ЕЛЕМЕНТИ НАУКОВОГО ТА ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛІВ В ІСТОРИЧНИХ ТВОРАХ РОМАНА ІВАНИЧУКА

brief description

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

ГОРОДИЛОВСЬКА ГАЛИНА ПЕТРІВНА

УДК 811.161.2’38

ЕЛЕМЕНТИ НАУКОВОГО ТА ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛІВ
В ІСТОРИЧНИХ ТВОРАХ РОМАНА ІВАНИЧУКА

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Кочан Ірина Миколаївна,
доктор філологічних наук, доцент,
завідувач кафедри українського
прикладного мовознавства

Львів 2008

ЗМІСТ

ВСТУП.

4

РОЗДІЛ 1. Художня проза Романа Іваничука з погляду стильової характеристики......................................................................................................

9

1.1. Мовностилістичні особливості історичної прози письменника......

10

1.2. Художній текст репрезентант мовних стилів.

22

1.3. Характерні риси функціональних стилів у художніх творах на історичну тематику....................................................................................................................

29

1.3.1. Офіційно-діловий стиль....................

30

1.3.2. Розмовний стиль........................

32

1.3.3. Конфесійний стиль....................

34

1.3.4. Епістолярний стиль як підстиль розмовного......................

37

1.4. Основні ознаки експресивних стилів у художньо-історичній прозі...........

42

1.4.1. Колорит офіційності.........................

43

1.4.2. Колорит інтимностіласкавості...........................

43

1.4.3. Колорит гумору.....................................

44

1.4.4. Колорит сатири..........................................................................................

45

Висновки до розділу 1.............................

46

РОЗДІЛ 2. Особливості використання елементів наукового стилю в історичних творах Романа Іваничука...............................................................

48

2.1. Загальна характеристика наукового стилю...

48

2.2. Наукова термінологія в історичному романі.................................................

50

2.2.1. Термін як елемент наукового стилю в художньому тексті...................

50

2.2.2. Прийоми введення термінів у мову історичних творів

52

2.3. Стилістичне використання спеціальної лексики...........

59

2.3.1. Лексика природничих наук..

59

2.3.1.1. Фізична лексика..

60

2.3.1.2. Математична лексика.....................

73

2.3.1.3. Медична лексика....................

88

2.3.1.4. Хімічна лексика..................

94

2.3.1.5. Біологічна лексика.................

99

2.3.1.6. Астрономічна лексика...

104

2.3.1.7. Географічна та геологічна лексика...

108

2.3.2. Лексика суспільних (соціальних) наук...

111

2.3.2.1. Філософська лексика..................

111

2.3.2.2. Правнича лексика...................

115

2.3.2.3. Фінансово-економічна та банківська лексика.

122

2.3.2.4. Філологічна лексика...

130

2.3.2.4.1. Літературознавча лексика..

131

2.3.2.4.2. Мовознавча лексика

134

2.3.2.5. Мистецька лексика.

139

2.3.2.5.1. Музична лексика.....................

139

2.3.2.5.2. Театральна лексика.....................

144

2.3.2.5.3. Архітектурна лексика та лексика образотворчого мистецтва

146

Висновки до розділу 2.............

150

РОЗДІЛ 3. Функціонування елементів публіцистичного стилю в історичних творах Романа Іваничука...............................................................

153

3.1. Загальна характеристика публіцистичного стилю

153

3.2. Суспільно-політична лексика як елемент публіцистичного стилю в художніх творах прозаїка.......................................................................................

155

3.3. Синтаксичні конструкції публіцистичного стилю в історичних романах..

162

3.3.1. Експресивні сталі словосполучення................

162

3.3.2. Стильові марковані речення.

164

3.3.2.1. Речення зі словесною анафорою...................................................

164

3.3.2.2. Речення, побудовані за моделлю запитаннявідповідь”..............

165

3.3.2.3. Окличні речення-гасла...

166

3.3.3. Мікротексти стилізованого характеру................

170

3.4. Авторське використання елементів ораторського стилю як різновиду публіцистики............................................................................................................

174

Висновки до розділу 3.............

176

ВИСНОВКИ

178

ДОДАТКИ...

184

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................

