РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ ІПОТЕКИ В УКРАЇНІ: ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ :

brief description

ЗМІСТ
Вступ….…..........…………………………………………………….…......…..….3-15
Розділ 1. Історико-правові аспекти виникнення та становлення інституту іпотеки ................................................………....................................................................16-95
1.1. Виникнення інституту іпотеки та його роль у суспільному розвитку Стародавнього світу….................................................................…..................…16-37
1.2. Зародження і розвиток інституту іпотеки на українських землях……...............................................................................................................37-66
1.3. Іноземний досвід розвитку інституту іпотеки в окремих країнах Європи та Сполучених Штатах Америки………….………………………………..............66-94
Висновки до розділу...............................................................................................94-95
Розділ 2. Трансформація інституту іпотеки у праві незалежної України…..96-182
2.1. Становлення інституту іпотеки у праві України (1991 – 2003 роки).......96-124
2.2. Інститут іпотеки за чинним законодавством ...........................................124-151
2.3. Проблеми та перспективи розвитку інституту іпотеки в Україні...........151-180
Висновки до розділу...........................................................................................181-182
Висновки…..........................................................................................................183-184
Список використаних джерел............................................................................187-200

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Іпотека – правовий інститут, що застосовується в усіх правових системах як важливий інструмент ефективного розподілу власності, надійний засіб захисту інтересів кредиторів. Заставні операції із земельними ділянками та іншим нерухомим майном поширені в усіх країнах з розвинутою ринковою економікою і Україна не повинна бути винятком.
Новітній етап розвитку українського суспільства, що ґрунтується на Конституції України 1996 року, пов’язаний з реформуванням національної правової системи в цілому та окремих правових інститутів, зокрема. Це потребує наукового аналізу низки проблем, серед яких значне місце займають і питання становлення та функціонування іпотеки в Україні.
Після набуття Україною незалежності та проголошення права приватної власності на землю проблема іпотеки набуває дедалі більшої актуальності серед вітчизняних і зарубіжних науковців. На всіх історичних етапах свого розвитку іпотека – важливий чинник житлової, аграрної, фінансової політики держави на різних етапах її розвитку. Намагаючись дослідити цей правовий інститут, представники органів державної влади, як правило, звертаються до зарубіжного досвіду, не враховуючи власного. Але інститут іпотеки в Україні не є новим, а тому дослідження історії його розвитку заслуговує на увагу з точки зору не лише історії та теорії, а й практики. Оскільки іпотека протягом тривалого періоду в Україні не використовувалася, відсутній позитивний досвід її широкого застосування. Україна в цьому плані значно відстала від інших розвинутих країн. Тому дослідження цього питання особливо важливе для ефективного функціонування ринкової економіки в нашій державі.
Іпотека є одним з основних каналів надходження капіталовкладень у сільськогосподарське виробництво та інші галузі економіки. Вона дає можливість підприємцям збільшувати частку продуктивно використовуваного вільного капіталу, землевласникам – фінансувати купівлю додаткових земельних ділянок великих розмірів при високих цінах на неї. Роль іпотеки значно зростає у зв'язку з технічним прогресом у сільському господарстві, що потребує значного збільшення капітальних витрат на купівлю дорогої техніки, обладнання та ін.
В умовах сьогодення іпотека як різновид застави нерухомості – один із найбільш надійних та ефективних способів забезпечення зобов'язань. З огляду на відносну стабільність у використанні землі та будівель і споруд, а також прав на нерухоме майно, об'єкти нерухомості мають, як правило, значну вартість, пов'язані із землею, тому їх неможливо сховати, таємно перемістити в інше місце, іншим способом вивести з-під контролю заставоутримувача.
Досвід зарубіжних і вітчизняних учених з питань іпотеки свідчить, що високоорганізована ринкова економіка немислима без широкого застосування іпотеки, особливо без застави земельних ділянок та іншого нерухомого майна з метою забезпечення зобов'язань боржників. Іпотечні відносини тісно пов'язані з інвестиціями й відіграють важливу роль у будівництві та сільському господарстві.
