СТАБІЛЬНІСТЬ ЗАКОНУ: ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ФАКТОРИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ :

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП ............................................................................................................ 3

РОЗДІЛ 1. Поняття категорії “стабільність закону”: виміри та підходи до дослідження
1.1. Зміст категорії “стабільність” у природничих та гуманітарних науках ...............................................................................................................
10
1.2. Закон у теорії права ................................................................................. 23
1.3. Поняття стабільності закону ................................................................... 62
Висновки до Розділу 1 .................................................................................... 84

РОЗДІЛ 2. Фактори забезпечення стабільності закону в Україні
2.1. Характеристика основних чинників, що впливають на стабільність закону ...............................................................................................................
88
2.2. Дотримання правил законодавчої техніки при розробці проекту закону як правових чинник забезпечення стабільності закону ..................
110
2.3. Правова культура народних депутатів України та парламентський лобізм як фактори забезпечення стабільності закону .................................
129
Висновки до Розділу 2 .................................................................................... 161

ВИСНОВКИ ................................................................................................... 168

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................. 174

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Після здобуття Україною незалежності почалось створення системи нового українського законодавства. Вагомим етапом цього процесу стало прийняття у 1996 році Конституції України, яка підсумувала тривалий конституційний процес. У 2001-2004 роках були оновлені основні кодифіковані акти України. Після періоду становлення законодавства закономірно мав розпочатись період його стабілізації. Проте, законодавство продовжує суттєво змінюватись.
Змінність, як ознака законодавства, що розвивається, набула деструктивного характеру для законодавства України. Нестабільність закону негативно впливає на рівень правосвідомості громадян, адже утруднює можливість вивчення законодавства та знижує повагу до закону як важливого елементу законності. Нестабільність законодавства заважає також входженню України до міжнародного правового простору, адже постійно змінюване національне законодавство важко адаптувати до міжнародних стандартів. Звідси, до прикладу, виникають перепони для інтеграції України до міжнародних організацій (Європейського Союзу, НАТО тощо), а також стримується надходження іноземних інвестицій в Україну.
Це свідчить про необхідність та доцільність наукової розробки проблеми забезпечення стабільності закону в Україні.
Досягнення стабільності закону значно розвантажить роботу Верховної Ради України як законодавчого органу, дозволить народних депутатам України більше часу приділяти розгляду законодавчих ініціатив, дасть можливість у повній мірі втілити наукові підходи до законотворення. Стабільність законодавства дозволить суб’єктам права більш повно знати і захищати свої права, поверне довіру до закону тощо.
Дослідження явища стабільності закону доцільно починати з вивчення закону та процесу його створення, оскільки саме на цьому етапі законодавцем створюються умови для забезпечення стабільності закону або ж підстави для його швидкої зміни.
Забезпечення стабільності закону відіграє також значну роль у можливості прогнозування розвитку законодавства. Саме стабільність законодавства є необхідною умовою його подальшого системного розвитку і удосконалення.
Серед вітчизняних дослідників, які зробили вагомий внесок у розробку питань, пов’язаних з теорією закону, потрібно відзначити таких відомих вітчизняних вчених: М. Гуренко, В. Журавського, А. Зайця, О. Зайчука, М. Козюбру, О. Копиленка, Л. Кривенко, Є. Назаренко, Н. Оніщенко, В. Погорілка, О. Скрипнюка, Ю. Шемшученка, а також І. Билю, С. Бобровник, О. Богініча, А. Грищенка, Г. Дутку, І. Осику, А. Ткачука та ін.
Ці питання досліджували також відомі російські та іноземні вчені: С. Алексєєв, І. Баскова, Р. Бержерон, С. Іванов, В. Казимирчук, А. Каюмов, Д. Керимов, В. Кудрявцев, О. Лукашева, О. Лук’янова, О. Міцкєвич, С. Поленіна, М. Сільченко, О. Сирих, Ю. Тихомиров, Г. Хубуа, Т. Худойкіна, Г. Чернобель, А. Шляпочников та ін.
Попри достатню наукову розробку поняття закону та законодавчого процесу, проблематика стабільності закону в Україні окремо не досліджувалась. В працях згаданих вчених знайшли відображення лише окремі аспекти стабільності закону. Зокрема, стабільність закону зазначалась як складова якості закону. Проте, залишились невизначеними поняття стабільності закону, умови створення стабільного закону, а також правові та позаправові чинники впливу на стабільність закону.
Враховуючи вищезазначене, можна вважати, що обрана тема дослідження є актуальною як з точки зору теорії права, так і з точки зору вироблення рекомендацій по вдосконаленню законодавчого процесу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено відповідно до плану наукових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України і є складовою частиною наукових тем відділу теорії держави і права: «Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України» (номер державної реєстрації 0102U001597), «Теоретичні проблеми реалізації прав і свобод особи і громадянина в Україні» (номер державної реєстрації 0104U007590).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукова розробка поняття «стабільність закону», а також визначення факторів забезпечення стабільності закону.
Для досягнення визначеної мети у дисертаційному дослідженні були поставлені такі завдання:
- встановити зміст поняття «стабільність» у різних сферах суспільного життя для можливості його використання у праві;
- показати еволюцію поняття «закон» для визначення чинників впливу на нього під час його прийняття;
- визначити поняття «стабільність закону» та відмежувати його від споріднених понять: якість закону, ефективність закону;
- виявити правові фактори, які найбільше впливають на майбутню стабільність закону під час законодавчого процесу;
- визначити позаправові фактори, які найбільше впливають на подальшу стабільність закону під час законодавчого процесу;
- розробити рекомендації для удосконалення законодавчого процесу з метою підвищення стабільності законів України.
Об'єктом дослідження є закон як провідне джерело права України та його ознаки.
