СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА ЗАПОЗИЧЕНЬ ЯК ДЖЕРЕЛО ІСТОРИКО ЛЕКСИКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ (у контексті творів Д. Наливайка та пам’яток ХІ – першої половини XVII ст.)

brief description

Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

Гонтарук Лариса Володимирівна

УДК 811.161.2’373.45 10/16”

СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА ЗАПОЗИЧЕНЬ ЯК ДЖЕРЕЛО ІСТОРИКО‑ЛЕКСИКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
(у контексті творів Д. Наливайка та пам’яток
ХІ першої половини XVII ст.)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Бацевич Флорій Сергійович,
доктор філологічних наук, професор

Львів 2008

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 2
ВСТУП . 4
РОЗДІЛ 1. СЕМАСІОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ . 16
1.1.Стан вивчення українсько-польських мовних контактів
у слов’янському мовознавстві .. 16
1.2. Словник як джерело семасіологічних досліджень. 29
1.3. Контекст дослідження і його складові 38
1. 4. Синтагматичні та парадигматичні зв’язки як міні-контексти.. 50
Висновки до розділу 1. 53
РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИЧНІ ПРОЦЕСИ В ЗАПОЗИЧЕННЯХ ІЗ ОЦІННИМ ЗНАЧЕННЯМ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ХVІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVII ст. (У КОНТЕКСТІ ТВОРІВ Д.НАЛИВАЙКА ТА ПАМ’ЯТОК ХІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVII ст.) 56
2.1. Семема ‘доброчесність, чеснота’.. 56
2.2. Семеми ‘позитивні моральні та інтелектуальні риси’
(форма множини) і ‘позитивна моральна чи інтелектуальна риса’
(форма однини) 102
2.3. Виділення нових ЛСВ із семеми ‘позитивна моральна
чи інтелектуальна риса’ 120
2.3.1. Семема ‘дівоча невинність, незайманість, честь’ та
її відтінок ‘стриманість у плотських бажаннях, невинність, незайманість, честь’ 112
2.3.2. Семема ‘сміливість, мужність, героїзм’. 136
2.3.3. Семема ‘побожність, праведність, святість’
(граматична форма як засіб зміни лексичного значення).. 154
Висновки до розділу 2 192
ВИСНОВКИ 197
ДОДАТКИ . 203
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . 280

ВСТУП

Лексико-семантичний рівень найбільш динамічна підсистема в структурі мови, оскільки саме тут безпосередньо віддзеркалюються зміни, що відбуваються у реальному світі, а також у внутрішньому світі людини. Завдяки відкритості лексика кожної мови завжди налаштована на появу інновацій; у ній існують реальні можливості до постійного поповнення, зокрема, шляхом запозичень. Свідчення цього активні зміни в лексиці української писемної мови XVI першої половини XVII ст., які не зводяться до окремих інновацій, а творять цілісність, що відбиває глибоку перебудову стилістики мови, формування норм літературної мови того періоду.
Актуальність теми. Проблеми, які розглянуто в дослідженні, стосуються діахронної лексикології (в широкому розумінні), яка, окрім опису історії словника, вивчає також вплив інших мов на лексичні засоби певної мови в різні періоди її розвитку. В історії досліджень, присвячених формуванню української писемної мови XVI першої половини XVII ст., питання взаємозв’язків української мови з іншими слов’янськими не нове, однак не є широко висвітлене і глибоко досліджене. Зокрема, до маловивчених питань з огляду на недостатність досліджень у цій ділянці належить проблема функціонування полонізмів в українській писемній мові XVI першої половини XVIІ ст.
На незадовільний стан вивчення цих питань свого часу вказували Л.Булаховський [8][1], В.Виноградов [15, 83][2], С.Кохман [146, 5, 7][3]. З того часу ситуація в українській лінгвістиці суттєво не змінилася. Дослідник польсько-українських мовних контактів і нині стикається з труднощами. Найважливіші з них: а) відсутність завершеного видання «Словника української мови XVI першої половини XVIІ ст.», а також повних історичних словників з інших періодів української мови; б) недостатньо опрацьовано теоретичні питання щодо лексики в українській мові XVI першої половини XVIІ ст.; в) комплексно не вивчено лексико-семантичні процеси у сфері запозичень XVI першої половини XVIІ ст., які мають важливе значення для розв’язання низки історико-лексикологічних, етимологічних і текстологічних проблем. Крім того, твори Д.Наливайка визначного діяча Острозької академії, культурного діяча першої чверті XVII ст., у творах якого відобразився процес заміни церковнослов’янської системи запозичень на західнослов’янську, ще не були предметом дослідження мовознавців, у тому числі в аспекті адаптації полонізмів до системи української мови.
Діяльність Д. Наливайка відповідає загальному контексту Острозького культурного центру. Надаючи великого значення церковнослов’янщині як мові літургії, богословія і вищих верств” культури, острозькі видавці (Г.Смотрицький, Х. Філалет, Д. Наливайко та ін.) стали на шлях паралельного культивування простої” мови як засобу освіти, публіцистики, поточного літературного вжитку [57, 388][4]. Цією мовою Д. Наливайко писав різні за обсягом праці (оригінальні та перекладні): передмови до «Часослова» (1602 р.), «Октоїха» (1604 р., Дермань) і до «Лікарства на оспалий умисл чоловічий» (1607 р., Острог); вірші до «Лікарства »[5], плач «Лямент дому княжат Острозьких»[6] (1604 р. , Дермань), переклади творів Й.Златоустого «Лікарство на оспалий умисл чоловічий», «О слові Давида пророка» та твору В.Великого «Тестамент»[7] (1607 р., Острог), переклади сентенцій із Біблії та творів Отців церкви «Лекції словенськії Златоустого от Бесід євангельських от ієрея Наливайка вибраниє» (перед 1627 р., Острог)[8].
