КОНСАЛТИНГОВІ РЕСУРСИ ТА ЇХ ФУНКЦІОНУВАННЯ В ІННОВАЦІЙНИХ СИСТЕМАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

brief description

ЗМІСТ
Стор.
Вступ 4
Розділ 1.Теоретичні засади дослідження консалтингових
ресурсів як економічної категорії 19
1.1.Консалтинг та інноваційний розвиток економіки 21
1.2.Консалтингові ресурси: економічний зміст і форми 44
1.3. Консалтингова послуга як форма консалтингових ресурсів 75
Висновки до 1 розділу 94
Розділ 2. Інноваційна сутність консалтингових ресурсів 98
2.1. Інноваційний потенціал економіки і консалтингові ресурси 98
2.2. Місце й роль консалтингових ресурсів у національних
інноваційних системах 118
Висновки до 2 розділу 144
Розділ 3. Ринок консалтингових послуг: сутність, структура,
регулювання 147
3.1. Консалтинговий сектор економіки і ринок консалтингових послуг 147
3.2. Внутрішньофірмове консультування
як особливий сегмент ринку консалтингових послуг 173
3.3. Поведінка суб'єктів ринку консалтингових послуг: принципи
й чинники 188
Висновки до 3 розділу 209
Розділ 4. Консалтингова фірма як інтелектуальна
підприємницька організація 212
4.1. Підприємницька діяльність у сфері консалтингу:
загальне й особливе 212
4.2. Консалтингова фірма як організаційна форма інтелектуального
бізнесу 222
4.3. Інтелектуальні ресурси й інтелектуальний капітал консалтингової фірми. Інноваційний потенціал консалтингу 232
Висновки до 4 розділу 243
Розділ 5. Економіко-організаційні особливості функціонування консалтингової фірми 246
5.1. Виробничі можливості консалтингової фірми
і управління знаннями 246
5.2. Витрати й доходи консалтингової фірми. Ціноутворення на консалтингові послуги 273
Висновки до 5 розділу 295
Р о з д і л 6. Консалтингові ресурси і формування
національної інноваційної системи України 298
6.1. Специфіка сучасного етапу формування національної
інноваційної системи України 298
6.2. Особливості й суперечності розвитку національного
консалтингового ринку 315
Висновки до 6 розділу 339
Висновки 341
Додатки 353
Список використаних джерел 364

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Знання й інформація в умовах формування засад інформаційної економіки перетворюються на головні ресурси соціально-економічного розвитку. Створення ефективної системи їх продукування й передачі господарюючим суб’єктам – найважливіша умова переходу до інноваційного типу економічного зростання, формування національних інноваційних систем.
Роль консалтингу у сфері економіки й управління у створенні й розвитку сучасної технології поширення знань, адекватній вимогам економіки сьогодення, полягає в тому, що консалтингова діяльність, по-перше, належить до спеціальних каналів передавання знань і доповнює при цьому загальні (систему освіти, засоби масової інформації тощо). По-друге, консалтинг виступає елементом і чинником формування ринкової моделі взаємозв’язку науки й виробництва й забезпечує комерціалізацію наукових продуктів-новацій та їх трансформацію в інновації. Сприяючи інтелектуалізації бізнесу та підвищенню інновативності й інноваційної активності суб’єктів підприємницької діяльності, консалтинг виступає дієвим чинником забезпечення конкурентоспроможності національної економіки на інноваційних засадах.
Консалтинг у сфері економіки й управління є міждисциплінарним об'єктом дослідження. Проблеми консалтингового обслуговування господарюючих суб'єктів аналізуються фахівцями в галузі теоретичної й прикладної економіки, соціології, менеджменту, психології, професійного консультування.
У даний час різним аспектам консалтингової діяльності присвячено значну кількість наукових робіт зарубіжних та українських авторів. Серед яких: В. Альошнікова, Е. Бейч, О. Березний, С. Бісвас, О. Блинов, П. Блок, І. Боброва, Г. Бутирін, В. Верба, Р. Галферт, В. Гончарук, Ч. Грин, О. Гудима, Р. Джентл, Е. Добренькова, Л. Довгань, М. Зільберман, В. Зимін, М. Кіппінг, М. Книш, В. Коростельов, М. Коуп, Ю. Красовський, Ф. Кросман, Карен Лі, Ю. Лапигін, Д. Майстер, Ю. Мороз, А. Ольшевський, Т. Решетняк, Д. Твітчелл, А. Тищенко, Е. Уткін, С. Фомишин, Ю. Чернов, С. Шиффман та ін.
Однак сьогодні науковим дослідженням з проблем консалтингу властиві певна фрагментарність, перевага практичного й навчального напрямків, брак єдності в розумінні найважливіших аспектів змісту консалтингової діяльності, ролі консалтингу в сучасному інноваційному процесі. Усе це дає підставу вести мову про те, що цілісна наукова економіко-теоретична концепція консалтингу, як методологічне підґрунтя теоретичного узагальнення консалтингової практики, перебуває тільки на початковій стадії свого формування.
Для економічної науки консалтинг, що забезпечує господарюючих суб’єктів професійними знаннями і інформацією, ще не став об'єктом всебічного теоретичного аналізу, що значною мірою ускладнює наукові пошуки в дослідженні проблем економічної трансформації на етапі переходу до інноваційного типу економічного розвитку, формування національних інноваційних систем, закономірностей становлення й розвитку економіки знань, сектор консалтингових послуг якої є одним з найважливіших.
Зростання ролі консалтингових ресурсів у підвищенні ефективності й конкурентоспроможності господарюючих суб'єктів в умовах становлення інноваційного типу економічного розвитку, формування національних інноваційних систем, особливості і протиріччя розвитку консалтингу в України актуалізують наукові дослідження економічних відносин, пов’язаних з їх продукуванням, обміном і впровадженням в господарську практику.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана згідно з цільовою комплексною програмою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого «Проблеми оптимізації правового регулювання економічних відносин в України (реєстраційний номер 0106400289), у межах якої автором досліджувалися головні напрямки державно-нормативного регулювання ринку консалтингових послуг в Україні, і 2-ма темами, що увійшли до Міжвідомчого координаційного плану наукових досліджень з екологічних та соціально-економічних проблем розвитку продуктивних сил України (2007–2010 рр.), погодженого з Міністерством економіки України та Міністерством праці і соціальної політики України й затвердженого НАН України: «Інституціональні засади економічної безпеки України в умовах формування інноваційної моделі соціально-економічного розвитку» (тема затверджена Міністерством освіти і науки України, реєстраційний номер 01084001575) і «Консалтингові ресурси людського та науково-технічного розвитку в умовах інноваційної моделі економічного зростання», де особисто автором досліджувалися питання реалізації ролі консалтингових ресурсів у забезпеченні економічної безпеки та науково-технічного розвитку України в умовах формування інноваційних систем національної економіки.
Мета й завдання дослідження. Мета дослідження – обґрунтувати методологічні засади продукування, обміну й використання в господарській практиці консалтингових ресурсів і розробити на цій підставі концептуальні підходи до визначення й оптимізації ролі останніх в інноваційних системах національної економіки. Для досягнення цієї мети були поставлені й вирішені такі завдання:
– розкрити сутність та функції консалтингу у сфері економіки й управління в умовах становлення інноваційної моделі економічного розвитку;
– обґрунтувати зміст консалтингових ресурсів як економічної категорії, розкрити економічні відносини їх продукування, обміну, впровадження у господарську практику та визначити їх головні форми;
– з’ясувати місце та роль консалтингових ресурсів в інноваційному потенціалі економіки та визначити головні напрямки їх реалізації в національних інноваційних системах;
– обґрунтувати теоретичні засади структуризації консалтингового сектора економіки та його інституціоналізації в умовах трансформаційної економіки України;
– розкрити сутність, структуру консалтингового ринку й головні чинники та принципи економічної поведінки його суб’єктів;
– обґрунтувати економіко-організаційний механізм консалтингової фірми як інтелектуальної підприємницької організації, розробити теоретичні засади внутрішньофірмового управління знаннями;
– виявити особливості й суперечності сучасного етапу становлення національної інноваційної системи й розвитку консалтингового ринку в Україні та обґрунтувати рекомендації щодо їх подолання.
