Омельченко Лілія Олегівна Відтворення образів іспаномовних сонетів ХІХ - ХХ століть в українських перекла­дах

brief description

Омельченко Лілія Олегівна, старший викладач кафедри сучасних європейських мов Київського національного тор­говельно-економічного університету: «Відтворення образів іспаномовних сонетів ХІХ - ХХ століть в українських перекла­дах» (10.02.16 - перекладознавство). Спецрада Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевчен­ка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Міністерство освіти і науки України
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ОМЕЛЬЧЕНКО ЛІЛІЯ ОЛЕГІВНА
УДК 81'255.4:821.134.2
ДИСЕРТАЦІЯ
ВІДТВОРЕННЯ ОБРАЗІВ ІСПАНОМОВНИХ СОНЕТІВ ХІХ-ХХ СТОЛІТЬ
В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ
Спеціальність 10.02.16 – перекладознавство
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_____________ Л. О. Омельченко
Науковий керівник: Калустова Ольга Михайлівна
кандидат філологічних наук, доцент
Київ – 2017

ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................................................... 9
РОЗДІЛ 1. ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧІ ВИМІРИ ОБРАЗІВ ............................................ 20
1.1. Дослідження образів у вітчизняному та зарубіжному перекладознавстві....... 20
1.2. Суб'єктивно-об'єктивна природа художнього образу ....................................... 30
1.3. Образно-смислова структура як інваріант у поетичному перекладі ................ 38
1.4. Специфіка функціонування художнього образу в жанрі сонета ...................... 47
Висновки до першого розділу ................................................................................... 56
РОЗДІЛ 2. РОЛЬ ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ У ВІДТВОРЕННІ
ОБРАЗІВ У ПЕРЕКЛАДАХ СОНЕТІВ .................................................................... 60
2.1. Характер і наслідки замін ................................................................................... 60
2.2. Вплив вилучень та додавань на відтворення образів. ....................................... 72
2.3. Характер і наслідки перестановок...................................................................... 77
2.4. Множинні трансформації та їхня взаємодія ...................................................... 87
Висновки до другого розділу .................................................................................. 106
РОЗДІЛ 3. ВІДТВОРЕННЯ ОБРАЗНО-СМИСЛОВОЇ СТРУКТУРИ В
ПЕРЕКЛАДАХ СОНЕТІВ....................................................................................... 110
3.1. Дотримання норми вірності в перекладі.......................................................... 110
3.2. Перетворення образної структури з конкретно-чуттєвої на абстрактно-чуттєву125
3.3. Порушення цілісності образної системи в перекладі...................................... 149
3.4. Зміна ідеї твору внаслідок відхилень від образно-смислової структури ....... 157
3.5. Деформація образно-смислової структури ...................................................... 173
Висновки до третього розділу ................................................................................. 181
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ......................................................................................... 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .......................................................... 190
ДЖЕРЕЛА ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................................................... 219
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ................................................... 222
ДОДАТОК 1 ............................................................................................................. 225
9
ВСТУП
З розвитком теорії художнього перекладу накопичуються значні і
різноманітні знання, водночас виникають усе нові питання і відкриваються нові
підходи до дослідження художнього перекладу. Художній переклад був і
залишається в полі зору багатьох учених ‒ це О. І. Чередниченко [201],
П. Ньюмарк [261; c. 364]; А. Лілова [117, с. 256]; І. Лєвий [116, с. 397];
К. І. Чуковський [204]; Г. Гачечиладзе [48, с. 262]; Л. С. Бархударов [11, с. 262];
В. С. Виноградов [44, с. 240]; О. В. Ребрій [172]; А. В. Федоров [195, с. 303];
Г. О. Скалевська [182, с. 316-319]; Г. Тоурі [283, c. 371]; М. А. Вега [281, c. 373];
Р, Рабадан [268]; В. Єбра Гарсія [229]; Р. Лопес Гарсія [228]; Р. Бірсану [213, c. 21-
35]; Н. Карра [217, c. 159-180]; Г. А. Морено [257, c. 159-175]; І. Луо [250, c. 169-
194]; Ф. Родригес Сьєрра [271, c. 195-224]; Е. І. Родригес [270, c. 195-212];
С. М. Кадера [216, c. 315]; Херім Кім і Леон Кім [244, c. 350]; В. Моя [259];
З. Львовська [251]; Р. Т. Белл [212]; М. Беккер [210]; А. Боланьйос-Медіна [214,
c. 715-739]; А. Парьєнте [266]; В. С. Лосано Гонсалес [249]; А. Уртадо Альбір
[242]; Р. Майораль Асенсіо [255]; К. Вілар Санчес [285]; Ж. Гуателі Тедескі [236];
Д. Салес Сальвадор [275]; Кабо Асегіноласа [215]; С. Хіменес Уртадо [246].
