АКТИ СУДОВОЇ ВЛАДИ В СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ ПРАВА УКРАЇНИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ МВС УКРАЇНИ

На правах рукопису

Ісмайлов Карен Юрійович

УДК 340.142(043)

АКТИ СУДОВОЇ ВЛАДИ
В СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ ПРАВА УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.01 - теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових вчень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент,
Погрібний Ігор Митрофанович

Донецьк - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП...................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. СТРУКТУРА ДЖЕРЕЛ ПРАВА УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН, ПЕРСПЕКТИВИ....................................................................................................13
1.1. Категорія «джерело (форма) права». Конкуренція термінів......................13
1.2. Сучасні вчення про джерела права України………………………………28
1.3. Система джерел права України: сучасний стан і перспективи..................39
1.4. Судові рішення в системі джерел права України………………………...56
РОЗДІЛ 2. РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ ПРАВА УКРАЇНИ................................................................................70
2.1. Загальна характеристика рішень Конституційного Суду України............70
2.2. Правова природа рішень Конституційного Суду України та їх роль в системі джерел права України...........................................................................102
РОЗДІЛ 3. ІНТЕРПРЕТАЦІЙНО-ПРАВОВІ АКТИ В СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ ПРАВА УКРАЇНИ ..............................................................................................114
3.1. Інтерпретаційний акт як результат офіційного тлумачення правових норм......................................................................................................................114
3.2. Співвідношення понять інтерпретаційний акт, правоположення, прецедент тлумачення, нормативно-правовий акт. Питання судової правотворчості.....................................................................................................133
РОЗДІЛ 4. АКТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ В СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВА .................................................................................................................147
4.1. Правова природа постанов і роз’яснень Пленуму Верховного Суду України як джерел права....................................................................................147
4.2. Вплив рішень Європейського Суду з прав людини на систему джерел права України.......................................................................................................163
ВИСНОВКИ.........................................................................................................173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................181

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розвиток судової реформи в Україні та поступове підвищення ролі судової влади у взаємодії гілок державної влади зумовлюють активізацію наукових досліджень щодо впливу судових інстанцій та їх рішень на джерельну основу національного права і законодавства.
Зміни у правовій системі України не оминули і систему джерел права і законодавства, яка переживає трансформацію у зв’язку з відновленням правового звичаю як джерела права, включенням до неї практики Європейського суду з прав людини, що свідчить про існування тенденції до наступного розширення системи джерел вітчизняного права. Зазначені зміни є проявом реалізації в Україні принципу верховенства права, який не лише закріплений у ст. 8 Конституції України, але й поступово займає очільне місце у правосвідомості, насамперед правників-практиків.
Актуальність даного питання зростає і завдяки тому, яку значну роль судові процеси почали виконувати в аналітичних процесах держави, починаючи з 2004-2005 років. Так судові процеси, що проводяться вищими спеціалізованими судами України, Верховним судом України та, безумовно, Конституційним Судом України суттєво змінили сучасне ставлення науковців і практиків юриспруденції до впливовості судових рішень на соціальні відносини та форми права взагалі в національній правовій системі.
Особливої уваги зазначена проблема набула з моменту створення Конституційного Суду України. Відповідно до ч. 2 ст. 147 Конституції України КСУ розв’язує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції і законів України. Але аналіз рішень КСУ показує, що вони не тільки роз’яснюють чинне законодавство, але і встановлюють нові приписи нормативного характеру. До того ж рішення Конституційного Суду мають загальний характер і є обов’язковими для виконання.
Таким чином, Конституційний Суд отримав право не лише тлумачити закон, але й оцінювати його на предмет відповідності Конституції України, яка має над ним пріоритет, для гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави.
З теоретичного погляду актуальність питання ролі рішень Конституційного Суду в системі джерел права України визначається, що його дослідження, як правило, ведеться в аспекті розгляду місця рішень КСУ в правозастосовчій практиці, при цьому мало уваги приділено вивченню їх ролі у нормотворчій діяльності.
З практичного погляду зазначена проблема актуалізується тим, що, відповідно до чинного законодавства, рішенням КСУ не відведена роль джерел права. Проте об'єктивно спостерігається явне зростання їх ролі в правотворчій діяльності держави, чому сприяють такі фактори, як недосконалість законодавства та активне використання на практиці рішень Конституційного Суду як джерело права. Але складність цього питання зумовлюється тим, що серед науковців та практиків не вщухають дискусії стосовно їх юридичної природи, значення, порядку дії та виконання.
У контексті даного етапу розвитку правової системи і системи джерел права і законодавства як її складової неабиякої актуальне питання місця інтерпретаційно-правових актів у системі джерел права і законодавства України, яке зумовлене невідповідністю їх фактичного і юридичного статусу у регулюванні суспільних відносин. Підсилює теоретичне значення досліджуваного питання перегляд панівної в юридичній науці в минулому концепції, згідно з якою фактично єдиним прийнятним джерелом права визнавався нормативно-правовий акт, а підхід до ролі інтерпретаційних актів у правовому регулюванні був спрощеним і нівелював їх значення для правотворчості.
Разом зі збільшенням впливу інтерпретаційних актів, зокрема судової влади, на регулювання суспільних відносин, їх ролі у нормотворчості, офіційно залишається головною думка про відсутність у них нормотворчої функції, що входить у суперечність із реальною дійсністю і перспективами розвитку правової системи на шляху її органічного приєднання до романо-германської правової системи.
Теоретичне дослідження юридичної природи, видів інтерпретаційних актів, ступеня їх обов'язковості, що зумовлюють можливість їх включення до системи джерел права і чинного законодавства України, є чинником удосконалення правотворчості і правозастосування, судової практики, зміцнення законності та правопорядку в Україні, є важливим та своєчасним етапом правового розвитку.
