ІСТОРІЯ БОГОСЛУЖБОВО-ОБРЯДОВОЇ ЛЕКСИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

На правах рукопису
УДК 811.161.2:81’373.46

ОСІНЧУК ЮРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

ІСТОРІЯ БОГОСЛУЖБОВО-ОБРЯДОВОЇ ЛЕКСИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Німчук Василь Васильович,
чл.-кор. НАН України,
доктор філологічних наук, професор

Київ 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ................................................................

3

ВСТУП.

5

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА ВИВЧЕННЯ КОНФЕСІЙНОЇ ЛЕКСИКИ..

10

1.1.Дослідження конфесійної лексики в ХІХ 90-х роках ХХст.

10

1.2.Сучасний стан дослідження української сакральної лексики (90-ті роки ХХ поч. ХХІ ст.)....

28

1.3.Богослужбово-обрядові назви в лексико-семантичній системі української мови..

42

Висновки .....................

52

РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ НАЗВ БОГОСЛУЖІНЬ..

53

2.1. Загальні назви богослужінь..

53

2.2. Назви добових богослужінь.

66

2.3. Назви приватних богослужінь.

85

2.3.1. Назви церковних таїнств...

100

2.4. Назви складників богослужінь і таїнств.

116

Висновки .........................

127

РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ НАЙМЕНУВАНЬ ЦЕРКОВНИХ ОБРЯДІВ І СВЯЩЕННОДІЙ.

128

3.1. Назви богослужбових обрядів.

128

3.2. Назви церковних священнодій........

153

3.3. Назви літургійних жестів.

170

3.4. Назви молитов, молитовних формул і літургійних виголосів..

179

Висновки..........................

191

ВИСНОВКИ

192

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........

196

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

208

СЛОВОПОКАЖЧИК БОГОСЛУЖБОВО-ОБРЯДОВИХ НАЗВ.

