ЕКОНОМІЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, МЕХАНІЗМИ

brief description

ЗМІСТ

Вступ 5
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОГО ОЦІНЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА 17
1.1 Сутність економічного оцінювання та особливість управління інвестиційною діяльністю машинобудівного підприємства 17
1.2 Чинні методи дослідження інвестиційної діяльності підприємства 42
1.3 Теоретичне обґрунтування методів оцінювання засобів виробництва 58
1.4 Категорійний апарат з економічного оцінювання та управління інвестиційної діяльності підприємства 94
Висновки до розділу 1 124
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗУВАННЯ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ 127
2.1 Методичні засади аналізування інвестиційної діяльності підприємства 127
2.2 Аналізування показників ефективності інвестиційної діяльності машинобудівних підприємств 134
2.3 Досвід зарубіжних країн з розвитку інвестиційної діяльності підприємств 161
Висновки до розділу 2 173
РОЗДІЛ 3 ОБГРУНТУВАННЯ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ І ЗАЛЕЖНОСТЕЙ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 176
3.1 Визначення значення константного показника "інвестиційна норма прибутку" 176
3.2 Установлення основних показників вартості робочої сили 206
3.3 Залежність показників позикової вартості від виробничої вартості 247
Висновки до розділу 3 271
РОЗДІЛ 4 ЕКОНОМІЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 275
4.1 Методологічні основи “теорії ефективності” 275
4.2 Економічне оцінювання інвестиційного процесу з використанням економетричних методів 293
4.3 Оцінювання видів і типів розвитку виробничого процесу 302
4.4 Врахування впливу морального зношення основних фондів на ефективність інвестиційної діяльності 315
Висновки до розділу 4 328
РОЗДІЛ 5 УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА 331
5.1 Бізнес-планування інвестиційних проектів машинобудівних підприємств 331
5.2 Прогнозування та стратегічне планування прибутковості підприємства з врахуванням науково-технічного прогресу 347
5.3 Контролювання та регулювання розвитку інвестиційної діяльності підприємств з позицій макроекономіки 364
5.4 Обґрунтування джерел і методів фінансування інвестиційних проектів машинобудівного підприємства 381
Висновки до розділу 5 418
ВИСНОВКИ 420
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 426

Вступ
Актуальність теми. Розвиток в Україні ринкової економіки викликав докорінні зміни в управлінні інвестиційним процесом на підприємствах. Головним у цих змінах є те, що від централізованого директивного планування необхідно перейти до децентралізованого ринкового, коли кожний інвестор повинен сам приймати рішення про ефективність і доцільність тих чи інших інвестицій. А для цього він повинен бути озброєний системою різноманітних методів і прийомів для вибору найкращого рішення.
Проблем управління інвестиційною діяльністю стосуються дослідження багатьох відомих зарубіжних вчених-економістів. Це, зокрема, Д.М. Кейнс, Д..Сейнер, Р. Бранденбург, С. Бір, П. Самуельсон, І. Форестер, польські економетристи О. Ланге і М. Калецкий та інші. У радянський період найбільший внесок у розвиток теорії ефективності, управління інвестиційною діяльністю зробили такі вчені, як А.А. Лур’є, В.В. Новожилов, Т.С. Хачатуров, В.А..Трапезніков. Вагомий внесок у розвиток теорії інвестиційної діяльності в Україні, створення механізмів залучення інвестицій та їхню реалізацію зробили такі провідні вітчизняні науковці, як О.М. Алимов, О.І. Амоша, Ю.М. Бажал, Є.Р..Бершеда, В.М. Геєць, М.І. Долішній, О.Є. Кузьмін, О.В..Кухленко, І.І..Лукінов, О.В. Мертенс, В.П. Мікловда, М.П. Педан, А.А..Пересада, П.С..Рогожин, В.Г. Федоренко, В.М. Хобта, М.Г. Чумаченко, В.Я..Шевчук. Значний внесок у теорію інноваційно-інвестиційного розвитку діяльності підприємств належить вченим С.Й. Вовканичу, С.О. Іщук, Є.В..Крикавському, А.Я. Кузнєцовій, Л.Г. Ліпич, Й.М. Петровичу, Ю.І..Стадницькому, І.О..Тивончуку, Н.І. Чухрай. Теорію фінансово-кредитних відносин і загалом фінансових інвестицій плідно розвивають вчені І.В. Алєксєєв, М.В. Римар, Н.А..Хрущ, Р.Б. Тян, А.І. Яковлєв.
Віддаючи належне науковій та практичній значущості праць названих авторів, необхідно відзначити, що певне коло завдань щодо концептуального та методичного обґрунтування інвестиційної діяльності підприємств, тим більше з урахуванням галузевих особливостей, є недостатньо розвинутими. Це пояснюється тим, що в Україні, у якій формуються ринкові відносини і якій притаманні істотні специфічні особливості, ці проблеми недостатньо вирішені. Так, потребують подальшого дослідження методологія управління інвестиційною діяльністю підприємств, що повинна передбачати урахування циклічного розвитку економічних процесів; зміни форм власності, джерел фінансування, урахування інфляційних чинників і прогресуючої глобалізації. Особливої актуальності набувають завдання розроблення та удосконалення інструментальних заходів управління розвитком інвестиційної діяльності підприємства, які ґрунтуються на системі оцінних показників, комплексі механізмів, управлінських алгоритмів і моделей, які дають змогу на практиці вирішувати проблеми, що виникають. Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його мету, а також зміст завдань для її досягнення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Викладені у дисертації положення є складовою частиною комплексних досліджень, виконаних в 1993 – 1998 рр. у межах планів науково-дослідних робіт і договірної тематики Інституту регіональних досліджень НАН України, зокрема: “Державної програми соціально-економічного розвитку Карпатського регіону” (розробленої згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 1993 р. № 368), де дисертантом обґрунтовано концепцію планування капітальних вкладень у розвиток окремих регіонів.
Матеріали дисертаційних досліджень автора використані під час виконання науково-дослідної держбюджетної теми "Інвестиційна привабливість регіонів" (2000–2001 рр., № ДР 0100U003581), де дисертантом розроблено теоретико-методологічні основи інвестиційної привабливості регіонів і галузей.
Відповідно до міжвідомчого координаційного плану наукових досліджень з екологічних та соціально-економічних проблем розвитку продуктивних сил України на 2007–2010 рр., який координує Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, матеріали дисертаційного дослідження використано у науковій держбюджетній темі “Формування та розвиток системи індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств: теоретико-методологічні та методичні засади”, яка виконується у Національному університеті “Львівська політехніка” (20072008 рр., ДР № 0107U000837), у якій дисертантом запропоновано методологічні основи економічного оцінювання інвестиційної діяльності підприємств, а також систему константних показників для обґрунтування ефективності розвитку інвестиційного процесу на машинобудівних підприємствах.
Виконане дослідження тісно пов’язане з науково-дослідними роботами, що ведуться у Національному університеті “Львівська політехніка” МОН України за темами:
“Інноваційна та інвестиційна діяльність підприємства” (ДР 0107U001113), у якій здобувачем запропоновано методичні засади фінансово-кредитного регулювання інвестиційного та інноваційного розвитку машинобудівних підприємств і вибору оптимальних джерел їх фінансування;
“Економічна оцінка проектів, майна та нерухомості” (ДР 0107U001114), у якій здобувач розробив методичні засади економічного оцінювання проектів з використанням запропонованої системи константних показників;
“Формування та розробка інноваційно-інвестиційних стратегій, програм та проектів розвитку виробничо-господарських систем, галузей та регіону” (ДР 0107U002183), у якій здобувач розробив методичні засади формування та розробки інвестиційних стратегій підприємств та галузей з врахуванням НТП.
Здобувач є керівником госпрозрахункової теми “Розробка системи управління видатками на ВАТ “Конвеєр”, яка виконуватиметься протягом 2008 р.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретико-методологічних та методичних засад оцінки ефективності, планування і регулювання розвитку інвестиційного процесу на рівні окремого машинобудівного підприємства.
