ЛЕКСИКА ТВОРІВ УЛАСА САМЧУКА: НАРОДНОРОЗМОВНІ ДЖЕРЕЛА, СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА ТА СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ

brief description

Миколаївський державний університет імені В.О. Сухомлинського

На правах рукопису

Каленюк Світлана Олександрівна

УДК 811.161.2'373'38

Лексика творів Уласа Самчука:
народнорозмовні джерела, семантична
структура та стилістичні функції

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту української мови
Сологуб Надія Миколаївна

Миколаїв-2007

ЗМІСТ

Умовні скорочення ..........................................................................................

3

Вступ ................................................................................................................

4

Розділ 1. Аспекти вивчення лексики художньої прози

1.1. Загальна характеристика структури словникового складу української мови ............................................................................................................................

10

1.2. Специфіка дослідження мови художньої прози .............................................

24

1.3. Висновки ............................................................................................................

31

Розділ 2. Лексика прози Уласа Самчука у функціонально-стильовому аспекті

2.1. Народнорозмовне джерело мовної творчості У. Самчука .............................

32

2.1.1. Термін "народнорозмовність" в українському мовознавстві .....................

34

2.1.2. Розмовна лексика у творах Уласа Самчука .................................................

41

2.1.2.1. Іменники .......................................................................................................

41

2.1.2.2. Прислівники .................................................................................................

49

2.1.2.3. Прикметники та дієприкметники ...............................................................

50

2.1.2.4. Дієслова ........................................................................................................

51

2.1.2.5. Зафіксована розмовна лексика, відсутня у СУМі ....................................

63

2.2. Діалектна лексика ..............................................................................................

69

2.3. Лексика на позначення побуту, праці селян на Волині .................................

79

2.4. Лексика на позначення суб'єктивної оцінки ...................................................

95

2.5. Висновки ............................................................................................................

117

Розділ 3. Типи власних назв у прозі Уласа Самчука

3.1. Антропоніми як засіб художнього позначення людей у прозовому творі ..

119

3.2. Топоніми як вагомий шар ономастичного простору .....................................

133

3.3. Інші власні назви у творах письменника .........................................................

139

3.4. Висновки ............................................................................................................

147

Розділ 4. Образне використання лексики у творах Уласа Самчука

4.1. Лексико-семантичні моделі порівнянь у романах Уласа Самчука ...............

148

4.2. Образні парадигми у мові творів Уласа Самчука ..........................................

161

4.3. Висновки ............................................................................................................

167

Висновки ..................................................................................................................

168

Список використаних джерел ..............................................................................

173

Умовні скорочення
СУМ Словник української мови: В 11т. К.: Наукова думка, 1970-1980. Т.1 11.
Арк. Аркушин Г.Л. Словник західнополіських говірок. У 2-х т. Т.1. А-Н. Луцьк.: Вежа, 2000. 354с.
Аркушин Г.Л. Словник західнополіських говірок. У 2-х т. Т.2. О-Я. Луцьк.: Вежа, 2000. 458с.
Грінч. Грінченко Б. Словарь української мови: В 4т. К., 1907-1909. Т.1 4.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови: В 7т. К.: Наукова думка, 1983. Т.1. 631с.; 1985. Т.2. 570с.; 1989. Т.3. 552.с
Гуц. Гуцульські говірки. Короткий словник // Відп. ред. Я. Закревська. Львів, 1997. 232с.
Корз. Корзонюк М.М. Матеріали до словника західноволинських говірок // Українська діалектна лексика. Збірник наукових праць. К.: Наукова думка, 1987. С.62267.
ВТСУМ Великий тлумачний словник сучасної української мови/ Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.: Ірпінь: ВТФ ”Перун”, 2001. 1440с.