На всіх історичних етапах свого розвитку основним завданням інституту іпотеки було надання гарантій виконання боржником зобов’язань, хоча обсяг його функцій у той чи інший період змінювався. Зокрема, це є характерним і для історії цього інституту в Україні. Умови для зародження вітчизняного інституту іпотеки були на землях Північного Причорномор’я ще в VI - в останній чверті І ст. ст. до н.е., де він і почав жваво розвиватись з утворенням у IX ст. Київської Русі. Упродовж подальшої історії розвитку держави і права України інститут іпотеки був і залишається складовою її правової системи, адже інститут іпотеки об’єктивно необхідний і затребуваний суспільством. Поступовий розвиток інституту іпотеки зумовлювався зростанням економічного потенціалу, а відтак і цивільного обороту, розширенням кола об’єктів та суб’єктів приватної власності.
З точки зору динаміки та за результатами розвитку законотворчого процесу в галузі правового регулювання питань іпотеки плідним був 2003 рік, коли було прийнято Закон України “Про іпотеку”, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та ін. Законом від 5 червня 2003 року “Про іпотеку” закріплено юридичні підстави для використання заставної як цінного паперу і спеціального засобу іпотечного кредитування. З огляду на це, можна вважати, що основні засади відповідних правовідносин законодавчо визначені. Але проблема застосування інституту іпотеки й досі є дискусійною.
Як свідчать теоретичні та практичні дослідження, питанням іпотеки нерухомості, іпотечного кредитування приділялося недостатньо уваги – науковці розглядали їх частково й комплексне дослідження обраної теми дисертаційного дослідження відсутнє.
Теоретичною основою дослідження є праці історико-правових науковців, таких як І.А. Базанов, О.М. Головко, В.Д. Гончаренко, В.М. Іванов, П.П. Музиченко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький, М.М. Страхова, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко, О.О. Шевченко, О.Н. Ярмиш, російських правознавців: Д. Бачимэга, І.В. Довдієнко, Л.А. Лунца, І.Б. Новіцького, І.Г. Панайотова, С.І. Раєвич, Д.А. Сергєєва, З.М. Черниловського, а також вітчизняних правознавців, зокрема К.Д. Гордієнко, В.Ю. Дмитренка, О.О. Євтуха, О.Т. Євтуха, О.С. Любаня, Д.О. Мальцева, В. В. Носіка, О.М. Краснікова, С.І. Кручка, О.О. Погрібного, В.Д. Сидор.
Зі здобуттям Україною незалежності значно змінилася економічна, політична та правова система, триває процес реформування цивільного, земельного, господарського, банківського законодавства і, як наслідок, з’являються нові фактори, що впливають на виникнення, зміну та припинення відносин у зазначених галузях права. Слід зазначити, що в 1998 р. О.С. Кізловою була захищена дисертація на тему: “Еволюція інститут застави в контексті державотворення в Україні”, у 2001 р. О.Т. Євтухом була захищена дисертація на тему: “Іпотечний механізм ефективного використання і розвитку нерухомості”, а також були захищені дисертації: у 2004 р. К.В. Паливодою “Іпотечний ринок житла в Україні”, у 2005 р. В.Д. Сидор “Правові засади застави земельних ділянок сільськогосподарського призначення в Україні”, Д.О. Мальцевим “Застава як спосіб забезпечення банківського кредиту за цивільним законодавством України”, О.І. Виговським “Правове регулювання застави цінних паперів в Україні”, В.Г. Першиним “Організаційно–правове забезпечення впровадження іпотечного кредитування в Україні”, О.О. Євтухом “Оцінка нерухомості в іпотечному кредитуванні”, в яких реалізована ідея комплексного підходу до багатьох проблем інституту іпотеки в цілому. Проте ціла низка проблем інституту іпотеки потребує додаткового дослідження.
У розроблення питань іпотеки нерухомості, її оцінки, розвитку ринку нерухомості вагомий внесок зробили такі зарубіжні й вітчизняні вчені-економісти: Є. Гриценко, О.Т. Євнух, Я.Б. Усенко, С.І. Кручок та ін.
Проте, як правило, у працях названих науковців висвітлювалися здебільшого галузеві проблеми. Отже, і сьогодні залишилися недостатньо вивченими процеси зародження, розвитку та функціонування інституту іпотеки в Україні, його об’єктивний зв’язок із державним та культурно-історичним розвитком українського суспільства; питання впливу світового досвіду на формування нормативно-правової бази іпотеки в Україні. Відтак важливим і необхідним є дослідження становлення та розвитку інституту іпотеки в Україні з метою вивчення історичного досвіду, виявлення основних особливостей організації та діяльності вказаного інституту, його проблем та перспектив.
