ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ, РОЗВИТКУ ТА МОДЕРНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНИХ ПОСАД

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ПАРХОМЕНКО-КУЦЕВІЛ Оксана Ігорівна

УДК 35.084 (477): 35.07

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ, РОЗВИТКУ ТА МОДЕРНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНИХ ПОСАД

Спеціальність 25.00.01 – теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління

Науковий консультант
СУРМІН Юрій Петрович
доктор соціологічних наук, професор

ХАРКІВ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. 16
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНИХ ПОСАД 16
1.1. Стан наукових досліджень проблеми розвитку та формування системи державних посад 16
1.2. Концептуальні підходи до проблеми формування, розвитку та модернізації системи державних посад в Україні 41
1.3. Методологічні аспекти дослідження проблеми формування, розвитку та модернізації системи державних посад 53
Висновки до розділу 1 61
РОЗДІЛ 2. 64
ЕВОЛЮЦІЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНИХ ПОСАД НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ 64
2.1. Основні тенденції становлення та розвитку чиновництва на українських землях з початку створення Київської Русі 64
2.2. Ретроспектива розвитку системи державних посад та їх якісне оновлення до і після прийняття «Табеля про ранги» 76
2.3. Формування ієрархії державних посад після 1917 року 104
Висновки до розділу 2 157
РОЗДІЛ 3. 160
ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ ПОСАД 160
3.1. Обґрунтування системи державних посад 160
3.2. Сучасні підходи до класифікації державних посад 192
3.3. Обґрунтування нової типологізації системи державних посад 217
Висновки до розділу 3 233
РОЗДІЛ 4. 239
РОЛЬ КАДРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ФОРМУВАННІ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНИХ ПОСАД 239
4.1. Відбір та адаптація кадрів як системоутворюючі чинники формування державних посад 244
4.2. Багатовекторність застосування мотивації та оцінювання кадрів в системі державних посад 259
4.3. Механізми проходження кар’єри як елемент формування системи державних посад 282
Висновки до розділу 4 305
РОЗДІЛ 5. 308
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МОДЕРНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ 308
5.1. Адаптація зарубіжного досвіду управління персоналом системи державного управління 308
5.2. Модернізація кадрових технологій як шлях реформування управління персоналом системи державного управління 328
5.3. Основні напрями модернізації управління персоналом системи державного управління України 354
Висновок до розділу 5 371
ВИСНОВКИ 374
ДОДАТКИ 383
Список використаних джерел 398

ВСТУП

Актуальність теми. Професійні кадри є інтелектуальним ресурсом забезпечення проведення послідовної та цілеспрямованої державної політики, необхідної для реалізації національних інтересів у контексті розвитку України як демократичної держави. Водночас необхідність проведення соціально-економічних та політичних реформ вимагає від системи державного управління виважених та оптимальних управлінських рішень, від якості яких залежить прогресивний розвиток нашої держави. Це у свою чергу потребує підготовки нової генерації керівників і фахівців органів державної влади та органів місцевого самоврядування, формування професійно підготовленого кадрового резерву для заміщення посад у структурах державного апарату.
Саме в умовах реалізації основних положень нової моделі державного управління та втілення конституційних положень демократичної, правової, соціальної держави надзвичайно гостро постає проблема формування кадрового складу системи державного управління високопрофесійними, підготовленими, кваліфікованими і компетентними фахівцями, здатними результативно та ефективно працювати в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Сьогодні існує багато проблем у формуванні дієвого кадрового складу системи державного управління, що пов’язано з несистемністю проведення реформування в цій сфері. По-перше, кадрові технології не спрямовані на раціональне формування кадрів системи державного управління. Зокрема, формування кадрового резерву, проведення атестації здійснюються для «галочки», за формальними ознаками. По-друге, поза увагою залишається розвиток кадрового потенціалу політиків та громадських діячів. По-третє, відсутній системний підхід до формування кадрів державного управління та їх постійного розвитку впродовж усієї професійної діяльності. Зокрема, відсутнє системне планування всіх етапів розвитку кадрів системи державного управління. По-четверте, державні посади структуровані за формальною ознакою – місцем в ієрархії державних посад, що унеможливлює застосовування аналогічних кадрових технологій до однієї категорії державних посад. Усі категорії, що об’єднують державні посади, неоднорідні за своїми характеристиками та виконуваними функціями. У категорії державних посад об’єднані посади як центральних, так і місцевих органів державної влади.
У зв’язку з цим актуалізується розробка та впровадження нової класифікації державних посад, що набуває важливого практичного значення, зокрема дозволить економить ресурси на формування потенціалу державного управління, оптимізувати кадрові процеси в системі державного управління, а також надає можливість ефективно використовувати кадри системи державного управління. Розробка та впровадження однорідних типів посад у групи надасть можливість застосовувати до їх формування та розвитку типові, розроблені під ці посади кадрові технології.
Теоретико-методологічні засади державного управління, шляхи вирішення важливих питань науки державного управління досліджували у своїх роботах В.Авер‘янов [99], О.Амосов [6], Г.Атаманчук [19-27], В.Бабаєв [28], В.Бакуменко [32-34], В.Баштанник [37], Т.Бутирська [45-46], А.Дєгтяр [106], В.Дзюндзюк [107], С.Дубенко [111-112], Д.Карамишев [143], О.Кілієвич [97], В.Князєв [147], О. Коротич [157], О.Крюков [164], Ю.Куц [167], М.Латинін [173], О.Лебединська [174-176], Т.Лозинська [186], В.Майборода [197-198], В.Малиновський [199-200], В.Мамонова [201], В.Мартиненко [206], О.Мельников [209], Н.Нижник [102; 227-235], О.Оболенський [101; 238-239], В.Олуйко [247-252], Я.Радиш [352], О.Радченко [350], В.Ребкало [362-363], Г.Ситник [383-384], Ю.Сурмін [402-403; 460], В.Тимцуник [407-408], В.Трощинський [417-418], С.Чукут [427-445], Ю.Шаров [448] та ін.
Проблемам управління персоналом у системі державного управління, кадрового складу системи державного управління приділяють уваги наступні вчені: Т.Василевська [44], О.Воронько [55-56], В.Голубь [411-412], Н.Гончарук [75-76], Н.Грицяк [89], С.Ківалов [144], Л.Літвін [181], В.Луговий [188], Н.Липовська [140; 183-184], А.Михненко [213-214], Т.Мотренко [219], П.Назимко [222-223], Г.Опанасюк [254], Т.Пахомова [302-305], Л.Пашко [306], Н.Протасова [345-346], Г.Райт [355], А.Рачинський [357-361], М.Рудакевич [370-371], С.Серьогін [140; 378-382], А.Сіцінський [385], О.Турчинов [419-420; 422], С.Хаджирадєва [431], А.Чемерис [438], В.Шамрай [445], В.Яцуба [470] та ін.
Проблемі розвитку державних посад присвячені роботи Н.Армаш [13], Д.Бахраха [35], Ю.Битяка [40], Б.Габричидзе [59], М.Казанцева [141], О.Оболенського [101; 238], Г.Петрова [308], Ю.Старілова [395], С.Студенікіна [397], О.Турчинова [419], Є. Чорнонога [441]. Лише в деяких працях досліджувалися проблеми формування системи державних посад у науці державного управління – це роботи О.Турчинова, Є.Чернонога.
