СИСТЕМНОРІВНЕВИЙ АНАЛІЗ І МОДЕЛЮВАННЯ СУБ’ЄКТНОЇ СКЛАДОВОЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

СЕРБИНСЬКА Тетяна Олександрівна

УДК 35.01:303.094.7

СИСТЕМНОРІВНЕВИЙ АНАЛІЗ І МОДЕЛЮВАННЯ
СУБ’ЄКТНОЇ СКЛАДОВОЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

25.00.01 теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник
ВАСИЛЕВСЬКА Тетяна Едуардівна,
кандидат філософських наук, доцент

КИЇВ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП.........

4

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПОНЯТТЯ СУБ’ЄКТА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ..........................................................................

14

1.1. Історико-теоретичний аналіз поняття суб’єкта державного управління.................................................................................................................

15

1.2. Розвиток сучасних наукових поглядів на поняття суб’єкта державного
управління.................................................................................................................

34

1.3. Тенденції та напрями розвитку суб’єкта державного управління...............

45

Висновки до розділу 1.........................................................................

55

РОЗДІЛ 2

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ І МОДЕЛЮВАННЯ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ................................

58

2.1. Історичні передумови і джерела виникнення системнорівневого підходу до моделювання суб’єктної складової державного управління

59

2.2. Принципи та підходи до моделювання суб’єкта державного управління

69

2.3. Поняття суб’єкта державного управління як багаторівневої системи

87

2.4. Системнорівневі цілеорієнтовані моделі суб’єкта державного управління.................................................................................................................

104

Висновки до розділу 2.........................

129

РОЗДІЛ 3

СКЛАДОВІ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ СУБ’ЄКТА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ...............

132

3.1. Основні чинники ефективної діяльності суб’єкта державного управління.............................................................................

133

3.2. Засоби цілеспрямованої підготовки та розвитку ефективнодіючого суб’єкта державного управління....................................................................

147

3.3. Шляхи цілеспрямованої актуалізації суб’єкта державного управління......

167

Висновки до розділу 3.............. ..........

197

ВИСНОВКИ........................

200

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............

206

ДОДАТКИ.......................

