МОВНЕ ВИРАЖЕННЯ КОНЦЕПТУ “ЧАС” У ПОЕЗІЇ Т.Г. ШЕВЧЕНКА : Языковое выражение Концепт "ВРЕМЯ" В ПОЭЗИИ Т. ШЕВЧЕНКО

brief description

Запорізький національний університет

На правах рукопису
Дем’янова Юлія Олексіївна

УДК: 811.161.1’25’272:821.161.2Ш-1.08

Мовне вираження концепту час”
у поезії Т.Г. Шевченка

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук,
доцент Семиряк В.Д.

Запоріжжя 2007

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ..............................................................4
ВСТУП ...............................................................................................................5
Розділ 1. Теоретичні засади дослідження концепту
час” ................................................................................................................15
1.1. Теоретико-методологічні засади дослідження ....................................15
1.1.1. Методика дослідження концепту час” ..............................................15
1.1.2. Категоріальний апарат дослідження ....................................................22
1.1.3. Структура концепту час” .....................................................................29
1.2. Міждисциплінарне осмислення концепту час” .................................35
1.2.1. Час як об’єкт філософських та наукових студій .................................35
1.2.2. Концепт час” y літературознавстві .....................................................40
1.2.3. Мовознавча інтерпретація концепту час” ..........................................46
Висновки до розділу 1 ....................................................................................52
Розділ 2. КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ АНАЛІЗ МОВНОЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ
ЧАСУ В ПОЕЗІЇ Т.Г.ШЕВЧЕНКА .................................................................55
2.1. Концепція часу в поезії Т.Г.Шевченка .................................................55
2.1.1. Час у концептосфері українського народу ...........................................55
2.1.2. Концептуальна модель часу в авторському дискурсі .........................66
2.2. Вербалізація концепту час” у поезії Т.Г. Шевченка ........................88
2.2.1. Репрезентованість ядерної зони поля часу ..........................................91
2.2.2. Система прислівників часу ....................................................................92
2.2.3.Система іменникових часових конструкцій .......................................100
2.3.1. Репрезентованість близькоядерної зони поля часу ...........................109
2.3.2. Темпоральні фразеологізми та авторські вислови ............................109
2.3.3. Вираження часу на рівні речення .......................................................116
Висновки до розділу 2 ...................................................................................121
Розділ 3. ВІДТВОРЕННЯ ЧАСОВИХ КООРДИНАТ У ПОЕЗІЇ
Т.Г.ШЕВЧЕНКА АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ ............................................124
3.1.Входження творчості Т.Г. Шевченка в англійськомовний світ ........124 3.1.1. Переклад художнього тексту як засіб експансії національної культури .........................................................................................................124
3.1.2. З історії перекладу поезій Т.Г.Шевченка ..........................................129
3.1.3. Множинність перекладів і специфіка мовної організації поетичного
твору ..............................................................................................................134
3.2. Методика відтворення прагматики концепту час” у поезії Т.Г.Шевченка .................................................................................................141
3.2.1. Етнокультурна актуалізація темпоративів ........................................147
3.2.2. Мовностилістична актуалізація темпоративів ..................................160
3.2.3. Темпоральні фразеологізми як перекладознавча проблема ...........170
Висновки до розділу 3 ................................................................................. 185
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ............................................................................... 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................195
ДОДАТОК А Глосарій темпоральних фразеологізмів та їх англійських відповідників ..................................................................................................216

ВСТУП

Мовознавча наука XX-XXI ст. позначається інтенсивними темпами її розвитку, розширенням кола актуальних питань, серед яких взаємозв’язок між мовою і культурою, мовою і мисленням, мовою й етносом.
Звернення до концептів у художньому творі є одним із пріоритетних напрямків сучасної лінгвістики (роботи М.Шевченко[184; 185], С.Форманової[171], О.Цапок[175] та ін.). Концептуально значущі елементи картини світу (а серед них і час) дають змогу віднайти загальне та специфічне в авторській художній концепції, розкрити індивідуальне бачення світу митцем слова, глибше зрозуміти системні закономірності мови в цілому. Концепт час” „... і найцікавіший, і найскладніший серед інших, адже крізь його призму сприймається нами все існуюче у світі, все досяжне нашому розуму та нашому витлумаченню”[108, с.71]. У поезії „ ... час зображується, переживається, переоцінюється та перетворюється відсувається, зупиняється, розширюється або згортається з тим, щоб побачити в ньому відображення людини і світу”[150, с.79].
Час є категорією, у якій втілюються уявлення людства про навколишній світ. У мовознавстві, наголошує Т.Голосова, зазначений феномен інтерпретується в поняттях граматичного та художнього часу, в категорії темпоральності[39, с.1]. Граматичний час, який є складовою поняття темпоральності, досліджується в традиційній морфології, когнітивному й функціональному мовознавстві, частково в лінгвістиці тексту, де кваліфікується як відношення дії до моменту мовлення (іноді моменту спостереження) чи до іншої дії[16-19; 20; 27; 38; 39]. Художній час вивчається в літературознавстві та комунікативному мовознавстві на основі інтерпретації релятивістської філософської концепції часу як послідовності буття речей і подій картини художньої дійсності. Художній час об’єднує весь темпоральний смисл, представлений у творі, та розглядається в різних аспектах: змістовому, формальному, граматичному, образному тощо[8; 10; 11; 87; 103; 106; 170]. Таким чином, граматичний час, категорія темпоральності, художній час явища, що перебувають у відношеннях взаємного пересічення, інтерпретуючи з того чи іншого боку темпоральні відношення навколишньої дійсності, які, безперечно, знаходять відображення в системі поетичного тексту.
Художнє мовлення, унікальне в кожному випадку його реалізації, є вираженням авторського погляду на реальність, а точніше, національного й особистого світосприйняття. Досліджуваний нами концепт час” як етноспецифічний феномен чи не найкраще представлений у поетичних творах Т.Шевченка. При міжмовному зіставленні його національна специфіка проглядає найбільш виразно. Адже в процесі передачі змісту першотвору засобами іншої мови відбувається трансляція не лише лінгвальної дійсності, а й елементів світоглядних уявлень автора представника певного етносу, що базуються на особливостях національної ментальності. Переклад належить до культурологічних феноменів, інтерес до яких невпинно зростає у зв’язку з розвитком цивілізації та ускладненням міжкультурних діалогів. Останнім часом усе більше уваги приділяється відтворенню національної специфіки концептосфер різних культур, при цьому існує точка зору, що перекладу слід піддавати не окремі вербальні форми, а концепти, які стоять за ними[169, с. 148].
