ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ АВІАЦІЙНОГО ТРАНСПОРТУ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ АВІАТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ 11
1.1. ЕВОЛЮЦІЯ ОСНОВНИХ ТЕОРІЙ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ 11
1.2. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ ТРАНСПОРТНИХ РИЗИКІВ 31
1.3. ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ 36
1.4. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ СТРАХУВАННЯ РИЗИКІВ АВІАТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ 45
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1. 50
РОЗДІЛ 2 ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РОБОТИ СТРАХОВИКІВ НА РИНКУ АВІАЦІЙНИХ ПОСЛУГ 53
2.1. СТРУКТУРА РИНКУ СТРАХУВАННЯ АВІАЦІЙНИХ ПОСЛУГ 53
2.2. ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ АВІАЦІЙНОГО ТРАНСПОРТУ 75
2.3. СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПОРІВНЯЛЬНОЇ ОЦІНКИ СТРАХОВИКІВ ПРИ ВІДБОРІ СТРАХОВИКА-КОНТРАГЕНТА 82
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2. 94
РОЗДІЛ 3 МОДЕЛЮВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ АВІАЦІЙНОГО ТРАНСПОРТУ 97
3.1. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ АВІАЦІЙНОГО ТРАНСПОРТУ 97
3.2. ВПЛИВ ПРОЦЕСУ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ АВІАЦІЙНИХ РИЗИКІВ НА ВАРТІСТЬ СТРАХОВОЇ ПОСЛУГИ 107
3.3. ОСНОВНІ МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ СТРАХОВИМИ КОМПАНІЯМИ ТА ТРАНСПОРТНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ 115
3.4. РОЗВИТОК СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ АВІАЦІЙНОГО ТРАНСПОРТУ 131
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3. 135
ВИСНОВКИ 137
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 140

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасне суспільство можна розглядати як «суспільство ризику», коли всі учасники економічних процесів підпадають під дію різних за своєю природою та характером факторів (ризиків). Тому питання розроблення та запровадження заходів, спрямованих на мінімізацію негативного впливу ризиків, набувають особливої значущості для суб’єктів господарської діяльності. Підприємства транспортної галузі як найважливішого інфраструктурного елемента національної економіки мають приділяти підвищену увагу проблемам управління ризиками та забезпеченню власної економічної безпеки, що сприятиме зменшенню збитків від інцидентів на транспорті. Головним завданням економічної безпеки підприємства є гарантування його стабільного та максимально ефективного функціонування, а також забезпечення високого потенціалу розвитку в майбутньому.
З метою управління ризиками, що виникають у їх господарський діяльності, транспортні підприємства використовують наступні заходи: адміністративні або попереджувальні, створення резервного фонду та страхування. Найбільш поширеним з них є страхування. Проте використання страхування транспортними підприємствами обмежується переважно вибором одного зі стандартних страхових продуктів та пошуком найнижчої ціни. За такого підходу більшість важливих питань залишається поза увагою страхувальника. Наприклад, не враховується відповідність стандартного страхового продукту потребам конкретного транспортного підприємства; чи є страхова компанія-партнер надійною та платоспроможною; чи є обрана модель співпраці між страховою компанією та транспортним підприємством оптимальною тощо. Існуючі теоретичні розробки зосереджують свою увагу на окремих аспектах страхування транспортних ризиків, проте не містять в собі рекомендацій щодо комплексного забезпечення економічної безпеки транспортного підприємства за рахунок страхування, з позицій системного, науково обґрунтованого підходу.
Проблеми надійності страхування, економічної безпеки та ефективності управління ризиками досліджували такі вчені: В.Ю. Абрамов, В.Д. Базилевич, Д. Бланд, К.Г. Воблий, М. Гринблат, В. Джевіс, С.Л. Єфімов, Ю.М. Журавльов, М.С. Клапків, О.Б. Крутик, С.С. Осадець, К.І. Пилов, Л.І. Рейтман, В.О. Сухов.
Теоретичні аспекти економічної безпеки на транспорті окреслили В.І. Щелкунов, Є.М. Сич, Ю.Ф. Кулаєв, В.Г. Коба, О. Ареф’єва, В. Геєць, В. Губський, В. Пономарьов, О. Кірієнко, Є. Олейніков, А. Колосов, В. Шликов, О. Грунін, В. Сенчагов, Г. Козаченко, М. Єрмошенко, В. Мунтіян, Г. Задорожний, А. Ляшенко.
Аналіз літератури та досліджень з проблем економічної безпеки, управління ризиками, страхування та стратегічного управління підприємствами дозволяє зробити висновок про те, що проблематика формування стратегії страхування транспортних ризиків, зокрема авіаційних – не достатньо розроблена, а запропоновані підходи є фрагментарними та не мають системної основи.
Страхування як вид фінансової діяльності має ряд особливостей, притаманних виключно їй, відповідно, дослідження процесу формування стратегії страхування авіаційних ризиків з урахування цих особливостей має дати позитивні результати. Наприклад, лише страхові компанії займаються перестрахуванням, андеррайтингом та врегулюванням збитків. Кожен з цих бізнес-процесів має свої особливості. Більш того, вони значно відрізняються у страховиків, що займаються всіма видами страхування (універсальні компанії) та у компаній, що мають певну спеціалізацію, наприклад, страхування авіаційних ризиків.
