Семантична типологія предикатів стану

brief description

Національна академія наук України
Інститут української мови

На правах рукопису

Кавера Наталія Вікторівна

УДК 811.161.2’37+2’367

Семантична типологія предикатів стану

10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник −
Городенська Катерина Григорівна,
доктор філологічних наук, професор

Київ − 2007

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................с. 7

РОЗДІЛ1. СЕМАНТИЧНІ ГРУПИ ВІДПРИСЛІВНИКОВИХ
ДЕРИВАТІВ-ПРЕДИКАТІВ СТАНУ.................................с.13
1.1.Дискусійність проблеми про частиномовний статус
невідмінюваних слів у сучасному мовознавстві................................с.13
1.2.Відприслівникові деривати-предикати як центральна ланка
предикатів стану в українському мовознавстві..................................с. 20
1.3.Семантична диференціація відприслівникових
дериватів-предикатів стану...................................................................с. 21
1.3.1.Значеннєві групи відприслівникових дериватів-предикатів
внутрішнього стану істоти...........................................................с. 23
1.3.1.1.Предикати фізичного, фізіологічного стану істоти
(живого організму)............................................................с. 23
1.3.1.2. Предикати емоційно-психічного стану людини.............с. 24
1.3.1.3. Предикати інтелектуального стану людини....................с. 27
1.3.2.Значеннєве розмежування відприслівникових
дериватів-предикатів зовнішнього стану...................................с. 27
1.3.2.1.Предикати, що характеризують стан довкілля...............с. 28
1.3.2.2.Темпоральні предикати стану..........................................с. 30
1.3.2.3.Предикати зі значенням способу розташування
суб’єктів..............................................................................с. 31
1.3.2.4.Предикати із семантикою зорового чи слухового
сприймання.........................................................................с. 31
1.3.2.5.Оцінні предикати стану.....................................................с. 31
1.4.Лінгвістичний статус поєднання прислівникового компонента
з інфінітивним........................................................................................с. 34

1.5.Невідмінювано-іменні слова як периферія центральної ланки
предикатів стану....................................................................................с. 39
1.6.Значеннєві вияви семантики стану невідмінювано-іменних
предикатів...............................................................................................с. 41
1.7.Суб’єктна синтаксема в семантико-синтаксичній структурі
речень з відприслівниковими та невідмінювано-іменними
предикатами стану................................................................................с. 42
1.7.1.Проблема наявності / відсутності суб’єктної
валентності в предикатів стану довкілля....................................с. 42
1.7.2.Граматико-семантична реалізація суб’єкта фізичного,
фізіологічного, емоційно-психічного та інтелектуального
стану................................................................................................с. 44
1.7.3. Семантичні й морфологічні різновиди суб’єкта оцінного
стану..............................................................................................с. 50
1.7.4. Особливості формально-синтаксичної експлікації суб’єкта
в реченнях з темпоральними предикатами стану.....................с. 53
1.7.5. Лексичні варіанти суб’єктів відприслівникових
дериватів-предикатів стану.........................................................с. 54
Висновки до розділу 1.................................................................с. 56

РОЗДІЛ2.ЗНАЧЕННЄВА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДІЄСЛІВНИХ
ПРЕДИКАТІВ СТАНУ ..........................................................с.60
2.1.Дієслівна семантика стану на тлі понять „стан” та „процес”............с. 60
2.2.Диференційні ознаки дієслівних предикатів стану............................с.69
2.3.Семантична диференціація дієслівних предикатів стану..................с.70
2.3.1. Значеннєві групи дієслівних предикатів внутрішнього
стану істоти....................................................................................с.70
2.3.1.1.Дієслівні предикати фізичного, фізіологічного стану
істоти...................................................................................с. 71

2.3.1.2. Дієслівні предикати емоційно-психічного
стану людини.......................................................................с. 73
2.3.1.3.Дієслівні предикати інтелектуального стану
людини.................................................................................с. 77
2.3.2. Значеннєве розмежування дієслівних предикатів
зовнішнього стану..........................................................................с.78
2.3.2.1. Дієслівні предикати зовнішнього стану істоти та
предмета...............................................................................с.78
2.3.2.1.1.Екзистенційні дієслівні предикати
зовнішнього стану.................................................с. 78
2.3.2.1.2.Локативні дієслівні предикати зовнішнього
стану........................................................................с.79
2.3.2.1.3. Дієслівні предикати стану, що визначають
оптичні явища.........................................................с.84
2.3.2.1.4. Дієслівні предикати стану на позначення
кольорової кваліфікації.........................................с.85
2.3.2.2. Дієслівні предикати на позначення атмосферних
станів природи.....................................................................с.86
2.4. Семантичні різновиди та морфологічні варіанти суб’єктної
синтаксеми дієслівних предикатів стану...........................................с.87
2.4.1.Суб’єктна синтаксема зі значенням носія внутрішнього
стану...............................................................................................с.87
2.4.2. Суб’єктна синтаксема зі значенням носія зовнішнього
стану...............................................................................................с.90
Висновки до розділу 2..................................................................с.95

РОЗДІЛ3. СЕМАНТИЧНА ТИПОЛОГІЯ ПРЕДИКАТІВ
ЯКІСНОГО СТАНУ...............................................................с.99
3.1.Предикати якісного стану в семантичних класифікаціях
предикатів та їхня загальна характеристика.......................................с.99
3.2.Семантичні групи предикатів якісного стану.....................................с.107
3.2.1.Предикати якості з кольоровою семантикою.............................с.115
3.2.2. Предикати якості, що визначають чистоту, освітлення............с.117
3.2.3.Тактильні предикати якості.........................................................с.117
3.2.4.Предикати якісного стану із семантикою смаку........................с.119
3.2.5.Предикати якості зі значенням запаху........................................с.120
3.2.6.Звукові предикати якості..............................................................с.121
3.2.7.Параметричні предикати якості...................................................с.122
3.2.8. Предикати якості, що визначають наповнення..........................с.124
3.2.9. Предикати на позначення фізичних та фізіологічних
якостей істот...................................................................................с.124
3.2.10. Предикати, що передають внутрішні особливості суб’єкта,
зумовлені емоційно-психічною сферою..................................с.126
3.2.11. Предикати інтелектуального стану...........................................с.130
3.2.12. Предикати якості, що передають стосунки..............................с.131
3.2.13. Темпоральні предикати якості...................................................с.131
3.2.14. Оцінні предикати якості.............................................................с.133
3.2.15. Предикати, що вказують на реальність/ нереальність
ознаки...........................................................................................с.135
3.2.16. Предикати зі значенням схожості / несхожості.......................с.136
3.3.Особливості лексико-семантичного та морфологічного
вираження суб’єкта якості....................................................................с.137
Висновки до розділу 3...........................................................................с.144