Звернення до поетичних творів Т.Шевченка та їх англійськомовних інтерпретацій визначається необхідністю пошуку різних підходів вивчення творчості Кобзаря як єдиного поетичного світу, зумовлюється тим винятковим значенням, яке має художня спадщина геніального українського поета в контексті української та світової літератур. Тарас Шевченко „...не тільки своєю поетичною творчістю, але й своєю життєвою філософією і своєю персональністю підноситься на вершини людського духу та людського змагання за універсальні правди і за основні ідеї людського співжиття”[147, с. 79], отже, й посідає належне йому місце серед інших велетнів світової літератури. Уже давно розглянуто біографічні сторінки життя поета та його творчий шлях, визначено місце у світовій літературі[151; 186; 206], висвітлено художню своєрідність поетики[129; 155; 156; 198], досліджено мову та стиль творів Т.Шевченка[91; 112-114], окреслено коло проблем іншомовних інтерпретацій[13; 55; 56; 62; 65]. Проте чимало аспектів залишається недослідженими, зокрема концепт час” у поезії Т.Шевченка ще не був предметом спеціального розгляду.
Отже, актуальність роботи полягає в необхідності вивчення найменш проаналізованої складової концепції художнього твору Т.Шевченка часу та розмаїття мовних засобів його вираження. Комплексне дослідження реалізації зазначеного концепту в поезіях Т.Шевченка в проекції на їх англійськомовні переклади розширює уявлення про художній світ, особливості хронотопічності мислення поета й дозволяє науково обґрунтувати специфіку образно-символічної системи його поетичних творів, що втілюється в часових уявленнях.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконана в межах комплексної наукової теми Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку”, що розробляється кафедрою загального і слов’янського мовознавства Запорізького національного університету.
Метою роботи є виявлення особливостей мовного вираження концепту час” у поетичних творах Т.Шевченка й установлення закономірностей передачі прагматики структурних компонентів темпорального змісту англійською мовою.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
міждисциплінарне осмислення категорії часу;
окреслення особливостей етнічної концептуалізації часу в українській національно-мовній системі;
визначення структури концепту час” у поезіях Т.Шевченка та його змістового наповнення;
вивчення репрезентованості концепту час” функціонально-семантичним полем у поетичному дискурсі Т.Шевченка;
конкретизація шляхів і методів відтворення семантики часопозначень у перекладі англійською мовою;
з’ясування специфіки концепту час” у творах Т.Шевченка шляхом зіставлення темпоральних компонентів оригіналу з їх англійськомовними версіями.
Об’єкт дослідження поетичні твори Т.Шевченка та їх інтерпретації англійською мовою.
Предмет дослідження мовні засоби вираження часу в поетичному мовленні Т.Шевченка та специфіка відтворення авторських часопозначень англійською мовою.
Матеріалом дослідження стали 2150 текстових фраґментів, вилучених шляхом суцільної вибірки з поезій Т.Шевченка (академічне видання 1989-90 рр.) і приблизно 1200 зразків їх перекладів. Використано 25 лексикографічних джерел: тлумачні, перекладні словники, словники фразеологізмів і термінів. Залучено до аналізу інтерпретації відомих перекладачів української літератури К.Андрусишина і В.Кіркконела, Дж.Віра, В.Річ, Е.-Л.Войнич, І.Железнової, О.Шарце та ін.
Теоретико-методологічною основою дослідження служить теорія концепту, що розробляється в роботах Н.Арутюнової, С.Воркачова, О.Кубрякової, В.Красних, Ю.Степанова та ін. Як засіб моделювання смислового простору концепту час” використовується польовий метод, що уможливлює виділення вербалізованої (у вигляді функціонально-семантичного поля) частини концепту. Теоретичним підґрунтям для перекладознавчого аналізу стали роботи Т.Казакової, М.Новикової, В.Радчука, О.Чередниченка, І.Шами, а також вироблена В.Мирошниченком комплексна методика актуалізації авторської художньої концепції в плані українсько-англійського (французького) зіставлення. Класифікація та перекладна інтерпретація фразеологічних одиниць базуються на положеннях праць із транслятології Р.Зорівчак, І.Ковальської, Б.Ажнюка.
Методи дослідження. Багатоаспектність роботи зумовила комплексний характер методики дослідження. Головним методом є концептуальний аналіз, який полягає в моделюванні структури обраного фраґмента дійсності в авторському дискурсі, зважаючи на місце та специфіку уявлень про час в українській етносвідомості. Для вирішення конкретних завдань використовуються елементи етнографічного дослідження, що зумовлюється національною насиченістю концепту час” у творах Т.Шевченка; застосовується метод зіставного лінгвостилістичного аналізу мовних і мовленнєвих структур текстів оригіналу та перекладу, метод словникових дефініцій тощо.
Для виявлення проблемних питань перекладу та способів їх подолання використовуються прийоми описового методу; відповідно до мети роботи метод суцільної вибірки, елементи компонентного аналізу.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в мовознавстві:
здійснено комплексний підхід до вивчення концепту час” та його вербального вираження в поетичному дискурсі Т.Шевченка з огляду на зміст концепту час” у контексті української культури;
з’ясовано труднощі культурологічної та мовностилістичної актуалізації складових авторської концепції часу в перекладі;
розглянуто темпоральні фразеологізми й авторські вислови в плані українсько-англійського зіставлення.
Положення, що виносяться на захист:
1. Феномен часу поєднує в собі, з одного боку, суму апріорно-досвідних уявлень про об’єктивні параметри реального світу, з іншого, він є прямим відображенням категоризуючої діяльності людини, закріпленої мовною свідомістю. Час це концептуальний елемент, за допомогою якого конструюються універсальні теоретичні моделі, призначені для понятійної репрезентації як фізико-космологічних, так і лінгвальних, психічних, культурологічних феноменів. Художнє мовлення є найкращою базою для дослідження ролі людського фактора в побудові темпоральної моделі світу, співвідношення об’єктивного та суб’єктивного часів автора, зумовлених його світоглядом.
2. Увібравши національно зумовлені міфопоетичні, релігійні та культурні уявлення про часові характеристики довкілля, традиційна українськомовна картина світу являє собою органічне поєднання циклічного та лінійного часовідчуття, з домінантою першого над останнім. У концептосфері українського народу час займає певну поняттєву нішу, яка має вигляд концептуального поля. У центрі структури перебуває базовий етноконцепт час”, його компоненти гіперконцепти циклічний” та лінійний час” виступають родовими поняттями стосовно видових власне концептів, які, у свою чергу, за способами реалізації членуються на дрібніші конституенти гіпоконцепти.
