Христін Артем Іванович Управління репутаційним ризиком банків на фінансовому ринку

brief description

Христін Артем Іванович, директор ТОВ «ПРАЙД- ЛОГІСТИКА»: «Управління репутаційним ризиком банків на фінансовому ринку» (08.00.08 - гроші, фінанси і кредит). Спецрада Д 41.055.01 в Одеському національному еконо­мічному університеті

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису

ХРИСТІН АРТЕМ ІВАНОВИЧ

УДК 336.71:330.131.7

ДИСЕРТАЦІЯ

УПРАВЛІННЯ РЕПУТАЦІЙНИМ РИЗИКОМ БАНКІВ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ

08.00.08 ‒ гроші, фінанси та кредит

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
Христін А.І.

Науковий консультант: Кузнєцова Людмила Вікторівна, доктор економічних наук, професор

Одеса-2019

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………… 16
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ РЕПУТАЦІЙНИМ РИЗИКОМ БАНКУ НА
ФІНАНСОВОМУ РИНКУ………………………….……….. 24
1.1 Репутаційний ризик сучасних банків на фінансовому ринку: сутність, особливості, чинники.……………………………... 24
1.2 Методологічні основи формування системи управління репутаційним ризиком як складової ризик-менеджменту банку 45
1.3 Науково-методичні підходи до оцінки репутаційного ризику банків 63
Висновки до розділу 1.………………………………………... 80
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА РЕПУТАЦІЙНИХ РИЗИКІВ ТА ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ БАНКІВ УКРАЇНИ …………….... 83
2.1 Методичні підходи до визначення результатів діяльності
банку з урахуванням його ділової репутації 83
2.2 Оцінювання якості сучасних методів оцінки репутаційних ризиків банків 99
2.3 Обґрунтування підходів до прогнозування репутаційного
ризику банків на основі інтегрального показника 120
Висновки до розділу 2 139
РОЗДІЛ 3. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ
ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСІВ УПРАВЛІННЯ
РЕПУТАЦІЙНИМ РИЗИКОМ БАНКІВ 142
3.1 Науково-методичні підходи до побудови системи управління репутаційним ризиком банку 142
3.2 Стрес-тестування як метод управління репутаційним ризиком банку 161

3.3 Науково-методичні підходи до формування стандартів якості
управління репутаційним ризиком банку..…………………...
178
Висновки до розділу 3…………………………………………... 196
Висновки……………………………………………………….… 199
Список використаних джерел…………………………..……..... 203
Додатки……………………………….………………………….. 227

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Банківський сектор економіки має найпотужніший потенціал та виконує важливі функції на фінансовому ринку, які пов’язані з акумуляцією і перерозподілом грошових коштів, регулюванням пропозиції грошей в економіці та гармонізацією платежів. Ефективність реалізації банками зазначених функцій в умовах глобалізації, дiджиталiзацiї та економічної циклічності залежить від фінансової стійкості банків, динамічності їх розвитку та надійності функціонування на фінансовому ринку.
Фінансова стійкість та надійність багато в чому визначаються рівнем ділової репутації й репутаційного ризику, які в умовах посилення конкуренції на фінансовому ринку під впливом цифрових фінансових технологій ускладнюються, набувають все більшого значення у системі ризик-менеджменту банків. Репутаційний ризик є комплексним та складним явищем, він пов’язаний з фінансовими та нефінансовими ризиками банку та має свої специфічні ризики втрати іміджу та ділової репутації, тому проблеми підвищення ефективності управління репутаційними ризиками сучасних банків набувають все більшої важливості.
Зазначене вище потребує удосконалення методів управління репутаційними ризиками банків для зміцнення їх конкурентоспроможності й стійкості на фінансовому ринку та підтверджує актуальність обраної теми дисертаційної роботи.
Дослідженню сутності репутаційного ризику присвяченi наукові праці таких учених: І. Адізеса, Е. Гриффіна, П. Друкера, А. Замана, Ф. Котлера, В. Макарова, Д. Мілля, Н. Сеніора, А. Орлова, М. Портера, Д. Ріккардо, А. Сміта, Г. Хакена та ін.
Аналізу взаємозв’язку репутаційного ризику і ситуації в економіці присвячені праці: Дж. М. Кейнса, Ф. Найта, Дж. Фон Неймана, Й. Шумпетера, К. Ерроу та вітчизняних вчених: Д. Берницької,

