ДРАМАТУРГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ: СИСТЕМА КОНФЛІКТІВ І ХАРАКТЕРІВ

brief description

Міністерство освіти і науки України
Прикарпатський національний університет
імені Василя Стефаника

На правах рукопису
УДК 82-2: 821.161.2-054.72 XX”

Семак Оксана Іванівна

ДРАМАТУРГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ: СИСТЕМА КОНФЛІКТІВ І ХАРАКТЕРІВ

10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор Хороб С.І.

Івано-Франківськ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . 3

РОЗДІЛ 1. ФЕНОМЕН ДРАМАТУРГІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

. .10

1.1.

Проблемно-тематична інтерпретація національної ідентичності . . .

. .10

1.2.

Національне і загальнолюдське в ідейно-естетичному вираженні. .

. .37

1.2.1.

Ідеї національно-державницького спрямування. . . . . . . . . . .

. 43

1.2.2.

Ідеї екзистенційного спрямування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . 50

1.3.

Стильова еволюція від реалізму до театру абсурду”. . . . . . . . . .

. 55

Висновки до першого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . 75

РОЗДІЛ 2. КОНФЛІКТ ЯК ДЕТЕРМІНУЮЧИЙ МЕХАНІЗМ
ОЗНАЧЕННЯ ВНУТРІШНЬОЇ БУДОВИ ДРАМАТИЧНИХ ТВОРІВ.

. 77

2.1.

Вплив колізії особистісного змісту на композицію драматичних творів другої і третьої хвилі еміграції. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. 77

2.2.

Реконструкція жанрових ознак драматичних творів з історичним та соціально-побутовим конфліктом. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. 96

2.3.

Суспільно-політичний конфлікт: посилення внутрішнього
драматизму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. 117

Висновки до другого розділу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. 136

РОЗДІЛ 3. ХУДОЖНЯ РЕАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ ХАРАКТЕРУ: АВТОРСЬКА СТРАТЕГІЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. 138

3.1.

Ремарка як інструмент передачі етнокультурної ідентичності . . . . .

138

3.2.

Монолог як засіб вираження генези національної душі . . . . . . . . . .

. 157

3.3.

Відображення впливу інокультур на національний характер у діалогічному мовленні персонажів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

.177

Висновки до третього розділу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. 199

