РОЗВИТОК ФЕРМЕРСЬКОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА УКРАЇНИ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні аспекти станов-лення та розвитку фермерського підприємництва України 17
1.1. Теоретичні аспекти сутності фермерства 17
1.2. Історичні засади розвитку фермерських госпо-дарств в Україні та їх соціальна функція 35
1.3. Фермерські господарства в стратегії розвитку різ-них форм господарювання 57
1.4. Управління виробничими процесами у фермерських господарствах 67
1.5. Організаційно-економічні основи раціонального поєднання малих, середніх і великих підприємств 84
Висновки до розділу 1 89
РОЗДІЛ 2. Методологічні засади фермерства як типу підприємницької діяльності на селі 92
2.1. Передумови розвитку інституту фермерського під-приємництва та роль держави у його становленні 92
2.2. Аналіз сучасного стану діяльності фермерського підприємництва 105
2.3. Формування малого підприємництва як передумова зайнятості сільського населення 115
2.4. Методика наукового дослідження фермерських го-сподарств у системі малих підприємницьких агро-формувань 133
2.5. Планування підприємницької діяльності у фермерському господарстві 144
Висновки до розділу 2 152
РОЗДІЛ 3. Діяльність фермерських господарств Укра-їни та підвищення їх конкурентоспроможності 159
3.1. Особливості функціонування фермерських госпо-дарств 159
3.2. Методика та критерії оцінки конкурентоспро-можності фермерських господарств 168
3.3. Інструменти державного впливу на підвищення рі-вня конкурентоспроможності фермерських госпо-дарств 180
3.4. Тенденції розвитку аграрних відносин у світі та в Україні 193
Висновки до розділу 3 204
РОЗДІЛ 4. Економічний потенціал фермерських гос-подарств та ефективність їх діяльності 209
4.1. Методичні підходи до визначення економічного потенціалу фермерських господарств 209
4.2. Економічна ефективність функціонування фермер-ських господарств 229
4.3. Державна підтримка та державне регулювання роз-витку фермерських господарств 243
4.4. Основні напрями діяльності та розширення само-зайнятості сільського населення 257
Висновки до розділу 4 278
РОЗДІЛ 5. Перспективи розвитку фермерського укла-ду України 286
5.1. Методологічні засади кооперації фермерських гос-подарств України 286
5.2. Організаційно-економічні моделі обслуговуючих кооперативів 301
5.3. Формування ефективних параметрів підприємниць-кої діяльності фермерських господарств 310
5.4. Прогноз розвитку фермерських господарств Украї-ни 329
Висновки до розділу 5 341
ВИСНОВКИ 350
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 360
ДОДАТКИ 399

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток ринкових відносин в аграрному сек-торі України передбачає формування багатоукладної економіки, наявність різних організаційно-правових форм господарювання на селі, дає змогу се-лянам вирішувати економічні проблеми через прояв самостійності, ініціа-тиви і підприємливості, на основі реалізації права власності на засоби ви-робництва і вироблену продукцію. Найбільш повно ці особливості прояв-ляються у фермерському підприємництві.
На початок 2007 р. в Україні зареєстровано 43,2 тис. фермерських господарств, у них з урахуванням членів сімей і найманих працівників за-йняті сотні тисяч осіб. За останні 12 років частка продукції, виробленої фе-рмерськими господарствами, у загальному обсязі продукції сільського гос-подарства зросла в 7 разів і становить 4,3%. Таким чином, в аграрному се-кторі утворюється соціальний прошарок, який починає формувати не тіль-ки нові економічні та організаційні умови розвитку сільських територій, а й морально-етичні принципи взаємовідносин між мешканцями села, які полягають у збереженні сільського етносу, звичаїв, традицій, любові до землі, виховання почуття господаря своє малої батьківщини, тобто, всього того, що визначало українське село як носія культури та моралі нації.
Проте оскільки становлення та розвиток фермерства в Україні все ще відбувається в умовах освоєння ринкової економіки, воно вимагає постій-ної наукової підтримки.
Стан дослідження проблеми.
При розробці даної проблеми автор спирався на наукові дослідження організаційно-економічного устрою фермерських та особистих селянських господарств, закладені ученими-аграрниками М.Д. Кондратьєвим, М.І. Ту-ган-Барановським, О.В. Чаяновим, О.І. Чупровим, П.П. Масловим.
Крім того, були використані практичні і теоретичні висновки, які мі-стяться в роботах сучасних вчених у галузі аграрної економіки – П.Саблука, В.Андрійчука, П.Гайдуцького, В.Месель-Веселяка, В.Нечитайла, В.Юрчишина, І.Баланюка, І.Коновалова, І.Прокопи, Л.Романової, П.Канінського, М.Кропивка, М.Маліка, Л.Мармуль, В.Ситника, М.Федорова, М.Шульського, О.Онищенка, В.Збарського, Ю.Лупенка, іноземних авторів – А.Зельднера, А.Нельсона, В.Башмачнікова, В.Милосердова, Г.Хеджеса, Д.Блекка, Е.Касла, Е.Крилатих, І.Ушачова, М.Баккетта, М.Бекера, М.Клоусона, С.Блегборна та інших, а також матеріали наукових конференцій з проблем розвитку фе-рмерського руху та періодичних видань. Ці роботи становлять потужну наукову основу формування приватного підприємництва на селі. Проте окремі питання формування і розвитку фермерського підприємництва ви-світлені не до кінця, деякі положення носять дискусійний характер і вима-гають науково-обґрунтованого висвітлення проблеми, зокрема:
– роль фермерських господарств у системі функціонування і розвит-ку АПК, у відродженні українського села;
– кооперування фермерських господарств із збереженням їх еконо-мічної самостійності та інтеграції в систему АПК;
– фінансове забезпечення ефективного функціонування фермерської підприємницької діяльності;
– напрями державної підтримки фермерських господарств;
– формування та використання економічного потенціалу фермерсь-ких господарств.
Отже, проведення дослідження зумовлено суттєвими змінами в соці-альній та економічній структурі аграрного сектору економіки України, по-требою глибокого аналізу досвіду українського селянства щодо формуван-ня господарств фермерського типу та їх кооперування, необхідністю ви-значення перспектив, напрямів, форм і методів трансформації сучасного сільського господарства, вибору із багатьох моделей ринкової економіки тієї, що найбільше відповідає національним традиціям та потребам україн-ського народу.
У ході розвитку ринкових відносин в економіці України виникли ко-оперативні форми господарювання на базі фермерських господарств, які характеризуються відповідною організаційною структурою, функціями управління і характером зв’язків між суб’єктами господарювання.
Тому, на нашу думку, особливою проблемою в економіці сільського господарства є недостатня теоретична і методологічна розробка питань, пов’язаних із формуванням і функціонуванням кооперативних фермерсь-ких об’єднань в сучасних умовах. Дослідження місця і ролі об’єднань фе-рмерських господарств, які функціонують на основі кооперації, шляхів їх формування і подальшого розвитку є особливо актуальні як у теоретично-му, так і в практичному плані.
