ГЕНДЕРНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ХУДОЖНЬОГО СВІТУ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

brief description

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

На правах рукопису

Гончар Юлія Олегівна

УДК 821.161.2.09

ГЕНДЕРНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ХУДОЖНЬОГО СВІТУ
ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Спеціальність: 10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Пахаренко Василь Іванович
кандидат філологічних наук, професор

Черкаси 2009

ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ 1. Творчість ТарасаШевченка у світлі гендерного
літературознавства
1.1. Поняття гендер” і гендерний підхід у літературознавстві:
теоретичний погляд 12
1.2. Фемінність, маскулінність, андрогінність як критерії
інтерпретації 29
1.3. Фемінні і маскулінні тенденції в українській культурі
першої половини ХІХ століття 44
1.4. Модель аналізу художнього світу ТарасаШевченка під
кутом зору гендерної теорії 54
Розділ 2. Гендерні домінанти в художньому світі Тараса Шевченка
2.1. Гендерні ідентифікації автора
2.1.1. Варіанти поетичних ідентичностей 74
2.1.2. Маскулінна ідентичність ТарасаШевченка-повістяра 100
2.2. Своєрідність структури андрогінного процесу творення 109
Розділ 3. Осмислення типу письма
3.1. Чоловічний світ російськомовних повістей 126
3.2. Гармонія у поезії як втілення гендерної еволюції 130
Висновки 152
Список використаних джерел 161

ВСТУП

Осмислювати сутність людського буття неможливо без урахування природи жіночого й чоловічого первнів. Стать людини одна з найважливіших характеристик особистості, яка значною мірою визначає її соціальну, культурну і когнітивну орієнтацію у світі. У новітніх концепціях, сформульованих завдяки залученню наукових здобутків психології, біології, філософії, культурології та інших антропологічних наук, зростає значимість індивідуальних параметрів. Цей феномен розглядався і раніше, але лише з кінця 60-х років ХХ ст. розпочинається його комплексне міждисциплінарне вивчення. Стать опиняється у центрі розгляду відносно нової галузі знань гендерних досліджень (гендерології). Головним її методологічним принципом є визнання культурної зумовленості статі, її інституалізованості і ритуалізованого характеру, що призвело до появи терміна гендер, покликаного на відміну від терміна sexus підкреслити соціальну, культурну зумовленість феномену статі, тобто підійти до феноменів чоловічність і жіночність не як до незмінної природної даності, а як до динамічних, мінливих продуктів розвитку людського суспільства, які піддаються соціальному маніпулюванню і моделюванню [117, с. 7]”.
Останніми роками Україна значно просунулася у вивченні та осмисленні гендерної проблематики. Зосередженню уваги на гендерних аспектах сприяє декларація важливості цього напряму Президентом та Урядом країни. У зв’язку з визнанням прагнення держави до утвердження гендерної демократії Верховною Радою України 8 вересня 2005 року прийнято Закон Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків [186]”. А 27 грудня 2006 року Уряд прийняв постанову Про затвердження Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року [187]”. У числі обов’язкових завдань згадані нормативні акти визначають необхідність інтеграції гендерного компонента в науку і, як результат, у навчально-виховний процес [187, с. 91].
У відповідь на потребу, декларовану самим демократичним суспільством, у вітчизняній науці активізація зацікавлень гендерною проблематикою спостерігається з кінця ХХ століття. На фоні поєднання когнітивної і культурологічної спрямованності досліджень останнього часу актуалізується гендерний підхід як важлива складова сучасного літературознавства. Воно збагачується через осмислення літератури крізь призму гендеру, який розглядається як її важливий концепт. У цьому контексті закономірним є звернення до аналізу літературної творчості з метою виявлення маніфестації в ньому гендеру, його динаміки і культурної специфіки.
У вітчизняній філології формується науковий напрям, що вивчає гендерний аспект літератури, гендерне літературознавство. Сучасний його стан характеризується малою розробленістю загальнотеоретичних основ, недостатньою узгодженістю у використанні понятійного апарату, відсутністю системного підходу до проблеми і критичного осмислення наявних результатів та можливостей їх використання. Цими фактами обґрунтовується актуальність теоретичного вивчення культурної репрезентації статі, необхідність узагальнення здобутків вітчизняного літературознавства в аспектах фемінності та маскулінності і напрацювання практики їх використання.
Гендерна інтерпретація може бути ефективно застосована у нинішньому шевченкознавстві з метою вивчення художнього світу автора. Слушною тут є думка І.Дзюби: Шевченко як явище велике й вічно живе невичерпний, нескінченний і незупинний. Волею історії його ототожнено з Україною, і разом з її буттям триває Шевченкове, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу [75, с. 5]”. Визначення гендерного напряму одним з пріоритетів демократичного розвитку України зумовлює актуальність і нагальність гендерної інтерпретації художнього світу Т.Шевченка для національного поступу взагалі і для вирішення завдань сучасного літературознавства зокрема.
