Король Марина Михайлівна Парадигмальна диференціація банківських систем в умовах глобальних трансформацій

brief description

Король Марина Михайлівна, доцент кафедри міжнародних економічних відносин Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет». Назва дисертації: «Парадигмальна диференціація банківських систем в умовах глобальних трансформацій». Шифр та назва спеціальності 08.00.02 світове господарство і міжнародні економічні відносини. Спецрада Д26.001.02 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

ДВНЗ «УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
МIНICТEPCТВO OCВIТИ I НAУКИ УКPAЇНИ
КИЇВCЬКИЙ НAЦIOНAЛЬНИЙ УНIВEPCИТEТ IМEНI ТAPACA ШEВЧEНКA
МIНICТEPCТВO OCВIТИ I НAУКИ УКPAЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КОРОЛЬ МАРИНА МИХАЙЛІВНА
УДК 336.71-048.56:339.9-044.922
ДИСЕРТАЦІЯ
ПАРАДИГМАЛЬНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ БАНКІВСЬКИХ СИСТЕМ
В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ
Cпeцiaльнicть 08.00.02 — cвiтoвe гocпoдapcтвo i мiжнapoднi
eкoнoмiчнi вiднocини
Подається нa здoбуття нaукoвoгo cтупeня доктора eкoнoмiчниx
нaук
Дисертація містить результати власних досліджень.
Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання
на відповідне джерело М. М. Король
Науковий консультант:
Філіпенко Антон Сергійович, доктор економічних наук,
професор
КИЇВ – 2021

ЗМІСТ
CПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………..19
ВСТУП………………………………………………………………………...21
РОЗДІЛ 1. ПАРАДИГМАЛЬНА ОСНОВА СУЧАСНИХ
БАНКІВСЬКИХ СИСТЕМ…………………………………………………33
1.1. Банківська система та грошовий обіг в інтерпретації основних
економічних шкіл сучасності (неокласика, посткейнсіанство,
неоінституціоналізм)………………………………………………………….33
1.2. Парадигмальний статус та диференціація сучасних банківських
систем………………………………………………………………………….52
1.3. Глобальні виміри в парадигмі міжнародних банків (МБРР, ЄБРР,
міжнародні банки розвитку)………...……………………………………..…74
Висновки до розділу 1……………………………………………………….98
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЕВОЛЮЦІЇ БАНКІВСЬКИХ СИСТЕМ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ
ТРАНСФОРМАЦІЙ………………………………………………………..104
2.1. Парадигмальні стандарти трансформації європейської банківської
системи……………………………………………………………………….104
2.2. Еволюція парадигми англосаксонської банківської системи на різних
етапах реформування економіки……………………………………………126
2.3. Світоглядні та структурні особливості функціонування ісламської
банківської системи………………………………………………………….146
2.4. Концептуальні засади ефективного розвитку банківської системи
України в умовах трансформації національного економічного
простору……………………………………………………………………...159
Висновки до розділу 2……………………………………………………...171
17
РОЗДІЛ 3. СВІТОВЕ ФІНАНСОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ РОЗВИТКУ
БАНКІВСЬКИХ СИСТЕМ…………………………………………..........175
3.1. Світові фінансові кризи як передумови зміни архітектури світового
фінансового ринку…………………………………………………………...175
3.2. Характеристика моделей функціонування фінансових систем в умовах
глобалізації…………………………………………………………………...194
3.3. Місце та роль центральних банків у забезпеченні сталого розвитку
банківської системи …………………………………………………………208
Висновки до розділу 3…………………………………………………...…237
РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКІВСЬКИХ
СИСТЕМ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН ТА УКРАЇНИ ПІСЛЯ СВІТОВОЇ
КРИЗИ 2008–2009 РОКІВ………………………………………………….241
4.1. Стан європейської банківської системи в сучасних умовах…………241
4.2. Динаміка основних показників англосаксонської банківської
системи……………………………………………………………………….253
4.3. Аналіз діяльності ісламської банківської системи…………………...278
4.4. Реалії та результативність функціонування банківської системи
України……………………………………………………………………….292
Висновки до розділу 4……………………………………………………...305
РОЗДІЛ 5. МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА
ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКІВСЬКИХ СИСТЕМ ЗАРУБІЖНИХ
КРАЇН ТА УКРАЇНИ ……………………………………………………...310
5.1. Еволюція державного регулювання європейської банківської
системи……………………………………………………………………….310