Вступ

Творчість Уласа Самчука займає чільне місце в історії українського мовно-літературного процесу. З його ім’ям пов’язується концепція свого народу, який спроможний осмислити життя. Улас Самчук органічно відчував найзначиміші моменти в житті свого народу, вмів їх осмислити й естетично трансформувати в мистецьку реальність. Водночас він письменник глибоко особистісний, з ним можна пов’язати вираз „усе, що я написав, то є моє власне життя”.
Його індивідуальність, людяність, шляхетність душі, поблажлива іронічність, вишуканість і дотепність думки відповідала духові і традиціям національної культури. Улас Самчук залишив значний доробок у ділянці літературознавства. Він автор таких відомих творів, як „Кулак” (1932), „Марія” (1933), „Волинь” (1929-1937), „Гори говорять!” (1936), „Юність Василя Шеремети” (1943), „Ost” (1948-1982), „Чого не гоїть вогонь” (1948-1958), „На твердій землі” (1967). Осмислюючи події, які мали вплив на історичне буття України, на долю людини і нації, У. Самчук змальовує життя свого народу в загальнонаціональних масштабах і проблемах. У його романах представлені соціальні верстви України, усі відтінки ідеологій ХІХ-ХХ століть. Письменник витворив широку панораму буття української нації. Це по-своєму монументальна й синтетична, багаторівнева картина, в якій постає народ в історії, даючи відповідь, хто є сумлінням, становим хребтом нації.
У доробку Уласа Самчука помітне місце займають саме спогади і репортажні твори, що стоять на грані публіцистики. Немало у нього доповідей, статей, що свідчать про зацікавленість українською мовою. Проживаючи за межами України, Улас Самчук утверджував українську мову своєю творчістю. У газетних публікаціях письменник відстоює право на існування української мови: "За мову простору" ( газ. "Свобода" 1953), "Русифікаційна політика в Україні"( газ. "Вільне слово"1961), "Рідна мова, рідна немова або заборонений овоч", "Коли ми тепер розсіяні по всій кулі землі" ( виступ про долю української культури 1976 ), "Останніми роками українська преса" (стаття про русифікацію в Україні, 1961). Понад шістдесят років свого життя в досить важких і несприятливих обставинах наповнив письменник послідовною і систематичною працею над українською прозою, збагатив нашу літературу великими творами і зайняв почесне місце в українському мовно-літературному процесі.
За художніми, публіцистичними, науковими творами Уласа Самчука можна реставрувати народний календар Волині з його невичерпним багатством фольклорного матеріалу. Випуски ''Літописів Волині" засвідчують цікаві епізоди, як Улас Самчук допомагав через самобутні колодчані весняні звичаї утверджувати українську сім'ю, рід, земляцтво в США та Канаді. Щоб волиняни активніше і цілеспрямованіше працювали в галузі українознавства, спілкувалися між собою, він підтримує ідею збирання коштів на видання потрібних для краян книг про історію Волині, спадщину Івана Огієнка, ґрунтовних праць Степана Килимника про український рік. Своєю титанічною працею У.Самчук здобув визнання українців зарубіжжя [258, c. 6].
Улас Самчук завжди був у центрі подій літературного, громадського, політичного життя. Книги письменника знайшли читача, перекладені на інші мови. Самчук здобув визнання критики і пошану у своїх колег-письменників. Починаючи з 1991 року, в Україні вийшли з друку (окремими виданнями, у хрестоматіях і журнальному варіанті) більшість творів письменника. Відбулось 7 наукових конференцій, на яких розглядалась громадсько-політична і літературна творчість Уласа Самчука. Опубліковано десятки і сотні біографічних, літературознавчих, мовознавчих, історичних, популярних студій в періодичних виданнях, що віддзеркалюють світогляд, суспільну і творчу індивідуальність "всеукраїнського волиняка". До 90-річчя письменника укладені перші бібліографічні покажчики, які, однак, відобразили лише початковий етап повернення і рецепції постаті та творчості Уласа Самчука.
Кредо письменника "Я ставив і ставлю собі досить як на письменника виразне завдання: хочу бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачу, чую, переживаю" визначило звертання У. Самчука до народнорозмовних джерел літературної мови, найтісніше пов’язаних з тематикою творів прозаїка і особливостями його світогляду.
Бути літописцем подій, що їх переживає народ, писати хроніку справжнього життя і справжніх людей це означає дотримуватись цієї традиції прозової творчості, що вписала в історію літератури найважливіші імена прозаїків-романістів. Улас Самчук виправдав себе своєю творчістю, він не порушував вимог, поставлених перед собою, як письменник-прозаїк, і в цьому сприяли йому не тільки його урівноважений і твердий характер, а й талант, що ним обдарувала його українська земля, літературний досвід, здобутий на Заході, куди він потрапив ще бувши юнаком, послідовна праця й бажання нового, кращого, досконалішого.
