ПРАВОВА ПРОЦЕДУРА: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТА ПРАКТИЧНІ ВИМІРИ :

brief description

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. У сучасному суспільстві право є основним гарантом громадського порядку та успішного функціонування всієї державної системи. Значна увага, яка приділяється розвитку права спеціалістами різних галузей, зумовлена особливою соціальною роллю права як у житті кожної окремої людини, так і суспільства загалом. Водночас, соціальна дійсність породжує дедалі більші складнощі, з якими пов’язана дія права. Звідси постійна потреба в удосконаленні правого механізму і категоріального апарату юриспруденції.
Вважається, що наявність формалізованих процедур виділяє право з усієї системи соціального регулювання, гарантує стійкість і цілісність правового середовища. Наявність процедурних механізмів є характерною для соціально-нормативного регулювання взагалі. Реалізація практично всіх різновидів соціальних норм потребує відповідних процедур.
Аналіз правової процедури заслуговує на увагу, тому що вона є своєрідним гарантом дотримання прав і свобод людини і громадянина, необхідною умовою практичної дії права, успішного ефективного здійснення правового регулювання.
Сучасна юридична наука має потребу в цілеспрямованому комплексному дослідженні правової процедури. В основі розроблення концепції юридичних процедур лежить конструкція про так звані форми здійснення функцій (соціалістичної) держави, яку було запропоновано ще у 1940 р. радянськими вченими-юристами С. А. Голунським і М. Р. Строговичем. Окремі аспекти правових процедур розглядаються в працях С. С. Алексєєва, В. В. Копєйчикова, О. В. Сурілова. Також аналізують поняття правової процедури Т. Ю. Баришпольська, В. М. Горшеньов, Ю. І. Гревцов, П. Ф. Єлісейкін, І. М. Зайцев, В. М. Карташов, М. І. Козюбра, В. О. Котюк, А. О. Красавчиков, Б. М. Лазарєв, О. В. Лучін, О. В. Малько, М. І. Матузов, А. С. Мордовець, І. Ш. Муксінов, П. О. Недбайло, Л. В. Миколаєва, А. Ф. Ноздрачов, А. С. Піголкін, М. М. Полянський, В. М. Протасов, А. О. Селіванов, О. Ф. Скакун, Ю. А. Тихомиров, Ю. М. Ткач, Ю. Г. Ткаченко, Л. С. Явич, О. В. Яковенко, М. Л. Якуб та інші.
Теоретичну основу дослідження склали праці таких відомих учених, як В. Б. Авер’янова, В. К. Бабаєва, М. І. Байтіна, Є. В. Бурлая, Н. В. Варламової, О. М. Васильєва, Ю. А. Ведернікова, А. Б. Венгерова, Ю. Л. Власова, М. В. Вітрука, А. І. Галагана, Ю. І. Гревцова, В. С. Грекула, С. Д. Гусарєва, А. Є. Жалінського, О. В. Зайченка, В. Б. Ісакова, А. М. Колодія, В. В. Копєйчикова, О. Л. Копиленка, Н. М. Коркунова, В. М. Кудрявцева, О. А. Лукьянової, Ю. І. Мельнікова, А. В. Міцкевича, Ю. М. Оборотова, Н. М. Оніщенко, В. С. Основіна, Л. І. Петражицького, М. М. Рассолова, П. М. Рабіновича, І. С. Самощенко, В. М. Скобелкіна, В. Д. Сорокіна, О. Д. Тихомирова, Р. О. Халфіної, В. І. Червонюка, Д. М. Чечота, Ю. С. Шемшученка, О. І. Ющика та інших.
До суперечливих належать питання: співвідношення правової процедури та юридичного процесу; правової процедури та процесуальної форми; визначення взаємовпливу та взаємозв’язку категорій правова процедура та правові відносини; функціонального призначення правових процедур; структури правової процедури тощо, ознак та класифікації правових процедур, визначення поняття процедурних норм та їх місця у нормативно-правових акрах України.
Вище викладене зумовило необхідність продовження подальших розробок у цій сфері, визначило вибір теми дисертаційного дослідження і свідчить про її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язано з плановою тематикою відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України “Теоретичні проблеми реалізації принципу “верховенства права” в Україні” (номер державної реєстрації 0106U008729).
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз правової процедури на підставі вивчення та узагальнення понять загальної теорії держави і права, галузевих наук, а також юридичної практики; аналіз правової процедури як самостійної категорії права, виявлення її змістовних ознак, сутнісних характеристик, аргументування визначених позицій, виявлення напрямів подальшого вдосконалення теоретичного підґрунтя та практичного застосування правових процедур.
Досягнення поставленої мети зумовлює зосередження уваги на виконанні таких завдань:
визначити найбільш змістовне сутнісне поняття правової процедури;
розкрити та проаналізувати ознаки правової процедури;
дослідити структуру правової процедури та охарактеризувати її складові елементи;
виявити співвідношення правової процедури та юридичного процесу;
визначити та охарактеризувати співвідношення правової процедури та процесуальної форми в межах теоретичної науки;
провести аналіз функцій правової процедури, виявити сфери застосування правових процедур;
з’ясувати взаємовплив правової процедури та правовідносин;
визначити існуючі класифікації правових процедур в сучасній юридичній науці, на основі чого визначити доцільність виокреслення нових класифікаційних критеріїв;
охарактеризувати процедурні норми, визначити роль процедурних норм у системі норм права;
визначити місце процедурних норм в нормативно-правових актах України.
Об’єктом дисертаційного дослідження є правова процедура як механізм впровадження норм права у практичній діяльності, засіб упорядкування суспільних відносин.