Актуальність обраної теми також зумовлена теоретичними та практичними потребами дослідження інституту іпотеки, процесу його становлення та розвитку в Україні з метою вивчення історичного досвіду, виявлення основних особливостей організації та діяльності вказаного інституту, його проблем та перспектив. Чинне законодавство України, що регламентує іпотечні відносини не вирішує всіх проблем, його прогалини та недостатня конкретизація окремих норм права може призвести до порушення прав суб’єктів іпотечних відносин. Усе це, а також брак в українській історико-правовій науці спеціальних розробок, присвячених цій темі, зумовлюють актуальність досліджуваної дисертантом проблеми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язано з науковими розробками кафедри теорії та історії держави і права Одеського державного університету внутрішніх справ з теми “Правові акти: теорія та практика застосування”, та кафедри господарського права та процесу Одеського державного університету внутрішніх справ з теми “Проблеми правового регулювання господарських відносин за участю суб'єктів господарювання та органів внутрішніх справ”, які є складовими частинами плану науково-дослідної роботи Одеського юридичного інституту ХНУВС за темою “Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави” № РК 0103V002568 (IV кв. 2003 р. - IV кв. 2008 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є поглиблення історико-правових знань щодо становлення та розвитку інституту іпотеки у світі, його генезису в Україні з моменту набуття державою незалежності до теперішнього часу. Дослідження особливостей інституту іпотеки в зарубіжних країнах та можливості застосування світового досвіду іпотечного кредитування в умовах ринкової економіки України, а також вироблення на цій основі пропозицій щодо вдосконалення законодавства України про іпотеку.
Комплексність зазначеної мети передбачає постановку і розв’язання ряду завдань, основними з яких є:
- встановити передумови, обставини, історичні форми та закономірності становлення та розвитку інституту іпотеки, починаючи з епохи античності до новітнього часу;
- виявити передумови становлення та простежити еволюцію інституту іпотеки на українських землях й розкрити процес формування інституту іпотеки в Україні у радянській юридичній науці і доктрині;
- узагальнити іноземний досвід застосування інституту іпотеки в окремих країнах Європи та США (XVIII – перша половина XX століть) та за допомогою компаративістських методів дослідження виявити характерні особливості світових моделей іпотечних систем, які склалися в теорії і практиці кредитування; виокремити етапи процесу становлення інституту іпотеки у праві України (1991 – 2003 рр.);
- окреслити правову базу регулювання іпотечних відносин в Україні на сучасному етапі розвитку;
- установити місце та роль інституту іпотеки в правовій системі сучасної України та визначити основні проблеми та перспективи розвитку інституту іпотеки в Україні;
- сформулювати та надати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання досліджуваних відносин в Україні у майбутньому.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі виникнення, становлення та розвитку інституту іпотеки, починаючи з давніх часів і до сьогодення.
Предмет дослідження – правові закономірності та особливості виникнення і розвитку інституту іпотеки в Україні під час його формування та становлення, міжнародне і національне законодавство, нормативно-правові акти, якими регулюються питання іпотечних відносин в Україні та правозастосовна практика.
Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження у роботі використовувалися філософські та загальнонаукові методи, як-то: діалектичний, апріорного синтезу, типізації, гештальт-цілісності історичний, метод якісного аналізу та синтезу, формально-логічний, емпіричний, структурно-функціональний, комплексний. Характер та обсяг предмета дисертаційного дослідження зумовили також використання спеціальних методів наукового пізнання: порівняльно-правового, герменевтичного, синергетичного, які забезпечили повноту відображення об’єкта і предмета дослідження та стали основою комплексного дослідження правового інституту іпотеки.
Загальним методом роботи є метод філософської діалектики, який розкривається через методи сходження від абстрактного до конкретного та від простого до складного, а також метод (принцип) єдності логічного та історичного. Складовою частиною методу філософської діалектики є системно-структурний метод. Він допоміг розглянути положення про іпотечні відносини у процесі їх розвитку. Ґенеза інституту іпотеки досліджувалася у взаємозв’язку з історичними умовами, в яких він формувався. Метод якісного аналізу та синтезу використовувався при дослідженні наукових праць, дієвості і узгодженості законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів про іпотеку. За допомогою герменевтичного методу встановлювалася текстуальна сутність нормативних приписів законодавчих актів, якими регулюються питання іпотечних відносин в Україні та світі. Використання порівняльно-правового методу було необхідно для проведення компаративістського аналізу законодавства України та стосовно міжнародного права у контексті завдань дослідження. Відповідність норм права існуючим суспільним відносинам встановлювалась із застосуванням синергетичного методу. За допомогою комплексного методу сформульовано ряд наукових визначень і положень, отриманих у ході дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним історико-правовим монографічним дослідженням, присвяченим проблемам ґенези інституту іпотеки на землях України. У результаті проведеного дослідження сформульовано відповідні наукові положення та висновки.