Актуальність та важливість проблем забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту на базі формування стратегії страхування авіаційних ризиків, які залишились недостатньо дослідженими, зумовили вибір теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках Державної цільової програми «Безпека польотів», що здійснюється відповідно до договору №137 від 25.07.2008 року, укладеного між Державною авіаційною адміністрацією України та Національним авіаційним університетом.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних та методичних підходів до розробки стратегії економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту на базі використання принципів, методів, способів та механізмів страхування як важливого економічного інструменту забезпечення стабільного та ефективного їх функціонування.
Досягнення мети дослідження зумовило необхідність постановки та розв’язання таких задач:
– узагальнити теоретичні підходи до формування стратегії економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту;
– провести комплексний аналіз сучасного стану, тенденцій та закономірностей розвитку страхового ринку України;
– визначити специфічні особливості, притаманні страхуванню авіаційних ризиків, а також їх вплив на економічну безпеку авіаційного підприємства, принципи формування стратегії страхування та структуру страхових платежів;
– дослідити систему показників порівняльної оцінки страхових компаній при відборі страховиків-партнерів, здатних відшкодувати збитки у разі настання страхових подій;
– розробити методологічний підхід до забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту шляхом страхування авіаційних ризиків;
– обґрунтувати методологічні підходи до зменшення витрат на страхування авіаційних ризиків на базі оптимізації перестрахової та інвестиційної політики страховика;
– розробити модель співпраці між страховими компаніями та транспортними підприємствами, яка передбачає участь страхувальника у прибутках страховика.
Об’єктом дослідження є поточна діяльність авіатранспортних підприємств із забезпечення економічної безпеки.
Предметом дослідження є підходи, методи та способи формування конкурентоспроможної стратегії економічної безпеки авіаційних підприємств, що забезпечує мінімізацію страхових ризиків на ринку транспортних послуг.
Методи дослідження. Методологічними засадами роботи є теоретичні положення економічної науки, зокрема стратегічного менеджменту, страхування, ризик-менеджменту, а також праці вітчизняних та зарубіжних учених-економістів і практиків, у яких висвітлено проблеми забезпечення економічної безпеки транспортних підприємств та формування стратегії страхування. Крім того, у процесі дослідження були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи проведення економічних досліджень, як формально-логічний та узагальнення - при узагальненні теоретичних підходів до формування стратегії економічної безпеки; статистичної обробки даних та абстрактно-логічний – при проведенні аналізу динаміки розвитку страхового ринку України; експертних оцінок – для розроблення системи показників порівняльної оцінки страхових компаній; економіко-математичне моделювання – для визначення шляхів зменшення вартості страхування авіаційних ризиків тощо.
Інформаційною базою дослідження є роботи вітчизняних і зарубіжних учених у галузі страхування, стратегічного менеджменту, законодавчі та нормативно-правові акти України, матеріали Міністерства фінансів України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Державного комітету статистики України, монографії та періодичні видання, матеріали семінарів, конференцій, фінансові та інформаційні звіти страхових компаній, огляди та дослідження українського страхового ринку.
Наукова новизна отриманих результатів. У роботі поглиблено наявні та розроблено нові теоретичні положення та напрацьовано теоретичні рекомендації щодо забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту, що сприятиме сталому розвитку авіаційної галузі вітчизняної економіки та підвищенню конкурентоспроможності українських авіатранспортних підприємств.
Наукова новизна конкретизується у таких положеннях:
вперше:
– розроблено методологічний підхід до забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту на базі використання методів експертних оцінок комерційних пропозицій страхових компаній та їх економіко-математичного моделювання, яке дозволяє оцінювати комплексні витрати з урахуванням страхових ризиків;
– обґрунтовано концепцію участі авіаційного підприємства у прибутках страхової компанії, суть та основні положення якої дають змогу запровадити нову модель співпраці між авіатранспортними підприємствами та страховими компаніями, що дозволяє зменшити витрати на страхування, а також побудувати прозорі та взаємовигідні відносини між страховиком та страхувальником;
– розроблено механізм оптимізації перестрахування як інструмент мінімізації витрат страхової компанії на основі встановлення оптимального розміру (на підставі ймовірності настання страхового випадку, середнього розміру збитків, вартості перестрахування тощо) власної відповідальності страховика за авіаційними ризиками;
удосконалено:
– систему показників порівняльної оцінки страхових компаній, яка на підставі побудови рейтингу страховиків-контрагентів з використанням коефіцієнтів якості страхових продуктів та програм перестрахування, інтегрального коефіцієнта ефективності страхового портфелю тощо, визначають найбільш організаційно стабільні та фінансово ефективні компанії, здатні відшкодувати збитки авіаційних підприємств при настанні страхових подій;
– організаційно-економічні методи та способи управління витратами на страхування за участі авіаційного підприємства в прибутках страхової компанії, які, на відміну від інших, ураховують специфіку оптимізації інвестиційної політики страховика, а також дозволяють підвищити прибутковість інвестиційної діяльності зі збереженням високої надійності страхового захисту та дотримання нормативних вимог до структури страхових резервів;
– структуру комплексної програми страхування транспортних ризиків на базі аналізу вартісних та якісних показників оцінки пропозиції страхових продуктів, що уможливлює розроблення ефективної стратегії економічної безпеки авіатранспортних підприємств;
дістали подальшого розвитку:
– теоретичні основи контролю та оптимізації витрат на страхування авіаційних ризиків, які передбачають запровадження у господарській діяльності авіатранспортних підприємств таких організаційно-економічних та фінансових заходів: укладання договорів страхування всіх транспортних ризиків з однією страховою компанією; одночасне поновлення всіх договорів страхування; поквартальну оплату страхової премії; перерахунок (зменшення) страхової премії у разі простоїв повітряних кораблів на землі;
– закономірності впливу основних політико-правових, організаційних, фінансово-економічних та соціальних факторів, тенденцій та перспектив на розвиток страхового ринку України, що дозволяє підвищити ефективність прийняття як господарських, так і управлінських рішень.