225

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення демократичної, правової, соціальної держави, розвиток засад громадянського та інформаційного суспільства, європейська інтеграція України вимагають поетапного оновлення державного управління, в тому числі й якісно нового, системного підходу до суб’єктів державно-управлінських впливів. Динамічність суспільного життя, процеси глобалізації, інформатизації, демократизації суспільства, підвищення вимог громадян до якості державних послуг вимагають від системи державного управління не лише вирішення конкретних управлінських завдань, а й бачення загальної перспективи управлінської діяльності. Для цього слід запроваджувати оптимальні плоскі” структури управління, ставити чіткі цілі як для держави в цілому, так і для її окремих структур, здійснювати перехід до вироблення багаторівневих орієнтирів в управлінській діяльності. У цьому процесі використання системного аналізу як специфічного різновиду методології є необхідною складовою цілеспрямованого, системного наукового обґрунтування перспективних напрямів розвитку українського суспільства.
Демократизація політичного життя України та становлення правової держави вимагають розширення кола суб’єктів державного управління та активного залучення до управлінських процесів громадян, що, у свою чергу, передбачає розробку моделей взаємодії державних органів з громадянським суспільством, виявлення засад та механізмів налагодження суспільного діалогу. Ретельний аналіз системи якостей, знань та навичок, необхідних для професійної та етично вмотивованої діяльності державних управлінців, дає можливість створити системнорівневі моделі суб’єктів державного управління. Такі моделі суб’єктів державного управління спроможні виявити критерії оцінки ефективності, професійної придатності персоналу та напрями підвищення кваліфікації управлінських кадрів.
Водночас перспектива приєднання України до європейської спільноти вимагає підвищення інституційної спроможності системи державного управління, а отже, розробки нових підходів до планування, прогнозування та реалізації державно-управлінської діяльності. Підготовка державних службовців до майбутнього функціонування має здійснюватися таким чином, щоб максимально підвищити ефективність їх праці та надати їм можливості досягти професійної досконалості.
Для оптимізації внутрішніх державно-управлінських та міжнародних відносин, вирішення проблем, що виникають у процесі суспільного розвитку, необхідне застосування багаторівневих підходів, які ґрунтуються на нових парадигмах взаємодії людини та суспільства, врахуванні загальноцивілізаційних закономірностей, національних та регіональних особливостей, економічних, історико-генетичних, етнічних, географічних, соціальних, культурних, психологічних та інших чинників.
Ці підходи дадуть змогу вирішувати важливі проблеми державного управління, чітко визначити суб’єкти та об’єкти державно-управлінських впливів, зв’язки між ними, критерії ефективності державного управління, враховувати високий рівень динаміки управлінських процесів та їх дію на розвиток суспільства в цілому.
Крім того, системний аналіз та моделювання дадуть змогу комплексно розв’язувати існуючі проблемні питання, що надаватиме повноти і цілісності функціонуванню систем державного управління, елімінуватиме однобічність їх розвитку, запобігатиме неефективним рішенням.
Серед зазначених проблем ключове місце займає вивчення поняття суб’єкта державного управління. Різні його аспекти вивчалися в працях Г.В.Атаманчука [11], В.Д. Бакуменка [18], В.М.Князєва [80], О.А.Машкова [123], П.І.Надолішнього [117], І.Ф.Надольний [118], Н.Р.Нижник [61], В.В.Цвєткова [202] та ін. Однак унаслідок своєї невизначеності та дискусійності поняття суб’єкт державного управління” потребує подальших теоретичних розвідок.
Особливо важливою для досягнення високого рівня розвитку системи державного управління в Україні на наукових засадах є зростаюча роль системних методів як основи аналізу та синтезу процесів, що відбуваються в українській управлінській практиці. У XXXXI столітті системний підхід розробляли: А.Н.Авер’янов [1], І.А Аглуллін [2], П.К.Анохін [5], А.Г.Асмолов [10], В.Г.Афанасьєв [15], І.В.Блауберг [26], В.Н.Волкова [41], В.А.Воронков [41], В.А.Ганзен [45], В.А.Геодакян [49], А.А.Денисов [41], Д.Н.Колесніков [55], Л.О.Петрусенко [131], А.В.Пікулькін [132], Г.Саймон [163], В.С.Тюхтін [53], Е.Г.Юдін [26] та ін.
У сучасній науці вивчення і розуміння явищ, що безпосередньо впливають на державне управління або проявляються в ньому, мають набути характеру обґрунтованого процесу. Загальні системні закономірності особливо детально висвітлюються у працях українських вчених О.М.Малюти [108], М.П.Недюхи [121], В.А.Полякова [144], Р.А.Фатхутдінова [194] та ін., у державному управлінні це питання розглядають фахівці державного управління В.Д.Бакуменко [18], В.М.Князєв [77], Н.Р.Нижник [123], О.Ю.Оболенський [126], Ю.П.Сурмін [181] та інші.
Суб’єктну частину державного управління, а саме проблеми освіти, розвитку персоналу, кадрової політики, етичних вимірів державно-управлінської діяльності досліджували Ю.В.Бакаєв [16], Л.Д.Бевзенко [22], Т.Е.Василевська [33], Р.В.Войтович [39], В.І.Зацепін [68], А.Т.Ішмуратов [70], М.М.Логунова [102], Л.С.Мамут [109], І.Ф.Надольний [119], М.М.Нинюк [124], Е.В.Охотський [129], М.І.Пірен [133], Н.Г.Протасова [154], В.А.Ребкало [157], М.І.Рудакевич [161], В.А.Скуратівський [173], В.В.Тертичка [186], В.В.Токовенко [188], І.Ю.Шахлевич [149], І.Р.Юхновський [212] та інші.
