ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ГРИГОРІЯ ЧУБАЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ 60-х – ПОЧ. 80-х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ

brief description

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

КРАВЕЦЬ
ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 82.02 Ч.

ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ГРИГОРІЯ ЧУБАЯ
В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ
60-х ПОЧ. 80-х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ

10.01.01 українська література

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Поліщук Ярослав Олексійович,
доктор філологічних наук, професор

Рівне 2005

ЗМІСТ

Стор.
ВСТУП .........................................................................3 14

Розділ І. ФОРМУВАННЯ ІДЕЙНО-ЕСТЕТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ ТА РАННЯ ТВОРЧІСТЬ 15 65

Розділ ІІ. РОЛЬ ГРИГОРІЯ ЧУБАЯ
В ЛІТЕРАТУРНОМУ ЖИТТІ
СВОГО ЧАСУ.........................................66 116

Розділ ІІІ. ПОЕТИКА ГРИГОРІЯ ЧУБАЯ.....117 153
ВИСНОВКИ.............................................................154 162

БІБЛІОГРАФІЯ......................................................163 185

ВСТУП
Інтенсивні пошуки сучасного літературознавства призвели до повернення творчої спадщини багатьох неперевершених майстрів слова національного письменства. Важливим завданням дослідження літератури ХХ століття є відтворення альтернативного дискурсу, який у часи пропагування соціалістичного реалізму асоціювався з категорією „антирадянського” й із огляду на існування ідеологічної цензури був витіснений поза межі офіційного пізнання. Цей дискурс складався з літератури андеґраунду, самвидаву та української діаспори.
Звертаючись до вивчення цих колись заборонених явищ, ми водночас піддаємо переоцінці наші уявлення про розвиток літератури, провідні ідеї та форми, що в ній функціонували свого часу. Сьогоднішні умови розвитку нашого письменства нарешті дозволяють ставити питання про цілісність функціонування національної культури” (І.Дзюба) [166, 697 699], яка раніше була неможлива без урахування своєрідної „багатоколійності” літературного процесу.
Починаючи вже від 1950 60-х років і випереджаючи політичні зміни, в українській літературі визрівала нова якість. Вона генерувалася західноєвропейськими і світовими суспільно-політичними та культурними процесами (події в Угорщині, Чехословаччині, „студентські бунти” на Заході тощо) й стала визначальною для цілого культурно-історичного періоду 60 80 років. Названий період пов’язаний із багатьма славними іменами, чия творчість потребує нового осмислення, неупередженого прочитання та ґрунтовного дослідження з погляду сучасності.
Творчий шлях багатьох молодих українських письменників покоління 60-х років минулого століття починався в нелегких умовах цензурних обмежень та провінційного цькування, тяжко торувався околицями культурно-мистецького й соціального життя через невідповідність їхнього слова ідейно-естетичному канонові соціалістичного реалізму. Цілісне уявлення про це літературне покоління можуть дати лише сучасні дослідження, що грунтуються на численних фактах та публікаціях, які раніше були недоступними або маловідомими. Нарешті нам відкривається збірний образ цілого покоління української інтелігенції, яка виступила з новими, демократичними ідеями проти сталінської спадщини та несвободи тогочасного суспільного устрою.
Занепад тоталітарної ідеології з її найважливішим та найдієвішим інструментом, представленим у діяльності ідеологічної цензури, дав змогу новій епосі переакцентувати твори близького минулого, відтак і переосмислити усталений, а отже, мертвий літературний канон. Час неначе велетенським густим ситом невблаганно й справедливо просіяв не лише історичні події кінця другого тисячоліття, а й імена, залишивши для пам’яті майбутніх поколінь тільки найдостойніші.
До таких найдостойніших належить ім’я поета й перекладача Григорія Чубая (1949 1982). Г.Чубай був видатною, але водночас і трагічною постаттю свого часу. Він не зміг реалізувати свої здібності як поет через переслідування тогочасної влади. А рання смерть цього митця поставила трагічну крапку на його творчості, залишивши нащадкам недоспівану пісню.
Геніальна обдарованість Г.Чубая виявилася ще в дитячому віці, коли він почав писати й друкуватись як поет. У своїх ранніх поезіях Г.Чубай гранично щирий, він уникає того штучного пафосу, який був тоді нормою в офіційній літературі. Особливості виховання в національно свідомій родині, винятково глибокі знання, потяг до книг та мов, інтерес до мистецтва усе це виділяло Чубая серед його ровесників. Не дивно, що вже зі шкільного віку він зазнав політичних переслідувань тогочасного режиму. Згодом допити, застереження, пізніше арешти, відмови в друкуванні, шантаж, неможливість здобувати вищу освіту та працювати у сфері культури все це довелося пережити Г.Чубаєві на його короткому віку. Проте такі випробування загартовували його дух, робили нескореність свідомою і послідовною позицією.
Не маючи змоги друкуватись легально, Григорій Чубай стає одним з чільних і найцікавіших представників українського андеґраунду та самвидаву. Про це йдеться в багатьох джерелах, присвячених культурному руху цієї епохи [208, 119; 102, 248; 190, 18; 23]. Г.Чубай послідовно розвивав поетику андеграунду, починаючи від своєї першої рукописної збірочки „Постать голосу”, видрукуваної самвидавним способом у Рівному 1968 року, і завершуючи укладеним в останні роки життя рукописом зібраних творів „П’ятикнижжя”, що побачив світ уже по смерті автора у книзі „Говорити, мовчати і говорити знову” (К., 1990) [1].
Поезія Г.Чубая свідчить, що він справді був одним з найцікавіших представників творчої інтелігенції 70-х років минулого століття, тобто важкого періоду суспільного застою в Україні. Герой Чубая переживає рух людського духу від простих його форм (буденне життя) до осягнення свого місця у світі, смислу буття, уваги до високих переживань, до найвищих станів буття на рівні екстазу та пророцтва. Так поет приходить до високої істини, здобуває її для свого народу сам за всіх, і тому здобуває її високою ціною.
Тільки великий поет міг відмовитись піти в літературне життя килимом, догідливо розстеленим під ногами владою. Він свідомо обрав заметіль і хурделицю, серед якої нелегко було встояти на ногах. Достатньо уважно вчитатися у зміст його поетичної спадщини, щоб оцінити весь життєвий і творчий шлях, а особливо найважливіший його момент готовність до випробування. Цей стан підсилювався відчуттям короткочасності життя і хворобою поета, через яку, власне, його й не могли забрати в армію або ж заарештувати на довгий час.
