ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИКИ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СЛІВ-КОЛОРАТИВІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ФРАЗЕОЛОГІЇ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П.ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

СЕМАШКО ТЕТЯНА ФЕДОРІВНА

УДК 81’371.161.2’373.7

ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИКИ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ
СЛІВ-КОЛОРАТИВІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ФРАЗЕОЛОГІЇ

10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Плющ Марія Яківна,
доктор філологічних наук,
професор

КИЇВ - 2008

ЗМІСТ

ВСТУП. 4
РОЗДІЛ I. СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА ПРИКМЕТНИКОВИХ КОЛОРАТИВІВ У ЛЕКСИЧНІЙ СИСТЕМІ МОВИ ...... 11
1.1. Особливості лексичного значення слова11
1.2. Статус колоративів у психологічному і лінгвістичному аспектах....22
1.3 . Семантична структура прикметників на позначення кольору.38
1.4. Історія вивчення прикметникових кольоропозначень .74
Висновки до I розділу...80
РОЗДІЛ II. СИСТЕМНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ІЗ КОЛОРАТИВНИМ КОМПОНЕНТОМ.83
2.1. Знакова природа фразеологічних одиниць.83
2.2. Компоненти-кольоропозначення в семантичній структурі українських фразеологізмів 99
2.2.1. Фразеологічні одиниці з прикметниковим компонентом на позначення чорного кольору..105
2.2.2. Фразеологічні одиниці з прикметниковим компонентом на позначення білого кольору..115
2.2.3. Фразеологічні одиниці з прикметниковим компонентом на позначення сірого кольору..131
2.2.4. Фразеологічні одиниці з прикметниковим компонентом на позначення червоного кольору135
2.2.5. Фразеологічні одиниці з прикметниковим компонентом на позначення жовтого кольору...143
2.2.6. Фразеологічні одиниці з прикметниковим компонентом на позначення зеленого кольору..151
2.2.7. Фразеологічні одиниці з прикметниковим компонентом на позначення синього кольору160
2.2.8. Фразеологічні одиниці з прикметниковим компонентом на позначення голубого кольору..162
2.2.9. Фразеологічні одиниці з прикметниковим компонентом на позначення коричневого кольору167
2.3. Системна організація фразеологічних одиниць із колоративним компонентом..169
Висновки до II розділу194
ВИСНОВКИ.197
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...203
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ТА ЇХ УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...236

ВСТУП
Всебічне вивчення мови можливе лише за умови, коли будуть досліджені всі її складові та їх взаємозв’язки. Важливим і перспективним є комплексний аналіз усіх підсистем мови. До актуальних проблем лінгвістичних досліджень належить, зокрема, вивчення фразеологічних одиниць (ФО), складовими компонентами яких є назви кольорів.
Дослідники кваліфікують фразеологію мови як особливу підсистему, дискурсивний варіант, пов’язуючи дискурс із можливим альтернативним світом у царині мови, що має особливі граматику, лексикон, семантику, правила слововживання, а фразеологізми розглядають як стійкі, зв’язані єдністю змісту, постійно відтворювані у мовленні словосполуки або висловлення, які ґрунтуються на стереотипах етносвідомості, є репрезентантами культури народу й характеризуються образністю та експресивністю. Фразеологізми є продуктом культурно-гносеологічної здатності етносу фіксувати як стереотипне власне антропометричне ставлення до об’єктивного світу, що з часом перетворюється на прототипне в етносвідомості [257, с. 641-642].
У сучасній лінгвістиці утвердився погляд на фразеологічну одиницю як на мовний знак із подвійною природою, як мікротекст (В.М. Телія), в образному змісті якого знаходить відображення той або інший фрагмент культурно-національного світобачення народу. Із цим пов'язаний новий дослідницький вектор фразеологічної науки когнітивний, що уможливлює встановлення механізмів фразеологічного семіозису. Зокрема в сучасній когнітивно орієнтованій фразеології висуваються положення про асоціативно-образне підґрунтя фразеологічної номінації, пов’язаної як із прямими значеннями компонентів, так і з метафоричними моделями переосмислення прямих значень.
Попри те, що в сучасному мовознавстві вивчення фразеології досягло значних успіхів і базується на досягненнях як вітчизняної, так і зарубіжної фразеологічної науки науковому доробку таких учених, як Л.А.Булаховський (1952), Г.М. Удовиченко (1965), Л.Г. Скрипник (1973), М.Ф. Алефіренко (1987), Л.Г. Авксентьєв (1988), В.Д. Ужченко (1988), В.М.Мокієнко (1989), М.Т. Демський (1994), В.В. Виноградов (1947), М.М.Шанський (1985), В.П. Жуков (1986) та інших лінгвістів, наприкінці XX століття початку XXI ст. у науці про фразеологію спостерігається активне опрацювання різних типів фразеологічних одиниць як репрезентантів мовної картини світу певного етносу. Проте окремі групи фразеологізмів усе ще лишаються поза увагою лінгвістів. Саме відсутність в українській лінгвістиці спеціальних досліджень, присвячених ФО з колоративним компонентом, які становлять значну частину фразеологічного фонду й активно використовуються в різних стилях сучасної української мови, зумовили проведення цього дослідження.