До найвагоміших результатів, що відбивають новизну дисертаційної роботи, належать такі положення:
– практично вперше в науці теорії та історії держави і права; історії політичних і правових учень здійснено дисертаційне дослідження розвитку інституту іпотеки в Україні;
– дослідження розвитку інституту іпотеки в Україні здійснено й на основі чинного законодавства;
– здійснено спробу реалізувати комплексний підхід до виявлення етапів розвитку інституту іпотеки й на цій основі сформулювати періодизацію розвитку цього інституту, що має значення й для розроблення правового режиму інших правових інститутів, наприклад, застави;
– виявлено значення та особливості застосування інституту іпотеки на різних етапах його розвитку;
– з позиції науки теорії та історії держави і права, історії політичних і правових учень проаналізовано іноземний досвід застосування інституту іпотеки в окремих країнах Європи та США (XVIII – перша половина XX ст. ст.), а також досліджено характерні особливості світових моделей іпотечних систем, що склалися в теорії і практиці кредитування;
– узагальнено, проаналізовано та розкрито відомості щодо специфіки розвитку інституту іпотеки, його основних проблем та перспектив в Україні;
– здійснено науковий аналіз теоретичних положень щодо історії формування інституту іпотеки в нашій державі та внесено пропозиції та рекомендації щодо підвищення ефективності законодавчого врегулювання інституту іпотеки.
На підставі одержаних у процесі дисертаційного дослідження результатів на захист виносяться такі положення.
1. Уточнено, що інститут іпотеки – застави землі – зародився у Давній Греції, отримав свій подальший розвиток у римському праві, а згодом сформувався у вигляді західноєвропейського правового інституту.
2. Зроблено висновок про те, що інститут іпотеки виник і набув свого поширення лише у тих державах античності й раннього середньовіччя, в яких інтенсивно розвивалися товарно-грошові відносини. Поступовий розвиток інституту іпотеки зумовлювався зростанням економічного потенціалу, а отже й цивільного обороту, розширенням кола об’єктів та суб’єктів приватної власності.
3. Розроблено та сформульовано висновок, що законодавство, яке становить сучасну правову базу іпотеки, має багатовекторний характер і включає: а) загальне законодавство, на підставі якого здійснюється функціонування і розвиток усіх правових інститутів; б) спеціальне земельне законодавство про заставу земельних ділянок; в) галузеве (земельне, аграрне, цивільне та ін.) законодавство, що закріплює певні однорідні суспільні відносини.
4. Уперше наводиться періодизація та надається характеристика етапів становлення й розвитку права іпотеки на українських землях. Першим етапом формування іпотечного права на українських землях став період протодержавних утворень на території Північного Причорномор'я і Приазов'я. Другий етап формування іпотеки пов'язаний зі становленням та розвитком держави і права Київської Русі в ІХ-ХІІ ст., періодом феодальної роздробленості Русі, існуванням Галицько-Волинського князівства наприкінці ХІІІ – ХІV століть. Третій етап охоплюється періодом ХІV – ХVІІ століть, коли українські землі перебували в складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої. Четвертим етапом є період створення Української національної держави і обмеження її суверенітету в другій половині XVII ст. Період ХVІІІ - XIX століть є самостійним п’ятим етапом розвитку іпотеки землі в Україні. В Україні створено окремий інститут іпотеки та визначено його місце як органу публічної діяльності в правовій системі українських земель. Наступним, шостим етапом, є радянський період, що характеризується існуванням виключної державної власності на землю, і, як наслідок, забороною застави земельних ділянок. З набуттям Україною незалежності почався новий, сьомий, етап у розвитку іпотечного права в Україні
5. З’ясовано, що інститут іпотеки на українських землях з ХІV століття до кінця 30-х років XX ст. розвивалася, ґрунтуючись на європейських правових традиціях.
6. Уперше визначено й узагальнено характерні риси іпотеки у законодавстві європейських країн. По-перше, вона застосовувалась тільки до нерухомості; по-друге, продаж закладеного маєтку проводиться не самим кредитором, а за допомогою суду.