Стан наукової розробки теми. В Україні актуальні проблеми ролі актів судової влади в системі джерел права досліджували С.С. Алексєєв, С.В. Боботов, С.М. Братусь, В.Д. Бринцев, А.Б. Венгеров, М.В. Вітрук, М.М. Вопленко, Р.Ф. Гринюк, Т.В. Гурова, О.М. Дроздов, Є.П. Євграфова, О.В. Зайчук, С.Л. Зівс, С.А. Карапетян, С.Ф. Кечек’ян, А.Є. Козлов, Є.В. Колесніков, В.Ф. Коток, Д.В. Кухнюк, В.В. Лазарєв, М.М. Марченко, Л.Г. Матвєєва, Д.М. Михайлович, П.Є. Недбайло, В.С. Нерсесянц, Н.М. Оніщенко, Н.М. Пархоменко, А.А. Письменицький, С.П. Погребняк, А.В. Портнов, М.П. Селіванов, В.В. Сердюк, В.О. Сивицький, О.Ф. Скакун, І.Д. Сліденко, М.В. Тесленко, Ю.М. Тодика, Р.Б. Тополевський, Б.М. Топорнін, Д.Ю. Хорошковська, М.В. Цвік, В.Є. Чиркін, М.Д. Шаргородський, О.Ф. Шебанов, С.В. Шевчук та ін.
Однак наукові дослідження з цього питання в основному присвячувалися динамічному аспекту інтерпретації нормативних актів чи були спрямовані на визначення місця інтерпретаційних актів у системі джерел певної галузі права. Тому існує необхідність у проведенні комплексного дослідження можливості включення інтерпретаційного акту до системи джерел права і законодавства України, що й зумовило вибір даної теми.
Таким чином, недостатня теоретична розробленість вказаного питання і зумовила вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до п. 16 переліку пріоритетних напрямків наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затвердженого наказом МВС від 29 липня 2010 року № 347 та згідно з програмою науково-дослідної роботи кафедри теорії та історії держави і права Донецького юридичного інституту МВС.
Тему дослідження розглянуто й схвалено в 2010 р. відділенням теорії та історії держави і права Національної академії правових наук України та затверджено вченою радою Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Є.О. Дідоренка, протокол від 30.12.2010 № 4, Державний реєстраційний номер 0IIIU008951.
Мета й завдання дослідження. Мета дисертації обумовлена актуальністю та ступенем розробленості обраної теми і полягає у визначенні ролі та застосування рішень Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України як джерел національного права і законодавства України.
Відповідно до поставленої мети в роботі зосереджується увага на вирішені таких завдань:
- сформулювати категоріальний апарат дослідження системи джерел права і законодавства України та місця інтерпретаційно-правових актів у ній, що спричинено відсутністю єдиного поняття «джерело права», «система джерел права», «інтерпретаційний акт»;
- дослідити систему джерел права України, з’ясувати її структуру і перспективи розширення шляхом доповнення новими джерелами права, зокрема інтерпретаційного-правовими актами;
- проаналізувати сучасний стан законодавства та практику видання інтерпретаційно-правових актів з огляду на їх роль у правовому регулюванні, обґрунтувати їх роль і місце в системі джерел права та законодавства України;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, яке регулює видання інтерпретаційно-правових актів та визначає їх юридичну силу задля усунення колізій і підвищення ефективності правового регулювання в державі;
- узагальнити основні підходи до розуміння джерел права, дати визначення поняття «джерела права», розкрити їх сутнісні ознаки;
- охарактеризувати систему джерел права України;
- дослідити погляди науковців стосовно віднесення судового рішення до джерел права України;
- провести аналіз правової природи рішень Конституційного Суду України;
- розкрити місце рішень КСУ в системі національних джерел права, провести порівняльний аналіз їх ознак із ознаками інших джерел права;
- сформулювати пропозиції стосовно подолання негативних тенденцій, що перешкоджають процесу реалізації рішень Конституційного Суду України в сучасних відносинах українського суспільства.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у сфері застосування актів судової влади як джерел національного права.
Предмет дослідження - закономірності становлення та сучасного функціонування актів судової влади серед інших джерел права, роль цих актів у системі джерел права України.
Методи дослідження. Методологічна база роботи ґрунтується на комплексі сучасних методів дослідження. Застосовувалися такі методи наукового пізнання: історико-правовий, діалектичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, системно-структурного аналізу та синтезу. Дослідження та обґрунтування основних понять, що використані в роботі, виконані за допомогою діалектичного методу пізнання, дедуктивного методу (аналізу) та індуктивного методу (синтезу) вказаних визначень. Системно-структурний аналіз надав можливість визначити місце рішень Конституційного Суду України як складової системи джерела права України. Історико-правовий метод застосовувався при узагальненні наукових досліджень і аналізу наукової літератури з обраної проблематики. Використання порівняльно-правового методу дозволило дослідити досвід в інших країнах стосовно визначення та системи джерел права, ролі конституційної правотворчості у цій системі.
Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що дисертаційне дослідження є одним з перших комплексних загальнотеоретичних досліджень визначення проблемних питань системи джерел права України. В результаті проведеного дослідження сформульоване ряд наукових положень і висновків, які запропоновані особисто автором та виносяться на захист, зокрема:
Уперше:
- визначено категорію джерела національного права, як самодостатні форми, способи вираження і закріплення правових норм, що регулюють суспільні відносини, виходять від органів державної влади України (законодавчої, виконавчої, судової) при здійсненні покладених на них функцій, а також містяться в міжнародних договорах України та практиці Європейського суду з прав людини, які є обов’язковими, доступними та легальними.
- запропоновано визначати категорію «джерело (форма) права» як заснований на принципі верховенства права легітимний спосіб зовнішнього вираження і закріплення правових норм у легальних і доступних формах.
- на основі аналізу висновків КСУ було констатовано, що вони не можуть бути віднесені до джерел права і національного законодавства України, оскільки вони не мають правотворчого значення, а лише є правовою основою для ухвалення певного правотворчого рішення іншими органами державної влади. Рішення ж Конституційного Суду України, зважаючи на їх змістовне наповнення, мають нормотворчий характер і можуть бути визнані джерелами національного права і законодавства.
- зроблено висновок, що рішення КСУ слід виокремлювати як окреме джерело національного права та законодавства з таких підстав: містять норми права; мають формально-визначений характер виразу і закріплення; є самодостатніми; регулюють суспільні відносини; виносяться ім’ям України; є остаточними; обов’язковими на всій території України та для всіх органів державної влади, посадових осіб і громадян; підлягають опублікуванню в офіційних виданнях; мають силу рівну, силі законів, тобто є «підконституційними».
- визначено, що окрім функції роз’яснення норм права певні види інтерпретаційних актів здійснюють також правотворчу функцію, яка обґрунтована їх нормативністю. Нормативність, як ознака інтерпретаційних актів, найбільш властива актам офіційного нормативного тлумачення судової влади, до яких необхідно віднести рішення Конституційного Суду, які містять правові позиції і постанови Пленуму Верховного Суду України нормативного характеру.
