ЛІРИКО-ІМПРЕСІОНІСТИЧНА ПРОЗА БОГДАНА ЛЕПКОГО

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

КОРДОНЕЦЬ ОЛЕКСАНДР АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 821.161.2 3.09

ЛІРИКО-ІМПРЕСІОНІСТИЧНА ПРОЗА БОГДАНА ЛЕПКОГО

10.01.01 українська література

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Голомб Лідія Григорівна
доктор філологічних наук,
професор

Ужгород 2009 ЗМІСТ

ВСТУП..3
РОЗДІЛ 1. Стан вивчення прози Богдана Лепкого10
РОЗДІЛ 2. Творчість Богдана Лепкого в контексті жанрово-стильового оновлення української прози кінця ХІХ початку ХХ століть....................22
РОЗДІЛ 3. Лірико-імпресіоністична тенденція в малій прозі Богдана Лепкого в контексті новаторських пошуків української літератури кінця ХІХ початку ХХ століть........49
3.1. Новели Богдана Лепкого....49
3.2. Фрагментарна проза Богдана Лепкого.95
РОЗДІЛ 4. Лірико-імпресіоністичні повісті Богдана Лепкого з життя західноукраїнської інтелігенції..137
4.1. Жанрово-стильові прикмети повісті-казки „Під тихий вечір”139
4.2. Лірико-психологічне начало та особливості імпресіоністичної поетики повісті „Зірка”..158
4.3. Стильовий синкретизм та засоби ліризації в повісті „Веселка над пустарем”..177
ВИСНОВКИ.192

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.200 ВСТУП

Актуальність теми. У сучасному літературознавстві зростає інтерес до постатей письменників, чия творча спадщина була довгий час заборонена і невідома читачеві. До таких митців належить і Богдан Лепкий один із найпопулярніших українських письменників початку ХХ століття, жоден твір якого в Україні за радянський період не був надрукований. Без вивчення спадщини письменника неможливо заповнити прогалину в з’ясуванні ідейно-художніх особливостей літературного процесу кінця ХІХ початку ХХ століть епохи раннього українського модернізму.
У наш час маємо цінні літературознавчі студії, присвячені дослідженню творчості Богдана Лепкого. Однак лірико-імпресіоністична природа прози письменника не була предметом окремого системного аналізу. Цим і зумовлюється актуальність обраної теми.
Творчість Богдана Лепкого є благодатним матеріалом для простеження особливостей розвитку української літератури епохи модернізму, поступового переходу від класичного реалізму до суб’єктивно-психологічної прози. Зацікавлення письменників зламу століть внутрішнім світом людини, її підсвідомою сферою зумовило зміни у художньому мисленні. Українські митці все більше усвідомлювали обмеженість реалістичних прийомів і вдавалися до творчих пошуків, нових оригінальних способів відтворення дійсності. Перед ними відкрився новий непізнаний і неосяжний макрокосм внутрішньої сфери людини, відбулося осмислення нового статусу людини у світі, усвідомлення важливої ролі індивідуальності. У літературі змінюються засоби психологічного аналізу: події та люди змальовуються через враження, крізь призму чуття і серця не власного авторського, а мальованих автором героїв” (І. Франко).
Ці зміни торкнулися і прози Богдана Лепкого, насамперед новелістики та повістей з життя галицької інтелігенції, в яких усе частіше використовуються виражальні засоби імпресіонізму. Навіть у перших прозових збірках, де автор виступає реалістом, уже помітний нахил до ліричності, проникнення у внутрішній світ особистості, використання окремих імпресіоністичних прийомів. У багатьох творах Богдана Лепкого цікавлять не стільки зовнішні обставини і соціальні мотиви, скільки незглибимий космос людської душі.
Таким чином, системне вивчення лірико-імпресіоністичної прози письменника дасть можливість повніше розкрити загальну картину розвитку модерної української прози перших десятиліть ХХ століття, дозволить по-новому осмислити як творчий доробок митця, так і загальні тенденції розвитку української прози на рубежі століть.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає комплексній проблематиці наукових досліджень кафедри української літератури Ужгородського національного університету „Розвиток української літератури західного регіону та української діаспори в загальнонаціональному та світовому контексті”.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи на основі аналізу художніх текстів і літературно-критичних джерел визначити особливості та природу лірико-імпресіоністичної прози Богдана Лепкого, місце і значення прозової спадщини письменника в літературному процесі кінця ХІХ початку ХХ століття. Аналіз імпресіоністичних художніх засобів, тематики і проблематики текстів, жанрово-наративних особливостей дозволить довести, що Б. Лепкий належав до тих українських письменників, у творчості яких природно поєдналися віяння європейського модернізму із традиціями національного письменства, іманентними процесами українського національного відродження. Звідси випливають конкретні завдання дослідження:
- висвітлити головні тенденції нового етапу розвитку української прози кінця ХІХ початку ХХ ст. та з’ясувати місце в ній доробку Б. Лепкого, розкрити новаторський характер його творчості;
- дослідити творчу еволюцію прозаїка від реалізму до ліризації та психологічного імпресіонізму;
- показати жанрово-стильову еволюцію малої прози Б. Лепкого в типологічних зв’язках зі здобутками М. Коцюбинського, В. Стефаника, Марка Черемшини, О. Кобилянської, С. Васильченка, В. Винниченка, О. Плюща та інших авторів, у прозі яких спостерігаються структурні зміни в зазначеному напрямку;
- з’ясувати проблеми жанрово-стильового оновлення української повісті, поглиблення в ній психологічного начала, освоєння нових засобів характеротворення в зіставленні повістей Б. Лепкого із типологічно спорідненими творами І. Франка, О. Кобилянської, П. Карманського, А. Кримського, О. Плюща, Г. Михайличенка, М. Хвильового, А. Головка та інших митців;
- дослідити лірико-психологічне начало та особливості імпресіоністичної поетики, стильовий синкретизм та новаторство повістей Б. Лепкого.