7. Установлено, що, визначаючи юридичну природу іпотеки, український законодавець поєднав дві класифікаційні ознаки іпотеки, коли, по-перше, предметом застави є нерухоме майно, по-друге, воно залишається у володінні та користуванні заставодавця, тобто має місце змішаний підхід до визначення та розуміння іпотеки.
8. Дістав подальшого розвитку аналіз історії формування правового інституту іпотеки в Україні, який свідчить про те, що іпотека – це самостійний вид забезпечення виконання зобов’язання.
9. Обґрунтовується теза, що в Україні існує нагальна потреба у створенні та дії системи державної реєстрації прав на нерухоме майно (власності) та її законодавчому врегулюванні.
10. По-новому обґрунтовано тезу, що іпотека як окремий вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном має забезпечувальний характер.
11. Дістала подальшого розвитку позиція, що Закон України “Про іпотеку” продублював визначення нерухомості, подане в ЦК України, і зазначає, що предметом іпотеки завжди є нерухоме майно. Оскільки предметом іпотеки є конкретно визначений вид майна, яке може бути передане в заставу, або майно, за допомогою якого можна забезпечити виконання основного зобов'язання, то предметом іпотеки може бути сукупність нерухомих речей.
12. Обґрунтовується теза про те, що при подальшому вдосконаленні механізму правового регулювання інституту іпотеки в Україні потрібно вжити заходів щодо: розгляду можливостей дострокового скасування обмежень права розпорядження земельною власністю; розроблення власних схем довгострокового кредитування під заставу земель; організації випуску іпотечних цінних паперів та їх ефективного використання; завершення формування законодавчої бази стосовно запровадження ринку земель в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дають можливість оцінити тенденції та перспективи розвитку іпотечних відносин, створюють теоретичну основу для вдосконалення галузевого законодавства і надають можливість обґрунтувати концептуальні підходи для вирішення основних проблем застосування інституту іпотеки в Україні. Це сприятиме більш ефективному регулюванню цивільних, господарських, земельних, банківських відносин у сфері іпотечного кредитування, а також усуненню недоліків наявного правового регулювання в зазначеній сфері.
Висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у процесі формування напрямку та змісту законопроектної роботи в галузі регулювання іпотечних відносин (зокрема, при доопрацюванні Закону України “Про іпотеку”, проекту Закону “Про єдиний реєстр договорів застави”, при підготовці змін і доповнень до цивільного, господарського, банківського та земельного законодавства України), а також у практичній діяльності при використанні іпотеки в економічній сфері. Основні положення роботи можуть бути застосовані в навчальному процесі, при підготовці підручників та навчальних посібників для викладачів і студентів юридичних вузів, а також при викладанні курсів “Теорія держави та права”, “Історія держави та права України”, “Цивільне право”, “Господарське право”, “Земельне право України” та спецкурсів.
Практичне значення одержаних результатів зумовлене вибором теми і полягає в розширенні наукових знань про такий правовий інститут як іпотека. Сформульовані автором теоретичні положення, висновки, узагальнення та рекомендації можуть бути використані:
а) при здійсненні подальшого аналізу історії становлення та розвитку інституту іпотеки в Україні, а також певною мірою поглиблять знання вітчизняної історико-правової науки щодо цієї проблеми;
б) у правотворчій діяльності для вдосконалення законодавства України у сфері іпотечних відносин;
в) у навчальному процесі юридичних та інших гуманітарних навчальних закладів, зокрема у процесі викладання та вивченні курсів “Історія держави і права України”, “Історія держави і права зарубіжних країн”, “Порівняльне правознавство”, “Теорії держави та права України”, а також із цивільного, земельного та господарського права. Деякі положення, викладені в дисертації, мають дискусійний характер і можуть послужити основою для подальших наукових розробок.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію підготовлено на кафедрі теорії та історії держави і права Одеського державного університету внутрішніх справ.
Робота та публікації, що розкривають її зміст, виконані дисертантом самостійно.