Предметом дисертаційного дослідження є об’єктивні характеристики правової процедури, теоретичне визначення основних засад організації та здійснення правових процедур у правовому просторі.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає система загальнофілософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів, що забезпечують об’єктивний аналіз досліджуваного предмету. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження, застосовуються наступні методи:
діалектико-матеріалістичний метод пізнання (надав можливість дослідити сутність та природу юридичної категорії “правова процедура”, а також її основні ознаки та значення в процесі функціонування сучасної правової системи);
історико-правовий метод пізнання (використано автором при дослідженні історичних передумов визначення правової процедури серед форм здійснення функцій держави та становлення цього поняття);
метод аналізу (використано для з’ясування значення правової процедури, для вдосконалення механізму реалізації матеріальних норм і заснованих на них матеріальних та процесуальних правовідносин, для визначення місця правової процедури серед інших правових засобів, для виявлення спільного та особливого в підходах різних учених до визначення сутності категорії “правова процедура”, для розроблення критеріїв класифікації правових процедур);
порівняльно-правовий метод (надав можливість дослідження та визначення спільного та особливого в підходах до розуміння сутності правової процедури та юридичного процесу, правової процедури та процесуальної форми);
структурно-функціональний та формально-юридичний методи (використовувалися при аналізі структури правової процедури та проблем її класифікації).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні системним дослідженням правової процедури як самостійної категорії права.
В результаті проведеного дослідження автором сформульовані теоретичні положення, одержані результати, обґрунтовані висновки та рекомендації, що мають наукову новизну:
уперше:
визначено змістовне поняття правової процедури як нормативно врегульованої певної послідовністі дій, пов’язаних цільовим напрямком, що здійснюються в імперативній чи диспозитивній формах, у певні строки, а результати здійснення дій мають юридичну фіксацію;
визначено характерні риси правової процедури, а саме: чіткий цільовий напрям здійснення правової процедури, обмеження процедур у часі, визначений результат здійснення процедури, юридична фіксація процедури, активна роль учасників процедури в її здійсненні;
виокремлено складові елементи правової процедури: фактичні дії суб’єктів та юридична фіксація цих дій, що дозволяє найбільш повно аналізувати та класифікувати правові процедури;
виокремлено та охарактеризовано функції правової процедури, які раніше не досліджувались у юридичній науці: регулятивну, охоронну, захисну, стабілізаційну, “спрощувальну”;
запропоновано розгорнуту класифікацію правових процедур, яка базується на використанні таких критеріїв, як: домінування одного з елементів процедури, ступень та вид впливу на суб’єктів процедури, галузева належність норм, які регулюють здійснення певної процедури, участь владних суб’єктів у здійсненні процедури, тривалість процедур у часі та інші;
сформульовано та введено до поняттєво-категоріального апарату уточнене визначення поняття процедурних норм права, як нормативних правил, що регулюють порядок здійснення будь-якої діяльності, шляхом встановлення послідовності та порядку виконання певних дій, пов’язаних цільовим напрямом;
дістало подальшого розвитку:
обґрунтування співвідношення правової процедури та процесуальної форми, окремих його аспектів та елементів;
науковий аналіз співвідношення понять “правова процедура” і “юридичний процес”, сформульовано позицію щодо значення службової ролі процедур в межах юридичного процесу;
виявлення взаємозв’язку та взаємовпливу категорій “правова процедура” та “правовідносини”, їх взаємообумовленість в правовому полі України;
удосконалено:
характеристику правової процедури як дієвого юридичного засобу, що слугує впорядкуванню відносин, захищає їх учасників від зловживань та гарантує настання певного результату в разі здійснення послідовних дій, передбачених відповідною процедурою;
підходи до класифікації правових процедур, обґрунтовано положення щодо необхідності обрання вірного, найбільш вдалого критерію класифікації, для визначення змістовної характеристики конкретної правової процедури.
Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що матеріали дисертації можуть бути використані у процесі подальших досліджень механізмів здійснення певних правових процедур; для розроблення різних моделей правової процедури, які будуть корисні та доречні до застосування у відповідних галузях права; для розвитку наукових досліджень у галузі теорії права.
Теоретичні висновки і концептуальні підходи можуть використовуватись для подальшого поглибленого вивчення правових процедур. Основні положення роботи можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні таких навчальних курсів, як: “Теорія держави та права”, “Порівняльне правознавство” і відповідних спецкурсів для курсантів, студентів, магістрантів, аспірантів (ад’юнктів), при написанні курсових, дипломних, конкурсних наукових та дисертаційних робіт.

bibliography

ВИСНОВКИ

Здійснене дослідження передумов формування інструментальної теорії права дає змогу зробити такі висновки:
1. Правова процедура – нормативно врегульована певна послідовність дій, пов’язаних цільовим напрямком, що здійснюються в імперативній чи диспозитивній формах, у певні строки, а результати здійснення дій мають юридичну фіксацію.
2. Говорячи про ознаки правової процедури, слід зауважити, що ознаки є відбиттям якостей, властивостей і відносин предметів. Зважаючи на юридичну змістовність та правову урегульованість процедур, автор пропонує визначати наступні риси правової процедури.
Чіткий цільовий напрям здійснення правової процедури. Процедури встановлені законодавством для впорядкування, організації відносин у відповідній сфері. Завжди відомо, для чого потрібно здійснити певну процедуру, що стане її наслідком.
Процедури є активним проявом деліктоздатності суб’єктів, які в них беруть участь. Суб‘єкт, що бере в ній участь повинен чітко виконувати порядок здійснення правової процедури. Виконання процедури може бути правом або обов’язком суб‘єкта, але його безпосередня участь (якщо це передбачено процедурною нормою) є умовою здійснення правової процедури. Здійсненню процедури передує ініціатива.
Процедури обмежені в часі. Завершення процедури може залежати від настання певної події, виконання конкретної вказівки або взагалі від графіка роботи певного державного органу. Але в законодавстві передбачено часові обмеження процедур.
Визначена результативність правових процедур. Процедура завжди здійснюється для настання конкретного (відомого) результату. Тобто на початку процедури відомо, чим процедура закінчиться та які це матиме наслідки. Найчастіше виконання відповідної процедури неодмінно спричиняє настання правових наслідків для суб’єкта, який її ініціював або брав у ній участь.
