Скразловська Ірина Анатоліївна Антропоніми турецької мови: лінгвокультурологічний та прагматичний аспекти

brief description

Скразловська Ірина Анатоліївна, доцент кафедри східних мов, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. Назва дисертації: «Антропоніми турецької мови: лінгвокультурологічний та прагматичний аспекти». Шифр та назва спеціальності 10.02.13 мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії. Спецрада Д26.001.50 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Міністерство освіти і науки України
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
СКРАЗЛОВСЬКА ІРИНА АНАТОЛІЇВНА
УДК 811.512.161’37
ДИСЕРТАЦІЯ
АНТРОПОНІМИ ТУРЕЦЬКОЇ МОВИ:
ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТА ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТИ
10.02.13 – мови народів Азії, Африки,
аборигенних народів Америки та Австралії
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
___________________________(І.А. Скразловська).
Науковий керівник: Карпенко Олена Петрівна,
кандидат філологічних наук, доцент
Харків – 2020

ЗМІСТ
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ………………………………………………… 4
ВСТУП…………………………………………………………………... 5
РОЗДІЛ 1. ТУРЕЦЬКІ АНТРОПОНІМИ ЯК ОБ’ЄКТ
ЛІНГВІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………… 13
1.1. Теоретичні засади дослідження власних назв у сучасній
лінгвістичній традиції………………………………………………. 13
1.2. Антропоніми як мовне та культурне явище…………………. 21
1.3. Лінгвокультурологічний підхід до вивчення антропонімів… 31
1.4. Проблема прагматичного значення особового імені………... 40
1.5. Антропонімістичні дослідження в тюркології………………. 49
1.6. Проблемно-генетичний аналіз становлення й розвитку
антропонімічної системи Туреччини……………………………… 62
Висновки до розділу 1…………………………………………………...75
РОЗДІЛ 2. ЛІНГВОКУЛЬТУРНЕ ТЛО ТУРЕЦЬКИХ
АНТРОПОНІМІВ……………………………………………………….. 78
2.1. Історико-культурна традиція найменування у турків………. 78
2.2. Відображення в антропоніміці ключових концептів,
лінгвокультурем та міфологем турецького народу……………… 84
2.3. Фрагменти турецької національно-мовної картини світу на базі
лексичного значення особових імен……………………………….. 106
Висновки до розділу 2…………………………………………………...129
РОЗДІЛ 3. ПРАГМАТИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ ТУРЕЦЬКИХ
АНТРОПОНІМІВ……………………………………………………….. 131
3.1. Прагматичні компоненти в значенні турецьких антропонімів…... 132
3.1.1. Соціолінгвістична вмотивованість турецьких особових
імен……............................................................................................... 132
3.1.2. Прагматика варіантів парадигми турецького особового
імені…………………………………………………………………. 145
3
3.1.3. Прагматичний потенціал антропонімічних моделей турецької
мови …………………………………………………………………. 155
3.2. Функціональні властивості турецьких антропонімів…………….. 159
3.2.1. Особливості функціонування антропонімів у художніх
творах………………………………………………………………... 159
3.2.2. Особливості функціонування антропонімів у публіцистичних
текстах……………………………………………………………….. 166
3.2.3. Особливості функціонування антропонімів у сільському й
шкільному середовищі (на матеріалі турецьких прізвиськ)…….. 169
Висновки до розділу 3…………………………………………………...180
ВИСНОВКИ ............................................................................................ ... 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .............................................. ... 188
4
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
Англ. – англійська мова
Араб. – арабська мова
Букв. - буквально
Грец. – грецька мова
Іт. – італійська мова
Кит. – китайська мова
Монг. – монгольська мова
Перс. – перська мова
Тур. – турецька мова
Тюрк. – тюркські мови
Фр. – французька мова
5
ВСТУП
У ХХ столітті лінгвістична наука виходить на новий виток розвитку.
На зміну погляду на мову як на знакову систему приходить розуміння її як
такої, що не існує окремо від людини. У всіх гуманітарних науках панівною
стає антропоцентрична парадигма, з’являються такі нові напрями
досліджень, як прагмалінгвістика, яка у широкому сенсі розглядає мовний
знак у його відношенні до мовця та адресата, та лінгвокультурологія,
об’єктом дослідження якої стає зв’язок мовних явищ з культурою певного
етносу. Лінгвістика ХХ століття висуває iдею проведення
міждисциплінарних досліджень, коли аналіз мовного матеріалу ведеться
методами декількох суміжних наук, що дозволяє ґрунтовно й системно
розглянути мовні явища та виявити їх прихований потенціал. З огляду на це
наша робота виконана на перетині ономастики та лінгвокультурології,
прагмалінгвістики та соціології.