Мистецьке кредо У. Самчука, його творча особистість відбилися у мові творів. Системний підхід до вивчення мови художнього твору з врахуванням індивідуального стилю письменника, цілісності пізнання, певного життєвого матеріалу та набутого досвіду, впливу естетичних норм, вироблених суспільством, є результативним при дослідженні лексичних параметрів художнього твору. Мова творів У. Самчука енциклопедія селянського життя Волині. Найпомітніше це засвідчено в лексиці його творів, яка порівняно з іншими мовними рівнями, найтісніше з одного боку, пов’язана з явищами навколишньої дійсності, з відображуваним і позначуваним мовою об’єктивним світом, а з другого реагує на відмінності в соціальному статусі персонажів, відбиває їх суб’єктивне світосприйняття. Віддзеркалюючи зміни в соціальному житті, лексика постійно поповнюється новими номінаціями предметів, явищ, процесів, понять духовної сфери. З лексичної системи, з активного мововжитку виходять у пасивний словник назви відповідних реалій та понять. У зв’язку з цими динамічними процесами говоримо про відкритий, незамкнений характер лексичної системи. Тематика творів Уласа Самчука зумовлює використання різних шарів лексики.
Актуальність теми дисертаційного дослідження мотивуємо тим, що творчий доробок Уласа Самчука недостатньо вивчений, зокрема, в історії української літературної мови. Твори письменника, повернуті в український національний контекст, становлять цінне джерело для вивчення лексичних багатств художньої мови.
Цілісного монографічного дослідження про лексику прозових творів У. Самчука в україністиці немає. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві здійснено систематичний відбір, класифікацію і комплексний аналіз лексики творів Уласа Самчука, вмотивовано народнорозмовну основу цієї лексики; з погляду традиційних та нових лінгвістичних підходів також конкретизовано термін "народнорозмовність"; підкреслено художню виправданість діалектизмів у творах Уласа Самчука; серед інших лексичних одиниць звернуто увагу на стилістичні можливості лексики суб’єктивної оцінки як помітної риси мовотворчості Уласа Самчука; виділено центр лексичної організації мови творів У.Самчука образну парадигму земля, яка концентрує світоглядні позиції письменника.
У літературознавстві творчість У. Самчука досліджували С. Пінчук (саме завдяки його зусиллям відбулось "повернення" Уласа Самчука в Україну; він розкрив жанрові особливості романних трилогій письменника), І.Качуровський, Р. Гром'як, Н. Паскевич та ін.
Мову творів У.Самчука досліджували Г.В. Горох, В.Ф. Стецій. У дослідженні В.Ф. Стеція „Мовна особистість У. Самчука” висвітлено особливості ідіостилю У. Самчука, проаналізовано художні тропи й стилістичні прийоми, а також описано сакральну лексику, що засвідчує християнські засади в зображенні життя українців. Дисертація Г.В. Горох „Лексична синоніміка у творах У. Самчука” присвячена вивченню семантичних груп синонімів та висвітленню стилістичної ролі їх в мовленнєвій практиці письменника.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема пов’язана з вивченням стилістики художніх текстів, яке проводиться у відділі стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України. Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні наукової координаційної ради "Українська мова" Інституту української мови НАН України (протокол № 34 від 21 листопада 2006 року).
Мета роботи дослідити словник ідіостилю Уласа Самчука з погляду концептуально-тематичної мотивації й народнорозмовного джерела вживаної письменником лексики.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
- охарактеризувати екстра- та інтралінгвальні чинники формування словника прози Уласа Самчука;
- обґрунтувати народнорозмовну основу лексики творів письменника;
- простежити використання письменником різних шарів лексики;
- виявити словесно-образні домінанти творчості письменника;
- висвітлити зв’язок мовотворчості Уласа Самчука і його світобачення.
Об'єкт дослідження мова художніх творів У.Самчука.
Предмет дослідження лексика творів Уласа Самчука.
Джерельна база дослідження твори Уласа Самчука, створені автором у різний час його творчого шляху: „Волинь” [Самчук У. Волинь: Роман у трьох частинах. К.: Дніпро, 1993. Т.1, ч.1. Куди тече та річка. 254с.; Т.ІІ, ч.2. Війна і революція. 218с.; Т.ІІІ, ч.3. Батько і син. 345с.]; „Марія” [Самчук У. Марія. Хроніка одного життя: Роман. К.: Укр. письменник, 2000. 189с.]; „Дермань” [Самчук У. Дермань. Роман. Рівне: Волинські обереги, 2005. 120с.].
Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні положень рівневої стилістики щодо виявлення структурно-семантичних і стилістичних різновидів лексики в ідіостилі письменника; у встановленні зв’язку світобачення письменника з мовою його творів та з національною мовною картиною світу, у висвітленні ролі художньої особистості в мовно-літературному процесі.
Практична цінність одержаних результатів.
Результати дослідження можуть бути використані в теоретичних курсах лінгвостилістики, у спецкурсах із лінгвостилістичного аналізу тексту, у практичній лексикографії при укладанні словників мови письменників. Практичне значення роботи пов'язане також з потребою оновлення курсу історії української літературної мови.
Методи дослідження.
Завдання, поставлені в дисертації, вимагають застосування комплексу методів та прийомів сучасного мовознавства. У дослідженні застосовано загальний метод лінгвістичного спостереження й опису мовних явищ, метод лексико-семантичного аналізу мовних одиниць, кількісний аналіз, метод виявлення словесно-образних домінант.