У виборі текстів для перекладу Д. Наливайко слідував традиції. Роботи Йоана Златоустого та інших Отців церкви займали чільне місце серед богословських праць, які перекладалися та редагували в монастирях, міських церковних школах та магнатських резиденціях [57, 56][9]. Однак ці переклади були переважно церковнослов’янською мовою, Д.Наливайко ж перекладав їх ще й на просту руську” мову. Богословських праць, написаних українською мовою, в Україні того періоду було небагато [57, 175][10]. У такого типу стародруках українські тексти становлять переважно передмови, посвяти на герб чи звернення до читача. До видрукуваних українською мовою богословських пам’яток того часу належать «Євангеліє учительнеє» П.Могили (1637 р., Київ), «Євангеліє учительнеє» (1616 р., Єв’ю), «Тріодь пісна» 1627 р., частина твору «Бесіди на діяння святих апостолів» (1624 р., Київ), що містить два тексти українською мовою: «Омілія і Наука» та «Слово албо Наука», а також переклади Д. Наливайка творів Йоана Златоустого та Василія Великого. У такому контексті стає зрозумілою вагома роль його діяльності у процесі витворення української богослужбової, а звідси і писемної мови XVI першої половини XVII ст.
Характерним для Д. Наливайка було те, що він писав один і той же твір паралельно українською та церковнослов’янською мовами (ця особливість стала вирішальною при виборі вказаних текстів і зумовила специфіку аналізу матеріалу: для правильної семантизації лексеми в українській беремо до уваги її відповідник у церковнослов’янській частині). Така побудова творів була новаторською. До нього спроба паралельного подання церковнослов’янського тексту і його перекладу на мову просту” була здійснена, ймовірно, на початку 70-х років ХVІ ст. лише в Євангелії В.Тяпинського [69, 5-21[11]; 57, 104[12]]. У 1604 р. Д. Наливайко надрукував у Дермані книгу «Октоїх», де паралельно церковнослов’янською і тогочасною українською книжною мовами була написана передмова; 1607 р. в Острозі він видав книгу «Лікарство на оспалий умисл чоловічий», а перед 1627 р. «Лекції словенськії Златоустого от Бесід євангельських от ієрея Наливайка вибраниє», усі частини яких мають церковнослов’янський та український тексти.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з комплексною науковою темою кафедри загального мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка «Семантика, синтактика і прагматика одиниць мови в синхронії та діахронії»; керівник теми проф. Ф. Бацевич (№ держреєстрації 0103U005927).
Об’єкт і предмет дослідження:
Об’єктом дослідження у роботі є запозичена з польської мови в українську XVI першій половині XVII ст. оцінна лексика на тлі питомої та засвоєної в попередні періоди церковнослов’янської лексики. Вибір об’єкта дослідження зумовлений декількома факторами: а) це найчастотніша лексика в богословських творах, оскільки тут вона виражає християнські світоглядні позиції найважливіші в літературі такого типу, а, отже, найчастотніша в писемній мові XVI першій половині XVII ст., адже книги богословського змісту становлять основну книжкову продукцію цього періоду. За спостереженнями Г. Гугенейма, абстрактна лексика (у тому числі й оцінна) навіть у сучасних текстах найчастотніша [39, 299305][13]; б) аналіз цих елементів словника важливий також тому, що запозичена оцінна лексика має властивість активніше просуватися з периферії до центру семантичного поля, аніж назви, пов’язані з найближчим фізичним оточенням (їжа, одяг, предмети щоденного вжитку тощо) [183, 6][14], а значить, вони швидше стають елементами системи.
Предметом дослідження є семантичні процеси в запозиченій лексиці та парадигматичні й синтагматичні зв’язки слів 10-ти семантичних полів (5 у Розділі 2 і 5 у Додатку А), центральною одиницею яких є полонізм цнота (у церковнословянській мові його відповідник добродhтєль). Ці зв’язки розглянуто в трьох аспектах: а) в українській; б) в польській (при необхідності чеській, білоруській, російській та латинській); в) в церковнослов’янській і старослов’янській лексичних системах.
Центральною одиницею аналізованих семантичних полів є полонізм цнота. Його синтагматика й парадигматика розбудовані, оскільки ця лексема виражає у богословській літературі найважливіше поняття ‘достоїнство, чеснота’, яке через гіперо-гіпонімічні відношення пов’язане зі значною кількістю інших понять. Тому для семантичної структури лексеми цнота як абстрактної значеннєвої одиниці характерна наявність значної кількості семем і сем, що зумовлює численні зв’язки зі словами різних семантичних полів (наприклад, семема ‘доброчесність, чеснота’ синонімний ряд: цнота, годность, достоиность, достоинство, честь, шляхєцтво, учтивость; семема ‘побожність, праведність, святість’ синонімний ряд: цнота, побожность, набожность, справедливость, чистость). До аналізу в Розділі 2 і Додатку А залучено 143 одиниці (див. Додаток Б).
Джерельною базою стали пам’ятки ХІ XVIІ ст., написані мовою періоду Київської Русі, церковнослов’янською, українською, білоруською, російською, польською, чеською мовами. Окрему групу (нечисленну) становлять пам’ятки різних слов’янських народів, написані старослов’янською мовою ІХ Х ст. Такі широкі часові та просторові рамки дали змогу простежити найважливіші процеси, зумовлені проникненням окремих польських лексем в українську мову, встановити час функціонування запозичень, валентність цієї лексики і семантичні процеси, які відбувались у значеннєвій структурі конкретних слів.
Матеріал дослідження дібрано з богословських творів Д. Наливайка, його віршованих творів різних жанрів: плач, епіграми та ін.; з українських та польських пам’яток XVI першої половини XVIІ ст., а також із різних історичних словників, наприклад: «Словник староукраїнської мови XIV XV ст.»; «Словник української мови XVI першої половини XVII ст.»; «Słownik staropolski», «Słownik polszczyzny XVI wieku»; «Slovnik staročeský»; «Staročeský slovnik»; «Гістарычны слоўнік беларускай мовы»; «Словарь русского языка XI XVII вв.»; «Slovnik jazyka staroslovénského»; «Словарь древнерусского языка (XI XIV вв.)»; «Материалы для словаря древнерусского языка» І. Срезневського; «Словарь церковно-славянского и русского языка», а також Картотек «Словника української мови XVI першої половини XVII ст.» і «Słownikа polszczyzny XVI wieku». Допоміжний матеріал залучався зі «Словника української мови» в 11-ти томах, «Словаря української мови» за редакцією Б.Грінченка, «Словаря современного русского литературного языка» в 17-ти томах, «Толкового словаря» В. Даля, «Słownikа języka polskiego» в 11-ти томах; «Słownikа języka polskiego» С.Лінде в 6-ти томах.
