ТРАНСФОРМАЦІЯ АНТИЧНИХ МОТИВІВ І ОБРАЗІВ У ТВОРЧОСТІ Н. КОРОЛЕВОЇ

brief description

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Буслаєва Катерина Олексіївна

УДК: 821.161.2 К - 3.091 19”

ТРАНСФОРМАЦІЯ АНТИЧНИХ МОТИВІВ І ОБРАЗІВ У ТВОРЧОСТІ Н. КОРОЛЕВОЇ

10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Турган Ольга Дмитрівна,
доктор філологічних наук, професор

Запоріжжя 2005

ВСТУП...

3

РОЗДІЛ 1. ТВОРЧІСТЬ НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВОЇ В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРНОГО РЕЦЕПЦІЙНОГО ДИСКУРСУ АНТИЧНОСТІ..

11

1.1. Розвиток теорій рецепції античності.. ..

11

1.2. Традиції і тенденції в освоєнні античності українською літературою попередніх епох.....

21

1.3. Творчість Наталени Королевої в оцінці тогочасної й сучасної критики й літературознавства..

31

Висновки до розділу 1..

40

РОЗДІЛ 2. ДО ІСТОРІЇ Й ТЕОРІЇ ПОНЯТЬ МОТИВ” І ОБРАЗ”....

44

Висновки до розділу 2..

75

РОЗДІЛ 3. ТРАНСФОРМАЦІЯ АНТИЧНИХ МІФОЛОГІЧНИХ МОТИВІВ У ТВОРЧОСТІ ПИСЬМЕННИЦІ....

78

3.1. Міфологема золотого віку як основа авторської концепції образу батьківщини..

78

3.2. Космологічні міфомотиви як наслідок пантеїстичності світовідчуття.

92

3.3. Міфологема долі...

107

3.4. Реалізація античних мотивів у структурі ритуалу переходу

116

3.5. Взаємодія еротичних і танатологічних мотивів..

127

Висновки до розділу 3..

145

РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ РЕЦЕПЦІЇ АНТИЧНИХ ОБРАЗІВ.

151

4.1. Інтерпретація образів олімпійських богів і богинь....

151

4.2. Рецепція античних міфогероїв, персонажів, реалій...

170

Висновки до розділу 4..

180

ВИСНОВКИ..