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. 201

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. 207

ВСТУП
Актуальність дослідження. Сьогодення у його політичному, соціально-економічному та культурному вимірах видається доволі проблематичним. Очевидною на всіх рівнях життєздійснення людини є антропологічна криза, в якій вона опинилася внаслідок нівелювання власної духовної природи, втрати духовних орієнтирів самовизначення та саморозвитку. Загалом же ці орієнтири репрезентують духовну культуру національної спільноти, яку впродовж свого життя вона збагачує власною творчою активністю.
Літературна спадщина є багатогранним унікальним феноменом української культури. У ній оприявлюэться глибинна природа української душі, неповторна у своїй сутності. Річ ясна, кожна історична епоха здійснює певні корективи, збагачуючи літературу новим (інколи доволі драматичним) життєвим досвідом нації. В загальному сенсі нація є тим цілим, що його пізнаємо через частини різновиди національного буття; і навпаки: різновиди національного буття (наприклад, художня література) є тими частинами, що їх повноцінно зрозуміти можемо, лише враховуючи ціле національне буття (націю) [64, с.39]”.
Після відновлення української державності сучасне літературознавство отримало можливість оцінити творчі здобутки українських митців ХХ ст., здолавши ідеологічну обмеженість та інтегрувавши творчу спадщину вітчизняних та зарубіжних українських письменників. Драматургія української діаспори важливе самобутнє доповнення материкової української літератури, без якого неможливо оцінити її місце серед літературних надбань народів світу та отримати цілісне концептуальне уявлення про українську літературу ХХ ст.
Література діаспори першої половини ХХ століття творилася письменниками трьох хвиль еміграції: тих, які покинули Україну на зламі ХІХ-ХХ століть, після приходу радянської влади та після завершення Другої світової війни. Маючи різний суспільний та мистецький досвід, різні ідеологічні переконання, драматурги дали читачам зразки всіх літературних напрямків від символізму Є.Карпенка, ОлександраОлеся та Л.Мосендза до неоромантизму Ю. Липи, романтичного реалізму І.Багряного, Ю.Тиса, експресіонізму Ю.Косача, театру абсурду” І.Костецького. Спільним для драматургів було прагнення зберегти та виявити національну ідентичність українців у літературний спосіб, що за умов вимушеної еміграції стало єдиною можливістю компенсації потреби в любові та приналежності до рідної землі, спроможності бути активним творцем її історії.
Сьогодні літературна спадщина діаспори ХХст. здобула шанс комплексного системного вивчення та стала предметом пильної уваги українських учених: О.Астаф’єва, Р.Гром’яка, В.Гуменюка, В.Дончика, М.Жулинського, Л.Залеської-Онишкевич, М.Зубрицької, М.Ільницького, Г.Костюка, М.Ласло-Куцюк, Н.Малютіної, Р.Мовчан, В.Моренця, І.Набитовича, Д.Нитченка, В.Панченка, Ф.Погребенника, Р.Радишевського, Т.Салиги, Л.Скорини, А.Ткаченка, С.Хороба та ін.
Вивчення особливостей літературної спадщини діаспори першої половини ХХ ст. передбачає глибинний аналіз особливостей впливу самого фактору еміграції на творчий процес літераторів. Науковці обґрунтовують причини гетерогенічності української літератури (Р.Гром’як), встановлюють спільні критерії вивчення творів українських зарубіжних письменників (Л.Скорина), простежують родо-жанрову динаміку драматургії (Н.Малютіна), означують художні особливості поетики драматургів (М.Балаклицький) та ін.
Багато творів, написаних за межами України, десятиліттями не друкувалися в Україні, хоча вони й були відомими в окремих колах. Важливе значення в дослідженні малознаних архівних драматичних творів першої половини ХХс. (Є.Карпенка, Олександра Олеся, С.Черкасенка, Ю.Липи, І.Костецького, Ю.Косача, Л.Коваленко) мають наукові праці Л.Залеської-Онишкевич, Н.Малютіної, Р.Радишевського, С.Хороба.
Вагомими є дослідження таких літературознавців діаспори, як Ю.Шерех (Шевельов), Г.Костюк, Д.Донцов, Д.Нитченко, Л.Рудницький, Яр Славутич та ін. Зокрема, Ю.Шерех, вивчаючи літературний процес періоду МУРу, зосереджує увагу на формуванні нових стильових систем та подає авторську концепцію національно-органічного стилю. Г.Костюк досліджує поетику творів В.Винниченка, І.Багряного, створених за межами материкової України, прослідковуючи схожі ідейно-тематичні тенденції. Д.Донцов обґрунтовував свій погляд на літературу еміграції, опираючись на створену ним естетику трагічного оптимізму”, і саме з цього погляду оцінив творчість І.Костецького, Ю.Косача, Л.Моседза, С.Черкасенка, підкреслюючи значення літератури еміграції у відродженні духу нації.
Серед спроб дослідження характеру драматичних творів першої половини ХХ століття особливу увагу привертають праці А.Матющенко та В.Працьовитого, які презентують неупереджений науковий підхід до драматичного зображення людини перших десятиліть минулого століття. В.Працьовитий вивчає категорію національного характеру як самодостатню естетичну категорію в драматургії 20-их початку 30-их років, розкриває ментальну природу характеру українця. А.Матющенко, аналізуючи творчість В.Винниченка в аспекті внутрішнього конфлікту героя, узагальнює глибинний зміст цього конфлікту як самовизначення особистості через екзистенційний та соціально-етичний вибір.