Мета роботи виявити й експлікувати семантичну структуру запозиченої з польської мови в українську ХVІ першої половини XVII ст. оцінної лексики 10-ти семантичних полів, центральною одиницею яких є слово цнота, а також процеси, що відбувалися в семантичних структурах запозичених лексем.
Для досягнення поставленої мети сформульовані такі завдання:
1) виявити польські запозичення у текстах Д. Наливайка;
2) встановити першу фіксацію полонізму в українській мові і його слова-відповідника в польській мові; визначити функціональні можливості полонізму та його частотність в українській мові ХVІ першої половини ХVII ст., а також значимість слова-відповідника і ступінь розповсюдження в польській мові XІV XVI ст.;
3) експлікувати семантичну структуру запозичення;
4) порівняти значеннєву структуру запозиченого в українську мову слова із семантичною структурою польської лексеми-відповідника, а також із семантичною структурою церковнослов’янської чи старослов’янської лексеми-відповідника;
5) визначити семантичні процеси, які відбувалися у значеннєвій структурі запозиченого слова, з’ясувати хронологічні рамки цих процесів та їх причину, а також виявити семантичні компоненти в значеннєвій структурі запозичених лексем, що з’явилися під впливом польської мови, на ґрунті української мови або є проявом особливостей мовлення (ідіостилю) Д.Наливайка.
Методи аналізу. У дослідженні використано описовий метод, а саме прийом контекстного аналізу, прийоми порівняльно-історичного методу, зокрема, прийом хронологізації; прийом просторової та часової локалізації мовних фактів; порівняльно-зіставний метод (при зіставленні мов основою порівняння вибираємо запозиченння в українській частині творів Д.Наливайка); прийом семантичного поля, методику компонентного аналізу; окремі кількісні та статистичні прийоми. Враховано також широкий контекст культури (функціонування слова в богословському тексті доволі часто зумовлює появу в його семантичній структурі нових семем та сем, порівняно з текстами світського характеру), а також зовнішній та вертикальний контексти (вертикальний контекст у роботі контекст богословської літератури, куди належать більшість творів Д. Наливайка, які збереглися).
Зміну значень у вибраній для аналізу групі лексики української писемної мови XVI першої половини XVII ст., згідно з порівняльним методом, досліджуємо з урахуванням взаємних польсько-українських впливів, а також впливу мов, що перебувають з ними у тісних контактах, тобто, старобілоруської та старочеської. Оскільки найчастіше об’єктом аналізу є перекладні тексти, то й церковнослов’янська мова як предмет перекладу (а звідси, і старослов’янська) також залучена до порівняння.
Наукова новизна отриманих результатів. У праці показано шляхи розбудови семантичної структури запозичення в межах лексичної системи української мови XVI першої половини XVII ст. на тлі семантичних процесів попередніх етапів розвитку лексичної системи. Вперше в українській історичній лексикології зосереджено увагу на взаємодії запозичень різного періоду (а саме, старослов’янізми, церковнослов’янізми з одного боку полонізми, чехізми з другого) в українській писемній мові XVI першої половини XVII ст. У зв’язку з цим аргументовано роль української актової мови XІV XV ст. у засвоєнні запозичень і розбудові їхніх семантичних структур. Уперше в українському мовознавстві здійсненно лінгвістичний аналіз творів Д.Наливайка, а також висловлено припущення щодо часу написання церковнослов’янської частини «Лhкарства», «О словh Давыда», «Тєстаменту».
Теоретична цінність результатів дослідження полягає у тому, що вони уточнюють шляхи адаптaції запозичень до лексичної парадигми української мови, а також вектори заміни церковнослов’янської системи запозичень на західноєвропейську (за участю і посередництвом польської мови). У праці обґрунтовано семантичний контекст запозичень в українській мові XVI першої половини XVII ст. Результати також засвідчують, що при вивченні запозичень потрібно розглядати не окремі слова, а семантичні групи запозичених слів і їхнє місце у відповідній лексико-семантичній групі української мови: слово з певної лексико-семантичної групи входить у систему мови-реципієнта не як одиничний елемент, а як член лексико-семантичної групи у всій сукупності компонентів [порівн. 98, 16[15]; 84, 64][16].
Практичне знaчення. Детальний семантичний аналіз окремих лексем можуть використати автори «Словника української мови XVI першої половини XVII ст.» для укладання чи уточнення певних словникових статтей (результати вже були враховані при укладанні словникової статті добродhтель, а саме при виділенні значення ‘позитивні вчинки’ [308, 8, 55][17]. Результати дослідження можуть бути використані при написанні підручника з історичної лексикології або з історії української мови для студентів вищих навчальних закладів, а також у спецкурсах і спецсемінарах для студентів філологічного факультету. Зокрема, дані дослідження автор використовує в курсі «Вступ до мовознавства» (тема «Семантичні процеси: розширення, звуження, зміщення значень слова»), а також у лекційному курсі «Семантика».
Особистий внесок здобувача. Результати та висновки дисертації здобувач отримав самостійно. Усі статті написано одноосібно.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, включені до дисертації, автор виголошувала особисто на міжнародних конференціях (VІІІ Міжнародний славістичний колоквіум. Львів, 2022 травня 1999 р.; Х Міжнародний славістичний колоквіум. Львів, 1618 травня 2001 р.; ХІІ Міжнародний славістичний колоквіум. Львів, 2123 травня 2003 р.; ХV Міжнародний славістичний колоквіум. Львів, 1618 травня 2006 р.; Міжнародна конференція, присвячена 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті. Львів, 1999 р.; Українська мова в часі і просторі. Львів, 1112 листопада 2004 р.), на Всеукраїнській науковій конференції (Лукія Гумецька: незабутні імена української науки. Львів 89 лютого 2001 р.); ХVІІ Міжнародний славістичний колоквіум. Львів, 1517 травня 2008 р.; на засіданні НТШ, на звітних наукових конференціях Львівського національного університету імені Івана Франка (19952007) та неодноразово обговорювалися на наукових семінарах кафедри загального мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка (19952007).
