Динник Ірина Петрівна Механізми взаємодії держави і громадянського суспільства в умовах децентралізації

brief description

Динник Ірина Петрівна, провідний фахівець відділу конкурсного відбору здобувачів вищої освіти Інституту публічного управління та адміністрування, Національна академія державного управління при Президентові України. Назва дисертації: «Механізми взаємодії держави і громадянського суспільства в умовах децентралізації». Шифр та назва спеціальності 25.00.02 механізми державного управління. Спецрада К 26.142.06 ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом»

Міністерство освіти і науки України
ПрАТ “ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
“МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ”
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ДИННИК Ірина Петрівна
УДК 351:35.072.1:323.2 (індекс)
ДИСЕРТАЦІЯ
МЕХАНІЗМИ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ
Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління
Подасться на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
І.П.Динник
(підпис, ініціали та прізвище здобувана)
Науковий керівник - ШОЙКО Василь Анатолійович, кандидат історичних наук, доцент, заступник начальника інституту - головний інженер Українського науково-дослідного інституту цивільного захисту
КИЇВ-2019

ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ 2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І
ТЕРМІНІВ 15
ВСТУП 16
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧІІІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ВЗАСМОДІЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА 25
В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ 25
1.1. Теоретичні підходи до аналізу громадянського суспільства та відносин
його взаємодії з державою 25
1.2. Децентралізація та її вплив на взаємодію держави і громадянського
суспільства 43
1.3. Особливості регулювання суспільних відносин у сфері взаємодії держави
та інститутів громадянського суспільства 57
Висновки до розділу 1 76
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНА ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ
ВЗАСМОДІЇ ДЕРЖАВИ 1Г РОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА 79
В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ 79
2.1. Рівнева характеристика організаційно-правового механізму взаємодії
держави і громадянського суспільства 79
2.2. Аналіз сучасних викликів процесу взаємодії держави та громадянського
суспільства в умовах децентралізації 107
2.3. Сучасний стан взаємодії влади та громадянського суспільства у
формуванні й реалізації державної та місцевої політики 118
Висновки до розділу 2 143
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ВЗАСМОДІЇ
ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ 146
3.1. Імплементація міжнародного досвіду ефективної взаємодії держави і громадянського суспільства в практику публічного управління України.... 146
3.2. Формування моделі узгодженої тристоронньої взаємодії держави, громадянського суспільства та приватного сектору щодо реалізації державної
та місцевої політики 166
3.3. Стратегічні пріоритети вдосконалення механізмів взаємодії держави та
громадянського суспільства в умовах децентралізації 180
Висновки до розділу 3 208
ВИСНОВКИ 212
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 218
ДОДАТКИ 258
СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗДОБУВАНА 296

