ПРОБЛЕМА “ПРИРОДА – ЛЮДИНА” У ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

На правах рукопису

Іваненко Інна Іванівна

УДК 821.161.2 18/19” Українка

ПРОБЛЕМА ПРИРОДА ЛЮДИНА”
У ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ
ЛЕСІ УКРАЇНКИ

10. 01. 01 українська література

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук,
професор І.С.Маслов

Харків 2006

ЗМІСТ

Вступ 3-8

Розділ І. Історія досліджуваної проблеми в літературознавчому дискурсі 9-41

Розділ ІІ. Феномен природи у поетичній творчості
Лесі Українки 42-75

Розділ ІІІ. Природа як домінанта
художньої концепції людини у драмі-феєрії
Лесі Українки Лісова пісня” 76-123

Розділ ІV. Концепт природи у драматургії
Лесі Українки 124-160

Висновки 161-163
Список використаної літератури 164-183

ВСТУП

Кожна епоха несе в собі переакцентацію естетичних та інтелектуальних цінностей, спонукає до перегляду критеріїв, переоцінки явищ у контексті універсального культурного досвіду. Злам тисячоліть приніс із собою нові погляди, концепції, вчення й повернув те, що довгий час в українському літературознавстві замовчувалося або не бралось до уваги.
Сучасна епоха є новим етапом переосмислення й переоцінки творчості багатьох письменників національної літератури, зокрема й письменства кінця XIX початку XX століття, не поверхового „переоцінювання”, а конструктивного, по-науковому проникливого й фундаментального дослідження художньої спадщини.
Повною мірою це стосується такої знакової постаті, як Леся Українка, творчість якої позначена всією складністю проблем, що постають наприкінці XIX на початку XX століття в літературі, мистецтві, філософській та суспільній думці і наполегливо вирішуються постромантичною свідомістю, набуваючи певної протяглості в часі та модифікацій у своєму розв’язанні.
Художні твори українського автора давно вже пережили його та стали надбанням поколінь, народів, які щоразу прочитують їх по-новому, з точки зору свого часу, його потреб і завдань, кожного разу відкриваючи нові пласти закладених там думок, почуттів, проблем.
Haгальною потребою нашого часу є переосмислення й виявлення особливої уваги до проблеми природа людина” як у суспільному житті, так і в літературі.
У літературі проблема гармонійного взаємозв’язку природи й людини має давню традицію. Так, вона відбилась в українському фольклорі, багатьох пам’ятках давньої літератури, в тому числі Слові о полку Ігоревім”, творах Г.Сковороди, Г.Квітки-Основ’яненка, Т.Шевченка, Марка Вовчка, М.Кропивницького, І.Франка, М.Коцюбинського та багатьох інших.
Значний внесок у розгляд питання взаємозалежності природи й людини та їх гармонійного співіснування здійснила своєю творчістю Леся Українка.
Виділяючи кардинальну переоцінку цінностей, вироблення нових прийомів зображення дійсності й людини в гармонії з природою як характерну особливість творчості Лесі Українки, Т.Матвєєва зазначає : „Її феномен це титанічна праця, спрямована на те, щоб дати новий імпульс для розвитку української літератури, культури в цілому, вивести її на європейський, світовий рівень” [126; 59]
Творчий доробок Лесі Українки в найрізноманітніших аспектах, у тому числі й пов’язаних з феноменом природи, завжди був об’єктом пильної уваги літературознавців. Передусім це дослідження Г.Аврахова [див.:2], В.Агеєвої [див.:4,5], А.Бичко [див.:21], О.Білецького [див.:23], П.Волинського [див.:43, 44], А.Гозенпуда [див.:54], В.Гуменюка [див.:58], Т.Гундорової [див.:61], М.Драй-Хмари [див.:70], І.Журавської [див.:76], Н.Зборовської [див.:83], А.Костенка [див.:105, 106], М.Кудрявцева [див.:110], Р.Кухаря [див.:112], Л.Мірошниченко [див.:130], А.Панькова у співавторстві з Т.Мейзерською [див.:151], Я.Поліщука [див.:162, 163], О.Рисака [див.:173, 174], Л.Скупейка [див.:181-187], О.Ставицького [див.:191, 192], С.Хороба [див.:220-222] та інших.
Підкреслимо, що творчий доробок Лесі Українки настільки масштабний і різноплановий, що навіть столітня науково-дослідницька робота не наблизила до його вичерпного осмислення. Водночас нові методи ХХ та ХХІ століття, мультиверсальне розуміння світу природи і людини та осмислення минулого й сучасного призвели до нової актуалізації потреби в інтерпретації творчої спадщини письменниці та зробили можливими нові аспекти дослідження текстів творів Лесі Українки як явища не тільки суто національного, а й світового масштабу. У необхідності виходу на нові концептуальні рівні сучасного прочитання та аналізу багатогранної проблеми природа людина” в творчості Лесі Українки й полягає актуальність даної наукової роботи.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі української та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, узгоджена з планами, тематикою та загальним профілем наукових досліджень.
Мета дослідження: розглянути феномен природи у творчості Лесі Українки як структурний елемент художньої концепції людини.
Досягнення даної мети передбачає вирішення таких завдань:
· з’ясувати рівень вивчення досліджуваної проблеми;
· простежити функціонування феномену природи у поетичній творчості Лесі Українки;
· розкрити роль природи в процесі творення художньої моделі людини, а саме: природа як засіб моделювання конфлікту та природа як один із конструентів характеротворення;
