Драгунова Тетяна. Міграційні процеси великих міст (на прикладі м. Києва)

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕМОГРАФІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

На правах рукопису

ДРАГУНОВА ТЕТЯНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 314.727.2

МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ВЕЛИКИХ МІСТ
( НА ПРИКЛАДІ М.КИЄВА)

Спеціальність 08.09.01
Демографія, економіка праці, соціальна економіка та політика

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Науковий керівник

Хомра Олександр Улянович

доктор географічних наук

Київ 2005

ЗМІСТ
Вступ .............................................................................................................. 3

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження міграційних процесів...........................................................................................................
1.1. Суть міграційного процесу........................................................ 8

1.2. Міграційні процеси великих міст............................................. 19

1.3. Методика регулювання міграційних процесів.................... 31

Висновки до першого розділу... 43

Розділ 2. Ситуаційний і ретроспективний аналіз міграційного процесу
м. Києва...........................................................................................................

2.1. Основні параметри гіпотетичного міграційного процесу....46

2.2. Ситуаційний і ретроспективний аналіз вибуття населення
з м. Києва..... 64

2.3. Ситуаційний і ретроспективний аналіз прибуття населення
в м. Київ.... 85

2.4. Просторовий аналіз міграційного процесу м. Києва..............105

Висновки до другого розділу...126

Розділ 3. Регулювання міграційного процесу великого міста.................
3.1. Міграційна політика................................................................ 130

3.2. Регулювання вибуття і прибуття населення у м. Києві....140

3.3. Регулювання міграційних зв‘язків м. Києва..........................159

Висновки до третього розділу..171

Висновки........................................................................................................ 175

Список використаних джерел...................................................................... 184

Додатки...........................................................................................................198