Одна з основних ознак юридичної процедури – юридична фіксація. Результат здійснення правової процедури має бути зафіксован документально, що фактично підтверджує виконання певної процедури. Юридична фіксація, про яку йдеться, виявляється в реєстрації, внесенні записів, виданні наказів, квитанцій, довідок, заключення контракту, видачі свідоцтва тощо.
3. Структуру правової процедури, на думку автора, складають два елементи: фактичні дії суб’єктів та документальне оформлення цих дій. Слід зауважити, що дії суб’єктів поєднує цільовий напрям, вони нехаотичні та не випадкові. Для виконання процедури може бути необхідним здійснення множини дій, або лише однієї – це визначає нормативне закріплення процедури. А результат виконання процедури як правило, оформлюється юридичним документом (довідка, свідоцтво), тобто має місце юридична фіксація виконання процедури (протокол, запис у журналі реєстрації тощо).
4. Проаналізувавши співвідношення понять “правова процедура” і “юридичний процес”, автор дійшов висновку: правові процедури потрібні для впорядкування юридичного процесу. Там, де існують проблемні чи складні питання впровадження норм права в практичній діяльності, законодавець установлює відповідну процедуру, виконання якої є єдиною можливістю для подальшого розвитку процесу.
5. Співвідношення правової процедури та процесуальної форми можна визначити в такий спосіб: процедура є обов’язковим механізмом ефективного функціонування судової системи, інструментом здійснення положень, закріплених матеріальними і процесуальними нормами. Процедури можуть бути не тільки судовими. Але наявність їх у судовому процесі (цивільному, кримінальному, господарському, адміністративному) є очевидною. Надання деякими вченими переваги “процесуальній формі” та використання саме цього терміна в рамках судового процесу уявляється не зовсім точним. Не можна погодитися з позицією “неважливості” правової процедури та надання процедурі “другорядної ролі” в регулюванні правових відносин та в судочинстві.
6. Функціональність правової процедури зумовлюється її природою. Процедура потрібна для втілення в життя, реалізації на практиці встановлених правил, порядків, інструкцій. Процедура – це передусім, відповідна практика, це фактичні дії, поєднані певною метою. Процедурою можна назвати й послідовність, яка складається з багатьох “кроків”, і менш складну, менш насичену різноманітними діями операцію, яка може складатися лише з однієї дії (наприклад, купівля квитка в касі кінотеатру). У будь-якому разі процедура – це практика, яка підкріплює теорію, утворюється та регулюється теорією.
До функцій процедури належать:
– стабілізаційна функція. Це досить широке поняття, яке включає в себе різні прояви процедури. Чітка процедура, яку детально регламентовано нормами права, викладено доступною, зрозумілою мовою, мінімізує порушення не тільки порядку її здійснення, а й сприяє стабілізації загального порядку. Це запобігає перевищенню службових повноважень владними суб’єктами, виключає “перехрещення” наказів, інструкцій щодо виконання певних завдань.
– регулятивна функція. Зміст цієї функції збігається зі змістом регулятивної функції права. Процедура певною мірою регулює відносини між зацікавленими суб’єктами.
– охоронна функція також збігається з охоронною функцією права. Але в цій функції можна виділити окремий напрям, підфункцію, яку автор пропонує називати “захісною”. Захисна підфункція має особливості, які певною мірою відокремлюють її від охоронної. Охоронна функція охоплює “загальну” правову ситуацію, тобто охорону встановленого порядку у масштабах держави. Говорячи про захисну функцію процедури, ми маємо на увазі персоналізований захист кожного окремого суб’єкта. Процедури покликані захищати особу (фізичну, юридичну) від свавілля посадових осіб, від помилок органів державної влади. Захисна та охоронна функції процедури співвідносяться як приватне та загальне.
– “спрощувальна” функція. Процедура передусім повинна мати на меті спрощення досягнення мети суб’єктами. Тому є важливим, щоб відповідний правовий режим здійснення певних дій не затягувався в часі, штучно не ускладнювався необхідністю отримання додаткових документів тощо.
7. Досліджуючи значення правової процедури, слід підкреслити, що сфера застосування правових процедур вельми широка. Процедури застосовуються скрізь, де існує нормативне регулювання будь-яких відносин. Можна визначити правову процедуру як інструмент, що слугує виміром демократичного розвитку суспільства. Процедури покликані упорядковувати, формалізувати визначені дії, систематизувати їх у певній послідовності. Процедурний механізм у праві – це, по суті, той самий механізм реалізації закону, про відсутність якого так часто йдеться. Юридична процедура покликана послідовно, крок за кроком визначити поведінкові акти уповноваженого і підлеглих йому осіб на шляху до досягнення об’єкта інтересу. Процедурна форма детально регламентує: до кого, в які строки, яким чином повинний звернутися суб’єкт за реалізацією свого права, як і в якому порядку він може захистити його від порушення тощо. Послідовна реалізація процедурного алгоритму повинна неминуче призводити до настання бажаного результату.
8. Щодо визначення взаємовпливу та взаємозв’язку категорій “правова процедура” і “правовідносини”, на думку автора, у сфері реалізації права є три підстави для застосування процедурних форм у межах певних правовідносин.
По-перше, для регламентації процесу разового примусу, здійснюваного в рамках охоронних правовідносин, а також для реалізації охоронних правовідносин з іншим правовим змістом. Відсутність процедурного забезпечення цих відносин може зумовити, з одного боку, порушення законності, істотне обмеження прав громадян, а з іншого – недієвість санкцій.
По-друге, для процедурного опосередкування тих регулятивних норм, які взагалі не можуть бути реалізовані без належної процедури.
По-третє, для оптимізації процесу реалізації матеріальних регулятивних норм. Останні в цьому випадку можуть існувати й без процедури, однак процедурні норми покликані в даному випадку установити найбільш ефективний для досягнення правового результату варіант поведінки учасників регулятивних правовідносин.