- встановлено, що концепція судової правотворчості у вітчизняній правовій системі може бути реалізована насамперед шляхом визнання ознак нормативності і загальнообов’язковості за інтерпретаційними актами вищих органів судової влади, що дозволяє віднести їх до джерел права України, а не через запровадження прецедентного права.
Удосконалено:
- систему джерел права України, до якої віднесено нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір, прецеденти Європейського суду з прав людини, правовий звичай. Можливе подальше розширення системи джерел права України за рахунок надання такого статусу нетрадиційним джерелам права, зокрема, інтерпретаційним актам судової влади, що носять нормативний характер.
- встановлено синонімічність сутності категорій «правоположення» і «правова позиція», що дозволяє зробити висновок про доцільність використання саме терміну «правова позиція» на даному етапі розвитку правової системи; дістало подальший розвиток визначення можливого шляху реалізації концепції судової правотворчості в Україні через надання інтерпретаційним актам судової влади, що містять нормативні приписи, статусу джерел права.
- зроблено висновок, що у сучасній правовій дійсності України питання про визнання судового прецеденту в якості джерела права є невирішеним і тому запропоновано до судових актів, які містять нормативні приписи, віднести: рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України, прецеденти Європейського Суду з прав людини.
- визначено, що позитивний вплив законодавчого закріплення за практикою Європейського суду з прав людини статусу джерела права в Україні, що є результатом процесів конвергенції і створює тенденцію до реалізації в нашій державі концепції судової правотворчості. Прецеденти Європейського суду з прав людини мають похідний від Конвенції характер, тому в ієрархії джерел права України ці акти за юридичною силою необхідно розмістити, шляхом законодавчого закріплення, одразу після міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
Дістали подальшого розвитку:
- положення Закона України «Про Конституційний Суд України», в якому закріпити, що (а) юридична сила рішення Конституційного Суду щодо визнання акта неконституційним не може бути подолана повторним прийняттям цього ж акта; (б) якщо визнання нормативного акта неконституційним створило прогалини у правовому регулюванні, безпосередньо застосовується Конституція;
- передбачити у законодавстві можливість Конституційного Суду України переглядати свої рішення або відміняти їх у випадку, якщо вони суперечать чинному законодавству.
- доцільно законодавчо встановити правило із зобов’язання суб’єктів офіційного тлумачення періодично опубліковувати відомості чинності відповідних інтерпретаційних актів, зокрема в офіційних виданнях, через розміщення інформації на головних сторінках офіційних веб-сайтів.
- внесення змін до Конституції з приводу надання права законодавчої ініціативи Верховному Суду, разом із тим вбачається необхідним передбачити певне обмеження права законодавчої ініціативи ВСУ питаннями, віднесеними до його компетенції.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що здобуті автором результати становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес і можуть бути використані у: науково-дослідній діяльності – пропозиції, розроблені автором, при внесенні змін до чинного законодавства є підґрунтям для подальшого законодавчого закріплення нормативних інтерпретаційних актів, зокрема судової влади, як джерела права задля підвищення ефективності правового регулювання; у сфері правотворчій роботі – як вдосконалення Конституції України, Закону України «Про Конституційний Суд України», Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», щодо ролі актів судової влади в системі джерел права України (акт упровадження Головного управління юстиції у Донецькій області від 04.07.2011 № 713/10-12, лист Головного управління МВС України в Донецькій області від 04.07.2011 № 4/6681, лист Центрально-Міського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області); у навчальному процесі – при підготовці підручників та посібників; при викладанні дисципліни теорії держави і права у вищих навчальних закладах України; у різних формах підвищення кваліфікації практичних працівників (акт упровадження у навчальний процес ДЮІ МВС України від 31.05.2011 р.).
Апробація результатів дослідження відбувалась у процесі обговорення концепцій, основних положень та висновків дисертації на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права ДЮІ МВС України. Фактичний матеріал, зібраний під час проведення дослідження, а також теоретичні узагальнення знайшли відображення в авторських публікаціях та доповідях на наукових конференціях: Міжнародна науково-практична конференція «Верховенство права та права людини» (м. Запоріжжя, 11-12 серпня 2010 р., тези опубліковано), Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми юридичної науки очима молодих вчених» (м. Донецьк, 25 лютого 2011 р., тези опубліковано), VII Всеукраїнська з міжнародною участю науково-практична заочна конференція «Сучасна освіта і наука в Україні: наукові здобутки, стан і перспективи» (м. Дніпропетровськ, 23-25 березня 2011 р., тези опубліковано), V Всеукраїнська з міжнародною участю науково-практична заочна конференція «Молода наука України - третє тисячоліття» (м. Запоріжжя, 20-22 квітня 2011 р., тези опубліковано), Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми юридичної науки очима молодих вчених» (м. Донецьк, 24 лютого 2012 р., тези опубліковано), Міжнародна науково-практична конференція «Регіональний розвиток – основа розбудови української держави» (м. Донецьк, 4-5 квітня 2012 р., тези опубліковано).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення у 4 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях і тезах 6 доповідей на наукових конференціях.
Структура роботи зумовлена метою, логікою дослідження та композиційно складається зі вступу, чотирьох розділів, що включають десять підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків до дисертації, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 202 сторінок, з них основного тексту – 180. Список літератури містить 193 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ

Питання про роль актів судової влади в системі джерел права і законодавства України в результаті проведеного дослідження видається дискусійним, оскільки у науці вчені не досягли єдності поглядів стосовно цього питання. Дослідивши місце актів судової влади у системі джерел права і законодавства України через вивчення позицій, які існують у сучасній правовій доктрині у порівнянні із тими результатами наукових досліджень, які були отримані вченими в минулому, а також через аналіз чинного законодавства, правозастосовної та інтерпретаційної практики було обґрунтовано висновки, які, на нашу думку, мають як наукове, так і практичне значення:
1. Автором було визначено та охарактеризовано ознаки джерел права. На підставі цього було надано наступне авторське визначення поняття «джерело національного права» - самодостатні форми, способи вираження і закріплення правових норм, що регулюють суспільні відносини, виходять від органів державної влади України (законодавчої, виконавчої, судової) при здійсненні покладених на них функцій, а також містяться в міжнародних договорах України та практиці Європейського суду з прав людини, які є обов’язковими, доступними та легальними.
2. Різноманітні джерела права утворюють систему джерел права, до якої відносять нормативно-правовий акт, правовий договір, міжнародно-правовий акт (договір), правовий прецедент (судовий та адміністративний), правовий звичай, правова доктрина, принципи права, релігійні догми, ідеологічні норми.