Увага науковців до кольоропозначень як одиниць лексики різних мов (у працях Л.М. Грановської (1964), А.М. Куслик (1967), А.Ф. Канської (1970), О.М. Дзівак (1975, 1994), Н.Б. Бахіліної (1975), Р.В. Алімпієвої (1986, 1987, 1992), А.В. Висоцького (1998), Т.Ф. Ковальової (1999), І.В. Ковальської (2000), Л.Г. Єгорової (2001), С.В. Кулинської (2002), О.А. Шеховцової (2003) та ін. мовознавців) поширюється також і на фразеологічні одиниці з колоративним компонентом. Відомі також спеціальні дослідження В.Н.Клюєвої (1956), А.Є. Круглікової (1977), С.І. Войнової (1978), Л.П.Шестак (1982), Л.Г. Бедоідзе (1997), Я. Мерзук (1997) та ін.
Автори розвідок про слова-кольоропозначення у складі фразеологічних одиниць послуговуються термінами: кольорові означення (А.А. Брагіна), позначення кольору (Н.Ф. Пелевіна), прикметники на позначення кольору (А.В. Висоцький), кольорові прикметники (Є.В. Рахіліна), імена кольору (Р.М. Фрумкіна), кольоропозначення (Р.В. Алімпієва), колоративи, кольорові номени (І.О. Голубовська) тощо. Але своєрідність об’єкта дослідження і термінологічного апарата спричинює неоднозначне їх тлумачення. В українському мовознавстві усе ще залишаються недостатньо з’ясованими питання семантики та функціонування лексем на позначення кольору у складі фразеологічних одиниць. На часі також дослідження сталих сполучень з колоративним компонентом на основі з’ясування їх внутрішньої форми, вияву архетипної символіки, переосмислень та конотацій у різних стилях мови.
Актуальність дослідження зумовлена потребою комплексного вивчення фразеологізмів сучасної української мови з колоративним прикметниковим компонентом на основі ономасіологічно-когнітивного підходу до трактування механізмів їхньої номінації.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами темами. Дисертаційне дослідження виконане як складова частина комплексної теми кафедри української мови Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова «Теоретичні і лінгводидактичні проблеми граматики і лексикології», яку затверджено бюро наукової координаційної ради «Українська мова» Інституту української мови НАН України (протокол № 35 від 21 грудня 2006 р.).
Основна мета роботи з’ясувати типи мотивації, механізми творення українських фразеологізмів із колоративним прикметниковим компонентом та особливості їхнього функціонування.
Досягнення поставленої мети передбачало виконання таких завдань:
1) виявити максимально повний склад українських ФО з прикметниковим колоративним компонентом;
2) дослідити семантику прикметникових лексем, що позначають основні кольори спектра та деякі проміжні між ними, які обслуговують периферійні зони кольоропозначень;
3) описати внутрішню системну організацію лексико-семантичних груп ФО з колоративним компонентом;
4) з’ясувати метафоричне, метонімічне та асоціативно-образне підґрунтя фразеологічної номінації сталих сполучень слів із прикметниковим колоративом;
5) розкрити механізми фразеологізації й появи фразеологічних сполучень як знаків мови, що відображають еталони та стереотипи світобачення і культури українського народу;
6) схарактеризувати функції і стилістичні особливості узуальних та оказіональних ФО у сучасній українській періодиці та художніх текстах.
Об’єктом дослідження є українські фразеологізми, основою творення для яких служать якісні прикметники на позначення кольору.
Предмет дослідження семантичні, семантико-граматичні й структурно-граматичні особливості фразеологізмів із прикметниками на позначення кольору та специфіка їх функціонування.
Матеріал дослідження. Джерельною базою дослідження стали ФО з прикметниковим колоративним компонентом, вилучені з таких лексикографічних джерел: Фразеологічного словника української мови / Укладачі: В.М. Білоноженко, В.О. Винник, І.С. Гнатюк та ін. (К.: Наукова думка, 1999. К.1-2. 980 с.); Словника фразеологізмів української мови / Укладачі В.М. Білоноженко, І.С. Гнатюк, В.В. Дятчук та ін. (К.: Наукова думка, 2003. 1096 с.); Фразеологічного словника української мови В.Д.Ужченка та Д.В. Ужченка (К.: Освіта, 1998. 224 с.); Фразеологічного словника української мови Г.М. Удовиченка: В 2-х тт. (К.: Вища школа, 1984); Словника стійких народних порівнянь О.С. Юрченко та А.О. Івченка (Х.: Основа, 1993. 176 с.); Словника української мови: В 11 тт. (К.: Наукова думка. 1970-1980) та ін.