Основні висновки і положення роботи обговорювалися на міжкафедральних засіданнях кафедр теорії та історії держави і права, трудового, земельного та екологічного права, господарського права та процесу Одеського державного університету внутрішніх справ, викладені в опублікованих роботах, доповідалися на науково-практичних конференціях: ІІ звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу ОЮІ НУВС (Одеса, 22-23 квітня 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції ОЮІ НУВС (Одеса, 3-4 червня 2005 р.), міжвузівській конференції ОНЮА (Одеса, 17 березня 2006 р.), ІІІ звітній конференції науково-педагогічного складу ОЮІ ХНУВС (Одеса 28-29 квітня 2006 р.); ІV звітній конференції науково-педагогічного складу ОЮІ ХНУВС (Одеса, 24 квітня 2007 р.); V звітній конференції науково-педагогічного складу ОДУВС (Одеса, 16 травня 2008 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення в чотирьох наукових статтях, що опубліковані у фахових виданнях ВАК України, та в трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Структура роботи відбиває мету та завдання наукового дослідження, основні положення якого будуються за принципом поступального розгляду окремих питань, що висвітлюють її проблематику. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків та літератури. Повний обсяг дисертації 200 сторінок, із них 186 сторінок основного тексту, література складає 240 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ

Здійснене дисертаційне дослідження, яке мало на меті проведення системного комплексного дослідження історії становлення та розвитку інституту іпотеки, виявлення його проблем та перспектив, надало підстав для наступних висновків, узагальнень та пропозицій, що виносяться на захист:
Основний висновок роботи полягає у доведені положення, що:
1. Аналіз історії зародження та розвитку інституту іпотеки дає підстави для висновку, що інститут іпотеки – застави землі - зародився в Давній Греції, отримав свій подальший розвиток у римському праві, а згодом сформувався у вигляді західноєвропейського правового інституту. Уже в стародавніх цивілізаціях (Вавилон, Іудея, Греція, Рим) існували перші форми застави, що виконували функції, подібні до іпотечних. Проте за змістом здійснюваних дій найбільш наближеним до сучасної іпотеки був такий інститут іпотеки в римському праві. Отже, класичні ознаки іпотеки, як ми її знаємо сьогодні, сформувались у римському праві. Римська модель цього інституту стала прототипом для більшості європейських країн. Шляхом рецепції іпотека, що дала назву іпотечній системі, перейшла до західноєвропейського законодавства. Її реципіювали такі держави, як Франція, Італія, Німеччина, Іспанія, Португалія, Австрія й Україна.
2. Виник і розвивався інститут іпотеки лише в тих державах античності й раннього середньовіччя, в яких існувала писемність, високий культурний рівень та інтенсивно розвивалися товарно-грошові відносини. Поступовий розвиток інституту іпотеки зумовлювався зростанням економічного потенціалу, а відтак і цивільного обороту, розширенням кола об’єктів та суб’єктів приватної власності, а тому був тісно пов’язаний із суспільним устроєм, правами речовими, зобов’язальними, спадковими. Тому не можна не відмітити, що виникнення, існування та розвиток інституту іпотеки обумовлено насамперед соціально-економічними факторами.
3. Законодавство, яке становить сучасну правову базу іпотеки, має багатовекторний характер і включає: а) загальне законодавство, на підставі якого здійснюється функціонування і розвиток усіх правових інститутів; б) спеціальне земельне законодавство про заставу земельних ділянок; в) галузеве (земельне, аграрне, цивільне та ін.) законодавство, що закріплює певні однорідні суспільні відносини.
4. Проведене дослідження історії становлення та розвитку права іпотеки на українських землях виявило відповідні етапи формування інституту іпотеки. Першим етапом формування іпотечного права на українських землях став період протодержавних утворень на території Північного Причорномор'я і Приазов'я. Другий етап формування іпотеки пов'язаний зі становленням та розвитком держави і права Київської Русі в ІХ-ХІІ ст., періодом феодальної роздробленості Русі, існуванням Галицько-Волинського князівства наприкінці ХІІІ – ХІV століть. Третій етап охоплюється періодом ХІV – ХVІІ століть, коли українські землі перебували в складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої. Четвертим етапом є період створення Української національної держави і обмеження її суверенітету в другій половині XVII ст. Період ХVІІІ - XIX століть є самостійним п’ятим етапом розвитку іпотеки землі в Україні. В Україні створено окремий інститут іпотеки та визначено його місце як органу публічної діяльності в правовій системі українських земель. Наступним, шостим етапом, є радянський період, що характеризується існуванням виключної державної власності на землю, і, як наслідок, забороною застави земельних ділянок. З набуттям Україною незалежності почався новий, сьомий, етап у розвитку іпотечного права в Україні
5. Інститут іпотеки на українських землях з ХІV століття до кінця 30-х років XX ст. розвивалася, ґрунтуючись на європейських правових традиціях. Еволюція заставного права й безпосередньо інституту іпотеки на українських землях в цей період свідчить, що норми, що стосувалися застави та іпотеки в законодавчих актах, що діяли на території України, змінювалися залежно від конкретних історичних умов, а саме від впливу держав під владою яких знаходилися українські землі у відповідний час.