228

ВСТУП

Одним із визначальних чинників культурно-національного відродження українського народу кінця ХХ початку ХХІ ст. є відновлення церковно-релігійних традицій важливої сфери духовного життя етносу. Для українського народу духовність завжди мала надзвичайно вагомий вплив на збереження й розвиток нації.
Християнська віра, звичаї, обряди та релігійна практика українців віддзеркалені в церковній лексиці, зокрема в лексико-семантичній групі «назви богослужінь, обрядів, священнодій, їхніх різновидів та частин», яка номінує численні елементи багатого традиціями церковного обряду, котрий є зовнішнім виявом християнської віри.
Вивчення церковної лексики в Україні протягом майже 70 років фактично було заборонене. Конфесійна лексика, її розвиток і функціонування не вважалися об’єктом, гідним вивчення. Релігію трактували як пережиток минулого у свідомості громадян. Вона зазнавала всіляких утисків, обмежень, дискримінації. До того ж Українську Автокефальну Православну Церкву, яка ввела сучасну українську літературну мову в богослужіння та інші сфери релігійного життя, було заборонено, активних духівників УАПЦ і парафіян репресовано. Заборонено було й Українську Греко-Католицьку Церкву, що в конфесійну практику частково також уводила українську мову (але не в богослужіння).
Українську сакральну мову досліджували лише лінгвісти, що працювали за межами країни.
Початок 90-х років ХХ ст., що вернув Україні державну незалежність, позначився великим інтересом до вивчення специфіки функціонування термінологічної системи, що обслуговує церковно-теологічну сферу. Цьому сприяло відновлення діяльності на Батьківщині Української Автокефальної Православної Церкви та вихід із підпілля Української Греко-Католицької Церкви, основною мовою якої стала рідна мова.
Українські мовознавці почали вивчати українську конфесійну лексику як окремої ланки лексичної системи сучасної літературної мови. Трохи більше, ніж за півтора десятка років у нашій державі опубліковано низку праць, присвячених різним аспектам функціонування української сакральної мови. Чи не найбільшу увагу звернено на лексику християнських релігійних текстів, церковну термінологію.
На сьогодні опрацьовано окремі фрагменти груп конфесійної термінолексики: назви церковних чинів та посад (С.В.Бібла); назви релігійних свят (І.В.Бочарова); назви культових споруд (Н.В.Піддубна); назви богослужбових предметів (Н.В.Пуряєва). У системі церковно-обрядової термінології Н.В.Пуряєва виділила п’ять лексико-семантичних терміногруп: 1) назви виконавців та учасників богослужіння; 2)назви богослужбових предметів, їхніх різновидів та частин; 3) назви богослужінь, обрядів, священнодій, їхніх різновидів та частин; 4) назви храму та його частин; 5) назви церковних свят, постів, загальниць.
Лексико-семантична терміногрупа «назви богослужінь, обрядів, священнодій, їхніх різновидів та частин» ще не була об’єктом історико-лінгвістичного аналізу, що зумовлює актуальність дисертаційної праці.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах планових тем відділу історії української мови Інституту української мови НАН України «Динаміка української народнорозмовної мови ХІ ХХст.» та «Українська писемна мова і діалектні системи ХІ ХХст.».
Мета роботи комплексний лінгвістичний аналіз назв богослужінь, обрядів, священнодій як частини словникового складу української мови, історії їхнього формування на різних етапах розвитку української мови (в період з ХІ до поч. ХХІ ст.).
Зазначена мета передбачає розв’язання таких завдань:
окреслити лексико-семантичну групу (ЛСГ) назв богослужінь, обрядів і священнодій у лексико-семантичній системі української мови, виявивши системні відношення всередині мікрогруп, які формують цю ЛСГ;
проаналізувати походження, а також функціонування досліджуваних назв у період з ХІ до поч. ХХІ ст.;
визначити джерела, шляхи формування й поповнення цієї ЛСГ;
проаналізувати специфіку лексичних та семантичних процесів, що супроводжували формування назв богослужінь, обрядів і священнодій;
з’ясувати вплив екстралінгвальних факторів на появу окремих запозичених назв.