В. Вітлінського, О. Дзямулич, Л. Жердецької, М. Звєрякова, В. Коваленко, С. Науменкової, К. Тростянської та ін.
Проблемні питання визначення сутності репутаційного ризику банку, методів його оцінки та управління досліджувалися вітчизняними та зарубіжними вченими, такими як: Т. Васильєва, Н. Версаль, О. Гребешкова, М. Глущенко, О. Дзюблюк, В. Карчева, Я. Колеснік, Т. Ковальчук, Л. Кузнєцова, Н. Маслова, Л. Мануйленко, Н. Меда,Т. Павленко, Н. Пилипів, Д. Ситникова, З. Сороківська, В. Ходаківська, О. Чорна, Н. Шульга та ін.
Водночас аналіз наукової літератури з теми дослідження дозволяє стверджувати, що невирішеними залишаються проблеми формування домінантів репутаційного ризик-менеджменту банків, побудови ефективної системи управління репутаційним ризиком банків та методичні основи оцінки його рівня в банках України.
Отже, недостатній рівень наукового обґрунтування та відсутність логічно впорядкованого та цілісного уявлення стосовно сучасних методів управління репутаційним ризиком банків та інструментарію його оцінки зумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету, основні завдання та зміст. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконувалася відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри банківської справи Одеського національного економічного університету за темами: «Розвиток теоретико-методологічних положень системи ризик-менеджменту в банках» (ДР № 0117U002955), де розроблено методику оцінки рівня репутаційного ризику банку; «Взаємодія банків з підприємствами АПК в умовах цифровізації» (ДР № 0119U103790), в межах якої автором запропоновано методичні рекомендації щодо визначення ділової репутації банків Одеського регіону для вибору клієнтом банку з найбільш якісним обслуговуванням.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретико-методичних засад та розробка науково-практичних

пропозицій щодо управління репутаційним ризиком банків на фінансовому ринку.
Відповідно до поставленої мети дисертаційної роботи були сформульовані такі завдання:
– узагальнити теоретичні положення щодо визначення сутності та взаємозалежності понять «ділова репутація», «імідж», «репутаційний ризик» та «репутаційний капітал» банку;
– запропонувати методологію побудови інтегрованої системи управління репутаційним ризиком банків;
– визначити методи оцінки ділової репутації та рівня репутаційного ризику банків;
– здійснити порівняльний аналіз методів оцінки рівня репутаційного ризику банків України;
– розробити науково-методичні основи формування інтегрального показника діагностики рівня репутаційного ризику банку;
– поглибити науково-методичні підходи до формування банками системи стратегічного управління репутаційним ризиком;
– обґрунтувати методичні підходи до здійснення банками стрес- тестування репутаційного ризику;
– сформулювати рекомендації щодо розробки внутрішньобанківських стандартів ідентифікації та оцінки банками репутаційного ризику.
Об’єктом дослідження є процеси управління репутаційним ризиком банків.
Предметом дослідження є теоретичні засади та методичні підходи до врахування впливу ділової репутації та її оцінки управління репутаційним ризиком банків.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є діалектичний метод наукового пізнання та системний підхід до дослідження репутаційного ризику банків. У дисертації відповідно до поставлених завдань використано сукупність загальнонаукових та спеціальних методів

дослідження: методи абстрагування, індукції, дедукції, узагальнення, аналізу, синтезу – при формуванні теоретичних засад визначення репутаційного ризику; метод морфологічного аналізу – при уточненні дефініцій «ділова репутація», «онлайн-репутація», «репутаційний ризик», «інтегрована система управління репутаційним ризиком», «репутаційний аудит» (перший розділ); методи статистичного аналізу, факторний аналіз, графічний метод – під час аналізу методів кількісної та якісної оцінки репутаційного ризику банку (другий розділ); метод економіко-математичного моделювання – при розробленні пропозицій щодо прогнозування репутаційного ризику банків (підрозділи 2.3; 3.2).
Інформаційною базою дослідження є рекомендації Базельського комітету з банківського нагляду, законодавчі та нормативно-правові акти України та зарубіжних країн, що регулюють банківську діяльність, а також джерела статистичної інформації: звіти та аналітичні форми Національного банку України, Міністерства фінансів України, Державної служби статистики України, публічна фінансова звітність банків, офіційні бази даних Світового банку, Банку міжнародних розрахунків; наукові публікації з питань репутаційного ризику банків, ресурси мережі Інтернет.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розвитку теоретичних основ та удосконаленні науково-методичних засад управління репутаційним ризиком банків на фінансовому ринку:
удосконалено:
– наукові підходи до визначення сутності понять «репутаційний ризик банку», «інтегрована система управління репутаційним ризиком», «ділова репутація банку», «онлайн-репутація»; на відміну від існуючих, запропоновані підходи сприятимуть подальшому розвитку теоретичних основ управління репутаційним ризиком банків з урахуванням впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на фінансовий ринок та формуванню практичних рекомендацій щодо розробки банками методів управління репутаційним ризиком;