Предметом дослідження є поняття, сутність та фактори забезпечення стабільності закону.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціальнонаукових методів та підходів, що забезпечили об’єктивний аналіз досліджуваного предмету. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження, застосовувались наступні методи:
- діалектико-матеріалістичний метод пізнання (дозволив визначити поняття «стабільність закону», а також проаналізувати проблеми забезпечення стабільності закону на сучасному етапі;
- структурно-функціональний метод пізнання (використовувався для дослідження місця ознаки стабільності закону серед інших характеристик закону);
- історико-правовий метод пізнання (надав можливість висвітлити етапи розвитку поняття закону протягом XVIII-XX століть);
- порівняльно-правовий метод (використовувався для визначення чинників законодавчого процесу, які найбільше впливають на стабільність закону);
- формально-юридичний метод (використовувався при формулюванні рекомендацій для удосконалення законодавчого процесу з метою забезпечення стабільності закону).
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням стабільності закону.
Наукову новизну становлять наступні висновки, положення та рекомендації, які відображають особистий внесок автора:
уперше:
- запропоновано авторську дефініцію поняття стабільності закону як однієї з його ознак, що характеризує здатність закону бути адекватним регулятором суспільних відносин впродовж тривалого часу без внесення до нього концептуальних (змістовних) змін;
- визначено, що основу стабільності законів утворюють загальні норми, що містяться у них: норми-начала, норми-принципи, норми-цілі, норми-дефініції, компетенційні норми, норми, що визначають основні засади юридичної відповідальності;
- обґрунтовано, що серед неправових факторів впливу на законодавчий процес в Україні найбільшу роль відіграє політичний чинник, який виражається у формі нецивілізованого («тіньового») лобізму, проявом якого, зокрема, є: недотримання процедури подачі законопроекту; невиправдане пришвидшення процедури розгляду законопроекту; ігнорування висновків Головного науково-експертного та юридичного управлінь Апарату Верховної Ради України, Інституту законодавства Верховної Ради України; скороченій процедурі розгляду законопроекту, – що призводить до появи нестабільних законів;
дістало подальшого розвитку:
- визначення історичних особливостей створення та сучасного сприйняття закону в Україні: постійний вплив суб’єктивного, персоніфікованого фактору в процесі створення закону; існування владних загальнообов’язкових приписів, які за своєю природою не є законами, але врегульовують суспільні відносини, які мали б регулювати закони; змішування в правосвідомості громадян законів та підзаконних нормативно-правових актів під єдиною назвою – “закон”;
- положення про необхідність запровадження концептуального підходу до законотворчого процесу задля забезпечення стабільності закону, а саме: обґрунтована необхідність розробки і прийняття концепцій законів (для узгодження основних положень майбутнього закону), а також необхідність прийняття концепцій роботи Комітетів Верховної Ради України (для визначення довгострокових орієнтирів законодавчої діяльності);
- обґрунтування запровадження мораторію (заборони) на внесення змін до кодексів, які було прийнято вперше або до яких були внесені суттєві зміни (в частині цих змін), а також до податкового та інвестиційного законодавства (від двох до п’яти років), що дозволить зробити законодавство більш стабільним, а зміни до нього – плановими;
удосконалено:
- положення щодо співвідношення якості та стабільності закону, що дало можливість розглянути стабільність закону як складову частину якості закону та обґрунтувати входження стабільності закону до поняття якості закону, яке визначено як сукупність властивостей закону, які дозволяють йому виступати джерелом права та адекватно врегульовувати і охороняти суспільні відносини, що становлять його предмет.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані автором теоретичні положення можуть бути використані для подальшого наукового дослідження теми стабільності законодавства.
Теоретичні висновки та концептуальні підходи будуть корисні в законотворчій роботі Верховної Ради України та правотворчій роботі інших державних органів.
Основні положення та висновки дисертації можуть застосовуватись у навчальному процесі, зокрема, під час викладання курсів: “Теорія держави і права”, “Проблеми теорії держави та права”, “Парламентське право України”, а також при написанні підручників, посібників, довідкової та методологічної літератури для студентів юридичних вищих навчальних закладів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем особисто. Сформульовані в ньому положення, висновки та рекомендації дістали обґрунтування на основі особистих досліджень автора.
У співавторстві опубліковано статтю (Стефанчук Р.А., Монастырский Д.А. «Проблемы изучения и внедрения правоприменительной практики в нормопроектную деятельность: опыт Украины» // Право и жизнь. – 2006. - №92 (2). – С.146-151) обсягом 0,5 обліково-видавничого аркушу. Не менше половини її змісту є науковим доробком здобувача, внесок якого полягає у визначенні джерел, з яких суб’єкти законодавчої ініціативи можуть отримувати інформацію про необхідність зміни законодавства.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дослідження обговорювалися у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, а також оприлюднені на: міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Другі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 14-15.11.2003 р., тези опубліковані), Всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави» (м. Одеса, 05-06.12.2003 р., тези опубліковані), міжнародній міжвузівській конференції «Традиції і новації в системі сучасного російського права», присвяченій 75-річчю Московської державної юридичної академії (м. Москва, 31.03-01.04.2006 р.), міжнародній школі-практикумі молодих вчених і спеціалістів з юриспруденції «Закон: стабільність і динаміка» (01-03.06.2006 р., доповідь опублікована), міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «П’яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 27-28.10.2006 р., тези опубліковані), міжнародній науково-практичній конференції «Шості осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 26-27.10.2007 р., тези опубліковані).
Публікації. За темою дисертації та відповідно до її змісту опубліковано чотири статті в журналах, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженому ВАК України, одна стаття, яка додатково відображає результати дисертації, а також тези п’яти доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, які поділяються на шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 199 сторінок, з них 25 сторінок - список використаних джерел (247 найменувань).

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні нами було здійснено спробу вирішити деякі актуальні питання теорії держави та права щодо стабільності закону у сфері законотворчості. Зазначене питання знайшло своє відображення у висновках та пропозиціях, основними з яких є:
1. Поняття «стабільність закону» складається з двох понять: «стабільність» та «закон».