Для досягнення визначеної мети у дисертаційній роботі поставлено такі основні завдання:
 розвинути і поглибити теоретико-методологічні основи створення кількісного категорійного апарату та економетричних просторів для дослідження інвестиційного процесу;
 виконати критичний аналіз наявних нормативної та методичної баз для визначення тривалості інвестиційного циклу;
 обґрунтувати нові підходи до визначення узагальнювального показника інвестиційної діяльності – нормативного коефіцієнта ефективності капітальних вкладень і маргінальної рентабельності основних фондів;
 узагальнити світовий досвід та розвинути концептуальні засади застосування виробничих функцій і планування розвитку НТП за Хіксом, Харродом і Солоу для встановлення узагальнювальної залежності та константного показника;
 удосконалити концептуальні підходи та методи оцінювання живої та уречевленої праці й умови їхнього заміщення;
 розробити формалізовані моделі для описання інвестиційного процесу, які давали б можливість дослідити основні його особливості;
 запропонувати нові теоретико-методологічні засади встановлення узагальнювального константного показника для визначення ефективності інвестиційних проектів;
 поглибити теоретичні засади розпізнавання видів і типів розвитку виробничого процесу та удосконалити їхню класифікацію;
 розробити механізм управління ефективністю інвестиційної діяльності, що забезпечуватиме обґрунтований вибір цінової політики підприємств, ураховувати вплив морального зношення;
 запропонувати теоретичну модель розрахунку додаткових інвестицій, які необхідні на період освоєння потужності підприємств;
 розробити моделі інвестиційного циклу живої праці і кінцевого циклу праці, які утворювали б методологічну основу теорій заробітної плати та оподаткування;
 запропонувати визначення потужності підприємства з позицій економіки, а не менеджменту;
 удосконалити концептуальні підходи та моделі дослідження позикової вартості та обґрунтувати ефективність різних варіантів фінансування інвестиційних проектів;
 виробити рекомендації щодо підвищення ефективності інвестиційного процесу на підприємствах.
Об’єкт дослідження – інвестиційна діяльність машинобудівного підприємства.
Предметом дослідження є методи оцінювання та управління ефективністю розвитку інвестиційних процесів на підприємстві.
Методи дослідження. Методологічною основою виконаного дослідження стали класичні положення сучасної економічної теорії, економіки інвестицій, регіональної економіки, теорії управління, економічна теорія сталого розвитку. Для досягнення поставленої у дисертаційній роботі мети застосовувалися переважно такі методичні засоби і прийоми: причинно-наслідкових зв’язків – для дослідження суті та змісту поняття економічної ефективності інвестицій; комплексного аналізу – для удосконалення концептуальних підходів та моделей формування варіантів розвитку інвестиційного процесу і вибору їхніх джерел фінансування; факторного аналізу та економіко-математичного моделювання – для розроблення методологічних засад визначення функції інвестиційного циклу та основних залежностей інвестиційного процесу; системного підходу – для розроблення та обґрунтування системи критеріїв і моделей для оцінки ефективності механізмів управління розвитком інвестиційного процесу; методи наукової абстракції та узагальнень – для утворення формалізованого економетричного категорійного апарату; порівняння – для аналізу ефективності різних моделей розвитку інвестиційного процесу тощо.
Інформаційну базу дослідження становлять закони України, нормативно-правові акти Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, аналітичні документи, доповіді, економічні огляди, статистичні публікації міністерств та відомств, науково-дослідних інститутів, центрів і фондів, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів, інформаційні матеріали, опубліковані у періодичних виданнях.
Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаного дослідження вирішують важливу науково-прикладну проблему розроблення теоретико-методологічних засад управління ефективністю інвестиційного процесу. Наукова новизна результатів виконаного дослідження полягає у такому:
вперше:
 запропоновано теоретико-методологічні засади встановлення узагальнювального константного показника для визначення ефективності інвестиційних процесів “інвестиційна норма прибутку”, який є єдиним показником, що не змінює свого значення при всіх видах розвитку НТП (виробничого процесу) за Хіксом, Харродом і Солоу;
 розроблено механізми планування, контролювання і регулювання розвитку інвестиційних процесів на мікрорівні, які ґрунтуються на використанні константного показника “інвестиційна норма прибутку”, оскільки його застосування дає можливість встановлювати нормативні значення таких показників для окремого машинобудівного підприємства: коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (рентабельність основних засобів), рентабельність продукції, рентабельність маргінального прибутку, а також контролювати моральне зношення основних засобів, регулювати розмір наднормативного (економічного) прибутку, який отримують на підприємстві або у галузі;
удосконалено:
 використання чисел із розмірністю (векторних і координатних), точкових функцій, функціоналів, елементів афінної геометрії тощо, які застосовуються для обґрунтування “економічної потужності підприємства”, розроблення системи константних показників, моделювання попиту та пропозиції;
 методологічні підходи щодо використання гносеологічних методів дослідження економічних явищ і на цій підставі створення формалізованого економічного категорійного апарату, який, на відміну від наявного, де застосовують тільки першу похідну від вартості (тобто “запас” і “потік”), використовує другу (“економічне прискорення”) та більші похідні, а також формування феноменологічного та ноуменологічного просторів і дослідження в них інвестиційного процесу;
 методологію кількісного аналізу інвестиційного процесу, яка усуває недоліки застосування виробничих функцій, що ґрунтуються на використанні агрегованих показників – основні засоби К, робоча сила L і кількість продукції Y, оскільки відокремлено досліджує або основні засоби ОЗ, або робочу силу (інший елемент тимчасово вилучається із дослідження як нейтральний), що дає змогу перейти до деталізованіших економічних показників – первісна вартість ОЗ Ко, граничний річний прибуток По, створений ОЗ, і розрахунковий період експлуатації ОЗ  Тр (подібні показники є і для живої праці), дослідження яких свідчить про існування “основних співвідношень інвестиційного циклу”, що є базою для створення системи локальних константних показників, якими можна перевіряти ефективність інвестиційного процесу;
 методологічні підходи до визначення енергоінформаційного потенціалу живої та уречевленої праці, який є основою для визначення затрат праці, розцінок на виготовлення товару, моделювання і розрахунку еквівалентності розвитку інвестиційного процесу, які відрізняються від наявних тим, що комплексно ураховують дію трьох ендогенних чинників: кількість працівників або механізмів, інтенсивність праці та її тривалість;
 метод визначення значення коефіцієнта загальної ефективності капітальних вкладень, який, на відміну від наявних, дає змогу не встановлювати, а визначати його нормативне значення для окремої галузі і підприємства, оскільки його розрахунок ґрунтується на урахуванні структури основних засобів окремого підприємства (галузі) і застосуванні системи загальних та локальних константних показників;
набули подальшого розвитку:
 визначення функцій інвестиційного та амортизаційного циклів, який ґрунтується на використанні формалізованого категорійного апарату аналітичної економетрії, що дало змогу встановити всі їхні характерні точки, які є основою для обґрунтування “відносних константних економічних показників”;
 встановлення оптимального терміну експлуатації основних засобів, оскільки традиційне визначення цього терміна за критерієм оптимальності “мінімум видатків виробництва” недоцільне, більший ефект інвестиційного процесу досягається, коли цей термін розраховується за критерієм оптимальності – “максимум одержаного прибутку”, який можна визначати, використовуючи запропоновану функцію інвестиційного циклу;
 визначення потужності підприємства з позицій економіки (“економічна потужність”) як значення продуктивності, за якої на підприємстві отримуватимуть “нормативний прибуток”, що відповідає “рентабельності”, закладеній у ціну; оскільки традиційне визначення виконують з позицій менеджменту – максимум виготовленої продукції;
 методи дослідження показників позикової вартості відповідно до показників виробничої вартості (на яку, здебільшого, кредит і надається), а також ефективність різних варіантів надання і повернення позики з використанням економетричних методів;
 класифікація видів і типів розвитку виробничого процесу, яка відрізняється від наявних тим, що спрямована на здійснення не якісного аналізу, а кількісного, поділом на процеси, які на нього не впливають (нейтральні), і ті, які впливають на ціноутворення (ненейтральні), а це дає можливість обґрунтувати величину морального зношення основних засобів, планувати заміщення живої праці уречевленою тощо;
 методи підвищення ефективності інвестиційного процесу на підприємствах, які стосуються визначення цінової політики, планування оптимальних термінів експлуатації основних засобів, регулювання значення отриманого прибутку та амортизаційних відрахувань, що запобігатиме виникненню інфляційного процесу і сприятиме створенню системи управління інвестиційною діяльністю підприємств.
Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дослідження полягає у розробленні методології кількісного аналізу з використанням константного показника – інвестиційна норма прибутку, що дає змогу оцінювати ефективність інвестиційного проекту на мікрорівні, а також планувати, контролювати і регулювати його розвиток на макрорівні. Це має важливе значення, оскільки в умовах ринкової економіки застосування директивних і нормативних методів управління значно обмежене, а використання запропонованих методик дає змогу самостійно приймати рішення на будь-якому рівні.
Методи прогнозування та планування розвитку інвестиційного процесу з урахуванням НТП використані Міністерством економіки України (довідка №4/914 – 95 від 16.07.2007 р.). Сформульовані у дисертації пропозиції використано під час розроблення основних положень концепції соціально-економічного розвитку Карпатського регіону, що розроблялась в Інституті регіональних досліджень НАН України (довідка №3/206 від 23.05.2002 р.), а також під час виконання держбюджетних тем "Інвестиційна привабливість регіонів" для Львівської обласної державної адміністрації (довідки № 1-1/1-1254 від 12.09.2002 р. і №1-1/1217-4 від 24.12.2007 р.) і які виконувались на кафедрі економіки підприємства та інвестицій “Інноваційна та інвестиційна діяльність підприємства” (акт впровадження від 10.12.2007 р.), “Формування та розробка. інноваційно-інвестиційних стратегій, програм та проектів розвитку виробничо-господарських систем, галузей та регіону” (акт впровадження від 18.12.2007 р.), “Економічна оцінка проектів, майна та нерухомості” (акт впровадження від 18.12.2007 р.). Метод економічного оцінювання та управління інвестиційної діяльності впроваджено на таких машинобудівних підприємствах: ВАТ “Стрий Авто” (довідка № 493 від 11.12.2007 р.), ВАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів” (довідка № 32379 від 17.12.2007 р.), ВАТ “Конвеєр” (довідка № 692 від 21.12.2007 р.), ВАТ “Самбірський завод металооснастки” (довідка № 254 від 18.06.2005 р.), а також підприємствах інших галузей ТзОВ “АЙПІЄ-Л” (довідка № 348 від 23.05.2002 р.), в об’єднанні “Львівоблагропромбуд” (довідка № 01/336 від 27.12.2007 р.).
З проблем, досліджених у дисертації, автором розроблено курси "Інвестування", "Планування діяльності підприємств", "Стратегічне управління підприємством". Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчальний процес у Національному університеті “Львівська політехніка” (акт впровадження від 19.02.2008 р.) та інших вищих навчальних закладах.
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача. Конкретний внесок здобувача у ці праці вказаний в переліку основних публікацій за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації доповідались автором на 18 міжнародних та всеукраїнських конференціях, зокрема на: міжнародній науково-практичній конференції “Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (м. Львів, 2007 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції “Управління у сфері фінансів, страхування та кредиту” (м. Львів, 2007 р); VI міжнародній науково-практичній конференції “Маркетинг і логістика в системі менеджменту” (м. Львів, 2006 р.); ІІ міжнародній економетричній конференції “Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика” (м. Львів, 2001 р.); міжнародній науково-прикладній конференції “Менеджмент і міжнародне підприємництво” (м. Львів, 2001 р.); Х міжнародній науково-практичній конференції “Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура” (м. Чернівці, 1999 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Маркетинг та логістика в системі менеджменту" (м. Львів, 1998 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Інвестиційна діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання" (м. Чернівці, 1997 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Соціально-економічні проблеми видавничо-поліграфічного комплексу та його інфраструктур" (м. Львів, 1996 р.); Всеукраїнській конференції "Становлення національної економіки України" (м..Львів, 1995 р.); обласній науково-практичній конференції “Шляхи підвищення ефективності будівництва в умовах переходу на ринкові відносини” (м. Львів, 1991 р.); третій всесоюзній науково-практичній конференції “Экономические проблемы ускорения НТП в промышленном производстве” (м..Одеса, 1990 р.); республіканській науково-практичній конференції, присвяченій 25-річчю утворення КПІ ім. Лазо (м. Кишинів, 1989 р.); науково-практичній конференції “Совершенствование хозяйственного механизма строительного комплекса” (м. Волгоград, 1989 р.); обласній науково-практичній конференції “Экономическая реформа в строительстве (результаты и проблемы)” (м. Львів, 1989 р.); обласній науково-практичній конференції “Совершенствование экономических методов управления строительством и транспортом” (м. Омськ, 1988 р.); обласній науково-практичній конференції “Совершенствование экономических методов управления строительным производством” (м. Львів, 1988 р.); щорічних звітних наукових конференціях Національного університету “Львівська політехніка” та науково-методичних семінарах кафедри економіки підприємств та інвестицій.
Публікації. За результатами досліджень опубліковано 56 наукових праць, з яких: 3 одноосібні монографії; 29 статей у фахових наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій – 76,32 д.а., з яких 71.21 д.а. належить особисто автору.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел літератури із 375 найменувань і займає 469 сторінок. Основний текст викладений на 425 сторінках комп’ютерного тексту, містить 57 таблиць та 97 рисунків. До основного тексту додаються 14 додатків на 14 сторінках. Список використаних джерел складається із 375 найменувань і займає 30 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації теоретично обґрунтовано й запропоновано нове вирішення важливої наукової проблеми оцінювання та управління інвестиційною діяльністю машинобудівного підприємства в умовах нестабільності та мінливості зовнішнього середовища ринкової економіки України на підставі розроблення її методологічних, інструментальних та прикладних компонентів.
1. Наявні методи дослідження інвестиційного процесу однобічно розглядають умови утворення додаткової вартості (прибутку) – трудова теорія вартості головним причиноутворювальним елементом вважає живу працю, а граничної корисності – уречевлену (капітал). Такий однобічний підхід не сприяє створенню єдиної теорії вартості. Використання виробничих функцій дає змогу поглибити методологію економічних досліджень інвестиційного процесу, оскільки враховується вплив обох чинників – живої та уречевленої праці – на процес виробництва. Однак у теоретичному плані цей метод моделювання діяльності підприємства вже вичерпується, оскільки не застосовує всі основні методологічні правила і прийоми економічного моделювання, а саме: використовує математично ускладнений категорійний апарат, внаслідок цього порушується зв’язок між утвореними категоріями і первинними економічними поняттями; застосовує нерозвинуту форму економетричного простору, яка значно ускладнює моделювання розглянутих процесів, і діяльність підприємства розглядає тільки в агрегованих показниках (основні засоби К, робоча сила L і обсяги продукції Y), не доводячи до остаточного результату – визначення розміру отриманого прибутку. Необхідно розробити таку методологію, яка б узагальнювала та об’єднувала класичні. Тільки на таких засадах можна виконувати комплексне дослідження інвестиційної діяльності підприємств.
2. Запропонований феноменологічний та ноуменологічний підхід об’єднує різні емпіричні спостереження і теоретичні засади, які розглядають у науковій літературі як ізольовані явища, в єдину теорію економічного моделювання. Для реалізації цього підходу виконано такі умови: створено формалізований категорійний апарат (показує, що досліджується), утворено феноменологічний і ноуменологічний простори (де досліджується) і виділено головний елемент у розглянутих явищах – енергоінформаційний потенціал праці (як і чому відбуваються зміни). Для створення формалізованого категорійного апарату використано аксіоматичний підхід, в якому застосовується “метод узагальнень”, що дає змогу виділити найзагальніші властивості економічних явищ і визначити найістотніші зв’язки, що існують між окремими економічними показниками.
