Аксіологічний аспект історизмів як перекладознавча проблема (на матеріалі українських, російських і німецьких текстів малого формату)

brief description

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

На правах рукопису

Островський Дмитро Олегович

УДК: 316.75:81’25.801.83:8294
(811.112.2+811.161.2+811.161.1)

Аксіологічний аспект історизмів як перекладознавча проблема
(на матеріалі українських, російських і німецьких текстів
малого формату)

Спеціальність 10.02.16 перекладознавство.

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Новикова Марина
Олексіївна,
доктор філологічних наук, професор

Сімферополь 2007

ЗМІСТ
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...........................................................................4
ВСТУП..................................................................................................................... ......5
РОЗДІЛ І. ОЦІННА СЕМАНТИКА ІСТОРИЗМІВ: СЕМАНТИЧНИЙ, СТРУКТУРНИЙ, ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТИ..............................................13
1.1. Історичні реалії, історичні символи, історичні концепти: основні
складові понять............................................................................................ 15
1.2. Історичні реалії, історичні символи, історичні концепти: основні
класифікації ......................................................................................................31
1.3. Історичні реалії, історичні символи, історичні концепти, тексти
історичної тематики: основні методики аналізу.............................................53
Висновки до розділу....................................................................................................70

РОЗДІЛ ІІ. ХУДОЖНІЙ, КРАЄЗНАВЧИЙ, ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ ДИСКУРСИ: АКСІОЛОГІЧНІСТЬ ІСТОРИЗМІВ У ВИХІДНОМУ ТЕКСТІ ............................73
2.1. Художній дискурс: жанрово-структурний аналіз ВТ..........................75
2.2. Краєзнавчий дискурс: жанрово-структурний аналіз ВТ............... ......91
2.3. Публіцистичний дискурс: жанрово-структурний аналіз ВТ.............102
Висновки до розділу..................................................................................................114

РОЗДІЛ ІІІ. ХУДОЖНІЙ, КРАЄЗНАВЧИЙ, ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ ДИСКУРСИ: АДЕКВАТНІСТЬ СПРИЙНЯТТЯ ІСТОРИЗМІВ У ПЕРЕКЛАДЕНОМУ ТЕКСТІ .....................................................................................................................................116
3.1. Художній дискурс: адекватність значень історизмів у ПТ................119
3.2. Краєзнавчий дискурс: адекватність значень історизмів у ПТ........ 132
3.3. Публіцистичний дискурс: адекватність значень історизмів
у ПТ................................................................................................................149
Висновки до розділу..................................................................................................166
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ .........................................................................................169
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...........................................................172
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ.....................................190

ДОДАТКИ..................................................................................................................194
Додаток А............................................................................................ .........195
Додаток Б.......................................................................................................232
Додаток В.......................................................................................................251

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Рр реалії
Сс символи
Кпт лінгвоконцепти
Іі історизми
ІР історичні реалії
ІС історичні символи
Ікпт історичні лінгвоконцепти
ІмгС історичні мегасимволи
Ітт тексти історичної тематики
ВТ вихідний текст
ПТ перекладений текст
ВМ вихідна мова
ПМ перекладна мова
ВК вихідна культура
ПК перекладна культура
МСІ методика символічної інтерпретації
ЖСД (аналіз) жанрово-стилістичної домінанти
ЖСА жанрово-структурний аналіз
Л. лексичні трансформації
Л-с лексико-семантичні трансформації
Л-г лексико-граматичні трансформації
Ст. структурні трансформації.