· проаналізувати концепт природи у драматургії Лесі Українки в контексті модерністських пошуків західноєвропейської драми fin de siecle.
Наукова новизна роботи полягає в особливому підході до вивчення концепту природи: природа досліджується як самодостатній естетичний феномен, як домінантна категорія у моделі „людина світ”. Вперше природа розглядається як універсальний конструент художньої концепції людини, як нова спроба прочитання творчості Лесі Українки в історико-літературному процесі кінця ХІХ початку ХХ століття. При цьому ми вивчаємо природу, спираючись на її потрактування не лише в літературознавчій, а й у філософській думці як всього сущого в багатоманітності проявів і як внутрішньої сутності речей. Досліджуючи феномен природи як навколишнє середовище, органічний і неорганічний світ, ми звертаємо увагу й на природу буття власне людини, її внутрішнього потенціалу, творчих сил і продуктивних здібностей.
Проблема природа людина” в творчості Лесі Українки аналізується в українському та загальноєвропейському контексті із залученням малодосліджених у означеному аспекті творів (зокрема, творчості О.Олеся).
Предметом дослідження є проблема природа людина” у творчому доробку Лесі Українки.
Об’єктом дослідження є драматургічна й поетична творчість Лесі Українки в українському та західноєвропейському контексті.
Методи дослідження: історико-літературний, порівняльно-історичний, типологічний, елементи феміністичної критики, психоаналізу, міфокритики.
Теоретико-методологічну основу дисертації становлять теоретико-літературні та історико-літературні праці В.Агеєвої, А.Бичко, О.Білецького, Ю.Бойка-Блохина, Т.Гундорової, М.Драй-Хмари, М.Євшана, Л.Залеської-Онишкевич, М.Зерова, М.Зубрицької, М.Кудрявцева, Р.Кухаря, Л.Міщенко, А.Ніковського, С.Павличко, Я.Поліщука, Л.Скупейка, І.Франка, С.Хороба, Д.Чижевського та інших.
Теоретичне значення роботи. Результати дослідження сприяють поглибленню знань про естетико-філософський доробок Лесі Українки й відкривають можливості для формування нових конструктивних підходів до розуміння творчості письменниці та її місця у всеукраїнському й зарубіжному літературному процесі кінця ХІХ початку ХХ століття.
Практичне значення одержаних у роботі результатів полягає в можливості розширення дослідницького дискурсу вивчення творчості Лесі Українки. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані у шкільних та вузівських курсах вивчення літературного процесу в Україні кінця ХІХ початку ХХ століття, у спецкурсах і спецсемінарах з історії української літератури, при написанні дипломних і курсових робіт студентами-філологами.
Апробація дослідження. Зміст дисертації та результати дослідження апробовані на засіданнях кафедри української та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди та на Міжнародній науково-практичній конференції „Освіта доля нації” (Харків, 2002), V Всеукраїнській науково-теоретичній конференції молодих учених (Київ, 2002), ХХ Краєзнавчій конференції молодих учених (Харків, 2002), VІ Міжнародній науково-теоретичній конференції молодих учених (Київ,2003), VІІ Міжнародній науково-теоретичній конференції молодих учених (Київ, 2004).
Основні положення дисертації відображені у семи публікаціях:
1. Іваненко І. Природа як засіб конструювання конфлікту в драмі-феєрії „Лісова пісня” Лесі Українки // Слобожанщина.2002. №22. С.136-145.
2. Іваненко І. Природа як конструент характеру в драмі-феєрії Лесі Українки „Лісова пісня” // Від бароко до постмодерну. Збірник праць кафедри української та світової літератури ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. [Спец. додаток до часопису Слобожанщина”]. Х.: Майдан,2002. Т.1 С.158-164.
3. Іваненко І. Світ природи в міфологічних образах драми-феєрії „Лісова пісня” Лесі Українки // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених України. К.: Ін-т літератури ім. Т.Г.Шевченка, 2003. Вип.4 С.80-83.
4. Іваненко І. Концепт природи в космосі українського фольклору // Від бароко до постмодерну. Збірник праць кафедри української та світової літератури ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. [Спец. додаток до часопису Слобожанщина”]. Х.: Майдан,2003. Т.2 С.201-208.
5. Іваненко І. Природа як домінантна категорія у художньому просторі твору (на прикладі Слова о полку Ігоревім”) // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. К.: Ін-т літератури ім. Т.Г.Шевченка, 2004. Вип.6 С.11-15.
6. Іваненко І. Еволюція концепту природи у поетичній творчості Лесі Українки // Від бароко до постмодерну. Збірник праць кафедри української та світової літератури ХНПУ ім. Г.С.Сковороди. [Спец. додаток до часопису Слобожанщина”]. Х.: Майдан, 2005. Т.3 С.53-59.
7. Іваненко І. Концепт природи у структурі творення образів Мавки („Лісова пісня” Лесі Українки) і Гоплани („Балладина” Ю. Словацького) // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. К. : Ін-т літератури ім. Т.Г.Шевченка, 2005. Вип.8 С.200-203.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків. Загальний обсяг дисертації 183 сторінки, із них 163 сторінки основного тексту. Бібліографія обіймає 258 позицій.