Названі вище проблеми і спонукали нас до узагальнення досвіду ста-новлення та розвитку фермерського підприємництва, з’ясування сучасних світових тенденцій розвитку даної форми господарювання і на основі сис-темного підходу визначення його місця і ролі в економічному та соціаль-ному відродженні українського села. Все це визначило вибір теми, мету і завдання дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ди-сертаційна робота пов’язана з науковою тематикою досліджень, які здійс-нюються в Національному науковому центрі «Інститут аграрної економі-ки» УААН у рамках програми НТП-42 «Науково-методичне забезпечення підвищення економічної ефективності та розвитку соціально спрямованого аграрного виробництва на 2006 – 2010 роки» відділення соціально-економічних проблем села:
– відділу організації управління за темою № 42.01/063 «Науково-методологічне забезпечення удосконалення системи управління соціально спрямованим агропромисловим виробництвом» (номер державної реєстра-ції 0106U006640). В межах даної теми визначено та обґрунтовано теорети-ко-методологічні основи поєднання малих, середніх та великих підпри-ємств аграрного виробництва, його вплив на підвищення ефективності розвитку економіки країни;
– відділу підприємництва за темою № 42.01/59 «Розробити теорети-чно-методологічні засади інституціональних та структурних трансформа-цій агропромислового виробництва на основі кооперації та вертикальної інтеграції» (номер державної реєстрації 0106U006636). У межах даної те-ми, на основі розробки економіко-математичних моделей з оптимізації ви-робничих параметрів їх діяльності, обґрунтовано оптимальні розміри фер-мерських господарств та обслуговуючих кооперативів.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у поглибленні й обґрунтуванні теоретико-методологічних і прак-тичних засад розвитку та функціонування фермерських господарств Укра-їни.
Мета дослідження зумовила постановку наступних завдань:
– визначити економічну сутність розвитку фермерського господа-рювання як форми підприємницької діяльності в аграрній сфері економіки України на основі узагальнення досвіду становлення та розвитку фермер-ського підприємництва, його ролі та місця у соціально-культурному відро-дженні українського села, з’ясування сучасних світових тенденції розвитку даної категорії господарювання;
– розробити прогноз розвитку фермерського підприємництва в Україні на перспективу;
– розробити концептуальні підходи до механізмів державної під-тримки фермерського підприємництва, які ґрунтуються на єдиній методо-логічній основі;
– визначити пріоритетні напрями розвитку фермерських госпо-дарств з урахуванням досвіду становлення та регіональних особливостей їх функціонування;
– обґрунтувати використання економічного потенціалу фермерсько-го господарства на основі визначення інтегрального показника виробничої потужності фермерського підприємництва та структурно-динамічної моде-лі;
– обґрунтувати взаємозв’язок малого підприємництва із зайнятістю сільського населення та його доходами;
– удосконалити методику та критерії оцінки конкурентоспроможно-сті суб’єктів господарювання через визначення інтегрального показника;
– обґрунтувати і розробити організаційно-економічну модель обслу-говуючого кооперативу фермерських господарств;
– удосконалити методичні підходи щодо визначення виробничо-економічних параметрів фермерських господарств у сучасних умовах гос-подарювання.
Об’єктом дослідження виступають процеси становлення та розвитку підприємницької діяльності фермерських господарств України.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні за-сади розвитку фермерського підприємництва.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дослі-дження слугували діалектичний метод пізнання соціально-економічних явищ, фундаментальна спадщина вітчизняної і зарубіжної науки в галузі організації і функціонування фермерських господарств, а також системний підхід до визначення стану економіки фермерських господарств з метою виявлення недоліків і обґрунтування напрямів їх розвитку.
У процесі проведення досліджень використовувалися загальноприй-няті методи і прийоми: сукупність наукових прийомів абстрактно-логічного методу (індукція і дедукція, аналіз і синтез, аналогії і співстав-лення, формалізації і моделювання) – для опрацювання теоретичних основ обґрунтування і розробки методологічних і методичних положень з органі-зації, функціонування і розвитку фермерських господарств; порівняльно-історичний – для аналізу процесів реформування сільського господарства; економіко-математичний із застосуванням ЕОМ – в ході аналізу й узагаль-нення стану використання виробничого потенціалу та оптимізації розмірів фермерських господарств і їх обслуговуючих кооперативів; монографіч-ний – для виявлення тенденцій у розвитку фермерських господарств і вдо-сконалення їх організаційної структури.
Під час дослідження були використані сучасні способи збору, оброб-ки і аналізу інформації. Опрацьовано закони України, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств та ві-домств. Емпірична база дослідження включає статистичні збірники Держ-комстату України, обласних та районних статистичних управлінь, дані мо-нографічних обстежень і анкетування фермерських господарств України, звітні матеріали, інформацію конференцій, симпозіумів, конгресів, асоціа-цій фермерських господарств окремих районів, літературні джерела, а та-кож результати особистих зустрічей і спостережень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні й розробці теоретичних, методологічних і практичних положень розвитку фермерського підприємництва України. Зокрема:
вперше:
– на основі системного підходу до аналізу вітчизняних і світових те-нденцій розвитку фермерства визначено економічну сутність фермерсько-го господарства як форми підприємницької діяльності в аграрній сфері економіки, що сприяє становленню селянина-власника, підприємця, який своєю працею створює конкурентне середовище, що сприяє задоволенню потреб споживачів у високоякісній сільськогосподарській продукції, зме-ншує безробіття на селі, оберігає довкілля, прищеплює молоді українську землеробську культуру;
– розроблено прогноз розвитку фермерського підприємництва в Україні на перспективу, що базується на обґрунтуванні стратегії розвитку з визначенням показників виробництва продукції, вирішенні соціальних пи-тань, організації інвестиційної та інноваційної діяльності, спрямованої на підтримку фермерських господарств;
– визначено, що формування і використання економічного потенціа-лу фермерського господарства, яке передбачає визначення інтегрального показника виробничої потужності фермерського підприємства та розробку структурно-динамічної моделі, включає: вік, кількість активного населен-ня, професійну підготовку, кліматичні умови, розмір та географічне роз-міщення господарства; основний і оборотний капітал, виробничу інфра-структуру, грошові нагромадження та інтелектуальні здібності фермера, його підприємницький хист;
удосконалено:
– методичні підходи до створення організаційно-економічної моделі обслуговуючого кооперативу фермерських господарств, які ґрунтуються на виборі та комбінуванні варіантів діяльності фермерських господарств: зберіганні і збуті сільськогосподарської продукції; наданні послуг із заку-півлі матеріально-технічних засобів, мінеральних добрив, пестицидів, зоо-ветеринарних та агрономічних послуг; залученні коштів та оптимальному використанні наявних ресурсів;
– методику та критерії оцінки конкурентоспроможності фермерсь-ких господарств визначенням інтегрального показника конкурентоспро-можності суб’єктів господарювання через знаходження суми часткових показників їх виробничо-господарської діяльності;
– взаємозв’язок фермерського підприємництва із зайнятістю сільсь-кого населення та його доходами, оскільки воно: є джерелом різних видів доходу підприємця, найманих працівників та суспільства (через податок); засноване на трудовій діяльності підприємця, членів родини, найманих працівників і забезпечує роботою організації, заклади виробничої і соціа-льної інфраструктури; залучає кваліфіковану робочу силу (менеджерів, експертів, працівників); забезпечує суспільство необхідною кількістю то-варної продукції;
– методичні підходи щодо визначення виробничо-економічних па-раметрів фермерських господарств у сучасних умовах господарювання, до яких відносяться: оптимізація структури виробництва, спеціалізація, інтег-рація, інноваційна діяльність і диверсифікація;
дістали подальший розвиток:
– пріоритетні напрями розвитку фермерських господарств з ураху-ванням досвіду їх становлення та регіональних особливостей функціону-вання, що забезпечують підвищення ефективності їх діяльності та її соціа-льну складову. До таких напрямів відносяться: міжфермерська кооперація; спеціалізація і диверсифікація окремих видів діяльності; зайнятість сільсь-кого населення; розвиток соціальної інфраструктури; збереження сільсько-го етносу, звичаїв і традицій національної культури; реурбанізація;
– концептуальні підходи до механізмів державної підтримки фер-мерського підприємництва, методологічною основою яких є запроваджен-ня єдиних правил діяльності для всіх учасників сільськогосподарського виробництва як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Основними їх складовими є фактори, що забезпечують досягнення поставленої мети на рівні окремих фермерських господарств. До них віднесені: оптимізація структури виробництва, його спеціалізація та інтеграція, інноваційна й ін-вестиційна діяльність. Параметри таких підходів мають матричну структу-ру, охоплюють внутрішні та зовнішні взаємозв’язки, визначають ефектив-ність використання наявних ресурсів і позитивні зміни в діяльності фер-мерського господарства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретико-методологічні розробки дисертації доведено до рівня методичних і практичних рекомендацій. Практичні результати наукового дослідження мають прикладне значення і відображені в монографії, посіб-нику, наукових доповідях.