Поетичний переклад є видом художнього перекладу і залишається об’єктом
уваги українських та зарубіжних дослідників: М. Т. Рильський [175, с. 343];
В. В. Коптілов [102]; Ю. М. Лотман [118]; М. Лукаш [119, с. 19-27];
О. І. Чередниченко [203, с. 5-10]; С. Ф. Гончаренко [50, с. 81-91]; П. О. Бех [16,
с. 15-24]; А. А. Мішустіна [128, с. 186]; С. І. Ткаченко [189, с. 216];
Л. В. Коломієць [95]; О. М. Калустова [75, с. 31-33]; М. А. Венгренівська [36];
М. В. Кикоть [87]; О. В. Радчук [171, с. 200]; В. Д. Радчук [168, с. 222-233];
І. П. Неборсіна [132, с. 112-116]; О. В. Малікова [120, с. 71-76]; Е. И. Нечипорук
[136, с. 57-61]; О. Г. Крушинська [111]; Т. О. Качановська [82]; М. Стратфорд
[277, c. 271-290]; К. Вошборн [286, c. 607-625]; Р. Хейкохен [239, c. 297-309];
Х. Ісаксальні [245, c. 310-329]; Р. Сумільєра [278, c. 833-851]; Л. Маркес Вільєгас
[253]; М. Фернандес Санчес [223, c. 175]. Він складає особливі труднощі для
10
перекладу. Специфіка поетичного перекладу зумовлена тим, що форма відіграє в
поезії особливу роль і накладає певні обмеження на словесне вираження змісту.
Спектр проблем поетичного перекладу дуже широкий та різнобарвний.
Оскільки поетичний переклад взагалі є надзвичайно складним, то у його
дослідженні науковці звертають увагу на конкретні питання від звукової
організації віршованих творів: М. Т. Ажнюк [4, с. 10-19]; П. О. Бех [17, с. 83-93];
О. В. Буракова [29, с. 19-28]; Е. І. Ветрова [41, с. 118-122]; О. В. Драгіна [57,
с. 126-129; 58, с. 46-57]; О. Я. Івасюк [70, с. 89-94]; С. І. Ткаченко [191, с. 116-
122]; В. П. Рагойша [161, с.14-20]; І. М. Кондратишин [98, с. 62-74; 100, с. 65-73];
М. В. Якубяк [208, с. 127-132] до стилю автора оригіналу: К. Б. Олексій [138,
с. 131-134]; В. С. Калашник [73, с. 51-57]; О. І. Чередниченко [199, с. 71-83];
М. А. Венгренівська [35, с. 55-59]; Д. М. Кузик [113, с.48-56; 112, с. 56-62];
Д. И. Квеселевич [85, с. 35-43]; О. О. Коломієць [96, с. 85-88]; Р. П. Зорівчак [67,
с. 51-57] та стилю перекладача: А. Дворніков [54, с. 47-50]; І. М. Одрехівська [137,
с. 47-53]; С. Прутько [159, с. 19-24]; В. Д. Радчук [166, с. 53-60]; О. В. Ребрій
[173]; О. І. Чередниченко [200, с. 6-13]. У цьому широкому спектрі лежать
дослідження образу як об'єкту поетичного перекладу: Т. Качановська [81, с. 22-
27]; О. І. Чередниченко, П. О. Бех [198]; О. С. Снітко [184, с. 216-220];
виражальних та виразних засобів, які вжито в оригіналі та перекладі:
Л. Н. Аврахова [1, с. 90-97]; В. Б. Бурбело [30, с. 79-88]; М. М. Дудченко [60,
с. 93-97]; О. Л. Вакуленко [31, с. 97-104]; М. А. Венгренівська [39, с. 78-83];
У. В. Головач [49, с. 94-104]; Р. П. Зорівчак [66, с. 45-55]; Ц. А. Козлов [92, с. 67-
75]; Т. Є. Некряч [134, с. 80-85]; І. І. Петришин [154, с. 105-115];
Н. В. Петровський [155, с. 55-66]; В. Д. Радчук [163, с. 10-19]; О. В. Ребрій [171];
Н. В. Рєзнікова [174, с. 28-43]; Г. Салданха [274, c. 424-442]; окремих мовних
одиниць: В. М. Бабич [10, с. 71-76]; Г. І. Пудалова [160, с. 95-101]; поєднання
літературознавчого та мовознавчого аспектів перекладу: А. М. Венгренівська [36];
О. М. Калустова [74, с. 80-85]; Л. В. Коломієць [94]; трансформацій, що
застосовуються у поетичному перекладі: О. О. Михайленко [125, с. 83-89;].
Найбільш дотичними до теми нашої дисертаційної роботи є дослідження,
присвячені образу. Перекладознавці аналізують словесні образи: Н. О. Бець [19,
11
с. 82-86]; М. О. Єлісова [62, с. 408-410]; К. Мурашевич [130, с. 254-259];
В. Коптілов [197]; С. В. Костянтинова [108, с. 218-223]; М. А. Венгренівська [36],
поетичний образ: А. А. Мішустіна [128]; М. Дорофєєва [56]; Л. Л. Букрєєва [27];
образне мовлення: С. Ф. Гончаренко [50, с. 81-91]; С. І. Ткаченко [188, с. 3-10];
В. В. Коптілов [103, с. 3-10], яке відіграє в поетичному перекладі особливу роль,
оскільки створює виразні та емоційні картини. Слід зазначити, що словесні та
поетичні образи знаходяться на різних рівнях ієрархії. Якщо словесні образи
прив’язані тісно до окремих слів, то поетичний образ може прив’язуватися як до
окремого слова, так і до тексту в цілому.