Віддаючи належне науковій і практичній значущості наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених, присвячених вивченню системних підходів у державному управлінні, слід, однак, зауважити, що дослідницькі інтереси науковців були зосереджені лише на деяких аспектах зазначеної проблеми. У цих роботах було приділено менше уваги застосуванню новітніх системних методів у державному управлінні для створення моделей цілеорієнтованого розвитку суб’єкта державного управління та прогнозування на основі таких моделей найбільш ефективних шляхів його формування. У зв’язку з цим виникає потреба в проведенні комплексного дослідження суб’єкта державного управління крізь призму системного аналізу, його сутності та особливостей, у моделюванні та визначенні найбільш дійових шляхів його формування. Отже, актуальність теми дисертації, її теоретичне та практичне значення та недостатнє висвітлення певних аспектів у наявних наукових працях визначили науковий інтерес автора до проблемного ряду дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота безпосередньо пов’язана з науково-дослідною роботою кафедри філософії та методології державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за темами Розроблення філософсько-методологічних засад функціонування суб’єктів державного управління” (номер державної реєстрації 0304U001618) і Розроблення методологічних засад філософії державного управління” (номер державної реєстрації 0106U004375), в розробці яких дисертант брала безпосередню участь.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення, наукове обґрунтування і застосування основних системнорівневих моделей цілеорієнтованого розвитку суб’єкта державного управління та визначення на цій основі напрямів і шляхів удосконалення діяльності суб’єкта державного управління.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
здійснити аналіз проблеми системного розгляду суб’єкта державного управління в теоретичній спадщині мислителів минулого;
проаналізувати досвід застосування вітчизняними і зарубіжними ученими основних системних підходів до аналізу державно-управлінської проблематики;
виявити основні тенденції формування суб’єктної частини державного управління на сучасному етапі розвитку державного управління;
розкрити сутнісні системні особливості суб’єкта державного управління та засади його розвитку шляхом виявлення його багаторівневої структури та рівнів діяльності;
сформувати та обґрунтувати теоретичні системнорівневі моделі суб’єктів державного управління;
розширити методологічне забезпечення формування сукупності напрямів розвитку, а також постановки цілей і завдань суб’єкта державного управління в державних організаціях і установах;
визначити основні чинники, що справляють вирішальний вплив на розвиток суб’єктів державного управління;
установити основні перспективні напрями формування суб’єкта державного управління шляхом використання його цілеорієнтованого моделювання.
Об’єкт дослідження суб’єктна складова державного управління.
Предмет дослідження системнорівневі моделі суб’єкта державного управління як чинник підвищення ефективності його діяльності.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що системне дослідження та моделювання суб’єкта державного управління дасть змогу підвищити дієвість державного управління шляхом аналізу та моделювання цілей діяльності суб’єкта державного управління, його структури, особливостей, напрямів розвитку, його цілеспрямованого формування як вирішального фактора державного управління; сприятиме створенню необхідних умов не тільки для цілеорієнтованих формування та підготовки суб’єкта державного управління, а й для оцінки результативності такої підготовки.
Методи досліджень. У дисертації використано комплекс філософських, загальнонаукових і спеціальних методів. Відповідно до актуальності проблеми, стану її розробки в дослідженнях галузі державного управління передбачена необхідність узагальнення науково-практичного досвіду використання системних методів.
Методологічною базою дослідження став системнорівневий підхід, завдяки якому виявлені особливості суб’єкта державного управління як системні характеристики елемента державного управління. Цей метод став основою аналізу і моделювання суб’єкта державного управління як системи, що дало змогу розглянути суб’єктну складову державного управління комплексно та у взаємозв’язку з іншими складовими системи державного управління.
У процесі дослідження довів свою ефективність порівняльно-історичний метод, який дозволив виявити тенденції до оптимізації діяльності суб’єкта державного управління.
За допомогою структурно-функціонального методу досліджено завдання, функції та основні рівні діяльності суб’єкта державного управління, який відіграє основну роль у формуванні і реалізації державної політики; з’ясовано, наскільки його діяльність відповідає системним властивостям, вимогам та процесам, що відбуваються в житті суспільства.
Суттєве місце в роботі відіграють методи аналізу та синтезу у їх взаємозв’язку. Для розробки рекомендацій щодо способів підготовки суб’єкта державного управління були використані методи моделювання і прогнозування. Крім того, з метою всебічного дослідження суб’єкта державного управління та визначення шляхів його формування в дисертації застосовані методи аналогії, єдності історичного та логічного, органічної єдності теорії та практики.
У дослідженні використовувався джерельний аналіз філософської, соціологічної, психологічної, управлінської літератури, що зумовлено міждисциплінарним характером роботи. Внаслідок цього виявлено низку принципів, методів, закономірностей становлення суб’єкта державного управління в Україні. Важливу роль відіграв метод узагальнення, який дав змогу застосувати універсальні закономірності розвитку систем у часткових випадках і виявити можливі шляхи розвитку суб’єкта державного управління як елемента системи державного управління.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному системному науковому дослідженні і розробці концепції моделювання суб’єктної складової державного управління; обґрунтуванні, побудові і описі системнорівневих моделей для оптимізації і підвищення ефективності діяльності суб’єктів сучасного державного управління. Найбільш значущими науковими результатами дисертаційного дослідження, які автор подає на захист, є:
уперше:
- запропоновані та науково обґрунтовані системнорівневі моделі суб’єкта державного управління, а саме модель цілеорієнтованого формування суб’єкта державного управління, модель його поетапного формування, матрична модель потенціалів суб’єкта державного управління, які можуть застосовуватись як інструмент підвищення ефективності діяльності суб’єкта державного управління;
- визначені та обґрунтовані основні перспективні напрями і шляхи розвитку суб’єктної складової державного управління в Україні на основі системнорівневого підходу, зокрема формування системного розуміння цілей та завдань державного управління, врахування системнорівневих особливостей та засад діяльності суб’єкта державного управління;