Поняття «стабільності» еволюціонувало і зараз, в загальному, розуміється як збереження поведінки системи протягом тривалого часу і повернення до неї у випадку змушених відхилень, одночасно з процесом упорядкованих, організованих змін самої системи.
Закон України, на нашу думку, можна визначити як нормативно-правовий акт, який становить правову основу для формування українського законодавства, приймається Верховною Радою України у межах її компетенції або безпосередньо громадянами України на референдумі, та володіє вищою юридичною силою після Конституції.
Стабільність закону, «успадкувавши» від поняття стабільності подвійне розуміння, може означати: по-перше, незмінність закону (незмінний закон – стабільний закон), по-друге, сталість підходу до регулювання суспільних відносин з можливістю системної, еволюційної зміни законодавства (закон може змінюватись, залишаючись при цьому стабільним). На нашу думку, вірним є другий варіант розуміння стабільності закону.
І в підсумку, стабільність закону можна визначити як ознаку закону, яка характеризує його здатність бути адекватним регулятором суспільних відносин протягом тривалого часу без внесення до закону концептуальних (суттєвих) змін.
2. Стабільність закону є складовою високої якості закону. Нами запропоновано визначення якості закону як сукупності властивостей закону, які дозволяють йому виступати джерелом права та адекватно врегульовувати суспільні відносини, що становлять його предмет.
3. Основа стабільності закону закладається при його створенні – під час законодавчого процесу. Ми спробували дослідити чинники, які впливають на проект закону протягом набуття статусу закону, і виявили, що для отримання достовірних висновків нам необхідно дослідити дію як правових так і позаправових чинників. Основою для оцінки впливу тих чи інших чинників на майбутній закон була наступна змінюваність законодавства у її кількісному вираженні.
4. З правових чинників найбільше значення для стабільності закону на стадії законотворчості мають, на нашу думку, запровадження концептуального підходу до законотворчості, дотримання правил законодавчої техніки при створенні закону та високий рівень правової культури народних депутатів України.
5. В даний час є надзвичайна потреба у визначенні стратегії нормотворчості взагалі і законотворчості зокрема. Попри велику кількість різноманітних актів, які визначають концептуальні основи здійснення державної політики України (концепції, стратегії, програми, доктрини), відсутні поступовість, передбачуваність і, відповідно, стабільність такої політики.
Активізація використання концепцій у законотворчому процесі, на нашу думку, могла б суттєво підвищити якість законотворчого процесу і сприяла б прийняттю стабільних законів.
На нашу думку, визначення поняття «концепція проекту закону» має міститись у Законі України «Про нормативно-правові акти» (або у Законі України «Про закони та законодавчу діяльність») і може виглядати наступним чином: «концепція проекту закону – це система теоретичних положень, яка містить обґрунтування необхідності, орієнтовну структуру та принципові положення майбутнього проекту закону, погоджені з усіма зацікавленими суб’єктами, а також визначення можливостей для реалізації закону». Зацікавленими суб’єктами є, в першу чергу, суб’єкти законодавчої ініціативи: Кабінет Міністрів України (в особі спеціалістів профільного міністерства), народні депутати України (члени профільного комітету Верховної Ради України), Президент України (в особі спеціалістів відповідного профілю Секретаріату Президента України). В ідеалі концепція має бути погоджена всіма зацікавленими суб’єктами законодавчої ініціативи.
Розширення використання концептуального підходу у законотворчості може полягати:
- у запровадженні у законодавчому процесі додаткової підстадії розробки законопроекту, а саме складення та прийняття у формі постанови Верховної Ради України концепції майбутнього закону. Така підстадія була б факультативною і використовувалась переважно при розробці проектів нових законів, визначених першочерговими.
- у розробці та прийнятті концепції роботи Комітетів Верховної Ради України (протягом першого року нового скликання), в якій би формулювались пріоритети законодавчої політики, концептуальні положення основних законопроектів, які необхідно розробити та прийняти у конкретній сфері правового регулювання (по предмету роботи кожного підкомітету). Такі Концепції роботи Комітетів мають бути схвалені парламентом у вигляді постанови Верховної Ради України.
- у внесенні до Регламенту Верховної Ради України: а) додаткової вимоги до змісту пояснювальної записки, в якій необхідно вказувати відповідність законопроекту існуючій концепції законопроекту; б) додаткової вимоги до висновку Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України, в якому обов’язково має зазначатись відповідність проекту закону схваленій концепції роботи відповідного профільного Комітету парламенту, а також концепції закону (якщо така прийнята); в) додаткової вимоги до висновку Головного по розгляду законопроекту Комітету Верховної Ради України, що у висновку має зазначатись відповідність/невідповідність законопроекту концепції роботи Комітету.
6. Концептуальний підхід до законотворчості дозволить забезпечити більшу наступність у роботі парламенту (в тому числі і при приході в парламент депутатів нового скликання). На основі Концепції розвитку законодавства України, концепцій роботи Комітетів Верховної Ради України та концепцій конкретних законопроектів консультанти комітетів та провідні спеціалісти галузі мають підготувати курс лекцій для новообраних народних депутатів по висвітленню предмету діяльності комітету (підкомітету), в якому буде працювати народний депутат, та перспектив його роботи.
7. Найбільш очевидно на стабільність закону впливає порушення правил законодавчої техніки при розробці та доопрацюванні законопроекту.
Модель закону і, відповідно, основу стабільності закону утворюють загальні норми: норми-начала, норми-принципи, норми-цілі, норми-дефініції, норми, що визначають види правовідносин або органів, повноважних регулювати ці правовідносини, компетенційні норми, основні засади юридичної відповідальності. Норми загального характеру будуть більш стабільні, ніж приписи конкретизовані. Зміна загальних норм закону призводить до нестабільності законодавства.
Динаміку розвитку суспільних відносин можна враховувати через комплексний підхід до зміни закону, а саме – через поступову розробку нової редакції закону, узагальнюючи всі пропозиції, що надійшли за певний період.