ВСТУП
Актуальність теми. Вивчення міграції населення у великих містах, зокрема столицях, має неабияке теоретичне та практичне значення. Виявлення закономірностей і особливостей міграцій дозволяє доповнити систему теоретичних знань цієї галузі, моделей, концепцій тощо.
З практичної точки зору вивчення міграційних процесів необхідне для підвищення наукового рівня планів і проектів розвитку столиці, зокрема при прогнозуванні виробничих галузей і обслуговування.
Міграція населення суттєво впливає на формування і функціонування людського капіталу, людських ресурсів великого міста, а через них на всі аспекти його життєдіяльності. Саме тому значної уваги набуває дослідження міграційних процесів прибуття і вибуття населення у ретроспективі і недалекому майбутньому. Особливо актуальним уявляється виявлення закономірностей розподілу прибулих і вибулих за статево-віковим, освітнім, професійно-кваліфікаційним складом, ретроспективний і ситуаційний аналіз кожної з цих груп, варіантне прогнозування з метою розробки ефективної міграційної політики і підготовки відповідних розділів програми соціально-економічного розвитку великого міста.
Однак ефективна діяльність у цьому напрямку можлива лише в рамках добре сформованої теорії розвитку міграційних систем великого міста. Серед міграціознавців немає одностайності в підходах до розуміння ролі теорій в дослідженні міграційних процесів. Протягом багатьох десятиліть наука приділяє значну увагу узагальненню знань про міграцію населення, про міграційні процеси, проте досі не вдалося створити струнку, дієву загальну теорію міграційних процесів. Завдання полягає в тому, щоб, використовуючи інформацію про прості просторово структуровані міграційні утворення, частково заповнити прогалину та випробувати узагальнену таким чином систему достовірних знань при управлінні міграційним процесом великого міста.
Теоретико-методологічним підґрунтям роботи стали праці вітчизняних вчених А.Ф. Загробської, Ю.О. КорчакаЧепурківського, Е.М. Лібанової, О.А.Малиновської, В.В. Онікієнка, С.І. Пирожкова, І.М. Прибиткової, В.А.Поповкіна, М.Д. Романюка, В.С. Стешенко, О.У. Хомри, зарубіжних М.Б.Денисенка, Ж.А. Зайончковської, В.О. Іонцева, В.І. Переведенцева, В.В.Покшишевського, Л.Л. Рибаковського, Б.С. Хорєва, В.М. Чапека, В. Алонсо, Р. Вері та інших.
Зв‘язок роботи з науковими темами. Дисертація пов‘язана з виконанням наукових тем, які розроблялися колективом НДІ праці та зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики і НАН України, а саме:
1. Демографічна політика України як складова політики зайнятості бюджетної теми Демографічні проблеми зайнятості в Україні” (№ держреєстрації 0198 U 000440), зокрема дисертантом був виконаний розділ Загальна характеристика динаміки населення України. Внесок окремих чинників в зміні чисельності населення”;
2. Трудова міграція населення: теорія, методи вивчення, управління” (№ держреєстрації 0197 U007210, договір №Ф4/114-97 з Міністерством України у справах науки і технологій), дисертантом підготовлені розділи Ефективність зовнішньої трудової міграції населення” та Потенціал зовнішньої трудової міграції населення України”.
Об‘єкт та предмет дослідження. Об‘єктом дослідження виступає міграція населення як суспільне явище. Предметом дослідження є міграційні процеси великих міст, зокрема столиці України - міста Києва.
Методи дослідження - система методів, яка об‘єднує економічні (грошово-кредитні, бюджетні, балансові, нормативні) і методи інших конкретнонаукових (правових, демографічних, географічних, соціологічних тощо) та загальнонаукових дисциплін (логіки, системології, інформатики, математики, математичного аналізу, математичної статистики тощо).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є поглиблення ряду понять і положень з теорії міграціології, виявлення закономірностей формування і розвитку міграційних процесів у столичному місті, зокрема Києві, опрацювання системи моделей прогнозування населення в столичному місті, створення науково обґрунтованого механізму регулювання міграційним процесом великого міста.
У зв‘язку з цією метою поставлені такі завдання:
· узагальнення і уточнення існуючих підходів до розуміння міграції населення як базового поняття теорії міграції, теоретичне осмислення суті міграційного процесу як специфічної динамічної системи;
· розкриття особливостей формування та функціонування міграційних процесів великих міст;
· опрацювання методики відображення простих міграційних процесів, зокрема, побудови їх загальної моделі, що ґрунтується на використанні досягнень вітчизняних і зарубіжних вчених у цій галузі знань, власних експериментів та узагальнень;
· розробка на базі знань гіпотетичного міграційного процесу великого міста;
