ІСТОРИЧНА ТОПОНІМІЯ КРИМУ

brief description

Національна Академія наук України
Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського

На правах рукопису

Бушаков Валерій Анатолійович

УДК 413.11

ІСТОРИЧНА ТОПОНІМІЯ КРИМУ

10.02.13 — Mови народів Азії, Африки,
абориґенних народів Америки та Австралії

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук

Київ — 2005

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень ....................................................................

4

Вступ ..........................................................................................................

8

Розділ1. Історична топонімія Криму як об`єкт наукового дослідження .........................................................................................................

16

1.1. Характеристика основних джерел кримської топонімії .............

18

1.2. Методична основа й методи дослідження ....................................

32

1.3. Історіографія питання ........................................................................

35

Розділ2. Історико-географічні та етнолінґвістичні умови формування топонімії Криму і хронологічна та ареальна стратиграфія топонімів ..............................................................................................................

55

Розділ3. Географічна класифікація топонімів .......................................

124

3.1. Оронімія ..............................................................................................

127

3.2. Гідронімія ...........................................................................................

154

3.3. Ойконімія ............................................................................................

171

3.4. Хороніми .............................................................................................

216

Розділ4. Лексико-семантичний аналіз історичної топонімії Криму....................................................................................................................

237

4.1. Природа в топонімії ...........................

242

4.1.1. Роль географічних термінів в утворенні топонімів .........

242

4.1.2. Ознаки географічних об`єктів у топонімах ......

243

4.1.3. Погодні й кліматичні ознаки місцевості........................................

257

4.1.4. Квантитативні показники (нумеративні слова й числівники).......................................................................................................

2258

4.1.5. Локалізація та хронологізація ........................................................

262

4.1.6. Емоційно-оцінна характеристика ..............................................

270

4.1.7. Метафоричні топоніми ...................................................................

271

4.1.8. Флора в топонімії ............................................................................

281

4.1.9. Фауна в топонімії ............................................................................

290

4.2. Людина в топонімії.............................................................................

294

4.2.1. Антропотопоніми ............................................................................

298

4.2.2. Відображення в топонімії титулів і назв професій.......................

330

4.2.3. Етно- та генотопоніми.....................................................................

337

4.2.4. Відображення в топонімії господарської діяльності та природокористування .........................................................................................

3358

4.2.5. Топоніми, пов`язані з реліґією та народними обрядами .............

372

Розділ5. Структурно-словотвірний аналіз тюркських топонімів...............................................................................................................

3386

Розділ6. Діалектні особливості в тюркських топонімах ......................

412

Розділ7. Європеїзми в тюркських топонімах ........................................

418

Розділ8. Доля історичної топонімії Криму після його приєднання до Російської імперії та перспективи її відродження......................................................................

424

Висновки ....................................................................................................

437

Список використаних джерел і літератури ............................................

445

Додатки

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Мови й діалекти

абаз. абазинська
абхаз. абхазька
авар. аварська
авест. авестійська
адиг. адигейська
азер. азербайджанська
алб. албанська
алт. алтайська
анґл. анґлійська
араб. арабська
аромун. аромунська
афг. афганська (пушту)
балк. балкарська
башк. башкирська
болг. болгарська
бур. бурятська
вірм. вірменська
гр. грецька
груз. грузинська
ґерм. ґерманська
ґот. ґотська
данґл. давньоанґлійська
дгр. давньогрецька
дєвр. давньоєврейська
дінд. давньоіндійська
дісл. давньоісландська
дперс. давньоперська
друс. давньоруська
дтюрк. давньотюркська
евенк. евенкійська
іран. іранська
ісп. іспанська
іт. італійська
каб.-черк. кабардино-черкеська
каз. казахська
калм. калмицька
каракалп. каракалпацька
карач. карачаївська
кет. кетська
кирг. киргизька
кит. китайська
кор. корейська
кт. кримськотатарська
кум. кумицька
лат. латинська
латис. латиська