РОЗДІЛ4.СЕМАНТИЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ПРЕДИКАТІВ
КІЛЬКОСТІ НА ТЛІ ЇХНЬОЇ МОРФОЛОГІЧНОЇ
І НЕМОРФОЛОГІЧНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ.............................с.148
4.1. Предикати кількості як семантичний клас предикатів
і семантичний різновид предикатів стану...........................................с.148

4.2. Проблема морфологічної реалізації предикатів кількості.................с.149
4.3. Значеннєве розмежування предикатів кількості залежно від
характеру та способу вираження кількості.........................................с.150
4.3.1. Предикати означеної кількості.....................................................с.151
4.3.1.1. Предикати власне-кількості...............................................с.151
4.3.1.2. Предикати збірної (сукупної) кількості............................с.152
4.3.1.3. Предикати кількості частин від цілого.............................с.154
4.3.2. Предикати неозначеної кількості..................................................с.155
4.3.2.1. Предикати малої неозначеної кількості............................с.156
4.3.2.2. Предикати дуже малої неозначеної кількості
з відтінком експресивності................................................с.157
4.3.2.3. Предикати достатньої (недостатньої) кількості...............с.157
4.3.2.4. Предикати великої неозначеної кількості.........................с.157
4.3.2.5. Предикати дуже великої неозначеної кількості, яку
важко собі уявити.................................................................с.158
4.3.3. Предикати приблизної кількості...................................................с.161
4.3.4. Предикати розподільної кількості................................................с.164
4.4.Специфіка семантичної диференціації та морфологічного
вираження суб’єктної синтаксеми кількісної ознаки.........................с.164
4.4.1. Лексичне наповнення відмінкових форм суб’єкта
кількісної ознаки..........................................................................с.167
Висновки до розділу 4...........................................................................с.168

ВИСНОВКИ.................................................................................................с. 171

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.........................................с. 181

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................с. 204

ВСТУП

У сучасному мовознавстві питання семантичної класифікації предикатів досі остаточно не розв’язане, бо не випрацьовано чітких критеріїв їх виокремлення, що зумовлено складністю предиката як ознакового слова. Поділ предикатів на значеннєві класи, цілком слушно зауважує І.Р.Вихованець, ґрунтується на різних критеріях і тому надзвичайно важко побудувати семантичні угруповання предикатів на основі їхніх найістотніших характеристик [32, с.85]. З одного боку, зазначає Т.Є.Масицька, це повинна бути саме семантична класифікація, коли увагу зосереджено на реальних онтологічних властивостях речей і ситуацій, бо предикати є особливими семантичними сутностями. З іншого боку, „класифікація має пов’язуватися з побудовою такої ж типології, в основу якої покладено властивості, співвідносні з типовими компонентами, тобто істотні не для окремих одиниць, а для цілих класів (граматичних форм, синтаксичних конструкцій)” [125, с. 29].
В українському мовознавстві І.Р.Вихованець спочатку поділив предикати на два найбільш узагальнені класи: предикати дії і предикати стану, відзначивши, що предикат стану може охоплювати такі конкретні значення, як фізичний, інтелектуальний, емоційний стан, наявність якісної ознаки, стан існування/неіснування, наявності/відсутності, стан як результат дії тощо [36, с. 33-35]. Згодом на основі цієї загальної класифікації предикатів він розробив шестикомпонентну класифікацію, до якої увійшли предикати дії, предикати процесу, предикати стану, предикати якості, локативні предикати та предикати кількості [34, с.137]. Домінантне становище в шестикомпонентній класифікації предикатів посіли дієслівні предикати зі значеннями дії, процесу та стану.
Услід за І.Р.Вихованцем, семантичний клас предикатів стану в українському мовознавстві виокремили А.П.Загнітко [74, с.217], М.В.Мірченко [140, с. 131], О.Г.Межов [129, с. 93], К.Ф.Шульжук [229, с.193-197], Т.Є.Масицька [125, с.38], М.О.Вінтонів [38, с.10-11], Н.Б.Іваницька [82, с.154-162], В.Б.Гошилик [52, с.9], О.М.Галаган [40, с.7], О.Ф.Ледней [111, с.7], І.В.Жигора [68, с.10], Н.П.Щербачук [232, с.6] та ін. Крім того, в україністиці виконано дослідження, присвячені окремим частиномовним різновидам предикатів стану, зокрема дієслівним предикатам стану [116; 65], відприслівниковим предикатам емоційного стану [175], предикатам якісного стану, реалізованим предикативними якісними прикметниками [195; 196; 152; 153; 46], предикатам кількісного стану, вираженим предикативними числівниками [160; 47].
Відомі цікаві спроби класифікації всієї сукупності предикатів і в російському та зарубіжному мовознавстві, у яких виділено в окремий клас предикати стану та проаналізовано семантико-синтаксичну структуру речення з цими предикатами [12, с.58; 174, с.25, 210; 6, с.96-98; 150, с.137-138; 77, с.62-63; 186, с.162; 28, с.4; 13, с.24; 181; 63; 220, с.116-117 та ін.].
Характеризуючи предикати стану, лінгвісти акцентують увагу на їхніх диференційних семантичних і морфологічних ознаках, проте досі не запропоновано єдиного витлумачення обсягу поняття „предикатна семантика стану”, немає послідовного значеннєвого розмежування станової семантики предикатних синтаксем різної частиномовної належності, що унеможливлює семантичну типологію предикатів стану як окремого семантичного класу предикатів, не з’ясовано меж частиномовного вираження предикатів стану, не встановлено ієрархії частиномовних класів слів, яким загалом або частині з них властиве значення стану. Традиційно виразниками стану вважають дієслова, зазначаючи водночас, що ця семантика є для них периферійнішою порівняно із семантикою дії [32, с.86]. Логічно дієслова із семантикою стану повинні репрезентувати семантичний клас предикатів стану. Проте деякі дослідники ядром предикатів стану вважають відприслівникові деривати із семантикою стану, а дієслівним відводять периферійну позицію [33, с.101]. Досить проблемним, як засвідчують виконані дослідження, є розмежування дієслів із семантикою стану і процесу. Ті самі дієслівні лексеми в різних класифікаціях потрапляють або до предикатів стану, або до предикатів процесу.
В українському мовознавстві в останні десятиліття узвичаївся підхід до предикатів стану як семантичного класу, репрезентованого морфологічними одиницями із семантикою власне-стану, а саме: відприслівниковими дериватами-предикатами і дієслівними предикатами [33, с.98-101; 140, с.120-122; 128, с.93; 229, с.195; 232, с.6]. Він відомий ще як вузький підхід. Предикати якісного стану та предикати кількості (якісної та кількісної ознаки) за такого підходу виокремлюють у самостійні семантичні класи [33, с.101-103, 109-111; 140, с.122-127; 128, с.93; 229, с.195-197; 232, с.6-7], незважаючи на те що вони також є виразниками семантики стану в широкому її витлумаченні. Представники широкого підходу до предикатів стану зараховують одиниці із семантикою власне-стану та одиниці якісного й кількісного стану, що видається логічним і послідовним, оскільки в одному семантичному класі предикатів об’єднуються одиниці різної частиномовної належності, що мають онтологічну спільність стан у широкому вияві. Другий підхід дає змогу виконати докладну значеннєву диференціацію предикатів стану різної частиномовної належності, на основі якої створити їхню семантичну типологію. Саме в розв’язанні цих та деяких інших теоретичних питань предикатної семантики вбачаємо актуальність пропонованого дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблематика дисертаційної праці пов’язана з темою „Структура граматичних категорій української мови”, над якою працюють співробітники відділу граматики та фонетики Інституту української мови НАН України (НДР № 0101U003941).
Мета дисертаційної праці створити типологію предикатів стану за їхньою семантикою та частиномовною належністю.