Словникові дані доповнено синтаксичними конструкціями, вилученими з української преси та художніх творів письменників XX ст. Притому перевага надається газетним матеріалам експресивно-емоційного наповнення. Картотека нараховує 963 ФО (узуальні та оказіональні фразеологічні утворення з колоративним компонентом).
Фразеологізм потрактовано як нарізно оформлений, семантично цілісний і неподільний мовний знак, який своїм виникненням і функціонуванням зобов’язаний фраземотворчій взаємодії одиниць лексичного, морфологічного та синтаксичного рівнів [304, с. 770].
Методи дослідження. У дослідженні як основний використано описовий метод, доповнений застосуванням методів компонентного і трансформаційного аналізу, методів моделювання та опозиції, які дозволили здійснити комплексний опис фразеологізмів із колоративним компонентом у сучасній українській мові. Для вияву контекстуальних уживань ФО в газетному та художньому мовленні застосовано дистрибутивний метод.
Метод компонентного аналізу семантики застосовано для опису тих семантичних нашарувань, яких набувають колоративи у складі фразеологізмів. Прийом кількісних підрахунків та моделювання, якнайтісніше пов’язаний із фразеотворенням, дозволив з’ясувати узуальні, потенційні та оказіональні словесні комплекси, які розглядаються не як окремо взяті одиниці фразеологічної системи, а в їхньому співвідношенні з відповідними первинними (вихідними), та у зв’язку з іншими похідними, однотипними за своєю фразеотворчою структурою, відповідно до способу утворення, моделі побудови. Метод опозицїї використано з метою зіставлення узуальної та оказіональної форм уживання ФО, для з’ясування змін сталих сполучень, яких фразеологічні словники послідовно не відображають, як і властиву цим зворотам варіантність.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що в ньому уперше в українському мовознавстві здійснено комплексний аналіз сталих сполучень слів із колоративним компонентом на матеріалі сучасної української мови; виявлено та описано термінологізовані та фразеологізовані сталі сполучення слів із кольороназвами; здійснено структурний аналіз їхньої внутрішньої організації; з’ясовано механізми творення на основі прямих та переносних, асоціативно-образних, експресивних, емоційно-оцінних значень; описано їх своєрідність як мовних знаків, що відображають національно-культурні традиції українського народу, та особливості стилістичного використання їх у публіцистичних і художніх текстах. Результати проведеного аналізу дають цілісне уявлення про специфіку досліджуваного корпусу сталих сполучень порівняно з іншими ФО, які не мають у своєму складі кольоропозначень.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що дослідження семантичних, структурно-граматичних та функціональних особливостей стійких сполучень слів із колоративним компонентом поглибить вивчення фразеологічного фонду української мови. Результати дослідження закономірностей розглядуваних фразеологічних одиниць із компонентом на позначення кольору в межах семантичних груп дозволять виявити механізми творення та організації інших одиниць фразеологічної системи, що може бути надійним інструментом для зіставно-типологічних досліджень у галузі фразеології.
Практична цінність роботи полягає у можливості впровадження результатів дослідження у практику вищої школи читання лекційних курсів із фразеології, лексикології, стилістики та культури української мови; фактичний матеріал може бути використаний для написання підручників, навчальних посібників, у напрацюванні спецкурсів із лексикології та фразеології української мови, спеціальних семінарів, для написання курсових, дипломних, магістерських робіт, а також у лексикографічній практиці укладання фразеологічних словників. Матеріали дослідження знайшли застосування у спецкурсах кафедри української філології Маріупольського державного гуманітарного університету «Актуальні проблеми українського мовознавства» та «Українська фразеологія».
Апробація результатів роботи. Основні положення й результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри української мови Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. За матеріалами дослідження зроблено доповіді на міжнародних науково-теоретичних Граматичних читаннях III (Донецьк, 2004), Міжнародній науковій конференції за участю молодих учених «Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації» (Київ, 2005), Всеукраїнській науковій конференції «Іван Ковалик і сучасне мовознавство» (Івано-Франківськ, 2007), Міжнародній науковій конференції «Етнокультура українсько-російського порубіжжя» (Суми, 2007), на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Маріупольського державного гуманітарного університету (2003-2007).
Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено у практику викладання курсу сучасної української мови студентам азовського морського інституту Одеської національної морської академії (довідка про впровадження № 285 від 15.10.2007 р.), студентам Маріупольського будівельного технікуму (довідка про впровадження № 891 від 15.10.2007 р.), учням НВК школи-ліцею інформаційних технологій № 69 м. Маріуполя (довідка про впровадження № 233 від 15.10.2007 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 статей у виданнях, рекомендованих ВАК України.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (351 позиція) та списку джерел ілюстративного матеріалу (31 найменування). Досліджуваний матеріал ілюструється трьома таблицями. Основний текст дисертації викладений на 202 сторінках, загальний обсяг роботи 238 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
Фразеологічні одиниці з компонентами-кольоропозначеннями становлять значний шар, своєрідний за структурою та системою значень. Фразеологічний фонд як специфічна в культурно-мовному відношенні частина лексичного складу мови виступає основним носієм культури етносу, трансльованої з покоління в покоління від найдавніших часів до сучасності.