Удосконаленню підходів до формування кадрів приділяється багато уваги вченими в системі менеджменту, зокрема зазначену проблему аналізують у своїх роботах А.Аверін [1], Т.Базаров [424], М.Бєляцький [37], С.Велесько [37], В.Веснін [51], М.Віноградський [53], А.Віноградська [49], Б.Генкін [70; 256], Г.Деслер [105], А.Єгоршин [116], Б.Єрьомін [424], Д.Іванцевич [132-133], А.Кібанов [145; 427], О.Крушельницька [162], А.Лобанов [132-133], Р.Луцький [192], Д.Мельничук [162], Г.Осовська [257], В.Пугачев [349], О.Радіца [351], П.Ройш [37], Ю.Розенбаум [369], В.Савченко [372], Г.Савченко [373], С.Самигін [375; 425], Б.Сербіновський [408], В.Співак [393], Л.Столяренко [361], А.Філіпов [430], Ф.Хміль [433], С.Шекшня [450], В.Шилова [451], О.Шканова [51], Г.Щокін [452-458], Н.Янюк [467] та ін. Напрацьовані ними теоретичні положення щодо розвитку кадрів, впровадження та вдосконалення кадрових технологій можуть бути екстрапольовані на процеси впровадження нової класифікації посад та вдосконалення шляхів їх формування.
Недостатній рівень наукової розробки питань формування, розвитку та модернізації системи державних посад, важливе значення реформування системи державних посад для вдосконалення та раціоналізації системи державного управління України зумовлюють необхідність комплексного підходу до вивчення теоретико-методологічних засад формування, розвитку та модернізації системи державних посад.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах науково-дослідних робіт як складових Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України «Державне управління та місцеве самоврядування», а саме:
- «Методологія державного управління як галузі науки» (ДР № 0108U002016), у рамках якої автором як виконавцем було визначено методологію дослідження, сутність теоретико-методологічних засад організації та функціонування державних посад;
- «Дослідження концептуальних основ публічного управління для професійної діяльності у сфері публічного управління» (ДР № 0109U003025), у рамках якого автор був виконавцем і з’ясував основні концептуально-методологічні засади формування кадрового складу державних службовців, визначив концептуальний зміст основних кадрових технологій, які застосовуються у галузі державної служби;
- «Державна служба в Україні: актуальні проблеми та шляхи модернізації» (ДР № 0109U003009) автором як виконавцем досліджено основні засади функціонування системи управління персоналом державної служби України, проаналізований закордонний досвід організації та функціонування системи управління персоналом державної служби, визначені основні шляхи удосконалення системи управління державною службою України.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка та обґрунтування теоретико-методологічних та практичних засад конституювання системи державних посад, визначення напрямів застосування отриманих наукових результатів для формування, розвитку та модернізації системи державних посад.
Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:
- сформувати теоретико-методологічні положення, поняття та категорії дослідження системи державних посад;
- детермінувати нові методологічні засади аналізу еволюції системи державних посад;
- узагальнити сучасні підходи до основних проблем формування, розвитку та модернізації системи державних посад в Україні;
- дослідити еволюцію системи державних посад, формування ієрархічної структури державних посад для з’ясування закономірностей розвитку державних посад;
- обґрунтувати авторську концепцію розвитку системи державних посад, охарактеризувати основні елементи цієї системи та взаємозв’язок таких елементів;
- систематизувати вітчизняний і зарубіжний досвід щодо підходів до класифікації державних посад і на цій основі обґрунтувати потребу в запровадженні нової класифікації державних посад відповідно до теорії розподілу праці;
- розробити матрицю розподілу державно-управлінської праці з метою раціоналізації процесів управління персоналом системи державного управління;
- проаналізувати основні кадрові технології, які застосовуються під час формування кадрів на державні посади, та визначити потребу в удосконаленні цих кадрових технологій з урахуванням запропонованої нової типологізації державних посад;
- визначити тенденції розвитку системи управління персоналом державного управління на підставі порівняльного аналізу сучасних вітчизняних та закордонних наукових напрацювання з проблеми функціонування управління персоналом системи державного управління;
- сформувати конкретні рекомендації щодо удосконалення системи управління персоналом державного управління України та напрями вдосконалення кадрових технологій щодо формування та розвитку кадрового потенціалу системи державного управління з урахуванням запропонованої інноваційної типологізації державних посад.
Об’єкт дослідження – державне управління людським потенціалом.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні засади формування, розвитку та модернізації державних посад.
Методологія дослідження. Методологічною основою дослідження виступає управлінський аналіз системи державних посад із застосуванням системного підходу, що дав змогу вивчати цілісно процеси функціонування та розвитку системи державних посад. Системний підхід дозволив дослідити базові елементи системи державних посад у взаємодії з системою державного управління, визначити структурні елементи системи державних посад, причинно-наслідкові зв’язки і взаємодії між цими елементами, а також визначити структуру та функції центрального органу виконавчої влади, який здійснюватиме управління публічною службою України, та пріоритетні завдання цього органу. У процесі дослідження також використано цілісний комплекс взаємопов’язаних наукових методів, а саме: історичний (проаналізовано історичний розвиток системи державних посад на українських землях, виявлено закономірності розвитку системи державних посад), аксіологічний (для виявлення основних цінностей та вимог суспільства до державних посад), нормативний та моделювання (під час формування системи державних посад та визначення вимог до цієї системи), компаративний (з метою виявлення кращих світових практик щодо формування, розвитку та модернізації системи державних посад та обґрунтування можливості їх застосування в системі українського державного управління), прогностичний (для формування рекомендацій щодо реформування системи державного управління), контент-аналізу (в процесі вивчення міжнародної й вітчизняної нормативно-правової бази системи державних посад). Інституційний підхід дав змогу з’ясувати особливості функціонування системи державних посад в Україні. Протягом дослідницьких розвідок застосовувалися філософські й загальнонаукові принципи та методи наукового пізнання (об’єктивності, узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного, єдності аналізу й синтезу, спостереження, типологізації та класифікації тощо).
Завдяки використанню цих методів виявлено специфіку розвитку системи державних посад, шляхи формування системи державних посад, проаналізовано шляхи вдосконалення управління персоналом системи державного управління України.
Джерельну базу дослідження становили нормативно-правові акти України, в тому числі: Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, законодавча база закордонних країн, монографії з досліджуваної проблеми, публікації в наукових періодичних виданнях, нормативно-правові документи органів державної влади.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в науці державного управління запропоновано авторський підхід щодо наукового обґрунтування проблеми формування, розвитку та модернізації системи державних посад.
