ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ

brief description

МІЖВІДОМЧИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР
З ПРОБЛЕМ БОРОТЬБИ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ
ПРИ РАДІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ГУРКОВСЬКИЙ Володимир Ігорович
УДК 002.6+342.7+35.078 (477) (075.8)

ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ
В СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ:
ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ
25.00.01 – теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий керівник:
Нижник Ніна Романівна,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент Національної
академії правових наук України,
Заслужений юрист України

КИЇВ – 2011

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 5
ВСТУП 7
РОЗДІЛ 1
МЕТОДОЛОГІЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗБУДОВОЮ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ 24
1.1. ПОНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ІСТОРІЯ ЙОГО СТАНОВЛЕННЯ 26
1.2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ФЕНОМЕНУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ СУСПІЛЬСТВА 39
1.3. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО РОЛІ ДЕРЖАВИ В РОЗБУДОВІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА 60
1.4. ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ Й ПРАКТИКИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗБУДОВИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ 84
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ 100
РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗБУДОВОЮ ІНФОРМАЦІЙНОГО
СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ 101
2.1. ЗАКОНОДАВЧІ ПОЛОЖЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН, ПОВ’ЯЗАНИХ З РОЗБУДОВОЮ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА 104
2.2. РОЛЬ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ В РОЗБУДОВІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА 148
2.3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗБУДОВИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА
УРЯДОМ УКРАЇНИ 180
2.4. ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
В РОЗБУДОВІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА 189
2.5. ЗАВДАННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РОЗБУДОВИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА 254
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ 261
РОЗДІЛ 3
МІЖДЕРЖАВНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В РОЗВ’ЯЗАННІ
ПРОБЛЕМ РОЗБУДОВИ ГЛОБАЛЬНОГО
ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА 265
3.1. УЧАСТЬ МІЖДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У РОЗВИТКУ
ГЛОБАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА 266
3.2. ВПЛИВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА НА РОЗВИТОК
ГЛОБАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА 278
3.3. ЄВРАЗІЙСЬКИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР ЯК ОБ’ЄКТ
ДЕРЖАВНОГО ВПЛИВУ 287
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ 291
РОЗДІЛ 4
ДОСВІД ОКРЕМИХ КРАЇН У РОЗБУДОВІ
ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА 293
4.1. РОЛЬ ДЕРЖАВИ В РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО
СУСПІЛЬСТВА В США 295
4.2. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗБУДОВОЮ ІНФОРМАЦІЙНОГО
СУСПІЛЬСТВА В ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ 301
4.3. УЧАСТЬ ДЕРЖАВИ В РЕГУЛЮВАННІ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В РОСІЇ 309
4.4. РОЛЬ ДЕРЖАВИ В РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА
В КРАЇНАХ РІЗНИХ КОНТИНЕНТІВ 317
ВИСНОВКИ ДО ЧЕТВЕРТОГО РОЗДІЛУ 321
РОЗДІЛ 5
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НА НАСТУПНИХ ЕТАПАХ РОЗБУДОВИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА 322
5.1. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ
В УМОВАХ РОЗБУДОВИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ 323
5.2. ДЕРЖАВНЕ СТИМУЛЮВАННЯ НАУКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
РОЗБУДОВИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ 334
5.3. ІНФОРМАЦІЙНА КУЛЬТУРА ТА СТИМУЛЮВАННЯ ПІДВИЩЕННЯ
ЇЇ РІВНЯ ДЕРЖАВОЮ ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗБУДОВИ
ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ 345
5.4. УДОСКОНАЛЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ Й КООРДИНАЦІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В РОЗБУДОВІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ 357
ВИСНОВКИ ДО П’ЯТОГО РОЗДІЛУ 378
ВИСНОВКИ 379
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 384
Д О Д А Т К И 422

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АІС – автоматизована інформаційна система
чи автоматизовані інформаційні системи
ДІБУ – Доктрина інформаційної безпеки України
ДССЗЗІ (Держспец
зв’язку) – Державна служба спеціального зв’язку
та захисту інформації України
ЗМІ – засоби масової інформації
ЗОТ – засоби електронно-обчислювальної техніки
ЕОМ – електронно-обчислювальна машина (комп’ютер)
ІТ – інформаційні технології
ІКТ – інформаційно-комунікаційні технології
Інтернет (Internet) – всесвітня інформаційна система електронної мережі загального доступу, що логічно пов’язана глобальним телекомунікаційним адресним простором і базується на визначеному міжнародними стандартами обміну електронними даними
ІС – інтегральні схеми
ІТТ – інформаційно-телекомунікаційні технології
НІТ – нові інформаційні технології
НКРЗ – Національна комісія з питань регулювання зв’язку в Україні
ЄС – Європейське співтовариство
КМУ – Кабінет Міністрів України
НКРЗ – Національна комісія з питань регулювання зв’язку
ООН – Організація об’єднаних націй
ПК – персональний комп’ютер (теж саме, що і ПЕОМ)
ПЕОМ – персональна електронно-обчислювальна машина
(чи персональні електронно-обчислювальні машини, теж саме, що і персональний комп’ютер, персональні комп’ютери)
РНБОУ – Рада національної безпеки і оборони України
ОЕСР – Організація економічного співробітництва і розвитку
СНД – Співдружність Незалежних Держав

ВСТУП
Актуальність теми. Третє тисячоліття характеризується стрімким глобальним розвитком комп’ютерних інформаційних технологій, засобів електронної телекомунікації, масовим упровадженням їх у більшість сфер, галузей, напрямів суспільної діяльності.
Безперечно, більшість масових суспільних явищ не може залишатися поза увагою держави, а отже, без державного управління. Державне управління розбудовою інформаційного суспільства вже знайшло відображення в низці організаційно-правових нормативних актів органів державної влади України. Спеціальним Законом України від 9 січня 2007 р. № 537–V було затверджено Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки.
Традиційно комплексне, багатоаспектне вирішення завдань розвитку інформаційного суспільства в Україні за участю держави передбачає формування та реалізацію відповідних політико-правових нормативних актів: концепцій, доктрин, стратегій, програм, планів, включення їх положень до Програм соціального та економічного розвитку України та Програм діяльності уряду. Втілення їх у життя вимагає значних матеріальних, людських, інтелектуальних, фінансових, інформаційних, часових ресурсів. Але визначення державної політики у нормативно-правових актах ще не гарантує їх якісне виконання органами державної влади, отримання бажаного позитивного суспільного результату. Це пов’язано з тим, що об’єктивно під час формування законодавства, підзаконних адміністративних актів відразу неможливо передбачити всі ймовірні проблеми суспільного розвитку, в тому числі невизначеність та непрогнозованість розвитку окремих складових суспільства, неточність, недостовірність вхідної інформації та знань, пов’язаних з новими соціальними явищами, процесами, тенденціями тощо.
Наприклад, дослідження практики провадження проектів інформатизації державними органами у низці країн, у тому числі під ідеєю електронного урядування як однієї із ключових складових інформаційного суспільства, свідчить, що більшість таких проектів не були реалізовані у обсязі, визначеному на програмному рівні. За експертними оцінками, лише 15 % зазначених проектів були успішно завершені (цілі досягнуті з мінімальними побічними негативними соціально-економічними ефектами); 50 % були частково реалізовані (головні цілі не були досягнуті або досягнуті частково); 35 % зазнали повного провалу (проекти не були реалізовані).
З урахуванням зазначених факторів ризику, пов’язаних із становленням та розвитком інформаційного суспільства, для подальшої ефективної його розбудови в Україні існує необхідність активізувати розробки науки державного управління. Вона покликана через інтеграцію різноманітних наукових знань щодо інформаційного суспільства постійно відслідковувати суспільно значущі процеси з метою виявлення небезпечних проявів, тенденцій, явищ та розробити методологію й рекомендації щодо механізмів запобігання їм, усунення чи зменшення негативних впливів на громадянина, суспільство, діяльність органів державної влади в інформаційній сфері.
Проблематика розбудови інформаційного суспільства в Україні системно на науковому рівні висвітлена недостатньо. На доцільність наукової розробки саме теоретичних засад розбудови інформаційного суспільства вказують у своїх дослідженнях вітчизняні учені: В. Д. Бакуменко 28–30, М. В. Гаман 56, В. М. Князєв 103; 104, Т. В. Мотренко 121, Н. Р. Нижник 123–125; 127; 128; 179; 191; 274, В. П. Сурмін 149 та ін. Вони у своїх публікаціях зазначають, що в Україні приділяється мало уваги фундаментальним і теоретико-методологічним дослідженням у галузі науки державного управління.