Творчість Г.Чубая утверджувала високий ідеал людини, гуманістичні цінності, які в ту епоху висміювалися як прояви „абстрактного гуманізму ”. У центрі уваги його поезій і поем конкретна людина, її чуттєво-ментальний світ, який нерідко стає беззахисним перед грубими впливами довколишнього середовища, зокрема суспільними повинностями, морально-етичними нормами, лицемірним етикетом тощо.
Ідеї піднесення та возвеличення людини були співзвучними загальному пафосу відродження нації, національної культури, національної еліти. Гуманістичний порив В.Симоненка, І.Драча, М.Вінграновського, Л.Костенко був спробою гармонізації ідеального та дійсного у різних його проявах: філософському, морально-етичному, психологічному. Утвердження цих позицій відбувалося через відкриття універсальної природи індивідуалізму, тотожного родовій, ідеальній людській сутності та національній культурній сутності, що їх можна осягнути в акті культурної творчості.
Григорій Чубай зумів, незважаючи на заборони та переслідування, донести до людей своє „чесне, нерозбазарене слово” (М.Вінграновський) [41]. У творчості й творчому спілкуванні він орієнтувався не на масу й масову свідомість, а на особистість, її індивідуальну свідомість, притаманний їй неповторний образ світу, який не може бути зведений до будь-яких загальників та „типових образів”.
„Світло і сповідь” так назвав Тарас Чубай (син поета Григорія Чубая) свою концертну програму на головній сцені України в київському палаці „Україна” 11 вересня 2003 року. Цей концерт складався з двох відділень. У першому відділенні Тарас виконав поряд з уже відомими шанувальникам групи „Плач Єремії” композиціями „Марія” (сюїта), „Коли до губ твоїх лишається півподиху...”, нову „Світло і сповідь” (назва однієї з книг „П’ятикнижжя” збірки Григорія Чубая „Плач Єремії”). У другому відділенні звучали пісні з проекту „Наш Івасюк”. Таким чином співак віддав шану найзагадковішим і надзвичайно талановитим постатям в українській культурі сучасної епохи. Фактично цей концерт був свідченням зворотного зв’язку поколінь, а також реквіємом пам’яті двох друзів Г.Чубая та В.Івасюка.
У випадку батька й сина Чубаїв своєрідно втілилася традиція спадкоємності поезії. Григорій Чубай, свого часу позбавлений права голосу в українській літературі, ніби передав естафету традиції своєму синові, який тепер створює талановиті музичні композиції на батькові вірші, чим доводить, що така поезія не обмежена в часі та просторі й має право на існування. Син вводить зачарованих слухачів у світ пристрасної і душевної поезії батька й таким чином рятує його від зникнення в безодні часу від забуття. Тарас Чубай виспівав поезію свого батька і вона пішла у світ, щоб знову хвилювати людські душі в неосяжних просторах буття.
Актуальність теми. У центрі уваги нашого дисертаційного дослідження знаходиться літературна діяльність Григорія Чубая (1949 1982) яскравого представника молодого покоління в українській літературі кінця двадцятого століття. Хоча поетичний доробок Г.Чубая не є великим за обсягом і вміщається в одну книгу, проте його естетична цінність, безперечно, висока. Крім того, пильної уваги потребує проблема з’ясування ролі Г.Чубая в літературно-мистецькому житті того часу. Спогади багатьох діячів тієї епохи переконливо доводять, що Григорій Чубай був одним із лідерів незалежного культурно-мистецького руху, він гуртував навколо себе середовище, яке теперішні дослідники називають явищем андеґраунду (нелегальної, підпільної, невизнаної владою культури).
Незважаючи на популярність, якої набула поезія Г.Чубая останнім часом, особливо після видання підсумкової збірки „Плач Єремії” в 1998 році, не можна стверджувати, що творчість поета добре опрацьована в нашому літературознавстві. Скажімо, ранні твори залишаються малодоступними, оскільки друкувалися в місцевій періодичній пресі Рівненщини. Те саме стосується останніх років життя. Деякі поезії збереглися лише в рукописах, що належали до приватних архівів знайомих письменника: у роботі ми називаємо такі факти, наводимо свідчення і спогади осіб, які добре знали Григорія Чубая. Авторові вдалося відшукати таких осіб на батьківщині поета (Рівненщина), у Львові, Києві, Москві, навіть за кордоном.
Потреба систематизувати знання про ранню творчість поета, яка досі є погано знаною, спонукала нас підготувати до друку його біографію [92], а також подати повну бібліографію його публікацій, підготовлену вперше [1 138]. У доданій до цієї роботи бібліографії називається 77 публікацій творів поета (в окремих виданнях, загальноукраїнській та місцевій періодиці) [1 77], а також указано численні джерела біографічного та літературно-критичного характеру про нього [78 138].
Поетичні твори та переклади Григорія Чубая одержали схвальні відгуки відомих критиків та письменників, зокрема таких авторитетних, як Іван Дзюба [5, 10 20; 112], Микола Вінграновський [46], Анатолій Жигулін [41], Микола Ільницький [185, 83, 94], Костянтин Москалець [120], Юрій Покальчук [5, 312 313], Ярослав Поліщук [121 123], Микола Рябчук [130; 131; 215], Сергій Жадан [113], Микола Пшеничний [127; 128]. Однак передчасна трагічна смерть, роки заборон та інші фактори вплинули на незаслужене применшення ролі поета в літературному житті ХХ століття. Сьогодні слід повернути українській літературі чесне ім’я Григорія Чубая, а також осмислити його літературний досвід, багатий, незвичайний, подекуди новаторський. Оригінальний творчий доробок цього майстра цікавий як спроба долання культурних меж, наближення до новітньої європейської поезії, яку Чубай добре знав та перекладав.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблематика дисертації є складовою частиною провідної теми кафедри української літератури Рівненського державного гуманітарного університету дослідження поетики літератури доби модернізму, що знайшло свою реалізацію в працях професора Я.О.Поліщука, кандидатів філологічних наук, доцентів І.В.Захарчук, Р.Л.Тхорук, Л.В.Томчук, Н.В.Буркалець, а також у серії наукових публікацій, зокрема у випусках збірника наукових праць „Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство” (1998 2005), який видається кафедрою.
Мету дисертації визначено необхідністю підготувати комплексне дослідження творчої спадщини Григорія Чубая, своєрідності індивідуальної поетики, а також окреслити місце письменника в літературному й культурному житті другої половини XX століття.
Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:
- подати огляд наукової літератури, об'єктом якої є характеристика різних аспектів життя і творчої діяльності Григорія Чубая;
- охарактеризувати біографічні та світоглядні обставини, що зумовлюють індивідуальну неповторність поетики та стилю Г.Чубая;