Апробація результатів дисертації.
Дисертацію загалом і окремі її розділи обговорено на засіданні кафедри стилістики та лінгводидактики Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського, а також на засіданні відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України (протокол № від 29 червня 2006 р.). Основні положення і результати дослідження викладено на VІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції "Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість" (Київ, 2004), Міжнародній науковій конференції "Семантика мови і тексту" (Кам’янець-Подільський, 2005).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 праць, з них 4 статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Мета дослідження, завдання визначили структуру та зміст дисертації. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 194 сторінки.

bibliography

Висновки

Досліджений матеріал дає підстави для таких висновків. На обрії української літератури ХХ століття Улас Самчук постає як найвизначніший прозаїк, значення якого до цього часу не осмислене, а творчість недостатньо освоєна на читацькому рівні. Провідний мотив його творчості це віра в людину, створення ідеалу людини сильної, активної, дієвої, яка діє і мислить, шукає причини в собі та навколо себе. Вірить в силу свого духу, у спроможність піднятися над буденністю і за будь-яких обставин зберегти честь, людську гідність самому і навчити цьому інших. Улас Самчук прагнув, аби народ став нацією, дбав не лише про своє поле, свій дім, а й про свою державу, учив мужності, сили, волі, дієвої, а не словесної любові до Батьківщини.
Відчуваючи найзначиміші моменти в житті свого народу, осмислюючи й естетично трансформуючи їх в мистецьку реальність, Улас Самчук водночас залишався письменником глибоко особистісним. Про його творчість можна сказати його ж словами: "Усе, що я написав, то є моє власне життя".
Мовна картина світу письменника, що постає зі створених ним текстів, є вербальним відображенням світовідчуття письменника, його ціннісних орієнтирів. Відчуття викінченості та вишуканості його художніх споруд досягається при сприйнятті їх у цілісному обсязі. Проза письменника суб’єктивна і лірична, з певною романтичною настроєвістю, що йде від національної специфіки та особистісного характеру матеріалу. Зберігаючи відчуття цілісності, Улас Самчук не ігнорує деталей, вловлює і накладає їх на полотно своїх розповідей. Він максимально бачить і відчуває фактуру життя і не вдається до якоїсь надмірної обробки та опосередкування в її словесному відтворенні. Фраза в нього коротка, предметно-інформативна, висока її літературність поєднана з легким діалектним елементом. Улас Самчук митець аналітично-ліричного складу. Він аналізує, дошукується причин і наслідків, скрупульозно, немов скульптор, окреслює грані характерів своїх персонажів, занурюється у подробиці життя, у внутрішній світ героїв.
У досліджуваних текстах Уласа Самчука відсутнє протиставлення мови персонажів і мови автора. Фактично маємо справу з авторською мовою, оскільки письменник не вирізняв себе із середовища персонажів.
Аналіз мови окремих художніх творів є важливим чинником системного вивчення лексики, тому що кожний художній твір автора це картина світу в індивідуально-авторському її відбитті. На фоні нейтральної загальновживаної лексики художніх творів помітне вживання сільськогосподарської, розмовної, релігійної, діалектної лексики. Шари лексики зумовлені тематикою його творів, а тематика світобаченням автора. Мовотворчість письменника демонструє невичерпні виражальні можливості рідної мови.
Лексика творів Уласа Самчука репрезентує загальний словник української мови, зокрема, його народнорозмовні джерела. Поняття народнорозмовних джерел авторського словника охоплює стилістично нейтральну і стилістично марковану лексику, пов’язану з селянським побутом, працею. Серед цієї лексики особливий статус мають розмовні, діалектні, рідковживані лексичні одиниці.
Межа між розмовним, діалектним і рідковживаним досить умовна. Серед тих, що позначені стилістичною ремаркою "діалектне", є слова виразного розмовного статусу, що мають фактично наддіалектний характер. Слова, що не ввійшли в загальномовний словник, це потенційні джерела поповнення загального словника.
Зведення текстів Уласа Самчука в активний науковий обіг сприятиме глибокому пізнанню народнорозмовних джерел літературної мови.
З погляду сучасної загальнолітературної норми лексика творів письменника розподіляється між трьома групами: загальновживана нормативна лексика, стилістично маркована лексика, слова, не кодифіковані сучасною літературною мовою.
Використання У. Самчуком народних мовних багатств виявляється у вживанні народнорозмовних елементів, які органічно зливаються із загальним текстом, доповнюючись окремими деталями, зумовленими сюжетом твору.