Вагомий науковий внесок у вивчення проблеми розвитку державного управління зробили українські вчені: В. Б. Авер’янов, В. Д. Бакуменко 103; 121, М. М. Білинська 35, В. І. Борденюк 166; 168; 304; 305, Р. В. Войтович 36, М. В. Гаман 56, В. В. Голубь139, Н. Т. Гончарук 133; 158; 306, В. В. Дорофієнко 48, Г. К. Губерная 49, Т. Т. Ковальчук 50, Ю. М. Комар 90, О. Л. Копиленко 51, В. С. Куйбіда 172;308;309,С. В. Майборода 120, М.В. Мартиненко 307; 310;, А. Р. Мацюк, Н. Р. Нижник 126; 158; 174; 176; 189, Т. В. Мотренко 121, В. М. Олуйко 113, Л. А. Пашко 123; 147; 194, Т. І. Пахомова 106, В. Л. Пілюшенко 105, С. Ф. Поважний 104, О. С. Поважний 285, Є. В. Ромат 116, В. М. Рижих 109, С. М. Серьогін 110, С. Г. Стеценко 114, В. П. Трощинський 117, В. В. Цвєтков 176, М. В. Чечетов 266, В. М. Шаповал 267, О. С. Шаптала 268, В. О. Шамрай 219, В. Я. Шевчук 50 та ін.
Дослідження сфери суспільних інформаційних відносин ґрунтуються переважно на сучасних теоретико-методологічних розробках у галузі конституційного та адміністративного права, теорії управління соціальними системами, що знайшли відображення у працях К. І. Бєлякова 31, В. М. Бутузова 45; 46, В. Д. Гавловського 32; 39; 40; 548–55; 60–66; 82; 84; 94; 96–99; 101; 102; 106; 107; 109; 131; 140; 155; 178; 210; 217; 219–225; 288, О. В. Зайчука 212, Б. М. Лазарєва, В. В. Коваленка 52, М. І. Козюбри 59, Р. А. Калюжного 37–39; 40; 55; 61; 64; 65; 83; 91–99; 156; 157; 178; 195; 210; 219–224, О. В. Копана, Є. Б. Кубко286, І. М. Пахомова1065, А. О. Селіванова 172, А. І. Семенченко 143, О. Д. Тихомирова, В. С. Цимбалюка 31; 35–44; 48–55; 58–67; 82–84; 91–99; 102; 106; 107; 113; 116; 117; 129–131, М. Я. Швеця 39; 41; 43; 44; 55; 58; 59; 97; 157; 178; 195–216; 220–229; 287; 288 та ін.
Незважаючи на це, багато теоретичних та практичних проблем щодо організаційно-правового та наукового забезпечення процесу розвитку інформаційного суспільства в України дослідниками науки державного управління розглядається фрагментарно і потребує узагальнення, вироблення концептуального підходу на рівні фундаментального наукового дослідження з формуванням доктринальних положень з урахуванням історичного аспекту. Адже відомо, що передбачення майбутнього будь-якого соціального явища можливе лише через дослідження його минулого і сучасного стану.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами визначається окремими положеннями таких нормативно-правових актів, як: Концепція національної програми інформатизації України (затверджена Законом України від 4 лютого 1998 р.), Програма інтеграції України до Європейського Союзу (затверджена Указом Президента України від 4 вересня 2000 р.), Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки (затверджені Законом України 09 січня 2001 р.). Дослідження проводилося протягом 2006–2010 рр. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов’язане з темою науково-дослідною роботи Національної академії правових наук України «Методологія кодифікації інформаційного законодавства» (РК УкрІНТЕІ № 0110U001020), що виконувалась у Науково-дослідному центрі правової інформатики. У рамках науково-дослідної теми автором здійснено аналіз іноземного досвіду діяльності органів державної влади у сфері розвитку суспільних інформаційних відносин та внесено пропозиції щодо можливості використання такого досвіду в Україні.
Дисертація висвітлює результати досліджень, отриманих здобувачем під час науково-дослідної роботи Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України. Зокрема, у рамках розробки науково-практичних та аналітичних робіт «Шляхи удосконалення протидії організованій злочинності у сфері інформаційних технологій», «Детермінація комп’ютерної злочинності в Україні на сучасному етапі» автором визначено напрями удосконалення законодавства щодо визначення процедур документування правоохоронними органами протиправної діяльності з ознаками кіберзлочинності, блокування суспільно шкідливого або протиправного контенту мас-медіа в інтересах національної безпеки.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є необхідність формування системи теоретичних знань стосовно історії, теорії для практичної реалізації механізмів державного управління щодо розвитку інформаційного суспільства в Україні.
Для досягнення поставленої мети було визначено такі основні завдання:
– сформувати методологічні положення державного управління в умовах інформаційного суспільства в Україні;
– визначити поняття інформаційного суспільства та вивчити історію його становлення;
– з’ясувати концептуальні підходи до ролі держави в розбудові інформаційного суспільства;
– визначити проблеми теорії й практики державного управління щодо забезпечення розбудови інформаційного суспільства в Україні;
– дослідити практику організаційно-правового забезпечення державного управління розбудовою інформаційного суспільства в Україні, виявити проблемні ситуації;
– здійснити аналіз законодавчих положень регулювання суспільних відносин, пов’язаних з розбудовою інформаційного суспільства як основи публічно-правових відносин в інформаційній сфері і як складової основи державного управління;
– визначити роль Президента України в розбудові інформаційного суспільства через організаційні структури, які йому підпорядковані;
– з’ясувати функцій і роль Уряду України, органів державної виконавчої влади в розбудові інформаційного суспільства;
– визначити завдання органів місцевого самоврядування в розбудові інформаційного суспільства;
– проаналізувати практику міждержавного співробітництва в розв’язанні проблем розвитку глобального інформаційного суспільства та роль органів державного управління нашої країни в забезпеченні національних інтересів;
– дослідити участі глобальних міждержавних організацій у формуванні глобального інформаційного суспільства;
– з’ясувати вплив Європейського Співтовариства в розвитку глобального інформаційного суспільства;
– дослідити стан Євразійського інформаційного простору як об’єкта державного впливу.
У процесі дослідження пропонується вивчити досвід окремих країн з розбудови інформаційного суспільства та можливість його застосування у перспективі державного управлінні в Україні, зокрема:
– роль держави в розвитку інформаційного суспільства у США;
– державне управління розвитком інформаційного суспільства в західноєвропейських країнах;
– участь держави у регулюванні розвитку інформаційного суспільства в Росії;
– організаційно-правове забезпечення розвитку інформаційного суспільства в окремих країнах СНД;
– роль держави у формуванні інформаційного суспільства в країнах різних континентів.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, пов’язані з державним управлінням розбудовою інформаційного суспільства.
Предмет дослідження – теоретичні та практичні аспекти, їх аналіз щодо державної політики у сфері інформаційного суспільства Україні.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розробка теоретико-методологічних засад державної політики щодо розбудови інформаційного суспільства стане основою для системно-комплексного підходу до цього процесу, а отримані в процесі дослідження теоретичні висновки і практичні рекомендації сприятимуть подальшому вдосконаленню концептуальних основ державного управління.
Методи дослідження. Методологія дослідження базується на застосуванні філософсько-світоглядних основ, феноменологічного, кібернетичного, синергетичного, системного, прикладного порівняльного системного аналізу, історичного, герменевтичного, юридико-догматичного підходів (методів) прикладного порівняльного системного аналізу, та ін.
Філософсько-світоглядні основи дослідження базуються на єдності протилежностей і діалектичності їх буття в історичній перспективі соціальних змін: від простого до складного у міру розвитку нових наукових знань, що зумовлюють виникнення нових вмінь, навичок масового виробництва та застосування у суспільстві досягнень науково-технічного прогресу в галузі інформатики, кібернетики, електроніки та виміру їх через гуманітарний аспект комунікації, зокрема верховенство прав, свобод людини у суспільстві та співвідношення їх з потребами та інтересами громади, народу, нації, міжнародного співтовариства.
Наукові підходи (методи) пізнання дали змогу:
– феноменологічний – визначити множину суспільних явищ, що визначають суб’єктивне сприйняття розуміння об’єктивності існування і саморозвитку інформаційного суспільства як прояву соціального прогресу людства під впливом нових здобутків науково-технічного прогресу;
– кібернетичний – сформувати методологічну основу теорії і практики державного управління на базі зворотних зв’язків зародження і розвитку інформаційного суспільства на засадах самоорганізації;
– синергетичний – обґрунтувати чинники співпраці при самоорганізації суспільних відносин у ході зародження інформаційного суспільства як соціально-технічного явища;
– системний підхід – визначити множину складових (суб’єкти, об’єкти, взаємозв’язки між ними) державного управління, що у єдності утворюють нову якість, непритаманну їх сукупності;
– прикладний порівняльний системний аналіз – визначити на основі системного підходу функціональні, прикладні ознаки державного управління виникнення, становлення, розбудови та розвитку інформаційного суспільства як в Україні, так і в інших країнах і порівняти їх;
– історичний – встановити періоди, етапи розвитку інформаційного суспільства через електронізацію, комп’ютеризацію, інформатизацію до нового розуміння змісту кібернетизації (керованості у єдності технічних і соціальних процесів: від самоорганізації до формування ієрархічних управлінських структур через нові технології комунікації) за участю органів державної влади з використанням традиційних механізмів реалізації їх функцій у суспільстві;
– герменевтичний підхід застосовувався, насамперед, для пізнання та інтерпретації текстів монографій, наукових статей, навчальних матеріалів, нормативних актів, що дало змогу розкрити сутність та узагальнити властивості інформаційного суспільства;
– юридико-догматичний підхід – для з’ясування змісту і тлумачення окремих правових конструкцій, принципів, понять, аналізу чинного законодавства, підзаконних нормативно-правових актів у сфері суспільних інформаційних відносин та виявлення недоліків у ньому.