Об’єктом дослідження є лексеми на позначення назв богослужінь, обрядів, священнодій і їхніх частин.
До аналізу залучено лексику візантійського обряду православної Церкви (єдиної до кінця XVI ст.), Української Греко-Католицької Церкви (після Берестейської унії 1596 р. та Ужгородської унії 1649 р.) та сучасних православних Церков, що виникли в ХХ ст.: Українська Автокефальна Православна Церква, Українська Православна Церква Київського Патріархату.
Предметом дослідження є лексичні й семантичні процеси, що зумовили історичний розвиток зазначених лексем в українській мові.
Методи дослідження зумовлені поставленими завданнями й теоретичною спрямованістю роботи. Основними методами є порівняльно-історичний та описовий. У роботі використано етимологічний, компонентний і контекстуальний прийоми аналізу.
Джерельна база дисертації: церковно-богослужбові книги й літургічна література від ХІ до поч. ХХІ ст.; лексикографічні праці; релігійна й релігієзнавча періодика.
Через відносно невелику кількість українських богослужбових пам’яток раннього періоду (Служебники та Требники) ми зверталися до текстів, у яких опосередковано використано церковні терміни: перекладні й оригінальні пам’ятки, що містять описи церковної практики й чернечого побуту; повчання; священно-богослужбові книги, передусім Місяцеслови у Євангеліях, інші церковно-богослужбові книги, Устави тощо.
Перелік джерел нараховує близько 160 позицій, сформована на їхній базі лексична картотека містить понад 5000 одиниць.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в українському мовознавстві вона є першою спробою монографічного дослідження історії ЛСГ «назви богослужінь, обрядів, священнодій, їхніх різновидів та частин» від давнини до сьогодні. Її проаналізовано як структуру, у якій виділено лексико-тематичні мікрогрупи, виявлено системні відношення всередині цих мікрогруп. Уперше в українській лексикології узагальнено спостереження над лексико-семантичною терміногрупою «назви богослужінь, обрядів, священнодій, їхніх різновидів та частин», що функціонували на різних етапах формування церковної лексики, простежено способи і шляхи поповнення та збагачення досліджуваного лексичного фонду.
Теоретичне значення роботи. Висновки, зроблені на основі спостережень за еволюцією назв богослужінь, обрядів і священнодій, доповнюють відомості про історію становлення та розвиток української церковно-обрядової лексики. Проведений аналіз дає глибше уявлення про системну організацію не лише богослужбово-обрядової лексики, а й термінологічної лексики української мови взагалі, про деякі типи взаємозв’язку та взаємодії лексико-семантичних одиниць у її межах. Узагальнення, викладені в дисертації, будуть корисними для дослідження термінологій різних галузей, суміжних із богослужбово-обрядовою: богословської, церковно-юридичної тощо.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати можуть бути використанні для написання синтетичних праць з історії церковної лексики й викладання відповідного курсу на філологічних і богословських факультетах, спецкурсів і спецсемінарів у вишівській практиці, для укладання різних типів словників, зокрема термінологічного, церковно-релігійного, історичного словника української мови.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження обговорено на засіданнях відділу історії української мови Інституту української мови НАН України, ради молодих учених Інституту української мови НАНУ, а також на наукових форумах: на ХV Міжнародній конференції «Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні» (Київ, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця» (Київ, 2006), Міжнародній науковій конференції «Українці XVI XVII ст. крізь призму слова» (Львів, 2006), ХVІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні» (Київ, 2007), VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця» (Київ, 2007).
Публікації. Основні положення й результати дисертації викладено в 5 публікаціях, із них 4 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (160 позицій), списку використаної літератури (212 найменувань) та словопокажчика богослужбово-обрядових назв (8с.). Загальний обсяг роботи 236с. (основний текст 195с.).

