КРИМІНАЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО МІСТА ЛЬВОВА XVI–XVIII ст. (за матеріалами війтівсько-лавничого суду міста Львова) :

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. Історіографія та джерела дослідження 18
РОЗДІЛ 2. Джерела права Львова ХVІ–ХVІІІ ст. 44
2.1. Нормативно-правові акти органів державної влади
як джерело права. Їх види та характеристика 44
2.2. Ухвали міських органів влади 60
2.3. Кодекси міського права 63
2.4. Застосування звичаєвого права в міських судах 70
2.5. Вплив канонічного права на діяльність
кримінального суду 76
РОЗДІЛ 3. Кримінальне право ХVІ–ХVІІІ ст. та його реалізація
війтівсько-лавничим судом Львова 86
3.1. Поняття злочину та його характеристика 87
3.2. Елементи складу злочину 90
3.3. Кваліфікація злочинів війтівсько-лавничим судом Львова
XVI–XVII ст. 98
3.4.Покарання за злочини: мета і види 120
3.4.1. Мета покарання 120
3.4.2. Види покарань 123
РОЗДІЛ 4. Склад і компетенція війтівсько-лавничого суду.
Порядок розгляду справ 137
4.1. Посадові особи суду та їхній процесуальний статус 137
4.1.1. Види судів Львова періоду XVI–XVIII ст. 137
4.1.2. Війт 143
4.1.3. Лавники 147
4.1.4. Cудовий писар 151
4.1.5. Возний 155
4.1.6. Міський кат 157
4.2. Учасники процесу та їх процесуальний статус 160
4.2.1. Загальна характеристика судового процесу 160
4.2.2. Сторони процесу 165
4.3. Докази і доказування в кримінальних справах 172
4.3.1. Поняття та види доказів і доказування 172
4.3.2. Показання свідків 175
4.3.3. Висновки експертів 177
4.3.4.Речові докази 178
4.4. Провадження справ у суді першої інстанції 179
4.5. Апеляційне провадження в кримінальних справах 186
ВИСНОВКИ 194
ДОДАТКИ 200
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 252

ВСТУП

Актуальність дослідження. Будь-яка держава перестає бути державою, якщо суди в ній не організовані належним чином. Основною метою діяльності судів є захист права, яке передбачає і право на призначення покарання особам, які вчинили делікт. Порядок розгляду справ у судах, кінцевим результатом якого є покарання, – суть кримінального судочинства.
Кримінальний суд – це орган держави, який покликаний охороняти інтереси самої держави, її інститутів, посадових осіб, громадян, підприємств, установ, організацій від протиправних посягань, застосовувати заходи державного примусу до осіб, які порушують встановлений правопорядок [131, c. 8] . Кримінальне судочинство залежить від історичного типу держави і права певного народу.
Львів одним із перших міст Русі одержав магдебурзьке право – право на міське самоврядування та судочинство, долучившись до європейського процесу розвитку місцевих демократій.
У кінці ХVI – на початку ХVII cт. у Львові проживало близько 20–30 тис. мешканців, представників різних національностей [106, c. 29] . За соціально-правовим статусом населення було чітко структуризоване: міська верхівка (патриціат), городяни з міським правом (міське поспільство), міська біднота (плебеї). На юридиках* у місті проживали представники шляхти та духовенства. Права, якими володіли міщани Львова, були настільки об’ємні, що до середини ХVII ст. вважалося набагато престижніше одержати громадянство міста, ніж титул шляхтича [250, s. 5] .
Жителі міста ділились не лише за станами, але й за належністю до національних громад, які мали особливості свого врядування ще за руських часів [54, c. 49] . У ХVII–XVIII ст. українці (русини) становили 20 % населення міста [95, c. 270] , євреї – 15 % [106, c. 28–29] , вірмени – 14%, поляки – 51 % [95, c. 270] . Представники інших етносів і народів входили до складу цих чотирьох національних громад. Юридично українська спільнота Львова мала рівні права з польською у питаннях судочинства, а фактично була обмежена в їх здійсненні, що спричиняло часті конфлікти з магістратом і судові процеси, перед королівським судом [95, c. 62–66] . Вірменська та єврейська національні громади використовували власні національні органи судочинства[160, c. 389] . Євреї не приймалися до міського права, вважалися підданими та слугами короля, підпорядковувались королівським урядовцям, насамперед воєводі або старості [95, c. 83] . Релігійна нетолерантність спричинювала часті сутички між представниками громад міста [16, c. 73–81; 278, s. 36] .
Львів був одним із найбільших ремісничих і торговельних центрів Речі Посполитої. Впродовж першої половини ХVII ст. у місті діяло понад 30 цехових організацій, у яких працювали ремісники 133 спеціальностей [92, c. 39] . Нерідко у Львові виникали конфлікти між цехами, причиною яких було виробництво предметів, що були об’єктом спеціалізації іншого цеху. Всередині самих цехів велася гостра боротьба між майстрами та підмайстрами. Як наслідок, виникали конфлікти, що досить часто закінчувались судовими процесами.
Розквіт торгівлі у Львові припадає на початок ХVI cт. [92, c. 39; 209, s. 10] .* До Львова прибували купці з багатьох міст Речі Посполитої, представники Східної кампанії купців Англії [185, c. 53] , Молдавії [152, c. 46] , Кафи, Московської держави, Угорщини, Сілезії [93, c. 148–156] . За підрахунками історика Р. Шиян, у 1669 р. місто відвідало: у січні – 276 купців, лютому – 508, березні – 211, квітні – 101, травні – 103, червні – 93, липні – 113, серпні – 181, вересні – 129, жовтні – 108, листопаді – 97, грудні – 112 [184, c. 140] .
Організація органів місцевого самоврядування у Львові в XVI–XVIII ст. врегульовувалися нормами магдебурзького права, королівськими привілеями, сеймовими конституціями, нормами звичаєвого та канонічного права.
Відповідно до їх положень, судова система Львова була доволі складною. Виділяли бурґґрафський великий суд (iudicium magnum burgrabie), викладний суд (iudicium expositum), війтівсько-лавничий суд міста (Сoram advocato et scabinis) або міський магдебурзький суд (Judicium civile Magdeburgiense) [86, c. 21–23; 215, s. 26; 273, s. 55–58] .
Окрім загальних судів міської громади, у Львові функціонували суди вірменської та єврейської громади. Національні судові інституції у своїй діяльності керувалися королівськими привілеями та звичаєвим правом [192, s. 9; 203] . Разом з тим, ці суди не були наділені повним імунітетом: вірменський суд перебував під контролем війта міста, а суд єврейської громади – під контролем воєводи [13, c. 146–147, 149–150, 157–158, 169–174, 184–185, 269–272, 277–289, 381–388, 431–433] .
Значна чисельність населення міста, його постійні міграції, соціальна, національно-релігійна, майнова диференціація мешканців, жвавий грошовий обіг, контрольованість місцевих органів влади з боку впливових родин, з-поміж іншого, спричинились до розвитку бідності, жебрацтва, росту майнових злочинів, самогубств, збільшення відсотка позашлюбних дітей. Тому знання своїх суб’єктивних прав, захист їх у суді відіграють щоразу більшу роль.
Як була побудована судова система у Львові, хто міг звернутись за захистом до суду, який існував порядок розгляду кримінальних справ, що розуміли під злочином, яку мету переслідував суд, виносячи вироки, – питання, які залишалися поза увагою істориків права.
Актуальність дослідження цих питань зростає, коли врахувати, що суд Львова був апеляційною інстанцією для всіх судів міст Руського і Белзького воєводств, а з приєднанням до складу Австрійської імперії – судів усієї Галичини [285] . Львівська рада користувалася авторитетом у державі, тому що мала, за характеристикою А.Чоловського, “найрозумніших у цілій Польщі райців [213, s. 9]” . Власне з цих міркувань дослідження правових джерел Львова ХVI–XVIII ст., системи судів, порядку розгляду справ у них, становить не лише історико-доктринальний інтерес, але й передбачає прагматичні цілі: з’ясувати своє “правове” коріння, дослідити, наскільки сучасні правові ідеї і реалії судочинства співзвучні з тими, що панували в епоху середньовіччя та нового часу, а отже, чи вони притаманні українській національній ідеї, з огляду на внутрішню сутність та витоки магдебурзького права.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка в межах наукової теми кафедри “Актуальні проблеми історії держави і права України,політичних, правових вчень та зарубіжної історії”, затвердженої наказом ректора ЛНУ імені Івана Франка №Н-239 від 16.04.2003 (номер державної реєстрації 0103U005943).