Публікації. Матеріали дисертації опубліковано в одинадцяти статтях як у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України, так і в інших збірниках наукових праць:
1. Гонтарук Л. В. Із спостережень над мовою творів Д.Наливайка (поява неологізмів та явище іррадіації синонімів) / Л. В. Гонтарук // Вісник Львів. ун-ту. Серія філологічна / Л. В. Гонтарук. Львів: Вид-во Світ., 1995. Вип. 25. С. 5058.
2. Гонтарук Л. В. Семантичні процеси у полонізмі цнота в українській мові XVII ст. (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л. В. Гонтарук // Проблеми слов’янознавства / Л. В. Гонтарук. Львів: Ін-т славістики Львівського нац. ун-ту. ім. І. Франка, 2000. Вип. 51. С. 167173.
3. Гонтарук Л. В. Семема ’дівоча невинність, незайманість, честь’ у семантичній структурі лексеми цнота (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л.В. Гонтарук // Вісник Львів. ун-ту. Серія філологічна / Л. В. Гонтарук. Львів: Львівський нац. ун-т. ім. І. Франка, 2000. Вип. 29. С. 128137.
4. Гонтарук Л. В. Семантичні процеси у старослов’янізмі добродhтєль у мові XVII ст. (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л. В. Гонтарук // Історична українська та діалектна лексика / Л.В. Гонтарук. Львів: Ін-т українознавства ім І.Крип’якевича, 2003. Вип. 4. С. 151159.
5. Гонтарук Л. В. Парадигматика полонізму цнота у значенні ’доброчесність, чеснота’ в українській мові ХVІ першої половини ХVІІ ст. / Л. В. Гонтарук // Проблеми слов’янознавства. / Л. В. Гонтарук. Львів: Ін-т славістики Львівського нац. ун-ту. ім. І. Франка, 2003. Вип. 53. С. 164184.
6. Гонтарук Л. В. Роль оцінного компонента в семантичній структурі слова / Л. В. Гонтарук // Вісник Львів. ун-ту. Серія філологічна / Л.В.Гонтарук. Львів: Львівський нац. ун-т. ім. І. Франка, 2003. Вип. 30. С. 160171.
7. Гонтарук Л. В. Характер запозичень із польської мови в українську ХVІ першої половини ХVІІ ст. / Л. В. Гонтарук // Проблеми слов’янознавства / Л. В. Гонтарук. Львів: Ін-т славістики Львівського нац. ун-ту. ім. І. Франка, 2004. Вип. 54. С. 78103.
8. Гонтарук Л. В. Українська семема в значеннєвій структурі полонізму цнота в українській лексиці поч. ХVІІ ст. (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л. В. Гонтарук // Вісник Львів. ун-ту. Серія філологічна / Л. В. Гонтарук.‑ Львів: Львівський нац. ун-т. ім. І. Франка, 2004. Вип. 34. С. 7478.
9. Гонтарук Л. В. Роль творчості Д. Наливайка у процесі витворення нової української літературної мови XVI першої половини XVII ст. / Л.В.Гонтарук // Україна в минулому / Л. В. Гонтарук. КиївЛьвів: Вид-во НАН України. Ін-т української археографії, 1994. Вип. 5. С 7684.
10. Гонтарук Л. В. Із історії української лексики першої чверті XVII ст.: проблеми запозичень (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л. В. Гонтарук // Українська філологія: школи, постаті, проблеми. Зб. наук. праць Міжнародної конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті / Л. В. Гонтарук. Львів: Вид-во Світ, 1999. Ч. 2. С. 1017.
11. Гонтарук Л. В. Із історії української лексики першої чверті XVII ст.: спросний та його похідні (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л. В. Гонтарук // Мовознавчі студії (збірник НТШ) / Л. В. Гонтарук. Львів: НТШ, 2002. С. 5877.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної наукової літератури (201 наймену­вань) та списку використаних словників та джерел (145 найменувань), додатку А і Б. Загальний обсяг дисертації становить 321 сторінку, з яких 202 сторінки основного тексту.
У Додатку А подано аналіз значень, які в українській мові ХVІ першої половини ХVІІ ст. виражалися за допомогою лексеми цнота та її синонімів. Цей матеріал долучений до основного тексту дисертації для підтвердження закономірностей лексико-семантичних процесів, які висвітлено в основному тексті дисертації, а також для підтвердження загальних висновків.
Додаток Б містить перелік лексем (143 одиниці) і синтаксичних конструкцій, залучених до аналізу семантичних процесів у сфері запозичень, а також парадигматичних і синтагматичних зв’язків лексем

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Семантичним контекстом для запозичень із польської мови в українську XVІ першої половини XVІІ ст. є як певне семантичне поле мови-реципієнта, в яке входить нова лексема, так і її відповідник у мові-джерелі (польській мові), а також відповідник у старослов’янській чи церковнослов’янській мовах, що впродовж попередніх століть були активними постачальниками значної кількості запозичень, які часто обслуговували одну й ту ж сферу функціонування (церковну) і виражали ті ж поняття, що й пізніше засвоєні полонізми.
2. У XVІ першій половині XVІІ ст. українська мова запозичувала не лише польські слова, а й функціональн-семантичні потенції даних лексем, які дублювали українську функціональну систему, оскільки полонізми не тільки зберігали тривалий зв’язок із польськими вихідними словами на рівні їхньої семантичної структури, а й «затягали» в українську систему парадигматику на рівні синонімії (цнота, справа, дhло, оучинокъ, обычай cnota, sprawa, dzielo, uczynek, obycżaj; цнота, розuмъ, наоука cnota, rozum, nauka та ін.) й антонімії (цтотагрhхъ, cnotagrzech; цнотавыстuпокъ, cnotawystępek; добротьзлость, dobroćzłość; цнотанецнота, cnotaniecnota; цнотаспросность, cnotasprosność та ін.). Саме це розкриває характер поведінки запозиченого із близькоспорідненої мови слова за умови домінування мови-реципієнта. Зіставлення часу формування синонімних зв’язків між запозиченнями із польської мови в мові-джерелі та українській мові дає підстави констатувати швидкий плин процесів аналогії в українській мові, що вказує на тісні контакти цих літературних мов із чіткою спрямованістю: польське → українське. Польська мова впливала не лише на лексичну, а й на граматичну систему української мови, зокрема, синтаксис, що спостерігаємо на прикладі функціонування в українських пам’ятках аналізованого періоду польських конструкцій: атрибутивних (святаj цнота święta cnota; цнота доушєвнаj cnotу duchownе; цнота вєликая wielka cnota; цноты побожныє cnota pobożna, цнота панєнска cnota panienska; цнота покоры cnotа pokory; чистости цнота сnota czystośći та ін.), тавтологічних (цнота и побожность cnota a pobożność; цноты и оучинкы добрыє cnoty i dobre uczynki, цнота и дhлность cnota і dźielności та ін.). На ґрунті польських моделей були створені також питомі синтаксичні конструкції, що свідчить про високий ступінь засвоєності польських моделей і лексем (свhтлаj цнота, досконалаj цнота, марсобыстра цнота, дhлна цнота та ін.).