удосконалено:
- методологічне забезпечення формування сукупності напрямів розвитку, постановки цілей і завдань розвитку суб’єктної складової державного управління шляхом застосування системнорівневих моделей;
- концептуальні підходи до визначення основних системних властивостей суб’єктів державного управління таких як цілісність, нададитивність, відкритість та інші, засад системнорівневого аналізу і моделювання суб’єкта державного управління: дуальність, наступність, причинна обумовленість, циклічність, альтернативність;
- розгляд основних системних підходів та перспектив застосування системнорівневого аналізу і моделювання суб’єктної складової державного управління;
дістали подальшого розвитку:
- дослідження історичних та науково-теоретичних підходів щодо сутності поняття суб’єкт державного управління” в європейській науковій думці; виявлено наявність в них системних характеристик, таких як цілісність, цілеорієнтованість, ціннісні засади і норми, якість синергічних та ієрархічних відносин тощо;
- аналіз основних тенденцій формування і розвитку суб’єкта державного управління, які характеризують сучасний стан системи державного управління в Україні, таких як демократизація і диференціація державного управління, зростання ролі громадськості в управлінні державою, зростання значення якості управління та інші;
- дослідження основних чинників, які є істотними на сучасному етапі для формування ефективно діючого суб’єкта державного управління на основі системнорівневого підходу, зокрема колективної стратегії на різних рівнях суб’єктної складової державного управління, громадянської освіти та виховання, а також рівня культури та етики державного управління.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що основні положення й висновки дисертаційного дослідження розширюють наукові уявлення стосовно розуміння історії становлення, теоретико-методологічного обґрунтування поняття суб’єкт державного управління” і практики його формування, що сприятиме формуванню суб’єктної складової державного управління нового типу, модернізації державного управління, розвитку демократії та громадянського суспільства в Україні.
Наукові результати дисертаційного дослідження стали основою розроблення:
методики системнорівневого аналізу та моделювання суб’єкта державного управління та визначення ефективних шляхів його актуалізації;
рекомендацій щодо діагностики та моделювання ефективної діяльності суб’єктів державного управління;
методики консультаційного забезпечення діяльності суб’єктної складової державного управління.
Результати, отримані в процесі дисертаційного дослідження, можуть бути використані для розробки методики діагностики та прогнозування розвитку суб’єкта державного управління, опрацювання лекційних курсів та тренінгів з даної проблематики, а запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення, висновки і рекомендації в навчальному процесі Національної академії державного управління при Президентові України та інших вищих навчальних закладів України; в програмах підготовки магістрів державного управління, підвищення кваліфікації управлінських кадрів, у процесі підготовки аспірантів та докторантів, зокрема при розробці або вдосконаленні навчальних курсів з філософії, теорії та методології аналізу державної політики, етики державного службовця, психології державного управління, ефективних методів менеджменту, управління суспільним розвитком та ін.
Основні теоретичні положення, висновки і рекомендації дисертаційного дослідження були використані в науково-дослідних роботах за участю автора: Розроблення філософсько-методологічних засад функціонування суб’єктів державного управління”, Розроблення методологічних засад філософії державного управління” та при написанні монографії Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми: / Кол. авт.; За ред. д-ра філос.наук, проф. В.М.Князєва. К.: Вид-во НАДУ. Міленіум, 2003. 320 с., підрозд. 3.2 Методологічні підходи до професійної етики: етика державного службовця в контексті психосистемного аналізу” (довідка № 29-к від 30 січня 2004 р.).
Результати та висновки дисертаційної роботи щодо цілеспрямованої підготовки суб’єктів державного управління враховано при розробці курсів Колективна стратегія як основоположний чинник успішності організації” та Універсальне моделювання різнорівневих суб’єктів управління” у муніципальному університеті Львівський Ставропігіон” (довідка № 3 від 5 лютого 2004 р.), а також при реалізації в рамках програми професійної підготовки фахівців (підвищення кваліфікації) з напряму Державне управління” курсу Державне управління природоохоронною діяльністю”, а саме блоків Етика державного службовця” і Психологія управління” в Державному екологічному інституті Міністерства природи України (довідка № 16-04/20 від 6 березня 2006 р.).
У найбільш повному обсязі результати дисертаційного дослідження були використані при реалізації українсько-польського проекту з впровадження системнорівневого аналізу та моделювання на підприємстві Laskomex”, м.Лодзь (акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження від 15.12.2006 р.)
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Основні теоретичні положення та висновки отримані та сформульовані автором самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження викладені у низці наукових доповідей, повідомлень, виступів на науково-практичних конференціях та семінарах: Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001), Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 2002), Шляхи вдосконалення етики державних службовців” (Київ, 2002), Перспективи громадської співпраці. Моделі та механізми впровадження” (Київ, 2003), Громадянське суспільство в стратегіях розвитку правової демократичної держави” (Київ, 2003), Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007).
Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри філософії і методології державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлюються в семи наукових працях, зокрема у чотирьох статтях у наукових фахових виданнях України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації 255 сторінок, із них 202 сторінки основного тексту. Список використаних джерел включає 234 найменування. Робота містить 4 таблиці, 10 рисунків і додатки на 31 сторінці.