Об’єктом дослідження є комплекс соціально-економічних відносин з приводу продукування, обміну й використання консалтингових ресурсів в умовах переходу до інноваційного типу економічного розвитку.
Предметом дослідження є інноваційний потенціал консалтингових ресурсів, їх місце та напрямки реалізації в національних інноваційних системах.
Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань використовувалися загальнонаукові і спеціальні методи дослідження. Визначення сутності консалтингу, розкриття економічного змісту категорій консалтингових ресурсів, продуктів, послуг, ринку спиралися на методи наукової абстракції, аналізу й синтезу, індукції й дедукції, поєднання історичного й логічного, кількісного та якісного аналізу. Системно-структурний підхід дав змогу розробити теоретичне підґрунтя структуризації національних інноваційних систем, визначення консалтингових ресурсів як складових інноваційного потенціалу економіки, виокремлення консалтингового сектора економіки як сукупності видів консалтингової діяльності, обґрунтування структури ринку консалтингових послуг, розкриття організаційно-економічних особливостей консалтингової фірми як інтелектуальної підприємницької організації. Застосування функціонального аналізу дозволило обґрунтувати місце й напрямки використання консалтингових ресурсів у національних інноваційних системах, власні та вмінені функції економічного консалтингу. Метод порівняльних характеристик допоміг з’ясувати загальні риси і відмінності консалтингового й інформаційного продуктів, чистих послуг та їх особливого виду – послуг консалтингових. Інструментарій неоінституціоналізму склав фундамент розкриття сутнісних характеристик ринку консалтингових послуг і внутрішньофірмового ринку консультування, принципів економічної поведінки їх суб’єктів. Застосування методу теоретичного моделювання дозволило обґрунтувати організаційну модель консалтингової фірми, ціннісну модель ціноутворення на консалтингові послуги.
Інформаційну базу дослідження склали розробки вітчизняних і зарубіжних учених стосовно нижченаведених теорій і концепцій: постіндустріального й інформаційного суспільства, економіки знань (Д. Белл, А. Бузгалін, А. Гальчинський, П. Друкер, Л. Мельник, Є. Тоффлер, Ф. Фукуяма, А. Чухно); трансформаційної економіки (В. Геєць, А. Гриценко, Б. Кваснюк, О. Яременко); інноваційного економічного розвитку, інноваційної економіки й національних інноваційних систем (О. Амоша, Б. Данилишин, В. Семиноженко, В. Осецький, Л. Федулова, К. Фрімен, М. Хохлов, М. Шарко); сумісно-розділених відносин (А. Гриценко, Г. Задорожний, С. Тютюннікова); послуг (Т. Бурменко, Л. Демидова, Дж. Зингельманн, К. Лавлок, К. Хаксевер); фірми (Х. Демсец, П. Джоскоу, Р. Коуз, С. Мастен, К. Менар, Р. Нельсон, Е. Попов, О. Уильямсон, А. Шастітко); інтелектуального капіталу й інтелектуальної власності (В. Базилевич, Е. Брукінг, Л. Едвінссон, Г. Задорожний, А. Кендюхов, С. Клімов); інтелектуальної організації і управління знаннями (Т. Базан, У. Букович, Б. Мільнер, І. Нонака, Х. Такеучі, М. Рубінштейн, М. Румізен, Р. Вільямс, А. Фістенберг, Р. Хант).
Важливими інформаційними джерелами послужили законодавчі й нормативні акти України, аналітичні і статистичні матеріали Державного комітету статистики України.
Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження, одержаних особисто автором, полягає в розробці концепції інноваційної змісту консалтингових ресурсів в умовах формування й розвитку інноваційних систем національної економіки. На цій основі
вперше:
1. Визначено економічний зміст консалтингових ресурсів як професійних знань, які інституційно закріплюються і передаються господарюючим суб’єктам на комерційних засадах разом з супутньою інформацією і виявляються на 3-х взаємопов’язаних рівнях:
– умова консалтингової діяльності;
– консалтинговий процес (цикл) як послідовне проходження консалтинговими ресурсами стадій продукування, обміну, впровадження в господарську практику;
– результат консалтингу – вигоди, отримані економічними суб’єктами від використання консалтингових продуктів і послуг як форм консалтингових ресурсів, яких вони набувають у консалтинговому процесі.
2. Доведено, що консалтингові ресурси є складовими інноваційного потенціалу економіки й виступають чинниками продукування і впровадження в господарську практику соціально-економічних та організаційно-управлінських новацій. Виділено головні напрямки реалізації консалтингових ресурсів у національних інноваційних системах, а саме:
– забезпечення перетворення наукових ідей і продуктів-новацій в інновації;
– встановлення та посилення взаємозв'язку і взаємодії організацій усіх функціональних елементів національних інноваційних систем для досягнення їх стратегічної мети – забезпечення інноваційного розвитку економіки;
– сприяння підвищенню інновативності й інноваційної активності економічних суб’єктів, розвитку інноваційного підприємництва;
– удосконалення державного регулювання й міжфірмового та корпоративного управління інноваційною діяльністю;
– підвищення інноваційної культури, розвиток інноваційного мислення господарюючих суб’єктів, формування сприятливого інноваційного клімату.
3. Систематизовано функції консалтингу як підприємницької діяльності по забезпеченню економічних суб’єктів консалтинговими ресурсами, серед яких виявлено: власні: накопичувальна (накопичення високопрофесійних знань), трансмісійна (створення ефективного механізму передавання знань), трансакційна (економія трансакційних витрат) і вмінені, головними серед яких є: раціоналізуюча (оптимізація структури й використання ресурсів), інноваційна (забезпечення інноваційного процесу) й регулююча (регулювання економічної поведінки господарюючих суб’єктів).
4. Виявлено суперечності становлення національної інноваційної системи й розвитку консалтингового ринку в Україні між:
– об’єктивною тенденцією інтеграції наукової, інноваційної, виробничої сфер економіки і дезінтегруючим впливом на інноваційний процес несистемного державного регулювання, яке не сприяє формуванню національної інноваційної системи;
– професійним змістом консалтингової діяльності і її підприємницькою формою, що в умовах ринкової економічної трансформації інверсійного типу призводить до її тінізації й розвитку квазіконсалтингу;
– призначенням консалтингу, яке полягає у сприянні підвищенню ефективності й конкурентоспроможності господарюючих суб'єктів шляхом їх забезпечення консалтинговими ресурсами, і негативними соціально-економічними наслідками квазіконсалтингової діяльності, що зумовлює зростання додаткових трансакційних витрат, нагромадження інституційних пасток, гальмування розвитку ринку консалтингових послуг.
5. Розкрито сумісно-розділену природу консалтингового продукту:
– сумісність виявляється в синергічному ефекті поєднання специфічних та інтерспецифічних інтелектуальних ресурсів суб’єктів консалтингу;
– розділеність базується на внутрішньофірмовому поділі праці, а також виявляється у постадійному і внутрішньостадійному розподілі функцій учасників консалтингового процесу.
Консалтинговий продукт є об’єктом сумісно-розділеної власності консалтингової фірми, її працівника – його безпосереднього творця і господарюючого суб’єкта, який впроваджує консалтингові ресурси у господарську практику. Доведено необхідність окреслення на базі договору обсягу їх правомочностей щодо консалтингового продукту, критерієм якого має бути рівень його інноваційності. Сумісно-розділена природа продукту служить об'єктивною підставою для визначення в ціні консалтингової послуги частки отриманих господарюючими суб’єктами вигод.
6. Установлено, що інтелектуальні трудові ресурси консалтингової фірми в короткостроковому періоді є постійними й визначають межу її виробничих можливостей, що зумовлює наступне: а) короткострокова виробнича функція відбиває переважно зменшувану й негативну граничну віддачу перемінного ресурсу; б) у довгостроковому періоді віддача від інтелектуальних ресурсів виявляється як ефект масштабу консалтингової фірми.
7. Розкрито механізм внутрішньофірмового консультаційного ринку, який базується на ієрархії, наказах-командах, внутрішніх договорах, стимулах і контролі, умовно-розрахункових цінах, організаційних формах внутрішнього консультування, як-то: консультування – функція і – професія; консультаційний відділ; центри витрат, прибутку й інвестицій; консультаційне підприємство. Обґрунтовано, що внутрішній консультаційний ринок і ринок консалтингових послуг – це взаємозалежні і взаємодоповнюючі канали одержання господарюючими суб’єктами консалтингових ресурсів.