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є вивчення історії кримінального судочинства міста Львова XVI–XVIII ст. за допомогою аналізу становлення та розвитку війтівсько-лавничого суду Львова, як носія судової влади територіальної громади та його місця в загальнодержавній судовій системі; принципів тогочасного кримінального судочинства; впливу судової влади на розвиток правосвідомості та стан правової культури тогочасного суспільства. Для її досягнення були поставлені такі завдання:
• з’ясувати стан наукового дослідження проблеми;
• здійснити історико-правовий аналіз тих джерел права XVI–XVIII ст. Речі Посполитої та Львова, якими прямо чи опосередковано врегулювувалися питання організації та здійснення кримінального судочинства;
• з’ясувати, які дії трактувалися як злочин, його види на прикладі діяльності судових інституцій Львова;
• встановити, які види покарань застосовувались війтівсько-лавничим судом Львова за вчинені злочини та їх відповідність чинним тогочасним нормам права;
• визначити коло посадовців міських органів влади, які здійснювали правосуддя;
• вивчити стадії та особливості кримінального процесу XVI–XVIII ст. в містах, де діяло магдебурзьке право, на прикладі діяльності війтівсько-лавничого суду Львова;
• встановити види доказів та предмет доказування, в залежності від виду злочину, а також їх відповідність тогочасним правовим нормам;
• з’ясувати причини вчинення злочинів у XVI–XVIII ст., на прикладі Львова;
• запровадити в науковий обіг маловідомі неопубліковані документи пов’язані з організацією та діяльністю війтівсько-лавничого суду Львова.
Об’єктом дослідження є кримінальне судочинство, як організація і діяльність, пов’язані з провадженням у кримінальних справах судовими інституціями в XVI–XVIII ст.
Предметом дослідження є законодавство Речі Посполитої, збірники магдебурзького права та його окремі норми, які застосовувалися в практиці війтівсько-лавничого суду Львова, судові справи.
Хронологічно робота охоплює середину ХVІ cт. – першу половину ХVІІІ ст. Визначення таких рамок дослідження обґрунтовує низка причин.
У 1578 р. створюється вища судова інстанція для шляхетських судів – Коронний Трибунал, змінюється апеляційна інстанція для міських судів [202, s. 179] .
ХVI – середина XVIII ст. – період дії інквізиційного (слідчо-розшукового) процесу, при якому суд виходив із презумпції винуватості обвинуваченого.
Від XVI ст. у міському праві відбуваються значні зміни, пов’язані з відходом від первісних джерел магдебурзького права і посиленням жорсткості кримінального процесу. У 1534 р. на Вальнім сеймі кримінальний кодекс Карла V (Constitutio Criminalis Carolina) проголошений обов’язковим джерелом при розгляді кримінальних справ у Польщі [238, s. 334–335] . З’являються переклади з латинської на польську збірників німецького права – Бартоломея Ґроїцького та Павла Щербіча. В історії Львова середина ХVI ст. відзначена низкою подій, які мали важливе правове значення. Зокрема у 1541 р. король Сиґізмунд І Старий видав декрет, яким санкціонував звичай про обрання райців винятково з числа лавників [12, c. 243–248] , у 1577 р. – проведено реформу в системі органів міського врядування, а саме запроваджено колегію сорока мужів, яка отримала право контролю за діяльністю ради міста [12, c. 387–396] , встановлено порядок подання апеляцій на рішення судів Львова [12, с. 224–226, 320–322, 354–356] , вірменська громада міста одержала привілей про непідлеглість іншим судам, окрім суду власного вірменського права [13, c. 268–272] .
XVIII cтоліття – століття Просвітництва і двох великих революцій нового часу на Заході [141, c. 276] . У цей період інквізиційний процес став здавати свої позиції. Усталилися такі принципи, як розподіл влади, рівність усіх людей перед судом і законом, незалежно від соціального і майнового стану, гласність та усність судочинства, відмова від системи формальних доказів, презумпція невинуватості обвинуваченого, змагальність сторін, виборність суддів, апеляційний перегляд справ [131, c. 13] . Цілком по-новому у цей час трактують поняття “злочин” і “покарання”. Тортури, як один із головних елементів судочинства, скасовуються [46, c. 127; 275, s. 133] . У XVIII ст. в Речі Посполитій відбулися значні зміни в економіці: занепад сільського господарства, збільшення чисельності бідноти; розвиток мануфактурного виробництва та занепад цехового ремесла; відбувається піднесеня внутрішньої і зовнішньої торгівлі, розвивається кредитно-банківська система [84, c. 227–230] . Релігійні цінності під впливом наукових досліджень почали втрачати загальновизнане суспільне значення, що спричинило душевне запустіння. Внаслідок цих процесів змінилася внутрішня організація злочинного світу: великі банди злочинців потроху розпадаються, злочинність “дедалі більше стає індивідуальною” – справою професіоналів [174, c. 93–94] ; з’являються нові види злочинів, які у відношені до попередніх періодів, є більш інтелектуальними та менш насильницькими [171, c. 213] .
Обмеження періоду дослідження пов’язано також із тим, що у 1772 р., після першого поділу Речі Посполитої, Галичина зі Львовом відійшла до Австрії. У 1786 р. остаточно скасовано дію магдебурзького права у Львові та тих владних інститутів, що були пов’язані з ним [170, c. 63; 43, c. 20] .
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети й завдань вивчення об’єкта і предмета дослідження. У процесі написання роботи використовувались як загальнонаукові, так і спеціальні історичні, історико-правові, соціологічні методи. Огляд наукової літератури здійснений за хронологічним і структурно-тематичними методами. При дослідженні джерел права, складу та компентції війтівсько-лавничого суду Львова використано діалектичний, історико-порівняльний та системно-структурного аналізу методи. Питання розуміння злочину і покарання, доказів та предмету доказування при розгляді кримінальних справ досліджувалося, з використанням наукового методу апріорного вивчення злочину, як абстрактно юридичної сутності. Тлумачення правових приписів вміщених у юридичних актах, що виступали джерелом для організації і діяльності війтівсько-лавничого суду Львова, здійснювалося з використанням логіко-юридичного методу. Дослідження комплексу уявлень про навколишній світ людей часів XVI–XVIII ст., з метою вивчення їх правосвідомості, з’ясування мотивацій поведінки та причин вчинення злочинів, проводилось з використанням соціологічного методу моделювання: вивчення масових і повторюваних феноменів, ритуалів, забобонів. Дослідження змісту архівних неопублікованих та опублікованих документів на автентичність, подій викладених в хроніках щодо їх достовірності, проводилось з використанням критичного та структурного аналізу і деконструкції. Тобто, здійснювався зовнішній аналіз джерела на предмет його автентичності та внутрішній аналіз – перевірка наявних в тексті повідомлень. Структурний аналіз та деконстуркція проводилась шляхом розчленовування тексту документів на певні значеннєві одиниці, з метою подолання прямолінійного розуміння тексту через вилучення всіх елементів фікції з досліджуваного матеріалу, залишаючи тільки сухі факти.
Дисертаційне дослідження здійснювалось на міждисциплінарній основі, у контексті положень загальної теорії права, історії та теорії кримінального права (матеріального, формального), історії держави і права України.
Джерельну базу для написання дисертаційної роботи творять опубліковані і неопубліковані джерела, праці вчених із досліджуваної проблематики.
Опубліковані джерела можна поділити на дві групи: ті, що стосуються кримінального судочинства в цілому, та ті, що присвячені історії міста Львова. До першої групи належать королівські статути, сеймові конституції [31] , кодекси магдебурзького права, праці юристів тогочасного періоду [35; 36; 22; 23; 24] . Другу групу становлять хроніки міста Львова [26; 9; 27; 211] .
Неопубліковані джерела – це Львівські книги протоколів апеляційних скарг королівських декретів, книги індуктів і протоколів спірних і кримінальних справ війтівсько-лавничого суду, книги записів судових викликів, зізнань свідків, проектів рішень кримінального суду Львова, книги запису протоколів про результати виборів до міських урядів, які зберігаються у фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові [1] . Використано судові матеріали, які зберігаються у Львівській національній науковій бібліотеці ім. В. СтефаникаНАН України під заголовком “Львівські судові акти за 1667–1668 роки” [4] .
Зокрема в Центральному державному історичному архіві України у Львові зберігаються документи, на підставі яких можна дослідити джерела права, організацію судової системи та її функціонування, починаючи з 1365 р. і до XVIII ст. Документи згруповано і поділено у наступний спосіб: книги записів апеляційних скарг королівських декретів (1597–1633 рр.) [1, спр. 165–169] , привілеї, декрети мандати, листи (1360–1692 рр.) [1, спр. 176–194] , книги індуктів і протоколів спірних кримінальних справ лавничого суду (1538–1787 рр.) [1, спр. 235–297] , книги записів судових викликів, зізнань (допитів) свідків, проектів рішень щодо розгляду цивільних та кримінальних справ мешканців Львова (1577–1627 рр.) [1, спр. 298–305] , книги протоколів, формулярів і кримінальні акти лавничого суду (1635–1748 рр.) [1, спр. 306–316] , судові виклики, скарги, рішення, зізнання (допити) свідків (1577–1691 рр.) [1, спр. 324–476] , книги записів протоколів про результати виборів до міських урядів (1572–1781 рр.) [1, спр. 648–653] , міські касові книги (1623–1775 рр.) [1, спр. 946–613] .