У кодифікованих законодавчих актах про стабільність буде свідчити незмінність загальної частини кодифікованого акту. При прийнятті нового кодексу (або внесенні суттєвих змін до нього) має вводитись мораторій на зміни до цього кодексу. Термін мораторію має бути від двох до п’яти років. Такий же мораторій має бути накладено і на податкове та інвестиційне законодавство.
8. Аналіз законодавства свідчить, що негативно на стабільність закону впливають:
- крайнощі у деталізації тексту закону при проектуванні: надмірна деталізація, або у тексті міститься велика кількість загальних норм;
- використання при проектуванні закону бланкетних норм: вони розраховані на стабільне законодавство, коли зміни рідкісні, переважно заплановані, в іншому випадку бланкетні норми призводять до появи прогалин і колізій у законодавстві;
- зміни правових дефініцій під час реалізації норм закону.
Позитивний вплив на стабільність закону може здійснювати використання у законі оціночних понять: їх наявність вимагає тлумачення у підзаконних нормативно-правових актах та у процесі правозастосування. Використання оціночних понять (без надмірності) убезпечує закон від змін.
9. Великий вплив на забезпечення стабільності законів має також і рівень правової культури народних депутатів України. Для підвищення цього рівня необхідно запровадити періодичне викладання спецкурсів «Система права та система законодавства України», «Основи нормопроектування. Законодавча техніка», «Конституційне право України. Теорія розподілу влад» та «Ази парламентської культури. Регламент Верховної Ради України. Етика народного депутата» для народних депутатів та їх помічників-консультантів з метою надання їм можливості оволодіння правовим інструментарієм, отримання базових правових знань для законодавчої діяльності. Читати ці курси можуть консультанти Комітетів та інші фахівці апарату Верховної Ради України. Такий підхід дозволить підвищити рівень правової обізнаності народних депутатів.
10. До неправових чинників впливу на стабільність закону на стадії законотворчості відносяться політичні, економічні, соціальні, культурні та інші фактори. Найбільше у законодавчому процесі проявлені політичні фактори, на які проецируються всі інші. Своє втілення політичні фактори знаходять, переважно, у явищі лобізму. Лобізм проявляється на всіх стадіях законодавчого процесу. Лобіювання завжди стосується приватних інтересів, але для стабільності законів важливо, як ці приватні інтереси відповідають більш загальному (державному) інтересу.
В Україні головними лобістами є суб’єкти законодавчої ініціативи: народні депутати України, Президент України та Кабінет Міністрів України. В Україні переважає „тіньовий” (або нецивілізований) лобізм. Основними рисами такого лобізму є: відсутність гласності, порушення законної законодавчої процедури розгляду законопроектів та, як правило, низька компетентність суб’єктів лобізму. При нецивілізованому лобізмі правова доцільність прийняття того чи іншого закону підмінюється політичною доцільністю, та політичні інтереси превалюють над правовими застереженнями. Внаслідок чого страждає якість законів і, відповідно, їх майбутня стабільність. Політичним виправданням такої підміни може бути соціальна спрямованість закону, або його спрямованість на підтримку стратегічної галузі виробництва, або покращення становища приватних підприємців тощо.
Лобізм, який проявляється у недотриманні процедури подачі законопроекту, у невиправданому пришвидшенні процедури розгляду законопроекту, у ігноруванні висновків Головного науково-експертного та юридичного управлінь Апарату Верховної Ради України, у скороченій процедурі розгляду законопроекту, – призводить до появи нестабільних законів.
Наукове дослідження стабільності закону може бути продовжено у напрямку визначення чинників забезпечення стабільності закону під час його реалізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абизов В. Є. Політичне рішення: механізм прийняття [Електронний ресурс] / В. Є. Абизов, В. Г. Кремень. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/book/Abizob/012.htm
2. Алексеев С. С. Азбука закона / Сергей Сергеевич Алексеев. – Свердловск : Средне-Уральское книжное изд-во, 1982. – 161 с.
3. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. / Сергей Сергеевич Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981–1982. –
Т. 2. – 1982. – 359 с.
4. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования / Сергей Сергеевич Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
5. Антонов-Саратовский В. П. О стабильности социалистических законов / В. П. Антонов-Саратовский // Советская юстиция. – 1937. – № 2. – С. 2–5.
6. Архипов К. А. Закон в Советском государстве / Архипов К. А. – М. : Госиздат. Печатный двор, 1926. – 156 с.
7. Барабаш О. Законотворення – основна функція парламенту / Олександр Барабаш. – К. : Заповіт, 1997. – 169 с.
8. Баскова И. В. Стабильность и динамизм советского уголовного закона : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Баскова Ирина Владимировна. – Москва, 1989. – 225 с.
9. Баскова И. В. Стабильность и динамизм советского уголовного закона : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / И. В. Баскова. – Москва, 1989. – 21 с.
10. Биля І. О. Теоретичні основи використання нормотворчої техніки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / І. О. Биля. – Харків, 2004. – 20 с.
11. Бобровник С. В. Система законодавства України: актуальні проблеми та перспективи розвитку / С. В. Бобровник, О. Л. Богінич. – К. : Наукова думка, 1994. – 123 с.
12. Боер А. А. Морально-правовой конфликт (теоретико-правовой аспект) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / А. А. Боер. – Санкт-Петербург, 2002. – 19 с.
13. Большая Советская Энциклопедия : в 30 т. / [ред. А. М. Прохоров и др.]. – [3-е изд.]. – М. : Советская энциклопедия, 1969–1978. –
Т. 9. –1972. – 623 с.
14. Большая Советская Энциклопедия : в 65 т. / [ред. О. Ю. Шмит и др.]. – М. : Советская энциклопедия, 1926–1947. –
Т. 26. – 1933. – 845 с.