Об’єктом дисертаційного дослідження є мала проза Б. Лепкого та його повісті з життя галицької інтелігенції („Зірка”, „Під тихий вечір”, „Веселка над пустарем”). Предметом дослідження є лірико-імпресіоністична природа цієї частини спадщини письменника.
Методологічна база дослідження ґрунтується на принципах, що випливають зі специфіки предмета вивчення. У роботі поєднано методи аналізу й синтезу (аналізуються окремі структурні рівні, на їх основі синтезується конкретна ідея), естетичний (літературні твори розглянуто як художній феномен), порівняльно-історичний (аналіз прозової творчості Б. Лепкого у контексті українського та європейського письменства), типологічний (з’ясування типологічних паралелей в еволюції прози Б. Лепкого з творами інших письменників епохи модернізму), психоаналітичний (роль свідомого та підсвідомого у характерах персонажів, функціонування архетипних образів-персонажів), частково біографічний (зв'язок творів із біографією та світоглядом письменника), герменевтичний (інтерпретація текстів Б. Лепкого), міфопоетичний (трактування художньої своєрідності та проблематики окремих творів) наукові методи.
Теоретико-методологічну основу дисертації становлять праці українських та зарубіжних істориків і теоретиків літератури з проблем розвитку літературного процесу кінця ХІХ початку ХХ ст. І. Франка, М. Євшана, В. Агеєвої, Т. Гундорової, І. Денисюка, М. Жулинського, М. Ільницького, І. Качуровського, Ю. Кузнецова, В. Лева, В. Мельника, Д. Наливайка, С. Павличко, Ф. Погребенника, Я. Поліщука, М. Сивіцького, М. Ткачука, наратологічні праці Ж. Женета, студії з поетики та естетики М. Бахтіна, С. Ліпіна, Л. Орєхової, В. Шміда. З метою повнішого осмислення духовної й естетичної ситуації кінця ХІХ початку ХХ століть, в атмосфері якої творив Б. Лепкий, дисертант також спирається на філософські, психологічні та релігієзнавчі праці Г. Гадамера, А. Камю, С. К’єркегора, Ф. Ніцше, Н. Фрая, З. Фройда, А. Шопенгауера, О. Шпенглера, К.-Г. Юнга.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше:
- зроблено спробу з’ясувати роль Б. Лепкого в розвитку українського модернізму як одного з чільних представників і теоретиків ідейно-стильового оновлення письменства;
- здійснено комплексне дослідження лірико-імпресіоністичної природи прози Б. Лепкого;
- обґрунтовано концепцію ліризму та психологічного імпресіонізму прозової творчості письменника;
- проаналізовано лірико-психологічне начало та стильовий синкретизм повістей Б. Лепкого з життя галицької інтелігенції.
Теоретичне і практичне значення дисертації. Результати дослідження дозволять скласти повноцінне уявлення про прозову творчість Богдана Лепкого, з’ясувати його місце у літературному процесі кінця ХІХ початку ХХ століть, додати нові штрихи до характеристики українського модернізму, оновлення української прози.
Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали й результати можуть бути використані на наступних етапах вивчення творчості Богдана Лепкого; при написанні наукових праць з питань розвитку української прози епохи модернізму; при складанні навчальних програм та планів на факультетах гуманітарного профілю; під час читання лекційних курсів з історії української літератури, а також при підготовці спецкурсів та проведенні спецсемінарів (наприклад, „Розвиток української прози кінця ХІХ початку ХХ століття”, „Українська новелістика кінця ХІХ початку ХХ століття”, „Українська імпресіоністична проза” тощо); при написанні студентами курсових та дипломних робіт із питань розвитку української літератури кінця ХІХ початку ХХ століття; у шкільній практиці для проведення уроків чи позакласних заходів, присвячених вивченню творчості Богдана Лепкого.
Апробація результатів дисертації. Текст дисертації обговорено і рекомендовано до захисту на засіданні кафедри української літератури Ужгородського національного університету (протокол №8 від 26 березня 2009 року).
Викладені у дисертаційному дослідженні концепції були апробовані на VІІ Міжнародній науковій конференції молодих учених (Київ, 2426 червня 2004 року, Інститут літератури ім.Т.Шевченка НАН України), VІІІ Міжнародній науковій конференції молодих учених (Київ, 2123 червня 2005 року, Інститут літератури ім. Т.Шевченка НАН України), Міжнародній науковій конференції „Українська література в загальноєвропейському контексті” (Ужгород, 1012 жовтня 2005 року, Ужгородський національний університет), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Українська література в контексті світової” (Одеса, 1820 травня 2007 року, Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. Ф.Ушинського), а також на звітних підсумкових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського національного університету (2004, 2005, 2006, 2007, 2008 рр.).
