ОСАДЧА ОЛЬГА СЕРГІЇВНА . КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ СВІТУ В ТВОРАХ УКРАЇНСЬКОЇ ФАНТАСТИКИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТ.)

brief description

ОСАДЧА ОЛЬГА СЕРГІЇВНА . Назва дисертаційної роботи: "КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ СВІТУ В ТВОРАХ УКРАЇНСЬКОЇ ФАНТАСТИКИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТ.) "

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
ОСАДЧА ОЛЬГА СЕРГІЇВНА
УДК 81’373
КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ СВІТУ У ТЕКСТАХ
УКРАЇНСЬКОЇ ФАНТАСТИКИ
(ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТ.)
10.02.01 – українська мова
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………….. 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЛІНГВІСТИЧНОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ ФАНТАСТИЧНОГО В МІФІ, ФОЛЬКЛОРІ ТА
ЛІТЕРАТУРІ …………………………………………………………………… 11
1.1. Дефініція фантастичного: походження і специфіка терміна,
основні підходи ………………………………………………………………… 11
1.2. Сутність міфологічного тексту ………………………………… 16
1.3. Фантастика як неоміфологія ……………………………………. 26
1.4. Фантастичний компонент фольклорних текстів ……………….. 31
1.5. Лінгвоконцептуальна теорія дослідження фантастики ……….. 39
Висновки до розділу 1 ……………………………………………….. 45
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ……………………………………………………………… 48
2.1. Методичний інструментарій мовознавчого дослідження
фантастичних текстів ………………………………………………………… 48
2.1.1. Типологізація та вербалізація ФАНТАСТИЧНОГО …… 48
2.1.2. Класифікація фантастичних текстів як прийом
дослідження …………………………………………........ 51
2.1.3. Жанрово-стилістична диференціація текстів української
фантастики ……………………………………………… 55
2.1.4. Прийом ідентифікації концептуальних осей у
фантастичному тексті …………………………………… 58
2.1.5. Прийом алгоритмічного моделювання системи концептів
фантастичного тексту на основі концептосфери чарівної
казки ………………………………………………………… 63
2.2. Критерії відбору матеріалу ……………………………………… 74
3
2.3. Гіпотези та процедура дослідження мови фантастичних
текстів …………………………………………………………………. 81
2.3.1. Комплекс гіпотез дослідження ………………………….. 81
2.3.2. Етапи здійснення процедури дослідження …………….. 82
Висновки до розділу 2 ……………………………………………….. 84
РОЗДІЛ 3. МАКРОКОНЦЕПТ ФАНТАСТИЧНЕ В УКРАЇНСЬКІЙ
НАУКОВІЙ ФАНТАСТИЦІ ………………………………………………… 87
3.1. Мовна картина світу науково-технічної фантастики …………. 87
3.1.1. Базові концепти, метафоризація та неологія («Аргонавти
всесвіту» В. Владка) ………………………………………. 87
3.1.2. Вербалізація НЕЗВИЧАЙНОГО ПРОСТОРУ («Загибель
Уранії» М. Дашкієва) ……………………………………… 94
3.1.3. Термінологія, неологія та жаргон («До наступного разу»
В. Бабенка) …………………………………………………. 96
3.1.4. ТЕХНІКА й ЕТИКА («Час збирати каміння»
А. Балабухи) ………………………………………………… 98
3.2. Психологізований ЧАС у науково-фантастичному дискурсі
(«Крок вікінга» Н. Околітенко) …………………………………………….. 100
3.3. Наджанрова мова філософської фантастики («Зоряний корсар»
О. Бердника) …………………………………………………………………. 106
3.3.1. Релігійно-філософський дискурс твору: загальні
закономірності ………………………………………… 106
3.3.2. Реконцептуалізація міфології …………………………. 107
3.3.3. Модель системи концептів і неологія роману ………… 116
Висновки до розділу 3 ……………………………………………… 119
РОЗДІЛ 4. ФАНТАСТИЧНЕ В ХУДОЖНІЙ РЕКОНСТРУКЦІЇ
ІСТОРІЇ ТА ЛІТЕРАТУРНІЙ КАЗЦІ ……………………………………… 122
4
4.1. Елементи фантастики у «химерній прозі» («Козацькому роду…»
О. Ільченка) …………………………………………………………………… 122
4.2. Єдність історіософського і фентезійного (мовна картина світу
В. Шевчука) …………………………………………………………………. 124
4.2.1. Семантичні засоби творення ефекту фантастичного в
романі «На полі смиренному» ……………………………. 124
