, 2 томи автобіографії, 3 симфонії, більше ніж 200 музичних композицій, переклади, численні критичні й дослідницькі статті та багато іншого. Світовою популярністю Е. Берджес завдячує роману «Механічний апельсин» («А Clockwork Orange», 1962), який у 1971 році був адаптований для нашумілого однойменного фільму Стенлі Кубрика. Е. Берджес написав велику кількість інших романів, серед яких найбільш відомі – тетралогія про Ендербі і роман «Сили землі», визнаний більшістю критиків кращим романом письменника.
Е. Берджес у своїх біографічних творах по-новому ставить питання не тільки про можливість осягнення минулого та особистісного розуміння реальних історичних постатей, а й про критерії об’єктивності та легітимності суб’єктивної інтерпретації подій. Біограф використовує авторські засоби для відтворення того, що приховано за історичними фактами, для розшифровування сенсу потенційних ліній розвитку подій у долі головного героя, і пропонує відмінні способи прочитання тексту різними аудіторіями. Це робить життєписи письменника впізнаваними як у межах його власної творчої спадщини, так і в загальному потоці розвитку життєписної літератури в Англії в цілому.
Біографічний жанр у творчості Е. Берджеса представлений біографічними романами «На сонце не схожі» («Nothing Like the Sun», 1964), «Наполеонівська симфонія» («Napoleon Symphony: A Novel in Four Movements», 1974), «АББА АББА» («ABBA ABBA», 1977), «Моцарт і Вольф Ганг» («Mozart and the Wolf Gang», 1991), «Мрець у Дептфорді» («A Dead Man in Deptford», 1993) і літературними біографіями «Шекспір» («Shakespeare», 1970), «Ернест Хемінгуей і його світ» («Ernest Hemingway and his World», 1978), «Життя у вогні: Життя і творчість Д. Х. Лоуренса» («Flame into Being: The Life and Work of DH Lawrence», 1985). Також він написав літературознавчі й лінгвістичні дослідження творчості Дж. Джойса «Всяк сюди підійде: Вступ до Джеймса Джойса для звичайних читачів» («Here Comes Everybody: An Introduction to James Joyce for the Ordinary Reader», 1965) і «Джойспрік: Вступ до мови Джеймса Джойса» («Joysprick: An Introduction to the Language of James Joyce», 1973).
Особливе місце серед пантеону втілених Е. Берджесом історичних особистостей посідає видатний англійський драматург Вільям Шекспір, літературна спадщина якого безпосередньо вплинула на становлення ідіостилю Е. Берджеса. Численними є посилання на великого драматурга в інтерв’ю Е. Берджеса, у яких В. Шекспір названий «великим прикладом для всіх» [149: 181]. Весь художній доробок письменника пронизаний шекспірівською тематикою: вперше вона з’являється в романі «Право на відповідь» («The Right to an Answer», 1960), потім простежується в циклі романів про Ендербі – «Всередині містера Ендербі» («Inside Mr. Enderby», 1963), «Містер Ендербі ззовні» («Enderby Outside», 1968), «Заповіт механічному світу, або Кінець Ендербі» («The Clockwork Testament, or Enderby’s End», 1974) та особливо в романі «Смаглява леді Ендербі, або Ендербі без кінця» («Enderby’s Dark Lady, or No End to Enderby», 1984), також В. Шекспіру присвячений сценарій мюзиклу «Вілл! або Непристойний Бард» («Will! or The Bawdy Bard»).
Саме життєвий і творчий шлях англійського драматурга став основою для написання двох різнопланових життєписів – біографічного роману «На сонце не схожі» («Nothing Like the Sun: A Story of Shakespeare’s Love Life», 1964) та літературної біографії «Шекспір» («Shakespeare», 1970), які суттєво різняться специфікою втілення жанрових канонів.
Те, що один і той самий документальний та історичний ресурс служить основою для двох різних за своїми жанровими вимогами типів біографії, сприяє більш точному і показовому аналізу питань щодо співвідношення документальності і художності в різновидах життєписів, способу використання в них автентичних текстів, щодо стилістичних, композиційних, комунікативних і структурних особливостей жанрового канону в біографічному романі і в літературній біографії.
Огляд науково-критичної літератури, присвяченої творчості Е. Берджеса в цілому, виявляє, що життєписи автора досі не ставали предметом цілеспрямованого літературознавчого аналізу у вітчизняній науці, а в російській представлені лише рецензією М. Горбачової «Два Шекспіри Ентоні Берджеса» й ознайомчою статтею А. Шишкіна «Апостол масової белетристики» [30; 124].
Навіть зарубіжні монографії, дотичні у своїй проблематиці до питання художнього доробку Е. Берджеса в цілому, залишають поза увагою його біографічний доробок. Наприклад, монографії американських літературознавців Р. Морріса «Розради двозначності: Есе за романами Ентоні Берджеса» та Р. Метьюза «Механічний універсум Ентоні Берджеса» [180; 177].