лит. литовська
лув. лувійська
мак. македонська
мар. марійська
монг. старописемна монгольська
нгр. новогрецька
нім. німецька
ног. ногайська
осет. осетинська
осет. (діг.) осетинська (дігорський діалект)
осет.(ір.) осетинська (іронський діалект)
перс. перська
поль. польська
порт. португальська
рос. російська
рум. кримськорумейська
румун. румунська
селькуп. селькупська
санскр. санскрит
словац. словацька
словен. словенська
с.-х. сербськохорватська
тат. татарська
тох. В тохарська В
тув. тувинська
тур. турецька
тюрк. тюркська
турк. туркменська
уг. угорська
удм. удмуртська
узб. узбецька
укр. українська
фін. фінська
фр. французька
хак. хакаська
хет. хеттська
хмонг. халха-монгольська
циг. циганська
чаг. чагатайська
чечен. чеченська
чув. чуваська
швед. шведська
якут. якутська

Бібліографічні скорочення

БЭ Большая энциклопедия: Словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания. СПб: Мейер, Просвещение, 1903 1904. Т. 1 - 20.
БСЭ Большая Советская энциклопедия
ВДИ Вестник древней истории. Москва
ВЯ Вопросы языкознания. Москва
ГИИНС Государственное издательство иностранных и национальных словарей
ЖМНП Журнал Министерства народного просвещения. Санкт-Петербург
ЗООИД Записки Одесского общества истории и древностей. Одесса, 1844 1919. Т. 1 - 23.
ИТОИАЭ Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. Симферополь
ИТУАК Известия Таврической ученой архивной комиссии. Симферополь, 1887 1918. № 1 - 57.
СА Советская археология. Москва
СТ Советская тюркология. Баку
СЭ Советская этнография. Москва
УРЕ Українська Радянська енциклопедія
ЭС Энциклопедический словарь / Издатели Ф.А.Брокгауз, И.А.Ефрон. СПб., 1890 1904. Т. 1 41 А, кн. 1 - 82.

Інші скорочення

антр. антропонім
б. балка
бас. басейн
бл. близько
букв. буквально
г. гора
ґуб. ґубернія
дол. долина
дж. джерело
див. дивись
жін. жіночий рід
знах. знахідний відмінок
іст. історія
кад. кадилик
кайм. каймакамство
Керч. Керченський
кол. колодязь
кур. курган
м. мис
напр. наприклад
наст. наступні сторінки
мн. множина
обл. область
о-в острів

ойк. ойконім
оз. озеро
паг. пагорб
пас. пасовище
печ. печера
п-в півострів
півн.-зах. північно- західний
підр. підрозділ
пл. плем`я
пор. порівняй
пр. притока
р. ріка
род. родовий відмінок
род. підр. родовий підрозділ
руч. ручай
с. селище, село
сер. середній рід
ск. скеля
стр. струмок
тс. те саме (значення)
узв. узвишшя
ур. урочище
хр. хребет
чол. чоловічий рід

Знаки

< запозичене з, перейшло з, походить із
> перейшло в, розвинулось в, стало
~ або, варіант
* припустима форма, реконструйована форма