15. Большая энциклопедия : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания : в 20 т. / [ред. С. Н. Южаков]. – Санкт-Петербург, 1902–1909. –
Т. 6. – 1904. – 794 с.
16. Большой Энциклопедический Словарь [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://bigword.h11.ru/
17. Большой юридический словарь [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.5-ka.ru/jurd/4619.html
18. Большой юридический словарь / [сост. В. А. Белов и др.]. – М. : Инфра–М, 2001. – 703 с.
19. Бродович С. Стабильность законов и упорядочивание действующего законодательства / С. Бродович // Советская юстиция. – 1937. – № 4. – С. 39–46.
20. Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / Васильев А. М. – М. : Юрид. лит., 1976. – 166 с.
21. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [ред.-упоряд. В. Бусел]. – К. : ВТФ “Перун”, 2005. – 1728 с.
22. Венгеров А. Б. Нормативная система и эффективность общественного производства / А. Б. Венгеров, Н. С. Барабашева. – М. : Изд-во МГУ, 1985. – 288 с.
23. Ветютнев Ю. Ю. Синергетика в праве / Ю. Ю. Ветютнев // Государство и право. – 2002. – № 4. – С. 64–68.
24. Вишняков В. Г. Проблемы государственного регулирования лоббизма в Российской Федерации / В. Г. Вишняков // Представительская власть: мониторинг, анализ, информация. – 1995. – № 3. – С. 60–63.
25. Вопросы современного развития советской юридической науки : тезисы докладов науч. конференции, посвященной 50-летию советского государства и права (Ленинград, 5–7.06.1968 г.). – Ленинград : Ленинградский гос. ун-т, 1968. – 213 с.
26. Воронкова И. В. Закон как приоритетная форма советского права : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / И. В. Воронкова. – Саратов, 1989. – 20 с.
27. Гайворонський В. М. До питання про концептуальні засади законотворення (на прикладі законодавства про банкрутство) / В. М. Гайворонський, М. І. Тітов // Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 1. – С. 182–186.
28. Гончаренко А. В. Социальная стабильность и национальная безопасность России : дис. … канд. социолог. наук : 22.00.01 / Александр Владимирович Гончаренко. – М., 2001. – 115 с.
29. Графский В. Г. Право и социальные ценности в исторической ретроспективе / В. Г. Графский // Вестник Российского гуманитарного научного фонда. – 1997. – № 1. – С. 85–92.
30. Гредескул Н. А. Общая теория права / Николай Андреевич Гредескул. – Санкт-Петербург : Типолитография И. Трофимова, 1909. – 423 с.
31. Грищенко А. В. Правовий закон: питання теорії та практики в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / А. В. Грищенко. – К., 2002. – 18 с.
32. Грязин И. Текст права: опыт методологического анализа конкурирующих теорий / Игорь Грязин. – Таллинн : Ээсти раамат, 1983. – 187 с.
33. Гуревич П. С. Политическая культура / П. С. Гуревич // Культурология. ХХ век. Энциклопедия [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://psylib.org.ua/books/levit01/txt089.htm
34. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи / [Шемшученко Ю. С., Скрипнюк О. В., Кресіна І. О. та ін.] ; під ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 632 с.
35. Дністрянський С. Загальна наука права і політики / С. Дністрянський. – Прага : Наклад українського університету в Празі, 1923. – 178 с.
36. Драма российского закона / [Тихомиров Ю. А., Казимирчук В. П., Медведев Н. П., Лившиц Р. З. и др.] ; под ред. В. П. Казимирчука. – М. : Юридическая книга, 1996. – 143 с.
37. Дутка Г. І. Закон у системі нормативно-правових актів України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Г. І. Дутка. – К., 2003. – 18 с.
38. Економічні обіцянки Президента // Львівська газета. – 2005. – 30 листопада.
39. Енциклопедія кібернетики : в 2 т. / [уклад. В. Глушков]. – К. : Українська радянська енциклопедія, 1973. –
Т. 2. – 1973. – 571 с.
40. Ефграфов П. Б. Соотношение структуры советского права и структуры советского законодательства : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / П. Б. Ефграфов. – Харьков, 1981. – 20 с.
41. Журавський В. С. Керівні органи Верховної Ради України / В. С. Журавський // Держава і право: Щорічник наукових праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – Вип. 9. – С. 100–106.
42. Завадская Л. Н. Концепция закона: отрицание отрицания / Л. Н. Завадская // Теория права: Новые идеи. – М. : Юрид. лит., 1993. – С. 5–8.
43. Заєць А. П. Правова держава в Україні: концепція та механізм реалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / А. П. Заєць. – К., 1999. – 36 с.
44. Законность, правопорядок и правовая культура : материалы 3-ей межвузовской научно-практической конференции адъюнктов и аспирантов, (Москва, 20–22 мая 1974 г.). – М. : Академия МВД СССР, 1974. – 256 с.
45. Законодавство: проблеми ефективності / [Авер'янов В. Б., Денисов В. Н., Сіренко В. Ф., Бобровник С. В.]. – К. : Наукова думка, 1995. – 232 с.
46. Законодательная техника : научно-практическое пособие / [Апт Л. Ф., Власенко Н. А., Исаков В. Б. и др.] ; под ред. Ю. А. Тихомирова. – М. : Городець, 2000. – 272 с.
47. Звірковська В. А. Український парламентаризм: проблеми становлення і розвитку (політологічний аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / В. А. Звірковська. – К., 2002. – 20 с.
48. Зотов С. В. Лоббизм как институт политического представительства интересов в современной России : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. политол. наук : спец. 23.00.02 «Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии» / С. В. Зотов. – М., 1997. – 18 с.
49. Зущик Ю. Лобізм в Україні / Ю. Зущик // Контекст. – 2001. – № 7. – С. 20–29.
50. Иванов С. А. Соотношение закона и подзаконного нормативного правового акта : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / С. А. Иванов. – М., 2001. – 21 с.