18
5.2. Особливості інституційного та правового регулювання
англосаксонської банківської системи………………………………….….319
5.3. Правові засади регулювання ісламської банківської діяльності…….332
5.4. Державне регулювання банківського сектора України……………....342
Висновки до розділу 5………………………………………………...........357
РОЗДІЛ 6. АЛГОРИТМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТА
КОНУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ БАНКІВСЬКИХ СИСТЕМ……362
6.1. Проблеми і наслідки впровадження Базеля ІІІ в діяльності зарубіжних
та українських банків………………………………………………………..362
6.2. Методи і моделі верифікації стійкості банківських систем………….383
6.3. Цифрові платформи як засіб підвищення ефективності та
конкурентоспроможності банківських систем…..………………………...394
Висновки до розділу 6……………………………………………………...407
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………411
CПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………...420
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...512

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні розв’язано наукову проблему, яка
полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних і практичних аспектів
нового концептуального підходу до аналізу парадигмальної еволюції
банківських систем в умовах глобальних трансформацій, з’ясування
механізмів посередницької діяльності комерційних банків у сучасному
фінансовому середовищі, а також удосконаленні методологічних аспектів
дослідження ефективності та конкурентоспроможності банківських
систем. Проведене дослідження дало можливість отримати такі найбільш
важливі висновки та узагальнення.
1. В умовах поглиблення інтернаціоналізації, транснаціоналізації та
глобалізації економічних процесів, з одного боку, відбувається
конвергенція, адаптація, гармонізація національних і регіональних
банківських систем на основі запровадження міжнародних норм і
стандартів Базельського комітету. З іншого боку, залишаються суттєві
парадигмальні відмінності між європейською континентальною системою,
англосаксонською та ісламською, спричинені історичними, економічними,
культурними чинниками. Зазначене зумовлює дискурсивне розмаїття,
різне сутнісно-змістовне наповнення, дисперсію принципів інституційної
розбудови банківської справи та механізмів регулювання і управління у
провідних банківських системах сучасності.
2. У процесі еволюції теоретико-концептуальних підходів до
сутності банку, банківської системи і монетарної політики не
викристалізувалося домінуючого погляду щодо даної проблематики.
Водночас визнання дієвості банків як чинника економічного зростання
зближує позиції конкуруючих шкіл економічної теорії. Банки стають
чинником інвестиційного процесу навіть у теоретичних моделях
неокласичної школи, що традиційно заперечує залежність економічного
зростання від грошової маси. Моделі ендогенного зростання визнають
412
роль банків передусім як чинника акумуляції капіталу і збільшення
заощаджень, а також посередника між власниками заощаджень та
позичальниками. Хоча початково прихильники кейнсіанської школи не
надавали належної ваги функціонуванню банківської системи, на сьогодні
за допомогою неокейнсіанських моделей зроблено спроби пояснити
важливість довіри до банківської системи та необхідність надійних
регуляторних обмежень.
3. Сучасні парадигми у банківській діяльності, функціонуванні
фінансових ринків та регулятивних підходів дозволяють стверджувати:
– головними функціями банківського сектора є, з одного боку,
посередництво між власниками заощаджень і позичальниками, а з іншого
боку – інструментальне середовище для мультиплікації грошей;
– банківський сектор взаємодіє з іншими фінансовими
посередниками на основі оптимального співвідношення між обома
різновидами фінансового посередництва – за допомогою комерційних
банків або компаній фінансового ринку;
– надійними регуляторами банківської діяльності, що здатні
забезпечити стабільність не лише місцевих фінансових ринків, але й
глобального фінансового середовища, є кредитори останньої інстанції –
національні банки і МВФ та глобальні регулятори – БМР і Рада з
фінансової стабільності Групи 20.