ВСТУП

Багата в кількісному відношенні топонімія Криму цікава перед усім своєю багатошаровістю. В ній відобразилися складні етнолінґвістичні процеси, котрі відбувалися на протязі кількох тисячоліть. За століття на Кримському півострові склалася унікальна тюркська топонімічна система, яка становить інтерес не лише для топоніміки як галузі мовознавства, але й для історії корінних народів Криму, вивчення їхніх мов та культури.
Усі розділи ономастики тісно пов`язані між собою. Серед них топоніміці належить особливе місце, бо в топонімах відображаються антропоніми, етноніми й теоніми нарівні з географічними, господарськими та побутовими термінами. Тому, досліджуючи топонімію реґіону, необхідно враховувати його природні особливості, етнічну й соціальну історію народів, котрі мешкали тут у минулому й нащадками яких є кримські татари, приазовські румеї та уруми, знати мови, матеріальну й духовну культуру цих народів. Усе це знайшло відбиток у тюркській топонімічній системі Криму, яка містить у собі значну кількість дотюркських субстратних елементів. Дотопонімічна семантика, етимологія кримських топонімів, їхні мовна приналежність та словотвір відображають складну історію півострова, побут та особливості суспільної організації населення.
Наукова література з ономастики налічує тисячі публікацій (статті, монографії, словники, дисертації), топонімічні матеріали зустрічаються в історичних, географічних та лінґвістичних роботах. Дослідження з тюркської топоніміки, антропоніміки та етноніміки у цьому потоці, що невпинно ширшає, є чи не найчисленнішими. Існують топонімічні словники Азербайджану, Балкарії, Башкирії, Казахстану, Туркменії та Північного Сходу Російської Федерації [224]. Нещодавно вийшла узагальнююча праця з тюркської топоніміки Е.Мурзаєва [405], в якій подано перелік основних публікацій з тюркської топоніміки. Особливе значення, зважаючи на унікальне географічне положення, природнокліматичні особливості та етнічну історію Криму, для топоніміки мають публікації, в яких досліджується історична кримська топонімія. Історична топонімія зберігає комплексну інформацію, що накопичувалася в ній століттями, свідчить про заселення й освоєння території, історичні події, імена засновників чи власників сіл. В історичній топонімії немає випадкових найменувань, усі вони пов`язані із соціальною та етнічною історією народу, його культурою, реліґією, побутом. Історичні географічні імена несуть безцінну інформацію про народи, котрі мешкали в означених ними місцях, та про їхні мови. Історична топонімія є пам`ятником духовної культури людства й підлягає соціально-правовій охороні. В.Никонов назвав історизм основним законом топоніміки, оскільки кожна географічна назва це історія, виражена засобами мови [422. С.23 - 28]. Автор поклав на себе складну й відповідальну задачу до деякої міри заповнити існуючу в тюркській топоніміці прогалину.
Актуальність теми дисертації обумовлена виключною важливістю для тюркології вивчення походження тюркських і нетюркських етносів Криму, їхніх мов і культури, складовою частиною котрих є топонімія. Топонімія є джерелом надійної й важливої інформації про життя народу на протязі величезного історичного періоду. З історичних причин (колоніальний гніт у царські часи, політичні репресії й депортація кримськотатарського народу з рідної землі в радянську епоху) тюркська топонімія не вивчалася, потім її було знищено шляхом тотального перейменування, який, мабуть, не має прецеденту в історії людства, і заборонено вивчати.
Відставання у вивченні історичної топонімії Криму на сучасному етапі розвитку топоніміки та тюркології можна пояснювати тим, що її плановим вивченням, яке потребує багаторічної праці наукових колективів, не займаються наукові заклади України, зокрема, Криму. Ґрупа ономастичних досліджень Інституту мовознавства Російської академії наук, очолювана О.Суперанською, видає серію «Топонімія Криму» [552, 553], але в ній кримська топонімія не є об`єктом системного дослідження, а слугує ілюстративним матеріалом для підтвердження загальних ономастичних теоретичних концепцій. Несистемний підхід виключає вивчення топонімії з урахуванням взаємозв`язків усіх її рівнів і розділів, а в деяких випадках призводить до неприпустимих у науковій практиці помилок і навіть перекручень. Однією з причин відставання у вивченні кримської топонімії є вкрай повільне введення в науковий обіг писемних джерел, відсутність словника кримськорумейської мови, повного словника кримськотатарської мови з діалектною лексикою (особливо запозиченою з румейських говірок), нерозробленість діалектології кримськотатарської мови, відсутність словника кримських топонімів. У зв`язку з вищевикладеним усебічне дослідження тюркської топонімії Криму, котра є невід`ємною складовою частиною євразійського тюркського топонімічного ареалу, сприятиме рішенню проблем тюркської топоніміки в цілому. Топоніми, зафіксовані в різні періоди, в різних формах і варіантах, дають цінну інформацію щодо принципів і закономірностей формування топонімічних систем як тюркських, так і нетюркських мов.