Публікації. Матеріали, що висвітлюють основні положення наукового дослідження, викладені в таких публікаціях:
1. Кордонець О. А. Готична новела в прозі Богдана Лепкого / Олександр Кордонець // Літературознавчі обрії : праці молодих учених / наук. ред. М. М. Сулима. К. : Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2004. Вип. 8 С. 216220.
2. Кордонець О. А. Мотиви і поетика поезій у прозі збірки Богдана Лепкого „Золота Липа” / Олександр Кордонець // Науковий вісник Ужгородського національного університету : збірник наукових праць. Серія : Філологія / [ред. кол. : І. В. Сабадош (гол.) та ін.]. Ужгород : Ліра, 2005. Вип. 12. С. 108110.
3. Кордонець О. А. Богдан Лепкий про шляхи оновлення української прози кінця ХІХ початку ХХ століття / Олександр Кордонець // Науковий вісник Ужгородського національного університету : збірник наукових праць. Серія : Філологія / [ред. кол. : І. В. Сабадош (гол.) та ін.]. Ужгород : Видавництво УжНУ „Говерла”, 2006. Вип. 14. С. 3639.
4. Кордонець О. А. Жанр поезії в прозі у творчості Богдана Лепкого початку ХХ ст. / Олександр Кордонець // Літературознавчі обрії : праці молодих учених / наук. ред. М. М. Сулима. К. : Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2006. Вип. 11 С. 211217.
5. Кордонець О. А. Лірико-імпресіоністична новела у творчості Богдана Лепкого / Олександр Кордонець // Науковий вісник Ужгородського національного університету : збірник наукових праць. Серія : Філологія / [ред. кол. : Ю. М. Бідзіля (гол.) та ін.]. Ужгород : Видавництво УжНУ „Говерла”, 2007. Вип. 15. С. 3236.
6. Кордонець О. А. Повість Богдана Лепкого „Зірка” у світлі філософської концепції Віктора Франкла / Олександр Кордонець // Література. Фольклор. Проблеми поетики : збірник наукових праць / відп. ред. М. Х. Гуменний. К. : Акцент, 2007. Вип. 26. С. 464472.
7. Кордонець О. А. Богдан Лепкий і Закарпаття / Олександр Кордонець // Література. Фольклор. Проблеми поетики : збірник наукових праць / відп. ред. А. В. Козлов. К. : Твім інтер, 2007. Вип. 28. Ч.1. С. 475483.

8. Кордонець О. А. Повість „Зірка” Б. Лепкого та романи „Повернення” і „Три товариші” Е. М. Ремарка : типологічні паралелі / Олександр Кордонець // Науковий вісник Ужгородського університету : збірник наукових праць. Серія : Філологія / [ред. кол. : Ю. М. Бідзіля (гол.) та ін.] Ужгород : Видавництво УжНУ „Говерла”, 2008. Вип. 18. С. 2023.

bibliography

ВИСНОВКИ

Кінець ХІХ початок ХХ ст. ознаменувався значними змінами у суспільній свідомості та філософській думці, а в літературі кризою реалізму та пошуком нових художніх засобів і прийомів, які дозволили б відтворити всю складність та суперечливість сучасного світу. В українській літературі з'явилася ціла плеяда молодих талантів, які у своїй творчості поєднували здобутки європейського модернізму з національними традиціями. До цієї когорти письменників, яких І. Франко назвав „Молодою Україною”, належав і Б. Лепкий.
Творча, мистецька атмосфера дому, приклад батька Сильвестра Лепкого, священика і письменника, зумовили зацікавлення Б. Лепкого мистецтвом (літературою, музикою, живописом). Перебування у столицях західноєвропейської культури (Відні та Кракові), знайомства із представниками австрійського та польського модернізму, а також із В. Стефаником та І. Франком, іншими українськими літераторами вплинули на формування власного світогляду й стилю, які письменник втілив у своїх творах та критичних працях.
Довгий час ім'я Б. Лепкого пов'язували виключно з апологетикою „мистецтва для мистецтва”, проповідуванням культу краси тощо. Однак у дійсності письменнику вдалося у своїй творчості органічно синтезувати заклики до оновлення художніх засобів словесного мистецтва, звернення до ірраціональних та містичних сторін життя (ці погляди відстоювала „Молода Муза”, учасником якої був Б. Лепкий) із фольклорними традиціями, здобутками соціально-психологічної прози в українській літературі, вдалося майстерно поєднати естетичний та ідейний бік творів. Б. Лепкий заперечував сліпе наслідування чужоземних зразків, а відстоював власний, іманентний шлях розвитку української літератури. Найталановитішими представниками нової генерації, на думку письменника, були В. Стефаник, О. Кобилянська, М. Коцюбинський, Марко Черемшина.
Літературознавчі та світоглядні переконання Б. Лепкого відбилися в його прозовій спадщині. Перші збірки новел та оповідань письменника, що побачили світ у 1890-х роках, написані в реалістичній манері: тут переважає соціальна проблематика, звернення до теми селянської недолі. Однак уже в ранніх творах помітна увага Б. Лепкого до імпресіоністичних колористичних деталей („Над ставом”), до внутрішнього світу людини („У лісі”, „Настя”), намагання розширити проблемно-тематичні обрії прози. Автор порушує в новелах філософсько-психологічні проблеми життя і смерті, жертовності, відповідальності людини, своєрідно інтерпретуючи архетипні фольклорні та міфологічні образи.