Попередньо проведений аналіз наявних у вітчизняному літературознавстві досліджень драматургії української діаспори першої половини ХХ століття водночас засвідчив необхідність зусібічного вивчення стилю та поетики творів діаспори, недостатню з’ясованість історико-літературних проблем. Засобом розкриття останніх, а також реалізації комплексу ідей творів залишається така ідейно-естетична категорія, як конфлікт. Дослідження системи конфліктів, практики їх втілення драматургами діаспори дозволяє відтворити реальну картину літературного процесу за межами України, сприяє глибшому пізнанню як змісту, так і форми творів. Тому існувала необхідність наукового аналізу системи конфліктів та характерів драматургії діаспори як у структурі певних творів, так і на рівні загального ідейно-естетичного явища.
Важливим залишалося питання поєднання здобутків зарубіжного літературознавства з національними традиціями та застосування відповідних дослідницьких прийомів через багатоаспектність, складність і своєрідність літературної спадщини, яка твориться на пограниччі націй і держав.
Все це зумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження здійснювалося в контексті тематичних науково-дослідних робіт кафедри української літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника: Література української діаспори 20-х 50-х років ХХ століття”, Розвиток західноукраїнського літературного процесу кінця ХІХ початку ХХ століття: художні традиції і тенденції” (номер державної реєстрації 0106U002244).
Об’єкт дослідження драматургія української діаспори першої половини ХХ століття.
Предмет дослідження система конфліктів і характерів, властивих драматургії української діаспори першої половини ХХ століття.
Мета дослідження полягає у вивченні та систематизації конфліктних конструкцій та виокремленні характерів у драматичних творах української діаспори першої половини ХХ століття.
Відповідно до поставленої мети вирішувалися такі завдання:
дослідити проблемно-тематичний аспект драматургії діаспори першої половини ХХ століття, визначаючи систематику конфліктів і характерів;
з’ясувати питання ідейно-естетичної наповненості драматургії української діаспори досліджуваного періоду і функціонування у ній категорії конфлікту і характеру;
виявити стильову еволюцію драматургії діаспори першої половини ХХ століття у зв’язку з модифікацією конфлікту і характеру;
вивчити взаємодію конфлікту та композиції п’єс другої та третьої хвилі еміграції;
простежити вплив історичного та соціально-побутового конфлікту на функціонування жанрів;
окреслити взаємообумовленість конфлікту і драматичної дії;
висвітлити функціонування ремарки як засобу розширення категорії характеру у драматургії української діаспори означеного періоду;
дослідити функцію монологу у створенні авторської концепції національного характеру;
осмислити роль діалогу в ілюстрації етнокультурної ідентичності.
Теоретико-методологічну основу дослідження утворили праці з філософії та естетики українських та європейських науковців (М.Бахтіна, А.Бергсона, Г.Гадамера, Е.Фромма, Д.Чижевського, К.-Г.Юнга), розвідки з питань поетики (Р.Гром’яка, А.Матющенко, М.Моклиці, М.Неврлого, А.Погрібного, В.Працьовитого, І.Франка, В.Халізєва, С.Хороба). У роботі використано наукові дослідження проблем української літератури в діаспорі першої половини ХХ століття (М.Балаклицького, Т.Гундорової, В.Дончика, С.Єфремова, Л.Залеської-Онишкевич, М.Ільницького, Г.Костюка, М.Ласло-Куцюк, Н.Малютіної, С.Павличко, Л.Рудницького, Т.Салиги, Л.Скорини, О.Слоньовської та ін.)
У дисертаційній роботі як основний використано метод комплексного текстологічного аналізу, який сприяв з’ясуванню особливостей характерів та конфліктів на змістовому та формотворчому рівнях. Герменевтичний метод, який передбачає тлумачення драматичних творів діаспори у філософському, психологічному та психоаналітичному контексті, дав змогу максимально розкрити проблемно-тематичний аспект. Вивчення взаємозв’язку конфлікту і композиції, конфлікту і драматичної дії, конфлікту і жанру пов’язане з методами синтезу та аналізу. Використання біографічного та психологічного методу детерміноване необхідністю вивчення ідейно-естетичного аспекту драматургії. Зіставний метод використаний для виявлення зв’язків із західноєвропейською драматургією.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є однією із перших спроб дослідження конфліктів і характерів драматургії діаспори першої половини ХХ століття. Комплексно та системно вирішується питання ідейно-естетичної наповненості конфлікту.
Елементи наукової новизни дисертації виявляються в аналізі творів окремих драматургів-емігрантів, досі ще не знайомих читацькому загалу через призму діалектичного поєднання конфлікту та характеру, в осмисленні світоглядних засад творчості письменників та виокремленні стильових домінант.
Практичне значення. Робота відкриває можливості для подальшого вивчення драматургії діаспори в українській літературі. Результати дослідження можуть бути використані в процесі викладання курсів історії української літератури для студентів філологічних факультетів вищих навчальних закладів, при написанні курсових, дипломних, магістерських робіт, навчальних посібників.
Апробація результатів дослідження. На тему дисертації виголошено доповіді та повідомлення на наукових конференціях у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (2004-2009рр.), Міжнародній науковій конференції Українська філологія: школи, постаті, проблеми” (Львів, 2008), Всеукраїнській науковій конференції Література української діаспори у світовому історико-культурному контексті” (Херсон, 2009).
Основні положення дисертації викладено у публікаціях:
1. Аксіологічні мотиви у драматургії української діаспори (на матеріалі п’єс Івана Багряного, Ігоря Костецького та Іларіона Чолгана) // Вісник Прикарпатського у-ту. Філологія (літературознавство). Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2007. Вип. ХІІІ-ХІV. C.209-212.

