МЕЛЬНИК АЛЬОНА ОЛЕКСІЇВНА. ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ЧИННИКИ ТРАНСФОРМАЦІЙ СВІТОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ КРИЗ

brief description

МЕЛЬНИК АЛЬОНА ОЛЕКСІЇВНА. Назва дисертаційної роботи: "ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ЧИННИКИ ТРАНСФОРМАЦІЙ СВІТОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ КРИЗ "

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР
«ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ»
На правах рукопису
Мельник Альона Олексіївна
УДК 339.9:338.124.4:330.113(043.5)
Закономірності та чинники трансформацій
світових економічних криз
спеціальність 08.00.02 – світове господарство і
міжнародні економічні відносини
Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Науковий консультант:
Пахомов Юрій Миколайович
доктор економічних наук,
професор, академік НАН України
м. Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………...…………...4
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ КОНЦЕПТИ СВІТОВИХ
ЕКОНОМІЧНИХ КРИЗ….…….………………………………………………..19
1.1. Генеза світових криз в економічних теоріях…………………………..….19
1.2. Концептуалізація світової економічної кризи.……………………………41
1.3. Просторово-часова феноменологія світової економічної кризи та її
видів………………………………………………………………………………57
Висновки до першого розділу……………….………………………………….78
РОЗДІЛ ІІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ПРОЯВУ ЕКОНОМІЧНИХ КРИЗ У
СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ НА ЗЛАМІ ТИСЯЧОЛІТЬ…...………...….82
2.1. Систематизація чинників світових економічних криз………..…...……..82
2.2. Ідентифікація характеру причинно-наслідкових зв’язків світових
економічних криз в умовах глобалізації ……………………………….…….100
2.3. Суб’єктивні та об’єктивні передумови світових економічних
криз……………………………………………………………...……………....136
Висновки до другого розділу……….…………………………………………161
РОЗДІЛ ІІІ ВПЛИВ ПЕРЕТВОРЕНЬ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ
ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА ТРАНСФОРМАЦІЮ КРИЗ.……………..…………….166
3.1. Динаміка і структура світогосподарських процесів в умовах перебігу
економічних криз…….…………...………………………………..…………..166
3.2. Якісні зміни світового господарства як передумови економічних
криз………………………………………………..………………………..…..184
3.3. Трансформація сутності світових економічних криз в умовах
глобалізації……………………………………………………………………..210
Висновки до третього розділу.………………………………………….….…228
3
РОЗДІЛ ІV МЕХАНІЗМ АНТИЦИКЛІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
СВІТОГОСПОДАРСЬКОГО РОЗВИТКУ……………………………………232
4.1. Формування механізму антициклічного регулювання
світогосподарського розвитку.……………...…………………..………..……232
4.2. Організаційні аспекти застосування механізму антициклічного
регулювання світогосподарського розвитку ….……………………….…..…252
4.3. Концепти інституціонального відновлення стабільності в умовах
поширення кризових явищ………………………………………….…...……266
Висновки до четвертого розділу……………………………………….…...…282
РОЗДІЛ V АДАПТАЦІЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ДО УМОВ КРИЗОВОГО
ГЛОБАЛЬНОГО ПРОСТОРУ…...…………………………………..………...284
5.1. Вплив світогосподарських перетворень на економічний розвиток
України……...………………………………………………………….……….284
5.2. Структурні зрушення в економіці України внаслідок впливу світових
економічних криз…………………………………………………..………..….307
5.3. Елімінування негативного впливу світових економічних криз на розвиток
України в умовах глобалізації …......................................................................342
Висновки до п’ятого розділу………………………………………………..…361
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….………365
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………..………….374
ДОДАТКИ.……………………………………………………………….…..…424
4
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Поширення глобалізаційних
процесів, які з наростаючою активністю охоплюють всі сфери світової
економіки, зумовлює виникнення дисбалансів розвитку. Останні у свою
чергу, на фоні високого рівня динамізму і віртуалізації господарства
трансформуються у передумови світових економічних криз. В умовах
глобалізації кризи охоплюють, у більшій мірі, країни інтегровані у
світогосподарську систему і набувають при цьому системних властивостей.
Глобалізація сприяє лібералізації всіх світових ринків та формують
пряму взаємозалежність розвитку різних країн, тому поодинокі кризи чинять
комплексний дестабілізуючий вплив на соціально-економічні системи світу.
Варто зазначити, що відповідно до передумов прояву економічні кризи
мають різний характер і масштаби впливу на суб’єктів господарювання
світової економіки.
Для сучасного глобалізованого господарства характерні прояви
кризових явищ, які відбуваються на рівні національних економік, а у процесі
прояву швидко розповсюджуються і набувають масштабів світових. Наслідки
останньої світової кризи відчуло більшість населення планети, вона виявила
назрілі проблеми розвитку не лише в економічній, але й в геополітичній
площинах. Високий рівень інтеграції викликає занепокоєння у суб’єктів
світової економіки, оскільки сприяє поширенню кризових явищ та
розповсюдженню їх негативного впливу. Парадоксом розвитку світової
економіки на даному етапі є відсутність позитивних зрушень при тривалому
прояві кризових явищ, що на наш погляд, є прямим свідчення їх
поглиблення. Це не лише актуалізувало дослідження кризових явищ, їх
причин та шляхів подолання, але й спонукало до перегляду пріоритетів
розвитку світової економіки. Більшість науковців розглядають кризу як етап
економічного циклу розвитку, який закономірно наступає при
функціонуванні будь-якої економічної системи (світової економіки). Але
5
глобалізаційні умови, на наш погляд, змінили характер та особливості прояву
світових економічних криз і визначили необхідність їх глибшого
дослідження.