8. Доведено, що післяконтрактній стадії консалтингового процесу притаманні значні трансакційні витрати, зумовлені неповнотою контракту про надання консалтингових послуг, сумісно-розділеною природою і складністю виміру кінцевого результату консалтингу, наявністю часових розривів між замовленням і передаванням консалтингових ресурсів, їх продукуванням і впровадженням, розбіжністю очікуваних результатів і реальних вигод, отриманих господарюючими суб’єктами. Виявлено принципи економічної поведінки суб’єктів ринку консалтингових послуг, спрямовані на мінімізацію трансакційних витрат: моніторинг, коригування й баланс очікувань; забезпечення взаємної довіри й високої ділової репутації; співпраця учасників консалтингового процесу; регулювання на підставі взаємодоповнюваності різних механізмів координації – ринкового, державно-нормативного, колективного, контрактного і внутрішньофірмового.
Удосконалено:
9. Структурування національних інноваційних систем як сукупності їх елементів, функції яких спрямовано на реалізацію стратегічної мети НІС –забезпечення інноваційного розвитку економіки, а саме:
1) установи наукової сфери, що продукують новації, здатні до комерціалізації, яким властивий певний ринковий потенціал;
2) спеціалізовані інноваційні організації, які забезпечують як продукування новацій, так і ефективне здійснення всіх стадій їх трансформації в інновації;
3) інноваційні й інноваційно активні фірми виробничої сфери, що здійснюють розробку і впровадження нововведень, сприяють їх рутинізації й дифузії;
4) інфраструктура інноваційної діяльності, функціями якої є обслуговування, організаційна й інформаційна підтримка інноваційного процесу на всіх його стадіях;
5) інституціонально-функціональна складова, що забезпечує реалізацію призначення всіх елементів НІС, їх взаємозв’язок і взаємодію в сучасному інноваційному процесі в умовах певних політичних, економічних, соціальних, національних відносин, правил і норм, притаманних різним країнам.
10. Ціннісну модель ціни консалтингової послуги, специфічними складовими якої є плата за вигоди від використання послуги і інтелектуальна рента як додатковий прибуток, фундамент якого становить володіння консалтинговою фірмою найбільш якісними і продуктивними інтелектуальними ресурсами, що забезпечує їй та її послугам найвищий рівень репутації й інноваційності. Базою розрахунку ціни консалтингової послуги незалежно від форми її оплати повинна бути ціна консультаційної години.
11. Механізм створення внутрішньофірмової ціни консультаційної послуги, яка відбиває загальні витрати й умовно-розрахунковий прибуток консультаційних служб – центрів відповідальності в розрахунку на одну годину (один день) консультаційного обслуговування з урахуванням таких головних чинників внутрішнього ціноутворення, як прибуток фірми й ринкові ціни на її кінцеву продукцію, ціни на аналогічні послуги зовнішніх консультантів, організаційно-економічні особливості відносин між консультаційними службами й підрозділами фірми.
Дістало подальшого розвитку:
12. Теоретичні засади дослідження консалтингового сектора, що дозволило його структурувати на базі диференціації видів консалтингової діяльності відповідно природі й функцій сучасної фірми, яка є головним споживачем консалтингових послуг: консалтинг виробничий, фінансово-інвестиційний, інноваційний, бухгалтерський, оцінюючий, маркетинговий, кадровий, організаційний, юридичний, корпоративний, у сфері інформаційних технологій, навчальний.
13. Обґрунтування: особливих ознак консалтингових послуг: невіддільності від одержувача та його активної ролі у консалтинговому процесі як прояв сумісно-розділеної природи консалтингового продукту й результату; можливості одержання «у запас» (зберігання), що є підставою виокремлення повного й часткового (продукуючого і впроваджувального) консалтингового обслуговування; необхідності договірного встановлення правомочностей господарюючих суб’єктів щодо використання отриманих професійних знань та інформації; специфічних складових цінності консалтингових послуг: навчального ефекту й інноваційності.
14. Теоретичні засади системи внутрішньофірмового стимулювання інтелектуальної праці за рахунок визначення й обґрунтування специфічних функцій її оплати: а) закріплення (збереження) глибоко спеціалізованих інтелектуальних трудових ресурсів консалтингу і б) капіталоутворюючої, що відбиває взаємозв'язок інтелектуальних трудових ресурсів консалтингу й фірмово-специфічного людського капіталу як головної складової інтелектуального капіталу консалтингової фірми.
15. Концепція внутрішньофірмового управління знаннями, складовими якого визначено управління (1) інтелектуальними трудовими ресурсами консалтингу як носіями знань, (2) інтелектуальним капіталом, у складі якого: (а) використовувані в консалтинговому процесі знання, навички, досвід працівників консалтингової фірми – фірмово-специфічний людський капітал; (б)структурний капітал – організаційний, мережевий, капітал інновацій, що забезпечує ефективну інноваційну діяльність консалтингової фірми і оптимальну реалізацію консалтингових ресурсів у національних інноваційних системах; (3) внутрішньофірмовим рухом знань, що охоплює їх одержання, продукування, трансформацію в колективне знання й елементи організаційного інтелектуального капіталу консалтингової фірми, передавання, обмін, використання і зберігання знань.
Практичне значення одержаних результатів обумовлене актуальністю досліджуваної проблеми й недостатнім ступенем її розробленості. Теоретичні положення й обґрунтовані на їх підґрунті практичні пропозиції були враховані: а) у Плані першочергових законопроектних робіт у сфері стимулювання й регулювання інноваційної діяльності, розробленому АПрН України, зокрема, в п. 6 щодо проекту Закону України «Про управління інтелектуальними активами», п. 7 проекту Закону України «Про державну підтримку інноваційної діяльності у пріоритетних галузях економіки» (довідка № 936 від 08.09.2008); б) при розробці Інститутом інтелектуальної власності АПрН України на виконання доручення Кабінету Міністрів Україні від 27.09.2006 року № 33375/2/1-06 пропозицій і зауважень щодо реформування системи управління науковою, науково-технічною та інноваційною діяльністю й утворення державного агентства України з інвестицій та інновацій (довідка № 28911 від 08.09.2008); в) при створенні інвестиційною компанією «Восток-Инвест» служби внутрішнього консультування як складової системи управління знаннями (довідка № 291 від 17.06.2008); г) при впровадженні аудиторською фірмою «Аудит-Діло» ціннісної моделі ціноутворення на консалтингові послуги (довідка № 1211 від 24.05.2008).
У науковому дослідженні обґрунтовано систему заходів щодо:
(1) інституціоналізації консалтингового сектору економіки України шляхом його виокремлення як сукупності видів консалтингової діяльності в спеціальний об'єкт статистичного обліку й аналізу;
2) удосконалення державного й колективного регулювання консалтингової діяльності в напрямках: а) виділення консалтингу в спеціальний об'єкт державно-нормативної регламентації на базі прийняття закону про консалтингову діяльність; б) створення системи сертифікації суб'єктів консалтингової діяльності насамперед у сфері інноваційно-стратегічного консалтингу; в) підвищення ролі колективного регулювання на базі законодавчого визначення статусу національної організації саморегулювання професіональних консультантів та її головних функцій, серед яких: вироблення й застосування стандартів ділової і професіональної етики й санкцій за їх порушення, а також ефективних процедур позасудового розв’язання конфліктних ситуацій; періодичне атестування суб’єктів консалтингу; ведіння їх реєстру та проведення щорічних рейтингів, науково-методичне забезпечення консалтингової діяльності.
Висновки та пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть стати теоретико-методологічною базою для вдосконалення державної інноваційної політики та регулювання консалтингової діяльності в Україні, правової регламентації економічних відносин й розвитку саморегулювання в цій сфері, визначення консалтингового сектора як об’єкта статистичного обліку й аналізу.
Матеріали даного наукового дослідження використовуються при викладанні навчальної дисципліни «Основи управлінського консультування» на економічному факультеті Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, навчальних курсів «Основи економічної теорії», «Принципи менеджменту», «Вступ до маркетингу» в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. Певна їх частина ввійшла в підручник «Основи економічної теорії», виданого під грифом Міністерства освіти і науки України. Теоретичні положення дисертаційної роботи можуть бути використані при викладанні курсів та спецкурсів з економічної теорії, політичної економії, мікро- і макроекономіки, державного регулювання економіки, менеджменту, маркетингу та основ управлінського консультування у вищих навчальних закладах.