Отже, актуальність теми дослідження пояснюється відсутністю систематизації та осмислення, фрагментарністю і недостатністю наявних наукових знань щодо гендерної інтерпретації художнього світу Т.Шевченка. У працях В.Агеєвої, О.Забужко, Н.Зборовської, Г.Грабовича, В.Пахаренка та інших приділяється увага окремим аспектам гендерної проблематики Шевченкової творчості. В основному ці судження не зумовлені методологічною чи тематичною заданістю, присутні як своєрідні маркери нагальності потреби, як результат поліфонічності спадку Т.Шевченка, що спонукає до гендерного прочитання.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у рамках комплексної теми кафедри української літератури та компаративістики Черкаського національного університету іменіБогданаХмельницького Українська література у контексті світової: теоретичний, історичний та методичний аспект”, затвердженої вченою радою Черкаського національного університету іменіБогданаХмельницького (протокол№4 від 23 січня 2006року).
Тему погоджено й затверджено на засіданні бюро наукової ради НАН України з проблеми Класична спадщина та сучасна художня література” (протокол № 2 від 24 квітня 2006 року).
Мета дослідження полягає в тому, щоб, висвітливши своєрідність художнього бачення автора, розкривши гендерну специфіку і закономірності створеної ним художньої системи як унікального естетичного явища, сформувати цілісне уявлення про гендерні домінанти художнього світу письменника, їх еволюцію.
Реалізація мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) схарактеризувати методологічні підходи до вивчення гендеру в літературі;
2) дослідити концепти фемінності, маскулінності, андрогінності як критерії аналізу художнього світу Т. Шевченка;
3) розробити модель гендерної інтерпретації творчості митця з урахуванням попередніх надбань шевченкознавства;
4) здійснити аналіз формування та виявів гендерних аспектів у художньому світі Т.Шевченка на основі запропонованої моделі з урахуванням гендерних ідентифікацій автора, специфіки творчого процесу, типу письма.
Об’єктом дослідження є поетичний, прозовий і малярський спадок ТарасаШевченка.
Предмет дослідження закономірності формування та специфіка вираження гендерних домінант у художньому світі Т.Шевченка.
Методи дослідження. Специфіка предмета визначає його дослідження. Наскрізним у роботі є гендерний метод. Для з’ясування впливів на формування гендерного світогляду автора та особливостей його втілення залучено окремі засоби психологічної методи, методу деконструкції, історичної реконструкції. Для осмислення фемінності, маскулінності і андрогінності як критеріїв аналізу застосовано культурно-історичний метод. У процесі вивчення художніх текстів використано гендерний аналіз, а також домінантний аналіз, тобто дослідження творів на основі виокремлення найбільш значимих у семантико-стильовому плані фрагментів. Окрім цього, використано описову та порівняльно-зіставну методику дослідження, які виявляють гендерні відмінності поетичної і прозової спадщини.
Теоретико-методологічна основа дисертації. Методологічною основою дисертації є провідні ідеї гендерного підходу щодо розрізнення понять стать” і гендер”, згідно з якими гендер” як культурно зумовлена метафора статі виступає предметом літературознавчих досліджень. Методологічна проблематика пов’язана з синтезом філософської, психологічної, соціологічної складових гендерної інтерпретації та літературознавчого аналізу.
Теоретичною базою стали концепції андрогінності, основи яких закладені Платоном, М.Бердяєвим, Е.Нойманом, К.-Г.Юнгом та ін.; літературознавчі аспекти проблеми, що знайшли своє втілення як у зарубіжних (Р.Барт, М.Бахтін, Ж.Дерріда Л.Ірігаре, Ю.Крістева, Е.Сіксу), так і вітчизняних авторів (В.Агеєва, Т.Гундорова, Т.Дороніна, Н.Зборовська). Важливою підосновою стали гендерні аспекти психології творчості (О.Завгородня, К.Хорні).
Враховано досвід шевченкознавчих досліжень В.Агеєвої, Ю.Барабаша, Г.Грабовича, Т.Гундорової, О.Забужко, Н.Зборовської, В. Мовчанюка, В.Пахаренка, В.Смілянської, І.Франка та інших науковців. Отже, це дослідження проводиться з залученням теоретичних ідей кількох наукових дисциплін для синтетичного гендерного аналізу художнього світу Тараса Шевченка.
Наукова новизна та особистий внесок здобувача. У дисертації дістала подальшого розвитку проблема визначення параметрів нового напряму літературознавчих досліджень гендерного: узагальнено розрізнені погляди дослідників, уточнено основні теоретико-методологічні аспекти гендерного літературознавства і сформовано цілісне уявлення про нього; систематизовано різночасові дослідження концептів гендер”, фемінність”, маскулінність”, андрогінність” та їх потенціал у шевченкознавстві; окреслено шляхи гендерної інтерпретації феномену Т.Шевченка, можливості використання отриманих результатів для ретроспективного і перспективного розгляду проблеми. Уперше розроблено модель аналізу творчості митця під кутом зору гендеру з урахуванням:
1) гендерних ідентифікацій автора;
2) специфіки творчого процесу;
3) типу письма.