4. В умовах існування різноманітних теоретичних підходів до
пояснення онтології сучасних банківських систем та наявності низки
дискусійних питань у дисертації запропоновано удосконалене визначення
сутності банку: банк – це така фінансово-кредитна установа, наділена
економічною і юридичною самостійністю, яка здійснює банківські операції
відповідно до законодавства країни, в процесі яких створюються
економічні відносини, кінцевою метою яких є забезпечення
макроекономічної рівноваги, отримання прибутку і задоволення потреб.
Зважаючи на сучасні тенденції розвитків банків, запропоновано
413
інституційну диференціацію банківських систем, що відповідає принципу
функціональної повноти, не порушуючи принципів ефективності та
відкритості.
5. Створення ефективно діючої банківської системи Європейського
Союзу потребувало не тільки кардинальних змін на законодавчому рівні у
країнах, що увійшли до складу Європейського валютного союзу, але й
прийняття уніфікованих вимог усіма країнами-членами. Процеси
реорганізації банківських систем країн ЄВС та створення банківської
системи ЄС пройшли декілька важливих етапів розвитку і стали прикладом
ефективної діяльності банківської системи для зарубіжних країн. Еволюція
парадигми американської банківської системи на різних етапах
формування економіки полягала в тому, що відбулася консолідація
банківської системи, але з певною регіональною фрагментацією.
Об’єктивна необхідність централізації банківського сектора привела до
утворення ФРС, але з часом функцію фінансового посередництва перебрав
фондовий ринок. Наразі в американській банківській системі діяльність
великих банківських корпорацій поєднується з діяльністю багатьох
невеликих банків, що покликані підтримувати малий та середній бізнес.
Історичні аспекти парадигмального розвитку канадської банківської
системи полягали в тому, що урядова політика не була перепоною для
структурних змін банківського сектора і, як наслідок, сьогодні канадська
банківська система є однією з найефективніших і найнадійніших
банківських систем світу.
6. Концепція безвідсоткової банківської справи вже не обмежується
теоретичними викладками, а все ширше впроваджується в парадигму
діяльності ісламських банків. Еволюція ісламського банківництва довела
його ефективність та дієздатність, зокрема під час світових фінансових
криз, що зробило його конкурентоспроможним відносно традиційного
банківництва. Сьогодні ісламська фінансова індустрія не обмежена
географічними кордонами, сягає далеко за межі ісламських країн,
414
посилюючи свою роль у їх традиційних національних фінансових системах
(втім, лише в Пакистані, Ірані та Судані банківська система повністю
функціонує на засадах шаріату).
7. Сучасний стан банківської системи України відбиває складний
еволюційний шлях, що загалом відповідає процесам у банківських
системах зарубіжних країн. Із середини 1990-х років виявилася надміру
ризиковою стратегія побудови ліберальної банківської системи
континентального типу з низьким рівнем капіталізації та високим
ступенем відкритості для залучення іноземного капіталу, що призвело до
потужної банківської кризи 2008–2009 рр. Післякризова рекапіталізація та
консолідація банківської системи відповідала загальносвітовій тенденції,
але була недостатньо ефективною. Лише чергова банківська криза 2014–
2015 рр. зумовила радикальну реструктуризацію вітчизняної банківської
системи, що виявилася надзвичайно успішною. Переконливим свідченням
цього стала спокійна реакція українських банків на кризові явища у зв’язку
з пандемією COVID-19 та відсутність звичного для таких випадків
ажіотажного попиту на іноземну валюту, що в минулому лише
підсилювало проблеми у банківській системі та реальному секторі.