– науково-методичний підхід до побудови інтегрального показника рівня репутаційного ризику банку на засадах обґрунтування його складових з урахуванням впливу цифрових інформаційних технологій; на відміну від існуючих, при визначенні інтегрального репутаційного ризику використовується індекс онлайн-репутації, що сприяє підвищенню якості аналізу та своєчасному прийняттю банком необхідних дій для покращення його ділової репутації;
– методологічні основи формування інтегрованої системи управління репутаційним ризиком банку: визначено мету, об’єкти і суб’єкти управління, завдання, функції, принципи організації, методи оцінки та управління, забезпечувальні підсистеми; на відміну від існуючих, запропонована система сприятиме поглибленню методологічних підходів до визначення взаємозв’язку та взаємодії між її основними складовими системи управління репутаційним ризиком та забезпечить досягнення цілей стратегічного розвитку банків на фінансовому ринку;
– наукове обґрунтування методики здійснення стрес-тестування репутаційного ризику на засадах запропонованого інтегрального показника; на відміну від існуючих, запропонована методика заснована на врахуванні кількісних та якісних (у тому числі онлайн-репутації) характеристик ризику, що сприятиме упорядкуванню та підвищенню результативності процедури проведення стрес-тестів, а також формуванню практичних рекомендацій щодо організації стрес-тестування репутаційного ризику банками України;
набули подальшого розвитку:
– теоретичне обґрунтування сутності репутаційного аудиту в банку; доведено необхідність його проведення за такими етапами: визначення банком ключових груп стейкхолдерів; обрання методу отримання первинної інформації (анкетне опитування, глибинні інтерв’ю, фокус-групи, контент- аналіз тощо); аналіз отриманих даних, спрямований на виявлення репутаційних розривів; обговорення керівництвом банку отриманих даних. Впровадження в банках репутаційного аудиту сприятиме формуванню

рекомендацій по налагодженню системи комунікацій в банку, формуванню інформаційної політики та ефективності зовнішньої і внутрішньої взаємодії банку з цільовими аудиторіями;
– науково-методичні підходи до розробки алгоритму формування банком ефективної системи управління репутаційним ризиком банку, який сприяє проведенню комплексної оцінки ризику, що дозволить своєчасно ідентифікувати, аналізувати, вибирати інструменти менеджменту репутаційного ризику на всіх рівнях управління банком і вибудовувати систему їх контролю й моніторингу для здійснення своєчасного реагування на мінливі фактори зовнішнього і внутрішнього середовища банку з метою прийняття стратегічних управлінських рішень щодо збереження його конкурентоспроможності на фінансовому ринку;
– науково-методичні рекомендації щодо формування банком стандарту підвищення якості управління репутаційним ризиком банку: пропонується визначати шість рівнів зрілості процесу управління ризиком (нульовий, початковий, повторювальний, розвинутий, керований, оптимізований), для кожного з яких надаються рекомендації щодо методів управління, оцінки та контролю; впровадження банками стандарту управління репутаційним ризиком, як внутрішнього нормативного документу, дозволить прогнозувати можливість виникнення репутаційного ризику та мінімізувати або нівелювати збитки банків у разі його реалізації.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання теоретико-методичних узагальнень та висновків дисертації для раціоналізації методів управління репутаційним ризиком банків.
За результатами дослідження впроваджено наступні пропозиції:
– науково-методичні підходи щодо оцінки ділової онлайн-репутації впроваджено у діяльність базового відділення АТ «УкрСиббанк» (м. Одеса) – (довідка № 58-2-14/202 від 06.06.2019 р.);