229

ВСТУП

Використання елементів функціональних та експресивних стилів у мові художньої літератури закономірний і динамічний процес. Він залежить не лише від власне лінгвальних чинників, а й від позамовних обставин: історичних, економічних, соціально-політичних, психологічних, які впливають на відображення дійсності в художніх творах. Залучаючи засоби інших мовних стилів у художній текст, майстри слова відбивають нові тенденції розвитку сучасної української мови. Їхня наявність у мові історичних творів явище, характерне для творчості видатного українського письменника Романа Іваничука.
Роман Іваничук лауреат премії імені Андрія Головка, Національної премії імені Тараса Шевченка, Міжнародної премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів. Його книги перекладені російською, польською, словацькою та іншими мовами. Нині він професор кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка, Почесний голова товариства Просвіта”, постать абсолютно індивідуальна, оригінальна і неповторна в сучасній українській літературі.
Творчий доробок Романа Іваничука був предметом літературознавчих студій С.М.Андрусів [3, 4], Н.Л.Бічуї [16, 17], І.О.Денисюка [51], В.Г.Дончика [57], М.Г.Жулинського [73], М.М.Ільницького [84, 85], Р.М.Кудлика [107], Т.Ю.Салиги [168, 169], М.Ф.Слабошпицького [177, 178, 179, 180, 181], Р.М.Федорова [207], А.А.Шевченка [224], В.О.Яворівського [228] та інших дослідників. Однак мова історичних творів письменника, його індивідуальна манера письма ще не були предметом спеціального аналізу. Лінгвісти лише принагідно залучали матеріал із його романів, коли описували хронологічно марковану лексику як засіб створення мовної стилізації (Г.М.Гайдученко [44]), розглядали фольклоризми в мовній тканині історичного роману (С.Я.Єрмоленко [67]), питання норми в сучасній прозі (Л.О.Пустовіт [156]), аналізували порівняння як структурно-стилістичний компонент художнього тексту (Л.В.Голоюх [47]), досліджували лінгвостилістику романів доби козацтва (В.А.Буда [27]) та української прози 6090-х років ХХ сторіччя (О.І.Хом’як [213]). Отже, вивчення мови української історичної прози з погляду вживання в ній елементів інших стилів до цього часу в повному обсязі не було здійснене.
Відсутність ґрунтовних досліджень мовностилістичних особливостей історичної прози Романа Іваничука і визначає актуальність теми дисертації. Ця актуальність зумовлена об’єктивною потребою комплексно дослідити тексти історичних творів щодо використання в їхній структурі елементів інших мовних стилів, які осучаснюють ці твори, адже письменник пише про історію, але думає про сучасність. Аналіз індивідуально-авторського використання елементів наукового та публіцистичного стилів в історичних романах покаже, як збагачуються й урізноманітнюються виражальні засоби художнього мовлення творів цього жанру, виявляються особливості стилю прозаїка, міжстильові, інтеграційні процеси в сучасній українській літературній мові.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках наукової теми Функціональні стилі української мови: статика і динаміка” кафедри української мови Львівського національного університету імені Івана Франка (реєстраційний номер 0107U007425). Пропонована робота продовжує і розвиває традиції львівської лінгвостилістичної школи.
Мета дослідження здійснити лінгвостилістичний аналіз текстів історичних творів Романа Іваничука, виявити в них елементи наукового та публіцистичного стилів, з’ясувати доцільність і прийоми використання таких засобів, показати тенденції в їхньому вживанні та функції в авторській мові й мовних партіях персонажів.
Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:
- проаналізувати історичну прозу Романа Іваничука з погляду стильової характеристики;
- виявити лексеми, що репрезентують науковий стиль, встановити особливості їхнього використання в різних мовленнєвих ситуаціях;
- поділити наукову лексику за галузями наук і виділити в ній тематичні групи;
- описати найбільш репрезентативні групи наукової лексики;
- прокоментувати слова, словосполучення, речення, що характеризують публіцистичний стиль, встановити особливості їхнього функціонування в аналізованих текстах;
- з’ясувати способи використання термінів наукового і публіцистичного стилів у номінативній функції та в образно-переносному вживанні.
Об’єкт дослідження історичні твори відомого українського письменника Романа Іваничука.
Предметом дослідження стали стильові категорії наукових і публіцистичних текстів та специфіка їхнього використання в Іваничукових художніх творах на історичну тематику.
