ЗІСТАВЛЕННЯ СЛОВНИКА ПЕРЕКЛАДУ ІЗ СЛОВНИКОМ ОРИГІНАЛУ ЯК ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧА ПРОБЛЕМА (НА МАТЕРІАЛІ ПЕРЕКЛАДІВ ШЕКСПІРІВСЬКОГО “ГАМЛЕТА”)

brief description

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису
Куконіна Наталія Анатоліївна

УДК 81’255.4 + 81’374.822

ЗІСТАВЛЕННЯ СЛОВНИКА ПЕРЕКЛАДУ ІЗ СЛОВНИКОМ ОРИГІНАЛУ ЯК ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧА ПРОБЛЕМА
(НА МАТЕРІАЛІ ПЕРЕКЛАДІВ ШЕКСПІРІВСЬКОГО
ГАМЛЕТА”)

10.02.16 - перекладознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
МИХАЙЛЕНКО ВАЛЕРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ,
кандидат філологічних наук, доцент

Чернівці
2002

ЗМІСТ
стор.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ..................................................... 5
ВСТУП............................................................................................................. 7
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ СМП
1.1. Об’єктивні засади для зіставлення перекладів з оригіналом................17
1.2. Лексикографічна параметризація в перекладознавстві .........................20
1.2.1. Класифікація авторських словників................................................ 20
1.2.2. Словник мови перекладу/перекладача (СМП) як новий
лексикографічний вид авторських словників......................................... 25
1.3. Вирішення перекладознавчих проблем у СМП...................................... 28
1.3.1. Визначення одиниці перекладу в СМП................................................... 28
1.3.2. Семантичні відповідники і перекладацькі трансформації як параметр
СМП............................................................................................................ 30
1.3.3. Проблеми оцінки перекладу та його аналізу...........................................32
1.3.4. Зв’язок СМП із контрастивною лінгвістикою.........................................35
1.4. Оцінки перекладів Г.Кочура, Л.Гребінки, М.Лозинського,
Б.Пастернака (огляд критичної літератури)............................................36
1.5. Мотиви перекладацького рішення........................................................ 44
1.6. Висновки до розділу............................................................................... .. 54

РОЗДІЛ 2. ПОВНІ ТЛУМАЧНІ СЛОВНИКИ ПЕРЕКЛАДІВ
2.1. Теоретичні принципи авторської лексикографії................................. . 56
2.2. Принципи укладання словників перекладів........................................ . 60
2.2.1. Вибір канонічних текстів..................................................................... 60
2.2.2. Вибір тлумачних словників................................................................. 61
2.2.3. Визначення одиниці опису та одиниці підрахунків лексики............. 63
2.2.4. Розробка принципів подачі матеріалу.................................................. ....64
2.2.5. Аналіз кількісного складу словників трагедії В.Шекспіра Гамлет”
та її перекладів....................................................................................... 69
2.3. Аналіз реєстру слів першотвору та перекладів..................................... 76
2.4. Лексикографічне відображення лексико-семантичної системи
авторів........................................................................................................ 88
2.5. Частотні словники оригіналу та перекладів.......................................... 99
2.6. Висновки до розділу................................................................................. 101
РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ СТИЛІСТИЧНО ЗАБАРВЛЕНОЇ ЛЕКСИКИ. КОНТРАСТИВНИЙ АНАЛІЗ ПЕРЕКЛАДІВ
3.1. Мікростилістика оригіналу і перекладів............................................. 103
3.2. Контекстуально-стилістичне забарвлення нейтральної лексики.......... 105
3.3. Стилістично забарвлена лексика............................................................ 108
3.3.1. Літературно-книжна лексика................................................................. 110
3.3.2. Розмовно-просторічна лексика............................................................ 116
3.4. Емоційно-експресивне забарвлення лексики........................................ 117
3.5. Слова з декількома стилістичними відтінками.................................... 119
3.6. Відтворення перекладачами стилістичних прийомів оригіналу..........122
3.6.1. Характеристика образу Гамлета у різній інтепретації..........................132
3.7. Висновки до розділу............................................................................... 136

РОЗДІЛ 4. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК СТИЛІСТИЧНО ЗАБАРВЛЕНОЇ ЛЕКСИКИ ПЕРЕКЛАДУ Л.ГРЕБІНКИ
4.1. Відбір лексики........................................................................................ 137
4.2. Заголовок словникової статті................................................................. 139
4.3. Граматична характеристика слів реєстру............................................ 139
4.4. Тлумачення слова у словниковій статті.............................................. 144
4.5. Система стилістичної маркованості лексики СМП............................. 147
4.5.1. Стилістичні позначки словникової статті........................................... 147
4.5.2. Специфіка стилістичних маркерів СМП............................................ 149
4.5.3. Авторське словотворення та лексика не зафіксована в нормативних
словниках 155
4.6. Наголос у словниковій статті............................................................... 157
4.7. Відображення фразеології................................................................... 158
4.8. Ілюстративні приклади........................................................................ 159
4.9. Контрастивний аналіз як характерна риса СМП................................ 165
4.9.1. Визначення рівня перекладу............................................................. . 166
4.9.2. Відтворення лексичного значення у перекладі................................. 170
4.9.3. Передача граматичної характеристики слова у контрастивній
схемі .................................................................................................. 175
4.9.4. Стилістично забарвлена лексика у контрастивній схемі................. 176
4.9.5. Характеристика мови перекладу Л.Гребінки................................... 179
4.9.5.1. Розв’язання проблеми дистанції часу.............................................. 183
4.9.5.2. Використання діалектної та рідко вживаної лексики...................... 185
4.10. Вирішення інших завдань у межах СМП........................................... 186
4.11. Висновки до розділу........................................................................... 189

ВИСНОВКИ.................................................................................................. 191

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................................. 198