Сучасний стан розвитку мовознавчої науки зумовлює розуміння мови як системи. Слова ж тлумачаться як матеріальні одиниці мови, які пов’язуються між собою за певними законами. Значення слова являє собою певне семантичне ціле, яке складається з взаємопов’язаних та взаємообумовлених компонентів. Як інваріант інформації, яку несе слово, значення абстраговане від великої кількості вживань, відображає поняття, але ототожненню лексичних значень із поняттями заважає те, що на семантичне ядро лексичного значення нашаровуються різні експресивно-стилістичні відтінки.
Категорія кольору є об’єктивною якістю матеріального світу, а мовні знаки втілення цього поняття кодують найрізноманітнішу інформацію. Кольори й кольороназви, що їх позначають, є універсальними елементами кольорової символічної системи, яка складається із ряду субсистем, кожна з яких має власну будову і функцію. Кольоропозначення як носії інформації про навколишній світ є матеріалом для когнітивних, психолінгвістичних, лінгвокультурологічних та інших наукових досліджень.
Об’єктивний за своєю природою, колір у мовних засобах відображається суб’єктивно на шкалі оцінок, емоційного сприйняття, експресивності. Ідентичну індивідуальну оцінку отримує і відповідне кольоропозначення. В основі оцінки лежать два типи норм індивідуальні й колективні. Колективна норма, закріплена у мові й свідомості соціуму, набуває статусу канонізованого значення. Кількість і склад колірних найменувань (прикметників), якими користуються українці, певною мірою співвіднесені з рівнем розвитку культури у різні історичні періоди.
Кольори і кольороназви існують у свідомості людей у вигляді чуттєвого образу кольору і лексичної одиниці. Символізація кольоропозначень це безперервний динамічний процес накопичення певним чином категоризованої інформації, що відображає особливості національного менталітету. На кожному етапі розвитку кольоровий символ і відповідне йому кольоропозначення, зберігаючи предметну співвіднесеність, з часом утворюють нову змістову структуру, набуваючи парадигматичного характеру. Підкоряючись принципові антропоцентричності, прямі і вторинні значення, що виникають у сферах моралі, культури, політики, релігії, мистецтва тощо, кодують соціально-важливу інформацію про етнічну належність, втілюючись в особливих сполуках фразеологічних одиницях. Центральне місце в українській лінгвокультурній традиції належить кольоросимволам чорний, білий, зелений. Найменшою кількістю символічних значень наділені назви, що позначають змішані кольори.
У результаті аналізу семантичних особливостей колірної лексики з’ясовано, що прикметникові кольоропозначення утворюють особливу лексико-семантичну групу, яка у сучасній українській мові є вагомим пластом словникового складу мови і характеризується давністю походження, історичною стійкістю та активністю вживання. Особливість значення і вживання лексем на позначення кольору полягає у тому, що для прикметників як класу ознакових слів характерною є наявність суб’єктивно-оцінювальних значень і відповідних конотацій. У семантиці прикметника співіснують власне семантичний і прагматичний елементи змісту. Вони розташовуються на оцінній шкалі, де на одному полюсі перебувають семи ознаки, позбавлені будь-якої оцінки, а на іншому полюсі чисто оцінювальні. Між ними розташовуються лексеми, які суміщують значення об’єктивної ознаки з оцінювальним значенням.
Семантична структура колірних лексем (насамперед якісних прикметників) характеризується складним поєднанням об’єктивних уявлень про колірну ознаку та суб’єктивних знань, що знаходять своє вираження у конотативних семах. Основою для виникнення конотацій слугують візуальні аспекти колірних концептів, а також асоціативні зв’язки, які можуть спонтанно формуватися у свідомості людини як результат об’єднання колірних образів із реальними або уявними об’єктами і явищами. Усі одиниці лексико-семантичної групи кольору об’єднуються навколо кількох «ядерних» слів. Словами-домінантами є чорний, білий, сірий, червоний, жовтий, зелений, голубий, синій, коричневий. Інші колоративи (периферійні) семантично об’єднуються навколо основних назв кольорів. Групу периферійних кольороназв становлять майже усі наявні в мові колірні лексеми, якими спорадично користуються мовці (напр.: брунатний, фіолетовий, бурий, рудий, сизий та ін.).
Загалом розвиток семантики назв кольорів в українській мові зумовлений збагаченням їхньої змістової структури переносними, емоційно-експресивними значеннями. Очевидним є напрямок розвитку таких значень: від конкретного до абстрактного, від ознаки, властивої предметові як прямого позначення кольору, до оцінних характеристик реалій, які можуть і не співвідноситись із самим поняттям кольору. Проте лексикографічні тлумачення колоративів та фразеологічних сполучень не завжди повно відображають лексико-семантичні варіанти значень.