Методи дослідження становлять понятійний апарат теорії та практики державного управління у комплексі з методами політології, соціології (статистичних спостережень, опитування на умовах конфіденційності інформації, експертних оцінок), евристики, синтезу, узагальнення на основі прикладного порівняльного системного аналізу тощо. Комплексне застосування згаданих методів дало змогу акцентувати увагу на функціях, цілях, завданнях, організаційних структурах соціальної діяльності держави щодо розбудови інформаційного суспільства в Україні.
Для розкриття теми дослідження, вивчення проблематики державного управління розвитку інформаційного суспільства було використано численні праці вітчизняних і зарубіжних дослідників, зокрема в контексті традиційних наук: соціальної філософії, політології, безпекології, соціології, історіографії, культурології, юриспруденції тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у формуванні напряму наукових досліджень у науці державного управління України з метою розробки організаційно-правових механізмів ефективної розбудови інформаційного суспільства в країні як нового феномена розвитку суспільства, що формується під впливом глобалізації інформаційної сфери людства.
Зокрема у дисертації: запропоновано методологічні основи і конкретні рекомендації для забезпечення державного управління розбудовою інформаційного суспільства в Україні і
вперше:
– досліджено в контексті методологічних положень державного управління історію та теорію розбудови інформаційного суспільства в Україні під впливом розвитку глобального інформаційного суспільства;
– показано, що історія становлення інформаційного суспільства у світі починається з масового впровадження у другій половині ХХ ст. персональних комп’ютерів та Інтернету в різноманітні сфери суспільної діяльності;
– обґрунтовано, що в науці державного управління важливе значення для розробки рекомендацій щодо удосконалення механізмів керування практикою розбудови інформаційного суспільства має дослідження теоретико-методологічних підходів до вивчення феномена глобалізації інформаційної сфери людства;
– сформульовано визначення концептуального підходу до ролі держави в розбудові інформаційного суспільства, яка зводиться до оптимального співвідношення між ліберальним і активним втручанням держави у процеси суспільних відносин, пов’язаних із масовим упровадженням, та застосуванням досягнень науково-технічного прогресу, зокрема у таких галузях науки, як інформатика, комп’ютерні науки, і низці інших наук, пов’язаних з інформатизацією;
– сформовано авторське бачення того, що суттєве значення в науці державного управління має виявлення проблем щодо забезпечення розбудови інформаційного суспільства в Україні;
– запропоновано основну увагу науки державного управління зосередити на розв’язанні важливої проблеми, до якої зводяться всі інші проблеми, а саме співвідношенню потреб та інтересів особи, суспільства, держави, міжнародного співтовариства в інформаційній сфері суспільних відносин;
дістали подальшого розвитку:
– методологічні положення щодо організаційно-правового забезпечення державного управління у сфері розбудови інформаційного суспільства в Україні як основи механізмів керівництва державою суспільними процесами;
– обґрунтування того, що в Україні є велика кількість законодавчих актів, які регулюють суспільні відносини, пов’язані з розвитком інформаційного суспільства, але враховуючи, що законодавчі акти щодо інформаційної сфери приймалися в різні часи та ініціювалися різними групами впливу на законодавчі рішення, інформаційне законодавство України є мало структурованим, не досить систематизованим, що ускладнює його застосування в процесі державного управління розбудовою інформаційного суспільства;
– наукові позиції, згідно з якими за роки самостійності нашої країни та за час існування в ній такого інституту державної влади, як Президент України, його структури хоча приділяли певну увагу розвитку інформаційного суспільства, що відображено в низці указів Президента України, але вони не виконувалися, зокрема й урядовими структурами України, що не сприяло ефективній розбудові інформаційного суспільства;
– питання забезпечення розбудови інформаційного суспільства в Україні, що постійно знаходили відображення в законодавстві про інформатизацію, указах Президента України і здебільшого урядовими рішеннями не вирішувалися через неналежне фінансове забезпечення, що перетворювало зазначені рішення тільки на декларації;
– дослідження, у процесі яких було з’ясовано, що в системі органів державного управління України функціонують відповідні органи центральної виконавчої влади, які покликані розв’язувати проблеми розвитку інформаційного суспільства, проте функції цих управлінських структур у розбудові інформаційного суспільства нерідко дублюються, до того ж чітко не визначено орган центральної виконавчої влади, який би координував дії інших органів виконавчої влади і контролював виконання ними інформаційного законодавства, указів Президента України, а також урядових рішень. Як наслідок спостерігається негативна конкуренція між центральними органами виконавчої влади за домінування в державному управлінні розбудовою інформаційного суспільства, залишається поза увагою виконавська дисципліна, приховуються недоліки в роботі інших структур, панує «кругова порука», що породжує хаос у державному управлінні розвитком інформаційного суспільства в Україні;
– положення, відповідного до якого особливим резервом у забезпеченні розвитку інформаційного суспільства в Україні є визначення завдань для органів місцевого самоврядування, проте в науці державного управління цьому не приділялося належної уваги;
– положення, пов’язані з міждержавним співробітництвом у розв’язанні проблем розвитку глобального інформаційного суспільства, що нині має вирішальне значення, при цьому важливу роль відіграють міждержавні організації (країн «великої вісімки» (G 8), різних структур ООН), що визначають орієнтири подальшого глобального прогресу в інформаційно-телекомунікаційній сфері. По суті, міжнародне співтовариство саме в розвитку інформаційно-телекомунікаційної сфери вбачає шлях виходу із глобальної економічної та міжкультурної кризи сучасності. Важливе значення у розвитку глобального інформаційного суспільства мають зусилля Європейського Співтовариства. На теренах Співдружності Незалежних Держав спостерігається домінування Росії у формуванні євразійського інформаційного простору;
– загальнонаукові погляди стосовно того, що суттєвим для розбудови інформаційного суспільства в Україні як сегмента глобального інформаційного суспільства є досвід окремих країн. На особливу увагу заслуговує досвід США, де держава основну ініціативу в розвитку інформаційного суспільства віддає приватному сектору економіки і її втручання в суспільні відносини, пов’язані з прогресом в інформаційній сфері, є мінімальним. Свобода приватної ініціативи техніко-технологічної та економічної складової в інформаційній сфері США дала змогу вивести країну в основні світові лідери, які активно впливають на розвиток глобального інформаційного суспільства;
– положення, згідно з яким державне управління розвитком інформаційного суспільства в західноєвропейських країнах загалом зводиться до розробки власних єдиних європейських стандартів. При цьому основну увагу приділяють гуманітарним складовим інформаційної сфери в контексті дотримання прав і свобод людини, громадянина;
– положення про те, що участь держави в регулюванні розвитку інформаційного суспільства в Росії полягає в забезпеченні тотального контролю за інформаційною сферою в країні та експансії на інформаційні простори інших держав, зокрема тих, що колись входили до складу СРСР. При цьому пріоритет віддається організаційно-правовому забезпеченню державою розвитку інформаційного суспільства в окремих країнах СНД;
– дослідження ролі держави в розвитку інформаційного суспільства на різних континентах, що визначається з урахуванням національних традицій, ментальності суспільства, країни, (в більшості країн з розвитком глобального інформаційного суспільства спостерігається загальна тенденція до збереження національних культурних особливостей);
– положення щодо важливого значення для наступних етапів розвитку інформаційного суспільства в Україні наукової розробки шляхів удосконалення механізмів державного управління. При цьому вказується на необхідність враховувати такі системні складові: удосконалення системи національної безпеки, взаємодії й координації органів державної влади в умовах розвитку інформаційного суспільства в країні під впливом глобалізації інформаційної сфери; державне стимулювання наукового забезпечення подальшої розбудови інформаційного суспільства в Україні; розвиток інформаційної культури та стимулювання подальшого підвищення її рівня державою як чинника забезпечення подальшого формування інформаційного суспільства в Україні;
– положення про те, що в процесі удосконалення механізмів державного управління розвитку інформаційного суспільства в нашій країні відповідним органам державної влади варто звернути особливу увагу на систематизацію інформаційного законодавства України. При цьому підтримується ініціатива тих вчених, які пропонують систематизувати інформаційне законодавство шляхом розробки проекту Кодексу України про інформацію з наступним прийняттям його як законодавчого акта;
– наукова ідея, що в Україні настав час відмовитися від концепції ситуативного законодавчого регулювання в інформаційній сфері на рівні окремих законів і перейти до публічно-правової, законодавчої регламентації правовідносин щодо інформації, інформаційних ресурсів, видів інформаційної діяльності в єдиному законодавчому акті у формі Кодексу України про інформацію;
удосконалено визначення поняття інформаційного суспільства, під яким пропонується розуміти суспільство з розвиненою інфраструктурою, що формується на основі інформатизації, комп’ютерних засобів телекомунікації, створення, передавання, отримання, збереження інформації, з високим рівнем інформаційної культури більшості громадян при задоволенні їхніх різноманітних потреб, інтересів для особистого та суспільного інтелектуального розвитку.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що пропонуються такі шляхи удосконалення механізмів державного управління наступних етапів розбудови інформаційного суспільства. Це:
– удосконалення системи національної безпеки в умовах розбудови інформаційного суспільства в Україні, що переходить на новий етап розвитку, керованого державою, з умовною назвою «кібернетичне суспільство» (кіберсуспільство, кіберцивілізація);
– стимулювання державою підвищення рівня інформаційної культури як засобу забезпечення розбудови інформаційного суспільства в Україні;
– державне стимулювання наукового забезпечення розбудови інформаційного суспільства в Україні;
– покращання системи забезпечення координації органів державної влади в розбудові інформаційного суспільства в Україні.