Подальші творчі пошуки митця призводять до збагачення арсеналу художніх засобів, зокрема до використання імпресіоністичного прийому „кута зору”, коли все у творі передається крізь призму бачення персонажа. Такою є новела „Гусій”, де автор максимально редукує подієвий сюжет, натомість зосереджується на дослідженні дитячої психології, за допомогою внутрішнього монологу, наближеного до „потоку свідомості”, передаючи враження, переживання, перебіг думок дитини.
Зростання художньої майстерності Б. Лепкого, його намагання творити у руслі оновлення української літератури засвідчили новели „Нездала п’ятка” і „Звичайна історія”, де, крім збагачення тематичної палітри (проблема сенсу людського існування, тема трагічної долі інтелігенції), відбулися й жанрово-наративні зміни. Автор звертається до гомодієгетичного типу нарації, який виявився особливо плідним у представників імпресіоністичної течії (новели М. Коцюбинського). Адже розповідь від першої особи дозволяє фіксувати найменші порухи в душі персонажа у момент їх виникнення, глибше проникати у внутрішній світ людини, з'ясовувати приховані мотиви її поведінки. У новелах Б. Лепкого зростає смислове навантаження окремих художніх деталей та мікрообразів, пейзажні картини стають психологізованими, відбиваючи емоційний стан персонажа.
Більш інтенсивне збагачення новелістики Б. Лепкого новими лірико-імпресіоністичними прийомами спостерігається у творах 1900-х років. Письменник постійно цікавився новими філософськими концепціями (про це він згадував у своїх спогадах), уважно стежив за здобутками європейського модернізму, що й відбилося у його прозі. Зокрема, Б. Лепкий звертається до жанру готичної новели (доволі популярного і в європейському, і в українському письменстві), в якому своєрідно трактує проблему взаємодії реального та ірреального, роль містичних чинників у житті людини, звертається до філософської проблеми протистояння природи й цивілізації (новели „Гостина”, „Мій товариш”, „Старий двір”). У новелі „Мій товариш” помітна тенденція до інтелектуалізації прози, що пізніше повною мірою проявиться у повістях письменника з життя західноукраїнської інтелігенції.
Таким чином, у малій прозі Б. Лепкого початку ХХ ст. відбувається поступовий перехід від класичної новели акції до лірико-психологічної, рефлексійної новели, у якій письменник зосереджується на внутрішньому світі особистості, яка ставиться у межову, критичну ситуацію. Конфлікт стає психологічним, набуває глибинного філософського виміру, а сюжет відбиває динаміку почуттів і переживань героя („Жертва”, „Кара”, „Ще час”). До яких би тем не звертався Б. Лепкий, які б проблеми не порушував, для всіх його творів характерний гуманізм, співчуття до долі людини, що надає творам письменника настроєвості, сугестивної сили, створює своєрідний ліричний серпанок.
Відхід від реалістичної манери письма, збагачення лірико-імпресіоністичних прийомів (переломлення зображуваного крізь призму бачення персонажів, актуальний хронотоп, психологічний конфлікт, редукція зовнішнього сюжету, багата кольорова палітра, смислова насиченість окремих деталей та образів) призводять до виникнення у прозовій спадщині Б. Лепкого перехідних жанрових утворень ліричної прози (ліричних фрагментів і мініатюр). Подібна тенденція спостерігається і в інших авторів нової генерації В. Стефаника, М. Коцюбинського, О. Кобилянської, Марка Черемшини.
У фрагментарній прозі лірико-імпресіоністичний талант Б. Лепкого виявився найбільше, адже (це слушно зауважують і сучасники митця) письменник за натурою був ліриком, інтровертом, чутливою особистістю, схильною до рефлексування.
Першою спробою звернення Б. Лепкого до жанру мініатюри можна вважати твір „На Сокільськім”, який завдяки „картинності” зображення, багатству кольорів , психологічній функції пейзажних картин є близьким до жанру акварелі. Справжніми ліричними шедеврами є довоєнні поезії в прозі Б. Лепкого „Кидаю слова”, „Сон”, „Хочу писати”, які пройняті сугестивністю, насичені багатою тропікою, символічними архетипними образами. Особливої настроєвості, музичності мініатюр Б. Лепкий досягає завдяки ритмічній організації мови на різних рівнях (фонетичному, лексичному, синтаксичному, композиційному). Автор звертається до громадянських („Кидаю слова”) та філософських („Сон”, „Хочу писати”, „Цвіт щастя”) мотивів, розкриває особливості внутрішнього світу митця, таємниці процесу творчості. У цих творах відбувся сплав фольклорної символіки та нових філософських ідей, які отримали своєрідну авторську інтерпретацію. Поезії в прозі Б. Лепкого неповторні зразки фрагментарної прози в українській літературі кінця ХІХ початку ХХ ст. стали підтвердженням непересічного таланту автора.