bibliography

ВИСНОВКИ

Богослужбово-обрядова лексика від самого початку її функціонування в українській мові є системним утворенням. Єдність семантичної організації української богослужбово-обрядової лексики ґрунтується на специфічних парадигматичних кореляціях гіпонімічних і синонімічних. Гіпонімія в богослужбово-обрядовій лексичній системі це вид відношень, за яких в опозиції виявляються декілька членів певної тематичної групи термінів, протиставлених за ознакою обсягу значення.
У межах розглянутої лексики синонімія представлена як історичне утворення для позначення одного поняття або ряду тотожних понять і виявляється здебільшого у вигляді термінологічної дублетності, яка виникла внаслідок дії екстра- та інтралінгвальних чинників. Дублетна синонімія була властива богослужбово-обрядовій лексиці упродовж усього історичного розвитку й збережена до сьогодні. Це насамперед синонімічні пари: «власномовне слово запозичене слово». Рідше спостерігається стилістична синонімії богослужбово-обрядових назв, яка полягає в тому, що у спеціальній сфері функціонування та вживання досліджуваної лексики часто протиставляються такі синонімічні пари: «церковнослов’янізм власномовне слово»; «нейтральне слово урочисто-піднесена назва»; «піднесено-урочиста назва розмовне слово».
Історико-лінгвістичний аналіз тематичних груп лексики, які виступають назвами церковних богослужінь, обрядів, священнодій, показав, що мовні одиниці цих груп сприяють об’єктивному відображенню дійсності, оскільки називають реалії і явища, властиві практиці Української Церкви.
Початок формування назв, пов’язаних із церковними богослужіннями, обрядами і священнодіями, можна датувати кінцем Х поч. ХІ ст. періодом прийняття християнства на Русі. Вони переважно були перенесені на український мовний ґрунт з грецької мови через перекладені старослов’янською мовою церковно-богослужбові книги. Писемні церковно-богослужбові джерела і спеціальні церковні та лінгвістичні словники засвідчують, що у використанні термінів на позначення церковних богослужінь, обрядів і священнодій українська церковно-обрядова термінологія опиралася здебільшого на систематизовану й уніфіковану грецьку церковну терміносистему. Тому визначальними способами, якими керувалися давні слов’янські перекладачі, перекладаючи церковно-богослужбові книги, були: запозичення грецьких лексем, кальки грецьких лексем, семантичні кальки грецьких лексем. Кількісна більшість припадає на запозичення та семантичні кальки, через що слов’янські лексеми на початковому етапі свого розвитку виявляють семантичну залежність від грецьких прототипів.
Засвоєння грецьких запозичень українською мовою мало своєрідні наслідки: незважаючи на те що більшість полісемічних лексем запозичувалися без зміни повної семантики, значна кількість термінів потрапляли не в усьому обсязі семантичних варіантів, зафіксованих в етимона. Деякі богослужбово-обрядові лексеми в українській мові набували додаткових сем, або кількісно змінювали семантичний склад змісту грецьких прототипів.
Діахронне дослідження богослужбово-обрядових найменувань показало, що вони в пам’ятках української мови ХІХХ ст. відбиті нерівномірно. У церковній і світській писемності представлена далеко не вся спеціальна церковна лексика на позначення досліджуваних назв, деякі найменування церковних обрядів і священнодій у пам’ятках зафіксовані вибірково, спорадично.
У тематичній мікрогрупі «назви богослужбових обрядів» спостережено найменування, які були введені в українську церковну практику значно пізніше (ХVІІ ст.) ніж ті, які були перенесені з Візантії через прийняття християнства давньою Україною. Незначна частина досліджуваних назв почали виникати на сучасному періоді розвитку УБОЛ.
Розвиток церковної терміносистеми відбувався унаслідок послідовного збільшення кількості найменувань богослужінь, обрядів і священнодій. Проведений діахронічний аналіз семантики богослужбово-обрядових назв свідчить: у межах лексико-семантичної групи «назви богослужінь, обрядів, священнодій, їхніх різновидів та частин» репрезентовано неоднорідні з етимологічного погляду конституенти, що пояснюється наявністю різних шляхів їх проникнення до української мови, а саме: 1) запозичення з грецької мови; 2) церковнослов’янізми; 3) лексеми латинського походження; 4)західнослов’янські польські запозичення тощо.