ВСТУП
У своїй роботі з текстами „своєї / іншої культури перекладач / перекладознавець експліцитно чи імпліцитно інтерпретує процес мульти / кроскультурної комунікації з погляду її структури та системи. Це дозволяє, насамперед, перекладачеві виявити мовні елементи тексту через які реалізуються основні ознаки комунікації і які перекладач розподіляє на облігаторні / факультативні для перекладу. Ці текстові елементи розглядаються на всіх мовних рівнях: фонетичному, лексичному, граматичному, морфологічному, синтаксичному. На лексичному рівні текстів мульти / кроскультурної спрямованості функціонують одиниці з різною семантикою, яку визначає перекладач, аналізуючи вихідний текст (ВТ). При цьому він ієрархізує лексику ВТ як функціональні одиниці за їх: а) типами значень (предметне, емоційне, асоціативне, понятійне, потенційне концептуальне), б) обсягами значень (вузький, широкий) для їх адекватної передачі в перекладеному тексті (ПТ). Найменш складним для перекладача є розуміння лексики з експліцитно вираженим предметним та оцінним значенням лексичної одиниці, тому що це є питанням адекватної передачі „інтенсивності” виразу оцінних значень цієї одиниці [207, с.114-118]. Але для роботи з експресивно-емоційними значеннями лексики, тобто з оцінністю, яка формується та реалізується імпліцитно, потрібні певні перекладацькі стратегії. Особливо це стосується текстів історичної тематики, тому що для перекладача виникає проблема розуміння як предметних, так і оцінних значень лексичних одиниць через їх часову дистантність [208]. По-друге, в роботі зі значеннями історизмів у вихідних текстах історичної тематики перед перекладачем постає питання розуміння функції цих історизмів, що впливає на облігаторність / факультативність їх перекладу [164]. З погляду нашого дослідження зручніше розглядати історизми, які функціонують у текстах історичної тематики як одиниці комунікативно-ціннісного поля тексту, систематизувати їх за обсягом значень, тобто асоціацій, які перекладач відтворює в перекладеному тексті [164; 109, с. 365 372].
Справа в тому, що вже сама комунікативна спрямованість тексту та комунікативна ситуація формують як власне тематичне поле з його структурою, так і обсяги значень одиниць, що в ньому функціонують [101]. Структура будь-якої, а особливо мульти / кроскультурної комунікації поділяє комунікативний простір на „свою / іншу” лексику на реалії, стратифіковані за предметним і темпорально-локальним критеріями. Як доповнення до такого, досить традиційного підходу, пропонується інший підхід. Комунікативний простір розглядається не стільки в горизонтальній („своє / інше”), як у вертикальній („ціннісне / нейтральне”) перспективі, а одиниці, яки в ньому функціонують (символи та концепти), з погляду їхніх ціннісних характеристик. Такий двоїстий підхід дозволяє суттєво уточнити, яка лексика є облігаторною для перекладу. Історично / національно специфічна лексика, що позначає актуальні соціальні явища, виконує еволютивну функцію відтворює ментальні цінності суспільства в цілому, утворює центр комунікативного поля й виражена: а) символами, для нас історичними символами (Сс / ІС), б) лінгвоконцептами, для нас історичними лінгвоконцептами (Кпт / Ікпт). Меншою ж мірою історично / національно значуща лексика виконує ідентифікаційну функцію. Тоді вона представлена реаліями, для нас історичним реаліями (Рр / ІР), які функціонують на периферії комунікативного поля. Відповідно до статусу історизму перекладач використовує певні перекладацькі трансформації для передачі значень цих історизмів у перекладеному тексті. У свою чергу перекладач диференціює ці одиниці в текстах історичної тематики через оцінність історизмів, їхні значення та обсяг їхніх значень (асоціації), для чого слід залучати вузькі чи широкі контексти, тому що ці значення можуть бути реалізовані в тексті як експліцитно, так і імпліцитно.
Актуальність роботи. Дослідження зумовлене необхідністю виробити перекладацькі стратегії для визначення історичних реалій, історичних символів, історичних концептів як системиз погляду: а) основних детермінаторів оцінних значень історизмів у текстах / контекстах різного типу для їхньої адекватної передачі в ПТ; б) критеріїв облігаторності / факультативності відтворення історизмів у ПТ; в) варіантів перекладу цієї лексики в ПТ.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до комплексної теми кафедри російської і зарубіжної літератури філологічного факультету (тепер факультету слов'янської філології і журналістики) Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського „Актуальні проблеми історії і теорії російської і зарубіжної літератури”, зареєстрованої в УкрІНТЕІ за № 98V005637.
Мета дослідження полягає у визначенні механізмів а) формування оцінних значень історизмів у текстах / контекстах різного типу; б) подальшої передачі цих значень у ПТ, в) адекватного сприйняття їх у ПТ.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1. Уточнити поняття „історичні реалії”, „історичні символи”, „історичні лінгвоконцепти” як систему елементів комунікативно-ціннісного простору тексту.
2. Виявити основні критерії (облігаторні, інтегральні, диференціальні), за якими виокремлюються досліджувані поняття.
3. Систематизувати методики роботи перекладача / перекладознавця зі значеннями історизмів у текстах історичної тематики.
4. Проаналізувати семантичну адекватність історизмів у перекладі малоформатних текстів художнього, краєзнавчого та публіцистичного дискурсів.
5. Класифікувати основні види предметних та аксіологічних трансформацій історизмів у різних дискурсах у діахронії.
6. Виявити найбільш частотні та ефективні типи цих трансформацій.
Об'єктом дослідження є історизми з різними типами значень: історичні реалії, історичні символи, історичні лінгвоконцепти, які функціонують у текстах мульти / кроскультурної комунікації.
Предмет дослідження формування та функціонування оцінності історичних реалій (ІР), історичних символів (ІС), історичних лінгвоконцептів (Ікпт) у текстах історичної тематики (Ітт).