3. Проаналізовані польські запозичення, які ввійшли до словника української мови впродовж XIV першої половини XVII ст., у XVI першій половині XVII ст. розбудовували семантичну структуру в різних напрямах: 1) шляхом аналогії до семантичної структури вихідних польських лексем (семеми ‘моральні та інтелектуальні риси’, ‘вчинки, дії’, ‘дівоча невинність, незайманість, честь’, ‘позитивна корисна риса чи ознака (про тварин)’, ‘мужні вчинки, героїчні подвиги’ та ін), що свідчить про неперервний і тісний контакт цих мов; 2) шляхом засвоєння питомих українських семем (семема ‘зиск, вигода, користь’ та її відтінок ‘допомога підмога, підтримка’, ‘стриманість у плотських бажаннях, невинність, незайманість, честь’, ‘любов’), що вказує на адаптацію до української лексичноє системи; 3) унаслідок процесу аналогії до семантичної структури старослов’янської або церковнослов’янської лексеми-відповідника чи синоніма (доброта ‘краса, досконалість, висока якість (про неживі предмети)’; цнота ‘краса, досконалість, висока якість (про неживі предмети)’).
З мови-джерела в мову-реципієнт, як правило, спочатку переходило найтиповіше значення. При запозиченні в українську мову нерідко дублювалася семна система полонізму (семема ‘вчинки, дії, що відповідають Заповідям Божим’ вербально виражені семи: укр. давати оубогомоу &лмоужноу; пол. szczodrobliwość darowania, być ialmużnikiem; семема ‘позитивні моральні та інтелектуальні риси’ вербально виражені семи: укр. покора, послuшєнство, вhра, набожєнство, надhя, милость, любовъ, мuзство (мuжность), мuдрость, ростропность, мhрность, встрємєжливость, повстjгливость, справєдливость, чистость, правда, встыдъ; пол. pokora, posłuszeństwo, wiara, bojaźń Boża, nadzieia, miłość, męstwo, mądrość, rostropność, mierność, wstrzymywałość, sprawiedliwość, czystość, prawda, wstyd).
За аналогією до їхніх польських відповідників, семантична структура запозичених оцінних лексем (цнота, шляхецтво та ін.) членувалася на семантичні площини: ‘християнське/світське’, які визначали або конкретизували семне наповнення цих структур. Крім того, з польської мови переходили семантико-граматичні моделі (модель зміни лексичного значення внаслідок зміни граматичного значення однина/множина: цнота, побожность ‘побожність, праведність, святість’ цноти, побожности ‘позитивні моральні та інтелектуальні риси, що відповідають Заповідям Божим’, ‘вчинки, дії, що відповідають Заповідям Божим’, ‘християнська доброчесність, чеснота’).
4. В українській мові полонізми впливали на системні відношення церковнослов’янських запозичень ХІ ХVІ ст., витісняючи останні зі вжитку (стсл. польза пол. пожитокъ, цнота; стсл. благовhрьствиє, благовhриє, благочьстиє, благоговhниє, правовhриє, правовhрство, православиє, правословиє, цсл. благобо&знь~, благобо&зньство, благочьстиви~, богобо&зньство, богобо&ни~, боговhри~ пол. побожность, боjзнь Божаj, уцтивость, встыдливость, ч. набожность, справєдливость; стсл. добродhтєль, добрость, цсл.добротворени~ пол. доброть, цнота; цсл. цhломудрhє пол. цнота та ін.).
Творення нових значень у семантичній структурі церковнослов’янізмів (добродhтєль) на ґрунті української мови відбувалося значно простіше, аніж формування питомих українських значень у семантичній структурі полонізмів (цнота), оскільки природного носія церковнослов’янської мови не було, а польської був. Це зумовлювало й різний характер відношень між церковнослов’янською й українською та українською і польською мовами у XVI першій половині XVII ст.
5. У лексичній системі української мови XVI першої половини XVII ст. слово цнота вживали, передовсім, для називання понять, пов’язаних із моральним станом чи вчинками, що відповідають Божим Заповідям. Значення, які входили в семантичну структуру аналізованої лексеми для виконання цієї функції, часто виникали внаслідок процесу аналогії до семантичної структури польського слова.
6. Спостереження за витісненням церковнослов’янської лексики польською дає підстави зробити висновок, що актова мова XIV XV ст. мала великий вплив на формування української писемної мови XVI першої половини XVII ст., оскільки найчастіше долю церковнослов’янських слів у цій писемній мові вирішував факт їхньої наявності чи відсутності в діловій мові попереднього періоду. Відсутність лексем із старослов’янської та церковнослов’янської мов в актовій мові XIV XV ст. або зумовлювала повний їх вихід зі словника української писемної мови наступного періоду, або суттєво зменшувала частотність уживання цих слів у той час. Одночасно полонізми, адаптовані актовою мовою, в українській мові XVI першої половини XVII ст. збільшують семантичне навантаження і функціональні можливості.
7. Мова творів Д. Наливайка повною мірою віддзеркалює процеси, характерні для української писемної мови XVI першої половини XVII ст., що свідчить про активну участь цього культурного і церковного діяча в загальноукраїнському процесі створення української писемної мови.