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

1. СМА словник мови автора
2. СМП словник мови перекладу/перекладача
3. КА контрастивний аналіз
4. ТП теорія перекладу
5. КЛ контрастивна лінгвістика
6. ЛСТ лексико-стилістичні трансформації
7. ІН інтерпретаційна настанова
8. ФЗ фонові знання
9. П пресупозиція
10. В.Ш. Вільям Шекспір
11. Г.К. Григорій Кочур
12. Л.Г. Леонід Гребінка
13. М.Л. Михайло Лозинський
14. Б.П. Борис Пастернак
15. СУМ -1 Cловник української мови: В 11 т.
16. СУМ -2 Словарь української мови: В 4- т. /Упоряд.Б.Д.Грінченко
17. ОЕD the Oxford English Dictionary
18. БАРС Большой англо-русский словарь
19. СРЯ Словарь русского языка/ за редакцією С.И.Ожегова
20. ССРЛЯ Словарь современного русского литературного языка в 17-ти тт.
21. ЛВ лексичний відповідник
22. З заміна
23. К конкретизація
24. Г генералізація
25. ЛР логічний розвиток
26. КП компенсація
27. Д додавання
28. В вилучення
29. Пр перестановка
30. Кв конвергенція
31. Дв дивергенція
32. С слово
33. Ф фраза
34. Р речення
35. Т текст
36. ЧВ частота вживання (слова)
37. Дт Додаток (до дисертації)
38. Табл. Таблиця