Новим кроком, що засвідчив подальшу еволюцію таланту Б. Лепкого-імпресіоніста, стали антивоєнні мініатюри прозаїка (збірка „Золота Липа”), написані під враженням трагічних подій Першої світової війни. У порівнянні з довоєнними творами у ліричних фрагментах зі збірки „Золота Липа” увиразнюється імпресіоністична стильова манера (прийом синестезії зорових, слухових та інших вражень), посилюється лаконізм, символічна насиченість, ліризм та настроєвість. Ліризму автор досягає насамперед завдяки психологічному саморозкриттю „я”-оповідача. Це цілком безфабульні твори, автор зосереджує в них увагу на переживаннях оповідача (ліричного героя), його враженнях та асоціаціях. В антивоєнних мініатюрах Б. Лепкий тяжіє до сконденсованого ліричного письма, трагічного світосприйняття, що в українській літературі періоду модернізму було притаманне хіба що В. Стефанику. Автор звертається до екзистенційної проблематики, розкриває трагічну долю біженців (мініатюри „Не виходимо з хати”, „У Шатмарі”, „На ринку”, „Жінка з квіткою”, „Двоє дітей”), серед яких не тільки дорослі, а й діти, порушує проблеми самотності, трагізму, часом навіть абсурдності людського буття. Теми, до яких в українській літературі того часу зверталося багато письменників, Б. Лепкому вдалося розкрити по-новому, відповідно до особливостей свого світобачення та таланту.
У творчості Б. Лепкого початку ХХ ст. виразно простежується імпресіоністична стильова манера. Імпресіоністичні художні засоби у письменника поєднуються з прийомами реалізму, символізму, неоромантизму, створюється синкретичний індивідуальний стиль автора, що найбільше проявився у повістях Б. Лепкого з життя західноукраїнської інтелігенції.
У 20-х роках ХХ ст. Б. Лепкий створює великі прозові полотна, що утворюють своєрідний тематично-стильовий цикл повісті з життя західноукраїнської інтелігенції: „Під тихий вечір”, „Зірка”, „Веселка над пустарем”. У порівнянні з новелістикою повісті письменника майже не привертали уваги критики, а між тим у цих творах, як і в малій прозі, втілилися особливості лірико-імпресіоністичного таланту митця.
Повісті Б. Лепкого відбивають процес подальших жанрово-стильових пошуків прозаїка. У повісті „Під тихий вечір” автор втілює концепцію історика В. Липинського про зближення польської аристократії з українським народом, повернення шляхти до рідного коріння. Нездійсненна на той час ідея знайшла у творі Б. Лепкого оригінальну мистецьку реалізацію. Тут поєдналися елементи реалістичної, імпресіоністичної та символічної поетик. Цілком модерним є хронотоп повісті, автор зосереджується не стільки на подієвому сюжеті, скільки на процесі психологічного переродження головної героїні графині Христини. Ліричного забарвлення твору надає історія кохання Христини і лікаря Михайла.
Важливе функціональне навантаження в повісті „Під тихий вечір” виконують картини природи. Пейзаж уже не просто суголосний або контрастний до почуттів персонажів, він стає одухотвореним, постає окремим самостійним персонажем. Б. Лепкий використав здобутки модерної літератури, зокрема у повісті присутні риси інтелектуального роману ідей (окремі персонажі є живим утіленням певних філософських ідей, твір насичений дискусіями на філософсько-інтелектуальні теми), а також структурні елементи ідилії (понадчасова та понадпросторова сутність, єднання людини і природи, ліризовані картини кохання). Увага до імпресіоністичних пейзажів, нюансування почуттів героїв дозволяють говорити про типологічну спорідненість повісті „Під тихий вечір” із творами норвезького імпресіоніста Кнута Гамсуна „Пан”, „Вікторія”, у яких на першому плані також розвиток переживань закоханих.
Повість „Зірка” твір, за тематикою цілком новаторський в українській літературі. Б. Лепкий уперше звертається до теми повоєнного становища колишніх січових стрільців, яких доля розкидала по всіх усюдах. Як і в новелах, у повісті „Зірка” письменник використовує імпресіоністичний принцип зображення крізь призму сприйняття персонажа. Однак у більшому за обсягом творі співвідношення різних точок зору, оцінок складніше, ніж у новелі. Авторські оцінки тут відіграють значно більшу роль, та все ж переважно події ми сприймаємо через кут зору головного персонажа Петра Пилипця, що дозволяє повніше розкрити психіку колишнього сотника, особливості його світобачення.
У творі автор порушує складну психологічну проблему віднаходження людиною смислу свого буття, що її як найважливішу в житті людини трактує філософ та психіатр В. Франкл. Пилипець перебуває у стані психічної кризи, він не знаходить свого місця у повоєнному житті, відчуває себе зайвим. Тема зайвої людини, піднята у повісті, наближає твір Б. Лепкого до цілого пласту української й світової прози, де порушуються подібні проблеми (А. Головко, М. Хвильовий, Г. Михайличенко, Е. М. Ремарк, Й. Рот, Е. Хемінгвей та інші).
Композиція повісті „Зірка” відповідно до настанов імпресіонізму фрагментарна, мозаїчна, відбиває розвиток переживань головного персонажа від зневіри до оптимізму, до віднаходження свого місця у житті. Смисл буття Пилипець вбачає у творчій праці та коханні до дівчини Марії Кленівни (сюжетна лінія розвитку почуття кохання між Петром і Марією надають творові меланхолійного ліричного забарвлення). Таким чином, Б. Лепкий творить цілком новий тип імпресіоністичного героя, загалом не характерного для української імпресіоністичної прози 20-х рр. ХХ ст. Якщо герої більшості письменників цього періоду так і не знаходять позитивних цінностей у своєму житті, часто обирають смерть, стають самогубцями (наприклад, герої М. Хвильового), то персонаж Б. Лепкого зумів перебороти зневіру, утвердити оптимістичне світобачення. В такому трактуванні проблеми „Зірка” кореспондує з романом К. Гамсуна „Голод”, головний герой якого теж проходить чимало випробувань, доки знаходить психічну рівновагу.