Лексичне наповнення і синтаксичні конструкції української частини творів Д. Наливайка «Лhкарство», «О словh Давыда», «Тєстамент» дають підстави стверджувати, що зразком для цих перекладних текстів був західнослов’янський (ймовірно, польський) текст.
Процеси в семантичній структурі церковнослов’янських відповідників полонізму цнота вказують на час перекладу церковнослов’янської частини творів Д. Наливайка «Лhкарство», «О словh Давыда», «Тєстамент»: XVI початок XVII ст. (слово мhнство, семантичні процеси в значеннєвій структурі лексем исправити, добродhтєль; лексико-семантичні варіанти: ‘вчинки, дії’, ‘сміливість, мужність, героїзм’, ‘любов’, ‘мудрість, розум’).
8. Детальне вивчення процесів, що відбуваються в семантичній структурі запозичення дають змогу:
а) з’ясувати, яке значення, як правило, запозичується першим: найтиповіше чи менш типове;
б) розкрити характер взаємодії мови-реципієнта та мови-джерела:
тісні чи нетісні контакти;
спрямованість впливу;
вивчити обсяг впливу на лексико-семантичний рівень: чи дублюється лише семемна структура запозичення, а чи також його семна будова. За останньої умови обсяг впливу більший;
з’ясувати екстралінгвальні чинники, що впливають на семантичну структуру слова;
в) з’ясувати час написання пам’ятки;
г) виявити й експлікувати тісний зв’язок семантики з граматикою.
9. Вивчення парадигматичних зв’язків запозиченого слова у межах семантичного поля дозволяє:
а) з’ясувати ступінь впливу мови-джерела на мову-реципієнт. На це вказують:
кількісне співвіднесення запозичень до питомої чи раніше запозиченої лексики;
поведінка запозичення у семантичному полі;
б) з’ясувати характер взаємодії різних стилів української мови у діахронії.
10. Вивчення парадигматичних зв’язків запозиченого слова у межах семантичного поля переконливо засвідчує, що слово з певної лексико-семантичної групи запозичується не як одиничний елемент, а як член лексико-семантичної групи, що входить у мову-реципієнт у всій сукупності компонентів.
11. Аналіз синтагматики запозиченого слова допомагає з’ясувати:
а) обсяг впливу мови-джерела на мову-реципієнт, а саме, чи вплив розповсюджувався лише на лексичну систему, чи й на граматичну;
б) ступінь засвоєння запозиченого слова, а саме, чи відтворюються тільки синтаксичні моделі мови-джерела, чи творяться й питомі конструкції, що, власне, й вказує на високу міру засвоєння запозичення.
12. Вивчення процесів, що відбувалися в семантичній структурі запозиченої оцінної лексики дозволило детальніше з’ясувати методи та прийоми виділення значення слова з високим рівнем абстрактності, семантичні межі якого розмиті.
13. Вивчення семантичної структури запозичених лексем через застосування методу широкого контекстного аналізу виявило приховані процеси, які не мають яскраво вираженого характеру, наприклад: витіснення полонізмами в українській писемній мові XVI першої половини XVII ст. церковнослов’янізмів, дублювання з мови-джерела не тільки семемних структур вихідного слова, а й семних систем, а також встановити значення слів із розмитими, нечіткими семантичними структурами, які характерні для аналізованої оцінної лексики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. ЛІТЕРАТУРА
1. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика: синонимические средства языка / Апресян Ю. Д. Москва,: Изд-во Восточная литература, 1995. Т. 1. 472 с.
2. Арбекова Т. И. Лексикология английского языка (практический курс) / Арбекова Т. И. Москва: Изд-во Высшая школа, 1977. 240 с.
3. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений (оценка, событие, факт) / Арутюнова Н. Д. Москва: Наука, 1988. 339 с.
4. Батюк Л. І. Спостереження над морфологічними особливостями літопису Самовидця / Л. І. Батюк // Дослідження з української мови / Л.І.Батюк. Київ: АН УРСР. Ін-т. мовознавства ім. О. Потебні, 1958. С.3955.
5. Батюк Л. І. Лексика літопису Самовидця / Л. І. Батюк // Дослідження і матеріали з української мови / Л. І. Батюк. Київ: Вид-во АН УРСР, 1959. Т.1. С. 2436.
6. Батюк Л. І. Із спостережень над фразеологією літопису Самовидця / Л. І. Батюк // Наукові записки / Л. І. Батюк. Дрогобич: Дрогобицький держ. педагог. ун-т. ім. І. Франка, 1959. Вип. 4. С. 97106.
7. Богородицкий В. А. Общий курс русской грамматики (из университетских чтений) / Богородицкий В. А. Москва: Соцэкгиз, Изд-е 5. 1935. 354 [2] с.
8. Булаховский Л. А. К истории взаимоотношений славянских литературных языков / Л. А. Булаховский // Известия АН СССР. ОЛЯ / Л.А.Булаховский. Москва, 1951. Т 10. Вып. 1. С. 2148.
9. Булаховський Л. А. Введение в языкознание / Булаховский Л. А. Москва: Учпедгиз, Изд-е 2. Ч.2 1953. 147 с.
10. Булаховский Л. А. Исторический комментарий к русскому литературному языку / Булаховский Л. А. ХарьковКиев: Рад. школа, Изд-е 5. 1958. 488 с.
11. Булика А. М. Даўнія запазычанні беларускай мовы / Булика А.М. Мінск: Навука і тэхніка, 1972. 381 с.
12. Булич С. К. Заимствованные слова и их значение для развития русского языка / С. К. Булич // Русский филологический вестник. / С. К. Бу­лич. Варшава, 1886. С. 58 79.
13. Виноградов В. В. Очерки по истории русского литературного языка 1719 вв. / Виноградов В. В. Москва: Госучпедгиз, 1934. 287 с.
14. Виноградов В. В. Из истории русской литературной лексики (К вопросу об исторических связях русского, украинского и белорусского языков) / В. В. Виноградов // Доклады и сообщения филологического факультета МГУ / В. В. Виноградов Москва: Ізд-е МГУ, 1947. Вып. 3. С. 712.
15. Виноградов В. В. Изучение русского литературного языка за последнее десятилетие в СССР / В. В. Виноградов // Якубинский Л. Я. История древнерусского языка / В. В. Виноградов. МоскваЛенинград, 2-е изд. 1955. 7295.