Найважливіші наукові результати, що характеризують новизну і розкривають логіку та зміст дисертаційного дослідження, полягають у тому, що:
вперше:
 сформовано інноваційну матрицю розподілу державно-управлінської праці, де визначено, що з позиції теорії розподілу праці державні посади можуть класифікуватися за такими ознаками: за статусом службовця, видами державної політики, сферами та видами управлінської діяльності й на цій основі запропоновано характеристику нових типів державних посад;
– запропоновано нові методологічні підходи до аналізу еволюції системи державних посад з урахуванням кадрових трансформацій («кадрових революцій», «кадрових хвиль», «кадрових чисток») та обґрунтовано, що визначені кадрові трансформації є інструментами розвитку, зміни та модернізації системи державних посад;
– встановлено основні історичні закономірності розвитку державних посад, зокрема, система державних посад ускладнюється, розвивається та змінюється внаслідок зміни системи державного управління; кадрові трансформації впливають на розвиток та функціонування системи державної служби щодо кадрових переміщень, ротацій, звільнень тощо;
– обґрунтовано авторську концепцію розвитку системи державних посад, запропоновано модель системи державних посад, визначено її складові елементи (сукупність державних посад, виконання державної посади, посадова особа, кадрові технології, управління персоналом) та з’ясовано системні характеристики зазначеної системи, в тому числі: цілісність і високий рівень інтегрованості; відносна автономність; доцільність; ієрархічність і структурованість; кожний окремий елемент системи займає власне тільки йому відведене місце, знаходиться в постійному діалектичному взаємозв’язку з іншими елементами;
удосконалено:
 понятійно-категоріальний апарат науки державного управління, що стосується управління персоналом системи державного управління, та запропоновано використовувати дефініцію «система розвитку людського капіталу», яка відображає концептуальне бачення сучасної системи управління кадрами та спрямована на розвиток людської складової системи державного управління;
 підхід до визначення основних проблем функціонування та розвитку системи державних посад та з’ясовано, що однією з головних проблем розвитку системи державних посад є нераціональний розподіл посад на ранги та категорії, що в свою чергу проявляється в неефективній реалізації системи підбору та розвитку кадрів системи державного управління;
 теоретичні основи обґрунтування шляхів удосконалення кадрових технологій та алгоритми реалізації цих кадрових технологій залежно від типу державних посад та галузі діяльності;
дістало подальший розвиток:
– дослідження щодо системи державних посад, класифікації державних посад, кадрових технологій, що визначені в роботі шляхом установлення закономірностей, особливостей і тенденцій розвитку системи державних посад;
– концептуальні підходи до визначення понять «відбір персоналу», «трудова адаптація», «кар’єра», «трудова мотивація», «навчання та підвищення кваліфікації службовців», «оцінювання кадрів», «формування кадрового резерву», що застосовуються у сфері державного управління;
– тенденції розвитку системи управління персоналом публічної служби закордоном, серед яких: системність та еволюційність розвитку цієї системи з урахування національних традицій; паритетність та відповідальність; централізація та самостійність;
– теоретико-методологічні засади вдосконалення управління персоналом системи державного управління, зокрема: впровадження інноваційної класифікації державних посад; запровадження у діяльність кадрових служб кадрового консалтингу, кадрового аудиту, коучингу, делегування власних функцій приватним кадровим агенціям; реформування органу, що здійснює управління системою державної служби України та організацію Міністерства кадрів публічної служби.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні положення доведені до рівня методологічних розробок та прикладних рекомендацій, що використовуються в практичній діяльності центральних та місцевих органів державної влади. Так, важливе практичне значення мають результати дослідження, які дають можливості для реформування управління персоналом системи державного управління України, формування якісного кадрового складу системи державного управління, реформування управління персоналом системи державного управління та вдосконалення сучасних кадрових технологій у галузі державного управління.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено в діяльність центральних та місцевих органів державної влади України, знайшли застосування в прикладних дослідженнях державних аналітичних структур, підготовці довідкових видань, навчальній практиці. Окремі положення дисертаційного дослідження використовувалися:
- Міністерством праці та соціальної політики України під час удосконалення структури апарату Міністерства, а також під час діяльності Управління кадрового забезпечення Міністерства (довідка про впровадження від 10.06.2010 № 256/10-05);
- Управлінням державної служби Головного управління державної служби України в Дніпропетровській області в процесі забезпечення реалізації Угоди про співробітництво між Головдержслужбою України, Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та Дніпропетровською обласною радою, а також при проведенні в Дніпропетровській області громадських слухань про схвалення проекту Стратегії державної кадрової політики на 2011-2020 роки (довідка від 01.03.2012 № 33/ТО0430-12);
- Дніпропетровським міським управлінням ГУМУС України в Дніпропетровській області в діяльності відділу кадрового забезпечення (довідка про впровадження від 07.10.2010 № 567-Д);
- Верховною Радою України під час розробки проекту Закону України про забезпечення молодих спеціалістів першим робочим місцем (реєстраційний номер 10250 від 22.03.2012) (довідка про впровадження від 22.05.2012 № 1084-22/05-12);
- Інститутом проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України використані при розробці Енциклопедії державного управління України (акт про впровадження від 10.06.2010);
- Інститутом підвищення кваліфікації керівних кадрів під час проведення тематичного короткотермінового семінару для державних службовців І-ІV категорії на тему «Європейська і євроатлантична інтеграція України» (довідка про впровадження від 07.07.2010 № 227);
- Державною телерадіокомпанією «Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення» (УТР) під час підготовки аналітичної частини суспільно-політичної програми «Актуально», яка транслювалася 25.04.2012 на телеканалі УТР (довідка про впровадження від 25.04.2012);
- в межах діяльності 3.2 Проекту Twinning «Підтримка розвитку та вдосконалення системи підготовки державних службовців в Україні» (довідка від 07.10.2010).
Особистий внесок здобувача. Основні теоретичні положення та практичні розробки, які характеризуються новизною і становлять цінність для розвитку науки державного управління, отримані автором самостійно. Ідеї та розробки, що належать Ю.Сурміну, з яким було підготовлену одну наукову статтю у дисертаційному дослідженні не використовувались. Зокрема, у статті [403] у співавторстві внесок дисертанта полягає у тому, що здійснено аналіз основних класифікацій державних посад та розроблена матриця розподілу державно-управлінської діяльності державних службовців.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження апробовані на наукових та науково-практичних конференціях.
Найбільш вагомі з них оприлюднені на таких комунікаційних заходах: науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України» (17 травня 2007 р., м. Дніпропетровськ), «Теорія та практика державної служби» (Дніпропетровськ, 19-20 вересня 2008 р.), «Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком» (жовтень 2008 р., м. Дніпропетровськ), «Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України» (14 травня 2009 р., м. Дніпропетровськ), «Розвиток публічного адміністрування на засадах менеджменту: європейський контекст» (Дніпропетровськ, 15-16 травня 2009 р.), «Теорія та практика державної служби» (Дніпропетровськ, 18-19 вересня 2009 р.), «Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком» (жовтень 2009 р., м. Дніпропетровськ), «Європеїзація публічного адміністрування в Україні в контексті європейської інтеграції» (17 грудня 2009 р., м Дніпропетровськ), «Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України» (14 травня 2010 р., м. Дніпропетровськ), «Проблеми кадрового забезпечення адміністрування процесів соціального розвитку» (21 травня 2010 р., м. Дніпропетровськ), «Правові аспекти публічного управління: теорія та практика» (14 грудня 2011 р., м. Дніпропетровськ), «Актуальні проблеми європейської інтеграції та євроатлантичного співробітництва України» (17 травня 2012 р., м. Дніпропетровськ), науково-практичних конференціях за міжнародною участю: «Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування» (31 травня 2007 р., Київ), «Галузь науки «Державне управління»: історія, теорія, впровадження» (28 травня 2010 р., м. Київ), «Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики» (27 травня 2011 р., м. Київ), «Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком» (25 листопада 2011 р., м. Дніпропетровськ), «Стратегія державної кадрової політики – основа модернізації країни» (31 травня 2012 р., м. Київ).
Окремі положення дисертації обговорювались на фахових науково-методологічних семінарах і круглих столах, під час публічних виступів автора в навчальних закладах та органах державної влади. Дисертацію в цілому обговорено та рекомендовано до захисту на розширеному засіданні кафедри економічної теорії і фінансів Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
Публікації. Основні ідеї, положення та результати дисертаційного дослідження опубліковані у 42 наукових працях: в одній монографії, у 24 статтях у наукових фахових виданнях та у 17 тезах конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, що поділяються на підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 444 сторінок, з них 385 сторінок основного тексту. Список використаних джерел складається із 491 найменування.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення актуальної проблеми в галузі науки державного управління, що полягає в науковому обґрунтуванні теоретико-методологічних засад формування, розвитку та модернізації системи державних посад і системній інноваційної розробці їх нової типологізації, а також визначенні шляхів удосконалення кадрових технологій формування системи державних посад.