Важливу роль у повісті „Зірка” відіграє музика. Сотник Пилипець за фахом і покликанням музикант, тому навколишнє часто сприймає через категорії музики, а свої почуття виливає через музичні образи, асоціації, ритми. Таким чином, музика визначає структурність повісті, є основою концепції людини, засобом характеротворення. Така інтерпретація музики в поєднанні із настроєвими картинами природи створює поліфонічне звучання повісті (подібний прийом в українській літературі зустрічаємо і в прозі О. Кобилянської).
Повість Б. Лепкого „Зірка” органічно поєднала актуальність національно-патріотичної теми з модерними пошуками у сфері подальшого вдосконалення засобів змалювання духовного світу людини.
„Веселка над пустарем” остання зі своєрідного циклу повістей про галицьку інтелігенцію. У порівнянні з іншими двома творами, тут дещо послаблюється лірико-імпресіоністичне начало, натомість більш дієвими стають принципи реалістичної поетики. Імпресіоністичні художні засоби, притаманні новелістиці та попереднім повістям митця, домінують у сюжетній лінії кохання головних героїв.
Важливе значення у розкритті переживань і почуттів персонажів у повісті „Веселка над пустарем” відіграють пейзажні картини, більшість із яких виконані в імпресіоністичній манері: зображуються крізь призму сприйняття персонажів, подані в динаміці, русі. Автор заглиблюється у внутрішній світ Шагая і Гані, детально відтворює почуття й переживання героїв у їх зародженні та розвитку. Митець за допомогою внутрішнього монологу, в якому присутні різні голоси, прагне передати психічне роздвоєння, сумніви персонажів. Значну увагу в повісті приділено дослідженню психіки людини в кризових ситуаціях (епізод із втечею від вовків, сцена біля глинокопу), взаємодії свідомості та індивідуального й колективного підсвідомого (сон Шагая, відчуття духовного зв'язку із загиблою Варською). Звернення письменника у своїй творчості до раціональних та ірраціональних (містичних) сторін життя свідчить про те, що митець чутливо реагував на філософсько-світоглядні пошуки доби.
Б. Лепкий утверджує в творі ідею гармонійного поєднання громадського та особистого як запоруки досягнення щастя. Поєднання елементів реалізму з художніми прийомами психологічного імпресіонізму надають повісті „Веселка над пустарем” неповторного стильового звучання.
Аналіз лірико-імпресіоністичної прози Б. Лепкого дозволяє нам заперечити погляд, згідно з яким Б. Лепкого трактувався як письменник другорядний у літературному процесі кінця ХІХ початку ХХ ст. Твори митця засвідчують, що його проза розвивалася в руслі ідейно-стильового оновлення українського письменства згаданого періоду. Б. Лепкий органічно поєднав у своїй творчості літературні традиції, елементи фольклору зі здобутками європейського модернізму, що в сукупності з особливостями світогляду та натури митця зумовило народження індивідуального неповторного лірично-імпресіоністчиного стилю письменника. Аналізована нами проза Б. Лепкого збагатила українську літературу новими темами, проблемами, художніми засобами та прийомами, сприяла органічному входженню нашого письменства у контекст світової літератури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Агеєва В. П. Жіночий простір : феміністичний дискурс українського модернізму : монографія / Віра Агеєва. К. : Факт, 2003. 320 с.
2. Агеєва В. П. Імпресіоністична поетика Михайла Коцюбинського / Віра Агеєва // Слово і час. 1994. №910. С. 1117.
3. Агеєва В. П. Ритм як засіб подолання фабули / Віра Агеєва // Слово і час. 1997. №10. С. 3644.
4. Агеєва В. П. Українська імпресіоністична проза / Віра Агеєва. К. : б/в ; 1994. 160 с.
5. Андреев Л. Г. Импрессионизм / Леонид Андреев. М. : Издательство Московского государственного университета, 1980. 250 с.
6. Антонюк Н. Таємниця Кнута Гамсуна / Н. Антонюк // Гамсун К. Вибрані твори. Львів : б/в ; 2000. С. 621.
7. Бабич С. В. Реінтерпретація готичної естетики / Сергій Бабич // „Камінний господар” Лесі Українки та феномен Середньовіччя : зб. наук. праць / за ред. Я. Поліщука та А. Криловець. Рівне : Перспектива, 1998. С. 4150.
8. Баглай Й. О. Роль театрального мистецтва у піднесенні національної свідомості українців Закарпаття в 20-30-х роках / Й. О. Баглай // Українські Карпати : матеріали міжнародної наукової конференції „Українські Карпати : етнос, історія, культура” (Ужгород, 26 серпня 1 вересня 1991 р.). Ужгород : Карпати, 1993. С. 1319.
9. Балашов Н. И. Алоизиюс Бертран и рождение стихотворений в прозе / Николай Балашов // Бертран А. Гаспар из тьмы. М. : Наука, 1988. С. 235284.
10. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет / М. М. Бахтин. М. : Художественная литература, 1975. 502 с.