3. Концепція часу в поезіях Т.Шевченка експлікується через регулярні кореляції з концептами ПРИРОДА, КУЛЬТУРА, УКРАЇНА, ІСТОРІЯ, ЛЮДИНА. Концепт час” у Шевченкових творах являє собою культурно насичене та сконденсоване ціннісно-смислове утворення, до складу якого входять гіперконцепти ЦИКЛІЧНИЙ, ЛІНІЙНИЙ та ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ЧАСи. Вони об’єднують у собі видові поняття концепти АСТРОНОМІЧНИЙ, ЦЕРКОВНОКАЛЕНДАРНИЙ, НАРОДНОКАЛЕНДАРНИЙ ЧАСи, АВТОРСЬКИЙ ЧАС, ЧАС ГЕРОЯ, СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНИЙ та КАЛЕНДАРНО-ХРОНОЛОГІЧНИЙ ЧАСи. Останні реалізуються за допомогою найменших елементів цієї структури гіпоконцептів, які передають індивідуально-авторську та етнічну специфіку часу.
4. Концептуалізуючись у відповідних параметрах поля, об’єктивно-суб’єктивна специфіка часу в поезіях Т.Шевченка знаходить своє вираження в багатому інструментарію різнорівневих мовних засобів, організованих за принципом ядерності/периферійності у функціонально-семантичне поле. За значенням та функціями ядерні компоненти об’єднуються в групи для вираження основних семантичних протиставлень часу та здійснюють у художньому мовленні часову актуалізацію безпосередньо. Мовні одиниці, що їх віднесено до близькоядерної зони поля, виражають значення часу опосередковано й характеризуються високою стилістичною активністю. Елементи периферії (підрядні речення часу, дієприкметники часу та дієприслівники) є відносним способом вираження часу і в дисертації не розглядаються.
5. Специфіка актуалізації темпоральних компонентів першотвору великою мірою зумовлена культурною надбудовою концепту (що інформує про етнічні особливості часосприйняття). Через міжмовну/міжкультурну асиметрію виникає потреба модифікації способу передачі, внаслідок чого об’єкт відображення набуває іншої структурно-смислової форми. Актуалізація ФО із часовим компонентом у перекладі передбачає глибоке проникнення в картину світу народу-носія мови-джерела й особливий творчий підхід у кожному індивідуальному випадку.
6. Ужита перекладачами Шевченкових поезій система актуалізаторів дозволила досить ефективно здійснити проходження темпоральної інформації каналом міжмовного/міжкультурного зв’язку, як правило, долаючи перешкоди, зумовлені культурною та стилістичною відмінностями порівнюваних мов.
Теоретична значущість роботи зумовлена цілісним аналізом особливостей мовної репрезентації концепту час” у поезіях Т.Шевченка. Результати, отримані в процесі аналізу виділеного фраґмента української концептосистеми, сприятимуть поглибленню уявлень про національно-мовну картину світу, про специфіку етнічної свідомості, спрямованої на сприйняття й усвідомлення часу, а також можуть слугувати базою для вивчення мовного вираження особливостей авторського світосприйняття в різних поетичних картинах світу. Запропонований аналіз є перспективним для загальної характеристики засобів вербалізації концепту час” в українському мовленні, для моделювання структури й опису інших етноконцептів на матеріалі різних мов.
Вироблена на основі узагальнення перекладацьких стратегій методика трансляційного аналізу може бути застосована для подальших теоретичних досліджень у галузі загальної і часткової теорій перекладу.
Практична цінність визначається можливістю використання матеріалу дослідження в процесі викладання курсів сучасної української літературної мови, зіставної лексикології, типології та теорії перекладу; при підготовці спецкурсів із перекладознавчих дисциплін, а також спецкурсів із лінгвокультурології, лінгвокраїнознавства, при написанні курсових, дипломних і магістерських робіт. Результати роботи сприятимуть осмисленню ваги темпоральних фразеологізмів для художньої цілісності тексту з погляду перекладу, стануть у пригоді у двомовній лексикографії.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження одержані дисертантом самостійно. Праць, написаних у співавторстві, що стосуються теми дисертації, немає.
Апробація. Основні положення роботи пройшли апробацію на наукових конференціях різних рівнів презентації: Всеукраїнській науковій конференції Михайло Андрійович Жовтобрюх і сучасна українська лінгвістика” (Черкаси, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції Наука: теорія і практика” (Дніпропетровськ, 2005), 2-й Міжнародній науково-практичній конференції Освіта і наука без меж” (Дніпропетровськ, 2005), Міжнародній науковій конференції Мова як світ світів. Граматика і поетика української мови” (Київ, 2006), 4-й Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених Шевченківська весна” (Київ, 2006), Міжнародній науковій конференції Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення” (Горлівка, 2006), 15-й Міжнародній науковій конференції Мова і культура” ім. проф. С.Бураго (Київ, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції Сучасна філологія в контексті глобальних змін” (Запоріжжя, 2006). Результати дослідження доповідалися та обговорювалися на щорічних звітних конференціях Запорізького національного університету (2005, 2006).
Публікації. Основний зміст дослідження висвітлено в десяти публікаціях п’яти наукових статтях у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, та п’яти публікаціях у матеріалах наукових конференцій, збірниках наукових праць.
Структура. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу й загальних висновків, списку використаних джерел (266 позицій), додатка. Загальний обсяг дисертації 219 сторінок; із них 194 основного тексту. Робота містить 7 рисунків.
У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, формулюється мета й конкретні завдання, визначається теоретична та практична цінність роботи, її наукова новизна, об’єкт, предмет і матеріал вивчення, описуються дослідницькі методи, окреслюються положення, що виносяться на захист.
Основною метою першого розділу є проведення теоретичного аналізу проблеми, що передбачає розробку теоретико-методологічної бази дослідження, узагальнення підходів і набутків в описі концепту, концептуальної та мовної картин світу як провідних понять когнітивної лінгвістики та лінгвокульторології, розгляд загальнонаукових міждисциплінарних досліджень про феномен час”, з’ясування змістової структури концепту й концепту час” зокрема.
У другому розділі роботи подається концепція часу поетичних творів Т.Шевченка та визначається система мовних засобів вираження досліджуваного явища, що функціонує як поле часу. За допомогою польового методу окреслюються його зони: ядерна та близькоядерна. При вирішенні поставлених завдань ми вважаємо за доцільне відзначити й особливості етнічної концептуалізації часу, яким присвячено окремий підрозділ дисертації. Його виділення зумовлене принциповим для автора положенням, відповідно до якого створення темпоральних позначень кожною мовою відбувається в руслі певної ідеології сприйняття та осмислення часу.