3. На підставі аналізу чинного законодавства та висновків теоретичних досліджень вчених до джерел права України автором було віднесено: нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір, міжнародні договори, прецеденти Європейського суду з прав людини, правовий звичай, судові рішення (рішення Конституційного Суду України, рішення Верховного Суду України, рішення вищих спеціалізованих судів України).
4. На підставі аналізу норм чинного законодавства та наукових праць вчених було зроблено висновок, що у сучасній правовій дійсності України питання про визнання судового прецеденту джерелом права є невирішеним. Запропоновано до судових актів, які містять нормативні приписи, віднести: рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України, прецеденти Європейського Суду з прав людини.
5. Актами, які приймаються Конституційним Судом України є рішення і висновки Конституційного Суду України. На підставі проведеного аналізу висновків Конституційного Суду України було констатовано, що вони не можуть бути віднесені до джерел права і національного законодавства України, оскільки вони не мають правотворчого значення, а лише є правовою основою для ухвалення певного правотворчого рішення іншими органами державної влади. Рішення ж Конституційного Суду України, зважаючи на їх змістовне наповнення, мають нормотворчий характер і можуть бути визнані джерелами національного права і законодавства.
6. Було розглянуто думки науковців стосовно правової природи рішень Конституційного Суду України та констатовано, що серед дослідників немає єдності стосовно питання, до якого виду правових джерел відносяться рішення Конституційного Суду. Було зроблено висновок, що рішення Конституційного Суду України слід виокремлювати окремим джерелом національного права та законодавства з таких підстав: містять норми права; мають формально-визначений характер виразу і закріплення; є самодостатніми; регулюють суспільні відносини; виносяться ім’ям України; є остаточними; обов’язковими на всій території України та для всіх органів державної влади, посадових осіб і громадян; підлягають опублікуванню в офіційних виданнях; мають силу рівну, силі законів, тобто є «підконституційними».
7. В чинному законодавстві має місце колізія стосовно форми акта Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України. У ч. 2 ст. 150 Конституції України зазначено, що з цих питань Конституційний Суд України ухвалює рішення. У той же час у ст. 62 Закону України «Про Конституційний Суд України» зазначено, що з цього питання приймаються висновки. Принципове значення цієї колізії підсилюється тим, що в Конституції України йдеться про загальнообов’язковість, остаточність і неоскаржуваність саме рішень, а не рішень і висновків органу конституційної юрисдикції. Звичайно, норми Конституції України за юридичною силою є вище норм закону, незважаючи на це зазначена колізія в чинному законодавстві повинна бути усунена.
8. На підставі вивчення норм чинного в Україні законодавства та пропозицій вчених можна сформулювати такі пропозиції стосовно подолання негативних тенденцій, що перешкоджають процесу реалізації рішень Конституційного Суду України в сучасних відносинах українського суспільства:
1) передбачити право Президента України, Верховної Ради України, з’їзду суддів, як органів, що формують склад Конституційного Суду України, порушувати питання про дострокове припинення його повноважень у разі наявного чи навмисного порушення Конституції України з боку Конституційного Суду;
2) законодавчо закріпити право громадян безпосередньо звертатися до Конституційного Суду України про визнання неконституційними тих або інших положень законодавства. Така необхідність викликана, виходячи з права громадян на судовий захист і недопущення обмеження змісту й об’єму існуючих прав і свобод (ч. 3 ст. 22 Конституції України);
3) слушним із погляду ефективності (у частині його своєчасності) захисту основних прав і свобод людини є закріплення в законі норми, що рішення і висновки Конституційного Суду підлягають офіційному опублікуванню не пізніше ніж на наступний робочий день після їхнього прийняття;
4) вирішити на законодавчому рівні проблеми виконання рішень Конституційного Суду України. Критеріїв та порядку перегляду конкретних судових рішень, прийнятих в порядку або на підставі норм законів, визнаних неконституційними;
5) визнання необхідності поточної офіційної публікації всіх рішень та висновків у повному обсязі Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних судів для належного функціонування правової системи України;
6) пропонується у Законі України «Про Конституційний Суд України» закріпити положення, що (а) юридична сила рішення Конституційного Суду щодо визнання акта неконституційним не може бути подолана повторним прийняттям цього ж акта; (б) якщо визнання нормативного акта неконституційним створило прогалини у правовому регулюванні, безпосередньо застосовується Конституція;
7) усунення колізії між нормами ч. 2 ст. 150 Конституції України і ст. 62 Законом України «Про Конституційний Суд України» стосовно форми акта про офіційне тлумачення Конституції та законів України;
8) висновок про віднесення рішень Конституційного Суду України повинен бути нормативним і закріпленим у чинному законодавстві України;
9) передбачити у законодавстві можливість Конституційного Суду України переглядати свої рішення або відміняти їх у випадку, якщо вони суперечать чинному законодавству.
9. На підставі аналізу ознак джерела права запропоновано визначати категорію «джерело (форма) права» як заснований на принципі верховенства права легітимний спосіб зовнішнього вираження і закріплення правових норм у легальних і доступних формах.
10. Через аналіз чинного законодавства України було визначено систему джерел права України, до якої віднесено нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір, прецеденти Європейського суду з прав людини, правовий звичай. Можливе подальше розширення системи джерел права України за рахунок надання такого статусу нетрадиційним джерелам права, зокрема, інтерпретаційним актам судової влади, що носять нормативний характер.
11. Запропоновано визначати інтерпретаційний акт зовнішню форму та результат інтерпретаційної діяльності уповноважених державних органів або посадових осіб, здійсненої для роз’яснення змісту правових приписів. Визначено, що окрім функції роз’яснення норм права певні види інтерпретаційних актів здійснюють також правотворчу функцію, яка обґрунтована їх нормативністю. Нормативність, як ознака інтерпретаційних актів, найбільш властива актам офіційного нормативного тлумачення судової влади, до яких необхідно віднести рішення Конституційного Суду, які містять правові позиції і постанови Пленуму Верховного Суду України нормативного характеру.
12. На підставі історико-правового аналізу визначено, що питання нормативності інтерпретаційних актів вищих судових органів було предметом дослідження вчених і в минулому через фактичне здійснення ними функції правового регулювання, однак, панування методології юридичного позитивізму стало причиною латентного вивчення цього питання у вигляді теорії правоположень. Зроблено висновок про синонімічність понять правоположення і правова позиція як результатів нормотворчої інтерпретаційної діяльності вищих органів судової влади.