183

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

193

ВСТУП

Історія української літератури першої половини ХХ століття являє собою насичений і складний суперечливий процес, письменники якого й досі не всі повернені широкому загалу читачів, не отримали належного визнання на Батьківщині. Насамперед це стосується авторів, які були знищені під час репресій або змушені були податися на чужину, жити в екзилі. Наталена Королева є окремою постаттю в історії української літератури ХХ століття, якщо не сказати, в загальному процесі розвитку української літератури. Аристократка, напівполячка-напівіспанка, доктор археології й філософії, оперна співачка й художниця, історик і мовознавець, поліглот і непересічна літературна письменниця.
Темою дисертаційного дослідження обрано трансформацію античних мотивів і образів у творчості Наталени Королевої не випадково. У сучасній літературознавчій науці дослідження рецепції здобутків античності в художніх творах крізь призму міфопоетики є предметом аналізу багатьох вчених. Античність це бездонне життєдайне джерело, до якого зверталися й звертаються діячі мистецтва й політики, релігії й філософії різних країн і народів. В українській літературі склалася велика традиція сприйняття античної культури. На її архетиповому підґрунті виник новий підхід до рецепції античності літературою, відкриваючи шлях для різноманітних трансформацій засвоєної міфологічної сюжетно-образної системи. Наталена Королева є продовжувачем традицій, закладених українською літературою початку ХХ століття, але водночас вона створює свій особливий мікрокосмос, вдало поєднавши язичницький, античний, скіфський і староруський світи з біблійним, християнським [О.Мишанич. Дивосвіти Наталени Королевої].
Актуальність теми дисертації визначається насамперед тим, що досліджується вплив культурологічного світового процесу на українську літературу, у зв’язку з чим розширюється інтелектуально-художній потенціал художнього мисленння нації й постає необхідність повернення в українську й світову літературу постаті, яка була незаслужено забута. З іншого боку, ґрунтовне дослідження рецепції античності в творах Наталени Королевої розширює знання про індивідуальний стиль письменниці, для якого характерний симбіоз східної і західної культур, синтез романського, арабського, греко-римського, візантійського й слов’янського світів. Актуальність роботи зумовлюється також тим внеском, який зробила письменниця в скарбницю української літератури. Її творчість могла б стати окрасою будь-якої розвиненої літератури Європи[222 ,281].
Наталена Королева прожила життя, іззовні схоже на казку. Не належачи до української еміграції, чужоземка за походженням, вона приходить до зацікавлення українікою уже в зрілому віці. Любов до української мови, літератури й культури загалом прищепив їй чоловік, Василь Королів-Старий. Письменниця була дуже популярною у 30-і - на початку 40-х років ХХ століття, коли з’являються друком її твори (Во дні они, 1313 (1935), Без коріння, збірка оповідань Інакший світ(1936), повісті Предок(1937), Сон тіні(1938), Легенди старокиївські(1942-1943), про це свідчать різноманітні статті-рецензії. У цей же період письменниця неодноразово діставала літературні премії, що також є показовим моментом належного визнання й високої оцінки її творчості. Тогочасні критики в один голос відзначали високий ідейний та мистецький рівень творів, пророкували їм велике майбутнє. У Новій хаті (1936, №2), наприклад, писалося, що повість 1313 та інші твори письменниці можуть бути зрозумілі й цікаві не лише нам, а й Європі [96, 123]. Проте інші рецензенти, зокрема, М.Рудницький, закидали Королевій філософські розмисли, відсутність напруженого сюжету. У 40 60-і роки письменниця переживає період забуття. У цей час Н.Королева змушена була заробляти на життя приватними уроками. Твори, що були написані нею у той період, виходять вже по смерті письменниці (Quid est veritas?”). Однак, матеріали Київського й Празького архівів свідчать про те, що більша частина її літературної спадщини пізнього періоду й досі чекає на вихід у світ. Так, рукописними досі залишаються її повісті Шляхами й стежками життя”, З казок життя (Роксоляна)”, Останній бог” та нариси Помпейська згадка”, Турецька неволя”, Домік Лермонтова (З моїх пестрих згадок)”, Невмируща вдача”.
У наш час, у кінці ХХ - на початку ХХІ століття, пожвавився процес повернення забутих імен, зокрема й Наталени Королевої, широкому загалу читачів. З’явилося багато статей, присвячених її біографії й творчості, як-от: В.Шевчук. Загадковий і манливий світ Наталени Королевої// УМЛШ.-1988.-№2; Р.Федорів. Королева, що ходила в інші світи// Жовтень.-1988.-№7; О.Бабишкін. Несподіване, щасливе знайомство// Всесвіт.-1990.-№2; Н.Сорока. Іспанська культура крізь призму творчості Наталени Королевої// Всесвіт.-1999. - №9-10. Вийшли друком в Україні її твори: КоролеваН.Предок: Історичні повісті.Легенди старокиївські.- К.: Дніпро, 1991; повість Quid est veritas// Всесвіт -1996.-№2-4 та інші.
Творчість Наталени Королевої, яка була дуже популярною у 30-і роки ХХстоліття на території Західної України, на сучасному етапі піддається різноаспектному дослідженню. У 2003 році була захищена перша кандидатська дисертація Голубовської І. В. на тему Творчість Наталени Королевої в контексті розвитку української літератури першої половини ХХ ст”[70]. Однак, ґрунтовного дослідження аспекту трансформації античності в творах письменниці поки не з'явилось, через що й постала необхідність у здійсненні цього дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до теми Поетика художнього твору, над якою працює кафедра теорії літератури й журналістики Запорізького державного університету, і держбюджетної теми №0199У001578 Культурна модель у художньому тексті (на матеріалі української літератури ХІХ-ХХ століть).
Мета роботи: виявити й проаналізувати шляхи трансформації античних мотивів і образів, з’ясувати їх роль у створенні власного літературного мікрокосмосу (В.Шевчук) творчості Наталени Королевої.
Реалізація мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) описати основні етапи дискурсу шляхів засвоєння античної спадщини українською літературою й визначити роль і місце творчості Н.Королевої в ньому;
2) дослідити джерела формування й особливості світогляду письменниці, які зумовили рецепцію й трансформацію античних мотивів і образів;
3) проаналізувати особливості рецепції образів античних богів і богинь, героїв, персонажів людського походження;
4) виявити складові частини міфологеми золотого віку, яка лежить в основі авторської концепції образу батьківщини;
5) простежити роль античних космологічних міфомотивів,
6) з’ясувати реалізацію й трансформацію античних мотивів у структурі ритуалу переходу;
7) простежити взаємодію еротичних і танатологічних мотивів.
Об'єктом дослідження є масив творчості Н. Королевої: збірник Предок (К., 1991), повість Quid est veritas? (Всесвіт, 1997), збірка Подорожній (Львів, 1936), збірка Інакший світ ( Львів, 1936), збірка Во дні они (Львів, 1935), повість Без коріння (Торонто, 1961), новели й оповідання, опубліковані у вітчизняній та зарубіжній періодиці 20-60 років ХХ століття, матеріали Київського відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України (рукописи повісті Шляхами й стежками життя, З казок життя: Роксоляна, нарис Невмируща вдача), матеріали Празького літературного архіву Pamatnik Narodniho Pisemnictvi: рукописи повістей Останній бог, З казок життя: повідка; нариси Помпейська згадка, Турецька неволя, Домік Лермонтова (З моїх пестрих згадок), Невмируща вдача, уривок повісті Предок; біографічні матеріали, що зберігаються у Statni Oblastni Archiv v Treboni, Statni Okresni Archiv Pisek (Державному обласному архіві в Требові та державному регіональному архіві в Пізеку, Чехія).