4.2.2. Вербалізація фентезійної картини світу в романі-есе
«Мисленне древо» ………………………………………… 128
4.3. Мова авторського міфу (інтерпретація минулого
С. Плачиндою) ………………………………………………………………. 132
4.3.1. Фентезійні мовні засоби нефантастичного художного
тексту («Лебедія») ………………………………………. 132
4.3.2. Вербалізація міфологізованої історії
(«Київські фрески») ………………………………………. 137
4.4. МАГІЧНЕ й ІСТОРИЧНЕ у фентезі («Пекельний звіздар»
Л. Кононовича) ……………………………………………………………… 141
4.5. ФАНТАСТИЧНЕ в мові української літературної казки ……. 147
4.5.1. Спеціальна лексика в мові казки («Марсіанські ‘зайці’»
О. Бердника) ………………………………………………. 147
4.5.2. Семантичні модифікації лексики в «технізованій» казці
(«Друга планета» А. Дімарова) ………………………….. 148
4.5.3. Фантастичний ономастикон («В країні сонячних зайчиків»
В. Нестайка) ……………………………………………… 153
4.5.4. Синтез фольклорної і наукової лексики («Як Барвінок і
Ромашка у вирій літали» Б. Чалого) ……………………. 156
4.5.5. Мовна індивідуальність фантастичного персонажа
(«Пригоди кота Лапченка» І. Багмута) ………………… 160
Висновки до розділу 4 ……………………………………………… 166
Висновки ……………………………………………………………. 170
5
Перелік умовних скорочень ………………………………………… 176
Література ……………………………………………………………. 179
Додатки ………………………………………………………………. 213
Додаток 1. Концептуалізація мови науково-технічної
фантастики ……………………………………………… 214
Додаток 2. Наддисциплінарна мова інтелектуальної прози ……… 246
Додаток 3. Специфіка концептів химерної прози ………………… 301
Додаток 4. ФАНТАСТИЧНЕ в художньо-історичних
реконструкціях………………………………………………………………. 308
Додаток 5. Вербалізація концептосфери в літературній казці …… 318
Додаток 6. Концептуалізація неосвоєного простору в текстах від
античності до ХХ ст. ………………………………………………………… 369
Додаток 7. Літературознавчі виміри позамовного аспекту
дослідження мови української фантастики ………………………………… 375
Додаток 8. Концептологічний інструментарій інтерпретації
когнітивного потенціалу метафор у фантастичних текстах …………........ 384
Додаток 9. О. Осадча, «Переродження» …………………………… 392
6
ВСТУП
Мова фантастики становить інтерес для лінгвістики й інших
гуманітарних та природничо-технічних наук: у фантастичних текстах на всіх
рівнях мови (концепція І.О. Голубовської) утілені універсальні й ідіоетнічні
(концепція С.М. Лучканина) архаїчні елементи магіко-міфологічного
світобачення, а також індивідуально-авторські художні реконструкції
технічної, інформаційної, екологічної, етичної, психологічної та інших сфер
людського існування. Наявна потреба сучасного наукового осмислення
лексики, стилістики, структури фантастичного тексту на основі уявлень про
його поетику (А.К. Мойсієнко), міфопоетику (Н.В. Слухай),
етнолінгвістичний потенціал (В.В. Жайворонок, В.П. Мусієнко).
Фантастичний текст потребує розгляду як результат інтелектуалізації
(концепція Л.І. Шевченко) реалістичного літературного тексту мовними
засобами природничо-технічної сфери (науково-технічна фантастика) або
історико-етнологічної сфери (художня реконструкція минулого), модернізації
архаїчного фольклорного магіко-міфологічного тексту засобами
реміфологізації (концепція О.С. Колесника).
Необхідна класифікація фантастичних текстів та їх лексичних засобів
за особливостями індивідуально-авторського світогляду, специфікою
репрезентації універсальних та ідіоетнічних рис магіко-міфологічного
світогляду, що визначає 1) специфіку лексики (апелятивів і промовистих
імен), 2) науково-технічні, історико-етнологічні та фольклорні текстові взірці
фантастичного твору, 3) структурне уподібнення тексту фантастики до
чарівної казки. Потрібне лінгвоконцептологічне визначення фантастичного
тексту та лінгвістична деталізація його зміненої модальності щодо
емпіричної дійсності.