3. Доведено, що утворення феноменологічного простору (Ф-простору) дає змогу визначати наявні зв’язки між окремими економічними явищами і процесами; вся увага зосереджується на дослідження дії зовнішніх чинників, тобто розглядається екзогенна економічна система. У ноуменологічному просторі (Н-просторі) вивчають внутрішні зв’язки, які виникають у межах умовно-замкненої економічної системи (робоче місце, підприємство, галузь), тобто досліджуються чинники, які викликають зміни в ендогенній економічній системі.
4. Запропоновані моделі функцій інвестиційного та амортизаційного циклів дають змогу вирішити такі завдання: виділити головний причиноутворювальний елемент для кількісного оцінювання величини створеної або функціонуючої вартості – енергоінформаційний потенціал живої та уречевленої праці; розробити систему константних показників, які можна застосовувати для визначення ефективності інвестиційної діяльності підприємств.
5. Обґрунтовано, що моделям нейтрального НТП, запропонованим Д..Хіксом, Р. Харродом і Р. Солоу, притаманні всі недоліки, якими характеризуються виробничі функції, зокрема: відсутність узагальнювального елемента, який би всі ці моделі об’єднував, і неможливість досліджувати остаточний результат виробничої діяльності – величину отриманого прибутку. Теоретично доведено, що всі ці моделі можна описувати функцією інвестиційного циклу. Внаслідок цього виникає можливість встановити узагальнювальний показник, який їх об’єднує – єдину інвестиційну норму прибутку на рівновеликий капітал. Теоретичні розрахунки й аналіз статистичних даних показують, що константне значення інвестиційної норми прибутку становить Нп = 1,5 (граничне теоретичне значення дорівнює е/2, тобто 1,36…). Тому цей показник можна використовувати як нормативний для практичних розрахунків. Окрім того, його можна застосовувати як основний константний показник для дослідження всіх видів вартості – виробничої, мінової та позикової.
6. Встановлення константного показника “інвестиційна норма прибутку” дає змогу вирішити цілий комплекс економічних проблем. Серед найважливіших такі: обґрунтування ціни продукції підприємств; визначення ефективності інвестиційного проекту; встановлення величини морального зношення; управління ефективністю інвестиційного процесу. Найскладнішим, і водночас найперспективнішим є застосування цього показника для управління ефективністю інвестиційного процесу. Таке управління можна здійснювати практично на всіх рівнях – підприємство, окрема галузь і національна економіка країни загалом.
7. Обґрунтовано, що є внутрішні і зовнішні причини незадовільного стану інвестиційної діяльності машинобудівних підприємств. До внутрішніх належить відсутність на підприємствах обґрунтованих методів планування інвестиційної діяльності та оцінювання їхніх результатів, а до зовнішніх такі: зменшення інвестиційної привабливості цієї галузі; неправильний вибір амортизаційної політики і помилки ціноутворення. Аналізування інвестиційної діяльності машинобудівних підприємств України підтверджує ці висновки.
8. Доведено необхідність подальшої розбудови методологічного інструментарію для виконання кількісного аналізу економічних явищ, серед найважливіших з яких – розроблення системи константних показників. Дослідження функцій інвестиційного та амортизаційного циклів показує, що існують теоретично обґрунтовані можливості створення системи таких показників для дослідження інвестиційної діяльності підприємств. Частково ці показники використовувались і в минулому, але їхній економічний зміст значно відрізняється. Базовими показниками, на підставі яких визначаються всі інші, є три: первісна вартість основних засобів Ко, їхній розрахунковий період експлуатації Тр і гранична величина прибутку По. Головною особливістю цих показників є те, що їхні значення практично не змінюються під час виробництва. Стверджується, що інвестиційний процес є визначеним, коли відоме значення цих трьох показників.
9. Застосування константного показника “інвестиційна норма прибутку” на макрорівні дає можливість визначати похибки, які виникають у системі ціноутворення, а наслідками яких є зміна інвестиційної привабливості окремих галузей і навіть виникнення інфляційного процесу. Так, наприклад, аналіз результатів інвестиційної діяльності окремих галузей і підприємств у минулому дає змогу прийти до таких висновків: зростання середньогалузевої інвестиційної норми прибутку є позитивною тенденцією, але її обов’язково необхідно обмежувати, оскільки значне відхилення від константного значення 1,5 спричинятиме інфляційні явища.
10. Запропоновано обмежити застосування методики ЧТВ для обґрунтування ефективності інвестиційного проекту, оскільки у багатьох випадках отримуються теоретично необгрунтовані рішення. Про це свідчить і досвід розвинутих країн, у яких беззастережне застосування цієї методики призвело до виникнення негативних явищ. Так, багато американських вчених стверджують, що широке застосування методу чистої дисконтованої вартості пов’язане із зниженням капіталовкладень, що, своєю чергою, спричинило зниження темпів зростання ефективності. Такий висновок значною мірою збігається з нашим. Зменшення інвестиційної норми прибутку в США викликане, на нашу думку, двома основними причинами: застосуванням прискореної амортизації і використанням методики "чистої теперішньої вартості". Подібні процеси тепер спостерігаються і в Україні.
11. Доведено, що методика ЧТВ дає значні похибки. Вона практично не враховує особливості структури основних фондів кожної галузі та окремих підприємств. Негативним є і те, що значення прибутковості інвестицій для різних галузей нині практично є однаковими (у 1990 р. мінімальне і максимальне значення відрізнялись більш ніж в три рази). Особливо негативним є те, що прибутковість, а відповідно і привабливість, провідної галузі “Промисловість” є найменшою. Це свідчить, що на мікро- і макрорівні не ведеться належного контролю за інвестиційною діяльністю підприємств і дотриманням окремих нормативних показників – норми амортизації, рентабельності продукції, інвестицій тощо. Запропонована методика розрахунку константних показників дає змогу усунути ці недоліки.
12. Запропонована методика прогнозування розвитку інвестиційного процесу дає змогу визначати ціну товару за різних змін інтенсивності праці (в неінерційній економічній системі); виконувати комплексний аналіз ефективності інвестиційного проекту; економетрично моделювати інвестиційний процес і виконувати комплексний економічний розрахунок розвитку окремих галузей і підприємств в умовах науково-технічного прогресу.
13. На підставі дисертаційного дослідження пропонується:
 Міністерству промислової політики України та Міністерству економіки України при розробленні нормативних документів для галузі машинобудування використовувати положення щодо оцінювання інвестиційної діяльності підприємств і окремих інвестиційних проектів;
 Міністерству фінансів України і Національному банку України розробити положення щодо узгодження граничного значення процентної ставки за кредит із значенням оборотності виробничого капіталу, куди цей кредит надається;
 Антимонопольному комітету України для оцінки діяльності монопольних підприємств застосовувати методику “інвестиційної норми прибутку”, яка дає змогу відокремлювати значення нормативного прибутку і надприбутку (економічного прибутку), оскільки останній має оподатковуватись за підвищеними ставками;
Міністерству освіти і науки України при підготовці фахівців з економіки і менеджменту використовувати положення щодо оцінювання інвестиційної діяльності підприємств і ефективності окремих інвестиційних проектів у навчальних програмах дисциплін, які стосуються інноваційної та інвестиційної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов А. П., Иванилов Ю. П. Физика и математическая экономика. — М: Знание, 1991 – 31с.
2. Аверх Г. Л. , Федоренко Н. П. , Щукин Е. П. Затраты и результаты: беседы об экономике. – М.: Наука, 1990. – 197 с.
3. Адамов В.Е. Факторный индексный анализ (Методология и проблемы). – М.: Статистика, 1977. – 199 с.
4. Адамова Б.Ю. Фінансове забезпечення інвестиційної діяльності підприємств будівельного комплексу: Автореф. дис. ... канд. екон. наук – Суми: Українська академія банківської справи, 1998.- 18 с.
5. Акофф Р. Планирование будущего корпораций. – М.: Прогресс, 1985. – 382 с.
6. Акціонерні товариства. Залучення інвестицій / Упорядник: Шестопал Т.С. – К.: Фонд державного майна України, "Українська Інвестиційна Газета", 1997. – 416 с.
