ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ В СИСТЕМІ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ

brief description

Львівський регіональний інститут державного управління
Національної академії державного управління
при Президентові України

на правах рукопису

ХАВАРІВСЬКА ГАЛИНА СТЕПАНІВНА

УДК 352. 075 : 340. 114 (477)

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ
ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ В СИСТЕМІ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ

спеціальність 25.00.01.- теорія та історія державного управління
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

науковий керівник
доктор історичних наук,
професор
Малик Ярослав Йосипович

Львів – 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.......................................................................3

ВСТУП…………………………………………………………………………………4

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА КУЛЬТУРА В СИСТЕМІ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕНН……11
1.1. Сутність і стан вивчення досліджуваної проблеми..…………………..............11
1.2. Методологічні засади формування правової культури у місцевих органах виконавчої влади....………………………………………………….………………..28
1.3. Законодавче забезпечення розвитку правової культури в місцевих органах виконавчої влади……………………………………………………….......................46
Висновки до першого розділу………………………………………………………..61

РОЗДІЛ 2. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ В МІСЦЕВИХ ОРГАНАХ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ……………………………….64

2.1. Організаційно-управлінські основи формування правової культури в місцевих органах виконавчої влади ………………………………………………………........64
2.2. Рівень правової культури управлінських кадрів місцевих органів виконавчої влади і заходи її формування ……………………………….......................................80
2.3. Особливості правової культури у відносинах місцевих органів виконавчої влади з населенням ………………………………………………………………….102
Висновки до другого розділу……………………………………………………….129

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ В ДІЯЛЬНОСТІ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ……………..132

3.1. Використання міжнародного досвіду впровадження правової культури в державному управлінні …....…………………..........................................................132
3.2. Вдосконалення процесу забезпечення правової культури в органах виконавчої влади. …..…………………….………………………………………………………158
3.3. Підвищення правової культури управлінських кадрів в процесі перебудови їх професійної підготовки …………...………………………………………………...176
Висновки до третього розділу ……………………………………………………...191
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………....194

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………...199

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...210

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АПУ - Адміністрація Президента України
ВНЗ - вищі навчальні заклади
ВРУ –Верховна Рада України
ГУДС – Головне управління державної служби
ДСУ –Державна служба України
ЄС – Європейський Союз
ЄІСП – Європейський інструмент сусідства і партнерства
ЗМІ - засоби масової інформації
ІГС – інститут громадянського суспільства
ІПК- інститут підвищення кваліфікації
КМІС –Київський міжнародний інститут соціології
КМРЄ – Комітет Міністрів Ради Європи
КМУ - Кабінет Міністрів України
МКМР – міжвідомча координаційно-методична рада
НАДУ – Національна академія державного управління
НДО – недержавні організації
ОДА - обласна державна адміністрація
ПАРЕ- Парламентська Асамблея Ради Європи
РДА - районна державна адміністрація
РІДУ – регіональний інститут державного управління
РНБО - Рада національної безпеки і оборони
СНД - Співдружність незалежних держав
СУЯ – система управління якістю
УНЦПД – Український незалежний центр політичних досліджень
ISO –міжнародна організація зі стандартизації
OPEN –міжнародна система контролю за розглядом заяв громадян