– методичні рекомендації щодо прогнозування змін рівня репутаційного ризику банку на фінансовому ринку ПАТ АБ «Південний» – (довідка № 01-17/510 від 14.02.2019 р.);
– у діяльності регіонального корпоративного центру АТ «Кредобанк» (м. Одеса) використовуються методичні підходи до стрес-тестування репутаційного ризику (довідка № 32-6-18/409 від 03.04.2019 р.).
Одержані результати дослідження використовуються в навчальному процесі Одеського національного економічного університету при викладанні дисциплін «Аналіз банківської діяльності», «Банківські операції»,
«Фінансовий менеджмент банку» (довідка № 01-17/545 від 30.06.2019 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням. Сформульовані та обґрунтовані у дисертації наукові положення, підходи, висновки та рекомендації одержані автором особисто та знайшли своє відображення в опублікованих працях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації висвітлено лише ті положення, що є результатом самостійного дослідження автора.
Апробація результатів дисертації. Основні науково-теоретичні положення та отримані практичні результати дослідження було апробовано на міжнародних конференціях, зокрема: «Модернізація та суспільний розвиток економічної системи» (м. Київ, 2016 р.); «Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової системи» (м. Дніпро, 2017 р.); «Глобальний економічний простір детермінанти розвитку» (м. Миколаїв, 2017 р.);
«Наукові засади розвитку знань економічної теорії» (м. Черкаси, 2018 р.);
«The Modern trends in the development of Business Social Responsibility» (м. Ліссабон, 2018 р.); «Сучасні тенденції розвитку міжнародних відносин та економіко-політичного процесу» (м. Ужгород, 2018 р.); «Фінансово-кредитна система: проблеми та інновації» (м. Одеса, 2019 р.); «Трансформація фінансово-кредитних відносин в умовах цифрової економіки» (м. Одеса, 2019 р.).

Публікації. Положення наукової новизни, результати та висновки дисертаційного дослідження викладено у 16 наукових працях загальним обсягом 5,73 друк. арк., із яких особисто автору належить 5,44 друк. арк., із них: 7 статей – у наукових фахових виданнях України, 1 стаття – в зарубіжному науковому виданні, 8 тез доповідей за результатами участі в міжнародних науково-практичних конференціях.
Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний обсяг роботи становить 184 сторінки. Матеріали дисертації містять 44 таблиці, 22 рисунки, а також 8 додатків на 43 сторінках. Список використаних джерел із 232 найменувань розміщено на 24 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення важливого наукового завдання з поглиблення теоретичних засад та розробки науково-методичного забезпечення й практичних рекомендацій з удосконалення процесів управління та оцінки репутаційного ризику банків. Результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати такі висновки.
1. Сучасні тенденції функціонування банків на фінансовому ринку свідчать про необхідність розвитку процесів ідентифікації та управління репутаційним ризиком банками України, оскільки в умовах загострення конкуренції, що посилюються проблемами впливу глобалізації та фінансових інформаційних технологій, капіталізації та кризовими процесами в економіці, збереженню ефективного функціонування банків на фінансовому ринку сприятиме сформована позитивна ділова репутація та здобута довіра акціонерів, партнерів, клієнтів та інших стейкхолдерів.
2. Формуванню ефективної системи управління репутаційним ризиком банків сприятимуть запропоновані поняття: «ділова репутація банку – це результат оцінки фінансовим ринком його конкурентних переваг, образ та думка громадськості, що виникають при сприйнятті бренду та іміджу банку й формують комплекс оціночних уявлень цільових аудиторій у суспільстві»;
«репутаційний ризик банку – це результат впливу ендогенних та екзогенних чинників, негативної дії сукупності фінансових і нефінансових банківських ризиків, пов’язаних з невдалим використанням бренду, неякісним наданням банківських продуктів та послуг, невиконанням відповідних законів та норм регулювання, які призводять до неотримання банком запланованих доходів, що загрожує його фінансовій стійкості, а в довгостроковій перспективі – втраті довіри клієнтів, персоналу, акціонерів, регулюючих органів, партнерів та інших стейкхолдерів.
3. У дисертації концепція інтегрованого ризик-менеджменту стала методологічною основою побудови системи управління репутаційним