У третьому розділі висвітлюються питання історії та проблеми відтворення поезій Т.Шевченка англійською мовою; визначаються й конкретизуються основні перекладацькі стратегії перевербалізації темпоральних компонентів першотвору. Метою цієї

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано вирішення актуального наукового завдання, що полягає в комплексному підході до поняття концепт”, виявленні структури концепту час” y поетичному дискурсі Т.Шевченка, установленні закономірностей його вербалізації та відтворення англійською мовою.
Унаслідок проведеного дослідження отримано конкретні наукові результати.
1. Будучи феноменом мультидисциплінарного порядку, категорія часу виявляє широкий спектр властивостей, у яких втілюються уявлення про об’єктивний світ та духовні настанови людства. Розвиток суспільства нерозривно зв’язаний із розкриттям властивостей, функцій різних форм часу, їх культурно-практичним опануванням. Твори художньої літератури репрезентують національну темпоральну модель світу, в якій співвідношення об’єктивного та суб’єктивного часів зумовлене світоглядом автора як представника певної етнічної спільноти.
2. Кожний концепт є культурно насиченим та сконденсованим ціннісно-смисловим утворенням, який займає конкретну понятійну ділянку в концептосфері певної етнічної спільноти. Концепт час” є ціннісно-смисловою структурою, яка відображає еволюцію цього феномена й вербалізується у вигляді поняттєвого поля” в національній та індивідуальній свідомості.
Увібравши національно зумовлені міфопоетичні, релігійні та культурні уявлення про часові характеристики довкілля, традиційна українськомовна картина світу являє собою органічне поєднання циклічного та лінійного часовідчуття, із домінантою першого над останнім, що співвідноситься із стабільним, гармонійним існуванням людини та природи, а отже, циклічним хронотопом української традиційної культури. У концептосфері українського народу феномен час” займає певну поняттєву нішу, структура якої має вигляд концептуального поля з елементами таксонами вищого й нижчого порядку, організованими за принципом включеності один до одного. У центрі поля знаходиться базовий етноконцепт час”, його компоненти гіперконцепти циклічний” та лінійний час” об’єднують у собі видові компоненти структури концепти, які, у свою чергу, за способами реалізації членуються на дрібніші конституенти гіпоконцепти. Мовні засоби втілення концептуального поля часу найбільш виразно підкреслюють його етнокультурну специфіку.
3. Цінність і смисл концептуальної структури виявляють себе лише через посередництво мовної особистості, у свідомості якої відображаються зовнішній та внутрішній світи. Темпоральна концепція поезій Т.Шевченка базується на двох моделях сприйняття часу циклічній і лінійній. У зазначені моделі органічно вплітається авторське, індивідуальне часовідчуття, утворюючи унікальну й неповторну авторську концепцію часу.
Зміст концепту час виражається через регулярні зв’язки з концептами ПРИРОДА (ЖИВА Й НЕЖИВА), ДУХОВНА КУЛЬТУРА, УКРАЇНА (ІСТОРІЯ), ЛЮДИНА (ДОЛЯ, ВІК). Установлення таких кореляцій дозволило визначити компоненти базового концепту час”, які інформують про етнічні особливості світосприйняття, архетипні стереотипи мислення, несуть особистісно, соціально, культурно та історично значущу інформацію.
Концепт час” у поезіях Т.Шевченка являє собою культурно насичене та сконденсоване ціннісно-смислове утворення, до складу якого входять гіперконцепти ЦИКЛІЧНИЙ, ЛІНІЙНИЙ та ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ЧАСи родові поняття стосовно видових власне концептів АСТРОНОМІЧНОГО, КАЛЕНДАРНОГО, АВТОРСЬКОГО ЧАСів, ЧАСУ ГЕРОЯ, СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНОГО та КАЛЕНДАРНО-ХРОНОЛОГІЧНОГО ЧАСів. Останні реалізуються за допомогою гіпоконцептів, які виражають індивідуально-авторську та етнічну специфіку поняття.
4. Концептуалізуючись у відповідних параметрах поля, об’єктивно-суб’єктивна специфіка часу знаходить своє вираження в багатому інструментарії різнорівневих мовних засобів. Застосування польового методу як засобу моделювання смислового простору концепту час” уможливило виділення вербалізованої частини концепту й упорядкування останньої в польову структуру з чітко визначеним ядром, медіальною зоною та периферією. Основним критерієм стратифікації обрано ступінь системної значущості елементів поля та кількісне їх представлення в авторському дискурсі.
Ядро поля в поетичному дискурсі Т.Шевченка становлять засоби для вираження часу на лексичному й синтаксичному рівнях. Серед них найбільша точність часової орієнтації досягається за допомогою іменників із часовим значенням (переважно в складі прийменниково-відмінкових форм) та прислівників із часовою семантикою. Близькоядерну позицію займають фразеологізми, авторські словосполучення зі значенням часу та речення одиниці, що виражають значення часу опосередковано. На периферії перебувають підрядні речення часу, дієприкметники часу та дієприслівники, які є відносним способом вираження часу. Усі ці одиниці належать до різних мовних рівнів: лексико-семантичного (частиномовного), синтаксичного (словосполучення та речення на позначення часу) та проміжного рівня (ідіоматичні конструкції).
Ядро поля репрезентує система прислівників часу й система безприйменникових та прийменникових іменникових конструкцій, які належать до мовних засобів прямої передачі часу. За семантикою та функціонуванням темпоральні специфікатори об’єднуються в групи для вираження основних семантичних протиставлень часу (локалізація дії в часі (конкретна, неозначена), часова попередність і наступність, початок і межа реалізації дії, означена й неозначена тривалість та повторюваність) та здійснюють у художньому мовленні часову актуалізацію безпосередньо.
Близькоядерна зона ФСП часу в поетичному дискурсі Т.Шевченка представлена фразеологічними одиницями, авторськими висловами з компонентом на позначення часу та темпоральними реченнями, які передають значення часу опосередковано (шляхом переосмислення основного значення та через кореляцію двох або більше дій у реченні).
Аналіз репрезентантів близкоядерної зони поля часу дозволив побачити багатоплановість їх структурно-семантичного наповнення, здатність виконувати активну зображальну й оцінну стилістичну роль, передавати специфіку авторського осмислення дійсності, зокрема й таких складних концептуальних елементів, як час.
5. Специфіка авторського концепту час” увиразнюється при міжмовному/міжкультурному зіставленні. Аналіз способів відтворення елементів поля дозволив з’ясувати основні перекладацькі стратегії й визначити типові для цього процесу труднощі.