Актуальність проведеного дослідження безперечна і з точок зору історії Криму й суміжних із ним реґіонів, історії мови та культури кримськотатарського народу.
Тюркська топонімія Криму, подібно до топонімії будь якого реґіону, є результатом довгого й складного розвитку. Вона тісно пов`язана з етнічною й культурною історією всіх корінних народів півострова. Вивчення формування топонімічної системи кримськотатарської мови допоможе уточнити й скориґувати висунуті на підставі інших джерел концепції з етнічної й культурної історії кримських татар, румеїв, урумів та караїмів, оскільки систематичне й послідовне вивчення географічних назв дає змогу глибоко зазирнути в історичне минуле народу й дослідити його контакти з іншими етносами. Зокрема, етнотопонімічний матеріал дозволяє визначити номенклатуру тюрко-монгольських племен і родів, котрі оселилися у Криму, ступінь консолідації кримськотатарського етносу, етапи його етнічної історії та етногенезу. Топонімія дає матеріал для характеристики певних моментів історії суспільства й конкретної мови, а подекуди є єдиною основою для вирішення багатьох питань історичної географії, діалектології, етнографії та історії народу.
Процес виникнення постійних поселень та їхніх назв в усіх кочових і напівкочових народів доволі однорідний, тому історія формування кримськотатарської ойконімії має важливе значення для розуміння виникнення ойконімів у тюркських, монгольських та інших кочових у минулому народів.
Актуальність проведеного дослідження пов`язана також із тим фактом, що в історії Криму є чимало невирішених питань, розв`язанню котрих могла би сприяти достовірна етимологізація непрозорих топонімів та деяких реґіональних термінів, що використовуються істориками й археологами без достатніх на те підстав як незаперечні арґументи на користь їхньої точки зору. Достовірність етимологій окремих топонімів прямо пов`язана з їхнім розглядом у загальному топонімічному контексті, яким є територія. Утворення географічних імен спричинене потребою диференціювати географічні об`єкти. Диференціюючу роль виконує семантика топонімів, але для функціювання топоніма достатньо, щоби він відрізнявся від інших, передусім сусідніх, топонімів своєю звуковою оболонкою. Тому з часом відбувається деетимологізація географічних імен, що веде до різнорідних змін їхньої форми та народноетимологічних переосмислень. При взаємодії неспоріднених мов запозичені іншомовні топоніми піддаються численним і багатоманітним фонетичним та словотворчим субституціям, перекладаються й переосмислюються. Запозичені топоніми можуть нести відбитки двох чи більше мов.
Результати системного дослідження історичної топонімії Криму дають змогу моделювати етнолінґвістичну ситуацію на півострові у минулі віки в історико-ареальному аспекті.
Мету дослідження можна сформувати як ряд взаємопов`язаних цілей:
- виявити й дослідити закономірності формування топонімічної системи кримськотатарської мови;
- показати етапи формування історичної топонімії Криму;
- сформувати концептуальні уявлення щодо еволюції кримської топонімії;
- виявити й дослідити етногенетичні зв`язки кримськотатарського етносу з іншими народами;
- створити концепцію системного дослідження кримської топонімії, яка послугувала би подальшому розвитку теорії топоніміки та тюркської топоніміки зокрема.
Відповідно до цілей дослідження були поставлені й вирішені такі задачі:
- виявлено й проаналізовано з лексико-семантичної, структурно-словотвірної, фонетичної та етимологічної точок зору нетюркські (іранські, грецькі, італійські, вірменські), тюркські та гібридні румейсько-тюркські топоніми Криму;
- доведено відсутність у кримській історичній топонімії індоарійських реліктів, постульованих О.Трубачовим;
- виявлено й описано основні принципи та закономірності виникнення й розвитку кримських топонімів;
- встановлено основні етапи формування історичної топонімії півострова;
- виявлено соціально-економічні та історико-культурні передумови формування топонімічної системи кримськотатарської мови;
- виявлено склад племен і родів, котрі прийняли участь в етногенезі кримських татар, і встановлено етногенетичні зв`язки кримськотатарського етносу з іншими народами;
- створено передумови подальшого дослідження історичної топонімії Криму.
Наукова новизна дослідження полягає передусім у розробці загальних принципів і закономірностей утворення й розвитку топонімії Криму. При цьому одержано такі результати:
- виділені та охарактеризовані основні етапи розвитку історичної топонімії Криму;
- уперше проаналізовано основні тенденції розвитку топонімічної системи кримськотатарської мови в тісному зв`язку з розселенням, міґраціями, господарською діяльністю корінного населення півострова, а також порушено питання її відродження;
- уперше кримська топонімія розглядається в історичній динаміці;
- уперше подано аналіз лексичного складу, семантичної бази, словотвірної структури тюркської топонімії Криму в її повному обсязі;