- виявити й осмислити творчу спадщину поета в повному обсязі, включаючи рідкісні та архівні матеріали, рукописні твори;
- оцінити винятково важливу роль поета в літературно-мистецькому житті свого часу, у формуванні естетичних смаків та поширенні чинників неформальної культури (андеґраунду);
- ґрунтовно проаналізувати поетику його творів, визначити найважливіші ознаки новизни та оригінальності його поетичного слова;
- розкрити зв’язок творчості Г.Чубая з естетичними ідеями шістдесятників та постшістдесятників, спільність поетики та образних засобів; з’ясувати спорідненість лірики автора „Вертепу” з новітньою європейською поезією;
- визначити місце письменника в історії української літератури другої половини ХХ століття.
Об’єктом дослідження стали поетичні твори, художні переклади, листи Григорія Чубая, а також численні спогади про нього, друковані й недруковані, зокрема зафіксовані та зібрані особисто автором.
Предметом роботи вважаємо виявлення індивідуального стилю Григорія Чубая як людини, поета, культурного діяча, а також оцінку його творчості на тлі споріднених явищ української культури, зокрема ідейно-культурного руху шістдесятників, що фактично перетворився в рух національного опору. Чубай як поет і творча особистість знаходився в епіцентрі цього процесу, формував його засади, був одним із характерних „героїв нашого часу”, які зуміли протистояти тоталітарній системі в час неймовірного тиску та репресій.
Джерельну базу склали художні тексти письменника, а також літературознавчі, культурологічні та мемуарні публікації Богдана Бойчука, Григорія Грабовича, Івана Дзюби, Миколи Жулинського, Миколи Ільницького, Ігоря Калинця, Миколи Пшеничного, Миколи Рябчука, Івана Світличного та інші, окремі сучасні дослідження з історії літератури, поетики та літературної критики. У дисертації використано матеріали з фондів Рівненського обласного державного архіву, а також матеріали приватних архівів І.Колосової, Л.Гаглоєвої та інших осіб.
Теоретично-методологічною основою дисертації є доробок сучасного літературознавства в особах Р.Гром’яка, Т.Гундорової, І.Дзюби, М.Жулинського, М.Ільницького, М.Коцюбинської, С.Павличко, Ф.Погребенника, Г.Сивоконя, П.Хропка, Ю.Шереха (Шевельова), Г.Штоня та багатьох інших.
Прагнучи висвітлити творчу постать досліджуваного автора з максимальною повнотою та достовірністю, ми застосували в дисертаційній праці наступні методи дослідження: біографічний, типологічний, історико-генетичний, поетикальний. Основоположним вважаємо для роботи принцип культурно-історичного підходу, який спонукає відстежувати світогляд, естетичні погляди та поетику письменника в її природній еволюції, а також неодмінно в контексті 60-х початку 80-х років ХХ століття.
Наукова новизна роботи. У дисертації вперше в українському літературознавстві досліджується творчість Григорія Чубая в контексті літературно-культурного життя другої половини XX ст., даються сучасні літературознавчі оцінки поетичним творам та перекладам, розглядається їх оригінальна поетика. Важливої ваги надаємо також аналізові естетичних переконань та ідей письменника, що так яскраво виявилися в його творчості та сформували неповторно-індивідуальне обличчя поета.
Естетичні завдання автор спробував пов’язати з елементами об’єктивної та вичерпної біографії письменника, оскільки досі такої біографії не було написано. Опираючись на маловідомі та невідомі спогади та документи, ми намагаємося виявити найхарактерніші риси Чубая-людини, адже він був, за однозначними свідченнями знайомих, яскравою і творчою особистістю в усьому. Таким чином, біографічний матеріал стає необхідним фоном, без зображення якого неможливо виконати аналізу творчих позицій поета.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть використовуватися у вивченні української літератури у вищій та середній школі, під час укладання спецкурсів із сучасної літератури, написанні дипломних, магістерських, курсових робіт. Матеріали дисертації можуть доповнити відповідні розділи підручників та посібників з історії української літератури, послужити основою для краєзнавчих занять. Особистий внесок здобувача полягає:
1) у дослідженні біографії та світоглядно-естетичних позицій, виявленні різноманітних людських та літературних контактів, кола спілкування та впливів поета;
2) у здійсненні системного аналізу поетики творчості Григорія Чубая;
3) у віднайденні маловідомих та недрукованих творів поета, пошуку приватних документів та спогадів про нього, а також уведенні їх у науковий обіг;
4) в укладанні першої повної бібліографії творів Г.Чубая та літератури про нього (138 позицій);
5) в естетичній ідентифікації найкращих творів, відстеженні їх зв’язку з модерною поетикою;
6) у визначенні ролі поета в розвитку української культури, з’ясуванні значення творчої діяльності (як оригінальної, так і перекладної) для поглиблення європейських орієнтацій сучасної української літератури.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації опубліковані в статтях, що протягом 2003 2005 років побачили світ у наукових часописах та збірниках, а також були оприлюднені на наукових конференціях та семінарах різного рівня. Апробація окремих положень та результатів дисертації відбувалась на міжрегіональній науково-практичній конференції Козацькі могили” під Берестечком у духовній та національній свідомості українців” (м.Рівне с.Острів, 2004), на Всеукраїнських наукових конференціях „Український модернізм зі столітньої відстані” (Рівне, 2001), „Українське літературно-мистецьке відродження 20-х років ХХ століття: питання стилю, проблематики, поетики, мови” (Черкаси, 2005), на VI Конгресі Міжнародної Асоціації Україністів (Донецьк, 2005), на ХІ Міжнародній конференції Європейська русистика і сучасність” (Познань, 12-16 вересня 2005 року), а також на щорічних наукових конференціях Рівненського державного гуманітарного університету (2001 2005).
Матеріали дослідження апробовано під час проведення занять із історії української літератури, а також спецкурсу з літератури на факультеті української філології Рівненського гуманітарного університету. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри української літератури Рівненського державного гуманітарного університету та рекомендовано до захисту.
Структура та зміст роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, бібліографії творів Григорія Чубая та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 185 сторінок, із них 162 сторінки основного тексту. Бібліографія публікацій Григорія Чубая налічує 77 позицій, ще 60 позицій складає критична література про письменника. Загальна кількість джерел, що подаються в списку використаної літератури, становить 251 позицію

