ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………............................4
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
1.1. Теоретико-методологічні основи формування механізмів управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств..................................13
1.2. Передумови вдосконалення регуляторної політики в аграрній сфері...30
1.3. Особливості використання регуляторних засобів в умовах глобальних трансформацій.......................................................................53
Висновки до розділу 1................................................................................72
РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВИХ МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

2.1. Маркетингове позиціювання аграрних підприємств за умов впливу глобальних чинників.................................................................................74
2.2. Роль диверсифікації у зміцненні конкурентоспроможності аграрних підприємств................................................................................................93
2.3. Механізми залучення аграрних формувань до ефективних маркетингових ланцюгів постачання сільськогосподарської продукції....................................................................................................116
Висновки до розділу 2...............................................................................132
РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

3.1. Напрями стратегічного управління конкурентоспроможністю аграрних формувань............…..................................................................134
3.2. Ресурсні аспекти стратегічного управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств..................................146
3.3. Організаційно-економічні механізми стратегічного управління конкурентоспроможністю суб’єктів аграрного підприємництва.........175
Висновки до розділу 3................................................................................203
РОЗДІЛ 4. МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

4.1. Стимулювання економічного росту в аграрній сфері шляхом розвитку експортоорієнтованого виробництва......................................205
4.2. Формування механізмів управління якістю продукції аграрних підприємств у експортоорієнтованих галузях........................................221
4.3. Конкурентні стратегії аграрних формувань у галузях, орієнованих на експорт.......................................................................................................240
Висновки до розділу 4.................................................................................269
РОЗДІЛ 5. УДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМ І МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

5.1. Формування механізмів адаптації аграрних підприємств до умов глобального економічного середовища..................................................271
5.2. Удосконалення механізмів державної підтримки аграрного сектора........................................................................................................308
5.3. Формування економічних механізмів, спрямованих на вдосконалення структурної політики в аграрній сфері.........................332
Висновки до розділу 5................................................................................358
ВИСНОВКИ…………………………………...………………………............360
ДОДАТКИ……………………………………...………………….........……..368
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………….................................396

ВСТУП

Агропромисловий комплекс є важливою складовою економіки України. Країна має всі передумови для здобуття конкурентних переваг в аграрній сфері. Переважно рівнинний ландшафт, наявність значних запасів родючих земель і орієнтація на стратегічні глобальні маркетингові ніші є передумовами розвитку багатьох галузей сільського господарства. Україна розташована поблизу важливих ринків збуту Росії, країн Європейського Союзу та Близького Сходу. Вигідне геополітичне становище, суттєвий виробничий потенціал, наявність дешевої і кваліфікованої робочої сили, потужна сировинна база в аграрній сфері визначають інвестиційну привабливість країни.
Нині в Україні загострюються проблеми продовольчого забезпечення населення. Серед імпортованих товарів збільшуються обсяги фруктів, цукру, м’яса та інших видів сільськогосподарської продукції. Необхідність гарантування продовольчої безпеки країни визначає потребу в ефективній системі управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств. Важливими науковими та практичними завданнями є розробка механізмів підтримки вітчизняних виробників та регулювання аграрних ринків.
Актуальність теми. Нині економічні та політичні чинники зумовлюють посилення уваги до проблем забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств. Нагальною проблемою є відновлення втрачених та утримання нових експортних позицій. Важливими резервами при цьому є зменшення рівня монополізації економіки, забезпечення прозорості економічного середовища, сприяння координації стратегій вітчизняних суб’єктів господарювання, спрямованих на підвищення їх конкурентоспроможності на світових товарних ринках. Пріоритетним завданням економічної політики є підвищення ефективності функціонування підприємств агропромислового комплексу з метою здобуття глобальних конкурентних переваг.
Питання підвищення конкурентоспроможності та ефективності господарювання аграрних підприємств знайшли відображення в роботах В.Г. Андрійчука, О.Д. Гудзинського, С.І. Дем’яненка, О.Ю. Єрмакова, В.В. Зіновчука, С.М. Кваші, П.М. Макаренка, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, П.Т. Саблука, М.П. Сахацького, І.Н. Топіхи, І.І. Червена, В.В. Юрчишина, В.М. Яценка та ін. Теоретичні засади формування стратегій конкуренції викладено також у працях зарубіжних учених: Г.Л. Азоєва, У.М. Ліферта, Д.М. Майєра, Т.К. Пауелла, М.Е. Портера, Р.А. Фатхутдінова, Й.А. Шумпетера та ін.
Однак у теоретичному та методологічному аспектах залишаються недостатньо вивченими проблеми зміцнення конкурентних позицій аграрних підприємств та розробки ефективних маркетингових стратегій і досконалих організаційно-економічних механізмів управління конкурентоспроможністю. Фундаментальний характер даної теоретичної наукової проблеми визначається відсутністю серед провідних економічних шкіл єдиних підходів до принципів формування системи управління конкурентоспроможністю підприємств, спроможних ефективно функціонувати в глобальному економічному середовищі. Це й визначає актуальність дисертаційної роботи, її мету і завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, результати яких відображено у даній дисертації, здійснено згідно з тематичними планами науково-дослідних робіт Уманського державного аграрного університету з тем “Формування механізмів управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств в умовах глобалізації” (номер державної реєстрації 0104U006038) та “Вдосконалення системи аграрного підприємництва в Україні” (номер державної реєстрації 0104U006039).
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних, методологічних та практичних засад формування механізмів управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств в умовах ринкових трансформацій економіки України та її інтеграції в світову економіку.
Для досягнення поставленої мети дисертаційної роботи вирішувалися такі завдання:
• обґрунтування теоретичних засад управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств;
• формулювання критеріїв глобальної ефективності та оптимальності при застосуванні механізмів управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств;
• визначення принципів формування інноваційних підприємницьких зв’язків у аграрному секторі економіки;
• дослідження основних засад маркетингового позиціювання аграрних підприємств за умов впливу глобальних чинників;
• висвітлення ресурсних аспектів стратегічного управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств;
• дослідження наявності ефекту масштабу виробництва на основі використання регіональних даних сільськогосподарських підприємств;
• розробка механізмів сприяння адаптації аграрних підприємств до умов глобального економічного середовища;
• аналіз основних тенденцій розвитку експортоорієнтованого сільськогосподарського виробництва;
• розробка механізмів залучення аграрних формувань до ефективних маркетингових ланцюгів постачання сільськогосподарської продукції;
• обґрунтування конкурентних стратегій аграрних формувань в експортоорієнтованих галузях.
Об’єктом дослідження є процес формування механізмів управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств в Україні та висвітлення їх особливостей в умовах глобалізації.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні, соціально-економічні, організаційно-методичні проблеми, які виникають при формуванні ефективної системи управління конкурентоспроможністю підприємств з урахуванням вимог економічних законів розвитку аграрної сфери в умовах глобалізаційних процесів.