· здійснення ретроспективного і ситуаційного аналізу процесів прибуття та вибуття, просторових зв‘язків м. Києва;
· окреслення принципів міграційної політики як основи регулювання міграційних процесів великих міст;
· розробка варіантів прогнозу регулювання міграційного процесу м. Києва на перспективу.
Наукова новизна отриманих результатів. Представлена робота є однією з небагатьох дисертаційних досліджень, в якому на базі теорії змодельований науково обґрунтований гіпотетичний міграційний процес і на його основі здійснена методика регулювання розвитку міграційного процесу великого міста. Наукові результати, що визначають новизну і складають предмет захисту полягають у наступному:
- на базі узагальнення, формалізації, ідеалізації фактичних даних був уточнений економічний зміст таких понять, як міграція населення, міграційний процес, міграційний комплекс, міграційна система;
- виявлена та обґрунтована стабільність та стадійність міграційних процесів, що виражається в розподілі за віком мігрантів, прибулих та вибулих, за статтю, професійно - кваліфікаційним, етнічним складом тощо;
- уточнені фундаментальні положення теорії стабільності, мутації та переходу, що є складовими, покладеними в основу розробки міграційної політики;
- розроблені і застосовані гіпотетичні, фактичні і регулятивні моделі регулювання міграційного процесу;
- вперше розрахований гіпотетичний міграційний процес великого міста і його параметри, побудовано моделі прибуття, вибуття і розподілу мігрантів з урахуванням їх статево-вікового, освітнього та професійно-кваліфікаційного складу;
- вперше дана системна оцінка розподілу мігрантів за віком, тенденцій в динаміці кожної вікової групи, процесу вибуття і прибуття в цілому за період 28 років останньої чверті минулого століття та початку нинішнього з використанням загальних і спеціальних коефіцієнтів вибуття і прибуття, мобільності, трендів, коефіцієнтів переходу та алгебраїчних функцій і зіставлення цих показників з відповідними параметрами гіпотетичного процесу, що має сприяти підготовці і прийняттю науково обґрунтованих міграційних рішень на основі дослідження міграційного процесу населення м. Києва;
- удосконалено аналіз просторового розподілу міграційних зв‘язків м. Києва на основі використання методу стандартизації території, визначення проблематичних сторін, які виступатимуть предметом регулювання просторових зв‘язків через прийняття відповідних рішень;
- розроблена методика регулювання міграційного процесу великого міста.
Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати можуть бути використані для наукового обґрунтування міграційної політики великих міст, підвищення її ефективності. Запропоновані методичні підходи до дослідження міграційних процесів сприяють подальшому вдосконаленню методики міграційних досліджень.
Розроблений прогноз регулювання міграційного процесу м. Києва може бути використаний при прогнозуванні чисельності населення столиці і його якісного складу, а також стати підґрунтям для формування міграційної політики столиці, розробці та прийнятті законодавчих актів в галузі міграції населення. Основні положення дисертаційної роботи були використані при розробці Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, що виконувалася згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 16.03.98 №542 та рішенням Київської міської Ради від 23.12.99 №171/673 Про організацію робіт з розробки Генерального плану міста на новий розрахунковий період”, на замовлення Головкиївархітектури (Г-9801), зокрема у підготовці розділів Населення та трудові ресурси” і Зайнятість населення” (довідка №538 від 26.03.2004 р.).
Наукові розробки здобувача викладені у наукових звітах, які направлені державним органам управління Міністерству праці та соціальної політики України і Міністерству України у справах науки і технологій для використання у практичній діяльності (довідка № 05/4-77 від 27.04.2004 р.).
Апробація результатів дисертації. Результати наукових досліджень, представлених в дисертації, були висвітлені на наступних Міжнародних науково-практичних конференціях: Управління трудовими ресурсами: проблеми і перспективи розвитку”(м. Хмельницький, 1995 р.), Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі XXI століття”(м. Київ, 1997 р.), Першому Міжнародному науково-практичному семінарі „Україна на шляху до Європейського Союзу: прогнозування та реалізація політики пріоритетів в інноваційно-інвестиційній та соціально-трудовій сферах” (м. Хмельницький, 2004р.).
Публікації. Результати досліджень знайшли своє відображення в 10 наукових працях, опублікованих у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 3,9 д.а., з них особисто автору належить 3,8 д.а.