Джерелом дослідження є твори Романа Іваничука романи Бо війна війною” (1989); Вогненні стовпи” (2002); Вода з каменю” (1981); Журавлиний крик” (1973); Космацький ґердан” (2002); Край битого шляху” (1962); Мальви” (Яничари”) (1967); Манускрипт з вулиці Руської” (1978); Орда” (1991); Рев оленів нарозвидні” (1998); Саксаул у пісках” (2000); Через перевал” (2004); Черлене вино” (1976); Четвертий вимір” (1984); Шрами на скалі” (1986); повісті Ґражда” (2002); Злодії та Апостоли” (2004); Зупинись, подорожній!” (1965); Євангеліє від Томи” (1994); І земля, і зело, і пісня” (2006); Місто” (1975); На перевалі” (1980); Ренегат” (1993); Смерть Юди” (1996); Сьоме небо” (1984), на основі яких укладена картотека (приблизно п’ять тисяч одиниць). Узято також до уваги збірки новел Дім на горі” (1969); Одна хлібина на двох” (2004); Не рубайте ясенів” (1961); Прут несе кригу” (1958); Сиві ночі” (1975); Тополина заметіль” (1965); есе-пошук Сліди на піску” (2004); книги спогадів Дороги вольні і невольні” (1999), що складається із трьох частин (Благослови, душе моя, Господа!”; Мандрівки близькі й далекі”; На маргінесі”) та Нещоденний щоденник” (2005); літературознавчі статті, які ввійшли у збірку Чистий метал людського слова” (1991); авторський цикл лекцій Література і держава” (2003) для студентів українського відділення філологічного факультету.
Методи дослідження. Мета дисертації та конкретні завдання зумовлюють відповідні методи дослідження. Як основний у дисертації застосовуємо описовий метод для виявлення, класифікації, інтерпретації елементів наукового та публіцистичного стилів. Для порівняння семантики аналізованих лексем у науковому і художньому текстах використано зіставний метод, компонентний для характеристики семантико-стилістичних і структурно-синтаксичних ознак різних стилів, статистичний для визначення частоти вживання наукової та суспільно-політичної лексики в аналізованих текстах.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше об’єктом спеціального лінгвостилістичного аналізу стали історичні твори Романа Іваничука. Пропонована праця перше системне дослідження мови творів цього письменника на історичну тематику з погляду використання в них елементів наукового та публіцистичного стилів. У роботі обґрунтовано доцільність уведення таких засобів у тканину художнього твору, підкреслено ефективні способи їхнього вживання, а також звернено увагу на особливості манери письма прозаїка, розкрито деякі секрети” творчості романіста.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що вона сприяє вирішенню проблем функціональної стилістики, зокрема щодо конкретизації взаємодії різних мовних стилів; уточнює підходи до інтерпретації художнього тексту; виокремлює індивідуальний стиль письменника; дає матеріал для подальшого вивчення мовностилістичних особливостей сучасної української прози на історичну тематику.
Практичне значення роботи. Одержані результати цього дослідження можуть бути використані на заняттях із практичної стилістики, у підготовці спецкурсів і спецсемінарів з лінгвістичного аналізу тексту, лінгвістики тексту, а також для вивчення індивідуального стилю письменника.
Особистий внесок дисертанта. Усі результати дослідження автор одержала самостійно. Наукових праць на тему дисертації, написаних у співавторстві, немає.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на спільному засіданні кафедри української мови та кафедри українського прикладного мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка. Основні теоретичні положення та одержані результати дослідження викладено на Всеукраїнській науковій конференції Історія і сучасні проблеми функціональних стилів української літературної мови” (Чернівці, 2001); Всеукраїнській науковій конференції Українська термінологія і сучасність” (Київ, 2003); 9-й щорічній науковій конференції Україна людина, суспільство, природа” (Київ, 2003); Міжнародній науковій конференції Українська мова у часі і просторі” (Львів, 2004); Всеукраїнській науковій конференції Меч і мисль: творчість Романа Іваничука у національних вимірах української культури” (Львів, 2004); Всеукраїнській науковій конференції Іван Ковалик і сучасне мовознавство” (Івано-Франківськ, 2007).