Дослідження проблем поетичного перекладу може орієнтуватися переважно
на практику перекладу, приміром, стратегії та методи перекладу Т. П. Андрієнко
[9], вдалі рішення, на яких можна вчитися, та помилки, яких слід уникати:
Т. Р. Кияк [89, с. 3-12]; Л. В. Пащина [151, с. 87-94]; В. Є. Шор [207, с. 37-52];
Я. Г. Вовк [45, с. 97-105;], труднощі перекладу, які виникають через розбіжності
міжмовні та міжкультурні: Т. Р. Кияк [90, с. 3-6]; М. В. Скуратовський [183, с. 62-
68]; Р. Майораль Асенсіо [254]; А. М. Рохо Лопес [272]; Х. Вайте [287].
Дещо менше досліджень орієнтовано на критику перекладу, приміром,
оцінка адекватності перекладу: Л. Л. Букрєєва [28, с. 115-127]; Н. П. Воробйова
[46, с. 62-66]; О. О. Михайленко [124, с. 37-42]; Є. І. Вєтрова [42, с. 68-74];
В. Д. Радчук [165, с. 40-57]; В. І. Карабан [77, с. 3-10]; І. В. Корунець [106, с. 19-
29]; О. С. Медвідь [122, с. 38-46], порівняння і оцінка перекладів, виконаних
різними перекладачами однією мовою або на різні мови: Н. М. Гриців [52, с. 18-
25]; О. В. Москалець [129, с. 80-91]; О. С. Медвідь [123, с. 29-36]; А. А. Мішустіна
[127, с. 60-71]; Ж. Гуателі Тедескі [234; 238]; Л. Маркес Вільєгас [252]; М. Гальєго
Рока [225]; Т. Фурнарі [224]; В. Геверс Вреденбрехт [231]; Х. Ортега Лопес [265];
М. Гарсія Агілар [227], деталь і ціле в перекладі: Т. Є. Некряч [135, с. 19-24];
В. В. Алєксєєв [5, с. 42-48]; С. І. Ткаченко [190, с. 31-42], методика
перекладознавчого аналізу поетичного тексту: І. М. Боровинський [22, с. 90-94];
М. М. Боцманова [24, с. 105-113]; В. І. Жельвіс [63, с. 104-110]; Ю. О. Жлуктенко
[64, с. 48-52]; Л. В. Коломієць [93, с. 245-254]; В. В. Коптілов [105, с. 91-97];
12
А. Н. Панасьєв [150, с. 42-46]; В. Д. Радчук [162, с. 52-72]; С. І. Ткаченко [192,
с. 21-26]; Л. Бехілс [ 211, c. 177-197]; М. Альтімір [209, c. 574-578]; М. Діас [221].
Практичний інтерес становлять також психолінгвістичні питання поетичного
перекладу: С. В. Засєкін [65, с. 134-137]; М. М. Гохлернер [51, с. 53-61];
Ю. А. Сорокін [185, с. 14-17]. У дослідженні проблеми сприйняття та відтворення
тексту оригіналу перекладачем та сприйняття кінцевого перекладного результату
читачем не останнє місце посідає саме художній образ. Він допомагає
моделювати процес перекладу і процес сприйняття поетичного твору.
З іншого боку, відбувається бурхливий розвиток жанрових теорій перекладу,
в тому числі в поетичному. Об'єктом дослідження поетичного перекладу були
твори кількох жанрів: скоромовки, загадки, загадки-небилиці: О. А. Крижанівська
[110, с. 99-105], лемерики: В. І. Карабан [78], сонет: В. В. Алексєєв [6, с. 130-137],
С. І. Ткаченко [193, с. 37-45].
Для комплексного аналізу перекладу поетичного твору як цілого малі
жанрові форми виявляються найбільш плідними. На сучасному етапі розвитку
жанрових теорій поетичного перекладу вибір їх як об'єкта дослідження видається
особливо доцільним.
Сонет є особливо сприятливим для перекладознавчого аналізу жанром
завдяки чіткій визначеності форми і змісту, тому багато вчених використовують
його як емпіричний матеріал у дослідженні поетичного перекладу, в англоукраїнській теорії перекладу він досліджується як жанр.