Процедура і правовідносини – самостійні категорії, незалежні одна від одної, але пов’язані, вони взаємодіють і виявляються в різних ситуаціях, через взаємодію суб’єктів права. Правова процедура може “породжувати” правовідносини, може бути у процесі здійснення певних правовідносин, може вказувати на припинення правовідносин, а може й зовсім не здійснюватися в рамках певних правовідносин.
9. Сучасна юридична наука позбавлена чіткої класифікації правових процедур, яку було б здійснено саме в межах теорії держави і права. Необхідність здійснення класифікації правових процедур у межах науки теорії права зумовлена тим, що першочергові сутнісні характеристики правової процедури, які в подальшому і визначатимуть особливості існування конкретної процедури в межах правового поля, можуть бути представлені тільки теоретичною наукою.
10. Найважливішим відправним моментом класифікації правових процедур слід вважати виявлення та аналіз підстав, за якими слід здійснювати класифікацію. Потрібно зазначити, що процедуру можна класифікувати за різними аспектами, тобто одна процедура може одночасно належати до різних визначених класифікацій. У цьому разі кожна класифікація розширюватиме та пояснюватиме особливості певної процедури. Така можливість пояснюється “універсальністю” процедур як основних механізмів здійснення будь-якої діяльності в будь-якій сфері, а особливо у сфері юридичного регулювання суспільних відносин та в юридичній діяльності.
11. Автором дисертаційного дослідження запропонована класифікація правових процедур. Можливий поділ процедур залежно від домінування одного з елементів процедури. У цьому випадку пропонується відокремлювати процедури, які документуються, від документальних процедур. Інколи можливо простежити існування “альтернативних” та “виключних” процедур. Таке ранжування здійснюється з огляду на існування можливості обирати, яку саме процедуру застосовувати в певних ситуаціях зацікавленим суб’єктам – критерієм виступає ступінь формалізованості процедури, тобто така класифікація здійснюється з огляду не на змістовий аналіз процедур, а на підставі фактів, у випадках, установлених законодавством, коли саме визначена процедура може застосовуватись за певних умов.
12. Залежно від правових наслідків, які мають правові процедури, їх також можна поділити на певні групи. Результатом здійснення процедури, як правило, стає зміна статусу суб’єкта, який бере участь у процедурі. При цьому набуваються, припиняються або змінюються права та обов’язки (їх кількість зменшується чи збільшується). За цією ознакою процедури можна поділяти на правопороджуючі та правоприпиняючі. Можлива також класифікація процедур залежно від ступеня та виду впливу на суб’єктів: профілактичні, виховні, каральні, погоджувальні, стимулюючі тощо. Процедури можна поділяти на основні та похідні. Основні процедури – це процедури, які мають першочергове значення для суб’єкта, відповідають вимогам, які встановлені і є обов’язковими для виконання на шляху до досягнення бажаної мети. Похідні процедури можуть виникати залежно від обставин, що “супроводжують” здійснення основної процедури. Запропонованими також можуть бути варіанти класифікації, які передбачають групування процедур залежно від “зовнішніх” факторів таких, як галузева належність норм, які регулюють здійснення певної процедури, залежно від суб’єктів, які беруть участь у здійсненні процедур. Залежно від галузевої належності норм права, які ініціюють (регулюють) процедуру, їх можна поділяти на цивільні, земельні, аграрні, екологічні, господарські тощо.
13. Процедури в масштабах держави можна класифікувати за географічним критерієм на зовнішні та внутрішні (міжнародні та внутрішньодержавні) процедури. У свою чергу, зовнішніми процедурами ми пропонуємо називати процедури міжнародного рівня, в яких однією зі сторін є Україна (державні органи чи посадові особи, які її представляють). Внутрішні процедури ми поділяємо на два види: процедури, в яких можуть брати участь іноземні суб’єкти (наприклад, створення корпорацій, інвестування в окремі проекти), та процедури, здійснення яких можливе виключно резидентами України (вибори до парламенту України).
14. В державі всі процедури можна поділяти на два великі блоки: процедури владного характеру, що здійснюються за участю владних суб’єктів (органів державної влади чи посадових осіб), та “суб’єктні” процедури, тобто такі, що здійснюються між суб’єктами – фізичними та юридичними особами, учасниками правовідносин, без участі представників держави.
15. Автор пропонує розглядати процедурні норми як самостійні, “практичні” вказівки, які регулюють послідовність та змістову наповненість дій певних суб’єктів. Фактично процесуальні галузі права наповнені процедурними нормами. Тому що в загальному масштабі було визнано та погоджено називати судочинство “процесом”, норми, які регулюють здійснення судочинства, називають процесуальними. Пропонуємо визначати процедурні норми як нормативні правила, що регулюють порядок провадження чи здійснення будь-якої діяльності, шляхом встановлення послідовності та порядку виконання певних дій, пов’язаних метою – досягнення певного результату.
16. Слід зазначити, що процедурні норми є важливим блоком у системі правових норм національного законодавства. На сьогодні немає фундаментальних теоретичних досліджень із цих питань. Але важливість норм, які регламентують здійснення процедур як у рамках матеріального права, тобто коли немає конфлікту між сторонами або порушень законодавства, так і в разі ускладнень, результатом виникнення яких стає судочинство, в якому задіяні процедурно-процесуальні норми, безперечна. Предметний аналіз та дослідження процедури загалом і процедурних норм зокрема дасть можливість удосконалити засоби та джерела права, а також удосконалити механізми реалізації права, підвищити ефективність законів та підзаконних актів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Абдулов М. И. Теория государства и права / М. И. Абдулов. – СПб. : Питер, 2003. – 638 с.
2. Абова Т. Е. Курс советского гражданского процессуального права : Теоретические основы правосудия по гражданским делам / Абова Т. Е., Гуреев П. П., Добровольский А. А. – М. : Наука, 1981. – 464 c.
3. Аверьянов В. Б. Организация аппарата государственного управления (структурно-функциональный аспект) / В. Б. Аверьяов. – К. : Наукова думка, 1985. – 146 с.