Антропоніми є одними з найбільш дискусійних лексичних одиниць у
сучасному мовознавстві. За багато століть з моменту виділення їх як
окремого класу слів давньогрецькими вченими спір щодо обсягу лексичного
значення антропонімів не є однозначно вирішеним. Деякі лінгвісти
вважають, що антропоніми, не маючи вираженого сигніфікату, взагалі не
можуть мати лексичного значення, на думку ж інших науковців, лексичне
значення імені ширше за значення будь-якої іншої мовної одиниці за рахунок
включення до нього всієї інформації, пов’язаної з його денотатом –
конкретним носієм імені.
До антропонімів належать особові імена, прізвища, прізвиська,
псевдоніми та інші найменування людини або народності. Дослідження
присвячене турецьким особовим іменам, але також порушуються питання
антропонімічних моделей турецької мови, коротко аналізуються одиниці
всіх вищезгаданих груп.
6
Специфічність антропонімів зумовлена тим, що вони є продуктом не
тільки мовної, але й соціокультурної діяльності народу, бо, «виконуючи ряд
соціальних функцій, ім’я живе й розвивається за законами мови, хоча
причини, що стимулюють розвиток іменних систем, за своїм походженням є
соціальними, тобто лежать поза сферою діяльності лінгвістики» [169, c. 26].
Турецька антропонімічна система формувалася протягом багатьох століть. Її
найдавніший шар становлять особові імена давньотюркського походження,
перші згадки про які наявні в давніх писемних пам’ятках V-VIII століть. У
подальшому антропонімічна система розвивалася, вбираючи на певних
історичних етапах нові елементи, що відображали зміни у соціальному й
культурному житті. Велике значення в цьому сенсі мали ісламізація тюрків
(яка почалася в VIII столітті), геополітичні й культурні відносини з Іраном та
вплив персько-арабської середньовічної поезії, що спричинило існування в
турецькій мові трьох лексем на позначення імені: ad (тур.), isim (араб.), nam
(перс.). Особливістю турецької антропонімічної системи є також значна
кількість імен, що входять до її складу, який досьогодні продовжує
поповнюватися (наразі у «Словнику турецьких особових імен» їх налічується
10842 (3612 жіночих та 7230 чоловічих)), та багатство соціокультурної
інформації, що міститься в їх значенні. Так, турецький антропонім може
надати інформацію про стать носія імені, його місце народження, вірування,
сподівання батьків щодо майбутнього характеру, зовнішності чи
матеріального стану дитини, духовні цінності родини, місцеві традиції
найменування тощо. Відапелятивне походження турецьких антропонімів та
прозора етимологія більшості з них дають змогу дослідити значущі для
турецького етносу концепти, що свідчить про важливе місце, яке займають
особові імена в «репрезентації колективної мовної свідомості» [14, c. 30]. Все
це робить антропоніми цінним матеріалом для досліджень не тільки
лінгвістами, але й істориками, географами, етнографами, соціологами, з
іншого ж боку, потребує від дослідника знань фактів і процесів, які
вивчаються цими науками. Велика культурна навантаженість значення
7
антропоніма та особливості традицій найменування й етнокультурні
стереотипи комунікативної поведінки зумовлюють наявність широкого
спектру прагматичних конотацій турецького особового імені та прийнятих у
турецькому суспільстві антропонімічних моделей, які актуалізуються тільки
в мовленні.
Отже, об’єктом нашого дослідження є антропоніми сучасної турецької
мови. Предметом вивчення стали лінгвокультурні та прагматичні
компоненти лексичного значення турецьких антропонімів.