Матеріали дисертації сприятимуть подальшому моніторингу практики державного управління розвитком інформаційного суспільства, зокрема на етапі його переходу до кіберцивілізації, розробці стратегії і тактики державної інформаційної політики, удосконаленню системи інформаційного законодавства України, з рештою інтеграції її до глобального інформаційного простору з урахуванням співвідношення потреб та інтересів людини, громадянина, соціальних утворень, держави, міжнародного співтовариства.
Розроблені в межах дослідження положення були враховані в діяльності органів державної влади, що підтверджено відповідними довідками та актами впровадження:
– у правотворчій діяльності Управління стратегії розвитку інформаційних ресурсів та технологій Секретаріату Кабінету Міністрів України (акт про впровадження від 15 листопада 2010 р.);
– у діяльності Міністерства юстиції України (лист від 17 грудня 2010р. № 22-52/304);
– у діяльності Державного комітету телебачення і радіомовлення України при підготовці проекту Закону України «Про Концепцію державної інформаційної політики» (довідка від 3 грудня 2010 р.);
Результати дослідження застосовані в процесі наукових досліджень у таких науково-дослідних закладах:
– Міжвідомчому науково-дослідному центрі з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України (акт про впровадження від 12 грудня 2010 р.);
– Науково-дослідному центрі правової інформатики Національної академії правових наук України (акт про впровадження від 6 грудня 2010 р.).
Матеріали дослідження упроваджені у навчальний процес Національної академії державного управління при Президентові України під час викладання навчальних дисциплін спеціальності «Державне управління»:спеціалізації «Кадрова та організаційно-контрольна діяльність» – «Управлінські процедури і процеси; спеціалізації «Управління державними інституціями» – Комунікації в державних інституціях (акт про впровадження від 7 листопада 2010р.) та у науково-викладацьку діяльність Юридичного факультету Національного університету державної податкової служби України при викладанні навчальної дисципліни «Інформаційне право» (акт про впровадження від 18 жовтня 2010 р.)
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що положення дисертації, які становлять наукову новизну, розроблені автором самостійно. Для аргументації і наукової полеміки застосовані праці інших дослідників з обов’язковим зазначенням їх у посиланнях та списку використаних джерел. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації використані для ілюстрації власних ідей здобувача.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, висновки і рекомендації обговорювалися на засіданнях наукової ради Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України, а також оприлюднені на 12 міжнародних, 13 всеукраїнських конференціях, наукових семінарах. А саме:
V Міжнародній науково-практичній конференції «Наука в інформаційному просторі» (Дніпропетровськ, 2009), V Всеукраїнській науково-практичній конференції за міжнародною участю (Полтава, 2010), науково-практичній конференції «Актуальні проблеми управління інформаційною безпекою держави» (Київ, 2010) Третій Міжнародній науковій конференції для студентів, аспірантів, науковців «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій» (Суми, 2010), II Міжнародній науково-практичній інтернет конференції «Трансформативні перетворення в контексті глобальних змін» (Полтава, 2010), The Fourth World Congress «Aviation in the XXI-st century» Safety in aviation and space technologies (Київ, 2010), науково-практичному семінарі «Удосконалення функціональної діяльності державної служби як складової інституційного забезпечення структурних трансформацій в суспільстві» (Тернопіль, 2010), науково-практичній конференції «Сучасні тенденції розбудови інформаційного суспільства: світовий досвід та вітчизняні реалії» (Херсон, 2010), IX Міжнародній конференції «Розвиток інформатизації та державної системи науково-технічної інформації (РИНТИ-2010)» (Мінськ, 2010), II Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку освіти в Росії» (Новосибірськ, 2010), III Міжнародній науково-практичній конференції «Наука та сучасність – 2010» (Новосибірськ, 2010), VIII Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання сучасної науки» (Таганрог, 2010), Всеросійській заочній науково-практичній конференції «Інноваційні напрями в професійній освіті в контексті розвитку сучасного світового полі культурного простору» (Челябінськ, 2010), міжнародному науково-освітньому конгресі «Наука майбутнього» (Астана, 2010).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано:
– одноосібну монографію «Державне управління розбудовою інформаційного суспільства в Україні (історія, теорія, практика), дві колективні монографії «Публічна адміністрація в Україні: становлення та розвиток» (підрозділ 5.4. Світовий досвід розвитку транспарентності публічної адміністрації в контексті становлення інформаційного суспільства), «Громадські організації та органи державного управління: питання взаємовідносин» (підрозділ 1.5. Відкритість інформації як основний чинник взаємодії органів державної влади та громадських об’єднань); 16 статей у фахових наукових журналах, 9 – у зарубіжних виданнях (Росія, Білорусь, Казахстан), 14 тез доповідей, розміщених у збірниках матеріалів наукових, науково-практичних конференцій, наукових семінарів.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, що поділені на підрозділи, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дослідження становить 431 сторінок, з них основного тексту 383 сторінок. Дисертація містить 10 додатків. Список використаних джерел налічує 313 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації розв’язано актуальну наукову проблему, що пов’язана з організаційно-правовим та науковим забезпеченням процесу розбудови інформаційного суспільства в Україні. На підставі досягнення мети та реалізації завдань дослідження можна зробити такі основні висновки.
1. У контексті методологічних положень щодо державного управління розбудовою інформаційного суспільства в Україні під інформаційним пропонується розуміти суспільство з розвиненою інфраструктурою, що формується на основі комп’ютерних засобів телекомунікації, створення, передавання, отримання, збереження інформації, з високим рівнем інформаційної культури більшості громадян, спрямоване на задоволення їхніх різноманітних правомірних потреб, інтересів.
Історія становлення інформаційного суспільства у світі починається з масового впровадження у другій половині ХХ ст. персональних комп’ютерів та Інтернету в різні сфери суспільної діяльності.
У науці державного управління для розробки рекомендацій щодо удосконалення механізмів керованості практики розбудови інформаційного суспільства важливе значення має дослідження теоретико-методологічних підходів до вивчення феномена глобалізації інформаційної сфери людства. При цьому важливо визначити концептуальний підхід до з’ясування ролі держави в розбудові інформаційного суспільства. Ця роль зводиться до раціонального співвідношення між ліберальним і активним втручанням держави у процеси суспільних відносин, пов’язаних із масовим упровадженням, та застосуванням досягнень науково-технічного прогресу, зокрема, в таких галузях науки, як інформатика, комп’ютерні науки, і низки інших наук, пов’язаних з інформатизацією.
Суттєве значення в науці державного управління має виявлення проблем щодо забезпечення розбудови інформаційного суспільства в Україні. Основну увагу слід зосередити на розв’язанні важливої проблеми, до якої зводяться всі інші, а саме проблеми співвідношення потреб та інтересів особи, суспільства, держави, міжнародного співтовариства в інформаційній сфері суспільних відносин.
2. У контексті організаційно-правового забезпечення державного управління у сфері розбудови інформаційного суспільства в Україні як основи механізмів керованості державою суспільними процесами сформульовано такі висновки:
– в Україні є велика кількість законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з розвитком інформаційного суспільства. Але враховуючи, що законодавчі акти щодо інформаційної сфери приймалися в різні часи та ініціювалися різними групами впливу на законодавчі рішення, інформаційне законодавство України є малоструктурованим, не досить систематизованим, що утруднює його застосування в процесі державного управління розбудовою інформаційного суспільства;
– за роки самостійності нашої країни та за час існування у ній такого інституту державної влади, як Президент України, його структури приділяли належну увагу розвитку інформаційного суспільства. Це відображено в низці указів Президента України. Водночас, як свідчать дослідження, не виконуються окремі положення цих указів, зокрема й урядовими структурами України, що, не сприяє ефективній розбудові інформаційного суспільства;
– питання забезпечення розбудови інформаційного суспільства в Україні постійно знаходили відображення в Указах Президента України, у тому числі на рівні урядових рішень. Проте здебільшого урядові рішення стосовно розвитку інформаційного суспільства в механізмі державного управління не мали належного фінансового забезпечення, що перетворювало зазначені рішення на декларації.