bibliography

ВИСНОВКИ
У контексті своєї історичної епохи, а саме 60-х початку 1980-х років, Григорій Чубай виглядає одним із найбільш оригінальних та цікавих поетів в українській літературі. Аналіз його творчої діяльності засвідчує, що вона органічно вписувалася в естетичні норми його часу та покоління, але також значною мірою сприяла оновленню та розширенню цих естетичних норм. „Особливо органічною пластикою образів він вигідно відрізнявся від багатьох поетів молодшого покоління, у яких нерідко переважає енергія навмисного і приблизного розумування, холодне інтелектуальне саморозкручування або самонакручування імітаторство...” пише Іван Дзюба [112, 87].
Сучасну об’єктивну оцінку творчої спадщини Григорія Чубая ускладнює той факт, що його тексти майже не публікувалися за життя письменника. Справді, за винятком ряду ранніх віршів та ще деяких дрібних публікацій, Чубай не був представлений в офіційному дискурсі тогочасної української літератури. Померши в ранньому віці, поет фактично не реалізував головних своїх задумів і, напевно, не написав найкращих творів, на які був здатен. Оцінювати те, що залишилося, зокрема незавершені твори, важко, бо такі оцінки будуть суперечливими. Без розуміння цього аспекту не можна уявити собі творчої постаті Г.Чубая в усій її складності.
Григорій Чубай належав до „другої хвилі” руху шістдесятників [190, 82]. Він не встиг реалізуватися як творча індивідуальність. На перепоні цьому процесові одразу постала цензура та переслідування влади. На відміну від старших Івана Драча, Миколи Вінграновського, Івана Світличного та ін., він не встиг видати не тільки власної збірки, але й опублікувати розлогу добірку творів, яка могла б стати його візитною карткою і вказати на появу нового таланту критиці та публіці, як це було у випадку з В.Стусом чи І.Калинцем. Через те єдиним шансом заявити про себе залишався для Чубая самвидав.
Зрозуміло, що самвидавні книжки збірка поезій „Постать голосу” (Рівне, 1968) та альманах „Скриня” (Львів, 1972) принесли Г.Чубаєві багато страждань, спровокували конфлікт з тогочасною владою, наразили його на переслідування, що не закінчилися до самої смерті. Але треба відзначити, що вони також надали особливої харизми відважному й мужньому авторові. Відомо, що самвидав був літературою особливого роду [216]. Твори, видані таким способом, особливо цінувалися серед „утаємничених”, але вони також потрапляли за кордон, де могли передруковуватися чи виголошуватися по радіо, тим самим набагато примножувалася їхня дія та поширеність.
У роботі ми відзначаємо дві найголовніші заслуги Григорія Чубая в літературі. По-перше, він був визначним поетом свого часу. Твори Чубая були новаторськими і вказали шлях розвитку для молодших його сучасників, які не бачили перспективи в офіційній літературі, що зазнавала сильного тиску з боку влади та переживала період „застою”, як і все тогочасне суспільство. По-друге, автор „Вертепу” став організатором неформального гуртка поетів у Львові, уміло виховував молоде покоління, прищеплюючи йому смак до справжньої, вільної літератури. Так поставала невелика, але незалежна культурна територія, що протистояла загальним нормам та соцреалістичному маразмові.
Стратегічно важливою була Чубаєва орієнтація на західноєвропейську і світову літературу, яка тоді дуже обмежено проникала через фільтр ідеологічної системи.
Ці два таланти поета й організатора літературно-культурного життя органічно поєдналися в його особі. „Безумовно, він був видатним поетом поетом, який, здавалось, не знав учнівства, з’явившись на публіку готовим генієм із кількома десятками віршів і парою невеликих поем, написаних у 18 22-літньому віці віці Артура Рембо та Леоніда Кисельова. Але він мав також незаперечну особисту харизму, що виявлялося в усьому від блискучого, аж мурашки по шкірі, декламування власних поем до чудової ерудиції, доброго почуття гумору, унікального нюху на все нове й талановите і небуденного імпровізаційного хисту, що дав йому змогу будь-яку ситуацію перетворювати на своєрідний перформанс”, відзначав М.Рябчук [129].
Те, що Григорій Чубай устиг написати, яскраво свідчить про геніальну обдарованість. Його блискуча лірика, поеми „Вертеп”, „Марія”, „Говорити, мовчати і говорити знову” належать до вершин тогочасної української поезії. Хоч вони не були офіційно визнаними, проте мали загальний успіх серед поцінувачів, а також у самвидаві. Ці твори характеризує новизна стилю, оригінальність поетичних образів, використання складної метафорики, заглиблений погляд в основи людської екзистенції. У поемах Г.Чубай виявив риси концептуалізму та сюрреалізму, що зближує його з європейською поезією ХХ століття.
Г.Чубай був винятково багатогранним і ерудованим поетом, різносторонньо освіченою особистістю. Він мав не лише добре знання світової та української поезії, але й своєрідне чуття на неї. З попередників в українській літературі цінував Павла Тичину й Богдана-Ігоря Антонича, Євгена Плужника, з сучасників Івана Драча, Миколу Вінграновського, Віталія Коротича та багатьох інших шістдесятників. Але найбільший його інтерес викликали класики світової поезії ХХ століття Ф.Г.Лорка, Т.С.Еліот, Е.Паунд. Так само різноманітними були зацікавлення в мистецтві малярстві, музиці (класичній і сучасній), архітектурі тощо.
Перу поета був підвладний будь-який літературний жанр. Він став визнаним майстром інтимної та особистої лірики, балад, чудових верлібрів і дуже цікавих та оригінальних дитячих віршів. А написані ним поеми досі вражають розмахом філософської думки та багатоплановістю.
Поет став свідомим учасником дисидентського руху. З певних причин він не міг піти шляхом політичного протесту, як його товариші та знайомі Ігор Калинець, В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Богдан Горинь, Євген Сверстюк та інші. Але формою протесту проти комуністичного режиму, проти рабського становища української культури та літератури стала його поезія. Вона залишалася голосом нескореності й бунту на тлі тих сумних і понурих часів, коли авторові довелося терпіти багато страждань.
Згодом підтвердили видатний талант поета посмертні публікації його творів у журналах „Дніпро” (1983), „Україна” (1984, 1988) тощо, які заново відкрили його для українського читача. На межі 80-х та 90-х років ХХ століття відбувалося повернення Г.Чубая в українську літературу: з’явилися численні публікації його творів у періодиці, було видано першу збірку „Говорити, мовчати і говорити знову” (Київ, 1990), проведено багато вечорів пам’яті поета тощо. Звичайно, це повернення було запізнілим. Варто звернути увагу на те, що воно запізнилося на ціле покоління. У час, коли ширше коло читачів уперше дізнавалося про Григорія Чубая, в українській культурі вже дебютував його син, що став відомим рок-музикантом і, до речі, створив багато чудових композицій на вірші свого батька.