ризиком банків, а її методи реалізовані автором при розробці сучасних стандартів управління репутаційними ризиками банків України. При формуванні методологічних засад побудови системи управління репутаційним ризиком враховано, що управління ризиком повинно здійснюватись на засадах превентивної моделі управління, яка актуалізує процеси прогнозування змін у діяльності банків; інтеграція системи ризик- менеджменту репутаційного ризику в загальну систему стратегічного управління банком забезпечує позитивний синергетичний ефект, оскільки всі елементи системи управління є пов’язані між собою, їх результативність сприятиме його отриманню.
4. Аналіз сучасних методів оцінки рівня ділової репутації та репутаційного ризику довів, що існує необхідність формування методології комплексної оцінки репутаційного ризику банків на основі кількісних та якісних показників ділової репутації; у роботі досліджено інноваційний метод визначення рівня ділової репутації – Ex-індекс (індекс онлайн- репутації), для визначення важливості та раціональності методу розраховано індекс онлайн-репутації для досліджуваної фокус-групи банків. У дисертації проведено порівняльний аналіз існуючих методик оцінки рівня репутаційного ризику фокус-групи банків України, виявлено їх недоліки та запропоновано рекомендації щодо їх удосконалення;
5. Для досягнення завдань інтегрованої системи управління на засадах побудованого інтегрального показника діагностики рівня репутаційного ризику банку проведено прогнозування змін ділової репутації групи банків у 2019-2021 рр.
Обґрунтовано, що використання банками запропонованих методичних підходів до прогнозування репутаційних змін на фінансовому ринку сприятиме: по-перше, оптимізації вибору напряму підвищення рівня ділової репутації банку; по-друге, своєчасному реагуванню банків на можливі зміни рівня їх репутаційного ризику. А це дозволить надалі сформувати комплекс управлінських превентивних заходів, впровадження яких сприятиме

оптимізації репутаційного ризику.
6. Необхідність побудови кожним банком системи управління репутаційним ризиком, складові якої дозволять на постійній основі здійснювати моніторинг економічних результатів, формувати позитивний імідж та бездоганну репутацію – це важливі завдання досягнення ефективності здійснення бізнес-процесів у банку. Запропоновані науково- методичні підходи до формування банком системи управління мають такі особливості: передбачають аналіз усієї доступної сукупності чинників зовнішнього та внутрішнього середовища за критеріями оцінки, які відображають сучасні інтереси банку та в перспективі, відповідно до поставлених цілей банку; потребують комплексних підходів до розробки і реалізації управлінських рішень на всіх організаційних рівнях для запобігання або зменшення негативного впливу репутаційних ризиків, а також для використання потенційних можливостей з метою підвищення фінансових результатів й ефективності діяльності банку; передбачають структурування та чітку послідовність використання умов і вимог усіх складових системи: сутність і особливості, цілі, завдання, методи управління та оцінки, необхідні забезпечувальні підсистеми з метою збереження позитивної ділової репутації та конкурентоспроможності банку на фінансовому ринку.
7. У дослідженні розроблено методичні основи проведення стрес- тестування репутаційного ризику банку, які впроваджено у банку «МТБ». Аналіз отриманих результатів дозволяє зробити висновок про те, що для впровадження та досягнення ефективності процесів проведення стрес- тестування репутаційних ризиків банківського сектору України необхідно: удосконалювати методологію проведення стрес-тестування та впровадження результатів у ризик-менеджмент банку. Розробку методичних рекомендацій щодо стрес-тестування репутаційних ризиків слід здійснювати на основі рекомендацій міжнародних організацій. Крім того, необхідно уточнювати сценарії стрес-тестів з урахуванням зарубіжної практики і прогнозів розвитку

України провідними фінансовими інститутами – обґрунтувати методичні підходи до здійснення банками стрес-тестування репутаційного ризику;
8. За результатами проведеного теоретичного та емпіричного аналізу удосконалено науково-методичні підходи до стандартизації процесів управління репутаційним ризиком банку, впровадження яких сприяє ефективності проведення банками різних заходів для формування й підтримки їх позитивної репутації та управління репутаційним ризиком та є: сукупністю вимог, які відображають досягнення найкращої банківської практики щодо управління процесами, націленими на підтримку позитивної ділової репутації банку; інструментом оцінки та самооцінки якості процесів управління репутаційних ризиком в банку великою кількістю зацікавлених осіб; інструментом управління репутаційним ризиком; документом, що реалізує вимоги процесного підходу до організації діяльності банку в сфері управління репутаційним ризиком.
Таким чином, впровадження банками розробленої автором науково- методичних підходів до розробки внутрішньобанківських стандартів ідентифікації та оцінки банками репутаційного ризику як внутрішнього нормативного документу дозволить прогнозувати можливість реалізації репутаційного ризику та оптимізувати його рівень з метою мінімізації збитків при його можливій реалізації.