РЕЦЕПЦІЯ ПРАВА ЯК ЗАСІБ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ (ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ) :

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………...…………………..3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ЯВИЩА РЕЦЕПЦІЇ ПРАВА
1.1. Ступінь наукового розроблення проблеми рецепції права в юриспруденції…………………………………………………...……………….13
1.2. Поняття та властивості рецепції права……………………..……….……..29
1.3. Характеристика та співвідношення поняття «рецепція права» і суміжних понять……………….……………………………………...................................………42

РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ РЕЦЕПЦІЇ ПРАВА
2.1. Суб’єкти та об’єкти рецепції права .………………………………………56
2.2. Види та моделі рецепції права. Функціональне призначення рецепції права………………………………………………………………………………73
2.3. Фактори, що впливають на успішність рецепції права …...……………..87

РОЗДІЛ ІІІ. ЗНАЧЕННЯ РЕЦЕПЦІЇ ПРАВА НА ШЛЯХУ РОЗВИТКУ ПРАВОВИХ СИСТЕМ
3.1. Рецепція римського права в генезисі правових систем Європи.....….....105
3.2. Значення рецепції права в становленні правової системи України….…122
3.3. Сучасні тенденції рецепції права на шляху розвитку та вдосконалення правових систем ………………………………………………………………..139
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………155
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………….163

ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження
В історії права важко віднайти правову систему, яка б розвивалась тільки у відповідності до логіки внутрішнього розвитку, не запозичуючи прямо чи опосередковано певні елементи ззовні. Національна правова система є одночасно результатом внутрішнього правового розвитку і взаємодії з іншими правовими системами. Як людина не може стати особистістю без соціалізації, так і правова система, що реалізує її інтереси, не може розвиватись ізольовано, відособлено від внутрішніх і зовнішніх економічних, політичних, соціальних і тому подібних процесів.
Прискорення і поглиблення інтеграційних процесів ставлять сучасні держави й інтернаціональні організації всіх рівнів перед необхідністю вироблення оптимальної моделі міжнародної правової взаємодії, яка надасть змогу найбільш безболісно впровадити зарубіжний досвід у національну правову систему. Відзначимо, що в сучасному світі простежується загальна тенденція до інтенсифікації взаємодії права різних країн - все частіше й в усе більшому обсязі правові системи надають юридичного значення нормам, що входять в інші національні правові системи.
Під впливом інтеграції відбувається зближення національних правових систем та їх інститутів. Базою такого зближення виступають загальнолюдські правові цінності – ідеї прав людини, соціальної справедливості, верховенства права, правової держави та інші, які набувають усе більшого поширення в сучасному світі. Водночас у правових явищах не лише зберігаються, а й поглиблюються неповторні, унікальні риси, обумовлені головним чином національними особливостями народів. Характерне для сучасного етапу зближення континентальної та англосаксонської правових сімей поки не супроводжується адекватними змінами правової свідомості людей, їхніх правових цінностей, мотивів, які використовуються для регулювання їхньої діяльності. В свою чергу зближення постсоціалістичного права з континентальною правовою сім’єю не тільки за формою, а й за змістом можливе завдяки курсу на глибокі економічні й політичні перетворення, рух до ринкової економіки, до демократії і плюралізму в політичній системі.
На загал, актуальність дослідження диктується завданнями вивчення сучасної української правової системи, яка розвивається та вдосконалюється. Правова система України в минулому переживала як періоди відмови від власної правової спадщини, так і ізоляції від зовнішнього правового світу, що мало наслідком стагнацію, неефективність правового регулювання суспільних відносин, посилення правового нігілізму тощо. Розвиток правової системи України на сучасному етапі відбувається складно, суперечливо, й суттєву роль у цьому процесі відіграє рецепція зарубіжного досвіду. Досвід проведених реформ з моменту набуття Україною незалежності свідчить, що рецепція, з одного боку, є необхідною передумовою прогресивного розвитку вітчизняної правової системи, з іншого - часто зумовлює ускладнення й супроводжується неприйняттям правових інститутів, запозичених без урахування традиційних культурних засад українського права.
Зміст і призначення рецепції як особливого феномену в історії правового розвитку суспільства можуть бути з'ясовані на основі історичного та порівняльно-правового аналізу її різноманітних проявів у різних правових системах. Тому формування загальнотеоретичних уявлень щодо рецепції права - важливе завдання вітчизняної юридичної науки. Від того, наскільки продумано, науково обґрунтовано використовуватимуться можливості рецепції в розвитку вітчизняного права, залежатиме дієвість правової політики української держави та результативність правового регулювання на національному рівні. Історичний досвід свідчить, що при здійсненні рецепції права необхідно враховувати власну правову спадщину, правові цінності, традиції та правовий менталітет народу, зберігати й розвивати вітчизняну правову культуру. У цьому зв'язку принципово важливого значення набуває вивчення закономірностей здійснення рецепції права правовими системами з метою сприяння удосконалення правової системи України під впливом рецепції зарубіжного правового досвіду.
Незважаючи на очевидну значущість рецепції в розвитку права, цей інститут та пов’язані з ним питання взаємодії правових систем, наступності, правового прогресу в українській юридичній науці не досліджувались у теоретичному плані на належному рівні. Рецепція права, як правило, розглядалася юридичною наукою в історичному аспекті, та пов’язувалась здебільшого з процесами вкорінення в європейській правовій практиці засад римського права. Однак реальне змістовне значення цього інституту (і відповідно наукового поняття) є значно ширшим.
Сутності, розвитку та функціонуванню правової системи як соціального феномену в цілому та проблемам формування правової системи України зокрема присвячені роботи наступних українських дослідників: В.Д. Бабкіна, А.П. Зайця, О.В. Зайчука, М.І. Козюбри, В.В. Копейчикова, О.М. Лисенко, Л.А. Луць, Ю.М. Оборотова, Н.М. Оніщенко, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабиновича, В.М. Селіванова, О.Ф. Скакун, Я.М. Шевченко, Ю.С. Шемшученка та ін. Серед російських вчених проблематику правової системи досліджували: С.С. Алексєєв, В.Л. Карташов, Д.А. Керімов, В.В. Кудрявцев, О.В. Малько, М.М. Марченко, Ю.О. Тихомирова, Л.С. Явич та ін.
Взаємодія різних правових систем, його форми, способи, результати тощо вивчаються в рамках порівняльного правознавства. У цьому відношенні хотілося б виділити праці таких дослідників, як К.В. Арановський, Н.В. Варламова, Г.Т. Єрмошин, В.М. Карташов, А.Х. Саїдов, Ю.О. Тихомиров та інші. К.В. Арановський і Ю.О. Тихомиров, зокрема, розглядають проблему правової акультурації з погляду загальносвітових і загальноєвропейських інтеграційних процесів, що надає їхнім працям фундаментальний і узагальнюючий характер.
Праці В.М. Баранова, І.А. Іванникова, І.О. Ільїна, Д.А. Керімова, В.П. Сальникова, О.П. Семітко, В.М. Синюкова, В.О. Туманова й інших дозволяють розкрити зміст правової спадщини через поняття національної правової культури та її особливостей.