13. В результаті дослідження сучасного стану системи джерел права і впливу на неї нормативних інтерпретаційних актів судової влади встановлено, що концепція судової правотворчості у вітчизняній правовій системі може бути реалізована насамперед шляхом визнання ознак нормативності і загальнообов’язковості за інтерпретаційними актами вищих органів судової влади, що дозволяє віднести їх до джерел права України, а не через запровадження прецедентного права.
14. Було здійснено вивчення чинного законодавства та інтерпретаційної практики Конституційного Суду України, в результаті чого встановлено, що нормативного значення набувають насамперед положення, які містяться у правових позиціях рішень Конституційного Суду України, в той час як висновки Конституційного Суду виступають правоутворюючим фактором для наступної законотворчості. Тому рішення Конституційного Суду України слід виокремлювати окремим джерелом національного права через властиві їм ознаки нормативності, обов’язковості, самодостатності, формально-визначеного характеру виразу і закріплення, остаточності, а також «підконституційності» в ієрархії джерел права і юридичній силі закону.
15. В результаті дослідження законодавства і практики видання інтерпретаційних актів Верховного Суду України було встановлено, що для дійсного забезпечення ним однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, необхідним є законодавче закріплення їх обов’язковості, що не суперечитиме принципу підкорення суддів лише закону. Постанови Пленуму Верховного Суду України можуть бути віднесені до системи джерел права України через наявність ознак формальної визначеності, нормативності, фактичної обов’язковості, підзаконного характеру, офіційного оприлюднення.
16. Встановлено позитивний вплив законодавчого закріплення за практикою Європейського суду з прав людини статусу джерела права в Україні, що є результатом процесів конвергенції і створює тенденцію до реалізації в нашій державі концепції судової правотворчості. Прецеденти Європейського суду з прав людини мають похідний від Конвенції характер, тому в ієрархії джерел права України ці акти за юридичною силою необхідно розмістити, шляхом законодавчого закріплення, одразу після міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
17. На підставі вивчення норм чинного законодавства України та пропозицій вчених можна сформулювати такі пропозиції стосовно подолання негативних тенденцій, що перешкоджають здійсненню повноцінного правового регулювання суспільних відносин на сучасному етапі розвитку системи джерел права України:
a. необхідне прийняття законів «Про нормативно-правові акти», «Про закони та законодавчу діяльність», у яких, зокрема, слід чітко визначити зміст і співвідношення понять «система законодавства», «система нормативно-правових актів», «система джерел права», що дасть змогу уникнути суперечностей у розумінні цих категорій насамперед суб’єктами правозастосування.
b. доцільно законодавчо обмежити ретроактивність офіційних інтерпретаційних актів визначеними випадками її дії, а саме якщо це не має наслідком скасування чи пом’якшення покарання особи, шляхом внесення відповідних змін до процесуального законодавства в частині, що стосується підстав перегляду судових рішень за винятковими обставинами.
c. доцільно законодавчо встановити правило щодо зобов’язання суб’єктів офіційного тлумачення періодично опубліковувати відомості чинності відповідних інтерпретаційних актів, зокрема в офіційних виданнях, через розміщення інформації на головних сторінках офіційних веб-сайтів.
d. необхідно надати Конституційному Судові України право перегляду своєї правової позиції у зв’язку зі зміною правових норм і регульованих ним відносин.
e. необхідно передбачити відповідальність Конституційного Суду України за явне і навмисне порушення Конституції України або вихід ним за межі повноважень, що має бути підставою для порушення питання суб’єктами його формування про дострокове припинення його повноважень з одночасним призупиненням дії відповідного його рішення.
f. доцільним є доповнення ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» з приводу строку, протягом якого орган, що видав неконституційний нормативний акт, повинен привести його у відповідність до Конституції.
g. варто було б законодавчо закріпити шляхом внесення змін до Закону України «Про Конституційний Суд України» неможливість подолання рішення Конституційного Суду повторним прийняттям акта, визнаного таким, що суперечить Конституції.
h. необхідно привести у відповідність до Конституції положення закону про форму акту Конституційного Суду України щодо офіційне тлумачення шляхом визначення його як рішення.
i. слушним видається встановлення іншої назви акту Конституційного Суду України щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту, оскільки цей акт не є інтерпретаційним.
j. доповнити повноваження господарського суду шляхом включення до Господарського процесуального кодексу аналогії закону і аналогії права.
k. доцільним є законодавче закріплення підстави перегляду, скасування рішення суду за винятковими обставинами з причин його невідповідності установленій практиці, відображеній у Постановах Пленуму Верховного Суду.
l. можливе введення дисциплінарної відповідальності суддів за свідоме недотримання принципу однакового застосування законодавства України.
m. необхідним видається внесення змін до Конституції України з приводу надання права законодавчої ініціативи Верховному Суду України, разом із тим вбачається необхідним передбачити певне обмеження права законодавчої ініціативи Верховного Суду питаннями, віднесеними тільки до його компетенції.
n. Слушним є доповнення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» визначенням місця цих актів у системі джерел права України шляхом їх розміщення після міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдюков М.Г. Принцип законности в гражданском судопроизводстве / М.Г. Авдюков. - М.: Изд-во МГУ, 1970. - 204 с.
2. Александров Н.Г. Понятие источника права / Н.Г. Александров. - ВИЮН. Ученые труды. вып.VIII. - М., 1946. - с. 46 - 54.
3. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2-х т. - М.: Юрид., 1982. - Т. 2. - 360 с.
4. Беляневич В.Є. Про «запровадження» судового прецеденту / В.Є. Беляневич // Вісник господарського судочинства. - 2002. - № 3. - с. 173 - 177.
5. Бибик О.Н. Источники уголовного права Российской Федерации / О.Н. Бибик. - СПб: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. - 240 с.
6. Бірюкова А. Співвідношення звичаю та закону : історичний аналіз / А. Бірюкова // Право України. - 2008. - № 3. - с. 41 - 43.
7. Боботов С.В. Конституционная юстиция (сравнительный анализ) / С.В. Боботов. - М., 1994. С. 126.
8. Богданова Н.А. Конституционный Суд Российской Федерации в системе конституционного права / Н.А. Богданова // Вестник Конституционного Суда РФ. - 1997. - № 3. - С. 64.
9. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение / Я.М. Брайнин. - М.: «Юридическая литература», 1967. - 240 с.