ВСТУП

Актуальність теми. В Україні триває процес адміністративної та конституційної реформ. Подібні перетворення потребують адекватних змін у державному управлінні, і зокрема, підвищення рівня правової культури діяльності виконавчих органів влади. Правова культура органів виконавчої влади є важливою передумовою реформ і перетворень, умовою ефективного управління країною. Це зумовлено тим, що право відіграє системоутворюючу роль в сучасній культурі демократії. Серед сукупності принципів державного управління та державної служби основними визначено принципи законності та демократизму, пріорітету прав і свобод людини та громадянина, верховенства Конституції та законів України, професіоналізму, компетентності, чесності, прозорості та ін. Без цього неможливе нормальне функціонування державного механізму. Щодо діяльності державних службовців, які найбільше наближені до громадянськості, то вона має нормотворчий, нормозастосувальний, нормотлумачний характер і передбачає юридичне інформування населення, гарантування правового забезпечення розвитку демократичної правової держави. Низький рівень правової культури місцевих органів виконавчої влади загалом гальмує розвиток демократичних процесів. Тому існує потреба вироблення адекватних рекомендацій щодо підвищення рівня правової культури діяльності місцевих органів виконавчої влади та самих державних службовців. У сукупності ці питання обумовлюють актуальність вибраної теми.
Правова культура державних службовців місцевих органів виконавчої влади постає як актуальна проблема сучасності, вирішення якої можна вважати стратегічною метою, котра заслуговує на статусу національної ідеї, яка має відповідати цінностям демократичної правової і соціальної держави. Саме правова культура, тісно пов’язана із усвідомленням складної природи діалектичного зв’язку права й управління, з визнанням пріоритетного місця і ролі державного управління у вирішенні назрілих проблем економічного, соціального і правового життя населення країни, має стати визначальним фактором розвитку української держави.
Питання правової культури у наукових працях з державного управління, соціології, адміністративного права й етики, психології досліджували такі українські вчені як, В. Бакуменко, Ю. Битяк, Н. Грицяк, М. Кушнір, О. Лазор, Г. Леліков, Т. Мотренко, Н. Нижник, О. Оболенський, В. Олуйко, О. Петришин, М. Пірен, В. Ребкало, М. Рудакевич, С. Серьогін, О. Сушинський та ін. Проблеми кадрового забезпечення та вдосконалення діяльності державної служби, підготовки професійних кадрів управлінців і підвищення їх правової культури досліджували: С. Дубенко, В. Князєв, Г. Литвинов, А. Ліпенцев, Н. Гончарук, В. Луговий, Ж. Таланова, В. Чмига. Значенню правової культури державних службовців в забезпечені ефективності державно-управлінської діяльності органів виконавчої влади присвячені роботи О. Губи, В. Сороко. Серед зарубіжних фахівців проблеми правових засад і правової культури досліджують Л. Акер, Г. Атаманчук, Д. Боссарт, І. Василенко, Б. Гурне, А. Гусєва, Д. Істон, К. Деммке, В. Камiнська, Е. Литвинцева, Б. Литов, М. Майлс, Є. Охотський, Е. Пєвцова, Г. Райт, О. Турчинов, О. Цибульская, Р. Чампен та ін. Однак комплексного дослідження проблеми формування правової культури на рівні місцевих органів виконавчої влади немає.
Необхідність наукового осмислення теоретико-методологічних засад, змісту організаційно-управлінських основ формування і розвитку правової культури місцевих органів виконавчої влади, шляхів практичної реалізації і перспектив підвищення її ефективності в діяльності обласних і районних державних адміністрацій обумовила вибір теми та основних напрямів дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках науково-дослідної роботи Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України “Удосконалення підготовки державних службовців з питань євроінтеграції в контексті співпраці та вступу України в ЄС” ( державний реєстраційний номер 0107U001597).
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексному аналізі теоретичних та практичних проблем формування і розвитку правової культури в діяльності місцевих органах виконавчої влади та державних службовців й розробка рекомендацій щодо підвищення її рівня.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
- проаналізувати стан наукових досліджень із даної проблеми з метою узагальнення їх результатів та визначення основних напрямів дисертаційного дослідження;
- дослідити понятійно-категоріальний апарат і уточнити зміст категорій: “правова культура”, “правова культура суспільства”, “правова культура місцевих органів виконавчої влади”, “професійна правова культура державних службовців”;
- визначити рівень законодавчого забезпечення процесу формування правової культури в місцевих органах виконавчої влади та розкрити організаційно-управлінські основи формування та розвитку правової культури у системі місцевих органів виконавчої влади;
- з’ясувати стан правової культури державних службовців місцевих органів виконавчої влади і визначити шляхи та засоби її підвищення;
- розкрити особливості правової культури відносин місцевих органів виконавчої влади з населенням;
- дослідити зарубіжний досвід розвитку правової культури в державному управлінні з метою його використання у вітчизняній практиці місцевих органів виконавчої влади;
- розробити рекомендацій щодо підвищення рівня правової культури місцевих органів виконавчої влади.
Об’єктом дослідження є правова культура управлінської діяльності органів виконавчої влади.
Предмет дослідження - теоретичні засади процесу формування правової культури в системі місцевих органів виконавчої влади України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є комплексне використання системи загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. При визначенні методології автор виходила із складності й міждисциплінарності предмета дослідження. Основу методології дисертації становить системний підхід, якого вимагає комплексний характер теми дисертаційного дослідження.
Важливе значення в дисертаційному дослідженні мало використання низки інших наукових методів, зокрема, конкретно-пошукового. Застосування методів аналізу, синтезу та структурно-функціонального методу дозволило проаналізувати структуру, функції та види правової культури. Порівняльний метод використовувався, зокрема для з’ясування співвідношення таких понять, як “правова культура”, “правова культура суспільства”, “правова культура державного службовця” та “управлінська культура”.
Для аналізу зарубіжного досвіду впровадження правової культури в державному управлінні були використані історико-логічний і компаративний методи. Виконуючи дисертаційне дослідження, автор поєднувала науково-теоретичний та емпіричний рівні пізнання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретичних засад формування і розвитку правової культури місцевих органів виконавчої влади і наданні практичних рекомендацій щодо вдосконалення ефективності та результативності діяльності цих органів на основі підвищення рівня правової культури державних службовців. Дисертація є першим комплексним дослідженням теоретичних засад формування правової культури місцевих органів виконавчої влади України. У межах проведеного дослідження
вперше:
- визначено місце і роль правової культури у підвищенні ефективності діяльності місцевих органів виконавчої влади, напрями її впливу на роботу посадових осіб в цих органах, що дасть можливість забезпечити формування нової якості державно-управлінських відносин;
- здійснено комплексне експертне оцінювання рівня правової культури державних службовців місцевих органів виконавчої влади і на цій основі сформульовані рекомендації щодо шляхів підвищення її ефективності.
удосконалено:
- зміст понять “правова культура в державному управлінні”, “правова культура державного службовця”, “правова культура місцевих органів виконавчої влади” та ін., що дозволить підвищити рівень оцінювання правової культури місцевих органів виконавчої влади і підтверджує актуальність розроблення узагальненого правового акта з питань державної служби – Кодексу державної служби України;
- класифікацію факторів внутрішнього і зовнішнього впливу на стан розвитку правової культури в державному управлінні, зокрема, рівень правової освіти, інформаційного забезепечення діяльності держслужбовців, реальність правового захисту державних службовців, здатність до самозахисту, вплив позитивних історичних традицій, звичаїв і релігії.
одержали подальший розвиток:
- пропозиції щодо організації підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців з питань правової освіти, правового навчання і формування високого рівня правової культури;