Результати проведеного наукового дослідження та їх узагальнення свідчать про досягнення мети і виконання поставлених завдань, що дозволяє зробити висновки, які мають наукову новизну і практичну значущість, а також сформулювати низку основних пропозицій та рекомендацій, а саме:
1. Аналітичний огляд наукової літератури свідчить про відсутність спеціальних досліджень, присвячених як проблемам модернізації державних посад, так і питанням формування кадрового потенціалу системи державного управління з урахуванням ранжування службовців за певними групами посад. Це дало підстави стверджувати, що стан наукового опрацювання вказаної проблеми не можна вважати задовільним і необхідні подальші комплексні дослідження за обраною темою.
Сьогодні ґрунтовне дослідження ранжування службовців за певними групами посад та запровадження інноваційної класифікації державних посад з урахуванням виконуваних службовцями функцій є вимогою сучасного етапу державотворення та розвитку державного управління.
У роботі на підставі аналізу наукової літератури сформульовано теоретико-методологічні положення, поняття та категорії дослідження системи державних посад. Дослідження сутності поняття «державна посада», категоріальний аналіз проблеми формування, розвитку та модернізації системи державних посад у філософській, правовій та психолого-соціальній літературі дозволило дати авторське визначення поняття «державна посада».
Розмежування дефініції понять «державна посада», «посада державного службовця», «посада державної служби», «посада в органах державної влади» надало можливість обґрунтувати доцільність застосування дефініції «державна посада».
Так, державна посада – це обсяг повноважень і функцій, які встановлюють межі діяльності фахівців системи державного управління, з іншого боку – одиниця виміру відповідності встановленим нормативним вимогам кадрового потенціалу фахівців системи державного управління, їх професійних якостей у певному органі державної влади (або поза органом) в певному часово-просторовому вимірі.
На підставі проведеного аналізу наукової літератури було обґрунтовано, що поняття «державна посада» є полісистемним та включає низку ознак: організаційну, правову, статусну, фінансову. Державна посада тісно пов’язана з особистістю і не може реалізуватися без людини. Водночас при прийнятті на державну службу фахівець обіймає певну посаду. Тобто існує тісний зв’язок між державою, особою, посадою та службовцем.
2. У дослідженні детерміновано нове поняття «кадрові трансформації», яке включає поняття «кадрові хвилі», «кадрові чистки» й «кадрові революції» та доведено, що кадрові трансформації (кадрові хвилі, кадрові чистки та кадрові революції) є механізмами розвитку, зміни та модернізації державних посад.
Кадрові хвилі передбачають, з одного боку, швидке просування до керівних (або ключових) посад державного управління осіб, які під час важливих змін у суспільстві відіграли важливу роль у суспільно-політичному житті країни, з іншого – звільнення управлінців та службовців, які працювали раніше. Тобто за принципом хвилі відбувається кар’єрне зростання одних та втрачання свого статусу іншими.
Кадрові революції відбуваються під час руйнації всієї системи державного управління, знищення «старих» методів, форм, стилів управління, системи державних органів. Під час кадрових революцій до державного управління потрапляють зовсім нові кадри з інноваційною (відмінною від старої) ідеологією, поглядами, стилем управління. З іншого боку – відбувається знищення (звільнення або ліквідація) «старих» кадрів державного управління, тобто відбуваються кадрові чистки.
Кадрові чистки передбачають «очищення» державного управління від осіб, які не відповідають вимогам сучасного державотворення, не виконують своїх обов’язків, формально ставляться до своєї роботи, а також осіб, які не відповідають пануючій політичній ідеології. Водночас кадрові чистки пов’язані зі знищенням попереднього апарату державного управління (незалежно від їх переконань, професійного досвіду, результатів діяльності).
3. Узагальнено основні підходи до проблем формування, розвитку та модернізації системи державних посад та визначено, що існують різноманітні наукові точки зору на такі проблеми. До основних проблем слід віднести: високу плинність кадрів системи державного управління; нестабільність державної служби; невизначеність критеріїв ефективності діяльності службовців та непов’язаність результатів діяльності з відповідною системою винагород та кар’єрного зростання; проблема розвитку системи професійного навчання службовців; відсутність прямої залежності освіти з кар‘єрним просуванням; неефективність системи професійного розвитку службовців; недосконалість порядку просування на державній службі в центральних і місцевих органах влади, управління та припинення служби; відсутність чіткого та раціонального розмежування політичних та адміністративних державних посад; проблема матеріального забезпечення кадрів системи державного управління; відсутність дієвих механізмів подолання корупції в системі державного управління; відсутність детального вивчення даних кандидата на державні посади; недосконалість Довідника типових професійних характеристик посад державних службовців; нераціональний поділ службовців на ранги та категорії.
4. Досліджено еволюцію розвитку системи державних посад та ускладнення ієрархії державних посад, що надало можливість виділити через кадрові трансформації («кадрові революції», «кадрові хвилі» та «кадрові чистки») основні закономірності розвитку системи державних посад.
У дослідженні виокремлено такі суттєві кадрові революції: запровадження Табеля про ранги, Жовтнева революція 1917 р., Велика Вітчизняна війна. У рамках зазначених кадрових революцій відбувалися кадрові хвилі та кадрові чистки.
Історична ретроспектива розвитку державних посад демонструє, що суттєві кадрові революції не тільки руйнували всі управлінські процеси, а й знищували кадровий капітал державного управління. У той же час кадрові хвилі «підносили» до управлінських процесів не стільки професіоналів, скільки осіб, які мали певні відносини з правлячою елітою та новим керівництвом держави.
Проведений аналіз розвитку та ускладнення системи державних посад дає можливість виділити такі закономірності розвитку системи державних посад. По-перше, кадрові чистки призводять до кадрових хвиль, масові кадрові чистки можуть призвести до кадрових революції. По-друге, кадрові революції пов’язані з докорінними змінами в системі управління державою, зміною правлячої еліти. По-третє, державні посади постійно ускладнюються та тісно пов’язані з формою правління в державі, особистістю керівника держави та етапом розвитку державотворення. Певна система державних посад існує лише в певному середовищі і не може існувати без суттєвої модернізації в іншому середовищі. По-четверте, система державних посад – динамічна система, яка постійно змінюється, вдосконалюється, модернізується, оскільки змінюється система державного управління. По-п’яте, ключові державні посади в державі (установі, закладі) обіймають особи з оточення керівника держави (установи, закладу). По-шосте, скорочення штату службовців призводить до збільшення чисельності службовців.
5. Обґрунтовано авторську концепцію розвитку системи державних посад та з’ясовано, що система державних посад є динамічною складною системою, яка постійно змінюється та вдосконалюється.
Поняття «система державних посад» можна розглядати в широкому та вузькому змістах. У «вузькому» сенсі поняття система державних посад – це сукупність державних посад, розташованих у чітко регламентованій відповідно до діючого законодавства ієрархічній структурі. У широкому – система державних посад включає такі складові елементи: сукупність державних посад, виконання державної посади, управління персоналом, кадрові технології формування державних посад (відбір, проходження кар’єри, навчання, підвищення кваліфікації, оцінка, мотивація, адаптація), посадова особа (професіоналізм, професійна культура, етика, правовий статус).
Основними системними характеристиками системи державних посад є: цілісність та високий рівень інтегрованості; відносна автономність; доцільність; ієрархічність та структурованість; кожний окремий елемент системи займає власне, тільки йому відведене місце, знаходиться в постійному діалектичному взаємозв’язку з іншими елементами.