Загальнотеоретичні основи вивчення особових імен, методологія
ономастичних і, зокрема, антропонімічних досліджень, проблеми специфіки
лексичного значення антропонімів закладені в роботах Н.Д. Арутюнової,
О.С. Ахманової, Л. Блумфілда, В.Д. Бондалетова, Ж. Вандрієса,
А. Гардинера, Д.І. Єрмоловича, С. Кріпке, І.В. Крюкової, Є. Куриловича,
Ю.С. Маслова, Дж. С. Мілля, М.В. Нікітіна, В.А. Ніконова, Б. Рассела,
Ю.О. Рилова, О.О. Реформатського, М.Е. Рут, Дж. Серля, О.В. Суперанської,
В.І. Супруна, Г. Фреге та інших науковців. Філософські теорії особового
імені розвинені в працях П.О. Флоренського, С.М. Булгакова, О.Ф. Лосєва,
Ю.М. Лотмана.
Ідеї зв’язків між мовою та культурою були висунуті в працях
В. Гумбольдта, О.О. Потебні, Г. Штайнталя, Г. Пауля, Е. Сепіра, Б.Л. Ворфа.
Лінгвокультурологічні концепції й методи дослідження розроблені такими
науковцями, як М.Ф. Алефіренко, Н.Д. Арутюнова, В.В. Воробйов,
І.О. Голубовська, В.В. Красних, В.А. Маслова, Л.І. Мацько, Ю.С. Степанов,
В.М. Телія, М.І. Толстой, С. Тер-Мінасова та ін. Теоретичні засади
дослідження антропонімів у культурному контексті закладені в роботах
В.А. Ніконова, О.В. Суперанської, Н.В. Подольської, М.Е. Рут, Ю.О. Рилова
та ін. Виявленню специфіки мовних картин світу на базі антропоніміки
присвячені роботи Г.Ф. Благової, Д.І. Єрмоловича, В.У. Махпірова,
О.Ю. Карпенко, І.Л. Покровської, Г.Ф. Саттарова, Т.В. Топорової й ін.
8
Прагматична проблематика інтенсивно й плідно розробляється в
працях таких лінгвістів, як Ю.Д. Апресян, Н.Д. Арутюнова, Ф.С. Бацевич,
А. Вежбицька, Т.А. ван Дейк, В.Г. Гак, Ю.В. Горшунов, В.І. Заботкіна,
Г.В. Колшанський, Т.А. Космеда, Дж. Ліч, О.В. Падучева, Г.Г. Почепцов,
О.Г. Почепцов, Ю.С. Степанов, Р.Ч. Столнейкер, І.П. Сусов, С.О. Сухих,
Дж. Серль, В.М. Телія, Дж. Юль та ін.
Постановка проблем в області тюркської антропоніміки пов’язана з
історико-етнографічними та лексикографічними матеріалами М. альКашгарі, Ф. Сюмера, С. Фрашері, В.О. Гордлевського, Н.Ф. Катанова,
В.К. Магницького, В.В. Радлова, О.М. Самойловича. Вагомий внесок у
вивчення тюркської антропоніміки зробили Г.Р. Алієв, С. Атаніязов,
М.О. Баскаков, Г.Ф. Благова, Т.М. Гаріпов, А.Г. Гафуров, Г.Р. Галіулліна,
Ш. Жапаров, А.М. Емірова, В.Ф. Ібрагімова, Х.Ф. Ісхакова, С.К. Кенесбаєв,
Г.В. Косточаков, Г.І. Кульдєєва, В.У. Махпіров, У.А. Мусабекова,
В.А. Ніконов, Л. Рашоні, Г.Ф. Саттаров, С. Усінов, Г.С. Хазіева-Демірбаш,
А.Г. Шайхулов, Г.В. Юсупов та ін. Дослідженню різних аспектів турецької
антропонімічної системи присвячені праці Е. Боза, Т. Гюленсоя,
А. Джафероглу, Д. Думан, Й. Курта, С. Сакаоглу, В.М. Підвойного,
І.Л. Покровської, Г.І. Халимоненка та інших науковців.
Незважаючи на те, що турецькі особові імена в останні роки стали
популярною темою лінгвістичних та етнографічних розвідок у Туреччині,
чимало питань і аспектів турецької антропоніміки залишаються недостатньо
дослідженими. Неостаточна визначеність основних положень теорії
особового імені, мала кількість робіт з турецької антропоніміки в річищі
новітніх лінгвістичних тенденцій, недостатня розробленість методології
досліджень антропонімів з погляду лінгвокультурології й лінгвопрагматики,
багатство матеріалу для дослідження – всі ці чинники визначають
актуальність нашого дисертаційного дослідження.
Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження сучасних
турецьких антропонімів у лінгвокультурному та прагматичному контексті із
9
залученням матеріалів і методів фольклористики, етнографії, культурології,
комунікативної лінгвістики, соціології, історії, географії для створення
цілісної картини сучасного турецького антропонімікону.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
- проаналізувати теоретичні засади вивчення власних імен у сучасній
лінгвістичній традиції, виявити специфіку лексичного значення антропонімів
як такого, що включає лінгвістичні та екстралінгвістичні компоненти;
- на базі вже наявних методик розробити моделі наукового аналізу та
опису антропонімів з позицій лінгвокультурології та лінгвопрагматики;
- зробити екскурс в історію вивчення турецьких особових імен,
установити основні аспекти вивчення турецьких антропонімів від Середніх
віків до цього часу та виділити не охоплені науковим описом питання;
- означити культурно-історичні періоди генезису турецької
антропонімічної системи, визначити тенденції її розвитку на сучасному етапі;
- визначити ключові концепти, культурологеми й міфологеми,
лінгвістичні можливості яких реалізуються в семантиці турецьких
антропонімів, та на їх основі реконструювати фрагменти національної
картини світу турецького етносу;
- дослідити й описати прагматичний потенціал антропонімічних
моделей турецької мови, турецьких особових імен і турецьких прізвиськ як
мовних і мовленнєвих одиниць на основі різножанрових матеріалів.
Поставлені завдання визначили необхідність застосування комплексу
лінгвістичних, лінгвокультурологічних, лінгвопрагматичних та
соціолінгвістичних методів і прийомів дослідження:
- загальнонауковий синхронно-описовий метод, що включає такі
прийоми, як спостереження, дослідження фактичного матеріалу,
узагальнення, класифікацію та інтерпретацію, був використаний як основний
метод для аналізу та систематизації турецьких антропонімічних одиниць;
- метод системного аналізу дозволив виявити семантичні, граматичні
та прагматичні особливості турецьких антропонімів;
10
- метод компонентного аналізу був застосований для виявлення
антропооснов з найбільшим культурним навантаженням;
- історично-зіставний метод послугував для аналізу функціонування
антропонімічних одиниць на різних етапах розвитку турецького
антропонімікону;
- метод лінгвоконтекстуального аналізу застосовувався для
дослідження функціонування антропонімів і антропонімічних моделей у
певних комунікативних контекстах;
- метод когнітивно-прагматичної інтерпретації дозволив виявити
національно-специфічне в лексичному значенні турецьких особових імен;
- соціолінгвістичні методи, такі як аналіз статистичних даних з
офіційних сайтів Республіки Туреччина, методи безпосереднього
спостереження й опитування у формі вільної бесіди були залучені для
встановлення соціолінгвістичних чинників, що впливають на вибір імені
дитини та використання різних антропонімічних моделей і форм особового
імені у мовленні, а також для виявлення сучасних тенденцій найменування;
- методом суцільної вибірки були отримані матеріали для дослідження
з турецьких інтернет-форумів, серіалів та турецьких періодичних видань.
Джерельною базою дослідження послугувало близько 4000 турецьких
антропонімів, які містяться у «Словнику турецьких антропонімів»
Турецького лінгвістичного товариства, «Словнику турецьких особових імен»
К.З. Генчосмана, «Енциклопедії дитячих імен» Х. Каї; картотека
гіпокористичних форм особових імен (82 лексичні одиниці), укладена
шляхом суцільної вибірки з турецьких інтернет-форумів; матеріали
опитування носіїв турецької мови з різних регіонів Туреччини щодо
особливостей використання гіпокористиків у турецькій культурі; а також
картотека текстових фрагментів, що містять антропоніми й антропонімічні
моделі, загальною кількістю 430 одиниць, вибраних шляхом суцільної
вибірки з турецьких телевізійних серіалів та періодичних видань.