Актуальність дослідження відтворення образів в перекладі сонетів з
іспанської на українську мову зумовлена кількома чинниками: по-перше,
невичерпністю проблематики художнього перекладу взагалі та поетичного
зокрема; по-друге, особливими труднощами поетичного перекладу, в якому
важливе місце посідає не лише значення змісту, форми оригіналу, а й звучання
вірша; по-третє, бурхливим розвитком стильових та жанрових теорій перекладу;
по-четверте, недослідженістю в перекладі з іспанської на українську мову такого
жанру, як сонет; по-п'яте, активізацією інтересу до таких психолінгвістичних
питань перекладу, як сприйняття та відтворення тексту оригіналу перекладачем та
сприйняття перекладного тексту читачем.
13
Зв'язок роботи з науковими планами, темами. Дисертацію виконано на
кафедрі теорії та практики перекладу романських мов імені М. Зерова Інституту
філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка згідно з
планом науково-дослідницької роботи над темою “Мови та літератури народів
світу: взаємодія та самобутність” (код 11 БФ044-01), затвердженою
Міністерством освіти і науки України.
Об’єктом дослідження виступають образи в іспаномовних сонетах та їхніх
українських перекладах.
Предметом вивчення є перевтілення образів у перекладі і роль
трансфортацій в ньому.
У площині викладеного вище мета нашого дослідження полягає у тому, щоб
виявити закономірності у відтворенні образів у перекладі сонетів іспаномовних
авторів українською мовою.
Відповідно до поставленої мети у роботі формулюються та вирішуються
наступні завдання:
1) дослідити відтворення образів у поетичному перекладі вітчизняними та
зарубіжними перекладознавцями;
2) виявити особливості відтворення художнього образу в жанрі сонета;
3) проаналізувати роль основних перекладацьких трансформацій (заміни,
додавання, вилучення, перестановки) в поетичному перекладі;
4) визначити основні моделі взаємодії трансформацій в перекладі сонетів;
5) дослідити основні стратегії і тактики відтворення художнього образу в
перекладі сонетів;
6) визначити інваріант перекладу в жанрі сонета.
Для досягнення поставленої мети й розв’язання конкретних завдань було
використано низку методів.
Методом спостереження користуємося для спостереження над словесною
формою, образною та смисловою системами оригінальних та перекладних сонетів
для отримання конкретно-чуттєвого знання з метою його подальшого
опрацювання. На основі опрацювання наукової літератури і спостереження над
сонетами та їх перекладами розбудовується гіпотеза про відтворення художнього
14
образу в перекладі сонетів. Порівняльно-зіставний метод застосовується на всіх
етапах роботи для порівняння мовних одиниць, образів, смислів, цілісних сонетів.
Унаслідок роботи цей метод взаємодіє з іншими методами при зіставленні
останніх між собою. Метод моделювання застосовується для створення моделі
читацького сприйняття. Загальні положення системного аналізу та синтезу
використовуються для вивчення наукових праць з метою визначення основних
понять і вироблення гіпотези, а також для дослідження оригіналів та перекладів
сонетів. Метод індукції широко застосовується для узагальнення спостережень
над перекладацькими трансформаціями та їхнім впливом на образно-смислову
структуру сонетів та над окремими рисами індивідуального стилю перекладачів.
Метод експерименту застосовується при аналізі окремих фрагментів сонета із
пропонуванням іншого варіанту перекладу уривків чи цілісного сонета з
урахуванням проаналізованих недоліків. Описовий метод використовується на
всіх етапах роботи для викладення результатів дослідження, а також для
коментування ілюстративного матеріалу.
Трансформаційний метод використовуємо в аналізі перекладацьких
перетворень. Метод компонентного аналізу використовувався для аналізу значень
лексичних одиниць оригіналу і перекладу. Структурний метод [180]
використовується для вивчення образів та смислів як складників цілісної системи
в їхніх зв'язках. Контекстний аналіз застосовується для уточнення значення
мовних одиниць, що важливо для оцінки мікрообразів.
Біографічний метод використовується для виявлення основних обставин
життя поета, які вплинули на його творчість, з метою кращого розуміння
оригінальних сонетів. Філологічний метод, який спрямований на вивчення тексту,
його ретельний опис та коментування, залучення до аналізу досвіду мовознавства,
застосовується для практичного аналізу сонетів і їхніх фрагментів в оригіналі та
перекладі. Естетичний метод, як сукупність способів наукового обґрунтування та
поціновування художніх творів відповідно до канонів [295, с. 351], послідовно
використовується для аналізу образно-смислової структури сонетів в оригіналі та
перекладі.
15
На основі результатів інтроспективного аналізу моделюється сприйняття
твору прототипічним читачем.
Герменевтичний метод передбачає багаторазове вчитування в текст,
проникнення через словесну форму тексту до образної системи і від неї – до
смислової. Знову повернення до образної системи і смислової з метою цілісного
розуміння і тлумачення цих трьох складових художнього образу.
Для порівняльного аналізу оригіналів та перекладів застосовувався поділ
сонетів на сегменти різної величини (слова, словосполучення, речення), які є
носіями мікрообразів або компонентами багатокомпонентних мікрообразів, з
метою їх подальшого аналізу та встановлення їх відповідників.