У Національному аграрному університеті (довідка від 24.12.2007 р. № 3857) використовуються результати дисертаційного дослідження при викладанні дисциплін «Економіка сільського господарства», «Організація агробізнесу», «Економіка і облаштування сільських територій», «Економі-ка праці та соціально-трудові відносини», «Основи менеджменту, марке-тингу та підприємництва», «Менеджмент малого та середнього бізнесу», «Менеджмент діяльності підприємств на ринку товарів і послуг», «Іннова-ційний менеджмент», а також при підготовці дипломних, магістерських і кандидатських робіт.
Практичне застосування у малих формах господарювання (на регіо-нальному рівні) матимуть методичні рекомендації з обґрунтування та оп-тимізації їх раціональних розмірів з урахуванням розташування, демогра-фічної ситуації, умов господарювання, ресурсного потенціалу, віддаленос-ті від ринків збуту продукції, наявності транспортних і складських комуні-кацій, чисельності суб’єктів господарювання в даній місцевості тощо (до-відка Міністерства аграрної політики України від 12.12.2007 р. № 37-18-3-15/19792)
Головне управління агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації (довідка від 24.12.2007 р. № 01-16/466) застосову-ватиме: методичні основи формування обслуговуючих кооперативів фер-мерських господарств з використанням економіко-математичних методів для визначення їх оптимальних розмірів та ефективної діяльності; моделі і прогнози розвитку фермерського укладу господарювання та ін.
Практичне застосування знайдуть розроблені дисертантом методичні та практичні підходи до формування й ефективного використання ресурс-ного потенціалу фермерських господарств Черкаської області, а також мо-делі кооперативів з обслуговування фермерських господарств та приват-них землевласників (довідка Головного управління агропромислового роз-витку Черкаської обласної державної адміністрації від 15.01.2008 р. № 02-12/06).
Практичну цінність мають комплексний аналіз ситуації, розробка перспектив та визначення шляхів розвитку фермерських господарств, осо-бистих селянських господарств і їх об’єднань у формі обслуговуючих коо-перативів з метою ефективного використання наявних та залучених ресур-сів (довідка Асоціації фермерів та приватних землевласників України від 13.12.2007 р. № 245).
Модель оптимізації фермерського господарства та модель обслуго-вуючого кооперативу буде запроваджена у фермерському господарстві «Садівниче» Білоцерківського району Київської області (с. Іванівка) (дові-дка від 03.12.2007 р.). У господарстві також можуть застосовуватись роз-роблені автором методики, схеми формування, обчислення та розподілу доходу фермерського господарства.
Запропоновані наукові розробки та пропозиції використані Держав-ним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва (довідка від 24.12.2007 р. № 9609) при розробці плану заходів з виконання у 2008 році Національної програми сприяння розвитку малого підприєм-ництва, а також законодавчих та нормативних актів щодо підвищення ефе-ктивності діяльності суб’єктів малого бізнесу.
Особистий внесок здобувача. Наукові результати, висновки і про-позиції, що виносяться автором на захист, одержані ним самостійно. Пере-важна більшість публікацій у фахових виданнях – одноосібні. Матеріали наукових статей, виданих у співавторстві, використані в дисертації лише в частині, яка належить особисто здобувачеві.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертацій-ної роботи доповідались і одержали позитивну оцінку на конгресах вче-них-економістів, що проводилися у ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН та науково-практичних конференціях, що відбувались у Національ-ному аграрному університеті протягом 2000 – 2006 рр. а також на конфе-ренціях «Удосконалення економічного механізму функціонування аграр-них підприємств в умовах невизначеності» (м. Київ, 19 –20 травня 2004 р.), «Формування конкурентоздатності підприємств АПК в умовах ринкової трансформації економіки» (м. Полтава, 2 – 4 червня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційний розвиток менеджменту в сучасних умовах» (м. Київ, 16 – 17 травня 2007 р.); Міжнародних Гуржіїв-ських історичних читаннях «Шляхи розвитку дрібнотоварних аграрних го-сподарств» (м. Черкаси, 20 – 21 вересня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Україна – сільське господарство – СОТ: теорія і практика» (м. Миколаїв, 26 – 28 вересня 2007 р.); Международной научно-практической конференции «Новое качество экономического роста: инно-вации, инвестиции, конкурентоспособность» (Беларусь, г. Минск, 25 – 26 октября 2007 г.); Всеукраїнському конгресі вчених-економістів аграрників (м. Київ, 24 – 25 квітня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній кон-ференції «Конкурентоспроможність продукції АПК України та вимоги СОТ» (м. Київ, 4 – 5 жовтня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інноваційні стратегії економіки регіонів» (м. Київ, 14 грудня 2007 р.); науково-практичній конференції «Соціально-економічні аспекти формування громадянського суспільства в Україні» (м. Умань, 8 – 9 червня 2007 р.) та регіональних річних зборах Конгресу з обговорення проблеми «Роль держави у відродженні економічних інтересів сільськогосподарсь-ких товаровиробників у розвитку аграрного виробництва в умовах вступу України до СОТ» (м. Житомир, 6 – 7 грудня 2007 р.).
Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опублікова-но: особисту монографію, одну монографію у співавторстві, навчальний посібник у співавторстві та 35 наукових статей. Обсяг наукових публіка-цій, які особисто належать здобувачеві, становить 64,95 друкованого ар-куша.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Становлення фермерського підприємництва є об’єктивним проце-сом, який реалізується на основі особистої відповідальності фермерів-власників. У зв’язку з цим ми розглядаємо фермерське підприємництво як систему виробничих відносин, які виникають між відповідними суб’єктами господарювання.
Фермерське підприємництво – це система виробничо-комерційного господарювання, яка характеризується здатністю до прибуткової діяльнос-ті. Виробництво сільськогосподарської продукції здійснюється у постійно повторюваному відновленні в умовах єдиного технологічного циклу за стимулюючого впливу держави.
2. Фермерський рух має тенденцію до розвитку. На підставі аналізу діяльності фермерських господарств України за останні 10 років, та врахо-вуючи світові тенденції, розроблено прогноз фермерського підприємницт-ва в Україні до 2015 року, який свідчить, що воно розвиватиметься в на-прямах: збільшення кількості фермерських господарств та обсягів вироб-ництва ними сільськогосподарської продукції шляхом спеціалізації та ди-версифікації; підвищенні продуктивності праці на підставі впровадження нових технологій та залученні інвестицій. Це сприятиме зменшенню без-робіття на селі, підвищенню життєвого рівня селян, відновленню соціаль-ної інфраструктури та збереженню природного навколишнього середови-ща.