11
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в системному
підході, вперше в українській тюркології застосованому до опису
антропонімічної системи турецької мови в діахронічному й синхронічному
розрізі. Дослідження різних аспектів турецьких особових імен у межах
антропоцентричної парадигми наукового знання дозволило якнайповніше
виявити їх семантичні, прагматичні та лінгвокультурологічні
характеристики. Створення класифікацій, які спираються на семантичні й
функціональні особливості турецьких особових імен, послугувало виявленню
значущих для турецької культури понять і реконструюванню фрагментів
турецького національного світогляду. Вперше розкрито прагматичний
потенціал турецьких особових імен та прізвиськ, описано особливості
номінативних та комунікативних стратегій їх використання з двох
взаємопов’язаних позицій – особи, яка іменує/називає, і особи, яку
іменують/називають, – досліджено специфіку дериваційних процесів в
антропонімічній системі. Наукова новизна роботи зумовлена також
використанням різножанрових емпіричних матеріалів – словників імен,
телевізійних серіалів, публіцистичних текстів, – що дозволило дослідити
особливості функціонування турецьких антропонімів у різних
комунікативних контекстах та забезпечило високий ступінь достовірності
отриманих результатів.
Апробація результатів дисертації. Дисертація у повному обсязі
обговорена на засіданні кафедри східних мов Харківського національного
педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Основні теоретичні
положення, практичні результати дослідження були апробовані у вигляді
доповідей на ІІІ Всеукраїнській науково-практичної конференції «Питання
сходознавства в Україні» (Харків, 2017), ХІІІ Всеукраїнській практичнопізнавальній інтернет-конференції «Наукова думка сучасності і
майбутнього» (2017), XIV Міжнародній науковій конференції «Мовнокультурна ідентичність у контексті філологічних студій» (Київ, 2017), ІV
Всеукраїнській науково-практичноїій конференції «Питання сходознавства в
12
Україні» (Харків, 2017), Міжнародному симпозіумі – «Гейдар Алієв:
ідеологія мультикультуралізму та толерантності – «Гейдар Алієв і тюркський
світ», присвяченому 95-річчю від дня народження творця незалежної
Азербайджанської держави Гейдара Алієва (Ерзурум /Туреччина, 2018),
Першому міжнародному симпозіумі з політичних та соціальних наук
(Ардахан/Туреччина, 2018), V Всеукраїнській науково-практичній
конференції з міжнародною участю «Питання сходознавства в Україні»
(Харків, 2019), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні
тенденції сходознавства» (Полтава-Старобільськ, 2019), Міжнародній
науково-практичній конференції «Мистецтво, історія та фольклор
Туреччини. Україно-турецькі взаємини» (Київ-Конья, 2019), Міжнародній
науковій конференції «Історична пам’ять і сучасність: дискурсивні проекції
(до 100-річчя Акта Злуки)» (Київ, 2019).
Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох
розділів із висновками до кожного, загальних висновків і списку
використаної літератури, що налічує 344 позиції. Обсяг дисертації становить
217 сторінок, із них основного тексту – 182 сторінки.
Практичне значення роботи полягає у можливості використання її
положень і висновків в практиці лінгвокультурологічних та прагматичних
досліджень антропонімічної лексики сучасних мов. Матеріали й результати
роботи можуть бути використані на заняттях з турецької мови, в курсах із
країнознавства Туреччини, лексикології, ділового мовлення, спецкурсах з
ономастики, стилістики, інтерпретації художнього тексту, а також для
подальшого вивчення особливостей антропонімічної системи турецької мови
й укладання спеціальних словників та довідників.

bibliography

ВИСНОВКИ
Спираючись на проаналізований матеріал, встановлено, що антропонім
як мовна та культурна одиниця формується й розвивається за законами
національної мови в певних соціально-історичних умовах, тому його
лексичне значення містить як лінгвістичні (віднесеність до певного розряду
слів і до певного виду оніма, вказівка на національну й гендерну
приналежність, етимологія апелятива, мотиви іменування, лексикалізовані та
граматикалізовані естетичні та емоційно-оцінні конотації), так і
екстралінгвістичні (історико-культурні асоціації, соціальні маркери,
специфіка зв’язку імені з конкретним денотатом) компоненти.
У ході дослідження історії вивчення турецьких антропонімів виявлено,
що до кінця XIХ – початку XX століття вивчення турецьких особових імен в
основному обмежувалося їх фіксацією сучасниками в енциклопедичних або
словникових працях з елементами лінгвістичного опису. З кінця XIХ століття
антропоніми стали об’єктом активного дослідження турецьких, російських та
угорських науковців. Антропоцентрична парадигма, яка панує у сучасній
лінгвістиці, стимулювала вивчення особових імен як найбільш культурно
насичених мовних знаків із значним прагматичним потенціалом.