Прикметникові колоративи як логічно осмислені знаки мови різняться у кожного народу не тільки за кількісним складом і за варіативністю ядерних сем у їх змісті, а й за функціональним діапазоном репрезентацій у різних стилях та особливостями творення стійких фразеологізованих сполук, у яких своєрідно відображена мовна картина етносу.
Прикметники на позначення кольору є базою для творення сталих сполучень слів, які входять до складу фразеологічних одиниць або зі своїм основним значенням кольору, або на основі переосмислення якої-небудь додаткової інформації. Механізм таких трансформацій знаходить вияв у семантичній двозначності: вираженні прямого кольорового значення й образного осмислення предмета на основі певних асоціацій, символізації, образності. Виділення ФО з прикметником-колоративом обґрунтовано за такими критеріями: семантична цілісність, відносна постійність складу, відтворюваність, образність, ідіоматичність.
Фразеологічне значення є комбінаторним. Воно формується не тільки на основі певної ознаки денотата, а й у процесі мовної взаємодії поняттєвих відображень реалій дійсності, яку означає ФО. Фразеологічне значення детермінується на семантичному рівні за кольоровою ознакою подібно до номінації предмета словом, але нарізно оформлені компоненти виражають одне поняття.
Кольоропозначення виявляють різну міру фразеологізації. Прикметник чорний входить до складу 214 ФО, що становить 22 % від загальної кількості зафіксованих ФЗ із колоративним компонентом; прикметник білий 186 ФО (19 %); прикметник червоний 149 ФО (15,5 %); прикметник зелений 103 ФО (10,5 %); прикметник оранжевий 85 ФО (8,5%); прикметник сірий 69 ФО (7 %); прикметник голубий 63 ФО (6,5%); прикметник жовтий 30 ФО (3,1 %); прикметник синій 28 ФО (2,9 %); прикметник рожевий 22 ФО (2,5 %); прикметник коричневий 14 ФО (1,5%); інші колоративи 1 %. Чим частіше вживається прикметник у мові, тим більше сталих сполучень із ним утворюється.
Фразеологізми, до складу яких входить прикметниковий компонент на позначення кольору, належать до двох груп. До першої групи віднесено стійкі сполучення, утворені за моделлю субстантивно-атрибутивного словосполучення. Вони являють собою номінативні одиниці різного ступеня фразеологізації. Насамперед, це спеціальні назви та термінологічні сполучення (білий гриб, біла акація, голуба норка, синій кит, червона ікра, червоне м’ясо, чорна металургія та ін.). Продуктивними є і фразеологічні сполучення й ідіоми, що входять до другої групи. Вони становлять утворення з образними (оцінно-емоційними, експресивними) значеннями, мотивованими внутрішньою формою прикметникового колоратива (зелена вулиця, зелені архітектори, зелений туризм, голуба траса, голубий вогник, біла смерть, чорний список, червоний експрес, жовта преса, чорні дні, голуба кров, червона картка, білий раб та ін.), який набуває різних конотацій, символізує громадські, політичні, моральні та інші узвичаєні погляди народу.
Високий ступінь актуалізації асоціативних зв’язків прикметників-колоративів сприяє виникненню лексико-семантичних варіантів їх значення, які закріплюються у фразеології шляхом різних переносів. Найпродуктивнішими різновидами фразеологічної деривації є метафоризація та метонімічний перенос значень. Семантика фразеологізмів із прикметниковим колоративом ґрунтується на національно орієнтованих формах вираження. Народне образне уявлення може зазнавати змін і перетворень, але залишається основотворчим компонентом фраземної семантики, що входить складовою частиною до української національно-мовної картини світу. Кольоропозначення у складі сталих сполучень репрезентують особливості світосприйняття українців, відображають їх ментальність і комунікативну прагматичність.
Аналіз морфологічних, структурних та лексичних принципів організації сталих сполучень із колоративним компонентом засвідчує системний характер фразеологічних засобів української мови. Про системність ФО з прикметниками на позначення кольору свідчать, крім внутрішньої семантичної організації, і властиві їм такі зв’язки, як: полісемія, омонімія, явища синонімії та антонімії, наявність варіантів, варіацій, фразеологічних та кольорових серій.
Фразеологічний фонд будь-якої мови не є сталим, незмінним. Він увесь час розвивається і характеризується постійною дією двох процесів: появою нових фразеологічних одиниць і випадінням із ужитку застарілих. Перший процес випереджає другий, що призводить до постійного збагачення фразеологічного фонду. Процес формування фразеології це відбиття процесів поступового зміщення первісного значення слів і вторинної номінації.
Активність прикметників на позначення різних кольорів у творенні нових ФО неоднакова. Найбільшу активність у сучасній українській мові виявляють прикметники помаранчевий (оранжевий) 9 оказіональних лексико-семантичних варіантів значення; чорний 4; зелений 3; сірий 3; білий 3; жовтий 2; червоний 1; рожевий 1; голубий 1. Нових значень не зафіксовано у фразеологізованих сполученнях слів із колоративами синій та коричневий.