Сутність світових економічних криз досліджували такі зарубіжні вчені
як: Ф. Аллен, В. Бітер, А. Веласко, О. Жан, П. Ізард, Дж. Кальво, П. Кругман,
Л. Каватарі, Дж. Кауфман, Ж. Корсеті, П. Кругман, Н. Маріон, М. Монтес,
А. Песенті, А. Сазерленд, Дж. Сорнетте, Дж. Сорос, Дж. Стігліц, Дж. Тобин,
Р. Флуд, Є. Хансен, С. Хоффман та інші. В їх дослідженнях рокриті підходи
щодо визначення сутності світових економічних криз у розрізі причин, що їх
зумовлювали.
Такі вчені такі як А. Анікін, Л. Абалкін, Е. Варга, А. Ілларіонов,
Л.М. Красавіна, Р. Нижегородцев, Ю. Панарін, В. Попов, І. Пригожин,
К.В. Рудий, Н. Шмелев, Ю. Яковець вивчали сутність світових економічних
криз у історичному аспекті, проводили порівняння світового і російського
досвіду боротьби з ними.
Вітчизняні вчені: О. Барановський, В. Будкін, О. Гаврилюк,
А. Гальчинський, В. Геєць, Б. Губський, В. Куриляк, А. Лібанова,
Д. Лук’яненко, З. Луцишин, В. Мазуренко, Ю. Макогон, В. Новицький,
Ю. Пахомов, А. Поручник, Н. Резнікова, В. Рокоча, А. Румянцев,
Я. Столярчук, А. Філіпенко, Т. Циганкова, С. Циганов, М. Чумаченко,
А. Чухно досліджують сутність світових економічних криз у розрізі
цивілізаційного розвитку та відзначають не лише негативні, але й позитивні
наслідків, для окремих країн світу. У сучасних економічних працях
науковців відсутнє комплексне узагальнення закономірностей, передумов,
причин і чинників, наслідків та шляхів запобігання економічним кризам;
відсутні однозначні ознаки відбору індикаторів їх виявлення та показників
оцінки масштабів і глибини наслідків. Відсутність єдиного інструментарію
виявлення та подолання економічних криз у світовій та національних
економіках визначає актуальність подальших досліджень у цій сфері.
6
Доводиться констатувати, що теоретико-методологічні напрацювання
щодо світових економічних криз в умовах глобалізації знаходяться лише на
початковій стадії теоретичного осмислення. Це означає, що теорія кризових
процесів може відіграти вирішальну роль у розробці практичних
антикризових рішень та вдосконаленні методологічного апарату економічної
теорії. Науковий потенціал теорії економічних криз та резерви її
методологічного розвитку обумовлюють її самостійність як перспективного
напряму сучасної економічної науки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами.
Основні положення і рекомендації, що викладені в дисертації, є складовою
частиною науково-дослідних робіт:
Інституту світової економіки та міжнародних відносин Національної
академії наук України «Системно-стадіальна зміна цивілізаційної парадигми:
прогнози, сценарії та механізми 2011-2013 рр.» за номером державної
реєстрації ДР0111U002062, де розроблено концепцію дослідження
закономірностей світових економічних криз в умовах глобалізації світової
економіки;
ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет»
м. Дніпропетровськ: «Удосконалення діяльності промислових підприємств на
основі їх конкурентоспроможності» за номером державної реєстрації
ДР 0111U008605, «Формування механізму ефективного регулювання та
управління економічною діяльністю вітчизняних підприємств» за номером
державної реєстрації ДР 0102U001962, в рамках яких виділені чинники
товарної, виробничої, галузевої, міжнародної конкурентоспроможності в
умовах світової економічної кризи;
наукового журналу «Економіка і Фінанси»: «Розробка концепції
забезпечення економічної безпеки в умовах глобалізації світової економіки»
за номером державної реєстрації ДР0113U007516, в межах якої на основі
аналізу інтеграційних векторів співпраці України визначені найбільш
7
пріоритетні та проаналізовані міжнародні індекси глобалізації з визначенням
місця України;
ННЦ «Інститут аграрної економіки»: «Науково-методичні основи
формування глобального і регіонального ринків сільськогосподарської
сировини і продукції переробної промисловості» за номером державної
реєстрації ДР 0111U000165 в частині визначення характеру впливу світових
економічних криз на розвиток аграрного ринку та вибір інтеграційних
векторів України.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка теоретикометодологічних положень, щодо сутності економічних криз, виявлення
закономірностей їх перебігу і трансформації форм прояву в умовах
глобалізації та механізму антициклічного регулювання національного і
світового розвитку через виявлення взаємообумовленості їх чинників,
причин і наслідків.
Досягнення поставленої мети зумовлює вирішення таких
методологічних, науково-методичних і практичних завдань:
виявити зміни у наукових поглядах щодо розкриття змістовності
криз, у процесі розвитку економічні теорії;
розкрити сутності економічних криз у відповідності до існуючих
наукових підходів;
виявити взаємозв’язок станів і етапів циклів розвитку задля
з’ясування місця і ролі криз в економіці;
виокремити джерела (внутрішні, зовнішні) і характер
(об’єктивний, суб’єктивний) передумов трансформації економічних криз у
світові через аналіз чинників, причин і наслідків їх перебігу в умовах
глобалізації;
систематизувати причини прояву та детермінанти світових
економічних криз для розробки інструментарію механізму антициклічного
регулювання;
8
визначити вплив перебігу економічних криз на динаміку і
структуру світового господарства;
виділити якісні трансформації світової економіки, як передумови
криз;
розкрити багатовимірність феномена світової економічної кризи,
шляхом ідентифікації форм її прояву, властивостей і параметрів в умовах
глобалізації;
запропонувати складові механізму антициклічного регулювання на
наднаціональному і національних рівнях;
сформувати організаційно-інституційні засади застосування
механізму антициклічного регулювання економічних криз;
виявити вплив світових економічних криз на економіку України та
шляхом елімінування визначити зовнішні та внутрішні детермінанти;
виділити передумови прояву світових економічних криз в Україні.
Об’єктом дослідження є сукупність міжнародних економічних
відносин, що розкривають процеси трансформацій світових економічних
криз.