bibliography

ВИСНОВКИ

Одержані в процесі дослідження результати дали змогу вирішити актуальне наукове завдання побудови системних моделей суб’єктної складової державного управління, що має велике значення для розвитку теорії і практики державного управління. Зокрема, запропоновані, розроблені і науково обґрунтовані основні системнорівневі моделі цілеорієнтованого розвитку суб’єкта державного управління та визначені на цій основі напрями і шляхи його формування на всіх рівнях, оптимального підбору та ефективної підготовки державних службовців до виконання своїх обов’язків, їх кар’єрного зростання та кадрового просування, розвитку взаємозв’язків між суб’єктами державного управління. Отримані у процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета і завдання дають змогу сформувати такі висновки.
1. Аналіз вітчизняних і зарубіжних літературних джерел свідчить про зростання ролі системності управлінської діяльності в системі державного управління. Досліджено історичні та науково-теоретичні підходи щодо сутності поняття суб’єкт державного управління” та еволюції цього поняття в європейській науковій думці. Виявлено особливості його формування в історії європейської філософської думки, наявність в них цілісного підходу, системних характеристик, таких як цілеорієнтованість, ціннісні засади і норми, якість синергічних та ієрархічних відносин.
2. Простежено еволюцію поняття системності від філософів Давньої Греції до сучасних вітчизняних і зарубіжних науковців. Встановлено, що поняття системності залишилось актуальним і дістало широкого розвитку в наш час. Сучасні вчені розширили сутність поняття системності, досліджуючи його в різних аспектах. Разом з тим зростання обсягу знань породжує труднощі в їх засвоєнні, виявляє неефективність низки методів, використовуваних у науці і практиці. Слушною з точки зору системного підходу є думка, що всі негаразди в Європі спричинені руйнуванням цілісного світосприйняття, переходом до занадто деталізованої, вузької, мозаїчної системи світогляду, коли цілісність світу визнається, відчувається, декларується, але не забезпечується домінування в свідомості наукової картини світу.
3. Проведено аналіз основних тенденцій розвитку суб’єктної частини державного управління, які характеризують сучасний стан системи державного управління в Україні, такі як демократизація і диференціація державного управління, зростання ролі громадськості в управлінні державою, зростання значення якості управління та інші Перехід від патерналістичного до демократичного управління розбудив громадянськість і суспільну свідомість, спонукав бажання включитися в демократичні зміни в Українській державі. В процесі становлення громадянського суспільства громадяни стають дійовими суб’єктами державно-управлінських процесів, активніше беруть участь в управлінні на етапах постановки, обговорення проблем та контролю за виконанням державними структурами ухвалених рішень.
На чільне місце виходить сьогодні духовно-моральнісна атмосфера в суспільстві. Професійна етика живиться ідеалами, цінностями та нормативними установками суспільної моралі. Сьогодні поляризація суспільства, духовна криза, зміна багатьох провідних ціннісних орієнтацій людей, пошук оновлених духовних основ життя позначаються на неусталеності цінностей влади. Важливими тенденціями є також диференціація обов’язків і в самій системі державного управління, зменшення ролі вертикальної ієрархії, перехід до ринкових засад функціонування. Одночасно у зовнішній політиці значення держави все більше зумовлюється якістю управління.
4. На основі вивчення системних підходів та перспектив застосування системнорівневого аналізу і моделювання в області державно-управлінських відносин виявлено й описано багаторівневу структуру суб’єкта державного управління та рівні його діяльності, зокрема порядок структуроутворення суб’єкта, інтеграцію його елементів, напрацювання професійних якостей, перехід до колективно-свідомого рівня пізнання і виконання своєї ролі в надсистемі, інтеграцію з іншими суб’єктами того самого рівня, чітке і докладне усвідомлення своїх цілей і завдань. Розкрито сутнісні особливості суб’єкта державного управління у його багаторівневій структурі та на рівнях діяльності, що дає змогу не тільки вдосконалити його цілеспрямоване формування, а й розробити критерії оцінки його підготовленості до діяльності в системі державного управління.
5. Запропоновані та науково обґрунтовані системнорівневі моделі суб’єкта державного управління, а саме модель цілеорієнтованого формування суб’єкта державного управління, модель його поетапного формування, матрична модель потенціалів суб’єкта державного управління, які можуть застосовуватись як інструмент підвищення ефективності діяльності суб’єкта державного управління. Вони доповнюють методологічне забезпечення формування сукупності напрямів, постановки цілей і завдань, а також їх виконання суб’єктом державного управління в державних організаціях і установах.
Такий підхід дав змогу визначити елементи і етапи формування суб’єкта державного управління шляхом використання його цілеорієнтованого моделювання.
6. Розширено методологічне забезпечення формування сукупності напрямів, постановки цілей і завдань суб’єктної складової державного управління в державних організаціях і установах. Використання апарату системного моделювання в системі державного управління дає можливість аналізувати і формувати суб’єкт державного управління як комплексне багаторівневе поняття. Описані застосування вказаних моделей з метою цілепокладання, формування і оцінки потенціалів суб’єкта державного управління для всіх його системних рівнів.
7. Проведено дослідження основних чинників, які є істотними на сучасному етапі для формування ефективно діючого суб’єкта державного управління на основі системнорівневого підходу. Це, насамперед, уміння утримувати в свідомості мету і значення своєї діяльності, що трансформуються у цілеорієнтовані рішення, які мають стабільний характер і спрямовані на послідовний розвиток об’єктів державного управління. Серед інших чинників варто відзначити вміння нести групову (колективну) відповідальність за кумулятивний результат управлінських рішень і прагнення до удосконалення методів та технологій державного управління. Визначальним фактором розвитку суб’єкта державного управління є формування етичних засад і норм його поведінки, що значно підвищує якість міжособистісних відносин як усередині колективів державних управлінців, так і з громадянами, а, отже, сприяє підвищенню якості державних послуг.
8. На основі характеристики сучасних проблем державного управління, використовуючи методи цілеорієнтованого системнорівневого моделювання, виявлено основні властивості систем суб’єктів державного управління такі як цілісність, нададитивність, відкритість, встановлено основні напрями формування суб’єкта державного управління як домінантного чинника реформування державного управління в Україні. Серед них:
започаткування в Україні принципово нового підходу до підготовки фахівців державної служби з акцентуванням уваги на вмінні поєднувати ієрархічні і синергічні відносини;
подальша актуалізація проблем управлінської етики взагалі та етики державної служби зокрема;
формування ціннісних орієнтирів, психокультурного поля особистості державного службовця та постійне його вдосконалення, підвищення етичної чутливості державних управлінців;
посилення здатності до співпраці та згуртованості в колективі, від чого залежать якість та ефективність діяльності практично в усіх державних справах;
запровадження програм підготовки колективів державних службовців, орієнтованих на формування спільних цільових орієнтирів, інтересів, культурного рівня державних службовців;
удосконалення системи громадського виховання і освіти як базового чинника громадянської культури, патріотизму і лояльності.
За результатами дисертаційного дослідження, можна запропонувати такі рекомендації щодо підвищення ефективності суб’єкта державного управління:
врахувати системні особливості суб’єкта державного управління, що виникають у процесі його розгляду як системи і доповнюють сучасні уявлення та вимоги щодо рівня його підготовленості до ефективного виконання своїх функцій у системі державного управління під час прийому на державну службу, планування кадрової роботи, розробки стратегічних напрямів розвитку регіонів;
запровадити в практику діяльності державних установ та організацій систематичне навчання щодо системних основ здійснення управління, усвідомлення важливості психокультурних чинників та формування поля організаційної культури установи чи організації;
брати до уваги в процесі підготовки суб’єктів державного управління роль і значущість психосистемних компонентів управління, зокрема колективну стратегію для персоналу, оптимізацію відносин між відділами установи, міжорганізаційну співпрацю, організацію діалогу з громадськими організаціями;
рекомендувати навчальним закладам, які розробляють та застосовують програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державно-управлінських кадрів, ввести до цих програм курси, спрямовані на формування умінь та навичок цілепокладання особистого і організаційного, колективної стратегії, самоорганізації, організацію неперервного навчання персоналу тощо;
упровадити в організаційну структуру державних установ та організацій штатну одиницю (структурний підрозділ), яка б виконувала системне забезпечення і регулювання діяльності підрозділу органу державного управління, індивідуальне та організаційне консультування, надання психолого-соціальних консультацій з питань управління персоналом, адаптаційного навчання для новоприйнятих працівників, опрацювання етичних програм, ініціювання інтеграційних заходів та колективної стратегії, ознайомлення з організаційними нормами установи і організації, запровадження елементів самоорганізації та системи неперервного навчання працівників.
Складна та багатоаспектна проблема дослідження не вичерпується питаннями, розглянутими в дисертації. Вона вимагає використання системних підходів до подальших досліджень шляхів підвищення ефективності суб’єкта державного управління та інституційного забезпечення Української держави. З урахуванням складності цього завдання перспективним є вивчення питання законодавчого врегулювання відносин між різнорівневими суб’єктами державної влади, співвідношення їх функцій, делегування відповідних владних повноважень у процесі становлення української державності й інтеграції України в європейську та світову спільноту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянов А.Н. Системное познание мира. М.: Политиздат, 1985. 120 с.
2. Аглуллин И.А. Синергетическое представление социальных систем: концепция моделирования и управления // Анализ систем на пороге 21 века: теория и практика. Материалы Международной научно-практической конференции: В 4 т./ Сост.Т.Е.Сафонова. М.: Интеллект, 1996. Т.3. С.21.
3. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1980. Т.1 178 с.
4. Андреев И.Д. Методологические основы познания социальных явлений. М: Наука, 1977. 210 с.
5. Анохин П.К. Философские аспекты функционирования системы. М.: Мысль, 1999. 290 с.
6. Ануфриева Н.М. и др. Социальная психология: Курс лекций / Ануфриева Н.М., Зелинская Т.Н., Зелинский Н.Е. 3-е изд., перераб. и доп. К.: МАУП, 2000. 136 с.
7. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность/ В.Б.Аверьянов, В.В.Цветков, Н.Р.Нижник и др. К:. Наукова думка, 1993. 165 с.
8. Аристотель. Политика. Соч.: в 4 т./Пер. с древнегреч.; Общ.ред. А.И.Доватура. М.: Мысль, 1983. Т.4. 860 с.
9. Аршакян Д. Эффективность государственного управления //www.nwapa.spb.ru/sajt_ibo/gos_upr/arshakyan.htm.
10. Асмолов А.Г. Об иерархической структуре установки как механизме регуляции деятельности // Бессознательное: природа, функции, методы исследования. Тбилиси: Менцниереба, 1978. С. 147157.
11. Атаманчук Г. Методологічні проблеми сучасного державного управління // Вісн.УАДУ. 2000. № 3. С. 4446.
12. Атаманчук Г.В. Государственное управление: Учебн. Пособ. М.:, 2000. 399 с.
13. Атаманчук Г.В. Некоторые проблемы познания государственного управления. Збірник наукових праць УАДУ: Сучасні проблеми державного управління/ За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князева. К.: Вид-во УАДУ, 2003. Вип.1. С.518.
14. Афанасьев В. Г. Человек в управлении обществом. М.: Политиздат, 1977. 382 с.
15. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. М.: Политиздат, 1981. 432 с.
16. Бакаєв Ю.В Ідеологічні орієнтації державних службовців (у співавт.) // Розвиток людського ресурсу адміністративної реформи в Україні: стан і перспективи: Моногр./ К.: Норма-принт, 2002.
17. Бакаєв Ю.В., Миримський Л.Ю. Структурно-функціональні проблеми розвитку людського ресурсу адміністративної реформи // Розвиток людського ресурсу адміністративної реформи в Україні: стан і перспективи. К.: Нора-прінт, 2002.
18. Бакуменко В.Д. Державно-управлінські рішення як предмет досліджень// Вісн. УАДУ. 2000. № 3. 365 с.
19. Бакуменко В.Д., Руденко О. Концептуальний підхід до багаторівневого представлення та вирішення проблеми суспільної стабільності// Вісн. УАДУ. 2004. № 3. 365 с.
20. Балобанов А., Саламатов В. Понимание эффективности муниципального управления в городах России и Украины (сравнительное инструментальное исследование) // Городское управление. Обнинск: Институт муниципального управления, 2001, №11 (63), С. 2044.
21. Бахрах Д.Н. Административное право. М.: Мысль, 1993. 464 с.
22. Бевзенко Л.Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальной интерпретации. К.: Институт социологии НАН Украины, 2001// www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/bewzenko.