Публікації. Основні положення та практичні результати дисертації висвітлено в десяти публікаціях, які уміщені у виданнях, визначених ВАК України як фахові.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, у яких одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, чотирьох додатків. Повний обсяг роботи 253 сторінки, з них 183 сторінки основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Художній текст це така сфера мови, у якій можуть своєрідно переплітатися і вступати у взаємодію елементи різних мовних стилів і функціональних, і експресивних. Використання елементів наукового та публіцистичного стилів характерне для художньої творчості Романа Іваничука. Його художні твори на історичну тематику є рефлектором, який через призму минулого відбиває нагальні проблеми сучасності. Саме цьому підпорядкована мета історичних творів письменника змалювати історію України від XV до ХХ століття, осучаснити її та донести до свідомості читача. Цьому слугують продуманий відбір мовного матеріалу, а також особливості його використання. Будь-яке слово в художній прозі романіста вагоме, тому що вводить у текст уявлення автора про конкретну історичну епоху, побачену його очима.
2. У мові історичних творів Романа Іваничука, з одного боку, широко використано історизми, архаїзми, що є характерною рисою мови художніх творів на історичну тематику, а з іншого, посилена увага до публіцистичності, науковості, підкресленого інтелектуалізму мовлення, що виявляється в доборі відповідних елементів різних стилів. Саме таке оригінальне поєднання є своєрідним стилістичним прийомом автора, який вирізняє його з-посеред інших майстрів художнього слова. Проаналізований матеріал дав можливість побачити, як прозаїк уміло використовує мовні засоби вираження, спеціальні способи стилізації тексту, вплітаючи в мовну канву романів елементи функціональних та експресивних стилів, які, з погляду використання в історичній прозі, ще не були об’єктом досліджень.
3. Художні тексти письменника містять стильові марковані і немарковані засоби. Використання стильових маркованих засобів у мові історичних творів свідчить про високу майстерність автора. Їхній аналіз показав, що зі складових функціональних стилів у них наявні елементи наукового, публіцистичного (його ораторського підстилю), офіційно-ділового, конфесійного, розмовного та його підстилю епістолярного, що виступають дієвим засобом об’єктивного і переконливого висвітлення найрізноманітніших питань, яких торкається романіст. Виражальні одиниці названих стилів письменник уміло вплітає в мовну канву творів, змушує їх взаємодіяти, що створює неповторну атмосферу достовірності розповіді в історичних романах.
Елементи експресивних стилів (стилістичні колорити офіційності, інтимностіласкавості, гумору, сатири) в мові творів історичного жанру вжито для характеристики різних комунікативних ситуацій. Вони дають змогу описувати події, факти, змальовувати героїв. Ці елементи позначені авторською експресією, що відгукується в почуттях читача.
4. Особливо яскраво в мові історичних творів виокремлюються засоби наукового стилю. Їх досить широко залучено в тканину художнього мовлення прозаїка, вони не тяжіють над художнім текстом і є органічним компонентом у його творах. Функціонування цих наукових слів пов’язане із творчими задумами автора, сприяє відтворенню характерних подій минулого часу, надає формі відображення особливої естетичної спрямованості, розрахованої на досягнення максимальної передачі зображуваних історичних фактів. Гармонійне поєднання в історичних романах засобів наукового стилю поряд з хронологічно маркованою лексикою історизмами, архаїзмами створює фон, потрібний для втілення певних ідейно-художніх замислів.
5. Наявність лексем наукового стилю, зокрема термінів, свідчить про обізнаність письменника з різними галузями знань: і природничими, і суспільними. Серед цих лексем виділено 15 репрезентативних груп: 7 груп природничого циклу (фізична, математична, медична, хімічна, біологічна, астрономічна, географічна та геологічна) і 8 груп суспільного циклу (філософська, правнича, фінансово-економічна та банківська, філологічна літературознавча, мовознавча, мистецька музична, театральна, архітектурна та образотворчого мистецтва). Статистичний аналіз показав, що найчастіше у творах письменника вживається філософська (16,2%), правнича (10,1%), фінансово-економічна та банківська (8,5%), фізична (7,8%), літературознавча (7,3%), математична (7,0%), медична лексика (6,8%). Менш вживаною є мовознавча (4,5%), музична (4,4%), театральна (2,8%), хімічна (2,3%), біологічна (2,1%). Зовсім мало використано астрономічної (1,9%), архітектурної та образотворчого мистецтва (1,7%), географічної та геологічної лексики (1,2%).
6. Аналіз наукової лексики засвідчує, що вона використана в прямому значенні, тобто у звичній для неї функції номінації понять, а також у стилістично-виражальному значенні, як образотворчий засіб. Тому, з одного боку, вона виконує інформативну роль і несе потрібну у творі наукову інформацію, а з іншого функціонує як стилістичний засіб, особливий, невідомий читачеві знак, який виявляється в мовних зворотах тропах. Саме з цією метою лексику наукового стилю вжито в мовленні персонажів (монологах, діалогах), їхньому внутрішньому мовленні, а також у власне авторській мові.