Для реалізації поставленої мети потрібно розв’язати такі завдання:
1)з’ясувати місце предикатів стану серед інших семантичних класів предикатів;
2)окреслити диференційні ознаки семантико-морфологічних різновидів предикатів стану;
3) ієрархізувати морфологічні засоби вираження предикатів стану;
4) диференціювати семантику відприслівникових дериватів-предикатів стану;
5)виокремити і систематизувати значеннєві підкласи та групи дієслівних предикатів стану;
6)установити значеннєві підкласи та групи предикатів якісного стану і предикатів кількості;
7)визначити специфіку станової семантики залежно від морфологічного оформлення предикатів;
8)схарактеризувати семантичні різновиди та морфологічні варіанти суб’єктів стану.
Об’єкт дослідження прості семантично елементарні речення з предикатами стану як їхніми центральними компонентами в сучасній українській літературній мові, серед яких речення з відприслівниковими дериватами-предикатами, дієслівними предикатами, предикативними якісними прикметниками, предикативними числівниками та іншими одиницями кількісної семантики.
Предмет дослідження значеннєві вияви предикатів стану різної частиномовної належності.
Методи дослідження. Специфіка об’єкта і поставлені в дисертації завдання зумовили використання різноманітних методів. Основним методом дослідження став описовий із властивими йому прийомами внутрішньої та зовнішньої інтерпретації, що дали змогу ґрунтовно та системно проаналізувати семантико-синтаксичну структуру речення з предикатами стану, ідентифікувати їхню семантичну та морфологічну природу, виявити валентні можливості. Використано також: 1)метод спостереження за особливостями семантики та функціонуванням предикатів стану; 2)метод порівняння для виявлення диференційних ознак семантико-морфологічних різновидів предикатів стану; 3)прийоми трансформації для аналізу семантико-синтаксичної структури речення з варіантними виявами суб’єкта стану.
Джерельною базою дослідження слугували прості семантично елементарні речення, організаційним центром яких є предикати стану різної частиномовної належності. Їх дібрано з творів українських письменників XIX-XX століть, джерел усної народної творчості та інших текстів. Картотека фактичного матеріалу налічує 3460 простих елементарних речень з предикатами стану, із них: 880 речень з відприслівниковими дериватами-предикатами стану, 970 речень з дієслівними предикатами стану, 1010 речень з предикатами якісного стану, 600 речень з предикатами кількості.
Наукова новизна дисертаційної праці полягає в тому, що в ній уперше в українському мовознавстві створено семантичну типологію предикатів стану на основі значеннєвої диференціації їхніх чотирьох семантико-морфологічних різновидів відприслівникових, дієслівних, предикатів якісного стану та предикатів кількості. Визначено семантичні підкласи та групи й підгрупи предикатів стану різного частиномовного оформлення, простежено їхні спільні та відмінні значення, установлено семантичні різновиди суб’єктних синтаксем для виокремлених підкласів та груп предикатів, з’ясовано особливості граматичної реалізації та лексичного наповнення цих різновидів суб’єктів.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що його узагальнення поглиблюють засади предикації, класиології та валентності, сприяють удокладненню семантичної диференціації предикатів стану в українській літературній мові, дають матеріал для типологічних студій.
Практична цінність одержаних результатів. Уперше залучений до аналізу фактичний матеріал, спостереження і висновки автора можна використати для створення граматичного опису української літературної мови, написання підручників та навчальних посібників із синтаксису, для читання спецкурсів та проведення спецсемінарів, а також у науково-пошуковій роботі студентів та аспірантів.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати обговорено на засіданні відділу граматики та фонетики Інституту української мови НАН України (протокол №10 від 27 листопада 2007 року) і викладено на міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми синтаксису” (Чернівці, 2006) та міжнародній науково-практичній конференції „Сугестивні аспекти мови і проблеми мовної комунікації” (Одеса, 2007).
Публікації. Основні положення дисертації викладено в 4 статтях, три з яких опубліковано в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, і одних тезах.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (247 позицій), списку використаних джерел (37 позицій). Повний обсяг дисертації − 206 сторінок, основного тексту 174 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