23. Бевзенко Л.Д. Концептуализация социальной самоорганизации: от естественнонаучного к социогуманитарному смыслу терминов синергетики. //www.auditorium.ru/v/index.php?a=vconf&c=getForm&r=thesisDesc&CounterThesis=1&id_thesis=4061&PHPSESSID=e1430e7436367b24abdc0738f8888533.
24. Бергер П.Л., Бергер Б. Личностно-ориентированная социология. М.: Академический Проект, 2004. 608 с.
25. Берталанфи Л. Общая теория систем (критический обзор). Исследования по общей теории систем. М.: Наука, 1969. 270с.
26. Блауберг И.В., Юдин В.Г. Становление и сущность системного подхода. М.: Наука, 1973. 268 с.
27. Богданов А.А. Тектология. Всеобщая организационная наука, М.: Экономика, 1989. 330 с.
28. Богословський Е.С. Собственность и должностное владение в древнем Египте // Вестник древней истории. 1979. №1. С. 315.
29. Браун М.П. Посібник з аналізу державної політики. К.: Основи, 2000. 245 с.
30. Василевська Т.Е. Довіра населення до влади: етичний вимір/ Зб. наук. пр. Української Академії державного управління при Президентові України. К.: Вид-во УАДУ, 2000. Вип.2. В 4-х ч., Ч.3. С.1822.
31. Василевська Т.Е. Етична освіта як складова процесу формування високопрофесійного державного службовця //Шляхи вдосконалення етики державних службовців (матеріали науково-практично конференції, м. Київ, 30 листопада 2002 року)/ За заг. ред. М.І.Рудакевич. К.: УАДУ, Американські Ради з міжнародної освіти:ACTR/ACCELS, 2002. 120 с. С.2632.
32. Василевська Т.Е. Етичні наслідки групового мислення державних службовців // Вісн.УАДУ. 2005. № 3. С. 134140.
33. Василевська Т.Е. Професійна етика як складова професіоналізму державного службовця // Зб. наук. пр. НАДУ при Президентові України. К.: Вид-во НАДУ, 2005. Вип.2. С.111120.
34. Василевська Т.Е. Сучасні тенденції розвитку етики державного службовця в Україні // Збірник наукових праць НАДУ при Президентові України. К.: Вид-во НАДУ, 2006. Вип.2. С. 1627.
35. Вернадский В.И. Избранные сочинения. М.: Наука, 1955, Т. 2. 239 с.
36. Вивчення класного колективу. Методичні рекомендації для шкільних психологів. К.:Вевер, 2003. 15 с.
37. Вишнякова Н.Ф. Креативная акмеология. Минск: РИВШ при БГУ, 1996. Т.1. 183 с.
38. Войтович Р.В. Принципи та методи державного управління: філософсько-концептуальний аспект // Грані. 2000. № 5. С. 1724.
39. Войтович Р.В. Ідеологія, технологія та стиль надання державно-управлінських послуг населенню в контексті впровадження адміністративної реформи: порівняльний аналіз // Статистика України. 2002. №3. С.1224.
40. Волкова В.Н. Из истории теории систем и ситемного анализа // www.tsisa.ru/1/1/.
41. Волкова В.Н., Воронков В.А., Денисов А.А. Теория систем и методы анализа в управлении и связи. М.: Радио и связь, 1983. 248 с.
42. Воронько Л. Культура праці державного службовця: спроба понятійного визначення // Вісн.УАДУ. 2001. № 3. С. 306316.
43. Выготский Л.С. Вопросы теории и истории психологи: Собр. соч. в 6 т. / Под ред. А.Р. Лурия, М.Г. Ярошевского. М.: Педагогика, 1982. Т.1. С. 110239.
44. Выготский Л.С. Собрание сочинений. М.: Педагогика, 1984. 340 с.
45. Ганзен В.А. Системные описания в психологии. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1984. 176 с.
46. Гегель Г. Философия права. М.: Издательство Академии наук, 1962. 112с.
47. Гегель. Наука логики. М.: Издательство Академии наук, 1962. т1. 167 с.
48. Гедель К. // http:filisof.historic.ru/books.
49. Геодакян В.А. Организация систем живых и неживых. Системные исследования. М.: Мысль, 1975. 240 с.
50. Гете И.В. Избранные сочинения по естествознанию. М.: Издательство Академии наук, 1957. 250 с.
51. Гоббс Т. Левиафан. Избранные произведения: в 2 т. М., 1964. Т.2. 567 с.
52. Горак Г.І., Філософія. К.: Вілбор, 1997. 289 с.
53. Готт В.С., Тюхтин В.С., Чудинов Э.М. Философские проблемы современного естествознания: Учеб. пособие. М.: Высшая школа, 1974. 321 с.
54. Гундарь О.Н. Модернизация государства и управление в современном мире //www.tambow.orags.org/files/gundar.doc.
55. Денисов А.А., Колесников Д.Н. Теория больших систем управления: Учебное пособие для вузов. Л.: Энергоиздат, Ленингр. отд-ние, 1982. 288 с.
56. Денищик О. Формування професійної свідомості державних службовців // Вісн.УАДУ. 2001. №2. Ч.1. С. 342358.
57. Державна політика: аналіз та механізм її впровадження в Україні: Навч. посіб./ Кол. авт.: О.І.Валевський, В.А.Ребкало, М.М.Логунова та ін.; За заг.ред. В.А.Ребкала, В.В.Тертички. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 230 с.
58. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: Навч. посіб. / Н.Р.Нижник, С.Д.Дубенко, В.І.Мельниченко та ін.; За заг. ред. проф. Н.Р.Нижник. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 164 с.
59. Державне управління: Навч. посіб./ А.Ф.Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Расіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. К.: Знання-Прес, 2003. 343 с.
60. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми: Моногр. / Кол. авт.; За ред. д-ра філософ.н., проф. В.М.Князєва. К.: Вид-во НАДУ. Міленіум, 2003. 320 с.
61. Державний службовець в Україні (пошук моделі) / Кол. авт.: Н.Р. Нижник, В.В. Цвєтков, Г.І. Леліков та ін; Під заг. ред. Н.Р. Нижник. К.: Ін-Юре, 1998. 272 с.
62. Джильберт Д.М. Морально-этические основы государственного управления в России на пороге 21 века // Кентавр. 1993. № 3. С.8699.
63. Добшикова Г.П. Методика формирования коллектива. Миасс: РНАУМПКП, 2002. 98 с.
64. Дудина М.Н. Философская пропедевтика. Екатеринбург: ТЕТС, 2000. 120 с.
65. Духовність і художньо-естетична культура. Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі: Аналіт. розробки, пропозиції наук. та практ. працівників: Міжвід. наук. зб. Т.17/ Кол. авт.: А.І. Комарова (кер.), Б.С. Ступка, О.С. Тимошенко та ін.; Редкол.: А.І. Комарова, В.М. Князєв та ін. К.: НДІ Проблеми людини”, 2000. 634 с.
66. Закон України Про державну виконавчу службу”, м.Київ, 16 грудня 1993 року, № 3723-XII // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws.
67. Закон України Про державну службу”, м.Київ, 16 грудня 1993 року, № 3723-XII // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws.
68. Зацепин В.И. Структура вертикального общения в коллективе// Психология и психоанализ власти. Хрестоматія. Том 2. Самара: БАХРАХ. 1999. С.141154.
69. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання/ Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Івано-Франківськ, 46 трав. 1999 р / Редкол.: Є.І. Крижанівський, М.І Долішній, В.М. Геєць та ін. Івано-Франківськ: ІФДТУНГ, 1999. 240 с.
70. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. К.: Наукова думка, 1996. 192 с.
71. Иванов В.Н. Инновационные социальные технологии государственного и муниципального управления/ В.Н. Иванов, В.И. Патрушев. 2-е перераб. и доп. М.: Экономика, 2001. 326 с.
72. Кант И. Собрание сочинений в восьми томах // http://viktr.narod.ru/select/kant.