Особливістю творчого шляху Григорія Чубая є відносно ранній дебют, так само рання геніальність, а пізніше тривале мовчання, викликане переслідуваннями та цькуваннями, неможливість друкуватися, згодом тривала і (фатальна, як виявилося) творча криза та остання спроба повернутися в літературу на межі 1970 80-х років, коли Григорій став студентом Всесоюзного літературного інституту ім. М.Горького в Москві. Така нерівна і уривчаста творча кар’єра визначила й особливості творчості. Сам Г.Чубай пророчо спрогнозував свій шлях у назві одного з вершинних творів поеми „Говорити, мовчати і говорити знову”. Після ранньої „постаті голосу”, яка, реалізовуючись у провінції (на Рівненщині), не була зауважена в ширших літературних колах, настає тривалий період невизнання, силуваного мовчання. І нарешті, після цього мовчання поет знову повертається, щоб уже більше не розлучатися з літературою.
У дисертаційній роботі було приділено увагу еволюції поетичної творчості Григорія Чубая від ранніх ліричних поезій, у яких простежуються елементи наслідування та пошуку власного голосу, до пізніших філософсько-герметичних поем. Варто наголосити, що ця еволюція була поступовим рухом по висхідній. Чубай не зазнав різких змін ані у світогляді, ані в поетиці. Виявивши своє геніальне обдарування в досить ранньому віці, по суті, ще школярем, він крок за кроком долав шлях до вершин майстерності.
Оскільки досі не було укладено біографії письменника, нам довелося досліджувати та оцінювати найважливіші факти його життєпису. Це виправдано тим, що такі факти тісно пов’язані з літературною творчістю, нерідко вони безпосередньо впливали на задум чи характер образів окремих творів, які поставали з-під пера Грицька Чубая.
Відповідно до оцінок критики [123], ми виділили два періоди життя і творчості поета рівненський та львівський. Це відображено і в структурі роботи (відповідно перший та другий розділ). Перший період обіймає ранню творчість 1963 1969 років, але в розвитку Чубая як поета цей період є надзвичайно важливим через те, що його літературний талант проявився дуже рано і раптово, з вибуховою силою. Другий, львівський період, що тривав протягом 1969 1982 років, засвідчив творчу зрілість Григорія Чубая і утвердив той його образ, який сьогодні знайомий нам із багатьох спогадів (зокрема, опублікованих у збірці „Плач Єремії” М.Рябчука, В.Морозова, Ю.Коха, Ю.Брилинського, В.Яворського та ін.).
Виходячи з особливостей досліджуваного матеріалу, ми спрямували головні зусилля на вивчення раннього етапу життя і творчості Г.Чубая, пов’язаного з Рівненщиною, а також останніх років життя, періоду навчання в Москві. Якщо львівський період Г.Чубая більш-менш знаний на підставі опублікованих спогадів М.Рябчука, Ю.Коха, В.Морозова та інших, то про роки юності, як і про останні роки життя, відомості були дуже неповними та приблизними. Ці аспекти досі в науці залишалися майже недослідженими. Дисертантові довелося знайти окремі ранні автографи поета, його листи та переклади, зокрема недруковані. Зустрічі з багатьма людьми, що належали до кола знайомих Г.Чубая, дозволили знайти нову інформацію, дізнатися чимало цікавих фактів, зафіксувати спогади. Важливі документи та спогади було віднайдено також у Москві, де автор спеціально побував із метою пошуку матеріалів для цього дослідження.
Усі ці пошуки, результати яких відображені в дисертації, не були даремними. Вони суттєво збагатили образ Григорія Чубая та дають нам підстави уточнити окремі біографічні факти й оцінки критиків. Адже досі майже нічого не було відомо про шкільні роки Г.Чубая, оскільки у Львові (через переслідування, а може, і з інших причин) він рідко торкався цих тем. А саме в цей час Г.Чубай створив свої найвідоміші поезії, зокрема й поему „Вертеп”.
Наближаючись, ми ніколи остаточно не зможемо підійти впритул до феномена цієї захоплюючої й великої особистості, яка прожила коротке, дивовижне й самітне життя-містерію, залишивши після себе поезію та ідеї, історично значимі для української літератури ХХ століття, особи, яка своєю поезією та життям суттєво впливає на літературний процес і понині.
Кожен із причетних до життя і творчості Григорія Чубая літераторів, безперечно, талановитий і по-своєму оригінальний, але всі вони, попри те, що згодом стали визначними сучасними поетами чи критиками Микола Рябчук, Костянтин Москалець, Олег Лишега, Василь Кашка та інші, не уникли його (Г.Чубая) впливу, прямого чи опосередкованого, іноді, можливо, не підозрюючи, услід за ким і завдяки кому кожен із них грає саме цю роль, а не іншу, що йому дісталась у житті-театрі.
Без Чубая цей театр, можливо, був би іншим на сцені показували б іншу виставу. Він один міг виконати кілька головних ролей, випробувавши себе в декількох найтяжчих амплуа. І залишився актором-загадкою, актором єдиного містерійного дійства власного короткого життя.
Для людей, котрі його оточували, навіть дуже близьких друзів, не завжди були зрозумілими закони, що керували його долею, долею поета, постать голосу якого становила реальну загрозу для спокійно-сонного тік-такання заведеної саме так, а не інакше, суспільної свідомості.
Тоді, коли „наша цивілізація спала й дивилась блаженні сни”, він „виніс їй вирок” у поемі „Вертеп”. Цей вирок дорого коштував Г.Чубаєві, він став загрозою, що вибудувала навколо нього стіну неприязні й несприйняття не лише ревними стражами офіційної влади, а й близьким оточенням. Він, зрештою, обернувся у фатальний вирок самому собі: так завершилося „відшукування причетного” в поетовій долі.
Григорій Чубай поет, твори якого стали магічною силою, що спонукає до глобальних змін суспільного життя планети. Вони виховують активну громадянську позицію, зачаровують своєю проникливістю людей різних культурних смаків, національностей і різних вікових груп.
Кожен видатний поет змальовує свій час. Це означає, що розглядати його творчість та особистість слід неодмінно в берегах саме його часу, у берегах його життя. Але коли йдеться про таких майстрів слова, як Григорій Чубай, тяжко погодитись із цим твердженням. Своєю творчістю Г.Чубай (як і багато хто з тих поетів, творчість яких він особливо любив Є.Плужник, П.Тичина, С.Платт, Т.С.Еліот, Е.Паунд) безумовно випередив свій час. Адже щирість, простота, нефальшивість, дитинність почуттів, усепланетарність проблем ось сутність його творчості. І кожен, хто доторкнувся до його поетичного світу, обов’язково знайде в ньому щось близьке і „для себе”. Істинно, справжнє є вічним.
Григорій Чубай належить до тих авторів, творчість яких з плином часу не старіє і не забувається, а оживає заново, оновлюється. Про це свідчить громадський і культурний резонанс, що викликало видання зібраних творів Г.Чубая „Плач Єремії” (1998, друге вид. 2003). Це вже черговий раз Г.Чубай повертається до свого читача. Завдяки майстерним музичним інтерпретаціям у виконанні сина Тараса та гурту „Плач Єремії” багато поетичних творів Г.Чубая знову звучать, знову захоплюють, зокрема молодь. Його вірші співають багатотисячні аудиторії. А це доводить, що Чубаєва „темна” й герметична поезія може бути легкою, ясною і зрозумілою, що вона добре поєднується з музикою, бо в ній закладено природні музичні якості. Зрештою, це також доводить міру таланту Григорія Чубая.