16. Виноградов В. В. Вопросы образования русского национального литературного языка / В. В. Виноградов // Вопросы языкознания / В.В.Виноградов. Москва: Издво АН СССР, 1956. № 1. С. 325.
17. Виноградов В.В. Историко-этимологические заметки. Ч. 1 / В.В.Виноградов // Этимология. / В. В. Виноградов. Москва: Изд-во АН СССР, 1963. С. 85109.
18. Виноградов В.В. Историко-этимологические заметки. Ч. 2 / В.В.Виноградов // Этимология (1964) / В. В. Виноградов. Москва: Наука, 1965. Вып. 3. С. 104119.
19. Войтів Г. В. Назви одягу в пам’ятках української мови XIV XVIIIст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова»/ Г. В. Войтів. Львів: Ін-т українознавства, 1995. 24 с.
20. Генсьорський А. І. Південноруські і польські лексичні взаємозв’язки в ХІІІ ст. / А. І. Генсьорський // Дослідження і матеріали з української мови / А. І. Генсьорський. Київ: Вид-во АН УРСР, 1961. Т.4. С. 1525.
21. Гістарычная лексікалогія бєларускай мовы / [монографія / наук. ред. А.М. Булика]. Мінск: Навука і тэхніка, 1970. 340 с.
22. Головчинер В. Д. Из истории становления языка русской литературной прозы 5060-х годов XVIII в. / В. Д. Головчинер // XVIII век. Сборник 4 / В. Д. Головчинер. МоскваЛенинград: Ізд-во АН СССР, 1959. С. 6684.
23. Гонтарук Л. В. Роль творчості Д. Наливайка у процесі витворення нової української літературної мови XVI першої половини XVII ст. / Л.В.Гонтарук // Україна в минулому / Л. В. Гонтарук. КиївЛьвів: Вид-во НАН України. Ін-т української археографії, 1994. Вип. 5. С. 7684.
24. Гонтарук Л. В. Із спостережень над мовою творів Д.Наливайка (поява неологізмів та явище іррадіації синонімів) / Л. В. Гонтарук // Вісник Львів. ун-ту. Серія філологічна / Л. В. Гонтарук. Львів: Вид-во Світ. 1995. Вип. 25. С. 5058.
25. Гонтарук Л. В. Із історії української лексики першої чверті XVII ст.: проблеми запозичень (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л. В. Гонтарук // Українська філологія: школи, постаті, проблеми. Зб. наук. праць Міжнародної конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті / Л. В. Гонтарук. Львів: Вид-во Світ, 1999. Ч. 2. С. 1017.
26. Гонтарук Л. В. Семантичні процеси у полонізмі цнота в українській мові XVII ст. (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л. В. Гонтарук // Проблеми слов’янознавства / Л. В. Гонтарук. Львів: Ін-т славістики Львівського нац. ун-ту. ім. І. Франка, 2000. Вип. 51. С. 167173.
27. Гонтарук Л. В. Семема ‘дівоча невинність, незайманість, честь’ у семантичній структурі лексеми цнота (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л.В. Гонтарук // Вісник Львів. ун-ту. Серія філологічна / Л. В. Гонтарук. Львів: Львівський нац. ун-т. ім. І. Франка, 2000. Вип. 29. С. 128137.
28. Гонтарук Л. В. Із історії української лексики першої чверті XVII ст.: спросний та його похідні (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л. В. Гонтарук // Мовознавчі студії (збірник НТШ) / Л. В. Гонтарук. Львів: НТШ. 2002. С. 5877.
29. Гонтарук Л. В. Семантичні процеси у старослов’янізмі добродhтєль у мові XVII ст. (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л. В. Гонтарук // Історична українська та діалектна лексика / Л. В. Гонтарук. Львів: Ін-т українознавства ім І. Крип’якевича, 2003. Вип. 4. С.151159.
30. Гонтарук Л. В. Парадигматика полонізма цнота у значенні ‘доброчесність, чеснота’ в українській мові ХVІ першої половини ХVІІ ст. / Л. В. Гонтарук // Проблеми слов’янознавства / Л. В. Гонтарук. Львів: Ін-т славістики Львівського нац. ун-ту. ім. І. Франка, 2003. Вип. 53. С. 164184.
31. Гонтарук Л. В. Роль оцінного компонента в семантичній структурі слова / Л. В. Гонтарук // Вісник Львів. ун-ту. Серія філологічна / Л.В.Гонтарук. Львів: Львівський нац. ун-т. ім. І. Франка. 2003. Вип. 30. С. 160171.
32. Гонтарук Л. В. Характер запозичень із польської мови в українську ХVІ першої половини ХVІІ ст. / Л. В. Гонтарук // Проблеми слов’янознавства / Л. В. Гонтарук. Львів: Ін-т славістики Львівського нац. ун-ту. ім. І. Франка. 2004. Вип. 54. С. 78103.
33. Гонтарук Л. В. Українська семема в значеннєвій структурі полонізму цнота в українській лексиці поч. 17 ст. (на матеріалі творів Д.Наливайка) / Л. В. Гонтарук // Вісник Львів. ун-ту. Серія філологічна / Л.В. Гонтарук. Львів: Львівський нац. ун-т. ім. І. Франка. 2004. Вип. 31. С. 7478.
34. Гринчишин Д. Г. Із спостережень над адміністративно-юридичною лексикою в українських памятках ХІV ХV ст. / Д. Г. Гринчишин // Дослідження і матеріали з української мови / Д. Г. Гринчишин. Київ: Вид-во АН УРСР. 1962. Т. 5. С. 3152.
35. Гринчишин Д. Г. Из наблюдений над лексическими заимствованиями в письменных памятниках древнеукраинского языка ХІV ХV вв. / Д. Г. Гринчишин // Актуальные проблемы исторической лексикологии восточнославянских языков: Тез. докл. и сообщ. Всесоюзной научной конференции Днепропетровск, ноябрь 1975 г. / Д. Г. Гринчишин. Днепропетровск, 1975. С. 9394.