7. Амоша О.І., Іванов М.І., Хижняк Л.Т., Прокопенко М. Д., Булєєв І. П. Підвищення ефективності використання виробничого потенціалу в промисловості / НАН України; Інститут економіки промисловості.  Донецьк, 2004. — 396с.
8. Амоша А.И., Кабанов А.И., Нейенбург В.Е., Драчук Ю.З. Методология оценки эффективности инноваций в угольном производстве / НАН Украины; Институт экономики промышленности. — Донецк : ИЭП, 2005.  250с.
9. Анчишкин А.И. Прогнозирование роста социалистической экономики. – М.: Экономика, 1973. – 294 с.
10. Ансофф И. Стратегическое управление. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.
11. Бабець Є.К., Гузенко О.П. Теорія капітального інвестування: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – 209 с.
12. Бабков И.А. Регулирование воспроизводства инвестиций и основного капитала в рыночной экономике. – М.: НИИ управления, 1991. – 256 с.
13. Багрий П.И. Проблемы интенсивного развития производства. – Киев: Наукова думка, 1978. – 324 с.
14. Багриновский И.А. Основы согласования плановых решений (серия: «Экономико-математическая библиотека»). – М.: Главная редакция физ.-мат. лит. изд-ва «Наука», 1977. – 303 с.
15. Бадзь К.М. Математичне моделювання в управлінні фінансовою діяльністю підприємства: Автореф. дис. ... канд. екон. наук. – Львів: ЛДУ ім. І. Франка, 1998. – 22 с.
16. Баженов Л.Б. Строение и функции естественнонаучной теории. М.: Наука, 1978. – 276 с.
17. Бажан Ю.М. Економічна теорія технологічних змін. –К.: ВГ "Зановіч" – 1996. – 240 с.
18. Бакаєв Л.О. Кількісні методи в управлінні інвестиціями: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 151 с.
19. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента: Учебное пособие – М.: Финансы и статистика, 1998. – 480 с.
20. Баликоев В.З. Общая экономическая теория: Учебн.пособие. – Новосибирск, 1996. – 416 с.
21. Бард В. Финансово-инвестиционный комплекс. – М.: ФИС, 1998. – 304 c.
22. Баркалов Н.Б. Производственные функции в моделях экономического роста. – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 126 с.
23. Барр Р. Политическая экономия. В 2-х томах: Пер.с фр. – М.: Международные отношения, 1998. – Т.1. – 608 с.
24. Барр Р. Политическая экономия. В 2-х томах: Пер.с фр. – М.: Международные отношения, 1998. – Т.2. – 752 с.
25. Бартенєва В.В. Управління розподільчою діяльністю в акціонерному товаристві: Автореф. дис. ... канд. екон. наук. – Львів: ІРД НАН України, 1996. – 22 с.
26. Башарин Г.П. Начала финансовой математики. – М.: Инфра-М, 1997. – 160 с.
27. Башнянин Г.И. Социалистическое производство: Экономическое измерение затрат и результатов. – М.: Экономика, 1990. – 173 с.
28. Башнянин Г.И. Экономическое измерение: Структура, принципы, функции. – Львов: Свит, 1994. – 245 с.
29. Башнянин Г.І Метрологічні економічні системи: вступ у загальну теорію і методологію формування економічних параметрів. – Львів: Новий Світ – 2000, 2005.  1083 с.
30. Белугин Ю.М., Сотенков В.М.Некоторые вопросы кредитования // Деньги и кредит. – 1990. -№5.- С. 2-4.
31. Белых А. А. История советских экономико-математических исследований. — Л., Изд–во Ленингр. ун–та, 1990 –144 с.
32. Беренс В., Хавраняк П.М. Руководство по оценке эффективности инвестиций. – М.: АОЗТ "Интерэксперт”, 1995. – 528 с.
33. Берка К. Измерения. Понятия, теории, проблемы. – М.: Прогресс, 1987. – 320 с.
34. Білуха М. Аудит фінансового стану підприємства // Бух облік і аудит. –1994.-№6.- С. 17-19.
35. Бизнес-план инвестиционного проекта: Отечественный и зарубежный опыт. Современная практика и документация: Учеб. пособие. – 5-е изд., перераб. и доп./Под ред. В.М. Попова. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 432 c.
36. Бизнес-план инвестиционного проекта: Практическое пособие. -М.: ЭКСПЕРТНОЕ Б, 1997. – 112 c.
37. Бинкин Б. А., Черняк В. Н. Эффективность управления : наука и практика. — М.: Наука, 1982 – 144с.
38. Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов / Пер с англ. под ред. Л. П. Белых. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997 –631с.
39. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП "ИТЕМ" ЛТД, "Юнайтед Лондон Трейд Лимитед", 1995. – 448 с.
40. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.1. – К.: Ника-Центр, 1999. – 592 с.
41. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. – К.: МП "ИТЕМ ЛТД", СП "АДЕФ-Украина".- 1996. – 534 с.
42. Блех Ю. Инвестиционные расчеты. – Кали.: ЯНТАРНЫЙ СКАЗ, 1997. – 450 c. Политическая экономия. В 2-х томах: Пер.с фр. – М.: Международные отношения, 1998. – Т.2. – 752 с.
43. Бмомин И. Г. Критика буржуазной политической економии. В 3–х томах: — М.: Изд–во академии наук СССР, 1962. – Т. 1. – 483 с.
44. Богачев В.Н. Прибыль ?!.. (О рыночной экономике и эффективности капитала). – М.: Финансы и статистика, 1993. – 287 с.
45. Богачев С.В. Развитие механизма распределения прибыли акционерных обществ (на примере промышленных предприятий Донбасса): Автореф. дис. …канд. экон. наук. – Донецк: Институт экономики промышленности НАН Украины, 1995. – 25 с.
46. Богатырев А. Инвестиционное право. – М. :Росийское право, 1992. – 15 с.
47. Богиня Д., Волынский Г. Структурная перестройка экономики и проблема инвестиций //Экономика Украины. – 1997. – №12. – С. 41-50.
48. Богуславский М. Иностранные инвестиции: правовое регулирование. – М.: БЕК, 1996. – 462 c.
49. Болейко Ю.О. Оцінка інвестиційної привабливості регіонів// Фінанси України. – 1997.- № 6. – С. 65-72.
50. Болховитинова Е.Ю. Накопление основных фондов Украины. (Итоги и перспективы). – К.: Нак. думка, 1993. – 152 с.
51. Большой экономический словарь. – М.: Правовая культура, 1994. – 426 с.
52. Большая советская энциклопедия. Гл. ред. Прохоров А. Н. — М.: Изд–во “СЭ”, 1970–1978. – в 30 тт. – Т. 10. – 872 с.
53. Борисенко З.Н. Амортизационная политика. – К.: Наукова думка, 1993. – 136 с.
54. Бочаров В. Методы финансирования инвестиционной деятельности. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 159 c.
55. Браунинг П. Современные экономические теории – буржуазные концепции/ Сокр. пер.с англ.; Науч. ред.и предисл. Г.Б.Хормушина. – М.: Экономика, 1986. – 160 с.
56. Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов. – М.: Олимп-Бизнес, 1997. – 380 с.
57. Брігхем Ф. Основи фінансового менеджменту /Пер. з англ.. – К.: Молодь, 1997. – 1000 с.
58. Бромвич М. Анализ экономической эффективности капиталовложений / Пер. с англ. – М.: ИНФРА – М, 1996. – 432с.
59. Вавилов С.И. Собрание сочинений, т. 3. – М.: Наука, 1956. – 387 с.
60. Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и инновации. – М.: Информ.-издат.дом «Филин», 1997. – 336 с.
61. Вареніченко Л.Л. Науково-методичні основи розробки системи державного регулювання економіки України: Автореф. дис. … канд. екон. наук. – К.: НДЕІ Мінекономіки України, 1996. – 20 с.
62. Виленский П. Оценка эффективности инвестиционных проектов. – М.: ДЕЛО, 1998. – 248 c.