ВСТУП

З’ясування міри об’єктивного й суб’єктивного в перекладах спричинює їх зіставлення з оригіналом і між собою на основі аналізу їх словників. Результати зіставного аналізу словників перекладу й оригіналу можна представити у структурі нового різновиду словника словника мови перекладу/перекладача (далі СМП). Ідея його виникнення узгоджується з тенденцією до лексикографічної параметризації мови, досить поширеною у сучасній лінгвістиці, що реалізується в систематизації досліджень мовних явищ у вигляді словників.
СМП належить до авторських словників, які вирішують проблему мови письменника, що інтенсивно розробляється в різних країнах світу. Існує багато робіт, присвячених вивченню цього питання, серед них - фундаментальні словники мови авторів (словники мови Т.Шевченка, І.Франка, Г.Квітки-Основ’яненка, О.Пушкіна, О.Горького, С.Єсеніна, К.Паустовського, В.Шекспіра, Р.Бернса ), словники окремих творів (‘‘Мертві душі’’ М.Гоголя, ‘‘Горе від розуму’’ О.Грибоєдова, ‘‘Енеїда’’ І.Котляревського, ‘‘Герой нашого часу’’ М.Лермонтова), дисертаційні дослідження, найрізноманітніші збірники та монографії.
Для вивчення мови письменників багато зробили українські дослідники (М.Ажнюк, О.Васильченко, М.Габлевич, Д.Затонський, І.Дзюба, Р.Зорівчак, В.Кухаренко, Л.Миловидова, М.Новикова, В.Перебийніс, М.Стріха), значний внесок належить вченим колишнього СРСР (В.Беркову, Р.Будагову, В.Войнову, Ю.Гавруку, Г.Егліте, Б.Ільїшу, О.Карповій, Б.Ларіну, В.Левику, Г.Лілич, А.Лятіній, М.Морозову, Л.Озерову, О.Трофімкіній, А.Федорову).
Серед створених до цього часу словників мови письменників двомовні довідники зустрічаються дуже рідко. Вони є словниками iншомовного автора і ґрунтуються на перекладах з однієї мови на іншу. Укладачі цих словників часто відмовлялись від уже наявних літературних перекладів і вживали власні версії з метою відтворення того чи іншого елементу мови оригіналу відповідними засобами рідної мови, неодмінно зберігаючи зміст цитованого тексту, його стилістичну тональність і, безперечно, дотримуючись літературної норми [138, с.14].
На наш погляд, СМП є не менш цікавим об’єктом дослідження в різних аспектах філології, але передусім перекладознавства - з погляду вивчення індивідуальності перекладача, його манери письма, ступеня адекватної передачі першотвору тощо. Проте, хоча укладено безліч різноманітних словників мови авторів та їх окремих творів, словників перекладачів досі не було створено. Першою спробою укладання подібного словника в історії української перекладної лексикографії є Фразеологія перекладів Миколи Лукаша” (2002 р.) [255] словник-довідник, що подає індивідуально-авторські вживання фразеологізмів у мові перекладів видатного українського перекладача.
На нагальній потребі дослідження словників майстрів художнього перекладу наголошувалось неодноразово, особливо у зв’язку з вивченням шекспірівського спадку (О.Гітович, В.Кухаренко, В.Левик, М.Лукаш, Л.Озеров). І це не випадково, бо за кількістю перекладів на мови світу твори В.Шекспіра займають одне з провідних місць. Мова Шекспіра протягом століть привертає до себе увагу вчених. Свідченням цьому є велика кількість досліджень шекспірівської лексики (Е.Еббот, М.Бізе, Ф.Блейк, О.Васильченко, А.Комарова, Л.Миловидова, М.Морозов та інші) і численні шекспірівські словники (N.Delius - 1852, А.Dусе - 1880, A.Schmidt - 1886, Ch.Mackay - 1887, R.Nares - 1888, T.Bartlett - 1889, J.Halliwell - 1889, J.Kirk - 1891, I.Phin - 1902, R.Cunliff - 1910, W.Skeat - 1910, C.Onions -1911, N.Neuhaus, M.Spevack - 1975 тощо).
‘‘Гамлет’’ - твір Шекспіра, до перекладу якого вдавалися найчастіше. Так, німецькою й французькою мовами цю трагедію перекладено двісті сімнадцять разів, болгарською - шістнадцять, польською чотирнадцять [3]. Існує тринадцять українських перекладів: вісім повних, два в уривках і три в рукописах [150], cеред яких заслуговують на особливу увагу праці Г.Кочура та Л.Гребінки. Відомо понад тридцять перекладів трагедії російською мовою, серед них двадцять повних [56]. На цьому тлі вирізняються високохудожні зразки майстерності М.Лозинського і Б.Пастернака.
Пропоноване дослідження присвячено створенню, вивченню та зіставленню словників шекспірівського Гамлета” та його перекладів українською і російською мовами.
Актуальність обраної теми зумовлено відсутністю системного порівняльного аналізу українських та російських перекладів, а також тим, що для усунення чинника суб’єктивності варто порівняти словник оригіналу зі словниками двох мов. Комплексне функціонально-семантичне дослідження мовних засобів оригіналу та перекладів, результати їх кількісного аналізу дають змогу визначити ступінь об’єктивного відтворення оригіналу як цілісності у декількох його перекладах та з’ясувати міру суб’єктивного у кожному перекладі окремо.
Актуальним на сьогодні є використання результатів контрастивних досліджень у перекладознавстві, що зумовлюється спрямуванням сучасної лінгвістики до багатоаспектного аналізу художнього тексту та необхідністю систематизації і узагальнення досягнень перекладознавства у межах загальнонаукової тенденції до лексикографічної параметризації мови.
Доволі велика кількість параметрів, обраних для проведення аналізу перекладів, набуває наочності у структурі словника. Отже, пропоноване дослідження присвячено cтворенню, вивченню та зіставленню словників оригіналу й перекладів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в руслі наукових досліджень кафедри англійської мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Формальний і змістовний аналіз тексту (англійська мова)”, номер державної реєстрації 0199UОО1871.
Об’єктом дослідження послужили тексти Шекспірового Гамлета” та його перекладів українською й російською мовами, а предметом аналізу словники оригіналу та перекладів.
Матеріалом дослідження є трагедія В.Шекспіра ‘‘Гамлет, принц Данський’’ та чотири її переклади, що належать Г.Кочуру, Л.Гребінці (українською мовою), М.Лозинському і Б.Пастернаку (російською).
Мета дисертації полягає у виявленні міри об’єктивного і суб’єктивного в чотирьох перекладах шекспірівського Гамлета”, особливостей перекладацького почерку українських та російських майстрів, впливу індивідуальності перекладача на адекватне відтворення першоджерела на основі зіставлення словників перекладів з оригіналом і між собою.
Для досягнення цієї мети необхідно вирішити наступні завдання:
· розробити концепцію словника мови перекладу як перекладознавчої категорії та форми лексикографічної параметризації досягнень теорії і практики перекладу;