– у системі органів державного управління України функціонують відповідні органи центральної виконавчої влади, які покликані розв’язувати проблеми розвитку інформаційного суспільства. Проте функції цих управлінських структур у розбудові інформаційного суспільства нерідко дублюються. До того ж чітко не визначено орган центральної виконавчої влади, що координував би дії інших органів виконавчої влади і контролював виконання ними інформаційного законодавства, указів Президента України, а також урядових рішень. Як наслідок спостерігається позиційна негативна конкуренція між центральними органами виконавчої влади за домінування в державному управлінні розбудовою інформаційного суспільства, залишається поза їх увагою виконавська дисципліна, приховуються недоліки в роботі інших структур, що породжує хаос у державному управлінні розвитком інформаційного суспільства в Україні;
– особливим резервом у забезпеченні розвитку інформаційного суспільства в Україні є визначення завдань для органів місцевого самоврядування. Однак у науці державного управління цьому не приділяється належної уваги.
3. Міждержавне співробітництво у розв’язанні проблем розвитку глобального інформаційного суспільства нині має вирішальне значення. При цьому важливу роль відіграють міждержавні організації (країн «великої вісімки» (G 8), різних структур ООН), що визначають орієнтири подальшого глобального прогресу в інформаційно-телекомунікаційній сфері. По суті, міжнародне співтовариство саме в розвитку інформаційно-телекомунікаційної сфери вбачає шлях виходу із глобальної економічної та міжкультурної кризи сучасності. Важливими для розвитку глобального інформаційного суспільства є зусилля Європейського Співтовариства. На теренах Співдружності Незалежних Держав спостерігається намагання Росії домінувати у формуванні євразійського інформаційного простору.
4. Для розбудови інформаційного суспільства в Україні як сегмента глобального інформаційного суспільства цінним є досвід окремих країн. На особливу увагу заслуговує досвід США, де держава основну ініціативу в розвитку інформаційного суспільства віддає приватному сектору економіки і намагається якомога менше втручатися в суспільні відносини, пов’язані з прогресом в інформаційній сфері. Свобода приватної ініціативи техніко-технологічної та економічної складової в інформаційній сфері США дала змогу вивести країну в основні світові лідери, які активно впливають на розвиток глобального інформаційного суспільства.
Державне управління розбудовою інформаційного суспільства в західноєвропейських країнах загалом зводиться до розробки власних єдиних європейських стандартів. При цьому основну увагу приділяють гуманітарним складовим інформаційної сфери в контексті дотримання прав і свобод людини, громадянина.
Роль держави в розвитку інформаційного суспільства на різних континентах визначається з урахуванням національних традицій, ментальності суспільства країни. Проте в більшості країн з розвитком глобального інформаційного суспільства спостерігається загальна тенденція до збереження національних культурних особливостей.
5. Важливе значення для наступних етапів розвитку інформаційного суспільства в Україні має наукова розробка напрямів удосконалення механізмів державного управління. При цьому необхідно враховувати такі системні складові:
– удосконалення системи національної безпеки в умовах розвитку інформаційного суспільства в країні під впливом глобалізації інформаційної сфери;
– державне стимулювання наукового забезпечення подальшої розбудови інформаційного суспільства в Україні;
– розвиток інформаційної культури та стимулювання подальшого підвищення її рівня державою як чинник забезпечення формування інформаційного суспільства в Україні.
– покращання взаємодії і координації органів державної влади в розвитку інформаційного суспільства в Україні.
У структурі удосконалення механізмів державного управління розвитком інформаційного суспільства в нашій країні відповідним органам державної влади варто звернути особливу увагу на систематизацію інформаційного законодавства України. При цьому підтримується ініціатива тих, хто пропонує систематизувати інформаційне законодавство шляхом розробки проекту Кодексу України про інформацію з наступним прийняттям його як законодавчого акта.
В Україні настав час відмовитися від концепції ситуативного законодавчого регулювання в інформаційній сфері на рівні окремих законів і перейти до публічно-правової, законодавчої регламентації правовідносин щодо інформації, інформаційних ресурсів, видів інформаційної діяльності в єдиному законодавчому акті у формі Кодексу України про інформацію.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України : [прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. із змінами, внесеними Законом України від 8 груд. 2004 р.: за станом на 01 січ. 2006 р.]. – К. : М-во юстиції України, 2006. – 124 с.
2. Концепція розвитку зв’язку в Україні до 2010 року : Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. № 2238 // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 50. – Ст. 2442.
3. Про інформацію : Закон України вiд 2 жовтня 1992 р.
№ 2657-ХХІІ // Відом. Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
4. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України вiд 18 лютого 1992 р. №2135-ХХІІ // Відом. Верховної Ради України – 1992. – № 22. – Ст. 303.
5. Про Службу безпеки України : Закон України вiд 25 березня 1992 р. №2229-ХІІ // Відом. Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
6. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах : [Закон України вiд 5 липня 1994 р. № 80/94-ВР // Відом. Верховної Ради України. – 1994. – № 31. – Ст. 286.
7. Про наукову і науково-технічну експертизу : [Закон України вiд 10 лютого 1995 р. № 51/91-ВР // Відом. Верховної Ради України. – 1995. – № 9. – Ст. 56.
8. Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про перелік міністерств та інші центральні органи державного управління Української РСР» : Постанова Верховної Ради УРСР від 13 травня 1991 р. № 1030б – XII // Голос України. – 1991. – 25 трав.
9. Про Національну систему конфіденційного зв’язку : [Закон України від 10 січня 2002 р. №2919-ІІІ // Відом. Верховної Ради України. – 2002. – № 15. – Ст. 103.
10. Про структуру державного управління Української РСР : [Постанова Верховної Ради УРСР від 18 квітня 1991 р. № 981-XII // Відом. Верховної Ради УРСР. – 1991. – 7 трав. (№ 19). – Ст 231.
11. Про телекомунікації : [Закон України від 18 листопада 2003 р. № 1280-IV (із змінами, внесеними згідно із 17 Законами України у 2004–2010 рр.)] // Офіц. вісн. України. – 2003. – 2 січн. (№ 51). – Т. 1. – С. 13. – Ст. 2644.
12. Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України : [Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3475-IV (із змінами, внесеними згідно із 8 Законами України у 2006–2010 рр.) // Відом. Верховної Ради України. – 2006. – 28 лип. (№ 30). – С. 1094. – Ст. 258.
13. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки : [Закон України від 9 січня 2007 р. № 537-V // Відом. Верховної Ради України. – 2007. – 23 берез. (№ 12). – С. 511. – Ст. 102.
14. Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні : [Указ Президента України від 31 липня 2000 р. № 928/2000 // Офіц. вісн. України. – 2000. – 18 серп. (№ 12). – Т. 1. – Ст. 132.
15. Про затвердження Державної програми створення, розвитку та забезпечення функціонування Національної системи конфіденційного зв’язку : [Постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. № 1520 // Офіц. вісн. України. – 2002. – 1 лист. (№ 42). – С. 123. – Ст. 1937.
16. Про Концепцію Національної програми інформатизації : [Закон України від 4 лютого 1998 р. № 75/98-ВР // Відом. Верховної Ради. – 1998. – 17 лип. (№ 27). – Ст. 182; Про Національну програму інформатизації : [Закон України від 4 лютого 1998 р. № 74/98-ВР // Відом. Верховної Ради. – 1998. – 17 лип. (№ 27). – Ст. 181; Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 1999–2001 роки : [Постанова Верховної Ради України від 13 липня 1999 р. № 914-XIV // Відом. Верховної Ради України. – 1999. – 17 верес. (№ 37). – Ст. 335.
17. Про затвердження Порядку надання послуг конфіденційного зв’язку органам державної влади та органам місцевого самоврядування, державним підприємствам, установам та організаціям : [Указ Президента України від 11 жовтня 2002 р. № 1519 // Офіц. вісн. України. – 2002. – 1 груд. (№ 42). – С. 117. – Ст. 1936.
18. Про Доктрину інформаційної безпеки України : [Указ Президента України від 8 липня 2009 р. № 514/2009 // Офіц. вісн. України. – 2009. – 20 лип. (№ 52). – С. 7. – Ст. 1783.
19. Про затвердження Положення про забезпечення режиму секретності під час обробки інформації, що становить державну таємницю, в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах : Постанова Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. № 180 (із змінами, внесеними згідно з 3 Постановами КМ у 2002–2010 рр.) // Верховна Рада України – офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=180-98-%EF.
20. Про затвердження Порядку акредитації центру сертифікації ключів : Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 р. № 903 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ у 2004 р.) // Офіц. вісн. України. – 2004. – 30 лип. (№ 28). – Т. 1. – С. 108. – Ст. 1884.
21. Про затвердження положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації : [Постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2006 р. № 868 (із змінами, внесеними згідно з 4 Постановами КМ у 2008–2010 рр.) // Офіц. вісн. України. – 2006. – 12 лип. (№ 26). – С. 73. – Ст. 1889.
22. Питання Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації : [Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 р. № 734 (із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ у 2007 р.)] // Офіц. вісн. України. – 2006. – 14 черв. (№ 22). – Ст. 51. – С. 1617.
23. Про затвердження плану заходів з виконання завдань, передбачених Законом України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2007 р. № 653-р. // Верховна Рада України – офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=653-2007-%F0.
24. Агеев О. В. Бюрократия и политика : учеб. пособ. / О. В. Агеев, С. В. Устинкин. – Нижний Новгород : [б. в.], 2003. – 252 с.