11. Бергсон А. Два источника морали и религии. / Анри Бергсон ; пер. с фр. М. : Канон, 1994. 124 с.
12. Бергсон А. Вступ до метафізики (уривки) / Анрі Бергсон // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки / за ред. М. Зубрицької. Львів : Літопис, 2002. С.7383.
13. Бердяев Н. А. Кризис искусства [репр. изд. 1918 г.] / Николай Бердяев М. : СП Интерпринт, 1990. 48 с.
14. Бетко І. П. Біблія як джерело ідей у творчості Лесі Українки / Ірина Бетко // Слово і час. 1992. №3. С. 2836
15. Беч Т., Гаєвська Н. Первинні моделі стилю малої прози Богдана Лепкого / Т. Беч, Н. Гаєвська // Творчість Богдана Лепкого в контексті європейської культури ХХ століття : матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 125-річчю від дня народження письменника / За ред. М.П.Ткачука. Тернопіль : ТДПУ, 1998. С. 188191.
16. Бігун О. А. Поезія в прозі у французькій та українській літературах кінця ХІХ початку ХХ ст. До проблеми жанру / Ольга Бігун // Література. Фольклор. Проблеми поетики : збірник наук. праць / відп. ред. А. В. Козлов. К. : Твім інтер, 2007. Випуск 28. Ч. 1. С. 348357.
17. Білецький Л. Поет туги і смутку / Л. Білецький // Лепкий Б. Під тихий вечір. Вінніпег : Тризуб, 1953. С. 518.
18. Білик Н. І. Богдан Лепкий. Життя і діяльність / Надія Білик Тернопіль : Джура, 2001. 172 с.
19. Білик Н. І. Із культурологічної спадщини Богдана Лепкого / Надія Білик // Теорія літератури, компаративістика, україністика : збірник наукових праць. Випуск 19. Тернопіль : Підручники і посібники, 2007. С. 271 277.
20. Білик Н. І., Гавдида Н. І. Богдан Лепкий : відомий і невідомий / Н. Білик, Н. Гавдида // Лепкий Б. Вибрані твори : У 2 т. / [упорядкув. та передм. Н.І.Білик, Н.І.Гавдиди ; прим. Н.І.Білик]. К. : Смолоскип, 2007. Т. 1. С. 748.
21. Болдижар М. М. Закарпаття в політиці Чехословаччини та Угорщини після Першої світової війни / Михайло Болдижар // Закарпаття в політиці Чехословаччини та Угорщини між світовими війнами : матеріали наукової конференції. Грудень 2000 року. Ужгород Кошице, 2001. С. 411.
22. Бордуляк Т. Г. Для хорого Федя / Тимофій Гнатович Бордуляк // Бордуляк Т. Твори : оповідання, поезії, листи / [упоряд., передм. та прим. О. Засенка]. К. : Дніпро, 1988. С. 163168.
23. Бретон А. Манифест сюрреализма / Анри Бретон ; пер. с франц. // Называть вещи своими именами : програмные выступления мастеров западноевропейской литературы ХХ в. / [сост. Л. П. Андреев ; под. ред. и с предисл. Л. П. Андреева]. М. : Прогресс, 1986. С. 4553.
24. Будний В. Магеллан українського модерну („Слово про критику” І.Франка в контексті літературної доби) / В. Будний // Дзвін. 2006. №8. С. 122129.
25. Букачик В. М. Гетеродієгетичний наратив у повісті Б.Лепкого „Зірка” / Віра Букачик // Наукові записки. Серія : Літературознавство. Тернопіль : ТНПУ, 2004. Випуск ХV. С. 3653.
26. Букачик В. М. Гомодієгетичний наратив у повісті „Казка мойого життя” / Віра Букачик // Наукові записки. Серія : Літературознавство. Тернопіль : ТДПУ, 2003. Випуск ХІІІ. С. 1027.
27. Буркалець Н. В. Поетика малої прози Богдана Лепкого : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.06 „Теорія літератури” / Н. В. Буркалець К., 1999. 20 с.
28. Буркалець Н. В. Ритм прози Богдана Лепкого / Наталія Буркалець // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство : збірник наук. праць. Випуск VІІ. Рівне : РДГУ, 1999. С. 113118.
29. Буркалець Н. В. Форми психологічного аналізу в новелістиці Богдана Лепкого / Наталія Буркалець // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство : збірник наук. праць. Випуск ХІІ. Рівне : Перспектива, 2002. С. 98104.
30. Буркалець Н. В. Художні функції пейзажу в малій прозі Богдана Лепкого / Наталія Буркалець // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство : збірник наук. праць. Випуск VІІІ. Рівне : РДГУ, 1999. С. 138 142.
31. Буркалець Н. В. „Штука для життя” (Богдан Лепкий) / Наталія Буркалець // Слово і час. 1999. №2. С. 4647.
32. Василишин Я. Психолого-філософська основа малої прози Богдана Лепкого / Ярослав Василишин // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Випуск 2. Івано-Франківськ : Плай, 1997. С. 114 118.
33. Васильченко С. В. Басурмен / Степан Васильченко // Васильченко С. Оповідання. Повісті. Драматичні твори / [упоряд. і прим. Н. Шумило ; вступ. стаття Б. Деркача]. К. : Наукова думка, 1988. С. 206211. (Бібліотека української літератури).