Мовну картину світу (КС) досліджують Р.В. Болдирєв, О.А. Гапченко,
Л.П. Гнатюк, І.О. Голубовська, С.П. Денисова, В.В. Жайворонок,
7
О.С. Колесник, В.І. Кононенко, Л.А. Лисиченко, В.П. Мусієнко,
А.М. Приходько, Т.В. Радзієвська, В.М. Русанівський, Н.В. Слухай,
О.С. Снитко, Ж.П. Соколовська, Н.І. Сукаленко, О.Б. Ткаченко,
О.І. Чередниченко, Л.І. Шевченко, Г.М. Яворська, Ю.Д. Апресян,
Н.Д. Арутюнова, Є. Бартмінський, А. Вежбицька, Г.Д. Гачев, В.В. Колесов,
О.С. Кубрякова, Дж. Лакофф, В.А. Маслова, Б.О. Серебренников,
Ю.С. Степанов, В.М. Телія та ін.
Давньоукраїнське і спільнослов’янське язичництво (фольклорносвітоглядну основу сучасної української фантастики) досліджували
О.О. Потебня, І.С. Нечуй-Левицький, Я.Ф. Головацький, О.С. Колесник,
Ю.О. Карпенко, Б.О. Рибаков, Н.В. Слухай, В.В. Жайворонок; ширші
питання міфології вивчали Й.Г. Гердер, І.М. Дьяконов, Е. Кассірер,
О.Ф. Лосєв, М. Мюллер, А.С. Слухай, Дж.Дж. Фрезер та ін. Жанри
фантастики досліджували Х.Л. Борхес, Е. Золля, М.М. Бахтін, Р. Буве,
Ц. Тодоров, С. Лем, С. Себеніко, М.В. Джонс. Теорію стилістики
розробляють С.Я. Єрмоленко, Л.І. Шевченко та їх наукові школи. Функції
термінів у мові української фантастики вивчає Т.В. Катиш.
Отже, актуальність дослідження мовної концептуалізації світу в
українській фантастиці визначена потребою сучасного лінгвістичного
осмислення лексичних засобів, якими здійснюється художня реконструкція
минулого і майбутнього й відтворення архаїчних моделей світобачення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано в межах загальної наукової теми Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Актуальні
проблеми філології (02БФ044-01)».
Метою дослідження є вивчення мовних засобів концептуалізації світу
у творах українських письменників-фантастів 2-ї пол. ХХ ст. Завданнями
дослідження є:
1) реконструкція міфологічних і казкових джерел фантастичного
тексту;
8
2) лінгвоконцептологічне визначення фантастичного тексту;
3) типологізація джерел прецедентних концептів фантастики;
4) алгоритмізація концептуальної структури фантастичного тексту;
5) класифікація й когнітивна інтерпретація лексичних засобів
творення ефекту фантастичного;
6) моделювання авторських фантастичних КС, індивідуальної
міфотворчості, рис зміненої модальності за специфікою
мовотворчості.
Об’єкт дослідження – лексика творів української фантастики 2-ї пол.
ХХ ст.
Предмет дослідження – закономірності лексичного віддзеркалення
концептуальної картини світу української фантастики 2-ї пол. ХХ ст.
Комплекс методів розроблений для реалізації мети і завдань роботи.
Застосовані методи включають загальнонаукові (індукції, дедукції,
класифікації та систематизації, використані для інтерпретації фантастичних
текстів як віддзеркалення елементів цілісного світогляду, мови фантастики та
її лексичного рівня як утілення концептуальної КС фантастики) і спеціальні
лінгвістичні – описовий (застосовується при доборі й систематизації мовних
фактів, що репрезентують лексичний рівень творів фантастичного жанру),
метод концептуального аналізу (застосований при інтерпретації лексики
текстів фантастики), порівняльно-історичний (застосований при
етимологічній інтерпретації авторської неології та промовистих онімів з
метою визначення ролі автора як мовотворця та місця кожної лексеми в
авторській мовній КС).
Наукова новизна роботи полягає у комплексному багатоаспектному
дослідженні мови фантастичних творів українських письменників-фантастів
другої половини ХХ століття, моделюванні специфіки вербалізації КС у
фантастичних текстах науково-технічного, історико-етнографічного та
фольклорного спрямування.