25. Актуальні проблеми інформаційної безпеки України (аналітична доповідь УЦЕПД) // Нац. безпека і оборона. – 2001. – № 1. – С. 2–59.
26. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. – М. : Юрид. лит., 1997. – 400 с.
27. Ашон Т. П. Інноваційна діяльність в Україні в контексті міжнародного науково-технічного співробітництва : автореф. дис… канд. екон. наук : спец. 08.05.01 / Т. П. Ашон. – Донецьк, 2006. – 20 с.
28. Бакуменко В. Д. Статистка та динаміка дисертацій у галузі науки державного управління у 2006–2009 рр. / В. Д. Бакуменко // Наук. вісн. АМУ. Сер. : Управління. – К. : ВПЦ АМУ, 2010. – Вип. 2 (4). – С. 7–15.
29. Бакуменко В. Д. Інституалізація та тенденції захистів дисертацій у галузі науки «Державне управління» В. Д. Бакуменко // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. праць. – Вип. 2 (21). – Х. : ХарРІДУ НАДУ «Магістр». – 2008. – С. 3–10.
30. Бакуменко В. Д. Динаміка дисертаційних досліджень механізмів державного управління за видами суспільної діяльності (2003–2007) / В. Д. Бакуменко, В. М. Башкатов // Наук. вісн. АМУ. Сер. : Управління. – К. : ВПЦ АМУ, 2008. – Вип. 2 (4). – С. 7–19.
31. Бєляков К. І. Інформаційні технології як чинник терористичного акту / К. І. Бєляков, В. С. Цимбалюк // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) – К. : МНДЦ. – 2003. – № 8. – С. 90–97.
32. Біленчук П. Д. Комп’ютерна злочинність : навч. посіб. / П. Д. Біленчук, Б. В. Романюк, В. С. Цимбалюк та ін.. – К. : Атіка, 2002. – 240 с.
33. Ботвінкін О. В. Проблеми забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері / О. В. Ботвінкін // Юрид. журн. – 2007. – № 6 (48). – С. 85–89.
34. Ботвінкін О. В. Інформація з обмеженим доступом, що не є державною таємницею, в законодавстві України: Аналітичний огляд / О. В. Ботвінкін, В. П. Ворожко. – К. : Вид-во НА СБ України, 2006. – 96 с.
35. Білинська М. М. Деякі аспекти структурно-змістовного формування системи управління якістю вищої освіти // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. з міжнар. участю. – К., 2002. – С. 180–182.
36. Войтович Р. В. Вплив глобалізації на систему державного управління (теоретико-методологічний аналіз): Моногр. / Р. В. Войтович; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2007. – 679 с.
37. Брижко В. М. Е-будущее и информационное право / В. М. Брижко, А. А. Орехов, В. С. Цимбалюк, О. Н. Гальченко; под. ред. Р. А. Калюжного, Н. Я. Швеца. – К. : Интеграл, 2002. – 264 с.
38. Брижко В. М. Інформаційне суспільство. Дефініції текст / В. М. Брижко, А. А. Орехов, О. Н. Гальченко, В. С. Цимбалюк, А. М. Чорнобров; за ред. Р. А. Калюжного, М. Я. Швеца. – К. : Інтеграл. – 2002. – 220 с.
39. Брижко В. М. Вступ до інформаційної культури та інформаційного права : монографія / В. М. Брижко, В. Д. Гавловський, Р. А. Калюжний та ін.; за ред. М. Я. Швеця, Р. А. Калюжного. – Ужгород : ІВА, 2003. – 240 с.
40. Брижко В. М. Правова інформатика: система інформатизація законотворчої, правозастосовної, правоохоронної, судочинної та право освітньої діяльності в Україні : монографія / В. М. Брижко, І. А. Вознюк, В. Д. Гавловський та ін.; за ред. М. Я. Швеця, Р. А. Калюжного. – Ужгород : ІВА, 2003. – 168 с.
41. Брижко В. М. Інформаційне право та правова інформатика у сфері захисту персональних даних : монографія / В. М. Брижко, М. В. Гуцалюк, В. С. Цимбалюк, М. Я. Швець; за ред. М. Я. Швеця. – К. : НДЦПІ АПрН України, 2005. – 334 с.
42. Брижко В. М. Е-майбутнє та інформаційне право / В. М. Брижко, В. С. Цимбалюк, М. Я. Швець та ін.; за ред. М. Я. Швеця. – К. : НДЦПІ АПрН України, 2006. – 234 с.
43. Брижко В. М. Е-боротьба в інформаційних війнах та інформаційне право / В. М. Брижко, М. Я. Швець, В. С. Цимбалюк; за ред. М. Я. Швеця. – К. : НДЦПІ АПрН України, 2007. – 234 с.
44. Брижко В. М. Нормативно-правові та методологічні засади упорядкування інформаційних відносин : наук.-метод. посіб. / В. М. Брижко, В. С. Цимбалюк, М. Я. Швець; за ред. В. Тація, В. Тихого, М. Швеця. – К. : ТОВ «ПанТот», 2009. – 324 с.
45. Бутузов В. М. Протидія злочинності у сфері високих технологій / В. М. Бутузов, В. С. Цимбалюк, М. В. Гуцалюк // Міліція України. – 2002. – № 9. – С. 20–21.
46. Бутузов В. М. Протидія комп’ютерній злочинності в Україні (системно-структурний аналіз) : монографія / В. М. Бутузов. – К. : КИТ, 2010. – 408 с.
47. Вишинська Г. В. Формування інформаційної культури особистості майбутнього офіцера : автореф. дис… канд. педагог. наук : спец. 20.02.02 / Г. В. Вишинська. – Хмельницький, 2002. – 20 с.
48. Дорофієнко В. В. Регіональне управління науково-технічним потенціалом в умовах ринкової трансформації економіки: Автореферат дис…д-ра екон. наук: 25.00.04 / В. В. Дорофієнко; Харк. держ. ун-т. – Х., 1998. – 35 с.
49. Губерная Г. К. Экономика утерянных возможностей / Г. К. Губерная // Економіка пром-сті. 2008. – № 4. – С. 202–208.
50. Ковальчук Т. Т. Актуалітети політики розвитку / Т. Ковальчук, В. Черняк, В. Шевчук. – К.: Знання, 2009. – С. 284–293.
51. Копиленко О. Л. Проблеми законодавчого забезпечення пріоритетних сфер суспільних відносин (на основі аналізу включених до порядку денного другої і третьої сесії Верховної Ради України шостого скликання / За заг. ред. В. О. Зайчука. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2009. – 300 с.
52. Гавловський В. Д. Інформатизація соціального управління: теорія і практика (організаційно-правовий аспект) : наук. видання / В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк, О. І. Коваленко, В. С. Цимбалюк та ін.. – Київ, Донецьк : Донецький ін-т внутр. справ, 2001. – 190 с.
53. Гавловський В. Д. Інформаційна безпека як нова парадигма нового кримінального кодексу України / В. Д. Гавловський, В. С. Цимбалюк // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. Вип. 3. – К. : НТУУ «КПІ», 2001. – С. 214–216.
54. Гавловський В. Д. Суспільні інформаційні відносини – об’єкт кримінально-правової охорони і захисту: кримінолого-когнітологічні аспекти / В. Д. Гавловський, В. С. Цимбалюк // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2001. – № 4. – С. 158–167.
55. Гавловський В. Д. Інформатизація управління соціальними системами (організаційно-правові питання теорії і практики : навч. посіб. / В. Д. Гавловський, Р. А. Калюжний, В. С. Цимбалюк та ін.; за ред. М. Я. Швеця, Р. А. Калюжного. – К.: МАУП, 2003. – 336 с.
56. Гаман М. В. Державне управління інноваційною діяльністю в Україні : автореф. дис. д-ра наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 / М. В. Гаман. – К., 2005. – 32 с.
57. Гендина Н. И. Информационная грамотность или информационная культура : альтернатива или единство (результаты российских исследовании) : Доклад на ИФЛА-2004 / Н. И. Гендина // Школьная библиотека. – 2005. – № 3. – С. 18–24.
58. Гладківська О. В. Взаємозв’язок інформаційної безпеки з правовою інформатикою / О. В. Гладківська, М. Я. Швець, В. С. Цимбалюк // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. – 2004. – № 9. – С. 11–17.
59. Козюбра М. І. Дотримання вимог верховенства права як необхідна умова реформування виборчої системи / М. І. Козюбра // Наук. зап. НаУКМА. Сер. Юрид. науки. – 2009.– С. 3–9.
60. Голубєв В. О. Інформаційна безпека: проблеми боротьби зі злочинами у сфері використання комп’ютерних технологій : монографія / В. О. Голубєв, В. Д. Гавловський, В. С. Цимбалюк; за заг. ред. Р. А. Калюжного. – Запоріжжя : Просвіта, 2001. – 252 с.
61. Голубєв В. О. Проблеми боротьби зі злочинами у сфері використання комп’ютерних технологій : навч. посіб. / В. О. Голубєв, В. Д. Гавловський, В. С. Цимбалюк; за заг. ред. Р. А. Калюжного. – Запоріжжя : ГУ «ЗІДМУ», 2002. – 292 с.