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні вирішено актуальне наукове завдання в галузі науки “Державне управління”, яке полягає в теоретичному обгрунтуванні напрямів удосконалення механізмів взаємодії держави і громадянського суспільства з урахуванням новітніх підходів та можливостей такої взаємодії в умовах децентралізації. Отримані узагальнюючі результати дають підстави сформулювати відповідні висновки та розробити пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. У процесі систематизації основних дослідницьких підходів до аналізу громадянського суспільства та відносин його взаємодії з державою, встановлено, що наукові публікації з цієї тематики стосуються лише окремих питань формування і розвитку громадянського суспільства, нормативно- правового забезпечення та аналізу проблем, які доцільно розв'язувати шляхом конструктивного та соціально відповідального діалогу влади з громадськістю.
Проте, з’ясовано, що малодослідженими залишаються підходи і механізми взаємодії держави і громадянського суспільства в умовах децентралізації.
У роботі конкретизовано зміст поняття “комплексний механізм взаємодії держави і громадянського суспільства в умовах децентралізації”, під яким розуміється компонентна структура взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих елементів взаємодії держави (в особі органів державної влади, органів місцевого самоврядування), громадськості, суб'єктів господарювання та ін., що включає комплекс цілей, завдань, форм, інструментів, принципів, функцій, методів і засобів їх партнерських відносин у розробці, реалізації та моніторингу публічної політики та управління (передусім на місцевому та регіональному рівнях), спрямована на впровадження нагальних суспільних змін та ефективного врядування і передбачає зміну типу соціальних відносин між владою і громадськістю з відносин підпорядкування на відносини діалогу та партнерства, пропорційне співвідношення владних повноважень між державними і громадянськими організаціями, центром та регіонами в контексті децентралізації.
2. На підставі рівневої характеристики нормативно-правового та організаційного забезпечення процесу взаємодії держави і громадянського суспільства доведено необхідність прийняття Верховною Радою України проектів законів України “Про місцеву ініціативу”, “Про місцевий референдум”, “Про Національний фонд розвитку громадянського суспільства”, внесення змін до Закону України “Про органи самоорганізації населення”, “Бюджетного кодексу України”, подальшого вдосконалення законодавства щодо посилення організаційного потенціалу і ролі професійних спілок у захисті прав працівників, спрощення діяльності благодійних організацій, консультацій із громадськістю та формування громадських рад, недопущення їх використання як лобістського інструменту для просування вузькогрупових інтересів, проведення фальсифікованих або заангажованих громадських обговорень, експертиз, слухань; імплементації визнаних Україною актів міжнародного права, які є складовою частиною її правової системи.
Акцентовано увагу на тому, що дієвим інструментом організаційного забезпечення та підтримки діалогу органів державної влади, органів місцевого самоврядування з громадськістю і приватним сектором є розробка та реалізація обласних цільових програм, основними завданнями яких є створення умов для розвитку громадянського суспільства, налагодження співпраці влади та громадськості, фінансова підтримка ініціатив громадськості для спільного вирішення завдань регіональної політики в умовах децентралізації.
3. У процесі аналізу визначено, що основні виклики процесів взаємодії держави та громадянського суспільства значно уповільнюють темпи розвитку громадянського простору і проявляються через формальний підхід до обговорення використання бюджетних коштів та іншої звітності; мінімальне врахування рекомендацій громадськості при схваленні важливих нормативно- правових документів та управлінських рішень; використання маніпулятивних переформатувань громадських рад, недостатню сформованість інформаційної культури та культури використання соціальних мереж з боку українських державних службовців; низький рівень громадянської активності українського населення внаслідок поширення таких явищ, як слактивізм та електоральний абсентеїзм, проблему формування і формулювання національної ідеї, а також такого важливого чинника, як “зрозуміла мова”/“р1аіп language”, у забезпеченні комунікативного зв'язку “влада - громадськість”.
4. У процесі аналізу й узагальнення міжнародного досвіду ефективної взаємодії держави і громадянського суспільства розкрито можливість використання кращих зарубіжних практик із розвитку партиципаторної демократії та відповідального управління, які здатні підкріплювати і підтримувати одне одного.