7. Відповідно до тематики творів та специфіки жанру, спеціальні слова часто знаходимо без жодних роз’яснень у тексті. Таке використання зумовлене тим, що багато із цих назв увійшли до складу загальновживаних і є широко відомі, тому зрозумілі і не потребують тлумачення. Проте автор уживає і терміни, які через своє вузьке, спеціальне призначення маловідомі й потребують роз’яснення, але їхній зміст письменник теж не завжди розкриває в тексті. Це, очевидно, пов’язано з тим, що для нього важливе не стільки значення цього слова, як його належність до конкретної наукової сфери, яка потрібна йому для характеристики персонажів відомих або маловідомих вчених, а також для змалювання тієї наукової атмосфери, яка оточує героїв, подій, які розгортаються навколо них. Трапляється, що окремі спеціальні слова розтлумачено у творах.
8. Уживані в переносному значенні фахові слова сприяють створенню яскравих художніх образів, в основі яких лежать наукові поняття. Вони відображають глибокий процес естетизації та інтелектуалізації відповідних термінів. Для мови художніх творів романіста характерні метафори зі спеціальними словами, що пов’язано з Іваничуковим асоціативним мисленням. Основою для творення цих метафор служать фізичні, математичні, хімічні, біологічні, астрономічні, медичні, правничі, фінансово-економічні, філософські, мистецькі (музичні, театральні, архітектурні) поняття. Серед метафор, до складу яких входить термін, особливе місце посідають індивідуально-авторські новотвори, за допомогою яких автор створює нові й оригінальні образи. Найчастіше метафоризованим компонентом у них стають іменники: атом істини; бродіння думок і почуттів; клітина імперії; формула поведінки. В окремих випадках таким компонентом є прикметник: абсолютний розум; анемічні смаки; літературний небосхил. Трохи ширше, у порівнянні з прикметниковими метафорами, представлені дієслівні метафори: всесвітня гармонія пульсує; дзвенить космос стоголосою молитвою. У таких метафоричних утвореннях проявляється характерна особливість Іваничукової манери письма.
9. Улюбленим засобом стилістичної виразності автора історичного жанру є порівняльні конструкції, об’єктом зіставлення у яких стають фізичні, математичні, хімічні, біологічні, географічні, астрономічні, медичні, правничі, фінансово-економічні, мистецькі (музичні, архітектурні) лексеми. Найчастіше серед цих номенів у складі порівнянь трапляються фізичні, математичні, хімічні, біологічні, астрономічні та медичні терміни. Зауважено, що спеціальні слова в різних порівняльних конструкціях зазнають семантичних перетворень двопланового характеру. В одних випадках зміст спеціального слова реалізується повністю, а в інших він нейтралізується, замінюється новими асоціаціями, на основі яких виникає вторинне значення слова.
В окрему групу було об’єднано порівняння, в основі яких лежить заперечення. Часто автор будує порівняння на базі фахового словосполучення. Елементи наукового стилю, які вжито у складі порівнянь, створюють у художньому мовленні письменника яскраву образність. Здатність Іваничука бути достовірним зумовлюється тим, що він вміє досконало стилізувати мову в науковій манері, добирати відповідні засоби наукового стилю, що є своєрідною та визначальною рисою індивідуального стилю письменника. Маємо підстави стверджувати, що наукова термінологія стала органічною складовою частиною словника історичних творів прозаїка.
10. Пишучи історичні твори, Р.Іваничук глибоко вникає в суспільні явища змальовуваної доби з проекцією на сучасність, тому для об’єктивного та реального відтворення цієї доби він користується елементами публіцистичного стилю, які дають йому змогу поєднувати минуле з сучасним. Аналіз художнього мовлення письменника показав, що з цього стилю в мову його романів увійшли суспільно-політична лексика та синтаксичні конструкції. Марковані елементи публіцистичного стилю яскраво простежуються в різних мовленнєвих ситуаціях. З їхньою допомогою автор правдиво і реально змальовує події конкретної історичної епохи, роздумує над важливими явищами сучасного суспільного життя українського народу та дає їм свою оцінку.
11. Суспільно-політична лексика, яка становить 15,4% від загальної кількості терміновживань, використана здебільшого у своєму прямому значенні і в художньому тексті стилістично забарвлюється. Семантичних змін зазнає цей пласт слів, коли вони використані в переносному значенні, у складі метафор: комуністичний бульйон; вік не пари й електрики.