bibliography

ВИСНОВКИ

На зламі ХX XXI століть проблема взаємодії людини та природи набуває особливої актуальності у всіх сферах суспільного життя. Одне з центральних місць займає вона і в літературі.
Як констатує історія літератури, парадигма відношень макрокосму природи та мікрокосму людини постійно змінювалась. Водночас інваріантним залишався сам феномен природи, що в українській ментальності завжди відображався як материнське родове начало і мав виключно позитивний смисл.
Свої особливості в літературно-художню інтерпретацію проблеми природа людина” привносить кінець ХІХ початок ХХ століття, що якнайповніше відтворюється в творчості Лесі Українки. Письменниця виступає новатором у змалюванні ролі феномену природи в художній концепції людини та художньому просторі твору.
Дослідивши проблему природа людина” в творчості Лесі Українки, ми дійшли таких висновків:
По-перше, в розумінні й зображенні феномену природи як всезагального сущого у всій багатоманітності його проявів письменниця найближче стоїть до новоєвропейського потрактування природи натури”, що підкреслюється й наявністю в її творах, насамперед, поетичних, пантеїстичних, панпсихічних та гілозоїстичних концепцій.
По-друге, до проблеми природа людина” Леся Українка звертається з самого початку своєї літературної діяльності. У ранніх творах письменниці зображуються поетичні малюнки природи, консонансні або дисонансні до внутрішнього світу ліричного героя. Поступово феномен природи еволюціонує, природа персоніфікується, стає одним із персонажів твору, виражаючи певні драматичні колізії. Подаючи природу як всезагальний одухотворений універсум, поетеса наділяє її здатністю відчувати й мислити.
По-третє, аналіз поетичної творчості Лесі Українки в контексті лірики О.Олеся виявляє чимало спільних мотивів, тем, ідей, образів у поезіях авторів та свідчить про близькість у розумінні ними феномену природи. Водночас розглянуті відмінності в зображенні проблеми природа людина” підкреслюють неповторність та своєрідність художньо-образної системи Лесі Українки та Олександра Олеся.
По-четверте, концепт природи розкривається в творчості Лесі Українки не лише як органічний і неорганічний світ, природне довкілля, а й як природа людської особистості, сукупність її психічних та фізичних особливостей, природжені здібності та нахили людини, її іманентна та фемінно-маскулінна природа тощо. Природа постає в творчості письменниці, особливо драматичній, об’єктивною формою людського буття й мислення, характеристикою реальності світу.
По-п’яте, одне з центральних місць відводить письменниця проблемі природа людина” в драмі-феєрії Лісова пісня”. Образ природи становить собою необхідний елемент художньої концепції людини та структури літературного твору. Феномен природи подається в Лісовій пісні” як один із основних конструентів характеротворення та моделювання драматичних колізій.
По-шосте, у своїх драматичних творах Леся Українка зображує концепт природи в різних модифікаціях: висвітлює біологічну природу людини, акцентуючи на спадковості як одній із визначальних складових у формуванні характеру людини („Блакитна троянда”); розглядає несумісність раціонального чоловічого та чуттєвого жіночого світів, вірність особистості своїй природній суті („Одержима”); досліджує природу людської психіки, здібності людини на рівні підсвідомого інтуїтивно сприймати буття та передбачати майбутнє („Кассандра”); звертає увагу на феномен природи як генетичний код, чинник формування національного характеру, підкреслюючи нерозривність макрокосму природи та мікрокосму людини („Бояриня”); прагне до осмислення людської природи, висвітлюючи проблему відповідності чи невідповідності людини своїй іманентній сутності („Камінний господар”).
По-сьоме, введення аналізованих творів Лесі Українки в аспекті окресленої проблематики в український (В неділю рано зілля копала” О.Кобилянської, Тіні забутих предків” М.Коцюбинського, Ніч на полонині” О.Олеся) та загальноєвропейський контекст („Майка” С.Виспянського, „Затоплений дзвін” Г.Гауптмана, „Привиди”, „Бранд”, „Ляльковий дім” Г.Ібсена, „Балладина”, „Лілля Венеда” Ю.Словацького, „Людина та Надлюдина” Б.Шоу) дозволяє говорити про типологічну близькість творів на сюжетному, ідейно-тематичному, художньо-образному рівнях, спорідненість у принципах художнього мислення авторів та водночас свідчить про неповторність та оригінальність художніх творів, своєрідне потрактування в них проблеми природа людина” в межах модерністських типів художнього мислення авторів.