6. Систематизований вітчизняний та зарубіжний досвід щодо класифікації державних посад дав підстави стверджувати, що зазначені підходи до класифікації державних посад формальні та об’єднують посади залежно від їх місця в ієрархічній структурі. Це, у свою чергу, демонструє, що категорії державних посад виконують єдину місію – визначення доплат за категоріями державних посад. Однак такий підхід суттєво застарів. Оплата праці повинна ґрунтуватися на європейських підходах, зокрема не за категоріями державних посад, а за складністю державно-управлінських функцій.
У зв’язку з цим обґрунтовано потребу в розробці такої класифікації, де державні посади, які входили б в одну групу, мали схожі риси, були однорідними за своїми функціональними обов’язками.
7. Розроблено матрицю розподілу державно-управлінської праці відповідно до концепції розподілу праці.
За статусом посадовими особами можуть бути державні службовці, службовці місцевого самоврядування, політики, громадські діячі; за видами державної політики – політика управління, політика розвитку, політичне реформування, політика формування громадської думки; за сферами управлінської діяльності – антикризовий менеджмент, інноваційний менеджмент, політичний менеджмент, інтелектуальний менеджмент; за видами управлінської діяльності – адміністративний менеджмент, менеджмент послуг, експертно-аналітичне забезпечення, демократичне врядування.
Установлено, що на сьогодні не існує комплексного підходу до питання формування кадрів системи державного управління. У науковій літературі кадрові технології формування персоналу системи державного управління розглядаються несистемно, без визначення шляхів удосконалення цих технологій, поза увагою залишається індивідуальний підхід до формування кадрів системи державного управління. У зв’язку з цим запропоновано адаптувати кадрові технології, що використовуються в кадровому менеджменті, до сфери державного управління, а також розробити такі типи державних посад, до яких можна застосувати однорідні методи кадрових технологій. Будь-яка кадрова технологія повинна застосовуватися диференційовано, залежно від державної посади, а також функцій, що виконує службовець. Однак це достатньо трудомісткий та коштовний процес. У зв’язку з цим автор вважає, що виникла нагальна потреба в розробці та запровадженні типологізації державних посад, яка б об’єднувала в групи однорідні за виконуваними функціями посади, і до них можна було б застосувати аналогічні кадрові технології.
8. Здійснено аналіз основних кадрових технологій у галузі державного управління та доведено, що кадрові технології, які застосовують при роботі з кадрами системи державного управління, застаріли і не виконують своєї місії – формування якісного кадрового складу системи державного управління. Зазначені технології не мають систематичного характеру й науково не обґрунтовані.
Сьогодення вимагає від кадрових технологій не тільки забезпечення кадрами, а й прогнозування розвитку цих кадрів, їх «руху», результатів їхньої діяльності, тому ці кадрові технології повинні мати випереджальний інноваційний характер і бути спрямованими на турботу про фахівця, розвиток його особистих якостей з метою їх використання в практичній діяльності.
Застосування кадрових технологій безпосередньо залежить від типу державних посад, оскільки застосування будь-якої кадрової технології щодо державних службовців, службовців місцевого самоврядування, політиків, громадських діячів має різне забарвлення, під час реалізації таких технологій використовуються різні методики та технології.
9. На підставі порівняльного аналізу зарубіжних і вітчизняних наукових джерел визначено основні тенденції розвитку системи управління персоналом державного управління. До цих тенденцій віднесено такі:
1) система управління персоналом за кордоном ґрунтується на законодавстві, яке розвивалося в єдиному напрямі, з урахуванням національних традицій і має схожі принципи, серед яких: система довічного найму, безперервного підвищення кваліфікації, визнання заслуг, ієрархічність, корпоративізм та публічно-правове регулювання;
2) система управління персоналом за кордоном координується в основному з єдиного центру, має єдину інформаційну базу даних про персонал та спрямована на досягнення єдиної мети державного розвитку;
3) у зарубіжних країнах існує чіткий розподіл повноважень між органами державної влади, які здійснюють управління персоналом системи державного управління. В Україні управління персоналом державної служби здійснює Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України через прийняття відповідних нормативно-правових актів, Національне агентство України з питань державної служби, а також кадрові служби органів державної влади. Така складна система управління унеможливлює формування та системний розвиток персоналу системи державного управління України;
4) система управління персоналом за кордоном передбачає самостійність та відповідність службовців, головним критерієм якого є якість надання державних послуг громадянам;
5) за кордоном склалася усталена система органів, які управляють кадрами публічної служби. Зазначена система має свої особливості з урахуванням етапу розвитку державотворення.
10. Сформовано конкретні рекомендації щодо вдосконалення системи управління персоналом державного управління та запропоновано залежно від типу державної посади використовувати різні алгоритми реалізації кадрових технологій, у тому числі: відбору, адаптації, мотивації, оцінювання, кар’єрного зростання, навчання, підвищення кваліфікації, роботи з кадровим резервом. Кадрові технології повинні бути адаптовані до кожного із запропонованих у дисертаційному дослідженні типів державних посад з урахуванням виду державної політики, сфери та виду управлінської діяльності.
Доведено, що прогресивним шляхом модернізації державних посад є вдосконалення застосування кадрових технологій щодо формування кадрового потенціалу на кожну державну посаду. Запропоновано шляхи вдосконалення управління персоналом системи державного управління, в тому числі: впровадження нової типологізації державних посад на підставі концепції розподілу державно-управлінської праці.
Другим етапом є модернізація структурних підрозділів, до функцій яких віднесено управління персоналом в установі (закладі, організації) в системі державного управління, через упровадження інноваційних методів діяльності. Запропоновано запровадити в роботу служб управління персоналом такі інноваційні форми діяльності: делегування кадровими службами власних функцій приватним організаціям; запровадження в систему управління персоналом коучинг; застосування у практиці управління персоналом державного управління кадрового аудиту; запровадження кадрового консалтингу.
Третім етапом є реформування органу, який займається управлінням державною службою України. Запропоновано на основі Національного агентства України з питань державної служби України сформувати Міністерство кадрів публічної служби, що забезпечить формування єдиної та послідовної кадрової політики в державі, вирішення проблеми управління кадрами державного управління на рівні урядового органу, побудову єдиної системи управління персоналом державного управління.
11. Розроблені рекомендації щодо впровадження інноваційної типологізації державних посад на підставі розподілу державно-управлінської праці, удосконалення кадрових технологій з урахуванням цієї типологізації, а також необхідність формування Міністерства публічної служби України можуть бути використані Президентом України, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України в їх подальшій діяльності з управління персоналом системи державного управління України.
Крім того, розроблені в дисертації теоретико-практичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані в діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, вищих навчальних закладів, зокрема:
– наукові положення щодо модернізації управління персоналом системи державного управління України – суб’єктами законодавчої ініціативи, зокрема Кабінетом Міністрів України, під час розробки проекту Концепції реформування системи публічної служби України;
– запропоновані механізми вдосконалення існуючих кадрових технологій – центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з метою покращення роботи з кадрами, посилення ролі публічного службовця в системі кадрових технологій;
– науково обґрунтовані засади формування, розвитку та модернізації системи державних посад в галузі державного управління – Національною академією державного управління при Президентові України та іншими вищими навчальними закладами в навчальному процесі за програмами підготовки магістрів державного управління, зокрема під час розробки або вдосконалення навчально-методичного забезпечення дисциплін, що мають на меті вивчення проблем розвитку та функціонування системи державної служби України в контексті її модернізації та реформування.

Список використаних джерел

1. Аверин А. Н. Управление персоналом, кадровая и социальная политика в организации: Учеб. пособие / А. Н. Аверин. – М. : Из-во РАГС, 2004. – 224 с.