4. Аверьянов В. Б. Функции и организационная структура органа государственного управления / В. Б. Аверьянов. – К. : Наукова думка, 1979. – 150 с.
5. Алексеев С. С. Восхождение к праву: поиск и решение / С. С. Алексеев. – М. : Норма, 2001. – 748 с.
6. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1966. – 187 с.
7. Алексеев С. С. Общая теория права : курс в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981 – 1982. – Т. 2. – 1982. – 360 с.
8. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
9. Алексеев С. С. Проблемы теории государства и права / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1987. – 448 c.
10. Андрусяк Т. Г. Теорія держави і права / Т. Г. Андрусяк. – Львів: Право для України, 1997. – 198 с.
11. Аракчеев В. С. Процедурные нормы в сфере трудовых правоотношений / В. С. Аракчеев // Проблемы повышения эффективности правового регулирования на современном этапе. – Томск, 1976. – Вып. 1. – С. 111–118.
12. Бабаев В. К. Нормы права / В. К. Бабаев // Общая теория права : курс лекций. – Н. Новгород : Изд-во Нижегор. ВШ МВД РФ, 1993. – С. 292–293.
13. Байтин М. И. Сущность и типы государства / М. И. Байтин // Теория государства и права : курс лекций / [под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько]. – М.: Юрид. лит., 1997. – 686 с.
14. Баришпольская Т. Ю. Гражданские процесс и процедура (понятие, служебная роль, проблемы теории и практики) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 "Гражданские процесс и процедура. (Понятие, служебная роль, проблемы теории и практики)". / Т. Ю. Баришпольская. – Томск., 1988. – 21 с.
15. Баришпольская Т. Ю. Гражданские процесс и процедура (понятие, служебная роль, проблемы теории и практики) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Баришпольская Т. Ю. – Томск, 1988. – 226 с.
16. Богинич О. Л. Нормотворческие полномочия центральных органов государственного управления союзной республики (структура, пределы, пути совершенствования) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 "Общая теория процессуальных норм права" / О. Л. Богинич. – К., 1990. – 18 с.
17. Борисова Л. Н. Общая теория процесуальных норм права : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Борисова Л. Н. – Ростов-на-Дону, 2004. – 169 с.
18. Борисова Л. Н. Юридический процесс и юридическая процедура как категории права / Л. Н. Борисова // Правовая политика и правовая жизнь. – 2006. – № 2. – С. 156–166.
19. Бурлай Е. В. Нормы права и правоотношения в социалистическом обществе / Е. В. Бурлай. – К. : Наукова думка, 1987. – 81 с.
20. Варламова Н. В. Правоотношение – философский и юридический подходы / Н. В. Варламова // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1991. – № 4. – С. 44–47.
21. Васильев А. М. О правоприменении и процессуальном праве / А. М. Васильев // Труды ВЮЗИ. Проблемы соотношения материального и процессуального права. – М. Юрид. лит.:, 1980. – С. 4–13.
22. Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильев. – М. : Юрид. лит., 1976. – 264 с.
23. Ведерніков Ю. А. Теорія держави та права / Ю. А. Ведерніков, В. С. Грекул. – К. : Центр, 2005. – 224 с.
24. Венгеров А. Б. Категория “информация” в понятийном аппарате юридической науки / А. Б. Венгеров // Советское государство и право. – 1977. – № 10. – С. 70–78.
25. Венгеров А. Б. Проблемы непосредственного действия советских конституционных норм / А. Б. Венгеров // Проблемы конституционного права. – Саратов , 1969. – С. 72–92.
26. Венгеров А. Б. Теория государства и права : учебник [для юрид. вузов] / А. Б. Венгеров. – М. : ИНФРА-М, 2002. – 608 с.
27. Витрук Н. В. Политическая система социалистического общества и личность / Н. В. Витрук // Актуальные проблемы государствоведения. – М. : Изд-во ИгиП АН СССР, 1979. – С. 3–14.
28. Войшвилло Е. К. Понятие как форма мышления: логико-гносеологический анализ / Е. К. Войшвилло. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1989. – 238 с.
29. Выжутович В. В. Принципы и процедуры / В. В. Выжутович // Известия. – 1990. – № 11. – С. 22–23.
30. Галаган И. А. Процессуальные нормы и процессуальные отношения в российском праве / И. А. Галаган // Правовая наука и реформа юридического образования. – 1996. – Вып. 6. – С. 4–11.
31. Голунский С. А. Теория государства и права / С. А. Голунский, М. Р. Строгович. – М. : Юрид. изд-во НКЮ СРСР, 1940. – 304 с.
32. Горшенев В. М. Природа юридического процесса как комплексной системы / В. М. Горшенев // Актуальные проблемы юридического процесса в общенародном государстве : [сб. научн. трудов]. – Ярославль : Изд-во Яросл. ун-та, 1980. – С. 3–12.
33. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в современный период коммунистического строительства : автореф. дис. на соискание учебной степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.01 "Способы и организационные формы правового регулирования в современный период коммунистического строительства" / В. М. Горшенев. – Свердловск, 1969. – 40 с.
34. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В. М. Горшенев. – М. : Юрид. лит., 1972. – 258 с.
35. Горшенев В. М. Юридическая процессуальная форма: теория и практика / В. М. Горшенев, П. Е. Недбайло. – М. : Юрид. лит., 1976. – 280 с.
36. Горшенев В. М. Контроль как правовая форма деятельности / В. М. Горшенев, В. Б. Шахов. – М. : Юрид. лит., 1987. – 176 с.
37. Гревцов Ю. И. Правовые отношения и осуществление права / Ю. И. Гревцов. – Ленинград : Изд-во Ленинград. ун-та, 1987. – 128 с.
38. Гревцов Ю. И. Правоотношение – разновидность общественного отношения / Ю. И. Гревцов. // Правоведение. – Ленинград.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1975. – № 2. – С. 45–53.