Список використаної літератури

1. Авксентьева Г. Пейзаж у прозі О. Гончара. Дис. ... канд. філол. наук / Одеський ун-т ім. І. Мечникова. Одеса, 1995. 159 с.
2. Аврахов Г. Художня майстерність Лесі Українки лірика. К.: Радянська школа, 1964. 233 с.
3. Агеєва В. Жіночий голос у любовному дискурсі. Вікторіанська мораль і жіноче божевілля // Агеєва В. Поетеса зламу століть: творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. К.: Либідь, 1999. С. 91-112.
4. Агеєва В. Жіночий простір. Феміністичний дискурс українського модернізму. К.: Факт, 2003. 320 с.
5. Агеєва В. Поетеса зламу століть: творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. К.: Либідь, 2001. 262 с.
6. Агеєва В. Проблема комунікативного розриву в драматичній поемі Кассандра” // Агеєва В. Поетеса зламу століть: творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. К.: Либідь, 1999. С. 113-167.
7. Агеєва В. Філософія жіночого існування // Бовуар Симона де. Друга стать: У 2 т.. К.:Основи, 1994. Т. 1. С. 5-21.
8. Агеєва В. Чому торжествує камінний господар? // Агеєва В. Поетеса зламу століть: творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. К.: Либідь, 1999. С. 112-132.
9. Алексеев М. Сравнительное литературоведение. Л.: Наука, 1983. 447 с.
10. Ананьев Б. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1974. 380 с.
11. Аристотель Метафизика / Пер. и прим. А.Кубицкого. М.: Л.: Соцэкгиз: Тип. им. Е. Соколовой, 1934. 348 с.
12. Афанасьев А. Поэтические воззрения славян на природу. У 3 т. М.: Изд-во К.Солдатенкова: Тип. Грачева, 1865. Т. 1. 803 с.
13. Афанасьев А. Поэтические воззрения славян на природу. У 3 т. М.: Изд-во К.Солдатенкова: Тип. Грачева, 1867. Т. 2. 807 с.
14. Афанасьев А. Поэтические воззрения славян на природу. У 3 т. М.: Изд-во К.Солдатенкова: Тип. Грачева, 1869. Т.3. 840 с.
15. Ахутин А. Понятие природа” в античности и Новое время. М.: Наука, 1988. 207 с.
16. Бабишкін О., Курашова В. Леся Українка. Життя і творчість. К.: Держлітвидав, 1955. 480 с.
17. Белецкий А. В мастерской художника слова. М.: Высшая школа, 1989. 160 с.
18. Беме Я. Аврора, или Утренняя звезда в восхождении / Пер. А.Петровского. С.-Петербург: Азбука, 2000. 410 с.
19. Берrсон А. Смех / Сост. О. Жданко. М.: Панорама, 2000. 608 с.
20. Берrсон А. Творческая эволюция / Пер. с французького А.Блауберг. М.: Канон Пресс, 1998. 384 с.
21. Бичко А. Леся Українка. Світоглядно-філософський погляд. К.: Український центр духовної культури, 2000. 185 с.
22. Білецький О. Антична драма Лесі Українки (Кассандра”) // Білецький О. Зібр. праць: У 5 т. К.: Наукова думка, 1965 Т. 2. С. 543-564.
23. Білецький О. Леся Українка // Матеріали до вивчення історії української літератури. К.: Видавництво АН УРСР, 1961. Т. 4. С. 59-174.
24. Білецький О. Українська література серед інших літератур світу/. Білецький О.Зібрання творів:У 5 т. К.: Наукова думка, 1965. Т. 2. C. 5-49.
25. Бовуар Сімона де. Друга стать. У 2 т. / Переклад з французької Н.Воробйової, П. Воробйова, Я. Собко. К.: Основи, 1994. Т. 1. 389с.
26. Бовуар Сімона де. Друга стать. У 2 т. / Переклад з французької Н.Воробйової, П. Воробйова, Я. Собко. К.: Основи, 1995. Т. 2. 390с.
27. Борисюк Т. Фольклор і міфологія в Лісовій пісні” Лесі Українки // Народна творчість і етнографія. 1991. № 2. С. 3-40.
28. Боровський М. Любов до природи як психологічний чинник окремішності українців // Хроніка 2000. 2000. Вип. 37 38. С. 44-52.