Матеріалом дослідження стали як власне історизми, так і контексти, в яких формується оцінність цих історизмів. Всього було проаналізовано 734 лексичні одиниці та 920 варіантів їхнього перекладу українською та російською мовами в різних контекстах, типах малоформатних текстів та дискурсах, відібраних методом суцільної вибірки з архаїчних і архаїзованих історичних творів 1997-2005 років. Загальний обсяг матеріалу 8000 умовних сторінок, що забезпечує об'єктивність результатів дослідження.
Методи дослідження. Багатоаспектність роботи зумовила комплексний характер методів дослідження. У дисертації використано наступні методи: а) перекладознавчого та контрастивного аналізу, б) контекстуально-ситуативного аналізу, в) структурного аналізу. У межах вищевказаних методів застосовуються такі методики аналізу історизмів і текстів історичної тематики, які Л.В. Щерба поділяє на аналітичні й синтетичні. До аналітичних методик належать: 1) функціональна методика; 2) контекстуальна методика; 3) тезаурусна методика; 4) дефінітивна методика; 5) методика символічної інтерпретації (МСІ); 6) зіставна методика. Синтетичними методиками є: 1) дистрибутивна методика; 2) типологічна методика; 3) структурна методика.
В основу дослідження семантики історичних реалій, символів, концептів покладено праці перекладознавців Л.С.Бархударова, Е.Бенвеніста, С.Влахова, Р.П.Зорівчак, Ю.Д.Левіна, Я.Й.Рецкера, Ю.С. Степанова С.Флоріна та ін. Аналіз структурних та функціональних ознак цих історизмів базується на працях Ю.О.Жлуктенка, Р.П.Зорівчак, В.І. Карабана, М.О.Новикової, І.М.Шами, та ін. У роботі з текстами історичної тематики (Ітт) використовувалися методичні розробки таких учених, як А.Д. Бєлова, В.Г.Гак, В.Я.Пропп, К.Райс, О.В. Чередниченко, О.Д.Швейцера ін.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона: 1) уточнює загальносемантичну класифікацію реалій, символів і концептів (за темпоральними і локальними ознаками) структурною класифікацією цих одиниць з погляду структури комунікативно-оцінного простору вихідного тексту (як елементів „центру/периферії” мульти / кроскультурної комунікації; 2) доповнює загальносемантичну класифікацію історичних символів структурною класифікацією, зя якої внаслідок трансформації оцінних та предметних значень історизм в обсязі одного тексту / циклу текстів (мегатексту) може змінювати свій статус: історична реалія (ІР) → історичний символ (ІС) → історичний мегасимвол (ІмгС); 3) розкриває роль оцінності у визначенні типів історизмів та обсягу їхніх значень; 4) досліджує формування та функціонування оцінності історизмів в текстах / контекстах різного типу й на різних текстових рівнях (гіпертекстовому, текстовому, гіпотекстовому); 5) пропонує модель жанрово-структурного аналізу вихідного тексту, де на кожному з рівнів розглядаються жанрові елементи тексту, через які реалізуються такі текстові категорії: історичність, символічність, оцінність; 6) установлює кореляцію поміж типами дискурсу та перекладацькими трансформаціями історизмів.
Теоретичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони дозволяють: 1) уточнити кореляцію оцінних та предметних значень історизмів, 2) провести жанрово-структурний аналіз вихідного тексту з погляду формування та реалізації оцінності на гіпертекстовому, текстовому та гіпотекстовому рівнях; 3) визначити основні принципи передачі оцінних значень історизмів.
Розроблені теоретичні положення можна використовувати в перекладознавстві, лексикографії, для складання символічних словників-довідників.
Практична значущість дослідження вбачається в тому, що в роботі: 1) уточнено етапи аналізу оцінності вихідного тексту на гіпертекстовому, текстовому та гіпотекстовому рівнях; 2) виокремлено й систематизовано актуальні для перекладача детермінатори оцінних значень на цих рівнях, 3) проаналізовано специфіку сприйняття, осмислення та трансляції національно-історичної картини світу в її ціннісному аспекті.
Ці результати можуть бути використані в курсах теорії та практики перекладу, основ теорії мовної комунікації, лексикології.
Апробація роботи. Основні положення дисертації і результати дослідження було представлено в доповідях, які обговорювалися на засіданнях кафедри німецької філології та кафедри російської і зарубіжної літератури Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, а також на міжнародних науково-практичних конференціях „Пилигримы Крыма (Сімферополь, 2001, 2000, Алупка, 1998); „Проблемы международной безопасности на пороге нового столетия (Лівадія, 2000); на міжнародній конференції, присвяченій творчості Н.Я. Данилевського (Сімферополь, 1999); на міжнародній науковій конференції „И.Л. Сельвинский и литературный процесс ХХ столетия (Сімферополь, 1999); ІХ Кримських Пушкінських читаннях (Гурзуф, 1999); четвертій всеукраїнській науковій конференції „Нові підходи до філології у вищій школі (Запоріжжя, 1998); конференції германістів України „Інтерпретаційні можливості тексту (Київ, 2001); на щорічних наукових конференціях Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (Сімферополь, 2001-2005).
Публікації. Основні результати проведеного дослідження відбито в 6 публікаціях, надрукованих у провідних наукових фахових виданнях України.
Особистий внесок здобувача є достатнім і полягає в тому, що 1) уточнено: а) функціональні ознаки історичних реалій, історичних символів, історичних лінгвоконцептів з погляду їхнього функціонування в структурі комунікативного поля мульти / кроскультурної комунікації, б) кореляцію типів значень (предметного + емоційного, асоціативного, понятійного, концептуального) та типів історизмів (історична реалія, історичний символ, історичний лінгвоконцепт), в) застосування аналізу вихідного тексту для дослідження формування й реалізації оцінності історизмів; 2) доповнено: а) структурні ознаки історичних реалій, історичних символів, історичних лінгвоконцептів щодо оцінності взагалі й оцінного поля вихідного тексту зокрема, б) структурну класифікацію історичних символів з погляду їхніх оцінно-семантичних трансформацій (історичні реалії → історичні символи → історичні мегасимволи); в) жанрово-структурний аналіз вихідного тексту щодо формування оцінності історичних реалій, історичних символів, історичних лінгвоконцептів та реалізації текстових категорій (історичності, символічності, оцінності) на різних текстових рівнях. Дисертація та публікації написані автором самостійно.