Методи дослідження. У процесі досліджень за теоретичну основу обрано надбання економічної теорії щодо принципів формування механізмів управління конкурентоспроможністю підприємств та організацій. При дослідженні ефективних регуляторних механізмів стосовно умов глобалізації в основу методологічного забезпечення було покладено системний підхід. Аналіз складних систем у агропромисловому комплексі здійснено із застосуванням принципів економічної синергетики.
В дисертації при висвітленні засад стратегічного управління використовувалися методи аналізу і синтезу – для деталізації об’єкта дослідження; абстрактно-логічний – при теоретичному узагальненні сутності та методів формування механізмів управління конкурентоспроможністю підприємств; кластерний аналіз – для визначення передумов формування інтеграційних об’єднань виробників; аналіз відповідності – для відображення структури постачальницьких мереж; кореляційно-регресійний аналіз – для визначення і кількісної оцінки зв’язку між показниками досліджуваного об’єкта; порівняння – для зіставлення фактичних динамічних рядів; середніх і відносних величин – для визначення рівня ефективності відтворювальних процесів в аграрній сфері; монографічний – для детального вивчення практики формування стратегічних ресурсів; теоретичного моделювання – для узагальнення принципів формування конкурентних переваг; графічний – для наочного відображення динаміки показників діяльності сільськогосподарських підприємств та інших тенденцій. У процесі роботи над дисертацією застосовувалися також інші методи економічних досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних, методологічних та практичних засад формування механізмів управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств в умовах глобалізації. Основні елементи наукової новизни такі:
вперше:
• обґрунтовано концептуальні підходи до формування системи управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств, згідно яких передбачається забезпечення поєднання ефективної інноваційної культури та технологічного моніторингу з метою досягнення високих якісних параметрів та інноваційних перетворень;
• визначено економічну сутність та основні складові механізму формування конкурентних переваг аграрних підприємств за рахунок інноваційних підприємницьких зв’язків, спроможних гарантувати підвищення технологічного рівня, зниження ризику та досягнення стратегічного росту;
• дано наукове трактування сутності рефлекторно-респонсивних агропромислових кластерів потужної глобальної проникної спроможності, здатних відображати параметри економічної кон’юнктури світового ринку сільськогосподарської продукції й продовольства та демонструвати динамічну проникну спроможність стосовно цільових маркетингових ніш;
• визначено систему принципів створення консультативної служби “Українське продовольство”, на яку передбачається покласти функції здійснення маркетингових досліджень на зарубіжних ринках, сприяння доступу вітчизняних суб’єктів аграрного підприємництва до глобальних маркетингових ніш, надання оперативної інформації про кон’юнктуру світового ринку, спрямовування зусиль вітчизняних виробників на виробництво продукції у відповідності з вимогами глобальних ринкових сегментів;
удосконалено:
• структурні елементи механізму посилення адаптивного потенціалу аграрних формувань стосовно умов глобальної економічної кон’юнктури, поєднання яких забезпечує оптимальне використання факторів виробництва з метою досягнення сталих конкурентних переваг;
• теоретико-методологічні підходи до вибору економічних пріоритетів розвитку екологічного підприємництва в аграрній сфері, що передбачають урахування граничних рівнів суспільних та приватних витрат, а також суспільних вигод;
• концептуальну модель формування конкурентних переваг аграрних підприємств шляхом, що передбачає застосування координаційних угод щодо впровадження інноваційних проектів;
• структуру еклектичної парадигми конкурентних маркетингових стратегій аграрних формувань, яка відображає вплив кон’юнктури глобальних ринкових сегментів, необхідність здійснення структурно-організаційних змін, процеси формування вартісних мереж, а також ураховує чинники регуляторної політики;
• теоретико-методологічні підходи до вибору критерію оптимальності при застосуванні механізмів управління глобальною конкурентоспроможністю аграрних підприємств, що полягають у досягненні таких економічних змін, у результаті яких буде забезпечено додаткові переваги для вітчизняних товаровиробників та споживачів, порівнюючи із зарубіжними суб’єктами аграрних ринків;
• класифікаційну структуру функцій системи гарантування якості сільськогосподарської продукції, яка визначає глобальні конкурентні позиції аграрних підприємств, із урахуванням економічних, соціальних та комунікативних чинників;
• теоретичні та методологічні підходи до формування системи якості в аграрній сфері, які передбачають відображення запитів споживачів у системі стратегічного управління якістю;
набули подальшого розвитку:
• науково-прикладні аспекти формування механізму забезпечення конкурентних переваг суб’єктів аграрного підприємництва шляхом створення ефективної системи гарантування якості продукції та послуг, що передбачають застосування технологічного та логістичного моніторингу в ланцюгах постачання;
• концептуальні підходи щодо формування механізму управління конкурентоспроможністю суб’єктів аграрного підприємництва шляхом застосування ефективних інформаційних систем, що дозволяють забезпечувати регулювання конкурентного середовища, здійснювати оцінку аграрної політики та прогнозувати параметри кон’юнктури продовольчих ринків;
• теоретичні і практичні підходи до обґрунтування критеріїв глобальної ефективності аграрної політики, що передбачають досягнення оптимального поєднання потреб та вподобань вітчизняних і зарубіжних суб’єктів ринку;
• принципи забезпечення конкурентних позицій аграрних підприємств шляхом використання послуг спеціалізованих служб менеджменту, що є передумовою оптимального перерозподілу управлінських функцій та підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва;
• методичні положення щодо формування регуляторних механізмів, спроможних впливати на рівень конкурентоспроможності економічних агентів вітчизняного та світового ринків;
• організаційно-економічний механізм залучення аграрних формувань до глобальних інтеграційних структур, що забезпечує їх доступ до цільових маркетингових ніш та є передумовою інноваційних і технологічних змін;
• теоретичні і практичні підходи до формування маркетингових об’єднань аграрних підприємств за регіональними ознаками, що сприяють досягненню економії за рахунок масштабів, внутрішньої для окремих галузей.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані в дисертаційній роботі наукові положення і практичні рекомендації є основою для вирішення практичних проблем управління конкурентоспроможністю суб’єктів аграрного підприємництва.
Результати виконаних дисертантом досліджень використано при розробці “Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року” (довідка Міністерства аграрної політики України №37-18-16/18558 від 21.11.2007 р.); “Стратегії розвитку Черкаської області до 2015 року” (довідка №07-03/94 від 22.05.2007 р.); довгострокових програм в агропродовольчому підкомплексі Вінницької області (довідка №2/1913 від 27.11.2007 р.); основних засад удосконалення механізмів управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств Жашківського та Уманського районів (довідки відповідно №230 від 09.07.2007 р. та №586/06 від 05.11.2007 р.), ТОВ “Агросервіс” Жашківського району (довідка №48 від 06.07.2007 р.), фермерського господарства “Зелений рай” Гайворонського району Кіровоградської області (довідка від 10.05.2007 р.). Теоретичні узагальнення з проблем формування механізмів управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств використовуються у навчальному процесі Уманського державного аграрного університету при викладанні дисциплін “Організація ринку”, “Методологія та організація наукових досліджень”, “Міжнародні економічні відносини” й “Основи зовнішньоекономічної діяльності” (довідка №99 від 06.11.2007 р.) та відображені у підручнику “Аграрна економіка”, який рекомендовано Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації з напрямів підготовки фахівців “Економіка і підприємництво” та “Менеджмент”.