Семантичний клас предикатів стану об’єднує одиниці зі значенням власне-стану, морфологічно експліковані відприслівниковими дериватами і дієсловами, та одиниці на позначення якісного й кількісного стану, репрезентовані предикативними якісними прикметниками і переважно предикативними числівниками. Це об’єднання ґрунтується на онтологічній спільності стан у широкому витлумаченні. Предикати зі значенням власне-стану відтворюють статичну, позбавлену динаміки та розвитку ситуацію, спрямовану на довкілля, істоту, здебільшого людину, або предмет. Предикатний стан відприслівникових дериватів та дієслів є тимчасовою характеристикою предмета, він не відтворює його внутрішньої суті й уможливлює те, що особа чи предмет може перебувати і в інших станах, не зазнаючи при цьому ніяких кількісних та якісних змін. Проте значення стану дієслівних предикатів відрізняється від такого ж значення відприслівникових процесуальним відтінком. Відприслівникові деривати-предикати стану та дієслівні предикати стану безпосередньо пов’язані з категорією часу, бо вказують на стани, що реалізуються в тому відрізкові часу, з яким співвідносяться. У кожний окремий момент часу існує окрема фаза стану, а не стан у цілому. Загал предикатів якісного стану виражає постійну, внутрішню, у певному сприйнятті невід’ємну від предмета ознаку, яка зумовлює його типову своєрідність, відмінність від інших предметів. Якісній ознаці не властива фазовість існування, а характерне цілісне переміщення на осі часу. Предикати кількісного стану визначають статичну постійну чи тимчасову кількісну характеристику (ознаку) предмета. Предикатний стан не залежить від свого носія, бо виникає поза його волею чи бажанням, зумовлений впливом зовнішньої щодо носія сили.
Відмінності в семантиці стану та її частиномовне оформлення слугують підставою для поділу предикатів стану на чотири семантико-морфологічні різновиди: 1)відприслівникові деривати-предикати стану; 2)дієслівні предикати стану; 3)предикати якісного стану, виражені предикативними якісними прикметниками; 4)предикати кількості, спеціалізованими морфологічними засобами експлікації яких є числівники.
Ядро семантичного класу предикатів стану утворюють відприслівникові деривати-предикати стану. Вони не становлять якоїсь нової частини мови, а є аналітичними дієсловами із семантикою стану, яким властива одноособовість і нерозчленована категорія виду. Приядерну зону предикатів стану посідає семантико-морфологічний різновид дієслівних предикатів стану.
Семантична спільність відприслівникових та дієслівних предикатів стану полягає в тому, що вони мають два великі значеннєві підкласи предикати внутрішнього стану істоти та предикати зовнішнього стану. Перший підклас формують предикати фізичного, фізіологічного стану істоти (живого організму), предикати емоційно-психічного стану людини та предикати інтелектуального стану людини.
Відприслівникові та дієслівні предикати фізичного, фізіологічного стану істоти (живого організму) виражають фізичний стан особи, спричинений дією високої чи низької температури довкілля, стан фізичної слабкості, нездужання (хворобливий стан) організму, фізіологічний стан, позначений смаковими характеристиками. Їх також об’єднує значення пригніченого душевного стану, зумовленого негативними почуттями − страхом, сумом, тугою, нудьгою, розчаруванням, самотністю, розгубленістю, нерішучістю, нервовим напруженням, тривогою, неспокоєм. Спільним для обох семантико-морфологічних різновидів предикатів внутрішнього стану істоти є значення емоційно-психічного стану, позначеного позитивними відчуттями радості, піднесеного настрою, душевного спокою та рівноваги. Предикати інтелектуального стану людини, що є кількісно найменшою групою як відприслівникових так і дієслівних предикатів внутрішнього стану істоти, експлікують значення обізнаності/необізнаності, зацікавлення/ незацікавлення в чомусь, сумніву та байдужості до чогось.
Проте семантика внутрішнього стану істоти дієслівних предикатів ширша. Значення фізичного, фізіологічного стану істоти доповнюють підгрупи предикатів, що указують на стан фізичного болю, недужий стан свідомості, спричинений фізичним виснаженням організму або дією зовнішніх чинників, фізіологічний стан організму, зумовлений недостатньою кількістю повітря, їжі, води й фізіологічний стан сну та свідомості у сні. До групи дієслівних предикатів емоційно-психічного стану людини долучаються дієслова, що виражають емоційне ставлення суб’єкта до кого- або чого-небудь; почуття, яке має суб’єкт до когось; негативний психічний стан, що є неадекватною реакцією особи на певну ситуацію; емоційно-психічний стан, зумовлений особливостями поведінки особи.
Підкласи відприслівникових та дієслівних предикатів зовнішнього стану мають значно менше спільних рис. Їх об’єднує семантика стану довкілля. Однак у відприслівникових дериватів-предикатів це значення ємніше, ніж у дієслівних. Воно охоплює сім значеннєвих підгруп, що вказують на стан, спричинений дією високої чи низької температури; стан, зумовлений освітленням; стан, визначений вологістю; стан, викликаний дією атмосферних явищ; стан довкілля за кольоровим наповненням; стан навколишнього середовища, визначений за звуковими характеристиками; стан довкілля за ознакою наповнення людьми. Семантика стану довкілля дієслівних предикатів обмежена двома підгрупами, які виражають атмосферно-метеорологічні явища природи та природні стани, що мають циклічний добовий або річний характер. Відприслівникові темпоральні предикати стану становлять окрему значеннєву підгрупу і диференційовані за значеннями пори року, часової орієнтації між різними частинами доби, дня і ночі, часових понять „доба”, „рік”, „певний часовий період життя людини, чітко не окреслених часових меж тривання, оцінки відповідності (доцільності) чи невідповідності ситуації певному моментові.