І. БІБЛІОГРАФІЯ ТВОРІВ ГРИГОРІЯ ЧУБАЯ
ТА ЛІТЕРАТУРИ ПРО НЬОГО*

А. ОПУБЛІКОВАНІ ЗБІРКИ ТВОРІВ
1. Чубай Григорій. Говорити, мовчати і говорити знову. Вірші та поеми. К.: Молодь, 1990. 144 с.
2. Чубай Григорій. Скоромовка не для вовка. Вірші та скоромовки для дошкільного віку. К.: Веселка, 1990. 24 с.
3. Чубай Григорій. Ходить Вечір-вечорок. Вірші, скоромовки, лічилки для молодшого шкільного віку. Дубно: Незабудка, 1992. 12с.
4. Чубай Григорій. Про Мартинка і хмаринки. Вірші, лічилки, скоромовки для молодшого шкільного віку. Дубно: Незабудка, 1992. 15 с.
5. Чубай Грицько. Плач Єремії / Поезії, поеми, переклади, спогади, фотознімки / Передм. І.Дзюби. Львів: Кальварія, 1998. 320 с.

Б. ТВОРИ Г. ЧУБАЯ,

ОПУБЛІКОВАНІ В ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАННЯХ
1963
6. Чубай Г. Повернення // Червона зірка [Дубно]. 1963. 11 травня.
7. Чубай Г. Звичайна біографія (етюд) // Червона зірка. 1963. 8 червня.
8. Чубай Г. Ой межі, межі... // Червона зірка. 1963. 16 червня.
9. Чубай Г. Сини. Новела // Червона зірка. 1963. 06 липня.
10. Чубай Г. В парку над Іквою (вірш) // Червона зірка. 1963. 13 серпня.
11. Чубай Г. Ех! Якби мені ... (гумореска)// Червона зірка. № 1281.
12. Чубай Г. Дуб на подвір’ї (етюд)// Червона зірка. 1963. 14 вересня.
13. Чубай Г. Про літературну групу (фото й репортаж) // Червона зірка. 1963. 07 грудня.
14. Чубай Г. Чекання (вірш)// Червона зірка. 1963. 26 грудня.
1964
15.Чубай Г. Слово (вірш) // Червона зірка. 1964. 14 квітня.
16.Чубай Г. Літній вечір (вірш) // Червона зірка. 1964. 18 липня.
17.Чубай Г. Вересню крилатий (вірш) // Червона зірка. 1964. 31 жовтня.
18.Чубай Г. Роздуми (вірш) // Червона зірка. 1964. 24 грудня.
1965
19.Чубай Г. Балада про берези над могилою (вірш) // Червона зірка. 1965. 25 лютого.
20.Чубай Г. Голубінь (вірш) // Червона зірка. 1965. 13 березня.
21.Чубай Г. Очі солдата (вірш) // Червона зірка. - 1965 15 травня.
22.Чубай Г. Дощ (вірш) // Червона зірка. 1965. 22 травня.
23.Чубай Г. Прийди у сни до мене тінню (вірш) // Червона зірка. 1965. 19 червня.
24.Чубай Г. Громи (вірш) // Червона зірка. 1965. 03 .
25.Чубай Г. На сіножаті (вірш) // Червона зірка. 1965. 07.08.
26.Чубай Г. Вікна (балада) // Червона зірка. 1965. 18.09.
27.Чубай Г. Осінні листи (вірш) // Червона зірка. 1965. 21.10..
28.Чубай Г. Голубінь. (вірш) [Автор з села Березини Дубнівського району] // Ленінська молодь. 1965. - 10 листопада.
29.Чубай Г. Не варто поспішати (огляд віршів початківців) // Червона зірка. 1965. 04 грудня.
30.Чубай Г. Україні (вірш) // Червона зірка. 1965. 25 грудня.
31.Чубай Г. Балада про берези (вірш). Піонерія. 1965. № 10.
1966
32.Чубай Г. Байдужому (вірш) // Червона зірка. 1966. 26.03.
33.Чубай Г. Коли сміються діти // Червона зірка. 1966. 25. 06.
34.Чубай Г. Серпень (вірш) // Червона зірка. 1966. 13. 08.
35.Чубай Г. Книга глибоких роздумів (відгук на книгу В.Коротича „Течія”) // Червона зірка. 1966. 06.10.
1967
36.Чубай Г. Перед грозою (Добірка поезій) // Прапор перемоги (Червоноармійськ). 1967. 15. 04.
1968
37.Чубай Г. Балада про втечу. Самітньо (вірші) // Червона зірка. 1968. 24.02.
38.Чубай Г. Дороги пізнання (про книгу І. Фодченка „Мандрівки Василя Парського) (вірш) // Прапор перемоги. 1968. 16.04.
39.Чубай Г. Театр (Святославу Максимчуку) (вірш) // Зміна [Рівне]. 1968. 14.09.
40.Кучерявий В. (Чубай Г.) Незбагненне чуття // Прапор перемоги. 1968. 28. 07.
1983
41. Чубай Г. [Добірка поезій] // Дніпро. 1983. №9. С. 118-122.
42. Чубай Г. Мовчання. Театр (Святославу Максимчуку) (вірші) // Прапор перемоги. 1983. 11.10.