Предметом дослідження є шляхи трансформації античних мотивів і образів у творчості Наталени Королевої.
Методологічну і теоретичну основу дослідження складають праці таких вітчизняних і зарубіжних філософів, культурологів і літературознавців - дослідників феномену античності, її освоєння мистецтвом, та проблем міфопоетики, з цим пов'язаними, як-от: С.Аверінцев[1-6], В.Антофійчук[10-12], Р.Барт[18], М.Бахтін[20-21], А.Боннар[35], В.Горан[74], М.Еліаде[368-370], Є.Касірер[122], М.Кемпбел[123], О.Кун[180], О.Лосєв[194-196], Ю.Лотман[197-198], Є.Мелетинський[209-214], А.Нямцу[245-247], В.Пахаренко[255-257], А.Тахо-Годі[315-316], В.Топоров[324], О.Турган[327-329], Н.Фрай[336,380], Дж.Фрезер[341], О.Фрейденберг[343-345], З.Фройд[342], К.Г.Юнґ[373] та інші.
У процесі дослідження застосовувалися такі методи: порівняльно-історичний, типологічний, компаративістський, ритуально-міфологічна критика.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дослідження є однією з перших спроб визначити, виокремити і детально проаналізувати шляхи трансформації античних мотивів і образів у творчості Наталени Королевої, заглибитися в мікроструктуру творів письменниці, художній стиль якої полягає в синтезі старогрецького, скіфського, візантійського й староруського світів.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що в ній уперше окреслюється проблема трансформації античних мотивів і образів у творчості Наталени Королевої.
Особистий внесок здобувача. Дисертація являє собою завершене дослідження, виконане автором самостійно. Особистий внесок полягає в аналізі рецепції й трансформації античних мотивів і образів у творчості Наталени Королевої. Під час роботи над дисертацією були знайдені й проаналізовані матеріали Київського й Празького архівів письменниці, що раніше не були опублікованими. Їх дослідження є абсолютно новітнім внеском в українське літературознавство. Завдяки аналізові цих матеріалів (зокрема повістей Останній бог, що є продовженням надрукованої в 1936 році повісті Сон тіні, та Шляхами й стежками життя - автобіографії письменниці) досягається цілісний погляд на проблему трансформації античних мотивів і образів у доробку Наталени Королевої. Простежуються паралелі й виявляються особливості переосмислення античної спадщини на різних етапах творчості письменниці.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації можуть бути використані під час викладання вузівських і шкільних курсів, пов’язаних з історією української літератури, при написанні курсових та дипломних робіт студентів.
Апробація роботи. Окремі розділи дисертації й уся робота в цілому обговорювалась на кафедрі теорії літератури й журналістики Запорізького державного університету.
Апробація основних положень і висновків дослідження здійснювалась таким чином:
1) Був проведений науковий семінар Образ України крізь призму античності на засіданні кафедри теорії літератури й журналістики Запорізького державного університету (Протокол № 4, грудень 2002).
2) Доповіді з теми виголошувалися на щорічних конференціях студентів і викладачів ЗДУ (2001, 2002, 2003, 2004, Запоріжжя);
3) Виступи були здійснені на 4 Всеукраїнських наукових конференціях Поетика художнього твору (жовтень 2000, Запоріжжя), Українська література: духовність і ментальність (жовтень 2001, Кривий Ріг), Українська література в контексті світової літератури(травень 2002, Одеса), V Всеукраїнській науково-теоретичній конференції молодих вчених (червень 2002, Київ);
4) Апробація відбулась на 7 Міжнародних наукових конференціях: Література в контексті культури (вересень 2001, Дніпропетровськ), ХI-XII Міжнародних наукових конференціях ім. проф. Сергія Бураго Мова і культура (червень 2002, 2003, Київ), Міжнародній науково-теоретичній конференції Українська література: духовність і ментальність (жовтень 2002, Кривий Ріг), Міжнародній науково-практичній конференції Традиція і сучасне в українській літературі (грудень 2003, Харків), VI Міжнародній науково-теоретичній конференції молодих вчених (червень 2003, Київ), Міжнародній науково-теоретичній конференції Проблеми жанру, стилю, літературного напряму” (листопад 2003, Запоріжжя).
Основні положення дисертації викладені у 11 фахових статтях, тезах доповідей науково-практичної конференції:
1. Античні образи у творчості Наталени Королевої (цикл Легенди старокиївські”// Вісник Запорізького державного університету. - 2001. - №2. - С.14-18.
2. Духовний світ Ноель крізь призму античності (автобіографічна повість Без коріння Н. Королевої) //Література. Фольклор. Проблеми поетики. - Збірник наукових праць. - Вип.9. - К.-Кривий Ріг: Твім інтер, 2001. - С.170-177.
3. Міфологема життя-смерть у Легендах старокиївських Наталени Королевої //Література в контексті культури. - Зб. наук. праць. - Вип.7. - Дніпропетровськ, Арт-прес, 2002. - C.146-151.
4. Доля України в Легендах старокиївських Наталени Королевої //Сучасні проблеми мовознавства і літературознавства. - Вип.5. - Ужгород, Ужгородський національний університет, 2002. - С.54-56.
5. Своєрідність реміфологізації у легенді На Делосі Наталени Королевої // Література. Фольклор. Проблеми поетики. - Збірник наукових праць. - Вип.10. -К.-Одеса: Твім інтер, 2002. - С.287-292.
6. Пітьмою-бо шукань приходять до світла (Шлях до духовності Маріам з Магдали, Quid est veritas? Наталени Королевої)// Література. Фольклор. Проблеми поетики. - Збірник наукових праць. - Вип14.-К.-Кривий Ріг: Твім інтер, 2002. - С. 175-184.
7. Міфологема золотого віку: Наталена Королева й Олег Ольжич// Вісник ЗДУ. - 2002. -№3. -С.26-30.
8. Трансформація жанру міфологічної легенди у творчості Наталени Королевої// Мова і культура. - Вип.5. - Том ІV. - Частина перша. - Мова і художня творчість. - К., 2002. - С.71-76.
9. Взаємодія стихій у творчості Наталени Королевої // Літературознавчі обрії. Праці молодих вчених. Вип.4.- К.: Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, 2003.- С.180-183.
10. Архетип любові у творчості Наталени Королевої (тріада Маріам-Кай-Руфіла, Quid est veritas?”)// Мова і культура. - Вип.6. - Том VІ. - Частина друга. Художня література в контексті культури. - К., Видавничий дім Дмитра Бураго, 2003. - С.53-61.
11. Персонажно-символічний модус міфологізації (Ізі-Антіной, повість Сон тіні” Наталени Королевої)// Літературознавчі обрії. Праці молодих вчених. Вип.6.- К.: Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, 2004.- С. 150-154.
Тези:
Трансформація античності в українській літературі: традиції і сучасність (на матеріалі творів Наталени Королевої)//Традиція і сучасне в українській культурі. Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 125-річчю Гната Хоткевича. - Харків, 2002. - С. 104-105.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг роботи - 192 сторінки. Список використаної літератури включає 382 найменування (24 сторінки).