Предметом дослідження закономірності і чинники трансформацій
світових економічних криз в умовах посилення взаємозалежності
національних економічних систем.
Методи дослідження. Методологічну і теоретичну основу роботи
сформували праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених. У
відповідності до діалектичного взаємозв’язку між предметом і методом для
досягнення визначеної мети було використано систему загальнонаукових і
спеціальних методів дослідження економічних явищ та процесів у світовій
економіці в умовах глобалізації. При вирішенні окремих наукових завдань
були використані такі методи: історичний аналіз (для вивчення генезису
концептуальних підходів та еволюції категорії „економічна криза”: пп. 1.1,
1.2, 2.1, 3.3), функціонально-цільовий (визначення основних підходів до
трактування феномену «світова економічна криза»: пп. 1.2, при визначені
9
організаційно-інституційних складових механізму анти циклічного
регулювання: п.п. 4.2, 4.3), структурно-логічний (при виявленні
взаємозв’язку між формами і каналами поширення світових економічних
криз: пп. 3.3; при формування механізму анти циклічного регулювання6 п.п.
4.1., 4.2, 4.3), конвент-аналіз (при вивченні теорій циклічності, економічного
циклу, криз, циклічного розвитку: пп. 1.1, 1.3.), метод ідентифікацій (при
дослідженні природи світових економічних криз: пп. 2.2, 2.3), групування та
синтез (для деталізації об’єкта та предмета дослідження: пп. 2.1., 2.3, 3.2, 3.3,
), порівняння (з метою зіставлення даних різних країн світу у періоди
протікання світових економічних криз: пп. 2.2, 2.3, 5.2), наукова класифікація
і систематизація (для виокремлення чинників та причин прояву феномену
«світова економічна криза»: пп.1.3, 2.3); факторний, економічний та
статистичний аналіз (з метою виявлення загальноекономічних тенденцій під
час прояву, поширення і подолання світових економічних криз, взаємовпливу
макроекономічних показників на загальний економічний стан економік:
пп.2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 5.1, 5.2, 5.3), економіко-математичного моделювання і
штучного інтелекту (при виявленні взаємовпливу макроекономічних
показників на економічний стан та прояв світових економічних криз, шляхом
врахування лінійних і нелінійних зв’язків між ендогенними і екзогенними
факторами: пп. 2.3., 5.2, 5.3).
Значні масиви використаної релевантної ретроспективної та поточної
інформації відносно динаміки світової економіки зумовлюють необхідність
систематизації, групування, логічної і математичної обробки, побудови
інформаційних таблиць, рисунків та діаграм. Інформація у дисертаційні
роботі подається у вербальному, цифровому, комбінованому та графічному
вигляді.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні
документи України; статистичні дані НБУ, Міністерства економіки,
Державної служби статистики України, групи Світового банку, Євростату,
МВФ, Oxford Economics, статистичних бюро країн світу; результати
10
наукових досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин,
Інституту економіки та прогнозування, Національного інституту
стратегічних досліджень, Національного наукового центру «Інститут
аграрної економіки», аналітичні матеріали Міжнародного валютного фонду і
Світового банку, експертні оцінки рейтингових агентств, інтернет-ресурси. У
процесі дослідження використано монографії, публікації зарубіжних та
вітчизняних вчених.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у науковому
обґрунтуванні трансформацій форм прояву економічних криз в системі
світової економіки в умовах глобалізації, ідентифікації детермінант прояву
економічних криз та обґрунтуванні механізму антициклічного регулювання.
У результаті автором отримано суттєві науково-практичні результати,
що розкривають його внесок у вирішення проблеми та характеризуються
науковою новизною, що полягає у такому:
вперше:
виокремлено та досліджено закономірності та чинники трансформації
економічних криз в умовах глобалізації як нової наукової проблеми
цивілізаційного розвитку міжнародних економічних відносин. До основних
передумов, що зумовили якісні зміни у сучасних світових економічних
кризах, віднесено глобалізаційні процеси та суперечливий характер їх
розвитку, що доповнюється зростанням інтеграційних зв’язків, мондіалізації,
регіоналізації, поляризації, синхронізації, асиметрії, синергії. Це дозволило
визначити рівні інтенсивності поширення криз і швидкість прояву їх
наслідків, обґрунтувати безперервність світової поляризації через
взаємообумовленість її видів з етапами розвитку, визначити рівні
поляризації, з’ясувати змістовне наповнення синхронізації за її видами,
змістовно наповнити асиметрії розвитку світової економіки, визначити
сутність синергетичних ефектів щодо наслідків прояву світової економічної
кризи шляхом виокремлення світового і національного рівнів їх виявлення
при умовно-одночасному прояві. У сукупності це дає можливість визначити
11
рівень залежності економічного стану окремої країни від змін глобального
простору;
сформульована авторська концепція щодо ідентифікації об’єктів
дослідження кризи в рамках як національних, так і світової економік з метою
забезпечення можливості управляти процесом її перебігу, а саме характером
взаємовпливу між кризою та якісними економічними змінами, параметрами
криз та основними показниками розвитку світової економіки, причинами
криз і протиріччями у розвитку, змінами параметрів кризи у процесі її
перебігу під впливом трансформації світової економіки та застосуванням
антициклічного регулювання національних економік;
ідентифіковано когерентну змістовність між економічним розвитком і
кризою як явищем через виокремлення таких аспектів: процес поступових
негативних змін економічного стану, умови функціонування, наслідки
впливу чинників, природний і невідворотний етап розвитку, система
взаємопов’язаних подій і явищ, каталізатор загострення існуючих
суперечностей, об’єкт і результат управління, поштовх (чинник) до розвитку,
засіб трансформації, елемент механізму саморегулювання, інструмент
маніпуляцій економічними процесами, «ревізор» ефективного
функціонування економіки. Це дає можливість відстежити
трансформаційний ланцюг сутності кризи: явище – дійсність – об’єктивна
реальність – інструмент економічного розвитку;
виявлено ключові чинники впливу на зміни ВВП шляхом побудови
економетричних моделей за 10 країнами світу, в яких відбулися економічні
кризи протягом останніх 20 років. Це дало можливість виокремити кількісні
детермінанти (індекс інфляції, валове нагромадження і валове
нагромадження капіталу, внутрішнє кредитування банківської системи,