10. Братусь С.Н. Судебная практика в советской правовой системе / С.Н. Братусь. - Москва: Юридическая лит., 1975. - 327 с.
11. Бринцев В. Належне виконання рішень Конституційного Суду України як одна з головних складових ефективності конституційного судочинства / В. Бринцев // Вісник Конституційного Суду України. - 2007. - № 2. - С. 80.
12. Вандышев В.В. Уголовный процесс: Курс лекций. - СПб.: Питер, 2002. - 156 с.
13. Васильченко О.П. Джерела конституційного права України (системно-функціональний аналіз) : автореф. дис. на здобуття ступеня наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / О.П. Васильченко. - К., 2007. - 16 с.
14. Венгеров А.Б. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов. 3-е изд., испр. и доп. - М.: Омега-Л, 2006. - 608 с.
15. Вильнянский С. Лекции по советскому гражданскому праву. - Х.: Изд-во Харьковского ун-та, 1958. - 339 с.
16. Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римському Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) // Офіційний вісник України вiд 27.07.2001. - 2001 р., № 28, стор. 104, стаття 1267.
17. Витрук Н. Правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации: понятие, природа, юридическая сила и значение / Н. Витрук // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. - 1999. - № 3. - С. 99 - 100.
18. Витрук Н.В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс: Уч. пос. - М.: Закон и право, 1998. - 383 с.
19. Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права: автореф. дис. на здобуття ступеня наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Ю.Л. Власов.- Київ, 2000. - 20 с.
20. Волвенко П.В. Діяльність Конституційного Суду України щодо тлумачення Конституції України: теоретичний аспект: автореф. дис. на здобуття ступеня наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / П.В. Волвенко.- Київ, 2006. - 25 с.
21. Вопленко Н.Н. Толкование права / Н.Н. Вопленко. - Волгоград : Изд-во ВолГУ, 2007. - 122 с.
22. Голубинский С.А. Теория государства и права / С.А. Голубинский, М.С. Строгович. М., 1940. - 254 с.
23. Голунский С.А., Строгович М.С. Теория государства и права. - М.: Юриздат., 1940. - 304 с.
24. Господарський процесуальний кодекс України станом на 16.05.2012 : Закон України вiд 06 листопада 1991 року № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України вiд 11.02.1992. - 1992. - № 6. - Ст. 56.
25. Гринюк Р.Ф. Ідея правової держави: теоретико-правова модель і практична реалізація / Р. Ф. Гринюк. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. - 388 с.
26. Гулійчук О. Суд вирішив захистити приватність / О. Гулійчук // Львівська газета. - 2006. - № 145 (952).
27. Гураленко Н. Основні концептуальні підходи до розуміння категорії «джерело права» / Н. Гураленко // Юридична Україна. - 2007. - № 6. - с. 13 - 18.
28. Гурова Т.В. Источники российского права: автореф. дис. на соискание степени наук. степени канд. юрид. наук / Т.В. Гурова. - Саратов, 1998. - 156 с.
29. Дешко Л. Правова природа рішень Європейського суду з прав людини [Електронний ресурс] / Л. Дешко, О. Боднар // Правничий часопис Донецького університету. - 2008, № 2. С. 76 - 80. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Pchdu/2008_2/14.htm.
30. Дідікін А. Рішення Європейського суду з прав людини у національній правовій системі / А. Дідікін // Юридичний журнал. - 2009. - № 1. - с. 65 - 67.
31. Дроздов О.М. Джерела кримінально-процесуального права України: Монографія / О.М. Дроздов. - Харків: Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2008. - 208 с.
32. Євграфова Є.П. Система національного законодавства в контексті права (лібертарно-легістський підхід) : Монографія / Є.П. Євграфова. - К.: КНТ, 2007. - 184 с.
33. Жук Л.В. Джерела податкового права України : автореф. дис. на здобуття ступеня наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Л.В. Жук. - Ірпінь, 2005. - 20 с.
34. Загальна теорія держави і права: підруч. / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін. - Х.: Право, 2009. - 583 с.
35. Закон: создание и толкование / Под ред. проф. А.С. Пиголкина. М.: Спарк, 1998. - 283 с.
36. Зивс С.Л. Источники права / С.Л. Зивс. - М: Издательство «Наука», 1981. - 240 с.
37. Зиновьев А.В. Статус Конституционного Суда России и его деятельность нуждаются в совершенствовании / А.В. Зиновьев // Известия высших учебных заведений. Серия «Правоведение»: Изд-во юридического факультета С.-Петербургского госуд. у-та. - 2007. - № 5. - С. 4 - 13.
38. Ісмайлов К.Ю. Інтерпретаційний акт у системі джерел права України / К.Ю. Ісмайлов // Актуальні проблеми юридичної науки очима молодих вчених: матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції, (Донецьк 25 лютого 2011): матеріали у 2 ч. – Донецьк: ООО «Цифровая типография», 2011 - Ч. 1. С. 65 - 68.
39. Ісмайлов К.Ю. Конкуренція термінів «джерело права» і «форма права» / К.Ю. Ісмайлов // Європейські перспективи. - 2011. - № 1 ч. 2. - С. 96 - 103.
40. Ісмайлов К.Ю. Роль рішень Конституційного Суду України в системі джерел права України / К.Ю. Ісмайлов // Верховенство права та права людини: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Запоріжжя, 11-12 серпня 2010 рок. – Запоріжжя: Запорізька міська громадська організація «Істина», 2010. С. 26 - 27.
41. Ісмайлов К.Ю. Судові рішення в системі джерел права України: теоретико-правовий аналіз проблеми / К.Ю. Ісмайлов // Наше право. - 2010. - № 3. - С. 15 - 20.
42. Карапетян С.А. Источники конституционного права Российской Федерации : автореф. дис. на соискание степени наук степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / С.А. Карапетян. - ГОРОД, 1998. - 26 с.
43. Кечекьян С.Ф. О понятии источника права / С.Ф. Кечекьян // Ученые записки МГУ. Вып. 119. - М., 1946. - с. 52 - 71.
44. Климович О. Застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини судами України / О. Климович // Адвокат. - 2002. - № 2. - с. 38-40.
45. Кобзар А.В. Правова природа інтерпретаційних актів вищих судових органів України та їх значення у практиці застосування корпоративного законодавства з питань реорганізації юридичних осіб [Електронний ресурс] / А.В. Кобзар. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09xnidcp.pdf.