- шляхи вдосконалення інституційного забезпечення розвитку правової культури органів виконавчої влади у контексті європейської інтеграції України.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, висновки й рекомендації, запропоновані в дисертації, можуть бути використані для:
- удосконалення нормативно-правової бази розвитку правової культури в Україні;
- покращення правової підготовки державних службовців місцевих органів виконавчої влади;
- підвищення ефективності роботи місцевих органів виконавчої влади щодо правового виховання населення;
- подальшого наукового дослідження проблем правової культури у сфері державного управління.
Матеріали дисертації можуть бути використані у навчальному процесі при підготовці лекційних курсів і семінарських занять, як дидактичний матеріал при викладанні дисциплін з підготовки фахівців у галузі державного управління, державної служби, менеджменту організацій і в практичній діяльності державних службовців і посадовців місцевого самоврядування. Окрім цього, матеріали і висновки досліджень можуть слугувати інформаційним джерелом для підготовки підручників і посібників з теорії та історії державного управління, а також етики державної служби.
Отримані автором результати дослідження були впроваджені в діяльність апарату та структурних підрозділів Львівської ОДА (акт про впровадження від 8.04.2009р.); у роботу Городоцької райдержадміністрації (акт про впровадження від 9.04.2009 р.); у навчальний процес Львівського регіонального інституту державного управління національної академії державного управління при Президентові України (акт про впровадження від 15.04.2009 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним, завершеним дослідженням автора. Результати, висновки, пропозиції та рекомендації, зокрема й ті, що характеризують наукову новизну дисертації, одержані автором особисто.
Апробація результатів. Основні положення, висновки та практичні рекомендації дисертаційної роботи знайшли відображення у доповідях та повідомленнях на VI Всеукраїнській науково-практичній конференції “Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (Острог, 2005); науково-практичній конференції за міжнародною участю “Внутрішня політика держави: сутність, принципи, методологія” (Львів, 2005 ); міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні” (Львів, 2006); ІV регіональній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України” (Дніпропетровськ, 2007); науково-практичній конференції за міжнародною участю “Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування ” (Львів, 2008); науково-практичній конференції за міжнародною участю “Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій” (Львів, 2009), а також на засіданнях кафедри європейської інтеграції та права Львівського регіонального інституту державного управління національної академії державного управління при Президентові України.
Публікації. Матеріали дисертації відображено в 16 друкованих працях, з них, 7 статей – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації визначається метою та завданнями дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (431 позиція). Загальний обсяг дисертації – 249 сторінок, в тому числі 198 - основний текст.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні на теоретичному і практичному рівнях висвітлено проблему формування і розвитку правової культури місцевих органів виконавчої вілади. Отримані в процесі дослідження наукові результати в сукупності дали можливість зробити відповідні висновки й внести певні пропозиції.
1. В результаті аналізу вітчизняних та зарубіжних наукових джерел, присвячених формуванню та розвитку правової культури в системі місцевих органів виконавчої влади, встановлено, що дана тема є складною, багатоплановою і багатокомпонентною, проте системно не дослідженою, хоча за своїм змістом вона належить до найважливіших управлінських та організаційних проблем. Її дослідження потребує застосування комплексу наукових методів, адекватних об’єкту і предмету пізнання, а також уточнення понятійного апарату з питань функціонування правової культури в системі органів виконавчої влади.
2. Здійснено уточнення змісту категорій “правова культура” і “правова культура суспільства”. Вперше сформульовано авторську інтерпретацію дефініції “правова культура місцевих органів виконавчої влади”, яка визначається як різновид правової культури, що формується у процесі діяльності цих органів і виступає специфічним фактором ефективного управління регіоном. Вона у своїй сутності слугує правовому забезпеченню процесу перетворень, досягненню нового якісного стану соціальних відносин. При цьому слід пам’ятати, що правова культура в місцевих органах виконавчої влади формується в процесі здійснення суб’єктами владної діяльності повноважень, визначених Конституцією України. Щодо поняття “професійна правова культура державних службовців”, то ця категорія не просто визначає конкретизацію правових норм у їх професійній діяльності, - це своєрідна форма реалізації правової свідомості і відповідної професійної поведінки суб’єкта професійної діяльності і, зокрема, в органах виконавчої влади.
3. Встановлено, що існує безліч перешкод щодо формування високого рівня правової культури суспільства. Це широкомасштабне і масове поширення правового нігілізму, процвітання корумпованості і хабарництва на різних рівнях державних органів, недостатність правового виховання, низький рівень правової свідомості державних службовців та ін. Для успішного вирішення інуючих проблем необхідно, у першу чергу, перетворити принцип верховенства права з декларативного у реально діючий принцип життєдіяльності суспільства та функціонування державної влади. Для цього право повинно стати системою ефективних гарантій прав і свобод людини, забезпечити можливість прояву соціально корисної ініціативи, сприяти всебічному розвитку особистості. Разом з тим слід пам’ятати і про обов’язки людини і громадянина, оскільки акцентування уваги на правах при нехтуванні обов’язками може призводити до деформації правосвідомості.
4. Доведено, що досконалість і повнота законодавчої бази правової культури є першою необхідною умовою підвищення рівня професійності, компетентності управлінських кадрів і в цілому зміцнення інституту державного управління. Для посилення ролі правової культури, її перетворення в дійовий чинник управлінської діяльності місцевих органів виконавчої влади слід активізувати удосконалення законодавчої бази з метою усунення в ній наявних суперечностей та недовизначеностей; утвердження принципу верховенства Конституції України. Головними засобами, що мають сприяти вдосконаленню правової культури в діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів, є якість законів та інших нормативно-правових актів, їх відповідність до стандартів Європейського Союзу. Але потрібно також враховувати економічні, політичні та соціальні наслідки прийняття відповідних актів законодавства, адаптованих до вимог законодавства ЄС. Основними інструментами прискорення імплементації європейського законодавства мають стати Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу та плани-графіки адаптації у пріоритетних сферах, зокрема в управлінській діяльності місцевих органів виконавчої влади.
5. Визначено напрями правового забезпечення розвитку правової культури в системі місцевих органів виконавчої влади, які слід здійснювати у системній єдності з усією сукупністю організаційно-правових заходів у процесі реформування системи державної служби України, яка має орієнтуватися на європейський вибір нашої країни і передбачати вдосконалення системи місцевих органів державного управління відповідно до стандартів європейського адміністративного простору. Ефективне правове забезпечення статусу державних управлінців органів виконавчої влади повинно стати центральною ланкою реформування у визначеній сфері державних службових відносин.
6. Обгрунтовано, що з метою підвищення рівня правової культури в місцевих органах виконавчої влади потрібно проводити систематичну роботу щодо підвищення кваліфікації всіх суб’єктів управлінської системи, яка повинна сприяти подоланню недовіри населення до державних органів. У програми підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців слід ввести цикл лекцій з теорії держави і права, законодавства про державну службу, який має обов’язково враховувати профіль посади державного службовця. Особи, прийняті на державну службу, повинні освоїти основи законодавства про державне управління України та Європейського Союзу.