Питання про інтеграцію й експансію в правовій системі держави досить цікаво розглядається в американській і німецькій соціології права. В дисертації були використані роботи Д. Аджані, Е. Аннерса, М. Анселя, А. Ватсона, Г.Д. Бермана, Д. Блека, М. Богдана, Р. Круза, Д. Оффе, Р. Шарлет та інших.
За теоретичну основу в даному дослідженні також були використані монографії, статті сучасних українських та зарубіжних дослідників, присвячені рецепції, правонаступності і суміжним правовим поняттям. Насамперед, це праці Л.В. Авраменко, Г.М. Азнагулової, В.К. Бабаєва, К.Т. Бельського, А.Б. Венгерова, В.Г. Графського, Д.В. Дождєва, Н.Н. Єфремової, Н.П. Колдаєвої, К. Кулчара, Є.Ю. Куришева, Л.Є. Лаптєвої, Ф.Ф. Літвиновича, Т.В. Наконечної, Н. Неновскі, С.А. Софронової, П.І. Стучки, Л.Б. Тіунової, С.В. Ткаченко, Г.В. Швекова й ін.
Найбільш яскраво, насамперед в історичному аспекті, рецепцію права розглянуто у працях російських дослідників права - П.Г. Виноградова, С.А. Муромцева, І.О. Покровського; зарубіжних - Ж. Барта, Р. Давида, Р. Ієринга, Ф. Савіньї, П. Стейна, Р. Уолкера, О. Штоббе.
У роботі розглянуто принципові питання рецепції в розвитку правової системи України. При виборі їхнього кола автор враховував як ступінь актуальності, важливості, так і рівень розробленості цих питань в українському правознавстві. В даному дослідженні рецепція права розглядається як засіб модернізації правової системи, хоча висвітлено й негативний її вплив. Основну увагу в дисертаційному дослідженні приділено, зокрема, з'ясуванню суті, механізму впливу рецепції на правову систему, визначенню особливостей рецепції в українському праві, прояву рецепції у формі й змісті вітчизняного права й правосвідомості.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в узагальненні і розвиткові загальнотеоретичних уявлень щодо рецепції права на основі відповідного методологічного підходу, у розробленні категоріального апарату для вивчення цього явища, у всебічному розкритті механізму впливу рецепції на правову систему як одного із засобів її вдосконалення.
З огляду на визначену мету в процесі дослідження були поставлені такі завдання:
- всебічно дослідити правову рецепцію як форму спадкоємності та взаємодії правових систем;
- сформулювати поняття “рецепція права”, визначити її види, моделі, функції;
- розмежувати рецепцію права і суміжні юридичні явища (правова акультурація, юридична експансія, правова наступність, запозичення права, сприйняття права тощо);
- визначити об’єктно-суб’єктний склад рецепції права та фактори, які впливають на успішність її проведення;
- встановити значення рецепції римського права для розвитку правових систем Європи;
- з’ясувати роль рецепції права у становленні національної правової системи України;
- проаналізувати напрями удосконалення на основі рецепції права правових систем в цілому та вітчизняної правової системи зокрема.
Об'єктом дослідження є явище правової системи в процесі її змін та розвитку.
Предметом дисертації є рецепція права як засіб вдосконалення правових систем.
Методологічна основа дисертаційного дослідження. Предмет, мета і завдання дисертації зумовили використання загальнонаукових методів та підходів (діалектичного, історичного, логічного, системного, структурно-функціонального та ін.). Як загальнонауковий у дисертації використаний діалектичний метод, що передбачає вивчення правових явищ в процесі їх постійного розвитку і створює підґрунтя для аналізу явища рецепції права, з'ясування його природи, особливостей тощо. Історичний метод дав змогу дослідити виникнення, формування та розвиток рецепції права у часовому вимірі, певні особливості її здійснення в різні історичні періоди та в різних правових системах; здійснення рецепції римського права в Європі, а також з’ясувати роль та значення рецепції права у становленні правової системи сучасної України. Застосування системного методу обумовлено комплексним підходом до дослідження такого складного та багатоаспектного явища як рецепція права, вивчення впливу її складових елементів на правову систему. Структурно-функціональний метод використовувався, зокрема, для аналізу структури рецепції права та її функціональної спрямованості, для здійснення класифікації видів рецепції права, а також для відмежування категорії рецепції права від суміжних категорій.
З арсеналу спеціальних методів використовувалися формально-логічний, порівняльно-правовий методи. За допомогою формально-логічного методу було сформульовано основні поняття, а також висвітлено суперечності у підходах до розуміння їх суті. Порівняльний метод використовувався при зіставленні однопорядкових елементів у різних правових системах, а також при аналізі процесів наступності та запозичення в національному правовому розвитку. Застосування порівняльного методу зумовлено необхідністю порівняння різних моделей правових систем з метою виявлення їхніх загальних і специфічних рис, пошуку оптимальних шляхів подальшого розвитку правової системи України.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній правовій науці комплексним дослідженням, що присвячене теоретико-правовому аналізу рецепції права, розробленню теоретичної бази, понятійного апарату, правової природи, функціональної ролі й значенню рецепції права в правовій системі, розкриттю механізму її впливу на правовий розвиток держави. В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, які виносяться на захист. Зокрема,
вперше:
- доведено, що рецепція права є самостійним правовим явищем зі своєю структурою (змістом), формами, функціональними й видовими особливостями, що має загальні типологічні риси й закономірності прояву в правових системах;
- визначено правову природу та властивості рецепції права у співвідношенні із суміжними явищами і процесами. Встановлено, що процеси спадкоємності, запозичення й сприйняття права є елементами змісту рецепції права;
- сформульовано визначення поняття «рецепція права», як однобічний, добровільний процес запозичення, сприйняття і подальшого пристосування до умов певної країни більш розвинутого права, створеного в інший момент часу або в іншій державі, з метою вдосконалення та поліпшення дії власної правової системи;
- обґрунтовано залежність результатів рецепції права від таких факторів, як ментальність та конгруентність культури країни-рецепієнта;
- сформульовано висновок про конструктивний в цілому вплив рецепції права на правову систему України перехідного періоду, що дає змогу поступово удосконалювати правове регулювання на національному рівні. Розроблено концепцію поетапної рецепції зарубіжного права в Україні з метою запобігання виникненню правових деформацій та відторгнення рецепійованих правових елементів.
При цьому удосконалено:
- поняття суб'єктів рецепції права, якими в даному дослідженні виступають: держава-донор, правова система якої містить елементи для запозичення; держава-рецепієнт, що має намір здійснити таке запозичення у власну національну правову систему та від імені якої цілеспрямовано діють компетентні органи (посадові особи);
- уявлення про об'єкти рецепції права, тобто способи і засоби правового регулювання, на запозичення яких спрямовано дії суб'єктів рецепції. До об'єктів рецепції, зокрема, віднесено: нормативно-правові акти, судову (правозастосовчу) практику, юридичну доктрину, правовий досвід, наукові знання тощо;
- положення про основні функції рецепції права, а саме функцію субсидіарного правоутворення, соціальної економії, культурно-історичну, інтеграційну та охоронно-виключну функції;
- класифікацію видів рецепції права та виділено наступні її різновиди: вертикальна і горизонтальна, повна системна і часткова; природна і вимушена; пряма і похідна; явна і латентна.