Теоретична цінність роботи полягає у розробці моделі гендерного аналізу для інтерпретації художнього світу Тараса Шевченка із застосуванням критеріїв фемінності, маскулінності, андрогінності, що відкриває нові можливості для вивчення історико- й теоретико-літературних проблем, формування сучасних гендерних підходів до прочитання літератури загалом.
Практичне значення роботи полягає в можливості використання результатів дослідження у викладацькій практиці. Матеріали дисертації можна використовувати для розробки теоретичних, історико-літературних навчальних курсів в університетах та інститутах гуманітарного профілю при вивченні українського літературного процесу ХІХ ст., а також спецкурсів, спрямованих на гендерне тлумачення художніх текстів, при підготовці навчальних посібників і підручників для студентів гуманітарних спеціальностей. Також матеріали роботи стануть у нагоді при написанні курсових, кваліфікаційних, дипломних, магістерських робіт. Результати дослідження можуть застосовуватися у роботі вчителів-словесників загальноосвітніх закладів [5253] (Ю. Гончар) для розробки уроків української літератури, присвячених вивченню творчості митців з урахуванням гендерного підходу, зокрема постаті й творчості Т.Шевченка, а також для підготовки та проведення факультативних занять, позакласних літературних заходів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація являє собою дослідження, виконане автором самостійно. Робота полягає у з’ясуванні методологічних основ гендерного літературознавства, перспектив їх застосування щодо доробку Т.Шевченка та практичної гендерної інтерпретації його творчості.
Достовірність дослідження забезпечується застосуванням комплексної методики і кількістю використаних джерел, глибиною і багатоаспектністю напрацьованого матеріалу.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення й основні результати дослідження апробовано на:
1) Всеукраїнській науково-практичній конференції Українська література в контексті світової: теоретичний, методичний, перекладацький аспекти” (Черкаси, 2007);
2) ІХ Міжнародній конференції молодих учених Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України (Київ, 2007);
3) Другому Міжнародному конгресі Українська освіта у світовому часопросторі” (Київ, 2007);
4) ХІ Філологічному семінарі Теорія літератури” (Київ, 2007);
5) ХІІ Міжнародній літній школі з гендерних досліджень (Форос, 2008);
6) ХІІ Філологічному семінарі Критика та критерії художності” (Київ, 2008);
7) Міжнародній конференції Шевченківська весна” (Київ, 2008);
8) Всеукраїнській науковій Шевченківській конференції (Черкаси, 2009).
Публікації. Основні положення дисертації відображено у семи статях:
Статті у фахових виданнях:
2) Гончар Ю. О. Маскулінність як визначальна характеристика гендерної ідентичності Шевченка-повістяра / Юлія Гончар // Література. Фольклор. Проблеми поетики : зб. наук. пр. / редкол. : Г. Ф. Семенюк (гол. ред.), А. В. Козлов (відп. ред.) та ін. К., 2008. Вип. 32, Ч. 1. С.289298.
2. Гончар Ю. О. Потенціал гендерної теорії у вивченні творчості Т.Шевченка / Юлія Гончар // Філологічні семінари : теорія літератури у вищій школі : наук. вид. / Київський національний університет ім.Т.Шевченка. К., 2008. Вип.11. С.252256.
3. Гончар Ю. О. Сучасний стан гендерної інтерпретації творчості Тараса Шевченка / Юлія Гончар // Вісник Черкаського університету. Сер.Філологічні науки / Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. Черкаси, 2007. Вип. 118. С.2231.
4. Гончар Ю. О. Фемінність як архетипна домінанта у творчості Тараса Шевченка / Юлія Гончар // Вісник Черкаського університету. Сер.Філологічні науки / Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. Черкаси, 2007. Вип. 107. С.2733.
Додаткові публікації:
1. Гончар Ю. О. Гендерний аналіз художньо-образного світу Шевченка в контексті європейської романтичної традиції / Юлія Гончар // Українська література у контексті світової : теоретичний, методичний і перекладацький аспекти : зб. праць Всеукр. наук.-практ. конф. / Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. Черкаси, 2007. С.2225.
2.Гончар Ю. О. Шляхи впровадження гендерних аспектів у навчально-виховний процес (у контексті діючих навчальних програм, підручників, посібників) / Юлія Гончар // Матеріали другого міжнар. конгресу Українська освіта у світовому часопросторі” / упоряд. О. Б. Ярошинський ; Н.-д. ін-т українознавства. К., 2007. Кн. 1. С.122123.
3. Гончар Ю. О. Шляхи впровадження гендерних аспектів у навчально-виховний процес (на матеріалі творчості Т. Шевченка) / Юлія Гончар // Зб. наук. пр. н.-д. ін-ту українознавства : наук. вид. / за заг. ред. П. П. Кононенка ; Міністерство освіти і науки України. К., 2008. Т. 21. С.154159.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел (255 позицій). Загальний обсяг дисертації 188 сторінок, з яких 160 основного тексту.