поточний рахунок платіжного балансу, приріст кредитної ставки, зростання
грошової маси, частка державних видатків у ВВП, обсяг експорту) та силу їх
впливу на зростання ВВП і спрогнозувати його зміни;
удосконалено:
12
категоріально-понятійний апарат визначення змісту світової
економічної кризи через розкриття таких наукових категорій: кризова загроза
як сукупність чинників зовнішнього і внутрішнього середовищ економічної
системи, які визначають ймовірність прояву кризових явищ; кризова ситуація
як умови функціонування економічної системи, в яких вірогідність
виникнення кризових явищ зростає; кризові прояви як негативні зміни
складових економічної системи, які трансформують її діяльність під впливом
кризової ситуації; кризовий стан як характеристика функціонування
економіки у визначений час, яка зумовлює перехід на відповідний етап її
життєвого циклу; кризові наслідки як трансформація економічної системи
під впливом кризи, які визначають форму, характеристики, механізми
поширення кризи. Зазначені категорії поглиблюють логічні зв’язки між
явищами і розширюють понятійно-методологічний апарат нового напряму
дослідження у сфері світової економіки і міжнародних економічних відносин
– кризології;
структуру механізму антициклічного регулювання шляхом визначення
методів (загальнологічні, теоретичного моделювання, соціологічні,
порівняльно-історичні, емпіричні, функціональні, прогностичні); засобів
(уникнення, локалізація, дисипація, компенсація); важелів (адміністративні,
економічні, політичні, правові, соціальні, організаційні); застосування яких у
сукупності забезпечує формування адаптивних властивостей національних
економік щодо ефективного функціонування і запобігання зовнішньому
впливу криз;
міжнародну систему наднаціонального регулювання через
розмежування функцій і повноважень наднаціональних інституцій при
застосуванні механізму антициклічного регулювання національного та
світового розвитку, що дає можливість визначити роль і завдання кожного
учасника механізму для здійснення узгодженого антициклічного
регулювання на наднаціональному і національному рівнях;
13
прогноз змін ВВП України та його зростання, що враховує вплив
внутрішніх і зовнішніх чинників через застосування гібридних моделей, які
поєднують регресійні або авторегресійні компоненти і штучні нейронні
мережі, та здатні відтворювати складні нелінійні процеси в умовах
невизначеності, асиметричності інформації та непередбачених змін
економічного розвитку;
набули подальшого розвитку:
системний характер економічної кризи через виокремлення її як
підсистеми, що входить до складу світової економіки і проявляє свої
властивості у певних умовах функціонування останньої з метою її оновлення
та потребує при цьому регулювання, а відповідно до світ-системного підходу
є інструментом перерозподілу ресурсів між центром і периферією. Це
дозволило на основі систематизації наукових підходів охарактеризувати
кризу за такими параметрами, як складність, цілісність, ієрархічність,
структурність, множинність, системність, виділити: її функції, що
трансформують, реформують, оновлюють, генерують розвиток економічної
системи; цілі (оновлення, трансформації, переродження); фази розвитку
(зародження передумов, накопичення передумов, прояву (загострення,
згасання), переродження, подолання);
трактування сутності понять економічної кризи та світової економічної
кризи як етапів циклічного розвитку. Економічна криза розглядається як
точка біфуркації у процесі функціонування економічної системи, яка виникає
внаслідок загострення протиріч під впливом екзогенних та ендогенних
чинників, спонукаючи її перехід на новий рівень розвитку, а світова
економічна криза – це синхронізація циклів економічного розвитку декількох
країн на етапі кризи через посилення взаємозалежності їхніх господарств,
лібералізації ринків та впливу екзогенних чинників;
-класифікаційні ознаки криз через виокремлення трьох груп: перша –
ознаки, які характеризують етап виникнення кризи: рівень, причини, сфери,
місце, характер; друга – ознаки, які характеризують кризу на етапі перебігу
14
за рівнем ієрархічного прояву, наявністю взаємозв’язків з іншими кризами,
можливістю управляти, терміном і характером перебігу, масштабом впливу,
складністю виявлення, шириною захоплення; третя – ознаки, які
характеризують наслідки кризи: складність подолання, результати
застосування антикризових заходів, характер обумовлених змін. Ця
класифікація криз розширює змістовність поняття «криза» і дає можливість
ідентифікувати її параметри та розробити дієві механізми регулювання
(подолання);
-типологізація причин світових економічних криз відповідно до таких
критеріальних ознак: за джерелами походження (зовнішні, внутрішні),
характером впливу (прямої дії, непрямої дії), способами виявлення
(суб’єктивні, об’єктивні), сферами виникнення і поширення (політичні,
суспільні, технологічні, екологічні, фінансові, економічні); етапами перебігу
кризи (причини на етапі прояву, причини на етапі поширення); природою
кризи (циклічні, штучні, кон’юнктурні), складністю виявлення (поверхневі,
глибинні). Це дасть можливість передбачити сфери виникнення криз,
інтенсивність, масштаби їх поширення, глибину ураження світової
економіки;
-визначення передумов світових економічних криз шляхом їх
узагальнення і виокремлення у «класичні» причини їх настання: циклічність
економічного розвитку окремих країн, яка визначає часові інтервали етапів
розвитку світової економіки (неминучість настання кризи); наявність бар’єрів
у веденні бізнесу як на внутрішніх, так і на світовому ринках; відсутність
рівноваги між попитом і пропозицією; диспропорції розвитку між
економічними сферами (виробництво, торгівля, фінанси, праця);
глобалізаційні процеси (інтеграція, інтернаціоналізація, мондіалізація,
лібералізація ринків і економічних сфер); моральність та етичність ведення
бізнесу; неефективне державне регулювання ринкових процесів як на
внутрішніх, так і на зовнішніх ринках. Усвідомлення і врахування зазначених
15
причин дає можливість зменшити їх негативний вплив на розвиток економік
окремих країн та світового господарства в цілому;
-періодизація становлення вітчизняної економіки через ідентифікацію
етапів системної кризи: 1-й етап – революційних перетворень економічної
системи (1991–1995 рр.); 2-й етап – реформування економічної системи
(1996–2000 рр.); 3-й етап – гетерогенного зростання економіки (2001–
2008 рр.); 4-й етап – економічних коливань (2009 – донині). Це дало
можливість простежити її трансформацію у контексті глобальних змін
світової економіки і прояву криз.