bibliography

ВИСНОВКИ

Дослідження впливу світового культурологічного процесу на українську літературу на рівні архетипів й міфологем античного світу свідчить про розширення інтелектуально-художнього потенціалу художнього мислення нації. Класична концепція міфологізації-ідеалізації античності Й.Вінкельмана в епоху Романтизму розширюється і поглиблюється в працях Лессінга, Крейцера, Гете, Шіллера, Шеллінга, Гегеля. Епоха модернізму кінця ХІХ І пол. ХХ ст. ознаменована радикальним відходом від попередніх, ідеалізованих поглядів на античність. Аналіз філософських і культурологічних праць С.Аверінцева, М.Бахтіна, М.Бердяєва, Р.Вагнера, Ф.Ніцше, Х.Ортега-і-Гассета, О.Фрейденберг, З.Фройда, К.Г.Юнга свідчить, що в цей період античність поступово перестає бути зразком для наслідування, піддається іронізації, шаржуванню. Разом із засвоєнням і переосмисленням елементів античного епосу й лірики, які були основними у попередні епохи, велика увага приділяється рецепції давньогрецької драматургії. Основними шляхами сприйняття античних мотивів і образів на рівні з міфологізацією у І половині ХХ ст. стають реміфологізація й деміфологізація.
Творчість Наталени Королевої являє собою яскраве, небуденне явище у розвитку української літератури. Оскільки письменниця приходить до вирішення писати українською мовою вже у зрілому віці, в 31рік (1919), це позначається й на її манері письма: стиль її прози вишуканий, по-філософськи виважений. Кожне слово, кожна фраза говорить про неодноразове обдумування й пропускання інформацї крізь призму власної свідомості. Більшість її творів написані на теми світової історії й культури, що свідчить про високий інтелектуальний потенціал, глибинні знання й всебічну обдарованість авторки.
Рецепція античної тематики шляхом різних видів трансформації займає одне з провідних місць у творах письменниці. Це пов'язане насамперед із тим, що Наталена Королева з дитинства була залюблена в мистецтво давнини, ненастанно й пильно студіювала його. Виховуючись у дядька Еухеніо в Іспанії, письменниця мала доступ до архівних джерел бібліотек, в тому числі й Ватиканської, про що неодноразово згадувала у своїх автобіографічних творах "Без корінння", "Шляхами й стежками життя", а також у численних примітках до своїх творів (зокрема, до повісті "З казок життя: Роксоляна", новели "Помпейська згадка" та ін). Згодом, ставши археологом-єгиптологом, маючи змогу бути присутньою на розкопках Помпеї в Італії, в Греції, авторка на власні очі могла побачити залишки давнини, проаналізувати їх, а згодом описати це у творах (Сон тіні”, Останній бог, нарис Помпейська згадка). Саме тому, у більшості її творів свідомо чи напівсвідомо присутні античні алюзії й ремінісценції, мотиви й образи, - що свідчить про глибинне закорінення в свідомості авторки макрообразу Античності як ідеалу, до якого вона прагнула все своє життя. Образ Давньої Греції як колиски цивілізацій є невід'ємною частиною авторського "я", причому він сприймається як своєрідна вісь, з точки зору міфопоетики - світове дерево, чи "пуп землі" (Дж. Кемпбелл), на який нанизуються всі інші мотиви, образи та сюжетика.
У своїх "Легендах старокиївських" Наталена Королева шляхом переплетення старогрецького, скіфського, візантійського і староруського світів намагається відтворити давню українську землю у її зв’язках з іншими державами і народами, у різних часових і просторових вимірах. Рецепцією античних образів авторка поглиблює і уяскравлює правічний світ українського народу, надаючи йому ґрунтовності й утверджуючи традиції взаємопроникнення і взаємовпливу культур в історії людства.
Образ батьківщини постає через зорові, слухові й звукові образи, уяскравлюється за допомогою кольористики. Легендарно-міфологічне його потрактування через втілення міфологеми золотого віку дозволяє в широкому обсязі використати й трансформувати давньогрецькі, давньоруські, давньоіспанські мотиви й образи. У творах письменниці (цикл Легенди старокиївські”, Сон тіні”, Останній бог”, Без коріння”, Шляхами й стежками життя”, Quid est veritas?”) міфологема знаходить свій вияв у вигляді відвічної мрії людини повернення до віку дитинства, протиставлення жорстокому світові сучасності загальнолюдських ідеалів гуманності, добра й справедливості. Важливими складовими міфологеми є музика й танець. Активною дійовою особою виступає пейзаж, допомагаючи осягати світ природи (і матерії), душі людської (насамперед власної), Бога, розлитого у всьому довкіллі й водночас цілісного, згармонізованого, вивищеного над усім.
Однак, не всі персонажі Наталени Королевої сприймають образ батьківщини як найрідніший і найсвітліший. ”Роксоляна” (З казок життя: Роксоляна”) назавжди зрікається рідної Батьківщини, цей образ для неї ототожнюється з елементами насильства над її жіночою гідністю з боку власних батьків. Загалом же вияв міфологеми золотого віку в творчості письменниці це ознака туги людини за втраченим раєм, за славним минулим, одвічна ілюзія, яка облагороджує земну цивілізацію.