Практичне значення отриманих результатів. Впровадження результатів проведених досліджень у практику діяльності авіатранспортних підприємств дозволяє створити передумови для їх стабільного та ефективного функціонування, а також забезпечити високий потенціал розвитку в майбутньому.
Теоретичні висновки та практичні рекомендації були використані для розроблення стратегії розвитку Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «БУСІН» як одного з лідерів ринку авіаційного страхування України, а також під час формування стратегії страхування ризиків авіакомпаній.
Результати дисертаційного дослідження використовують у практичній діяльності ТОВ «Українська авіаційна компанія «Аеростар» (акт-впровадження від 15.09.2008р.), ЗАТ «Страхова компанія «БУСІН» (акт-впровадження від 29.10.2008 р.), і ТОВ «Авіаційна компанія «Роза вітрів» (акт-впровадження від 14.09.2008 р.).
Апробація результатів. Теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження обговорювались на: Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми менеджменту» (м. Київ, 20-21 жовтня 2005 р.); VII Міжнародній науково-технічній конференції «АВІА-2007» (м. Київ, 25-27 квітня 2007р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми економічної безпеки в ринкових умовах» (м. Київ, 15 жовтня 2008 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 робіт у фахових спеціалізованих виданнях ВАК України загальним обсягом 3,6 друкованих аркушів.
Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи виконано на 153 сторінках, у тому числі містить 15 ілюстрацій, 13 таблиць, з них 1 рисунок і 1 таблиця на окремих сторінках. Список використаних джерел складає 178 найменувань на 14 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
Проблема забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту має велике значення для їх стабільного та максимально ефективного функціонування і створення високого потенціалу розвитку в майбутньому. У роботі запропоновано та обґрунтовано стратегію страхування авіаційних ризиків у сучасних умовах господарювання.
Узагальнення отриманих результатів дослідження дозволило сформулювати та обґрунтувати такі висновки і рекомендації.
1. На базі дослідження суті та змісту основних теорій стратегічного менеджменту, а також аналізу характерних особливостей, притаманних транспортним ризикам (катастрофічний характер збитків, слабка передбачуваність ризиків, незацікавленість власників вантажу у транспортних засобах тощо), визначено передумови формування стратегії економічної безпеки транспортних підприємств, основним завданням якої є мінімізація або повне невілювання негативного впливу ризиків зовнішнього та внутрішнього середовищ на його діяльність. Запропоновано розглядати стратегію економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту як визначення основних довгострокових цілей і завдань, розробку комплексу заходів та розміщення ресурсів, необхідних для виконання цих цілей і завдань.
2. Узагальнено методи та способи зменшення ризиків, основними з яких є: а) адміністративні заходи, спрямовані на попередження ризиків (попереджувальні заходи); б) диверсифікація ризиків; в) створення внутрішнього резервного фонду; г) страхування. З економічного погляду, найефективнішим інструментом забезпечення стабільної діяльності підприємства є страхування. Таким чином, завдання формування економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту зводиться до розроблення стратегії страхування, під якою розуміють визначення основних довгострокових цілей управління ризиками підприємства, забезпечення його економічної безпеки, а також розроблення та впровадження програм страхування, спрямованих на мінімізацію ризиків.
3. Визначено закономірності впливу політико-правових, організаційних, фінансово-економічних та соціальних факторів і тенденцій на розвиток страхового ринку, а також виділено специфічні характеристики, притаманні окремих видам транспортного страхування. Зокрема, до специфічних характеристик авіаційного страхування віднесено: великі за розмірами страхові суми; наявність катастрофічних збитків; залежність від перестрахування, а також обов’язковий характер авіаційного страхування.
Зазначені фактори обумовлюють потребу в уніфікації умов страхування та їх схвалення міжнародними страховими ринками. У практиці авіаційного страхування застосовують такі стандартні поліси: а) для страхування відповідальності авіакомпанії перед третіми особами – AVN1C або Zurich Re із застосуванням спеціальних додаткових умов (застережень), які розширюють або звужують стандартне страхове покриття; б) для страхування Каско повітряного корабля – AVN1C; в) для страхування членів екіпажу повітряного корабля від нещасних випадків – NMA2712.
4. Запропоновано систему показників порівняльної оцінки страховиків, яка дозволяє визначити коло тих страхових компаній, що завдяки своїй високій платоспроможності та якості послуг можуть стати партнерами транспортного підприємства. Оцінними показниками є: якість страхових продуктів, економічна ефективність програм перестрахування, структура та параметри страхового портфеля.
5. Розроблено та обґрунтовано методичні підходи до формування стратегії страхування авіаційних ризиків, яка має включати комплекс заходів, спрямованих на: розроблення програм страхування, що відповідають потребам конкретного страхувальника; економічне обґрунтування вартості страхування; відбір надійних партнерів-страховиків, а також розроблення оптимальної моделі співпраці зі страховими компаніями.