На основі цього дістали подальший розвиток:
- положення про рецепцію римського приватного права в середньовічній Європі як найбільш історично вдалу форму здійснення цього інституту. Рецепцію римського права показано як першу в історії людства форму розвитку правових систем держав через позитивне запозичення історично досконалих інструментів правового регулювання, створених в інший час та в рамках іншої правової системи;
- положення про те, що історичний розвиток вітчизняного права проходив, в основному, в руслі загальноєвропейських традицій. Сформувавшись на ґрунті власного звичаєвого й римського приватного права, українське право не мало історичної можливості послідовно розвиватися в межах самостійної національної правової системи;
- положення про значення рецепції у становленні правової системи України, здійснене на основі історико-правового аналізу. Україна належить до числа країн, правова система яких розвивалася значною мірою під впливом рецепції, яка, хоча й не мала визначального значення для її формування, проте була одним із основних засобів удосконалення.
Наукове і практичне значення роботи. Теоретичні висновки і положення, сформульовані в дисертації, доповнюють наявні у вітчизняній юридичній науці знання про закономірності розвитку та взаємодії національних правових систем. Вони можуть бути використані в процесі викладання навчальних і спеціальних курсів з історії держави й права України і зарубіжних країн, теорії держави й права, римського права, порівняльного правознавства, міжнародного права тощо, при розробленні відповідних навчально-методичних матеріалів для студентів і слухачів юридичних вузів, у загальнотеоретичних дослідженнях правової системи України, при вивченні процесу рецепції в конкретних галузях українського права.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що матеріали дослідження можуть бути використані в процесі подальшого реформування українського законодавства; в процесі підготовки законопроектів з метою аналізу доцільності запозичення окремих елементів зарубіжної правової практики, прогнозування очікуваних результатів та суспільно-економічного ефекту від їх використання. Вони можуть бути корисними при підготовці юридичних блоків партійних програм, доктринальних документів громадських організацій та навчальних закладів, підготовці інших програмних, концептуальних документів. В роботі запропоновано концепцію поетапної рецепції права в рамках розбудови національної правової системи з метою її удосконалення та сприяння поступовим позитивним змінам.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення дисертаційного дослідження були апробовані в наукових дискусіях і виступах на: Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (Київ, 2005 рік); Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців «Четверті осінні юридичні читання» (Хмельницький, 2005 рік – тези доповіді опубліковані); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (Київ, 2006 рік); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 2006 рік – тези доповіді опубліковані); Науково-методологічному семінарі аспірантів та пошукувачів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2007 рік).
По темі дисертації автором опубліковано 6 статей, із них 4 - у наукових фахових виданнях, згідно з переліком ВАК України. Рукопис дисертації обговорювався, рецензувався і був схвалений на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, висновку й списку використаних джерел і літератури. Обсяг роботи – 181 сторінка.

bibliography

ВИСНОВКИ

Становлення правової системи України сьогодні потребує подальших реформ. По-перше, змінилася й далі продовжує швидко змінюватися вся система правовідносин в Україні, що вимагає переосмислення загальних уявлень про право і його завдання в суспільстві. По-друге, відкритість суспільства і його прагнення сприйняти основні досягнення західної громадської й політичної культури диктують нагальну потребу інтегрувати в єдину систему досягнення української та світової правової науки й практики. По-третє, не менш важливою особливістю сучасного етапу розвитку є відновлення правової традиції шляхом звернення до кращих досягнень вітчизняної юриспруденції попереднього часу.
Сучасний стан правової системи Української держави характеризується як перехідний, що змінюється під впливом внутрішніх соціально-економічних, політичних та інших факторів, а також загальних інтеграційних процесів, властивих світовому співтовариству.
Перетворення, пережиті вітчизняною правовою системою, вкрай суперечливі. З одного боку, наявні спроби демократизації, лібералізації законодавства з метою створення "відкритого суспільства", здатного відповідати сучасним міжнародним стандартам, з іншого боку - глибока правова криза, пов'язана як із негативною спадщиною минулого, так і з поспішними правовими реформами. Відсутність зваженого правового аналізу та єдиної програми розвитку правової системи призводить до непередбачуваних, найчастіше негативних результатів.
Зміни будуть плідними і позитивними за умови поєднання ідеальної моделі правового явища з пізнанням і теоретичним осмисленням як попереднього національного правового досвіду, так і досвіду іноземних держав. Тому проблеми правової культури, наступності в праві, правової спадщини, рецепції права займають важливе місце в умовах реформування української правової системи.
Розвиток правової системи відбувається за рахунок тих ресурсів, що були накопичені в ході історичного розвитку. Іншими словами, правова спадщина багато в чому визначає напрям сучасних правових процесів. З іншого боку, власні правові традиції, національна правова культура не можуть повною мірою характеризувати сучасний стан правової системи. Запозичення із зовнішніх правових систем є не менш значимим, особливо в рамках інтеграційних процесів, які відбуваються в правовому світі. Сучасний правовий розвиток - це одночасно зміни всередині правових систем і формування загальних правових просторів, правова інтеграція.
Зміст правового розвитку в сучасному світі характеризується не лише як прогрес національного права, а й як загальносвітовий інтеграційний процес. В умовах створення "системи відкритих суспільств" неможливо уникнути взаємодії різних правових систем. Формування єдиного правового простору на будь-якому рівні здійснюється шляхом модернізації, що передбачає виділення країни-лідера, інтернаціоналізації й уніфікації. Процеси інтеграції в усіх її формах припускають насамперед добровільність з боку учасників процесу. Однією із прогресивних форм взаємодії правових систем є добровільне навмисне запозичення правових елементів – рецепція права. Найбільш активна рецепція спостерігається в посттоталітарних державах, що прагнуть досягти певного західного правового стандарту.
Як умови успішної рецепції ми виділяємо однорідність приймаючої і донорської правових систем, науковий підхід до рецепійованого явища, поетапність у передачі елементів чужої правової культури: спочатку повинна сприйматися система цінностей і лише потім власне правові норми чи інші об’єкти рецепції права, також рецепійоване явище не повинне різко заперечувати національних правових традицій.
За результатами дослідження можуть бути виведені наступні положення.
- Рецепція права - це складне явище, що містить у собі процеси спадкоємності, сприйняття, повторюваності й запозичення правових форм з інших правових систем в силу їх історичної та культурної однорідності.
- Зміст терміну «рецепція права» полягає насамперед у тому, що це складний процес, який не зводиться до механічного перенесення певних нормативних положень, а включає й подальше засвоєння і використання ідей, принципів, інститутів тощо правової системи інших часів та інших народів;
- Визначення “рецепції права” – це однобічний, добровільний процес запозичення, сприйняття і подальшого пристосування до умов певної країни більш розвинутого права, створеного в інший момент часу або в іншій державі, з метою вдосконалення та поліпшення дії власної правової системи.