Підґрунтям оказіональних фразеологічних утворень є мовний матеріал значення слів та їхня нормативна сполучуваність, що зумовлюється інтралінгвальними та екстралінгвальними чинниками. Словам властиві потенції створення нових фразових оточень як своєрідного фону нашарувань додаткових індивідуально-авторських значень. Відповідно подальшого осмислення потребує функціональний і соціолінгвістичний аспекти фразотворення окремих українських письменників, що могло б розширити й поглибити знання про фразеологічну систему як специфічну національно-культурну скарбницю українського етносу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авксентьєв Л.Г. Семантична структура фразеологічних одиниць сучасної української мови // Вісник Харківського університету. 1987. № 310. С. 41-49.
2. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова: Фразеологія / Навчальний посібник. 2-е видання, доповнене і перероблене. Харків: Вища школа, 1988. 132 с.
3. Авксентьєв Л.Г., Ужченко В.Д. Становлення фразеологічних одиниць: семантичний і структурний аспекти // УМЛШ. 1978. № 12. С. 39-46.
4. Алефиренко Н.Ф. Дискурсивно-когнитивные истоки семантики единиц вторичного знакообозначения // Русский язык: исторические судьбы и современность: Международный конгресс исследователей русского языка. Труды и материалы. М.: Издательство МГУ, 2001. С. 82-83.
5. Алефиренко Н.Ф. Коммуникативно-прагматическая семантика: Сб. науч. тр. Волгоград: ВГПУ, 2000. 176 с.
6. Алефіренко М.Ф. Лінгвокреативні процеси формування фразеологічної семантики // Мовознавство. 1988. № 5. С. 42-45.
7. Алефіренко М.Ф. Синонімічні відношення слів і фразеологізмів // КС. 1987. Вип. 33. С. 46-51.
8. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. X.: Вища школа, 1987. 135 с. Бібліогр.: с. 125-134.
9. Алехина А.И. Фразеологическая антонимия и структурные типы фразеологических антонимов в современном английском языке / Проблемы устойчивости и вариантности фразеологических единиц. Материалы межвузовского симпозиума. Тула, 1967. С. 267-275.
10. Алехина А.И. Фразеологическая единица и слово: К исследованию фразеологической системы. Минск: Издательство БГУ им. В.И.Ленина, 1979. 152 с. Библиогр.: с. 142-151.
11. Алимпиева Р.В. Семантическая значимость слова и структура лексико-семантической группы: На материале прилагательных-цветообозначений русского языка. Л.: Издательство ЛГУ, 1986. 178 с. Библиогр.: с. 177-178.
12. Алимпиева Р.В. Семантическая структура слова белый // Вопросы семантики. Межвуз. сб. Л., 1976. Вып. 2. С. 13-27.
13. Алимпиева Р.В. Становление лексико-семантических групп прилагательных в русском языке первой половины ХІХ века // Вопросы семантики: Исследования по исторической семантике. Межвуз. сб. Калининград, 1982. С. 49-60.
14. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. Л.: Издательство ЛГУ, 1963. 208 с. Библиогр.: с. 195-200.
15. Англо-русский фразеологическимй словарь / Составитель А.В.Кунин. Издание третье, исправленное: В двух книгах. М.: Советская энциклопедия, 1967.
16. Англо-український фразеологічний словник / Укладач К.Т.Баранцев. К.: Знання, 2005. 1056 с.
17. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с. Библиогр.: с. 346-364.
18. Апресян Ю.Д. Современная лексическая семантика // Русский язык в национальной школе. 1972. № 2. С. 42-47.
19. Арнольд И.В. Семантика. Стилистики. Интертекстуальность. Сб. науч. тр. Издательство Санкт-Петербургского университета, 1999. 443 с.
20. Арнольд И.В. Семантическая структура слова в современном английском языке и методика ее исследования: На материале имени существительного. Л.: Просвещение, 1966. 192 с. Библиогр.: с. 186-190.
21. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры. М., 1990. 225 с. Библиогр.: с. 217-224.
22. Архангельский В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке. Основы теории устойчивых фраз и проблемы общей фразеологии. Ростов-на-Дону, 1964. 315 с.
23. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской фразеологии. М.: Учпедгиз, 1957. 319 с. Библиогр.: с. 280-290.
24. Ашукин Н.С., Ашукина М.Г. Крылатые слова: Литературные цитаты. Образ. Выражения. М.: Правда, 1986. 766 с. Библиогр.: с. 735-766.
25. Ащеулова К. Ты и твой цвет // РЯШ. 1998. № 3. С. 22-23.
26. Бабич Н.Д. Антонімія у фразеології східнослов’янських мов // Українське мовознавство. Вип. 12. 1984. С. 25-32.