Дещо узагальнено проблематика біографічних романів Е. Берджеса розглядається в статтях «Негативність і діалогічна гра у біографії “На сонце не схожі”» Н. Беластегі, що аналізує модерністські та постмодерністські риси роману, а також вказує на організацію роману навколо бінарних опозицій факт / вигадка, порядок / хаос, добро / зло, Схід / Захід, пекло / рай тощо [131]; «Художні біографії Ентоні Берджеса: романтична симпатія, орієнтований на традицію модернізм, постмодерністський вампіризм?» О. Хаффен, оглядова за своїм характером робота, у якій досліджуються біографічні романи письменника «На сонце не схожі», «АББА АББА», «Кінець світових новин», «Темна леді Ендербі», «Наполеонівська симфонія», «Моцарт і Вольф Ганг», «1889 і диявольський метод», «Мрець у Дептфорті» крізь призму постмодерністських ідей [161]; «Містер Берджес, Містер Най, Містер Шекспір і Містер Піклхеррінг: постмодерністська репрезентація Шекспіра в Ентоні Берджеса і Роберта Ная» Р. Спенса, у яких розглядається постать Шекспіра в романах Е. Берджеса «На сонце не схожі» та Р. Ная «Покійний пан Шекспір» і «Місіс Шекспір» з точки зору постмодернізму, а також звертається увага на ремінісценції в романі Е. Берджеса, що відсилають до творчості В. Шекспіра («Дванадцята ніч», «Зимова казка», «Міра за міру», «Король Лір», 129-й сонет) [200]; «Ентоні Берджес, (авто-) біограф» Дж. Флетчера, у якій ідеться про автобіографії, літературні біографії та біографічні романи Е. Берджеса в цілому [156].
Зарубіжні дослідники зосереджуються переважно на аналізі романів письменника. Монографія американського фахівця з англійської літератури С. Коала «Ентоні Берджес», окрім біографічних даних про англійського письменника, розкриває його світоглядні та релігійні позиції, аналізує лінгвістичні й міфологічні складники деяких його романів (зокрема вказує на єлизаветинську мову біографічного роману «На сонце не схожі»), а також підкреслює ігрову природу мистецтва у творчості Е. Берджеса [147].
У критичній роботі іншого американського англознавця Джона Дж. Стінсона «До питання про творчість Ентоні Берджеса» відзначені, хоч і побіжно, деякі важливі для предмета нашого дослідження моменти: лінгвістичні ігри Е. Берджеса, близькість його світогляду до маніхейського релігійного вчення, а також інтертекстуальність біографічного роману «На сонце не схожі» [201]. Авторству Дж. Дж. Стінсона належить і стаття у колективній монографії Джефрі Аггелера «Критичні есе з творчості Ентоні Берджеса» під назвою «”На сонце не схожі”: обличчя в дзеркалі Белли Коен», яка розглядає питання джойсівського впливу на художнє бачення Е. Берджесом життя головного героя роману [202]. Релігійні та світоглядні позиції Е. Берджеса, які реалізувалися в його творчості, Дж. Стінсон аналізує в іншій своїй статті – «Маніхейський світ Ентоні Берджеса» [203].
Літературний критик А. А. Де Вітіс у монографії «Ентоні Берджес» також наголошує на важливості лінгвістичного аспекту роману «На сонце не схожі», його інтертекстуальності, а також схожості світогляду головного героя роману з постулатами маніхейства [152].
У колективній роботі «Ентоні Берджес» під редакцією Гарольда Блума виділимо статті дослідників Джина Кеннарда «Ентоні Берджес: подвійне бачення» й Тімоті Лукаса «Старі ігри Шеллі: Прометей і призначення у творах Берджеса» [130]. Дж. Кеннард фокусується на основних темах у романах письменника – мета людського існування, природа ідентичності, цінність і значення мови. Автор також досліджує метод бінарних опозицій, який, на його думку, використовується у всіх роботах письменника [171]. У статті Т. Лукаса однією з повторюваних Е. Берджеса названа тема взаємодії геніальності і хвороби, яка розкривається в романах «На сонце не схожі», «АББА АББА» та «Усередині містера Ендербі» [175].
Алан Рулі в статті «“На сонце не схожі”: фактифікація життя Шекспіра в Ентоні Берджеса» розглядає роман Е. Берджеса в межах термінів американського літературного критика Гарольда Блума, які він виклав у своїй роботі «Тиск авторитету» (1973), і підкреслює вплив Дж. Джойса на творчість Е. Берджеса [186].
Інший дослідник – Р. М. Адамс – також займається темою творчої взаємодії Дж. Джойса та Е. Берджеса [127].
Відзначимо й статтю літературознавця К. Сміта «Берджес і Вілл!: Кінематографічна презентація шекспірівської біографії Ентоні Берджеса», що розкриває специфіку зображення особистості В. Шекспіра в кіносценації Е. Берджеса [199].