Серед перекладацьких трансформацій у процесі декодування англійською мовою темпоральних компонентів поетичних творів Т.Шевченка, що несуть етнокультурне навантаження, використовується дескриптивний переклад, пошук міжмовних/міжкультурних аналогій (регулярні та ситуативні відповідники), переклад із коментарем, транскрипція. Адаптація темпоральних елементів першотвору в перекладі передбачає узгодження з вимогами нормативної граматики, стилістики та лексики цільової мови, внаслідок чого метатекст зазнає змін на структурному й смисловому рівнях. Вилучення темпорального компонента або компенсація його відповідником іншого семантичного ряду при перекладі супроводжується смисловими зрушеннями, зміною чи втратою відповідного комплексу асоціацій.
Специфікою авторського часоназивання є активне звернення до антропонімів, топонімів, назв подій та історичних реалій (Гонта, Залізняк, Чигирин, козаки, унія, гайдамаччина, гетьмани, гетьманство та ін.). Представлені в поезіях Т.Шевченка історичні реалії відтворити засобом комбінованої реномінації не уявляється можливим, оскільки зазначена технологія викликає лінійне розширення тексту, а це не прийнятне для віршованого перекладу. Їх актуалізовано за допомогою регулярних і ситуативних відповідників, транслітерації оригінальної лексеми, яка містить сему чужинність”, і післятекстового коментаря, що роз’яснює семантику історизмів.
6. Актуалізація компонентів і словесних образів часу в трансляті здійснюється згідно зі стилістичними нормами мови перекладу.
Покомпонентне відтворення дозволяє створювати близький за смислом та стилістичними якостями словесний образ часу завдяки конвергентності метафоричних значень, близькості темпоральних асоціацій у мовах оригіналу та перекладу, а також достатньої підтримки перевербалізованих компонентів у контексті. Зазначений метод спрацьовує при необхідності відтворення стилістичних фігур мовлення, які лежать в основі словесного образу, при відтворенні семантики оригінальних авторських висловів.
Через міжмовну нормативну асиметрію виникає потреба модифікації способу вираження, внаслідок чого об’єкт відображення набуває іншої структурно-смислової форми. Стилістична специфіка зображення часу в поезіях Т.Шевченка потребує при перекладі трансформацій семантичного, лексичного, синтаксичного, граматичного рівнів, які реалізуються засобом синтаксичного переконструювання речення, векторних змін, антонімічного перекладу (внаслідок смислового розвитку), гіпо-гіперонімічних замін, внесення додаткових лексичних компонентів тощо.
Структурно-семантичні зміни словесного образу з компонентом часу в перекладі, що полягають переважно в переорганізації складових на основі інших тропів та фігур мовлення, як правило, не зменшують експресивності образу, але призводять до зміщення акценту стосовно темпорального компонента. Додаткові лексеми, конкретизатори, емоційно-оцінні модифікатори, що їх може вносити перекладач, компенсують різні аспекти конотативної семантики (експресивні, асоціативні та символічні семи), які не входять до складу відповідного часопозначення мови-сприймача.
7. Актуалізація ФО з часовим компонентом у перекладі передбачає глибоке проникнення в картину світу народу-носія мови-джерела й особливий творчий підхід у кожному індивідуальному випадку. У Шевченкових творах більшість темпоральних фразеологізмів пов’язані з побутом, традиціями, віруваннями, які набули характеру специфічних національних реалій. До того ж в авторському мовленні ФО часто зазнають модифікацій у синтаксичній структурі, що створює додаткові труднощі при відтворенні. Серед перекладацьких методів перевербалізації ФО темпорального змісту в поезіях Т.Шевченка найчастіше використовуються повні або часткові фразеологічні еквіваленти, калькування та описове відтворення. Кількість ТФО, конвергентних для української та англійської мов, невелика, а отже, вживання повних/часткових еквівалентів не є продуктивною перекладацькою технологією (лише 20% часопозначень передаються одиницями фразеологічного рівня). Інший спосіб відтворення стилістичної семантики фразем у перекладі калькування. Метод покомпонентного перекладу відзначається більшою ефективністю, оскільки дає можливість зберегти не лише семантику, а й образність, національне забарвлення оригінальної ФО (35% фразеологізмів калькуються). Зазначений метод не забезпечує повної адекватності відтворення, якщо часопозначення або часоназва мови перекладу не містить конвергентних конотативних сем, особливо значущих для створення образу оригіналу, або якщо експресивний ефект зумовлено внутрішньомовними аспектами. Переважно це стосується ФО, які мають яскраво виражений національно-культурний компонент. Найбільш уживаний дескриптивний переклад як спосіб подолання міжмовної/міжкультурної конфронтації. За статистичними підрахунками, 45% темпоральних фразеологізмів передаються описово.
Результати проведеного дослідження вирішують конкретну наукову проблему та відкривають перспективи для подальшого вивчення аналогічних явищ у різних мовах, допомагають спрогнозувати перекладознавчі стратегії при вивченні специфіки відтворення етноконцептів цільовою мовою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

НАУКОВО-КРИТИЧНІ ПРАЦІ

1.Ажнюк Б.М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні. К.: Наук. думка, 1989. 136 с.
2. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: Попытка системного описания // Вопросы языкознания. 1995. № 1. С. 37-67.
3. Аристотель: Соч. в 4 т. / Мысль. М., 1981. Т.1: Физика. 613 с.
4. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Школа Языки русской культуры”, 1998. 896 с.
5. Бараник Р.Х. Поняттєва категорія порядковості // Мовознавство. 1992. №5. С. 17-19.
6. Баранов А.Н., Добровольский Д.О. Постулаты когнитивной семантики // Известия АН (Сер. лит. и яз.). 1997. Т.56 (1). С. 11-21.
7. Барг М.А. Эпохи и идеи: Становление историзма. М.: Мысль, 1987. 348 с.
8. Барт Р.Избранные работы: Семиотика: Поэтика /Пер.с фр./ Сост. общ. ред. и вступ. сл. Г.К.Косикова. М.: Прогресс, 1989. 616 с.
9. Бархударов Л.С. К вопросу о типах межъязыковых лексических соответствий // Иностр. языки в школе. 1980. №5. С. 11-17.
10. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Худ. лит., 1975. 504 с.
11. Бахтин М.М. Формы времени и хронотопа в романе (Очерки по исторической поэтике) // Вопросы литературы и эстетики. М.: Худ. лит., 1975. С. 234-407.
12. Белозьорова Ю.С. Когнітивно-дискурсивна концептуалізація часу в сучасній німецькій мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук / Запор. гос. ун-т. Запоріжжя, 2005. 22 с.
13. Березинський В.П. Про деякі труднощі перекладу творів Т.Г. Шевченка англійською мовою // Теория и практика перевода. 1984. Вып.11. С. 30-39.