Методологічною основою дослідження є фундаментальні положення та
категорії філософії, такі як категорії форми та змісту, поняття системи та
структури, поняття деталі та цілого, категорія міри, теорії пізнання та
відображення. Вони дозволяють тлумачити художній образ як єдність конкретночуттєвої форми та духовного змісту у його взаємодії із словесною формою;
інтерпретувати поетичний твір як цілісну сукупність певним чином
структурованих елементів; виявити якісні зміни при аналізі поетичних текстів;
розглядати художній образ як результат відображення.
У перекладознавчому плані методологічну основу становлять герменевтична
та інтерпретативна моделі перекладу. Додатково використовується теорія рівнів
еквівалентності. Герменевтична модель дозволяє шляхом багаторазового
вчитування в текст краще зрозуміти оригінал і переклад і точніше оцінити
останній. Інтерпретативна модель перекладу, за якою обмін інформацією між
людьми відбувається не завдяки окремим мовним одиницям, а завдяки текстам,
сам смисл яких не зводиться до простого поєднання значення мовних одиниць,
допомагає нам видобути смисл із вихідного та цільового повідомлень для
подальшого їх порівняння та аналізу.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що вперше
досліджено переклад на українську мову іспаномовних сонетів. Вперше виявлено
специфіку функціонування художнього образу в жанрі сонета в контексті
перекладу.
16
Здійснено системний аналіз основних видів перекладацьких трансформацій
(заміни, перестановки, додавання, вилучення); визначено роль кожного виду
трансформацій у відтворенні художнього образу, їхню вагу та взаємодію.
Проведено комплексний аналіз відтворення у перекладі словесної, образної
та смислової структури художнього образу, виявлено фактори, які забезпечують
збереження художнього образу і які призводять до його змін у перекладі.
Обґрунтовано інтерпретацію поняття “образно-смислова структура” як
інваріанта перекладу.
На захист виносяться такі положення:
1. Розвиток образно-смислової структури сонета проходить від
тези через антитезу до синтезу і розв’язки і детермінується жорсткістю
жанру. Відтворення в перекладі кожної наступної композиційної частини
залежить від відтворення попередньої. У практиці перекладу
найскладнішим виявляється відтворення синтезу. В ньому можуть
відбуватися відхилення від образно-смислової структури чи навіть її
деформація через неточне відтворення тези чи антитези, що тягне за собою
викривлення чи зміну ідеї у розв'язці.
2. Лексичні заміни можуть зберігати, модифікувати образ або
порушувати його цілісність. Граматичні заміни стають суттєвими, лише
коли міняють змістові зв'язки. Негативно на образно-смисловій структурі
позначаються вилучення одиниць, які є важливим елементом смислової
структури, а також одиниць з оцінною семою. Вилучення одиниць,
семантика яких несуттєва або зберігається в перекладі, не має негативних
наслідків. Додавання вживаються переважно для забезпечення рими та
ритму і можуть підсилювати експресивність образів. Основна роль
перестановок полягає у відтворенні рими, ритму, кількості складів,
інтонаційного малюнку, енжамбеман. Перестановки оцінюються негативно,
якщо порушують смисл сонета або його цілісність та монолітність.
3. Взаємодія множинних трансформацій в перекладі сонетів
описується трьома моделями: гомогенною, контроверзною, гетерогенною. В
гомогенній моделі вектор дії спрямований на збереження мікро- та
17
макрообразів; частина трансформацій може підсилювати виразність образів.
У контроверзній моделі дія трансформацій має протилежний вектор; вони
можуть компенсувати одна одну (зазвичай вилучення та додавання) або
вносити в образ суперечливість, яка ускладнює його візуалізацію. В
гетерогенній моделі дія трансформацій різновекторна; для оцінки перекладу
необхідно визначити а) вплив кожної трансформації та б) силу та ієрархію
впливів.
4. Основними стратегіями відтворення художнього образу в перекладі
іспаномовних сонетів є дотримання норми вірності оригіналові або забезпечення
норми художності перекладу. Перша стратегія є джерелоцентричною, вона
забезпечує повніше і послідовніше відтворення смислової структури сонета.
Норма художності орієнтована на функціонування цільового тексту у цільовій
культурі, їй не суперечать тактичні рішення з творчого перетворення
мікрообразів, які забезпечують збереження смислу, цілісність макрообразів і їхній
зв’язок між собою.
5. Розуміння художнього образу як образно-смислової структури дозволяє
доповнити і розширити поняття ідейно-образної структури, оскільки смислова
структура означає розвиток смислу до його завершення ідеєю.
6. Поняття образно-смислової структури відповідає поняттю інваріанта
перекладу в жанрі сонета, оскільки орієнтоване на відтворення образної системи
та смислу у їх послідовному розвитку і цілісності.
Теоретичне значення полягає в тому, що розроблене поняття художнього
образу має цінність для художнього перекладу взагалі. Це поняття може бути
теоретичною основою для дослідження в різних родах літератури, не лише поезії,
а й прози, і драми, так само як і конкретних жанрів з уточненням відповідної
специфіки в жанрі чи роді літератури.