6. Сформульовано організаційно-економічні та фінансові заходи, що мають бути частиною стратегії страхування, які дозволять забезпечити контроль та оптимізацію витрат на страхування, зокрема: а) укладання договорів страхування всіх транспортних ризиків з однією страховою компанією; б) одночасне поновлення всіх договорів страхування; в) поквартальна оплата страхової премії; г) перерахунок (зменшення) страхової премії у разі простоїв повітряних кораблів на землі.
7. Розроблено економіко-математичну модель для визначення оптимального розміру власної відповідальності страховика за авіаційними ризиками, яка уможливлює зниження вартості страхової послуги за рахунок управління витратами на перестрахування.
8. Запропоновано схему участі авіаційного підприємства у прибутках страховика, яка містить в собі економіко-математичну модель оптимізації інвестиційної політики страхової компанії, що дозволить підвищити прибутковість інвестиційної діяльності зі збереженням високої надійності страхового захисту, а також дотримання нормативних вимог до структури страхових резервів.
9. Розроблено модель економічної співпраці між страховою установою та авіатранспортним підприємством, за якої страхувальник отримує право на участь у прибутках страховика. Установлено, що запропонована модель містить в собі такі переваги: а) дотримання відносно стабільного рівня страхових премій (вартості страхування); б) зниження витрат авіатранспортного підприємства на страхування; в) гнучкість умов оплати страхової премії; г) відповідність умов договору страхування вимогам авіатранспортного підприємство; д) використання переваг доступу до перестрахування тощо.
Таким чином, отримані результати та рекомендації є науково-методичною та практичною базою для вдосконалення процесу забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту та спрямовані на підвищення ефективності їх господарської діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Портер М.Э. Конкуренция.: Пер. с англ.; Уч. пос. – М.: Изд. дом «Вильямс».
2. Минцберг Г., Куинн Дж.Б., Гошал С. Стратегический процесс / Пер. с англ. под ред. Ю.Н.Каптуревского. – СПб: Питер, 2001.
3. Кэмпбел Д., Стоунхоус Дж., Хьюстон Б. Стратегический менеджмент: Учебник/ Пер. с англ. Н.И.Алмазовой. – М.: ООО «Издательство Проспект», 2003. с. 17.
4. Хасси Д. Стратегия и планирование / Пер. с англ. под ред. Л.А.Трофимовой. – СПб: Питер, 2001. с. 12.
5. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент: навчальний посібник. – К., 2002. с. 28.
6. Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. /Науч. ред. и авт. предисл. Л.И. Евенко. – М.: Экономика, 1989. с. 68.
7. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – СПб: Изд-во «Питер», 1999. с. 304-312.
8. Альтернативный менеджмент: Путь к глобальной конкурентоспособности / Г.Н.Фидельман, С.В.Дедиков, Ю.П.Адлер – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005
9. Каплан Р.С., Нортон Д.П. Сбалансированная система показателей. От стратегии к действию. – 2-е изд., испр. и доп. / Пер. с англ. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2003.
10. К.Г. Воблый Основы экономии страхування. – М.: Изд. центр «Анкил», 1995г. с.20.
11. Страховое дело./ Учебник. Под ред. проф. Рейтмана Л.И. – М.: Банковский и биржевой научно-консультационный центр, 1992г. с.15.
12. Вовчак О.Д. Страхування: Навчальний посібник. 2-ге видання, виправлене. – Львів: «Новий Світ-2000», 2005. с. 23.
13. Страхування: теорія та практика: Навчально-методичний посібник / Внукова Н.М., Успаленко В.І, Временко Л.В. та ін.; За загальною редакцією проф. Внукової Н.М. – Харків: Бурун Книга, 2004. с. 17-22.
14. Залєтов О.М. Страхування UA. Навчальний посібник / За редакцією д.е.н. О.О. Слюсаренко – К.:Міжнародна агенція “BeeZone”, 2003. с. 14.
15. Гварлиани Т.Е., Балакирева В.Ю. Денежные потоки в страховании. – М.: Финансы и Статистика, 2004г. с. 10.
16. Звіт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Про стан і розвиток страхового ринку України за 9 місяців 2005 року. с. 4.
17. Юлдашев Р., Тронин Ю. Концепция научной корректировки регулирования страховой деятельности // Страховое дело. – 2000. - №7. – с.17.
18. Словник термінів Міжнародної організації органів регулювання страхової діяльності (IAIS’s Glossary of terms, January 2002). с. 169.
19. Тэпман Л.Н. Риски в экономике: Учеб. Пособие для вузов / Под ред. Проф. В.А.Швандара. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. с. 8.
20. Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, Карт-бланш. – 2002.
21. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С. Осадець. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 599с.
22. Архипов А.П. Андеррайтинг в страховании. Теоретический курс и практикум: учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности 080105 «Финансы и кредит» / А.П. Архипов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007.
23. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук, ред. С. С. Осадець. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.
24. Обов’язкове страхування – К.: Міжнародна агенція «BeeZone», 2005.
25. Закон України „Про внесення змін до Закону України “Про страхування” від 04.10.01 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 44. – Стаття 1951.
26. Закон України „Про транспорт” від 10.11.94 // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1994. – № 51. – Стаття 446.
27. Повітряний кодекс України від 04.05.93 // Відомості Верховної Ради (ВВР). –1993. – № 25. – Стаття 274.
28. Постанова Кабінету Міністрів України № 124 „Про затвердження Порядку та вимог щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента” від 04.02.04 // Офіційний вісник України. – 2004.– № 5. – Стаття 242.
29. Постанова Кабінету Міністрів України № 1535 „Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації" від 12.10.02 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 42. – Стаття 1943.