· визначити засади створення словників перекладів на основі застосування теоретичних принципів укладання авторських словників і впровадження нових перекладознавчих параметрів дослідження;
· обґрунтувати можливість існування різних видів і форм словників перекладів, підготувати картотеки для укладання повних тлумачних словників оригіналу й перекладів; укласти диференціальний тлумачний словник стилістично забарвленої лексики перекладу Л.Гребінки;
· провести кількісні підрахунки різних параметрів дослідження, щоб визначити:
а) міру формальної точності відтворення перекладачами лексичного й стилістичного багатства оригіналу;
б) подібність і розбіжність словників першотвору і перекладів, а також перекладів між собою;
в) правомірність оцінок, які були дані перекладам раніше підтвердити їх або спростувати
Методологічною основою дослідження послужили праці з теорії перекладу Л.Бархударова [23], С.Влахова, С.Флоріна [38], Р.Зорівчак [67], В.Коміссарова [82, 83], В.Коптілова [84, 85, 86], І.Корунця [200], І.Левого [103], А.Поповича [144], М.Новикової [130, 131], Я.Рецкера [145, 146], А.Федорова [170, 171], О.Чередниченка [176, 177, 178], О.Швейцера [183, 185]; з контрастивної лінгвістики І.Гальперіна [44], Ю.Жлуктенка [59, 60, 61], В.Кухаренко [95, 96, 97]; з авторської лексикографії Г.Егліте [189], О.Карпової [75, 76, 77], Б.Ларіна [99] та групи вчених Санкт Петербурзького університету [138].
Для випрацювання й обґрунтування методики укладання словників мови перекладача було розглянуто різноманітні види словників: тлумачні [238, 239, 243, 244, 245, 248, 249, 251, 253, 261, 262, 263, 265]; двомовні [237, 240, 254]; авторські [241, 246, 247, 251, 252, 255, 256, 257, 258, 259, 260, 264 ].
Контрастивно-прагматичний принцип аналізу й специфіка матеріалу зумовили вибір методики дослідження, за якою були використані загальнонаукові дедуктивно-індуктивні прийоми та метод кількісних підрахунків. Матеріал для укладання картотек бази для подальшого створення повних та диференціального словників перекладів Гамлета” було відібрано методом суцільної вибірки текстів. При дослідженні різних параметрів словників використовувалися контрастивний, структурний, контекстуальний, дефініційний, компонентний аналізи. Для характеристики перекладацького почерку Г.Кочура, Л.Гребінки, М.Лозинського та Б.Пастернака застосовувалися також психолінгвістичний та інтерпрeтаційний підходи.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено спробу представити здобутки перекладознавства у формі СМП і провести комплексний контрастивний аналіз перекладів і оригіналу з використанням методу кількісних підрахунків. У роботі вперше детально зіставлено вершинні українські переклади з оригіналом, між собою, а також із російськими перекладами. Об’єктивні дані, отримані при зіставленні перекладів з урахуванням їх прагматико-комунікативного аспекту, дозволяють зробити ґрунтовні висновки щодо особливостей перекладацького почерку кожного з чотирьох перекладачів.
Теоретична значущість роботи полягає у відкритті нової перспективи розвитку перекладознавства, зокрема перекладної лексикографії та критики перекладу, завдяки створенню й дослідженню CМП, у межах якого можливе вирішення ряду перекладознавчих проблем. У дисертаційному дослідженні показано, що СМП є результатом взаємодії основних положень теорії перекладу та контрастивної лінгвістики і водночас джерелом подальшого розвитку цих філологічних дисциплін.
Практична цінність дисертації випливає з можливостей використання її матеріалів у теорії й практиці перекладу, контрастивній лінгвістиці, лексикографії, передусім авторській, лексикології, стилістиці (як макро-, тобто при дослідженні стилістики твору в цілому, так і мікро-, при розгляді стилістичного забарвлення лексики); літературознавстві (коли художній образ вивчається з боку його мовних характеристик). Результати дослідження знайдуть застосування в лексикографічній практиці при укладанні різноманітних словників оригіналу й перекладів, а також при вивченні творчої спадщини В.Шекспіра. Додатком до роботи є Диференціальний словник стилістично забарвленої лексики перекладу Л.Гребінки, який слідом за Словником фразеологізмів перекладів М.Лукаша може стати ще одним довідковим посібником із стилю перекладача. Цей словник можна розглядати як особистий внесок здобувача у перекладну та авторську лексикографію. Матеріали дисертації можна використати у спецкурсах із теорії та практики перекладу, лексикології, лексикографії, стилістики, теорії комунікації, а розроблену методику екстраполювати на аналогічні дослідження.
Апробація результатів дисертації. Результати й основні положення дисертаційного дослідження представлено та обговорено на засіданнях кафедр англійської філології та германського загального й порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, на другій Всеукраїнській науковій конференції Нові підходи до філології у вищій школі” (Мелітополь, 1994), на 11-ій та 12-ій науковій сесії Наукового товариства імені Шевченка (23 березня 2000 р., 22 березня 2001 р.), на конференції Методологічного семінару з проблем перекладознавства й контрастивної лінгвістики імені професора Жлуктенка (Львів, 16-17 лютого 2002 р.), на третій Міжнародній науково-методичній конференції Методологічні проблеми перекладу на сучасному етапі” (Гурзуф, 7-11 травня 2002 р). Основний зміст дисертаційного матеріалу відображено у восьми самостійних публікаціях автора.
На захист виносяться такі положення:
1. Дослідження міри об’єктивного й суб’єктивного в перекладі можливе при порівнянні декількох перекладів, здійснених на високому художньому рівні, з оригіналом. Зіставлення перекладів дозволяє виділити спільну частину їх словника, що є об’єктивним відображенням першотвору, і змінені частини, у яких відбивається індивідуальність перекладачів та своєрідність мови-рецептора.
2. СМП новий лінгвістичний об’єкт, отриманий шляхом лінгвістичного конструювання. Водночас, це об’єкт перекладознавчий, який дозволяє проводити дослідження таких параметрів перекладу у зіставленні з оригіналом як: одиниця перекладу, типи лексичних відповідників, перекладацькі трансформації, граматична та стилістична узгодженість з першотвором.
3. СМП це двомовний словник, у якому наявне контрастивне зіставлення певної сукупності слів перекладу та оригіналу (залежно від виду словника повного чи диференціального) у межах словникових статей, на основі чого з’ясовуються граматична категорія, лексичне та стилістичне значення слів, що подаються у контекстуальному оточенні для визначення одиниці перекладу (слова, фрази, речення, тексту), а також лексико-стилістичних відповідників чи перекладаць