Особистий внесок здобувача. Автором особисто здійснено комплексне дослідження проблем формування механізмів управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств України в умовах ринкових перетворень. Висвітлені в дисертації ідеї та розробки належать особисто автору і є його внеском у розвиток теорії та практики формування механізмів управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідались і одержали позитивну оцінку на наукових і науково-практичних конференціях, що проводилися в Уманському державному аграрному університеті впродовж 1993-2007 рр.; семінарі зі стратегічного маркетингу (м. Уест-Лафаєт, США, 26-30 жовтня 1998 p.); на науково-практичних конференціях: “Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК” (м. Харків, 25-26 вересня 2001 р.), “Еколого-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Львів, 25-27 вересня 2002 р.), “Сталість, екологізація і ефективність сільськогосподарського виробництва в умовах аграрної реформи” (м. Харків, 2-3 жовтня 2002 р.), конференціях учасників Програми науково-педагогічного обміну Міністерства сільського господарства США (м. Москва, 25-28 жовтня 1999, 29-31 жовтня 2001, 27-29 жовтня 2003 рр.), “Удосконалення економічної роботи на сільськогосподарських підприємствах в умовах перехідної економіки” (м. Київ, 26-27 березня 2003 р.), “Удосконалення економічного механізму функціонування аграрних підприємств в умовах невизначеності” (м. Київ, 19-20 травня 2004 р.), “Формування конкурентноздатності підприємств АПК в умовах ринкової трансформації економіки” (м. Полтава, 2-4 червня 2004 р.), “Імперія чи взаємозалежність” (м. Вічіта, США, 1-3 квітня 2005 p.), “Теорія і практика управління у суспільстві знань” (м. Львів, 10-11 листопада 2005 р.), “Концептуальні напрямки стратегічного розвитку нової аграрної політики України” (м. Луганськ, 11-12 травня 2006 р.), “Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні” (м. Харків, 7 червня 2006 р.), “Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства” (м. Харків, 1-2 березня 2007 р.), “Український проект в ХХІ столітті” (м. Київ, 19-20 жовтня 2007 р.).
Публікації. Основні результати досліджень за темою дисертації викладено в одноосібній монографії та 41 науковій статті та тезах доповідей (3 – у співавторстві). У наукових фахових виданнях за переліком ВАК України опубліковано 26 статей. Загальний обсяг публікацій за темою дисертації складає 56,5 ум. др. арк., з яких 32,3 ум. др. арк. належить особисто автору

bibliography

ИСНОВКИ

У дисертації запропоноване нове вирішення наукової проблеми щодо формування ефективних механізмів управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств за умов впливу глобальних економічних чинників, визначено стратегічні цілі аграрної політики стосовно формування конкурентоспроможних галузей сільського господарства на основі поєднання ринкових та державних важелів регулювання. Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють сформулювати наведені нижче висновки:
1.Ринкова сила окремих суб’єктів аграрного ринку проявляється у спроможності впродовж певного періоду підвищувати реалізаційні ціни, формувати ринкові бар’єри, диктувати умови розподілу ресурсів та збуту продукції. Досконале конкурентне середовище сприяє нівелюванню ринкових бар’єрів, створенню стимулів для технічного переоснащення агропромислового комплексу, забезпеченню науково-технічного прогресу. Встановлено, що внаслідок функціонування деструктивного конкурентного середовища допускаються непродуктивні суспільні витрати, виснаження ресурсного потенціалу, зменшення суми доданої вартості та погіршення якісних характеристик продукції. Порівняно з аграрними підприємствами, у сферах роздрібної та оптової торгівлі спостерігається підвищення рівня ринкової сили, що вимагає застосування регуляторних засобів з боку держави.
2.Автором сформульовано критерії глобальної ефективності та оптимальності при застосуванні механізмів управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств. Дослідження показали, що вирішальними чинниками зміцнення конкурентних позицій аграрних підприємств України є забезпеченість високоякісними ресурсами, досягнення економії за рахунок масштабів, рівень розвитку ринкової інфраструктури, диверсифікація, перспективні маркетингові стратегії в умовах вітчизняного та світового ринків, а також ефективна система менеджменту в ланцюгах постачання. Конкурентні позиції вітчизняного сільського господарства значною мірою залежать від злагодженої роботи всіх суб’єктів господарювання агропромислового комплексу в ланцюгах постачання продовольства від первинного виробника до зарубіжного споживача.
3.Проблеми формування досконалих регуляторних механізмів у аграрній сфері доцільно розглядати з точки зору взаємозв’язку між галузевою структурою, методами здійснення підприємницьких рішень та ефективністю виконання ринкових функцій. Проведений нами аналіз свідчить, що внаслідок недосконалості стратегії й тактики в процесі здійснення трансформаційних перетворень у вітчизняному сільському господарстві були допущені негативні структурні зрушення. Посилення глобальних конкурентних позицій суб’єктів аграрного підприємництва можливе за рахунок ефективних державних регуляторних програм. Стимулювання процесів розширеного відтворення в агропромисловому комплексі країни поєднується зі збільшенням обсягів підтримки виробників та спрямуванням структурної аграрної політики на розвиток високотоварного виробництва, здатного застосовувати сучасні досягнення науково-технічного прогресу.
4.Рівні витрат, сезонність обсягів грошових надходжень, якість продукції та її відповідність установленим стандартам, а також інформація про основні ринкові параметри формують цінові сигнали, які сприяють узгодженості взаємовідносин виробників, посередників та споживачів. Встановлено, що трансформаційні перетворення в аграрній сфері супроводжуються змінами відносних цін на окремі види сільськогосподарської продукції та ціновими диспропорціями. Механізм ціноутворення повинен забезпечувати економічну стабільність та стимулювання росту доходів вітчизняних аграрних товаровиробників із метою гарантування розширеного відтворення та зміцнення конкурентних позицій.
5.Виявлено, що більшість аграрних підприємств не дотримується ефективних маркетингових стратегій. Тому темпи росту пропозиції м’яса на більшості вітчизняних регіональних ринків поступаються темпам росту споживчого попиту. Конкурентоспроможність поєднується зі здатністю сільськогосподарських підприємств завойовувати стійкі ринкові позиції на цільових маркетингових нішах, що визначається застосуванням системи інноваційного менеджменту, ефективним використанням ресурсного потенціалу, масштабами виробництва, а також диверсифікацією. Додаткові економічні переваги вітчизняним аграрним підприємствам може забезпечити ідентифікація походження сільськогосподарської продукції, відображення географічних та регіональних характеристик продовольства та окремих інгредієнтів.