У відділ рукописів Львівської національної наукової бібліотеки ім.В.Стефаника зберігаються протоколи допитів, вироки лавничого суду за 1667–1676 рр. [4] .
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що системно проаналізовано організацію і діяльність львівського війтівсько-лавничого суду середини ХVІ –ХVІІІ ст. у період функціонування слідчо-розшукового процесу. Досліджено види злочинів і покараннь, згідно з нормами магдебурзького права; систематизовано види злочинів та покарань, з’ясовано причини їх вчинення. У зв’язку з введенням у науковий обіг нових документів, критично оцінено проведені дослідження пробеми, визначено коло питань, які потребують більш ґрунтовного вивчення. Проаналізовано джерела, що впливали на діяльність судової влади: розуміння злочину, як в контексті діючих правових норм, так і соціального сприйняття; з’ясовано причини, які негативно впливали на об’єктивність судових інституцій Львова; досліджено стадії розгляду кримінальних справ в міських судах, відповідність судової практики тогочасним правовим нормам.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що узагальнений практичний матеріал, теоретичні положення та висновки можуть бути використані у проведенні реформи кримінального судочинства в Україні, для написання історії судової юстиції, кримінального права і процесу України і пізнання такого важливого для суспільства інституту як суд та здійснення ним судочинства в епоху середньовіччя і нового часу в одному з важливих центрів Українства – місті Львові. Отримані результати дослідження також можуть бути використані при підготовці навчальних курсів “Історія держави і права України”, “Історія права України” тощо.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження апробовано у виступах автора на міжнародній українсько-польскій конференції “Львів: місто – суспільство – культура”, (м.Львів, Львівський державний університет ім.І.Франка, 1999) [49, c. 158–166] , VI Всеукраїнській науково-практичній конференції “Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні (м.Острог: правничий факультет Національного університету “Острозька академія”, 28–29.04.2005 р.), науковій конференції викладачів та аспірантів історичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка (м.Львів, Львівський державний університет імені Івана Франка, 6–7.02.1997), ІХ Всеукраїнській науково–практичній конференції (м.Острог: правничий факультет Національного університету “Острозька академія”, 30–31.05.2008 р) [50, c. 22–26] , науковому семінарі кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.
Публікації.
1. Білостоцький С. Учасники кримінального процесу і докази у справах львівського лавничого суду XVI–XVII ст. / Степан Білостоцький : матеріали наукової конференції викладачів та аспірантів історичного факультету (Львів, 6–7 лютого 1997 р.) // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. – Львів : Львівський державний університет ім.Івана Франка. – 1997. – Вип. 1. – С.37–40.
2. Білостоцький С. Провадження в кримінальних справах у Львівському лавничому суді XVI–XVIII ст. / Степан Білостоцький // Вісник Львівського університету. – Вип. 33. – Львів, 1998. – С.80–85.– (Серія історична).
3. Білостоцький С.М. Посадові особи війтівсько-лавничого суду Львова та їх процесуальний статус у XVI–XVIII ст. / С.М. Білостоцький // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів : Львівський державний університет імені Івана Франка. – Т.3. – С.158 –166. – (Спецвип. : Львів : місто – суспільство – культура).
4. Білостоцький С. Правові аспекти фанкціонування посади ката у Львові / Степан Білостоцький // Наукові записки. Острозька академія. – Т. ІІ; ч. 1 – Острог, 1999. – С. 208 –210.
5. Білостоцький С. Кваліфікація злочинів XVI–XVIII ст. (за матеріалами лавничого суду м.Львова) / Степан Білостоцький // Вісник Львівського університету. – Вип.35. – Львів, 2000. – C. 73–82. – (Серія юридична).
6. Білостоцький С. Основні засади та стадії кримінального процесу в XVI–XVIII ст. (за матеріалами лавничого суду м.Львова) / Степан Білостоцький // Судова апеляція. – № 4 (5), 2006. – С.142–149.
7. Білостоцький С. Структура органів судової влади Львова в XVI–XVIII ст. / Степан Білостоцький // Держава і право. – № 38. – 2007. – C. 184–191.
8. Білостоцький С.М. Застосування норм звичаєвого права в міських судах XVI–XVIII ст. (за матеріалами війтівсько-лавничого суду м.Львова) / С.М. Білостоцький // Матеріали ІХ Всеукр. наук.-практ. конф. : [“Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні”], (Острог, 30–31 травня 2008 р.). – Острог : Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2008. – C. 22–26.
9. Білостоцький С. М. Кримінальний світ Старого Львова / А. М. Козицький, С. М. Білостоцький. – Львів: Афіша, 2001. – 230 с. – (Перевидання: Szemrany światek starego Lwowa. – Warszawa: Bellona, 2006. – 262 s.).
Дисертаційна робота побудована за тематичним принципом і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел.

bibliography

ВИСНОВКИ

Епоха XІV–XVIII ст. у Європі та українських землях, в науковій літературі, подавались, як правило, зі значними викривленнями. З однієї сторони – похмура доба в історії розвитку людського суспільства, з другої – героїчно-романтичні часи. В принципі, кожна із них правильна, але за умови, що сприймає і враховує іншу.
1. Суттєвою рисою тогочасного суспільства була відсутність особистої свободи людей. Вони були “приречені” дотримуватись правил, визначених для них соціальним порядком. По суті, особистість ототожнювалась з призначенням людини в спільноті. Разом з тим, в межах своєї соціальної групи, вони були достатньо вільні щодо самовираження в праці та духовній сфері. Їх права як члена громади реально захищались. Духовне самовираження здійснювалося через релігійність. Згідно з церковними канонами гідність, свобода волі та рівність визнавалися невід’ємними суб’єктивними правами кожного індивіда. Судова влада була покликана виявляти хиби людської поведінки, виправляти їх та не допускати повторення подібних вчинків в майбутньому, для спасіння людської душі та людства загалом.
2. У XVI–XVIII ст. “держава” та “суспільство” ототожнювалися. “Влада” (як ідеал) опиралася на особисті зв'язки, які поряд із взаємною відданістю передбачали обов'язок правителя (сюзерена) захищати підданого (васала) та обов’язок останнього коритися наказам свого сюзерена. Влада для тогочасної людини була настільки зрозумілим і звичним явищем, що вона не припускала свого існування поза нею, йшлося лише про досконале її здійснення. На практиці влада проявлялася в найрізноманітніших формах на різних рівнях, які накладалися один на одного: у просторовому відношенні – влада короля, країни, міста, родини, в реальному здійсненні – влада церкви, феодала, землевласника, суду. Кримінальне судочинство – один із способів реалізації влади в конкретній спільноті, державі.
3. Кримінальне право XVI–XVIII ст. визначало мінімальний набір соціальних правил, яким люди в суспільстві мали користись. Їх порушення кваліфікувалося як злочин. Його наслідком було посягання на права і свободи потерпілого, добробут, благополуччя людської спільноти та нехтування Божими приписами.
4. Наукові дослідження XVIII–XXІ ст. з історії кримінального судочинства українських міст окресленого періоду, головним чином, характеризуються апріорним вивченням правових норм, вміщених у правових актах, що визначали порядок організації, діяльності судової юстиції міст та кримінального (матеріального, формального) права, зокрема. Їх практичне застосування із аналізом конкретних судових справ залишилося поза увагою дослідників. На даний час відсутні спеціальні дослідження присвячені історії судочинства Львова, на зразок досліджень, що вийшли в Республіці Польща в ХХ – на початку ХХІ ст. та стосуються міст Познані (В.Майсель), Кракова (С.Естрейхер, М.Камлер), Хелмно і Торуня (К.Каміньска, М.Міколайчик), чи вивченню окремих видів злочинів: проти віри та релігії (Б.Барановські, В.Урушчак, М.Міколайчик, Х.Карбовнік), злочинів проти життя (М.Камлер, А.Карпіньскі, Х.Заремска), злочинів проти моралі (А.Кравєц). Їх особливістю є те, що в основу дослідження покладено не чисті норми, а людину, як основну одиницю в системі суспільних відносин, тобто її психологічну і соціологічну мотивацію до вчинення злочинів, діяльність судів через критичний, структурний аналіз джерел.
5. У контексті розуміння тогочасної влади у XVI – XVIII ст. джерелами кримінального судочинства для війтівсько-лавничого суду Львова виступали правові акти органів державної влади, церкви, рішення ради міста, інкорпоровані збірники права, коментарі до них та звичаї. У сукупності вказані джерела права творили цілісну систему кримінального законодавства XVI – XVIII ст.