Апробація роботи. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження доповідались на 15 міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях. Серед них, зокрема: Міжнародна науково-практична конференція «Мотивація ефективної праці в ринковій економіці» (м. Полтава, 2002 р.); Міжнародна наукова конференція «Розвиток підприємницької діяльності в Україні: історія та сьогодення» (м. Тернопіль, 2003 р.); II міжнародна конференція «Проблеми сучасної економіки і інституціональна теорія» (м. Донецьк, 2004 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Розвиток економіки в трансформаційний період» (м. Запоріжжя, 2005р.); Другий міжнародний симпозіум «Соціальна економіка у світі, що глобалізується: значення і роль в реалізації імперативу виживання людства» (м. Харків, 2006 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Інноваційний розвиток України: наукове, економічне та правове забезпечення» (м. Харків, 2006 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані автором у наукових працях, серед яких: 2 індивідуальні монографії (обсягом 16,3 і 7,7 друк. арк.); 22 статті у фахових наукових виданнях (загальний обсяг 10,1 друк. арк., всі статті написані автором одноособово); 6 наукових статей в інших виданнях (2 друк. арк.); матеріали й тези 12 доповідей і виступів на конференціях (2,1 друк. арк.); 10 написаних у співавторстві підручників та навчальних посібників.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 6-ти розділів (15 підрозділів), з висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 399 сторінок, основна частина її складає 352 сторінки і включає 22 таблиці, 31 рисунок на 25 сторінках, 9 формул. Список використаних джерел, на які є посилання в роботі, складається із 357 найменувань. Дисертація має 10 додатків на 11 сторінках, які включають 6 таблиць, 5 рисунків.

bibliography

ВИСНОВКИ
Дисертація містить теоретичне узагальнення і нові концептуальні підходи до розв’язання наукової проблеми, яка полягає у розкритті економічного змісту консалтингових ресурсів, їх функціонування в інноваційних системах національної економіки. У прикладному аспекті проведене дослідження дозволило розробити рекомендації, спрямовані на оптимізацію використання консалтингових ресурсів інноваційного економічного розвитку в умовах трансформаційної економіки інверсійного типу.
Головні наукові та практичні результати роботи полягають у наступному.
1. Перехід до інноваційного типу економічного розвитку безпосередньо пов’язано з формуванням національних інноваційних систем та їх перетворенням на провідний сегмент сучасного господарства. Реалізація стратегічної мети функціонування НІС, яка полягає в організаційному й інституціональному забезпеченні інноваційного розвитку економіки, базується на накопиченні й ефективному використанні інноваційного потенціалу національної економіки, складником всіх рівнів якого (ресурсного, результативного, внутрішнього) є консалтингові ресурси як особливий вид ресурсів інтелектуальних.
2. Консалтингові ресурси становлять собою професійні знання, які отримують у процесі консультування інституційне закріплення, передаються клієнтам на комерційних засадах разом з супутньою інформацією та проявляються на 3-х взаємопов’язаних рівнях: умова консалтингової діяльності; консалтинговий процес (цикл); результат консалтингу.
3. Зміст консалтингових ресурсів як економічної категорії розкрито на базі визначення низки взаємозалежних понять, що перебувають у різному ступені наближення до їх сутності, як-то:
– консалтинг в сфері економіки й управління – підприємницька діяльность професіональних консультантів з забезпечення економічних суб’єктів консалтинговими ресурсами, спрямована на підвищення їх ефективності, конкурентоспроможності і інноваційності на підставі впровадження досягнень науки, знань і новаторського досвіду в господарську практику;
–власні функції консалтингу: накопичувальна, як діяльність професіональних консультантів, пов’язана з одержанням, збереженням і нагромадженням високопрофесійних знань та інформації; трансмісійна – діяльність з передавання останніх економічним агентам, головним каналом якого є ринок консалтингових послуг; трансакційна, яка полягає в сприянні економії трансакційних витрат учасників угод, які використовують консалтингові послуги;
– вмінені функції консалтингу: раціоналізуюча – оптимізація бізнес-процесів, комбінації і використання ресурсів, підвищення ефективності управління на підставі забезпечення економічних агентів професіональними знаннями й інформацією; інноваційна, яка полягає в сприянні прискоренню впровадження нових знань і досвіду в господарську практику, залученню інтелектуальних продуктів-новацій в економічний оборот, здійсненню системного інноваційного процесу ринкового типу; регулююча – консалтинг безпосередньо впливає на економічну поведінку господарюючих суб’єктів, спрямовуючи її на раціоналізацію використання ресурсів, підвищення інноваційної активності і економію трансакційних витрат;
– консалтинговий цикл як процес забезпечення господарюючих суб’єктів консалтинговими ресурсами: послідовне проходження ними стадій продукування, обміну (фази замовлення й трансферу), впровадження (використання), відповідно до яких формами інституційного закріплення професійних знань і інформації виступають консалтингові продукти і послуги;
–консалтинговий продукт, який є інтелектуальним, має ознаки інформаційного, освітнього й інноваційного продуктів; сутніснім рівнем його змісту є професійні знання і інформація, результативним рівнем – потенційна (очікувана) вигода клієнта від використання консалтингових ресурсів у господарській практиці;
–консалтингові послуги – професійні дії консультантів, спрямовані на надання допомоги господарюючим суб’єктам у розв’язанні проблем функціонування й розвитку їх бізнесу, підвищення його ефективності й конкурентоспроможності; за функціональним призначення консалтингові послуги є інфраструктурними, забезпечують ефективну адаптацію суб'єктів підприємницької діяльності до ринкового й інституціонального середовища бізнесу; і ресурсними, оскільки передані клієнтам професійні знання, досвід, інформація є консалтинговими ресурсами бізнесу;
– результат консалтингу як реальні вигоди, отримані клієнтом від використання консалтингових ресурсів.
3. Розкрито сумісно-розділену природу консалтингового продукту і результату: сумісність виявляється у синергічному ефекті поєднання специфічних і інтерспецифічних інтелектуальних ресурсів консультантів і клієнтів, рівень якого відбиває їх якість та ефективність використання; розділеність базується на внутрішньофірмовому поділі праці консультантів, постадійному і внутрішньостадійному розподілі функцій консультантів і клієнтів у консалтинговому процесі.
Обгрунтування сумісно-розділеної природи консалтингового продукту і результату склало теоретичне підґрунтя запропонованого договірного підходу до окреслення правомочностей щодо нього найманого консультанта, консалтингової фірми і клієнта. Критерієм установлення правомочностей зазначених суб’єктів консалтингового процесу визначено рівень інноваційності консалтингового продукту.
4. Проаналізовано специфічні ознаки консалтингових послуг: абсолютна нематеріальність; невіддільність від джерела й одержувача-клієнта, який бере активну участь у консалтинговому циклі; унікальність як неповторність консалтингової послуги, неможливість її тиражування; можливість одержання в запас; необхідність договірного встановлення правомочностей клієнта щодо використання знань та інформації, отриманих у процесі консалтингового обслуговування.
Доведено, що можливість одержання в запас консалтингових послуг обумовлює існування певного розриву в часі між етапами продукування й обміну, з одного боку, і впровадження консалтингових ресурсів – з другого. Це дає підставу розрізняти повне консалтингового обслуговування, що включає продукування і впровадження консалтингових ресурсів, і часткове консалтингове обслуговування, завданням якого може бути тільки продукування специфічних знань, що становлять зміст професіональних порад, або тільки їх впровадження в господарську практику.
5. Розкрито основні складники цінності консалтингових послуг, як-то: сприйнята якість, зовнішні і внутрішні ознаки, ціна в грошовому вираженні й негрошова ціна, час, навчальний ефект та інноваційність. Навчальний ефект консалтингової послуги становить собою важливий елемент її цінності для господарюючиї суб’єктів, оскільки, навчаючись у процесі консалтингового обслуговування, клієнт поряд з професійною допомогою у вирішенні господарських проблем здобуває необхідні йому знання і заощаджує кошти й час, які потрібні були б при його зверненні до загальних джерел освітніх послуг. Інноваційність консалтингової послуги вимірюється ступенем новизни пропонованого консультантом вирішення проблем клієнта, що безпосередньо впливає на її цінність.