- уперше зроблено спробу на кримському матеріалі дослідити загальні моменти й закономірності утворення й розвитку тюркської топонімії як реґіональної топонімічної системи;
- запропоновано ряд етимологій кримських топонімів, реґіональних термінів та етнонімів із широким залученням екстралінґвістичних даних та генетичних і семантичних паралелей у різних мовах і реґіонах;
- уперше топонімічний матеріал використано як самостійне джерело у вивченні етногенезу кримськотатарського народу й за даними топонімії виявлено етногенетичні зв`язки кримськотатарського народу з іншими етносами;
- на основі вивчення ойконімії вперше простежується схема еволюції тимчасових поселень татар-кочовиків у постійні селища;
- у науковий обіг уведено значний топонімічний матеріал, вилучений з різноманітних джерел;
- укладено картосхему кадиликів і каймакамств у Кримському ханстві.
Практична значимість дисертації насамперед полягає у введені до наукового обігу практично всього масиву кримського історичного топонімікону, створенні теоретичної та методичної бази для подальших досліджень кримськотатарської й тюркської ономастики, історії та етнографії кримських татар, румеїв та урумів. Робота мусить активізувати теоретичні дослідження й слугувати джерелом при створенні топонімічних, історико-етимологічних і тлумачних словників кримськотатарської мови та різних довідників. Основні положення та висновки дослідження можуть використовуватися у практиці вищої школи при розробці лекційних курсів та спецкурсів з ономастики, лексикології та діалектології кримськотатарської мови, історії та культури кримськотатарського народу. Підготовлено курс лекцій Історична топонімія Криму” для студентів Кримського державного інженерно-педагогічного університету. Історико-етимологічні матеріали роботи можуть використовуватися географами, істориками та краєзнавцями. В експозиції Бахчисарайського палацу-музею використана укладена здобувачем мапа кадиликів та каймакамств Кримського ханства.
Апробація дослідження. Результати дослідження доповідалися на сумісному засіданні Комісії етнографії та Топонімічної комісії Московської філії Географічного товариства СРСР (16 грудня 1987 р.) в доповіді Тюрко-монгольські племена у передгірному Криму у ХІІІ ст. за даними етноойконімії”; на установчій конференції Кримського товариства краєзнавців (Сімферополь, 22вересня 1990 р.) в доповіді Відображення в топонімії Криму етнічних зв`язків із Кавказом”; на Міжнародній науковій конференції Проблеми історії Криму” (Сімферополь, 23 - 28 вересня 1991 р.) в доповіді Про походження кримськотатарського народу”; на Міжнародній науковій конференції Україна і Османська імперія XV XVIII ст.: проблеми джерелознавства та історіографії (Київ, 20 - 26 жовтня 1991 р.)” в доповіді Проблематика достовірної етимологізації кримських топонімів у зв`язку з вивченням історії Криму”; на ІІІРеспубліканській науково-практичній конференції Ономастика Узбекистану” (Урґенч, 3 - 5 грудня 1991 р.) в доповіді Кримсько-узбецькі етнонімічні паралелі”; на Міжнародній науково-практичній конференції Кримськотатарська мова: проблеми переходу на латинську графіку” (Сімферополь, 17 - 21 червня 1992 р.) у доповіді Про уявне ґотське слово разан у мові кримських татар”; на Міжнародній конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження заслуженого діяча науки України А.Ковалівського (1895 1969) (Харків, 17 - 19 квітня 1995 р.) в доповіді Етноніми бодрак і буртас: (Допитання про історичну долю буртасів)”; 3 квітня 1997 року на науковому семінарі в Інституті сходознавства НАН України в доповіді Тюркські і грецькі географічні терміни та інші слова в історичній топонімії Криму”; на Міжнародному конґресі тюркологів (Уфа, 9 - 13 червня 1997 р.) в доповіді Календарне свято кримських татар дервіза в порівняльному висвітленні”; на Других сходознавчих читаннях А.Кримського (Київ Звенигородка, 9 10червня 1998 р.) у доповіді Огузо-туркменський компонент в етногенезі кримських татар”; на науковому семінарі Українська ономастика” в Інституті української мови НАН України (Київ, 9 - 10 вересня 1998 р.) в доповіді Історичні топоніми Криму, пов`язані з реліґією та народними обрядами”; на IVСходознавчих читаннях А.Кримського (Київ, 13 - 15 вересня 2000 р.) в доповіді Каймакамства і кадилики в Кримському ханстві (ХVІІІ ст.)’; на Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 150-річчю з дня народження видатного кримськотатарського просвітника І.Гаспринського (Сімферополь, 14 - 16 травня 2001 р.) в доповіді Європеїзми в кримськотатарській мові (за топонімічними даними)”; на ІХ Всеукраїнській ономастичній конференції Ретроспекція і перспективи української ономастики” (Кіровоград, 4 - 5 жовтня 2001 р.) в доповіді Дієслівні топоніми тюркської топонімії Криму”; при обговоренні підготовленої до видання монографії Лексичний склад історичної топонімії Криму” (Київ, 2002) на вченій раді Інституту сходознавства; на Щорічній реґіональній конференції Американської ради наукових товариств Гуманітарна програма