Визнання фермерського підприємництва однією з основних форм ринкового господарювання в аграрній сфері опосередковує найважливі-ший методологічний висновок про його функціонування як складової час-тини відтворювальної структури агробізнесу. Оскільки дана форма існує в параметрах системи, що саморозвивається, її характеризують адекватні ри-си, що полягають в здатності фермерських господарств самостійно забез-печувати конкурентоспроможність на базі певних інституційних умов, які ґрунтуються на приватній формі власності на засоби виробництва, власній та залученій праці і вільному використанні результатів праці в умовах кон-курентного середовища.
3. Дослідження становлення та розвитку фермерських господарств сільських поселень свідчить, що ефективне використання всіх наявних у них ресурсів – землі, виробничих приміщень, техніки, робочої сили тощо, було б неможливим, якби в них не діяли внутрішні стимули до праці, до розвитку виробництва. Встановлено, що вирішальними з них є повна гос-подарська самостійність, достатньо висока матеріальна і моральна зацікав-леність, а також гостра особиста потреба у творчій праці на землі на благо своєї сім’ї і суспільства.
Зростає їх економічна ефективність. Як наслідок, за останні 12 років обсяги виробництва сільськогосподарської продукції фермерськими гос-подарствами зросли в 7 разів, що засвідчує тенденцію до посилення ролі фермерських господарств у виробництві сільськогосподарської продукції.
4. Економічна ефективність за своєю сутністю має як матеріальну, так і суспільну форму. Не відкидаючи значення матеріального фактора в економічній ефективності діяльності фермерських господарств, ми приді-ляємо значну увагу суспільній формі ефективності, яка в умовах глобаль-ного розвитку цивілізації суспільства набуває все більшої актуальності.
І саме суспільна форма ефективності, на наше переконання, в розви-тку фермерського укладу на селі відіграє на сучасному етапі навіть більшу роль, ніж економічна.
5. В економічному розумінні ефективність – це сума платежів за ре-сурси. Для оцінки економічної ефективності фермерських господарств до-цільно використовувати наступну систему натуральних і вартісних показ-ників: кількість виробленої продукції з 1 га сільськогосподарських угідь (урожайність), продуктивність 1 голови в тваринництві, собівартість оди-ниці виробництва продукції, прибуток на одиницю площі сільськогоспо-дарських угідь, продуктивність праці. Всі ці показники дозволяють досто-вірно оцінити результативність роботи фермерського господарства за пев-ний період роботи. Ефективність виробництва включає в себе загально-прийнятий зміст – уникнення втрат.
Таким чином, в економічній науці економічна ефективність розгля-дається як багатоаспектна категорія, яка складається з максимального об-сягу виробництва товарів і послуг з мінімальним використанням ресурсів, як відношення цінності результату до цінності витрат.
6. Фермерське господарство, будучи складовою частиною аграрного комплексу, сприяє вирішенню спільних завдань, які стоять перед економі-кою країни. Детальне дослідження вітчизняного і зарубіжного досвіду дало змогу встановити, що фермерське господарство – це особлива форма орга-нізації аграрного виробництва, заснована на специфічному світогляді та способі існування. Розвиток фермерського підприємництва на селі в плані соціального та духовного ефекту за умов глобалізації економіки, коли ду-ховне здоров’я нації набуває все більшої актуальності, носієм якого в Україні залишається саме сільське населення, переоцінити неможливо.
Однією із сильних сторін фермерського і особистого селянського го-сподарства є їх здатність до виживання у складні періоди за рахунок знач-ного самообмеження споживчих потреб, мобільності, гнучкості до постій-но мінливої ринкової кон’юнктури і виробничих відносин.
Крім того, фермерське господарство зберігає цінність і як суспільний інститут – завдяки йому відтворюється верства сільськогосподарських то-варовиробників. Вона гарантує спадковість поколінь фермерів, бере на се-бе основний тягар по їх формуванню. Встановлює в господарстві певну пропорційність між власними ресурсами праці, землі, капіталу та розпоря-дження ними.
Тобто, фермерство – це не лише тип підприємницької діяльності, по-в'язаний із господарюванням на землі, а й соціальна форма буття жителів сільських поселень.
7. Фермерські господарства України поки що не є переважаючою формою організації сільськогосподарського виробництва, що є свідченням недостатнього розвитку підприємницького середовища на селі та недоста-тньої уваги з боку держави до цього сектору.
Основна проблема фермерських господарств в Україні полягає в ни-зькій технічній оснащеності. Нині на одне фермерське господарство в се-редньому по досліджуваних регіонах припадає 0,8 трактора, 0,4 комбайна, 0,3 вантажного автомобіля. При цьому ступінь зношення основних засобів в обстежених фермерських господарствах у 2006 р. становив 44,5%. Вихо-дячи з цього, виникає нагальна потреба в технічній і технологічній осна-щеності фермерських господарств за участю держави, кооперування, інве-стиційної діяльності.
8. Оцінку перспективності фермерських господарств доцільно здій-снювати на основі показників ефективності сільськогосподарського виро-бництва. Ефективність фермерського підприємництва напряму залежить від інституційного середовища, створеного державою для його діяльності. На основі визначеної оцінки пріоритетними напрямами розвитку фермер-ських господарств є: міжфермерська кооперація; спеціалізація і диверсифі-кація окремих видів діяльності; розвиток соціальної інфраструктури; збе-реження сільського етносу, звичаїв і традицій національної культури; збе-реження довкілля; реурбанізація.
9. Розвиток фермерського підприємництва в Україні потребує дер-жавної підтримки, при визначенні механізмів якої дуже важливі концепту-альні підходи. Методологічною основою таких підходів є запровадження єдиних правил діяльності для всіх учасників сільськогосподарського виро-бництва (як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках), що забезпечу-ють досягнення поставленої мети на рівні окремих фермерських госпо-дарств. До них можна віднести: оптимізацію структури виробництва, його спеціалізацію і інтеграцію, інноваційну та інвестиційну діяльність, ефекти-вність використання наявних ресурсів, оптимальне поєднання на рівні ра-йону діяльності малих, середніх і великих підприємств.
Виходячи з розробленої моделі розвитку, результати нормативно-правової, фінансово-кредитної та організаційної підтримки фермерського підприємництва вже в найближчі 15 років забезпечать зростання кількості підприємств більше ніж у 1,5 раза, а середньооблікової чисельності пра-цюючих – вдвічі, що дасть змогу підвищити рівень соціально-економічного розвитку регіонів та країни в цілому.
За останні шість років державна підтримка фермерських господарств України зросла майже в 9 разів, проте вона залишається недостатньою і не справляє вирішального впливу на економіку фермерських господарств, оскільки становить менше 10 грн на 1 га сільськогосподарських угідь.
Загальні обсяги кредитів, направлених з бюджету, щорічно зроста-ють, проте з розрахунку на одне фермерське господарство вони є незнач-ними і не можуть ефективно впливати на виробничу діяльність фермерсь-ких господарств.
За нашими розрахунками, обсяги видатків з державного бюджету на фінансову підтримку фермерських господарств повинні становити не мен-ше 500 млн грн, а на фінансову підтримку особистих селянських госпо-дарств – 800 млн грн щорічно.