43. Чубай Г. Моя мрія (вірш) // Прапор перемоги. 1983. 11.10.
44.Чубай Г. Дощ (вірш) // Прапор перемоги 1983. 8.12.
1984
45. Чубай Г. "Спішать громи на віче гомінке " (Добірка віршів) // Україна. 1984. - №2. - C.11.
46. Чубай Г. Сучаснику; "Ще так недавно..."; Голубінь; Березень; "Тиша вечірня... "; "Гадав собі..." (з передмовою М.Вінграновського) // Літ.Україна. 1984. 2 серпня.
47. Чубай Г. "Не хочу сном для тебе бути..." (вірш) // Прапор перемоги. 1984. 22.09.
48.Чубай Г. Із циклу „Галактики очей” (вірші) // Прапор перемоги [Червоноармійськ]. 1984. 22 вересня.
1985
49. Чубай Г. „Довгождано і так неждано...." (вірш) // Прапор перемоги. 1985. 27.07.
1988
50. Чубай Г. „Не хочу сном для тебе бути..." (вірш) // Прапор перемоги. 1988. 9.08.
51. Чубай Г. "В двадцятий вік не просто жити..."(вірші). На здобуття премії ім. В. Поліщука // Червоний прапор. 1988. 04.11.
52. Чубай Г. Вертеп (поема) // Україна. 1988. № 8.
53.Чубай Г. „В двадцятий вік не просто жити...”; „Балада про втечу”; „Байдужому”; „Вікна”; із циклу „Галактики очей” (вірші) // Молодь України. 1988. 22.11.
1989
54. Чубай Г. „А у нього були очі сині” (вірш) // Червона зірка. 1989. 05.03.
55. Чубай Г. „Хтось опівночі думав про сонце”(Добірка віршів) // Прапор перемоги. 1989. 17.01.
56. Чубай Г. "В двадцятий вік непросто жити.."; Вікна; Балада про втечу; "Не хочу сном для тебе бути" (Добірка віршів) // Трудівник Полісся [Славута Хмельницької області]. 1989. 30.05.
57.Чубай Г. "А у нього були очі сині.." (вірш) // Прапор перемоги. 1989. 6.05.
1990
58. Чубай Г. Говорити мовчати і говорити знову (поема) // Вісімдесятники. Антологія нової української поезії. Упор. І.Римарук. Едмонтон (Канада): Вид. СІUS Press. - 1990. С. 194-198.
59.Чубай Г. „О як ми компромісимо...”; Безсоння; „Так стогомінно, сонцелико...”; Дон-Кіхотові із ХХ століття; „Щастя це вигадати тебе!” (вірші, передмова про творчість поета) // Червона зірка (Дубно). 1990. 28 березня.
1991
60.Чубай Г. Вечір-Вечорок; Лісова лічилка; Співучий город; Про Мартинка і про хмаринки (вірші для дітей) // Рівне. 1991. 28 вересня.
61.Чубай Г. Кицині небилиці; Малюю зиму; Осіннє полювання; Загадка (вірші) // Вісник Дубенщини. 1991. 1 листопада.
62.Чубай Г. Вечір-Вечорок; Тарасикрибалка; Гопак; Слимаче равленятку: (вірші для дітей) // Прапор перемоги [Червоноармійськ-Радивилів] 1991. 10 серпня.
1992
63. Чубай Г. „Ми компромісимо” // Обрії Полісся [Зарічне Рівненської обл.]. 1992. 22. 05.
64. Чубай Г. „Диктатори...”; „А світ-вертеп”(уривки з поеми „Вертеп”) // Волинь [Рівне]. 1992. 22. 05.
65. Чубай Г. Коли сміються діти; Ми компромісимо; Байдужому; З поеми „Вертеп” (вірші) // Прапор перемоги. 1992. 23.05.
66. Чубай Г. Про Мартинка і хмаринки; Стукотій; Рибалка; Лісова лічилка; Кицині небилиці; Боровик (вірші)// Галичина [Івано-Франківськ]. 1992. 05.09.
1995-2001
67. Чубай Г. Марія (поема) // Повернення деміургів. Плерома 3’98. Мала українська енциклопедія актуальної літератури. За ред. В.Єшкілєва та Ю.Андруховича. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1998. С. 135-138.
68. Чубай Г. Уривки з поеми „Вертеп” // Прапор перемоги [Радивилів]. 1999. 19. 01.
69. Чубай Г. „Вертеп”, „В двадцятий вік не просто жити”, „Балада про втечу”// Обрії Полісся [Зарічне Рівненської обл.]. 1999. 05. 05.
70. Чубай Г. „В двадцятий вік не просто жити...” (вірш) // Погорина: Літературно-мистецький альманах. Рівне: Азалія, 2000. Вип.4 С.136.
71. Чубай Г. [Поезії] // Українська мова та література. 2001. №17 (травень). С.10.