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Виникнення словника мови перекладу/перекладача об’єктивно підготовлено тривалою історією розвитку авторської лексикографії, особливо двомовної. СМП є реалізацією принципів теорії перекладу та контрастивної лінгвістики, на засадах яких його укладають, із залученням специфічних методів, у першу чергу, контрастивного аналізу. Але СМП стає не тільки об’єктом дослідження цих наукових дисциплін, а й джерелом їхнього подальшого розвитку.
2. СМП розширює межі лексикографії, насамперед, авторської. Словник одного твору вирішує проблему його відношення до словника загального типу, що охоплює слова національної мови, а також до словника мови письменника, до якого входить лексичний матеріал різних творів. СМП надає можливість порівнювати лексичні ресурси автора (водночас перекладача й поета), що він їх використовує в своїй оригінальній творчості та перекладах.
3. Найоптимальнішою формою для створення словників перекладів є тлумачний словник, оскільки він, порівняно з іншими лексикографічними формами, є найповнішим із погляду розроблення семантики слів, їхньої граматики та стилістичної характеристики й цитації. За охопленням реєстру тлумачні словники бувають повними та диференціальними. Виходячи із завдань досліджень і потреб науки, диференціальні словники перекладів можуть характеризувати стилістично забарвлену лексику, так звані важкі” для розуміння слова, тропи тощо. Укладений нами словник Гребінчиного перекладу Гамлета” є також диференціальним, бо у ньому зіставляється з першотвором стилістично забарвлена лексика.
4. У роботі обґрунтовано відмінність словника перекладача від звичайного авторського словника, яка полягає в наявності параметра порівняння, що означає здійснення порівняння перекладу з першотвором у межах словникової статті на основі ілюстративного прикладу. Словникова стаття СМП, таким чином, відрізняється від словникової статті як нормативного словника мови, так і авторського. Вона характеризує слово з боку його:
а) граматичної категорії; розробки значення (яке реалізується в контексті);
б) стилістичного забарвлення (нормативного/ненормативного);
в) к онтекстуального оточення (наводиться цитата з тексту);
г) відношення до першотвору з виявленням рівня адекватної передачі.
В основі зіставлення лексики першотвору та перекладів лежить контрастивний аналіз (КА), що відбувається на двох рівнях горизонтальному (зіставлення англійського та українського текстів) і вертикальному (порівняння українського перекладу з даними нормативних словників української мови). За допомогою КА, дотримуючись принципів закономірних відповідників і перекладацьких трансформацій, які обов’язково мають місце при перекладі, вироблено систему порівняння певних параметрів лексичних, граматичних та стилістичних характеристик перекладів та першотвору, яку представлено в СМП у вигляді контрастивної схеми, що завершує словникову статтю. Схема складається з таких пунктів, які показують: 1) одиницю перекладу, (слово, фразу, речення, текст); 2) повноцінність відтворення денотативного значення слова (за допомогою лексичного відповідника або лексичної заміни); 3) граматичні трансформації; 4) передачу, втрату або компенсацію стилістичного забарвлення оригіналу. Основою для висновків, що набувають вираження в контрастивній схемі, служать ілюстративні приклади, які представляють повне чи скорочене речення, або декілька речень із тексту першотвору та перекладу залежно від того, який відрізок тексту потрібний для з’ясування одиниці перекладу.
Аналіз досліджених характеристик СМП стилістично забарвленої лексики Л.Гребінки набуває наступного числового вираження:
• слово є одиницею перекладу у 160 випадках, фраза у 467, речення 230, текст 115;
• 623 стилістично забарвлені лексеми є лексичними відповідниками першотвору, 298 контекстуальними замінами (з них за допомогою логічного розвитку поняття перекладено 171 слово, конкретизації 61 лексична одиниця, генералізації 12, компенсації 54); 46 слів у тексті перекладу є додаваннями;
• 685 слів із 971 є граматичними відповідниками лексичних одиниць оригіналу;
• стилістичне або емоційно-експресивне забарвлення англійського тексту відтворено у 231 випадку і не відтворено у 632. У 109 словникових статтях указано на компенсацію втраченої стилістичної характеристики.
5. Ступінь об’єктивного і суб’єктивного в перекладах визначається на основі дослідження їх спільних та змінених частин.
Завдяки проведенню обробки картотек за допомогою кількісних підрахунків було встановлено: 1) обсяг текстів, тобто кількість слововживань, оригіналу (29743) та чотирьох перекладів (Кочур 21956; Гребінка 23615; Лозинський 23186; Пастернак 21841; 2) реєстри слів (число лексем) творів (Шекспір 4271; Кочур 4270; Гребінка 4616; Лозинський 4307; Пастернак 4494) 3) індекс лексичного зв’язку російських перекладів (0,567, що означає, що спільні лексеми перекладу М.Лозинського і Б.Пастернака складають 56.7% кожного словника окремо. Ми відмовились від визначення індексу лексичного зв’язку російських перекладів з українським через те, що, не зважаючи на подібну граматичну систему двох мов, лексика їх відмінна).
6. У дисертації проведено зіставлення стилістично забарвленої лексики першотвору й чотирьох перекладів. З’ясовано причини переважання тієї чи іншої категорії. Значна увага приділяється дослідженню застарілої лексики. Показано залежність ступеня архаїзації перекладів від їхньої прагматики, насамперед інтерпретаційної настанови та вирішення перекладацької проблеми дистанції часу. Це саме стосується інтенсивності використання розмовно-просторічних слів. Досліджено також емоційно-експресивно забарвлену лексику. Хоча стилістичне забарвлення окремих слів перекладів не завжди узгоджується з оригіналом, здебільшого перекладачі вірно передали стилістичні характеристики трагедії, ідучи шляхом компенсації втрат і замін, досягаючи адекватності на рівні тексту, а не окремого слова, фрази або речення. Стилістично забарвлену лексику оригіналу характеризують 524 слова з частотою вживання 1048. У перекладі М. Лозинського таких слів 817 з частотою вживання 1791, у Б.Пастернака відповідно, 864 / 1395, у Г.Кочура 639 / 1100, у Л.Гребінки 971 / 1318.