39. Гусарєв С. Д. Юридична деонтологія. Основи юридичної діяльності: теоретичні, практичні та деонтологічні аспекти / С. Д. Гусарєв, О. Д. Тихомиров. – К. : Віра Р+Дакор, 2005. – 506 с.
40. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид. – М. : Междунар. отношения, 1999. – 400 с.
41. Даль В. Толковый словарь живого великорусского язика : в 4 т. / В. Даль. – М. : АСТ, Астрель, 2000–2007 – Т. 3. – 2004. – 720 с.
42. Демиденко Г. Г. Історія вчень про державу і право : курс лекцій / Г. Г. Демиденко. – X. : Консум, 2004. – 910 с.
43. Демократія і регіональна еліта: політико-правові проблеми влади в столиці України – місті Києві / [Кресіна І. О., Коваленко А. А., Шибога Р. М., Перегуда С. М.]. – К. : Норма, 2005. – 154 с.
44. Евграфов П. Б. О системе общетеоретических категорий и понятий в исследовании государственно-правовых явлений / П. Б. Евграфов // Проблемы правоведения : республиканский межведомственный научный сборник. – 1979. – Вып. 39. – С. 17–26.
45. Егорова О. В. Сущность гражданской процессуальной формы : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.05 / Егорова О. В. – С.-Пб., 2001. – 187 с.
46. Елисейкин П. Ф. Особенности судебного рассмотрения отдельных категорий гражданских дел : учеб. пособие / П. Ф. Елисейкин. – Ярославль : Изд-во Яросл. ун-та , 1974. – 36 с.
47. Елисейкин П. Ф. Предмет процессуального регулирования и понятие процессуальной нормы / П. Ф. Елисейкин // Юридические гарантии применения права и режим социалистической законности в СССР – Ярославль : Изд-во Ярослав. ун-та, 1977. – Вып. 4. – С. 26–38.
48. Жалинский А. Э. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность / А. Э. Жалинский. – М. : Проспект, 2007. – 362 с.
49. Жеребкин В. Е. Логический анализ понятий права / В. Е. Жеребкин. – К. : Вища школа, 1976. – 150 с.
50. Забродин В. Ю. Классификация и закон: Теория классификации и анализ даннях / В. Ю. Забродин. – Новосибирск : Изд-во Новосиб.ун-та, 1981. – 114 с.
51. Загальна теорія держави і права / [за ред. В. В. Копєйчикова]. – К. : Юрінком, 1997. – 320 с.
52. Загальна теорія держави і права : навч. пос. / [Колодій А. М., Копєйчиков В. В., Лисенков С. Л., Пастухов В. О., Тихомиров О. Д.] ; за ред. В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком, 1997. – 317 с.
53. Зайцев И. М. Гражданская процессуальная форма: понятие, содержание и значение / И. М. Зайцев, Н. А. Рассахатская // Государство и право. – М. : Наука, 1995. – № 2. – С. 47–52.
54. Закон. Подзаконный акт / [отв. ред. Ю. А. Тихомиров]. – М. : Юрид. лит., 1994. – 133 с.
55. Земельний кодекс: Закон України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-ІІІ / Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27.
56. Иоффе О. Й. Вопросы теории права / О. Й. Иоффе, М. Д. Шаргородский. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1961. – 381 с.
57. Інструкція про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів (обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення) : Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 14 квітня 1995 р. № 67.
58. Каминский Б. Б. Реализация правовых норм и правомерное поведение личности / Б. Б. Каминский – Пермь : Перм. фил. НА МВД России, 2006. – 211с.
59. Карпунов В. М. Теорія держави та права / В. М. Карпунов. – Луганськ : РВВ Лавс, 2005. – 208 с.
60. Карташов В. А. Правозащитные системы: понятия, основные типы и принципы / В. В. Карташов // Российская и европейская правозащитные системы: соотношение и проблемы гармонизации : сб. статей. – Нижний Новгород : Вектор, 2003. – С. 11–22.
61. Карташов В. Н. Понятие и структура юридической деятельности / В. Н. Карташов // Юридическая деятельность: сущность, структура, виды : сб. научн. трудов. – Ярославль : Изд-во Яросл. ун-та, 1980. – С. 12–31.
62. Карташов В. Н. Юридическая деятельность. Понятие, структура, ценности / В. Н. Карташов. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1989. – 218 с.
63. Карташов В. Н. Юридическая деятельность: проблемы теории и методологи : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.01 / Карташов В. Н. – М., 1990. – 414 c.
64. Кельман М. С. Загальна теорія держави та права / М. С. Кельман. – Львів : Новий світ, 2003. – 584 с.
65. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К. : Кондор, 2006. – 475 с.
66. Керимов Д. А. Теоретические проблемы советского правотворчества в период развернутого строительства коммунизма : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.01 " Теоретические проблемы советского правотворчества в период развернутого строительства коммунизма" / Д. А. Керимов. – Ленинград, 1961. – 41 с.
67. Ким А. И. Государственно-процессуальная природа норм, регулирующих организацию выборов в СРСР / А. И. Ким // Вопросы государства и права. – Томск, 1968. – № 22. – С. 74–79. (Труды. Серия юридическая).
68. Кодекс законів про працю: Закон України від 10 грудня 1971 р. № 322-VІІІ [із змінами і доп. від 26 грудня 1997 р. № 785/78] / Відомості Верховної Ради України. – 1971. – № 50 – Ст. 375.
69. Кожара В. Р. Функции классификации / В. Р. Кожара // Теория классификации и анализ даннях : материалы всесоюзного совещания / под ред. Ю. А. Воронина. – Новосибирск, 1982. – С. 5–19.
70. Козюбра Н. И. Взаимодействие социалистического права и общественного сознания : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. Наук : спец. 12.00.01 " Взаимодействие социалистического права и общественного сознания" / Н. И. Козюбра. – К., 1980. – 55 с.
71. Козюбра Н. И. Социалистическое право и общественное сознание / Н. И. Козюбра. – К. : Наукова думка, 1979. – 207 с.