bibliography

ВИСНОВКИ

Осмислення існуючих літературних джерел з теорії міграції, аналіз і узагальнення міграційного процесу великого міста, яким є місто Київ, за останню чверть минулого та початок нинішнього століття, дозволило підтвердити ряд теоретичних положень міграції населення, окремі з них уточнити, виявити закони і закономірності міграційних процесів, розробити методичні основи міграційної політики і зробити такі висновки.
1. На базі узагальнення, формалізації, ідеалізації фактичних даних в дисертаційній роботі був уточнений економічний зміст таких понять, як міграція населення, міграційний процес, міграційний комплекс, міграційна система.
· Під міграцією населення розуміється переміщення кількісно і якісно визначених спільностей індивідів між поселеннями, пов‘язане із зміною постійного місця проживання, що істотно впливає на відтворення економічних відносин між людьми, зумовлене впливом сукупності факторів і підпорядковане об`єктивним законам. Істотним є в цьому визначенні факт формування економічних відносин між людьми.
· Міграційний процес в роботі розглядається як зміна станів міграційної системи в часі, зумовлена особливостями розвитку суспільства та впливом середовища і підпорядкована специфічним законам розвитку. Внутрішня природа міграційних процесів, їх сутність розкривається за допомогою законів і закономірностей, діалектики форми і змісту, співвідношення структури, способу функціонування і організації тощо. В дисертаційній роботі суть міграційного процесу виражають об‘єктивні закони міграції населення, зокрема закон вибуття, закон прибуття, закон розподілу, закон розселення тощо. З позиції загальної теорії пізнання закон це загальний, стабільний, необхідний, внутрішній, істотний зв‘язок між елементами об‘єкту дослідження. Цим критеріям повністю відповідають міграційні зв‘язки простих міграційних процесів.
· В основу уточнення поняття міграційної системи були покладені фундаментальні положення теорії системології, економічної теорії та теорії міграції. Міграційну систему пропонується трактувати як органічну цілісність, що сформувалася в результаті взаємодії своїх складових і розкривається через поняття структури, способу функціонування і організації, кожне з яких чітко відображає економічну природу процесу міграції.
· Виявлена та обґрунтована стабільність міграційних процесів, що виражається в розподілі за віком мігрантів, зокрема прибулих та вибулих, за статтю, професійно-кваліфікаційним, етнічним складом тощо. Міграційний комплекс досить об‘єктивно відбиває стабільність міграційного процесу і розглядається як стійке поєднання взаємодіючих сукупностей людей, під якими розуміються статеві, професіональні групи тощо.
2. Важливим засобом комплексного вивчення будь-якого міграційного процесу є його упорядкування. Систематизація таких динамічних формувань здійснюється за різними ознаками змістом, масштабністю, стадійністю, складністю тощо. З метою виявлення закономірностей руху мігрантів в місті, його проблем використана ознака складності, за якою виділені прості і складні міграційні процеси або однополюсні і багатополюсні. До простих (однополюсних) віднесені міграційні процеси, в яких переміщення людності, пов‘язане з їх прибуттям або вибуттям, носить радіальний характер і регламентується одним центром.
· Під простим міграційним процесом розуміється зміна станів спільності мігрантів поселення в часі, що характеризується кількісно-якісним співвідношенням прибулих і вибулих, впливом на постійну людність, зумовлену дією міграційних законів розвитку.
На прикладі простого міграційного процесу підтверджена стадійність міграційного процесу. Узагальнюючи міграцію населення великого міста, уточнені фундаментальні положення теорії стабільності і мутації, що є складовими, покладеними в основу розробки міграційної політики, програми регулювання міграційного процесу.
Саме аналіз простого міграційного процесу дозволив глибше розкрити суть міграції, насамперед виявити рівень стабільності, моменти мутаційності і їх використання в теорії випереджуючого відображення.