51. Ивлев С. В. Общественная стабильность и политические условия ёё достижения : дис. … канд. полит. наук : 23.00.02 / Ивлев Сергей Викторович. – Кемерово, 1999. – 159 с.
52. Игнатенко В. В. Оценочные понятия в законодательстве об административной ответственности : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право; муниципальное право» / В. В. Игнатенко. – Свердловск, 1989. – 19 с.
53. Іванов А. «Інфляція» законів примушує ВАС працювати вхолосту [Електронний ресурс] // Закон і бізнес. – Режим доступу до журн. : http://zib.com.ua/article/1154433790282/
54. Зайцев С. А. К вопросу о понятии справедливости [Электронный ресурс] / С. А. Зайцев // Вестник Омского университета. – 1999. – Вып. 4. – С. 148–151. – Режим доступа к журн.: http://www.omskreg.ru/vestnik/articles/y1999-i4/a148/article.html
55. Капустин М. Н. Теория права. Общая догматика / Капустин М. Н. – М. : Типография Московского ун-та, 1868. – Т. 1. – 352 с.
56. Карл М. Сочинения : в 50 т. / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М. : Госполитиздат, 1954–1981. –
Т. 13. – 1959. – 770 с.
57. Карл М. Сочинения : в 50 т. / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М. : Госполитиздат, 1954–1981. –
Т. 21. – 1961. – 745 с.
58. Карп А. Стабильность советского закона / А. Карп // Советская юстиция. – 1938. – № 4. – С. 48–50.
59. Касти Дж. Большие системы: Связанность, сложность и катастрофы / Джон Касти. – М. : Мир, 1982. – 216 с.
60. Кашанина Т. В. Оценочные понятия в советском праве / Т. В. Кашанина // Правоведение. – 1976. – № 1. – С. 45–51.
61. Кашанина Т. В. Юридическая техника : учебник / Кашанина Т. В. – М. : Эксмо, 2008. – 512 с.
62. Каюмов А. Д. Закон и его реализация : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / А. Д. Каюмов. – Казань, 1999. – 20 с.
63. Кельзен Г. Чисте правознавство / Ганс Кельзен ; [пер. з нім. О. Мокровольський]. – К. : Юніверс, 2004. – 496 с.
64. Керимов Д. А. Законодательная деятельность Советского государства: Основные принципы и организационные формы / Джангир Абасович Керимов. – М. : Госюриздат, 1955. – 126 с.
65. Керимов Д. А. Законодательная техника : науч.-метод. и учеб. пособие / Джангир Абасович Керимов. – М. : Норма, 2000. – 127 с.
66. Керимов Д. А. Законодательная техника : науч.-метод. пособие / Джангир Абасович Керимов. – М. : Норма-Инфра-М, 1998. – 121 с.
67. Князева Е. Н. Синергетика как новое мировоззрение: диалог с И. Пригожиным / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов // Вопросы философии. – 1992. – № 12. – С. 4–5.
68. Ковалев Л. М. Закон в гражданском обществе: вопросы реализации : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Л. М. Ковалев. – Екатеринбург, 1992. – 21 с.
69. Коваленко А. А. Розвиток виконавчої влади в Україні на сучасному етапі: теорія і практика : монографія / Анатолій Андрійович Коваленко. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 512 с.
70. Ковальчук Т. І. Громадянське суспільство: сутність і тенденції розвитку (порівняльно-правові аспекти) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Т. І. Ковальчук. – К., 1995. – 18 с.
71. Ковачев Д. А. Закон или исполнительный акт / Д. А. Ковачев // Социалистическая законность. – 1989. – № 10. – С. 15–23.
72. Колби В. В. Основы теории систем / В. В. Колби, И. М. Шистеров. – Ленинград : Изд-во Ленинского ордена «Знак почета» инженерно-экономического ин-та им. Пальмиро Тольятти, 1987. – 156 с.
73. Колодій А. М. Принципи права України / Колодій А. М. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 212 с.
74. Конституционная экономика : [учебник для юрид. и эконом. вузов] / П. Д. Баренбойм, Г. А. Гаджиев, В. И. Лафитский, В. А. Мау. – М. : Юстицинформ, 2006. – 528 с.
75. Погорілко В. Ф. Конституційне право України / Погорілко В. Ф., Фріцький О. Ф., Городецький О. В. ; за ред. В. Ф. Погорілка. – К. : Наукова думка, 1999. – 733 с.
76. Концепция развития российского законодательства / [Л. А. Окуньков, Ю. А. Тихомиров, Ю. П. Орловський и др.]. – М. : Ин-т законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации, 1994. – 620 с.
77. Концепция стабильности закона / [Казимирчук В. П., Худойкина Т. В., Поленина С. В. и др.] ; под ред. В. П. Казимирчука. – М. : Проспект, 2000. – 176 с.
78. Концепція безпечного материнства, схвалена Розпорядженням кабінету Міністрів України від 29.03.2003 р. № 161-р // Офіційний вісник України. – 2002. – № 14. – Ст. 763.
79. Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України : Указ Президента України від 12 січня 2004 р. № 28/2004 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 2. – Ст. 33.
80. Концепція державної політики в галузі культури на 2005–2007 роки : Закон України від 03.03.2005 р. № 2460-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 16. – Ст. 264.
81. Концепція державної промислової політики : Указ Президента України від 12.02.2003 р. № 102/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 7. – Ст. 278.
82. Концепція Державної цільової програми впровадження на залізницях швидкісного руху пасажирських поїздів на 2005–2015 роки : розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 р. № 979-р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 1. – Ст. 35.
83. Концепція Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Закон України від 21.11.2002 р. № 228-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 3. – Ст. 12.
84. Концепція Національної програми інформатизації : Закон України від 04.02.1998 р. № 75/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 27. – Ст. 182.
85. Концепція оборони та будівництва Збройних Сил України : постанова Верховної Ради України від 11 жовтня 1991 р. № 1659-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 51. – Ст. 729.