6. В основу розуміння злочину в XVI – XVIII ст. у Львові було покладено теологічну концепцію права. Основними ознаками злочину були: протиправність, небезпека для спільноти (громади), заподіяння шкоди чи можливість її заподіяння, караність. Серед злочинів, які розглядалися війтівсько-лавничим судом Львова в XVI – XVIII ст. найчастіше зустрічаються крадіжки та розбої з метою заволодіння майном. Їх причинами були велика густота населення у Львові, постійні міграції купців з країн Європи та Азії, приплив сільського населення до міста та неможливість отримати роботу через корпоративну замкненість цехів, часті пожежі в місті, голодомори та епідемії, татарські набіги на навколишні міста та села. Серед інших причин вчинення злочинів слід вказати поширеність вживання п’янких напоїв: корчми, як правило, були місцями зустрічей співучасників задуманих злочинів, а також збуту вкраденого. Причинами вчинення злочинів на ґрунті національної (релігійної) нетерпимості у Львові була політика короля та місцевих органів влади щодо надання привілеїв і толеранцій одним національним громадам і нехтування правами та інтересами інших, а також усталені в суспільстві негативні стереотипи. Грабежі та розбої вчинялися, головним чином, поза межами міста, на дорогах, у темну пору доби. Як правило, їх організаторами виступали представники шляхетського стану, які володіли панівним статусом у державі. Тому, вважали, що мають більшу свободу виявляти свої почуття й пристрасті, віддаватися диким радощам, нестримним насолодам, у тому числі застосувати насильство, щоб підкреслити свою зверхність.
7. Метою покарання було залякування загалу для попередження вчинення правопорушень. З числа встановлених нормами міського права видів покарань у Львові в XVI – XVIII ст. засуджених за злочини карали позбавленням життя: через відрубування голови за допомогою меча, повішення, ламання тіла колесом, спалення на вогні, розтинання тіла на частини, які потім розвішували на палях при дорогах (четвертування), закопування заживо в землю та пробивання колом; нанесення тілесних ушкоджень шляхом: відрубування руки; покарання честю – інфамія, баніція; тілесними покараннями – биття батогами; майновими покараннями – грошові штрафи; позбавлення волі. Як додаткові покарання при вчиненні тяжких злочинів суд міг присудити волочіння до місця страти або шматування розпеченим залізом. Практика їх застосування у Львові відповідала видам покарань за конкретні види злочинів згідно з нормами магдебурзького права.
8. Судова система Львова XVI – XVIII ст. була доволі складною. Причини полягали в неузгодженості норм магдебурзького права з королівськими правовими актами; застосуванні принципу станової приналежності в питаннях притягнення до кримінальної відповідальності; нехтуванні принципу рівних можливостей для громадян міста в питаннях доступу до формування і контролю судової влади у Львові з огляду на національну приналежність; не відповідності принципу незалежності судової та адміністративної влади Львова від короля та його урядників за наявного імунітету вірменської та єврейської громад в питаннях управління і судочинства. Окрім того, відсутність принципів визначення підсудності кримінальних справ за суб’єктним, предметним складом спричиняла значні зловживання в питаннях їх розслідування і розгляду, з огляду на те, що судові функції у Львові виконували лава і рада. Зокрема, війтівсько-лавничий суд Львова поділявся на види: суд війта, гайний необхідний суд, гайний гостинний суд, гайний гарячий суд. Головну роль у судовій системі Львова відігравали війт з лавниками. Мали місце зловживання в питаннях обрання на посаду війта. Посадовими особами, які забезпечували належний розгляд справ, були писар лави та возний. Виконання вироків здійснював міський кат.
9. У XVI – XVIII ст. війтівсько-лавничий суд Львова при розслідуванні та розгляді кримінальних справ застосовував інквізиційний процес із елементами конрадикторного. Він складався з трьох стадій: встановлення факту вчинення злочину; ведення слідства в справі; судового розгляду і виконання вироку. Характерні такі ознаки: функції слідчого і судді виконував війт із лавниками; здійснювалась письмова фіксація слідчих дій; справи розглядалися і вироки виконувалися публічно; судді користувалися повною свободою оцінки доказів; вирок виносили на підставі тих матеріалів, з якими безпосередньо ознайомилися; обвинувачений мав довести свою невинуватість; головним доказом вини було зізнання обвинуваченого у вчиненні злочину.
10. Тогочасним законодавством чітко визначався предмет доказування при розслідуванні конкретних видів злочинів з прописуванням запитань, які необхідно поставити і які докази необхідно зібрати. Доказування вини будувалося на встановленні конкретних обставин, які мали бути взаємопов’язані між собою, випливати одна із одної та підтверджуватися конкретними доказами, правдивість яких перевіряв суд. Сумнівність однієї із обставин тягнула за собою недоведеність усіх наступних. Докази, в залежності від їх доказової вартості, поділялися на досконалі, напівпевні, менш ніж певні. Кожен злочин характеризувався властивими йому доказами. Одним із основних засобів пізнання істини в справі вважали тортури. Через їх застосування досягали кількох цілей: змушували обвинуваченого зізнатися у вчиненому; усували протиріччя в показах обвинуваченого та відносно інших доказів; ставили за мету виявити спільників. Тому особисте зізнання обвинуваченого під тортурами, вважали “королевою доказів”.
11. Війтівсько-лавничий суд Львова виступав судом першої інстанції при розслідуванні та розгляді кримінальних справ. Апеляційною інстанцією для його рішень був королівський суд. Його вердикти були остаточними та обов’язковими до виконання, характеризувалися тим, що не тільки підтверджували чи скасовували вироки кримінального суду першої інстанції, а встановлювали види відповідальності суддів у разі винесення ними незаконного рішення. Причинами скасування рішень (про арешт, засудження, конфіскацію майна) кримінального суду Львова найчастіше були процесуальні порушення.
12. Львів XVI – XVIII ст. – місто у якому кримінальне судочинство будувалося на усталених в Європі нормах права, що характеризувалися жорстокістю та частково контраверсійністю. На відміну від міст Речі Посполитої та Європи, практика застосування цих норм війтівсько-лавничим судом Львова характеризувалася більшою гуманністю та розважливістю. Підтвердженням зазначеному є відсутність “чорної книги злочинців”, вироків у справах, так званого, “удаваного зла” (чаклунство, знахарство, єретицтво). Львів та його система права становили невід’ємну складову європейської правової системи та культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

НЕОПУБЛІКОВАНІ ДЖЕРЕЛА

Центральний державний історичний архів України у Львові
1. Ф. 52 (Магістрат міста Львова), оп. 2, спр. 2, 80, 165–169, 176–194, 235–305, 306–316, 324–476, 484, 585, 611, 614, 648–653, 749, 1153.
2. Ф. 52 (Магістрат міста Львова), оп. 3, спр. 50, 105, 109, 266, 750.

Львівська національна наукова бібліотека імені В.Стефаника НАН України, відділ рукописів
3. Ф. 4 (Колекція документів і матеріалів бібліотеки Баворовських у м.Львові), оп. 1, спр. 1360.
4. Ф. 5 (Збірка рукописів, автографів, грамот і дипломів бібліотеки Націо-нального Інституту ім.Оссолінських у м.Львові (XV–XX ст.)), оп. 1, спр. 3794.
відділення “Падац мистецтв імені Тетяни та Омеляна Антоновичів ЛННБ України ім. В.Стефаника”
5. Фонд В.Баворовського. – Гравюри. – № 960, 9811, 9812, 9821.

ОПУБЛІКОВАНІ ДЖЕРЕЛА
6. Аврелий А. Блаженный Августин. Исповедь / А. Аврелий. – Москва : Республика, 1992. – 335 с.
7. Блаженный Августин. О граде Божием. – Минск : Харвест, Москва : АСТ, 2000. – 1296 с. – (Классическая философская мысль).
8. Економічні привілеї міста Львова XV – XVIII ст. : привілеї та статути ремісничих цехів і купецьких корпорацій : [зб. док. / упоряд. М.Капраль]. – Львів : Піраміда, 2007. – LC с. + 816 с., 8 іл.
9. Зіморович Бартоломей. Потрійний Львів : Leopolis Triplex / Зіморович Бартоломей. ; [пер. з лат. Н.Царьова ; комент. І. Мицько ; ред. О. Шишка]. – Львів, 2002. – 224 с.
10. Історія Львова в документах і матеріалах : зб. док. і мат-лів / [упоряд. У.Я. Єдлінська, Я.Д. Ісаєвич, О.А. Купчинський]. – К., 1986. – 424 с.
11. Каролина. Уголовно-судебное уложение Карла V / [перевод, предисловие и примечания заслуженного деятеля науки Казахской ССР проф.С.Я.Булатова]. – Алма-Ата : Наука Казахской ССР, 1967. – 364 с. – (Академия наук Казахской ССР. Институт философии и права).