Практичне значення отриманих результатів. Сформовані та
обґрунтовані наукові положення і рекомендації є основою для виявлення
закономірностей прояву світових економічних криз на наднаціональному і
національному рівнях. Окремі позиції, що містяться у дисертаційні роботі
враховані у діяльності:
Вінницької міської ради при формуванні програм соціальноекономічного розвитку м. Вінниця у 2012 та 2013 роках (довідка № 11-00-
004-40791 від 27.06.13 р.) у частині виявлення негативних проявів світових
економічних криз та внутрішніх передумов їх поширення;
Хмельницької облдержадміністрації при розробці проекту Програми
соціально-економічного розвитку Хмельницької області на 2014 рік (довідка
№ 05.02-0540/14 від 20.03.14 р.) у частині визначення пріоритетних напрямів
зовнішньоекономічної діяльності з метою збереження та освоєння нових
зовнішніх ринків в умовах поглибленої інтеграції України у
світогосподарську систему;
Міністерства аграрної політики і продовольства при підготовці
Інформаційної довідки щодо співробітництва з ЄС (довідка №37-18-1-
16/3603 від 25.03.14 р.) у частині вибору пріоритетних інтеграційних векторів
співробітництва підприємств агропромислового комплексу України;
Хмельницького національного університету у навчальному процесі при
викладанні економічних дисциплін «Зовнішньоекономічна політика
16
України», «Світове фінансове середовища», «Фінансова система України»
(довідка про впровадження № 140 від 28.12.2009 р.).
Особистий внесок здобувача. Усі наукові положення, розробки та
висновки дисертаційної роботи є результатом проведеного самостійного
дослідження. Концептуальні положення, висновки та рекомендації, які
виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць,
опублікованих у співавторстві, у дисертаційному дослідженні використані ті
ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача.
Апробації результатів дослідження. Основні теоретичні та
методологічні положення дисертації доповідались та обговорювались:
на міжнародних науково практичних конференціях: “Інтеграційні
процеси та соціально-економічний розвиток ” (м. Сімферополь, 25-26 квітня
2007 р.); „Конкурентоспроможність людського потенціалу за умов розвитку
міжнародних інтеграційних процесів” (м. Хмельницький, 24-25 жовтня 2007
р.); «Світова фінансова криза та економічна думка» (м. Київ, 26 лютого 2009
р.); «Постсоціалістичні країни в умовах світової фінансово-економічної
кризи» (м. Одеса, 24–25 квітня 2009 р.); «Європейські інтеграційні процеси і
транскордонне співробітництво» (м. Луцьк, 21–22 травня 2009 р.);
«Трансформації світової економіки в умовах кризи» (м. Алушта 24-25
вересня 2009 р.); «Перспективи підвищення економічного, інноваційноінвестиційного та соціально-трудового потенціалу України за умов розвитку
інтеграційних процесів» (м. Хмельницький, 10-12 жовтня 2009 р.); «Теорія і
практика сучасної економіки» 14-16 жовтня 2009 року на базі Черкаського
державного технічного університету; «Фінанси України» (м.
Дніпропетровськ, 19-20 травня 2010 р.); «Маркетингові технології в умовах
інноваційного розвитку економіки», (м. Хмельницький,9-11 грудня 2010 р.);
«Статистична оцінка соціально-економічного розвитку» (м. Хмельницький,
20 травня 2010 р.); «Стратегії протидії зовнішнім та внутрішнім загрозам
економічній безпеці: регіональний вимір» (м. Запоріжжя, 28–29 травня
2010 р.); «Актуальні проблеми економіки та менеджменту: теоретичні і
17
практичні аспекти» (м. Хмельницький, 22-25 травня 2011 р.); «Реформи у
глобальній економіці та Україні» (о. Кріт, 23–30 вересня 2011 р.); «Проблеми
планування в ринкових умовах» (м. Хмельницький,3-5 жовтня 2011 р.);
«Теорія і практика сучасної економіки» (м. Черкаси 5-7 жовтня 2011 р.);
«Участь України в зонах вільної торгівлі: стан, проблеми, перспективи» (
м.Київ, 17-18 листопада 2011 р.); «Сучасний менеджмент: проблеми теорії та
практики» (м. Київ, 15 грудня 2011 р.); «Сучасні кризові явища в економіці і
проблеми облікового, контрольного і аналітичного забезпечення управління
підприємством» (м. Луцьк, 25 травня 2012 р.); «Складові елементи
підвищення економічного потенціалу України за умов глобалізації»
(м. Хмельницький, 5–7 жовтня 2012 р.); «Сучасні проблеми глобальних
процесів у світовій економіці» (м. Київ, 8 листопада 2012 р.); «Виклики та
проблеми бізнесу ХХІ століття» (м. Київ, 29 листопада 2012 р.); «Основні
моделі участі України в інтеграційних процесах на теренах СНД» (м. Київ, 25
квітня 2013 р.); «Экономика и современный менеджмент: теория и практика»
(м. Новосибірськ, 6 листопада 2013 р.); «Основні моделі участі України в
інтеграційних процесах на теренах СНД» (м. Київ, 25 квітня 2013 р.);
«Інституційні зміни функціонування економіки в умовах трансформації» (м.
Нюрнберг, 17 червня 2014 р.) та ін.