30. Постановление (ЄС) №785/2004 Европейского Парламента и Совета Европейского Союза „О требованиях к страхованию авиаперевозчиков и операторов воздушных судов” от 21.04.04 // РААКС „Новости авиационного страхового рынка”. – 2004. – №17. – С. 5.
31. Абрамов В.Ю. Третьи лица в страховании. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 128 с.
32. Агеев Ш.Р. Страхование как фактор стабильности развития малого предпринимательства: Очерки на экон. темы: Толковый словарь-справочник страховых терминов и понятий. – М.: ЭКОС инфорт, 1997. – 238 с.
33. Агеев Ш.Р., Васильев Н.М., Катырин С.Н. Страхование: теория, практика и зарубежный опыт. – М.: „Эксперное бюро”, 1998. – 373 с.
34. Адамчук Н.Г., Юлдашев Р.Т. Обзор страховых рынков ведущих стран Азии (на примере Китая и Японии). – М.: Анкил, 2001. – 120 с.
35. Ардатова М.М., Балинова В.С., Кулешова А.Б. и др. Страхование в вопросах и ответах. – М: „Проспект”, 2004. – 294 с.
36. Артамонов А.П. Виды комиссий в перестраховании. – М.: Издательский дом „Страховое ревю”, 2001. – 52 с.
37. Артамонов А.П. Практика непропорционального перестрахования. – М.: Издательский дом „Страховое ревю”, 2001. – 172 с.
38. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – К.: Знання, 1997. – 208 с.
39. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 192 с.
40. Бек В.О. Аналіз і моделювання організаційних структур управління проектами: Автореф. дис… канд. техн. наук / Нац. аерокосм. ун-т ім. М.Є.Жуковського „Харк. авіац. ін-т”. – Х., 2003. – 20 с.
41. Белоконева Ф.Н. Учет в страховых организациях. – М.: Издательский дом „Аудитор”, 1996. – 160 с.
42. Бланд Д. Страхование: принципы и практика. – М.: „Финансы и статистика”, 1998. – 413 с.
43. Бойков А.В. Страхование и актуарные расчеты. – М.: РОХОС, 2004. – 96 с.
44. Бондаренко О.М. Оцінка економічної безпеки авіакомпанії: Автореф. дис... канд. екон. наук / Нац. авіац. ун-т. – К., 2004. – 19 с.
45. Брагинский М.И. Договор страхования. – М.: Статут, 2000. – 172 с.
46. Буханець Д.Г. Облік та звітність в страхових компаніях (методологічні та організаційні аспекти): Автореф. дис... канд. екон. наук / Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2000. – 19 с.
47. Васильев Г.В. Страховой агент. Путь к удаче. – Чебоксары, 2001. – 136 с.
48. Вещунова Н. Л., Фомина Л. Ф. Бухгалтерский учет в страховых компаниях. – М.: „Герда”, 2000. – 768 с.
49. Внукова Н.Н. Практика страхового бизнеса. – К.: Либра, 1994. – 79 с.
50. Вовк Т., Друзенко Г., Зугравий Г. та ін. Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського Союзу та перспективи адаптації законодавства України. – Х.: Консул, 2002. – 912 с.
51. Воронина Н.Л., Воронин Л.А. Англо-русский словарь страховых терминов. – М.: ИРТИСС, 2001. – 423 с.
52. Временко Л.В., Кондратенко Д.В. Регулирование страховой деятельности – взгляд страховщиков // Insurance Top. – 2005. – № 4(12). – С. 8-10.
53. Галагуза Н. Ф. Страховые посредники. – М.: Учебно-консультационный центр „ЮрИнфоР”, 1998. – 208 с.
54. Галагуза Н. Ф., Ларичев В. Д. Преступления в страховании. – М.: Анкил, 2000. – 256 с.
55. Гварлиани Т.Е., Балакирева В.Ю. Денежные потоки в страховании. – М.: „Финансы и статистика”, 2004. – 333 с.
56. Голубин А.Ю. Математические модели в теории страхования: построение и оптимизация. – М.: Анкил, 2003. – 160 с.
57. Гомелля В.Б., Туленты Д.С. Страховой маркетинг (Актуальные вопросы методологии, теории и практики). – М.: Издательский центр „Анки”, 1999.– 128с.
58. Гордиенко И., Рыжова Т., Залетов А. Стратегия развития страхового рынка Украины в условиях интеграции в мировое хозяйство // Insurance Top. - 2005. - № 3(11). - С. 12-21.
59. Грызенкова Ю., Цыганов А., Демченко В. Страхование в Российской Федерации. Сборник статистических материалов, 2002 / под ред. А.А.Цыганова. – М.: Русский полис, 2003. – 495 с.
60. Гуцериев М.С. Оффшорное страхование. – М.: Галерея, 1999. – 64 с.
61. Еремина О. Большой секрет для маленькой и средней компании // Стратегии. – 2003. – №10. – С. 42-45.
62. Ефимов С.Л. Деловая практика страхового агента и брокера. – М.: Страховой полис, ЮНИТИ, 1996. – 416 с.
63. Ефимов С.Л. Экономика и страхование: Энциклопедический словарь. – М.: Церих-ПЭЛ, 1996. – 528 с.
64. Ефимов С.Л., Акимов В.В., Борзых В.Н. Страховое дело в России: вехи истории. – М.: Русское слово, 1997. – 207 с.
65. Жеребко А.Е. Совершенствование финансового менеджмента рисковых видов страхования. – М.: Анкил, 2003. – 128 с.