Зарубіжний досвід свідчить про доцільність широкого застосування “центрів відповідальності” та укладання контрактів із надання якісних послуг (Франція), а також соціального партнерства та справляння значного впливу інститутів громадянського суспільства на владу (Бельгія); поширення практики застосування приватної ініціативи (Великобританія. СІНА); участі населення країни у законотворенні як на кантональному, так і на загальному федеральному рівні (Швейцарія); регламентації діяльності ОГС значною кількістю законодавчих і підзаконних актів (Польща); створення Урядової ради у справах неурядових неприбуткових організацій (Чехія, Словаччина, Польща); ефективного соціально-політичного і законодавчо-правового механізму захисту прав споживачів - консюмеризму (США, Франція, Швеція, Німеччина); розвитку різноманітних форм прямої участі населення у місцевих заходах: створення громадських рад / (комітетів) і спеціалізованих комісій, практики волонтерської діяльності (СІІІА); Кодексу практики консультацій (Великобританія); форсайт-снстем (Великобританія, Фінляндія), інкорпорації навчальних програм “активного громадянина”, використання нових технологій у рамках реалізації стратегії СС “Партиципаторне громадянство”.
забезпечення державної підтримки інститутів громадянського суспільства через фінансування, розробку програм та інвестиційних угод (Швеція); е- демократії (через е-консультації, е-нормотворення, е-прийняття рішень, онлайнові петиції/звернення, створення онлайнових “громадянських журі", електронного парламенту (Великобританія, Австралія, Австрія та ін.).
5. Обгрунтовано концептуальний підхід до вироблення моделі узгодженої тристоронньої взаємодії держави, громадянського суспільства та приватного сектору щодо формування і реалізації державної та місцевої політики в умовах децентралізації, яка базується на гармонізації державно- громадських, приватних та комерційних взаємовідносин через розробку систематизованих механізмів взаємодії, запровадження інструментів співпраці, принципів, спільних функцій і форм щодо їх реалізації, які найбільш повно розкривають ці питання.
Доведено, що така модель забезпечує запровадження сервісної концепції публічного управління, яка передбачає переосмислення ролі держави у взаємовідносинах із громадянами та приватним сектором, зміну пріоритетів і цінностей та спрямована не на управління суспільством, а на надання йому якісних послуг.
6. Розроблено концептуальну модель комплексного механізму взаємодії держави і громадянського суспільства в умовах децентралізації та обгрунтовано ступінь використання потенційних можливостей партнерства суб’єктів взаємодії шляхом виокремлення інституційної, фінансово- економічної й організаційної складових. Установлено, що інтегральна взаємодія складових цієї моделі включає: систему інституцій загальнодержавного, регіонального та місцевого рівнів, приватні й громадські структури; багатоканальне фінансування процесу взаємодії, узгодження інтересів усіх груп потенційних суб’єктів взаємодії щодо спільного планування та вжиття комплексу відповідних заходів; кадрове забезпечення, систематичний пошук і запровадження ефективних інструментів; реалізацію регіональних програм, проектів, координацію і контроль та ін. Усе це сприятиме забезпеченню підтримки діалогу влади з громадянським суспільством та приватним сектором, а також удосконаленню механізмів взаємодії вказаного процесу.
7. Сформульовано пропозиції щодо визначення напрямів удосконалення механізмів взаємодії держави і громадянського суспільства в умовах децентралізації, зокрема:
- організаційно-правового механізму шляхом закріплення на
законодавчому рівні обов'язковості функціонування в структурі органів виконавчої влади самостійних підрозділів з питань взаємодії з громадськістю, вжиття заходів щодо належного кадрового забезпечення таких підрозділів, передбачення видатків на організацію взаємодії з інституціями
громадянського суспільства, проведення публічних заходів за їх участю; сприяння поширенню практики інклюзивного прийняття рішень, що дає змогу забезпечити активну участь у процесі прийняття рішень тих, на кого вони впливають, і тих, хто несе відповідальність за їх виконання (створивши Національну раду з прав та свобод осіб з інвалідністю при Президентові України), реформування організаційної структури управління і повноважень суб’єктів взаємодії та посилення ролі їх спільних інститутів співпраці;
- фінансово-економічного механізму шляхом фінансової підтримки ініціатив громадськості, застосування програмно-цільового підходу в освоєнні бюджетних коштів (через створення Національного фонду підтримки розвитку ОГС у формі цільового фонду за участю держави); поширення практики застосування “партиципаторних бюджетів” та ін.;
- інформаційно-комунікативного механізму шляхом налагодження внутрішньоорганізаційних комунікацій та контролю за офіційними інформаційними потоками через онлайнові компоненти (онлайнову медіацію, проведення онлайнових опитувань, досліджень та ін.) і таких інноваційних інструментів “громадського фінансування”, як краудфандінг та краудсорсинг, які сприяють забезпеченню доступу населення до вирішення будь-якого виду проблем і завдань, що стоять перед державою, бізнесом і суспільством, за допомогою засобів новітніх інформаційних технологій, та відповідають сучасним європейським вимогам.