29. Борщуков В. История литературы и современность: Методологические проблемы изучения истории русской советской литературы. М.: Наука, 1972. 338 с.
30. Бочаров А. Требовательная любовь: концепция личности в современной советской прозе. М.: Художественная литература, 1977. 365 с.
31. Бруно Дж. Изгнание торжествующего зверя. О принципе, начале и едином. Минск: Харвест, 1999. 478 с.
32. Бургардт О. Леся Українка і Гайне // Українка Леся. Твори. Переклади. К.: Дніпро, 1927. Т. 4. С. 7-24.
33. В’язовський Г. Світ художньої літератури. К.: Дніпро, 1987. 257с.
34. Василенко В. „Лісова пісня”: не зауважений польський переспів // Вісник АН України. 1992. № 4. С. 55-59.
35. Васильєв В. Зачарував мене сей образ на весь вік”: [про Лісову пісню Лесі Українки”] // Київ. 1988. №7. С. 58-64.
36. Васинский А. Пейзаж будущего: Человек в мире природы: Природа в мире человека. М.: Политиздат, 1985. 206 с.
37. Великий тлумачний словник сучасної української мови. К.: ВТФ Перун, 2003. 1440 с.
38. Вервес Г. В інтернаціональних літературних зв’язках. Питання контексту. К.: Дніпро, 1983. 384 с.
39. Вервес Г. Головні проблеми українсько-польських літературних взаємин ХIХ ст. К.: Держлітвидав України, 1958. 246 с.
40. Веселовский Александр. Избранные статьи. М.: Гослитиздат, 1870. 253 с.
41. Веселовский Алексей. Западные влияния в новой русской литературе. М.: Типография А. Гатцука, 1883. 205 с.
42. Волинський К. Людина і майбутнє: Ленінська концепція людини і герой сучасної літератури. К.: Радянський письменник, 1969. 187 с.
43. Волинський П. Людина і природа. Єдність і суперечності (Лісова пісня” Лесі Українки) // Радянське літературознавство. 1978. № 2. С. 42-45.
44. Волинський П. Поезія Лесі Українки // Правдива іскра Прометея: Літературно-критичні статті про Лесю Українку. К.: Радянська школа, 1989. С. 96-132.
45. Вульф В. Власний простір: [Роздуми про природу літературної творчості, особливості жіночого таланту] / Пер. з англ. Я. Чердаки. К.: Альтернативи, 1999. 111 с.
46. Галанов Б. Живопись словом: Портрет. Пейзаж. Вещь. М.: Советский писатель, 1974. 343 с.
47. Гауптман Г. Затоплений дзвін / Пер. М. Голубець. Львів: Українська накладня, 1916. 80 с.
48. Гачев Г. Культура глазами природы. Метаязык четырёх стихий // Натура и культура. Славянский мир. М.: ЦЕСЛАВ, 1997. С. 25 40.
49. Гегель Г. Философия природы // Гегель Сочинения / Ред. и вступ. ст. А.Максимова. М.: Л.: Государственное издание, 1934. Т. 2. 638 с.
50. Ґеник-Березовська З. Драматична творчість Лесі Українки в тогочасному літературному контексті // Ґенік-Березовська З. Грані культур: Бароко, романтизм, модернізм.К.: Гелікон, 2000. С. 213-226.
51. Герасимчук В. Міфологічні мотиви у фольклорі та літературі: особливості трансформації // Українська література в загальноосвітній школі. 2001. № 2. С. 53-59.
52. Гетманец М. А.С.Макаренко и концепция нового человека в советской литературе 20 30-х годов. Х.: Вища школа, 1978. 247 с.
53. Гнатюк В. Останки передхристиянського релігійного світогляду наших предків” // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. К.: Либідь, 1991. 253 с.
54. Гозенпуд А. Поетичний театр Лесі Українки. К.: Дніпро, 1947. 252 с.
55. Гордиенко А. В борьбе за человека: Концепция личности как сфера идеологической борьбы в современной литературе и эстетике. К.: Наукова думка, 1977. 267 с.
56. Гречнев В. Выбор героя и характер конфликта // Советская литература и новый человек. Л.: Искусство, 1967. С. 230 235.