6. Проведене дослідження дозволило структурувати консалтинговий сектор економіки України як сукупність наступних видів консалтингу: виробничого, фінансово-інвестиційного, бухгалтерського, оцінюючого, маркетингового, кадрового, організаційного, інноваційного, юридичного, корпоративного, навчального та в сфері інформаційних технологій; обґрунтувати, що найважливішим напрямком його інституціоналізації є вирізнення консалтингової діяльності в спеціальний об'єкт статистичного обліку й аналізу.
7. Передання і прийом прав власності на консалтинговий продукт здійснюється на ринку консалтингових послуг, який є елементом ринкової інфраструктури й інфраструктури інноваційної діяльності, сегментом ринків ділових послуг, інтелектуальних ресурсів, інтелектуальної власності, інновацій (інноваційних послуг) та освітніх послуг.
Спираючись на класифікацію професіональних консультантів, які діють в Україні, за територіальним критерієм і репутацією (іміджеві консультанти центрального сегмента; інші консультанти центрального сегмента; представництва іміджевих консультантів в регіональних сегментах; консультанти регіональних сегментів), визначено, що українському ринку інноваційно-стратегічного консалтингу притаманні ознаки олігополістичного ринку, на якому діють столичні, насамперед іміджеві консультанти; регіональним сегментам ринку оперативного консалтингу характерна монополістична конкуренція, що знаходить свій прояв у переважно регіональній диференціації оперативного консалтингового продукту й у приналежності консультантів і клієнтів, як правило, до одного регіону. У рамках регіональних сегментів консультанти у царині оперативного консалтингу різними способами прагнуть сформувати власну клієнтську мережу, однак, щодо крупних платоспроможних підприємств, іміджеві консультанти, як правило, монополізують їх консалтингове обслуговування не тільки інноваційно-стратегічне, а й оперативне.
Доведено, що з використанням ринкового механізму координації пов’язані значні трансакційні витрати передконтрактної, контрактної і післяконтрактної стадій консалтингового обслуговування, мінімізації яких сприяє реалізація принципів економічної поведінки суб’єктів ринку консалтингових послуг: моніторинг, коригування й баланс очікувань, забезпечення взаємної довіри й високої ділової репутації, співпраця консультанта і клієнта, регулювання на базі взаємодоповнюваності різних механізмів координації – ринкового, державно-нормативного, коллективного, контрактного і внутрішньофірмового.
8. Аналіз механізму внутрішнього консультування став підставою для його характеристики як внутрішньофірмого ринку консультаційних послуг, що діє поряд із зовнішнім консалтинговим ринком, становить собою оборот у межах фірми консультаційних послуг, організований на базі ієрархії, наказів-команд, внутрішніх договорів, цін, стимулів і контролю.
Визначено організаційні форми внутрішнього консультування, як-то: консультування -функція і - професія; консультаційна служба; консультаційний підрозділ – центр відповідальності (витрат, прибутку, інвестицій, консультаційне підприємство).
Запропоновано модель внутрішньої ціни консультаційної послуги, яка розраховується як добуток ціни консультування на кількість консультаційних годин (днів), необхідних для розробки заходів вирішення конкретної проблеми підрозділу, поставленою перед внутрішніми консультантами (час консультування).
Розкрито взаємозв’язок і взаємозалежність внутрішньофірмового ринку консультаційних послуг і консалтингового ринку.
9. Розроблено теоретичні засади моделі консалтингової фірми як гіпертекстової професіональної організації, яка характеризується контекстами: система бізнесу, команди, база знань; формує і використовує мережі: внутрішні, що складаються з робочих і проектних команд; зовнішні – клієнтську, партнерську, ресурсну, соціальну. Ядром зовнішньої мережі є інтелектуальна мережа, що включає постачальників знань і інформації, необхідних для ефективної консалтингової діяльності.
Доведено, що управління внутрішньою і зовнішньою мережами консалтингової фірми спирається на ієрархію, самоорганізацію й культуру. Ієрархія необхідна при формуванні команд, створенні мереж, вирішенні внутрішніх і зовнішніх завдань функціонування фірми як цілісної соціально-економічної системи. Самоорганізація виступає базовим принципом координації групової діяльності консультантів. Пріоритетною цінністю й завданням культури консалтингової фірми є творчість.
10. Дослідження організаційно-економічних особливостей консалтингової фірми як інтелектуальної підприємницької організації дозволило обґрунтувати висновки і пропозиції, як-то: доцільність визначення інтелектуального ефекту консалтингу; умовно-постійний характер витрат консалтингової фірми на специфічні інтелектуальні трудові ресурси, особливості виробничої функції у короткостроковому періоді: переважно зменшувану й негативну граничну віддачу перемінного ресурсу; капіталостворююча й закріплююча функції оплати праці висококваліфікованих консультантів; структура інтелектуального капіталу консалтингової фірми, складниками якого є фірмово-специфічний людський та структурний капітал (організаційний, мережений); визначення капіталу інновацій консалтингу, який включає елементи фірмово-специфічного і структурного капіталів, використання яких становить основу інновативності, та інноваційної діяльності консалтингової фірми;, реалізації функцій консалтингових ресурсів в національних інноваційних системах.
Головними структурними елементами капіталу інновацій консалтингу визначено:
– знання, практичні навички консультантів, їх здатність знаходити, залучати, комбінувати й ефективно використовувати нові ресурси, продукувати нові консалтингові продукти, рівень їх інноваційної культури й інноваційного мислення;
–організаційно-управлінські новації, методики та прийоми консалтингового обслуговування інноваторів, які виступають об’єктами інтелектуальної власності консалтингової фірми;
– накопичені й постійно використовувані консалтинговою фірмою усталені взаємовідносини з організаціями різних функціональних блоків НІС: організаціями наукової сфери, спеціалізованими інноваційними організаціями, інноваційними й інноваційно активними підприємствами виробничої сфери, організаціями інфраструктури інноваційної діяльності;
– сформовані консалтинговою фірмою як незалежним учасником зовнішніх інноваційних мереж стійкі економічні зв'язки із суб'єктами інноваційної діяльності.
11. Розроблено теоретичні підходи до формування системи внутрішньофірмового управління знаннями, складниками якої є управління інтелектуальними трудовими ресурсами, які є носіями знань; інтелектуальним капіталом; рухом знань в організації.
Найважливішим завданням консалтингової фірми в царині управління інтелектуальними трудовими ресурсами, яке можна визначити у якості управління творчим потенціалом консалтингу, є добір, навчання й закріплення консультантів, які виступають його головною продуктивною силою. Доведено, що індивідуалізованість, багатофакторність, гарантованість, гнучкість і комплексність оплати праці консультантів становлять основу реалізації її відтворювальної, стимулюючої, закріплюючої й капіталоутворюючої функцій.
Головним об'єктом внутрішньофірмового управління інтелектуальним капіталом консалтингу, є інвестування в інтелектуальні активи, що становить фундамент для створення, накопичення і зростання його вартості, метою –підвищення віддачі інвестицій як основи досягнення високого інтелектуального ефекту консалтингу.
Управління рухом знань в межах консалтингової фірми охоплює такі головні види управлінської діяльності, як-то управління: одержанням знань, зокрема їх придбанням і внутрішньофірмовим продукуванням; трансформацією отриманих знань у колективне знання й елементи організаційного інтелектуального капіталу фірми; внутрішньофірмовим передаванням знань, обміном ними; використанням знань; зберіганням і накопиченням знань.
12. Запропонована ціннісна модель ціни на консалтингові послуги, ціннісний складник якої – це додатковий прибуток як плата консалтинговій фірмі за надання послуги, якість якої у сприйнятті клієнта вища, ніж у конкурентів. Для фірм – лідерів консалтингового ринку, послугам яких властиві найвищі оцінки з боку клієнтів, ціннісна модель ціни включає інтелектуальну ренту, або ренту знань як додатковий прибуток, підґрунтя якого становить володіння ними найбільш якісними й продуктивними інтелектуальними ресурсами (їх монополізація).
Обґрунтовано, що головним рентостворюючим чинником у сфері економічного консалтингу є репутація консалтингової фірми, яка створюється всіма елементами цінності консалтингових послуг.