27. Бабич Н.Д. Стилістика фразеологічних одиниць // УМЛШ. 1979. № 11. С.17-22.
28. Бабич Н.Д. Фразеологія української мови: Навчальний посібник у 2-х частинах. Чернівці: ЧДУ, 1970-1971.
29. Бабій І.М. Семантика, структура та стилістичні функції назв кольорів у сучасній українській мові. К., 1997. 184 с. Бібліогр.: с. 181-183.
30. Бабкин А.М. Русская фразеология, ее развитие и источники. Л.: Наука, 1970. 264 с. Библиогр.: с. 261-263.
31. Балли Ш. Французская стилистика. / Пер. с фр. К.А.Долинин. М.: Издательство Иностранной литературы, 1961. 394 с. Библиогр.: с. 385-387.
32. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови. Дис. ... докт. філологічних наук: 10.02.15; Захищена 05.10.1999; Затв. 27.06.2000. Івано-Франківськ, 1999. 391 с.: іл.. Бібліогр.: с. 365-391.
33. Бахилина Н.Б. История цветообозначений в русском языке. М.: Наука, 1975. 288 с.: ил., табл. Библиогр.: с. 269-287.
34. Бедоидзе Л.Г. ФЕ с компонентом цвета в немецком, русском, осетинском языках: Автореф. дисс. кандидата филологических наук. М., 1997. 19 с.
35. Белов А.И. Цветовые этнойдемы как объект этнопсихолингвистики. Этнопсихолингвистика. / Отв. редактор Ю.А. Сорокин. М.: Наука, 1988. С. 49-58.
36. Белый А. Священные цвета / Белый А. Символизм как миропонимание. М.: Республика, 1994. 528 с.
37. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Пер. с фр. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
38. Бирих А.К., Мокиенко В.М., Степанова Л.И. Словарь русской фразеологии. Историко-этимологический справочник. СПб.: Фолио Пресс, 1988. 704 с.
39. Білоноженко В.М. Питання тлумачення фо // Культура слова. Вип. 26. 1983. С. 90-93.
40. Білоноженко В.М. Про особливості фразеологічного значення // Культура слова, 1981. Вип. 21. С. 55-60.
41. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. К.: Наукова думка, 1989. 156 с. Бібліогр.: с. 145-154.
42. Білоха Т.В. Принципи опису семантичного обсягу колірних фразеологічних одиниць // Актуальні проблеми сучасного літературознавства та мовознавства. К.: HMK BO, 1991. С. 168-178.
43. Богданова О.А. Цвето- и светообозначение как одна из форм прагматического фокусирования в структуре хуожественного текста: Автореф. дисс. кандидата филологических наук. М., 2000. 19 с.
44. Брагина А.А. Лексика языка и культура страны: Изучение лексики в лингвострановедческом аспекте. М.: Русский язык, 1986. 152 с. Библиогр.: с. 145-147.
45. Будагов Р.А. Категория значения в разных направлениях современного языкознания // Вопросы языкознания, 1974. № 4. С.3-20.
46. Булаховский Л.А. Курс русского литературного языка. Т.1. К.: Радянська школа, 1952. 446 с.
47. Бурлак А.И. ФЕ с компонентами-прилагательными, выражающими основные понятия цвета в современном английском языке: Автореф. дисс. кандидата филологических наук. М., 1955. 18 с.
48. Варган І.О., Пилинська М.М. Російсько-український словник сталих виразів. Х.: Прапор, 2000. 864 с.
49. Василевич А.П. «Психологическая значимость» слов-цветообозначений в разных языках // Экспериментальные исследования в психолингвистике. М., 1982. С. 65-75.
50. Василевич А.П. Язык и культура: сопоставительный анализ группы слов-цветообозначений // Этнопсихолингвистика. М.: Наука, 1988. С. 58-64.
51. Василевич А.П., Алмере Р.А. Психолингвистический подход к сопоставлению эстонских, русских и английских цветонаименований // Ученые записки Тартусского университета, 1983. Вып. 656. С.35‑41.
52. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1996. 411 с.
53. Вейнрейх У. О семантической структуре языка // Новое в лингвистике. М., 1970. Вып. 5. С. 14-21.
54. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укладач і головний редактор В.Т. Бусер. К., Ірпінь: ВТФ Перун”, 2001. 1440 с.
55. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова. М.: Русские словари, 1980. 320 с. Библиогр.: с. 304-320.
56. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Национально-культурная семантика русских фразеологизмов // Словари и лингвострановедение. М.: Русские словари, 1990. С. 89-98.
57. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. М.: Высшая школа, 1989. 405 с.: ил., табл. Библиогр.: с. 307-405.
58. Виноградов В.В. Об основных типах фразеологических единиц в русском языке. «А.А. Шахматов». М., 1947. 418 с.
59. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове). М.: Высшая школа, 1972. 614 с. Библиогр.: с. 599-613.