Проте ніхто з дослідників не вивчає твір «На сонці не схожі» з точки зору специфіки життєписного жанру, а літературна біографія «Шекспір» взагалі отримала лише оглядовий аналіз у статті Дж. Флетчера «Ентоні Берджес, (авто-) біограф» [156]. Тож, пропонована тема «Жанр біографії у творчості Ентоні Берджеса» є неопрацьованою, що акцентує практичну й теоретичну значущість дисертаційного дослідження.
Отже, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена:
– відсутністю літературно-критичних праць, присвячених біографічній спадщині Е. Берджеса;
– необхідністю комплексного дослідження життєписів англійського письменника, які характеризуються самобутністю, концептуальністю, різноманіттям поетикальних рішень;
– потребою розширення методологічної бази для вивчення провідних тенденцій біографічного письма другої половини ХХ століття.
Дослідження життєписної прози Е. Берджеса дає можливість розширити й збагатити уявлення про творчість митця в цілому, своєрідність жанру біографії в англійській літературі доби постмодернізму.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри історії зарубіжної літератури і класичної філології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна в межах комплексної теми «Розвиток і взаємодія художньо-естетичних систем у літературі та мистецтві». Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (протокол № 3 від 21 жовтня 2011 р.) і схвалено науково-координаційною радою з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» Інституту літератури імегі Т. Г. Шевченка НАН України (протокол № 4 від 6 грудня 2011 р.).
Мета дослідження – вивчення жанрових особливостей біографічної спадщини Е. Берджеса на прикладі двох різнотипних його творів – біографічного роману «На сонці не схожі» й літературної біографії «Шекспір»; визначення домінантних характеристик поетики окреслених життєписів у контексті основних тенденцій розвитку сучасної західноєвропейської літератури.
Досягнення мети передбачає виконання таких завдань:
– зʼясувати специфіку методологічних і теоретико-літературознавчих засад, повʼязаних зі станом розробки основних проблем сучасного дискурсу біографічної прози;
– визначити місце біографічного роману й літературної біографії в системі жанру та розглянути їхні специфічні риси;
– встановити функційну роль історичних документів у структурі творів «На сонці не схожі» та «Шекспір», а також з’ясувати співвідношення історичної правди і художнього вимислу в цих текстах;
– проаналізувати інтертекстуальне поле біографій «На сонці не схожі» і «Шекспір» з точки зору залучення до них фрагментів текстів як головного героя, так й інших авторів;
– дослідити стилістичні, композиційні й структурні особливості творів «На сонці не схожі» та «Шекспір»;
– виявити жанрову специфіку текстів, акцентуючи увагу на автобіографічному підтексті;
– розглянути своєрідність комунікативних стратегій у вищезазначених життєписах.
Об’єкт дослідження – біографічний роман «На сонце не схожі» і літературна біографія «Шекспір» [141; 143]. Обʼєктом вибіркового аналізу є також роман «Смаглява леді Ендербі, або Ендербі без кінця» [137].
Також залучено матеріали інтерв’ю з Е. Берджесом, його критичні дослідження «Роман сьогодні. Гід у сучасній художній літературі» («The Novel Now. A Guide to Contemporary Fiction», 1967), есе «Генезис і головний біль» («Genesis and Headache», 1969), «Термінова копія. Літературознавче дослідження» («Urgent copy: Literary study», 1973) і автобіографії «Маленький Вілсон і Великий Бог» («Little Wilson and Big God», 1987) та «У тебе був час» («You’ve Had Your Time», 1991) [144; 138; 145; 146; 139].
Предмет дослідження – жанрові і поетикальні особливості творів «На сонце не схожі» та «Шекспір».
Методи дослідження. Специфіка досліджуваного матеріалу й характер поставлених завдань зумовлюють необхідність застосування комплексу методів: історико-типологічного й порівняльно-історичного, щоб простежити еволюцію біографічного жанру в західноєвропейській літературі, а також інтегрувати біографічні твори Е. Берджеса в літературно-культурний простір другої половини ХХ століття; системно-аналітичного для критичного огляду сучасного стану наукового опрацювання проблем біографічного жанру й визначення своєрідності підвидів біографічного роману й літературної біографії; біографічного при виявленні запозичених фактів із життя як головного героя, так і автора. Також для всебічного літературознавчого аналізу творів «На сонце не схожі» та «Шекспір» ми спираємося на герменевтико-інтерпретаційний метод і використовуємо інтертекстуальний підхід, розроблений у дослідженнях Ж. Женетта, Ю. Крістевої і Й. Гельбіха. Крім того, у роботі враховуються й за необхідності залучаються методологічні принципи наратології при дослідженні комунікативної специфіки текстів.
Теоретико-методологічну базу складають загальнотеоретичні праці з теорії та історії літератури С. С. Аверінцева [2], М. М. Бахтіна [12; 13; 14], Ю. М. Лотмана [65; 66; 67], В. М. Тинянова [107], Ц. Тодорова [102; 103; 207], Б. В. Томашевського [105], В. І. Тюпи [108], В. Є. Халізєва [114] та інших.