10. В умовах недостатньої забезпеченості фермерських господарств інформаційними, фінансовими ресурсами, матеріально-технічними засо-бами, консультативними послугами виникає необхідність розробки органі-заційно-економічної моделі обслуговуючого кооперативу фермерських го-сподарств. Методичний підхід до створення такої моделі ґрунтується на виборі та комбінуванні варіантів діяльності фермерських господарств: збе-ріганні і збуті сільськогосподарської продукції; наданні послуг із закупівлі матеріально-технічних засобів, мінеральних добрив, пестицидів, зоовете-ринарних та агрономічних послуг; залученні фінансових ресурсів на основі інноваційних та інвестиційних програм розвитку фермерського підприєм-ництва; оптимальному використанні наявних ресурсів.
11. Для подальшого розвитку фермерського підприємництва в Укра-їні важливими є розроблені в ході дисертаційного дослідження підходи до формування і використання економічного потенціалу фермерських госпо-дарств, що передбачають визначення інтегрального показника виробничої потужності та структурно-динамічної моделі його розвитку. Це дозволяє виявити слабкі сторони в діяльності фермерського підприємництва та ви-робити стратегію подолання кризових явищ, зокрема шляхом: підвищення кваліфікаційного рівня працівників, удосконалення підходу до викорис-тання трудових ресурсів, підвищення продуктивності праці, раціонального використання основного і оборотного капіталу та виробничих фондів.
12. У фермерських господарствах зайнято близько 135 тис. праців-ників, з яких близько 75 тис. – наймані працівники. Досягнення фермерсь-кими господарствами оптимальних розмірів сприятиме підвищенню рівня зайнятості і збільшенню робочих місць.
13. В умовах трансформації аграрної економіки важливим фактором ефективної діяльності фермерських господарств є оптимізація їх розмірів, залежно від природно-кліматичних зон, людських та матеріальних ресур-сів, напрямів спеціалізації та диверсифікації. У результаті вирішення зада-чі з визначення оптимальних виробничо-економічних параметрів нами удосконалено методичні підходи до визначення розмірів фермерських гос-подарств, на основі яких запропоновані їх оптимальні параметри:
– для лісостепової зони – 250–300 га за умови вирощування зерно-вих, зернобобових культур та соняшнику, а при овочевій спеціалізації – в межах 100 га;
– для степової зони – 1000 га (з урахуванням оренди земельних ді-лянок і за умов вирощування зернових культур та соняшнику);
– для поліської зони – 100–150 га (для скотарського напряму), а Ка-рпат – 50 га (для садівництва та городництва).
Такі параметри господарств дозволять найбільш раціонально та ефе-ктивно використовувати наявний ресурсний потенціал фермерських госпо-дарств відповідно до ринкових умов регіону.
14. Фермерське підприємництво самореалізує економічні відносини суб’єктів товарного виробництва в результаті спеціалізації виробництва та мінімізації виробничих, трансакційних і організаційних витрат.
Ми розглядаємо його як вільне економічне господарювання в галузях рослинництва і тваринництва, яке здійснюється фермерами, дає змогу їм одержувати доход, достатній для виробництва конкурентоспроможної продукції.
Воно характеризується ефективністю діяльності індивідуальних і сі-мейних ферм, органічним зв’язком виробництва, переробки і реалізації продуктів при мінімізації витрат з метою досягнення ними конкурентосп-роможності і ведення розширеного відтворення.
Таким чином, фермерське підприємництво – це система виробничо-комерційного господарювання, яка характеризується здатністю до саморе-гулювання. Виробництво товарів сільськогосподарського походження здійснюється у постійно повторюваному відновленні в умовах єдиного технологічного циклу при стимулюючому впливі з боку держави. На осно-ві функціональних зв’язків між галузями, які виробляють сировину, пере-робляють її і постачають готову продукцію споживачеві, формуються різні види фермерського підприємництва.
15. Стан розвитку фермерських господарств свідчить, що в перспек-тиві фермерські господарства як і особисті селянські господарства повинні існувати та розвиватися як елемент багатоукладної сільської економіки, яка дає змогу певною мірою вирішувати проблеми зайнятості населення і трудового виховання підростаючої молоді, виробляти, а також реалізову-вати на ринку особливо трудомістку екологічно чисту продукцію сезонно-го характеру.
У найближчій перспективі основний напрям у розвитку фермерства України буде полягати як у збільшенні кількості фермерських госпо-дарств, так і в зміцненні економіки уже діючих господарств.
У результаті здійснюваної в Україні реформи частка державного сек-тору в аграрній економіці в усіх областях лісостепової зони становить у середньому за 2004 – 2006 рр. не більше 6%. Інша частина припадає на підприємства, засновані на приватній власності на землю і майно: госпо-дарські товариства, приватні сільськогосподарські підприємства, сільсько-господарські кооперативи, фермерські, особисті селянські господарства, кооперативи і їх асоціації.
16. В аграрному виробництві України доцільне співіснування різ-номанітних типів підприємств, які не витісняють, а доповнюють один од-ного. Це різноманіття слугує гарантією продовольчого забезпечення насе-лення і підвищує ступінь стійкості аграрної сфери.
17. На сучасному етапі розвитку фермерських господарств відслід-ковуються елементи горизонтальної кооперації у вигляді неформальної ор-ганізації з спільного використання технічних і трудових ресурсів. Подаль-ший розвиток кооперації в регіонах має відбуватися по шляху організації обслуговуючих кооперативів у сфері переробки і реалізації виробленої продукції. Вихід на ринок без посередників дозволить збільшити рентабе-льність виробництва у фермерських господарствах.
18. Проведені дослідження свідчать, що у числі важливих інструме-нтів державного впливу на підвищення рівня конкурентоспроможності фе-рмерських господарств респонденти виділяють нормативно-правові, пода-ткові, ліцензійні, фінансові, тарифні і антимонопольні заходи.
Правомірно виділити такі основні напрями державного впливу на конкурентоспроможність фермерських господарств, що здійснюються на національному рівні:
– формування нормативно-правової бази фермерського підприємни-цтва;
– вдосконалення механізму його фінансової підтримки;
– створення системи інформаційного забезпечення фермерських го-сподарств;
– сприяння організації їх зовнішньоекономічній діяльності;
– підготовка і підвищення кваліфікації фермерів-власників і ферме-рів-орендарів.
19. Недосконалість економічної і правової підтримки фермерського підприємництва очевидним чином відбивається на характері і можливос-тях його відтворення. Це суттєво обмежує можливості залучення у фер-мерський сектор зовнішніх джерел капіталу, оскільки проекти банків та інших інвесторів для фінансування, як правило, є неокупними
Проаналізувавши стан використання державної підтримки фермерів через державний бюджет, ми пропонуємо використовувати кошти держав-ного бюджету на наповнення фонду підтримки фермерських господарств на безповоротній основі, який, в свою чергу, повинен виступати гарантом повернення кредитів банків, які беруть фермери, тобто кошти фонду пови-нні виступати в ролі банківської застави.
Крім того фонд повинен гарантувати сплату відсотків лізинговому фонду при наданні техніки фермерським підприємствам у лізинг.
З метою поліпшення інституційного середовища ми виокремили шляхи державної підтримки фермерського господарювання:
1) надання кредитів фермерським господарствам під гарантію Уря-ду та місцевих органів влади;
2) компенсація ставки за кредити за рахунок бюджетних ресурсів;
3) застосування лізингових механізмів придбання техніки на досту-пних умовах.
20. Такі механізми державної підтримки забезпечать створення спри-ятливого фінансово-кредитного середовища в сфері залучення кредитів у комерційних банків для ведення сільського господарства фермерами.