Міф України творчо будується авторкою на взаємодії міфологем першооснов буття: води, вогню, повітря і землі, що є лейтмотивами у творчості письменниці. Проаналізований під кутом зору взаємодії першоелементів Буття, він постає багатокомпонентним та багатозначним конструктом, складається з вільної композиції топосів та символів. Пантеїстичність у змалюванні образу призводить до насиченості синтетичними образами, кросхронотопності, заглиблення у прадавні часи, віднайдення теперішнього через минуле. Прастихії в свою чергу є компонентами лейтмотиву-міфологеми "життя-смерть", що у циклі "Легенди старокиївські" Н.Королевої набуває полівалентних значень.
Взаємодія етноміфологем води, землі, повітря й вогню дозволяє усвідомити образ України як давньої держави, що своїм пракорінням сягає прадавньої доби, золотого віку часу, коли не було чвар і несправедливості, коли жили дикі люде.Так, образ-міфологема води в поетичному світі Н.Королевої постає міцною володарюючою стихією світостворення, амбівалентною стосовно людей, самодостатньою, що належить гармонійному анімо-аніматичному світу природи, і перш за все лону матері-землі. Античні персонажі міфологічного походження по-різному обживаються чи співвідносяться з водною стихією. З водною стихією співвідносятьсят моменти розпачу жіночих образів Свангільд (Свангільд-князівна”) і Антонії (Останній бог”). Сльози центавреси Гіппії (Таврійська бай”) матеріалізуются в рожеву перлу, стають символом пам’яті.
Інтенсіонал образу вогонь у творчості письменниці ґрунтується на таких уявленнях: подібно до води, вогонь символ перетворення і переродження, земна іпостась сонця світлосяйного Фойбоса. Стихія вогню виявляє себе через блискавку, що є атрибутом Зевса (Скитський скарб”, Мелюзина”). Це символ очищення й зруйнування сил зла, адже влада сонця трактується як перемога над силами зла, темряви, очищення засіб досягнення тріумфу сонця (На Делосі”). Таємничий обряд народження сонячного бога (На Делосі”) своїм корінням сягає античних космогонічних мотивів: правічних уявлень про темний Хаос, з якого народжується світла Гармонія. У цьому обряді знаходить своє виявлення міфологема божества, що вмирає і воскресає.
Образ-міфологема землі у творах Н.Королевої виступає у багатьох іпостасях. У ньому відбивається проблема збереження національнокультурної ідентичності, яка реалізується у феномені рідного на противагу чужому. Принцип антеїзму, що бере витоки у давньогрецькій традиції, лежить в основі формування одного з визначальних мотивів ментальності українців. Це простежується в творах Н.Королевої, де персонажі (князі Володимир, Кий, Щек, Хорив, навіть міфічні бог Пан) виявляють себе сміливими вояками, справжніми мужами і патріотами української землі. Мелюзина пов’язана з міфологемою землі через хтонічну природу.
Міфологема повітря в художньому світі Наталени Королевої теж виявляє себе через античних персонажів. Воно є співпередвісником лиха (буря в легенді Мелюзина, яка передує зустрічі Мелюзини з Гераклом). У легенді Свангільд-князівна взаємодія міфологем вогню, повітря та землі створює картинувіщування нещасливої розв’язки. Кросхронотопність у змалюванні стихій дозволяє говорити про взаємопов’язаність цих явищ як у природі, так і в творчому мікрокосмі” письменниці. Так, образ серця (Quid est veritas?) проходить складні етапи метаморфізації: набуває вегетативних рис овоча, перетворюється на стихію води, а згодом переходить у вогняну стихію. Весь вогонь серця як образ чуттєво-емоційних схильностей Маріам кладе на олтар служіння вічній істині. Традиція античності поступається традиціям християнства: тілесне віддає перевагу духовному.
Міфологема долі представлена в творчості Н.Королевої у найрізноманітніших виявах, як-от: жереб: Путятич (Свангільдкнязівна); доля як символ вибору власного життєвого шляху героями: Анастасія (Путь спасіння) обирає долю сама, не бажаючи коритися Юстиніану; Свангільд (Свангільдкнязівна) безпримусово дає клятву жриці над священним вартаном, а Арга і Опіда (На Делосі) стають жрекинями бога Аполлона з власної волі, Роксоляна обирає шлях кохання і відданості (З казок життя: Роксоляна), Ізі повертається до творчості (Останній бог); доля як поєднання давньогрецького фатуму й пошуку власного шляху: на прикладі Маріам з Магдали (Quid est verіtas?), доля як вирок божий: героїні Свангільдкнязівни й Мелюзини, доля рідної Батьківщини, держави через показ їхньої розбудови: персонажі легенд Володимирове срібло, Шинкарівна, Мелюзина, Скитський скарб; доля через належність до чоловічого чи жіночого світів: Таврійська бай, Володимирове срібло, Скитський скарб, Свангільд-князівна; долю як щастя: Мелюзина, Скитський скарб.
Всі вияви міфологеми свідчать про те, що Н.Королева у своїй творчості зверталась до античного трактування поняття доля”. Однак, у творчості письменниця ця міфологема виявляється у синтезі з давньослов’янськими уявленнями. Це значним чином розширяє спектр використання цього міфомотиву, надає творам більшої глибини й виразності.
Тема здоланності часу і простору розвивається у Наталени Королевої у багатьох аспектах. Це і подорож Боризеса в пошуках сенсу життя (Таврійська бай”), і уявлювана подорож Гашти шляхом тисячоліть уві сні (Опойний дим”), і круговерть подорожей Ізі (Сон тіні”, Останній бог”), Арги й Опіди (На Делосі”), Карлоса (Предок”), Маріам (Quid est veritas?”) тощо.
Сюжетні лінії творів є не тільки лінійним шляхом розглядаються в контексті нерозривного розвитку людства, зокрема української історії, як-от: розповідь Пана про своє минуле (Володимирове срібло”); бачення Володимиром Пракиїва у чарівному люстерці (Володимирове срібло), символ метелика, про якого згадується у ліричній передмові до Легенд, що символізує тріаду життя-смерть-воскресіння.