9
Теоретичне значення роботи полягає в реконструкції специфіки
індивідуально-авторського світобачення українських письменників-фантастів
і мовної КС української фантастичної літератури в цілому як актуалізації
архаїчних магіко-міфологічних уявлень (у цілісній формі – у фентезі, у
вигляді незвичайних науково-технічних засобів, що корелюють із магією, – у
науково-технічній фантастиці). Виявлено кореляції фантастичного тексту з
чарівною казкою на рівні лексики, структури та позамовних світоглядних
уявлень. Визначені лінгвоконцептологічні відмінності мови фантастичного і
реалістичного текстів. Фантастичний текст інтерпретований як
неоміфологічний, що модифікує архаїчні уявлення в позамовних сферах і на
різних мовних рівнях, передусім лексичному.
Практична цінність роботи визначається можливістю використання
її результатів у викладанні курсів сучасної української мови (лексика,
фразеологія), історії української літератури, спецкурсів з мовної КС,
лінгвоконцептології, інтелектуалізації мови, термінології та неології, у
лексикографічному опрацюванні мови сучасної української літератури тощо.
Матеріал дослідження – тексти наукової фантастики (В. Бабенко,
А. Балабуха, О. Бердник, В. Владко, А. Давидов, М. Дашкієв, А. Дімаров),
літературні казки (І. Багмут, В. Нестайко, Б. Чалий), художні реконструкції
історії (О. Ільченко, С. Плачинда, В. Шевчук, Л. Кононович) та ін.
Хронологічні межі дослідження визначені розвитком у сер. ХХ ст. зброї,
комп’ютера та космонавтики, що істотно вплинуло на розвиток ідей науковотехнічної фантастики й актуалізувало опозицію фольклорної давнини
технічному майбутньому.
Особистий внесок здобувача: усі результати одержано дисертантом
самостійно.
Апробація дисертаційного дослідження здійснена на 8-и
конференціях, зокрема, 7-и міжнародних – “Мова і культура” ім. С. Бураго
(2012-2015), “Сучасна філологія: парадигми, напрямки, проблеми”
(Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2014), “Мова
10
як світ світів” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
2012, 2015) – і Всеукраїнській науковій конференції “Типологія та функції
мовних одиниць” (Східноєвропейський національний університет імені Лесі
Українки, 2015).
Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в 46
публікаціях загальним обсягом понад 35 д.а., серед яких 6 статей у наукових
фахових виданнях, 6 зарубіжних публікацій, зокрема монографія, 2 окремі
видання і 30 статей в інших виданнях.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу,
трьох розділів, висновків, списку літератури на 310 позицій та 9 додатків.
Основний зміст дисертаційного дослідження викладений на 175 с., загальний
обсяг 413 с

bibliography

Висновки
Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки.
1. Фантастика як ментально-вербальне конструювання невідомого
художніми засобами зароджена в міфі як синкретичному первісному
світобаченні, що вілддзеркалює у зародковому вигляді коріння багатьох
сучасних, умовно відокремлених одна від одної, сфер ментального існування
людини, духовної культури, як-от наука, література, етика, естетика, право та
ін.
Якщо на попередніх етапах розвитку людської культури і, зокрема,
словесного мистецтва фантастика існувала як прийом, використовуваний у
текстах, які в цілому не мали цілеспрямованої фантастичної орієнтації, то
сучасна фантастика існує як сформований окремий літературний жанр із
власною прагматикою, що визначає мовні засоби на всіх рівнях мови.
Функціонування сучасних фантастичних текстів свідчить про дієвість
міфології нині (хоч уже й не в первинній її формі), зокрема про продовження
існування опозиції концептів СВОЇ–ЧУЖІ, що має долюдські біологічні
основи. ЧУЖЕ співвідносне НЕЗВИЧАЙНИМ/ЧАРІВНИМ/МАГІЧНИМ,
нерідко – з недоступними на певному етапі розвитку науки, однак бажаними,
очікуваними, художньо створюваними технічними засобами. Фантастичне
протиставлене повсякденному в текстах сучасної літературної фантастики
так, як у міфологічних текстах протиставлене сакральне і профанне, магічне і
буденне. Оцінний вимір ДОБРО–ЗЛО, ПРИЙНЯТНЕ–НЕПРИЙНЯТНЕ, в
цілому не властивий міфологічному мисленню як архаїчній основі
фантастики, найповніше репрезентований у соціально-дидактичній
фантастиці. Не тільки у сферах релами та PR-діяльності, політики, засобів
масової інформації, а й у сфері художньої літератури, зокрема фантастиці
різних жанрів, нині активно функціонує й зазнає різних форм вербалізації
концептів міфологічне світобачення.