12. Привілеї міста Львова ХІV–ХVІІІ ст. : [зб. док. / упоряд. М. Капраль]. – Львів, 1998 – .–
Т. 1 : Monumenta Leopolitana (Львівські історичні пам’ятки). – 1998. – 640 с.
13. Привілеї національних громад міста Львова ХІV–ХVІІІ ст. : [зб. док. / упоряд. М. Капраль]. – Львів, 2000– .–
Т. 2 : Monumenta Leopolitana (Львівські історичні пам’ятки). – 2000. – 576 с.
14. Саксонское зерцало : Памятник, комментарии, исследования / [отв.ред. В.М.Корецкий]. – Москва : Наука, 1985. – 271 с.
15. Святе письмо Старого та Нового Завіту / [Повний переклад, здійснений за оригінальними Єврейськими, арамійськими та грецькими текстами. Під час Другого Ватиканського Вселенського Собору]. – Львів : Видавництво Отців Василіян “Місіонер”, 2005. – VІІ + 1122 с. + 350 с.
16. Соціальна боротьба в місті Львові в ХVІ–ХVІІІ ст. : [зб. док. / ред. Я.П.Кісь]. – Львів, 1961. – 442 с.
17. Шпренгер Я. Молот ведьм / Я. Шпренгер, Г. Инститорис. – Санкт-Петербург : АМФОРА, 2001. – 525 с.
18. Akta Grodzkie i Ziemskie z Czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego Bernardyńskiego we Lwowie w skutek fundacyi sp.Alexandra hr.Stadnickiego / [Wydane staraniem Galicijskiego wydziału naukowego]. – Lwów : z Drukarni zakładu narodowego imenia Ossolińskich, 1870– .–
T.2. – 1890. – 287 s.
19. Akta Grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego Bernardyńskiego we Lwowie w skutek fundacyi sp.Alexandra hr.Stadnickiego / [Wydane staraniem Galicijskiego wydziału naukowego]. – Lwów : z Drukarni zakładu narodowego imenia Ossolińskich, 1872– .–
T. 3. – 1872. – 313 s.
20. Akta Grodzkie i Ziemskie z Czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego Bernardyńskiego we Lwowie w skutek fundacyi sp.Alexandra hr.Stadnickiego / [Wydane staraniem Galicijskiego wydziału naukowego.]. – Lwów : z Drukarni narodowej w. Manieckiego, 1875– .–
T.5. – 1875. – 293 s.
21. Akta Grodzkie i Ziemskie z Czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego Bernardyńskiego we Lwowie w skutek fundacyi sp.Alexandra hr.Stadnickiego / [Wydane staraniem Galicijskiego wydziału naukowego]. – Lwów : z I związkowej drukarni, 1883– . –
T. 9. – 1883. – 340 s.
22. Groicki B. Porządek sądów i spraw miejskich prawa majdeburskiego / В. Groicki. – Kraków, 1629 (перевидання : Groicki B. Porządek sądów i spraw miejskich prawa majdeburskiego w Koronie Polskiej. Artykuły prawa majdeburskiego. Postępek sądów około karania na gardle. Ustawa placej u sądów / В. Groicki. – Warszawa : Wydawnictwo prawnicze, 1953– .–
Т. 2 : Biblioteka dawnych polskich pisarzy-Prawników. – 1953. – 259 s. + XI.
23. Groicki B. Artykuły prawa majdeburskiego które zowią Speculum Saxonum z łacińskiego języka na polski przełożone / В. Groicki. – Kraków, 1629. (перевидання : Groicki B. Porządek sądów i spraw miejskich prawa majdeburskiego w Koronie Polskiej. Artykuły prawa majdeburskiego. Postępek sądów około karania na gardle. Ustawa placej u sądów / В. Groicki. – Warszawa Wydawnictwo prawnicze, 1953.– .–
Т. 2 : Biblioteka dawnych polskich pisarzy-Prawników. – 1953. – 259 s. + XI.
24. Groicki B. Ten postępek wybran jest z praw cesarskich, który Karolus V cesar kazał wydać po wszystkich swoich państwiech, którym się nauka daje, jako w tych sądziech a sprawach około karania na gardlie abo na zdrowiu sędziowie i każdy urząd ma się zachować i postępować wedle bojaźni bożej, sprawedliwie, pobożnie, roztropnie i nieskwapliwie / В. Groicki. – Kraków, 1629. (перевидання : Groicki B. Porządek sądów i spraw miejskich prawa majdeburskiego w Koronie Polskiej. Artykuły prawa majdeburskiego. Postępek sądów około karania na gardle. Ustawa placej u sądów / В. Groicki. – Warszawa, Wydawnictwo prawnicze, 1953– .–
Т.2 : Biblioteka dawnych polskich pisarzy-Prawników. – 1953. – 259 s. + X.
25. Czechowicz J. Praktyka kryminalna, to jest : wzór rozważnego i porządnego spraw kryminalnych sądzenia / J. Czechowicz. – Chełmno, 1769. – 233 s.
26. Jan Alpnek i jego “Opis miasta Lwowa” z początku XVII wieku / [wyd. S.Rachwał]. – Lwów : Nakl. Redakcji Wschodu, 1930. – 56 s.
27. Józefowicz T. Kronika miasta Lwowa od roku 1634 do 1690, obejmująca w ogólności dżieje dawnej Rusi Czerwonej a zwłaszcza Historya arcybiskubstwa Lwowskiego w tejze epoce / T. Józefowicz. – Lwów, 1854. – 504 s.
28. Pawło Kuszewicz z Chelmna. Prawo Chelmińskie poprawione y z lacińskiego języka na polski przetlumaczone. Xiąg piecioro ku pospolitemu pozitkowi / [Plato Lib : V. De Legib. Magna est Virtus est Viktoria, Patriis Legibus odtempersre, est in eo feipsus vincere]. – Poznań : Drukarnia Jana Rossowskiego, 1623. –203 s.
29. Księga ławnicza miejska (1441–1448) / [wyd. A Czołowski, F. Jaworski]. – Lwów–. –
T. 4 : Pomniki dziejowe Lwowa. – 1905. – 361 s.
30. Volumina Legum. Leges, statuta, constitutiones, priwilegia Regni Poloniae, Magni Dukatus Lithvaniae, omniumq ; Proviciarum Annexarum, a Comitiis Visliciae Anno 1347 celebratis usque ad ultima Regni Comitia. – Warszаwa : In Typographia S.R.M. & Reipublicae Collegii Varsaviensis Scholarum Piarum, in UNUM OPUS Absolutissimum, Collegii ejusdem Opera, Primum Collecta, & Sumtibus Publicis Reimpressa, 1732– .–
Vol. 1. – 1732. – 593 p.
31. Volumina Legum. Prawa Konstytucye y przywileie ; Krolewsta Polskiego, y Wielkiego Xięwstwa Litewskiego, y wszystkich Prowincyi nalezacych : Na Walnych Sejmiech Koronnych od Seymu Wislickiego Roku Pańskiego 1347 Aź do ostatnoego Seymu uchwalone. – Warszawa : w Drukarni J.K.M. y Rzeczypospolitey, w Collegium Warszawskim Scholarum Piarum Sumptem publicynym pryedrukowane, 1733– .–
Vol. 2. – 1733. – 1707 p.
32. Volumina Legum. Prawa Konstytucye y przywileie ; Krolewsta Polskiego, y Wielkiego Xięwstwa Litewskiego, y wszystkich Prowincyi nalezacych : Na Walnych Sejmiech Koronnych od Seymu Wislickiego Roku Pańskiego 1347 Aź do ostatnoego Seymu uchwalone. – Warszawa : w Drukarni J.K.M. y Rzeczypospolitey, w Collegium Warszawskim Scholarum Piarum Sumptem publicynym pryedrukowane, 1735– .–
Vol. 3. – 1735. – 994 p.
33. Volumina Legum. Prawa Konstytucye y przywileie ; Krolewsta Polskiego, y Wielkiego Xięwstwa Litewskiego, y wszystkich Prowincyi nalezacych : Na Walnych Sejmiech Koronnych od Seymu Wislickiego Roku Pańskiego 1347 Aź do ostatnoego Seymu uchwalone. – Warszawa : w Drukarni J.K.M. y Rzeczypospolitey, w Collegium Warszawskim Scholarum Piarum Sumptem publicynym pryedrukowane, 1737– .–
Vol. 4 . – 1070 p.
34. Volumina Legum. Prawa Konstytucye y przywileie ; Krolewsta Polskiego, y Wielkiego Xięwstwa Litewskiego, y wszystkich Prowincyi nalezacych : Na Walnych Sejmiech Koronnych od Seymu Wislickiego Roku Pańskiego 1347 Aź do ostatnoego Seymu uchwalone. – Warszawa : w Drukarni J.K.Mci. y Rzeczypospolitey u Xięzy Scholarum Piarum, 1782– .–
Vol. 7. – 1782. – 872 p.