· Теорія стабільності виступає в якості засобу виявлення моменту статики у міграційному процесі. Під стабільністю простого міграційного процесу розуміються лише ті їх зміни, які відповідають упорядкуванню економічної системи: удосконалюють пропорції між складовими економічної і біологічної систем, нівелюють відмінності між поселеннями в системах розселення, підвищують рівень продуктивності праці, нарощують продуктивні сили цих систем. Найпостійніші співвідношення між складовими простого міграційного процесу виражатимуть його суть.
· Теорія мутаційності простих міграційних процесів формується як система знань про фактори нестабільності міграційних процесів, про причини виникнення аномалій у міграційних спільностях людей, про розвиток в умовах дестабілізуючої дії дисфункції та негативного впливу інших законів і закономірностей в умовах невизначеності, що покликана виявляти дестабілізуючий вплив певних відносин і зв`язків, пояснювати причини відхилення міграційної системи від нормальної траєкторії розвитку, завбачувати силу впливу дисфункцій на стан міграційної системи в майбутньому.
3. В результаті аналізу була виконана методика розробки програми регулювання міграційних процесів великих міст, в основі якої покладені система методів, серед яких загальнонаукові, зокрема, математичні, і конкретнонаукові, які взаємодіють між собою і забезпечують формування програми регулювання міграційного процесу.
Ефективним засобом дослідження і прогнозування міграційних процесів великого міста є моделювання. Розроблено і застосовано гіпотетичні, фактичні і регулятивні моделі міграційного процесу.
4. В дисертаційній роботі розрахований гіпотетичний міграційний процес і його параметри, побудовано моделі прибуття, вибуття і розподілу мігрантів з урахуванням їх статево-вікового, освітнього та професійно-кваліфікаційного складу, при конструюванні яких використовувались методи узагальнення, аналогії, ідеалізації та формалізації.
В основу розрахунків параметрів гіпотетичного міграційного процесу столиці України була покладена квазістабільна модель, яка з одного боку забезпечує стабільність через максимальну в даних умовах відповідність гіпотетичного міграційного процесу вимогам об‘єктивних законів міграції, з іншого зберегає його специфіку і наближеність до реальної ситуації, що виражається в допущенні певних змін статевої, вікової, освітньої і професійно-кваліфікаційної структур в часі. Система включає в себе обмеження на прибуття і вибуття людей, їх склад, характер розподілу за віком, статтю, освітою, професією в доцентрових і відцентрових потоках, а також обмеження на зміни усієї сукупності ознак міграційного процесу в часі і динаміку населення міста та її складових в часі. Зіставлення результатів таких розрахунків з фактичними показниками дозволило виявити реальні проблеми та оцінити їх гостроту.
5. Проведене дослідження процесу вибуття людності зі столиці за останню чверть минулого та початок нинішнього століття на основі аналізу часового ряду вибуття за 28 років з використанням загальних коефіцієнтів вибуття, коефіцієнтів переходу та алгебраїчних функцій, показало наступне.
· Зниження мобільності людей обумовило зменшення числа вибулих більш ніж вдвічі, що з погляду кількісного аналізу є продуктивною тенденцією, яка прямує до гіпотетичних параметрів.
· Мобільнішими серед вибулих із столиці є чоловіки, які становлять більшість майже у всі роки останньої чверті минулого та початку нинішнього століття, але питома вага їх зменшується. Коливалися і показники вибуття, які втричі знизилися за аналізований період. Порівняння трендів фактичного і гіпотетичного вибуття чоловіків показує, що зменшення інтенсивності вибуття є прогресивним явищем до перетину теоретичного тренду фактичним, після чого необхідне корегування фактичного вибуття відповідно до вимог законів міграції.
· Нестабільність мобільності жінок, що досягала найвищих показників у 70-х роках і найнижчих у 90-х роках. Тенденція до зниження їх вибуття свідчить про спробу формування нової, реалістичної міграційної політики в умовах загальної суспільної кризи і переходу до ринкової економіки.