7. Доведена необхідність Головдержслужби України, Міністерства освіти і науки України та Національної академії державного управління при Президентові України продовжити впровадження європейських підходів до розвитку та реформування державної служби. Для підвищення рівня правової культури в системі місцевих органів виконавчої влади необхідно посилити роль Головдержслужби України в організації підвищення кваліфікації посадових осіб цих органів, зокрема за рахунок контролю за якісним наповненням програм центрів підвищення кваліфікації, забезпечення систематичної роботи з урахуванням фактичних потреб на місцях. Дуже важливо удосконалити політику підготовки кадрів та чітко визначити її інституційні ролі. Ролі Головдержслужби та Національної академії державного управління мають не конкурувати, а доповнювати одна одну. І кращий шлях - це відокремити політику щодо підготовки кадрів від запровадження навчання як такого.
Стратегія модернізації професійного навчання державних службовців вимагає насамперед приведення змісту, організації і форм професійного та правового навчання службовців у відповідність до сучасної парадигми державного управління. Потрібно більш активно впроваджувати передові кадрові технології із застосуванням дієвого конкурсного відбору державних службовців, поступовості у проходженні їх професійної кар’єри, науково-обґрунтованих професійно-кваліфікаційних і системних вимог до осіб, які претендують на зайняття відповідних посад державної служби в цих органах.
8. Дослідження діяльності місцевих органів виконавчої влади у сфері організації правового виховання населення дозволяє зробити висновок, що вона є ще не достатньо ефективною, науково обгрунтованою. Пріоритети правової культури у сфері діалогу місцевих органів виконавчої влади з населенням і громадськими організаціями, вимагають необхідність інституційних змін, спрямованих на підвищення дієвості інститутів і процедур такого діалогу, гармонізацію з європейськими стандартами і практикою, забезпечення права громадян на об’єктивну інформацію про стан правоохоронної ситуації в місцях їх проживання. Необхідно запровадити обов’язкову звітність органів виконавчої влади щодо врахування пропозицій громадськості та результатів моніторингу щодо їх виконання. Потрібно налагодити прозорий і простий механізм зворотнього зв’язку, за допомогою якого громадськість дізнаватиметься про подальшу долю поданих матеріалів і рекомендацій та їх ефективність.
Для якісного покращення організації правового виховання населення необхідно запровадити системне проведення комплексного дослідження стану дотримання вимог законодавства населенням і окремими громадянами. Саме за допомогою правильної організації правового виховання населення, його систематичності, а також підвищення авторитету державної влади, вдосконалення зв’язків місцевих органів виконавчої влади з населенням можна досягти стабільного підвищення рівня правової культури як окремого громадянина, так й суспільства в цілому.
9. Обґрунтовано доцільність запровадження зарубіжного досвіду сучасної ідеології функціонування органів виконавчої влади, яка пов’язується з їх здатністю на саморозвиток і внутрішнє реформування, впровадженням сучасної технології управління, ефективністю кадрового забезпечення (підготовки державних службовців із належним рівнем кваліфікації, підвищення їх адміністративної спроможності), врахуванням характерних особливостей й поведінки державних службовців при високих стандартах чесності, поведінки й піклування про державний інтерес; орієнтацією діяльності на клієнтів (громадян), зміцненням зв’язку із політичною системою та населенням загалом, вдосконаленням участі у реалізації цілей суспільства.
10. Визначено, що послідовність і поступовість, які є головними принципами сучасного реформування державної служби в країнах із розвинутою демократією, мають стати пріоритетним напрямком української державної політики у галузі державного будівництва. Запозичення зарубіжного досвіду організаційно-правового забезпечення діяльності місцевих органів виконавчої влади та їх держслужбовців дасть змогу, з одного боку, сприяти чіткій правовій упорядкованості правового становища державного управлінця і, відповідно, зростанню рівня правової культури його діяльності, а з другого - поєднати цю діяльність з нтересами, правами й свободами громадян, які отримають чіткий орієнтир того, що можуть, повинні і зобов’язані по відношенню до них державні службовці правової, демократичної і соціальної держави.
11. Запропоновані рекомендації щодо підвищення рівня правової культури в системі місцевих органів виконавчої влади, зокрема спрямовані на удосконалення правового забезпечення їх діяльності, використання міжнародного досвіду формування правової культури державних службовців, форм і методів підготовки і перепідготовки управлінських кадрів, основних напрямків правового виховання громадян, повинні реалізовуватися комплексно і за умов забезпечення взаємодії між місцевими органами виконавчої влади та громадськими об’єднаннями, населенням зможуть сприяти послідовному та ефективному вирішенню найважливіших економічних і соціальних питань місцевого значення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
Нормативо-правові акти
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. - К.: Преса України, 1997. – 77 c.
2. Конституции стран Европейского Союза / Под общ. Ред. Л.А.Окунькова. – М.:ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 816 с.
3. Государственная служба в странах основных правовых систем мира: Нормативные акты / Под ред. A.A.Дёмина. М.: Книгодел, 2008.-792 с.
4. Международные акты о правах человека. Сб. документов. ИНФРА-М – НОРМА, М.: 2000. – 784 c.
5. Модель Кодексу поведінки державних службовців: Додаток до Рекомендації № R (XX) ХХ // Страсбурзький проект рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи. - К., 2000. - С. 26-33.
6. Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи державам – членам стосовно правового статусу неурядових організацій у Європі № СМ / Rec (2007). Прийнята Комітетом Міністрів 10 жовтня 2007 р. на 1006–му засіданні заступників Міністрів) //www.niss.gov.ua/monitor/juni08/11.htm.
7. Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським
Співтовариством від 16.06.1994 р. - К. : Представництво Європейської Комісії в Україні, 1997. – 48 с.
8. Хартия Европейского Союза об основных правах: Комментарии / Под ред.д.ю.н., проф. С.Ю.Кашкина. – М.: Юриспруденция, 2001. – 208 с.
9. Закон України “Про боротьбу з корупцією” Прийнятий Верховною Радою України 5 жовтня 1995 р. // zakon.rada.gov.ua.
10. Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. // Голос України. – 1994. – 5 січ.
11. Закон України “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”від 1 липня 2010 р. № 2411-УІ // Голос України.-2010.-20 лип.
12. Закон України “Про звернення громадян”. - К.: Парлам. вид-во, 2000. -17 с.
13. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” // Голос України. – 1999. – 12 трав.
14. Закон України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” // zakon.rada.gov.ua.
15. Закон України від 29 червня 2004 р. “Про міжнародні договори України” // zakon.rada.gov.ua.
16. Постанова ВРУ від 2 листопада 2000 р. №2067-III. “Про стан реалізації адміністративної реформи стосовно вдосконалення діяльності органів виконавчої влади:” // Голос України. - 2000. - 21 лист.
17. Проект “Концепції Державної цільової програми реформування державного управління та державної служби на 2011-2015 роки” // Урядовий кур’єр.-2010.- 21 трав.
18. Проект Закону України “Про державну службу” // guds. gov. ua.
19. Рішення Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією та колегії Головного управління державної служби України від 18 листопада 2009 р. № 36. “Про правозастосовчі та організаційні аспекти реалізації Закону України “Про засади запобігання та протидії корупції” // zakon.rada.gov.ua.
20. Указ Президента України від 11 вересня 2006 року № 742/2006 “Про Концепцію подолання корупції в Україні “На шляху до доброчесності” // zakon. rada. gov.ua.
21. Указ Президента України від 9 листоп. 2000 р. № 1212/2000 “Про Комплексну програму підготовки державних службовців” // Офіц. вісн. України. - 2000. - № 40. - Ст. 1136.
22. Указ Президента України від 9 лютого 1999 року № 145/99 “Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади” // zakon. rada. gov.ua.
23. Указ Президента України від 1 серпня 2002 р. № 683 “Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади”//. zakon. rada. gov.ua.
24. Указ Президента України від 11 вересня 2006 року № 742/2006 “Про Концепцію подолання корупції в Україні “На шляху до доброчесності” // zakon. rada. gov.ua.
25. Указ Президента України від 20 лютого 2006 року № 140/2006 “Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу в Україні” // Уряд. Кур’єр.-2006.-3 бер.
26. Указ Президента України від 24 квіт. 1998 р. № 367/98. “Концепція боротьби з корупцією на 1998–2005 роки” // zakon.rada.gov.ua.