6.Для досягнення органічного взаємозв’язку цінового механізму та інших складових маркетингового комплексу аграрні підприємства повинні враховувати тип ринкової структури цільових сегментів, параметри попиту та пропозиції, рівень економічної сили конкурентів. При цьому сільськогосподарські виробники можуть використовувати переваги, які забезпечує прямий маркетинг. Структурні зрушення в агропромисловому комплексі не забезпечили передумов для інтенсивного розвитку сільського господарства, яке переважно представлено продукцією особистих селянських господарств, унаслідок чого допускаються низькі якісні параметри продовольства. Це призводить до значних економічних збитків та дестабілізації кон’юнктури окремих галузевих ринків. Формуванню чіткого механізму ціноутворення сприятиме уніфікація стандартів якості продовольства у відповідності зі світовими аналогами. В інтересах захисту вітчизняного ринку від імпортованої продукції обґрунтовано необхідність удосконалення системи управління якістю продовольства.
7.Інтенсивність потоків капітальних вкладень в агропромисловому комплексі значною мірою визначається макроекономічними чинниками, зокрема доступністю кредитів, зниженням процентних ставок, а також стабілізацією правового середовища для суб’єктів підприємництва. Дослідження показують, що сучасний фінансово-економічний стан сільськогосподарських підприємств України не дозволяє повною мірою використовувати систему довгострокового та короткострокового кредитування. В багатьох реорганізованих господарствах спостерігається зменшення обсягів основних фондів та інших ресурсів. Заходи урядової підтримки слід спрямувати на поповнення фінансових засобів аграрних формувань шляхом створення спеціалізованої мережі кредитних установ.
8.В аграрній політиці повинні знайти відображення заходи щодо зміцнення конкурентоспроможності аграрних кооперативів, здатних брати участь у діяльності світових продовольчих ринків. Аналіз результатів діяльності сільськогосподарських кооперативів в Україні свідчить про їх низьку ефективність порівняно з іншими формами господарювання, що визначає необхідність докорінної перебудови організаційної структури вказаних підприємницьких структур. У дисертаційній роботі виділені мотиваційні чинники створення кооперативів нового покоління: досягнення необхідної глобальної ринкової сили, зменшення ризику, підвищення дохідності, доступ до ринків капіталу, а також забезпечення економії за рахунок масштабів.
9.Досліджено, що стратегія диверсифікації нині не знайшла широкого розповсюдження серед аграрних підприємств, що перешкоджає їх ефективному ринковому позиціюванню. Система управління конкурентоспроможністю повинна стимулювати виробництво продукції та послуг, альтернативних інтенсивному та традиційному сільському господарству. Зростання темпів приросту обсягів реалізації органічних продуктів на світових ринках свідчить про перспективність даного ринкового сегмента. Розгляд концептуальних засад організації альтернативного сільського господарства дає підстави для пропозицій щодо формування досконалого механізму ринку екологічно чистої продукції в Україні. Його основними елементами повинні стати специфічні системи ціноутворення, кредитування та оподаткування суб’єктів ринкових відносин. З цією метою необхідно затвердити стандарти на екологічно чисте продовольство та здійснювати контроль за їх дотриманням. Учасники глобальних продовольчих ринків повинні дотримуватися етичних кодексів підприємництва.
10.Підвищення ефективності конкурентного середовища у вітчизняній аграрній сфері можливе завдяки створенню функціональних маркетингових установ, які б координували вплив на кон’юнктуру внутрішнього та зовнішнього ринків, забезпеченню органічного взаємозв’язку вітчизняних установ інфраструктури з аналогічними органами глобального економічного середовища, досягненню реальної конкурентоспроможності вітчизняних постачальників засобів виробництва для сільського господарства, формуванню системи науково-інноваційного забезпечення розвитку аграрного підприємництва. Поглиблене дослідження конкурентних стратегій свідчить про те, що створення маркетингових угруповань виробників може сприяти досягненню ефекту масштабу та поліпшенню якості продукції. На думку автора, це може бути особливо ефективним у галузях садівництва, овочівництва та молочного скотарства.
11.Участь аграрних підприємств в інтегрованих формуваннях сприяє зменшенню рівня невизначеності та ризику. Особливої уваги необхідно надавати формуванню правових основ для розвитку систем контрактації та стимулювання конкурентоспроможних форм підприємництва. Використання маркетингових та виробничих контрактів є передумовою забезпечення інноваційних та структурно-організаційних зрушень. Встановлено, що маркетингові об’єднання в аграрній сфері дозволяють розширювати ринкову частку, переходити до виробництва нових видів продукції і є передумовою освоєння перспективних ринкових ніш. Ринкову координацію ланок у мережах постачання продовольства можуть забезпечувати кластерні об’єднання суб’єктів аграрного підприємництва.
12.Поглиблення інтеграційних зв’язків в агропромисловому комплексі є важливим чинником зміцнення конкурентоспроможності аграрних підприємств. Глобальну конкурентоспроможність можуть здобувати підприємства у складі динамічних рефлекторно-респонсивних агропромислових кластерів потужної проникної спроможності на основі нарощування науково-технологічного потенціалу, високої продуктивності наявних ресурсів, оптимального рівня витрат та цін, розширення частки продажу на світових маркетингових нішах. У дисертації узагальнено досвід формування професійних та міжпрофесійних об’єднань в економічно розвинених країнах, що дозволило визначити і запропонувати напрями забезпечення концентрації стратегічних ресурсів із метою розв’язання проблеми неадекватної ринкової сили економічних агентів ланцюга просування сільськогосподарської продукції у вітчизняній агропродовольчій сфері.
13.Оптимальне поєднання потенціалу окремих складових агропродовольчої системи є передумовою формування ефективних збутових мереж. Зростання інтенсивності сезонних коливань цін на деякі види сільськогосподарської продукції свідчить про неефективність системи управління у ланцюгах постачання продовольства. На основі аналізу окремих складових елементів продовольчих маркетингових мереж дисертантом запропоновано заходи щодо вдосконалення структурної політики в агропромисловому комплексі. Розбудова стратегічних мереж є передумовою більш повного відображення запитів споживачів. Нагромадження стратегічних факторів виробництва за умов функціонування вартісних мереж може сприяти досягненню сталих глобальних конкурентних переваг для суб’єктів аграрного підприємництва. В орієнтованих на споживчий попит мережах постачання досягається оптимальне поєднання економічних ресурсів, що забезпечує стійкі конкурентні позиції аграрних підприємств.