62. Гриценко В. В. Соціальна ентропія як фактор латентності комп’ютерної злочинності / В. В. Гриценко. В. С. Цимбалюк, В. Д. Гавловський // Наук. вісн. : Зб. наук. праць Академії держ. податкової служби України. – 2001. – № 1 (11). – С. 139–145.
63. Гриценко В. В. Поступ України до інформаційного суспільства (організаційно-правовий аспект) / В. В. Гриценко, В. С. Цимбалюк, В. Д. Гавловський, Р. Л. Колпак // Наук. вісн. : Зб. наук. праць. – 2001. – № 3 (13). – Ірпінь. – С. 184–187.
64. Гриценко В. В. Інформаційне право України : концептуальні основи формування / В. В. Гриценко, Р. А. Калюжний, В. Д. Гавловський, В. С. Цимбалюк // Наук. вісн. Дніпропетровського ін-ту МВС України : Зб. наук. праць. – 2001. – № 3. – С. 234–244.
65. Гриценко В. В. Про необхідність інформаційного законодавства України: концептуальні засади / В. В. Гриценко, Р. А. Калюжний, В. Д. Гавловський, В. С. Цимбалюк // Правові основи захисту комп’ютерної інформації від протиправних посягань: Матеріали наук.-практ. конфер., 22 грудня 2000 р. – Донецьк : Донецький ін-т внутр. справ. – 2001. – С. 45–53.
66. Гриценко В. В. Організаційно-правові питання формування державної інформаційної політики в Україні / В. В. Гриценко, В. С. Цимбалюк, В. Д. Гавловський // Наук. вісн. : зб. наук. праць Академії держ. податкової служби України. – 2002. – № 3 (17). – С. 177–182.
67. Гриценко В. В. Проблеми координації боротьби з економічною кіберзлочинністю // В. В. Гриценко, В. С. Цимбалюк. – Матеріали наук.-практ. конфер. – Ірпінь : АДПСУ. – 2002. – С. 35.
68. Гулемин А. М. Интеграция информационного законодательства в условиях глобализации : автореф. дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 / А. М. Гулемин. – Екатеринбург, 2008.
69. Гурковський В. І. Теоретико-методологічні підходи до вивчення феномену глобалізації / В. І. Гурковський // Наук. вісн. АМУ. Сер. : Управління. – К. : ВПЦ АМУ, 2010. – Вип. 2 (4). – С. 40–49.
70. Гурковський В. І. Взаємовідносини органів державної влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки: організаційно-правові питання / В. І. Гурковський // Вісн. УАДУ. – 2002. – С. 27–33.
71. Гурковський В. І. Роль та місце принципів міжнародного права у сфері забезпечення інформаційної безпеки / В. І. Гурковський // Вісн. УАДУ. – 2003. – № 1. – С. 496–501.
72. Гурковський В. І. Упровадження дієвого правового механізму взаємодії між органами державної влади як основа ефективності державного управління у сфері національної інформаційної безпеки / В. І. Гурковський // Вісн. НАДУ. – 2003. – № 3. – С. 87–93.
73. Гурковський В. И. Организационно-правовые вопросы совершенствования взаимоотношений органов государственной власти в сфере информационной безопасности / В. И. Гурковський // Современные проблемы государственного управления. – М. : Рос. академия гос. упр., 2002. – С. 40–47.
74. Гурковський В. І. Окремі проблеми взаємовідносин органів державної влади в сфері підтримки інформаційної безпеки держави / В. І. Гурковський // Спеціальні телекомунікаційні системи та захист інформації. – К., 2001. – Вип. 1. – С. 47–53.
75. Гурковський В. І. Принципи міжнародного права у сфері суспільних відносин стосовно інформаційної безпеки / В. І. Гурковський // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – К., 2001. – Вип. 4. – С. 187–193.
76. Гурковський В. І. Взаємовідносини органів державної влади в сфері забезпечення інформаційної безпеки / В. І. Гурковський // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення захисту інформації. – К., 2002. – Вип. 2. – С. 25–28.
77. Гурковський В. І. Забезпечення інформаційної безпеки в процесі інтеграції України до Європейського Союзу / В. І. Гурковський // Матеріали наук-практ. конф. за міжнар. участю. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – Т. 2. – С. 345–348.
78. Гурковський В. І. Формування організаційно-правових засад національної інформаційної безпеки в контексті розвитку інформаційного суспільства / В. І. Гурковський // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції : матеріали наук-практ. конф. за міжнар. участю. – К. : Вид-во НАДУ, 2003. – Т. 1. – С. 253–255.
79. Гурковський В. І. Безпека як об’єкт правовідносин у державному управлінні / В. І. Гурковський // Особливості розвитку правової держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів : проблеми теорії і практики: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конфер., Київ, НАУ, 18 лютого 2010 р. – К. : Університет «Україна», 2010. – С. 38.
80. Гурковський В. І. Наукова підтримка державного управління національною інформаційною безпекою в умовах глобального інформаційного суспільства / В. І. Гурковський // Наука в інформаційному просторі : матеріали V Міжнар. наук.-практ. конфер., 30–31 жовтня 2009 р.: В 6 т.. – Т. 1. – Дніпропетровськ : Біла К. О., 2009. – С. 40–42.
81. Гурковський В. І. Теоретико-методологічні засади захисту національних інтересів в умовах інформаційної глобалізації / В. І. Гурковський // Економіка та держава. – 2010. – № 8. – С. 90–92.
82. Гуцалюк М. В. Удосконалення інформаційного законодавства як засіб оптимізації протидії комп’ютерній злочинності / М. В. Гуцалюк, В. С. Цимбалюк, В. Д. Гавловський // Наук. вісн. Нац. академії внутр. справ України. – 2001. – № 3. – С. 20–24.
83. Гуцалюк М. В. Щодо питань реформування законодавства України у сфері суспільних інформаційних відносин / В. М. Гуцалюк, Р. А. Калюжний, В. Д. Гавловський, В. С. Цимбалюк // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. – К. : Ін-т «Проблеми людини». – 2001. – С. 378–384.
84. Гуцалюк М. В. Електронний бізнес та концепція реформування системи інформаційного законодавства України / М. В. Гуцалюк, В. Д. Гавловський, В. С. Цимбалюк // Бизнес и безопасность. – 2001. – № 4. – С. 2–4.
85. Данилишин Б. Інноваційна модель економічного розвитку: роль вищої освіти / Б. Данилишин // Вісн. Нац. академії наук України. – 2005. – № 9. – С. 26–35.
86. Данилішина К. О. Американський чинник в процесі інформаційної глобалізації : автореф. дис… канд. політ. наук : спец. 23.00.04 / К. О. Данилішина. – Одеса, 2004. – 20 с.
87. Дзоз В. Освітня справа як складник гуманітарної політики держави / В. Дзоз // Вища освіта України. – 2004. – № 4. – С. 36–39.
88. Жарков Я. М. Інформаційно-психологічний вплив на війська та населення противника (1939–2000 рр.) : автореф. дис… канд. істор. наук : спец. 20.02.22 / Я. М. Жарков. – К., 2007. – 25 с.
89. Інформатизація та відкритість влади як засоби демократизації суспільства : зб. матеріалів «круглого столу» 17 грудня 2002 р. Ін-т стратег. досліджень. – К. : Альтерпрес, 2003. – 128 с.
90. Комар Ю. М. Розвиток інноваційних механізмів державного управління в контексті системного підходу / Ю. М. Комар // Фінансовий механізм державного управління економікою України: зб. наук. пр. Донецького державного університету управління. – Донецьк, 2006. – Т. VІІ. – Вип. 65, серія «Державне управління». – С. 19–26.
91. Калюжний Р. А. Інформатизація державного управління і національна безпека України / Р. А. Калюжний, В. С. Цимбалюк. // Розбудова держави. – 1993. – № 8. – С. 20–21.
92. Калюжний Р. А. Вдосконалення інформатизації ОВС України – передумова покращення їх діяльності в боротьбі зі злочинністю / Р. А. Калюжний, В. С. Цимбалюк // Правова система України : теорія і практика : зб. наук. пр. – К. : Ін-т держави і права НАН України, 1993. – С. 397–399.
93. Калюжний Р. А. Розбудова держави та інформатизація державного управління / Р. А. Калюжний, В. С. Цимбалюк // Розбудова держави. – 1994. – № 2. – С. 31–36.
94. Калюжний Р. А. Питання концепції реформи інформаційного законодавства України / Р. А. Калюжний, В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк, В. С. Цимбалюк // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. – К. : НТУУ «КПІ». – 2000. – С. 17–21.
95. Калюжний Р. А. Інформаційному суспільству України інформаційне законодавство (щодо питань реформування законодавства у сфері суспільних інформаційних відносин) / Р. А. Калюжний, В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк, В. С. Цимбалюк // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. – К. : НТУУ «КПІ».– 2001. – № 2. – С. 7–11.
96. Калюжний Р. А. Питання кодифікації законодавства України про інформацію з обмеженим доступом / Р. А. Калюжний, В. Д. Гавловський, В. С. Цимбалюк // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. – К. : НТУУ «КПІ». – 2001. – № 3. – С. 35–38.