bibliography

Висновки

У результаті проведеного дослідження виявлено, що гендерна проблематика є невід’ємною складовою сучасної гуманітаристики. Систематизовані сучасні уявлення про онтологію статі як соціокультурного феномену уможливили використання гендерного підходу для розв’язання завдань нинішнього літературознавства. Цей підхід передбачає аналіз цілісної картини художнього світу автора, важливим виміром якого є чоловічо-жіноче буття у своїх діалектичних взаємозв’язках. Розглянуті у дисертації вітчизняні традиції філософського (Ф.Прокопович, Г.Сковорода, В.Сухомлинський, П.Юркевич та ін.) і літературознавчого (В.Агеєва, Н.Зборовська, Т.Дороніна, Г.Улюра та ін), теоретизування у проблемному полі гендеру дали змогу виокремити засади гендерного аспекту літературознавства на основі поєднання світового досвіду і усвідомленої специфіки національної культури. У дослідженні розглядаємо гендер як культурну метафору статі, як підхід, що дозволяє відкривати нові перспективи розуміння літератури, а гендерне літературознавство як направлене на інтерпретацію гендерної природи художнього світу письменника з використанням критеріїв фемінності”, маскулінності”, андрогінності”.
За допомогою застосування у роботі культурно-історичного методу простежено динаміку і тенденції змін в осмисленні концептів фемінність”, маскулінність” та андрогінність” з метою визначення доцільності та форм їх використання як критеріїв у розв’язанні проблеми гендерної інтерпретації художнього світу Т.Шевченка. У результаті узагальнення, систематизації та комплексного осмислення теоретичних поглядів (Р.Барт, М.Бердяєв, С.Булгаков, Ж.Дерріда, Д. Н.Елкінс, Ю.Крістева, Е.Нойман, Е.Шоуволтер, К.Г.Юнг та ін.) визначено, що творчій, обдарованій особистості властиве поєднання фемінності і маскулінності, які утворюють нову якість андрогінність. У процесі творення на первинному фемінному етапі виокремлюється художній замисел. Наступний маскулінний етап, пов'язаний з активним його втіленням, формотворенням. Врахувавши можливі особливості авторської роботи над твором, окреслено чотири варіанти взаємодії фемінності і маскулінності:
- андрогінний тип взаємопідсилення, оптимальна форма для відображення ідейної глибини, багатозначності, поєднання, яскраве вираження чоловічого і жіночого на основі гармонії;
- маскулінний тип домінація чоловічого над жіночим, обмеження формою поліфонії смислів
- нівеляційний тип взаємне ослаблення, що відбивається і на формі, і на змісті, не даючи можливості виявитися художності належним чином;
- фемінний тип чоловіче підпорядковується жіночому; ідея постає недовимовленою.
Фемінний, маскулінний, андрогінний найчастіше визначають гендерні особливості художнього світу як окремого твору, так і творчості загалом, втілюючись відповідно у фемінних, маскулінних або андрогінних характеристиках.
З метою врахування культурно-національного чинника ідентичності Т.Шевченка як національного генія звернено окрему увагу на виявлення фемінних і маскулінних тенденцій української культури першої половини XIX століття. Використання методу історичної реконструкції дозволило відтворити відносно цілісну картину. Зокрема, з’ясовано, що етнокультурно Україна має потенції розвитку і фемінної, і маскулінної домінант у культурі. Втім, в українському суспільстві ще XVIII століття фемінність і маскулінність розглядаються у зіставленні як відокремлені шляхи культурного розвитку. Така ж подвійність проступає і в новій українській літературі. Наприклад, у козацькому поході під керівництвом Енея І.Котляревський представляє чоловічу” Україну. А селянська жіноча” Україна постає у Наталці-Полтавці”. У дисертації означено, що разом з утвердженням романтизму виявляється спрямованість до подолання дихотомій, визнання духовно-матеріальної взаємодії, , а отже, спостережено наближеність до гармонізації фемінного (душа) і маскулінного (дух). Акцентовано, що саме у першій половині XIX століття у контексті романтизму виникає докорінне переосмислення дихотомічності фемінного і маскулінного. Виявлено, що у творчості Т.Шевченка означені різнобіжні тенденції переосмислюються і виражаються як гармонійна синергія. У зв’язку з цим, увиразнюється консенсус фемінного і маскулінного як життєдайних категорій національної ідеї. Актуальність означеного поєднання лише підсилюється умовами державного структурування та зростаючою потребою толерантності в умовах нинішнього мультикультуралізму. Цей аспект феномену Шевченкової невичерпальності потребує додаткової дослідницької уваги у майбутньому.