круглих столах: «Світова фінансова криза та економічна думка»
(м. Київ, 26 лютого 2009 р.);
семінарах: ІІ міжнародному науково-практичному семінарі
«Зарубіжний досвід регулювання соціально-трудових відносин, ринку праці
та доходів населення» (м. Хмельницький, жовтень 2006 р.); «Стратегії
протидії зовнішнім та внутрішнім загрозам економічній безпеці:
регіональний вимір» (м. Запоріжжя, 28-29 травня 2010 р.);
інтернет-конференціях: «Управління економічною діяльністю
промислових підприємств в системі сучасних глобалізаційних процесів»
(м. Хмельницький, 15 червня - 30 липня 2011 р.) сайт: http://mev-hnu.at.ua;
18
Публікації матеріалів досліджень. Основні положення та
найважливіші висновки дисертаційної роботи опубліковані в індивідуальній
монографії з теми дослідження (20,5 друк. арк.), 3-х колективних
монографіях (загальним обсягом 2,65 друк. арк.), 28 фахових виданнях
(загальним обсягом 12,05 друк. арк. з них особисто автору належать 11,75
друк. арк.), 7-ми наукових статях у зарубіжних виданнях і наукових фахових
виданнях України, що входять до міжнародних наукометричних баз
(загальним обсягом 2,6 друк. арк. з них особисто автору належать 2,4 друк.
арк.), 12 матеріалах і тезах доповідей на наукових конференціях (загальним
обсягом 3,3 друк. арк.). Загальний обсяг матеріалу, який належить особисто
здобувачу становить 40,6 друк. арк.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота
складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку
використаних джерел, містить 22 таблиці, 90 рисунків. Повний обсяг
дисертаційної роботи становить 474 сторінки, з них додатки розміщенні на
48 сторінках, список використаної літератури містить 524 джерела і
розміщений на 50-ти сторінках

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і нове
вирішення наукової проблеми, що виявляється у системному дослідженні
теоретико-методологічних основ економічних криз і закономірностей їх
трансформацій в умовах асиметрії глобального простору. Проаналізовано
сутність закономірностей і чинників прояву економічних криз у
глобальному просторі, що дало змогу реалізувати поставлену мету і
завдання та зробити такі висновки:
1. Світова економічна криза як феномен розглядається у теоретичних і
практичних аспектах. Відповідно до теоретичного аспекту криза трактується
як економічне поняття, а з огляду на практичний аспект – як економічне
явище. Світова економічна криза – це поняття, яке визначає і характеризує
етап розвитку економічної системи у визначений період і вказує на
загострення протиріч її функціонування. Світова економічна криза – це
явище, яке виникає у процесі функціонування економічної системи і може
спричинити трансформації її складових чи повну руйнацію. За авторською
концепцією поняття «економічна криза та «світова економічна криза»,
трактуються як етап циклічного розвитку. Так, економічна криза
розглядається як точка біфуркації у розвитку системи внаслідок загострення
внутрішніх протиріч, в якій вона може перейти на новий рівень розвитку, а
світова економічна криза – як синхронізація циклів розвитку економік
декількох країн на етапі кризи внаслідок підвищеної їх взаємозалежності і
лібералізації ринків.
2. Зміст поняття «світова економічна криза» розкривається суміжними
явищами і проявами. Визначальну роль при формуванні сутності
економічних криз відіграють такі наукові категорії, як: кризова загроза, яка
визначає ймовірність прояву кризових явищ; кризова ситуація, яка
характеризує умови функціонування економічної системи; кризові прояви,
які трансформують діяльність економічної системи під впливом кризової
366
ситуації; кризовий стан, який зумовлює перехід на відповідний етап
розвитку; кризові наслідки, які описують логічні зв’язки між явищами і
процесами, визначаючи форму, характеристики і механізми розповсюдження
кризи. Вони поглиблюють логічні зв’язки між явищами і розширюють
понятійно-методологічний апарат нового напряму дослідження у сфері
світової економіки і міжнародних економічних відносин – кризології. Це у
свою чергу дозволило автору розширити класифікаційні ознаки криз через
виокремлення трьох груп: перша – характеризує етап виникнення кризи:
рівень, причини, сфери, місце, характер; друга – описує кризу на етапі
перебігу за рівнем ієрархічного прояву, наявністю взаємозв’язків з іншими
кризами, можливістю ними управляти, терміном і характером перебігу,
масштабом впливу, складністю виявлення, географією поширення; третя –
вказує на наслідки кризи: складність подолання, результати застосування
антикризових заходів, характер обумовлених змін. Ця класифікація криз
розширює змістовність поняття «криза» і дає можливість ідентифікувати її
параметри та розробити дієві механізми регулювання (подолання).
3. Системний характер економічної кризи виявляється через
виокремлення її як підсистеми, що входить до складу світової економіки і
проявляє свої властивості у певних умовах функціонування останньої з
метою її оновлення та потребує при цьому регулювання, а відповідно до світсистемного підходу є інструментом перерозподілу ресурсів між центром і
периферією. Це дозволило на основі систематизації наукових підходів
(ситуаційного, системного, дескриптивного, комплексного, генетичного,
еволюційного, історичного, діалектичного, статистичного, інформаційного)
охарактеризувати кризу за такими параметрами, як складність, цілісність,
ієрархічність, структурність, множинність, системність, виділити її функції,
що трансформують, реформують, оновлюють, генерують розвиток
економіки; сформулювати цілі (оновлення, трансформації, переродження),
визначити фази розвитку (зародження передумов, накопичення передумов,
прояву (загострення, згасання), переродження, подолання).