57. Гром’як Р. Давнє і сучасне: Вибрані статті з літературознавства. Тернопіль: Лілея, 1997. 238 с.
58. Гуменюк В. Шлях до „Одержимої”. Творче становлення Лесі Українки-драматурга. Сімферополь: Таврія, 2002. 229 с.
59. Гундорова Т. Леся Українка: Християнство-екзистенціоналізм-фемінізм // Слово і час. 1996. № 8 9. С. 19 28.
60. Гундорова Т. Погляд на Марусю” // Cлово і час. 1991. № 6. С. 15-23.
61. Гундорова Т. Проявлення Слова: Дискурсія раннього українського модернізму: Постмодерна інтерпретація. Львів: Літопис, 1997. 280 с.
62. Давидюк В. Позатекстова символіка Лісової пісні” // Дивослово. 1995. № 2. С. 6-9.
63. Демська Л. Жертва” і помста”: два обличчя однієї жінки // Камінний господар” Лесі Українки та феномен середньовіччя. Рівне: Перспектива, 1998. С. 76-80.
64. Демська Л. Проблема внутрішньої свободи Лесі Українки // Слово і час. 1998. № 7. С. 54-57.
65. Денисюк І. Національна специфіка українського фольклору // Слово і час. 2003. № 10. С. 41-49.
66. Денисюк І., Міщенко Л. Дивоцвіт. Джерела і поетика „Лісової пісні”. Львів: Видавництво Львівського університету, 1963. 93 с.
67. Денисюк І., Скрипка Т. Дворянське гніздо Косачів. Львів: Академекспрес, 1999. 268 с.
68. Дзеверін І. Естетика ленінізму і питання літератури. К.: Дніпро, 1975. 272 с.
69. Драй-Хмара М. Бояриня” // Українка Леся. Бояриня. Драматична поема. К.: Молодь, 1991. С. 3-29.
70. Драй-Хмара М. Леся Українка: Життя і творчість. К.: Держ. вид-во України, 1926. 156 с.
71. Древнерусская литература. Изображение природы и человека / А.Демин, А.Елеонская, В.Кириллин и др. М.: Наследие, 1995. 168 с.
72. Жила В. Пророчий дар безсилої жінки // Леся Українка. 1871 1971. Зб. праць на 100-річчя поетеси. Філадельфія, 1980. С. 145-162.
73. Жирмунський В. Сравнительноое литературоведение: Восток и запад. Л., Наука, 1979. 493 с.
74. Жулинський М. Драматична доля драматичної поеми // Прапор. 1989. № 9. С. 83-85.
75. Жулинський М. Людина як міра часу. Концепція людини і проблема характеру в сучасній радянській літературі. К.: Дніпро, 1979. 275 с.
76. Журавська І. Леся Українка та зарубіжні літератури. К.: Вид-во АН УРСР; 1963. 283 с.
77. Забужко О. Ґендер: Хто боїться сірого вовка? // Забужко О. Репортаж із 2000-го року. К.: Основа, 2001. С. 57-60.
78. Забужко О. Жінка автор у колоніальній культурі, або знадоби до української ґендерної міфології // Забужко О. Хроніка від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х. К.: Основи, 1999. С. 152-195.
79. Забужко О. Прощання з імперією: кілька штрихів до одного портрета // Дух і Літера. 1998. №3 4. С. 384-391.
80. Заверталюк Н., Нарівська В. Про одну міфологему в Боярині” Лесі Українки // Дивослово. 1994. №2. С. 10.
81. Залыгин С. Человек и природа // Нева. 1980. № 5. С. 174-176.
82. Замотин И. Чувство природы и жизни и его понимание в русской художественной литературе XVIII XIX ст. Варшава, 1910. 43 с.
83. Зборовська Н. Моя Леся Українка: Есей. Тернопіль: Джура, 2002. 227 с.
84. Зеров М. Леся Українка. Критично-біографічний нарис. К.: Дніпро, 1924. 338 с.
85. Зинченко Б. Мамардашвили М. Изучение высших психических функций и категория бессознательного // Вопросы философии. 1991. № 10. С. 17-21.
86. Золотослов: Поетичний космос Давньої Русі / Упор., передмова та переклади М.Москаленка. К.: Дніпро, 1988. 294 с.
87. Золя Э. Собрание сочинений: В 26 т. / Под общ. ред. И.Анисимова. М.: Гослитиздат, 1962 Т.3. 693 с.