171
2. Фантастичний текст визначений як інтелектуалізована,
естетизована й авторизована казка, сучасний десакралізований літературний
міф, що набуває форм «науково-технічної казки», «соціально-історичної
казки» або «химерної прози» як модернізованої народної казки, мовні засоби
якої відрізняються від фольклорних відстанню світобачення автора від
народнопоетичного. Фантастика – сучасна авторська міфологія,
модифікована рівнем науково-технічного і соціального прогресу. Однак,
незважаючи на подібні риси, мова фантастики має низку власних
специфічних рис порівняно з мовою міфу та фольклорної казки. Порівняно з
міфологією і фольклорною чарівною казкою, фантастика репрезентує третій
тип тексту – авторську казку, реміфологізовану на основі індивідуальноавторської інтерпретації концептуальної і мовної картин світу етносу. Мова
фантастичного тексту протиставлена «повсякденній» мові тією мірою, якою
в міфологічному мисленні протиставлені СКРАЛЬНЕ і ПРОФАННЕ, а в
народній чарівній казці – ЗВИЧАЙНЕ і ЧАРІВНЕ.
3. Специфіка вербалізації фантастичного в літературному тексті
визначена переважною орієнтацією авторської мовної КС на 1) науковотехнічний текст, вербалізовані соціальні конструкції міфологізованої історії,
сучасності або майбутнього чи 2) тексти фольклорного епосу. Типовими
фантастичними текстами науково-технічного спрямування (переважна
більшість у світовій літературі) є твори В. Бабенка, А. Балабухи, О. Бердника,
В. Владка, М. Дашкієва та ін., соціальної фантастики – тексти В. Винниченка
та Ю. Смолича, історично-фентезійних оповідей – тексти С. Плачинди,
Л. Кононовича. Літературні казки В. Нестайка, Б. Чалого зорієнтовані на
фольклорну казку і соціальну фантастику. Різнотипність джерел
прецедентних концептів указує не тільки на синкретизм сучасної фантастики,
а й на діалектику форми і змісту у фантастичному творі як художньому
(нерідко казковому) викладі наукових ідей. Орієнтація тексту на
позафантичні взірці корелює з передбачуваною читацькою аудиторією
172
текстів, яка визначає не тільки рівень складності, а й галузеву та жанрову
специфіку тексту.
4. Сучасний фантастичний текст співвідносний з чарівною казкою за
структурою. Концепти ПОДОРОЖ, ПРИГОДА, ПОМІЧНИК, АНТАГОНІСТ,
ПОЄДИНОК, ПОВЕРНЕННЯ та ін. властиві як казці й міфологічному епосу,
так і фантастиці, що омовлює протиставлені повсякденності концепти
НЕЗВИЧАЙНИХ ПЕРСОНАЖІВ, МІСЦЬ, ЗАСОБІВ, ДІЙ, протиставлений
сучасності НЕЗВИЧАЙНИЙ ЧАС. Спеціальна лексика (використання
наявної наукової термінології з різних галузей, художня імітація наукової
термінології, авторська неологія) диференціює тексти фантастики і казки та
зближує перші з науковими. Квестова структура, об’єднуючи фантастичний
текст із зазначеними фольклорними жанрами, водночас полегшує його
освоєння новітніми засобами передання інформації, зокрема кіномистецтвом.
5. Концептуальна і мовна КС науково-фантастичної літератури різних
традицій подібна через міжнародну природу науково-технічного і
соціального поступу, а фантастика, спрямована в минуле, позначена істотно
більшою етноспецифікою, зокрема й мовною. Мовні засоби фантастичних
текстів посідають різне місце в координатах фольклорне – наукове, соціальне
– технічне, архаїзація – неологізація. Диференціація мовних засобів науковотехнічної, соціально-історичної та фольклорно зорієнтованої фантастики
пов’язана з використанням науково-технічної термінології різних галузей,
соціально-політичної лексики (включаючи неологію) та засобів
фольклорного або літературного епосу. Етнолінгвістичне вивчення
української фантастики, зокрема історично спрямованої, художньофентезійної реконструкції минулого відіграє істотну роль у дослідженні
закономірностей формування рис національного міфу як явища свідомості на
різних етапах розвитку етносу, включаючи й сучасність.