- Серед видів рецепції права виділено два основних: горизонтальна (рецепція в рамках синхронно діючих правових систем) та вертикальна (рецепція, що здійснюється за умови більших чи менших розривів у часі із суттєвою зміною соціально-економічних умов правового регулювання), а також тотальну та часткову; добровільну та вимушену; первинну та похідну; явну і латентну рецепцію права. В історичному розрізі виділено різні «моделі» рецепції права, а саме: «кризову», «окупаційну» тощо.
- До основних функцій рецепції права віднесено функцію субсидіарного правоутворення, охоронно-виключну, соціальної економії, культурно-історичну та інтеграційну функції.
- Визначення “суб’єкта” рецепції права - держава-донор, правова система якої містить елементи для запозичення; держава-рецепієнт, що має намір здійснити таке запозичення у власну національну правову систему та від імені якої цілеспрямовано діють компетентні органи (посадові особи).
- Об'єктами рецепції права є способи і засоби правового регулювання, на запозичення яких спрямовано дії суб'єктів рецепції. До об'єктів рецепції, зокрема, віднесено: нормативно-правові акти, судову (правозастосовчу) практику, юридичну доктрину, правовий досвід, наукові знання тощо.
- Обґрунтовано залежність результатів рецепції права від таких факторів, як ментальність та конгруентність “ґрунту” країни-рецепієнта. Рецепція права не буде дієвою та ефективною за умов ігнорування культурно-правовової ментальності, «ґрунту» народу-рецепієнта, оскільки механічне перенесення на непідготовлений ґрунт не тільки призводить до провалу рецепції, до ототожнення її з юридичною експансією та акультурацією, а й взагалі суперечить суті рецепції права. Для ефективності рецепції права необхідна наявність трьох чинників – потреба, готовність і здатність суспільства до засвоєння і використання іноземних елементів, їх адаптація до національної правової системи.
Таким чином, вважаємо, що правова рецепція - об'єктивний фактор правового прогресу. Без взаємозв'язків, взаємозбагачення правових культур прогрес неможливий. Проте засоби і форми правової рецепції потребують уважного, обережного підходу і ретельного попереднього вивчення з позицій врахування соціального контексту країни-рецепієнта. Некритичне проходження форм, не здатних до адекватної ассиміляції рецепійованих правових інститутів, може поглибити кризу законності і замість необхідного вирішення викликати додаткові проблеми вітчизняної правової системи.
Уявляється, що в Україні модернізація правової системи на основі рецепції відбувалася в періоди становлення, а також у періоди криз у політичній, економічній і соціально-правовій сферах. Результати застосування рецепції права були різними. Оскільки рецепція в кожному окремому випадку використовувалася з певною метою, вона відповідно була різних видів і застосовувалась як щодо всієї правової системи, так і для доповнення її структурних елементів. Якість рецепції залежала від суб'єктів, що її застосовували, і від того, на які об'єкти вона була спрямована. Проте завдяки стабільності українського права рецепція, незважаючи на первинну форму застосування, в остаточному підсумку зводилася до форми часткового правового запозичення.
В нинішніх умовах успіх перетворень залежатиме від більш-менш вдало обраної стратегії, що включає опір на позитивну історичну традицію та одночасний пошук прийнятного зарубіжного досвіду. Нам необхідно визнати історичну своєрідність України, однак ми не можемо не використовувати загальнозначущі цінності, цінності загальноєвропейської та всесвітньої історії, сучасні тенденції і напрями розвитку світового співтовариства народів і держав. У цих умовах рецепція права набуває актуального характеру для прогресу вітчизняного права.
Необґрунтована, поспішна рецепція веде до трансформації й істотної зміни рецепійованого права, не торкаючись при цьому сутності приймаючих правових систем, віддаляє політичну верхівку суспільства, що є ініціатором рецепції, від іншого суспільства. Невдачі, що переживає держава в інтеграційних процесах, ведуть до загострення “юридичного націоналізму”, до прагнення закритися під приводом самобутності.
Успіх інтеграції в праві можливий лише за взаємної поваги держав до інтересів один одного, рівноправності сторін у правовому діалозі, при визнанні національних особливостей як невід'ємної частини правової культури, а також при відмові від юридичної експансії.
Для успішності рецепції права бажано, щоб правові системи мали спільне генетичне коріння та перебували в складі однієї правової сім'ї, оскільки в іншому випадку треба буде переносити досить багато елементів правової системи додатково, для того щоб рецепійований елемент працював, що, в свою чергу, може призвести до корінної зміни типу правової системи.
На думку автора, рецепійований елемент з правової системи континентальної Європи має більше шансів «прижитись» на ґрунті правової системи України, ніж з англо-американського права, оскільки за такої рецепції треба буде рецепіювати ще декілька елементів, які генетично, історично є чужорідними. Так, при підготовці проекту Цивільного кодексу України бралися до уваги нові цивільні кодекси Нідерландів та Квебека, а при розробленні Конституції – досвід конституційної творчості держав СНД, Західної Європи й США.
Аналізуючи наявну історичну та теоретичну літературу, доходимо висновку, що рецепція права приблизно з ІІ половини ХІХ ст. здійснюється більш усвідомлено, навмисно, до того часу - спонтанно й хаотично. Дане дослідження також є внеском для того, щоб підхід до рецепції права був системним, науково обґрунтованим і прогнозованим починаючи від проекту, цілей і очікуваних правових наслідків та закінчуючи механізмом втілення, реалізації і дії рецепійованого правового елементу в новому середовищі.
Для проведення рецепції на законодавчому рівні з метою отримання позитивних результатів та модернізації правової системи необхідно підходити системно, тобто рецепція іноземного права має включати наступні стадії (етапи):
1) розроблення ідеологічної основи розвитку держави і права з урахуванням іноземного досвіду;
2) критична оцінка діючої правової системи, виявлення її проблем, елементів, що не функціонують, та аналіз доцільності рецепції;
3) аналіз зарубіжної юридичної практики, вибір найбільш ідеологічно та ментально конгруентного об'єкта рецепції права;
4) аналіз всього процесу рецепції, починаючи з теоретичного обґрунтування і до кінцевого результату. Особливого значення мають набути не лише нормативні тексти, елементи юридичної техніки тощо, а й досвід реалізації, практика застосування як позитивного, так і негативного плану;
5) техніко-юридична адаптація запозичених норм, інститутів, системи права, окремих елементів правової системи, коригування юридичної практики, узгодження із традиційними елементами вітчизняного права.
Необхідно враховувати:
- наявність більш-менш однакових соціально-економічних умов країн: донора і рецепієнта;
- чим нижче рівень розвитку права в країні, тим більше ймовірність того, що чужий правовий досвід буде рецепіюватись хаотично та еклектично, а не вибірково;
- ігнорування правових звичаїв, ментальності приймаючого середовища може призвести до того, що рецепійоване право буде «номінальним», а не «реальним», тобто не застосовуватиметься;
- за рецепції правового досвіду чи правових текстів може відбутись опосередкована рецепція ідей, концепцій, доктрин, що має ненавмисний і суб’єктивний характер;
- для здійснення рецепції права насамперед необхідно, щоб ідеї та цінності зарубіжного права, яке планується рецепіювати, знайшли прихильників серед правлячої або іншої еліти, здатної вплинути на те, чи відбудеться така рецепція на загальнодержавному рівні.