Дослідження кількісного змісту словників свідчить про те, що кількісні дані є надзвичайно важливими для ідентифікації авторського стилю. Підрахунки, отримані в результаті дослідження авторських словників перекладів, дозволяють зробити деякі висновки, що стосуються характеристики перекладацького почерку Г.Кочура, Л.Гребінки. М.Лозинського та Б.Пастернака.
7. Індивідуальність перекладачів, особливості їх перекладацького почерку розкриваються в дивергентних частинах перекладів, яким притаманна стилістична забарвленість. Диференціальний словник стилістично забарвленої лексики перекладу Л.Гребінки є підтвердженням цього. Л.Гребінка дуже вдало розв'язує перекладацьку проблему дистанції часу. Він уживає досить багато розмовної лексики (459 з ЧВ 570), кількість якої майже дорівнює пастернаківському перекладу (417 з ЧВ 771), а сума застарілої та книжної значно менша (156 з ЧВ 194), ніж у Б.Пастернака (208 з ЧВ 339), тим більше у М.Лозинського (313 з ЧВ 690). Завдяки використанню ресурсів діалектної та рідко вживаної лексики й контекстуальному стилістичному забарвленню він блискуче відтворює розмовність і, водночас, віддаленість шекспірівського слова. Цей переклад відрізняється яскравою, соковитою українською мовою.
8. Версія Г.Кочура приваблює академізмом мови, виваженістю, високою перекладацькою культурою. Українські переклади відрізняються один від одного, але не так контрастно, як російські, бо черпають лексичні ресурси насамперед у розмовному регістрі української мови. Їхня відмінність пояснюється тим, що Кочурова думка у формі слова набуває класичної завершеності, а Л.Гребінці притаманна певна свобода висловлень. На наш погляд, версії українських митців можна назвати золотою серединою, яка узгоджує два протилежні шляхи в перекладі, що ними ішли М.Лозинський і Б.Пастернак.
9. Порівняно з врівноваженістю, філософською насиченістю думки, стислістю мислення, деякою сухістю звучання перекладу М.Лозинського Пастернакова версія відрізняється динамічністю, театральністю, високим рівнем розмовності.
У дослідженні деякою мірою спростовуються погляди критики на переклади М.Лозинського і Б.Пастернака. Хоча перший доволі віддалений від сучасності й більш піднесений, ніж переклади Г.Кочура, Л.Гребінки та Б.Пастернака, але не занадто архаїзований і незрозумілий, яким його часто вважали (М.Морозов, Ю.Гаврук, В.Левік), що засвідчують цифри: застаріла й книжна лексика становлять 447 лексичних одиниць, а розмовна - 263. Переклад Б.Пастернака характеризує не тільки виключна розмовність його словника (417 слів), а також достатня для створення відповідної атмосфери кількість архаїчної та піднесеної лексики (309 слів). У перекладі не виявлено ні вульгаризмів, ані нелітературних значень, за що дорікали перекладачеві [143]. Дослідження також не підтверджує думку В.Левика щодо звуження Б.Пастернаком словникового діапазону оригіналу [100, c.100].
10. Дослідження СМП Г.Кочура, Л.Гребінки, М.Лозинського та Б.Пастернака свідчить про дуже високий рівень майстерності перекладачів і досягнення значного рівня адекватності оригіналу в їхніх працях. Якщо кожний переклад окремо лише наближається до свого першоджерела, то всі разом вони створюють у великій мірі об’єктивну картину оригіналу, розкриваючи нові грані його пізнання, проникаючи у все глибші підвалини його мудрості. Але такий результат можна отримати лише при зіставленні декількох перекладів, у нашому випадку ще й різномовних. Порівняння перекладів Г.Кочура та Л.Гребінки з тлумаченням М.Лозинського та Б.Пастернака показує, що перші не поступається другим ні за кількістю словникового реєстру, ні за передачею стилістичного забарвлення.
Л.Гребінка та Г.Кочур зробили значний внесок у розвиток української мови, використавши її численні ресурси, утворивши нові форми лексичних одиниць, виявивши нові значення загально вживаних слів і відновивши велику кількість слів забутих.
11. Крім вирішення різних лінгвістичних проблем у межах СМП, словникові матеріали надають можливість проводити літературний аналіз, що показує, як у СМП інтереси перекладознавства тісно переплетені з літературознавством, стилістикою тощо. Дані СМП є базою для створення словників мовних характеристик окремих дійових осіб творів для вивчення їх характерів і тлумачення образів. Спостереження за лексикою персонажів, її належністю до того чи іншого стилістичного пласта, дозволяють робити висновки про мовні характеристики шекспірівських героїв, що допомагає глибше розкрити їхню сутність. Подібний аналіз веде до порівняння образів першотвору з перекладом. На основі дослідження лексики, яку використовує Гамлет, можна пересвідчитися, що різні ґрані особистості принца Данського кожний перекладач відтворив по-своєму. Порівняння лексичних і стилістичних засобів оригіналу і перекладу, що лежать в основі характеристики персонажів, показує ступінь адекватності вирішення літературних завдань, а саме трактовки образів героїв. Якщо в процесі перекладу відбувається певна трансформація образу, то конкретні та вірогідні фактори демонструють не тільки що” трапилось з дійовою особою, але й де” і коли”. Так, на основі даних нашого дослідження здійснено спробу показати відмінність тлумачення образу Гамлета чотирьома перекладачами.
12. У дисертації підготовлено базу для укладання частотних словників оригіналу і трьох перекладів, які є важливим додатком до повних авторських словників і диференціального словника стилістично забарвленої лексики перекладу Л.Гребінки. Представлено динаміку вживання лексем і показано, що слова, які характеризують індивідуальний стиль авторів, розташовані в більшості випадків у низькочастотній зоні слововживання.