12. Синтаксичними елементами публіцистичного стилю є експресивні сталі словосполучення, різні типи речень і навіть мікротексти стилізованого характеру. Експресивні сталі словосполучення, подекуди й речення, Роман Іваничук бере здебільшого з мови тоталітарного минулого і використовує як готові формули відповідно до своїх творчих задумів, сюжету творів, для досягнення сарказму: виконаємо і перевиконаємо”; покажемо світові перевагу нашого ладу”; крокуємо у світле майбуття”; наша наука найдосконаліша, бо вона озброєна передовим вченням” та інші.
13. Для художніх творів письменника характерні й різні типи речень, зокрема, речення зі словесною анафорою; речення, побудовані за моделлю запитання-відповідь”; окличні речення-гасла (серед них є речення з поданими у формі наказового способу часткою хай та дієсловами жити, згинути в 3-ій ос. однини, речення з вигуками слава, геть, ура). Прозаїк також любить створювати мікротексти стилізованого характеру, у яких яскраво виявляються ознаки публіцистики. Характерні риси цього стилю спостерігаємо й тоді, коли автор вживає лексеми Україна, батьківщина, незалежність, національна ідея, які є ключовими словами в його історичній прозі.
14. Аналіз елементів наукового і публіцистичного стилів в історичних творах Романа Іваничука дав змогу осмислити минуле, побачити його зв’язок із сучасністю, заглибитися в мовну індивідуальність автора, а також засвідчив, що письменник, користуючись багатими ресурсами національної мови, розширює її функціональні можливості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА
1. Абакумова Г.О. До питання про експресивність терміна // Мовознавство. 1981. № 3. С. 8587.
2. Азнаурова Э.С. Стилистическая функция как вторичная функция языка // Проблемы лингвистической стилистики: Науч. конф. Москва, 2628 марта 1969 г. М., 1969. С. 1012.
3. Андрусив С.Н. Историческая романистика Романа Иванычука и ее место в развитии жанра. Автореф. дисс. канд. филол. наук / АН УССР, Ин-т лит-ры им. Т.Г.Шевченко. К., 1987. 17 с.
4. Андрусів С.М. Пізнати свій народ, а в народі себе (у світі історичних творів Р.Іваничука) // Укр. літературознавство: Респ. міжвідомч. наук. збірник. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1989. Вип. 53. С. 141149.
5. Арешенков Ю.О. Класифікація функціональних стилів і вивчення стилістики у вищій та середній школі // Мовознавство. 1993. № 1. С. 4344.
6. Арешенков Ю.О. Стиль” як категоріальне поняття стилістичної науки // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов’янська філологія: Зб. наук. праць. Чернівці: Рута, 2001. Вип. 117118. С. 310.
7. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка: (Стилистика декодирования). М.: Просвещение, 1990. 301 с. Библиогр.: с. 296 298.
8. Бабич Н.Д. Практична стилістика: Збірник вправ. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1977. 155 с.
9. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови: Навч. посіб. Львів: Світ, 2003. 432 с.
10. Байбакова І.М., Казимира З.І. Взаємодія стилів наукової та художньої літератур // Вісник державного університету Львівська політехніка”. Львів: Львівська політехніка, 1996. № 308 . С. 9295.
11. Баранник Д.Х. Мовна структура публіцистичного стилю // Укр. мова і літ. в шк. 1978. № 8. С. 2734.
12. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 424 с.
13. Бахтин М.М. Слово в поэзии и в прозе // Вопросы литературы. 1972. № 6. С. 5485.
14. Бибик С.П. Офіційно-діловий стиль // Najnowsze dzieje jezyków slowiańskich: Українська мова / Uniwersytet Opolski Instytut Filologu Polskiej. Opole, 1999. С. 104116.
15. Білодід І.К. Вибрані праці: В 3 т. / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. К.: Наук. думка, 1986. Т. 3: Стилістика. 410 с.
16. Бічуя Н.Л. Горіння й незгорання // Дзвін. 2004. № 56. С. 130135.
17. Бічуя Н.Л. Розімкнуте коло слова або ж свято визнання: Роздуми про нові твори Р.Іваничука // Дзвін. 1995. № 5. С. 125130.
18. Благова Н.Г. Семантико-стилистический анализ научно-технических терминов в художественной речи // Вестник Ленингр. гос. ун-та. 1976. Вып. 1, № 2. С. 108115.
19. Бойко Н.І. Народження нових фразеологізмів / Укр. мова і літ. в шк. 1984. № 1. С. 3840.
20. Бойко Н.И. Функционирование профессионально-терминологической лексики в языке современной украинской художественной прозы: (Семантическая и стилистическая характеристика): Автореф. дисс. канд. филол. наук / Киев. гос. пед. ин-т им. А.М.Горького. К., 1984. 24 с.
21. Бондар М.В. Активні лексико-семантичні процеси в мові художньої прози кінця ХХ початку ХХІ століття: Автореф. дис. канд. філол. наук / Київ. нац. ун-т ім. Т.Г.Шевченка. К., 2004. 19 с.