63. Виленский П.Л., Лившиц В.Н., Смоляк С.А. Оценка эффективности инвестиционных проектов: Теория и практика: Учеб.-практ. пособие. – М.: Дело, 2001. – 832 с.
64. Виноградов В.В. Возможность кредитования и инвестирования в современных условиях // Деньги и кредит. – 1995. – № 8. – С. 43-45.
65. Верещак В.С., Бень Т.Г. Эколого-экономическое обоснование инвестиционных проектов: Монография. – Днепропетровск: Институт технологии, 1998. – 124 с.
66. Водачек Л., Водачкова О. Стратегия управления инновациями на предприятии / Сокр. пер. со словацкого. – М.: Экономика, 1989. – 167 с.
67. Волобуев В.П. Финансовые дилеммы США (эволюция бюджетного регулирования экономики). – М.: Наука, 1987. – 193 с.
68. Воронін І., Денисенко Ю. Факторні умови інвестиційної діяльності// Банківська справа. 1997. – № 4. – С. 62-64.
69. Воронцовский А. Инвестиции и финансирование. – С.-П.: Изд-во С.-ПБ УН-ТА, 1998. – 528 c.
70. Выборнов В.И., Маврищев В.С. Экономическая эффективность промышленного производства: Методы измерения и пути повышения. – Минск: Вышейшая школа, 1982. – 270 с.
71. Герасимчук М. Джерела і структура капітальних вкладень // Економіка України. – 1998. – № 12. – С. 16-24.
72. Гитман Л. Основы инвестирования + Руководство. – М.: ДЕЛО, 1997. – 1008 c.
73. Глазьев С. Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития / Междунар. фонд Н. Д. Кондратьева. — М.: “Владар”, 1993. – 310с.
74. Глазьєв С. Пути преодоления инвестиционного кризиса.// Вопросы экономики. – 2000. – № 11. – С.13-26.
75. Глисин Ф., Перепечин И. Оценка интенсивных и экстенсивных факторов производства //Плановое хозяйство. – 1990. – №3. – С. 76-83.
76. Гойко А.Ф. Методи оцінки ефективності інвестицій та пріоритетні напрями їх реалізації. – К.: ВІРА-Р, 1999. – 320 с.
77. Гойко А.Ф., Шилов Е.Й., Павленко Н.М. Визначення економічної ефективності заходів науково-технічного прогресу в ринкових умовах //Шляхи підвищення ефективності будівництва в умовах формування ринкових відносин (зб. наукових праць), випуск 4.- К.: КДТУБА. – С. 17-31.
78. Голик М.П. Анализ влияния научно-технического прогресса на эффективность промышленного производства. – М.: Финансы и статистика, 1987. – 160 с.
79. Голов С. Прогнозування і облік банкрутства підприємства // Бухг. облік і аудит. – 1994. – № 2. – С. 11-15.
80. Головащенко М.М. Формування стратегії акціонерного підприємства на фондовому ринку: Автореф. дис. ... канд. екон. наук. – Луганськ: Східноукраїнський державний університет, 2000. – 20 с.
81. Гончаров А. Б. Інвестування: Навчальний посібник / Харків. держ. економ. ун-т. – Харків: ВД "ІНЖЕК", 2004. – 239 с.
82. Горобець І.В. Стимулювання та мотивація інвестиційної діяльності промислових підприємств: Автореф. дис. ... канд. екон. наук. – Донецьк: Інститут економіки промисловості НАН України, 2000. – 28 с.
83. Горохов М.Ю., Малев В.В. Бизнес-планирование и инвестиционный анализ: Как привлечь деньги. – М.: Филинъ, 1998. – 202 с.
84. Горский Д.П. Обобщение и познание. – М.: Мысль, 1985. – 208 с.
85. Грабинський І.М. Сучасні економічні системи: Навч. посібник. – Львів: Інтереко, 1997. – 176 с.
86. Гранберг А. Г. Математические модели социалистической экономики: Учеб. пособие для экон. вузов и фак. – М.: Экономика, 1978. – 351 с.
87. Гранберг А. Г. Моделирование социалистической экономики: Учеб. для студ. экон. вузов. – М.: Экономика, 1988. – 487 с.
88. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.: Наукова думка, 1998. – 347 с.
89. Гудков Ф. Инвестиции в ценные бумаги. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 160 c.
90. Гусаков Б. Экономическая эффективность инвестиций собственника. -Минск: ФИНАНСЫ. УЧЕТ, 1998. – 216 c.
91. Гусева К.Н. Долгосрочное кредитование как метод интеграции банковского и промышленного капиталов// Деньги и кредит.-2000. – № 7.- С. 16-23.
92. Дасковский В.Б. Планирование экономической эффективности капитальных вложений. – М.: Наука, 1980. – 192 с.
93. Дегтяренко В. Оценка эффективности инвестиционных проектов. – М.:ЭКСПЕРТНОЕ БЮРО, 1997. – 142 c.
94. Денисенко М.П. Основи інвестиційної діяльності: Підручник для студ. вузів. – К.: Алерта, 2003. – 338 с.
95. Дерев'янко О.Г. Інвестиційне проектування в системі стратегічного управління .- К.: ЦСП "Кампас", 1998. – 52 с.
96. Державне регулювання економіки // За ред. І. Михасюка. – Львів: "Українські технології", 1999. – 640 с.
97. Джонстон Дж. Эконометрические методы / Пер. с англ. и предисл. А. А. Рыбкина. — М.: Статистика, 1980. – 444 с.
98. Дмитриев В.К. Экономические очерки. М. 1904. – 352 с.
99. Долишний М.И., Злупко С.Н. Резервы бережливости. – Львов: Каменяр, 1988. – 192 с.
100. Дорогунцов С., Горська О. Трансформація структури економіки: теорія і практика //Економіка України. – 1998. – №1. – С. 4-11.
101. Дребот Н.П. Методичні аспекти вибору напрямів інвестування на підприємстві. – Львів: Львівський Банківський коледж Національного банку України, 1998. – 28 с.
102. Дрешер М. Стратегические игры: теория и приложения. – М.: Советское радио, 1964. – 352 с.
103. Дубодєлова А.В., Скворцов І.Б. Підприємництво. Посібник. – Львів: Інформаційно-видавничий центр МІПК ДУ "ЛП", 1998. – 54 с.
104. Дудченко Н.А. Общественное производство: структура и факторы развития. – К.: Наукова думка, 1991. – 212 с.
105. Эдвин Дж. Долан. Деньги, банковское дело и денежно кредитная политика.: Пер. с анг. В. Лукашевича и др. Л.: Профико и Мєксикомбанк – 1991. – 423 с.
106. Экленд Ивар. Элементы математической экономики / Пер. с франц. Под ред. А. А. Корбута. — М.: Мир, 1983. – 248 с.
107. Экономика строительства: Учеб. для вузов по спец. "Промышленное и гражданское строительство"/ Ю.Б. Монфред, Л.Д. Богуславский, Р.М. Меркин и др. – М.: Высш. шк., 1987. – 424 с.
108. Экономика химической промышленности капиталистических стран: Справ. изд./А.Г. Дедов, Н.А. Устинова, И.Л. Сафонова и др. – М.: Химия. 1989. – 400 с.
109. Экономико-математические методы. Народнохозяйственные модели. Теоретические вопросы потребления. — М: Наука, 1963. – 278 с.
110. Экономическая энциклопедия. Полит. экономия. Гл. ред. А. М. Румянцев. — М.: Сов. энциклопедия, 1972. – в 4 т. – Т. 3 – 234 с.
111. Єлейко В. Основи економетрії у 2–х частинах. — Львів: ТзОВ “Марка Лтд”, 1995 – т. 1, 191с.
112. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д’янокова І.І. Бюджетна і фінансова політика України. – К.: Наукова думка, 1997.- 246 с.
113. Економічний вибір оптимальних технологій: мікро- та макроекономічні аспекти: Монографія / Ю. Стадницький, А. Загородній, О. Капітанець, О. Товкан. – Львів: ЗУКЦ, 2006. – 320 с.