14. Бігунова Н.О. Рівневе подання концепту часу в усному наративному дискурсі (на матеріалі сучасної англійської мови): Автореф. дис. ... канд. філол. наук / Одесск. гос. ун-т. Одеса, 2003. 16 с.
15. Болотнова Н.С. Об изучении ассоциативно-смысловых полей слов в художественном тексте // Русистика: Лингвистическая парадигма конца XX века: Сб. ст. в честь проф. С.Г. Ильенко. СПб., 1998. С. 242-247.
16. Бондар О.І. Гіпотетико-дедуктивне моделювання темпоральних відношень // Мова. 1995. №1-2. С.82-90.
17. Бондар О.І. Лінгвістична категорія часу як відображення реального часу // Мовознавство. 1986. №2. С.41-45.
18. Бондар О.І. Система і структура функціонально-семантичних полів темпоральності в сучасній українській літературній мові. Функціонально-ономасіологічний аспект: Дис... д-ра філол. наук: 10.02.01; Захищена 24.02.1999; Затв. 02.07. 1999. Одеса, 1998. 369 с.: іл.. Бібліогр.: с. 335-366.
19. Бондарко А.В. Грамматические значения и смысл. Л.: Наука, 1971. 113с.
20. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, 1984. 133 с.
21.Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Перемещение в пространстве как метафора эмоций // Логический анализ языка: Языки пространств. М.: Индрик, 2000. С. 277-288.
22. Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики). М.: Языки русск. культ., 1997. 576 с.
23. Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики / Пер. с англ. М.: Языки слав. культ., 2001. 272 с.
24. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание / Отв. ред. М.А. Кронгауз. М.: Языки слав. культ., 1996. 416 с.
25. Вежбицкая А. Понимание культур через посредство ключевых слов/ Пер. с англ. А.Д.Шмелева. М.: Языки слав. культ., 2001. 288 с.
26. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. К.: Наук. думка, 1980. 288 с.
27. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256 с.
28. Войтенко В.П. Время и час как проблема теоретической биологии // Вопросы философии. 1985. №1. С. 73-83.
29. Воркачев С.Г. Концепт Счастье: понятийный и образный компоненты // Известия АН. 2001. Т.60, № 6. С.47-58.
30. Воркачев С.Г. Методологические основания лингвоконцептологии // Теоретическая и прикладная лингвистика. 2002. Вып. 3. С. 79-95.
31. Воркачев С.Г., Кусов Г.В. Концепт оскорбление” и его этимологическая память // Теоретическая и прикладная лингвистика. 2000. Вып.2. С.90-102.
32. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. Х.: Фоліо, 2005. 508 с.
33. Гаврилів Т. Текст між культурами. Перекладознавчі студії. К.: Критика, 2005. 200 с.
34. Ґадамер Г.-Ґ. Межі мови // Герменевтика і поетика. К.: Юніверс, 2001. С.176-194.
35. Гак В.Г. Межъязыковая ассиметрия и прогнозирование трансформаций при переводе // Вопросы теории перевода. 1978. Вып. 127. С. 14-20.
36. Галь Нора. Слово живое и мертвое. М.: Междунар. отношения, 1987. 272 с.
37. Геґель Г-.В-.Ф. Энциклопедия философских наук: Соч. в 4 т. / Мысль. М., 1975. Т.2: Философия природы. 695 с.
38. Голосова Т.М. Категориальная доминанта времени (на материале русского и украинского языков). К.: Просвіта, 1997. 144 с.
39. Голосова Т.М. Темпоральна структура художнього тексту: Автореф. дис... д-ра філол. наук / Ін-т мовозн. ім. О.О.Потебні НАН України. К., 2002. 36 с.
40. Голубовська І.О. Душа і серце в національно-мовних картинах світу (на матеріалі укр., рос., англ. та кит. мов) // Мовознавство. 2002. № 4-5. С. 40-47.
41. Голубовська І.О. Національно-мовна картина світу в її лексичній іпостасі: Зб. наук. пр. К.: Київськ. ун-т, 2003. С. 92-98.
42. Дем’янова Ю.О. Актуалізація темпоральних компонентів поезій Т.Г. Шевченка в перекладах англійською мовою // Гуманітарний вісник: Всеукр. зб. наук. праць. Іноземна філологія. Черкаси: Вид-во ЧДТУ, 2006. Т.1. С.170-173.
43. Дем’янова Ю.О. Особливості відтворення вступу до балади Причинна” Т.Г. Шевченка англійською мовою // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових статей. Філологічні науки. Запоріжжя: ЗНУ, 2005. № 3. С.40-43.
44. Дем’янова Ю.О. Специфічність кодування темпоральних понять у поезіях Т.Шевченка та способи їх відтворення засобами англійської мови // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових статей. Філологічні науки. Запоріжжя: ЗНУ, 2005. № 2. С.42-46.
45. Дем’янова Ю.О. Темпоральні фразеологізми та авторські вислови в складі функціонально-семантичного поля часу // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових статей. Філологічні науки. Запоріжжя: ЗНУ, 2006. № 1. С. 67-71.
46. Дем’янова Ю.О. Час у концептосфері українського народу // Східнослов’янська філологія: Зб. наук. праць. Мовознавство. Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2006. Вип. 7. С.132-140.
47.Додонов Р.А. Этническая ментальность: Опыт социально-философского исследования. Запорожье: РА ,,Тандем-У’’, 1998. 191 с.
48. Єрмоленко С.Я. Мого народу гілочка тернова” (про поетичне слово Ліни Костенко) // Культура слова. 2000. № 55-56. С. 3-13.
49. Єрмоленко С.С. Про деякі структурно-функціональні характеристики темпоральних мікрополів // Мовознавство. 2003. №4. С. 38-47.
50. Єфименко О.Є. Концепт степ” в українській мові: словникова, текстова і психолінгвістична парадигма: Автореф. дис... канд. філол. наук / Харківськ. нац. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. Х., 2005. 19 с.
51. Єщенко Т. Метафора в українській поезії 90-х років ХХст.: Автореф. дис... канд. філолог. наук / Донецьк. нац. ун-т. Донецьк, 2001. 18 с.
52.Жайворонок В.В. Етнолінгвістика в колі суміжних наук // Мовознавство. 2004. №5-6. С. 23-36.
53. Жайворонок В.В. Проблема концептуальної картини світу та мовного її відображення // Культура народов Причерноморья. 2002. №32. С.51-53.
54.Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика: деякі аспекти досліджень // Мовознавство. 2001. №5. С. 48-63.