Одночасно визначено особливості функціонування художнього образу в
жанрі сонета, виявлено закономірності розвитку його образно-смислової
структури, що може бути теоретичною та методологічною основою для
дослідження перекладу сонетів у різних парах мов. Цінними можуть бути також
результати дослідження ролі трансформацій в перекладі сонетів.
18
Практична цінність дослідження полягає в тому, що його результати є
корисними у нормативних курсах стилістики, порівняльної стилістики, у
спеціальних курсах, а саме основ перекладу і редагування художніх текстів,
семантико-стилістичних особливостей перекладу текстів різних жанрів, жанрових
теорій перекладу. У практиці художнього перекладу та його викладання суттєвою
допомогою є аналіз перекладацьких трансфортацій, опис співвідношення
словесної образної та смислової систем в сонеті, інтерпретація поняття “образносмислова структура”.
Фактичний матеріал. Відібрано та детально проаналізовано 100 сонетів та
понад 130 перекладів українською мовою поетів Іспанії та країн Латинської
Америки: Родольфо Алонсо, Рафаель Альберті, Хорхе Луїс Борхес, Леопольдо
Діас, Еварісто Каррієго, Енріке Ларрета, Роберто Ледесма, Федеріко Гарсія Лорка,
Леопольдо Лугонес, Мануель Мантеро, Антоніо Мачадо, Юлія Прилуцька Франц,
Роберто Т. Спероні, Альфонсіна Сторні. Переклади зазначених літературних
творів виконали такі перекладачі: С. Борщевський, О. Буценко, І. Качуровський,
О. Криштальська, О. Курченко, Г. Латник, М. Лукаш, О. Макровольський,
В. Харитонов, Д. Павличко, Л. Первомайський. В основу відбору поетичних
текстів був покладений принцип жанрової однорідності (форма сонета) та
хронологічний принцип (ХІХ-ХХ століття).
Апробація результатів: Результати дослідження було представлено на
міжнародній науковій конференції "Мовно-культурна комунікація в сучасному
соціумі" (Київ, 2008), на всеукраїнських наукових конференціях за участю
молодих учених: "Діалог культур: лінгвістичний і літературознавчий виміри"
(Київ, 2008), "Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність" (Київ,
2007), на методологічному семінарі кафедри теорії та практики перекладу
романських мов імені Миколи Зерова Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (витяг з протоколу №7, 2009),
на Міжнародному науковому семінарі іспаністів "Іспанія – Східна Європа:
географічна віддаленість і культурна близькість" (Львів, 2010), на І З'їзді
іспаністів (Харків, 2010), на ІІ Конгресі іспаністів України (Донецьк, 2011), на ІV
Конгресі іспаністів України (Львів, 2013), на I Міжнародній науково-практичній
19
конференції "Текст у сучасному лінгвістичному вимірі", (ПереяславХмельницький, 2013), на всеукраїнських наукових читаннях за участю молодих
учених "Мова і література в глобальному і локальному медіапросторі" (Київ,
2016), на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Текст у сучасному
лінгвістичному вимірі» (м. Переяслав-Хмельницький, 2017), а також результати
дослідження пройшли практичну апробацію під час викладацької практики на
заняттях за спецкурсом "Основи перекладу та редагування художніх текстів" (4-5
курси, 2007, 2008).
Публікації. Основні наукові результати дисертації висвітлено у 9
одноосібних статтях, з яких 6 – у наукових фахових виданнях України, 2 – у
зарубіжних виданнях, 1 – входить до збірника матеріалів ІІ Конгресу іспаністів
України.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів
з висновками до кожного з них, загальних висновків та додатку. У першому
розділі досліджується історія питання щодо функціонування образів у
вітчизняному та зарубіжному перекладознавстві, визначається перекладознавча
специфіка функціонування художнього образу в такому поетичному жанрі як
сонет. У другому розділі розглядається роль трансформацій, кожної окремо і їх
взаємодія в сонеті. У третьому розділі на основі попереднього дослідження
визначається роль трансформацій на матеріалі цілісних сонетів. Подаються власні
переклади. У додатку представлено список публікацій здобувача. Загальний обсяг
роботи становить 227 сторінок, з них основного тексту ‒ 189 сторінок. Список
використаної літератури містить 358 позицій.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
З-поміж проблем поетичного перекладу найбільше уваги перекладознавців
привертають питання, пов'язані з образним аспектом поетичного твору. Образи
розглядаються по-різному. Зокрема з погляду на співвідношення образів з їхньою
словесною формою розрізняють образи словесні або автосемантичні та звукові
або синсемантичні; вивчається виражальний та виразний потенціал мовних
одиниць; за функцією у тексті образи поділяються на домінантні та
субдомінантні; за співвідношенням образів як частин цілого тексту
виокремлюються мікрообрази, макрообрази та образи, які співвідносяться із
текстом у цілому.