114. Економічний і соціальний розвиток України у 1996 році. – Київ, 1997. – 331 с.
115. Економіка України: потенціал, реформи, перспективи: В 5т. Т.3. Макроекономічна політика, прогнозування і державне регулювання економіки / За ред. В.Ф. Бесєдіна, М.Ю. Гончар. – К.: НДЕІ Мінекономіки України, 1996. – 44 с.
116. Ерёмин А. М. О системе экономических наук. — М.: Знание, 1968. – 47с.
117. Жданов В.П. Организация и финансирование инвестиций. – Калининград: «Янтарный сказ», 2000. – 160 с.
118. Жуков Е. Инвестиционные институты./ Учебник.-М.: ЮНИТИ, 1998. – 199 c.
119. Жуков Е.Ф. Самофинансирование при капитализме: теория и практика. – М.: Финансы и статистика, 1990. – 158 с.
120. Завлин П. Оценка эффективности инноваций. – С.-П.: БИЗНЕС-ПРЕССА, 1998. – 216 c.
121. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л. Словник–довідник з підприємництва та економіки будівництва. — Львів: Вид–во ДУЛП, 1994 – 296 с.
122. Загородній А.Г., Клімковський М.І. Економічні питання будівництва в умовах оновлення діючих підприємств. – К.: НМК ВО, 1990. – 99 с.
123. Загородній А.Г. Стадницький Ю.І. Менеджмент реальних інвестицій: Навчальний посібник. – К.: Т-во "Знання", 2000. – 209 с.
124. Задорожный В.П., Кирнос И.А. Государственная инвестиционная политика в рыночной экономике // Вестник Донецкой государственой академии управления. – 2000. – № 2(9). – С. 23-29.
125. Заикина В.И. ФРГ: государство и накопление капитала. – М.: Наука, 1973. – 193 с.
126. Закон України "Про інвестиційну діяльність" //Закони України, Т.2.-К.: Українська правнича фундація, 1996. – С. 247-257.
127. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" // Закони України, Т.2.-К.: Українська правнича фундація, 1996. – С. 425-446.
128. Закон України “Про іноземні інвестиції” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №25. – С. 357–432.
129. Закон України «Про режим іноземного інвестування»//Урядовий кур’єр -1996.-№77. – С. 45-67.
130. Закон України "Про лізинг" // Галицькі контракти. – №10. – 1998. – С. 136-140.
131. Западная Европа: Парадоксы регулирования // Под ред. В.Н. Шенаева и В.И. Кузнецова. – М.: "Мысль", 1998. – 248 с.
132. Захарченко В.И. Переходная экономика и оценка инвестиционных проектов /Под ред. Продиуса И.П. – Одесса: АОЗТ "ИРЭНТиТ", 1998. – 148 с.
133. Зельдович Я.Б. Высшая математика для начинающих. – М.: Наука. – 1970.- 560 с.
134. Золотогоров В. Инвестиционное проектирование / Учебное пособие.-Минск: ЭКОПЕРСПЕКТИ, 1998. – 463 c.
135. Іваненко В.М. Курс економічного аналізу/ Навчальний посібник. – К.: Знання-Прес, 2000. – 207 с.
136. Игошин Н. Инвестиции: Организация управления и финансирование. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 413 c.
137. Идрисов А.Б. Планирование и анализ эффективности инвестиций. – М.: PRO-INVEST CONSULTING, 1995. – 246 с.
138. Идрисов А.Б., Картышев С.В., Постников А.В. Стратегическое планирование и анализ эффективности инвестиций. – М.: Информационно-издательский дом "Филинъ", 1997. – 272 с.
139. Инвестиции и инновации: словарь-справочник. – М.: ДИС, 1998. – 208 c.
140. Інвестиційна політика в Україні: досвід, проблеми, перспективи: Монографія / М.Г. Чумаченко та ін.; Відп. ред. М.Г. Чумаченко; Акад. екон. наук. України, Ін-т економіки пром-сті НАН України. – Донецьк і Юго-Восток, 2003. – 291 с.Лудченко Я. Оцінка економічної ефективності інвестиційних проектів. – К.: Ельга, Ніні-Центр, 2004. – 208 с.
141. Інвестиційна та будівельна діяльність у Львівській області за 2000 рік / Стат. бюлетень: Львівське обласне управління статистики, 2001. – 24 с.
142. Інвестування. Зайнятість. Освіта: Моногр. / В.Г. Федоренко, М.Г. Чумаченко, Ю.М. Маршавін та ін.; За наук. ред. В.Г. Федоренка. – К.: Наук. світ, 2002. – 517 с.
143. Интрилигатор М. Математические методы оптимизации и экономическая теория / Пер. с англ. под ред. и с предисл. А. А. Конюса. — М.: Прогресс, 1975. – 606 с.
144. Іщук С.В. Виробничий потенціал промислових підприємств: проблеми формування і розвитку / НАН України; Інститут регіональних досліджень. – Л.: ІРД НАН України, 2006. - 278 c.
145. Казимагомедов А.А., Ильясов С.М. Организация денежно-кредитного регулирования. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 272 с.
146. Калашников Ю.Н., Лавров С.Н., Перская В.В. Инвестиционное сотрудничество: рынок и цены.- М.: Внешторгиздат, 1991. – 288 с.
147. Калецкий М. Очерк теории роста социалистической экономики / Пер. с польского Т. С. Хачатурова. — М.: Прогресс, 1970. – 142 с.
148. Канторер С.Е. Амортизация и моральный износ машин в строительстве. – М.: Госстройиздат, 1959. – 91 с.
149. Канторович Л. В. Экономический расчёт наилучшего использования ресурсов. — М.: Изд–во АН СССР, 1960. – 432 с.
150. Капитализм сегодня: парадоксы развития / Галкин А.А., Котов В.Н., Красин Ю.А., Меншиков С.М. – М.: Мысль,1989. – 315 с.
151. Карлоф Б. Деловая стратегия: концепция, содержание, символы.- М.: Экономика, 1991. – 240 с.
152. Каспин В.И. Планирование развития жилищно-коммунального хозяйства. М.: Стройиздат, 1990. – 224 с.
153. Катон Л.І., Лях О.І. Оцінка чутливості інвестиційних проектів до факторів ризику. //Фінанси Ураїни. – 1997.- №2. – С. 83-85.
154. Квасюк Б. Інвестиційна політика та відтворення в Україні //Економіка України. – 1997. – №9. – С. 24-30.
155. Кейн Э. Экономическая статистика и эконометрия: введение в количественный экономический анализ / Пер. с англ. — М.: Статистика, 1977. – 483 с.
156. Кирисюк Г.М., Ляховский В.С. Оценка банком кредитоспособности заемщика// Деньги и кредит. – 1993. – № 4. – С. 30 – 39.
157. Кирилова Л.І. Економічне обґрунтування інвестиційних проектів промислових підприємств: Автореф. дис. ... канд. екон. наук. – Маріуполь:Приазовський державний технічний університет, 2007. – 18 с.
158. Кіров В.В. До концепції державного регулювання інвестиційної діяльності . //Фінанси України . – 1998. – №3. – С. 116-119.
159. Клейнер Г.Б. Производственные функции. Теория, методы применения. – М: Финансы и статистика, 1986. – 240 с.
160. Клиланд Д., Кинг У. Системный анализ и целевое управление. Пер. с англ. –М.: Сов. радио, 1974. – 279 с.
161. Климко Г.Н., Матієнко А.С. Проблема ефективності використання іноземних кредитів в економіці України. //Фінанси України. – 1997. – №2. – С. 29-34.
162. Клименко Г.Н. та інші. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. – К., «Вища школа», – 1994. – 386 с.
163. Ковалев В.В. Как читать баланс. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 125 с.
164. Ковалев В.В. Методы оценки эффективности инвестиций //Бухгалтерский учет. – 1993. – № 8.- С. 13-16.
165. Ковалев В.В. Методы оценки инвестиционных проектов. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 144 с.