· Різні вікові групи населення беруть неоднакову участь у процесі вибуття з міста Києва: найактивнішими є особи молодшої працездатної групи, зокрема вікової групи 20-24 р., з віком міграційна активність зменшується. Розподілу вибулих за віком характерна стабільність у часі, на який суттєво не вплинуло зменшення міграційної активності киян у 90-х роках. Розраховані коефіцієнти розподілу вибулих для кожного з 28 років підтвердили цю стабільність і дозволили стверджувати про наявність закономірності такого розподілу. Тренди динаміки вікового складу вибулих у молодшому працездатному віці є монотонно спадаючими і мають від‘ємні коефіцієнти переходу, а тренд вибулих в середньому і старшому працездатному віці, до працездатному віці і пенсіонери характеризуються додатніми коефіцієнтами переходу.
· Рівень освіти мігрантів міста Києва є високим і характеризується таким розподілом: серед вибулих протягом останніх п’ятнадцяти років двадцятого століття найвищий показник в усі роки вибуття мали групи осіб з вищою освітою, а найменший - особи з початковою та нижче початкової освітою. Характерним є висока частка осіб з спеціальною і загальною середньою освітою серед вибулих та низький показник осіб з неповною середньою, початковою та нижче початковою освітою. Динаміка освітнього складу вибулих з столиці проявляється у зростанні частки осіб з вищою освітою і зменшенні осіб з незакінченою середньою, початковою і неповною початковою. Проблемою є небажаний відплив осіб з вищою освітою у розвинені країни Заходу.
· Обсяги і структура вибуття киян за професійно-кваліфікаційною структурою обумовлені специфікою об’єкту дослідження і загальною суспільною ситуацією в країні: найбільшою притягальною силою були наділені три галузі економіки - промисловість, будівництво і сучасні комп’ютерні та інформаційні технології, яким належать найбільші показники вибуття порівняно з іншими сферами діяльності. Ретроспективний аналіз протягом останньої чверті минулого століття показав певні зміни у професійній структурі вибуття киян, що виражаються у зменшенні відтоку працівників промисловості, науки, освіти та культури і сфери управління, та збільшення міграційної активності будівельників та представників інформаційних і комп’ютерних технологій.
6. Дослідження процесу прибуття киян показало:
· тенденцію зниження загальної чисельності прибулих в місто, зміни в динаміці кожної статевої групи: вищу активність чоловіків у процесі прибуття в столицю у останній чверті минулого століття, ніж жінок, на фоні чіткої тенденції зниження коефіцієнтів прибуття обох статей прибулих.
· необхідність регулювання прибуття, що обумовлено різними напрямками трендів часових рядів: фактичний часовий ряд прибуття описується монотонно спадаючою прямою лінією з від’ємним коефіцієнтом переходу, гіпотетичний - пропорційно зростаючим трендом з додатнім показником, що означає необхідність з точки їх перетину переходити на параметри гіпотетичного процесу прибуття при формуванні і реалізації ефективно міграційної політики.
· наявність стабільності у розподілу прибулих за віком, яку підтвердив ретроспективний аналіз: спільною рисою усіх 28 розподілів прибулих за віком є те, що міграційно найактивнішими завжди є особи молодшої працездатної групи, які мають найвищі коефіцієнти розподілу, зокрема група у віці 20-24 рр., серед осіб середньої і старшої вікових груп найбільшими показниками осілості характеризуються представники вікових груп від 10 до 14 та від 55 до 60 років.
· тенденції динаміки розподілу прибулих за віком, що проявилася у зменшенні частки молодших груп працездатного віку, зокрема в 2,4 рази частки осіб 20-24 річних за аналізований період, і одночасному збільшенні груп допрацездатного, середніх і старших працездатного та пенсійного віку.
· особливості розподілу прибулих чоловіків за віком: перехід найбільш активної вікової групи від 20-24 річних до більш молодої групи 15-19 річних та зменшення частки осіб у віці від 0 до 4 років, поступове зростання частки середньої і старшої груп працездатного віку, прибулих пенсійного та двох груп (від 5-9 і 10-14 рр.) допрацездатного віку, що є спільним з розподілом прибулих жінок.
· відмінності в розподілі прибулих жінок за віком, які проявилися в тому, що максимальний за величиною коефіцієнт спостерігається у віковій групі від 15 до 19 років і в 90-х роках між двома найактивнішими віковими групами розрив досягав найбільших розмірів в 2,4 рази, що свідчить про повільне формування продуктивної тенденції у процесі прибуття жінок молодшої групи працездатного віку.