До кінця ХІХ ст. потреби церковної комунікації забезпечувала церковнослов’янська мова. Свідомий перехід у богослужінні на українську мову (ХХ ст.), переклад у зв’язку з цим спеціальних богослужбових книг із церковнослов’янської мови на українську посприяли активному засвоєнню українською мовою всієї сформованої в надрах церковнослов’янської мови богослужбово-обрядової лексики. Водночас відбулося активне проникнення української лексики в церковно-термінологічну галузь, що спричинило такі важливі явища, як: 1) поява нових українських богослужбово-обрядових відповідників до грецизмів чи церковнослов’янізмів; 2) адаптація іншомовних запозичень на інших рівнях фонетичному, морфологічному, синтаксичному.
Фонетична, словотвірна та морфологічна варіантності є ознакою несформованої остаточної богослужбово-обрядової лексики, розвиток якої полягає якраз у подоланні неусталеності термінолексем на зазначених мовних рівнях. Це свідчить про те, що сьогодні процес формування й творення української богослужбово-обрядової лексики ще незавершений.
Проведений історико-лінгвістичний аналіз і отримані результати дозволяють окреслити перспективу подальших досліджень. Видається правомірною подальша робота з вивчення прагматичних і функціональних особливостей лексичного значення складових української богослужбово-обрядової лексики, а також установлення обсягу, функціонування, етимології інших тематичних мікрогруп української церковно-обрядової термінолексики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АнтонівО. Богословські терміни-словосполучення у літургійному словнику // Вісник: Проблеми української термінології. Матер. 6-ї Міжнар. наук. конф. Л.: Львівська політехніка, 2000. № 402. С.333337.
2. БабичН. Проблеми терміновживання і термінотворення в сучасному конфесійному стилі // Сучасна українська богословська термінологія: від історичних традицій до нових концепцій: Матер. Всеукр. наук. конф. Л., 1998. С. 161169.
3. БаранковаГ.С. О лексической правке в списках Богословия Иоанна Дамаскина // РЯ в научном освещении. 2001. № 2. С. 168191.
4. БатюкЛ.І. Лексика літопису Самовидця // Дослідження і матеріали з української мови. К., 1959. Т. 1. С. 2436.
5. БахтинаО.Н. Феномен старообрядческой литературы в контексте христианского понимания Слова // Вестник Московского университета. Серия 9. Филология. 1998. № 4. С. 6877.
6. БерестТ.М. Семантика художнього слова в поезії 80 90-х років ХХ століття: Автореф. дис. ... к. філол. наук / Харківськ. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. Харків, 2000. 20 с.
7. БергерМ.Г. Лингвистические требования к термину // Русский язык в школе. 1965. № 3. С. 8 16.
8. БіблаС.В. Динаміка розвитку української церковної термінології // Філологічні студії: Зб. наук. праць. Луцьк, 1996. Вип. 1. С. 7175.
9. БіблаС.В. Лексико-семантичні парадигми в системі української церковної термінології (синонімія) // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку. Зб. наук. праць, присвячених пам’яті проф. С.П.Самійленка. Запоріжжя, 1996. Ч. 1. С. 173176.
10. БіблаС.В. Склад, структура й шляхи формування української церковної термінології (назви церковних чинів та посад): Дис. ... к. філол. наук: 10.02.01; Захищена 18.11.1997. К., 1997. 215с. Бібліогр.: с. 153203.
11. БіблаC. Види та джерела варіативності в системі української церковної термінології // Сучасна українська богословська термінологія: від історичних традицій до нових концепцій: Матер. Всеукр. наук. конф. Л., 1998. С. 258263.
12. БогданС., МаленицькаО. Церковна лексика і церковний мовний етикет // Наукові записки Острозької академії. Острог, 2000. Т. 3. С. 542547.
13. БодакВ.А. Соціальні функції релігійної обрядовості: Дис. ... к. філос. наук: 09.00.11; Захищена 30.05.1997. К., 1997. 225 с. Бібліогр.: с.212225.
14. БодакВ.А. Релігійна обрядовість в її соціальних реаліях. К.: Гнозис, 2000. 197 с. Бібліогр.: с. 181197.
15. БондарН.Б. Способи і методи структурації термінологічної лексики // Теорія та прагматика термінологічної лексики. К., 1991. С. 4251.