73. Карлова В.В. Державне управління у сфері культури на регіональному і місцевому рівні: пошук ефективних моделей // Вісник НАДУ. 2004. № 2. С. 234242.
74. Карлова В.В. Реформування управлінських структур у сфері культури як необхідна умова створення дієвих механізмів реалізації державної культурної політики // Вісник УАДУ. 2002. № 3. С. 315320.
75. Кетчэм Р. Две модели гражданственности// http://usinfo.state.gov/journals/itdhr/1205/ijdr/ketcham.htm.
76. Князєв В.М. Держава й людина в умовах формування громадянського суспільства в Україні// Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні. Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю. К.: Вид-во УАДУ, 2001. Т. 1. С. 811.
77. Князєв В.М., Бакуменко В.Д., Губерський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П. Філософсько-методологічні засади державно-управлінських рішень//Вісник УАДУ. 2000. № 2. С.341358.
78. Князєв В.М., Почепцов Г. Ідея відкритого суспільства і реалії сучасного світу. Україна потрібна Європі// Мат. міжнар. наук.-методол. семінару Європейські цінності в українському політичному процесі”. К.: Атіка, 2002. С.2129.
79. Князєв В.М., Канак Ф.М. Держава і громадянське суспільство: еволюція стосунків та їх осмислення//Формування громадянського суспільства в Україні: стан, проблеми, перспективи. Вид-во УАДУ, 2001. С. 326.
80. Князєв В.М., Пірен М.І., Ребкало В.А. Українська еліта як суб’єкт суспільної діяльності//Українська еліта та її роль в державотворенні. К.: Вид-во УАДУ, 2000. С.48.
81. Князев В.Н. Человек и технология. К.: Лыбидь, 1990. 230 с.
82. Козаков В.А., Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Підручник. У 2-х ч. К.: КНЕУ, 1999. Ч.1. Психологія суб’єкта діяльності. 244 с.
83. Козловський В. Морально-психологічний потенціал державних службовців в умовах формування громадянського суспільства // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2001. С. 358361.
84. Козловський В. Морально-психологічний стан управлінців як критерій ефективності управління // Вісн.УАДУ. 2001. № 3. С. 6470.
85. Колтун В. Удосконалення державної служби як соціально-етичного феномена // Командор. Вісник державного службовця України. 2001. №1, С. 58.
86. Конституція України. Основний Закон України. К.: Вид-во ВРУ, 1996. 24 с.
87. Концепція Адміністративної реформи в Україні. Державна комісія з проведення в Україні Адміністративної реформи. К.: Вид-во ВРУ, 1998. 64 с.
88. Концепція громадянського виховання. Академія педагогічних наук. К.: АПН, 2000. 25 с.
89. Концепція громадянської освіти в Україні// http://ozis.kr.ua/pgovuindx.html.
90. Концепція громадянської освіти та виховання в Україні// http://ukrcivnet.iatp.kiev.ua/Concept.html#2.
91.&