Жанрологічним проблемам біографії присвячені роботи вітчизняних і зарубіжних вчених: С. С. Аверінцева [1; 3], І. М. Акіншиної [6], О. Варламова [25], Г. В. Грегуль [33], О. О. Дацук [34], Д. А. Жукова [41], Ю. М. Лотмана [62; 63], О. Г. Местергазі [76], О. Міхеєва [77; 78], Л. В. Мороз [79], Г. Є. Померанцевої [87], Т. М. Потніцевої [88], І. Л. Савенко [92], А. О. Сивогривової [96], Н. М. Торкут [106], Т. Ю. Черкашиної [118], І. Шайтанова [120; 121], І. Янської [126] та інших авторів.
Відзначимо також дослідження, присвячені вивченню загальної теорії біографічного жанру О. Л. Валевського «Засади біографіки» [24] та І. Я. Лосієвського «Наукова біографія письменника: проблеми інтерпретації та типології» [61]. Біографіка, згідно з визначенням інтердисциплінарного вченого О. Л. Валевського, – це певний тип гуманітарного знання в найширшому сенсі цього слова. Біографіка постає перед читачем не тільки як наука про те, як писати біографії, а як науковий метод пізнання культури іншої епохи за допомогою вивчення написаних у той час біографій. О. Л. Валевський досліджував літературну природу біографії з точки зору онтології і герменевтики як тип гуманітарного знання. Монографія І. Я. Лосієвського присвячена проблемам своєрідності, інтерпретації й типології письменницької біографії, які він розглядає в контексті теорії і практики біографічного жанру.
Значна кількість наукових робіт із проблем біографічного жанру присвячена або окремо взятому періоду розвитку літератури, або творчості певного автора. За цим принципом до першого типу праць зараховуємо роботи С. С. Аверінцева «Плутарх і антична біографія. До питання про місце класика жанру в історії жанру» [3] і «Добрий Плутарх розповідає про героїв, або Щасливий шлюб біографічного жанру та моральної філософії» [1], С. В. Паніна «Жанр біографії в російській літературі XVIII – першої третини XIX століття. Система. Еволюція» [84] та роботи українських дослідниць Т. М. Потніцевої «З історії жанру біографії в англійській літературі (поетика і стилістика)» [88] та Н. М. Торкут «Генезис, поетика і жанрова система англійської прози пізнього ренесансу (малі епічні форми та “література факту”)» [106]. Вивченню біографічного творчого доробку сучасного англійського письменника П. Акройда присвячені дисертації Г. Л. Колесник «Модифікація історико-біографічного жанру у творчості Пітера Акройда» [50] та О. В. Петрусь «Особливості наративної стратегії в біографічній прозі Пітера Акройда» [86].
Із зарубіжних напрацювань із проблем життєписного жанру найбільш актуальними для нашої концепції виявилися підходи Р. Гіттінгса («Природа біографії») [159], Л. Едела («Написання життєписів. Principia Biographica») [153], П. М. Кендалла («Мистецтво біографії») [170], А. Б. Надела («Біографія: вигадка, факт та форма») [182].
У всебічному висвітленні питань постмодерністської естетики ми спиралися на теоретичні погляди таких теоретиків, як Р. Барт [9; 10], Ж. Дельоз [35], Ж. Дерріда [36], У. Еко [125], Д. Л. Затонський [42], І. П. Ільїн [43; 44; 45], Ю. Крістева [53; 54], Ж.-Ф. Ліотар [56], М. Н. Ліповецький [57], Н. Б. Маньковська [70; 71], В. Руднєв [91], О. О. Усовська [109], М. Фуко [112], Л. Хатчеон [164; 165] та інших авторів.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вона є першим у вітчизняному літературознавстві досвідом дослідження біографічного доробку Е. Берджеса; вперше проведений цілеспрямований літературознавчий аналіз біографічного роману «На сонце не схожі» і літературного життєпису «Шекспір»; визначена жанрова своєрідність пропонованих творів, особливості композиційно-стилістичної організації текстів. Подальшу розробку отримали питання щодо параметрів, історії та класифікації біографії як специфічного родо-жанрового феномену в художній літературі.
Практичне значення. Отримані результати і матеріали дослідження можуть бути використані для подальшого ґрунтовного вивчення біографічного жанру в цілому й у творчості Е. Берджеса зокрема, у підготовці вузівських та шкільних навчальних посібників з історії і теорії літератури, у лекційних і практичних курсах історії зарубіжної, зокрема англійської, літератури XX століття, у спецкурсах, присвячених різним аспектам творчості як Е. Берджеса, так і В. Шекспіра, а також у семінарах із проблем жанру в епоху постмодернізму.
Теоретичне значення роботи полягає в систематизації й розширенні меж жанрової парадигми біографічного жанру, визначенні характерних рис життєписів у творчості Е. Берджеса. Комплексне дослідження біографічного доробку Е. Берджеса розширює усталені в сучасному літературознавстві уявлення про жанрову систему документально-художньої літератури другої половини ХХ ст.
Особистий внесок здобувача. Дисертація й усі опубліковані статті написано автором одноосібно.