46. Кодекс адміністративного судочинства України за станом на 29.08.2012 від 06.07.2005 № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 35-36, № 37, ст. 446.
47. Кодекс законів про працю України за станом на 13.06.2012 від 10.12.1971 № 322-VIII // Відомості Верховної Ради України. - 1971, додаток до № 50, ст. 375.
48. Колесников Е.В. Источники Российского конституционного права / Е.В. Колесников; Министерство общего и профессионального образования РФ. Саратовская государственная академия права. - науч. изд. - Саратов : Изд-во Саратовской государственной академии права, 1998.
49. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Зі змінами, внесеними Протоколом № 11 (994_536) у Документі (n0001697-06) від 23.08.2006. Конвенцію ратифіковано Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, № 40, ст. 263 від 07 липня 1997 року № 475/97-ВР. Офіційний переклад затверджено Міністерством закордонних справ України 27 січня 2006 року.
50. Кононенко В. Рішення Європейського суду з прав людини як прецедент тлумачення Конвенції про захист прав людини та основних свобод / В. Кононенко // Право України. - 2008. - № 3. - С. 131 - 134.
51. Конституционное право: Учебник отв. ред. А.Е. Козлов. - М.: Издательство БЕК, 1997. - 464 с.
52. Конституція України вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України вiд 23.07.1996. - 1996. - № 30. - ст. 141.
53. Корчевна Л.О. Проблема різноджерельного права: досвід порівняльного правознавства: автореф. дис. на здобуття ступеня наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Л.О. Корчевна. - Київ, 2005. - 30 с.
54. Коток В.Ф. О предмете и источниках конституционного права социалистических стран. В сб.: «Конституционное право социалистических стран». Под ред. В.Ф. Котока и И.П. Фарберова. - М., Изд. АН СССР, 1963.
55. Кухнюк Д.В. Роз’яснення Пленуму Верховного Суду України як засіб забезпечення однакового застосування законодавства судами України / Д.В. Кухнюк // Вісник Верховного Суду України. - 2006. - № 12. - с. 26 - 30.
56. Куц Г. Застосування норм Європейської конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини судами України / Г. Куц // Право України. - 2002. - № 2. - с. 18 - 23.
57. Лазарев Л.В. Конституционный Суд России и развитие конституционного права / Л.В. Лазарев // Журнал российского права. - 1997. - № 11. - С. 3 - 13.
58. Лившиц Р.З. Судебная практика как источник права / Р.З. Лившиц // Журнал российского права. - М., 1997. - № 6. - с. 57.
59. Лилак Д.Л. Судочинство і проблеми суддівської правотворчості / Д.Л. Лилак // Вісник Верховного Суду України. - 2003. - № 3. - с. 63 - 68.
60. Мазур М.В. Акти органів судової влади як джерело конституційного права України: автореф. дис. на здобуття ступеня наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / М.В. Мазур. - Харків, 2009. - 20 с.
61. Майстренко О.В. Роль тлумачень та роз’яснень законодавства [Електронний ресурс] / О.В. Майстренко. Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/29057.
62. Маляренко В.Т. Основа держави / В.Т. Маляренко // Юридичний вісник України. - № 50 (390). - 14 - 20 грудня 2002 року. - с. 4 - 6.
63. Мартынчик Е. Прецедентное право: от советской идеологии к международной практике / Е. Мартынчик, Э. Колоколова // Российская юстиция. - 1994. - № 12. - С. 20.
64. Марченко М.Н. Источники права: понятие, содержание, система соотношение с формой права / М.Н. Марченко // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. - 2002. - № 5. - С. 11 - 12.
65. Марченко М.Н. Источники права: учебное пособие / М.Н. Марченко. - М.: ТК Велби, изд-во проспект, 2005. - 760 с.
66. Марченко М.Н. Судебное правотворчество и судейское право / М.Н. Марченко. - М.: ТК Велби, изд-во «Проспект», 2007. - 512 с.
67. Матвєєва Л.Г. Юридична природа та місце офіційних інтерпретаційних актів у правовій системі України: автореф. дис. на здобуття ступеня наук. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Л.Г. Матвєєва. - Харків, 2005. - 19 с.
68. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права. Курс лекций. - М.: Юрист, 1997. - 671 с.
69. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права: Учеб. - М.: Юрист, 2004. - 511 с.
70. Минникес И.А. Роль прецедентов в Российском праве [Електронний ресурс] / И.А. Минникес // СибЮрВестник, № 3. - 1998. Режим доступу: http://ns.lawinstitut.ru/science/vestnik/19983/minikes.cg.
71. Михайлович Д.М. Офіційне тлумачення закону : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Д.М. Михайлович. - Харків, 2003. - 19 с.
72. Михайлович Д.М. Толкование закона : Монографія / Д.М. Михайлович. – Х., 2004. - 260 с.
73. Морщакова Т.Г. Разграничение компетенции между Конституционным Судом и другими судами Российской Федерации / Т.Г. Морщакова // Вестник Конституционного Суд РФ. - 1996. - № 6. - С. 29.
74. Невинский В.В. Конституционный Суд Российской Федерации и правотворчество в России / В.В. Невинский // Вестник Конституционного Суда Российской Федерации. - 1997. - № 3. - С. 71.
75. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм / П.Е. Недбайло. - М.: Юрид. лит., 1960. - 511 с.
76. Ніколаєнко М. Роль судової практики для країн континентальної системи права [Електронний ресурс] / М. Ніколаєнко // Правовий тиждень - № 22(95). - 27 травня 2008 року. - Режим доступу: http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=419.
77. Новицкий И.Б. Источники советского гражданского права / И.Б. Новицкий. - М.: Госюриздат, 1959. - 320 с.
78. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2002. - 520 с.
79. Овчаренко І.М. Закони у системі джерел (форм) права та їх класифікація : автореф. дис. на здобуття ступеня наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / І.М. Овчаренко. - Нац. ун-т. внутр. справ, Харків, 2004. – 20 с.
80. Онищук М.В. Колізії у законодавстві України: причини та шляхи подолання / М.В. Онищук. - Правова держава. - Вип.7. - К., 1996. - с. 97 - 102.
81. Оніщенко Н.М. Проблеми поняття, сутності та природи права / Н.М. Оніщенко // Часопис Київського університету права. - 2009. - № 4. - с.4-9.
82. Основи законодавства України про охорону здоров'я : Закон України станом від 19.11.1992 року № 2801-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст. 19.