35. Szczerbicz Pawło. Jus Municipale to ies prawo miejskie Magdeburskie / Pawło Szczerbicz ; [nowo z lacińskiego y z niemieckiego na polski ięzyk z pilnoscią y wiernie przełożone]. – Lwów, 1581. – 215 s.
36. Szczerbicz Pawło. Speculum Saxonum albo prawo saskie y maydeburskie na polski ięzyk z pilnoscią y wiernie przełożone / Pawło Szczerbicz. – Lwów, 1581. – 536 s.
37. Statuta Polskie króla Kazimierza w Wislicy złożone, z rękopismu / [wyd. K. Wł.Wojcicki]. – Warszawa, 1847. – 138 s.
38. Św. Tomasz z Akwinu. Summa teologiczna / [nakładem Katolickiego ośrodka wydawniczego “Veritas” 4–8, Praed Mews]. – London, W 2, 1970. – T. 18. – 370 s.
39. Św. Tomasz z Akwinu. Wykład dwóch przykazań miłości і dziesięciorga przykazań bożych // Dzieła wybrane / [przełożyli : Jacek Salij OP, Kalikst Suszyło OP, ks.Marek Starowiejski, Wojcech Giertych OP]. – Kety : Antyk, 1999. – s. 647–693. – (Biblioteka Europejska).

ЛІТЕРАТУРА
40. Аннерс Э. История европейского права / Аннерс Эрик. [отв.ред. В.Н.Шепаев]. – Москва : Наука, 1994. – 397 с.
41. Антонович В.Б. Українські міста / В.Б. Антонович // Розвідки про міста і міщанство на Україні Руси в XV-XVIII ст. – Київ ; Львів, 1904. – Ч.2. – C. 175–462.
42. Антонович В.Б. Предисловие / В.Б. Антонович // Архив Юго-Западной России, издаваемый Временною коммиссиею для разбора древних актов, учрежденный при киевском, подольском и волынском генерал-губернаторе. – Киев, 1869. – Ч.1. Т.5. – С.1–94.
43. Апарат управління Галичиною у складі Австро-Угорщини / [Кульчицький В.С., Бойко І.Й., Мікула О.І., Настасяк І.Ю.]. – Львів : Тріада плюс, 2002. – 82 с.
44. Бартошек Милан. Римское право. Понятия, термины, определения / Бартошек Милан. – Москва : Юридическая литература., 1989. – 448 с.
45. Бачинин В.А. Философия права и преступления / Бачинин В.А. – Харьков : Фолио, 1999. – 608 с.
46. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Беккариа Чезаре. – Москва : Фирма “Стелс”, 1995. – 304 с.
47. Бертрам Д.Г. История розги. Т.1 / Бертрам Д.Г. – Москва : Просвет, 1992. – 288 с.
48. Білостоцький С.М. Провадження в кримінальних справах у Львівському лавничому суді ХVI–XVIII ст. / С.М. Білостоцький // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів, 1998. – Вип. 33. – С.80–85.
49. Білостоцький С.М. Посадові особи війтівсько-лавничого суду Львова та їх процесуальний статус у XVI–XVIII ст. / С.М. Білостоцький // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів : Львівський державний університет імені Івана Франка. – Т.3. – С.158 –166. – (Спецвип. : Львів : місто – суспільство – культура).
50. Білостоцький С.М. Застосування норм звичаєвого права в міських судах XVI–XVIII ст. (за матеріалами війтівсько-лавничого суду м.Львова) / С.М. Білостоцький // Матеріали ІХ Всеукр. наук.-практ. конф. : [“Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні”], (Острог, 30–31 травня 2008 р.). – Острог : Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2008. – C. 22–26.
51. Бойко І. Й. Наукові джерела про правове становище вірменьких громад в Україні (ХІV–XVIIIст.) / І.Й. Бойко // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2004. – Вип. 40. – С.90–97.
52. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах, та віруваннях. Космологічні українські народні погляди та вірування / Булашев Г.О. – К. : Фірма “Довіра”, 1992. – 414 с.
53. Блок М. Феодальне суспільство / Блок Марк. – К. : Видавничий дім “Всесвіт”, 2002. – 526 с.
54. Вислобоков К.А. Визначна пам’ятка українського права :джерела, зміст, система та соціально–політичні передумови створення / К.А. Вислобоков // Права, за якими судиться малоросійський народ.1743. – К., 1997. – C. XL.
55. Володимиров Л.Є. Учение об уголовных доказательствах / Л.Є. Володимиров // Антологія української юридичної думки. Кримінальне право. Кримінальний процес. – К. : Видавничий Дім “Юридична книга”, 2004. – Т. 7. – С.163–204.
56. Владімірський-Буданов М.Ф. Німецьке право в Польщі і Литві / М.Ф. Владімірський-Буданов // Розвідки про міста і міщанство в Україні-Руси в XV–XVIII в. – Львів, 1903. – Ч.1. – 179 с.
57. Владимирській-Буданов Н. Ф. Обзоръ исторіи русскаго права / Владимирській-Буданов Н.Ф. – Изд. шестое. – С-Петербургъ ; Кіевъ, 1909. – 673 с.
58. Генега Р.Я. В’язниці / Р.Я. Генега, А.М. Козицький / [ред. Андрій Козицький та Ігор Підкова]. – Львів : Літопис, 2007. – С.438–445. – (Енциклопедія Львова).
59. Гоббс Т. Левиафан, или материя, форма и власть государства церковного и гражданского : избранные произведения в 7 т. / Гоббс Томас – Москва : Издательство Социально-экономической литературы “Мысль”, 1964– .–
Т. 2. – 1964. – C. 43–678.
60. Гнатюк В.М. Останки передхристиянського релігійного світогляду наших предків / В.М. Гнатюк // Українці : народні вірування, повір’я, демонологія / [упор., прим. та біогр. нариси А.П. Пономарьов, Т.В. Косміна, О.О. Боряк]. – К. : Либідь, 1991. – C. 375–406.
61. Готтфредсон М., Герші Т. Загальна теорія злочину / М. Готтфредсон, Т. Герші / [переклад з англійської Наталки Бордукової]. – Харків : Акта, 2000. – 326 с.
62. Гофф Жак Ле. Середньовічна уява / Гофф Жак Ле. – Львів : Літопис, 2007. – 350 с.
63. Гошко Т.Д. Дослідження історії міського самоврядування ХІV-XVII ст. польськими істориками Львова (початок ХХ ст.) / Т.Д. Гошко // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів, 1999. – Т.3. – С.396–408. – (Спецвип. : Львів : місто – суспільство – культура).
64. Гошко Т.Д. З історії вивчення проблеми самоврядування міст України в XVI-XVIII ст. / Т.Д. Гошко // Україна в минулому. – Київ ; Львів, 1993. – Вип.4. – C. 40–63.
65. Гошко Т.Д. Львівська магдебургія через призму окремих рукописних джерел (XIV–XVIII ст.) / Т.Д. Гошко // Україна в минулому. – Київ ; Львів, 1992. – Вип.2. – С.27–49.
66. Гошко Т.Д. Магдебурзьке право Львова (XIV–XVIIст.) / Т.Д. Гошко // Незалежний культоролічний часопис “Ї”. – Львів, 2003. – Число 29. – С.81–87.
67. Гошко Т.Д. Нариси з історії магдебурзького права в Україні (ХІV – початок ХVІІ ст.) / Т.Д. Гошко. – Львів : Афіша, 2002. – 255 с.
68. Григулевич И.Р. Инквизиция / Григулевич И.Р. – Москва : Политиздат, 1976. – 463 c. с ил. – (Б-ка атеистической литературы).
69. Грушевський М.С. Історія України-Руси : в 6 т. / Михайло Грушевський. – К. : Наукова думка, 1992– .–
Т. 2. – 1992. – 640 с.
70. Грушевський М.С. Історія України-Руси : в 6 т. / Михайло Грушевський. – К. : Наукова думка, 1992– .–
Т. 3. – 1993. – 586 с.
71. Грушевський М.С. Історія України-Руси : в 6 т. / Михайло Грушевський. – К. : Наукова думка, 1992– .–
Т. 4. – 1993. – 544 с.
72. Грушевський М.С. Історія України-Руси : в 6 т. / Михайло Грушевський. – К. : Наукова думка, 1992– .–
Т. 5. – 1994. – 586 с.
73. Грушевський М.С. Історія України-Руси : в 6 т. / Михайло Грушевський. – К. : Наукова думка, 1992– .–
Т. 6. – 1995. – 667 с.
74. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги в которых обьясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права / Гроций Гуго. – Москва : Ладомир, 1994. – 868 с.
75. Губер В. Права людини і біблійна правова думка : в 2 т. / Вольфґанґ Губер // Релігійна свобода і права людини : Богословські аспекти. – Львів : Свічадо, 2000– .–
Т. 1. – 2000. – C. 83–101.