2. Проблемно-тематичний діапазон драматургії діаспори першої половини ХХ століття // Українознавчі студії. Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2007-2008. Вип. 8-9. С.237-245.
3. Стильова еволюція: від реалізму до театру абсурду” // Вісник Прикарпатського у-ту. Філологія (літературознавство). Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2008. Вип. ХV. C.147-151.
4. Ремарка як засіб конструювання характерів драматургії ( на матеріалах творів М.Чирського, Ю.Липи, В.Чапленка) // Наукові записки. Серія: Літературознавство. Тернопіль: ТНПУ, 2008. Вип.25. С. 253-263.
5. Семак О. Вияв національної ідентичності у діалогічному мовленні персонажів у драматичних творах діаспори першої половини ХХ ст. (на матеріалах творів Петра Ківшенка, Миколи Струтинського, Людмили Коваленко) / О.І.Семак // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. К: Державне підприємство Інформаційно-аналітичне агенство”, 2009. Вип.16. С.262-272.
6. Семак О. Монолог як засіб характеротворення у комедійних жанрах української діаспори першої половини ХХ ст. (на матеріалах творів Іларіона Чолгана та Василя Чапленка / О.І.Семак // Сучасний погляд на літературу. К: Державне підприємство Інформаційно-аналітичне агенство”, 2009. Вип.12. С.10-19.
Додаткові публікації

1. Семак О. Климишин О. Творчість як спосіб репрезентації духовної природи особистості / О.І.Семак О.І.Климишин // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2008. Вип. Х. С.170-176.