6. Спільна мовна риса фантастики різних авторів – рецепція інших
(наукових або фольклорних) текстів; відмінності – у синтезі різнотипних
джерел імітації та мовних рівнях, які беруть участь у стилізації. Так,
173
переважно лексичний рівень утілений у текстах А. Дімарова (як у попередній
період – В. Винниченка, Ю. Смолича), які стилізують мову передусім
соціології; у О. Бердника стилізація на лексичному і синтаксичному рівнях
відтворює мову філософсько-теологічної літератури з широким залученням
міфологічних дискурсів найрізноманітніших традицій – елементів
дохристиянського світобачення в мові українського фольклору,
давньогрецької та давньоримської міфології, давньоіндійських,
давньоіранських та давньоєгипетських міфологічних образів, вербалізованих
передусім у художньо переосмисленій міфонімії; у текстах Вал. Шевчука і
С. Плачинди стилізована на різних рівнях мови староукраїнська література як
цілісність, здійснене індивідуально-авторське художнє відтворення минулого
з орієнтацією на давні тексти – як збережені до нашого часу, так і
передбачувані, припущувані, уявні. Іншого типу стилізація в науковій
фантастиці й авторських казках: В. Нестайко імітує фольклорний текст
лексикою, словотвором та синтаксисом; Л. Кононович – на рівні мікрожанрів
із відповідною синтаксичною організацією (замовляння, молитви тощо);
науково-технічні терміни та утворені за їх словотвірними моделями авторські
неологізми створюють ілюзію наукової достовірності в текстах В. Бабенка та
А. Балабухи. Наука універсальна, а фольклорно-міфологічні традиції
етноспецифічні, тому КС фентезі, на відміну від наукової фантастики, є
ідіоетнічною.
З-поміж досліджених фантастичних текстів твори О. Бердника,
С. Плачинди і В.. Шевчука можуть бути визначені як найбільш складні в
плані глибини та різноманітності вербалізації концептів, належних до різних
сегментів мовної картини світу. О. Бердник, створюючи текст, формально
належний до науково-технічної фантастики з відчутною квестовою
структурою, будує його на потужній філософській базі, імпліцитно
реалізуючи й дидактичні завдання. Повнота й диференціація вербалізації
міфологічних концептів є унікальною для сучасної фантастичної літератури.
174
Не меншої складності й диференціації набуває авторська лексична неологія
та неофразеологія.
С. Плачинда і В. Шевчук, художньо реконструюючи минуле з
використанням елементів фентезі, по суті виконують функції давніх
міфотворців, створюючи тексти, орієнтовані, принаймні частково, на
фольклорні приклади вербалізації міфологічного мислення. Спільні риси з
текстами названих авторів виявляють тексти О. Ільченка і Л. Кононовича.
Отже, у мові сучасної української фантастики вербалізовані концепти
архаїчного міфологічного й казкового світобачення етносу, з одного боку, і
індивідуально-авторських реконструкцій минулого та конструювань
майбутнього – з другого боку. Мова фантастичних текстів утілює низку
функцій фантастики – прогностичну (що поєднує фантастику з наукою),
естетичну (що визначене місцем фантастики в художній літературі в цілому й
також поєднує її з мистецтвом), дидактичну тощо. Серед функцій мови,
акцентованих фантастичними текстами, слід особливо виділити магічну і
сугестивно-впливову. Основними мовними відмінностями фантастики від
фольклорних текстів виступають вербалізації концептуальних осей
ПРОГРЕС – РЕГРЕС, ТЕХНІКА – ДУХОВНІСТЬ, тоді як вербалізована
концептуальна вісь ХАОС – ГАРМОНІЯ поєднує фантастичний текст із
міфом і казкою, а вісь ДОБРО – ЗЛО – з казкою. З другого боку,
фантастичний текст відрізняється від інших художніх вербалізацією
концептів, властивих міфологічному мисленню та казковому
світосприйняттю.
Перспективи дослідження – вивчення зв’язку інформаційних та
глобалізаційних процесів із розвитком фантастики, співвідношення
міжнародних і етноспецифічних чинників розвитку фантастичної літератури,
синкретизації жанрів, відображеної в мові фантастичних текстів. Необхідний
інтердисциплінарний розгляд мови фантастики у зіставленні з семіотикою
сучасного кінематографу (що взаємодіє з фантастичною літературою), з
конструюванням уявних світів у ЗМІ, зокрема в рекламі, з політологічними
175
аспектами конструювання історичної пам’яті (у зв’язку з історичними
фентезі) тощо.