83. Паліюк В. Чи можуть судді України у своїх рішеннях посилатися на рішення Європейського суду з прав людини / В. Паліюк // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. - 2005 рік. - № 3. - с. 234 - 236.
84. Пархоменко Н.М. Джерела права: проблеми теорії та методології. Монографія / Н.М. Пархоменко. - К.: ТОВ Видавництво «Юридична думка», 2008. - 336 с.
85. Пархоменко Н.М. До визначення основних тенденцій розвитку системи нормативно-правових актів України на сучасному етапі / Н.М. Пархоменко // Правова держава. Вип. 19. Інститут дер-ви і права ім. В.М. Корецького. - К., 2008. - с. 62 - 66.
86. Пиголкин А.С. Толкование нормативно-правовых актов в СССР / А.С. Пиголкин. - М.: гос. изд-во юрид. лит-ры, 1962. - 166 с.
87. Пилипчук П.П. Верховний Суд України i забезпечення однакового застосування судами законодавства / П.П. Пилипчук // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 11. - с. 3 - 5.
88. Письменицький А.А. Рішення судової влади як інструмент захисту інформаційно-медичної приватності особи в Україні: теоретико-правовий аспект // Право на приватність: тенденції і перспективи: Тези Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. - С. 142 - 144.
89. Письменицький А.А., Слинько Д.В. Теорія держави і права: Навчальний посібник. - Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2007. - 252 с.
90. Погребняк С.П. Колізії у законодавстві України та шляхи їх переборення: автореф. дис. на здобуття ступеня наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / С.П. Погрібняк. - Харків, 2001. - 20 с.
91. Погребняк С.П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика) : Монографія / С.П. Погрібняк. - Х.: «Право», 2008. - 240 с.
92. Погребняк С.П. Судова практика: поняття та функції / С.П. Погребняк, О.О. Уварова // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2004. - № 9. - С. 56.
93. Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 1997 року № 1396/97. - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
94. Попов Ю. Прецедент: напрямки розвитку у праві України [Електронний ресурс] / Ю. Попов. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09xnidcp.pdf.
95. Портнов А. Про реалізацію права звернення до Конституційного Суду України органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій з питань офіційного тлумачення Конституції та законів України / А. Портнов // Право України. - 2008. - № 10. - С. 13 - 18.
96. Портнов А.В. Правове регулювання конституційного судочинства в Україні: доктрина, суб’єкти і форми конституційного судочинства, створення нових процесуальних інститутів : Монографія / А.В. Портнов. - К.: Логос, 2008. - 202 с. - с. 119 - 148.
97. Правова система України: історія, стан та перспективи. У 5 т. Т. 1. Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування та розвитку правової систем України / За заг. ред. М.В. Цвіка, О.В. Петрішина. - Х.: «Право», 2008. - 728 с.
98. Правова система України: історія, стан та перспективи. У 5 т. Т. 2. Конституційні засади правової системи України і проблеми її вдосконалення / За заг. Ред. Ю.П. Битяка - Х.: «Право», 2008. - 536 с.
99. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23.02.2006 № 3477-IV // Відомості ВРУ (ВВР). - 2006. - № 30. - Ст. 260.
100. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення роботи Верховного Суду України, внесений народним депутатом Українит Д. Притиком: Проект закону України від 09.12.2010 року реєстр № 7447 // [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=39193.
101. Про внесення змін до Конституції України (щодо надання права законодавчої ініціативи Верховному Суду України), внесений народними депутатами України Є.В. Корнійчуком, А.В. Портновим, О.М. Шустік: Проект закону України від 10.10.2006 р. реєстр. № 2303 // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
102. Про державну податкову службу в Україні станом на 13.06.2012: Закон України вiд 04.12.1990 року № 509-XII. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/509-12
103. Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 р. № 1 // Вісник Верховного Суду України - 2005 р. - № 2. - с. 8 - 12.
104. Про доступ до судових рішень : Закон України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, № 15, ст. 128. Із змінами, внесеними згідно із Законом № 1276-VI (1276-17) від 16.04.2009, ВВР, 2009, № 38, ст. 535.
105. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні : Закон України від 16 листопада 1992 року № 2782-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1993. - № 1. - Ст. 1.
106. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування станом на 01.01.2012 : Закон України вiд 09.07.2003 року № 1058-IV. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15
107. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя [Електронний ресурс]: Постанова Пленуму Верховного Суду від 01.11.1996 № 9. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main.cgi?nreg=v0009700-96
108. Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів [Електронний ресурс]: Указ Президента України вiд 04.10.1994 № 567/94 / Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main.cgi?nreg=567%2F94.
109. Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти : Постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року № 921 // Офіційний вісник України вiд 31.10.2008 року. - 2008. - № 80. - стор. 31. - ст. 2692.
110. Про інформацію станом на 09.05.2011 : Закон України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 48, ст. 650.
111. Про Конституційний Суд України : Закон України від 03.06.1992 № 2400-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 33. - Ст. 471.
112. Про Конституційний Суд України за станом на 13.10.2010 : Закон України від 16.10.96 № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 49. - ст. 272.
113. Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів: Указ Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006 // Офіційний вісник України вiд 24.05.2006 року - 2006 р., № 19, стор. 23, стаття 1376.
114. Про міжнародні договори : Закон України вiд 22.12.1993 № 3767-XII // Відомості ВРУ вiд 09.03.1994. - 1994. - № 10. - Ст. 45.
115. Про правонаступництво України : Закон України вiд 12.09.1991 № 1543-XII // Відомості ВРУ вiд 12.11.1991. - 1991. - № 46. - Ст. 617.
116. Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства : Постанова Пленуму Верховного Суду від 25 квітня 2003 року № 4 // Вісник Верховного Суду України. - 2003. - № 3 (37). - с. 7 - 13.
117. Про практику застосування судами Української РСР законодавства і виконання постанови Пленуму Верховного Суду СРСР в справах про умисне вбивство : Постанова Пленуму Верховного Суду від 25.12.1981 № 9.
118. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
119. Про Регламент Верховної Ради України : Закон України вiд 10.02.2010 року № 1861-VI. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
120. Про судову практику у справах про відшкодування морального (нематеріального) збитку: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. - 1995. - Ч. 1. - с. 31 - 36.
121. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 // Вісник Верховного суду України вiд 05.03.2009. - 2009. - № 3. - С. 7.
122. Про судову практику у справах про хабарництво : Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 // Вісник Верхо