22. Бондаренко І.І. Стиль і принципи його аналізу // Укр. мова і літ. в шк. 1982. № 10. С. 2632.
23. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посіб. К.: АртЕк” 1998. 192 с.
24. Брандес М.П. Стилистика немецкого языка: Учебник. 2-е изд., испр. и доп. М.: Высш. школа, 1990. 320 с.
25. Бублейник Л.В. Терміни в романі П.Загребельного Розгін” // Культура слова: Респ. міжвідомч. збірник. К.: Наук. думка, 1977. Вип. 13. С. 3542.
26. Буда В.А. Архаїзми як засіб творення історичного колориту в романі Р.Іваничука Журавлиний крик” // Актуальні питання розвитку мовознавства і літературознавства: Обл. наук.-практ. конф. Тернопіль, берез. 1990 р. Тернопіль, 1990. С. 2425.
27. Буда В.А. Лінгвостилістика сучасного історичного роману про добу козацтва (6090 рр. ХХ ст.) / Укр. науково-виробничий центр Рідна мова”, Тернопіл. держ. пед. ун-т ім. В.Гнатюка. К.: Рідна мова, 1998. 166 с. Бібліогр.: с. 153163.
28. Будагов Р.А. К вопросу о языковых стилях // Вопросы языкознания. 1954. № 3. С. 5467.
29. Будагов Р.А. Литературные языки и языковые стили. М.: Высш. школа, 1967. 376 с.
30. Бурківська Л.Ю. Лексика історичної прози Богдана Лепкого в контексті загальнолітературної та стилістичної норми: Автореф дис. канд. філол. наук / НАН України, Ін-т української мови. К., 2003. 23 с.
31. Валгина Н.С. Теория стилей русского языка: Учеб. пособ. для спец. 2027 Журналистика”. М.: Моск. полигр. ин-т, 1977. 75 с.
32. Васильева А.Н. Художественная речь: Курс лекций по стилистике для филологов. М.: Рус. яз., 1983. 256 с.
33. Ващенко В.С. Стилістика речення в українській мові: Учб. посіб. з стилістич. синтаксису. Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. держ. ун-ту, 1968. 158 с.
34. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові: Учб. посіб. для студентів філолог. фак. ун-тів. Х.: Вид-во Харк. ун-ту, 1958. Ч. 1. 228 с.
35. Вербицкая М.В., Миндрул О.С. Вопросы изучения стиля словесно-художественного творчества // Теория и практика изучения современного английского языка: Сб. статей. М.: Из-во Моск. гос. ун-та, 1985. С. 136145.
36. Вербицька О.А. Термін і метафоризація // Культура слова: Респ. міжвідомч. збірник. К.: Наук. думка, 1986. Вип. 30. С. 4044.
37. Взаємодія усних і писемних стилів мови / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні; М.А.Жовтобрюх, Г.М.Колесник, К.В.Ленець та ін. К.: Наук. думка, 1982. 180 с.
38. Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні; М.М.Пилинський, Н.Я.Дзюбишина-Мельник, К.В.Ленець та ін. К.: Наук. думка, 1990. 215 с.
39. Виноградов В.В. Итоги обсуждения вопросов стилистики // Вопросы языкознания. 1955. № 1. С. 6087.
40. Виноградов В.В. О языке художественной прозы: Изб. труды. М.: Наука, 1980. 360 с.
41. Виноградов В.В. Проблемы русской стилистики. М.: Высш. школа, 1981. 320 с. Библ.: с. 313316.
42. Винокур Г.О. О языке художественной литературы. М.: Высш. школа, 1991. 448 с.
43. Волкотруб Г.П. Практична стилістика сучасної української мови: Використання морфологічних засобів мови: Навч. посіб. К.: ТОВ ЛДЛ” 1998. 176 с.
44. Гайдученко Г.М. Семантико-стилістична характеристика хронологічно маркованої лексики (на матеріалі української історичної прози другої половини ХХ століття): Автореф. дис. канд. філол. наук / Нац. пед. ун-т. К., 1999. 19 с.
45. Гальперин И.Р. Речевые стили и стилистические средства языка // Вопросы языкознания. 1954. № 4. С. 7686.
46. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования / АН СССР, Ин-т языкознания. М.: Наука, 1981. 139 с. Библиогр.: с. 136138.
47. Голоюх Л.В. Порівняння як структурно-стилістичний компонент художнього тексту (на матеріалі сучасної історичної прози): Автореф. дис. канд. філол. наук / НАН України, Ін-т укр. мови. К., 1996. 20 с.
48. Голубка Т., Голубка С. Провісник національного відродження. Львів: Світ, 1999. 93 с.
49. Грицютенко І.Є. Естетична функція художнього слова. (В укр. прозі 3060-х рр. ХІХ ст.). Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1972. 180 с. Бібліогр.: с. 171179.
50. Гумилевская Е.Б. Использование элементов административно-юридического стиля во французской литературе // Проблемы лингвистической стилистики: Научн. конф. Москва, 2628 марта 1969 г. М., 1969. С. 4244.
51. Денисюк І.О. Мислячий історичний роман / Роман Іваничук. Яничари: Історичний роман. Львів: Каменяр, 1992. С. 514.
52. Дзюбишина-Мельник Н.Д. Конфесійний стиль // Najnowsze dzieje jezykow slowiańskich: Українська мова / Uniwersytet Opolski Instytut Filologu Polskiej. Opole, 1999. С. 184200.
53. Дзюбишина-Мельник Н.Д. Художній стиль як органічна складова онтогенезу мови особистості // Мова і культура нації: Регіон. наук.-практ. конф. Львів, 910 жовт. 1990 р. Львів: ЛДУ, 1990. С. 8688.