16. БондаренкоЛ. Релігійно-християнська лексика й фразеологія в поезії Дмитра Загула // Християнство й українська мова: Матер. наук. конф. К., 2000. С. 289293.
17. БочароваІ.В. Лексико-семантичні і граматичні параметри назв релігійних свят у сучасній українській мові: Автореф. дис. к. філол. наук / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. К., 1999. 17 с.
18. БулашевГ. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. К.: Довіра, 1992. 414 с.
19. Булик-ВерхолаС. Формування і розвиток української музичної термінології: Автореф. дис. к. філол. наук / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Л., 2003. 20 с.
20. БуслаевФ. О вліяніи христіанства на славянскій языкъ. Опытъ языка по Остромирову Евангелію. М., 1848.207 с.
21. ВайнтрубІ. Семантика християнських храмів середньовіччя // Людина і світ. 1996. № 8. С. 2630.
22. схм. Венедикта (Щурат-Глуха). Хрещення чи Хрищення? // Єдиними устами: Бюлетень Інституту богословської термінології та перекладів. Л., 1998. № 2. С. 2833.
23. схм. Венедикта (Щурат-Глуха). Время сотворити Господеві // Єдиними устами: Бюлетень Інституту богословської термінології те перекладів. Л., 2002. №5. С. 1422.
24. ВерещагинЕ.М. История возникновения древнего общеславянского литературного языка (Переводческая деятельность Кирила и Мефодия и их учеников). М.: Мартис, 1997. 315 с.
25. ВиноградовВ.В. Вступительное слово // Вопросы терминологии. М., 1961. С. 310.
26. ВиноградовВ.В. Проблемы литературных языков и закономерностей их образования и развития. М.: Наука, 1967. 134 с.
27. ВинокурГ.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии // Труды московского института истории, философии и литературы. М., 1939. Т. 5. С. 419 442.
28. ВойтівГ.В. Назви одягу в пам’ятках української мови XIV XVIII ст.: Автореф. дис. ... к. філол. наук / НАН України, Ін-т українознавства ім. І.Крип’якевича. Л., 1995. 24 с.
29. ГаладзаП. Таїнство”, Тайна”, Сакрамент” (коротка богословська студія) // Єдиними устами: Бюлетень Інституту богословської термінології та перекладів. Л., 1998. № 2. С. 3436.
30. ГорбачО. Мовостиль новітніх перекладів Святого Письма на українську мову ХІХ ХХ ст. // Наук. зал. Українського вільного ун-ту. Філос. фак-т 36-ї мовної комісії Наукового Конгресу в 1000-ліття Хрещення Руси-України. Мюнхен, 1991. Ч. 13. С. 99146.
31. ГорбачО. З історії української церковно-музичної термінології. // Олекса Горбач. Термінографічна серія / За ред. Б.Рицар, Р.Микульчук. Л., 2004. С. 5878.
32. Горбач О. Українська народна релігійно-християнська термінологія й лексика // Олекса Горбач. Термінографічна серія / За ред. Б.Рицар, Р.Микульчук. Л., 2004. С. 79131.
33. ГординськийС. Сакральне мистецтво української діаспори // Католицький щорічник 2002 / Упоряд. і ред. Н.Климчик. К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. С. 173182.
34. ГрицакЄ. Вплив церкви й релігії на українську мову (Студії з ділянки української лексикографії). ІІ. Międżynarodowy Zjazd Slawistów (Filologów Slowiańskich). Księga referatów. Sekcja I: Językoznawstwo. Warszawa, 1934. C. 3438.
35. ГрицакЄ. Народна Великодня термінологія // Рідна мова. Варшава, 1934. № 2. С. 41 48.
36. ГудимаІ.П. Молитва як елемент релігійного культу і явище культури: Автореф. дис. к. філос. наук / Ін-т філос. НАН України. К., 1996. 20с.
37. ГуйванюкН. Варіантність мовних засобів у перекладах сакральних текстів молитов українською мовою // Біблія і культура: Зб. наук. статей. Чернівці: Рута, 2004. Вип. 6. С. 420429.
38. ГуйванюкН. Магія молитвенного слова (мовні особливості української духовної поезії) // Біблія і культура: Зб. наук. статей. Чернівці: Рута, 2000. Вип. 1. С. 211215.
39. ДеравчукС. Функціонально-семантичний статус епітетів у конфесійному стилі // Дивослово. 2003. № 1. С. 1720.
40. ДэжеЛ. Украинськая лексика середины XVI века: Неговские поучения. (Словарь и анализ). Дебрецен, 1985. 525 с.
41. Дзюбишина-МельникН. Ще один стиль української літературної мови // Культура слова. 1994. Вип. 45. С. 1420.
42. Дзюбишина-МельникН. Мова релігійної преси з погляду загальнолітературних норм // Сучасна богословська термінологія: від історичних традицій до нових концепцій: Матер. Всеукр. наук. конф. Л., 1998. С. 202213.