36. Гринчишин Д. Г. Слова латинского происхождения в письменных памятниках украинского языка ХV первой половины ХV века / Д.Г.Гринчишин // Актуальные проблемы исторической лексикологии восточнославянскихх языков: Тез. докл. и сообщ. Второй Всесоюзной научной конференции. Днепропетровск, 1214 октября 1988 г. / Д.Г.Гринчишин. Днепропетровск, 1988. С. 106107.
37. Гринчишин Д. Г. Лексичні запозичення у бойківських говірках / Д.Г. Гринчишин // Бойківщина: історія та сучасність: Матеріали Міжнародного історико-народознавчого семінару «Населення бойківщини у контексті загальнокарпатського етнокультурного розвитку». Самбір, 1416 вересня 1995 р. / Д. Г. Гринчишин. ЛьвівСамбір, 1995. С. 156158.
38. Грот Я. К. Слова, заимствованные из польского языка или посредничеством польского языка / Я. К. Грот // Филологические разыскания. / Я. К. Грот. Санкт-Петербург: Изд. 2-ым отдел. Импер. АН, 1899. Т.1. 283 с.
39. Гугенейм Георгий. Некоторые выводы статистики словаря / Георгий Гугенейм // Методика преподавания иностранных языков за рубежом (Сб. статей); пер. с англ., франц. и немец. составили М. М. Ва­сильева и Е. В. Синявская] / Георгий Гугенейм. Москва: Прогресс, 1967. С. 299305.
40. Гумецька Л. Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIV XV ст. / Гумецька Л. Л. Київ: Вид-во АН УРСР, 1958. 296 с.
41. Гумецька Л. Л. Фонетичні субституції в староукраїнських запозиченнях з польської мови / Л. Л. Гумецька // Дослідження і матеріали з української мови / Л. Л. Гумецька. Київ: Вид-во АН УРСР, 1962. Т. 5. С.5361.
42. Гумецька Л. Л. Морфематичні субституції в найдавніших українських запозиченнях з польської мови / Л. Л. Гумецька // Питання слов’янського мовознавства / Л. Л. Гумецька. Львів: Львівський ун-т ім. І.Франка, 1963. № 9. С. 5256.
43. Гумецька Л.Л. Чи впливала старочеська мова на мову українських грамот XIVXV ст.? (Праці проф. Мацурека про зв’язок староукраїнського і старочеського документів) / Л. Л. Гумецька // Мовознавство / Л. Л. Гумецька. Київ: Наукова думка. 1967. № 4 С. 9295.
44. Гумецкая Л. Л. К истории украинско-польских языковых связей / Л.Л. Гумецька // Исследования по польскому языку. Сборник статей / Л.Л.Гумецька. Москва: Наука, 1969. С. 219228.
45. Гумецька Л.Л. Способи адаптації запозиченої лексики в староукраїнській мові / Л. Л. Гумецька // Мовознавство / Л. Л. Гумецька. Київ: Наукова думка, 1976. № 4. С. 7173.
46. Державина О. А. Задачи изучения переводной повести и драматургии XVII в. / О. А. Державина // Актуальные задачи изучения русской литературы XI XVII веков. ТОДРЛ / О. А. Державина. МоскваЛенинград: Изд-во Наука, 1964. Т. 20 С. 232255.
47. Дзендзелівський Й. О. Українсько-західнослов’янські лексичні паралелі / Дзендзелівський Й. О. Київ: Наукова думка, 1969. 210 с.
48. Дзендзелівський Й. О. Українсько-польські лексичні паралелі / Й.О. Дзендзелівський // Rozprawy komisji językowej / Й. О. Дзендзелівський. Lódź, 1970. T. 15. С. 719.
49. Добосевич У. Б. Мова і стиль рукописних учительних Євангелій кінця XVI початку XVII cт.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова»/ У. Б. Добосевич. Львів: ЛДУ, 1997. 18 с.
50. Єдлінська У. Я. До питання про взаємодію книжних і народних елементів в українській літературній мові XVII ст. / У. Я. Єдлінська // Дослідження і матеріали з української мови / У. Я. Єдлінська. Київ: Вид-во АН УРСР, 1961. Т. 4. С. 5265.
51. Єдлінська У. Я. Деякі аспекти дослідження ролі територіального фактора в історії української мови (за фактами історичної лексикографії) / У.Я. Єдлінська // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Праці філологічної секції / У. Я. Єдлінська. Львів: НТШ. 1997. Т. ССХХХІV. С. 169185.
52. Житецький П. Г. Нарис літературної історії української мови в XVII віці / Житецький П. Г. Львів: Українське вид-во, 1941. 203 с.
53. Жлуктенко Ю. О. Мовні контакти. Проблеми інтерлінгвістики / Жлуктенко Ю. О. Київ: Вид-во Київського ун-ту, 1966. 136 с.
54. Звєгинцев В. А. Семасиология / Звєгинцев В. А. Москва: Изд-во Московского ун-та, 1957. 321 с.
55. Зелінська О. Ю. Польський вплив на формування педагогічної лексики у староукраїнській мові / О. Ю. Зелінська // Українська історична та діалектна лексика / О. Ю. Зелінська. Львів: Ін-т українознавства ім.І.Крип’якевича, 2003. С. 242249.
56. Исаевич Я. Д. Преемники первопечатника / Исаевич Я. Д. Москва: Книга, 1981. 191 с.
57. Ісаєвич Я. Д. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми / Ісаєвич Я. Д. Львів: Вид-во Місіонер, 2002. 520 с.
58. Історія української мови (Лексика і фразеологія). / [під ред. М.В.Русанівського]. Київ: Наукова думка, 1983. 744 с.
59. Истрин В. М. Очерк истории древнерусской литературы / ИстринВ.М. Петроград, 1922. 380 с.
60. Истрин В. М. Книгы врємєньныя и образныя Гєоргия Мниха. Хроника Георгия Амартола въ древнемъ славянорусскомъ переводе. / ИстринВ. М. Петроград: Изд. Отдела Русского языка и словесности Росс. АН, 1922 Т. 2. 454 с.
61. Курс історії української літературної мови / [голов. ред. І.К.Білодід]. Київ: Вид-во АН УРСР, 1958. Т. 1. 595 с.
62. Кобилянський Б. В. Діалект і літературна мова / Кобилянський Б. В. Київ: Вид-во Рад. школа, 1960. 276 с.
63. Ковалів П.