66. Жилкина М.С. Государственное регулирование страхового рынка. – М.: „Спутник +”, 2002. – 301 с.
67. Журавлев Ю.М., Секерж И.Г. Страхование и перестрахование: (Теория и практика). – М.: Анкил, 1993. – 184 с.
68. Журавлев Ю.М. Словарь-справочник терминов по страхованию и перестрахованию. – М.: Анкил, 1992. – 172 с.
69. Залєтов О.M. Особливості національного перестрахування // Страхова справа. - 2003. - № 3(11). - С. 20-24.
70. Залєтов О.М. Основи страхового права України. – К.: „Дінай: Страхування”, 2003. – 384 c.
71. Залетов А.Н., Пукала Р., Слюсаренко О.А. и др. Страховые рынки Восточной Европы и СНГ: Справочное пособие. – М.: 2004 – 623 с.
72. Запухляк В.М. Механізм формування конкурентних стратегій фірми: Автореф. дис… канд. екон. наук / НАН України. Ін-т регіон. дослідж. – Л., 2001. – 19 с.
73. Зубец А.Н. Страховой маркетинг. – М.: Анкил, 1998. – 256 с.
74. Зубец А.Н. Страховой маркетинг в России. Практ. пособие. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1999. – 336 с.
75. Ингосстрах. Опыт практической работы / Под ред. В.П.Кругляка. – М.: 1999. – 432 с.
76. Калихман А. И. Теория тарифов долгосрочных видов страхования. – М.: Научно-исследовательский финансовый институт, 1991. – 146 с.
77. Камынкина М.Г., Солнцева Е.Е. Перестрахование. Практическое руководство для страховых компаний. – М.: АО „ДИС”, 1994. – 140 с.
78. Каспина Т.И. Бухгалтерский учет в страховых организациях. – М.: „СОМИНТЭК”, 1998. – с. 231.
79. Катасонов В.Ю., Морозов Д.С. Проектное финансирование: организация, управление риском, страхование. – М.: Анкил, 2000. – 270 с.
80. Коваленко Ю.О. Механізм адаптації підприємств до ризику: Автореф. дис. канд. екон. наук / Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. – Л., 2003. – 18 с.
81. Кононова Л.М. Оцінка конкурентноздатності авіакомпаній на авіатранспортному ринку України: Автореф. дис. канд. екон. наук / Нац. авіац. ун-т. – К., 2002. – 17 с.
82. Корнилов И.А. Основы страховой математики. – М.: „ЮНИТИ”, 2004. – 400 с.
83. Крутик А. Б., Никишина Т.В. Организация страхового дела. – М.: „Бизнес-Пресса”, 1999. – 304 с.
84. Крымов А.А. Мастерство страхового агента. – М.: Бератор-Пресс, 2002.–
144 с.
85. Кутуков В.Б. Основы финансовой и страховой математики: Методы расчета кредитных, инвестиционных, пенсионных и страховых схем. – М.: Дело, 1998. – 304 с.
86. Маренков Н.Л., Косаренко Н.Н. Страховое дело. – М.: „Фенікс”,2003. – 604 с.
87. Мерхеж Р.Е. Удосконалення механізму управління авіакомпанією в умовах конкуренції: Автореф. дис. канд. екон. наук / Нац. авіац. ун-т. – К., 2003. – 17 с.
88. Мирошников Ю „…нам не нужен админресурс, чтобы доказать очевидное…” // Бизнес. – 2004. – № 32 (603). – С. 76-79.
89. Мюнхенское перестраховочное общество. Руководство по осуществлению расчетов между прямым страховщиком и перестраховщиком по видам страхования иным, чем страхование жизни. – Мюнхенское перестраховочное общество, 1998. – 135 с.
90. Новосельский И. Доктор Change Management // Стратегии. – 2002. - № 10. –
С. 31-33.
91. Олексюк О.С. Концептуальні і методологічні основи та економіко-математичні моделі розробки систем підтримки прийняття фінансових рішень на мікрорівні: Автореф. дис… д-ра екон. наук / Київ. нац. екон. ун-т. – К.,1998.– 34 с.
92. Онищенко Н.В. Ринок автотранспортного страхування і методи регулювання його в Україні: Автореф. дис... канд. екон. наук / Нац. авіац. ун-т. – К., 2004. – 16с.
93. Орланюк-Малицкая Л.А. Платежеспособность страховой организации. – М.: Анкил, 1994. – 152 с.
94. Падій С. Страховий бізнес України. – К.: „Логос”, 2001. – 175 с.
95. Переверзева С.О. Механізм регулювання комерційної діяльності авіакомпаній України: Автореф. дис… канд. екон. наук / Нац. авіац. ун-т. – К., 2003. – 17 с.
96. Перемолотов В., Хайкин Р. Путь страхового агента. – СПб.: Питер, 2003. – 288 с.
97. Перестрахование 2003: Потенциал развития. Материалы VII Всероссийской конференции по перестрахованию. – М.: Пульс, 2003. – 752 с.
98. Плешков А.П., Орлова И.В. Очерки зарубежного страхования. – М.: Анкил, 1997. – 200 с.
99. Плосконос Г.М. Механізм управління техногенною безпекою підприємства: Автореф. дис… канд. екон. наук / Нац. авіац. ун-т. – К., 2003. – 19 с.
100. Приходько В.С. Методологія обліку страхової діяльності та аналіз платоспроможності страховика: Автореф. дис… канд. екон. наук / Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2000. – 18 с.