Діалектизми становлять невіддільний компонент художньої оповіді. За допомогою діалектної лексики письменник унаочнює картини господарювання селян, побутові сцени, індивідуалізує мовні портрети. Ознаки народнорозмовної мови, як стилетворчого чинника в романах Уласа Самчука, виявляються не у формальній стилізації оповіді, а в авторському осмисленні народного погляду на життя, в народному світобаченні. Письменник використовував діалектизми із стилістичною метою, зокрема для надання мові волинського колориту в романах "Волинь", "Марія", "Дермань".
Уводячи в тексти романів найменування сільськогосподарських знарядь праці, найменувань рослинного й тваринного світу, вбрання, Улас Самчук відтворює національний колорит, подає соціальні й психологічні характеристики персонажів. Спостерігаємо тяжіння художньої оповіді письменника до фактографічного письма.
Сфера вживання розмовно-просторічної лексики максимально наближена до сфери вживання нейтральних одиниць, а це надає мовленню виразності, яскравості, незвичності.
Ми прийшли до висновку, що ономастичний простір художнього тексту це важлива частина словника твору, елемент стилю, що включає весь набір власних назв, які окреслюють межі твору щодо місця і часу. Власні імена є особливим мовним засобом актуалізації асоціативно-образних уявлень і важливого чинника, що змістоутворює, впливає на цілісне сприйняття художнього тексту. Кожне ім’я є результатом суб’єктивного авторського вибору і реалізує ідейно-естетичну концепцію письменника.
У романах Уласа Самчука трапляються антропоніми, різноманітні щодо походження, будови і стилістичного навантаження. Вони своєрідно відображають іменник Волині кінця ХІХ початку ХХ століття. Більшість персонажів мають українські імена та прізвища, оскільки іменник кожного твору на українську тематику відображає насамперед український антропонімікон. Однак трапляються у творі й іншомовні антропоніми: російські, єврейські, чеські тощо. Тобто, представники інших національностей мають імена, характерні для їхнього традиційного іменника.
У романах "Волинь", "Дермань", "Марія" переважають дійсні географічні назви. Топоніми виступають важливим засобом авторського стилю, допомагають чіткіше окреслити художній простір, уточнюють деякі факти з життя персонажів, їх настрої, світогляд. Географічні назви не лише локалізують місце дії, а й є частиною мікросвіту, створеного письменником. Завдяки топонімам літературна розповідь набуває життєвої достовірності, документальної точності. У розряді мікротопонімії нами розглянуто назви невеликих географічних об’єктів, що мають вузьку сферу вживання. За допомогою мікротопонімів автор відтворює місцевий колорит, надає подіям реалістичної точності.
Улас Самчук використовує також такі групи периферійної ономастичної лексики, як зооніми, теоніми, хрононіми, назви творів. Хрононіми представлені у творах вказівкою на дату за народним календарем, за релігійними святами.
Українська мова багата на засоби емоційного вираження. Це пояснюється особливостями українського менталітету, оскільки українці не просто називають предмети, явища, поняття оточуючого світу, а оцінюють їх. Підтвердженням цьому є багатство яскраво виражених оцінних лексем, утворених від іменників на означення назв реалій, які оточують людину в її повсякденному житті. Народнорозмовні джерела ідіостилю У. Самчука виявлено не тільки в лексиці його творів, а й у характерних типах словотворення, що їх помітив письменник у місцевих говірках і відтворив у мові персонажів. Письменник віднайшов для своїх романів такі виражальні засоби, які передають його думки, переживання і роблять зрозумілими для читача його ідеї. Автор використав суфікси не тільки з властивою їм семантикою і функціонально-стилістичними особливостями, але розвинув приховані можливості цих словотворчих елементів, завдяки цьому вони набувають нових виражальних, комунікативних відтінків і неповторного індивідуального забарвлення.
Особливе бачення світу передають такі засоби образного мислення як тропи, які виконують важливу роль у створенні стилістичної системи творів словесного мистецтва і складають мовно-естетичну картину митця. Мовна картина світу письменника відбита значною кількістю порівнянь. За допомогою порівнянь автор відтворює багато найрізноманітніших почуттів з їх численними відтінками як позитивного, так і негативного характеру. Змальовуючи щось, розкриваючи значення зображуваного в житті людини, письменник відтворює у читача різні моральні, естетичні та інші почуття. Порівняння допомагають письменникові змалювати художній образ людини, розкрити її внутрішній стан, подати образ дійсності.
Стійкі народні порівняння органічно поєднуються в авторській оповіді з розгорнутими індивідуальними образами.