У підсумку слід зазначити, що дослідження нового різновиду авторських словників словника мови перекладів трагедії В.Шекспіра ‘‘Гамлет’’ дозволяє отримати об’єктивні оцінки перекладів на основі контрастивного аналізу, проведеного на лексико-стилістичному рівні, з’ясувати міру об’єктивного і суб’єктивного в перекладах, визначити особливості перекладацького почерку Г.Кочура, Л.Гребінки, М.Лозинського та Б.Пастернака, показати вплив індивідуальності кожного перекладача на результати його роботи.
Запропоновану методику укладання та дослідження СМП можна застосувати в роботі над різноманітними словниками, у вивченні на їх основі мови перекладача, а також при аналізі шекспірівської літературної спадщини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ажнюк М.Т. Відбір слова і звороту для відтворення образності ‘‘Гамлета’’. В.Шекспір в українських перекладах // Іноземна філологія: Респ.міжвідом.наук.зб. - Львів, 1973. - Вип.30.- С.134-140.
2. Ажнюк М.Т. Стиль ‘‘Гамлета’’ В.Шекспира как проблема перевода: Автореф. дисс... канд.филол. наук/ Киев. гос. ун-т. - Киев, 1979. - 24 с.
3. Ажнюк М.Т. Мовностилістичні особливості шекспірівського ‘‘Гамлета’’ і питання перекладу. Ужгород, 1974.- 20 с.
4. Айзеншток И. А.М.Финкель теоретик художественного перевода // Мастерство перевода. М.: Советский писатель, 1970. №7 .- С.91 120.
5. Алексеев П.М. Статистическая лексикография (типология, составление и применение частотных словарей). - Л.: ЛГПИ, 1975. - 120 с.
6. Аникст А. Творчество Шекспира. - М.: Изд. худож. лит., 1963. - 615 с.
7. Аникст А. Шекспир в оценке своих современников // Классическое искусство за рубежом. Под ред. Б.Р.Виппера и др. - М.: Наука, 1966. - С.7-30.
8. Акопова А. Автор и переводчик // Вестник общественных наук АН Армянской ССР. Ереван. - 1978. - №12.- С.47-54.
9. Андрес А. Дистанция времени и перевод // Мастерство перевода 1964. - М.: Сов.писатель. - 1965. - С.118-128.
10. Антокольский П. Черный хлеб мастерства // Мастерство перевода 1963.- М.: Сов.писатель. - 1964. - С.5-12.
11. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. - М.: Наука, 1974. 367 с.
12. Апухтин В.Б. Психолингвистический аспект адекватности перевода // Функциональный синтаксис немецкого языка. Челябинск, 1977. - С.93-95.
13. Арапов М.В. Квантитативная лингвистика. - М.: Наука, 1987. 183 с.
14. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. - Л.: Просвещение, 1990. 390 с.
15. Ахманова О.С., Натан Н.Л. О принципах и методах лингвистического исследования. М.: МГУ, 1966. 182 с.
16. Ахманова О.С., Гюббенет И.В. Вертикальный контекст как филологическая проблема // Вопросы языкознания. 1977.- №3. - С.47-49.
17. Ахматова А.А. Слово о Лозинском // Багровое светило. Стихи зарубежных поэтов в переводе М.Лозинского. - М.: Прогресс, 1974. - с.196.
18. Багаева Л.К. Некоторые грамматические особенности языка Шекспира // Некоторые вопросы зарубежной филологии и методики преподавания иностранных языков. Орджоникидзе. - 1976.- С.3-11.
19. Барлас Л.Г. Русский язык. Стилистика. - М.: Просвещение, 1978. - 256 с.
20. Бархударов Л.С. Лексикология и лексикография. Сб.статей. - М., 1972. - 55 с.
21. Бархударов Л.С. О лексических соответствиях в поэтическом переводе // Тетради переводчика. - М.: Междунар. отношения. - 1964. - C.41-61.
22. Бархударов Л.С. Некоторые вопросы теории перевода // Русский язык за рубежом.- М.- 1968. - №1. - С.99-102.
23. Бархударов Л.С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории перевода. - М.: Междунар. отношения, 1975. - 239 с.
24. Бархударов Л.С. Монолог Гамлета ‘‘Быть или не быть?’’. Русские переводы ХIX века // Тетради переводчика. - М.: Междунар. отношения. - 1969. - С.32-51.
25. Берков В.П. Вопросы двуязычной лексикографии (Словник). - Л.: Изд - во ЛГУ, 1973. 191 с.
26. Берхнер С.С. Слово в драме Шекспира и язык эпохи // Проблемы семантического синтаксиса. - Ставрополь, 1978. - С.129-140.
27. Бех П.О. Поетичний переклад і принцип еквілінеарності // Теорія і практика перекладу : Респ. міжвід. наук. зб. - К. - 1979. - Вип.1. - С.83-93.
28. Білодід І.К. Про критерії якості перекладу // Теорія і практика перекладу: Респ. міжвід. наук. зб. - К. - 1979. - Вип.1. - С.3-4.
29. Бочоришвили Н.К. Игра слов в ‘‘Гамлете’’ // Вестник Московского университета. - Серия 9 : Филология. - 1977. - №4. - С.73-79.
30. Будагов Р.А. Писатели о языке и язык писателей. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - 280 с.
31. Букова О.К. Становление стилистической нормы в лексике английского языка XVI века // Нормы реализации. Варьирование языковых средств: Межвуз. Сб.науч. трудов. Горький. 1983. С.135-138.
32. Васильченко О.Ю. Конверсия от сложных исходных основ в английском языке // Вестник Киевского университета: Сб.науч.трудов. Серия: Романо-германская филология. Вып. 21.- С.15 18.
33. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова. М.: Рус.яз, 1980. 320 с.
34. Виноградов В.В. Лексикология и лексикография: Избр.труды. М.: Наука, 1977. 312 с.
35. Вишивана Н.В. Конотативний аспект лексичного значення слова// Наук.вісник Чернівецького ун-ту. Чернівці, 1999. Вип.60.Германська філологія. С.85-91.
36. Волков А.Р. Художественный перевод как вид межнациональных культурных взаимоотношений. - Черновцы: ЧГУ, 1983. - 63 с.
37. Вопросы художественного перевода. Сборник статей. - М.: Советский писатель, 1955. - С.51 - 232.
38. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе.- 2-е изд., испр. и доп./Под ред.Вл.Россельса. - М.: Высш. шк., 1986. 416 с.
39. Габлевич М. Два українські Гамлети” (Деякі зауваги до техніки перекладу) // Питання літературознавства і художнього перекладу. Збірник наукових праць і матеріалів Л. 1997. С.225 237.
40. Гаврук Ю. Нужен ли новый перевод ‘‘Гамлета’’ на русский язык // Мастерство перевода 1966. - М.: Сов.писатель. - 1968. - С.119-133.
41. Гаврук Ю. Три направления русского поэтического перевода // Мастерство перевода 1963. - М.: Сов.писатель. - 1964. - С.353-358.
42. Гак В.Г. Межъязыковая асимметрия и прогнозирование трансформаций при переводе // Вопросы теории перевода. - М.: МГПИИЯ им.М.Тореза.- 1978. - Вып.127. - С.14-20.
43. Галь Н.Я. Слово живое и мертвое. Из опыта переводчика и редактора. - М.: Книга, 1979. - 208 с.
44. Гальперин И.Р. Гносеологический аспект двуязычных словарей и проблемы контрастивной лексикографии // Известия АН СССР: Серия лит-ры и яз. - 1992.- Т.41. - №6. - С.551-558.
45. Гачечиладзе Г. Реалистический перевод и задачи его теории // Мастерство перевода 1964. - М.: Сов.писатель. - 1965. - С.245-248.
46. Гельгардт Р.Р. Словарь языка писателя. К истории становления жанра //Лексические единицы и организация структуры литературного текста. Калинин, 1983. С.18-35.
47. Гильденберг Е.И. Словари писателей и составление словников отдельных произведений // Методы изучения лексики. - Минск: БГУ, 1975. - С.102-110.
48. Гитович А. Мысли и заметки об искусстве поэтического перевода // Мастерство перевода 1969. - М.: Сов.писатель. - 1970. - С.364-385.
49. Городецкий Б.Ю. Проблемы и методы современной лексикографии // Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресс, 1983. - С.5-22.
50. Гребінка Л. Вільям Шекспір. Гамлет, принц Данський. Від перекладача // Л.Гребінка. Радість чорноземна. К.: Дніпро, 1990. С.356 358.