2. Адміністративна реформа – історія, очікування та перспективи / упоряд. В. П. Тимощук. – К. : Факт, 2002. – 100 с.
3. Административное право зарубежных стран : учебник / под ред. А. Н. Козырина и М. А. Штатиной. – М. : Спарк, 2003. – 345 с.
4. Акмеологическая оценка профессиональной компетентности государственных служащих : учеб. пособие / под общ. ред. А. А. Деркача. – М. : Изд-во "РАГС", 2007. – 166 с.
5. Алюшина Н. Оцінювання результативності та ефективності державно-управлінської діяльності : український та зарубіжний досвід / Н. Алюшина // Вісн. НАДУ. – 2008. – № 2. – С. 104-117.
6. Амосов О. Ю. Податкова політика та податкова система: навч. посіб. / О. Ю. Амосов, А. О. Дєгтяр, Т. В. Меркулова. – Х. : ХарРІ НАДУ "Магістр", 2010. – 140 с.
7. Аналітичні матеріали і офіційні політичні документи з питань розвитку та модернізації державної служби в Україні. – К. : Головдержслужби України, 2004. – 105 с.
8. Англо-український словник термінів з державного управління / уклад. : Г. Райт та ін. ; пер. В. Івашко. – К. : Основи, 1996. – 128 с.
9. Андрушко В. Формування кадрового резерву державної служби / В. Андрушко // Вісн. Хмельниц. ін-ту регіон. упр. та права. – 2002. – № 3. – С. 103-110.
10. Апанович О. М. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі / О. М. Апанович. – К. : Либідь, 1993. – 278 с.
11. Аппарат государственного управления : интересы и деятельность / В. Б. Авер’янов, В. В. Цветков, Н. Р. Нижник и др. – К. : Наук. думка, 1993. – 168 с.
12. Ардишвили А. Стили лидерства менеджеров в странах СНГ / А. Ардишвили // Мировая экономика и междунар. отношения. – 2002. – № 2. – С. 98-105.
13. Армаш Н. О. Державний політичний діяч: поняття та ознаки / Н. О. Армаш// Держава та регіони. Серія: Право. – 2010. – № 1. – С. 117-120.
14. Армстронг М. Основы менеджмента. Как стать лучшим руководителем / М. Армстронг. – Ростов н/Д : Феникс, 1998. – 512 с.
15. Армстронг М. Практика управления человеческими ресурсами / М. Армстронг. – СПб. : Питер, 2008. – 832 с.
16. Артеменко Н. Професіоналізація державних службовців як пріоритет здійснення державної кадрової політики [Елекронний ресурс] / Н. Артеменко // Державне управління та місцеве самоврядування: Збірник наукових праць. – 2010. – Вип. 2 (5). – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dums/2010_2/10anfdkp.pdf.
17. Архипова Н. Профессиональный клиринг. Профессиограмма работников управленческого труда / Н. Архипова, Л. Сливко-Колокольчик // Персонал. – 1997. – № 2. – С. 23-27.
18. Астахов Ю. В. Современные кадровые технологии : от теории к муниципальной практике : моногр. / Ю. В. Астахов. – Белгород : Обл. типография, 2010. – 152 с.
19. Атаманчук Г. В. Государственное управление : организационно-функциональные вопросы / Г. В. Атаманчук. – М. : ОАО “НПО “Экономика”, 2000. – 303 с.
20. Атаманчук Г. В. Государственное управление : проблемы методологии правового исследования / Г. В. Атаманчук. – М. : Юрид. лит., 1975. – 239 с.
21. Атаманчук Г. В. КПСС и развитие советской политической системы / Г. В. Атаманчук. – М. : Мысль, 1987. – 292 с.
22. Атаманчук Г. В. Особенности процессов управления в развитом социализме / Г. В. Атаманчук. – М. : Мысль, 1985. – 200 с.
23. Атаманчук Г. В. Советское государственное строительство и право : учеб. для высш. парт. шк. / Г. В. Атаманчук. – М. : Мысль, 1984. – 508 с.
24. Атаманчук Г. В. Сущность государственной службы / Г. В. Атаманчук. – М. : Изд-во "РАГС", 2002. – 272 с.
25. Атаманчук Г. В. Сущность государственной службы : история, теория, закон, практика : монография / Г. В. Атаманчук. – М. : Изд-во "РАГС", 2004. – 272 с.
26. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. – М. : Юрид. лит., 1997. – 400 с.
27. Атаманчук Г. В. Управление – фактор развития (размышления об управленческой деятельности) / Г. В. Атаманчук. – М. : ЗАО “Изд-во “Экономика”, 2002. – 567 с.
28. Бабаєв В. М. Управління міським господарством: теоретичні та прикладні аспекти : [монографія] / В. М. Бабаєв. - Х. : ХарРІ НАДУ "Магістр", 2004. – 204 с.
29. Бабишин С. Д. Из истории зарождения школы высшего типа в Древней Руси / С. Д. Бабишин // Сов. педагогика. – 1972. – № 8. – С. 94-100.
30. Бажанова В. Ю. Вплив розвитку HR-консалтингу на підвищення ефективності організаційного процесу на підприємстві / В. Ю. Бажанова, М. І. Русінко // Економічний простір. – 2008. – № 12/2. – С. 35-40.
31. Баканов Е. Собеседование как механизм управления персоналом государственной службы / Е. Баканов // Человек и труд. – 1997. – № 12. – С. 95-96.
32. Бакуменко В. Д. Прийняття рішень в державному управлінні : Навчальний посібник [у 2 ч.] / В. Д. Бакуменко // Ч. 1. Теоретико-методологічні засади. – К. : ВПЦ АМУ, 2010. – 260 с.
33. Бакуменко В. Системно-аналітичні засади вдосконалення професійного відбору, підготовки, використання праці фахівців державного управління / В. Бакуменко, М. Івашов, В. Куценко // Вісн. НАДУ. – 1997. – № 2. – С. 28-33.
34. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень : проблеми теорії, методології, практики : [монографія] / В. Д. Бакуменко ; редкол. : В. М. Князєв, П. І. Надолішній, М. І. Мельник та ін . – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 328 с.
35. Бахрах Д. Н. Государственная служба в Российской Федерации / Д. Н. Бахрах. – Екатеринбург : [б.и.], 1985. – 215 с.
36. Бачило И. Л. Организация советского государственного управления. Правовые проблемы / И. Л. Бачило. – М. : [б.и.], 1984. – 283 с.
37. Баштанник В. В. Трансформація державного управління в контексті європейських інтеграційних процесів : монографія / В. В. Баштанник. – Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2010. – 390 с.
38. Беляцкий Н. П. Управление персоналом : учеб. пособие / Н. П. Беляцкий, С. Є. Велесько, Питер Ройш. – Минск : Интерпрессервис ; Экоперспектива, 2002. – 352 с.
39. Білинська М. М. Соціальні аспекти державної служби в Україні в сучасних умовах [Електронний ресурс] / М. М. Білинська, В. А. Малюська // Наукові праці : Науково-методичний журнал. – Т. 125. Вип. 112. Державне управління. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Npchdu/State_management/2009_112/112-3.pdf.
40. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні : організаційно-правові засади : монографія / Ю. П. Битяк. – Х. : [б.в.], 2005. – 304 с.
41. Большая советская энциклопедия. – 3-е изд. – М. : Узд-во “Совет. энцикл.”, 1975. – Т. 18. – 618 с.
42. Борисов Е. М. Диагностика управленческих способностей / Е. М. Борисов, Г. П. Логинова, М. О. Мдивани // Вопр. психологии. – 1997. – № 2. – С. 112–121.