76. Дашкевич Я.Р. Армянское самоуправление во Львове в 60–80–х гг. (Протоколы армянского сонета старійшин как исторический источник) / Я.Р. Дашкевич // Вanber Matenadarani / Вестник матенадарана. – Yerevan, 1969. – № 9. – С.213–240.
77. Дашкевич Я.Р. Давній Львів у вірменських та вірменсько-кипчацьких джерелах / Я.Р. Дашкевич // Україна в минулому. – Київ ; Львів, 1992. – Вип. 1. – С.7–13.
78. Демкова М.С. Застосування королівського законодавства під час здійснення вірменського судочинства у Львові (XV–XVIII ст.) / Марія Демкова // Вісник Львівського університету. Львів, 2004. – Серія юридична. – Вип. 40. – С.98–104.
79. Демкова М.С. Цивільне право за вірменським Статутом 1519 р. / Марія Демкова // Вісник Львівського університету. – Львів, 2003. – Серія юридична. – Вип. 39. – С.48–55.
80. Дриль Д.А. Преступность и преступники / Д.А. Дриль // Преступность и преступники. Учение о преступности и мерах борьбы с нею. – Москва : Инфра-М, 2006. – C. 3–179.
81. Дриль Д.А. Учение о преступлениях и мерах борьбы с нею / Д.А. Дриль // Преступность и преступники. Учение о преступности и мерах борьбы с нею. – Москва : Инфра-М, 2006. – C. 183–614.
82. Дюркгайм Е. Самогубство. Соціологічне дослідження / Дюркгайм Еміль. – К. : Основи, 1998. – 520 с.
83. Ерліх Є. Вільне право знаходження та вільне правознавство / Євген Ерліх // Проблеми філософії права. – 2005. – Т. ІІІ. – № 1–2. – С.168–184.
84. Зашкільняк Л. О. Історія Польщі : від найдавніших часів до наших днів / Л. О. Зашкільняк, М. Г. Крикун. – Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2002. – 752 с. + 8 кол.мап.
85. Заяць А.Є. Урбанізаційний процес на Волині в XVI – першій половині ХVII століття / Заяць А.Є. – Львів : Добра справа, 2003. – 206 с.
86. Зубрицький Д. Хроніка міста Львова / Денис Зубрицький. – Львів : Центр Європи, 2002. – 602 с.
87. Иванишев Н.Д. О платъ за убійство въ древнемъ русскомъ и других славянскихъ законодательствахъ въ сравненіи съ германською вирою. Ч.1 / Н.Д. Иванишев // Сочинения Н.Д.Иванишева изданныя иждивеныемъ Университета Св.Владимыра. – Кіевъ, 1876. – С.5–105.
88. Исаевич Я. Город Дрогобич в ХVI–XVIII в. / Ярослав Исаевич // Города феодальной России. – Москва : Наука, 1966. – C. 160–166.
89. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу. Історично-релігійна монографія / Митрополит Іларіон. – Вінніпег : Накладом Видавничої комісії пр товаристві “Волинь”, 1965. – 424 с.
90. Інкін В.Ф. Нарис економічного розвитку Львова у ХVІІІ ст. / Інкін В.Ф. – Львів, 1959. – 91 с.
91. Історія європейської ментальності / [за ред. Петера Дінцельбахера, переклад з німецької Володимира Кам’янця]. – Львів : Літопис, 2004. – 720 с.
92. Історія Львова / [ред. Ю.Сливка, Ф.Стеблій та ін.]– К. : Наукова думка, 1984. – 414 с.
93. Історія Львова. 1256–1772 : в 3 т. / [ред. Ярослав Ісаєвич, Микола Литвин, Феодосій Стеблій]. – Львів : Центр Європи, 2006– .–
Т. 1. – 2006. – 296 с., 310 ілюстрацій.
94. Історія Львова. Короткий нарис / [ред.колегія : Г.Ю. Гербільський, Є.К.Лазаренко, В.К.Осечинський, О.Г.Цибко]. – Львів : Львівський університет, 1956. – 295 с.
95. Капраль М. Національні громади Львова ХVІ–ХVІІІ ст. : (соціально-правові взаємини) / Капраль Мирон. – Львів, 2003. – 440 с.
96. Капраль М. Привілеї міста Львова ХІV–ХVІІІ ст. : (історико-джерелознавчий огляд) / Мирон Капраль // Привілеї міста Львова ХІV–ХVІІІ ст. : зб. док. – Львів, 1998. – C. 7–25.
97. Капраль М. Привілеї міста Львова ХІV–XVIIІ ст. : (історико-джерелознавчий огляд) / Мирон Капраль // Привілеї міста Львова. – Львів, 1998. – Т. 1. – С.7–25. – (Львівські історичні пам’ятки).
98. Капраль М. Привілеї національних громад міста Львова ХІV–ХVІІІ ст. : (історико–джерелознавчий огляд) / Мирон Капраль // Привілеї національних громад міста Львова ХІV – ХVІІІст. : [зб. док. / упор. М.Капраль]. – Львів, 2000. – C. 5–37.
99. Капраль М. Привілей 1356 року як повторне надання магдебурзького права для міста Львова / Мирон Капраль // Вісник Львівського університету. Серія історична.– Львів, 1999. – Т.3. – С.11–21. – (Спецвип. : Львів : місто – суспільство – культура).
100. Кваша О.О. Кістяківський Олександр Федорович / О.О. Кваша // Антологія української юридичної думки. – Кримінальне право. Кримінальний процес. – К. : Видавничий дім “Юридична книга”, 2004. – Т. 7. – С.46–49.
101. Кельзен Г. Чисте правознавство. З додатком : Проблема справедливості / Ганс Кельзен. – К. : Юніверс, 2004. – 496 с.
102. Кистяковский А.Ф. Элементарний учебник общего уголовного права / А.Ф. Кистяковский – Кіевь, 1875– .–
Т.1 : Общая часть – 413 с.
103. Кистяковский Б.А. Философия и социология права / Кистяковский Б.А. – Санкт-Петербург : Изд. Русского Христианского гуманитарного института, 1998. – 787 с.
104. Кіселичник В.П. Львівське міське право : поняття, джерела, періодизація та зміст / В.П. Кіселичник // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2004. – Вип. 39. – С.102–110.
105. Кіселичник В.П. Про надання українським містам у ХІV–XVII ст. магдебурзького права / В.П. Кіселичник // Право України. – 1996. – № 9. – С.82–84.
106. Кісь Я.П. Промисловість Львова у період феодалізму (ХІІІ–ХІХ ст.) / Кісь Я.П. – Львів, 1968. – 223 с.
107. Кобилецький М.М. Гроїцький та його дослідження магдебурзького права / М.М. Кобилецький, Б. Бартоломій // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Вип. 44. – Львів, 2007. – C. 90–96.
108. Ковальский Я. Папы и папство / Ковальский Ян. – Москва : Политиздат, 1991. – 236 с.
109. Козицький А.М. Львів. Туристичний путівник / Козицький А.М. – Львів : Афіша, 2005. – 128 с.
110. Козицький А.М. Кримінальний світ старого Львова / А.М. Козицький С.М. Білостоцький. – Львів : Афіша, 2001. – 231 с.
111. Компан О.С. Міста України в другій половині ХVІІ ст. / Компан О.С. – К. : Академія наук УРСР, 1963. – 338 с.
112. Кони А.Ф. Нравственные начала в уголовном процессе (Общие черты судебной этики) / А.Ф. Кони // Избранные труды и речи. – Тула : Автограф, 2000. – С.78–107.
113. Копєйчиков В. В. Теорія держави і права / Копєйчиков В. В. – К. : Юрінформ, 1995. – 190 с.
114. Костенко О.М. Розвиток кримінально–правових ідей в Україні з кінця XVIII до початку ХХ століття / О. М.Костенко, О.О. Кваша // Антологія української юридичної думки. Кримінальне право. Кримінальний процес. – Київ : Видавничий дім “Юридична книга”, 2004. – Т. 7. – C. 8–45.
115. Котусенко В. Тома Аквінський і його філософія / Віктор Котусенко // Тома Аквінський. Коментарі до Арістотелевої “Політики”. – Київ : Основи, 2000. – C. 5–25.
116. Кривонос В.П. До питання про діяльність середземноморських греків у Львові в ХVІ – середині ХVІІ ст. / В.П. Кривонос // Lwów – Miasto, społeczeństwo, kultura. – Kraków, 1998. – T.II. – s. 59–65.
117. Кривонос В.П. Торгівля левантійським вином у Львові в середині ХVІ – першій половині ХVІІ ст. / В.П. Кривонос // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів, 1999. – Т.3. – C. 126–136. – (Спецвип. : Львів : місто – суспільство – культура).
118. Крип’якевич І.П. Історичні проходи по Львові / Іван Крип’якевич. – Львів : Каменяр, 1991. – 168 с.