bibliography

ВИСНОВКИ
У нашому дослідженні шляхом розкриття ідейно-естетичної категорії конфлікту та характерів драми зроблено конкретні висновки про особливість драматургії діаспори першої половини ХХ століття. Зокрема:
1. Тематичну наповненість конфлікту творів діаспори першої половини ХХ ст. обумовлюють дві групи детермінантів. Перша об’єктивні обставини, які за своєю проблемністю об’єднують усіх представників діаспори виїзд за кордон, складне політичне та соціально-економічне становище. Друга внутрішній світ письменника, який за своєю індивідуальною природою організації визначає неповторний стиль творчої репрезентації дійсності. Літературні твори діаспори представлені трьома тематичними площинами: історичною (аналіз та зображення історичних подій); особистісно-психологічною (зображення міжособистісних стосунків, особистого життя героїв твору з позиції моралі та духовності); соціальною (відтворення соціально-економічних, соціально-побутових умов життя). Конфлікти української драматургії діаспори включають постановку таких основних питань: особа і тоталітарна система, буття окремої одиниці на тлі усієї нації, пошук життєвих цінностей, стан людини в межовій ситуації.
2. Ідейну основу конфліктів драматургії визначили апріорно задані національні цінності, що сприяли утворенню двох стрижневих груп ідейно-естетичної спрямованості: ідеї національно-державницького спрямування (ідеї незалежності, національної спорідненості, об’єднання України, жінки-берегині роду та ін.) та ідеї екзистенційного спрямування (ідеї усвідомлення власної самості, особистісної свободи, сильної особистості, жертовності та ін.). Рецепція ідей екзистенціалізму призвела до виникнення в українській літературі національного екзистенціалізму, що опирався на філософію ідеї кордоцентризму”.
3. Літературний процес в діаспорі постає як процес стильової інтеріо- та екстеріоризації. Йому притаманна власна стильова еволюція від реалізму до театру абсурду”. З появою другої хвилі еміграції літературний процес набуває особливої стильової динаміки. Етнографічно-побутовий реалізм просвітницького спрямування змінює модернізм, представлений такими художніми течіями, як символізм, експресіонізм, неоромантизм та неореалізм. На початку 30-их простежується феномен повороту до літературних прийомів епохи бароко, що характеризувалася потужним рівнем осмислення людської сутності. Барокова роздвоєність людини була, водночас, відображенням психологічного становища емігрантів, що душею залишилися на батьківщині. Стильовий потенціал бароко став сходинкою до елементів драми абсурду” І.Костецького, сюрреалізму Ю.Косача, неореалізму Л.Коваленко, романтичного вітаїзму І.Багряного, неоромантизму Ю.Липи, екзистенційної драматургії І.Чолгана.
4. Перевага внутрішнього конфлікту над зовнішнім, його укрупнення приводить до зміни композиційної структури драматичних творів. Домінуючим способом розкриття конфлікту, крім вчинків і розмов дійових осіб, виступає мовлення автора. Змінюється первинна функція ремарки, яка за таких умов служить засобом відмежування ступенів розгортання конфлікту і накладає смислові відтінки авторської позиції. Простежується тенденція до використання інтермедій як засобу увиразнення головного конфлікту твору (І.Костецький, Ю.Косач, І.Багряний). Адаптація в драматургії великих епічних форм із глобальним конфліктом спричиняє трансформацію композиції. Впроваджуються прийоми вільної або монтажної композиції, при якій множинність конфліктів окремих епізодів завдяки асоціативно-емоційній зв’язаності творить єдиний конфліктний вузол (І.Чолган, С.Ковбель). Акцентація на ідейно-естетичному навантаженні конфліктного вузла призводить до організації композиції зверху донизу.
5. Категорія конфлікту, яка в першій половині ХХ ст. психологізується, заглиблюється у внутрішній світ персонажів, визначає багатство жанрових утворень драматичних творів діаспори. Ускладнення категорії конфлікту через введення елементів сну, візії породжує розмивання жанрових меж, внаслідок чого в першій половині ХХ ст. жанр трагедії та комедії втрачає однозначне трактування, популярними стають жанри-гібриди (трагіфарс, трагікомедія). Суперечливе розуміння драматургом життя героїв, представлених внутрішніми параметрами, умовна незавершеність конфліктів п’єси вносить невідповідність між жанровою дефініцією та жанровими ознаками п’єси. Формується умовно-побутова мелодрама з психологічно достовірним конфліктом, яка вивищує соціальні та філософські проблеми (П.Ванченко-Писанецький, В.Бабієнко). Змістовна наповненість конфлікту екзистенційними проблемами дає нове життя малим драматичним формам діалогу, драматичній сценці, жарту (В.Петрівський, Л.Коваленко). У свою чергу, комедійний конфлікт, що набув екзистенційного спрямування у п’єсах І.Чолгана, виявляється в нових жанрових підвидах казка-карусель, літературно-драматичне кабаре.