Рецепція права змінює і доповнює національну правову систему. В рамках цього процесу існують різні варіанти впливу на правову систему, в тому числі ті, які покращують, і ті, що ускладнюють її функціонування.
Необхідно підкреслити, що, по-перше, від якості рецепції права залежить успіх модернізації правової системи. По-друге, рецепція може застосовуватися лише у випадку відсутності відповідних елементів, механізмів регулювання в діючій правовій системі.
На жаль, сучасні реформатори, як правило, не задумуються над проблемою сумісності запозичень правового матеріалу з точки зору стійкого розвитку правової системи і цим прирікають українське право на продовження хаотичного руху на шляху чергування модернізації та антимодернізації, непродуманих реформ і контрреформ.
Автор не вважає, що йому вдалося повною мірою вирішити поставлене завдання, тому що воно є надзвичайно широким за своїм змістом. Але ми сподіваємося, що спроба теоретичного осмислення інституту рецепції права в правовій системі України, а також розкриття рецепції права як однієї з форм взаємодії та вдосконалення національних правових систем полегшать вивчення цих питань у майбутньому, у рамках загальної теорії й історії права і держави, а також порівняльного правознавства.
Сьогодні суспільство і країна змушені одночасно вирішувати складний комплекс старих і нових проблем. Досвід минулого свідчить: одне з найголовніших завдань в теперішніх умовах полягає в тому, щоб ефективно, грамотно і науково обґрунтовано використовувати інститут рецепції права для розвитку і вдосконалення правової системи України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ
1. Конституція України - Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, №30, ст. 141.
2. Цивільний кодекс України – Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, №№40-44, ст. 356.
3. Господарський кодекс України - Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, №18, №19-20, №21-22, ст. 144.
4. Цивільний процесуальний кодекс України - Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, №40-41, 42, ст. 492.
5. Господарський процесуальний кодекс України - Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, №6, ст. 56.
6. Закон України “Про правонаступництво України” - Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, №46, ст. 617.

ІІ. СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА
1. Авраменко Л.В. Місце поняття «наступність» у категорійному апараті теорії права / Л.В. Авраменко // Проблеми законності. – Київ, 2006. – Вип. 82. - С. 3-10.
2. Азнагулова Г.М. Рецепция права как форма взаимодействия национальных правовых систем: Автореф. дис.на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Г.М. Азнагулова - Уфа, 2003. – 25 с.
3. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. / С.С. Алексеев. - М.: Изд-во НОРМА, 2001. - 742 с.
4. Алексеев С.С. Теория права. / С.С. Алексеев.– М.: Изд-во БЕК, 1994.- 223 с.
5. Аннерс Э. История европейского права. / Э. Аннерс. - М.: Наука, 1994. – 395 с.
6. Антологія української юридичної думки: В 6-ти т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. Том 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права / Упорядники: В.Д. Бабкін, І.Б. Усенко, Н.М. Пархоменко; відп. редактори: В.Д. Бабкін, І.Б. Усенко. – К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2002. – 567 с.
7. Антологія української юридичної думки. В 10 т. Том 9: Юридична наука радянської доби / Упор. В. Авер’янов та ін. – К.: Видавничий Дім «Юридична Книга», 2004. – 848 с.
8. Артемов В.Ю. Основные черты мусульманского уголовного права.: Автореф. дис.на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. «Теория и история права и государства; история правовых учений». - М., 1998. – 25 с.
9. Байтин М.И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков). / М.И. Байтин. - Саратов, 2001. - 416 с.
10. Баранов В.М. Истинность норм советского права. / В.М. Баранов – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1989. – 400 с.
11. Барулин B.C. Социальная философия: В 2 ч. / В.С. Барулин - М., 1993. – 670 с.
12. Берман Г.Д. Западная традиция права: Эпоха формирования. / Г.Д. Берман - М.: Изд-во Московского ун-та; Инфра-М - Норма, 1998. – 624 с.
13. Большая советская энциклопедия: В 30 т. - М.: Советская Энциклопедия, 1978. – Т. 28. / Под ред. А.М. Прохорова и др. - 616 с.
14. Бобровник С.В. Правова система, правова надбудова та механізм правового регулювання: співвідношення понять / С.В. Бобровник // Правова держава. – 2002. – С. 48-55.
15. Большой юридический словарь / Под ред. Сухарева А.Я., Зорькина В.Д., Крутских В.Е. – М.: Инфра-М, 1998. – 790 с.
16. Бражников М.Ю. К вопросу об отражении средневекового менталитета в нормах обычного средневекового права / М.Ю. Бражников // Государство и право. - №10. - 2002. - С. 64-66.
17. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика, капитализм 15 - 18 вв.: В 3 т. - М.: ВЕСЬ МИР, 1986 - 1992.
18. Бурлай Є.В. Деякі аспекти правогенезу (витоки міжнародного права). Чинник війни / Є.В. Бурлай // Український часопис міжнародного права. - №1. – 2006. – С. 9-54.
19. Васильев А.В. Законодательство и правовая система дореволюционной России / Под ред. С.А. Комарова. – СПб.: Питер, 2004. – 224 с.
20. Васильченко В.В. Рецепція римського спадкового права в сучасному спадковому праві України: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В.В. Васильченко. - К., 1997. – 26 с.
21. Васюкова И.А. Словарь иностранных слов. / И.А. Васюкова – М.: Аст-пресс, 1999. – 632 с.
22. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Укл. В.Т. Бусел.] – К.: Перун, 2001. – 1440 с.
23. Венгеров А.Б. Теория государства и права. / А.Б. Венгеров - М.: Новый юрист, 1998. – 624 с.
24. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення України. / В. Винниченко - К.: Криниця, 1991. – 128 с.
25. Виноградов П.Г. Римское право в средневековой Европе. / П.Г. Виноградов - М.: Изд-е А.А. Карцева, 1910. – 99 с.
26. Вишневский А.А. Киевская Русь: введение христианства и проблема рецепции византийского церковного права /А.А. Вишневский // Правоведение. - 1992. - №5. - С. 62-67.
27. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. / М.Ф. Владимирский-Буданов - Ростов-на-Дону: Феникс, 1995. - 639 с.
28. Гнатовський М.М. Становлення та тенденції розвитку європейського правового простору: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / М.М. Гнатовський – К., 2002. – с. 22.
29. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная Хартия: право и практика. – М.: «МНИМП», 1998. – 600 с.
30. Государство в истории общества: К проблеме критериев государственности / Отв. ред. Д.Н. Лелюхин, Ю.В. Любимов. - 2-е изд., испр., доп. - М.: НВ РАН, 2001. - 344 с.
31. Грабовський С., Шкляр Л. Українська державність: політико-правовий аспект / С. Грабовський, Л. Шкляр // Вісник АН України. – 1993. - №5 – С. 51-55.
32. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / Пер. с франц. В. Захватаев [Отв.ред. А. Довгерт] – К.: Истина, 2006. - 1008 с.
33. Гранат Н.Л. Источники права / Н.Л. Гранат // Юрист. - 1998. - № 9. - С. 6-12.
34. Грищенко Л.Л., Курышев Е.Ю. Рецепция права / Л.Л. Грищенко, Е.Ю. Курышев // Государственная власть и местное самоуправления. - 2004. - №1. - С. 26-29.
35. Грушевський М. Історія України-Руси. / М. Грушевський. - Львів, 1905. – Т.3. - 588 с.
36. Грушевський М. Історія України-Руси. / М. Грушевський. - Львів, 1905. – Т.5. - 688 с.
37. Гуревич П.С. Философия культуры. / П.С. Гуревич - М.: АСПЕКТ ПРЕСС, 1994. – 314 с.
38. Гурова Т.В. Актуальные проблемы теории источников права: Автореф. дис.на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Т.В. Гурова. - Саратов, 2000. – 25 с.
39. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с фр. В.А. Туманова. / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози - М.: Междунар. отношения, 1999. - 400 с.
40. Давид Р. Основные правовые системы современности. - М., 1967. – 496 с.
41. Действующее международное право. В 3-х томах. Т.1. - М.: Изд-во «МНИМП», 1996. - 864с.
42. Делягин М. Общая теория глобализации / М. Делягин // Общество и экономика. - 1998. - №10-11. - С. 87-109.
43. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи [за ред. Ю.С.Шемшученка]. Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2001. – 656 с.
44. Джонстон Б.В. "Питирим Сорокин и социокультурные тенденции нашего времени" / Б.В. Джонстон // Социологические исследования. - 1999. - № 6. - С. 13-24.
45. Дмитрук В.Н. Теория государства и права. / В.Н. Дмитрук – Минск: «Амалфея», 1999. - 224 с.
46. Довгерт А., Подопригора О. Концепція кодифікації приватного (цивільного) права / А. Довгерт, О. Подопригора // Українське право. - 1997. - № 3. – С. 17-23.
47. Довнар-Запольский М. Государственное Хозяйство Великого княжества Литовского при Ягеллонах. / М. Довнар-Запольский - К., 1901. – Т.2. – 807 с.
48. Достдар Р.М. Рецепція принципів візантійської Еклоги сучасним сімейним та спадковим законодавством України: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Р.М. Достдар. - Одеса, 2005. – С. 21.
49. Дубровин Н.Ф. История войны и владычества русских на Кавказе. / Н.Ф. Дубровин - Т.3. - СПб., 1886 г. - 506 с.
50. Задорожний Ю. Західна традиція у контексті формування кодифікованих актів на теренах України / Ю. Задорожний // Право України. – 2006. - №9. - С. 42-46.
51. Зайчук О., Онищенко Н. Правові системи сучасності та тенденції їх розвитку / О. Зайчук, Н. Онищенко // Право України. – 2002. - №11. - С. 23-26.
52. Зивс С.Л. Источники права. / С.Л. Зивс – М.: Наука, 1981. – 239 с.
53. Иеринг Р. Значение римского права для Нового мира. / Р.Иеринг - СПб, 1875. - 200 с.
54. Ионашку Т., Нашиц A.M. К вопросу о сущности социалистического права / Т. Ионашку, А.М. Нашиц. // Сб.: В.И. Ленин о соц. государстве и праве. - М., 1975. - С. 307-326.
55. Исаев И.А. История государства и права России. / И.А. Исаев - М.: Проспект, 2005. - 336 с.
56. Історія держави і права України. Підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 ч. / А.Й. Рогожин, М.М. Страхов, В.Д. Гончаренко та ін. - К.: Ін Юре, 1996. - 430 с.
57. История государства и права зарубежных стран. Ч. 1. / Под ред. проф. Н.А. Крашенинниковой, проф. О.А. Жидкова. [2-е изд.] - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА - М, 1998. - 480 с.
58. История ментальностей, историческая антропология: Зарубежные исследования в обзорах и рефератах. - М.: Институт всеобщей истории РАН, РГГУ, 1996. – 255 с.
59. История Японии: Сборник исторических произведений [Сост. С.А. Шумов, А.Р. Андреев/Под ред. И.А. Настенко. - 4-е изд, стереотип.] - М.: Русская панорама, 2006. - 504 с.
60. Карбонье Ж. Юридическая социология. / Ж. Карбонье - М.: Прогресс, 1986. – 352 с.
61. Кармазина М. Україна між «Сходом і Заходом» чи «країна границь» / М. Кармазина // Віче. – 1998. - №12. - С. 118-125.
62. Карташов В. Н. Введение в общую теорию правовой системы общества: Текст лекций. - Ч. 1. - Ярославль, 1995. - 136 с.
63. Карташов В.Н. Российская правовая система и международное право:современные проблемы взаимодействия / В.Н. Карташов // Государство и право. - 1996. - № 2. - С. 17-23.
64. Карташов В.Н. Юридическая деятельность: понятие, структура, ценность. / В.Н. Карташов. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1989. – 220 с.
65. Кизима В. «Незалежність від» чи «незалежність для». Маргінальна сутність ментальності України / В. Кизима. // Віче. – 1993. - №9. - С. 117-122.
66. Кистяковский Б.А. Философия и социология права. / Б.А. Кистяковский. – СПб.: РХГИ, 1998. - 800 с.
67. Козлов В.А. Проблемы предмета и методологии общей теории права. / В.А. Козлов – Л.: Изд-во ЛГУ, 1989. – 166 с.
68. Козловский В.В. Понятие ментальности в социологической перспективе. / В.В. Козловский // Социология и социальная антропология. - СПб.: Алтейя, 1997. – 241 с.
69. Козюбра М., Лисенко О. Євразійська або слов'янська правова сім'я: реальність чи міф / М. Козюбра, О. Лисенко // Українське право. - 2003. - №1 (16). – С. 7-16.
70. Колдаева Н.П. К вопросу о роли идеологических факторов в правообразовании / Н.П. Колдаева // Теория права: новые идеи. - Вып. 4. - М., 1995. - С. 36-41.
71. Колесин И.Д. Подходы к изучению социокультурных процессов / И.Д. Колесин // Социологические исследования. - 1999. - № 1. - С. 130-136.
72. Конституційне будівництво в Україні: теорія і практика: матеріали міжнародної науково-практичної конференції . – Ужгород: Закарпаття, 2000. – 300 с.
73. Косарев А. И. Римское частное право: Учебник для вузов. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. - 254 с.
74. Косарев А.И. Этапы рецепции римского права / А.И. Косарев // Сов. государство и право. - 1983. - № 7. - С. 123-127.
75. Крылов М.Э. История политических и правовых учений. / М.Э. Крылов - М.: РИОР, 2003. – 112 с.
76. Кузьмин А.Г. Об истоках древнерусского права / А.Г. Кузьмин // Сов. государство и право. – 1985. - №2. - С. 112-113.