У хронотопі шляху в творчості Н.Королевої узагальнені всі способи подолання і обживання простору: побутові форми подорожі: пошук долі Боризесом (Таврійська бай”), і Маріам (Quid est veritas?”), пригодництво: подвиги Геракла (Мелюзина”), усамітнення: ченці Києво-Печерської лаври (Місячна пряжа”), вигнання: примусове відправлення до далекої мандрівки центавреси Гіппії через десакралізацію простору (Таврійська бай”), втечі: Пан, німфи, дріади, Главк (Еклога”); Анастасія (Путь спасіння”).
Проаналізований через ритуал переходу традиційний образ Роксоляни являє собою мономіф: образ непересічної жінки, сильної тілом і духом, жорстокої й милосердної водночас, здатної на великі й шляхетні вчинки заради власного добра та добробуту свого народу, за що отримує безсмертя.
Міфологеми шляху, каменю, печери, лабіринту, що виступають концептуальними чинниками ритуалу переходу, виконуючи цілий ряд функцій, сприяють поглибленню внутрішньої наповненості творів. У творах Н.Королевої вони виступають символами вибору життєвого шляху, є субстанціями, через які здійснюється становлення особистості, перехід персонажів в іншу іпостась, в інший світ, є символами пам’яті, ідеалізації, незнищенності.
Н.Королева використовує античне трактування мотиву кохання. Життєвий шлях Маріам (Quid est veritas?”) співвіднесений з розвитком у грецькій культурі культу двох Афродит: Афродити Пандемос божества чуттєвої любові й Афродити Уранії богині піднесеного, неземного почуття. В інших творах мотив кохання пов’язаний з календарним мотивом вмирання й воскресіння бога (Михайлик, Свангільд-князівна”). Взаємне щасливе кохання сприяє подальшому розвитку життя героїв. Віднайшовши своє друге Я в коханій людині, вони чинять акт створення: засновують і розбудовують держави Боризес і Талестрис (Таврійська бай”), Володимир і Анна (Володимирове срібло”), Роксоляна й Сулейман (З казок життя: Роксоляна”); відроджують занедбані землі Кай Понтій і Руфіла (Quid est veritas?”). Взаємне кохання з трагічним кінцем є поштовхом до віднайдення свого шляху в житті Ізі чи у вічності Антіной (Сон тіні”, Останній бог”), Свангільд і Путятич(Свангільд-князівна”). Відмова від почуття в ім’я вищої мети спонукає жіночі персонажі стати служителями сакрального простору (Маріам, Quid est veritas?”; Анастасія, Путь спасіння”), а чоловічі продовжувати свій життєвий шлях (Кай Понтій, Quid est veritas?”; Юстиніан, Путь спасіння”). Нерозділене кохання призводить до символічної смерті-переродження для нового життя (Відрад, На Делосі”; Монтанус і Антонія, Останній бог”; Інес, Карлос і Беата, Предок) чи рідше до смерті фізичної (Ерік, Свангільд-князівна”). Отже, постулювання любові не може бути відділене від смерті, адже з давніх-давен вони символізують дві іпостасі життя. Образ народжувальної смерті викликає в уяві коловорот, має форми вічного життя, безсмертя.
Протистояння Еросу й Танатосу відбувається через вияв найголовніших тем буття людини в суспільстві, передусім боротьби за владу, оскільки інтриги імператриці Сабіни й Люція Вера проти Ізі й Антіноя призводять до руйнації кохання шляхом фізичного знищення останнього (Сон тіні”). Розглядаються мотиви дружби і зради, бо багаторічна дружба оскверняється зрадою й смертю Антистоса через боягузтво Татіана (Останній бог”). Бажання помсти тягне за собою відплату: внаслідок порушення клятви Гарпократа Діодор захворює на лепру й гине (Останній бог”). З іншого боку, любов до життя змушує героїв долати всі перешкоди на шляху до віднайдення себе (Опойний дим”, З казок життя: Роксоляна”). Мотив любовного трикутника широко репрезентований у творчості письменниці (Свангільд, Ерік і Путятич; Арга, Опіда й Відрад; Кай, Маріам, Руфіла; Карлос, Беата і Каталіна; Ізі, Фуск і Монтанус). Мотив безсмертя розглядається у кількох аспектах: нагорода (Пірена, Геракл, Роксоляна), покарання (Мелюзина), втрати безсмертя через одруження зі світом людей (Ларта-діва).
Отже, любов і смерть, Ерос і Танатос є невід’ємною частиною людського життя. Через боротьбу цих мотивів людина пізнає себе, світ. Герої Наталени Королевої і звичайні люди, й історично відомі особистості впродовж життєвого шляху постійно вирішують проблему віднайдення рівноваги поміж цими двома антиноміями. Намагаються утвердитися в цьому світі або перейти до іншого чи залишити по собі пам’ять у потомстві.
Реміфологізація і міфологізація є головними шляхами рецепції й переосмислення античної спадщини для Н.Королевої. За допомогою реміфологізації змальовано образи Аполлона в легенді на Делосі та бога Пана (Таврійська бай, Еклога, Володимирове срібло). Персонажі Кай і Маріам (Quid est veritas?), набувають властивостей божеств Аполлона й Афродіти іншим шляхом міфологізації. Образи князя Володимира й княгині Ольги (Володимирове срібло і Шинкарівна) через міфологізацію набувають рис головних божеств, хранителів величі й могутності українства (дорівнюючи постаті Зевса). Головні герої виступають своєрідними продовжувачами традицій, закладених давньогрецькими ідеалами, які втілює богпатріарх Пан. До деміфологізації, на нашу думку, можна віднести присутній у її творах, прийом грайливої іронізації (Без коріння).