1. Самчук У.О. Волинь: Роман у трьох частинах. Т.1. К.: Дніпро, 1993. 574 с.
2. Самчук У.О. Волинь: Роман у трьох частинах. Т.2. //Післямова Пінчука С. К.: Дніпро, 1993. 334 с.
3. Самчук У. Дермань. Роман. Рівне: Волинські обереги, 2005. 120 с.
4. Самчук У. Марія: Хроніка одного життя: Роман / С. Б. Пінчук (підгот. тексту та післямова). К.: Український письменник, 2000. 189 с.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агаронян И.В. К проблеме слов с суффиксами субъективной оценки //Актуальные вопросы лексики, словообразования, синтаксиса и стилистики. Куйбышев, 1973. С. 38-45.
2. Аркушин Г.А. Західнополіські деривати з суфіксом -к // Мовознавство. 2001. №4. С. 40-46.
3. Аркушин Г.Л. Станьмо на сторожі слова // Українська мова та література в школі. 1990. №5.
4. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М., 1988.
5. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М., 1998.
6. Бабій С. Дермань, дорога до Самчука // Дзвін. 1995. №1. С. 105-107.
7. Баглай Л. Ще раз про автора "Марії" // Тернопіль, 1994. С. 44-45.
8. Балан Н.Г. Класифікації порівнянь // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 12. 1997. С. 146-150.
9. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наукова думка, 1987. 210 с.
10. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанiвський В.М. Граматика української мови. Морфологія. К.: Либідь, 1993. 336 с.
11. Безхутрий Ю. Коні У. Самчука (Про життя і письменницьку долю українського митця - емігранта) // Березіль, 1996. №5-6. С. 164-180.
12. Белей Л.О. Літературно-художня антропонімія як мовно-стилістичний засіб розкриття характерів персонажів // Українська мова та література в школі. 1993. №7. С. 36-39.
13. Белей Л.О. Нова українська літературно-художня антропонімія: проблеми теорії та історії. Ужгород, 2002. 176 с.
14. Бернадська Н. Літописець українського життя, життя ХХ ст. // Українська мова та література. 2000. С. 4-5.
15. Бибик С. Діалектне слово у словнику і в тексті // Семантика мови і тексту. VII міжнар. конференція. Івано-Франківськ: Плай, 2003р. С. 46-50.
16. Бибик С. Народнорозмовність як естетично-стилістична категорія // Наукові записки. Серія "Філологія". Остріг, 2000. С. 24-29.
17. Бибик С. Народнорозмовність як категорія історії літературної мови // Вісник Луганського педуніверситету, 2000. №4. С. 106-109.
18. Бибик С. Побутовизми і знаково-символічна система мови прози Г. Квітки-Основ’яненка // Культура слова. К., 2003. Вип. 63. С. 6-12.
19. Бибик С. Роль народнорозмовного мовлення у процесі кодифікації загальнонаціональної мови // Етнос. Культура. Нація. Вип. 2. Дрогобич, 2001. С. 213-217.
20. Бибик С.П. Естетична модифікація народнорозмовності в ідіостилі Григора Тютюнника: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.02. К., 1994. 25 с.
21. Бичко З.М. Наддністрянський діалект і його відношення до інших говірок південно-західного наріччя. Львів, 1992.
22. Білодід І. Проблеми сучасного життя мови // Усне побутове літературне мовлення. К., 1970. С. 8
23. Білоусенко П.І., Німчук В.В. Нариси з історії українського словотворення. К.: Запоріжжя, 2002. 205 с.
24. Боєва Є.В. Художній епос в авторському всесвіті В.Винниченка // Записки з ономастики. Вип.7.: Власні назви в мові та художньому мовленні: Зб. наук. праць. Одеса: Астропринт, 2003. С. 45-47.
25. Бойко Н.І. Українська експресивна лексика. Ніжин, 2002. 216 с.
26. Боровий В. Гість Харкова Улас Самчук // Березіль. 1996. №1-2. С.182-183.
27. Бородіца С.В. Жанрова структура романів У.Самчука в контексті західно-української романної прози 30 40-х рр.. ХХ ст.: Автореферат дис. ... канд. філол. наук 10. 01. 01. / НАН України Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка. К., 2000. 18 с.
28. Босаківська Н.П. Словотвірні варіанти назв осіб за родом діяльності або за фахом // Культура слова. Вип.18. К., 1980. С. 21-25.
29. Бублейник Л. В. Особливості художнього мовлення. Луцьк: Вежа, 2000.
30. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні українські народні погляди та вірування. Пер. з рос. К.: Довіра, 1993. 414 с.
31. Бурківська Л.Ю. Лексика історичної прози Богдана Лепкого в контексті загальнолітературної та стилістичної норми: Дис. канд. філол. наук: 10. 02. 01/ НАН України, Інститут української мови. К., 2003. 299 с.
32. Бухало Г. За океаном відомий, удома забутий...: Улас Самчук. Рядки з біогр.// Рівне. 1991. 23 лют. (1).
33. Бухало Г. У. Самчук редактор Волині. До 95-річчя від дня народження // Шлях перемоги. 2000. 1 березня. С. 10.
34. Вакалюк Я.В. Взаємодія діалектної сільськогосподарської лексики з лексикою української літературної мови // Українська мова в її зв’язках з сусідніми слов’янськими і неслов’янськими мовами. Тези доповідей. Ужгород, 1982.
35. Вакульчук С.П. Морфологічні діалектні особливості в мовотворчості Б. Лепкого // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. Вип. IV, 2001.
36. Ващенко В.С. Українська лексикологія. Дніпропетровськ: ДДУ, 1979.