Індивідуальність семантики зовнішнього стану відприслівникових дериватів-предикатів підкреслюють предикати зі значенням способу розташування суб’єктів, предикати із семантикою зорового чи слухового сприймання, оцінні предикати стану. Групи предикатів зі значенням способу розташування суб’єктів та предикатів із семантикою зорового чи слухового сприймання кількісно обмежені. Оцінні предикати стану об’єднують предикати стану, що дають загальну оцінку вчинків, намірів суб’єкта чи оцінюють його ззовні; предикати стану, що експлікують оцінку певних ситуацій, обставин; предикати стану, що виражають оцінку довкілля, зумовлену емоційно-етичними, соціальними та іншими чинниками.
На оригінальних особливостях семантики зовнішнього стану дієслівних предикатів наголошують екзистенційні предикати стану, локативні предикати, предикати стану, що експлікують оптичні явища, та предикати стану на позначення кольорової кваліфікації. Екзистенційні дієслівні предикати стану вказують на загальну наявність/відсутність суб’єкта; нужденне, злиденне, матеріально не забезпечене існування людини; неспокійне життя, сповнене клопотами та метушнею; безтурботне, розгульне життя; стан людини, зумовлений її становищем у суспільстві, майновими характеристиками, наявністю у неї владних повноважень; віковий стан суб’єкта; стан з оцінним значенням везіння/невезіння. Локативні дієслівні предикати стану об’єднують у своєму складі статичні локативні предикати загальної характеристики розташування суб’єкта у просторі, статичні локативні предикати конкретно-фізичної характеристики розташування суб’єкта у просторі по вертикалі, горизонталі, за об’ємом, а також статичні локативні предикати соціальної та періодичної характеристики розташування суб’єкта у просторі. Дієслівні предикати стану, що визначають оптичні явища, та дієслівні предикати на позначення кольорової кваліфікації, не мають потужного значеннєвого потенціалу.
Експліковані невідмінювано-іменними словами предикати є периферійними щодо відприслівникових як центральної ланки предикатів стану. Хоч вони й розпадаються на два згадані значеннєві підкласи, проте ці підкласи диференційовані на групи менше, ніж відповідні підкласи відприслівникових дериватів-предикатів. Перший підклас об’єднує предикати, що виражають емоції, зумовлені ставленням суб’єкта до когось або чогось, і предикати, які вказують на внутрішні вольові імпульси, бажання (небажання) діяти. Другий підклас предикатів репрезентують три значеннєві групи, що експлікують морально-етичну оцінку вчинків людини; оцінку несприятливої ситуації, обставин, у яких опинилася істота; зумовлену часом потребу діяти.
Предикати якісного стану морфологічно виражені якісними прикметниками безвідносної міри якості, вживаними в називному й орудному відмінках, та зв’язковими дієслівними компонентами в різних часово-способових і видових формах. Надзвичайно багатий і різноманітний семантичний потенціал предикатів якості охоплює величезне коло внутрішніх та зовнішніх ознак істот і предметів. Загалом виокремлено шістнадцять значеннєвих груп.
Подібно до відприслівникових та дієслівних предикатів внутрішнього стану істоти семантичне коло предикатів якісного стану об’єднує фізичні, фізіологічні ознаки, зумовлені функціонуванням живого організму, смакові властивості, ознаки, які передають піднесений емоційний настрій людини, зумовлений позитивними емоціями, стан спокою, душевної рівноваги або виражають відчуття тривоги, суму, печалі, провини, емоційно-психічний дисбаланс, спричинений почуттям незадоволення, гніву, а також ознаки, що вказують на сприйняття, розуміння, усвідомлення, зацікавлення, відомість/невідомість. Значеннєві підгрупи предикатів якості на позначення фізичного здоров’я, сили, людських чеснот, вольових якостей, особливостей темпераменту, негативних рис характеру, природних та сформованих (набутих за життя) якостей людини, що реалізуються в процесі діяльності, її інтелектуальних спроможностей та внутрішніх якостей тварин акцентують на їхній семантичній оригінальності та окремішності у класі предикатів внутрішнього стану істоти. Семантика позитивного чи негативного емоційного ставлення суб’єкта до кого- або чого-небудь є спільною для предикатів якості, що передають стосунки, й аналогічної значеннєвої підгрупи дієслівних предикатів внутрішнього стану істоти.
Семантична палітра зовнішніх ознак істот і предметів, зокрема кольору, чистоти, освітлення, вологості, нагрівання, звукових властивостей середовища, яку виражають предикати якості, споріднена з такою самою палітрою значень зовнішнього стану відприслівникових та дієслівних предикатів. Окрім цього, предикати якісного стану та відприслівникові деривати-предикати зовнішнього стану визначають часову тривалість, наповнення, швидкість, темп, дають позитивну/негативну оцінку реаліям, оцінку, зумовлену грошовими відносинами та матеріальними статками людини.
Значення інших якісних зовнішніх ознак, зокрема кольорової масті тварин, гостроти, гладкості, клейкості, еластичності, комунікативних здібностей людини, фізичних властивостей звуку, голосу, довжини, ширини, глибини, віддаленості, розміру, протяжності за багатьма параметрами, форми та об’єму предметів, фізичної форми людей, висоти й людського зросту, юного/зрілого віку істот, тривалого/нетривалого часу користування предметами, реальності/нереальності ознаки, схожості/несхожості, вирізняє предикати якісного стану з-поміж інших семантико-морфологічних різновидів предикатів зовнішнього стану.