bibliography

ВИСНОВКИ

Досліджений в дисертації топонімічний матеріал висвітлює культурно-мовні контакти народів Криму, шляхи міґрації на півострів окремих етнічних ґруп з різних реґіонів Причорномор`я. Введення в науковий обіг практично усього кримського історичного топонімікону і проведений на широкому фоні різних мов його порівняльний аналіз сприяють вирішенню таких загальнолінґвістичних проблем, як ономастична типологія, порівняння апелятивного й топонімічного словників, конотація, співвідношення в топоніміконі імен із закритою та відкритою семантикою, термінологія (запропоновано нові гідрографічні терміни пегонім та фреаратонім), словотвірний аналіз, специфіка дієслівних форм, звуконаслідування, граматичне оформлення тюркського імені тощо.
Історико-лінґвістичне дослідження географічних термінів та інших слів, що складають історичну топонімію Криму, дає підстави зробити такі висновки:
1. Топонімічна система Криму формувалась на протязі багатьох століть під впливом складних історичних та екстралінґвістичних факторів. Географічні назви виникали через необхідність іменувати географічні об`єкти при їх освоєнні і є продуктом історії народів, відображенням їх світовідчуття та світосприймання. Джерелом номінації при цьому були як властивості самих географічних об`єктів, так і людина з її практичною діяльністю. Особливості матеріального життя, суспільно-господарська діяльність, побут, культура, мова, реліґія племен і народів у той чи інший період суспільного розвитку знайшли безпосереднє відображення в топонімії. Назви давалися за природними й господарськими ознаками об`єктів, по імені власника, за подіями, що відбувалися біля них, або виникали внаслідок топонімічної метонімії.
2. Топонімічна система Криму є багатошаровим утворенням. В ній виділяються іранський, грецький і тюркських шари, котрі мають специфічні особливості у своїх взаємовідносинах, кількісному, хронологічному та ареальному аспектах. Багатошаровість топонімії дозволяє виявляти етнічні компоненти, що були прийняли участь в етногенезі кримських татар і румеїв. Заданими топонімії можна створити сучасну й поновити минулу картину реґіону, відтворювати розселення в минулому родів і племен, які увійшли до кримськотатарського етносу, давній стан мов, антропонімікон, етнолінґвістичні зв`язки.
3. Як складова частина лексичної системи мови топонімія є важливим засобом при вирішенні багатьох питань історії самої мови та її носіїв, історичної географії, етнографії тощо. Топоніми містять багатогранну лінґвістичну, етнографічну та історико-лінґвістичну інформацію. Список відбитих у топонімах грецьких лексем сягає трьох сотень, а тюркських географічних термінів та інших слів (прикметників, числівників, дієслів, господарських, етнографічних, соціальних та реліґійних термінів, антропонімів та родоплемінних імен і назв народів) перевищує тисячу сімсот.
4. В історичному топоніміконі Криму відсутні індоарійські релікти, що постулюються О.Трубачовим для Північного Причорномор`я. Топоніми й терміни, визначені ним як індоарійські, нерідко знаходять при прискіпливому історико-лінґвістичному аналізі пояснення не лише в іранській, але й у грецькій або тюркській мовах.
5. Грецька топонімічна система Криму поступово витіснялася тюркською, склала її субстрат у гірській частині півострова й остаточно занепала з виселенням румейського населення у Північне Приазов`я.