13. Проведене дослідження є теоретичним підґрунтям визначення головних напрямків реалізації консалтингових ресурсів в національних інноваційних системах, до функціональних блоків яких належать: установи наукової сфери (у тому числі її заводський сектор), що продукують новації, здатні до комерціалізації, яким властивий певний ринковий потенціал; спеціалізовані інноваційні організації, які забезпечують як продукування новацій, так і ефективне здійснення всіх стадій їх трансформації у інновації;) інноваційні й інноваційно активні фірми виробничої сфери, що здійснюють розробку й впровадження нововведень, сприяють їх рутинізації і дифузії; інфраструктура інноваційної діяльності, функціями якої є обслуговування, організаційна й інформаційна підтримка інноваційного процесу на всіх його стадіях; інституціонально-функціональний блок, що забезпечує реалізацію функціонального призначення всіх елементів НІС, їх взаємозв’язок і взаємодію в сучасному нелінійному інноваційному процесі в умовах певних політичних, економічних, соціальних, національних відносин, правил і норм, притаманних різним країнам.
Доведено, що використання консалтингових ресурсів в НІС забезпечує трансформацію наукових продуктів-новацій в інноваційний продукт, інноваційну продукцію, сприяє встановленню та посиленню взаємозв'язку і взаємодії організацій різних функціональних блоків, підвищенню інновативності й інноваційної активності господарюючих суб’єктів, розвитку інноваційного підприємництва; удосконаленню державного регулювання та міжфірмового і корпоративного управління інноваційною діяльністю; розвитку інноваційного мислення, підвищенню інноваційної культури всіх учасників інноваційного процесу, формуванню сприятливого інноваційного клімату.
14. Виявлено, що консалтинговій діяльності в Україні притаманна негативна тенденція накопичення характеристик квазіконсалтингу – діяльності, що спрямована на вирішення проблем клієнтів методами, які суперечать професіональним, етичним принципам консалтингу, нормам права. Розкрито суперечності сучасного етапу розвитку консалтингу:
– між інтелектуальним (професіональним) змістом економічного консалтингової діяльності і її підприємницькою формою, що в умовах ринкової економічної трансформації інверсійного типу приводить до її тінізації та розвитку квазіконсалтингу;
– між призначенням економічного консалтингу, яке полягає у сприянні підвищенню ефективності й конкурентоспроможності господарюючих суб'єктів шляхом їх забезпечення консалтинговими ресурсами, і негативними соціально-економічними наслідками квазіконсалтингової діяльності, що зумовлює зростання додаткових трансакційних витрат, нагромадження інституціональних пасток, гальмування розвитку ринку консалтингових послуг.
З метою подолання квазіконсалтингу треба виділити консалтинговий бізнес в спеціальний об'єкт державно-нормативного регулювання, забезпечити розвиток саморегулювання в цій сфері.
15. Обґрунтовано, що в Україні організація саморегулювання національного рівня у сфері консалтингу, необхідність створення якої є нагальною, повинна вирішити наступні завдання: виробити, прийняти й ефективно застосовувати стандарти ділової і професіональної етики й санкції за їх порушення, ефективні процедури позасудового розв’язання конфліктних ситуацій, що можуть виникати між її членами й між консультантами та клієнтами як суб’єктами консалтингового ринку; проводити періодичні атестації консультантів, що виступить бар'єром для квазіконсалтингу; ведення реєстру консалтингових фірм і незалежних консультантів на базі результатів атестацій і моніторингу дотримання ділових, етичних норм консалтингової діяльності; проводити щорічні рейтинги; здійснювати науково-методичну й інформаційну підтримку консультантів, їх навчання й підвищення кваліфікації; впроваджувати в консалтингову практику нові консалтингові продукти, способи і прийоми консалтингового обслуговування; просувати консалтингові послуги і популяризувати консалтингову діяльність шляхом створення позитивного іміджу професії консультанта з економіки й управління.
16. На підставі аналізу особливостей формування НІС України доведено, що труднощі сучасного етапу її формування пов’язані як зі специфікою ринкової трансформації економічної системи в цілому, так і з браком послідовної, науково-обґрунтованої державної політики інноваційного економічного розвитку, що є проявом суперечності між обумовленою переходом до інноваційного типу економічного розвитку об’єктивною тенденцією інтеграції наукової, інноваційної і виробничої сфер економіки і дезінтегруючим впливом на інноваційний процес несистемного державного регулювання, яке не сприяє формуванню НІС.
На сьогодні найважливішим завданням української держави у інноваційній сфері є вибір і розбудова моделі НІС, яка б оптимально відповідала національним особливостям країни, використовувала накопиченний зарубіжний досвід і забезпечувала сталий інноваційний розвиток. Важливим напрямком державної інноваційної політики повинно бути сприяння розвитку національного ринку консалтингових послуг

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования /Белл Даниєл.;[пер. с англ. под ред. В.Л. Иноземцева]– М.: Academia, 1999. – 787 с.
. Геец В. Характер переходных процессов к экономике знаний /Валерий Михайлович Геец //Экономика Украины. – 2004. – № 4. – С.4–14.
. Геец В. Характер переходных процессов к экономике знаний /Валерий Михайлович Геец //Экономика Украины. – 2004. – №5. – С.4–13.
. Гелбрейт Дж. Новое индустриальное общество /Гелбрейт Джон Кеннет; [пер. с англ. под общ. ред. В.Л. Иноземцева] ;. – М.: Прогресс , 1969. – 480 с.
. Глухов В.В. Экономика знаний /Глухов В.В., Коробко С.Б., Маринина Т.В. – СПб.: Питер, 2003. – 528 с.
. Гукасьян Г.М. Экономическая теория: проблемы «новой экономики»/ Галина Мнацакановна Гукасьян –2-е изд.– СПб.: Питер, 2003.– 192с. – (Серия «Учебные пособия»).
. Социально-экономические проблемы информационного общества /[В.М. Геец, А.А. Мельник, А.А. Чухно и др.] ; под ред. Л.Г.Мельника. – Сумы: ИТД «Университет. кн.», 2005. – 430 с. – ( Наукове видання).
. Друкер П. Новые реальности. В правительстве и политике, в экономике и бизнесе, в обществе и мировоззрении /Питер Ф. Друкер ; пер. с англ. Л. Нахапетова – М.: Бук Чембер Интернэшнл, 1994. – 379 с.
. Чухно А.А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України /Анатолій Андрійович Чухно. – К.: « Логос», 2003. – 632 с.
. Янсен Ф. Эпоха инноваций. Как заниматься бизнесом творчески постоянно, а не от случая к случаю /Феликс Янсен ; [пер. с англ.].– М.: ИНФРА-М, 2002. – 308 с. (Срия «Менеджмент для лидера»).
. Чечетов М. Інноваційна складова ринкової трансформації /М.Чечетов. //Економіка України. – 2004. –№11. – C. 4–14.
. Бажал Ю.М. Знаннєва економіки: теорія і державана політика /Ю.М.Бажал //Економіка і прогнозування. –2003. – № 3. – С. 12–16.
. Семиноженко В.П. Инновационное развитие как безальтернативный путь планирования будущего /Владимир Петрович Семиноженко // Социально-экономические проблемы информационного общества; [под ред. Л.Г. Мельника]. – Сумы: ИТД «Университет. кн.», 2005. – С. 49–59.
. Інноваційна стратегія українських реформ /[Анатолій Степанович Гальчинський , Валерій Михайлович Геєць, Анатолій Кирилович Кінах, Володимир Петрович Семиноженко]. – К.: Знання України, 2002. – 326 с.
. Геєць В.М. Інноваційні перспективи України: [монографія] /Валерій Михайлович Геєць, Володимир Петрович Семиноженко. – Харків: Константа, 2006. – 272 с. – (Наукове видання).
. Иноземцев В.Л. Постиндустриальное общество как теоретическая конструкция и формирующаяся реальность /Владислав Леонидович Иноземцев //Социально-экономические проблемы информационного общества ; под ред. Л.Г. Мельника. – Сумы: ИТД «Университет. кн.», 2005. – С. 120-148.
. Друкер П. Бизнес и инновации /Питер Ф. Друкер ; пер. с англ. К.В. Головинский. – М.: ООО « И.Д. Вильямс». – 2007. – 432 с. (Парал. тит. англ.).