27. Указ Президента України від 2 червня 2006 р. № 474 “Дорожня карта “Модернізація системи професійного навчання державних службовців”. // zakon.rada.gov.ua.
28. Указ Президента України від 9 листопада 2000 р. № 1212/2000 “Про комплексну програму підготовки державних службовців” // Урядовий кур’єр. – 2000. – 6 груд.
29. Указ Президента України від 9 жовтня 2000 р. №1212 “Про затвердження комплексної програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців” // zakon. rada. gov.ua.
30. Указ Президента України від 20 вересня 2007 р. № 900 “Про заходи щодо реформування державної служби в Україні та забезпечення конституційних прав державних службовців” // Урядовий кур’єр. – 2007.- 26 верес.
31. Указ Президента України від 30 травня 1995 р. №398 “Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців” / Вісн.ДСУ. – 1995. - №2 – С.6-8.
32. Указ Президента України від 5 травня 2008 року за № 414/2008. “Про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 квітня 2008 року “Про заходи щодо реалізації національної антикорупційної стратегії та інституційного забезпечення цілісної антикорупційної політики” // zakon. rada. gov.ua.
33. Указ президента України від 14 квітня 2000 р. №599. “Про стратегію реформування системи державної служби в Україні” - // Орієнтир. - 2000. - №: 13. - 19 квiт.
34. Указ Президента України від 26 липня 2000 р. №925. “Про заходи щодо реалізації Стратегії реформування системи державної служби в Україні на 2000 -2001 роки “// Офіційний вісник України. - 2000. - №: 30. - С.40-42.
35. Указ президента України від 22 липня 1998 р. №810. “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні “ // Урядовий кур’єр. - 1998. - 25 лип.
36. Указ Президента України № 615 від 11.06.1998 р “Про стратегію інтеграції України до ЄС.” // zakon. rada. gov.ua.
37. Указ Президента України № 1322/2000 від 08. 12. 2000 р. “Про Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні”// Офіційний вісник України.- 2000. - № 50. - С.15-16.
38. Указ Президента України № 992/2001 від 18. 10. 2001 р. “Про Національну програму правової освіти населення”// Офіційний вісник України.- 2001. - № 43. - С.36-38.
39. Указ Президента України від 08.02.2005 р. “Про деякі питання організації діяльності Ради національної безпеки і оборони України ” //Офіційний вісник України. - 2005. -№ 8. - С. 434.
40. Указ Президента України від 20.01.2006 р. № 39/2006 “Про План заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи”. // zakon. rada. gov.ua.
41. Указ Президента України № 140/2006 від 20. 02. 2006 р “Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу в Україні” // Офіційний вісник України.- 2006. - № 8. - С.39.
42. Указ Президента України від 20.09.2007 р № 900/2007 “Про заходи щодо реформування державної служби в Україні та забезпечення конституційних прав державних службовців”. // zakon. rada. gov.ua.
43. Указ Президента України від 26.02.2010 р. №275 “Про утворення Національного антикорупційного комітету” // zakon. rada. gov.ua.
44. Кодекс поведінки державного службовця: Загальні правила поведінки державного службовця // Урядовий Кур’єр. - 2000. - 17 лист.
45. Плани заходів КМУ з виконання Концепції сприяння розвитку громадянського суспільства на 2010 рік. // civic. kmu. gov. ua.
46. Постанова Кабінету Міністрів від 28 грудня 2000 р. № 1922 “Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців” // zakon. rada. gov.ua.
47. Постанова Кабінету Міністрів України “Про структуру місцевих державних адміністрацій” від 11 травня 2005 року № 328 // zakon. rada. gov.ua.
48. Постанова Кабінету Міністрів України № 915 від 05.06.2000 р. “Про тимчасовий регламент Кабінету Міністрів” // kmu.gov.ua.
49. Постанова Кабінету Міністрів України № 976 від 05.11.2008 р. “Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади” // mіnjust.gov.ua.
50. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 черв. 2002 р. “Про внесення змін до Типового регламенту місцевої державної адміністрації” // kmu.gov.ua.
51. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 лип. 2005 р. № 26 (26-2006-п). “Про утворення Центру комунікації” // kmu.gov.ua.
52. Постанова КМУ від 18 липня 2007 р. № 933 “Положення про Всеукраїнський конкурс “Приязна адміністрація”: // kmu.gov.ua.
53. Постанова КМУ від 19 вересня 2007 р. № 1152 “Про запровадження Всеукраїнського конкурсу “Кращий державний службовець”// kmu.gov.ua.
54. Постанова КМУ від 29 травня 1995 р. № 366 “Про Програму правової освіти населення України” // kmu.gov.ua.
55. Програма розвитку державної служби на 2005-2010 роки. Постанова КМУ від 8 черв. 2004 р. № 746 // Вісн. ДСУ. - 2004. -№2. - С. 67 -80.
56. Проект розпорядження КМУ від 30 липня 2010 р.“Про підписання меморандуму про взаєморозуміння між урядом України та Європейською комісією щодо рамкового документу Програми всеохоплюючої інституційної розбудови” // zakon.rada.gov.ua.
57. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р від 25. 12. 2002 р. “Про схвалення Концепції проекту Закону України “Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців” // zakon.rada.gov.ua
58. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2004 р. № 759-р “Про роботу центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення відкритості у своїй діяльності, зв’язків з громадськістю та взаємодії із засобами масової інформації”// zakon.rada.gov.ua.
59. Розпорядження Кабміну України від 21 листоп. 2007 р. № 1035-р “Про схвалення Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства”. // Офіційний вісник України. -2007. - С 89-92.
60. Загальні методичні рекомендації щодо проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань. Затверджені Наказом Головдержслужби України від 31 трав. 2002 р. № 39 // Вісн. ДСУ. - 2003. - № 3. - С. 74 - 88.
61. Наказ міністерства юстиції України від 26.04.2010 № 348/7 “Про проведення у 2010 році правоосвітніх заходів для організацій громадянського суспільства” // kmu.gov.ua.
62. Постанова ЦВК від 8 жовтня 1999 р. № 336. Про Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу і референдумів в Україні, // zakon. rada. gov.ua.
63. Проект Закону УкраЇни “Про доброчесну поведінку осіб, уповноважених на виконання функцій держави, органів місцевого самоврядування”, підготовлений Центром адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу // center. gov. ua.
64. Стратегічна рамка щодо системи управління персоналом. Затверджена наглядовою радою проекту реформи управління персоналом на державній службі в Україні 28 серпня 2008 р.-К.: ГУ ДСУ, Канадське бюро міжнародної освіти, 2008.-84 с.
65. Програмa правової освіти населення в Закарпатській області на 2006 рік. Затверджена розпорядженням голови Закарпатської ОДА від 1 грудня 2005 р. // carpathia.gov.ua.
66. Програма правової освіти населення Лубенського району на 2009-2012 роки. Затверджена розпорядженням голови РДА від 23.02.2009. № 78. // obladmin.poltava.ua / lubny.
67. Програма правової освіти населення Львівської області на 2009 – 2010 роки. Затверджена розпорядженням голови Львівської ОДА від 12.01.2009 р. № 4/0/5-09 // loda.gov.ua.
68. Програма правової освіти населення на 2002–2010 роки в Дніпропетровській області. Затверджена розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 14 серпня 2002 року № 270-р // adm.dp.ua.
69. Програма правової освіти населення Харківської області на 2006-2010 роки.”. Затверджена розпорядженням голови харківської облдержадміністрації від 22 березня 2006 р. № 157 // kharkivoda.gov.ua.
70. Програма соціально-економічного та культурного розвитку Дніпропетровської області на 2008 рік. Затверджена рішенням обласної ради від 29 січня 2008 року №333-14/V.// oblrada.dp.ua.
71. Рішення Київської обласної ради від 10.04.2008 № 263-16-V “Програма правової освіти населення Київської області на 2008-2010 роки.” // koda.gov.ua.
72. Розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 6 квітня 2010 року № 193 “Про проект обласної програми правової освіти населення Тернопільської області на 2010-2014 роки.” // oda.te.gov.u.
73. Розпорядження голови РДА від 7 травня 2010 р. “Про проект районної програми правової освіти населення Заліщицького району на 2010-2014 роки.” // adm.gov.te.ua.
74. Розпорядження Київської ОДА № 167 від 22 березня 2002 року “Про Програму правової освіти населення в Київській області на 2002-2005 роки”// koda.gov.ua.
75. Розпорядження Луганської ОДА від 27 червня 2002 р. № 363 “Про реалізацію Національної програми правової освіти населення в Луганській області.” // loga.gov.ua.
76. Збірник нормативних актів щодо врегулювання питань проходження державної служби в Україні –Харьків “Одисей”, 1999.-352 с.
77. Наука управляти: з історії менеджменту: Хрестоматія. Пер. з рос. - К.: Либідь, 1993. - 304 с.