На захист виносяться такі положення:
1. Комунікативно-ціннісний простір текстів історичної тематики створюють історичні реалії, історичні символи, історичні лінгвоконцепти.
2. Облігаторними ознаками історизмів (історичних реалій, історичних символів, історичних лінгвоконцептів) є: а) історичність, б) оцінність. Інтегральною ознакою цих історизмів є значення: а) предметне / загально-семантичне, б) емоційне, в) асоціативне, г) понятійне, д) концептуальне. Їхні диференційні ознаки а) різний обсяг названих значень (широкий / вузький), б) різний ступінь інтенсивності й пріоритетності цих значень (експліцитність / імпліцитність вираження). За цими ознаками перекладач / перекладознавець виокремлює релевантні для перекладу історизми.
3. У діахронії з оцінністю історизмів можуть відбутися зміни, а саме: а) дифузія, б) поляризація, в) інверсія. Вони, навпаки, змінюють предметну семантику історизмів, з якою можуть відбуватися такі трансформації: а) генералізація, б) конкретизація, в) розвиток значення. Зі зміною значень історизму в структурі вихідного тексту відбувається зміна його статусу: дифузія оцінності історизму конкретизує його предметне значення, що відповідає статусу історичної реалії. Поляризація оцінності історизму генералізує його предметну семантику, історизм стає історичним символом. Інверсія, чи подальша аксіологізація історизму, приведе до розвитку його значення, що може перевести цей символ у статус мегасимволу. Врахування цієї динаміки зміни оцінності історизмів у структурі вихідного тексту дозволяє перекладачеві / перекладознавцю: а) виявити пріоритетні зони формування оцінних значень, б) врахувати еволюцію цих значень.
4. Реалізація оцінної семантики історизмів відбувається на гіпотекстовому, текстовому та гіпертекстовому рівнях. Домінуючий рівень для історичних реалій гіпотекстовий, історичних символів, а також мегасимволів текстовий, історичних лінгвоконцептів гіпертекстовий. Це дозволяє визначити обсяги контекстів, необхідних перекладачеві для адекватного розуміння значень історизмів.
5. Адекватніше сприймаються в різних типах дискурсу та різних культурах історичні реалії, бо їх значення виражені експліцитно; менш адекватно історичні символи, мегасимволи; найменш адекватно історичні лінгвоконцепти, бо їх значення виражені імпліцитно. З погляду читацької підготовленості до сприйняття історизмів у ВТ та ступеня детермінованості текстів максимально адекватно сприймається семантика історизмів у текстах публіцистичного дискурсу, менш адекватно в текстах художнього дискурсу, з найменшою адекватністю в текстах краєзнавчого дискурсу.
6. Аналіз показав, що найчастіше значення історичних реалій передаються в перекладеному тексті за допомогою власне калькування: фонетичного, графічного, семантичного та морфологічного; значення історичних символів, мегасимволів через лексико-семантичні (розвиток значення) та структурні (дописки, компенсація) трансформації; історичні концепти вербалізуються в перекладеному тексті через структурні трансформації. Калькування зберігає історичність і предметність семантики цих одиниць, але послаблює їхню оцінність і символічність; лексико-семантичні трансформації зберігають символічність, але послаблюють оцінність; структурні трансформації найбільш адекватно передають як оцінність, так і символічність згаданих одиниць.
Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з розділів, загальних висновків роботи, списку використаної теоретичної літератури (243 позицій), переліку матеріалів дослідження (57позицій), переліку лексикографічних джерел (34 позицій), трьох додатків із 97 таблиць. Загальний обсяг дисертації 348 сторінки, основного тексту 172 сторінки.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Облігаторними ознаками історичних реалій, історичних символів історичних лінгвоконцептів є історичність та оцінність. Інтегральна ознака заявлених понять це система значень: а) предметних, б) емоційних, в) асоціативних, г) потенційно концептуальних. Їх диференційною ознакою є: а) різні обсяги цих значень, б) експліцитність / імпліцитність їх вираження.
2. Кожному із заявлених типів історизмів відповідає певний обсяг значення, тобто асоціацій (широкий / вузький), та інтенсивність (експліцитність / імпліцитність) вираження цих значень. Історична реалія має максимально вузький обсяг значень, історичний символ більш широкий, історичний лінгвоконцепт максимально широкий. Предметне значення історичних реалій максимально експліцитне, історичних лінгвоконцептів мінімально імпліцитне, замість того експліцитними є концептуальне значення; емоційний компонент історичних реалій максимально експліцитний, історичних лінгвоконцептів максимально імпліцитний; асоціативне значення історичних реалій максимально імпліцитне, історичних лінгвоконцептів максимально експліцитне.
3. Оцінна семантика заявлених понять у текстах історичної тематики може бути виражена експліцитно / імпліцитно на рівнях: а) лексичному, б) семному. Аксіологічність історичних реалій виражена максимально експліцитно, історичних символів більш імпліцитно, історичних лінгвоконцептів максимально імпліцитно. Оцінність історичних реалій виражається на лексичному рівні, історичних символів на змішаному, історичних лінгвоконцептів на семному.
4. Еволюція оцінності в діахронії (дифузія, поляризація, інверсія) змінює предметне значення історизмів (конкретизація, генералізація, розвиток значення). Це дозволяє перекладачеві / перекладознавцю в межах одного тексту / циклу текстів / мегатексту виявити: а) динаміку домінуючих значень історизму (предметне, емоційне, асоціативне, концептуальне), б) динаміку зміни статусу історизму (історична реалія, історичний символ, історичний лінгвоконцепт).