51. ГречаныйА.Л. Метафоризация как определитель индивидуального стиля Шекспира // Вестник Московского университета.- Серия VII : Филология, Журналистика. - 1962. - №2. - С.46-58.
52. Григорьев В.П. Поэт и слово. Опыт словаря. - М.: Наука, 1973. - 456 с.
53. Джусойты Н. Несколько наболевших вопросов: Художественный перевод: Проблемы и суждения // Дружба народов. - 1978. - №11. - С.256-264.
54. Дзюба І. Вертається із забуття // Леонід Гребінка. Радість чорноземна. Поезії, переклади. - К.: Дніпро, 1990. С.5-17.
55. Доценко С. Новий український Гамлет” // Всесвіт. 1965. - № 9. С.158 160.
56. Дранов А. Монолог Гамлета ‘‘Быть или не быть’’. Русские переводы ХIX в. // Тетради переводчика. Под ред. С.Бархударова. - М.: Международные отношения. - 1969. - Вып. 6. - С.32-51.
57. Дубичинский В.В. Принципы лексикографирования и типология словарей // Современные проблемы лексикографии. Харьков: ХГПУ, 1992. - C.135- 140.
58. Дудченко М.М. Метафорика першотвору і індивідуальність перекладача // Теорія і практика перекладу : Респ. міжвід. наук. зб. - К. - 1979. - Вип.1. - С.93-97.
59. Жлуктенко Ю.О., Двухжилов О.В. Проблеми адекватності перекладу // Теорія і практика перекладу: Респ.мідвід.наук.зб. - К. - 1981. Вип.6. С.85 91.
60. Жлуктенко Ю.О. Контрастивний аналіз як прийом мовного дослідження // Нариси з контрастивної лінгвістики. - К.: Наукова думка, 1979. - С.5-11.
61. Жлуктенко Ю.О. Основи контрастивного аналізу мов // Порівняльні дослідження з граматики англійської, української, російської мов.- К.: Наукова думка, 1981. - С.5 16.
62. Жолкивский А.К., Мельчук И.А. О системе семантического синтеза. I. Строение словаря // Научно-техническая информация. - 1966.- №11. - С.48-55.
63. Жордания С.Д. Проблема архаизмов в связи с переводом средневекового эпоса: Автореф.дис. ... канд.филол. наук. - М., 1970. - 37 с.
64. Заботкина В.И. Прагматика слова и формы ее словарного отражения // Теория языка и словари. - Кишенев: Штиинца, 1988. - C.164-167.
65. Затонський Д. Вільям Шекспір // Вільям Шекспір. Твори в шести томах. Том 1. К.: Дніпро, 1986. С.5 43.
66. Зорівчак Р.П. Словесний образ у художньому перекладі // Хай слово мовлене інакше...” : Статті з теорії, критики та історії худ.перекладу. - К., 1982. - С.51 - 65.
67. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів: Вид-во при Львів.ун-ті, 1989.- 216 с.
68. Зорівчак Р.П. Болів я болем слова нашого...” (до 90 - річчя від дня народження Григорія Порфировича Кочура) // Зарубіжна література. 1998. жовтень. С.7.
69. Индивидуально-художественный стиль и его исследование / Кухаренко В.А., Горшкова К.А., Емельянова Л.Л. и др. Под общ.ред. Кухаренко В.А. Киев, Одесса: Выща шк., 1980. 168 с.
70. К переводам шекспировких драм (из переписки Б.Пастернака) // Мастерство перевода. - М.: Сов.писатель. - 1971.- № 6. - С.341-363.
71. Каджазнуни Л.К. Статистический анализ индивидуального стиля (На материале пьес Шекспира). : Автореф. дис. ... канд.филол.наук. М., 1970. - 30 с.
72. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. В 2 част. - Вінниця: Вид-во Нова книга”, 2001.
73. Караулов Ю.Н. Лингвистическое конструирование и тезаурус литературного языка. М.: Наука, 1981. 366 с.
74. Карпова О.М. Из опыта терминологической лексикографии языка английских писателей // Иностранные языки в Высшей школе. М. - 1987. - Вып.19. С.51-158.
75. Карпова О.М. Из истории западноевропейской писательской лексикографии // Вопросы романо-германского языкознания. Саратов. - 1988. - Вып.9. С.67-75.
76. Карпова О.М. О включении собственных имен в словари писателей // Вопросы филологии, психолингвистики и методики преподавания иностранного языка. Иваново, 1977. - С.85-87.
77. Кашкин И. Вопросы перевода // Кашкин И. Для читателя современника: Статьи. М., 1977. - С.427-463.
78. Кикоть В.М. Першотвір і множинність перекладів // Теорія і практика перекладу : Респ. міжвід. наук. зб. - К. - 1992. - Вип.18. - С.41 54.
79. Ковтун Л.С. Академічні словники Т.Г.Шевченка // Мовознавство. К. - 1982. - № 2. С.68-70.
80. Ковтун Л.С. Писательская лексикография как метод изучения художественной речи // Вестник Ленинградского университета. Серия 2: История, языкознание, литература. 1988. Вып.3.- С.44-54.
81. Колшанский Г.В. Контекстная семантика.- М.: Наука, 1980. 149 с.
82. Комиссаров В.Н. Слово о переводе (Очерк лингвистического учения о переводе). М.: Международные отношения, 1973. 215 с.
83. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. М.: Междунар. отношения, 1980. 167 с.
84. Коптілов В.В. Актуальні проблеми українського художнього перекладу. К.: Вид-во Київського ун-ту, 1971. 132 с.
85. Коптілов В.В. Першотвір і переклад: Роздуми і спостереження. - К: Дніпро, 1972. 216 с.
86. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. К.: Вища шк., 1982. 165 с.
87. Корунець І.В. Переклад поетичної трагедії та рівні його аналізу // Теорія і практика перекладу. К. - 1980. - Вип.3. - C.19-29.
88. Костецький І. Український перекладач Шекспірових сонетів // Шекспірови сонети. В перекладі Ігоря Костецького. Мюнхен: На горі, 1958. C.5-18.
89. Кочур Г.П. Шекспир на Украине // Мастерство перевода 1966. М.: Сов.писатель. - 1968. - С.26-58.
90. Кочур Г.П. З творчої майстерні перекладача // Теорія і практика перекладу : Респ. міжвід. наук. зб. - К. - 1992. - Вип.18. С.169 189.
91. Крупнов В.Н. В творческой лаборатории переводчика. М.: Междунар.отношения, 1976.- 192 с.
92. Кундзіч О.Л. Страницы записной книжки // Вітчизна. - 1965. - №8. - С.161-166.
93. Кундзіч О. Л. Творчі проблеми перекладу. К.: Дніпро, 1973. 264 с.
94. Кунин А.В. Предисловие// Англо-русский фразеологический словарь: В 2 т. 3-е изд., испр./ Сост. А.В.Кунин. М.: Сов.Энциклопедия, 1967. Т.1. С.3 - 13.
95. Кухаренко В.А. Лингвистическое исследование английской речи. Одесса: Изд-во Одес. гос. ун-та, 1973. 61 с.
96. Кухаренко В.А. Контрастивний аналіз індивідуальних авторських словників // Нариси з контрастивної лінгвістики. Київ, 1979. С.79-85.
97. Кухаренко В.А. Язык Хемингуэя (Опыт лингвостилистического исследования языка писателя): Автореф. дис. д-ра филол. наук . М., 1972. 31 с.
98. Ладыгин Ю.А. Информативная роль коннотативных значений в прозаическом художественном тексте// Филологические науки. 2000. - № 2. С.75-83.
99. Ларин Б.А. Эстетика слова и язык писателя. Л.: Худ.лит., 1974. 288 с.
100. Левик В. Нужны ли новые переводы Шекспира? // Мастерство перевода 1966. М.: Сов. писатель. - 1968. - С.93-104.
101. Левик В. Лев Гинзбург (Опыт литературного портрета) // Мастерство перевода 1969. - М.: Сов. писатель. - 1970. Сб.7. - С.69 90.
102. Левицкий В.В. Статистическое изучение лексической семантики. К.: УМК ВО, 1989. - 156 с.
103. Левый И. Искусство перевода/ Пер. с чеш. и предисл. Вл.Россельса. М.: Прогресс, 1974. 398 с.
104. Линский С.С. Формирование лексических норм английского национального языка в период с XVI по XVIII вв.: Автореф. дис. ... канд.филол.наук. - М., 1974. - 52 с.
105. Литвин Ф.А. Многозначность слова в тексте и виды контекста // Вопросы лексикологии. Новосибирск, 1977. - С.124-140.
106. Лозинский М.Л. К переводу ‘‘Гамлета’’ // Шекспир В. Трагедия о Гамлете, принце Датском. Перевод М.Лозинского. М.-Л.: Academia, 1937. - с.VII-XIII.
107. Лозинский М.Л. Искус