21. Наші розрахунки оцінки конкурентоспроможності вказують на перспективу розвитку малих і середніх ферм у відтворювальній структурі агробізнесу регіону, який ґрунтується на основі інтеграційно-підприємницьких зв’язків фермерів з підприємствами галузей переробної промисловості і торгівлі.
22. Регулювання і стимулювання розвитку підприємницької діяльно-сті в сфері малого і середнього бізнесу в Україні потребує достовірної ін-формації про наявність та ефективність діяльності цих підприємницьких структур. Потребує удосконалення і система ведення статистичного обліку діяльності фермерських та усіх видів селянських господарств та чисельно-сті самозайнятого населення на селі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 46. – С.1.
2. Про зайнятість населення: Закон України від 01.03.1991 № 803-ХІІ (зі змінами) // Відом. Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 14. – Ст.170.
3. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991 № 1560-ХІІ // Відом. Верховної Ради України. – 1991. – № 47. – Ст. 646.
4. Про селянське (фермерське) господарство: Закон України від 20.12.1991 № 2009-ХІІ (зі змінами) // Відом. Верховної Ради України. – 1992. – № 14. – Ст.186.
5. Про споживчу кооперацію: Закон України від 10.04.1992 № 2265-ХІІ // Відом. Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 414.
6. Про оплату праці: Закон України від 24.03.1995 № 108/95-ВР (зі змінами) // Відом. Верховної Ради України. – 1995. – № 17. – Ст.121.
7. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР // Відом. Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст.170.
8. Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 17.07.1997 № 469/97-ВР // Офіц. вісн. України. – 1997. – № 33. – С.1.
9. Про фінансовий лізинг: Закон України від 16.12.1997 № 723/97-ВР // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 1. – С.34.
10. Про фіксований сільськогосподарський податок: Закон України від 17.12.1998 № 320-XIV // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 52. – С.1.
11. Про державне прогнозування та розроблення програми економіч-ного і соціального розвитку України: Закон України від 23.03.2000 № 1602-ІІІ // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 16. – С.21.
12. Про планування і забудову територій: Закон України від 20.04.2000 № 1699-ІІІ // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 20. – С.8.
13. Про внесення змін до Закону України «Про Антимонопольний ко-мітет України»: Закон України від 13.07.2000 № 1907-ІІІ // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 33. – С.1.
14. Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України від 19.10.2000 № 2063-ІІІ // Відом. Верховної Ради України. – 2000. – № 51. – С.447.
15. Про Національну програму сприяння розвитку малого підприєм-ництва в Україні: Закон України від 21.12.2000 № 2157-ІІІ // Відом. Верхо-вної Ради України. – 2001. – № 7. – С.35.
16. Про особисте селянське господарство: Закон України від 15.05.2003 № 742-IV // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 23. – С.9.
17. Про іпотеку: Закон України від 05.06.2003 № 898-IV // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 28. – С.56.
18. Про фермерське господарство: Закон України від 19.06.2003 № 973-IV // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 29. – С.62.
19. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 11.09.2003 № 1160-IV // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 41. – С.15.
20. Про державні цільові програми: Закон України від 18.03.2004 № 1621-IV // Відом. Верховної Ради України. – 2004. – № 25. – Ст. 352.
21. Про Державний комітет з питань розвитку підприємництва: Указ Президента України від 29.07.1997 № 737/97 // Офіц. вісн. України. – 1997. – № 31. – С.38.
22. Про усунення обмежень, які стримують розвиток підприємницької діяльності: Указ Президента України від 03.02.1998 № 79/98 // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 5. – С.8.
23. Про підтримку малого підприємництва: Указ Президента України від 12.05.1998 № 456/98 // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 19. – С.15.
24. Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва: Указ Президента України від 03.07.1998 № 727/98 // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 27. – С.1.
25. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України від 23.07.1998 № 817/98 // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 30.
26. Про кредитні спілки в Україні: Указ Президента України від 22.06.1999 № 701/99 // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 25. – С.24.
27. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрно-го сектора економіки: Указ Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 49. – С.49.
28. Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аг-рарного ринку: Указ Президента України від 06.06.2000 № 767/2000 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 23. – С.23.
29. Про створення Державного інноваційного фонду: Постанова КМУ від 18.02.1992 № 893.
30. Про режим іноземного інвестування: Декрет КМУ від 20.05.1993 № 55–93.
31. Про концепцію функціонування і розвитку фондового ринку в Україні: Постанова КМУ від 29.04.1994 № 977.
32. Про додаткові заходи щодо підтримки розвитку особистих підсоб-них господарств громадян і селянських (фермерських) господарств: По-станова КМУ від 31.05.1995 № 381.
33. Типове Положення по плануванню обліку і калькулюванню собі-вартості продукції (робіт, послуг) в промисловості: Постанова КМУ від 26.04.1996 № 473.
34. Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності: Постанова Кабінет Міністрів України від 25.05.1998 № 740 // Збірник урядових нормативних актів України. – 1998. – № 11.
35. Про перелік відкритих акціонерних товариств, пакети акцій яких підлягають продажу за кошти: Постанова КМУ від 31.08.1999 № 1597.
36. Про затвердження переліку органів ліцензування: Постанова КМУ від 14.11.2000 № 1698.
37. Про запровадження ліцензії єдиного зразка для певних видів гос-подарської діяльності: Постанова КМУ від 21.11.2000 № 1719 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 47. – С.69.
38. Методика складання бізнес-планів: наказ Агентства з питань запо-бігання банкрутству підприємств та організацій від 21.04.1997 № 56.
39. Методика інтегральної інвестиційної привабливості підприємств та організацій: наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підпри-ємств та організацій від 28.04.1997 № 81.
40. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій: на-каз Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 26.06.1997 № 84 // Офіц. вісн. України. – 1997. – № 32. – С.144.
41. Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва – юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності: наказ ДПАУ від 13.10.1998 № 477 // Галицькі контракти. – 1999.– № 44, жовт.
42. Порядок видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою: наказ ДПАУ від 12.10.1999 № 555 // Галицькі контракти. – 1999.– № 44, жовт.
43. Аграрна реформа в Україні. П.І. Гайдуцький, П.Т. Саблук, Ю.О. Лупенко та ін. / за ред. П.І. Гайдуцького. – К.: – ННЦ ІАЕ, 2005. – Розд. 11. – С. 348 – 375.
44. Аграрне право України: Підручник / За ред. В.З. Янчука. – 2-е вид., перероб. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 720 с.
45. Агропромисловий комплекс України в 2002 році (в цифрах, графі-ках, діаграмах). – К.: Мінагрополітики України, 2003.
46. Агропромисловий комплекс України: стандартизації та перспекти-ви розвитку. Інформ.-аналіт. зб. / За ред. П.Т. Саблука. – К.: ІАЕ УААН, 2002.
47. Андрійчук В.Г. Ціна як інструмент аналізу, оцінки і прогнозу еко-номічних та виробничих параметрів розвитку підприємства // Економіка АПК. – 2002. – № 3. – С. 65–70.
48. Аничин Л.М. Производственный потенциал и рента // Оценка
производственного потенциала в хозяйственном механизме АПК. – Х.:
1990. – 97 с.
49. Башмачников В. Новые формы организации труда. – М.: Знание, 1978.
50. Балабас З.Я., Новиков Ю.Н. Сравнительная оценка методов рас¬
чета ресурсного потенциала // Оценка производственного потенциала в хо-зяйственном механизме АПК: Сб. науч. работ. – Х., 1990. – С. 40.