Перед тим, як на основі критичного осмислення зарубіжної методології і критеріїв фемінності”, маскулінності”, андрогінності” було сформульовано власну модель аналізу, з метою її застосування для гендерної інтерпретації художнього світу Т.Шевченка узагальнено сучасний стан вивчення проблеми. З’ясовано, що у працях С.Балея, Ю.Барабаша, Т.Бовсунівської, Г.Грабовича, О.Забужко, Н.Зборовської, М.Моклиці, Н.Слухай, І.Франка та інших певною мірою висвітлено проблему фемінних ідентифікацій, означено фемінні риси душі як причини вказаних репрезентацій. Узагальнення часткових, інтегрованих у межі ширших досліджень наукових уявлень про переважаючу фемінну природу доробку митця засвідчило актуальність постановки проблеми цілісного розгляду художнього світу Т.Шевченка у світлі гендерного підходу з урахуванням поетичного, прозового та малярського спадку. Аналіз теоретичного підґрунтя дозволив сформувати таку модель гендерної інтерпретації, що була застосована у дисертації:
1) визначення гендерних ідентифікацій автора;
2) аналіз способу виявлення і взаємодії фемінних і маскулінних тенденцій в індивідуальному процесі творення;
3) характеристика типу письма на основі переваги фемінної, маскулінної чи андрогінної ознак.
Використання сформованої моделі гендерної інтерпретації, дало змогу спростувати тезу про суцільне переважання фемінності як ознаки Шевченкової творчості. На основі розгляду гендерних ролей, з якими ідентифікує себе автор, доходимо висновку про іманентну присутність фемінних і маскулінних ідентичностей поета. Зокрема, у ході текстуального аналізу розглянуто міру і форму їх маніфестації та розгортання щодо виокремлених В.Смілянською [211, 211 212] таких суб’єктів лірики:
1) власне автор”,
2) розповідач,
3) герой,
4) персонаж ліричний.
У результаті з’ясовано, що маскулінна ідентичність здебільшого притаманна власне автору” (Заповіт”, Чигрине, Чигрине...”), ліричному герою (В неволі тяжко, хоча й волі...”, Не для людей, тієї слави...”). Ліричний розповідач через своє переживання, емпатію співвідноситься з фемінним (За сонцем хмаронька пливе...”, Сон” (На панщині пшеницю жала...”). Персонаж ліричний втілює переважно жіночу свідомість (Ой пішла я у яр за водою...”, І багата я”). Тенденція до посилення фемінних поетичних ідентифікацій спостерігається у період заслання, живлена екзистенційною фемінністю пасивного невизначеного існування. Але, маскулінна екзистенційність, внутрішньо притаманна обдарованій особистості, у засланчу пору знаходить вираження у чоловічому світі російськомовних повістей як на рівні формальної ідентифікації з розповідачем чоловічої статі, так і через опис патриархальных нравов”, погляди на питання статі, шлюбу та сім'ї, які зображаються ієрархічно з істотною перевагою чоловічої статі. Таким чином, фемінне і маскулінне у структурі особистості митця у підневільний період, як і в культурі підневільної України, постають відокремлено. Втім, як результат особистісної еволюції у післязасланчий період окреслюється нова площина художнього світосприйняття, у якій переосмислюється проблема соціального спустошення жіночої та чоловічої культур мислення й ідентичності. Життєдайність фемінного і маскулінного постає у їх гармонізації. Враховуючи присутність у художньому світі ідентифікацій автора з різними гендерними ролями, у ході аналізу представлення козацької (чоловічої) і селянської (жіночої) України у творчості доходимо висновку про множинність ідентичностей Т.Шевченка, що сходять до андрогінного образу творця.
Розгляд творчого процесу з урахуванням гендерного підходу дозволив виокремити у ньому фемінні і маскулінні тенденції. Фемінний аспект присутній у несвідомому естетичному ставленні до світу, його емоційному переживанні (любо мені”), у глибинному визріванні праобразів (серце рвалося, сміялось”), особистісній потребі самовираження, віршування не для людей, тієї слави”, а для себе”, у прагненні серця виливати мову”. Маскулінність пов’язана із втіленням глибинно-значущих символів, змістів, з процесом їх оформлення (сіятиму нехай ростуть”), прагненням активного привнесення у світ індивідуальних смислів, які полетять додомоньку”, із рефлексіями щодо самореалізації (Нащо стали на папері / Сумними рядами?..”) і самооцінкою (Там найдете щиру правду, / А ще, може, й славу”). Перевага фемінності у поетичній і так само малярській творчості пов’язана з притаманними цим видам діяльності інтенсивними внутрішніми перетвореннями суб'єкта (Неначе цвяшок, в серце вбитий”), більш вираженими у порівнянні з об'єктом, а також підсилена емоційністю, чутливістю самого митця (Тілько я, мов окаянний, / і день, і ніч плачу”). У повістях же значна присутність автобіографічного елемента, спогадів, розповідей очевидців або використання сюжетів раніше написаних поем частково підміняють фемінний етап творчості, пропонуючи вже до певної міри готові ідеї, обрані розумом, щоб представити читачеві предмет как на ладони”, зумовлюючи перевагу маскулінної тенденції. У цілому, на основі аналізу процесу творення, саморефлексій автора його творчу особистість схарактеризовано як андрогінну з деякою перевагою фемінного компонента. З’ясовано, що інтеграція у структурі художньої обдарованості Т.Шевченка фемінності і маскулінності призводить до здатності сприйняття необмеженої енергії народної пам’яті, осягнення глибоко символічних змістів та активного донесення їх до людей у винятковій, індивідуальній формі (Знать, од Бога / І голос той, і ті слова / Ідуть меж люди!”).