. Коростелев В.А. Роль консалтинга в управлении бизнесом: [учеб. пособ.] /Виктор Андреевич Коростылев. – Киев: МАУП, 2004.– 252с.
. Шканова О.М. Маркетинг послуг: [навч. посіб] /Олена Миколаївна Шканова. – К.: Кондор, 2003. – 304 с.
. Веретельникова Ю. Выбрать консалтера /Ю. Веретельникова // Инвестиц. газ. – 2005.– №15. – С.35.
. Теория переходной экономики: учебное пособие в 2 т. /[Е.В. Красникова, А.М. Белянова, К.А. Хубиев и др.] ; под ред. В.В. Герасименко. – М.: ТЕИС, 1997.
– Т.1: Микроэкономика. – 1997. – 231 с.
. Господарський кодекс України: за станом на 16 січня 2003 р. /Верховна Рада України. – Офіц. вид.– К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 344 с. (Міністерство юстиції України).
. Уткин Э.А. Консалтинг /Эдуард Андреевич Уткин. – М.: Ассоц. авторов и издателей «Тандем»: Изд-во ЭКМОС, 1998. – 210 с.
. Боброва И.И. Консалтинг в стиле гольф /И. И. Боброва, В.А. Зимин. – М.: ООО «Вершина», 2005. – 384 с.
. Николайчук В.Е. Маркетинг и менеджмент услуг. Деловой сервис /В.Е. Николайчук. – СПб: Питер, 2005. – 296 с.
. Положение о порядке организации и проведения конкурсов на право выполнения консалтинговых (консультационных, аудиторских, юридических и оценочных) услуг, утвержденное Приказом Национального агентства Украины по управлению государственными корпоративными правами от 15.07.1999 г //Офіційний вісник України. – 1999. – № 39. – С. 120–125.
. Блинов А.О.Управленческий консалтинг корпоративных организаций: [учебник] /А.О.Блинов, Г.Н. Бутырин, Е.В. Добренькова. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 192 с. – (Серия «Высшее образование»).
. Управленческий консультант. Настольная книга руководителя. – Киев: ТзОВ «БУК», 2005.– 384 с.
. Лапыгин Ю.Н. Основы управленческого консультирования: [учебное пособие ] /Юрий Николаевич Лапыгин. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Академический Проект, 2006. – 352 с. – («Gaudeamus»).
. Авер’янов В. До питання про поняття так званих «управлінських послуг» /В. Авер’янов //Право України. – 2002.– № 6. – С.25–27.
Коуп М. 7 основ консалтинга / Мик Коуп; пер. с англ. Е. Виноградова, Е. Колитвина. – СРПб: Питер, 2007. – 336 с. (Серия «Консалтинг»).
Консалтинг менеджмента или как улучшить свой бизнес /[Под ред. Колверта Маркхэно] ; пер. с англ.И. Гаврилов. – М.: ФАИР-ПРЕСС,2005. – 292 с.
. Консалтинговые услуги в условиях реформирования экономики России /[А.В. Громов, А.Д. Белявский, М.И. Кныш и др.] ; под ред. М.И. Кныша. – СПб: Издат. Д. Буланин, 2003. – 192 с.
. Цыпкин А.А. Агромаркетиг и консалтинг /А.А. Цыпкин, А.Н. Люкшинов, Н.Д. Эриашвили. – М.: ЮНИТИ-ДАНИ, 2000. – 405с.
. Бейч Э. Консалтинговый бизнес /Элейн Бейч; пер. с англ. Л. Круглов-Морозов, Д. Раевская. – СПб: Питер, 2006. – 272 с. – (Серия Консалтинг»).
. Блок П. Безупречный консалтинг /Питер Блок ; пер. с англ. Л. Круглов-Морозов, Д. Раевская [2-е изд.]. – СПб: Питер, 2007. – 304 с. – (Серия «Консалтинг»).
. Джентл Р. Как сделать карьеру в консалтинге /Джентл Р.; пер. с англ. под ред. М.А.Лапиной. – СПб: Издательский Дом «Нева», 2003.– 192с.
. Капустин П.А. Управленческое консультирование для руководителей / П.А. Капустин. – СПб: Бизнес-пресса, 2000. – 160 с.
. Майстер Д., Советник, которому доверяют /Майстер Девид, Галферт Роберт, Грин Чарльз.; пер. с англ.Иванова М. , Фарбера М. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. –264с.
. Макхем К. Управленческий консалтинг /Колверт Макхем ; пер. с 3-го англ. изд. – М.: Дело и Сервис, 1999. – с.284.
. Ольшевский А. Антикризисный PR и консалтинг /А. Ольшевский. – Спб: Питер, 2003. – 432с.
. Посадский А. Основы консалтинга: [пособ. для преп. экон. и бизнес-дисциплин] /А. Посадский. – М.: ГУВШЭ, 1999. – 240 с.
. Управленческое консультирование нововведений: индивид в организации / [отв. ред. А.И. Пригожин]. – М.,1990. – 101 с.
. Управленческое консультирование. Введение в профессию/ под ред. Милана Кубра. – М.: Планум, 2004. – с. 976. – (Международная организация труда).
. Посадский А.П. Консультационные услуги в России / А.П. Посадский, С.Р. Хайниш. – М.: Финстатинформ, 1995. –171 с.
. Юксвяров Р.К. Управленческое консультирование: теория и практика /Р. К. Юксвяров , М. Я. Хабабук, А.Я. Лейманн А.Я. – М.: Экономика, 1988.– 210 с.
. Консалтинг будущего: [экспресс-курс] ; пер. с англ. В. Петрашик ; под. ред. Карен Ли. – М.: ФАИК-ПРЕСС, 2004. – 256 с.
. Українсько – російський економічний тлумачний словник /[авт.-упор. В.М. Копоруліна]. – Х.: Факт, 2005. – 400 с. – (Серія «Словник фахівця»).
. Коростельов В.А. Управлінське консультування: [навч. посіб.] /Віктор Андрійович Коростильов. – К.: МАУП, 2003. – 104 с.
.Алешникова В.И. Использование услуг профессиональных консультантов: [17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации»] /Вера Ивановна Алешникова. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 208 с.– (Модуль 12).
. Верба В.А. Організація консалтингової діяльності: [навч.посіб] /Вероніка Анатоліївна Верба, Тетяна Іванівна Решетняк. – К.: КНЕУ, 2000. – 244 с. – (Навчальне видання).
. Марченко О.С. Консалтинг как экономическая категория /О.С. Марченко //Вестн. Харьк. нац. ун-та им. В.Н. Каразина. – Серия экономическая. – Харьков – 2005. – № 688. – С.53 – 55.
. Кокурин Д.И. Инновационная деятельность: [монография] /Дмитрий Иванович Кокурин. – М.: Экзамен, 2001. – 576 с.
. Марченко О.С. Консалтинг як чинник конкурентоспроможності суб’єктів господарювання /О.С. Марченко //Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць.– Вип. 228: В 4-х т.– Т.III. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – С. 542–548.
. Эмерсон Г. Двенадцать принципов производительности /Гаррингтон Эмерсон. – М.: ЭКОНОМИКА, 1972. – 223с.
. Сухарев О.С. Основные понятия институциональной и эволюционной экономики: Краткий курс лекций: [учеб. пособ.] /Олег Сергеевич Сухарев. – М.: Центр эволюц. экономики ИЄРАН – Брянск: Изд-во Брянск. госун-та, 2004. – 128 с.
. Философский энциклопедический словарь /[Ред.-сост. Е.Ф. Губский, Г.В. Кораблева, В.А. Лутченко]. – М.: ИНФРА - М, 1997. – 576 с.
. Демидова Л. Сфера услуг США: факторы ускорения динамики /Л. Демидова //Мировая экономика и междунар. отношения. – 2005. – №12. – С. 38–49.
. Перехідна економіка: [підручник] /[В.М. Геєць, Є.Г. Панченко, Є.М. Ліанова та ін.] ; за ред. В.М. Гейця. – К.: Вища шк., 2003. – 591с. – (Навчальне видання).
. Діордіца С.Г. Роль консалтінгової фірми як елементу інфраструктури ринку інвестицій /С.Г. Діордіца, З.М. Соколовська, Ю.Г. Шурупова //Фінанси України. – 1999. – № 4. – с.25–28.