51. Баланюк І.Ф., Кривий М.В. Фінансово-господарська діяльність сільськогосподарських підприємств регіону // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 231: В 7 т. Том VI. – Дніпро-петровськ: ДНУ, 2007. – С. 1195 – 1202.
52. Білоус Г. Розвиток малого підприємництва в Україні.: Експрес-доповідь. – К.: Держкомстат України, 1999.
53. Бигон М., Харпер Дж., Таусенд К. Экология. Особи, популяции и сообщества. – М: Мир, 1988. – 234 с.
54. Блегборн С. Планирование и организация производства на фермах. – М.: Прогресс, 1964.
55. Блэк Д., Клоусон М., Сайр Ч. Организация сельскохозяйственных предприятий в США. – М.: Колос, 1975.
56. Бусленко Н.П. Моделирование сложных систем. – М.: Наука, 1978.– 400 с.
57. Валова продукція сільського господарства України (у порівнянних цінах 2005 р.) у 1990–2005 рр. – К.: Держкомстат України, 2006. – 37 с.
58. Валова продукція сільського господарства України (у порівнянних цінах 2005 р.) у 2006 році. – К.: Держкомстат України, 2007. – 24 с.
59. Великий незнакомец. Крестьяне и фермеры в современном мире: Хрестоматия / Составил Теодор Шанин. – М., 1992. – С.11.
60. Витрати і ресурси домогосподарств України у 2006 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України): Стат. зб. – К.: Держкомстат України, 2007. – 423 с.
61. Войнаренко М. Концепція кластерів – шлях до відродження вироб-ництва на регіональному рівні // Економіст. – 2001. – № 1.- С. 44–47.
62. Геєць В. Нестабільність та економічне зростання. – К.: Ін-т прогнозу-вання НАН України, 2000. – 344 с.
63. Гелбрейт Дж. Новое индустриальное общество. – М., 1969.
64. Горьовий В.П. Активізація інвестиційних процесів в аграрному се-кторі економіки України // Агроінком. – 2004. – № 3–4. – С. 33–36.
65. Горьовий В.П., Герасимчук Н.А. Економічний механізм форму-вання агротуристичного підприємства // Вісн. Львівського держ. аграр. ун-ту. – 2007. – Економіка АПК № 14 (1). – С. 160–168.
66. Горьовий В.П. Державна підтримка розвитку АПК – важлива пе-редумова створення конкурентоспроможного сільськогосподарського то-варного виробництва // Агроінком. – 2004. – № 7–8. – С. 28–30.
67. Горьовий В.П. Ефективність фермерських господарств лісостепо-вої зони України. – К.: ННЦ ІАЕ, 2007. – 64 с.
68. Горьовий В.П., Збарський В.К. Державне регулювання сільського господарства США // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2007. – № 20. – С. 11–16.
69. Збарський В.К. Горьовий В.П. Міцному сільському господарству – сильні фермерські організації // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2007. – № 15/16. – С. 8–13.
70. Горьовий В.П., Збарський В.К. Проблеми раціонального поєднан-ня малих, середніх і великих підприємств // Агроінком. – 2007. – № 11–12. – С. 74–78.
71. Горьовий В.П. Інвестування діяльності малих підприємств // Вісн. аграр. науки. – 2007. – № 5. – С. 69–73.
72. Горьовий В.П. Кооперація фермерських господарств // Агроінком. – 2007. – № 9–10. – С. 35–40.
73. Горьовий В.П. Місце України у міжнародному поділі праці // Аг-роінком. – 2006. – № 11–12. – С. 26–29.
74. Горьовий В.П. Місце України на світовому аграрному ринку на рубежі XX – XXI століть // Наук. вісн. НАУ. – 2006. – Вип. 97. – С. 261–266.
75. Горьовий В.П. Місце і роль малого бізнесу у формуванні серед-нього класу на селі // Вісн. Сумського нац. аграр. ун-ту. Сер. «Фінанси і кредит». – 2006. – Вип. 2. – С. 280–284.
76. Горьовий В.П. Однодітна сім’я: соціальна сутність та значення // Агроінком. – 2007. – № 7–8. – С. 71–74.
77. Горьовий В.П. Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. У чотирьох частинах. – К., 2001. – Ч.3.– 511 с.
78. Горьовий В.П. Особливості системи державного регулювання аг-рарного сектора економіки та зовнішньоекономічної діяльності АПК в умовах переходу до ринку // Вісн. Сумського нац. аграр. ун-ту. – 2002. – № 1. – С. 171–173.
79. Горьовий В.П. Оцінка конкурентоспроможності підприємств АПК України та їх продукції на світовому продовольчому ринку // Проблеми науки. – 2002. – № 3. – С. 31–36.
80. Горьовий В.П. Розвиток виробничо-технічного обслуговування підприємств АПК // Вісн. аграр. науки. – 2007. – № 11. – С. 59–64.
81. Горьовий В.П. Розвиток і сучасний стан функціонування фермер-ських господарств регіону // Економіка України. – 2007. – № 12. – С. 61–68.
82. Горьовий В.П. Сімейні господарства: сутність та проблеми розви-тку // Наук. вісн. Полтавського нац. техн. ун-ту. Сер. «Економіка і регіон». – 2007. – № 3(14). – С. 19–23.
83. Горьовий В.П. Соціально-економічні аспекти фермерства та земе-льних відносин на селі // Матеріали наук.-практ. конф. «Соціально-економічні аспекти формування громадянського суспільства в Україні» (Уманський державний аграр. ун-т). –Умань, 2007. – С. 46–49.
84. Горьовий В.П. Соціально-поселенська структура села // Вінниць-кий держ. пед. ун-т ім. Михайла Коцюбинського.: Наукові записки. – 2007. – Вип. ХІІ. – С. 43–48.
85. Горьовий В.П., Срібнюк М.С. Управління підприємницькою дія-льністю в малих підприємствах // Наук. вісн. Полтавського нац. техн. ун-ту «Економіка і регіон». – 2007. – № 2 (13). – С. 16–21.
86. Горьовий В.П. Сфера побутового обслуговування сільського насе-лення України в умовах ринкової економіки // Економіка АПК. – 2007. – № 4. – С. 133–139.
87. Горьовий В.П. Теоретичні засади ефективності функціонування малого бізнесу на селі // Зб. наук. пр. Подільського держ. аграр.-техн. ун-ту. – 2007. – № 15. – С. 205–212.
88. Горьовий В.П. Теоретичні основи дрібнотоварного підприємницт-ва // Економіка АПК. – 2007. – № 11. – С. 68–73.
89. Горьовий В.П. Трудовий потенціал сільськогосподарських підпри-ємств // Вісн. Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2007. –№ 2. – С. 45–52.
90. Горьовий В.П. Фермерство України: теорія, методологія, практи-ка.: Монографія. – К.: ННЦ ІАЕ, 2007. – 540 с.
91. Горьовий В.П. Фінансово-кредитне забезпечення та державна під-тримка фермерства // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2007. – № 18. – С. 2–5.
92. Горьовий В.П. Шляхи розвитку дрібнотоварних аграрних госпо-дарств // Гуржіївські історичні читання: Зб. наук. пр. – Черкаси, 2007. – С. 502–509.
93. Господарський кодекс України: Чинне законодавство станом на 1 вересня 2004 р. (Відповідає офіц. текстові). – К.: ПП Паливоди А.В., 2004. – 184 с.
94. Гребнев Л. О чём знают не только экономисты // Вопросы эконо-мики. – 2001. – № 9. – С. 58–65.