Образи античних богів і богинь, будучи реципійованими й переосмисленими у творчості Н.Королевої, виступають:головними персонажами твору: Пан-Фавн (Таврійська бай”, Еклога”, Володимирове срібло”); другорядними персонажами твору: Посейдон (Таврійська бай”), Зевс (Скитський скарб”, Мелюзина”), Лето-Латона (На Делосі”); простежуються на персонажному рівні трансформованої міфологічної оповіді: Антіной//Аполлон-Фойбос (Сон тіні”), Христос//Аполлон (На Делосі”), Кай Понтій//Аполлон (Quid est veritas?”), Маріам//Афродіта (Quid est veritas?”), Ізі//Дафне (Сон тіні”), Антіной//Ерос (Сон тіні”), Ізі//Психе (Сон тіні”), Руфіла//Психе (Quid est veritas?”), Ізі//Деметра (Сон тіні”), Антіной//Діоніс (Останній бог”); є символами: Гадес-Плутон (Без коріння”), Гарпократ (Сон тіні”, Останній бог”), Гермес-Психопомпос” (Останній бог”), Гіменей (Таврійська бай”), Гімерос (Помпейська згадка”), Главк (Таврійська бай”), Артеміда (Таврійська бай”), Афіна (Атене-Пансафос”, Палас-Атена”, Мінерва) (Сон тіні”), Афродіта-Уранія (Quid est veritas?”, Помпейська згадка”), Венус Помпеяна (Помпейська згадка”), Муза (Камена) (Quid est veritas?”, Прімавера”); входять до складу тропічних утворень (порівнянь або метафор): Зевс-Перун (Путь спасіння”), Асклепіас (Останній бог”) тощо.
Отже, образи олімпійських і неолімпійських античних богів у творчості Наталени Королевої реципіюються по-різному: вони використовуються в синтезі з іншими божествами, чим досягається ефект мозаїчності, виразності й різнобарвності, підкреслюється динамічність розвитку сюжету. В основі авторського світогляду є постійний невпинний розвиток й взаємодія різних культур під час історичного розвитку людства.
Проблема національного самовизначення народу, комплекс питань морально-етичного характеру і система складного духовно-філософського пізнання Бога, Всесвіту і людини тісно пов’язані між собою. Вони об’єднуються в єдину систему стрижнями найзагальніших наскрізних проблем за принципом своєрідної взаємоієрархії ззовні, а всередині, в межах кожного окремо взятого кола, виступають як структурні чинники, вказуючи на те спільне, що об’єднує твори. На рівні загальної системи філософсько-світоглядне містить у собі морально-етичне, що в свою чергу включає в себе національне.
Античні міфоніми Геракл, Персей, Орфей, Евридика, Пігмаліон, Галатея, Гадес, Архимед-Ахметка, стоокий Арґус”, амазонки Талестрис і Томіриса, ґрації, мрія-веселка, Пегас у творах Н.Королевої використовуються з різним смисловим навантаженням, набуваючи різних відтінків значень. Давньогрецькі герої виступають головними персонажами (Геракл, амазонки). Авторка використовує античність під час трансформації сюжетних схем (міф про Орфея й Евридику, Пігмаліона і Галатею в основі новели Прімавера”). Античні персонажі виступають символами (Персей і Геракл у творі Quid est veritas?”, Пегас і мрія-веселка у творі Без коріння”), використовуються з розважальною, гумористичною функцією (Архимед-Ахметка, амазонки, ґрації, кентаври, Гадес, стоокий Арґус”).
Н.Королева у своїх творах сполучає античні корені й сучасну дійсність, протиставляє жорстокій реальності ідеальний світ, де, незважаючи на вир пристрастей, добро зрештою все одно перемагає зло. Мікрогалактика її творів становить собою вишукане поєднання суто українських класичних традицій із найкращою спадщиною зі світової літературної творчості, зокрема античності. Концепція авторського світобачення являє собою непереможну віру у вищість священного над профанним, у незнищенність і всепереможність світових цінностей - Добра, Справедливості, Краси і Гармонії. Пантеїзм письменницьких переконань дозволяє Наталені Королевій тлумачити людське життя у нерозривному зв'язку з природою, будувати його за законами античної калокагатії, у співмірності краси душевної й тілесної.
Отже, стиль творчості Наталени Королевої, що в своїй основі поєднує риси й тенденції різних культур, є синтетичним. Письменниця у своїх творах експлікує античні мотиви й образи на сучасну дійсність, протиставляє жорстокій реальності ідеальний світ, де, незважаючи на вир пристрастей і запеклої боротьби, добро зрештою все одно перемагає зло. Мікрогалактика її творів становить собою вишукане поєднання суто українських класичних традицій із найкращою спадщиною світової літературної творчості, зокрема античності. Концепція авторського світобачення являє собою непереможну віру у перевагу священного над профанним, у незнищенність і всепереможність світових цінностей Добра, Справедливості, Краси і Гармонії. Письменницькі переконання Наталени Королевої дозволяють тлумачити людське життя у нерозривному зв’язку з природою, у співмірності краси душевної й тілесної. Використання архетипів й міфологем античного світу у творах Н.Королевої свідчить про вплив світового культурологічного процесу на українську літературу, і внаслідок цього розширення й поглиблення інтелектуально-художнього потенціалу художнього мислення авторки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев C., Эпштейн М. Мифологизм в литературе 20 века// Литературный энциклопедический словарь. М.: Высшая школа, 1987. С.224225.
2. Аверинцев С. С. Античный риторический идеал и культура Возрождения// Античное наследие в культуре Возрождения. М.: Наука, 1984. С.142154.
3. Аверинцев С. С. Образ античности в западноевропейской культуре XX в. Некоторые замечания // http://svinparty.chat.ru/aver1.html.