5. Контекстуальні зміни предметного значення історизмів потребують доповнення класифікації історичних символів. Такими додатковими типами символів є символи, що адекватно сприймаються в межах циклу текстів, усієї мегакультури історичні мегасимволи. Отже, історизм може пройти в межах одного тексту / циклу текстів такі стадії: історична реалія > історичний символ > історичний мегасимвол.
6. За допомогою уточненої й доповненої методики аналізу жанрово-стилістичної домінанти (ЖСД) перекладач / перекладознавець визначає історизми на рівнях: а) гіпертекстовому, б) текстовому, в) гіпотекстовому за ознаками: а) інваріантні + релевантні, б) варіативні + релевантні, в) варіативні + нерелевантні.
7. Жанрово-структурними елементами текстів художнього, краєзнавчого та публіцистичного дискурсів є: 1) на гіпертекстовому рівні: а) комунікативно-символічна модель вихідного тексту, б) жанрово-семантичні компоненти вихідного тексту; 2) на текстовому рівні система контекстів вихідного тексту; 3) на гіпотекстовому рівні лексико-семантичні одиниці вихідного тексту. Домінуючим рівнем, на якому перекладач уточнює значення історичних реалій, є гіпотекстовий рівень, історичних символів текстовий рівень, історичних лінгвоконцептів гіпертекстовий рівень.
8. Зміна оцінної семантики змінює тип та обсяг предметного значення історизмів, а, таким чином, і власний статус історизмів. Переходячи з однієї структурної позиції на іншу, історизм зазнає аксіологізації (поляризація, інверсія оцінності історизму). Така аксіологізація робить можливою його подальшу символізацію (генералізація предметного значення, розвиток значення історизму).
9. Для текстів художнього дискурсу максимально частотними і тому облігаторними одиницями є історичні реалії, історичні символи, історичні лінгвоконцепти; для текстів краєзнавчого дискурсу історичні реалії, історичні символи; для текстів публіцистичного дискурсу історичні реалії, історичні символи, історичні лінгвоконцепти.
10. У текстах будь-яких дискурсів можливі такі типи трансформацій: а) власне лексичні, б) лексико-семантичні, в) структурні, г) лексико-граматичні. Але в текстах художнього дискурсу, як показує аналіз, максимально часто використовуються структурні трансформації, в текстах краєзнавчого та публіцистичного дискурсів власне лексичні трансформації.
11. Для передачі значень історичних лінгвоконцептів у перекладному тексті найчастіше застосовуються структурні трансформації дописки. У передачі значень історичних символів домінують лексико-семантичні трансформації (розвиток значення). Значення історичних реалій передаються переважно за допомогою кальок: а) фонетичних, б) графічних, в) морфологічних.
12. У крос / мультикультурних комунікативних ситуаціях максимально адекватно сприймаються значення а) історичних реалій у текстах краєзнавчого дискурсу, б) історичних символів у текстах публіцистичного дискурсу; 2) менш адекватно значення історичних символів (включаючи мегасимволи) в текстах художнього дискурсу, 3) найменш адекватно значення: а) історичних лінгвоконцептів у текстах художнього дискурсу, б) історичних символів у текстах краєзнавчого дискурсу.
13. Неадекватний вибір перекладацької трансформації історизму може викликати його неадекватне сприйняття в перекладному тексті, що приведе до порушення його статусу, а далі навіть до зміни типу дискурсу. Такі порушення трапляються, коли: 1) історичні реалії перекладаються як історичні символи, 2) історичні символи перекладаються як історичні реалії, 3) історичні концепти, вербалізуючись втрачають свої значення та вживаються як узуальна лексика. Відповідно, внаслідок таких порушень: 1) художній дискурс може сприйматися як краєзнавчий, 2) краєзнавчий дискурс як публіцистичний, 3) публіцистичний дискурс як художній.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Аверинцев С.С. Историческая подвижность категории жанра // Историческая поэтика. М.: Высш. школа, 1986. С. 104-106.
2. Азнаурова Э.С. Приёмы компонентного анализа в художественном переводе // Сб. науч. тр. Ташкеского ун-та. Ташкент: Ташкентский ун-т, 1977 (обл. 1978). № 543. С. 115 123.
4. Анисимова Е.Е. Паралингвистика и текст // Вопр. языкознания. М.: Наука, 1992. № 1. С. 34 37.
5. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка. Попытка системного описания // Вопр. языкознания. 1995. № 1. С. 45-53.
8. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. Л.: Наука, 1981. С.277 278.
9. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. События. Факты. М.Высш. школа, 1988. 246 с.
10. Арутюнова Н.Д. Аксиология в механизмах жизни и языка. В кн.: Проблемы структурной лингвистики. М.: Высш. Школа, 1984. С. 17-19.
11. Арутюнова Н. Д. Аспекты семантических исследований. М.: Наука, 1980. С. 156 249.
12. Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу. М.: Высш. школа, 1994. 114 с.
13. Ахманова О.С. Вертикальный контекст как филологическая проблема // Вопр. языкознания. М.: Наука, 1977. № 3. С. 47 54.
14. Бабаханова Л.Т. Закономерности переводческого процесса в функциональных жанрах. Ташкент: Наука, 1986. С. 12 18.
15. Байбурин А.К. Ритуал: своё и чужое // Фольклор и этнография. Проблемы реконструкции фатов традиционной культуры. Л.: Наука, 1990. С. 3 17.
16. Баранов А.Н. Добровольский Д.О. Постулаты когнитивной семантики // Изв. АН Сер. лит. и яз. М.:Наука, 1997. т.56, № 1. С. 11-21.
17. Баранов С.Ю. Функциональное изучение литературы и проблема жанра // жанры в историко-литературном процессе: межвуз. сб. (под ред. В.В. Гура). Вологда: Наука, 1985. 151 с.
18 Барвайс, Джон Перри, Ситуации и установки // Философия. Логика, язык М.: Высш. школа, 1987. 302 с.
19. Барлас О. О соотношении информативности и коннатотивности в тексте. // Проблемы грамматической семантики. Ростов-на-Дону: Наука, 1978. С.6772