101. Пфайффер К. Введение в перестрахование. – М.: Анкил, 2000. – 154 с.
102. Пылов К.И. Страховое дело в России. – М.: ЭДМА, 1993. – 143 с.
103. Реформирование российского страхового рынка в контексте вступления в силу Соглашения о партнерстве и сотрудничестве Российской Федерации и Европейского Союза и предстоящего вступления в ВТО. / Под ред.
И.Б. Котлобовского – М.: ТЕИС, 1999. – 87 с.
104. Роу А. Україна. Фінансовий сектор та економіка. Нові стратегічні завдання. – The International Bank for Reconstruction and Development/The World Bank, 2001. – 120 c.
105. Рыбкин И.В. Страхование: максимальные продажи. – СПб.: „Питер”, 2004. –224 с.
106. Салин В.Н., Абламская Л.В., Ковалев О.Н. Математико-экономическая методология анализа рисковых видов страхования. – М.: Анкил, 1997. – 126 с.
107. Самойловський А.Л. Державне регулювання страхової діяльності в Україні: Автореф. дис… канд. екон. наук / Наук.-дослід. екон. ін-т М-ва економіки. – К., 2000. – 17 с.
108. Сборник типових правил, условий и договоров страхования. / Сост.
109. А.А. Цыганов. – М.: Анкил, 2003. – 416 с.
110. Словарь страховых терминов / под ред. Е.В. Коломина, В.В. Шахова. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 336 с.
111. Смирнов В.В. Снижение убыточности в страховании. – М.: Бюро Н.Э. „Индекс”, 1996.
112. Соколовський Д.Б. Моделювання спостережності конфліктної економічної системи страхового типу: Автореф. дис… канд. екон. наук / Донец. держ. ун-т. – Д., 1998. – 20 с.
113. Сплетухов Ю.А. Страхование ответственности. – М.: Аудит, 2001. – 172 с.
114. Справочник по страховому бизнесу / под ред. проф. Уткина Э.А. – М.: Ассоциация авторов и издателей „ТАНДЕМ”, Издательство ЭКМОС, 1998. – 416 с.
115. Старинская А. Технологии управления будущим // Стратегии. – 2005. № 2. – С. 16-20.
116. Страхование / под ред. О.О.Гаманковой. – К.: КНЕУ, 2000. – 120 с.
117. Страхування/ під ред.. С.С. Осадець. – К.: КНЕУ, 2002. – 599 с.
118. Страхование /под ред. Т.А.Федоровой. – М.: „Экономист”, 2003. – 875 с.
119. Страхование и управление риском. Терминол. словарь / Сост.: В.В.Тулинов, В.С. Горин – М.: Наука, 2000. – 564 с.
120. Страховий ринок України, альманах. – К.: „Поліграфічні послуги”, 2004. – 389 c.
121. Страховые услуги / под ред. Т.М. Артюх. – К.: КНЕУ, 2000. – 124 с.
122. Сухов В.А. Страховой рынок России. – М.: Анкил, 1992. – 102 с.
123. Сухоруков М.М. Профессия страхового агента. – М.: Анкил, 2005 – с. 216.
124. Сухоруков М.М. Технология продаж страховых продуктов. – М.: Анкил, 2004. – 136 с.
125. Сушко В. А. Страхование. Словарь-справочник. – М.: „Книжный мир”, 1999. – 408 с.
126. Толковый словарь/ В.И.Ожегов. – М.: Анкил, 2001 – 560 с.
127. Турбина К.Е. Тенденции развития мирового рынка страхования. – М.: Анкил, 2000. – 320 с.
128. Фадеева А. В. Комментарии к стандартным положениям договорного пропорционального и непропорционального перестрахования. – М.: „Страховое ревю”, 1997. – 316 с.
129. Фалин Г.И. Математический анализ рисков в страховании. – М.: Росс. юрид. издательский дом, 1994. – 130 с.
130. Федорова Т.А. Основы страховой деятельности. – М.: Издательство БЕК, 1999 – 776 с.
131. Фогельсон Ю.Б. Введение в страховое право. – М.: Издательство БЕК, 1999. – 264 с.
132. Фурман В.М. Основні напрямки організації стратегічного управління в страхових компаніях. – К.: Економіка і прогнозування, 2004. – 53 с.
133. Хохлов Н.В. Управление риском. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 239 с.
134. Хэмптон Д.Д. Финансовое управление в страховых компаниях /Пер. с англ. – М.: Анкил, 1995. – 264 с.
135. Цисарь И.Ф., Чистов В.П., Лукьянов А.И. Оптимизация финансовых портфелей банков, страховых компаний, пенсионных фондов. – М.: Дело, 1998. – 278 с.
136. Цыганов А.А., Васильев Е.И. Современные механизмы регулирования рынка страховых услуг. – М.: РАГС при Президенте РФ, 2004. – 316 с.
137. Чернова Г.В. Основы экономики страховой организации по рисковым видам страхования. – СПб.: „Питер”, 2005. – 235 с.
138. Шахов В.В., Миллерман А.С., Медведев В.Г. Теория и управление рисками в страховании. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 224 с.
139. Шинкаренко И.Э. Страхование ответственности. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 352 с.
140. Широкова Н. Преодоление препятствий: наперегонки или вместе? // Insurance Top. – 2005. – № 2(10). – С. 2-9.
141. Шматко О.Ю. Моделювання оптимальної стратегії страхової компанії при впровадженні нових видів страхування: Автореф. дис... канд. екон. наук / Донец. нац. ун-т. – Д., 2003. – 20 с.