367
4. Когерентність між економічним розвитком і кризою як явищем
виявляється через виокремлення таких її аспектів: процес поступових
негативних змін стану економіки у часі, умови функціонування, наслідки
впливу чинників, природний, невідворотний етап розвитку; система
взаємопов’язаних подій і явищ; каталізатор загострення існуючих
суперечностей; об’єкт і результат управління; поштовх (чинник) до розвитку;
засіб трансформації; елемент механізму саморегулювання; інструмент
маніпуляцій економічними процесами, їх етапами і строками перебігу; засіб
прикриття недоліків реформ чи недолугих дій влади; «ревізор» ефективного
функціонування економіки. Це дає можливість відстежити
трансформаційний ланцюг сутності кризи: явище – дійсність – об’єктивна
реальність – інструмент економічного розвитку.
5. Передумови світових економічних криз визначено шляхом
узагальнення і виокремлення класичних причин їх настання: циклічність
економічного розвитку окремих країн, яка визначає часові інтервали етапів
розвитку світової економіки (неминучість настання кризи); наявність бар’єрів
у веденні бізнесу як на внутрішніх, так і на світовому ринках; відсутність
рівноваги між попитом і пропозицією; диспропорції розвитку між
економічними сферами (виробництво, торгівля, фінанси, праця);
глобалізаційні процеси (інтеграція, інтернаціоналізація, мондіалізація,
лібералізація ринків і економічних сфер); моральність та етичність ведення
бізнесу; неефективне державне регулювання ринкових процесів як на
внутрішніх, так і на зовнішніх ринках. Автором запропоновано
типологізацію причин світових економічних криз відповідно до таких ознак:
за джерелами походження (зовнішні, внутрішні), характером впливу (прямої
дії, непрямої дії), способами виявлення (суб’єктивні, об’єктивні), сферами
виникнення і поширення (політичні, суспільні, технологічні, екологічні,
фінансові, економічні); етапами перебігу кризи (причини на етапах прояву і
поширення); природою кризи (циклічні, штучні, кон’юнктурні), складністю
виявлення (поверхневі, глибинні). Це дасть можливість передбачити сфери
368
виникнення кризи, інтенсивність і масштаби її поширення, глибину ураження
нею світової економіки. Усвідомлення і врахування зазначених причин дає
можливість зменшити їх негативний вплив на розвиток економік окремих
країн та світового горсподарства в цілому та передбачати їх настання через
аналіз вищенаведених причин. З’ясовано, що чинники, причини та наслідки
економічних криз є взаємопов’язаними і обумовлюють вплив одне на одного.
6. Основними передумовами, що спричинили якісні зміни у сучасних
світових економічних кризах, є глобалізаційні процеси та їх суперечливий
характер розвитку, що доповнюється зростанням інтеграційних зв’язків,
мондіалізації, регіоналізації, поляризації, синхронізації, асиметрії, синергії.
Це дає можливість визначити рівні інтенсивності регіонального поширення
криз і швидкість прояву їх наслідків, обґрунтувати безперервність світової
поляризації через взаємообумовленість її видів з етапами розвитку та
визначити її рівні, розкрити змістовне наповнення синхронізації економічних
процесів, з’ясувати роль асиметрій розвитку світової економіки, визначити
сутність синергетичних ефектів щодо наслідків прояву світової економічної
кризи шляхом виокремлення наднаціонального і національного рівнів їх
виявлення пза умовно-одночасного прояву.
7. Побудова економетричних моделей за макроекономічними
показниками 10 країн світу (Мексика, Бразилія, Аргентина, Таїланд,
Індонезія, Малайзія, Південна Корея, Росія, США Україна), в яких відбулися
економічні кризи в умовах активізації глобалізаційних процесів, дала
можливість виокремити об’єктивні детермінанти (індекс інфляції, приріст
валового нагромадження і валового нагромадження капіталу, приріст
внутрішнього кредитування банківської системи, приріст поточного рахунку
платіжного балансу, приріст кредитної ставки, приріст зростання грошової
маси, частка державних видатків у ВВП, обсяг експорту) та силу їх впливу на
зростання ВВП. Це дало можливість визначити рівень залежності
економічного стану окремої країни від змін глобального простору. З’ясовано,
369
що внутрішні причини є передумовами прояву світової економічної кризи, а
її загострення і поширення обумовлюють зовнішні причини.
8. За результатами аналізу перебігу світових економічних криз в
умовах глобалізації виділені такі закономірності: чинники, причини і
наслідки криз є взаємопов’язаними і зумовлюють вплив один на одного при
перебігу кризи в умовах високого рівня інтеграції та господарської
взаємозалежності; виходячи з того, що криза є невід’ємну складову
економічного циклу причини, які зумовлюють її прояв виступають
одночасно причинами циклічного розвитку світової економіки; світова
економічна криза засвідчила, що масове вилучення іноземного капіталу з
внутрішнього ринку країн з високими темпами економічного зростання
дестабілізує економічну ситуацію в цілому і створює прецедент загострення
існуючих суперечностей розвитку та як наслідок, прояв кризових явищ;
трансформація характеру криз і циклів відбуваються постійно, а саме: зміни
причин виникнення, сфер зародження, особливостей перебігу, наслідків;
після прояву кризи її розвиток є незворотнім; якісні перетворення, що
сформувались, шляхом вирішення суперечностей, сприяють і забезпечують
процес розвитку економічної системи, а їх ігнорування неухильно
призводить до кризи.
9. Загострення суперечностей, які виникають у процесі функціонування
будь-якої економічної системи, є передумовами світових економічних криз.
Розв’язання суперечностей сприяє і забезпечує процес розвитку економічної
системи, а їх ігнорування, безумовно, призводить до настання кризи.
Відповідно до цього сформульовано положення авторської концепції щодо
ідентифікації об’єктів дослідження кризи в рамках як національних, так і
світової економік з метою забезпечення можливості управляти процесом її
перебігу, а саме: характером взаємовпливу між кризою та якісними змінами
світової економіки, параметрами криз та основними показниками розвитку
світової економіки, причинами криз і протиріччями у розвитку світової
економіки, змінами параметрів кризи у процесі її перебігу під впливом
370
трансформації світової економіки та застосуванням антициклічного
регулювання національними економіками.