20. Бархударов Л.С. Язык и перевод. - М.: Международные отношения, 1973. 240 с.
21. Бархударов Л.С. Уровень языковой иерархии и перевода // Тетради переводчика. М.: Прогресс. С. 3 12.
22. Баталова Т.М. Художественное произведение в системе межкультурных коммуникаций // Сб. науч. тр. Моск. пед. ин-та иностр. яз. 1985. Вып. 252. С. 106 116.
23. Бахтин М. Проблема текста. Опыт философского анализа. Л.: Высш. школа, 1976. С. 122 151.
24. Бейтс Е. Интенции, конвенции и символы // психолингвистика. М.: Прогресс, 1984. С. 118 226.
25. Беленин В.П. Психолингвистическая типология художественных текстов по эмоционально-смысловой доминанте: Автореф. дис д-ра филол. Наук: 09.04.92 / МГУ. М., 1992. 35 с.
26. Бєлова А.Д. Поняття «стиль», «жанр» , дискурс» , «текст» у англійскій лінгвістиці // Вісник Іноземна філологія. К. 2002. Вип. 32 33. С.10-14.
27. Бенвинист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 156 с.
28. Борисова И.Ф. Особенности перевода жанров художественной литературы. Уч. пособие. - Ташкент: Наука, 1983. 47 с.
29 Брагина А.А. К сопоставительному изучению языковой образности //Методы сопоставительного изучения языков. М.: Наука, 1988. С.43 47.
30 Брандес М.П. Стиль и перевод. - М.: Высшая школа, 1988. 127 с.
31. Булыгина Т.В. О границах и содержании прагматики // ИАН СЛЯ. 1981. № 4 С. 20 34.
32. Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Концепт долга в поле долженствования // Логический анализ языка. Культурные концепты. М.: Прогресс, 1991. С. 14 21.
33. Буреева Л., Береснев С. Об адекватности художественного образа в оригинале и переводе // Филол. науки. М.: Высш. школа, 1986. № 2. С.60 65.
34. Бухбиндер В.А., Розанов Е.Д. О целостности и структуре текста // ВЯ. М..: Наука, 1975. № 6. С. 73 86.
35. Вайнарх У. Языковые контакты: Состояние и проблемы исследования /Пер. с англ. Ю.А. Жлуктенко. Киев: Вища школа, 1979. 246 с.
36. Ванников Ю.В. Понятие адекватности текста и типы адекватности перевода // Уровни текста и методы его лингвистического анализа. М.: Наука, 1982. С. 3 8.
37. Ванников Ю.В. Вопросы теории и техники перевода. М.: Наука, 1970. 78 с.
38. Васильев В.И. Проблема соотношения когнитивных и коммуникативных элементов высказывания Автореф. дис канд. филол наук: 15.10.92 М., 1992. 23 с.
39. Вахек И.В. Лингвистический словарь пражской школы. М.: Прогресс, 1964. 350 с.
40. Вельц В.Н. Жанр: эволюция и специфика // Вопросы русского языка и литературы: Сб. ст. (отв. ред. В.Н. Вельц). Кишенев: Наука, 1980. 93 с.
41. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура. М.: Русский язык, 1976. 248 с.
42. Виноградов В.В. Общелингвистические и грамматические взгляды акад.Л.В. Щербы//Сб. «Памяти академика Л.В. Щербы». Л.: Наука, 1951. 276 с.
43. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 255 с.
44. Винокур Т.Г. Говорящий и слушающий (варианты речевого поведения). М.: Высш. школа, 1993. 165 с.
45. Волков О.Г. Прагматика політичного тексту: Автореф. дис. ...канд. філос. Наук: 23.11.02/ Таврійський національний ун-т ім. В. І. Вернадського. Сімферополь, 2002. 19 с.
46. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.Выш. школа, 1985. С. 24 56.
47. Вольф Е.М. Оценочное значение в соотношении признаков «хорошо/плохо» // Вопр. языкознания. 1986. № 5. С.87 102
48. Воробьёв В.В. Лингвокультурология. Теория и методы М.: Изд-во Российского ун-та Дружбы народов, 1997. 332 с.
49. Владова И. Перевод и время. София: Наука и искусство, 1988. 182 с.
50. Влахов С. Флорин С. Непереводимое в переводе. М.: Международные отношения, 1980. 342 с.
51. Влахов С., Флоин С. Непереводимое в переводе. 2-е изд., испр. и доп. / Под ред. Вл. Росельса. М.: Высш. шк., 1986. 416 с.
52. Воробьёв В.В. Лингвокультурология. Теория и методы М. Изд-во Российского ун-та Дружбы народов.-1997. 332 с.
53. Вежбицка А. Культурно-обусловленные сценарии и их когнитивный статус // Язык и структура знания. М.: Высш. школа, 1990. 220 с.
54. Гагев Г. Национальные образ мира. Космо. Психо. Логос. М. Прогресс, 1995. 198 с.
55. Гак В.Г. Сопоставительные исследования и переводоведческий анализ // Теория перевода. М.: Высш. школа, 1979. С. 1215.
56. Герценберг Л., Юсуфджанова Ж.М. О методе сопоставительного изучения языков // Теория языка. Англистика. Кельтология. М.: Наука, 1976. С. 40 46.
57. Гинзбург Л.В. Над строкой перевода: статьи разных лет. М.: Сов. Россия, 1981. 144 с.
58. Горелов И.Н. Невербальные компоненты коммуникации. М.: Наука, 1980. 115 с.
59. Граудина Л. К. Коннотативные значения языковых единиц в 62. стилистических фигурах // Словарь. Грамматика. Текст. М.: Наука, 1996. С. 342351.
60. Гюббенет И.В. Основы филологической интерпретации литературно-художественного текста. М.: Изд-во МГУ, 1991. 205 с.
61. Демьянков В. З. Интерпретация текста как языковая когниция и когнитивная наука // Мышление и коммуникация. М.: Высш. школа, 1990. С. 12-23.
62. Димова Л. К определению лирического цикла // Русская филология. Тарту: из-во Наука, 1975. 123 с.
63. Долинин К.А. Имплицитное содержание высказывания // ВЯ. М.: Высш. школа, 1983. № 6. С. 6 9.
64. Домашнев А.И., Шишкина И.П., Гончарова Е.А. Интерпретация художественного текста. М.: Просвещение, 1983. 192 с.
65. Дружинин В.В. Конторов М.Д., Конторов Д.С. Введение в теорию конфликта. М. Прогресс, 1989. 114 с.
66. Евсюков В.В. Мифы о вселенной. Новосибирск: Наука, 1988. -177 с.
67. Егер Г. Коммуникативная функциональная эквивалентность // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. - М.: Международные отношения, 1978. 380 с.
68. Жирмунский В.В. Теория стиля. Л. Наука, 1975. 536 с.
69. Жлуктенко Ю.О. Порівняльна граматика англійської та української мов. К.: Рад. шк., 1960. 160 с.
70. Жлуктенко Ю.О. Аспекти контрастивної лексикології // Мовознавство. 1989. № 6. С. 3 8.
71. Залевская А.А. Понимание текста: психолингвистический подход. Калинин: Наука, 1988. 112 с.
72. Загнітко А.П. Позиційна модель речення і валентність дієслів // Мовознавство. 1994. №2 3. С. 48 -56.

73. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія (На матеріалі перекладів творів української літератури англійською мовою). Львів: Вид-во при Львів. ун-ті, 1983. 198 с.
74. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів: Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. 216 с.
75. Иванов В.В. Верх и низ // Мифы народов мира: В 2-х т. М.: Сов. энциклопедия, 1987 б. Т.1. С. 233 234.
76. Иванов В.В. Змей // Мифы народов мира: В 2-х т. М.: Сов. энциклопедия, 1987. Т.1. С.468 471.
77. Иванов В.В., Топоров В.Н. Индоевропейская мифология // Мифы народов мира. Энциклопедия в двух томах. М.: Прогресс, 1988. Т. 1. С. 73.
78. Иванюк Б.П. Троп и жанр // Генетические функциональные и историко-типологические взаимосвязи. Черновцы: Знание, 1988. 48 с.
79. Ионова С.В. Структура содержания текстовой эмотивности. Волгоград: Прогресс, 1996. С.285 287.
80. Кайда Л.Г. Эффективность публицистического текста. М.: Наука, 1989. С. 17 19.
81. Кашина Н.В. Жанр как эстетическая категория. М.: Знание, 1984, 64 с.
82. Карабан В.І. Посібник-довідник з перекладу англійської наукової і технічної літератури на українську мову. К.: Політ. думка, 1997. 302 с.
83. Карасик В.И., Слышкин Г.Г. Лингвокультурный концепт как единица исследования // Методологические проблемы когнитивной лингвистики. Воронеж: Наука, 2001. С. 75 81.
84. Кари Э. О переводе и переводчиках во Франции // Мастерство перевода. М.: Знание, 1965. 112 с.
85. Кашкин И. Вопросы перевода // Перевод - средство взаимного сближения народов. М.: Прогресс, 1987, С. 327 358.
87. Квятковский А. Символ // Поэтический словарь. М.: Сов. энциклопедия, 1966. С. 263.
88. Кияк Т.Р. Проблеми української термінографії. Старі уроки в нових умовах // Вестник Харьковского политехнического ун-та. — № 19, 1994. — Выпуск І. — С. 191 198. 89.Кияк Т.Р., Науменко А.М., Огуй О.Д. Теорія і практика перекладу // Нова книга. Вінниця, 2006. 592 с. 90. Кодухов В.И. Общее языкознание. М.: Наука, 1974. С. 121 123. 91. Колшанский Г.В. Контекстная семантика. М.: Наука, 1980. 149 с. 92. Колшанский Г.В. Коммуникативная функция и структура текста. М.: Наука, 1984. 175 с. 93. Колшанский Г.В. Объективная картина мира в познании и языке // АН СССР, ин-т языкознания. М.: Наука, 1990. 103 с. 94. Комечанский Г.В. Контекстная лингвистика. М.: Наука, 1980. 97 с. 95. Комиссаров В.Н. Слово о переводе. М.: Междунар. отношения, 1973. 215с. 96. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. М.: Междунар. отношения, 1980. 168 с. 97. Комиссаров В.Н. Когнитивное и семантическое содержание текста // Исследование целого текста. М.Междунар. отношения, 1986. С. 73. 98. Копиленко М. Юрченко О.С. Фразеологічні перифрази української літературної мови // Мовознавство. 1987. №2. С. 32 38. 99. Коптілов В.Н. Актуальні питання українського художнього перекладу. К.: Дніпро, 1971. 132 с. 100. Костенко Н.В. Ценности и символы в массовой коммуникации. К.:Знания, 1993. 132 с. 101.Кочерган М. П. Слово і контекст. Львів: Вища шк., 1980. С. 24 56. 102. Кочерган М.П. Русанівський В.М. Структура лексичної і граматичної симантики // Мовознавство. 1990. №2. С.82-84. 103. Крюков А.Н. Методологические основы интерпретативной концепции перевода // Автореф. дис. ... доктора филол. Наук: 26.09.89. М., 1989. 42 с. 104. Кундзіч О.Л. Творчі проблеми перекладу. К.: Дніпро, 1973. 264 с.
105. Кухаренко В.А. Интерпретация текста. М.: Просвещение, 1988. 190 с. 106. Ларин Б.А. О филологии близкого будущего // Научн. докл. высш. шк. Филолог. науки. 1963. - № 1 (21).107.
107. Левин Ю.Д. Об историзме в подходе к истории перевода // Мастерство перевода, 1962. М.:Знания, 1963. С. 373 395.
108. Левин Ю.Д. Перевод и бытие литературы // ВЛ. 1979. № 2. С. 1018. 109. Левин Ю.Д. К вопросу о переводной множественности // Классическое наследие и современность. Ленинград: Наука, 1981. С. 365 372.
110. Левин Ю.Д. Русские переводчики ХІХ века и развитие художественного перевода / Отв. ред. Федоров А.В. Л.: Наука, 1985 299 с.
111. Леви-Брюль Л. Сверхъестественное в первобытном мышлении. М.: Прогресс, 1995. 256 с.
112. Леви-Строс К. Первобытное мышление. М.: Знания, 1994. 324 с.
113. Левый И. состояние теоретической мысли в области перевода // Мастерство перевода, М.: Сов. писатель, 1970. С. 406 431.
114. Левый И. Искусство перевода / Пер. с чеш. предисл. Вл. Россельса. М.: Прогресс, 1974. 398 с.
115. Лилова А. Введение в общую теорию перевода. М.: Высшая школа, 1985. 255 с.
116. Литература перевод: проблемы теории: Мат. Междунар. Встречи учёных и писателей (Москва, 27 февраля 1 марта 1991 г.). М.: Прогресс, 1992. 398 с.
117. Лосев А.Ф. Логика символа // Лосев А.Ф. Философия. Мифология. Культура. М.: Политиздат, 1991. С.247 274.