43. Дзюбишина-МельникН. Стильово-стилістичні орієнтації сучасного конфесійного стилю // Єдиними устами: Бюлетень Інституту богословської термінології те перекладів. Л., 1998. №2. С. 615.
44. Дзюбишина-МельникН. Конфесійний стиль // Najnowsze dzieje jezykow slowianskich. Українська мова. Universytet Opolski Instytut Filologii Polskiej. Opole, 1999. С. 184200.
45. Діалог культур: Святе Письмо в українських пам’ятках // Інститут східноєвроп. досліджень НАН України, Нац. ун-т «Києво-Могилянської академії». К., 1999. 360 с.
46. ДубровинаВ.Ф. Из наблюдений над употреблением грецизмов в переводном тексте русской рукописи ХІ в. // Источниковедение и история русского языка. М.: Наука, 1964. С. 4458.
47. ЄрмоленкоС.Я. Стилістика сучасної української літературної мови в контексті слов’янських стилістик // Мовознавство. 1998. № 23. С.2536.
48. ЖилкоФ.Т. Про семантичні поля української мови // Українська мова і література в школі. 1971. № 12. С. 2532.
49. ЖуравльоваН. Слова та вирази, пов’язані з релігією, у мові української народної поезії // Християнство й українська мова: Матер. наук. конф. К., 2000. С. 181189.
50. ЗаболотнаН.В. Розвиток синонімії в українській мові ІІ половини XVII І половини XVIII століття (на матеріалі староукраїнської поезії, прози та драматургії): Автореф. дис. к. філол. наук / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2005. 20 с.
51. ЗадорожнийБ.М. Ще раз про те, як нам писати іншомовні слова // Мовознавство. 1995. № 23. С. 912.
52. ЗадорожнийВ.В. До проблеми розвитку конфесійного стилю сучасної української літературної мови // Сучасна богословська термінологія: від історичних традицій до нових концепцій: Матер. Всеукр. наук. конф. Л., 1998. С. 137146.
53. ЗахарківО. До проблеми варіантності у структурі богословської лексики // Сучасна українська богословська термінологія: від історичних традицій до нових концепцій: Матер. Всеукр. наук. конф. Л., 1998. С. 294305.
54. Звонська-ДенисюкЛ. Типові лексико-синтаксичні складності перекладу Нового Завіту українською мовою // Сучасна українська богословська термінологія: від історичних традицій до нових концепцій: Матер. Всеукр. наук. конф. Л., 1998. С.5057.
55. ЗемаВ.Є. Полеміко-догматичні збірки XVI початку XVII ст. // Український історичний журнал. 2001. № 5. С. 4374.
56. ЗемаВ.Є. Есхатологічні мотиви в руських проповідях на м’ясопуст (XVI перша половина XVII ст.) // Соціум. Альманах соціальної історії. К., 2004. Вип. 4. С. 199215.
57. Іларіон (митрополит). Біблійні студії: Богословсько-історичні нариси з духовної культури України. Вінніпег: Наша культура, 1963. Т. 1. 345 с.
58. Іларіон (митрополит). Українська церква // Православна Галичина. Л., 1995. № 1. С. 2438.
59. Іларіон (митрополит). Дохристиянські вірування українського народу. К.: АТ Обереги, 1992. 424 с.
60. ІсіченкоІ. (єпископ). Мова богослужіння: чинник інтеграції чи дезінтеграції Церкви? // Сучасна українська богословська термінологія: від історичних традицій до нових концепцій: Матер. Всеукр. наук. конф. Л., 1998. С. 2033.
61. ІсіченкоІ. (єпископ). Церковнослов’янська мова як феномен сучасної етноконфесійної свідомості // Єдиними устами: Бюлетень Інституту богословської термінології те перекладів. Л., 2002. №5. С. 314.
62. ІсіченкоІ. (єпископ). Переклад Біблії і процеси релігійної самоідентифікації українців у ХХ ст.: Історія освоєння Біблії українською культурою // Схід Захід: Історико-культурологічний зб. Х., 2004. №6. С. 2338.
63. Історія української мови: Лексика і фразеологія / за ред. В.М.Русанівського. К.: Наукова думка, 1983. 741 с.
64. ИрлицинаИ.Б. Системность терминологической лексики // Слово в системных отношениях на разных уровнях языка. Свердловск, 1986. С. 4256.
65. Католицький щорічник 2002 / Упоряд. і ред. Н.Климчик. К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. 224 с.
66. КаторожН. Стилістичне використання сакральної лексики та біблійних висловів у поезії Євгена Маланюка // Християнство й українська мова: Матер. наук. конф. К., 2000. С.500508.
67. КатрійЯ. Божественна Літургія джерело святості. Торонто-Львів, 2001. 137 с.