119. Крип’якевич І.П. Львівська Русь в першій половині ХVІ ст. : дослідження і матеріали / Іван Крип’якевич. – Львів, 1994. – 390 с.
120. Кулишъ П. Записки о Южной Руси. Т. 2 / Пантелеймон. Кулишъ. – С.-Петербургъ, 1856. – C. 36–48.
121. Кульчицкий В.С. Армянский “Судебник” Гоша и его применение во Львове / В.С. Кульчицкий // Исторические святи и дружба украинского и армянского народов. – К., 1965. – С.145–150.
122. Кульчицький В.С. Історія держави і права України / В.С. Кульчицький, Б.Й. Тищик – Київ : Видавничий дім “Ін Юре”, 2007. – 624 с.
123. Купчинський О. Із спостережень над розвитком документа та діяльністю князівської канцелярії Галицько-Волинських земель ХІІІ – першої половини ХІV століть / Олег Купчинський // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 1996. – С.44–108.
Т.ССХХХІ : Праці комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. – 1996. – 630 с.
124. Лащенко Р. Лекції по історії українського права / Лащенко Ростислав. – К. : Видавництво Україна, 1998. – 253 с.
125. Ливанцев К.Е. История государства и права феодальной Польши ХІІІ–ХІV / Ливанцев К.Е. – Ленинград : Ленинградский университет, 1958. – 159 с.
126. Лист Ф. Задачи уголовной политики / Франц фон Лист // Задачи уголовной политики. Преступление как социально-патологическое явление. – Москва : ИНФРА-М, 2004. – С.7– 86.
127. Лозинский С.Г. Роковая книга средневековья / С.Г. Лозинский // Шпренгер Яков, Инститорис Генрих. Молот ведьм. – Санкт-Петербург : Амфора, 2001. – C. 5–42.
128. Ломброзо Ч. Женщина преступница и проститутка / Чезаре Ломброзо // Гениальность и помешательство ; женщина преступница и проститутка ; Любовь у помешанных : сборник. – Минск : Попурри, 2000. – C. 305–523.
129. Ломброзо Ч. Преступление / Чезаре Ломброзо // Преступление. Новейшие успехи науки о престпнике. Анархисты. – Москва : Инфра-М, 2004. – C. 3–142.
130. Луць Л.А. Сучасні правові системи світу / Людмила Луць. – Львів, 2003. – 247 с.
131. Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства / Маляренко В.Т. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 320 с.
132. Марат Ж.-П. План уголовного законодательства / Жан Поль Марат. [Перевод с французского. Под ред. : Герцензон А.А. (Предисл.) ; Пер. : Лапшина Н.С]. – Москва : Изд-во ИМО, 1951. – 151 c.
133. Марочкін В.П. Українське місто від XV до середини XVII ст. Звичаєво–правова атрибутика як історичне джерело / Марочкін В.П. – Торонто, 1999. – 147 с.
134. Мельник Б. Вулицями старого Львова / Богдан Мельник. – [3–тє вид., зі змінами]. – Львів : Світ, 2006. – 272 с. – (Серія “Історичні місця України”).
135. Мельник Б. Меч / Богдан Мельник // Наукові записки. Львівський історичний музей. – Вип. 1. – Львів, 1993. – C. 95–105.
136. Милорадович В.П. Заметки о малорусской демонологии / В.П. Милорадович // Українці : народні вірування, повір’я, демонологія / [упор., прим. та біогр. нариси А.П. Пономарьов, Т.В. Косміна, О.О. Боряк]. – К. : Либідь, 1991. – С.407–429.
137. Монтескье Ш.Л. О духе законов. Избранные произведения / Шарль Луи Монтескье. [Сост. пер. и комментарии А.В.Матешук]. – Москва : Мысль, 1999. – 672 с. –порт. (Из классического наследия).
138. Музиченко П.П. Історія держави і права України / Музиченко П.П. – К. : Знання, 2000. – 662 с.
139. Мюшембле Р. Очерки по истории дьявола : ХІІ–ХХ вв. / Роберт Мюшембле / [пер. с франц. Е.В.Морозова. – М : Новое литературное обозрение, 2005. – 584 с.
140. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства / Нерсесянц В. С. – Москва : Норма, 2004. – 552 с.
141. Нерсесянц В. С. История политических и правовых учений // Нерсесянц В. С. – Москва : Норма – ИНФРА М, 1999. – 728 с.
142. Окіншевич Л. Вступ до науки про право і державу / Окіншевич Лев – Мюнхен : Український Вільний унверситет, 1987. – 223 с.
143. Орлевич І. Денис Зубрицький – автор “Хроніки міста Львова” / Ірина Орлевич // Зубрицький Д. Хроніка міста Львова. – Львів, 2002. – І-ХІ. – 601 с.
144. Орлов М.А. История сношений человека с дьяволом. Репринтное издание / Орлов М.А. – Москва : Издательство Республика, 1992. – 352 с.
145. Отамановский В.Д. Развитие городского строя на Украине в ХІV–XVIII вв. и магдебурское право / В.Д. Отамановский // Вопросы истории. – 1958. – №3. – С.122–135.
146. Падох Я. Історія Західно-європейського права. Історія німецького права. Ч. 1 / Ярослав Падох. – Мюнхен, 1947. – 220 с.
147. Падох Я. Нарис історії українського карного права / Ярослав Падох. – Мюнхен : Молоде життя, 1951. – 128 с.
148. Падох Я. Суд й судовий процес Старої України / Ярослав Падох. – Нью-Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто ; Львів, 1990. – 129 с.
149. Пашук А.Й. Організація судів на Україні в другій половині XVIII ст. / Пашук А.Й. – Харків, 1961. – 48 с.
150. Пашук А.Й. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в XVII–XVIII ст. (1648–1782) / Пашук А.Й. – Львів : Видавництво Львівського університету, 1967. – 179 с.
151. Підопригора О.А. Римське право / О.А. Підопригора, Є.О. Харитонов. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 511 с.
152. Подградская Е.М. Торговые связи Молдавии со Львовом в ХVI–XVII веках / Подградская Е.М. – Кишинев : ЦК КП Молдавии, 1968. – 224 с.
153. Полонська-Василенко Н. Історія України / Наталя Полонська-Василенко. – К. : Наукова думка, 1993. – Т.1. – 588 с.
154. Правовий звичай як джерело українського права (ІХ–ХІХ ст.) / [ред. І.Б.Усенко]. – К. : Наукова думка, 2006. – 280 с.
155. Сас П.М. Феодальные города Украины в конце XV – 60–х годах ХVI в. / Сас П. – К. : Наукова думка, 1989. – 232 с.
156. Сірий М.І. Тальберг Дмитро Германович / М.І. Сірий, М.В. Сіроткіна // Антологія української юридичної думки. Кримінальне право. Кримінальний процес. – К. : Видавничий дім “Юридична книга”, 2004. – Т.7. – С.249–251.
157. Слабченко М.Є. Судівництво на Україні XVII–XVIII ст. / Слабченко Михайло. – Харків : Видавництво “Союз” Харківського кредитового союзу кооперативів, 1919. – 39 с.
158. Сливка С. Українська національна філософія права : антологічний ракурс / Сливка С.С. – Львів : Воля, 2001. – 168 с.
159. Словник античної міфології / [укладачі : І.Я.Козовик, О.Д.Пономарів]. – К. : Наукова думка, 1989. – 239 с.
160. Смірнов Ю. Вірмени / Юрій Смірнов // Енциклопедія Львова / [ред. А. Козицький та І. Підкова]. – Львів : Літопис, 2007. – C. 389–392.
161. Сорокин П. Преступление и кара, подвиг и награда. Социологический этюд об основных формах общественного поведения и морали / Сорокин Питирим. – Санкт-Петербург : Издательство русского Христианского гуманитарного института, 1999. – Серия “Русская социология ХХ века”. – 448 с.
162. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса / Строгович М.С. – Москва : Наука, 1968. – Т.1. – 470 с.
163. Тальберг Д.Г. Русское уголовное судопроизводство. Пособіе къ лекціямъ / Тальберг Д.Г. – Кіевъ, 1889. – Т.1. – 318 с.
164. Тарановский Ф.В. Обзор памятников магдебургского права западнорусских городов литовской эпохи / Тарановский Ф.В. – Варшава, 1897. – 201 с.
165. Тард Г. Преступник и преступление / Габриэль де Тард // Преступник и преступление. Сравнительная преступность. Преступление толпы. – Москва : Инфра – М, 2004. – VIII. 391 с.
166. Терещенко Ю.І. Україна і європейський світ. Нарис історії від утворення старокиївської держави до кінця ХVI ст. / Терещенко Ю.І. – К. : Перун, 1996. – 496 c.
167. Тищик Б. Й. Історія держави і права Середньовічної Польщі (Х ст. – 1795 р)