72. Колодій А. М. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні / А. М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.
73. Колодій А М. Теорія держави і права / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков. – К. : Юрінком інтер, 2002. – 368 c.
74. Комаров С. А. Обшая теория государства и права : курс лекцій / С. А. Комаров. – [2-е изд., испр. и доп.]. – М. : Манускрипт, 1996. – 316 с.
75. Комаров С. А. Общая теория государства и права / С. А. Комаров. – М.: Манускрипт, 2001. – 432 с.
76. Комаров С. А. Общая теория государства и права / С. А. Комаров. – СПб. : Питер, 2004. – 510 с.
77. Конституция, закон, подзаконный акт / [отв. ред. Ю. А. Тихомиров]. – М. : Юрид. лит., 1994. – 136 с.
78. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. (із змінами і доп. від 8 грудня 2004 p. № 2222-ІV) / Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30 – Ст. 141.
79. Копейчиков В. В. Механизм советского государства / В. В. Копейчиков. – М. : Юрид. лит., 1968. – 215 с.
80. Копейчиков В. В. Правовые акты местных органов государственной власти и управления / В. В. Копейчиков. – М. : Госюриздат, 1956. – 111 с.
81. Копейчиков В. В. Советское государство и эффективность управления / В. В. Копейчиков. – К. : Вища школа, 1979. – 36 с.
82. Копиленко О. Л. З історії законодавства про громадянство України / О. Л. Копиленко. – К. : Парламентське вид-во, 2001. – 72 с.
83. Корнилов А. Р. К вопросу о соотношении юридического процесса и правовой процедуры / А. Р. Корнилов // Вопросы борьбы с преступностью : сб. научных трудов. – Рязань : Изд-во Рязан. ун-та , 2001. – С. 71–70.
84. Косарева И. Об использовании сравнительного метода в историко-правовом исследовании / И. Косарев // Советское государство и право. – 1965. – № 3. – С. 78–86.
85. Котюк В. О. Загальна теорія держави і права / В. О. Котюк. – К. : Атіка, 2005. – 590 с.
86. Котюк В. О. Основи держави і права / В. О. Котюк. – К. : Атіка, 2001. – 432 с.
87. Кравчук М. В. Проблеми теорії держави і права (опорні конспекти) / М. В. Кравчук. – К. : ВД Професіонал, 2004. – 400 с.
88. Кравчук М. В. Теорія держави і права / М. В. Кравчук. – Тернопіль : Економічна думка, 1999. – 114 с.
89. Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права / М. В. Кравчук. – Тернопіль : Карт-бланш, 2002. – 247 с.
90. Красавчиков О. А. Теория юридических фактов в советском гражданском праве : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 " Теория юридических фактов в советском гражданском праве" / О. А. Красавчиков. – Свердловск, 1950. – 14 с.
91. Кудрявцев В. М. Право и социальная действительность / В. М. Кудрявцев // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. – 1970. – № 25. – С. 9–13. (Информационное письмо).
92. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение: норма и патология / В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1982. – 287 с.
93. Кузнецов И. А. Функции права и государства в их соотношении / И. А. Кузнецов // Вестник Саратовской государственной академии права. – 2003. – № 1. – С. 3–7.
94. Курылев С. В. О структуре юридической нормы / С. В. Курылев // Труды Иркутского государственного университета им. А.А. Жданова – № 4. – 1958. – С. 172–189.
95. Лазарев В. В. Рецензия на книгу “Юридическая процессуальная форма – теория и практика” (М., 1976) / В. В. Лазарев // Советское государство и право. – 1978. – № 1. – С. 149–156.
96. Лазарев В. В. Теория государства и права / В. В. Лазарев, С. В. Липень. – М. : Спарк, 2005. – 527 с.
97. Лейст О. Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы) / Э. О. Лейст. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1981. – 240 с.
98. Лившиц Р. З. Теория права : [учебник для студентов высших юрид. учебных заведений] / Р. З. Ливщиц. – М. : ИНФРА-М, 2001. – 214 с.
99. Лукьянова Е. Г. Процессуальное право и его место в структуре права : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Лукьянова Е. Г. – М., 2000. – 218 с.
100. Лукьянова Е. Г. Теория процессуального права / Е. Г. Лукьянва. – М. : Норма, 2003. – 240 с.
101. Лучин О. В. Процессуальные нормы в советском государственном праве / О. В. Лучин // Советское государство и право. – 1974. – № 1. – С. 19–26.
102. Мазур Д. В. Правові акти президентів України і Росії та їх класифікація: теоретико-правовий аспект / Д. В. Мазур // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. – № 27. – С. 230–238.
103. Малахова В. П. Теория государства и права : учеб. пособие для вузов / В. П. Малахова, В. Н. Казакова. – М. : Наука, 2002. – 321 с.
104. Малько А. В. Правовые средства как общетеоретическая проблема / А. В. Малько // Правоведение. – 1999. – № 2. – С. 4–16.
105. Маркс К. Капитал / К. Маркс, Ф. Энгельс. Сочинения. – М. : Госполитиздат, 1967. – 806 с.
106. Маркс К. Сочинения / К. Маркс, Ф. Энгельс. – [2-е изд.]. – М. : Госполитиздат, 1959–1965. – Т. 30. – 1963. – 756 с.
107. Марченко М. Н. Проблемы теории государства и права / М. Н. Марченко. – М. : Юристъ, 2002. – 618 с.
108. Марченко М. Н. Проблемы теории государства и права : учебник / М. Н. Марченко. – М. : ТК Велби, Проспект, 2006. – 768 с.
109. Марчук В. М. Нариси з теорії держави та права / В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєва. – К. : Істина, 2004. – 301 с.
110. Матузов Н. И. Теория государства и права / Н. И. Матузов, А. В. Малько. – М. : Юристъ, 2005. – 541 с.