Апробація результатів дисертації здійснювалася під час обговорення її на засіданнях кафедри історії зарубіжної літератури та класичної філології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, наукових семінарах і конференціях. Окремі аспекти роботи репрезентовані під час виступів на наукових конференціях:
1. XVI Міжнародна наукова конференція «Мова і культура» імені проф. Сергія Бураго (Київ, 2007);
2. Міжнародна наукова конференція «Криза теорії» (м. Чернівці, 2007);
3. XVIІ Міжнародна наукова конференція «Мова і культура» імені проф. Сергія Бураго (Київ, 2008);
4. Міжнародна наукова конференція «Література, мистецтво й гуманітарні науки ХХІ століття у перспективі глобалізаційніх процесів» (Харків, 2008);
5. Підсумкова конференція аспірантів філологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (Харків, 2009);
6. Міжнародна науково-практична конференція «Роль мистецтва і гуманітарних наук у розвитку міжнародного співробітництва та євроінтеграції» (Харків, 2009);
7. Міжнародна наукова конференція «Проблеми сучасного зарубіжного літературознавства» (Ялта, 2009);
8. Міжнародна наукова конференція «Наукова спадщина О. О. Потебні в контексті розвитку європейської філологічної думки XIX–XXI ст. (до 175-річчя від дня народження О. О. Потебні)» (Харків, 2010);
9. Наукова конференція викладачів, співробітників філологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, присвячена 200-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка (Харків, 2014);
10. IV Міжнародна наукова конференція «Шекспірівський код у глобальному культурному просторі: між покликом і викликом» (Запоріжжя, 2014).
Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 6 статей у провідних фахових наукових виданнях України, а також одна – в міжнародному науковому виданні:
1. Бусел А. П. К проблеме становления биографического жанра / А. П. Бусел // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. – Сер. : Філологія. – 2008. – № 836. – Вип. 54. – С. 165–168.
2. Бусел А. П. Вариативность типологий биографического жанра / А. П. Бусел // Мова і культура : науковий журнал. – 2008. – Вип. 10. – Т. 10 (110). – С. 171–177.
3. Шульга Г. П. Інтертекст шекспірівських сонетів у романі Ентоні Берджесса «На сонце не схожі» / Ганна Шульга // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах : зб. наук. праць. – 2014. – Вип. 29. – С. 314–321.
4. Шульга А. П. Роль и образ автора в литературной биографии Э. Берджесса «Уильям Шекспир. Гений и его эпоха» / А. П. Шульга // Наукові записки Харк. нац. пед. ун-ту ім. Г. С. Сковороди. – Сер. : Літературознавство. – 2014. – Вип. 2 (78). Частина перша. – С. 210–219.
5. Шульга А. П. Полистилистика биографического романа Э. Берджесса «Влюбленный Шекспир» / А. П. Шульга // Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. – Сер. : Філологія. – 2014. – № 8. – С. 26–29.
6. Шульга А. П. К вопросу о стилистических особенностях романа Энтони Берджесса «Влюбленный Шекспир» / А. П. Шульга // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. – Сер. : Філологія. – 2014. – № 1107. – Вип. 70. – С. 161–164.
7. Shulga A. Fact and fiction in the biographical novel «Nothing like the sun» by Anthony Burgess / A. Shulga // European Applied Sciences. – 2013. – № 9-2. – P. 23–25.
Додаткові публікації:
1. Бусел А. Идейно-композиционные функции интертекстуальности в романе Питера Акройда «Чаттертон» / Анна Бусел // Питання літературознавства : науковий збірник. – 2007. – Вип. 74. – С. 3–9.
2. Бусел А. П. Модификация биографического жанра в постмодернистской литературной парадигме (на материале романов Питера Акройда «Чаттертон» и «Завещание Оскара Уайльда» / А. П. Бусел // Мова і культура : науковий журнал. – 2009. – Вип. 11. – Т. 1 (113). – С. 197–202.
Структура й обсяг роботи зумовлені метою, загальною концепцією й завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної теоретико-критичної й художньої літератури. Повний обсяг роботи – 198 сторінок (з них 179 сторінок основного тексту). У списку використаної літератури 209 джерел.

bibliography

ВИСНОВКИ

У рамках дисертаційного дослідження ми звернулися до аналізу художнього доробку Ентоні Берджеса як одного з яскравих представників англійської літератури другої половини ХХ століття, якого називають одним із «законодавців літературної моди». Значну частину його літературного спадку становлять саме твори біографічного жанру, проте вони залишилися поза увагою як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. У митця склався оригінальний погляд на біографічний жанр і, як наслідок, його життєписи різноманітні за формою та змістом. З огляду на це, з-поміж втілених автором історичних особистостей постать В. Шекспіра уявляється найбільш репрезентативною для універсального таланту Е. Берджеса, оскільки саме видатному англійському драматургу присвячені два різнотипних життєписи – біографічний роман «На сонце не схожі» та літературна біографія «Шекспір».