95. Діяльність малих підприємств. – К.: Держкомстат України, 2006. – 255 с.
96. Діяльність малих підприємств Черкаської області у 2005 році. – Чер-каси: Облстатуправління, 2006. – 65 с.
97. Дубровский С.М. Столыпинская земельная реформа: Моногра-фия.–М., 1963.– 589 с.
98. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця.– К.: Ін-т екон. прогнозування; Фе-нікс, 2003.–1008 с.
99. Економічний довідник аграрника / За ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саб-лука. – К.: Преса України, 2003.– 800 с.
100. Экономика предприятия / Пер. с нем.– М.: ИНФРА. – М., 1999. – 842 с.
101. Экономическая энциклопедия. Политическая экономия: В 4 т. / Гл. ред. А.М. Румянцев. – М.: Сов. энцикл., 1980.
102. Энгельгардт А.Н. Из деревни: 12 писем (1872–1887). – М.: Мысль, 1987. – 636 с.
103. Энциклопедический словарь: В 3 т. / Гл. ред. Б.А. Введенский. – М., 1955.
104. Економічна енциклопедія. – К.: «Академія», 2000. – 863 с.
105. Задков А.П. Стимулирование устойчивости сельскохозяйственного произ¬водства: Сб. науч. тр./ Амурский КНИИ ДВНЦ АН СССР. – Владиво-сток,1985. – С. 44 – 49.
106. Задков А.П. Учет фактора неопределенности в планировании сель-скохозяйственного производства // Проблемы формирования и повышения эффективности регионального АПК: Сб. науч. тр./ Амурский КНИИ ДВНЦ
АН СССР. – Владивосток, 1985. – С. 18 – 28.
107. Задков А.П. Фактор риска в сельском хозяйстве. – Новосибирск, 1998. –264 с.
108. За кращий розподіл землі. Виклик аграрної реформи. – Л.: Свічадо, 1998. 129 с.
109. Збарський В.К., Блажко М.А. Зайнятість та мотивація сільськогос-подарської праці: Монографія / За ред. В.К. Збарського.- К.: ДАКККіМ, 2006.- 241 с.
110. Збарський В.К., Горьовий В.П., Грабовський Д.О. Місце і роль ма-лих форм господарювання в аграрному секторі економіки України: Навча-льний посібник / За ред. В.К. Збарського. – К.: Вид-во НАУ, 2007. – 428 с.
111. Збарський В.К., Горьовий В.П. Малі форми господарювання як се-редовище формування середнього класу на селі // Вісн. Сумського нац. аг-рар. ун-ту. – 2007. – № 1.– С. 317–324.
112. Збарський В. Становлення та розвиток малих форм господарюван-ня сільських поселень: Монографія. – К.: НАУ-ДАКККіМ, 2004. – 312 с.
113. Збарський В.К. Малі форми господарювання в Україні: теорія, методологія і практика: Монографія. – К.: НАУ-ДАКККіМ, 2005. – 432 с.
114. Зельднер А. Рентабельность и расширенное воспроизводство. – М., 1972. – 47 с.
115. Злупко С.М. Ювілейні видання творів М.І. Туган-Барановського в Україні // Економіст. – 2005. – № 2, лют.
116. Історія українського селянства: Нариси в 2 т. / Авторський колек-тив. Кер. В.М. Литвин. – К.: Наук. думка, 2006. – Т. 1. – 632 с; Т. 2. – 652 с.
117. Іщук С.І. Територіально-виробничі комплекси і економічне райо-нування: методологія і теорія. – К.,1996.
118. Иванов П.В. Обобщенная модель эколого-экономической оптими-зации
забора воды в водохозяйственные системы // Актуальные вопросы водн.
х-ва и мелиорации: Сб. научн. ст./ НИМИ. – Новочеркасск: НИМИ, 1994. –
С.55–58.
119. Иванов П.В. Оптимизация мелиоративного водозабора из рыбохо-зяйственно значимых источников: Автореф. дис. докт. наук. – Новочер-касск,
1997. – 52 с.
120. Индивидуальная трудовая деятельность в социалистических стра-нах / Под ред. Г.И. Шмелёва. – М.: Экономика, 1990. – С. 130.
121. История хозяйства России.– Л.,1926. – С. 63.
122. Ичитовкин Б.Н. Малые формы хозяйствования.– М.: Экономика, 1991.
123. Канінський П.К. Розвиток спеціалізації та кооперації в тваринниц-тві зони Лісостепу. – К.: ІАЕ УААН, 2003.
124. Кантор Е.Л. Экономика предприятия. – С. Пб.: ПИТЕР, 2003. – 352 с.
125. Кардаш В.А. Модели анализа экономических взаимоотношений го-судар¬ства и хозяйств при заготовках продукции в условиях случайных коле-баний урожайности // Моделирование развития агропромышленного комп¬лекса. – Новосибирск: ИЭ и ОПП, 1975. – С. 78 – 92.
126. Кардаш В.А. Модели управления производственно-экономическими процессами в сельском хозяйстве. – М.: Экономика, 1981. – 188 с.
127. Кардаш В.А. Об одном подходе к постановкам стохастических задач оптимизации производства // Экономика и математические методы. – 1977. –
Т. 13. – Вып. 6. – С. 312–316.
128. Кардаш В.А., Рапопорт Э.О. Моделирование экономических процес-сов в
сельском хозяйстве. – Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние, 1979. – 160 с.
129. Кардаш В.А. Экономика оптимального погодного риска в АПК (тео-рия и
методы). – М.: Агропромиздат, 1989. –167 с.
130. Кардаш В.А. Экономическая оптимизация в орошении // Вопросы анализа
плановых решений в сельском хозяйстве. Ч. II. – Новосибирск: ИЭ и ОПП,
1972. – С. 158–175.
131. Касл Э., Бекер М., Нельсон А. Эффективное фермерское хозяйст-во: Пер. с англ. – М.: ВО Агропромиздат, 1992. – 495 с.
132. Кінах А. Економічний націоналізм – не пільги, а система стимулів ефективного розвитку вітчизняного товаровиробника // Голос України. – 2003. – 23 верес.
133. Клоусон М. Организация сельскохозяйственных предприятий в США. – М., 1957.
134. Кисаров О.П. Планирование размещения орошаемых земель в усло-виях риска // Методы системного анализа в проблемах рационального ис-поль¬зования водных ресурсов. – М.: ВЦ АН СССР, 1977. – Т. 3. – С. 189–212.
135. Кисаров О. П. Стохастические модели ирригации // Проблемы ки-бернетики. – М.: Наука, 1974. – Вып. 27. – С. 17 – 42.
136. Киселев А.П. Теория и практика современного бизнеса. – К., 1995.
137. Китайская Народная Республика: Справочник. – М.: Политиздат, 1989. –С.102.
138. Ковалюк Г.А. та ін. Сімейні господарства України: принципи, ме-ханізми, перспективи: Навчальний посібник / За ред. проф. С.К. Реверчука. – К.: Атіка, 2002. – С.176.
139. Козюра І. Місцеве врядування в Канаді. – К., 2001.
140. Козюра І. Роль кооперативного сектора в розвитку територій: Ка-надський досвід // Економіка України. – 2002. – № 11.
141. Колесникова Л. Предпринимательство: от «максимизации прибы-ли» к синергии социально-экономических систем // Вопросы экономики. – 2001. – № 10. – C. 40–54.
142. Комітет з питань промислової політики та підприємництва Верхо-вної Рад