Статистичні матеріали

78. Звіт з наукової діяльності НАДУ при Президентові України за 2008 рік / За заг. ред. С.В.Сьоміна; Уклад.: С.В.Загороднюк, О.Л.Приходько. – К.: вид НАДУ, 2009. – 52 с.
79. Звіт про роботу Львівського регіонального інституту державного управління НАДУ за 2009 рік.- Львів; ЛРІДУ НАДУ, 2009.-76 c.
80. Звіт про роботу Національної академії за 2007 рік.- К.: вид. НАДУ, 2007.-185 с.
81. Звіт Управління державної служби Головного управління державної служби України в Харківській області за 2009 рік // kharkivoda.gov.ua.
82. Матеріали колегії Головдержслужби України від 24.10.2005 р.// guds.gov.ua.
83. Праця України 2002: стат.зб. / Державний комітет статистики України. - К.,2003. - 413 с.
84. Проблеми професіоналізації державної служби в Україні. Звіт за результатами експертного опитування. - Харків, 2005.-84 с.
85. Стан корупції в Україні // Результати загальнонаціонального дослідження 2007 р. (скорочена версія).- Київський міжнародний інститут соціології. -2007. - С.1 - 27.
86. Стан та динаміка розвитку неурядових організацій України. 2002-2005 роки / Творчий центр “Каунтерпарт”. - К.: Макрос, 2006. - 138 с.
87. Україна в 2008 році: щорічні оцінки суспільно–політичного та соціально–економічного розвитку: Монографія / За заг. ред. Ю.Г.Рубана. – К.: НІСД, 2008. – 744 с.
88. Україна: Оцінювання системи врядування. Березень 2006 року. // СІГМА — К.: Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2007. - 352 с.
Монографії, статті, тези