Образ, який співвідноситься з текстом у цілому — це художній образ, це
образ-твір. Він формується з мікрообразів, які поєднуються у макрообрази і
складаються у цілісну систему. Образна система твору є носієм його духовного
змісту, який реалізується як система смислів. Смисл має комунікативну природу.
Він створюється і сприймається в процесі мовленнєвого спілкування, кожен раз
заново.
Об'єктивна дійсність відображається у свідомості поета і, опрацьована його
емоційно-образним мисленням, втілюється у творі, як художня дійсність.
Водночас у творі виражено суб'єктивне оцінне ставлення до цієї художньої
дійсності. Комунікація стає можливою завдяки тому, що художній образ отримує
матеріальну, словесну, форму, втілюючись у текст. Читач сприймає цей текст, і у
нього формується своє оцінне ставлення до твору. Перекладач, як і всі суб'єкти
сприйняття, також сприймає твір індивідуально і в нього формується своє власне,
суб'єктивне ставлення до художнього образу. Але на відміну від читача, він
працює з двома словесними формами: перекладач сприймає твір у словесній
формі вихідною мовою і перевтілює його у словесну форму цільової мови. Цим
пояснюється особлива роль словесної форми для перекладознавства.
Самі властивості художнього образу як об'єкта сприйняття і перевтілення, а
також творчий, індивідуальний характер емоційно-образного мислення
187
перекладача створюють передумови для різних прочитань та інтерпретацій
поетичного твору. Сукупність властивостей художнього образу і здібностей та
майстерності перекладачів стають джерелом множинності перекладів.
В індивідуальних за місцем утворення сприйняттях твору різними суб'єктами
зберігається дещо спільне, колективне. На цій основі виділяється поняття
"образно-смислової структури твору". Це ті суттєві зв'язки у художньому образі,
що найменш піддаються варіюванню у сприйнятті окремими людьми і цілими
епохами. Образно-смислова структура вказує на появу, розвиток та сполучання
смислів, тобто вона передбачає поступовий розвиток смислу, який завершується
формуванням ідеї твору. В ідейно-образній структурі на перший план висувається
ідея. Тому образно-смислова структура повніше ніж ідейно-образна відповідає
поняттю інваріанта перекладу.
Поняття художнього образу як одне з базових понять літературознавства, яке
в перекладі має розглядатися з урахуванням його словесної форми, актуальне для
перекладознавчого дослідження різних жанрів та родів літератури. Специфіка
функціонування художнього образу в сонеті зумовлюється жорсткими жанровими
вимогами до форми, композиції, образної та смислової структури,
функціонування мовних одиниць. У сонетах об'єктом відображення є емоційний
стан самого поета. Тому характерними для сонетів є образи-емоції, образикартини природи, образи-речі, образи-смисли. Що стосується образів як частин
цілого, то можна поділяти сонет на чотири макрообрази, які співвідносяться з
його композиційними частинами: тезою, антитезою, синтезом та розв'язкою.
Окрім жорсткості самого жанру, об'єктивними перешкодами перекладу
іспаномовних сонетів на українську мову є значні розбіжності у римуванні
(асонанс, рідше консонанс, в іспанській мові VS консонанс, рідше асонанс, в
українській), відмінності у системах віршування (силабічна VS силабо-тонічна);
певну роль відіграє також більш давня традиція сонетної форми в іспанській
літературі.
188
З-поміж перекладацьких трансформацій основну роль відіграють лексичні
заміни, оскільки лексика – це основний матеріал для побудови автосемантичних
образів.
Лексичні заміни здійснюють на образ різний вплив. Вони зберігають образну
структуру твору, якщо засновані на семантичному розвитку, використанні
функціональних аналогів, контекстуальних або ситуативних відповідників, і
зберігають образ та його смисл. Заміни лексичних одиниць на такі, що містять
сему якості або оцінки, ведуть до посилення виразності образу. Так само заміни
на одиниці з конкретнішим, ніж в оригіналі, значенням увиразнюють образ,
полегшуючи його візуалізацію. І навпаки, заміни на одиниці з більш абстрактним
значенням послаблюють конкретну чуттєвість образу.
Заміни можуть модифікувати образ і навіть смисл, якщо вживаються
семантично близькі, але відмінні за значенням одиниці. Лексичні одиниці іншої
семантики, відмінної від оригінальної, можуть призводити до заміни образу і
навіть зміни смислу. Заміни, що ведуть до семантичної неузгодженості
компонентів мікрообразу, порушують його цілісність і ускладнюють або навіть
унеможливлюють його візуалізацію. Заміна стилістично нейтральних лексичних
одиниць на стилістично марковані призводить до порушення стилістичної
цілісності в перекладі.
Граматичні заміни допомагають відтворювати синсемантичні образи. Якщо
заміни змінюють змістові зв'язки у словосполученнях та реченнях, відбувається
модифікація образу чи заміна смислу. Якщо граматичні заміни змістового
характеру взаємодіють з лексичними, які теж здатні модифікувати образ,
негативний вплив посилюється.