43. Борсук М. Про удосконалення роботи щодо формування кадрового резерву для державної служби / М. Борсук // Вісн. держ. служби України. – 1999. – № 3. – С. 103–107.
44. Боссарт Д. Державна служба у країнах-кандидатах до вступу до ЄС : нові тенденції та вплив інтеграційного процесу / Д. Боссарт, К. Деммке ; пер. з англ. О. М. Шаленко. – К. : Міленіум, 2004. – 128 с.
45. Бутирська Т. Проблеми етичного забезпечення державного будівництва в Україні [Електронний ресурс] / Тетяна Бутирська // Науковий вісник Академії муніципального управління, серія «Управління» : Збірник наукових праць. – 2011. – № 3. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvamu_upravl/2011_3/3.pdf
46. Бутирська Т. Державне будівництво як основа діяльності державної служби / Тетяна Бутирська // Вісник Академії митної служби України. Серія : “Державне управління”. – 2011. – № 1 (4). – С. 55-61.
47. Василевська Т. Е. Особистісні виміри етики державного службовця : монографія / Т. Е. Василевська. – К. : НАДУ, 2008. – 334 с.
48. Василенко И. А. Административно-государственное управление в странах Запада : США, Великобритания, Франция, Германия / И. А. Василенко. – М. : Логос, 2000. – 200 с.
49. Василенко Л. А. Аутсорсинг – инновационная кадровая технология государственной службы / Л. А. Василенко. – М. : Наука, 2007. – 213 с.
50. Васильева О. В. Методика диагностики личностных качеств государственного служащего / О. В. Васильева // Вестн. Моск. ун-та. – 2001. – № 2 (4). – С. 35-42. – (Серия "Государственное и муниципальное управления").
51. Веснин В. Р. Практический менеджмент персонала : Пособие по кадровой работе / В. Р. Веснин. – М. : Юристъ, 1998. – 496 с.
52. Виконавча влада в Україні : навч. посіб. / за заг. ред. Н. Р. Нижник. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 128 с.
53. Виноградський М. Д. Менеджмент в організації : навч. посіб. для студ. екон. спец. вузів / М. Д. Виноградський, А. М. Виноградська, О. М. Шканова. – К. : Кондор, 2002. – 654 с.
54. Виханский О. С. Менеджмент : человек, стратегия, организация, процесс / О. С. Виханский, А. И. Наумов. – М. : Изд-во МГУ, 1995. – 416 с.
55. Воронько О. А. Керівні кадри : державна політика та система управління / О. А. Воронько. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 156 с.
56. Воронько О. А. Система навчання керівних кадрів України : проблеми її становлення і розвитку / О. А. Воронько // Вісн. УАДУ. – 1997. – № 1. – С. 3-10.
57. Вослевский М. Номенклатура. Господствующий класс Советского Союза / М. Вослевский. – М. : Сонет. Россия, 1991. – 624 с.
58. Высшие и центральные государственные учреждения России. 1801-1917 гг. – СПб. : Наука, 1998. – Т.1. – 302 с.
59. Габричидзе Б. Н. Служебное право : учеб. для юрид. вузов / Б. Н. Габричидзе, А. Г. Чернявский. – М. : Издат.-торг. корпорация "Дашков и Ко", 2003. – 619 с.
60. Гайдученко С. Кадрове планування у сфері державної служби : цілі, завдання, заходи [Електронний ресурс] / С. Гайдученко // Державне будівництво : електронне фахове видання. – 2008. – № 2. – Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2008-2/doc/3/06.pdf.
61. Гайдученко С. Особливості управління персоналом у сфері державної служби країн Європейського Союзу / С. Гайдученко // Державне управління та місцеве самоврядування : зб. наук. пр. / редкол. : С. М. Серьогін (голов.ред.) [та ін.]. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2009. – Вип. 3 (3). – С. 225-232.
62. Гай-Нижник П. П. УНР та ЗУНР : становлення органів влади і національне державотворення (1917-1920 рр.) / П. П. Гай-Нижник. – К. : "ЩеK", 2010. – 304 с.
63. Гапонова А. В. Кадровая политика административно-командной системы в конце 30-х годов / А. В. Гапонова // Формирование командно-административной системы (20-30-е годы) : сб. ст. – М. : [б.и.], 1992. – С. 91-103.
64. Где и как готовят чиновников на Западе // Служба кадров. – 2002. – № 7. – С. 55.
65. Гейтс Б. Бизнес со скоростью мысли / Б. Гейтс. – М. : ЭКСМО-Пресс, 2001. – С. 250.
66. Гендер і державна політика : навч. посіб. : пер. з англ. / упоряд. П. Ренкін. – К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2004. – 394 с.
67. Гендерний аналіз українського суспільства / наук. ред. Т. Мельник ; О. Куц, Л. Кобелянська, І. Ігнатова. – К. : ПРООН, 1999. – 293 с.
68. Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства / Г. Алексєєва, О. Балакірєва та ін. ; ред. Т. Тележенко. – К. : Укр. ін-т соц. дослідж., 2002. – 121 с.
69. Гендерні аспекти державної служби : [монографія] / кол. авт. : М. І. Пірен, Н. В. Грицяк, Т. Е. Василевська, О. М. Іваницька ; за заг. ред. Б. Кравченка. – К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2002. – 335 с.
70. Генкин Б. М. Экономика и социология труда : учеб. для вузов, обуч. по экон. спец. / Б. М. Генкин. – М. : Издат. группа "НОРМА-ИНФРА-М", 1998. – 384 с.
71. Герчиков В. И. Функции и структура службы управления персоналом / В. И. Герчиков. – М., 2003. – 203 с.
72. Гимпельсон Е. Г. Проблемы создания и совершенствования аппарата управления Советским государством (1917-1920) / Е. Г. Гимпельсон // История СССР. – 1987. – № 3. – С. 61-76.
73. Гимпельсон Е. Г. Советские управленцы : политический и нравственный облик (1917-1920) / Е. Г. Гимпельсон // Отечеств. история. – 1997. – № 5. – С. 44–53.
74. Гомаль В. П. Державна служба : курс лекцій / В. П. Гомаль. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2002. – 304 с.
75. Гончарук Н. Т. Кадровий потенціал органів державної влади і місцевого самоврядування та його розвиток / Н. Т. Гончарук // Актуальні проблеми. – 2003. – Вип. 3 (13). – С. 163-175.
76. Гончарук Н. Т. Керівний персонал у сфері державної служби України: формування та розвиток : монографія / Н. Т. Гончарук. – Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2007. – 239 с.
77. Государственная кадровая политика : концептуальные основы, приоритеты, технологии реализаций / под общ. ред. С. В. Пирогова. – М. : РАГС, 1996. – 253 с.
78. Государственная служба в современной России : cб. ст. / отв. ред. : Е. В. Алферова, В. В. Черепанов ; Рос. акад. гос. службы при Президенте Рос. Федерации ; РАН. ИНИОН. – М. : ИНИОН, 2003. – 193 с.
79. Государственная служба и кадровый потенциал России : история, современность, будуще : материалы науч.-практ. конф., г. Москва, 22 марта 2002 г. / науч. ред. А. И. Турчинов ; редкол. : В. М. Ермаков, А. И. Горбачев, И. В. Анциферова и др. ; Рос. акад. гос. службы при Президенте Рос. Федерации. – М. ; Курск : МАП "Курск. город. тип.", 2002. – 213 с.
80. Государственная служба России : анализ становления, развития и кадрового обеспечения : материалы науч.-исслед. работ каф. гос. службы РАГС при Президенте Рос. Федерации / Рос. акад. гос. службы при Президенте Рос. Федерации. – М. : [б. и.], 2002. – 335 с.