. Архієреєв С.І. Трансакційний сектор економіки України : [монографія] /Сергій Ігоревич Архієреєв. – Х.: ХФНІСД, 2003. – 56 с.
. Архієреєв С.І. Трансакційна архітектоніка /Сергій Ігоревич Архієреєв //Економічна теорія. – 2004. – № 1. – С.69–83.
. Стрелец И.А. Новая экономика и информационные технологии: [монография] /Ирина Александровна Стрелец. – М.: Экзамен, 2003. – 256 с.
.Вечканов Г.С. Микроэкономика: [учебное пособие] /Григорій Сергеевич Вечканов, Галина Ростиславовна Вечканова. – СПб.: Питер, 2003. – 368 с. – (Серия «Учебные пособия»).
. Ким М.Н. Реформирование занятости и трудовые отношения в переходной экономике /Матвей Николаевич Ким //Вестн. Харьков. нац. ун-та им. В.Н. Каразина: Серия экономическая. – 2000.– № 482. – С.110–112.
. Шевченко Л.С. Ринок праці: сучасний економіко-теоретичний аналіз: [монография] /Людмила Степанівна Шевченко. – Х.: Вид. ФО-П Вапнярчук Н.М., 2007. – 336 с.
. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки /Норт Даглас ; пер. з англ. І. Дзюби. – К.: Основи, 2000. – 198 с.
. Марченко О.С. Консалтинговая фирма и минимизация трансакционных издержек в условиях современной экономики /О.С. Марченко //Наук. праці Донецьк. нац. тех. ун-ту: Серія економічна. – Вип.75. –Донецьк, ДонНТУ, 2004. – С. 196–200.
. Хорошилов А.В. Мировые информационные ресурсы /Александр Владиевич Хорошилов, Сергей Николаевич Селетков. – СПб.: Питер, 2004. – 176 с. – (Серия «Учебное пособие»).
. Мельник Л.Г. Информационная экономика: [учебн. пособ.] /Леонид Григорьевич Мельник. – Сумы: ИТД «Университ. кн.», 2003. – 288 с. – (Библиотека «Экономическое образование», серия «Устойчивое развитие»).
. Василевский Э. Структурные сдвиги, динамика и эффективность роста экономики США до 2020г. /Э. Василевский //Мировая экономика и междунар. отношения. – 2006. – №9. – С.74–87.
. Данилишин Б. Інтелектуальні ресурси в економічному зростанні: шляхи поліпшення їх використання /Б. Данилишин, В. Куценко //Економіка України. – 2006.– №1. – С. 71–79.
. Соболева И. Социальная ответственность бизнеса: глобальный контект и российские реалии /И.Соболева //Вопр. экономики. – 2005. – №10. – С. 90–101.
.Березной А. Мировая индустрия управленческого консалтинга на пороге XXI века /А. Березной //Мировая экономика и междунар. отношения. – 2001. – № 9. – С. 3–17.
. Годин В.В. Управление информационными ресурсами: [17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации»] / Владимир Викторович Годин, Игорь Константинович Корнеев. – М.: ИНФРА - М, 2000. – 352 с. – (Модуль 17).
. Климов С.М. Интеллектуальные ресурсы общества: [монография] /Сергей Михайлович Климов. – СПб.: ИВЭСЭП, Знание, 2002. – 199 с.
. Інформаційні системи і технології в економіці: [посіб. для студ. вищих навч.закл.] /[Р.К. Бутова, Г.Н. Назарова, Л. А. Павленко та ін.] ; за ред. В.С. Пономаренка. – К.: Вид. центр «Академія», 2002. – 544 с. – (Алма-матер).
. Про інформацію: Закон України: 02.10. 1992 р., № 2657- XII – Закони України про інформацію: за станом на 15 грудня 2005 р. – Харків, ООО «Апекс+», 2005. – 128 с. (Серія «Правовий лікбез»).
. Федулова Л.І. Концептуальні засади економіки знань / Любов Іванівна Федулова. – Економічна теорія. – 2008. –№2. – С. 37–59.
. Друкер П. Эффективное управление /Питер Ф. Друкер ; пер. с англ. М. Котельникова. – М.: ООО «Узд-во Астрель»; ООО «Изд-во АСТ»; ЗАО НПП «Ермак», 2004. – 284 с.
. Шиффман С. Руководство консультанта. Как начать и развивать свое дело /Стивен Шиффман ; пер. с англ. И. Ющенко. – М.: HIPPO, 2004. – 188 с.
. Геец В.М. Социально-экономическая трансформация при переходе к экономике знаний /Валерий Михайлович Геец. //Социально-экономические проблемы информационного общества; [под ред. Л.Г. Мельника] – Сумы: ИТД «Университет. кн.», 2005. – С. 16–33.
. Иноземцев В. Парадоксы постиндустральной экономики (инвестиции, производительность и хозяйственный рост в 90-е годы) /Владислав Леонидович Иноземцев //Мировая экономика и междунар. отношения. – 2000. – №3. – С.3–12.
.Корнейчук Б.В. Информационная экономика: [учеб. пособ.] /Борис Васильевич Корнейчук. – СПб: Питер, 2006. – 400 с. – (Издательская программа «300 лучших учебников для высшей школы в честь 300-летия Санкт-Петербурга).
. Ходжсон Дж. Социально-экономические последствия прогресса знаний и нарастания сложности /Дж. Ходжсон //Вопр. экономики – 2001. – №8. – С.34–39.
. Экономика знаний: [коллективная монография] /[Л. Г. Белова, В.П. Колесов, В.Л. Макаров и др.] ; отв. ред. В.П. Колесов. – М: ИНФРА-М, 2008. – 432 с.
. Тоффлер Э. Революционное богатство /Эдвин Тоффлер, Хейди Тоффлер Пер. с англ. М.Султановой, Н.Цыркун ; под общей ред. А.Александровой. – М.: АСТ: АСТ МОСКВА:ПРОФИЗДАТ, 2008. – 569 ,[1] с. .– ( Philosofy)
. Аккоф Р. Планирование будущего корпорации /Р. Аккоф; [пер. с англ. Ф.П. Тарасенко] – М.: Прогресс, 1985. – 390 с.
. Марченко О.С. Консалтинговые ресурсы фирмы как интеллектуальной организации /О.С. Марченко //Социал. экономика. – 2006. – №1-2. – С.163–168.
. Розен Ш. Транскационные издержки и внутренние рынки труда / Шервин Розен //Природа фирмы; [пер. с англ. М.Я. Каждан]. – М.: Дело, 2001. – С. 112–134.
. Бисвас С. Руководство по управленческому консалтингу /Сугата Бисвас, Дэрил Твитчелл ; пер. с англ.С.В. Гавриленко. – М.: Изд. дом «Вильямс», 2004. – 288 с.
. Економічна енциклопедія: у 3-х т. /[відп. ред. С.В.Мочерний]. – К.: Видавничий центр «Академія».–
Т.1.– 2000. – 864 с.
. Марченко О.С. Экономическое содержание консалтингового продукта //Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ.– 2006. – Вип. 214. – Т.1. – С. 243-250.
. Гриценко А.А. Развитие форм обмена, стоимости и денег: [монография] /Андрей Андреевич Гриценко. – К.: Основа, 2005. – 187 с.
. Розанова Н.М. Фирма в экономической системе /Надежда Михайловна Розанова. – М.: Эконом. фак., ТЕИС, 1998. – 285 с.
. Красовский Ю.Д. Сценарии организационного консультирования: [учеб. пособ.] /Юрий Дмитриевич Красовский – М.: ОАО «Тип. «НОВОСТИ», 2000. – 366 с.
. Зильберман М. Консалтинг: методы и технологи /Мел Зильберман ; пер. с англ. Л. Круглов-Морозов, Д. Раевская. – СПб: Питер, 2006. – 432 с. – (Серия «Консалтинг»).
. Геєць В. Економічні засади правового регулювання господарських відносин /Валерій Михайлович Геєць, Андрій Андрійович Гриценко. – Економіка України. – 2008. – №5. – С. 4–18.
. Задорожный Г.В. Собственность и экономическая власть: [монографія] /Григорий Васильевич Задорожный. – Харьков: Основа,1996. – 285с.
. Тютюнникова С.В. Ф