37. Веретюк О. Художній образ землі як оберегу екзистенції українства у творі Уласа Самчука "Марія"// Улас Самчук видатний український письменник ХХ ст. Матеріали урочистої академії, присвяченої творчості митця. Тернопіль-Кременець, 1994. 71 с.
38. Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови // Пилинський М.М., Дзюбишина-Мельник Н.Я., Ленець К.В. та ін. К.: Наукова думка, 1990. 216 с.
39. Виноградов В. В. К теории построения поэтического языка: Учение о системах речи литературных произведений // Поэтика: Сб. статей. Временник отдела словесных искусств. Л., 1927. т. III.
40. Виноградов В. В. О языке художественной литературы. М.: Изд-во АН СССР, 1959. 653 с.
41. Виноградов В.В. Проблемы русской стилистики. М.: Высшая школа, 1981. 320 с.
42. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М., 1963.
43. Винокур Г.О. О языке художественной литературы. М.: Высшая школа, 1991. 448 с.
44. Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. М.: Наука, 1980. 237 с.
45. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови. К.: Пульсари, 2004. 398 с.
46. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К., 1988. 256 с.
47. Войтюк А. Питання краєзнавства за романом Уласа Самчука "Волинь" // У. Самчук. До 90-річчя від дня народження письменника. Рівне.: Азалія, 1994. 107 с.
48. Втеча від себе: Роман. Вінніпег: Накладом товариства "Волинь", 1982. 429 с. (Інститут дослідів Волині; 4.49).
49. Герц М. Бог уложив у мої руки перо // Рідна школа. 1997. №11. с. 12-16.
50. Глуховцева Г. Локалізми в системі українських східнослобожанських говірок //Волинь-Житомирщина: історико-філологічний збірник з регіональних проблем. Житомир, 2001. №6. С. 177-183.
51. Глуховцева К. Динаміка складу назв господарських приміщень у східнослобожанських говірках // Український діалектологічний збірник. Книга 3. К.: Довіра, 1997. 471 с.
52. Гнатюк І.С. Мова і стиль науково-популярних праць Лесі Українки // Українська мова. 2006. №4. С. 18-24.
53. Голоюх Л.В. Порівняння в романах Павла Загребельного ''Диво'' і ''Роксолана'' // Культура слова. К.: Наукова думка, 1992. Вип.42.
54. Голоюх Н.В. Порівняння як структурно-стилістичний компонент художнього тексту (на матеріалі сучасної української історичної прози): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. К., 1996. 20 с.
55. Голубовська І.О. "Свійські тварини" як фрагмент національно мовних картин світу // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. Вип.. ІХ, 2004. С. 36-45.
56. Гон М. Роман У. Самчука "Волинь". // Слово і час. 1997. № 8. с. 72-75.
57. Горбачук В.Т. Барви української мови. К.: Видавничий дім "КМ ACADEMIA", 1997. 272 с.
58. Городенська К.Г. Проблема виділення словотвірних категорій (на матеріалі іменника) // Мовознавство. 1994. №6. С. 26.
59. Горожанова С.О. Особливості ономастичного простору роману У.Самчука "Волинь" // Минуле й сучасне Волині й Полісся: край на межі тисячоліть: Матеріали Х наукової історико-краєзнавчої конференції. Зб. наук. праць. Луцьк: Надстир'я, 2002. С. 177-179.
60. Горох Г.В. Українська ментальність мовних образів "Волині У.Самчука // Науково-практична конференція "Формування національної свідомості студентів вузів і учнів". К., 1994.
61. Григоріїв Н. Українська національна вдача. Вінніпег, 1941.
62. Гриценко П.Ю. Ареальне варіювання лексики. К.: Наукова думка, 1990. 268 с.
63. Гриценко П.Ю. Мови чисті джерела // Культура слова К., 1983. Вип. 25.
64. Гриценко Т.Б. Власні назви як засіб стилетворення в українській історичній прозі другої половини ХХст. (на матеріалі романів про Б.Хмельницького) // Автореф. на здоб. наук. ступ. канд.. філол. н. К., 1998.
65. Грицютенко І.Є. Естетична функція художнього слова в українській прозі 30-60 років ХІХ століття. Львів: Видавництво Львівського університету, 1972. 180 с.
66. Громова Н.М. Утрата уменьшительного значения в некторых именах существительных женского рода с суффиксом -к (а) // Вопросы русского языкознания. Львов: Издательство Львовского университета, 1956. кн. 2. С. 113-133.
67. Гумецька Л.Л. Нарис словотвірної системи української актової мови ХІV- XV ст. К., 1958.
68. Давыденко В. Оценка как отражение мира //Антропоцентричний підхід у дослідженнях мови: Матеріали VІІ міжнародних Карських читань. 13-14 травня 1998р. Ніжин-Гродно: НДПІ, 1998. 250 с.
69. Дем’янчук Г. Джерело творчості Волинь // Волинь. 2000. 18 лют.
70. Дем’янчук Г. Перша автобіографія: [Дослідження про початок літературної роботи У. Самчука ] // Рівне. 1994. 24 вересня.
71. Дзендзелівський Й.О. Назви сільськогосподарських знарядь та їх частин в говорах Закарпатської області // Наукові записки Ужгородського університету, Т. ХХХVІІ, Філологія. Львів, 1959.
72. Должикова Т.І. Народна мова основа мовотворчості П. Куліша. // Лінгвістика. Збірник наукових праць. №2 (50. За ред. В.Д. Ужченка. ЛНПУ ім. Т. Шевченка "Альма-матер". 2005. 269 с.
73. Дудар І. Народні джерела світобачення Богдана Лепкого // Дивослово. 2005. №1. С. 52-55.
74. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного мовлення. К., 1973.