81. Государственная служба России : проблемы становления и развития : материалы методол. семинара / Рос. акад. гос. службы при Президенте Рос. Федерации ; предисл. А. И. Турчинов. – М. : [б. и.], 2001. – 288 с.
82. Государственная служба Российской Федерации : Современное состояние, проблемы функционирования и первоочередные направления дальнейшего развития : сборник / Л. В. Вагина, Л. А. Калиниченко, Б. В. Лытов и др. ; рук. науч. проекта А. И. Турчинов ; Рос. акад. гос. службы при Президенте Рос. Федерации. – М. : [б. и.], 2002. – 208 с.
83. Государственная служба : организация, кадры, управление : сб. ст. / редкол. : Б. Т. Пономаренко (рук.), В. С. Нечипоренко, Т. П. Вернигорова и др. ; Рос. акад. гос. службы при Президенте Рос. Федерации. – М. : РАГС, 2002. – 195 с.
84. Государственная служба : теория и организация. Курс лекцій : учеб. пособие / под общ. ред. Е. В.Охотского, В. Г.Игнатова. – М. : Феникс, 1998. – 640 с.
85. Государственная служба : учебник / под ред. В. Г. Игнатова. – М. : [б.и.], 2004. – 528 с.
86. Государственное управление : Основы теории и организации : учебник / под ред. В. А. Козбаненко. – М. : Статут, 2000. – 912 с.
87. Грінівецька Н. М. Державна служба як соціальний інститут : проблеми концептуального аналізу / Н. М. Грінівецька. – К. : "ФАДА, ЛТД", 1999. – 32 с.
88. Грішнова О. А. Людський капітал : формування в системі освіти і професійної підготовки / О. А. Грішнова. – К. : Тов-во "Знання", КОО, 2001. – 255 с.
89. Грицяк Н. В. Формування гендерної політики в Україні : проблеми теорії, методології, практики : монографія / Н. В. Грицяк. – К. : Вид-во НАДУ, 2004. – 384 с.
90. Грязнова Е. Р. Исследование кадрового потенциала государственной службы современными методами диагностики / Е. Р. Грязнова // Государственная служба и кадровый потенциал России : история, современность, будуще : материалы науч.-практ. конф., г. Москва, 22 марта 2002 г. – М. : [б.и.], 2002. – С. 190-195.
91. Данные переписи служащих 1922 г. О составе кадров наркоматов РСФСР. – М. : Узд-во Моск. ун-та, 1972. – 172 с.
92. Дворецька Г. В. Соціологія праці : навч. посіб. / Г. В. Дворецька. – К. : КНЕУ, 2001. – 244 с.
93. Декреты Советской власти. – М. : [б.и.], 1957. – Т. 1. – С. 341.
94. Демичев Д. М. Некоторые актуальные проблемы государственной кадровой политики в Республике Беларусь / Д. М. Демичев // Університетські наукові записки : часоп. Хмельниц. ун-ту упр. та права. – 2007. – № 2. – С. 20–34.
95. Державна виконавча влада в Україні : формування та функціонування : зб. наук. пр. / кол. авт. ; наук. кер. Н. Р. Нижник. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – Ч. І. – 224 с.
96. Державна кадрова політика : теоретико-методологічне забезпечення : монографія / В. М. Олуйко, В. М. Рижих, І. Г. Сурай та ін. ; за заг. ред. В. М. Олуйка. – К. : НАДУ, 2008. – 418 с.
97. Державна політика: аналіз та механізми її впровадження : метод. рек. / уклад. : О. І. Кілієвич, В. В. Тертичка. – К. : НАДУ, 2009. – 86 с.
98. Державна служба і громадянин : Реалізація конституційних прав, свобод і обов’язків : наук. зб. – Х. : ХФ УАДУ, 2000. – 244 с.
99. Державна служба : організаційно-правові основи і шляхи розвитку : монографія / за заг. ред. В. Б. Авер’янова ; кол. авт. : В. Б. Авер’янов, С. Д. Дубенко, Н. Р. Нижник та ін. – К. : Видавн. дім "Ін-Юре", 1999. – 273 с.
100. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування : монографія / авт. кол. : В. К. Андрушко, В. М. Баранчук, В. М. Бодрух, Г. І. Леліков та ін. ; за заг. ред. О. Ю. Оболенського. – Хмельницький : Поділля, 1999. – 570 с.
101. Державне управління та державна служба : словник-довідник / уклад. О. Ю. Оболенський. – К. : КНЕУ, 2005. – 480 с.
102. Державний службовець в Україні (пошук моделі) / кол. авт. : Н. Р. Нижник, В. В. Цвєтков, Г. І. Леліков та ін. – К. : Ін-Юре, 1998. – 272 с.
103. Деркач А. Развитие личностно-профессионального потенциала кадров управления / А. Деркач // Гос. служба. – 2004. – № 4(30). – С. 50–57.
104. Десмонд Дж. Келлі. Оцінка системи професійної підготовки державних службовців в Україні / Десмонд Дж. Келлі // Звіт, підготовлений на замовлення Світового банку за підтримки Центру сприяння інституційного розвитку державної служби при Головному управлінні державної служби України. – [Б.м. : б.в.], 2005 – С. 21–29.
105. Десслер Г. Управление персоналом / Г. Десслер. – М. : БИНОМ. Лаб. знаний, 2004. – 799 с.
106. Дєгтяр А. О. Державно-управлінські рішення: інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення: [монографія] / А. О. Дєгтяр. - Х. : ХарРІ НАДУ "Магістр", 2004. – 223 с.
107. Дзюндзюк В. Б. Ефективність діяльності публічних організацій : монографія / В. Б. Дзюндзюк. – Х. : ХарРІ УАДУ "Магістр", 2003. – 236 с.
108. Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик державних службовців : наказ Національного агентства України з питань державної служби від 13 вересн. 2011 р. № 11 [Електронний ресурс] // Національне агентство України з питань державної служби. – Режим доступу: http://nads.gov.ua/control/uk/publish/article?showHidden=1&art_id=501908&cat_id=501532&ctime=1316084708280.
109. Дорошенко Д. Нарис історії України / Д. Дорошенко. – К. : Дніпрова хвиля ; Глобус, 1992. – Ч. 1. – 434 с.
110. Дорошенко М. С. Формування в Україні більшовицької партійно-державної номенклатури в 20-ті роки / М. С. Дорошенко, В. Ф. Колесник // Укр. іст. журн. – 1993. – № 9. – С. 40-51.
111. Дубенко С. Д. Державна служба в Україні : навч. посіб. / С. Д. Дубенко. – К. : Вид-во УАДУ, 1998. – 166 с.
112. Дубенко С. Д. Державна служба і державні службовці в Україні : навч.-метод. посіб. / С. Д. Дубенко. – К. : Ін Юре, 1999. – 244 с.
113. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда / Э. Дюркгейм // Западно-европейская социология ХІХ – начала ХХ века. – М. : [б.и.], 1996. – С. 256-309.
114. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда: метод социологии / Э. Дюркгейм ; пер. с фр. – М. : Наука, 1991. – 414 с.
115. Єфремова О. П. Законодавче регулювання конкурсу в Україні та зарубіжних країнах: порівняльний аналіз / О. П. Єфремова // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – 2009. – № 44. – С. 302–309.
116. Егоршин А. П. Управление персоналом / А. П. Егоршин. – 2-е изд. – Н.Новгород : НИМБ, 1999. – 624 с.
117. Ерошкин Н. П. История государственных учреждений дореволюционной России / Н. П. Ерошкин. – М. : Высш. шк., 1968. – 368 с.
1