14.Дослідження засвідчили, що відсутність налагодженої системи менеджменту в ланцюгах постачання продовольства призводить до ескалації трансакційних витрат. Зміцнення конкурентних позицій суб’єктів аграрного підприємництва рекомендовано здійснювати шляхом формування та втілення в життя ефективної конкурентної політики, залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор, поліпшення якісних параметрів сільськогосподарської продукції, освоєння світових маркетингових ніш, більш повного залучення наукового потенціалу до системи просування продовольства на експортні ринки і на цій основі досягнення сталого розвитку експортоорієнтованих галузей. Посилення глобальних конкурентних позицій вітчизняного агропромислового комплексу України можливе на основі формування динамічних кластерів, спроможних нагромаджувати вартісні цінності. Визначено необхідність створення ефективної системи контрактації, здатної прискорити залучення сучасних інформаційних технологій та гарантувати якісні параметри продукції. Належні конкурентні позиції для вітчизняних підприємств АПК в умовах глобального економічного середовища запропоновано забезпечити шляхом прискорення процесів формування організаційно-технічної бази експортоорієнтованої системи продовольчого маркетингу, підвищення рівня наукового забезпечення аграрної сфери, посилення науково обґрунтованих вимог до якісних характеристик сільськогосподарської продукції, втілення в життя урядових заходів щодо стимулювання збуту продовольства на внутрішньому та зовнішньому ринках, створення служб сприяння розвитку сільського підприємництва.
15.У дисертаційній роботі визначено напрями формування основ глобальної конкурентоспроможності аграрного сектора шляхом створення ефективної системи інформаційного обслуговування. Обґрунтовано необхідність сприяння виконанню комунікативних функцій ринкового механізму, розв’язання оперативних та тактичних проблем, управління зв’язками з контрагентами та споживачами в межах ланцюгів постачання, впровадження прогресивних технологій виробництва та зберігання продукції, спрямування інвестиційних потоків у стратегічні галузі, а також неупередженого відображення процесу акселерації доданої вартості шляхом застосування сучасних інформаційних систем у продовольчій сфері.
16.Конкурентоспроможність вітчизняних товаровиробників може також гарантувати ефективна ринкова інфраструктура. Встановлено, що суттєва питома частка зернових та олійних культур, овочів, яєць, худоби та птиці не проходить через прозорі канали реалізації. Формування принципово нової інноваційної культури управління, коли враховуються не лише обмежені інтереси підприємств, але й стратегічні суспільні цілі, спроможне забезпечити унікальні глобальні конкурентні переваги. За умов посилення впливу екстерналій світового ринку визначено необхідність забезпечення інституціональних інновацій в агропромисловому комплексі. Обґрунтовано доцільність створення спеціалізованої консультативної служби „Українське продовольство”, у функції якої повинні входити сприяння доступу вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції до світових маркетингових сегментів, здійснення маркетингових досліджень на глобальних ринках, а також інформаційне забезпечення.
17.На основі поглибленого аналізу основних тенденцій розвитку експортоорієнтованого виробництва нами доведена необхідність забезпечення відповідності пріоритетів аграрної політики вимогам зовнішньоекономічної діяльності. Ефективні урядові програми сприяння експорту сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки можуть гарантувати конкурентні позиції вітчизняних виробників на зарубіжних ринках. Оптимальний розподіл продукції між ринковими сегментами суттєво впливає на рівень цін та доходів сільськогосподарських виробників. Збільшення експортних потоків в аграрній сфері має позитивний мультиплікативний ефект для всієї економіки країни.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Абдулла-Заде Э.Г., Морозов А.В. Формирование научно обоснованной структуры управления ГУМП первой сферы АПК // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2007. – №4. – С. 21–24.
2.
Аграрии возвратили Аграрному фонду 95% займов под заставу зерна 2005 года // АгроCвіт. – 2006. – №14. – С.12.
3.
Аграрна економіка: Підручник/ Д.К. Семенда, О.І. Здоровцов, П.С. Котик, О.О. Школьний та ін.: За ред. Д.К. Семенди та О.І. Здоровцова. – Умань, 2005. – 318 с.: іл., табл. - Бібліогр.: с. 234–268.
4.
Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник. Випуск 5/ За ред. П.Т. Саблука та ін. – К.: ІАЕ УААН, 2002. – 647 с.
5.
Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 292 с.
6.
Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник. Випуск 4/ За ред. П.Т. Саблука та ін. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – 601 с.
7.
Адамчук В.В. Ринкові механізми та інструментарії комерціалізації інновацій // Вісник аграрної науки. – 2007. – №2. – С. 69–74.
8.
АМКУ порушив справу проти молокопереробників Чернігівської області// Агробізнес сьогодні. – 2006. – №13–14. – С. 17.
9.
Андрійчук В., Зубець М., Юрчишин В. Сучасна аграрна політика: проблемні аспекти. – К.: Аграрна наука, 2005. – 140 с.
10.
Андрійчук В.Г. Капіталізація сільського господарства: стан та економічне регулювання розвитку: Монографія. – Ніжин: ТОВ “Видавництво “Аспект-Поліграф”, 2007. – 216 с.: іл., табл. – Бібліогр.: с. 75–80.
11.
Бабюк О.В. Инновационная политика и конкурентоспособные преимущества в эпоху глобализации // Экономика и управление. – 2005. – №1. – С. 62–64.
12.
Базир О., Геймор М. Крокуємо в ногу з прогресом // Пропозиція. – 2006. – №9. – С. 24–26.
13.
Бакуменко О. Наша продукція – конкурентоспроможна// Пропозиція. – 2006. – №9. – С. 30–33.
14.
Балацкий Е. Диалектика познания и новая парадигма экономической науки // Мировая экономика и международные отношения. – 2006. – №7. – С. 73–79.
15.
Безуглий М. Поглиблювати зміни на краще практичними справами// Сільський час. – 2004. – 25 лютого.
16.
Берлач А. Державне фінансування як метод регулювання аграрної сфери економіки // Підприємництво, господарство і право // 2003. – №4. – С. 29–32.
17.
Бернштейн Л.Б. У нас диктують ціни кілька великих власників // Сільський час. – 2006. – 6 жовтня.
18.
Білик Ю., Файчук О. Оцінка порівняльних переваг в умовах міжнародної економічної інтеграції (на прикладі сільського господарства України) // Економіка України. – 2007. – №6. – С. 69–76.
19.
Бор М.З. Основы экономических исследований. Логика, методология, организация, методика. – М.: Изд-во “ДИС”, 1998. – 144 с.
20.
Борисенко З. Конкурентна політика як передумова ефективності ринку // Економіка України. – 2006. – №5. – С. 28–32.
21.
Боровских Н. Конкурентные стратегии агропредприятий // АПК: экономика, управление. – 2006. – №3. – С. 26–28.
22.
Бородіна О.М., Могильний О.М. Коригування політики державної підтримки сільського господарства України // Економіка АПК. – 2007. – №6. – С. 55–61.
23.