97. Калюжний Р. А. Інформатизація, право, управління (організаційно-правові питання) : монографія / Р. А. Калюжний, О. Д. Крупчан, В. Д. Гавловський та ін.; за заг. ред. М. Я. Швеця, О. Д. Крупчана – К. : НДЦ правової інформатики АПрНУ. – 2002. – 191 с.
98. Калюжний Р. А. Проблеми боротьби з порушеннями права інтелектуальної власності в Україні / Р. А. Калюжний, В. С. Цимбалюк, В. Д. Гавловський // Проблеми пенітенціарної теорії і практики : щорічний бюл. Київського інституту внутрішніх справ. – К. : КІВС, МП «Леся». – 2002. – С. 104–110.
99. Калюжний Р. А. Проблеми державної інформаційної політики : гармонізація міжнародного і національного інформаційного права / Р. А. Калюжний, В. Д. Гавловський, М. Я. Швець, В. С. Цимбалюк // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. – К. : НТУУ «КПІ». – Вип. 4. – 2002. – С. 10–19.
100. Ковтун И. А. Виды информационных воздействий / И. А. Ковтун, В. И. Мухин, Ю. И. Набока // Вопр. защиты информации. – 2000. – № 1. – С. 2–5.
101. Камлик М. І. Виявлення та розслідування злочинів, що вчиняються з використанням комп’ютерних технологій. Наук. видання / М. І. Камлик, Б. В. Романюк, В. Д. Гавловський та ін.; за заг. ред. Я. Ю. Кондратьєва. – К. : НАВСУ, 2000. – 64 с.
102. Кашпур В. О. Державно-правове регулювання соціальних інформаційних відносин (укр. і англ. мовою) / В. О. Кашпур, В. С. Цимбалюк, В. Д. Гавловський // Українське право. – 1998. – № 1. – С. 173–176.
103. Князєв В. М. Від становлення до розвитку (про наукову діяльність Академії на сучасному етапі) / В. М. Князєв, В. Д. Бакуменко // Вісн. УАДУ. – 1998. – № 2. – С. 10–15.
104. Поважний С. Ф. Актуальні проблеми економіки / Ред.: С. Ф. Поважний. – Донецьк, 2003. – 220 с.
105. Пілюшенко В. Л. Інформаційні технологій у маркетингу і рекламі: Навч. посіб. / В. Л. Пілюшенко, Е. І. Славенко, Л. П. Полякова, І. В. Шкрабак; Донец. держ. ун-т упр. – Донецьк, 2005. – 204 с.
106. Пахомова Т. В. Забезпечення якості та управління нею в органах публічної влади / Т. Пахомова // Право України. – 2003.– № 8. – С. 35–40.
107. Колпак Р. Л. Поступ України до інформаційного суспільства / Р. Л. Ковпак, В. С. Цимбалюк, В. Д. Гавловський // Сучасні проблеми інформатизації органів внутрішніх справ України : матеріали Міжвузівської наук.-практ. конфер., Київ, 15 березня 2001 р. – К. : НАВСУ. – 2002. – С. 98–104.
108. Корнілов Д. І. Вплив інформаційно-комунікативних проектів у мережі Інтернет на рівень інформаційної безпеки України / Д. І. Корнілов // Стратегічна панорама. – 2009. – № 4. – С. 152–161.
109. Рижих В. М. Державне управління науково-технічним прогресом: економічні аспекти: Автореф. дис. д-ра наук з держ. упр.: 25.00.05 / В. М. Рижих; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 1999. – 36 с.
110. Серьогін С. М. Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. / Ред.: С. М. Серьогін; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. Дніпропетр. філ. – Дніпропетровськ, 2001. – 275 с.
111. Кристальный Б. Информационное общество, информационная политика, правовая информационная защита / Б. Кристальный, Ю. Нестеров // Информационное общество. – 1997. – № 1. – С. 9–12.
112. Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура. Глобальний підхід. – К. : К.І.С., 2002. – С. 17–19.
113. Олуйко В. М., Кондратьєв Р. В. До питання про межі державної влади (критичні замітки) / В. Олуйко, Р. Кондратьев // Вісн. УАДУ. – 2003. – № 1. – С. 25–31.
114. Стеценко С. Г. Демографічна статистика: Підручник. – К.: Вища школа,2005. – 415 с.
115. Материалы первого заседания Совета при Президенте РФ по развитию информационного общества // Информационное общество. – 2009. – Вып. 4–5. – С. 11–20.
116. Ромат Є. В. Державне управління рекламною діяльністю в Україні (теоретико-методологічний аспект): Авторефер. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Є. В. Ромат; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2004. – 36 с.
117. Трощинський В. П. Політична історія України. ХХ ст. У 6 т. Т. 5. Українці за межами УРСР (1918–1940) / В. П. Трощинський та ін.; НАН України. Ін-т політ і етнонац. дослідж. – К.: Ґенеза, 2003. – 720 с.
118. Мелюхин И. С. Принципы формирования основ информационного общества в России / И. С. Мелюхин // Законодательство и практика средств массовой информации. – 1997. – № 10. – С. 1–4.
119. Модернізація державного сектора. Рух уперед : Policy Brief / ОЕРС. – К., Центр сприяння інституційному розвитку державної служби. – 2005. – 8 с.
120. Майборода С. В. Історико-теоретичні дослідження вітчизняних авторів із питань становлення й розвитку державного управління вищою освітою в Україні // Вісн. УАДУ. – 2001. – № 3. – С. 190–195.
121. Мотренко Т. В. Тенденції дисертаційних досліджень з державного управління в контексті дотримання вимог ВАК України / Т. В. Мотренко, В. Д. Бакуменко, О. І. Васильєва // Вісн. держ. служби України. – 2009. – № 3. – С. 62–65.
122. Недюха М. Потрібен рішучий крок до інформаційного суспільства. І тоді ми зможемо вирватися з економічної кризи / М. Недюха // Світ. – 2000. – № 37–38. – С. 2–8.
123. Нижник Н. Р. Стратегія державного управління в Україні : теоретичні аспекти / Н. Р. Нижник, Л. А. Пашко, В. М. Олуйко // Стратегія розвитку України. – 2004. – № 1–2. – С. 108–120.
124. Нижник Н. Синергетичні основи оптимізації державного управління / Н. Нижник, І. Черленяк, В. Олуйко // Вісн. держ. служби України. – 2004. – № 4. – С. 62–70.
125. Нижник Н. Синергетично-рефлексивна модель соціальної самоорганізації та управління / Нижник Н., Черленяк І. // Вісн. НАДУ. – 2003. – С. 5–14.
126. Нижник Н. Р., Лемак В. В. Постсоціалістична держава : теоретико-правові проблеми : монографія. – Ужгород: Вид-во УжНУ. – 2003. – 104 с.
127. Нижник Н. Р. Наукове осмислення «інформаційної зброї» в умовах трансформаційних перетворень / Н. Р. Нижник, В. І. Гурковський // Трансформаційні перетворення в контексті глобальних змін : збірник наук. праць за матеріалами ІІ міжнар. наук.-практ. інтернет-конференції. – Полтава : РВВ ПУЕТ. – 2010. – С. 125–127.
128. Нижник Н. Р. Дослідження «інформаційних війн» в умовах глобалізації / Н. Р. Нижник, В. І. Гурковський // Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій : зб. матеріалів третьої міжнар. наук. конфер. для студентів, аспірантів, науковців. – Суми: СОІППО. – 2010. – Т. 1. – № 3. – С. 286–290.
129. Новицький А. М. Електронна торгівля (правовий аспект регулювання) : монографія / А. М. Новицький, В. С. Гаркуша, Н. Б. Новицька та ін.; за заг. ред. В. В. Костицького. – К. : МП «Леся». – 2007. – 212 с.
130. Новицький А. М. Електронний банкінг (організаційно-правове забезпечення) : монографія / А. М. Новицький, Н. Б. Новицька, С. П. Позняков та ін.; за заг. ред. А. М. Новицького. – Ірпінь : НУДПС України. – 2008. – 274 с.
131. Організована злочинність в Україні : наук. посібник / М. І. Камлик, В. С. Цимбалюк, В. Д. Гавловський та ін.; за ред. Я. Ю. Кондратьєва. – К. : НАВСУ. – 1999. – 124 с.
132. Положение интернета в Китае. – Пекин : пресс-канцелярия Госсовета КНР. б. в., – 2010. – 43 с.
133. Гончарук Н. Т. Управління керівним персоналом у сфері державної служби: дис… д-ра наук з держ. упр.: 25.00.03 / Н. Т. Гончарук. – К., 2007. – 487с.
134. Павленко Г. А. Інформаційна культура соціальних суб’єктів як фактор удосконалення управління суспільством : автореф. дис… канд. наук : спец. 09.00.03 / Г. А. Павленко. – К., 2009. – 25 с.
135. Парсонс Т. Американская соціологія : проблемы и перспективы. – М. : б. в., 1992. – 147 с.
136. Попович В. М. Проблеми інформатизації адміністрування податкових правовідносин в Україні як напрямок фінансово-правової інформатики / В.