118. Лосев А.Ф. Проблема вариативного функционирования поэтического языка // Лосев А.Ф. Знак. Символ. Миф: Труды по языкознанию. Изд-во МГУ, 1982. С. 408-452.
119. Лосев А.Ф. Проблема символа и реалистическое искусство. М.: Искусство, 1976. 376 с.
120. Лосев А.Ф. Хаос // Мифы народов мира: В 2-х т. М.: Сов. энциклопедия, 1988. Т.2 С. 46-60.
121. Лотман Ю.М. Текст в тексте // Труды по знаковым системам XIV. Текст в тексте. Тарту: Знания, 1981 Вып. 567. С. 318.
122. Лотман Ю.М. Текст в тексте. Тарту: Знания, 1981 Вып. 256. С. 9 18.
123. Лукьянова Н.А. О семантике и типах экспрессивных лексических единиц // Актуальные проблемы лексикологии и словообразования, вып. VIII. Новосибирск: Знания, 1979. С. 12 46.
124. Любимов Н. Несгораемые слова: Очерки / 2-е изд., доп. М.: Худож. лит., 1988. 334 с.
125. Ляпон М.В. Оценочная ситуация и словесное самомоделирование // Язык и личность. М.: Высш. школа, 1989. С. 27-31.
126. Макаренко Е.И. Жанрово-стилистическая доминанта как модель в процессе перевода: автореф. дис. канд. филол. наук: 22.11.89. Одесса, 1989. С. 8 9.
127. Маковский М.М. Картинна мира” и миры образов (Лингвокультурологические этюды) // Вопросы языкознания. М.: Наука, 1992. № 6. С. 36-53.
128. Маковский Н.М. Язык Миф Культура. Символы жизни и жизнь символов // Вопр. языкознания. М.: Наука, 1997. № 1. С. 23 27.
129. Мелетинский Е.М. Введение в историческую поэтику эпоса и романа. М.: Наука, 1986. 320 с.
130. Манакін В.М. Проблеми контрастивної лексикології близькоспоріднених язіков // Мовознавство. 1994. №1. С. 52- 58.
131. Манакин В.Н. Основы контрастивной лексикологии близкородственных и родственных языков. К.: Знание, 1994. 156 с.
132. Маркелова Т.В. Языковая семантическая интерпретация мыслительного содержания категории оценки // Структура, семантика и функционирование в тексте языковых единиц. М.: Высш. школа, 1995. С. 817.
133. Марчук Ю.Н. Проблемы машинного перевода. М.: Наука, 1983. 233 с.
134. Маслов Ю.С. Очерки по аспектологии. Л.: Знание, 1884. С. 72 84.
135. Махароблидзе Г. Проблемы сопоставительно-типологического анализа родственных языков. Тбилиси: Высш. школа, 1970. 211 с.
136. Мелетинский Е.М.. Неклюдов С.Ю, Новик Е.С. Историческая поэтика. Литературные эпохи и типы художественного сознания. Отв. ред. П.А.Гринцер. М.: Наследие, 1994. С. 39 57. 137. Мелетинский Е.М. Проблемы структурного описания волшебной сказки // Труды по знаковым системам. Тарту: Из-ние тартуского гос. ун-та. Вып. 236. 1969. С.45 52. 138. Мирошниченко В.В. Образность художественного текста и перевод. Запорожье: Знание, 1988. 110 с. 139. Мкртчян Л. Родное и близкое. М., 1978. 85 с.
140. Молчанова Г.Г. Семантика художественного текста. Ташкент: Высш. школа, 1988. С. 40 42.
141. Методы сопоставительного изучения языков / Отв. ред. В.Н. Ярцева. М.: Наука, 1988. 94 с.
142. Мокієнко В.М. Лексичне і фразеологічне значення // Мовознавство. М.: Наука, 1988. № 4. С. 20.
143. Москаленко М. (упорядник і автор передмови) Тисячоліття: Поетичний переклад України-Русі. К.: Дніпро, 1995. 693 с.
144. Мыркин В.Я. Типы контекстов // Филологические науки. 1972. № 1. С. 86.
145. Мцыркин В.Я. Текст, подтекст и контекст // Вопросы языкознания. М.: Наука, 1976. № 2. С. 86-93.
146. Найда Ю.А. Наука перевода // Вопросы языкознания. М.: Наука, 1970. № 4. С. 3-14.
147. Никитина С.Е. О концептуальном анализе в народной культуре // Логический анализ языка. Культурные концепты. М.: Наука, 1991. С. 117-123.
148. Новиков Л.А. Лингвистическое толкование художественного текста. М.: Рус. яз., 1979. 256с.
149. Новикова М.А. Проблемы индивидуального стиля в теории художественного перевода. (Стилистика переводчика): Автореф. дис.докт. филол. наук: 24.11.81. / Л., 1981. 36 с.
150. Новикова М.А. Данилова Г.Е. Методика анализа символических значений. Симферополь: из-ние симф. гос. ун-та, 1995. 130 с.
151. Новикова М.А. Прекрасен наш союз. Литература переводчик жизнь. Киев: Рад. письменник, 1986. 224 с.
152. Новикова М.А. Символы // Новый мир, 1995. № 2 С. 201 217.
153. Парин А.В. (Предисловие) // Чудесный Рог: Народные баллады. М.Прогресс, 1985. С. 4.
154. Пелевина Н.Ф. Перевод и интерпретация текста. М.: Знания, 1988. 226 с.
155. Петров С. Об уравнении коэффициентов импрессии и экспрессии в яз. худ. перевода // Актуальные проблемы теории худ. перевода. М.: Наука, 1967. С. 86-91.
156. Попович А. Проблемы художественного перевода. М.: Высшая школа, 1980. 196 с.
157. Поляков М.Я. В мире идеи и образов // Историческая поэтика и теория жанров. М.: Сов. пис., 1983. 263 с.
158. Поливанов Е.Д. Русская грамматика в сопоставлении с узбекским языком. Ташкент: Знания, 1933. 180 с.
159. Порівняльні дослідження з граматики англійської, української та російської мов / За ред. Ю.О. Жлуктенка. К. : Наук. дум