Суттєвим для нашого дослідження є розуміння жанру як історично сформованої у групі текстів сукупності взаємоповʼязаних, відносно стійких принципів організації змістовних і формальних компонентів. Біографічний жанр, як і будь-який інший літературний жанр, має характерні для нього риси. Однією з найважливіших жанрових ознак біографії є ретроспективне хронологічне змалювання життєвого шляху конкретно-історичної особистості, реалізоване на основі справжніх документів і подій того часу. Ця риса – певний стійкий жанровий критерій, який дає підстави обʼєднувати твори різних авторів і часів під спільною номінацією «біографічний жанр».
Розглядаючи жанр у динаміці, не можна обійти увагою і мінливі жанрові компоненти, у тому числі часо-просторові координати. Генезис життєпису доводить, що кожна історична епоха привносить свої тенденції у втіленні жанрових домінант, які зумовлені культурно-історичними реаліями, загальною інтелектуальною атмосферою, що виявляється у відборі та інтерпретації фактів, трактуванні особистості героя, розвитку літератури, критики тощо. Як і національна специфіка конкретної літератури, що знаходить втілення у доборі матеріалу, оцінці, відношенні до жанрової традиції та «колективній свідомості жанру» (за Н. Х. Копистянською).
Свою конкретну реалізацію біографічний жанр отримує у творчості окремих авторів, які, засвоюючи усі вище перелічені сталі та змінні компоненти жанру, відбивають власну творчу індивідуальність та знаходять індивідуальну форму втілення жанрових постулатів.
Життєписи Е. Берджеса як важлива ланка загального художнього потоку ХХ ст. поглинають та відтворюють різноманітні тенденції і явища літературного життя того періоду. У минулому столітті в західній літературі акцент переносться з неупередженого, фактографічного відтворення історичних постатей та подій на «дух», психологічне дослідження, змалювання субʼєктивних вражень, ініціативу вільної інтерпретації історичних матеріалів, а також перегляд усталених загальновідомих уявлень.
Відповідно, біографічний жанр спрямовується до белетристичного або художнього начала. Посилився взаємовплив біографії і роману, відбулося взаємопроникнення цих жанрів. Роман, як і біографія, за своєю природою є симбіозним і гнучким жанром, який для зображення індивідуального може залучати велику кількість актуальних наукових теорій і концепцій, тому саме романна форма є на сьогодні найбільш затребованою структурою для втілення життєписів. Це зумовило особливу популярність підвиду «біографічного роману», який сполучає документальну основу і прийоми художньої літератури.
Е. Берджес, синтезуючи традиційні жанрові настанови та літературне тло минулого століття, збагатив біографічний жанр застосуванням рамкової оповіді у творі «На сонце не схожі». Рамка обрана автором завдяки стилістичному, семантичному і композиційному потенціалу, оскільки дозволяє творчо опрацювати фактографічний матеріал, а також звести такі межові жанрові категорії як біографія та роман до спільного знаменника – біографічного роману. Саме такий тип організації тексту створює сприятливі умови для ініціативи вільної інтерпретації документальних свідчень та більше підходить для висловлення різноманітних припущень і здогадок. Тим не менше авторське тлумачення приватного життя історичної особистості спирається на реальний документ, який і дає напрямок для подальшої трансформації наявних фактичних свідчень.
Принципово іншу роль відіграє документ у структурі літературної біографії «Шекспір». Безумовно, важливим чинником у творі стає зорієнтованість автора на реконструкцію історичних, задокументованих фактів і подій, що цілком узгоджується з домінантною жанровою ознакою біографії. У життєписі на основі реальних документів змальовується портрет митця та відтворюється взаємопов’язаність та взаємовплив подій життя видатного драматурга й історичного культурного контексту. Е. Берджес у творі використовує прийом «репрезентативного портрету», оточуючи свого героя необхідним фоном та атрибутами, які допомагають розкрити його характер.
Але біографії Е. Берджеса також відбивають тенденції філософського, світоглядного, мистецького характеру, властиві другій половині минулого століття, які значною мірою обумовлені естетикою та стилістикою постмодернізму. Автофікціональність, інтертекстуальність, увага до лінгвістичного аспекту, полістилістика, непевність щодо спроможності достовірного відтворення подій минулого, залучення до співтворчості читачів – ці риси свідчать про оновлення жанру біографії у прозі Е. Берджеса з урахуванням постмодерністського дискурсу. Проте реалізовані провідні авторські особливості у різних спосіб у творах «На сонце не схожі» та «Шекспір».
Біографічний роман «На сонце не схожі» втілює авторське бачення історії, згідно якого відтворення життя культурно значущої особистості або історичної події є лише однією із версій, яка не може вважатися повною чи беззаперечною, тим самим створюється широке поле для перегляду традиційного бачення історії й життя відомого драматурга.
Автофікціональність відіграє важливу змістотвірну роль на всіх рівнях художнього дискурсу біографічного роману «На сонце не схожі»: ідейному, образному, лінгвістичному, семантичному та ін. Авторська інтерпретація життя головного героя становить систему прихованих дзеркал, завдяки яким створюються взаємні проекції індивідуальних життів оповідача і головного героя, який розчиняє в собі певні риси свого творця, зокрема характерне для Е. Берджеса сприйняття світу, мистецтва, творчості.