77. Кулагин М.И. Избранные труды. / М.И. Кулагин. – М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1997. – 330 с.
78. Культурный прогресс: философские проблемы. - М.: Наука, 1984. – 326 с.
79. Культурология. ХХ век: Словарь / [Под ред. Ж.М. Арутюнова и др.] - СПб.: Университетская книга, 1997. – 640 с.
80. Курышев Е.Ю. Рецепция в российском праве: Автореф. дис.на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Е.Ю. Курышев. - Саратов, 2005. – 26 с.
81. Кухарук Т.В. Некоторые теоретико-методологические вопросы исследования понятия правовой системы общества / Т.В. Кухарук // Правоведение. - 1998. - №2. - С. 46-49.
82. Куценков П.А. Начало. Очерки истории первобытного и традиционного искусства. / П.А. Куценков - М.: Алетайа, 2001. – 264 с.
83. Кычанов Е.Н. Основы средневекового китайского права. / Е.Н. Кычанов. – М.: Наука, 1986. - 264 с.
84. Лащенко Р. Лекції по історії українського права. / Р. Лащенко. - К.: Україна, 1998. – 254 с.
85. Левин Д.Б. Актуальные проблемы теории международного права. / Д.Б. Левин – М.: Наука, 1974. – 434 с.
86. Леви-Стросс К. Структурная антропология. / К. Леви-Стросс. - М., 1983. – 301 с.
87. Леви-Стросс К. Первобытное мышление. / К. Леви-Стросс. - М.: Республика, 1994. – 384 с.
88. Леви-Стросс К. Путь масок. / К. Леви-Стросс. - М.: Республика, 2000. – 399 с.
89. Летяев В.А. Рецепция римского права в России XIX - начала XX века (историко-правовой аспект): Автореф. дис.на соискание ученой степени докт. юрид. наук: спец. 12.00.01. «Теория и история права и государства; история правовых учений» / В.А. Летяев. - Саратов, 2001. – 26 с.
90. Липинський В. Листи до братів-хліборобів: Про ідею і організацію управління монархізму. / В. Липинський. - К.: Київ-Філадельфія, 1995. – 470 с.
91. Лисенко О.М. Порівняльне правознавство як наука та його місце в системі юридичних наук: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держав і права; історія політичних і правових вчень» / О.М. Лисенко. – К., 2001. – 19 с.
92. Луць Л.А. Деякі аспекти реформування інституційної та функційної частин сучасної правової системи України / Л.А. Луць // Держава і право. – Вип. 18. – Київ, 2002. – С.40-46.
93. Луць Л.А. Перспективи становлення судового прецеденту як джерела права України / Л.А. Луць // Вісник Центру суддівських студій. – 2006. - №6. – С. 8-14.
94. Луць Л.А. Сучасні правові системи світу. Навчальний посібник. / Л.А. Луць. – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. - 234 с.
95. Майданик Р. Рецепция института доверительной собственности в право Украины / Р. Майданик // Бизнес-Информ. – 1996. - №1. – С. 16-18.
96. Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького; [Редкол.: Ю.І.Римаренко (відп. ред.) та ін.] - К.: Довіра: Генеза, 1996. — 942 с.
97. Малиновский А.А. Правовой вакуум - новый термин юридической науки / А.А. Малиновский // Государство и право. - 1997. - № 2. - С. 109-112.
98. Мамзин А.С. О форме и содержании в живой природе. / А.С. Мамзин. - Л., 1968. - 208 с.
99. Мамутов В.К. Сближение современных систем правового регулирования хозяйственной деятельности / В.К. Мамутов // Государство и право. - 1996. - № 8. - С. 41-52.
100. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. - 2-е изд. - М.: Госполитиздат, 1954. – Т. 48 / Институт марксизма-ленинизма при ЦК КПСС. - 1980. - 683 с.
101. Мармазов В.Є., Піляєв І.С. Рада Європи: політико-правовий механізм інтеграції. / В.Є. Мармазов, І.С. Піляєв. – К.: Видавничий Дім "Юридична книга", 2000. – 472 с.
102. Марсден П. Талибан. Война и религия в Афганистане. / П. Марсден. - М.: Городец, 2002. - 171 с.
103. Марченко М.Н. Сравнительное правоведение. Общая часть: Учебник для юридических вузов. / М.Н. Марченко - М., 2001. - 560 с.
104. Международное право / [Под ред. Ю. М. Колосова, В. И. Кузнецова.] - М.: Междунар. отношения, 1996. - 606 с.
105. Митропольский А.Б., Смирнов П.Е. Россия и европейская интеграция. / А.Б. Митропольский, П.Е. Смирнов - М.: Российский научный фонд, 1993. - 67 с.
106. Молчанов С.Н. К вопросу об использовании в законодательстве понятий «культурное наследие» и «культурное достояние» (информационно-аналитический обзор) / С.Н. Молчанов // Юрист. - 1999. - №3. – С. 7-50.
107. Музыченко П.П. ІІ статут Великого княжества Литовского –очередной этап в развитии украинского права / П.П. Музыченко //Актуальные проблемы государства и права: Сб. науч. трудов. - Вып. І. - Одесса, 1994. - С. 8-9.
108. Муравьев И.Б. Право, ментальность, современность / И.Б. Муравьев // Актуальные проблемы юриспруденции: материалы 11-й итоговой научной конференции. [Вып. 2.] – Тюмень, 1998. – С. 3-8.
109. Муромцев Г.И. Источники права в развивающихся странах Азии и Африки: система и влияние традиции. / Г.И. Муромцев - М.: Изд-во УДН, 1987. – 147 с.
110. Муромцев С.А. О консерватизме римской юриспруденции. / С.А Муромцев - М., 1875. – 101 с.
111. Муромцев С.А. Что такое догма права? / С.А. Муромцев // Юридический вестник. – М., 1884. - №3. – С.759-765; №6 – С. 230-240.
112. Наконечная Т.В. Преемственность в развитии советского права. / Т.В. Наконечная - К.: Наукова думка, 1987. - 102 с.
113. Неновски Н. Преемственность в праве. / Н. Неновски - М.: Юридическая литература, 1977. – 167 с.
114. Нерсесянц B.C. Право и культура. / Нерсесянц B.C., Муромцев Г.И., Мальцев Г.И. - М.: РУДН, 2000. – 423 с.
115. Нерсесянц В.С. Юриспруденция. Введение в курс общей теории права и государства. Для юридических вузов и факультетов. / В.С. Нерсесянц – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 288 с.
116. Оболенский Д. Византийское содружество наций. Шесть византийских паритетов. / Д. Оболенский - М., 1998. – 655 с.
117. Оборотов Ю.М. Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Ю.М. Оборотов. - Одеса, 2003. – 38 с.
118. Оборотов Ю.Н. Традиции и новации в правовом развитии. / Ю.Н. Оборотов. – Одесса: Юридическая литература, 2001. – 147 с.
119. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х т. - Т. 1. / [Отв. ред. Марченко М.Н.] - М.: Зерцало, 2000. – 639 с.