166. Козик В.В., Ємельянов О.Ю, Скворцов Д.І. Моделювання поведінки інвесторів на ринку капіталів// Вісник Львівської комерційної академії: Серія економічна. – Львів: Коопосвіта, 2001. – Випуск 10. – С. 156 – 160.
167. Козик В.В., Федоровський В.А. Оцінка ефективності інвестиційних проектів// Фінанси України. – 2001.- № 4.- С. 59-70.
168. Комаринський Я., Яремчук І. Фінансово-інвестиційний аналіз. Навчальний посібник. – Київ: «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, агенство «Книга Пам’яті України», 1996. – 298 с.
169. Конарчук В.Е. Основы надёжности машин. – Киев: Наукова думка, 1982. – 232 с.
170. Коркуна І.І. Планування в системі менеджменту підприємства (на прикладі автомобілебудування).- Львів: НВП "Мета", 1997. – 176 с.
171. Корнаи Я. Устойчивый рост как важнейший приоритет (макроекономические проблемы и экономическая политика венгерского правительства)// Вопросы экономики. – 1996. – №10. – С. 23-38.
172. Кронрод Я.А. Процесс социалистического производства. – М.: Наука, 1989. – 344 с.
173. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. – Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2001. – 608 с.
174. Крылова Т.Б. Выбор партнера: анализ отчетности капиталистического предприятия. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 160 с.
175. Крылов Э.И., Журавкова И.В. Анализ эффективности инвестиционной и инновационной деятельности предприятия: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 384 с.
176. Кузнецов Б. Г. Физика и экономика. — М.: Наука, 1967. – 87с.
177. Кузнецов П.Г., Чесноков В.С. Закон стоимости и оценка эффективности крупных (строительных) проектов. – Тр. Ин-та ЦНИПИАСС, 1976. Вып. 12, С. 29-39.
178. Кузнецова Н.С., Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 528 с.
179. Кузнецова О.А., Лившиц В.Н. Структура капитала. Анализ методов ее учета при оценке инвестиционных проектов // Экон. и мат. методы. – 1995. – № 4.- С. 12-31.
180. Кузьменко В.П. Инвестиционная политика в регионе.- К.: Наукова думка, 1992. – 162 с.
181. Кузьмін О., Князь С. Проблеми регулювання інвестиційної діяльності в Україні // Регіональна економіка. – 2000. – № 4. – С. 165-169.
182. Кузьмін О.Є., Князь С.В., Вівчар О.Й., Мельник Л.І. Активізування інвестиційної та інноваційної діяльності підприємств: Монографія / За наук. ред. проф., д-ра екон. наук О.Є. Кузьміна. – Стрий: ТзОВ “Укрпол”, 2005. – 250 с.
183. Кузьмін О.Є., Князь С.В., Тувакова Н.В., Кузнєцова А.Я. Інвестиційна та інноваційна діяльність: Монографія / За наук. ред проф, д-ра ЕК он. наук О.Є. Кузьміна. – Львів: ЛБІ НБУ, 2003. – 233 с.
184. Ланге О. Теория воспроизводства и накопления / Пер. с польск. — М.: Изд–во иностр. лит–ры, 1963. – 141с.
185. Ланге О. Введение в эконометрику / Пер. с польск. — М.: “Прогресс”, 1964. – 295с.
186. Ланге О. Оптимальные решения. Основы програмирования / Пер. с польск. — М.: “Прогресс”, 1967. – 285 с.
187. Ланге О. Введение в экономическую кибернетику / Пер. с польск. — М.: “Прогресс”, 1968. – 208 с.
188. Ландарь І.В. Ранжування регіонів за рівнем інвестиційної привабливості //Регіональні перспективи. – 1999. – № 1. – С. 3-5.
189. Ланкастер К. Математическая экономика / Пер. с англ. — М.: Изд–во “Советское радио”, 1972. – 464 с.
190. Леверидж: экономические приложения /Лысенко Ю.Г., Макаров К.Г., Петренко В.Л., Филиппов А.В. – Донецк: ДДУ, Юго-Восток, 1999. – 104 с.
191. Леонтьев В. Экономические эссе. Теории, исследования, факты и политика: Пер.с англ. — М.: Политиздат, 1990. – 415 с.
192. Леонтьев В., Ченери Х., Кларк П. и др. Исследование структуры американской экономики: Теоретический и эмпирический анализ по схеме затраты–выпуск. — М.: Гос. стат. изд–во, 1958. – 640 с.
193. Лизинг и коммерческий кредит. – М.: Истсервис, 1994. – 345 с.
194. Лившиц В.Н. Проектный анализ: методология, принятая во Всемирном банке // Эконом. и мат. методы. – 1994. – № 3. – С. 37-50.
195. Лимитовский М. Основы оценки инвестиционных и финансовых решений. – М.: ДЕКА, 1997. – 184 c.
196. Липсиц И. Инвестиционный проект: методика подготовки и анализа. – М.: БЕК, 1996. – 304 c.
197. Лопатников Л.И. Экономико-математический словарь/ Ответственный редактор ак. Н.П.Федоренко. – М.: Наука, 1987. – 508 с.
198. Лурье А. Л. О математических моделях решения задач на оптимум при планировании социалистического хозяйства. — М., 1964. – 164 с.
199. Лурье А. А., Нит И. В. Экономико–матиматическое моделирование социалистического хозяйства. — М., 1973. – 198 с.
200. Лучковська А.М. Моделювання інвестиційної діяльності в макроекономічних системах: Автореф. дис. ... канд. екон. наук. – Львів: ЛДУ ім. І.Франка, 1996. – 24 с.
201. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навч. посібник. – К.: Центр нпавчальної літератури, 2004. – 376 с.
202. Магнус Я. Р., Кастышев П. К., Пересецкий А. А. Эконометрика. Нач. курс. — М.: Дело, 1997. – 248 с.
203. Міщенко А.П. Стратегічне управління: Навч. посіб.. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 336 c.
204. Макконнелл Кэмпбелл Р., Брю Стенли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с англ. 11-го изд. Т. 2 — М.: Республика, 1992. – 400 с.
205. Маркс К. К критике политической экономии. – Государственное изд.полит.литературы, 1949. – 270 с.
206. Мартишюс С. Ю. Методологические проблемы построения и применения эконометрических моделей. — Вильнюс: Мокслас, 1979. – 170 с.
207. Марущак В.П. Державне управління: планування і ринок. – К.: Видавництво УАДУ, 1998. – 168 с.
208. Масенко О. П. Інвестування: будівельні інвестиції (методологія та перспективи) / За ред. М. П. Педана. — К.: Поліграфкнига, 1996. – 143 с.
209. Масенко О.П., Козик В.В., Лагутін Г.В. Інвестування: будівельна економіка /За ред. М.П. Педана, – Львів, Оскарт, 1998. – 306 с.
210. Массе П. Критерии и методы оптимального определения капиталовложений. – М.: Статистика, 1971. – 504 с.
211. Математика и кибернетика в экономике. Словарь-справочник/ Изд. 2-е, перераб.и доп. – М.: Экономика, 1975. – 700 с.
212. Маттерн К., Танхойзер З. Основные фонды в промышленности ГДР: (Экономический аспект). – М.: Экономика, 1983. – 256 с.
213. Медынский В. Реинжиниринг инновационного предпринимательства. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 414 c.
214. Мелкумов Я. С. Финансовые вычисления. Теория и практика: Учебно-справочное пособие. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 383 с.
215. Мертенс А. Инвестиции: курс лекций по современной финансовой теории. – Киев: КИЕВСК.ИНВЕС, 1997. – 416 c.
216. Методика определения эффективности капитальных вложений /Утв. Госпланом СССР от 10 ноября 1988 г. // Экономика строительства.-1989.-№8.- С. 114-125.
217. Методологические проблемы эффективности и интенсификации в условиях социализма /В.И.Рыбин, И.В.Можайскова, А.А.Барсов и др./ Отв.ред. В.И.Рыбин, И.В.Можайскова. – М.: Наука, 1987. – 334 с.
218. Методы научного познания и физика. – М.: Наука, 1985, – 365 с.
219. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки / За ред. д-ра екон. н