Незважаючи на велику увагу, яка приділяється турецьким антропонімам
сьогодні, та на величезний фактичний матеріал, зібраний турецькими та
зарубіжними дослідниками протягом останніх 130-140 років, турецькі
особові імена практично не розглядалися в руслі нових течій у мовознавстві.
У результаті дослідження діахронічних зрізів турецьких антропонімів
було виділено три культурно-історичні періоди становлення турецької
антропонімічної системи, які відбивають історичні періоди розвитку
турецького народу: давньотюркський, ісламський та сучасний. На сучасному
етапі спостерігається дві різноспрямовані тенденції розвитку антропонімічної
ситеми: З одного боку, панівними залишаються традиційні мотиви вибору
184
антропонімів, що виражається в найменуванні дітей релігійно значущими
іменами, іменами старших членів родини або іменами з історикокультурними конотаціями. Водночас прагнення родин давати дітям
оригінальні імена, які б мали естетично навантажені семантику та звучання
(особливо це стосується жіночих імен), та глобалізація світу призводить до
збільшення кількості нових релігійно не маркованих імен турецького,
арабського, перського і європейського (грецького, італійського,
французьського, англійського тощо) походження.
У дисертаційній роботі були розроблені моделі комплексного опису
антропонімів у лінгвокультурному й прагматичному аспектах. У межах
лінгвокультурологічного підходу було розглянуто турецькі антропоніми у
парадигмі «мова – культура – індивідуальна й колективна мовна особистість
– національна картина світу». Для цього була розроблена класифікація
особових імен за семантикою їх апелятивів, що дозволило визначити
найбільш значущі для турецької культури концепти, лінгвокультуреми й
міфологеми. Для їх опису та інтерпретації були використані надбання таких
наук, як історія, географія, етнографія, фольклористика, враховано історичні
та соціальні реалії для кожного періоду розвитку турецької антропонімічної
системи, а також національні мовно-культурні особливості індивідуальної та
колективної особистості-творця антропоніма. На базі визначених концептів,
міфологем й культурологем були реконструйовані фрагменти національної
картини світу турків, «зашифрованої» в їх особових іменах, а саме
осмислення турками природних явищ, Космосу, часу, простору, соціального
устрою та родинних стосунків. Зроблено висновок, що сучасні турецькі
антропоніми відбивають особливості національної картини світу турків, яка
багато в чому зумовлена архаїчним світосприйняттям давніх тюрків, їхнім
поглядом на навколишній світ, соціальну й родинну ієрархію, та релігійними
й етично-моральними нормами, прийнятими в ісламі. Зміст, що вкладається в
традиційні турецькі особові імена сьогодні, є метафорично й естетично
переосмисленим із позицій сучасної мовної особистості.
185
У прагматичному описі антропонімів була використана модель аналізу,
запропонована І.В. Крюковою, з виділенням внутрішньої (закріпленої в
мовному узусі) і зовнішньої (такої, що реалізується в мовленні) прагматики
особових імен. Для виявлення внутрішньої прагматики турецьких
антропонімів була створена класифікація мотивів вибору імені в сучасних
родинах, також були проаналізовані граматикалізовані та лексикалізовані
конотації повних, гіпокористичних і демінутивних форм турецьких особових
імен з опорою на результати соціологічних досліджень, проведених
турецькими науковцями, статистичні дані сайтів турецьких державних
організацій, усного опитування носіїв турецької мови та власних
спостережень дисертантки. Для виявлення зовнішньої прагматики турецьких
антропонімів на матеріалі сучасних турецьких телевізійних серіалів було
досліджено функціонування різних варіантів парадигми турецького імені –
повних імен, гіпокористиків, демінутивів, імен з етикетними поширювачами
або термінами спорідненості – в різних комунікативних ситуаціях
формального й неформального та симетричного й несиметричного
спілкування (за віком і за соціальним статусом) за моделлю «особа, яка
іменує – особа, яку іменують – ситуація найменування» при аналізі акту
найменування та «суб’єкт-мовець – адресат – ситуація спілкування» при
аналізі акту називання.