120. Общая теория права и государства: Учебник. / [Под ред. Лазарева В.В. – 3-е изд., перераб. и доп.] - М.: Юристъ, 2002. – 520 с.
121. Оксамытный В.В. Правомерное поведение личности. / В.В. Оксамытный – К.: Наукова думка, 1985. – 152 с.
122. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: Монографія. / Н.М. Оніщенко - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. - 352 с.
123. Оніщенко Н.М. Теоретико-методологічні засади формування та розвитку правової системи: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Н.М. Оніщенко. – К., 2002. – 32 с.
124. Основы политологии и социологии: учеб. пособ. / В.С. Боровик, Б.И. Кретов. - М.: Высшая школа, 2001. - 328 с.
125. Основы социологии: Курс лекций. Ч. 2. / Отв.ред. А.Г. Эфендиев. – 2-е изд. – М.: «Знание», 1994. – 383 с.
126. Оффе К. Культурные аспекты консолидации: заметки об особенностях посткоммунистической трансформации / К. Оффе // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. - 1998. - № 1 (22). - С. 9-13.
127. Очерки сравнительного права: Сборник / [Сост., пер. и вступ. ст. В.А. Туманова; Под ред. З.И. Луковникова]. - М., 1981. - 256 с.
128. Павленко Ю. Історія світової цивілізації. Соціокультурний розвиток людства. / Ю. Павленко. - К.: Либідь, 2000. – 352 с.
129. Пахман С.В. История кодификации гражданского права. / С.В. Пахман. - СПб., 1876.- Т.1-2.- 472 с.
130. Перетерский И.С. Дигесты Юстиниана: Очерки по истории составления и общая характеристика. / И.С. Перетерский. - М.: Госюриздат, 1956. - 131 с.
131. Подопригора А., Харитонов Е. Римское право в Украине: перспективы ІІІ тысячелетия / А. Подопригора, Е. Харитонов // Юридические Вести. – 1999. - № 4. - С. 106-108.
132. Покровский И.А. История Римского права. / И.А. Покровский. - СПб.: Летний сад, 1999. - 533 с.
133. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. / И.А. Покровский. - Петроград, 1917 (перевидано М.: Статут, 1998. – 353 с.).
134. Полесовой М.П. Проблема повторяемости в философии и естествознании. / М.П. Полесовой - Горький, 1970. - 191 с.
135. Политология: Энциклопедический словарь / [Общ.ред. и сост.: Ю.И. Аверьянов.] - М.: Изд-во Моск. коммерч. ун-та, 1993. – 270 с.
136. Полонська-Василенко Н. Історія України 1900-1923рр. / Н. Полянська-Василенко. – К.: Відродження, 1991. – 136 с.
137. Преемственность и новизна в государственно-правовом развитии России / [Под ред. В.С. Нерсесянца; Институт государства и права РАН]. - М.,1996. -41 с.
138. Проблема ценности в философии. (Сб. ст.) - М. - Л., 1966.
139. Проблемы общей теории права и государства / Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 832 с.
140. Проблемы сравнительного правоведения: По материалам VI советско-французского симпозиума юристов. / Академия наук СССР. Институт государства и права. [Ред. кол.: В. Н. Кудрявцев и др.] - М.,1981. - 112 с.
141. Пунжин С.М. Правовое мировое сообщество: реалии и перспективы / С.М. Пунжин // Советское государство и право. - 1991. - № 12. - С. 99-106.
142. Пустогаров В.В. Концепция общеевропейского дома: правовые аспекты / В.В. Пустогаров // Советское государство и право. - 1990. - № 4. - С. 106-115.
143. Религия и общество: Хрестоматия по социологии религии / Сост. В.И. Гараджа, Е.Д. Руткевич. - М.: Аспект Пресс, 1996. – 776 с.
144. Римське право: Інституції / ред. Є.О. Харитонов – Харків: Одіссей, 2000. – 287 с.
145. Рогуленко Э.Н. «Сущность» и «явление» в системе категорий и принципов диалектики: Автореф. дис. на соискание канд. филос. наук: спец. 09.00.02 «Диалектика и методология познания» / Э.Н. Рогуленко - М., 1979. – 22 с.
146. Родина Е.В. Преемственность принципов советского государственного права: Автореф. дис. на соискание канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Е.В. Родина - М., 1988. – 23 с.
147. Российское законодательство X-XX веков: тексты и комментарии в 9 т. М., 1984-1991.
148. Рубанов А.А. Вопросы теории международных межправовых отношений / А.А. Рубанов // Советское государство и право. - 1991. - № 10. - С. 98-105.
149. Рулан Н. Юридическая антропология. Учебник для вузов // Перевод с франц. С. Нерсесянц. – М.: Издательство НОРМА, 2000. – 310 с.
150. Русская история: проблемы менталитета. Тезисы докл. науч. конференции / РАН Ин-т рос. истории. - М., 1994. - 154 с.
151. Рыбаков В.А. О понятии преемственности в социалистическом праве / В.А. Рыбаков // Вестник МГУ: серия «Право». - 1978. - № 1. - С. 38-43.
152. Саидов А.Х. Глобализация и сравнительное правоведение / А.Х. Саидов // Московский юридический форум «Глобализация, государство, право, ХХІ век»: по материалам выступлений. - М.: ОАО «Издательский дом «Городец», 2004. – 240 с.
153. Саидов, А. Х. Сравнительное правоведение и юридическая география мира / А.Х. Саидов; РАН, Ин-т государства и права. - М.: ИГПАН, 1993. - 148 с.
154. Сєвєрова Є.С. Представництво за римським приватним правом та його рецепція у сучасному цивільному праві України: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Є.С. Сєверова. - Одеса, 2004. – С. 18.
155. Семитко А.П. Русская правовая культура: мифологические и социально-экономические истоки и предпосылки / А.П. Семитко // Государство и право. - 1992. - № 10. - С. 108-113.
156. Синюков В.Н. Российская правовая система: Введение в общую теорию. / В.Н. Синюков. - Саратов, 1994. - 494 с.
157. Синюков В.Н. Российская правовая система (вопросы теории): Автореф. дис.на соискание ученой степени д-ра юрид. наук: спец. 12.00.01. «Теория и история права и государства; история правовых учений» / В.Н. Синюков. - Саратов, 1995. – С. 23.
158. Скакун О.Ф. Правова система України на правовій карті світу. / О.Ф. Скакун. – Харків: «Еспада», 2004. – 96 с.
159. Словарь античности / Сост. Йоханнес Ирмшер, Ренате Ионе: Пер. с нем. Элис Лак. - М., 1993. – 704 с.
160. Современный словарь иностранных слов. - М.: Русский язык, 2001. – 742 с.
161. Спектор Е.И. Судебный прецедент как источник права / Е.И. Спектор // Журнал российского права. - 2003. - № 5. - С. 86-96.
162. Споры о главном. Дискуссии о настоящем и будущем исторической науки вокруг французской школы "Анналов". - М.: Наука, 1993. – 208 с.
163. Сулима М. Україна XVII ст. між Заходом і Сходом Європи / М. Сулима // Слово і час. – 1998. - №2. – С. 82-91.
164. Тадево