Кількісна ознака предикатів зумовлює їхню окремішнсть у системі семантико-морфологічних різновидів предикатів стану, бо вона не перетинається зі значеннями стану цих різновидів. Залежно від характеру вираження кількісної ознаки предикати розпадаються на чотири значеннєві групи: 1)предикати означеної кількості, що охоплює предикати власне-кількості, предикати збірної кількості, предикати кількості частин від цілого; 2)предикати неозначеної кількості, які об’єднують предикати малої неозначеної кількості, предикати дуже малої неозначеної кількості з відтінком експресивності, предикати достатньої (недостатньої) кількості, предикати великої неозначеної кількості, предикати дуже великої неозначеної кількості; 3)предикати приблизної кількості; 4)предикати розподільної кількості.
На відміну від інших семантико-морфологічних різновидів предикатів стану, предикати кількості мають ширший потенціал морфологічних засобів вираження, що охоплює три частини мови числівник, прислівник та іменник. Основними є означено- та неозначено-кількісні числівники, з якими тісно пов’язані функціонально подібні до них прислівники та іменники. Периферію засобів експлікації предикатів кількості формують одиниці нечастиномовного характеру − фразеологізми та порівняльні звороти, у яких значення недиференційованої кількості має експресивне забарвлення. Вони реалізують значення дуже малої та безмежно великої неозначеної кількості в українській мові.
Характерною особливістю семантико-синтаксичної структури речень, утворених предикатами стану, є її маломісність, малокомпонентність. У простих елементарних реченнях предикати стану здебільшого одновалентні і звичайно сполучаються з однією іменниковою суб’єктною синтаксемою. Вона вказує на істоти та предмети, які не зумовлюють виникнення стану, а є пасивними його носіями.
Одномісні відприслівникові деривати-предикати, що характеризують стан довкілля, виступають граматичним центром формально-синтаксичних односкладних речень і пов’язані з суб’єктом відповідної станової семантики. Суб’єктну позицію відприслівникових дериватів-предикатів внутрішнього стану істоти реалізують граматичні форми безприйменникового давального відмінка („суб’єкта стану”, „незамінної детермінації”, „непрямого суб’єкта”), родового відмінка з прийменником для („комодального суб’єкта” або „взаємозамінної детермінації”) і поєднання форми безприйменникового давального та форми місцевого з прийменником на або в („розчленованого суб’єкта стану” чи „суб’єктно-просторової детермінації”). Суб’єктну синтаксему відприслівникових оцінних предикатів стану репрезентує суб’єкт всеохопного стану, прогнозований одновалентним предикатом, і суб’єкт, виражений називним відмінком стверджувально-узагальнювальних та вказівних займенникових іменників або інфінітивом. Суб’єктну синтаксему відприслівникових темпоральних предикатів стану так само, як суб’єкт оцінного стану, реалізує суб’єкт всеохопного стану, що не має формально-синтаксичної експлікації, та суб’єкт, позицію якого заповнюють інфінітив, іменники та займенникові іменники у формі називного відмінка, іменники в давальному відмінку, іменники в родовому відмінку з прийменником для, субстантиви у формі кличного відмінка. Багатогранним є лексичне наповнення суб’єктів відприслівникових дериватів-предикатів стану.
Суб’єкт невідмінювано-іменних предикатів внутрішнього стану істоти та її зовнішнього стану морфологічно експлікують здебільшого форма давального відмінка іменника чи займенникового іменника, іноді − інфінітив.
Одновалентні дієслівні предикати внутрішнього стану істоти прогнозують суб’єктну позицію, яку заповнюють суб’єкт фізичного, фізіологічного стану, суб’єкт емоційно-психічного стану, суб’єкт інтелектуального стану. Основним граматичним варіантом суб’єктів внутрішнього стану при дієслівних предикатах є називний відмінок іменників. Окрім нього, цю суб’єктну синтаксему реалізують давальний безприйменниковий та знахідний відмінки. Суб’єкт дієслівних предикатів внутрішнього стану істоти представлений комплексно. На морфологічному рівні його експлікують дві моделі: 1)прийменниково-відмінкова форма місцевого відмінка іменника, яка позначає людину, та форма називного відмінка назв частини тіла й органу людини, що вказують на місце локалізації відчуття; 2)форма давального відмінка іменника на позначення носія стану та іменник у формі орудного відмінка з прийменником під або місцевого відмінка, у межах якого розгортається предикатний стан. Остання модель суб’єкта, відома в науковій літературі як розчленований суб’єкт стану або „суб’єктно-просторова детермінація”, як зазначено вище, властива відприслівниковим дериватам-предикатам внутрішнього стану істоти.
Суб’єктна синтаксема дієслівних предикатів зовнішнього стану об’єднує суб’єкт зовнішнього стану істоти та предмета і суб’єкт всеохопного (амбієнтного) стану. Основним морфологічним засобом експлікації суб’єкта зовнішнього стану істоти чи предмета, прогнозованого дієслівними предикатами екзистенційного, локативного, оптичного та кольорового стану, є називний відмінок. Класичний давальний суб’єкта стану вживається з дієслівними предикатами везіння/невезіння. Носій суб’єктної ознаки, зумовлений дієслівними предикатами зі значенням станів природи, не має лексичного вираження.