В. ОПУБЛІКОВАНІ ПЕРЕКЛАДИ Г.ЧУБАЯ

72. Фейхоо С. "Бути вірним"; Поезія; Бальягас Е. Сонет до квітки; Зранений батрак; Ернанцес Р. Дозорець; „На плайя” (пер. з іспанської) // Вітрила-79. К.: Молодь, 1979. С. 121-125.
73. Ліпка Ф. Дукля; Гвездослав; Виноградар; Ян Коллар (пер. зі словацької) // Веселка Татр: Антологія словацької поезії. К.: Молодь, 1982. С. 111-113, 115-118.
74. Броневський В.Освенцім (уривок). Пер. з польської // Червона зірка. 1989. 31.01.
75. Мачадо А. Дитячий спогад; Світанок у Валенсії; Мадрид; Пісня; ХХХVIII; "Якби ж то був я поетом" (Пер. з іспанської.)// Всесвіт. -1989. №4. С. 129-130.
76. Ружевич Т. Кумедний старигань (п’єса). Пер. з польської // Всесвіт. 1989. № 4. С.131-133.
77. Блок О. Чорний ворон (Пер. з російської) // Літературна Україна. 1980. 28 листопада.

Г. ДЖЕРЕЛА ДО БІОГРАФІЇ
78. Басараба В. Голос Григорія Чубая: У Ровно відбувся літературно-мистецький вечір, присвячений 40-річчю поета [З Червоноармійщини] // Червоний прапор (Рівне). 1989. 22 листопада.
79. Басараба В. З весни у вічність: [Про Г.Чубая] // Вільне слово (Рівне). 2003. 3 січня.
80. Басараба В. Тополина постать голосу: Григорію Чубаю 50: Поет, уродженець Радивилівського району // Вільне слово. 1999. 27 січня.
81. Белей Р. „Життя мов спалах, та таке багате...”: До 50-річчя з дня народення Г.Чубая [укр. поета з с. Березини Радивилівського району] // Прапор перемоги (Радивилів). 1999. 16 січня.
82. Голубєв В. Григорій Чубай: першорядний талант плюс... політична інтуїція: [Поет, уродженець с. Березини Радивилівського району] // Провінційна ОГО. 1999. 15-21 квітня. С. 9.
83. Голубєв В. Літературні ювілеї року: [20 років від дня смерті Г.Чубая] // Провінційна газета. 2002. 2 травня.
84. Гузьо Г. Грицько Чубай, дисидент 70-х...: [Минає 20 р. з дня смерті поета. Молодіжний християнський центр „Українська молодь Христові” (Львів) організував вечір пам’яті] // Прапор перемоги [Радивилів]. 2002. 21 червня.
85. Денисюк М. В немеркнучому світлі поезій [Про життя і творчість Г.Чубая] // Червона зірка [Дубно]. 1989. 20 травня.
86. Денисюк М. Зустріч з автопортретом: [Спогад автора про зустріч з поетом Г.Чубаєм] // Вісті Рівненщини. 2003. - №83. 8 жовтня.
87. Комісія по творчій спадщині Григорія Чубая // Літ.Україна. 1992. 8 жовтня.
88. Кравець Д. Чубай з роду Гетьманів // Червона зірка. 1989. - 4.04.
89. Кравець Д. Чубай з роду Гетьманів (закінч.) // Червона зірка. 1989. 5.03.
90. Кравець Д. Лиш тридцять три судилося йому [Про поета Г.Чубая] // Прапор перемоги. [Радивилів]. 1992. 23 травня.
91. Кравець Д. Лиш тридцять три судилося йому [Про поета Г.Чубая] // Обрії Полісся [Зарічне]. 1999. 5 червня.
92. Кравець Ч. Чубай з роду Гетьманів Навчально-методичний посібник . Рівне: Перспектива, 2005. 291 с.
93. Кучерук В. Він не міг інакше // Вісник Дубенщини. -1998. 8 грудня.
94. Куценко П. Був чесним і благородним// Вісник Дубенщини. 1998. 8 грудня.
95. Межанов К. Сходження до себе: [Про поета Г.Чубая] // Провінційна газета. 2000. 27 липня. С. 4.
96. Москалець К. Келія чайної троянди. 1989 1999: [Спогади, зокрема про Грицька Чубая] // Сучасність. 2001. №1. C. 10-57.
97. Нові члени Спілки письменників України. [У тому числі Г.Чубай. Біографічні дані] // Літературна Україна. 1991 р. 11 квітня.
98. Огородник М. Батьки поета згадують // Червона зірка. 1990. 25.08.
99. Пшеничний М. Поет, перекладач, дисидент Грицько Чубай // Діячі науки і мистецтва рідного краю у