10. Виділено параметри світової економічної кризи, які потрібно
враховувати у механізмі антициклічного регулювання, а саме:
характеристики (масштаб, вид, етап життєвого циклу, швидкість, частота,
гострота, щільність, глибина), форми поширення світових економічних криз
(інфікування, «економічні бульбашки», «економічні міни», ефект доміно,
трансфер (експорт) криз, перекладання криз); канали розповсюдження
(торговельні ринки, фінансові ринки, інформаційні потоки, межі
міжнародних конгломератів (ТНК, ТНБ) та інтеграційних об’єднань).
11. Механізм антициклічного регулювання розвитку національних і
світової економік розглядається як сукупність соціально-економічних
засобів (способів, методів, важелів, нормативів, показників), застосування
яких забезпечує формування властивостей національних економік
ефективно функціонувати, запобігати зовнішньому впливу криз та їх
внутрішньому прояву. Структуру механізму антициклічного регулювання
визначено шляхом виокремлення методів, важелів, застосування яких у
сукупності забезпечує формування адаптивних властивостей національних
економік ефективно функціонувати і запобігати зовнішньому впливу криз та
їх внутрішньому прояву. Це обумовить реформування міжнародної системи
наднаціонального регулювання через розмежування функцій і повноважень
наднаціональних інституцій при застосуванні механізму антициклічного
регулювання національного та світового розвитку, що дає можливість
визначити роль і завдання кожного учасника механізму для здійснення
узгодженого антициклічного регулювання на наднаціональному і
національному рівнях.
12. Не зважаючи на кризовий стан інтеграція економіки України у
світовий економічний простір зумовлюється об’єктивною необхідністю і
можливостями. Необхідність визначається потребою використання у
національній системі відтворення міжнародного поділу праці, який
371
прискорить процес формування ринкової економіки та нарощення
національного багатства. Можливості визначаються економічним
потенціалом країни та сформованим механізмом зовнішньоекономічних
зв’язків на макро-, мікро- і глобальному рівнях.
13. З аналізу трансформацій світової економіки та їх впливу на
вітчизняну економіку випливає, що Україна до лютого 2014 р. мала два
домінуючі вектори інтеграції (Росія і країни ЄС), а інші інтеграційні
об’єднання не відігравали значної ролі у зовнішньоекономічній діяльності.
Події останніх років призвели до закриття російських ринків для вітчизняних
експортерів, але у зовнішньоторговельному обороті зростає частка інших
країн світу. Це свідчить про те, що Україна активно шукає альтернативний
шлях у світових інтеграційних процесах. З’ясовано, що економіка України
розвивається синхронно відповідно до розвитку країн основних
інтеграційних партнерів. Це свідчить про високий рівень залежності
економіки від зовнішнього впливу. Оскільки України інтегрована у світове
господарство, то зміни у розвитку світової економіки прямо впливають на
умови ведення зовнішньоекономічної діяльності і опосередковано на її
внутрішній стан.
14. Процесу входження України у глобальне економічне середовище та
успішній інтеграції перешкоджають такі чинники, як відсутність досвіду
ведення зовнішньоекономічної діяльності, тривалий і неефективний процес
ринкових трансформацій, зменшення експортних можливостей внаслідок
рецесії світової економіки, відсутність системного підходу до міжнародної
інтеграції та співпраці, низький рівень диверсифікації українського експорту
(товарної й географічної), недостатнє використання потенціалу торговоекономічного співробітництва з перспективними торговельними партнерами
і регіональними інтеграційними об’єднаннями, відсутність чітких стратегій і
програм розвитку торгово-економічного співробітництва із ключовими
торговельними партнерами з визначенням пріоритетів і джерел
фінансування, відсутність ефективного механізму взаємодії влади, бізнесу і
372
громадянського суспільства у сфері міжнародної інтеграції. У сукупності
вони вказують на збереження кризових явищ і суперечностей у розвитку
економіки України.
15. Висвітлено вплив економічних криз в умовах глобального простору
(розпад СРСР 1990–1991 рр., Мексиканська і Бразильська кризи 1993–
1996 рр., Азіатська і Російська кризи 1997–1999 рр., криза у США 2008 р.) на
визначені періоди прояву внутрішніх криз у вітчизняній економіці: 1-й етап –
революційних перетворень економічної системи (1991–1995 рр.); 2-й етап –
реформування економічної системи (1996–2000 рр.); 3-й етап – гетерогенного
зростання економіки (2001–2008 рр.); 4-й етап – економічних коливань
(2009– донині). Це дало можливість простежити трансформацію вітчизняного
економічного розвитку у контексті глобальних змін світової економіки.
З’ясовано характер впливу світових економічних криз на економіку України
з визначенням їх сфер і форм прояву, внутрішніх передумов поширення,
внутрішніх бар’єрів кризи, наслідків для України, інструментів подолання.
Результати економетричного моделювання виявили ключові кількісні
фактори впливу на ВВП України, а саме: внутрішнє кредитування
банківської системи України, баланс рахунку поточних операцій платіжного
балансу, валове нагромадження основного капіталу, зростання грошової
маси, індекс споживчих цін, частка експорту у ВВП, державні витрати.
Урахування динаміки зазначених чинників підвищує ефективність
антициклічного регулювання економічного розвитку в Україні.
16. Зростаюча невизначеність економічного розвитку та
непередбачувані зміни, асиметричність інформації перешкоджають
встановленню взаємозв’язків між основними макроекономічними
індикаторами за допомогою звичайного математичного апарату. Отже,
застосування гібридних моделей, що поєднують регресійні або
авторегресійні компоненти і штучні нейронні мережі, є ефективним засобом
відтворення складних нелінійних процесів. Так, розрахований прогноз змін
ВВП України враховує вплив внутрішніх і зовнішніх змін на вітчизняну
373
економіку, він є адекватним і підтверджує можливість застосування
нейронних мереж для системного аналізу макроекономічних показників в
умовах невизначеності, асиметричності інформації та непередбачуваних змін
економічного розвитку