68. КисельовР.Є. Лексика української мови в почаївських виданнях XVIII першої третини ХІХ ст.: Автореф. дис. к. філол. наук / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2005. 18 с.
69. КислюкО. З досвіду перекладу богослужбових книг українською мовою // Сучасна українська богословська термінологія: від історичних традицій до нових концепцій: Матер. Всеукр. наук. конф. Л., 1998. С. 116123.
70. КлишМ. Українська мова в церкві // Православна Галичина. Л., 1993. № 1. С. 1416.
71. КобринМ. Про мову богослуження. Рівне: Каліграф, 2004. 184 с.
72. КовалівП. Лексичний фонд літературної мови Київського періоду X XIV ст. Т. 2.: Запозичення. Нью-Йорк, 1964. 317 с.
73. КовальА.П. Спочатку було Слово: крилаті вислови біблійного походження в українській мові. К., 2001. 312 с.
74. КовтунА. Інноваційні процеси в українській церковно-релігійній лексиці (на матеріалі художньої прози ХХ ст.). Автореф. дис. ... к. філол. н. / Прикарпат. нац. ун-т ім. В.Стефаника. Ів.-Фр., 2006. 20 с.
75. КолоднийА.М., БодакВ.А. Український християнський обряд. К., 1997. 63 с.
76. КондорМ. Із спостережень над богословською лексикою // Сучасна українська богословська термінологія: від історичних традицій до нових концепцій: Матер. Всеукр. наук. конф.. Л., 1998. С. 227233.
77. КоцьТ. Українська лінгвостилістика другої половини ХХ ст. про конфесійний стиль української літературної мови // Слово. Стиль. Норма: Зб. наук. праць, присвячений 65-річчю дня народження доктора філологічних наук, професора С.Я.Єрмоленко. К., 2002. С. 1824.
78. КоцьТ. Основні засади конфесійного стилетворення української мови (кін. ХІХ поч. ХХ ст.) // Рідний край. 2001. №2(5). С. 4043.
79. КочанІ. Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами в сучасній українській мові. Л.: ВЦЛНУ ім. І.Франка, 2004. 519 с. Бібліогр: с. 495508.
80. КочанН. Церква-храм як символ неба і землі: Притвор // Людина і світ. 1994. № 34. С. 4345.
81. КочанН. Церква-храм як символ неба і землі: Іконостас. Вівтар // Людина і світ. 1994. № 8. С. 4043.
82. КочанН. Церква-храм як символ неба і землі: Ризниця. Знаряддя архиєрейської служби // Людина і світ. 1994. № 1112. С. 4245.
83. КочанН. Церковна термінологічна традиція // Людина і світ. 1994. № 9. С. 2932.
84. КопыленкоМ.М. О греческом влиянии на язык древнерусской письменности // Русская речь. 1969. № 5. С. 1925.
85. КочерганМ.П. Слово і контекст: Лексична сполучуваність і значення слова. Львів: Вища школа, 1980. 183 с. Бібліогр.: с. 166182.
86. КочерганМ.П. Загальне мовознавство: Підручник. К., 2003. 464с.
87. КравецкийА.Г. Проблемы богослужебного языка на Соборе 1917 1918 годов и в последующие десятилетия // Журнал Московской Патриархии. 1994. № 2. С. 6887.
88. КравчукА. Декілька бібліографічних нотаток до історії богословської термінологічної дискусії в Галичині // Сучасна українська богословська термінологія: від історичних традицій до нових концепцій: Матер. Всеукр. наук. конф. Л., 1998. С. 197202.
89. КратМ. Як то було вдома (Спомин про Страсний тиждень в Україні) // Православна Галичина. Л., 1993. № 1. С. 1719.
90. КрисаченкоВ.С. Християнство на теренах України І ХІ століття: Свідчення очевидців. К.: Наук. думка, 2000. 486 с.
91. КритенкоА. Грецькі елементи в українській мові // Мовознавство. 1973. № 2. С. 2835.
92. КульчинськийФ. Божественна Літургія. Канада, 1992. 71с.
93. КунцлерМ. Літургія церкви. Л.: Свічадо, 2001. 615 с.
94. КуньЗ. До історії термінів «казання» і «проповідь» // Сучасна українська богословська термінологія: від історичних традицій до нових концепцій: Матер. Всеукр. наук. конф. Л., 1998. С. 184191.
95. ЛейчикВ.М. Место терминологии в системе современных наук (к постановке вопроса). НТИ. Сер. 1. 1969. № 8.
96. ЛесівМ. Церковнослов’янізми в сучасній українській літературній мові // Греко-католицький церковний календар. Варшава, 1988. С. 8389.
97. ЛесюкМ. Мова і стиль українських перекладів книги псалмів // Біблія і культура: Зб. наук. статей. Чернівці: Рута, 2000. Вип. 1. С. 179182.
98. ЛисиченкоЛ.А. Лексико-семантична система української мови. Х., 1997. 131 с. Бібліогр.: с. 126129.
99. ЛичукМ. Релігійна лексика структурний компонент фразеологізованих речень // Біблія і ку