60. Винокур Г.А. О языке художественной литературы: Учебное пособие для филологических специальностей вузов. М.: Высшая школа, 1991. 448 с. Библиогр.: с. 440-446.
61. Висоцький А.В. Семантичні групи якісних прикметників (на матеріалі творів Ліни Костенко) // Українська мова в процесі національно-культурного відродження України / Відп. ред. Л.І.Мацько. К.: КДПУ, 1993. С. 100-101.
62. Висоцький А.В. Смислова структура якісних прикметників // Наукові записки: Зб. наук. ст. К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 1998. Вип. 1. С. 157-161.
63. Висоцький А.В. Структура та склад лексико-семантичної групи прикметників на позначення кольору в українській мові // Система та структура східнослов’янських мов: Зб. наук. пр. К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 1998. С. 53-60.
64. Вовк А.Д. Англо-український словник назв кольорів і кольорознавства. Нью-Йорк Париж Сидней Торонто, 1986. 94 с.
65. Войнова С.И. Сравнительный анализ ФЕ с компонентами-цветообозначениями (на м-ле русского и болгарского языков): Автореф. дисс. кандидата филологических наук. Л., 1978. 21 с.
66. Вольф Е.М. Грамматика и семантика прилагательного (на материале иберо-романских языков). М., 1978. 200 с. Библиогр.: с. 191-198.
67. Вольф Е.М. Метафора и оценка // Метафора в языке и тексте. М.: Наука, 1988. С. 52-65.
68. Вороніна Я.І. Естетична функція колориту в створенні художнього образу // Іноземна філологія. 1977. № 48. С. 22-26.
69. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. К.: Оберіг, 1993. 592 с.: іл. Бібліогр.: с. 573-590.
70. Габинская О.А. Типология причин словотворчества. Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1981. 153 с. Библиогр.: с. 142-152.
71. Гаврин С.Г. Фразеология современного русского языка (В аспекте теории отражения). Учебное пособие по спецкурсу для филологов. Пермь: Пермский ГПИ, 1974. 269 с. Библиогр.: с. 260-267.
72. Гак В.Г. Фразеологические единицы в свете ассиметрии языкового знака // Труды Самаркандского государственного университета им. А.Навои. Новая серия, 1975. Вып. 227. С. 8-17.
73. Гак В.Г. Сравнительная типология французского и русского языков. Учебное пособие для студентов факультетов и институтов иностранных языков. Л.: Просвещение, 1977. 452 с.
74. Гачев Г. Национальные образы мира. Космо Психо Логос. М.: Издательская группа «Прогресс» «Культура», 1995. 480 с. Библиогр.: с. 394-399.
75. Гвоздарев Н.А. Слова-символы как компоненты фразеологических единиц // Фразеологизм и слово в русском языке. Ростов-на-Дону, 1983. С. 26-34.
76. Гвоздарев Ю.А. Рассказы о русской фразеологии. М., 1988. 192 с. Библиогр.: с. 187-192.
77. Гвоздарев Ю.А. Фразеологические сочетания современного русского языка. Ростов-на-Дону: Издательство Ростовского университета, 1973. 103 с. Библиогр.: с. 98-101.
78. Гете Й.В. К учению о цвете (хроматика) // Психология цвета. М., К., 1996. С. 281-355.
79. Голубовская И.О. Цветовая символика: белое и черное // Мова та культура. К.: Издательский дом Дм. Бураго, 2000. Вып. 2, Том 2. С. 55-61.
80. Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу. К.: Логос, 2004. 284 с. Бібліогр.: с. 255-283.
81. Гольцова Н.Г. Окказиональность слова и окказиональность фразеологизма // Русский язык в школе. 1993. № 3. С. 81-86.
82. Горобець В.І. З історії назв кольорів в українській мові // Культура слова. 1977. № 12. С. 56-65.
83. Грановская Л.М. Прилагательные, обозначающие цвет, в русском языке: Автореф. дисс. кандидата филологических наук. М., 1964. 22 с.
84. Грещук В.В. Дериваційний потенціал прикметників на позначення кольору в сучасній українській мові // Мовознавство. 1986. № 2. С. 23-30.
85. Грибова Л.О. Кольори антоніми: /білий чорний/ // УМЛШ. 1981. № 3. С. 69-70.
86. Григораш А.М. Засоби індивідуально-авторської інтерпретації фразеологічних одиниць без зміни їх семантики (на матеріалі сучасної преси України // Рідний край. 2002. № 1 (6). С. 39-43.
87. Григорук С. Прагматичні функції колористичної лексики у художньому тексті (на прикладі поезії Г. Державіна) // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 2000. Вип. 29. С. 183-190.
88. Грищенко А.П. Прикметник в українській мові. К.: Наукова думка, 1978. 207 с. Бібліогр.: с. 184-192.
89. Груза Н. Тайны цвета // Филологические науки. 1998. № 7. С. 34-35.
90. Грушевский М.С. Украинский народ в его прошло