34. Вороний М. Український альманах. Відозва / Микола Вороний // Літературно-науковий вісник. 1901. Т. 16. Кн. 11. С. 14.
35. Гамсун К. Вибрані твори / Кнут Гамсун. Львів, 2000. 397 с.
36. Гловацька К. І. Міфи Давньої Греції / Катерина Гловацька / [наук.керівник вид. та авт. передмови А. О. Білецький]. Вид. 4-те, доп. К. : Веселка, 1991. 364 с. ; [іл].
37. Головко А. В. Пилипко / Андрій Головко // Головко А. Твори : У 5 т. Т. 1 / [редактор тому І. Дзеверін]. К. : Дніпро, 1976. С. 94 105.
38. Головко А. В. Червоний роман / Андрій Васильович Головко // Головко А. Твори : У 5 т. Т. 1 / [редактор тому І. Дзеверін]. К. : Дніпро, 1976. С. 3366.
39. Голод Р. Б. Іван Франко та літературні напрями кінця ХІХ початку ХХ століття / Роман Голод. Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2005. 284 с.
40. Голомб Л. Г. Новаторські тенденції в українській літературі кінця ХІХ перших десятиліть ХХ ст. / Лідія Голомб. Ужгород : Ґражда, 2006. 296 с.
41. Голомб Л. Г. Питання розвитку української поезії в літературознавчій концепції Б.Лепкого / Лідія Голомб // Богдан Лепкий видатний український письменник : збірник статей та матеріалів наук. конференції, присвяченої 120-річчю від дня народження письменника / відп. ред. Р. Т. Гром'як, М. П. Ткачук. Тернопіль : б/в ; 1993. С. 1323.
42. Горак Р. Д. Трагедія Богдана Лепкого / Роман Горак // Дзвони. 1990. №10. С. 7186.
43. Горблянський Ю. На підступах до „прози ідей” / Юрій Горблянський // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство : збірник наукових праць. Випуск VІІ. Рівне : РДГУ, 1999. С. 4455.
44. Грушевський О. Богдан Лепкий / Олександр Грушевський // Грушевський О. З сучасної української літератури : начерки і характеристики. К. : б/в ; 1909. С. 127131.
45. Гундорова Т. І. ПроЯвлення Слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація / Тамара Гундорова. Львів : Літопис, 1997. 297 с.
46. Демченко І. А. Особливості поетики Ольги Кобилянської / Ірина Демченко. К. : Твім інтер, 2001. 206 с.
47. Денисюк І. О. Розвиток української малої прози ХІХ початку ХХ століття / Іван Денисюк. Науково-видавниче товариство „Академічний експрес”. Львів, 1999. 280 с.
48. Денисюк І. О. Українська новелістика кінця ХІХ початку ХХ століття / Іван Денисюк // Українська новелістика кінця ХІХ початку ХХ ст. : Оповідання. Новели. Фрагментарні форми (ескізи, етюди, нариси, образки, поезії в прозі) / [упоряд. і прим. Є. Нахліка]. К. : Наукова думка, 1989. С. 526.
49. Дзись Т. Йозеф Рот і Богдан Лепкий : типологічні відповідності у творах „Втеча без кінця” і „Зірка” / Тарас Дзись // Наукові записки. Серія : Літературознавство. Тернопіль : ТНПУ, 2004. Випуск ХV. С. 316336.
50. Євшан М. Богдан Лепкий / Микола Євшан // Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика / упор. Н. Шумило. К. : Основи, 1998. С. 188194.
51. Євшан М. Боротьба генерацій і українська література / Микола Євшан // Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика / упор. Н. Шумило. К. : Основи, 1998. С. 4553.
52. Євшан М. Поезія безсилля / Микола Євшан // Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика / упор. Н. Шумило. К. : Основи, 1998. С. 5458.
53. Євшан М. Суспільний і артистичний елемент у творчості / Микола Євшан // Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика / упор. Н. Шумило. К. : Основи, 1998. С. 1825.
54. Єфремов С. О. В поисках новой красоты (Заметки читателя) / Сергій Єфремов // Єфремов С. О. Літературно-критичні статті. К. : Дніпро, 1993. С. 48120.
55. Єфремов С. О. Історія українського письменства / Сергій Єфремов. К. : Femina,1995 / за ред. М. К. Наєнка. 688 с.
56. Єфремов С. О. На мертвой точке (Заметки читателя) / Сергій Єфремов // Єфремов С. Вибране : Статті. Наукові розвідки. Монографії / НАН України, Інститут літератури ім. Т. Шевченка / [упоряд., передм. та прим. Е. Соловей]. К. : Наукова думка, 2002. С. 56100.
57. Женетт Ж. Повествовательный дискурс / Жерар Женетт ; пер. с фр. Н. Перцова // Женетт Ж. Фигуры : В 2 т. Т.2 М. : Изд-во им. Сабашниковых, 1998. С. 60280.
58. Жулинський М. Г. Богдан Лепкий / Микола Жулинський // Жулинський М. Із забуття у безсмертя : сторінками призабутої спадщини. К. : Дніпро, 1990. С. 8185.
59. Журавлі повертаються... : з епістолярної спадщини Богдана Лепкого / [упоряд., авт. передмови, прим. і коментарів В. Качкан]. Львів, 2001. 920 с.
60. Журба С. С. Художній світ української імпресіоністичної пові