88. Зубрицька М. Українська література та український читач: взаємна туга за присутністю // Другий Міжнародний конгрес україністів. Львів, 1993. С. 18-22.
89. Ибсен Г. Брандъ // Ибсен Г. Полное собрание сочинений / Пер А. и П. Гонзенъ. С.-Петербург: Изданіе Т-ва А. Марксъ, 1909. Т. 1. С. 93-245.
90. Ібсен Г. Ляльковий дім / Пер. О.Новицького // Ібсен Г. Вибране. К.: Державне видавництво художньої літератури, 1956. С.105-179.
91. Ібсен Г. Привиди / Пер. Л.Дмитренка // Ібсен Г. Вибране. К.: Державне видавництво художньої літератури, 1956. С. 179-244.
92. Ігнатенко М. Генезис сучасного художнього мислення. К.: Наукова думка, 1986. 268 с.
93. Ігнатенко М. Леся, ми і європейська культура ХХ століття // Слово і час. 1995. № 3. С. 49-54.
94. Камю А. Миф о Сизифе. Эссе об абсурде // Сумерки богов. М.: Политиздат, 1989. С. 222-318.
95. Кедрина З. Главное человек. Некоторые черты современного реализма. М.: Советский писатель, 1972. 406 с.
96. Керлот Х. Словарь символов / Пер. А. Богун и др. М.: RELF-book,
97. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному 1994. 603 с. освітленні. К.: Обереги, 1994. Кн. 1. 392 с.
98. Киракосян Л. Концепция личности и герой литературы. Ереван: Советакан грох, 1982. 303 с.
99. Кобилянська О. Твори: В 5 т. К.: Держлітвидав, 1963. Т. 5. 302с.
100. Козій Д. Природа як момент релігійних переживань / Козій Д. Глибинний етос: Нариси з літератури і філософії. Торонто, 1984. С.406-414.
101. Колобаева Л. Концепция личности в русской реалистической литературе рубежа ХIX ХХ веков. М.: Издательство МГУ, 1987. 147с.
102. Конрад Н. Запад и восток. Статьи. М.: Наука, 1966. 519 с.
103. Концепция человека в русской литературе. Сборник статей / Ред. кол. Б.Удодов и др. Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1982. 116 с.
104. Кордун В. Фольклорно-міфологічна образність у структурі „Лісової пісні” Лесі Українки // Народна творчість і етнографія. 1983. № 3. С.60-65.
105. Костенко А. Леся Українка. Життя славетних. К.: Молодь, 1971. 478 с.
106. Костенко А. Леся Українка. Художньо-документальна біографія. К.: Дніпро, 1985. 393 с.
107. Костомаров М. Дві руські народності / Перед. Д. Дорошенка. К.: Лейпциг: Українська накладня, 1982. 111 с.
108. Коцюбинський М. Тіні забутих предків. Повість та оповідання. Львів: Каменяр, 1988. 160 с.
109. Кудря Г. Художні пошуки В. Підмогильного : концепція людини, риси національної ментальності. Автореф....канд. філол. наук / Харківський нац. ун-т ім. М.Каразіна. Х., 2001. 18 с.
110. Кудрявцев М. Драма ідей в українській новітній літературі ХХ століття. К.: Либідь, 1997. 255 с.
111. Кузнєцов Ю. Імпресіонізм в українській прозі кінця ХІХ початку ХХ століття (Проблеми естетики і поетики). К.: Зодіак, ЕКО, 1995. 304 с.
112. Кухар Р. До джерел драматургії Лесі Українки. Ніжин: Вікторія, 2000. 267 с.
113. Кухар Р. Етюди драматургічної творчості Лесі Українки на тлі європейських теорій драми : Дис.... док. філол. наук / Нью-Йорк, 1976. 101 с.
114. Кухта Н. Народноказкова основа Лісової пісні” Лесі Українки // Дивослово. 1996. № 7. С. 28-30.
115. Леві-Строс К. Структурна антропологія. К.: Основа. 1997. 535с.
116. Липинський В. Листи до братів-хліборобів про ідею і організацію українського монархізму. Писані 1919 1926 рр. Нью-Йорк, 1954. 20с.
117. Логвиненко М. Людина в суспільстві й літературі. Літературно-критичні нариси. К.: Радянський письменник, 1969. 237 с.