54. Дзюбишина-Мельник Н.Я. Ще один стиль української літературної мови // Культура слова: Респ. міжвідомч. збірник. К.: Наук. думка, 1994. Вип. 45. С. 1420.
55. Домбровський В. Українська стилістика й ритміка. Українська поетика. Мюнхен: Укр. Вільн. Ун-т, 1993. 169 с.
56. Донец Л.С. Особенности языка произведений исторического жанра (на материале призведений С.Скляренко, П.Загребельного, И.Кочерги. С использованием романов Ю.Смолича, А.Югова, В.Яна): Автореф. дисс. канд. филол. наук / Киев. пед. ин-т им. А.М.Горького. К., 1979. 21 с.
57. Дончик В.Г. Духовний вимір прози Р.Іваничука // Дивослово. 1999. № 5. С. 5456.
58. Дорожкіна Т.Н. Термин в художественном тексте // Русская речь. 1988. № 1. С. 3842.
59. Дорошенко С.І. Взаємодія наукового стилю з іншими функціональними стилями української мови (на рівні синтаксису) // Науково-технічний прогрес і мова: Респ. наук. конф. Житомир, жовт. 1976 р. Житомир, 1976. С. 5354.
60. Дослідження з граматики і граматичної стилістики української мови: Зб. наук. праць. Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. держ. ун-ту, 1977. 79 с.
61. Дроздовський В.П. Лінгвостилістичний аналіз прозового твору: Учб. посіб. Одеса: Вид-во Одес. держ. ун-ту, 1975. 48 с.
62. Дудик П.С. Розмовний стиль сучасної української літературної мови // Мовознавство. 1971. № 5. С. 312.
63. Дудик П.С. Стилістика української мови: Навч. посіб. К.: Вид. центр Академія”, 2005. 368 с.
64. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: (Стилістика та культура мови) / Ін-т укр. мови НАН України, Укр. науково-виробничий центр Рідна мова”. К.: Довіра, 1999. 431 с. Бібліогр.: с. 407416.
65. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. К.: Наук. думка, 1982. 210 с. Бібліогр.: с. 203208.
66. Єрмоленко С.Я. Стилістика сучасної української літературної мови в контексті слов’янських стилістик // Мовознавство. 1998. № 23. С. 2536.
67. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. К.: Наук. думка, 1987. 244 с. Бібліогр.: с. 241243.
68. Єрмоленко С.Я. Художній стиль // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В.М.Русанівський, О.О.Тараненко, М.П.Зяблюк та ін. К.: Вид-во Укр. енциклопедія”, 2000. С. 717718.
69. Ефимов А.И. Стилистика художественной речи. 2-е изд., доп. и перераб. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1961. 520 с.
70. Жанри і стилі в історії української літературної мови / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні; В.В.Німчук, В.М.Русанівський, І.П.Чепіга та ін. К.: Наук. думка, 1989. 288 с. Бібліогр.: с. 279280.
71. Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси. (Кінець ХІХ-початок ХХ ст.) / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. К.: Наук. думка, 1970. 303 с.
72. Жовтобрюх М.А. Науковий стиль української мови // Мовознавство. 1968. № 1. С. 313.
73. Жулинський М. Які ж виміри людської пам’яті? // М.Жулинський. Наближення: Літературні діалоги. К.: Дніпро, 1986. С. 197223.
74. Загнітко А.П. Лінгвістика тексту: Теорія і практикум. Наук.-навч. посіб. Донецьк: ДонНУ, 2006. 289 с.
75. Задорожний В. До проблеми розвитку конфесійного стилю сучасної української літературної мови // Сучасна українська богословська термінологія: від історичних традицій до нових концепцій: Всеукр. наук. конф. Львів, 1315 трав. 1998 р. Львів, 1998. С. 137145.
76. Закономірності розвитку українського усного літературного мовлення: Зб. статей. К.: Наук. думка, 1965. 312 с.
77. Зарицький М.С. Стилістика сучасної української мови: Навч.-метод. посіб. К.: ВКФ, 1999. 88 с.
78. Зарицький О. Культура мови сучасної історичної прози // Рад. літературознавство. 1982. № 9. С. 77.
79. Здоровега В.Й. У майстерні публіциста. Проблеми теорії, психології, публіцистичної майстерності. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1969. 179 с.
80. Зелінська Н.В. Засоби інтелектуалізації сучасного наукового стилю // Мова і культура нації: Регіон. наук.-практ. конф. Львів, 910 жовт. 1990 р. Львів, 1990. С. 4346.
81. Зелінська Н.В. Поетика приголомшеного слова: Українська наукова література ХІХ початку ХХ ст. Львів: Світ, 2003. 351 с. Бібліогр.: с. 320351.
82. Зелінська Н.В. Який він, науковий стиль?” // Культура слова: Респ. міжвідомч. збірник. К.: Наук. думка, 1990. Вип. 38. С. 1317.
83. Иванова Л.П. Стили языка и стили речи в их соотношении // Стилистика текста в коммуникативном аспекте: Межвуз. сб. науч. трудов. Пермь: Перм. гос. ун-т, 1987. С. 5358.
84. Ільницький М.М. Людина в історії: (Сучасний український історичний роман). К.: Дніпро, 1989. 356 с.
85. Ільницький М.М. Містерія Йорданської ночі // Слово і час. 2003. № 6. С. 3743.
86.&nb