Валентність предикатів якісного стану передбачає лівобічну облігаторну суб’єктну синтаксему. Спеціалізованою морфологічною формою вираження суб’єкта якості є називний відмінок. Пасивний характер суб’єктної синтаксеми якісного стану зумовлює широкий діапазон охоплення нею іменникової лексики.
Предикати кількості, що є переважно типовими одновалентними одиницями, відкривають лише лівобічну позицію суб’єкта кількісної ознаки, яка охоплює п’ять семантичних різновидів: 1) суб’єкт означеної кількості, що вживається з предикатами власне-кількості, предикатами збірної (сукупної) кількості та предикатами кількості частин від цілого; 2) суб’єкт неозначеної кількості, який поєднується з предикатами малої неозначеної кількості, предикатами дуже малої неозначеної кількості з відтінком експресивності, предикатами достатньої (недостатньої) кількості, предикатами великої неозначеної кількості, предикатами дуже великої неозначеної кількості; 3)суб’єкт приблизної кількості, породжений предикатами приблизної кількості; 4)суб’єкт розподільної кількості, позиція якого прогнозована предикатами розподільної кількості; 5)суб’єкт кількісно-вікової ознаки, зумовлений предикатами власне-кількості, предикатами неозначеної кількості, предикатами приблизної кількості та предикатами розподільної кількості.
Основним морфологічним засобом вираження суб’єкта кількісної ознаки є нетипова для підметової позиції форма родового відмінка. Давальний та називний відмінки − периферійні варіанти експлікації суб’єктів кількості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Абдуразаков М.А. Семантические типы субъектов. Ташкент: ФАН, 1991. 103с. Библиогр.: с.94-102.
2.Авилова Н.С. Вид глагола и семантика глагольного слова. М.: Наука, 1976. 328с. Библиогр.: с.319-327.
3.Аврамова В.Н. Семантико-стилистическая характеристика прилагательных русского языка в предикативной функции в сопоставлении с болгарским языком: Автореф. дис. ...канд. филол. наук /Ленинградский гос. ун-т имени А.А.Жданова. Л., 1979. − 23с.
4.Адмони В.Г. Введение в синтаксис современного немецкого языка. − М.: Изд-во лит. на иностр. яз., 1958. − 392с.
5.Александров Н.М. О предикативных отношениях // Ученые записки Ленинградского педагогического ин-та имени А.И.Герцена. − Л., 1960. − Т.217. − С.15-23.
6.Алисова Т.Б. Опыт семантико-грамматической классификации простых предложений // Вопросы языкознания. − 1970. − №2. − С.91-98.
7.Алисова Т.Б. Очерки синтаксиса современного итальянского языка. (Семантическая и грамматическая структура простого предложения). М.: Изд-во МГУ, 1971. − 293с. Библиогр.: с.285-291.
8.Алисова Т.Б. К вопросу о так называемых стативных предикатах // Всесоюзная научная конференция по теоретическим вопросам языкознания. Тезисы докладов и сообщений пленарных заседаний. М.: Ин-т языкознания, 1974. С.11-20.
9.Андерш Й.Ф. Семантична характеристика давального відмінка в сучасній українській мові // Українська мова і література в школі. 1974. №10. С.34-40.
10.Андерш Й.Ф. Семантична структура безприйменникового давального відмінка в чеській і німецькій мовах/Інститут мовознавства імені О.О.Потебні АН УРСР. − К.: Наук. думка, 1975. − 134с. з схем. Бібліогр.: с.127-133.
11.Андерш Й.Ф. Типологія простих дієслівних речень у чеській мові в зіставленні з українською/Інститут мовознавства імені О.О.Потебні АН УРСР. К.: Наук. думка, 1987. 191с. Бібліогр.: с.181-189.
12.Апресян Ю.Д. Интегральное описание языка и толковый словарь // Вопросы языкознания. − 1986. − № 2. − С.57-63.
13.Арват Н.Н. Семантическая структура простого предложения в современном русском языке. − К.: Вища шк., 1984. − 159с. Библиогр.: с.146-156.
14.Арполенко Г.П. та ін. Числівник української мови / Г.П.Арполенко, К.Г.Городенська, Г.Х.Щербатюк. К.: Наук. думка, 1980. 242с.
15.Бабайцева В.В. Односоставные предложения в современном русском языке. − М.: Просвещение, 1968. − 160с. со схем.
16.Бабайцева В.В. Русский язык: Синтаксис и пунктуация. М.: Просвещение, 1979. 264с. − Библиогр.: с.264.
17.Бабій І.М. Семантика, структура та стилістичні функції назв кольорів у сучасній українській мові (на матеріалі малої прози В.Стефаника, М.Коцюбинського, М.Хвильового): Автореф. дис. ...канд. філол. наук / Інститут української мови НАН України. К., 1997. − 21с.
18.Баган М.П. Семантико-синтаксичні параметри безособового вживання особових дієслів у сучасній українській мові: Автореф. дис. ...канд. філол. наук / Інститут мовознавства НАН України. К., 2000. 18с.
19.Баландіна Н.Ф. Предикатно-аргументне представлення семантики речення // Мовознавство. 1992. №2. С.60-65.
20.Бевзенко С.П. До питання про „категорію стану” як окрему частину мови в українській мові // Наукові записки Ужгородського університету. − Т.XXXVII. Філологія. 1959. С.183-187.
21.Безпояско О.К. та ін. Граматика української мови. Морфологія: Підручник/О.К.Безпояско, К.Г.Городенська, В.М.Русанівський. К.: Либідь, 1993. 336с.
22.Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. − Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1977. − 204с.−Библиогр.: с.185-200.
23.Болюх О.В. Семантико-синтаксична структура безособового речення: Автореф. дис. ...канд. філол. наук / Інститут української мови АН України. К., 1992. − 16с.
24.Брицын В.М. Синтаксис и семантика инфинитива в современном русском языке. К.: Наук. думка, 1990. 318с. −Библиогр.: с.308-315.
25.Буланин Л.Л. Трудные вопросы морфологи: Пособие для учителей. М.: Просвещение, 1976. 206с. −Библиогр.: с.197-205.