Вилучення одиниць, що не містять оцінної або якісної семи, компенсація
вилучень, найчастіше додаванням, зберігають образ. Якщо вилучення перетворює
експліцитну інформацію на імпліцитну, структура образу ускладнюється.
Вилучення слів, що несуть важливу для образно-смислової структури
інформацію, у першу чергу значення якості та оцінки, збіднює образ або знижує
його виразність.
189
Додавання, що ведуть до експлікації імпліцитної інформації, зберігають
образ. Додавання слів, які конкретизують чи збагачують мікрообраз деталями,
зберігаючи і увиразнюючи його, полегшують візуалізацію. Додавання епітетів та
лексичних одиниць, що створюють або посилюють повтори, підвищують
експресивність образів. Додавання також можуть сприяти збереженню ритму і
рими в сонеті.
Перестановки відіграють провідну роль у відтворенні синсемантичних
образів. Перестановки, які ускладнюють інтонаційний малюнок речення
порівняно з оригіналом (інверсія порядку слів, переміщення рематичного
наголосу на початок речення, інтеркаляція або дистанціювання тісно пов'язаних
між собою слів), посилюють експресивність образів. Якщо інтонаційний малюнок
спрощується, то експресивність образів послаблюється. Перестановки не
порушують образно-смислової структури в перекладі, якщо вони мотивовані
нормами та узусом цільової мови або здійснюються в межах переліку однорідних
мікрообразів, порядок розташування яких не важливий для формування
макрообразу. Перестановки на початку антитези, синтезу, розв'язки, які
призводять до порушення тісного зв'язку з попереднім макрообразом,
послаблюють монолітність сонета в перекладі.
На практиці, в перекладі сонетів трансформації застосовуються комплексно.
Вони здійснюють гомогенний, контроверзний чи гетерогенний вплив на
відтворення образу.
У гомогенній моделі трансформації мають спільний вектор дії. Вони можуть
зберігати образ, посилювати або послаблювати його виразність; призводити до
модифікації, що здатна впливати на смисл; створювати образ, відмінний від
оригіналу, але цілісний.
У контроверзній моделі трансформації мають протилежний вектор дії. Вони
можуть компенсувати одна одну, насамперед вилучення та додавання. Якщо між
трансформаціями присутня суперечливість, відбувається модифікація або навіть
викривлення образу, що може позначатися на його смислі.
Трансформації гетерогенної, тобто різновекторної, дії можуть призводити до
190
неузгодженості компонентів мікрообразу, яка ускладнює його візуалізацію і,
відповідно, веде до порушення його цілісності. Гетерогенні трансформації
можуть вести до заміни образу, яка тягне за собою зміну смислу. Позитивно
оцінюється такий комплекс трансформацій, який забезпечує відтворення образів,
здатних зберігати смисл. У гетерогенній моделі необхідно визначати вектор дії
кожної трансформації, їхню ієрархію, і оцінювати загальний результат.
У перекладі цілісних сонетів ключову роль відіграє образна структура. З
одного боку, вона є носієм структури смислової, а з іншого, – її передача залежить
від відтворення словесної форми.
Запорукою збереження в перекладі образно-смислової структури оригіналу є
ретельний добір перекладацьких відповідників. Відтворення образно-смислової
структури забезпечують також трансформації, які зберігають образ, хоча і
модифікують його незначним чином.
Великий вміст зсувів в образній структурі оригіналу, спричинений
перекладацькими трансформаціями, призводить до зсувів у його смисловій
структурі і навіть до зміни ідеї. До викривлення образної структури призводять
порушення змістових зв'язків, а також семантична неузгодженість лексичних
одиниць та предметно-логічних зв'язків в макрообразі або всередині
багатокомпонентного мікрообразу, через які виникає внутрішня суперечливість в
образах. Вони стають фрагментарними і більш абстрактними, втрачають свій
конкретно-чуттєвий характер. Ускладнюється візуалізація образу і декодування
смислу, послаблюється емоційний вплив твору.
Заміна конкретно-чуттєвих мікрообразів у тезі чи антитезі оригіналу на
абстрактно-чуттєві у перекладі ускладнює подальший синтез цих двох
макрообразів. Смислова структура в сонеті втрачає свій послідовний розвиток,
набуває абстрактності, емоційний вплив твору знижується.
На ідеї сонета і на його образно-смисловій структурі не позначаються
лексичні заміни стилістично нейтральної лексики на таку стилістично марковану,
що притаманна поетичному мовленню; водночас, заміна на діалектну та
рідковживану лексику порушує стилістичну цілісність твору.
191
У відтворенні синсемантичних образів перекладачі тяжіють до збереження
ритму і, майже виключно, до відтворення асонансної рими оригіналу
консонансною в перекладі. Простежується незначна тенденція до ускладнення
ритміко-інтонаційного малюнку речення в перекладі. Енжамбеман переважно
зберігається, поодинокими є випадки його нейтралізації або створення
енжамбеману в перекладі за його відсутності в оригіналі. Еквілінеарність
переважно зберігається, відхилення становить ± 1-2 склади.