· стабільність розподілу прибулих за освітніми групами, який має ряд спільних рис з аналогічним розподілом вибулих та мігрантів взагалі: найбільшу частку в структурі прибулих становлять особи із загальною середньою освітою, найменшу мали люди пенсійного віку з початковою і нижчою початкової освітою, що суттєво відрізняється від освітнього складу вибулих, де збільшувалася за цей же період частка осіб з вищою освітою, а частина прибулих з початковою і неповною початковою зменшилася вдвічі.
· динаміку часового ряду галузевого розподілу прибулих, що характеризується відємними або найнижчими коефіцієнтами рівняння тренду прибулих працівників промисловості та багатьох галузей нематеріального виробництва і найвищими позитивними значеннями коефіцієнтів часових рядів прибулих, що мають спеціальності, пов’язані з роботою у сфері інформаційних систем та комп’ютерних технологій і управління.
7. Міграційний процес великого міста постійно змінюється не лише в часі, а й в просторі, що проявляється у формуванні регіонів тяжіння до центрального поселення для прибулих та осередків розселення вибулих. В дисертаційній роботі виявлено закономірні і проблематичні тенденції в цих функціональних процесах для розв‘язання проблем просторової організації, спрямування зміни просторової структури міграційних процесів відповідно до вимог об‘єктивних економічних законів, зокрема закону структурних зрушень, що суттєво зменшив би ризик появи нових проблем.
Дослідження просторових міграційних зв‘язків міста Києва показало:
· стабільність у формуванні потоків і відповідність процесів вибуття і прибуття законам просторового розподілу і просторової інтеграції населення: близько половини мігрантів прибувають та вибувають у зону безпосереднього тяжіння, четверта частина у ближню середню зону, п‘ята частина у дальню середню зону та близько десятої частини у віддалену та периферійну зони. Виняток становлять Луганський, Запорізький та Галицький напрямки, для яких характерна підвищена роль віддалених зон. Порівняння фактичного розподілу мігрантів з гіпотетичним на цих напрямках виявило проблематичні ситуації, які виступатимуть предметом регулювання просторових зв‘язків і прийняття відповідних рішень.
· за напрямками інтенсивніше вибуття є у Луганському, Кримському і Галицькому напрямках, а прибуття - у Луганському та Галицькому напрямках. Динаміка просторових зв‘язків характеризується тенденцією до зменшення прибуття на Сумському, Буковинському і Волинському напрямках, збільшення на Кримському, Запорізькому та Луганському напрямках, а також зменшення вибуття на Сумському і збільшення на Запорізькому та Кримському напрямках.
8. Міграційна політика розглядається в дисертаційній роботі в якості засобу регулювання проблемних тенденцій, що виникли у функціонуванні міграційних процесів, або зведення їх до мінімальних. В основу її мають бути покладені принципи демократизму, вільного вибору країни або регіону проживання, національного відродження, захисту етнокультурних інтересів народу, оптимізація розселення, регульованої міграційної мобільності, доцільного пропорційного формування населення, сприяння підтримки рівня природного відтворення населення тощо.
Розробка програми регулювання міграційного процесу великого міста ґрунтується на трьох підходах до інформаційного забезпечення гіпотетичному, фактичному і регулятивному. В дисертаційній роботі вони продуктивно доповнювали один одного щодо одержання очікуваних результатів по кожному сектору, об‘єктивної оцінки рівня наближення регулятивних прогнозних розрахунків до гіпотетичних і міри розв‘язання проблем міграційного процесу у результаті виконання намічених заходів законодавчого, адміністративного і економічного характеру.
Зіставлення базової просторової структури міграційного процесу столиці з прогнозною дозволяє оцінити результативність, продуктивність змін, які будуть одержані за допомогою пропонованої програми регулювання, що проявлятимуться у співвідношенні чисельності вибулих і прибулих у місто, їх віковій, освітній, професійно-кваліфікаційній структурі тощо. В підсумку можна буде оцінити ефективність прийнятих раніше рішень щодо вибору програми регулювання.