8. На підставі проведеного емпіричного аналізу виявлено, що
конвергенція обсягів кредитування, а також залежність процесу
кредитування від заощаджень мають локальний характер. Наявна пряма
залежність обсягів кредитування (% від ВВП) від заощаджень
спостерігається для англосаксонських країн (післякризовий період), країн
континентальної і Північної Європи, ісламських країн (докризовий період)
і Японії (в обох періодах – кризовому і післякризовому), а також для
промислових країн загалом. Проте у країнах Південної Європи та
ісламських країнах маємо обернену залежність між заощадженнями і
обсягами кредитування (післякризовий період). Подібна обернена
залежність притаманна країнам ЦСЄ і Україні, а також дуже виразна в
Китаї. Зворотна залежність заощаджень від обсягів кредитування –
415
переважно стійка обернена (англосаксонські країни, країни
континентальної Європи).
9. Реформування світової фінансової системи має спиратися на
глибоку інституціоналізацію міжнародних механізмів координації
економічної політики. Оскільки попередні кризові явища не позначилися
відповідною корекцією економічної політики, виникає потреба в
міжнародному моніторингу поточної економічної ситуації та вразливості
окремих країн до кризових явищ. Для цього необхідні механізми
визначення рівноважних обмінних курсів найбільших світових економік.
Вважаємо за доречне повернення до пропозицій щодо формування
декількох валютних зон, але з можливістю періодичної корекції обмінних
курсів світових валют (у межах пануючих трендів) під наглядом,
наприклад, МВФ. Для країн з низьким доходом варто відновити
обмежений контроль короткочасних потоків капіталу і не поспішати з їх
лібералізацією потоків капіталу, аж доки не буде створено відповідне
інституційне середовище.
10. Різні наукові школи наводять багато причин, що пов’язані з
виникненням та розвитком кризових явищ у світовому фінансовому ринку.
Хоча загальновизнаної дефініції «фінансова криза» не існує, можна
стверджувати, що фінансова криза – це своєрідний індикатор слабкості
фінансової системи, особливістю якої є глобальність та
непередбачуваність, надзвичайно складні політичні, економічні, фінансові,
соціальні та психологічні явища, що мають місце в різні періоди часу.
Лише стабільне правове забезпечення фінансової системи країни є
необхідністю, яка викликана часом і змінами в архітектурі світового
фінансового ринку. Проведений аналіз чотирьох існуючих моделей
фінансових систем – банкоцентричної, ринково орієнтованої, змішаної та
ісламської – засвідчив, що жодна з них сама по собі не забезпечує
гармонійного, безперебійного та стабільного розвитку країн, про що
416
свідчать періодичні фінансові кризи. Зазначене потребує залучення інших
інституційних та регуляторних механізмів раннього попередження.
11. Проаналізувавши місце та роль центробанків у забезпеченні
сталого розвитку банківської системи, здійснення оптимальної грошовокредитної політики, доходимо висновку, що за стабільної економічної
ситуації в країні вони керуються принципами класичного постулату
монетаризму. Хоча у кризові періоди досліджувані в дисертації
центробанки застосовували нетипові інструменти грошово-кредитної
політики з метою підвищення ліквідності банківської системи задля
стимулювання розвитку економіки країни, після відновлення економічної
рівноваги має відбутися перехід до поступового підвищення процентної
ставки.
12. Реалії банківського середовища після кризи 2008–2009 років
означають, що варто не лише посилювати ринкову дисципліну, а й уникати
надмірної проліферації й диверсифікації комерційних банків та
концентрації банківської системи. Для післякризового середовища
характерно зменшення кількості комерційних банків у англосаксонських
та європейських країнах. Лише в Канаді вдалося уникнути банкрутств у
банківській системі, що є свідченням виваженої політики комерційних
банків та Центробанку загалом. Втім, зменшення кількості банків не
перешкоджає збільшенню вартості активів банківської системи та
підвищенню їхньої якості. Банківська система залишається важливим
елементом фінансової архітектури у регіональному і глобальному вимірах.