111. Мельников Ю. И. Природа и содержание норм процессуального права в социалистическом обществе : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 " Природа и содержание норм процессуального права в социалистическом обществе" / Мельников Ю. И. – М., 1976. – 22 с.
112. Мельников Ю. И. Природа и содержание норм процесуального права в социалистическом обществе / Ю. И. Мельников. – Ярославль : Изд-во Яросл. ун-та, 1976. – 112 с.
113. Михайленко О. Р. Основи держави і права / О. Р. Михайленко. – К. : Феміна, 1995. – 160 с.
114. Мордовец А. С. Демократия, право, процедура / А. С. Мордовец // Теория государства и права : курс лекций / под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. – М. : Юрид. лит., 1997. – 672 с.
115. Назаренко Е. В. Конституционные основы развития законодательства Украины / Е. В. Назаренко. – К. : ЦУЛ, 2001. – 212 с.
116. Недбайло П. Е. Введение в общую теорию государства и права. Предмет, система и функции науки / П. Е. Недбайло. – К. : Вища школа, 1971. – 159 с.
117. Недбайло П. Е. О понятии применения норм советского права / П. Е. Недбайло // Советское государство и право. – 1957. – № 2. – С. 110–113.
118. Недбайло П. Е. Применение советских правових норм / П. Е. Недбайло. – М. : Госюриздат, 1960. – 511 с.
119. Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм / П. Е. Недбайло. – М. : Юрид. лит., 1961. – 217с.
120. Недбайло П. Е. Советские социалистические правове нормы / П. Е. Недбайло. – Львов : Изд-во Львовского ун-та, 1959. – 169 с.
121. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства / В. С. Нерсесянц. – М. : Норма, 2001. – 539 с.
122. Оболонский А. В. Консервативные стереотипы сознания как тормоз перестройки и средства их преодоления / А. В. Оболонский // Советское государство и право. – 1987. – № 13–21.
123. Оборотов Ю. Н. Теория государства и права (прагматический курс) / Ю. Н. Оборотов. – Одесса : Юрид. лит., 2004. – 126 с.
124. Общая теория государства и права. Академический курс : в 2 т. / [под ред. М. Н. Марченко]. – М. : Зерцало, 2001–2002 – Т. 2. – 2002. – 640 с.
125. Оніщенко Н. М. Правова система: проблеми теорії / Н. М. Оніщенко. – К. : Вид-во Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 352 с.
126. Осауленко О. І. Загальна теорія держави і права / О. І. Осауленко. – К. : Істина, 2007. – 336 с.
127. Основин В. С. Эффективность действия норм советского государственного права / В.С. Основин – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1984. – 157 с.
128. Основы теории права и государства / [под ред. С. О. Лисенкова]. – Харьков : Одиссей, 2004. – 448 с.
129. Пашуканис Е. Б. Избранные произведения по общей теории права и государства / Е. Б. Пашуканис. – М. : Юридическая литература, 1980. – 271 с.
130. Перфильев М. Н. Общественные отношения. Методологические и социологические проблемы / М. Н. Перфильев. – Ленинград : Наука, 1974. – 235 с.
131. Петришин О. В. Статус должностного лица: общетеоретическое исследование : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 " Статус должностного лица: общетеоретическое исследование " / О. В. Петришин. – Харьков, 1988. – 17 с.
132. Петрищин О. В. Професійна етика юриста / О. В. Петрищин, В. О. Лозовий. – Харків : Право, 2004. – 176 с.
133. Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та подразнюючої дії : Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 р. № 706.
134. Поляков А. В. Общая теория права: проблемы интерпретации в контексте коммуникативного похода / А. В. Поляков. – СПб. : Изд-во Санкт-Петербургского гос. ун-та, 2004. – 864 с.
135. Полянский М. М. Очерк развития советской науки уголовного права / М. М. Полянский. – М. : АН СССР, 1960. – 212 с.
136. Про затвердження Порядку взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками : Постанова Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. № 1862. Офіц. вид. – Офіційний вісник України вiд 03.01.2003 - 2002 р. – № 51. – С. 47. –Cт. 2297. – Kод акту 23790/2002.
137. Про захист прав споживачів : Закон України від 12.05. 1991 р. № 1024-XII / Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 30. – Ст. 379.
138. Про затвердження Порядку проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів : Постанова Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 141. – Офіц. вид. – Офіційний вісник України вiд 21.07.2008 – 2008 р. – № 51. – C. 16. – Cт. 1682.– Kод акту 43630/2008.
139. Правові форми діяльності в загальнонародній державі / [навчальна допомога]. – Харків : Норма, 1985. – 109 с.
140. Про амністію : Закон України вiд 11 травня 2000 р. № 1713-III / Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 24. – Ст. 191.
141. Про виконавче провадження : Закон України від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV / Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.
142. Про вищу освіту : Закон України від 17 січня 2002 р. № 2984-ІІІ / Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 20. – Ст. 134.
143. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом : Закон України вiд 14 травня 1992 р. № 2343-XII / Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31. – Ст. 440.
144. Про господарські товариства : Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII / Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
145. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців : Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-IV / Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 20. – Ст. 34–46.
146. Про державну службу : Закон України вiд 16 грудня 1993 р. № 3723-XII / Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
147. Про дорожній рух : Закон України від 30. червня 1993 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 31. – Ст. 338.
148. Про екологічну експертизу : Закон України від 9 лютого 1995 р. № 45/95 / Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8. – Ст. 54.
149. Про затвердження Положення про діяльність військово-лікарської комісії та Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового й начальницького складу в системі МВС : Наказ МВС України від 6 грудня 2001 р. – Офіц. вид. – Офіційний вісник України вiд 16.03.2001 – 2001. – № 9. – Ст. 392. – Kод акту 17942/2001.
150. Про лікарські засоби : Закон України вiд 4 квітня 1996 р. № 123/96-ВР / Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 22. – Ст. 86.
151. Про нотаріат : Закон України від 2 вересня 1993 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
152. Про процедуру розгляду питання про обрання Голови Верховної Ради України, Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України четвертого скликання : Постанова Верховн