Численні автоалюзії в тексті підкріплюються появою в пролозі оповідача «містера Берджеса», а також героя Вілсона на сторінках шекспірівської біографії [повне ім’я Е. Берджеса – Джон Ентоні Берджес Вілсон – Г. Б.]. Зрештою, у ході роману-лекції ототожнення оповідача та головного героя стає все сильнішим, доки в епілозі, не виникає інтерсубʼєктний герой – Шекспір-Берджес.
Ще однією домінантною прикметою біографічного роману є його інтертекстуальна щільність. У текст органічно вплетені елементи відомих шекспірівських сюжетів, численні явні й приховані цитати, алюзії, ремінісценції як на твори головного героя, так і на твори інших авторів. Однак, незважаючи на те, що роман рясніє безліччю інтертекстуальних елементів різного ступеня маркованості, інтертекстуальність у цьому випадку є не самоціллю, а засобом, за допомогою якого автор поєднує усі взаємоповʼязані складники його художньої реальності воєдино для досягнення найбільшого художнього ефекту та головної мети – відтворення образу та життєвого шляху В. Шекспіра, а також еволюції його творчої майстерності, яку пропонує на суд читачів автор, виходячи з власної інтерпретації творів класика.
Багаторівневість стилістичного малюнку, взаємодія різних художніх систем і семантична складність біографічного роману Е. Берджеса «На сонце не схожі» знаходить втілення в полістилістиці, яка породжує багатовимірний інтелектуальний художній простір твору, розрахований на масового та вибагливого читача одночасно.
Характерною особливістю літературної біографії «Шекспір» є дослідження історичних умов і передумов не тільки формування життєвого шляху головного героя, а й виникнення його творів, які розглядаються не як результат індивідуальних творчіх зусиль класика, а як породження історичної ситуації, в якій змішані соціальні, психологічні, колективні та особистісні імпульси. Акцент зміщується з конкретної людини або конкретного тексту на взаємини особистості або тексту з контекстом – літератури, середовища, культури та суспільства.
Канонізовані традицією твори аналізуються в життєписі «Шекспір» за допомогою їх поєднання з іншими текстами того ж часу, щоб увиразнити самобутність таланту Барда. Цим актуалізується проблема інтерпретації, пов’язана з філологічним і літературно-критичним аналізом. Замість однієї магістральної оповіді в життєписі «Шекспір» співіснують «малі» історії, відступи, коментарі, есе. Таким чином, абсорбуючи мистецькі пошуки другої половини ХХ ст., у біографії відбувається взаємодія різних дискурсів – літератури, критики, мистецтва, культурології, історії, філософії.
Мету написання свого життєпису «Шекспір» автор бачить у спробі переглянути усталене уявлення про життя і творчість англійського драматурга, оживити історію, спонукати читача до роздумів, сумнівів, до створення власного погляду на біографію Барда. Це втілилося в ідейній відкритості твору, яка розкривається в аналізі різних версій подій із шекспірівської біографії, при цьому остаточні висновки щодо поданої інформації часто опускаються. Автор залишає читачеві простір для формування власної точки зору.
Літературний життєпис «Шекспір» теж активно використовує інтертекстуальність, однак головною її функцією в біографії є включення художньої творчості героя в канву оповіді для літературно-критичного аналізу чи аргументації авторської думки, що наводиться у тексті. Найбільш численну групу інтертекстуальних звʼязків у творі становлять посилання до інших авторів чи текстів, які є інтегрованими складовими твору, що збагачують семантику тексту відлуннями різних ідей, концепцій, текстів.
Слід зазначити, що в літературній біографії, на відміну від роману, значно переважають експліцитно марковані цитати та посилання. Автор, намагаючись яскравіше відобразити менталітет епохи, залучає автентичні текстові документи, достовірні матеріали, історичні свідчення, включає в біографію посилання до творів, написаних в цей період. Цитати і посилання у творі Е. Берджеса стають культурними орієнтирами, надаючи читачеві напрямки для роздумів над питаннями, що актуалізуються у творі.
Автобіографічний елемент як суттєва ознака ідіостилю Е. Берджеса, відповідно, знаходить втілення і в літературній біографії «Шекспір», проте не відіграє у творі такої ключової ролі, як в біографічному романі «На сонце не схожі». З найбільш яскравих прикладів автофікції відзначимо індивідуально-особистісне світосприйняття автора, яке переноситься на образ головного героя та інших персонажів. Відтворюючи історичний фон, долі та внутрішній світ персонажів, письменник змальовує минуле на основі власного бачення, збагачуючи існуючій матеріал власним досвідом.