26.ВальковаА.И. Предикативные наречия в современном русском литературном языке: Автореф. дис. ...канд. филол. наук/ Саратовский гос. ун-т имени Н.Г.Чернышевского. Саратов, 1961. − 21с.
27.Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика: Учеб. пособие. М.: Высшая шк., 1990. 176с. −Библиогр.: с.166-174.
28.Васильев Л.М. Системный семантический словарь русского языка. Предикаты свойства, поведения и звучання: Учеб. пособие для студентов и аспирантов. − Уфа, 2000. − Вып. 2. − 146с.
29.Векуа Н.В. Антонімія якісних прикметників у сучасній українській мові: Автореф. дис. ...канд. філол. наук / Національний педагогічний ун-т імені М.П.Драгоманова. К., 2006. − 22с.
30.Виноградов В.В. Русский язык: (Грамматическое учение о слове): Учеб. пособие. − М.: Высшая шк., 1986. − 639с., [1] с.: портр.
31.Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. К.: Наук. думка, 1986. 286 с. − Бібліогр.: с.274-284.
32.Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / Інститут мовознавства імені О.О.Потебні АН УРСР. − К.: Наук. думка, 1988. − 256с.−Бібліогр.: с.247-254.
33.Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови/Інститут української мови АН України.− К.: Наук. думка, 1992. − 222с. Бібліогр.: с. 215-220.
34.Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник для студ. філол. фак. вузів. − К.: Либідь, 1993. − 368с.
35.Вихованець І.Р. Дві версії про місцевий відмінок // Мовознавство. 1994. №1. С.25-30.
36.ВихованецьІ.Р. та ін.Семантико-синтаксична структура речення / І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, В.М.Русанівський. − К.: Наук. думка, 1983. − 219с.−Бібліогр.: с.213-217.
37.Вихованець І.Р. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І.Вихованець, К.Городенська; За ред. І.Вихованця. − К.: Унів. вид-во „Пульсари”, 2004. − 398с.−Бібліогр.: с.391-398.
38.ВінтонівМ.О. Типологія форм присудка в сучасній українській мові: Автореф. дис. ...канд. філол. наук / Дніпропетровський держ. ун-т. Дніпропетровськ, 1997. − 23с.
39.Володченков М.П. Интенционные свойства глаголов внутреннего эмоционального состояния в современном русском языке (в сопоставлении с украинским): Автореф. дис. ...канд. филол. наук/Киевский гос. педагогический ин-т имениА.М.Горького. К., 1984. − 23с.
40.Галаган О.М. Семантико-синтаксична структура речень з тривалентними предикатами: Автореф. дис. ...канд. філол. наук/ Кіровоградський держ. педагогічний ун-т імені В.Винниченка. Кіровоград, 2004. − 20с.
41.Галкина-Федорук Е.М. Наречие в современном русском языке. − М.: Моск. гос. ин-т истории, философии и литературы, 1939. 156с.
42.Галкина-Федорук Е.М. Безличные предложения в современном русском языке. М.: Изд-во Моск. университета, 1958. 332с.
43.Гвоздев А.Н. Современный русский литературный язык. Ч.II. Синтаксис. М.: Учпедгиз, 1958. 302с.
44.Городенська К.Г. Вираження неозначеної кількості засобами української мови // Мовознавство. 1978. №4. С.18-21.
45.ГороденськаК.Г. Деривація синтаксичних одиниць: Монографія/Інститут мовознавства імені О.О.Потебні АН України. К.: Наук. думка, 1991. 192 с. − Бібліогр.: с.187-190.
46.ГороденськаК.Г. Реченнєвотвірний потенціал предикатів якості // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць / Донецький держ. ун-т. − Донецьк: ДонДУ, 2001. − Вип.7. − С.27-32.
47.Городенська К.Г. Семантичний і морфологічний потенціал предикатів кількості // Науковий вісник Волинського державного університету іменіЛесі Українки. 2002. №5. С.23-26.
48.Городецька В.А. Структура односкладного речення української мови (у порівнянні з російською): Автореф. дис. ...канд. філол. наук / Національний педагогічний ун-т імені М.П.Драгоманова. К., 1997. 17с.
49.Горпинич В.О. Морфологія української мови: Підручник для студ. вищ. навч. закл. К.: Академія, 2004. 336с.−Бібліогр.: с. 334-335.
50.Горяний В.Д. Предикативи в українській мові // Українська мова і література в школі. 1982. №3. С.40-42.
51.Горяний В.Д. Синтаксис односкладних речень: Посібник для вчителів. К.: Рад. школа, 1984. 128с.−Бібліогр.: с.125-127.
52.Гошилик В.Б. Семантико-синтаксична структура речень із предикатними стійкими дієслівно-іменними сполуками в сучасній українській мові: Автореф. дис. ...канд. філол. наук / Прикарпатський національний ун-т імені В.Стефаника. Івано-Франківськ, 2006. − 20с.
53.Грамматика русского языка [Ред. кол. В.В.Виноградов и др.]: В 2 т. − М.: Изд-во АН СССР, 1952. − Т.1: Фонетика и морфология. − 720с.
54.Грамматика русского языка [Ред. кол. В.В.Виноградов и др.]: В 2 т. − М.: Изд-во АН СССР, 1952-1954. − Т.2: Синтаксис, ч.1. − 703с.
55.Грамматика русского языка [Ред. кол. В.В.Виноградов и др.]: В 2 т. − М.: Изд-во АН СССР, 1952-1954. − Т.2: Синтаксис, ч.2. − 444с.
56.Грамматика современного русского литературного языка [Отв. ред. Н.Ю.Шведова] / Институт русского языка АН СССР. М.: Наука, 1970. 767с.
57.Грипас О.Ю. До питання про класифікацію семантичних предикатів // Система і структура східнослов’янських мов (до 170-річчя з дня народження О.О.Потебні): Зб. наук. праць / А.М.Григораш (відп. ред.); Національний педагогічний ун-т імені М.П.Драгоманова. К.: Знання України, 2005. − С.12-17.
58.Грищенко А.П. Прикметник в українській мові. К.: Наук. думка, 1978. 207с.−Бібліогр.: c.184-192.
59.Грищенко А.П. Прикметник у функції головного компонента в словосполученні // У кн.: Синтаксис словосполучення і простого речення (синтаксичні категорії і зв’язки). К.: Наук. думка, 1975. С. 120-131.
60.Грущенко Л., Іваницька Н. Семантика статичного локативного предиката двоскладного речення дієслівної будови в українській мові // Актуальні проблеми синтаксису: Матеріали Всеукраїнс