89. Абрамов Ю.К. Эволюция концепции государственной службы в США /Ю.К.Абрамов // США: Экономика, политика, идеология. 1997. -№ 1. – С. 33-43.
90. Авер’янов В.Б. Ще раз про зміст і співвідношення понять “державне управління” і “виконавча влада” : Полемічні нотатки / В.Б.Авер’янов // Право України. – 2004. – № 5. – С. 113–116.
91. Агарков О.А. Інтелектуальний капітал державного управління і діагностика його стану / О.А.Агарков // Зб. наук. пр. ДонДУУ: Соціологія управління. Серія Спеціальні та галузеві соціології. – Донецьк: Дон ДУУ., 2005.- T.VI. Вип.46. – С.109-113.
92. Агешин Ю.А. Политика, право, мораль./ Ю.А.Агешин. – М.: Юрид.лит., 1982. -160 с.
93. Аги У. Самое главное в PR / У.Аги, Г.Кэмерон, Ф.Олт. Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2004. – 560 с.
94. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В.П.Тимощук. - К.: Факт, 2003. - 496 с.
95. Акимова Т.И. Правовая пропаганда как способ формирования позитивных элементов правового сознания, определяющих показатель лояльности правосознания / Т.И.Акимова. – Электронная версия // tsu. tmb. Ru / nu / kon / arhiv / 2004/kon1.11/sek2/2/.
96. Александров В. Шлях до системного вирішення проблеми ефективного навчання державних службовців / В.Александров // Вісн. ДСУ. - 2005. - № 3. - С. 47 - 50.
97. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С.С.Алексеев.- М.: Юридическая литература. - 1966. - 187 с.
98. Алексеев С.С. Право и перестойка: вопросы, раздумья, прогнозы / С.С.Алексеев. - М.: Юрид. лит., 1987. -181 с.
99. Алексеева Л.А. “Третий сектор” и власть / Л.А.Алексеева // Общественные науки и современность.- 2002. - № 6. - С. 51-56.
100. Андрійко О Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади України /О.Ф.Андрійко. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 1999 - 45с.
101. Анфілова O. Міжнародне співробітництво у сфері державної служби / О.Анфілова // school.gov.ua.
102. Атаманчук Г.В. Сущность государственной службы: история, теория, закон, практика: монография / Г.В.Атаманчук. – М.: Издательство РАГС, 2004. – 272 с.
103. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: курс лекций / Г.В.Атаманчук. - М.: Юрид. лит., 1997. - 400 с.
104. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные ворпосы): учеб. пособ. / Г.В.Атаманчук. – М.: ОАО НПО “Экономика”, 2000. – 302 с.
105. Атаманчук Г.В. Государственое управление. Энциклопедия управленческих знаний / Г.В.Атаманчук.- М.: ОАО “НПНО Экономика”.-302 с.
106. Атаманчук С.Г. Государственная служба: кадровый потенциал / С.Атаманчук, В. Матирко. - М.: Дело, 2001 .-216 с.
107. Бабаєв В. Навчальні коаліції - інструмент кадрового оновлення управлінських еліт / В.Бабаєв // Вісн. УАДУ. - К. : УАДУ, 2003. - № 2. - С. 293 - 297.
108. Бабкін В.Д. Соціальна держава та захист прав людини / В.Д.Бабкін // Правова держава. – К., 1996. - Вип.7. –С.3-9.
109. Бажин И. Система образовательных программ профессиональной-переподготовки и повышения квалификации государственных служащих / И.Бажин // Государственная служба. -2005. -№ 4. –C.-106-118.
110. Бакуменко В. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку / В.Бакуменко, В.Князєв, Ю.Сурмін // Вісн. УАДУ. –2003. – № 2. – С. 68 – 81.
111. Бакуменко В.Д. Методологічні підходи щодо аналізу і формування нормативно-правових баз як інструменту державного управління / В.Д.Бакуменко // Вісн. УАДУ. - 1999. - № 1. - С. 295-304.
112. Бакуменко В.Д. Парадигмальний підхід до формування комплексних та професійних програм підготовки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування / В.Бакуменко, О.Губа // Вісн. НАДУ. – 2004. – № 2. – С. 133-141.
113. Бакуменко В.Д. Проблемні аспекти становлення адміністративної культури в органах державної влади в Україні (за матеріалами експертного дослідження) / В.Бакуменко, Ю.Кальниш // Актуал. пробл. держ. упр.: зб. наук. пр. – О.: ОРІДУ НАДУ, 2004. – № 19. – С. 4 –12.
114. Бакуменко В.Д. До питання розвитку конституційного правового поля в сучасних умовах / В.Бакуменко, М.Кушнір // Актуальні проблеми державного управління: зб.наук. пр. ОРІДУ. – Одеса: вид-во ОРІДУ, 2006. –Вип. 26. – С.45– 50.
115. Баранов П.П. Аксиология юридической деятельности : учебное пособие. / П.П.Баранов, А.П.Окусов. – Ростов н/Д, 2003. – 187 с.
116. Баранов П.П. Проблемы теории правосознания и правового воспитания. Избранное / П.П.Баранов.Ч.2 :. - Ростов н/Д : РЮИ МВД России, 2005. - 460 с.
117. Баранская О.Я. Как готовят управленческую злиту во Франции / О.Я.Баранская // Гос. служба. - 2000. - № 3. - С. 54 – 58.
118. Барков В. Перспективи розвитку громадських організацій і проблеми
політичної культури / В.Барков // Українська політична нація: генеза, стан, перспективи / За ред. В.С.Крисаченка. - К.: НІСД, 2003. - С. 379-413.
119. Бахрах Д.Н. Административная власть как вид государственой власти / Д.Н. Бахрах // Государство и право. – 1992. – № 3. – С. 15-18.
120. Белановский С.А. Метод фокус-групп /С.А.Белановский.- М.: Изд. “Магистр”, 1996. – 272 с.
121. Битяк Ю.П. Правова культура в умовах становлення громадянського суспільства / Ю.П.Битяк, І.В.Яковюк: монографія. - Х. : Право, 2007. – 248 с.
122. Бігун С. Правова освіта населення – не лише знати, але й вміти / С.Бігун // Юридична газета. – 2005. –7 лют.
123. Бойко В.М. Перепідготовка та ступенева освіта в контексті формування нової генерації управлінських кадрів / В.Бойко // Ефективність державного управління в контексті становлення громадянського суспільства. – Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2002. – С. 388-390.
124. Бойков В.Э. Профессиональная культура государственной службы / В.Бойков // Социс. -1999.-№ 2.- С.38-42.
125. Боссарт Д. Державна служба у країнах-кандидатах до вступу до ЄС: нові тенденції та вплив інтеграційного процесу / Д.Боссарт, К.Демке; Пер. з англ. О.М.Шаленко. – К.: Міленіум, 2004. – 128 с.
126. Будко Л. Правова освіта населення Ружинського району / Л.Будко // Ружинська земля .-2010.-29 квіт.
127. Булл Х.П. Состояние государственной службы в Германии / Х.П.Булл // Государственная служба: Тенденция развития. Зарубежный опыт: Реф. сб. - М., 1997. - Вып. 17. – С.41-46.
128. Бутенко И.А. Анкетный опрос или общение социолога с респондентами / И.А.Бутенко. – М.: Высшая школа, 1989. – 176 с.
129. Вайблер Ю. Модернизация государственного управления - ориентация на клиентов / Ю.Вейблер // Государственная служба: Тенденция развития. Зарубежный опыт: Реф. сб. - М., 1997. - Вып. 17. -C. 63-74.