6. Географічні назви Криму дозволяють змалювати його природні особливості, історію, починаючи з найдавніших часів до сьогодення. Вони надають величезний матеріал для вивчення історії, культури, реліґій, соціального устрою, господарства та етногенезу корінних народів Криму, дозволяють виявити етнолінґвістичну карту минулого. Особливий інтерес становлять відбиті в кримській топонімії родоплемінні імена, що мають аналоги в етнонімії різних народів за межами Криму, та назви різних народів. Геноніми та етноніми вказують на міґрації населення в минулому й на генетичні зв`язки народів.
7. В топонімах відображені фонетичні, морфологічні й лексичні особливості мов місцевого населення, тому знання мов, діалектів і говірок досліджуваного реґіону є необхідною умовою наукового аналізу як топонімікону в цілому, так і окремих топонімів. Для правильної інтерпретації географічних назв необхідно також добре знати історичне минуле. Топоніми це мова землі”, чимало з них є одночасно й своєрідними пам`ятниками історії або природи.
8. Крим, як і кожен реґіон планети, має свої відмінності і є цікавий своїми ландшафтами, флорою та фауною. У багатьох випадках топоніми інформують про унікальні можливості земного покриву, багатства надр, кліматичні умови, рослини й тварин конкретної території.
9. Розгалужені системи гідронімічних номенклатурних термінів у татарській і румейській мовах свідчать про вирішальну роль водних об`єктів у житті народу. Кожна кримська річка, озеро й джерело мають власну назву.
10. У складі географічних імен Кримського півострова широко представлені місцеві географічні терміни.
11. Більшості топонімів притаманна усталеність. Деякі з них є реліктами, що передавалися від покоління до покоління на протязі багатьох віків. По них можна визначати ареали видів рослин і тварин у минулому.
12. Вилучена практично з усього масиву кримського історичного топонімікону лексика поділяється в морфологічному плані на іменники, прикметники, нумеративні слова й числівники, дієслова (вособовій формі на ‑dı, ‑tı та у формі дієприкметника на ‑ğan / ‑mış : ‑maz або ‑an) і післяйменники (alt ~ ast, üst). Іменники поділяються на апелятиви та оніми: антропоніми, агіоніми, етноніми і географічні імена (ріка ’Ιορδάνης у Палестині, гора Φασγα у Біблії, טפשוהי קמע Йософатова долина в Єрусалимі, Indol Волга, ріка Мартэ в басейні Кубані, місто Naxçevan, Şam Сірія, Дамаск). До антропонімів належать імена родоначальників, першопоселенців, землевласників, історичних осіб (Alim aydamaq, Aqsaq Temir, Çiñgiz xan, Fatih, Mamay), а до агіонімів імена численних християнських святих, котрим присвячувались церкви й каплиці. До етнонімів належать назви народів: Arap, Boğdan, Çerkes, Céneviz, Çeçen, Çingene, Çufut, Çuvaş, Ermen, F(i)renk, Kürt, Noğay, Osman, Özbek, Qazaq, Qumuq, Tat, Tatar, Türkmen, Urum, Urus, та численні тюрко-монгольські родоплемінні імена: Abaqlı, Ablan, Adarğın, Alçın, Arğın, As, Badraq, Barın, Bayavut, Besit, Boçala, Bozoğlu, Büyten, Cadra, Calayır, Caytamğalı, Dayır, Dürmen, Irğaqlı, İlâq, Keleçi, Kemelçi, Kenegez, Kereyit, Kirey, Kerleut, Miñ, Otuz, Oyrat, Öñgüt, Qalmuq, Qatağan, Qıpçaq, Qırğız, Qırq, Qıtay, Qıyat, Qoñrat, Salın, Sart, Secevut, Tabun, Tama, Toqsaba, Uduit, Unğut, Üyşün, Yüzler та інші. Етноніми Aratuq (Haratuq) і болоткай у Крим принесли адиги.