118. Лосев А. Античный космос и современная наука // Бытие. Имя Космос. М.: Олимп, 1993. 350 с.
119. Лотман Ю. Семиосфера : Культура и взрыв ; Внутри мыслящих миров. Статьи. Исследования. Заметки. [1968-1992]. СПб.: Искусство, 2000. 704 с.
120. Малинина Л. Диалектика художественного образа. Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 1989. 141 с.
121. Манн Ю. Диалектика художественного образа. М.: Советский писатель, 1987. 317 с.
122. Марко В. Основа творчих шукань: Художня концепція людини в сучасній українській радянській літературі. К.: Вища школа, 1987. 164 с.
123. Марко В. Художня концепція людини і стиль: закономірності взаємодії: Автореф. докт. філол.. наук / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. К., 1992. 43 с.
124. Марков Д. Социалистический реализм новая эстетическая система // Вопросы литературы. 1975. № 2. С. 3-5.
125. Марковський М. Лісова пісня” Лесі Українки й Тіні забутих предків” М.Коцюбинського // Записки наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка. 1930. Т. 99. С. 291-297.
126. Матвеєва Т. Ad augusta per angusta: (Роздуми про генія. До 130-річниці від дня народження Лесі Українки) // Университеты. 2001. № 1. С. 56-63.
127. Миколина І. Зверніть увагу: Про видання книжки Лесі Українки Бояриня” // Київ. 1991. № 12. С. 79-83.
128. Миль Д. Подчиненность женщины / Пер. с анг. под общ. ред. М.Вовчки. Ленінград, 1970. 43 с.
129. Міллет К. Сексуальна політика. К.: Довіра, 1998. 235 с.
130. Мірошниченко Л. Над рукописами Лесі Українки: Нариси з психології творчості та текстології. К.: КНУ, 2001. 263 с.
131. Міщенко Л. Майстерність пейзажної лірики Лесі Українки / Питання художньої майстерності в творах українських письменників. Львів.: Вид-во ЛДУ ім. І. Франка, 1958. С. 37-46.
132. Моисеев Н. Человек и ноосфера. М.: Молодая гвардия, 1990. 352с.
133. Наливайко Д. Искусство: направления, течения, стили. К.: Мистецтво, 1985. 365 с.
134. Наливайко Д. Спільність і своєрідність. Українська література в контексті європейського літературного процесу. К.: Дніпро, 1988. 393с.
135. Наливайко Д. Стан і завдання українського порівняльного українознавства // Літературознавство. Доповіді та повідомлення: [IV міжнародний конгрес україністів.]. К.: Обереги, 2000. Кн. 2. С. 42-50.
136. Народні мелодії з голосу Лесі Українки. Записав і упорядкував К.Квітка. К., 1917 1918. Ч. І ІІ. 118 с.
137. Ненадкевич Є. Українська версія світової теми про Дона Жуана в історико-літературній перспективі // Українка Леся. Твори : В 12 т. Нью-Йорк : Тищенко і Білоус, 1954.Т.1. С. 9-45.
138. Ницше Ф. Антихристиянин. Проклятие христианству // Сумерки богов. М.: Политиздат, 1990. С.17-93.
139. Новейший словарь иностранных слов и выражений. Минск: Современный литератор, 2003. 976 с.
140. Новейший философский словарь / Сост. и глав. науч. ред. А.Грицанов. Минск: Белорусский дом печати, 2001. 1279 с.
141. Новиков Л. Художественный текст и его анализ. М.: Едиториал УРСС, 2003. 301 с.
142. Новиков Ю. Природа и человек. М.: Просвещение, 1991. 221 с.
143. Нямцу А. Миф и легенда в мировой литературе: Теоретические и историко-литературные аспекты традиционализации. Черновцы: ЧГУ, 1992. 160 с.
144. Одарченко П. Леся Українка: Розвідки різних років. К.: Видавництво М. П.Коць, 1994. 240 с.
145. Олесь О. З журбою радість обнялась. С.-Петербург: тип. Работник”, 1907. 158 с.
146. Олесь О. Ніч на полонині // Олесь О. Твори: В 2 т. / Упоряд., перед. та прим. Р. Радишевського. К.: Видавництво ху