6. У драматичних творах чітко простежується взаємозумовленість структури конфлікту і драматичної дії. Відзначається співіснування традицій реалістичної та модерної драми, що означує конфлікт як зіткнення об’єктивної та суб’єктивної реальностей буття людини. Ідейно-естетичну наповненість конфлікту у творах забезпечує драматична дія, яка об’єднує кілька подієвих планів. Внутрішня і зовнішня дія у п’єсах Ю.Липи, Є.Карпенка, Л.Полтави, М.Ковшуна органічно переплітаються, що сприяє розширенню радіуса конфлікту та надає йому більшої глобальності. Вияв позицій конфліктуючих сторін відбувається посередництвом так званої вербалізованої дії” словесної полеміки, яка демонструє їх ідейне протистояння. Словесна полеміка відображає еволюцію ціннісно-смислової сфери свідомості героїв. Відзначаємо співіснування традицій реалістичної та модерної драми, коли розвиток конфлікту зумовлюють не лише безпосередні дії, а й внутрішня боротьба, протистояння моральних позицій.
7. Проведений аналіз особливостей конструювання національного характеру в драматичних творах першої половини ХХ ст. посередництвом ремарки як засобу увиразнення найтиповіших сутнісних засад характерів персонажів створює підстави для розуміння процесу розширення обсягу драматичного характеру внаслідок функціональних змін ремарки, яка, крім описово-інформаційної, відіграє роль засобу поглибленого розкриття сутнісних особливостей (почуттів, переживань) героїв твору. Змістове наповнення ремарки ідеями становлення людини як представника своєї нації, індивідуальної свободи особистості, національної гідності, сильної особистості та ін. створює умови об’єктивного розкриття характерів у їх авторському задумі. Завдяки ремарці, яка слугує засобом вираження авторського концепту, національний характер у творах І.Багряного, Л.Коваленко, М.Чирського підноситься до символу незнищенності українського народу. У драматичних творах І.Чолгана, В.Софронів-Левицького та В.Чапленка, які мають комедійне спрямування, завдяки введенню ремарки відбувається аналітичне розкриття характеру українця, з коментарем окремих його рис. Становлення характеру через особистісний вибір у межовій ситуації, відображене у п’єсах Ю.Косача, М.Чирського, вимагає додаткових засобів психологізації, до яких входить ремарка. Вона доповнює внутрішній монолог героя, мотивуючи його вчинки. У творах Ю.Липи завдяки ремарці увиразнюється духовне життя індивіда, акцентується увага на релігійності як одвічній цінності, притаманній українському народу.
8. У п’єсах Життя і серце” В.Чапленка, Хожденіє Мамая по другому світу” І.Чолгана, Облога замку” П.Савчука, Сирітські сльози” О.Лугового монологічне мовлення дає можливість чітко виокремити дві площини у конструюванні індивідуальності образів-характерів поєднання загальнолюдського і національного. Причому загальнолюдські риси виступають формою репрезентації національних рис, на яких акцентується увага драматургів як на визначальних. Власне останні репрезентуються авторами як архетипні, які здатні прорватись крізь пласт соціально сформованих, набутих, ідеологічно зручних” рис та визначають екзистенційну вартість конкретної особи.
В конструюванні образів-характерів очевидною є проекція (свідома чи несвідома) внутрішньо-особистісного конфлікту драматургів, породженого психологічними переживаннями від роздвоєння душі між бажаним і дійсним. Відповідно, властивим є наділення персонажів такими рисами, як відчайдушність, меланхолійність. Завдяки монологу, який у п’єсах драматургів третьої хвилі постає як потік свідомості в образах-характерах, об’єктивується факт компенсації комплексу меншовартості”, що є властивим тогочасному українцю. Відповідно, типовими для образів персонажів стає загострене почуття справедливості та кривди, прояв етично-ідилістичного мрійництва з його вірою у прихід рахманного царства правди”, братерства і вселюдських ідей.
9. Образам-характерам властива динамічність, причому ця динамічність є потенційно заданою у спосіб поєднання в образі одного персонажа контрастних якостей (чесність-брехливість, відданість-зрадливість, чуйність-байдужість, патріотизм-зрадництво, працьовитість-лінь), які в процесі розвитку сюжету актуалізуються та ініціюють якісну зміну” персонажа. В окремих творах М.Струтинського, Д.Гунькевича, О.Лугового, М.Чирського відзначається негативний характер особистісних змін окремих персонажів (їх деградація), що певною мірою й становить суть драматичності творів. Різні типи висловлювання ілюструють характер українця та активізацію національного начала (П.Ківшенко Безбатченко”, М.Струтинський Страйк”, Л.Коваленко Ковальчуки”).
Драматичні висловлювання персонажів у творах із соціально-історичною колізією (Ю.Косач Облога”, В.Чапленко Третя сила”, Купідонові стріли”) відображають авторський пошук та конструювання образу національного лідера, здатного об’єднати весь народ. Діалоги персонажів у творах постають як один метадіалог, який акумулює різні точки зору на постать державотворця. Внаслідок наповнення реплік екзистенційним смислом діалоги у драмі-дискусії служать засобом увиразнення та психологізації національного характеру (І.Багряний Moрітурі”, Розгром”). Спостерігається тенденція до введення монологу в діалогічне мовлення при зображенні жіночого характеру як фундаменту сім’ї, як запоруки національної єдності (Ю.Липа Троянда з Єрихону”).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Антологія модерної української драми : антологія / [упорядкув., ст. і прим. Л. Залеської-Онишкевич]. К. Едмонтон Торонто : Вид-во ТАКСОН, 1998. 532 с.
2. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. : антологія / [упорядкув., ст. і прим. М. Зубрицької]. Львів : Літопис, 2002. 831 с.
3. Агеєва В. Поетика парадокса / В. Агеєва. К. : Факт, 2006. 432 с.
4. Аникст А.А. Теория драмы на Западе во второй половине ХІХ в. / А.А. Аникст. М. : Наука, 1988. 505 с.
5. Аникст А.А. Теория драмы от Аристотеля до Лессинга / А.А. Аникст. М. : Наука, 1967. 455 с.
6. Астаф’євО. Лірика української еміграції: еволюція стильових систем / О. Астаф’єв. К. : Смолоскип, 1998. 313 с.
7. Астаф’євО. Інтелектуальність як літературна стратегія / О. Астаф’єв. // Дивослово. / [редкол. : С.Гречанюк та ін.] 2000. № 2. С.5-7.
8. Астаф’євО. Стилі української еміграції: естетика тотожності / О. Астаф’єв // Українська мова та література в школі. / [редкол. : Л.Скуратівський та ін.] 2000. № 4 С. 1-2.
9. Арістотель. Поетика / Арістотель К. : Мистецтво, 1967. 134 с.
10. Бабієнко В.В. Між бурливими хвилями : [драма] / Василь Бабієнко. Нью-Йорк, 1924. 39 с. (Першотвір).
11. Багряний І. Тигролови. Морітурі : [роман, драматична повість] / Іван Багряний. К. : Наукова думка, 2005. 363 с. (Першотвір).
12. Багряний І. Розгром : [повість-вертеп] / Іван Багряний. Б.м. : Прометей, 1948. 125 с. (Першотвір).
13. Багряний І. Вибрані твори: в 2 т. / Іван Багряний . К. : Юніверс, 2006. (Першотвір).
Т.1. 2006. 582 с.
14. Балаклицький М. Нова релігійність” Івана Багряного / Микола Балаклицький. К : Смолоскип, 2005. 167 с.
15. Балухатый С. Вопросы поетики / С. Балухатый. Л. : ЛГУ, 1990. 320 с.
16. Барабан Л. Іларіон Чолган відомий і невідомий / Л. Барабан. // Cлово і Час. / [редкол. : Л.Скупейко та ін.] 2000. № 10. С.48-51.
17. Баррі П. Вступ до теорії: літературознавство та культурологія / П. Баррі. К. : Смолоскип, 2008. 360 с.
18. Бахтин М. М. Эпос и роман (О методологии исследования романа) / М.М. Бахтин. С.-Пб. : Азбука, 2000. 304 с.
19. Бахтин М. М. Проблемы литературы и естетики / М. М. Бахтин. М. : Искусство, 1996. 234 с.
20. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин. М: Искусство, 1979. 444 с.
21. Безпечний І. Теорія літератури / І. Безпечний. Канада. Торонто : Молода Україна, 1984. 304 с.
22. Бентли Э. Жизнь драмы / Э. Бентли. М : Искусство, 1978. 368 с.
23. Бергсон А. Опыт о непосредственных данных сознания: собрание починений: в 4 т. / А. Бергсон. М. : Московский клуб, 1992.
Т.1. 1992. 336 с.
24. Білецький Л.Т. Українська драма / Л. Т. Білецький. Львів : Діло, 1922. 406 с.
25. Близнята ще зустрінуться / упоряд. Л.Залеська-Онишкевич. К. Львів : Час, 1997. 526 с.
26. Брехт Б. О литературе / Бертольд Брехт. М. : Художественная литература, 1988. 524 с.
27. Ванченко-Писанецький Катерина (Мужичка) : [мелодрама] / Ванченко-Писанецький. Нью-Йорк, 1924. 48 с. (Першотвір).
28. Ванченко-Писанецький Запорожський клад : [комедія] / Ванченко-Писанецький. Нью-Йорк, 1919. 32 с. (Першотвір).
29. Векуа О.В. Гуманістична основа художнього та етичного ідеалу Володимира Винниченка (на матеріалі драматичних творів) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 Українська література” / О. В. Векуа. К., 1998. 14 с.
30. Видання української діаспори у фондах ОУНБ ім. І.Франка. Каталог / [уклад. В.Дволітко, Г.Горбань, Л.Бабій]. Івано-Франківськ, 2008. 27с.
31. Винниченко В. Пророк : [п’єса] / В. Винниченко // Антологія модерної української драми [упор. Залеська-Онишкевич Л.]. К. Едмонтон Торонто : Вид-во ТАКСОН, 1998. 532 с. (Першотвір).
32. Винниченко В. Пісня Ізраїля : [п’єса] / В. Винниченко // Близнята ще зустрінуться [упор. Залеська-Онишкевич Л.]. К.-Львів : Час, 1997. С. 237-356. (Першотвір).
33. Винниченко В. У пошуках естетичної, особистої і суспільної гармонії. зб. статей / В.Винниченко. Нью-Йорк, 2005. 279 с.
34. Винниченко В. Статті й матеріали / В. Винниченко. Нью-Йорк, 1953. 72 с.
35. Возняк С.М. Духовні цінності українського народу: спроба методологічного осмислення / С. М. Возняк. // Збірник наукових праць : філософія, соціологія, психологія. Вип. 3, Ч.1. [редкол. : С.М. Возняк та ін.] Івано-Франківськ : Вид-во Плай” Прикарпатського ун-ту, 1999. С. 3-12.
36. Владимиров С. Действие в драме / С. Владимиров. Л. : Искусство, 1972. 72 с.
37. Волькенштейн М. Драматургия / М. Волькенштейн. М. : Искусство, 1969. 134 с.
38. В’язовський Г. Творче мислення письменника / Г. В’язовський. К. : Дніпро, 1982. 252 с.
39. Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика / Г.-Г. Гадамер. К. : Юніверс, 2001. 280 с.
40. Геббель Ф. Избранное : в 2 т. / Ф. Геббель. М. : Искусство, 1978. Т.2. 1978. 672 с.