Розглядаючи гендерні особливості творчого доробку митця, констатовано, що фемінність виразна ознака Шевченкової поетичної творчості. Це знаходить вираження в ірраціональності (Я сам себе, дурний, дурю, / Та ще й співаючи...”), відображенні феноменологічного погляду на те, що відбувається (Так навмання розказую, / Без книжної справи”), посиленій увазі до проблеми моралі, акцентуванні опозиції добра і зла (Молитва”), у багатстві емоційної деривації, у застосуванні способу пасивного вираження, безособових конструкцій, зосередженні на концептах „нудьга”, „душа”, „доля”. Водночас у поезії наявні маскулінні ідентичності, маскулінний етап творчості, маскулінний образ козацької України і, головне, смислові особливості та гендерна чутливість змістового наповнення, прагнення до гармонії фемінних і маскулінних начал, подолання гендерної розколеності світу, що дають підстави говорити про андрогінні характеристики доробку Т.Шевченка.
Загалом у висвітленні стосунків чоловіка та жінки виокремлено такі мотиви:
- мотив самотності, що підсилюється зображенням самотності серед людей, на чужині (Нема кого й кинуть, ніхто не згадає”);
- мотив відособлення (Дівчаток москалі украли, / А хлопців в москалі забрали”), що відображає поділ сфер між чоловіком та жінкою, розмежування маскулінного і фемінного світів, ігнорування реалізації природного призначення;
- мотив деструктивних стосунків, які справляють руйнівний моральний чи фізичний вплив на героїв, як, наприклад, спокусництво, гвалтування;
- мотив єднання (серцем ділитись”), втілений Т.Шевченком у образі сім’ї, є репрезентацією прагнення одухотвореної гармонії чоловічого і жіночого.
Зосередившись на діахронії розвитку гендерних аспектів художнього світу автора, доходимо висновку, що наближеність до андрогінних тенденцій має еволюційний характер. Творчість дозасланчого періоду характеризується одночасною, перехресною присутністю фемінності й маскулінності, що узгоджується з особливостями української культури. У засланчий період фемінність і маскулінність, так само присутні у творчості митця, але вже як паралельні тенденції, у поезії і прозі відповідно. В останній період творчості прагнення до гармонії фемінних і маскулінних первнів, подолання гендерної розчахнутості світу, вираження чоловічо-жіночої синергії дають підстави констатувати андрогінні характеристики художнього світу Т.Шевченка. Андрогінність виступає закономірним виявом творчої геніальності, чинником, що сприяв національному значенню, світовому визнанню доробку митця.
У творчості Т.Шевченка як національного поета концепти фемінного і маскулінного не просто відобразились. Увібравши в себе етнічний досвід і пропустивши його крізь власне серце, митець сходить до високогуманної ідеї гендерної рівноваги, яка має націєтворчий смисл для України. Зміст її і нині високо оцінюється як перспектива для гармонійного розвитку світової спільноти третього тисячоліття. До того ж, практичне втілення її Шевченковим буттям дає приклад кожному, що в основі соціальних, історичних змін лежить особистісна еволюція, у тому числі на шляху до психоекзистенційної андрогінності, спричиненої самовизначенням людини.
Ця праця один із кроків, що наближає до комплексного аналізу художнього світу Т.Шевченка в межах усієї творчої спадщини митця, що засвідчує актуальність обраної теми дисертації та можливість і необхідність здійснення подальших розвідок у цьому напрямі. Пропоноване дослідження дає змогу окреслити нові наукові теми та проблеми історії української літератури, які досі осмислені недостатньо. У перспективі послідовне застосування гендерного підходу робить цілком реальною появу ґрунтовної праці, яка б розкривала ключові гендерні аспекти української літератури минулого і сучасності. Результати цієї роботи та подальших гендерних досліджень у галузі літературознавства можуть також стати базою для компаративних досліджень, що покликані шляхом порівняння різних художніх явищ виявити українську культурну специфіку та включити вітчизняні літературознавчі студії у ширший європейський і світовий контекст.