86. Концепція перебудови системи державних субсидій, що надаються галузям національної економіки : розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 р. № 182-р // Офіційний вісник України. – 2003. – № 14. – Ст. 634.
87. Концепція переходу Української РСР до ринкової економіки : постанова Верховної Ради України вiд 01.11.1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 48. – С. 632.
88. Концепція проекту Закону України «Про волонтерський рух» : розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 р. № 748-р // Офіційний вісник України. – 2004. – № 42 – Ст. 2776.
89. Концепція розвитку водного господарства України : постанова Верховної Ради України від 14.01.2000 р. № 1390-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 8. – Ст. 54.
90. Концепція розвитку законодавства про державну службу : Указ Президента України від 20.02.2006 р. № 140/2006 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 8. – Ст. 421.
91. Концепція розвитку законодавства України на 1997–2005 роки / [В. Ф. Опришко, Г. М. Омельяненко, А. М. Колодій та ін.]. – К. : Вид-во Верховної Ради України, 1997. – 124 с.
92. Концепція розвитку рибного господарства України : постанова Верховної Ради України від 13.07.2000 р. № 1885-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 41. – Ст. 344.
93. Концепція роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду : постанова Верховної Ради України вiд 31.10.1991 р. № 1767-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 795.
94. Концепція технічного захисту інформації в Україні : постанова Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1997 р. № 1126 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
95. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Коркунов Н. М. – Санкт-Петербург : Юридический центр Пресс, 2003. – 567 с.
96. Косович В. Оціночні поняття як джерело і форма права / В. Косович // Вісник Львівського ун-ту. Серія юридична. – 2004. – Вип. 40. – С. 24–29.
97. Косса В. Стабільність законодавства як умова захисту іноземних інвестицій [Електронний ресурс] / В. Косса. – Режим доступу : http://www.lawyer.org.ua/?w=r&i=99&d=422
98. Красницька А. В. Юридичні документи: техніка складання, оформлення та редагування : посібник / Красницька А. В. – К. : Парламентське видавництво, 2006. – 528 с.
99. Кривенко Л. Т. Верховна Рада України / Кривенко Л. Т. – К. : ІнЮре, 1997. – 47 с.
100. Ладиченко В. В. Юридична справедливість як принцип права / В. В. Ладиченко // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 31. – С. 3–11.
101. Лебедев М. П. Государственное решение в системе социалистического общества / Лебедев М. П. – М. : Наука, 1975. – 210 с.
102. Ленин В. И. Противоречивая позиция / В. И. Ленин // Полное собрание сочинений В. И. Ленина : в 55 т. – М. : Госполитиздат, 1958–1965. –
Т. 25. – 1961. – 646 с.
103. Лисенкова О. С. Законодавство України: необхідне нормативне визначення поняття / О. С. Лисенкова // Право України. – 1999. – № 11. – С. 92–98.
104. Лисенкова О. С. Система законодавства України: структурно-функціональна характеристика : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Лисенкова Ольга Сергіївна. – К., 2001. – 229 с.
105. Лукьянова Е. А. Закон как источник советского государственного права / Лукьянова Е. А. – М. : Изд-во МГУ, 1988. – 152 с.
106. Любимов А. П. Гражданский лоббизм: Процедуры и технологии обращений граждан / Любимов А. П. – М. : Мэйн, 1998. – 120 с.
107. Любимов А. П. Конституционно-правовые основы формирования лоббистских отношений в открытом обществе / Любимов А. П. – М. : Государственная Дума РФ, 2000. – 197 с.
108. Любимов А. П. Лоббизм как конституционно-правовой институт / Любимов А. П. – М. : Ин-т государства и права РАН, 1998. – 255 с.
109. Любимов А. П. Профессиональный лоббизм. Технологии лоббирования / Любимов А. П. – М. : Государственная Дума РФ, 1998. – 199 с.
110. Мальцев В. А. Право как нормативно-деятельностная система / В. А. Мальцев // Журнал российского права. – 2002. – № 4. – С. 95–97.
111. Математическая энциклопедия : в 5 т. / [сост. И. М. Виноградов]. – М. : Советская энциклопедия, 1977–1985. –
Т. 5: Случайная величина-Ячейка. – 1985. – 1246 с.
112. Методичні рекомендації щодо проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів : постанова Колегії Міністерства юстиції України від 21.11.2000 р. № 41 // Збірник нормативно-правових актів та методичних рекомендаці. – К. : Видавничий дім, 2001. – С. 71–79.
113. Методичні рекомендації щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки : постанова колегії Міністерства юстиції України від 21.11.2000 р. № 41 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nkau.gov.ua/nsau/pravonsau.nsf/d0b7758de661acdfc3256a8f00368298/ c1e890947548210bc2256cad00820c99!OpenDocument
114. Мицкевич А. В. Акты высших органов Советского государства / Мицкевич А. В. – М. : Юрид. лит., 1967. – 176 с.
115. Мицкевич А. В. Акты высших органов советского государства. Юридическая природа нормативных актов высших органов государственной власти и управления СССР / Мицкевич А. В. – М. : Юрид. лит., 1967. – 178 с.
116. Місцеві вибори можуть зірватись // Партнери. Муніципальний бюлетень. – 2005. – № 77. – С. 1–7.
117. Монастирський Д. А. Вади сучасного українського закону через ретроспективну теорію закону / Д. А. Монастирський // Молодь у юридичній науці : зб. тез Міжнародної науково конференції молодих вчених [«Другі осінні юридичні читання»] (Хмельницький, 14–15.11.2003 р.). – Хмельницький : Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2003. – С. 22–24.
118. Монастирський Д. А. Дотримання стадій проектування нормативно-правового акту як запорука його стабільності / Д. А. Монастирський // Молодь у юридичній науці : зб. тез Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених [«П’яті осінні юридичні читання»] (Хмельницький, 27–28.10.2006 р.). – Хмельницький : Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2006. – С. 77–80.