41. Гегель Г.-В.-Ф. Эстетика : в 4 т. / Г.-В.-Ф. Гегель. М., 1971.
Т.3. 1971. 621 с.
42. Гегель Г.-В.-Ф. Феноменологія духу / Г.-В.-Ф. Гегель. К. : Основи, 2004. 548 с.
43. Дем’янівська Л.С. Володимир Винниченко : Життя. Діяльність. Творчість / О.Д. Гнідан, Л.С. Дем’янівська. К. : Четверта хвиля, 1996. 256 с.
44. Грабович Г. До історії української літератури / Г. Грабович. К. : Критика, 2003. 631 с.
45. Гречанюк С. Співавтор україно-європейського альянсу (Штрихи до портрету Ігоря Костецького) / С. Гречанюк. // Дивослово. / [редкол : С.Гречанюк та ін.] 1995. № 9. С. 12 21.
46. Гром’як Р.Т. Еміграція і художня література: грані, проблеми і аспекти дослідження / Р. Т. Гром’як. // Давнє і сучасне. Тернопіль : Лілея, 1999. С.251.
47. Гуменюк В. Сила краси: Проблеми поетики драматургії Володимира Винниченка / Віктор Гуменюк. Сімферополь, 2001. 340 с.
48. Гункевич Д. Клюб суфражисток : [комедія] / Дмитро Гункевич. Львів : Театральна бібліотека, 1931. 46 с. (Першотвір).
49. Гункевич Д. Потомки героїв : [п’єса] / Дмитро Гункевич. Вінніпег : Промінь, 1928. 32 c. (Першотвір).
50. Гункевич Д. В галицькій неволі : [п’єса] / Дмитро Гункевич. Вінніпег : Промінь, 1932. 60 с. (Першотвір).
51. Державин В. Література і літературознавство : Вибрані теоретичні та літературно-критичні праці / В. Державин. Івано-Франківськ: Плай, 2005. 490 с.
52. Донцов Д. Дві літератури нашої доби / Д. Донцов. Торонто, 1958. 295с.
53. Донцов Д. Правда прадідів великих / Д. Донцов. Филадельфія : Вид-во Головної Управи організації оборони Чотирьох свобід України, 1952. 96 c.
54. Дьяконов Г. Механізми діалогу і розвиток особистості / Г. Дьяконов. // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості. Ч.1- Р.3. К. : , 1994. С.440-442.
55. Євшан М. Українська література в 1910 році / М. Євшан. // Літературно-науковий вісник. 1911. Кн. ІІ. С.350-359.
56. Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика / М. Євшан. К. : Основи, 1998. 532 с.
57. Залеська-Онишкевич Л. Додаток до антології драматургії української діяспори Близнята ще зустрінуться / Л. Залеська-Онишкевич. Львів, 1997. 20 с.
58. Залеська-Онишкевич Л. Близнята ще зустрінуться / Л. Залеська-Онишкевич // Антологія драматургії української діяспори. К.-Львів : Час, 1997. С. 9-32.
59. Залеська-Онишкевич Л. Модернізм у драмі / Л. Залеська-Онишкевич // Антологія модерної української драми. К. Едмонтон Торонто : Вид-во ТАКСОН, 1998. 532 с.
60. Залеська-Онишкевич Л. Стверджуючи жіночий есенціалізм (Л.Коваленко) / Л. Залеська-Онишкевич. // Слово і Час. / [редкол. : В.Г. Дончик та ін.] 1998. № 9-10. С.62-65.
61. Зборовська Н. Код української літератури / Ніла Зборовська. К. : Академвидав, 2006. 500 с.
62. Зеличенко А. И. Психология духовности / А. И. Зеличенко. М. : Издательство Трансперсонального Института, 1996. 400 с.
63. Жирмунский В.М. Теория литературы. Поэтика, Стилистика. / В.М. Жирмунский. Л., 1977. 405 с.
64. Іванишин П.В. Національно-екзистенційна методологія: герменевтична актуалізація / П. В. Іванишин. // Слово і час. / [редкол. : Л.Скупейко та ін.] 2003. № 4. С.33-43.
65. Іванишин П.В. Герменевтичні основи новітнього літературознавства: теорія і практика / П.В. Іванишин. // Слово і час. / [редкол. : Л.Скупейко та ін.] 2005. № 1. С.69-76.
66. Іванишин П.В. Екзистенція нації в романі опору: націоцентричний підхід / П.В. Іванишин. // Слово і час. / [редкол. : Л.Скупейко та ін.] 2005. № 8. С.75-81.
67. Ільницький М. Західноукраїнська і емігрантська поезія 20-30-х років / М. Ільницький. К. : Знання, 1992. 48 с.
68. Ільницький М. Між двома війнами / М. Ільницький // Дзвін. / [редкол : Р.Кудлик та ін.] 2005. № 4. С. 122-125.
69. Ільницький М. Між двома війнами / М. Ільницький // Дзвін. / [редкол : Р.Кудлик та ін.] 2005. № 5. С. 146-148.
70. Ільницький М. Між двома війнами / М. Ільницький // Дзвін. / [редкол : Р.Кудлик та ін.] 2005. № 6. С. 129-132.
71. Ільницький М. Об’єднані словом (Українська повоєнна еміграційна критика.) / М. Ільницький // Дивослово. / [редкол : С.Гречанюк та ін.] 2000. № 11. С.7-11.
72. Ільницький М. Мале літературне відродження” (Українська повоєнна еміграційна критика.) / М. Ільницький // Дивослово. / [редкол : С.Гречанюк та ін.] 2002. № 4. С.24-28.
73. Ірчан М. Твори: в 2 т. : [п’єси] / М. Ірчан К., 1958. 383 с. (Першотвір).
Т.1. 1958. 283 с.
74. Історія української літератури. Кінець ХІХ - початок ХХ ст.: у 2 кн. // за за ред. проф. О.Д.Гнідан. К. : Либідь, 2005.
Кн.1. 2005. 624 с.
75. Історія української літератури ХХ ст.: у 2 кн.: 1910-ті 1930-ті роки: навч. посібник / за ред. В.Г.Дончика. К. : Либідь, 1994.
Кн.1. 1994. 782 с.
76. Історія української літератури ХХ ст.: у 2 кн.: 1940-ві 1950-ті роки: навч. посібник / за ред. В.Г.Дончика. К. : Либідь, 1994.
Кн.2, ч.1. 1994. 368 с.
77. Канке В. Философия / В. Канке. М. : Логос, 1997. 465 с.
78. Карпенко Є. Святого вечора : [п’єса] / Єлисей Карпенко. К. Відень: Театр, б.р. 16 с. (Першотвір).
79. Карпенко Є. В долині сліз : [драма] / Єлисей Карпенко. Відень : Адрія, 1921. 59 с. (Першотвір).
80. Карпенко Є. Білі ночі : [драматична поема] / Єлисей Карпенко. Відень, 1920. 48 с. (Першотвір).
81. Карпенко Є. Земля : [п’єса] / Єлисей Карпенко. К. : Театр, 1921. 61 с. (Першотвір).
82. Карпенко Є. Момот Нір : [трагедія] / Єлисей Карпенко. К. Відень: Театр, 1920. 48 с. (Першотвір).
83. Карпенко Є. Едельвайс : [п’єса] / Єлисей Карпенко. // Близнята ще зустрінуться. Антологія драматургії української діаспори [упор. Залеська-Онишкевич Л). Львів : Час, 1997. С.33-52. (Першотвір).
84. Карпенко З.С. Герменевтика психологічної практики / З.С. Карпенко. К. : РУТА, 2001. 160 с.
85. Карпенко З. С. Філософсько-психологічний зміст діалогу / З.С. Карпенко. // Психологія і педагогіка. / [редкол : В.Г. Кремень та ін.] 1998. № 3. С.105-112.
86. Карягин А. Драма как эстетическая проблема / А. Карягин. М. : Наука, 1971.
87. Катышева Д.Н. Театр поэта. Искусство звучащего слова. Вып. 38. / Д. Н. Катышева. М. : Сов. Россия, 1989. 130 с.
88. Ківшенко П. Безбатченко : [драма] / Петро Ківшенко. Вінніпег, 1927. 87 с. (Першотвір).
89. Климишин О.І. Теорія і методика тренінгу розвитку духовності особистості / О.І. Климишин. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2008. 112с.
90. Коваленко Л. В часі і просторі : [п’єси] / Людмила Коваленко. Париж Торонто Нью-Йорк : Ми і світ, 1956. 215 с. (Першотвір).
91. Коваленко Л. Давні дні / Людмила Коваленко. Нью-Йорк : Видання УПЦ в США, 1960. 56 c. (Першотвір).
92. Ковбель С. Парубочі мрії (Заклята гора) : [фантазія-драма] / Семен Ковбель. Вінніпег, 1942. 61 с. (Першотвір).
93. Ковбель С. Дівочі мрії : [трагікомедія] / Семен Ковбель. Вінніпег, 1918. 125 с. (Першотвір).
94. Ковшун М. Епілог прийде : [п’єси] / Микола Ковшун. Канада, 1963. 169 с. (Першотвір).
95. Кодак М. Траєкторія баладного трагізму : Динаміка жанру : 20-30-ті / М. Кодак. Львів : Престиж Інформ, 1999. 44 с.