“Бунге Украина” призывает украинское правительство остановить атаки рейдеров //Аграрная неделя. – 2006. – №31. – С. 4.
24.
Бутнік-Сіверський О. Інтелектуальне підприємництво на ринку// Хліб і зерно. – 2006. – №4. – С. 11–14.
25.
Бычков Н. Сущность и механизм реорганизации убыточных организаций // Агроэкономика. – 2005. – №5. – С. 21–24.
26.
В меморандуме о минудобрениях для украинских аграриев зафиксированы мировые цены // Аграрная неделя. – 2007. – №7. – С. 6.
27.
Валентинов В.Л. Інституційне середовище аграрних перетворень: трансакційно-теоретичний підхід // АгроІнКом. – 2005. – №9–10. – С. 55–57.
28.
Валова продукція сільського господарства України за 2005 рік. Статистичний бюлетень. – К.: Державний комітет статистики України, 2006.
29.
Валова продукція сільського господарства України за 2006 рік. Статистичний бюлетень. – К.: Державний комітет статистики України, 2007.
30.
Варламова А.Н. Правовое регулирование конкуренции в России. – М.: ЮрИнфоР, 2000. – 275 с. – Библиогр.: с. 217-221.
31.
Ващук В.Ф. Конкурентоспроможність галузей АПК на зовнішньому ринку: нові погляди на проблему // Проблеми науки. – 2004. – №4. – С. 28-34.
32.
Веклич О. Екологічний чинник формування конкурентоспроможності національної економіки // Економіка України. – 2005. – №12. – С. 65–72.
33.
Ветлікарні Полтавщини встановлювали завищені тарифи на дослідження тваринницької сировини // Агробізнес сьогодні. – 2006. – №13–14, липень 2006 р. – С. 17.
34.
Виноделы инвестировали в расширение площадей виноградников 11 млн грн // Аграрная неделя. – 2006. – №32. – С. 4.
35.
Вітвіцький В., Метельська З. Сільське населення та використання трудового потенціалу села // Україна: аспекти праці. – 2007. – №3. – С. 24–31.
36.
Войчак А.В., Камишніков Р.В. Конкурентні переваги підприємства: сутність і класифікація // Маркетинг в Україні. – 2005. – №2. – С. 50–53.
37.
Володін С.А. Організація інноваційної інфраструктури наукоємного ринку АПК // АгроІнКом. – 2005. – №8. – С. 47–51.
38.
Воронкова А. Концепція управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства // Економіст. – 2007. – №8. – С. 14–17.
39.
Воронов А., Гусько К. Формы и методы неценовой конкуренции в современных условиях хозяйствования // Маркетинг. – 2005. – №3. – С. 17–21.
40.
Гайдуцький А.П. Інвестиційна конкурентоспроможність аграрного сектора України: Монографія. – К.: Нора-Друк, 2004. – 246 с. – Бібліогр.: с. 196-197.
41.
Гальчинський А. Економічна наука: проблеми методологічного оновлення // Економіка України. – 2007. – №3. – С. 4–13.
42.
Гальчинський А. Методологія складних систем // Економіка України. – 2007. – №8. – С. 4–18.
43.
Ганаба М.Д. Якість як основний критерій виробництва конкурентоспроможної продукції // Економіка АПК. – 2006. – №9. – С. 108–113.
44.
Гарипова Л.В. Классификация конкурентных стратегий предприятий АПК и их формирование // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2007. – №6. – С. 34–36.
45.
Глазун В.В. Производство экологически чистой продукции в условиях Лесостепи Украины // Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету. – 2000. – №1–2. – С. 151–153.
46.
Глібов Р.В. Молочарська асоціація в розвитку регіонального ринку молока // Економіка АПК. – 2004. – №6. – С. 111–118.
47.
Гончаров В.Д. Методические основы маркетинга на перерабатывающем предприятии // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2000. – № 5. – С. 16–19.
48.
Горьовий В.П. Оцінка конкурентоспроможності підприємств АПК України та їх продукції на світовому продовольчому ринку // Проблеми науки. – 2002. – № 3. – С. 31–36.
49.
Губені Ю. Аграрна реформа у Чеській Республіці: від “оксамитової” революції до європейської інтеграції. Приклад гідний наслідування. – Львів: Українські технології, 2001. – 368 с. – Бібліогр.: с. 53-54.
50.
Губенко В.І. Механізм посилення конкурентоспроможних позицій АПК на світовому ринку // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. Економічні науки. – Т.3. – Полтава, 2005. – С. 40-45.
51.
Гудзинський О.Д., Кірейцев Г.Г., Савчук В.К. Eкономічна теорія та реалізація її положень в механізмах розвитку АПК // Економічна теорія. – 2005. – № 2. – С. 80-95.
52.
Гусев А.Е., Сумина Н.В. Совершенствование системы управления сельскохозяйственными предприятиями в рыночных условиях// Устойчивое развитие сельской местности: концепции и механизмы. Никоновские чтения – 2001. – М.: Энциклопедия российских деревень, 2001. – С. 277–278.
53.
Давиденко Н.М. Стан конкурентоспроможності бурякоцукрового виробництва Чернігівської області // АгроІнКом. – 2005. – № 1–2. – С. 2–46.
54.
Давидова Н. Огляд ринку зернозбиральних комбайнів України// Агробізнес сьогодні. – 2006. – №13–14. – С. 26–27.
55.
Дем’яненко М.Я. Фінансові проблеми формування і розвитку аграрного ринку // Економіка АПК. – 2007. – №5. – С. 4–13.
56.
Динамика общего наличия зерновых культур в Украине // Аграрная неделя. – 2006. – №37. – С. 26; 2007. – №23. – С. 25.
57.
Діброва А.Д. Сучасне трактування сутності державного регулювання аграрного сектора економіки//Економічна теорія. – 2007. – №1. – С. 76-84.
58.
Дідківська Л. Теоретико-методологічні засади вдосконалення конкурентної політики держави // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. – 2007. – №2. – С. 22–27.
59.
Дісмукес Р., Вандевеєр М. Скільки коштує страхування врожаю та доходу в США? // Пропозиція. – 2002. – №1. – С. 107.
60.
Дойч А.В., Дяченко Л.Е. Конкурентні переваги інтегрованих об’єднань в олієжировій галузі // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2005. – №1. – С. 107–109.
61.
Ефективність сільськогосподарського виробництва в особистих господарствах громадян (за матеріалами обстеження)/ За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Месель-Веселяка, Ю.Я. Лузана. – К.: ІАЕ УААН, 2001. – 378 с.
62.
Євчук Л.А. Теоретичні аспекти розвитку конкурентоспроможності підприємств в агропромисловому виробництві // Економіка АПК. – 2005. – №8. – С. 120–125.
63.
Єрмаков О.Ю. Методологія економічного дослідження організаційних форм виробництва // Економіка АПК. – 2003. – № 1. – С. 31–37.