Проаналізувавши прагматичні компоненти в лексичному значенні
антропонімів, визначено, що у виборі імені дитини велику роль відіграють
родинні цінності, повага до старших членів роду, релігійні, естетичні,
політичні та патріотичні погляди членів сім’ї. Найбільш поширеними є
імена-побажання (батьки бажають дітям здоров’я, довгого життя, доброї
долі, мужності (хлопчикам), зрілості, мудрості, багатства, успіху, краси,
високих моральних якостей, винятковості, також бажають собі народження
хлопчика в родині) та імена-присвяти (дітей називають на честь старших
членів роду, померлих чи улюблених родичів, релігійних пророків, святих,
186
членів їх сімей, їх сподвижників, янголів, священних речей, важливих для
ісламу понять, старозавітних персонажів, знаменитих тюркських та
іноземних воєначальників, правителів, міфологічних героїв, богів, тварин, на
честь відомих письменників, поетів, літературних героїв, політиків,
спортсменів), не такими численними, але теж досить поширеними є іменаописи зовнішності, характеру, часу, місця та обставин народження, почуттів
батьків по відношенню до дитини.
Дослідження функціонування антропонімів у мовленні виявило, що
ієрархічна структура турецького суспільства та комунікативні традиції
зумовлюють чітко визначені сфери вживання різних варіантів парадигми
турецького особового імені та антропонімічних моделей. Прагматичне
значення турецьких гіпокористиків вміщує такі конотації, як фамільярність,
любов, дружнє ставлення, спроба осучаснити ім’я, у деяких випадках
зневага. Демінутиви вживаються здебільшого для вираження любові,
доброзичливого, щирого ставлення. Проте окрім закріплених в узусі сфер
уживання й конотацій різних форм турецьких антропонімів, на вибір варіанта
імені у мовленні впливають комунікативні наміри мовця, прогнозований
вплив на адресата, особистісні якості та культурний рівень комунікантів,
специфіка стосунків між ними. Вживання або невживання антропоніму при
звертанні (заміна його лагідними субститутами чи родинними термінами)
також мають певний прагматичний зміст.
У роботі виділено 15 антропонімічних моделей турецької мови, до
складу яких входять особові імена та їх деривати, прізвища, прізвиська,
псевдоніми, етикетні поширювачі імен і родинні терміни, на матеріалі
турецької преси досліджено особливості їх функціонування в різних
контекстах в турецькій пресі. Зроблено висновок, що вибір певної моделі в
турецькому газетному тексті залежить від жанрових і тематичних
особливостей газетних публікацій, іллокутивних інтенцій автора статті,
ставлення автора до згадуваних їм осіб, а також загальноприйнятих у
турецькому суспільстві норм спілкування.
187
Аналіз чинників, що визначають сучасний процес найменування
прізвиськами, виявив, що в основі цього процесу лежать метафоричні та
метонімічні перенесення, рідше використовуються прямі номінації.
Встановлено, що великий прагматичний потенціал турецьких прізвиськ
зумовлений тим фактом, що вони відображають переваги й недоліки
іменованого завжди як елемент оцінки та містять яскраво виражений
емоційний компонент. Більшість сільських прізвиськ характеризуються
негативними конотаціями та вживаються «заочно». Більшість шкільних
прізвиськ використовується у звертаннях, хоча 50% також містять негативні
конотації у своїй семантиці. Як правило, в селі прізвисько стає другим,
«заочним», іменем людини й рідко змінюється. Школярі можуть мати
декілька прізвиськ і їх варіантів, які використовуються їхніми товаришами та
набувають додаткових прагматичних характеристик у залежності від
конкретних умов спілкування, взаємин автора і носія прізвиська, вікових та
гендерних чинників, загальної культури спілкування учнів.
У межах одного дисертаційного дослідження неможливо охопити весь
спектр проблем лінгвокультурологічного та прагматичного вивчення
антропонімів – значна кількість теоретичних, методичних і практичних
завдань може стати темою подальших досліджень. Актуальними на сьогодні
є виявлення регіональних особливостей турецьких антропонімів, вивчення
ґендерної специфіки турецького особового імені, аналіз морфологічної
структури імені з погляду прагматики, лінгвокультурологічне дослідження
турецьких прецедентних імен, детальне вивчення особливостей
антропонімічної системи в різні історичні епохи, дослідження
функціонування антропонімів у різножанрових текстах, аналіз прагматики
турецьких подвійних імен, проведення соціолінгвістичних досліджень
сучасної антропонімічної системи, складання словників турецьких особових
імен із прагматичними помітками тощо.