Перспективами подальшого дослідження є залучення до аналізу біографічної спадщини Е. Берджеса інших його життєписів, а також аналіз біографій митця в крос-культурному плані через зіставлення їх із біографіями попередників і авторів наступних десятиліть, що дозволить простежити зміни, які відбуваються в жанрі біографії в цілому й у підвидах біографічного роману й літературної біографії зокрема.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев С. С. Добрый Плутарх рассказывает о героях, или Счастливый брак биографического жанра и моральной философии / С. С. Аверинцев // Плутарх. Сравнительные жизнеописания. В 2-х т. Т. 1. – 2-е изд., исп. и доп. – М. : Наука, 1994. – С. 637–654.
2. Аверинцев С. С. Жанр как абстракция и жанр как реальность: диалектика замкнутости и разомкнутости / С. С. Аверинцев // Риторика и истоки европейской литературной традиции. – М. : Школа «Языки русской культуры», 1996. – С. 191–219.
3. Аверинцев С. С. Плутарх и античная биография. К вопросу о месте классика жанра в истории жанра / С. С. Аверинцев. – М. : Наука, 1973. – 278 с.
4. Андреев Ю. По законам искусства / Ю. Андреев // Вопросы литературы. – 1979. – № 2. – С. 28–49.
5. Андроников И. Ступени человеческого опыта / И. Андроников // Вопросы литературы. – 1973. – № 10. – С. 54–63.
6. Акіншина І. М. Жанрово-стильові особливості художньо-біографічної прози 80-90-х років ХХ ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 «Українська література» / І. М. Акіншина. – Дніпропетровськ, 2005. – 19 с.
7. Акройд П. Чаттертон / П. Акройд ; [пер. с англ. Т. Азаркович]. – М. : Аграф, 2000. – 400 с.
8. Барнс Дж. Попугай Флобера. Англия, Англия. Глядя на солнце: Романы / Джулиан Барнс ; [пер. с англ. Т. Шинкарь]. – М. : ООО «Издательство АСТ» ; ОАО «Люкс», 2004. – 700, [4] с.
9. Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика / Р. Барт ; [пер. с фр.] ; [сост., общ. ред. и вступ. ст. Г. К. Косикова]. – М. : Прогресс, 1989. – 616 с.
10. Барт Р. Смерть автора / Ролан Барт // Избранные работы. Семиотика. Поэтика / Ролан Барт ; [пер. с фр.] ; [сост., общ. ред. и вступ. ст. Г. К. Косикова]. – М. : Прогресс, 1989 – C. 237–240.
11. Бахтин М. М. Автор и герой. К философским основам гуманитарных наук / Михаил Бахтин. – М. : Азбука, 2000. – 334 с.
12. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет / М. Бахтин. – М. : Художественная литарутара, 1975. – 504 с.
13. Бахтин М. М. Эпос и роман / М. М. Бахтин. – СПб : Азбука, 2000. – 304 с.
14. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин. – М. : Искусство, 1986. – 445 с.
15. Берджесс Э. Влюбленный Шекспир [Електронный ресурс] / Энтони Берджесс. – Режим доступу : http://fb2lib.net.ru/read_online/5611.
16. Берджесс Э. Муза / Энтони Берджесс // Аврора. – 1980. – № 12. – С. 107–127.
17. Берджесс Э. Уильям Шекспир. Гений и его эпоха / Энтони Берджесс ; [пер. с англ. Г. В. Бажановой]. – М. : Центрполиграф, 2001. – 381 с.
18. Биография глазами биографа (по материалам круглого стола) ; [вст. ст., подг. публ. и посл. А. Холикова] // Вопросы литературы. – 2008. – № 6. – С. 31–40.
19. Бовсунівська Т. В. Теорія літературних жанрів : Жанрова парадигма сучасного зарубіжного роману : підруч. / Т. В. Бовсунівська. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. – 519 с.
20. Больше всего я люблю писать о книгах, которые пока еще поняла не до конца : интервью с А. С. Байетт ; [Д. Дроздовский беседует с А. С. Байетт] ; [пер. Е. Скрылева] // Иностранная литература. – 2006. – № 12. – С. 238–243.
21. Бугрина Н. А. Советская биографическая проза. Вопросы истории, типологии и поэтики : дис. … канд. филол. наук : 10.01.02 / Бугрина Натэлла Александровна. – Душанбе, 1986. – 191 с.
22. Бурсов Б. Жизнь писателя – источник творчества / Б. Бурсов // Вопросы литературы. – 1973. – № 10. – С. 73–86.
23. Валєвський О. Л. Біографія в контексті філософського аналізу / О. Л. Валєвський // Філософська і соціологічна думка. – 1989. – № 8. – С. 45–53.
24. Валевский А. Л. Основания биографики / Алексей Леонидович Валевський. – К. : Наукова думка, 1993. – 110 с.
25. Варламов А. Заметки о биографическом жанре / А. Варламов // Вопросы литературы. – 2013. – № 4. – С. 25–39.
26. Виноградов В. В. Проблема образа автора в художественной литературе / В. В. Виноградов // О теории художественной речи ; [послесл. Д. С. Лихачева]. – М. : Высшая школа, 1971. – С. 105–211. – (Библиотека филолога).