64.
Жемухов А.Х., Шогенов А.Б., Унежева А.Х. Оценка конкуренто-способности агропромышленного производства // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2006. – №7. – С. 23–25.
65.
Загальноекономічні показники // Бюлетень Національного банку України. – 2007. – №6. – С. 62, 66.
66.
Закон України “Про Антимонопольний комітет України” (від 26.11.1993 № 3659-ХІІ) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №50. – Ст. 472.
67.
Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (від 19.12.2006 № 489) // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 7–8. – Ст. 66.
68.
Закон України “Про державну підтримку сільського господарства України” (від 24.06.2004 № 1877-ІV) // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 49. – Ст. 527.
69.
Закон України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” (від 11.09.2003 № 1160-ІV) // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 9. – Ст. 79.
70.
Закон України “Про захист економічної конкуренції” (від 11.01.2001 № 2210-ІІІ) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.
71.
Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні” (від 04.07.2002 № 37-ІV) // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 35. – Ст. 258.
72.
Закон України “Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року” (від 18.10.2005 № 2982-ІV) // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 1. – Ст. 17.
73.
Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” (від 25.06.1991 № 1264-ХІІ) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
74.
Закон України “Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу” (від 5.10.2006 № 229-V) // Державний вісник України. – 2006. – № 19. – С. 18–22.
75.
Закон України “Про стандартизацію” (від 17.05.2001 № 2408-ІІІ) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 31. – Ст. 145.
76.
Закон України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001–2004 років” (від 18.01.2001 № 2238-ІІІ) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 11. – Ст. 52.
77.
Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” (від 23.12.1997 № 771/97-ВР) // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 19. – Ст. 98.
78.
Захарчук О. Тільки в неврожайні роки товаровиробники зерна виходять на пристойну рентабельність // Хліб і зерно. – 2006. – №4. – С. 16–17.
79.
Зборовська Ю.Л. Напрями зміцнення експортного потенціалу АПК // Вісник Харківського національного аграрного університету. Серія “Економіка АПК і природокористування”. – 2007. – №3 – С. 63–67.
80.
Зимнин С.В. Аграрная политика ЕС и ее влияние на международную торговлю // АПК: экономика, управление. – 2006. – №2. – С. 9-16.
81.
Зіновчук В.В., Бурачек І.В., Ушкаренко Ю.В. Основні напрями розвитку виробничих кооперативів в сільському господарстві // Таврійський науковий вісник: Зб. наук. пр. Вип. 48. – Херсон: Айлант, 2007. – С. 235–242.
82.
Зінченко С. Концепція вже є, справа за програмою // Агро Перспектива. – 2006. – №6. – С. 52–54.
83.
Значна площа зернових і олійних під урожай 2006 року була засіяна несортовим насінням // Новини агробізнесу. – 2006. - №19. – С.5.
84.
Зовнішня торгівля товарами. Статистичний збірник. – К.: Державний комітет статистики України, 2006.
85.
Зовнішня торгівля України товарами та послугами у 2006 р. Статистичний збірник. – К.: Державний комітет статистики України, 2007.
86.
Зовнішня торгівля України. Статистичний збірник. – К.: Держкомстат України, 2002.
87.
Зоря С. Оцінка підтримки сільського господарства України в міжнародному порівнянні // Економіка України. – 2005. – №10. – С. 58–67.
88.
Зубець М.В., Панасюк Б.Я. Актуальні проблеми економіки України. – К.: Аграрна наука, 2004. – 84 с.
89.
Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності у 2006 році. Статистичний бюлетень. – К.: Державний комітет статистики України, 2007.
90.
Каменецкая О. Экономика аграрного сектора Китая после вступления в ВТО // АПК: экономика, управление. – 2007. – №4. – С. 57–58.
91.
Каніщенко Н.Г. Формування національних галузевих кластерів в умовах інтернаціоналізації // Формування ринкових відносин в Україні. Зб. наук. пр. Вип. 4. - К.: НДЕІ Міністерства економіки України, 2006. – С. 70–74.
92.
Качала Т. Інтегровані комплекси трансферту знань та їх роль у побудові інноваційної моделі розвитку Черкаської області // Економіст. – 2006. – №7. – С. 20–22.
93.
Кваша С.М., Голомша Н.Є. Конкурентоспроможність вітчизняної сільськогосподарської продукції на світовому аграрному ринку // Економіка АПК. – 2006. – № 5. – С. 99–104.
94.
Кваша С.М., Чорний Г.М., Павленко О.М. Невідкладні проблеми теорії управління в агробізнесі з позицій менеджменту ХХІ століття // Економіка АПК. – 2006. – №4. – С. 100–106.
95.
Кириленко І.Г. Напрями підвищення конкурентоспроможності вітчизняного сільськогосподарського виробництва // Економіка АПК. – 2005. – №11. – С. 68–72.
96.
Кіндзерський Ю., Паламарчук Г. Проблеми національної конкурентоспроможності та пріоритети конкурентної політики в Україні // Економіка України. – 2006. – №8. – С. 19–29.
97.
Кобута І.В., Шевцов О.Л. Оцінка впливу вступу України до СОТ на окремі ринки сільськогосподарської продукції // Економіка АПК. – 2007. – №1. – С. 127–135.
98.
Коваленко Ю.С. Сільськогосподарське підприємство в ринковому середовищі. – К.: ІАЕ УААН, 2000. –204 с.
99.
Козаченко Л. Що рік наступний став роком змін // Агробізнес сьогодні. – 2006. – №21. – С. 10–11.
100.
Колот А. Проблеми розбудови національної моделі соціально-трудових відносин // Україна: аспекти праці. – 2002. – №5. – С. 23–28.
101.
Комментарии: АМКУ разрешил лихтенштейнской Financial and Investment Energy Holding Establishment сконцентрировать более 50% акций “Конценрна “Хлебпром” // АгроСвіт. – 2006. - №16. – С. 17.
102.
Комплексна програма розвитку українського села на період до 2015 року (проект) // Економіка АПК. – 2007. – №1. – С. 3–49.
103.
Концепція програми розвитку фермерства в Україні на 2005-2015 роки. Проект/ За ред. І.Ф. Томича. – К.: ТОВ ЕЦ “Господар”, 2005. – 28 с.
104.
Корецький М. Теоретичні засади державного управління // Персонал. – 2007. – №5. – С. 35–41.
105.
Коротич П. Ще рік тому нам казали: “Кому потрібна ваша якість?!” // Пропозиція. – 2006. - №12. – С. 34-35.
106.
Коротков А., Третьяков Н. Некоторые методические аспекты конкурентного анализа // Маркетинг. – 2007. – №1. – С. 48–54.
107.
Косюк Ю. Локальный менеджмент глобальных возможностей // Стратегии. – 2007. – №3. – С. 6–12.
108.