Таким чином, відкривається цілий пласт української літературної спадщини, без розгляду якого знання про історію української культури не є повними та цілісними. Подальший розвиток гендерних літературознавчих студій як повноцінної ділянки наукових досліджень стане ще одним кроком на шляху до реалізації принципу гендерної рівності засадничої складової духовного розвитку сучасного українського суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агеєва В. Гендерна літературна теорія та критика / Віра Агеєва // Основи теорії гендеру : навч. посіб. К., 2004. С. 426445.
2. Агеєва В. Жіночий простір : феміністичний дискурс українського модернізму / Віра Агеєва. К. : Факт, 2008. 358 с. (Висока полиця).
3. АристарховаИ. Ослепляющий взгляд теорий репрезентации / И.Аристархова // Женщина и визуальные знаки. М., 2000. С.187214.
4. Астаф’єв О.Г.Ліричний герой : (до проблеми типізації) / О.Г.Астаф’єв // Радянське літературознавство. 1988. № 10. С. 311.
5. Астаф’єв О. Г.Творчість Тараса Шевченка та Адама Міцкевича як діалог культур / О.Г.Астаф’єв // Слово і Час. 2006. № 6. С. 715.
6. Балей С. З психольогії творчости Шевченка / Cтепан Балей ; [передм. В.Пахаренко]. Черкаси : Брама, 2001. 79 с. (Шевченкознавчі раритети). З вид. : Львів : Шляхи, 1916.
7. Барабаш Ю. Коли забуду тебе, Єрусалиме...” : Гоголь і Шевченко : порівняльно-типологічні студії / Юрій Барабаш. Харків : Акта, 2001. 373, [2]с. (Українські письменники, 19 ст.; Російські письменники, 19 ст.).
8. БарабашЮ.Лица басурманской национальности” у Гоголя и Шевченко” [Електронний ресурс] / Юрий Барабаш // Вопросы литературы. 1999. № 3. Режим доступу до журн. : http://magazines.russ.ru/voplit/1999/3/barab.html.
9. Барабаш Ю. ...Людей і Господа любить” : (любов як ментальна й поетична константа творчості Тараса Шевченка) / Юрій Барабаш // Теми і мотиви поезії Тараса Шевченка / упоряд., наук. ред. Н. Чамата К : Наук.думка, 2008. С. 185212.
10. Барабаш Ю. Смерть / Юрій Барабаш // Теми і мотиви поезії Шевченка : наук. вид. К., 2008. С. 213233.
11. БарабашЮ. Тарас Шевченко: імператив України : Історіо- й націософська парадигма / Юрій Барабаш. К. : Києво-Могил. акад., 2004. 179, [3]с. (Українські письменники, 19 ст. ; Тема України в творчості Т.Г.Шевченка).
12. Барка В. Правда Кобзаря / Василь Барка ; авт. супр. Я. Поліщук. Рівне : Просвіта, 2002. 319, [1] с. (Українські письменники, 19 ст.).
13. Барт Р. Избранные работы : Семиотика ; Поэтика / Ролан Барт ; [пер. с фр., сост., общ. ред. и вступ. ст. Г.К. Косикова]. М. : Прогресс, 1994. 616с.
14. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики (исследования разных лет) / Михаил Бахтин. М. : Худож. лит., 1975. 504 с.
15. БахтинМ.Эстетика словесного творчества : сб. избр. тр. / Михаил Бахтин ; [сост.С.Г.Бочаров ; примеч. С. С. Аверинцева, С. Г. Бочарова]. 2-е изд. М. : Искусство, 1986. 445с.
16. Бахтин М. Проблема автора / Михаил Бахтин // Вопросы философии. 1977. № 7. С. 148160.
17. Бердяев Н. А. Метафизика пола и любви / Николай Бердяев // Русский эрос или философия любви в Росси. Москва : Прогресс, 1991. С.232265.
18. Бердяев Н. Философия свободного духа / Николай Бердяев // Диалектика божественного и человеческого / сост. и вступ. ст. В.Н.Калюжного М. : Издательсво ; Харьков : Республика, 2003. С.15340.
19. Бовсунівська Т. В. Історія української естетики першої половини XIX століття / Тетяна Бовсунівська. Київ : Видав. дім Дмитра Бураго, 2001 343, [2] с.
20. Бовсунівська Т. В. Феномен українського романтизму: основні параметри каталогізації та ідентифікації : дис. ... д-ра філол. наук : 10.01.06 ; 10.01.01 / Тетяна Володимирівна Бовсунівська ; НАН України. К., 1998. 392 с.
21. Бовсунівська Т.В. Феномен українського романтизму : посіб. для вузу з теорії укр. романтизму / Тетяна Володимирівна Бовсунівська.К. :Київ.ін-тСлов’янськийун-т”,1997.
Ч.1 : Етногенез і теогенез. 1997. 155 с.
22. Бовсунівська Т. Художня концепція жінки у творчості Тараса Шевченка / Тетяна Бовсунівська // Дивослово. 1999. № 11. С. 26.
23. Бойко Ю. Шевченко і релігія // Вибране : у 3-х т. / Юрій Бойко. Мюнхен, 19711981.