119. Монастирський Д. А. Історичні витоки сучасного розуміння закону в Україні / Д. А. Монастирський // Вісник Хмельницького університету управління та права. – 2004. – № 1–2. – С. 36–44.
120. Монастирський Д. А. Концептуальний підхід до нормотворчості як елемент стабільності системи нормативно-правових актів / Д. А. Монастирський // Університетські наукові записки. Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2005. – № 4. – С. 31–41.
121. Монастирський Д. А. Поняття і природа стабільності закону / Д. А. Монастирський // Університетські наукові записки. Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2005. – № 1–2. – С. 61–65.
122. Монастирський Д. А. Роль законодавчої техніки в забезпеченні стабільності майбутнього закону / Д. А. Монастирський // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 2. – С. 95–102.
123. Монастырский Д. А. Верховенство права в законодательном процессе / Д. А. Монастырский // Традиции и новации в российском праве : сб. тезисов Международной научно-практической конференции, посвященной 75-летию (Москва, 31.03.–01.04.2006 г.). – М. : Узд-во МГЮА, 2006. – С.35–36.
124. Монастырский Д. А. Законодательная техника и стабильность закона / Д. А. Монастырский // Закон: стабильность и динамика : материалы заседания Международной школы-практикума молодых ученых-юристов (Москва, 1–3 июня 2006 г.). – М. : Ин-т законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации, 2007. – С. 144–151.
125. Мурашин О. Акти прямого народовладдя: проблеми ефективності / О. Мурашин // Право України. – 1999. – № 10. – С. 3–10.
126. Мурашин О. Правозастосовчі акти прямого народовладдя (теоретичний аспект) / О. Мурашин // Право України. – 1999. – № 8. – С. 19–26.
127. Назаренко Є. Закон у системі нормативних актів України / Є. Назаренко // Право України. – 1995. – № 12. – С. 10-16.
128. Нашему журналу 70 лет // Государство и право. – 1997. – № 2. – С. 20–22.
129. Нашиц А. М. Правотворчество: Теория и законодательная техника / А. М. Нашиц. – М. : Прогресс, 1974. – 256 с.
130. Норматив № 21 «Концепція діючого підприємства» : рішення Аудиторської палати від 18.12.1998 р. № 73 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.teraudit.com.ua/study/audit_21.php?number=21
131. Нормография: теория и методология нормотворчества : учебно-метод. пособие / [Абрамова А. И., Арзамасов Ю. Г., Маньковская В. И. и др.] ; под ред. Ю. Г. Арзамасова. – М. : Академический проект; Трикста, 2007. – 560 с.
132. Оніщенко Н. М. Проблеми ефективності законодавства: сучасна доктрина та потреби практики / Н. М. Оніщенко // Судова апеляція. – 2006. – № 2 (3). – С. 12–16.
133. Оніщенко Н. М. Становлення та розвиток джерел радянського права на Україні (1917–1937 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Н. М. Оніщенко. – К., 1985. – 19 с.
134. Оніщенко Н. М. Теоретико-методологічні засади формування та розвитку правової системи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Н. М. Оніщенко. – К., 2002. – 32 с.
135. Организация законопроектной работы в системе федеральных органов исполнительной власти / [Хабриева Т. Я., Юртаева Е. А., Забарчук Е. Л. и др.] ; под ред. Т. Я. Хабриевой. – М. : Юристъ, 2006. – 140 с.
136. Основи демократії : навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів / [Бессонова М., Бірюков О., Бондарук С. та ін.] ; під. ред. А. Колодія. – К. : Ай Бі, 2002. – 680 с.
137. Основные требования к концепциям и разработке проектов федеральных законов : Постановаление Правительства Российской Федерации от 02.08.2001 г. № 576 // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2001. – № 32. – Ст. 3335.
138. Парфеньев А. Л. Нормативно-правовое предписание и его виды : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / А. Л. Парфеньев. – М., 1980. – 21 с.
139. Паутова Л. А. Проблема стабильности социальных систем : дис. ... канд. социолог. наук : 22.00.01 / Паутова Лариса Александровна. – Санкт-Петербург, 1998. – 187 с.
140. Підготовка законів та управління нормотворчістю в країнах Центральної та Східної Європи / [публікації SIGMA № 18] ; пер. з франц. – К. : Українська академія державного управління при Президентові України, 1998. – 300 с.
141. Погорілко В. Ф. Основні засади безпосередньої демократії / В. Ф. Погорілко // Право України. – 2001. – № 8. – С. 26–32.
142. Погорілко В. Ф. Проблеми розвитку законодавства України / В. Ф. Погорілко // Право України. – 1993. – № 7. – С. 3–9.
143. Поленина С. В. Теоретические проблемы системы советского законодательства / С. В. Поленина. – М. : Наука, 1979. – 206 с.
144. Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації : наказ Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.09.2000 р. № 1908/11/271 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 40. – Ст. 1730.
145. Полуян Л. Я. Организационная культура представительных собраний [Електронний ресурс] / Л. Я. Полуян, И. Ф. Фасеев // Представительная власть: мониторинг, анализ, информация. – 1996. – № 6–7 (13–14). – Режим доступу до журн. : http://www.niiss.ru/mag10_organiz_cultur.shtml
146. Поляков А. В. Общая теория права: Феноменолого-коммуникативный подход: курс лекций / Поляков А. В. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 845 с.
147. Понтович Э. Э. Понятие закона в советском государстве / Э. Э. Понтович // Советское строительство. – 1928. – № 7. – С. 43–57.
148. Правила оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки (методичні рекомендації), підготовлені Головним юридичним управлінням апарату Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.democracy.com.ua/ua/pages/metod
149. Правила оформлення проектів законів та основні вимоги законодавчої техніки : Головне юридичне управління апарату Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.democracy.com.ua/ua/pages/metod/.
150. Президент – про основні економічні пріоритети на наступний р