4. Аверинцев С. С. Поэтика ранневизантийской литературы / АН СССР; Институт мировой литературы им. А.М.Горького. — М. : Наука, 1977. — 320с.
5. Аверинцев С. С. Риторика и истоки европейской литературной традиции. — М. : Школа Языки рус. культуры, 1996. — 448с.
6. Аверинцев С. С. Российская энциклопедия//www.krugosvet.ru.
7. Античное наследие в культуре Возрождения. М.: Наука, 1984. 286с.
8. Античность как тип культуры: Сб. ст. М.: Наука, 1988. 333с.
9. Антонян Ю. Миф и вечность. М.: Логос, 2001. 464с.
10. Антофійчук В. І. Євангельський контекст у творчості Наталени Королевої// Слово і час. 2000. №8 . С.3644.
11. Антофійчук В. І. Своєрідність трансформації євангельського сюжетно-образного матеріалу в українській літературі ХХ століття: Дис д-ра філол. наук: 10.01.01. Чернівці, 2001. 385с.
12. Антофійчук В. І., Нямцу А.Є. Проблеми поетики традиційних сюжетів та образів в літературі. Чернівці: ЧНУ, 1997. 280c.
13. Аристотель. Риторика. Поэтика. М.: Лабиринт, 2000. 222с.
14. Бабич С. Міфологема мандрів як пошуки оновлення (в "Апології переґринації до країв східних" Мелетія Смотрицького)// Слово і час. 2001. №10. С.2233.
15. Бабишкін О. Несподіване, щасливе знайомство. Листи, нотатки, спогади Н.Королевої // Всесвіт. 1993. №2. С.136144.
16. Баган О. "Бард неспокою раси" (Євген Маланюк)// Баган О., Гузар З., Червак Б. Лицарі духу. (Українські письменники-націоналісти "вісниківці"). Дрогобич: Відродження, 1996. С.938.
17. Баган О. Апофеоз духу (Ідея і чин Олега Ольжича)// Баган О., Гузар З., Червак Б. Лицарі духу. (Українські письменники-націоналісти "вісниківці"). Дрогобич: Відродження, 1996. С.4967.
18. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика: Пер. с фр. М.: Эдиториал УРСС, 1989. 615с.
19. Бауэр В., Дюмот И., Головин С. Энциклопедия символов: Пер. с нем. М.: КРОНПРЕСС, 2000. 504с.
20. Бахтин М. М. Литературно-критические статьи. М.: Художественная литература, 1986. 543с.
21. Бахтин М. Эстетика словесного творчества. М.: Наука, 1979. 268с.
22. Башляр Г. Грезы о воздухе: Опыт о воображении движения: Пер. с фр. М.: Академия, 1999. 344с.
23. Безушко В. Рецензія //Наша культура. 1936. Ч.1. С.655656.
24. Белицкий П. Образ пещеры и скитания Одиссея// Вопросы литературы. 2001. №2. С.309319.
25. Бердяев Н. О новом религиозном сознании// Вопросы жизни. 1905. №9. С.142153.
26. Биковський Л. Наталена Королева (від 1888 до 1958) //Визвольний шлях. 1958. №2. С.185192.
27. Биковський Л. Наталена Королева (від 1888 до 1958) //Визвольний шлях. 1958. №3. С.294303.
28. Биковський Л. Наталена Королева (Її життя і творчість за час від 1944 до 1960 років) // Визвольний шлях. 1962. Кн.1. С.6571.
29. Биковський Л. У службах українській книжці// Упор.Л.Винара, Я.Ісаєвича. Львів, 1997. С.328.
30. Більчук Н. Кордоцентризм як методологічний принцип цілісного розуміння людини та її місця в суспільстві: Автореф. дис канд. фiлософ. наук: 09.00.08/ Харкiв 2001. 18с.
31. Бовсунівська Т. В. Феномен українського романтизму: основні параметри каталогізації та ідентифікації: Автореф докт. дис.: 10.01.01/ К., 1998. 38с.
32. БогачевськаХом'як М. Організація жінок у Східній Україні на зламі ХІХХХ століть[Стаття]// Записки НТШ. Т.225. Львів, 1993. С.265.
33. Большакова А. Архетип// Литературная учеба. 2000. №4. С.112115.
34. Большакова А.Образ автора//Литературная учеба. 2001. №2. С.110.
35. Боннар А. Греческая цивилизация: Пер. с фр. М.: Гардарика, 1996. 345с.
36. БраткоКутинський О. Символіка світобудови. Українська традиція// Людина і світ. 1991. №69.
37. Брехт Б. О литературе. М.: Художественная литература, 1972. 430с.
38. Брехт Б. Театр: В 5 т. М., 1965. Т.5. Ч.2. C.
39. Брусна І. Дві повісті Наталени Королевої // Жінка. 1938. Ч.4. С.8.
40. Буковський Л. Понтійська Амазонка [Наталена Королева] //Чорноморський збірник. Одеса. 1945. Кн.6. С.3033.
41. Бурачинська Л. У Наталени Королевої //Нова хата. 1937. Ч.3. С.3.
42. В гостині в панства Королевих: [Про Наталену Королеву]// Жіноча доля. 1931. №34. С.5152.
43. Ваганова Е.О., Мавлеев Е.В.. Древнегреческая мифология и испанская живопись эпохи Возрождения// Античное наследие в культуре Возрождения. Сб. статей. М.: Наука, 1984. С.262273.
44. Валявко І. Дмитро Чижевський: античні впливи в українській літературі//Всесвіт. 1997. №89. С. 6872.
45. Варипаєв О.М. Мандрівництво у східнослов'янській культурі : Автореф. дис канд. філософ. наук: 09.00.08. Харків, 2000. 18с.
46. Вейман Р. История литературы и мифология. М.: МГУ, 1975. С.52
47. Веселовский А. Н. Историческая поэтика. М.: Наука,1989. 404с.
48. Винкельман И. И. Избранные произведения и письма. М.Л.: Наука, 1935. 346с.
49. Виноградов В.В. О языке художественной прозы. М.: Наука, 1980. 238с.
50. Волков А. Традиційні сюжети та образи (нарис теорії ТСО)// Бібліотека тижневика "Зарубіжна література" . 1998. №2528. С.3
51. Волков А., Рихло П., Бойченко О. Наскрізні сюжети і образи в літературах Європи. Чернівці Київ, 1998. /Бібліотека тижневика "Зарубіжна література". 1998. №2528.
52. Волков И.Ф. Теория литературы. М.: Просвещение; Владос. 1995. 256с.
53. Гаврилюк Е. Хаос, Танатос і Ерос у символіці обрядів переходу// Студії з інтегральної культури. THANATOS. Спец. випуск "Народознавчих зошитів". №1. Львів. 1996. С.6370
54. Гадамер Г.-Г. Вірш і розмова. Львів: Бібліотека журналу "Ї", 2002. 186с.
55. Га