55. Жлуктенко Ю.О. Проблеми іншомовної інтерпретації Шевченкового слова // Мовознавство. 1989. №3. С. 3-8.
56. Жомнир А.В. Вопросы поэтики и стиля Шевченко в переводах на английский язык: Автореферат дис. ... канд. филол. наук / Киевск. гос. ун-т. ім. Т.Г.Шевченко. К., 1971. 30 с.
57. Запольських С. П. Концепт козацтво” в історичному дискурсі: перекладознавчий аспект: Автореф. дис... канд. філол. наук / Київськ. нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. К., 2005. 20 с.
58. Зеров М. У справі віршованого перекладу / М.Зеров // Життя і революція, 1928. № 9. С. 133 -146.
59. Зінченко Н. Шедеври Шевченка (До ювілею поета Кобзар” читатимуть багатьма мовами світу) // Хрещатик. 2002. №35 (2046). С. 2.
60. Знойко О.П. Міфи Київської землі та події старовинні. К.: Молодь, 1986. 304 с.
61. Зобов Р.А., Мостепаненко А.М. О типологии пространственно-временных отношений в сфере искусства // Ритм, пространство и время в литературе и искусстве. Л.: Наука, 1974. С. 11-25.
62. Зоривчак Р.П. Фразеология писателя как проблема перевода (на мат. пер. поет. произв. Т.Г.Шевченко): Автореф. дис. ... канд. филол. наук / Киевск. гос. ун-т. ім. Т.Г.Шевченко. К., 1976. 21 с.
63.Зорівчак Р.П. Лингвостилистические характеристики художественного текста и перевод (На материале переводов укр. прозы на англ. язык). Автореф. дис. ... доктора філ. наук/ Киев. гос. ун-т им. Т.Г. Шевченко. К., 1987. 38 с.
64. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів: Вид-во при Львів. ун-ті ім. Івана Франка, 1989. 213 с.
65. Зорівчак Р.П. Сприйняття творчості Шевченка в літературних та наукових колах США // Слово і час. 2001. №9. С. 8-20.
66. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія. (На матеріалі перекладів творів української літератури англійською мовою). Львів: Вид-во при Львів. ун-ті ім. Івана Франка, 1983. 175 с.
67. Іващенко В.Л. Компоненти змістової структури концепту як одиниці етнокультури // Українська мова. 2004. №4. С. 18-28.
68. Історія української мови: Лексика і фразеологія. К.: Наук. думка, 1983. 743 с.
69. Казакова Т.А. Практические основы перевода. СПб: Союз, 2000. 319 с.
70. Казакова Т.А. Проблема символа в художественном переводе // Федоровские чтения: Материалы V Междунар. научн. конф. по переводоведению. СПб.: Филол. ф-т Спб ГУ, 2004. Вып. 5. С. 137-144.
71. Калько М. Універсальна категорія аспекту в українському етноваріанті // Вісник Львівськ. ун-ту ім. Івана Франка (Сер. філол.). 2004. Вип. 34, Ч.1. С.81-87.
71. Кант И. Критика чистого разума / Пер. с нем. Спб: Тайм-аут, 1993. 472 с.
72.Каныгин Ю.М. Основы когнитивного обществознания (информационная теория социальных систем). К: Київська акад. інформатики, 1993. 354 с.
73. Карабан В.І., Мейс Дж. Переклад з української мови на англійську мову. Навчальний посібник-довідник для студентів вищих закладів освіти. Вінниця: Нова книга, 2003. 608 с.
74. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. М.: Гнозис, 2004. 390 с.
75. Карасик В.И., Слышкин. Лингвокультурный концепт как единица исследования // Методологические проблемы когнитивной лингвистики: Сб. науч. тр. / Под ред. И. А. Стернина. Воронеж: ВГУ, 2001. С.75-80.
76. Карасик В.И. Субкатегориальный кластер темпоральности (к характеристике языковых концептов) // Концепты. Научные труды Центроконцепта. Архангельск: Изд-во Поморск. гос. ун-та, 1997. С.154-171.
77. Кириченко Л.А. Концептуальная структура лексико-семантического поля ‘‘Ментальная деятельность’’// Вісник Київськ. держ. лінгв. ун-ту (Сер. філол.). 1999. Т. 2, № 2. С.128-136.
78. Кислашко О.П. Кислашко Я.О. Православні свята та народні звичаї.- К.: Грамота, 2003. 152 с.
79. Ковальська І. Колористика як перекладознавча проблема (на матер. укр. і англ. худ. текстів): Дис... канд. філол. наук: 10.02.16; Захищена 19.04.2001; Затв. 04.07.2001. Л., 2001. 228 с.: іл.. Бібліогр.: с. 181-215.
80. Ковальська І.В.Особливості перекладу фразеологічних одиниць з компонентом кольору (на матеріалі творів української та англійської художньої літератури і їхніх перекладів) // Переклад і суспільний прогрес: Матеріали Всеукр. наук. конф. Дрогобич: Вимір, 2000. С.45-50.
81. Колесникова Л.В. Конструктивні потенції художнього часу // Людинознавчі студії: Зб. наук. праць Дрогобицького держ. пед. ун-ту ім. Івана Франка / Ред. кол. Т.Біленко (гол. ред.), В.Мельник та інші. - Дрогобич: Вимір, 2001. С. 144-153.
82. Коломієць Л.В. Концептуально-методологічні засади сучасного українського перекладу (на матеріалі перекладів з англійської, ірландської та американської поезії): Монографія. К.: Київськ.ун-т, 2004. 522 с.
83. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты). М.: Высш. школа, 1990. 255 с.
84. Кондратишин І.М. Вступ до балади „Причинна” Т.Г.Шевченка в англійських перекладах // Теорія і практика перекладу. 1989. №16. С. 21-28.
85.Кононенко В.І. Концептологія в лінгвістичному аспекті // Мовознавство. 2006. №2-3. С. 111-118.
86. Кононенко В.І. Мова і народна культура // Мовознавство. 2001. №3. С.62-69.
87. Копистянська Н.Х. Соціально-історичний час художнього твору // Біблія і культура. 2002. Вип. 4. С. 19-28.
88. Коптилов В.И. И вширь, и вглубь... // Мастерство перевода. Сб. IX. М.: Сов. писатель. С. 257-261.
89. Космеда Т. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: Формування і розвиток категорії оцінки. Львів: Вид-во ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. 350 с.
90. Костриця М. Піонер української еміграції з Кривого // Вільне слово. Режим доступу: http://www.ivn.com.ua/vs/index.php?p=n100/a_af.
91. Коцюбинська М.Х. Мої обрії: У 2 т. / Дух і літера. К., 2004. Т.1. 336с.