75. Дуйчак М. Прізвиська та їх мотивованість // Проблеми сучасної ареалогії. К., 1994.
76. Дятчук В.В., Пустовіт Л.О. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови. К.: Наукова думка, 1983. 156 с.
77. Дяченко Л.Н. Фольклорна символіка як засіб відображення національного світобачення // Мовознавство. 1997. №2-3. С. 61-67.
78. Єрмоленко С.Я. Мовні образи як символи української ментальності // Матеріали наук.-практ. конф.: Формування національної самосвідомості студентів вузів і загальноосвітніх шкіл. К., 1994.
79. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: стилістика та культура мови. К., 1999.
80. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наукова думка, 1982. 212 с.
81. Єрмоленко С.Я. Сучасна літературна мова і діалекти // Рідне слово. 1972. Вип.6. С. 6-18.
82. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. К.: Наукова думка. 1987. 242 с.
83. Жив’юк А. Дерманські обереги У. Самчука // Слово і час. 1993. №8. С. 81-82.
84. Жив’юк А. Пані Самчукова: цікаво знати // Літературна Україна. 1995. 28 вересня.
85. Жив'юк А., Паскевич Н. Улас Самчук. Усе для школи. Українська література. К.: Видавництво "АртЕк", 2001. 63 с.
86. Жилко Ф.Т. Нариси з діалектології української мови. К., 1966.
87. Зеленько А.С. Про деякі функції діалектизмів у мові художньої літератури // Культура слова. Вип. 22. К., 1982. С. 39-41.
88. Зелінська Л. Улас Самчук. Волинські паралелі його шляху й епосу // Українська мова та література. 3 січня 1996. С. 2.
89. Іванова Н.І. Стилістика конотативних антропонімів у художній прозі В.Аксьонова // Автореф. на здоб. наук. ступ. канд.. філол.. н. Дніпропетровськ, 2000.
90. Ільїн В.С. Порівняння у Т.Шевченка. Зб. доповідей. К., 1944. С. 37-53.
91. Історія української літератури ХХ століття. Кн.. ІІ, Ч.І /За ред. В.Г.Дончика. К.: Либідь, 1994. 367 с.
92. Історія української мови : Хрестоматія / Упорядники С.Я. Єрмоленко, А.К.Мойсієнко. К.: Либідь, 1996. 228 с.
93. Історична граматика української мови. К.: Вища школа, 1980. 319 с.
94. Історія української мови. Лексика і фразеологія / Відп. ред. В.М.Русанівський. К., 1983. 743 с.
95. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987. 264с.
96. Караулов Ю.Н., Карасильникова Е.В. Русская языковая личность и задачи ее изучения // Язык и личность /Отв.ред.акад. Д.Н. Шмелев. М.: Наука, 1989. 216 с.
97. Карпенко М.В. Русская антропонимика. Одесса, 1970.
98. Карпенко Ю.А. Имя собственное в художественной литературе // Филологические науки. 1986. №4.
99. Карпенко Ю.О., Мельник М.Р. Літературна ономастика Ліни Костенко: Монографія. Одеса: Астропринт, 2004. 216 с.
100. Качкан В. "Ця тотальна духовна і фізична руїна" (роздуми над творчістю У.Самчука) // Перевал. 1998. №1. с. 100-114.
101. Кизилова В. Роман У. Самчука "Морозів хутір". Специфіка оповідного канону // Слово і час. 2001. №4. С. 69-72.
102. Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А. Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови. К., 1998. 161 с.
103. Клиновий Ю. Музи [творчі] Уласа Самчука // Волинь. 18 лют. (1).
104. Кобилянський Б.В. Діалект і літературна мова. К., 1960.
105. Ковалик І.І. Вчення про словотвір. Львів, 1958.
106. Ковалик І.І. Категорія слов’янських демінутивів з суфіксом -иц-а в кн.: Доповіді та повідомлення Львівського університету. Львів, 1957.
107. Ковалик І.І. Питання словотворчої омонімії і синонімії в сфері іменників слов’янських мов // Питання слов’янознавства. Львів: Видавництво Львівського університету, 1962. С. 5-26.
108. Ковалик І.І., Мацько Л.І., Плющ М.Я. Методика лінгвістичного аналізу тексту. К.: Вища школа, 1984. 119 с.
109. Коваль В. Виховання патріотичних почуттів під час вивчення творчості У.Самчука // Українська література в загальноосвітній школі. 1999. №2. С. 41-43.
110. Козачук Г.О. Взаємодія літературної і діалектної побутової лексики // Мовознавство. 1985. №2. С. 44-47.
111. Козачук Г.О. Сільськогосподарська лексика говірок Волині // Дис. ... канд. філол. наук. К., 1971. 288 с.
112. Кононенко В. Символи української мови. Івано-Франківськ: Плай, 1996. 272 с.
113. Кононенко В.І. Словесні символи в семантичній структурі фраземи // Мовознавство. 1991. №6. С. 3036.
114. Корзонюк М.М. Матеріали до словника західноволинських говірок // Українська діалектна лексика. К., 1987. С. 62-267.
115. Космеда Т. Категорія оцінки в українському мовознавстві // Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Збірник наукових праць Міжнародної наукової конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті. Львів: Світ, 1999. Ч.2. 752 с.
116. Костюк Г. Образотворець "времени лютого": [Огляд творчості письменника] // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. В 4 кн. /Упоряд. В. Яременко. К., 2001. Кн.3. С. 196-206.
117. Коцюбинська М. Образне слово в літературному творі: Питання теорії художніх тропів. К.: Вид-во АН УРЕР, 1960. 180 с.
118. Кравченко М.В. Зменшено-емоційні іменники в сучасній українській мові // Словотвірна структура слова. К, 1981.