142. „Экономика страхования и перестрахования”, – В рамках программы ЕС – М.: Анкил, 1996. – 684 с.
143. Юлдашев Р.Т. Организационно-экономические основы страхового бизнеса. – М.: Анкил, 2002. – 248 с.
144. Яковенко І. В., Антипов В.І., Сахар І.І. Страхування в Україні. – К.: „Правові джерела”, 1996. – 368 с.
145. Alexander T. Wells, Bruce D. Chadbourne. Introduction to Aviation Insurance and Risk Management. – Krieger Pub Co, 2000. – 297 p.
146. Bernard L. Webb, Stephen Horn. Commercial Insurance. – Insurance Inst of Amer, 1990. – 420 p.
147. Carl L. Pritchard. Risk Management: Concepts and Guidance. – ESI Intl, 2001. – 360 p.
148. Chrystal P., LeBlanc S. Політ якості – фінансова безпека на ринку авіаційного страхування // Страхова справа. – 2002. – № 4(8). – С. 11-15.
149. Colina Edelman, Colin Edelman, David Craig, Akash Nawbatt, Andrew Burns. Law Of Reinsurance. – Oxford Univ. Pr, 2005. – 200 p.
150. Constance M. Luthardt. Property and Liability Insurance Principles. – Insurance Inst of Amer, 1999. – 298 p.
151. Demchenko V. Changing Orientation // The Insurer. – 2005. – №1(1). – P. 20-23.
152. Erik Banks. Alternative Risk Transfer: Integrated Risk Management Through Insurance, Reinsurance, and the Capital Markets. – John Wiley and Sons Inc, 2004. – 192 p.
153. Eugene Wollan. Handbook of Reinsurance Law. – Aspen Pub, 2002. – 798 p.
154. European Commision. Study into the methodologies for prudential supervision of reinsurance with a view to the possible establishment of an EU framwork". – KPMG, 2002. – 157 p.
155. Gary S. Patrik, Peter R. Kensiki, R. Michael Cass, Robert C. Reinarz, Doris Hoopes. Reinsurance Practices. – Insurance Inst of Amer, 1990. – 326 p.
156. Gordon Shaw “The Lloyd's Broker”. - L. “Informa Pub”, 1995. – 383 p.
157. Hardy Ivamy E. R. “General Principles of Insurance Law”. – L.: “Informa Pub”, 1993. – 1211 p.
158. Huggins, Kenneth-Pfrimmer, Vickie M.L. Information management in insurance companies. – Flmi Insurance Education Program Life Managem, 1997. – 435 p.
159. "Insurance Guidelines for Economies in Transition." – Centre for cooperation with economies in transition, 1999. – 406 p.
160. James Lam. Enterprise Risk Management: From Incentives to Controls. – John Wiley and Sons Inc, 2001. – 319 p.
161. Jane Bullock, Jane A. Bullock, George Haddow. Introduction to Emergency Management. – Butterworth-Heinemann, 2003. – 248 p.
162. Jean-Paul Chavas. Risk Analysis in Theory and Practice. – Academic Pr, 2004. – 247 p.
163. Jervis B. Aviation Law and Claims. – L.: "Chartered Insurance Institute", 1998. – 420 p.
164. Jervis B. Aviation Underwriting. – L.: "Chartered Insurance Institute", 1998. – 467 p.
165. John L. Heffron, James M. Maloney, William J. Palmer. Construction Insurance, Bonding, and Risk Management. – Lightning Source Inc, 1996. – 414 p.
166. Kenneth Froot. Financing of Catastrophe Risk. – Univ. of Chicago Pr, 1999. – 477 p.
167. Keith Riley “The Nuts and Bolts of Reinsurance”. – L: “Informa Pub”, 1997. – 183p.
168. Manoj S. Patankar, James C. Taylor. Risk Management and Error Reduction in Aviation Maintenance. – Ashgate Pub Co, 2003. – 232 p.
169. Mark Grinblatt, Sheridan Titman. Financial Markets and Corporate Strategy (The Irwin/McGraw-Hill Series in Finance, Insurance and Real Estate). – McGraw-Hill Education. – Europe, 2001. – 337 p.
170. Mark S. Dorfman. Introduction to Risk Management and Insurance. – Prentice Hall, 2001. – 580 p.
171. Melissa Jacobsen, Robert N. Leary. Insurance Policy. – Lightning Source Inc, 2003. – 108 p.
172. Reason J. T. Managing the Risks of Organizational Accidents. – Ashgate Pub Co, 1997. – 252 p.
173. Robert Muksian. Mathematics of Interest Rates, Insurance, Social Security and Pensions. – Prentice Hall, 2002. – 620 p.
174. Ruth Gastel, Sean Mooney. Reinsurance. – Rowman & Littlefield Pub Inc, 1991. – 680 p.
175. Ruwantissa I. R. Abeyratne. Aviation Security: Legal and Regulatory Aspects. – Ashgate Pub Co, 1998. – 367 p.
176. Standard Policy Forms, Proposal Forms and Clauses, Etc." – Lloyd`s Aviation Underwriters` Association, London, 1999. – 233 p.
177. Todd Curtis. Understanding Aviation Safety Data: Using the Internet and Other Sources to Analyze Air Travel Risk. – Society of Automotive Engineers, 2002. – 209 p.
178. Tom Baker. Insurance Law and Policy: Cases, Materials, and Problems. – Aspen Pub, 2003. – 627 p.