13. У посткризовий період більш високий рівень ефективності був
досягнутий європейськими банками за рахунок скорочення витрат. Попри
кризові явища в Єврозоні, європейські банки зберегли глобальний
характер своєї діяльності, тоді як послабнули позиції американських і
британських банків. Підвищену ризикованість фінансової системи
англосаксонського типу визначили проблеми з іпотечним кредитуванням,
хоча досвід Канади переконує, що цього можна було уникнути завдяки
417
більш надійному регулюванню. Підвищений інтерес до ісламських банків
створює передумови для розширення обсягів діяльності за допомогою
географічної експансії та консолідації банківської мережі, але майбутнє
ісламського банкінгу залежить від спроможності адаптуватися до
загальносвітових банківських тенденцій. «Оздоровлення» української
банківської системи в 2015-2017 рр. відповідало зарубіжним
післякризовим тенденціям до раціоналізації банківської системи та
підвищення її ефективності.
14. Проведене дослідження переконує, що: світова фінансова
криза 2008–2009 рр. змінила на протилежну попередню тенденцію до
лібералізації регуляторного середовища. Наслідком кризи стала найбільш
революційна зміна в ЄС – створення Європейського банківського союзу
(2014 р.), метою якого є уніфікація регуляторних вимог, системи
банківського нагляду, механізмів рефінансування банків і тимчасової
бюджетної підтримки, а також системи захисту депозитів. З іншого боку,
стали виразнішими недоліки лібералізації банківського законодавства у
США в 1980–1990-х роках, що не позначилося підвищенням ступеня
надійності банківської системи. Хоча фінансова криза 2008–2009 рр.
виявила низку проблем (недостатні стандарти розкриття інформації,
зменшення процентної маржі та невизначеність, спричинені змінами в
регуляторних режимах), канадський банківський сектор є достатньо
стабільним завдяки надійним регуляторам. В ісламській банківській
системі нині існують проблеми, пов’язані з недостатнім регулюванням та
наглядом за банками з боку національних органів, а також недостатньо
розвинутою законодавчою базою. Зміни в банківському регулюванні в
Україні загалом відповідають основним світовим тенденціям:
раціоналізація банківської мережі, посилення регуляторних вимог,
удосконалення банківського нагляду, ширше застосування
макропруденційних інструментів. Вважаємо, що нова парадигма
418
банківського регулювання та нагляду має базуватися не лише на
адмініструванні, а повинна насамперед враховувати особливості
економічного середовища: а) неможливість монетарної підтримки заходів
масштабного фіскального стимулювання економіки; б) недоцільність
девальвації грошової одиниці; в) слабкість механізму монетарної політики
за допомогою облікової ставки. Необхідний зв’язок між обліковою
ставкою та процентною ставкою за кредитами має зміцнитися в міру
стабілізації очікувань інфляції і обмінного курсу гривні.
15. Отримані нами емпіричні оцінки взаємного зв’язку між рівнем
капіталізації, обсягами кредитування та проблемних кредитів доводять,
що:
а) підвищення норми капіталізації сприяє збільшенню обсягів
кредитування лише в Україні, тоді як у решті країн вплив є або негативним
(країни ЦСЄ, Латинської Америки, Північної Європи, ісламські країни),
або нейтральним (англосаксонські та країни континентальної Європи,
Південної Європи та Південно-Східної Азії);
б) обсяги кредитування не впливають на рівень проблемних
кредитів в англосаксонських країнах і країнах континентальної Європи,
збільшують їх − у країнах Латинської Америки, ЦСЄ і (слабше) у країнах
Північної Європи, зменшують − у країнах Південної Європи, ПівденноСхідної Азії, ісламських країнах (лише у короткочасному періоді), а також
в Україні;
в) сприятлива залежність між вищою капіталізацією і зниженням
частки проблемних кредитів спостерігається в англосаксонських країнах,
країнах континентальної і Північної Європи, а також в Україні;
г) короткочасний прямий зв’язок між нормою капіталізації і
обсягами проблемних кредитів спостерігається у країнах Південної Європи
і Латинської Америки, а для країн Південно-Східної Азії така залежність є
досить тривалою в часі.