Котик П.С., Школьний О.О. Екологічні аспекти аграрної політики в умовах ринкової економіки // Зб. наук. пр. Уманської сільськогосподарської академії. – К.: Нора-прінт, 1997. – С. 328–330.
109.
Кошолкина Л.А. Закон «О развитии сельского хозяйства» и меры по его реализации // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2007. – №4. – С. 8–12.
110.
Кравченко Ю. На сторожі інтересів продовольчих ринків // Агро Перспектива. – 2006. – №4. – С. 38–39.
111.
Крисальний О.В. Розвивати теоретичні дослідження аграрного сектору економіки в ринкових умовах // Розвиток аграрної економіки в Україні та її завдання в умовах освоєння ринкової системи господарювання: Матеріали Восьмих річних зборів Всеукраїнського конгр. вчен. економістів-аграрників, Київ, 20–21 черв. 2006 р. / Редкол.: П.Т. Саблук та ін. – К.: ННЦ “ІАЕ”, 2006. – С. 116–118.
112.
Кудлай В.Г. Розвиток конкуренції на ринку молочної продукції в Україні // Економіка АПК. – 2006. – № 6. – С. 110–115.
113.
Кудрявцева Л. Раціоналізм і естетика овочівництва // Пропозиція. – 2006. – №11. – С. 34–37.
114.
Курбатов Ю.А. Государственное регулирование аграрного производства: мировой опыт и российские проблемы переходного периода// Рыночная трансформация сельского хозяйства: десятилетний опыт и перспективы. Никоновские чтения – 2000. – М.: Энциклопедия российских деревень, 2000. – С. 169–171.
115.
Куць Т.В. Про оцінку конкурентоспроможності продукції// Економіка АПК. – 1998. – № 2. – С. 58–61.
116.
Латифундия металлургов // Бизнес. – 2006. - №51. – С. 48-49.
117.
Герман Ц., Седік Д., Пугачов М. Оцінка наслідків реформування сільськогосподарських підприємств // Економіка України. – 2007. – №6. – С. 59–68.
118.
Лисенький А., Соломко М. Структурний розвиток сільського господарства України // Економіка України. – 2006. – №12. – С. 54–61.
119.
Лука О.Ф. Україна на світовому ринку агропродовольчої продукції // Економіка АПК. – 2003. – №11. – С. 116–121.
120.
Ляско В., Прудовский Б. Основные стратегии выживания и стабилизации предприятия в конкурентных условиях // Международная экономика. – 2006. – №4. – С. 47–54.
121.
Майєр Д.М., Олесневич Д. Міжнародне середовище бізнесу: Конкуренція та регулювання у глобальній економіці / Пер. з англ. – К.: Либідь, 2002. – 703 с.
122.
Макаренко В. У пошуках дешевого палива // Агро Перспектива. – 2006. – № 6. – С. 50–51.
123.
Макаренко П.М. Моделі аграрної економіки: Монографія. — К.: ННЦ "Інститут аграрної економіки", 2005. — 680 с.: іл., табл. – Бібліогр.: с. 162–178.
124.
Максимова Л. Між якістю та кількістю // Агро Перспектива. – 2006. – №8. – С. 17.
125.
Малік М.Й., Шпикуляк О.Г. Розвиток підприємництва в аграрному секторі економіки // Економіка АПК. – 2006. – №4. – С. 3–10.
126.
Маренич Т.Г. Трансформаційна динаміка та механізми економічного регулювання агроформувань (питання теорії, методології, практики): Монографія. – К.: ННЦ “Інститут аграрної економіки”, 2005. – 454 с. – Бібліогр.: с. 237-238.
127.
Мармуль Л.О., Морозов Р.В. Розвиток агропромислової інтеграції та її вплив на ефективність сільськогосподарського виробництва в умовах земельної реформи // Таврійський науковий вісник: Зб. наук. пр. Вип. 31. – Херсон: Айлант, 2004. – С. 136–141.
128.
Меєрс В., Дем’яненко С., Джонсон Т, Зоря С. Зміна фокуса аграрної політики та розвитку села в Україні: висновки та перспективи для руху вперед. Збірник наукових праць. – К.: КНЕУ, 2005. – 172 с.
129.
Месель-Веселяк В.Я. Розвиток форм господарювання в аграрному секторі України (результати, проблеми) // Економіка АПК. – 2006. – №12. – С. 34–41.
130.
Механизмы устойчивого развития сельского хозяйства. Часть 2. Финансовое оздоровление и реформирование неплатежеспособных сельскохозяйственных организаций / В.Я. Узун, Н.И. Шагайда, С.Б. Огнивцев и др. – М.: ФГНУ «Росинформагротех», 2003. – 292 с.
131.
Минагрополитики повысило минимальные и максимальные цены на зерно // Аграрная неделя. – 2007. – №22. – С. 4.
132.
Минка А.П. Прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності та ризику // Економіка АПК. – 2001. – №3. – С. 85–90.
133.
МінАП підтримує досудову санацію ДАК “Хліб України” як варіант фінансового оздоровлення // Агробізнес сьогодні. – 2006. – №17. – С. 25.
134.
Мірошниченко І.В. Ключові питання загрози заподіяння шкоди національним товаровиробникам при імпорті товарів в АПК // АгроІнКом. – 2005. – №3–4. – С. 7–9.
135.
Могильний О.М. Регулювання аграрної сфери. – Ужгород: “ІВА”, 2005. – 400 с. – Бібліогр.: с. 334-335.
136.
Моісеєва М. Запаморочливі злети та падіння // Пропозиція. – 2006. – №9. – С. 28–29.
137.
Моісеєва М. Молочні ріки, що скисатимуть біля берегів// Пропозиція. – 2006. – №8. – С. 20–23.
138.
Молочна галузь України потребує негайного реформування // Агробізнес сьогодні. – 2006. – №10. – С. 5.
139.
Мороз В. Від традиційної інформатизації до методологічного вдосконалення державного управління // Персонал. – 2005. – №5. – С. 52–56.
140.
Мухаровський М. Система безпеки харчових продуктів// Стандартизація, сертифікація, якість. – 2001. – №4. – С. 55–57.
141.
Надходження продукції тваринництва на переробні підприємства за 2006 рік. Статистичний бюлетень. – К.: Державний комітет статистики України, 2007.
142.
Назаренко В.И. Государство и сельское хозяйство на Западе. – М.: Огни ТД, 2006. – 324 с.
143.
Наказ Міністерства аграрної політики України “Питання діяльності Аграрного фонду на організованому аграрному ринку у 2006-2007 маркетинговому періоді” (від 7.06.2006 № 282) // Агрокомпас. – 2006. – №8. – С. 28–29.
144.
Наказ Міністерства аграрної політики України “Про утворення Генеральної державної сільськогосподарської інспекції” (від 29.05.2006 № 268) // Агрокомпас. – 2006. – №7. – С. 30–31.
145.
Научные принципы регулирования развития АПК: предложения и механизмы реализации / В.Г. Г