92. Кочерган М. Мовознавство на сучасному етапі // Дивослово. 2003. № 5. С. 24-29.
93. Кошарная С.А. Миф и язык: Опыт лингвокультурологической реконструкции русской мифологической картины мира. Белгород: Изд-во Белгород. гос. ун-та, 2002. 288 с.
94. Кошкарева Л.С. Особенности отражения категории пространства и времени в языке // Діахронічне, типологічне і контрастивне дослідження германських, романських і слов’янських мов.: Матер. Міжнар. наук. конф. Донецьк: Вид-во ДНУ, 2001. С. 122-124.
95. Красных В.В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология: Курс лекций. М.: ИТДГК Гнозис”, 2002. 284 с.
96. Крючкова Н.В. Методы изучения концептов // Русская и сопоставительная филология: состояние и перспективы.: Матер. Междунар. научн. конф. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 2004. C.271-272.
97. Кубрякова Е.С. Роль словообразования в формировании языковой картины мира // Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира. М.: Наука, 1988. 213 с.
98. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений: семантика производного слова. М.: Наука, 1981. 199 с.
99. Кузь Г.Т. Фразеологія як об’єкт дослідження етнолінгвіс­тики // Записки з загальної лінгвістики. 1999. Вип.1. С. 90-94.
100. Кундзіч О.Л. Творчі проблеми перекладу. К.: Дніпро, 1973. 263с.
101. Кучеренко І.К. Граматична характеристика дієприкметника і його місце в системі частин мови // Мовознавство. 1967. №4. С. 12-20.
102. Левченко О. Лінгвокульторологія та її термінна система // Вісник Нац. ун-ту „Львів. політ”. 2003. № 490. С. 105-113.
103. Лихачев Д.С. Поэтика древнерусской литературы. Л.: Худ. лит., 1971. 413 с.
104. Логический анализ языка: Язык и время: Сб. ст. / Отв. ред. Н.Д. Арутюнова, Т.Е. Янко. М.: Индрик, 1997. 351 с.
105. Лотман Ю.М. Анализ поэтического текста. Л.: Просвещение, 1972. 272 с.
106. Лотман Ю.М. Лекции по структуральной поэтике // Ю.М. Лотман и тартуско-московская семиотическая школа. М.: Гнозис, 1994. C. 11-263.
107. Майстренко М.І. Шевченко і античність: Літ. нарис. Одеса: Маяк Асоціація Бригантина”, 1992. 296 с.
108. Маслова В.А. Когнитивная лингвистика: Уч. пособие. Мн.: Тетрасистемс, 2004. 256 с.
109. Миллер Л.В. Художественный концепт как смысловая и эстетическая категория // Мир русского слова. 2000. №4. С. 39-45.
110. Мирошниченко В.В. Авторська концепція художнього твору: онтогенез і експансія (на матеріалі англомовної та французької україніки). Запоріжжя: Вид-во ЗДУ, 2003. 283 с.
111. Мирошниченко В.В. Переклад художнього тексту як засіб культурної експансії // Мова і культура. 2001. Вип. 3, Том ІІ. С. 122-128.
112. Мойсієнко А. Перифраза в Шевченковому тексті // Дивослово. 1997. №3. С. 23-25.
113. Мойсієнко А. Порівняння в системі Шевченкового вірша // Дивослово. 1996. №3. С. 25-29.
114. Молотаєва Н.В. Етноміфологеми у художньому мовленні Т. Шевченка: Концепт і знак // Мовознавство. 1994. №2-3. С.15-20.
115. Мостепаненко А.М. Пространство и время в макро-, мега- и микромире. М.: Изд-во полит. лит-ры, 1974. 240 с.
116. Науменко А.М. Концептуальность как истинность перевода // Методологічні проблеми перекладу на сучасному етапі: Міжвуз. зб. наук. праць. Суми: Вид-во СумДУ, 1999. С. 114-119.
117. Науменко А.М. Концепція оригіналу і переклад // Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва: Зб. наук. праць. К.: Вид-во КДУ, 2001. С. 314-318.
118. Нерознак В.П. От концепта к слову: к проблеме филологического концептуализма // Вопросы филол. и метод. препод. иностр. языков. Омск, 1998. С. 80-85.
119.Нижегородцева-Кириченко Л.О. Лексико-семантичне поле Інтелектуальна діяльність”: досвід концептуального аналізу: Автореф. дис...канд. філол. наук: / Київськ. держ. лінгв. ун-т. К., 2000. 21 с.
120. Никитина С.Е. О концептуальном анализе в народной культуре // Логический анализ языка: Культурные концепты. М.: Наука, 1991. 204 с.
121. Новикова М.А. Проблемы индивидуального стиля в теории художественного перевода (Стилистика переводчика): Автореф. дис. ... д-ра филол.наук / Ленинград. гос. ун-т. Ленинград, 1980. 27 с.
122. Новикова М.А. Прекрасен наш союз. Литература переводчик жизнь: Лит.-критич. очерки. К.: Рад. письмен., 1986. 224 с.
123. Новикова М.А., Шама И.Н. Символика в художественном тексте. Символика пространства (на материале «Вечеров на хуторе близ Диканьки» Н.В. Гоголя и их английских переводов): Уч. пособие. Запорожье: СП Верже”, 1996. 172 с.
124.Новикова Н.М. Взаимодействие топонимической и антропоцентрической подструктур в структуре художественного текста // Художній текст в культурному, філологічному та лінгвістичному аспектах.: Матер. міжвуз. конф. К.: Київськ. держ. пед. ін-т ін. мов, 1991. С. 49-51.
125. Ньютон И. Математические начала натуральной философии/ Пер. с латин. и коммент. А.Н. Крылова. М.: Наука, 1989. 688 c.
126. Павленко Ю.В. Ценностно-смысловой универсум как основа познавательной деятельности // Collegium. 2001. Вып. 10. С. 156-158.
127. Панков Ф.И. Структура ФСП времени // Категоризация мира: Пространство и время.: Матер. научн. конф. М.: Изд-во МГУ, 1997. С.89 -92.
128. Пешковский О.М. Русский синтаксис в научном освещении. М.: Учпедгиз, 1956. 452 с.
129. Плющ Л. Екзод Тараса Шевченка: Навколо „Москалевої криниці” / Передм. Ю. Шевельова. К.: Факт, 2001. 384 с.
130. Полина Г.В. Эйдетический и логический анализ концепта БОГ // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. 2003. № 586. С. 133-137.
131. Попик И. П. Семантическое поле жестикуляция” в англоязычной художественной прозе // Записки з романо-гер