130. Вакараш В.М. Про формування правової культури та підвищення правової свідомості молоді через молодіжні правові клуби та правові лекторії / В.М.Вакараш // kyivobljust.gov.ua.
131. Вапнярчук Н.М. Актуальні питання дисциплінарної відповідальності державних службовців в Україні / Н.Вапнярчук // Форум права.-2009.-№ 3.- C.101-104.
132. Василенко И. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия: Учеб. пособ. / И.Василенко.– М.: Логос, 2000. – 200 с.
133. Василенко Л.А. Система и процессы инновационной подготовки государственных служащих / Л.А.Василенко // Образование и общество. – 2007 . –№ 3 . – С. 51–59.
134. Венедиктов В.С. Організаційно-правові засади управління державною службою в Україні: Науково-практичний посібн. / В.С.Венедиктов, М.І.Іншин, О.М.Клюєв та ін.. – Харків: Вид-во Харківського нац. ун-ту внутр. справ, 2006. – 309 с.
135. Вишневський А. До питання історії та перспектив розвитку державної служби в Україні / А.Вишневський // Вісн. ДСУ .-2008.-№ 2.-С. 25-28.
136. Вінніков O. Мережа розвитку європейського права / О.Вінніков // Громадянське суспільство.-2010.-№ 13 // ucipr.kiev.ua.
137. Всесвітня революція в державному управлінні - перспективи і виклики для України / Аналітичний центр “Академія”. - Регуляторні процедури. – Практика регулювання. - 2005. - 23 груд. // academia.org.ua.
138. Выжлецов Г.П. Аксиология культуры / Г.П.Выжлецов. - СПб.: Санкт-Петербургский университет, 1996. - 240 с.
139. Гадзало Г. Проблеми правової культури в національному законодавстві України в контексті європейської інтеграції / Г.Гадзало // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: матер. IV регіональної наук.-практ. конф. (17 травня 2007 р.) /за заг. ред. Л.Л.Прокопенка. - Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2007. - С. 207-209.
140. Гадзало Г. Проблеми правової культури управлінських кадрів / Г.Гадзало // Ефективність державного управління: зб. наук. пр.-Вип. 11 / за заг. Ред.. І.Р.Залуцького.-Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2006.-С.317-324.
141. Гадзало Г. Удосконалення законодавства про державну службу в контексті європейської інтеграції як чинник розвитку правової культури в державному управлінні // Демократичне врядувавння. [Електр. вид.].- Наук. вісн. - 2008. - Вип. 2.
142. Гадзало Г. Явище правового нігілізму в державному управлінні / Г.Гадзало // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр.-Вип.25.-Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006.-С.228-235.
143. Гаєвський Г.А. Культура державного управління: організаційний аспект : монографія / Г.А.Гаєвський, В.А.Ребкало. - К. : Вид-во УАДУ, 1998. - 144 с.
144. Гафаров Т.Х. К вопросу о характере правовой культуры общества / Т.Х.Гафаров // Вестн. Челябинского гос. ун-та. – Философия. Социология. Культурология. – 2008. – № 11. – Вып. 6. – С. 20-23.
145. Гафаров Т.Х. Трактовка понятия “правовая культура” в современной отечественной философии / Т.Х.Гафаров // НАУКА-ВУЗ-ШКОЛА: сб. науч. тр. молодых исследователей / под ред. З.М.Уметбаева, А.М.Колобовой. – Магнитогорск: МаГУ, 2006. – Вып. 11. – С. 161-162.
146. Головата В. Реформування державної служби в Україні в умовах адаптації до стандартів Європейського Союзу // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – Київ Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. – Вип. 13. – c.292-299.
147. Головатий М. До проблеми професіоналізації державних службовців в сучасній Україні / М.Головатий // Зб. наук. пр. УАДУ при Президентові України, вип. 2, част. ІІІ. - К., 2000. - С. 213-217.
148. Головатий М.Ф. Навчи сам себе. / М.Головатий.- К.: МАУП,2002. -120 с.
149. Головченко В. Правові механізми формування правосвідомості студентів / В.Головченко, А.Потьомкін // Право України. - 2006. - № 4. - С. 100 - 103.
150. Головченко В.В. Эффективность правового воспитания Понятие, критерии и методика измерения / В.В.Головченко. – К.: Наук думка, 1985 – 127 с.
151. Гомаль В.П. Державна служба: курс лекцій / В.П.Гомаль,В.О.Чукаєва. - Д.: Наука і освіта, 2002. - 304 с.
152. Гончарук Н.Т. Проблеми реформування системи професійного навчання державних службовців у контексті європейського вибору України / Н.Т.Гончарук, Н.Р.Нижник, Л.Л.Прокопенко // Статистика України. – 2006. – №1. – С. 98 – 102.
153. Гончарук Н.Т. Реформування системи територіальної організації влади: польський досвід / Н.Т.Гончаренко, Л.Л.Прокопенко // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: Матер. регіон. наук.-практ. конф., 18 трав. 2005 р. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2005. – С. 144 – 147.
154. Горб В.Г. Методология разработки должностного регламента государственных гражданских служащих / В.Г.Горб // Государственная служба. - 2007. -№4. - С. 43-53.
155. Горб В.Г. Основные направления модернизации системы повышения квалификации государственных гражданских служащих / В.Г.Горб // Науч. вестн. УрАГС.-2007.-№ 1.-С.-156-158.
156. Горьова С. Нормотворча діяльність в умовах побудови в Україні правової держави / С.Горьова // Право України. - 2000. - № 4. -С.103-106.
157. Государственная служба (комплексный подход) / Отв.ред. А.В.Оболонский - М.: Дело, 1999. - 440 с.
158. Государственная служба в зарубежных странах: Сб. обзоров законодат./ Касаткина Н.М. и др.; РАН. ИНИОН, Ин-т законодат. и сравнит, правовед. при Правительстве РФ. - М., ИНИОН РАН. 1996. -148 с.
159. Государственная служба: теория и организация: курс лекций. – Ростов н / Д.: Феникс, 1998. - 640 с.
160. Грекова Ж.В. Опыт реформирования госслужбы в странах Запада / Ж.В.Грекова // Актуальные проблемы политики и политологии в России. - М., 2000. – С.34-41.
161. Гринендейк К. Применение права Европейского Сообщества в странах- членах ЕС: на примере допуска к государственной службе / К.Гринендейк // Вести. Моск. ун-та. Cep.ll, Право, 1996.- 2.-С. 61-75.
162. Грицяк І. Деякі особливості європейського управління / І.Грицяк // Зб. наук. пр. НАДУ / За ред. В. Лугового, В. Князєва. - К. : Вид-во НАДУ, 2005. - Вип. 1. - С. 25 - 34.
163. Громадянське суспільство : проблеми і напрями інституційного розвитку : навч. посіб. / уклад.: Ю.П.Сурмін, Т.П.Крушельницька, В.В.Карлова та ін.; за заг.ред. Ю.П.Сурміна. - К. : НАДУ, 2008. - 56 с.
164. Громадянське суспільство в Україні та “політика ідентичності” / Ю.Тищенко, С.Горобчишина .-К.: УКЦПД, 2010.- 76 с.
165. Губа О.П. Концептуально-методологічні підходи до дослідження проблем формування і реалізації кадрової політики // Вісн. НАДУ. – 2003. – № 2. – С. 284-293.
166. Гуринович А.Г. С