Т.1. 1971. С. 97104.
24. Большакова А. Ю. Гендер // Литературная энциклопедия терминов и понятий // Рос. акад. наук, ИНИОН, [Федер. прогр. книгоизд. России] ; гл. ред. и сост. А. Н. Николюкин. М. : Интелвак, 2001. 1595 с.
25.Большакова А.Ю. Теория автора в современном литературоведении / А.Ю. Большакова // Известия АН. Серия литературы и языка. 1998. Т. 57, №5. С. 1524.
26. Бородін В.С. Автор-оповідач у поемі Т.Г. Шевченка Сон” / В.С. Бородін // Українська мова і література в школі. 1987. № 12. С.1216.
27. Бородін В.С. До вивчення ранньої творчості Шевченка (вірш Нудно мені, тяжко що маю робити”) / В.С. Бородін // Збірник праць Дванадцятої наукової шевченківської конференції / АН УРСР. Ін-т літератури ім. Т.Г. Шевченка ; відп. ред. Є.П. Кирилюк. К. : Наук. думка, 1964. С. 91107.
28. Брижицька С. Життя і слово українця для українців. Тарас Шевченко і становлення національної ідентичності українців. За матеріалами книг вражень на його могилі 18961926 рр. : монографія / Світлана Брижицька. К. : Задруга, 2006. 296 с.
29. Брижицька С.А. Я не одинокий...” : національне самоствердження Тараса Шевченка та його вплив на становлення національної ідентичності українців (друга чверть XIX ст. середина 20-х рр. XX ст.) : монографія / С.А. Брижицька. Черкаси : Брама-Україна, 2006. 192 с.
30. Булгаков С. Свет невечерний / Сергей Булгаков // Свет невечерний : созерцания и умозрения. М. : Прогресс, 2001. С. 307315.
31. Валгина Н.С. Теория текста / Н.С. Валгина. М. : Логос, 2003. 280 с.
32. Виноградов В.В. Проблема авторства и теория стилей / В.В.Виноградов. М. : Гос. Узд-во. худож. лит., 1961. 614 с.
33. ВласенкоТ.Л.Литература как форма авторского сознания : пособие для студ. филол. фак. / Т.Л.Власенко. М. : Логос, 1995. 199 с. (Обновление гуманитарного образования в России).
34. Воронина О. А. Гендер [Електронний ресурс] / О. А. Воронина // Словарь гендерных терминов / под ред. А. А. Денисовой. М., 2002. Режим доступу :
http://www.owl.ru/gender/010.htm.
35. Воспоминания о Тарасе Шевченко / [под ред. И.А. Дзеверина ; сост. и примеч. В.С. Бородина, Н.Н. Павлюка ; предисл. В.Е. Шубравского]. К. : Днипро, 1988. 605 с. (Украинская поэзия 19 в. Воспоминания и записки).
36. В’язовський Г.А. Творче мислення письменника / Г.А. В’язовський. К. : Дніпро, 1982. 335 с.
37. Габитова Р.М. Философия немецкого романтизма : Гельдерлин, Шлейермахер / Р.М. Габитова. М. : Наука, 1989. 159, [2] с. (Романтизм. Нем. философия, 1819 вв.).
38. Гадамер Г. Г. Істина і метод / Г. Г. Гадамер. М. : Прогресс, 1988.
Т. 1. 1988. 454 с.
39. Гапон Н. Проблематика гендеру у вітчизняній історії філософії 90-х років ХХ сторіччя / Надія Павлівна Гапон // Вісник Львівського університету. Філософські науки. Львів. 2004. Вип. 6. С. 274282.
40. Гапон Н. П. Проблема гендеру у філософському дискурсі другої половини ХХ сторіччя : дис. ... д-ра філос. наук : 09.00.05 / Надія Павлівна Гапон. Л., 2006. 344 с.
41. Гендер і культура : зб. статей / упоряд. : Віра Агеєва, Світлана Оксамитна. К. : Факт, 2001. 222 с.
42. Гендерна перспектива / упоряд. Віра Агеєва. К. : Факт, 2004. 256 с.
43. Генералюк Л. Універсалізм Шевченка: взаємодія літератури і мистецтва / Л. Генералюк. К. : Наук. думка, 2008. 544 с.
44. ГеннекенЭ.Опыт построения научной критики (Эстопсихология) [Електронний ресурс] / Эмиль Геннекен. СПб., 1892. Режим доступу : www.textology.ru/drevnost/geneken.html
45. Гетьман С. В. Просвітницький ідеал людини та його образна інтерпретація у повістях Т. Шевченка : автореф. дис канд. філ. наук : 10.01.01 / Світлана Володимирівна Гетьман. К., 2003. 19 с.
46. Голомбьевский И.О. Женские образы в творчестве Шевченко : автореф. дис. ... канд. филол. наук : 10.642. / Игорь Олегович Голомбьевский. К., 1973. 18 c.
47. Гончар Ю. О. Гендерний аналі