6. Аналіз зарубіжного законодавства свідчить, що в європейських країн іпотека має дві характерні риси. По-перше, вона застосовна тільки до нерухомості; по-друге, продаж закладеного маєтку здійснювався не самим кредитором, а за допомогою суду. Для кредитора іпотека стає найнадійнішим способом одержати “забезпечення по боргах”, не беручи у своє володіння маєток боржника і не побоюючись конкуренції кредиторів, оскільки іпотека поширювалася на нерухомість і не залежала від зміни власника. Іпотека стає надійним речовим правом, але тільки після внесення спеціального запису про іпотеку до особливої книги. За правом багатьох європейських країн (Бельгія, Греція, Ірландія, Нідерланди) уже з моменту невиконання боржником основного зобов'язання заставоутримувач має право на продаж заставленого майна та задоволення вимоги з одержаної суми. Участь суду в реалізації заставного права, передбачена у певних випадках, не є способом одержання підстав для реалізації заставного права, а слугує для контролю за правомірністю використання заставоутримувачем свого права.
По-третє, примусове виконання умов договору іпотеки може здійснюватися не тільки через публічний продаж, а й через примусове управління майном. Нерухомість може бути здана в оренду або для управління нею призначають керуючого. У такому разі вимоги кредитора задовольняються з одержуваного прибутку. Об'єкти нерухомості мають, як правило, значну вартість, пов'язані із землею, тому їх неможливо сховати, таємно перемістити в інше місце, іншим способом вивести з-під контролю заставоутримувача.
По-четверте, використання довгострокових банківських зобов'язань – закладних листів як інструментів рефінансування капіталовкладень у нерухомість. Емісію закладних листів здійснюють лише ті фінансово-кредитні установи, що мають відповідну ліцензію, у чітко визначених законом межах і під особливим контролем за емітентами
7. Визначаючи юридичну природу іпотеки, український законодавець поєднав дві класифікаційні ознаки іпотеки, коли, по-перше, предметом застави є нерухоме майно, і, по-друге, воно залишається у володінні та користуванні заставодавця, тобто застосовано змішаний підхід до визначення та розуміння іпотеки. Іпотека має похідний характер і не наділена ознаками самостійності. Через відсутність основного зобов'язання, виконання якого може забезпечуватись, іпотека встановлюватись не може, оскільки ці відносини матимуть безпредметний характер.
8. Іпотека – це самостійний вид забезпечення виконання зобов’язання. Оскільки за Законом про іпотеку встановлено, що іпотекою вважається вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном. Іпотека в Україні давно сформувалася як окремий правовий інститут та надійний спосіб забезпечення виконання зобов’язань. А відповідно до Цивільного кодексу України встановлено, що іпотека – це вид застави. Тому пропонуємо внести зміни до Цивільного кодексу України та виділити іпотеку як самостійний вид способу виконання зобов’язання.
9. В Україні існує нагальна потреба у створенні та дії системи державної реєстрації прав на нерухоме майно (власності) та її законодавчому врегулюванні. Ця система є принципово важливим елементом у сфері правового регулювання іпотеки і дозволятиме на засадах прозорості, загальної доступності і відкритості встановлювати пріоритет прав та вимог іпотечних кредиторів щодо переданого в іпотеку нерухомого майна на підставі факту державної реєстрації іпотеки.
10. Іпотека, як окремий та самостійний вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, має забезпечувальний характер. Наявність лише нерухомого майна та права власності на нього, яке становить предмет іпотеки, в іпотекодавця чи майнового поручителя є швидше своєрідною особливістю правової конструкції, спрямованої на забезпечення ефективного регулювання іпотечних відносин та надійного захисту прав кредиторів за основним зобов'язанням. Тому думка про походження іпотеки від права власності чи іншого речового права не є переконливою.
11. Закон України “Про іпотеку” продублював визначення нерухомості, що міститься в ЦК України, і зазначає, що предметом іпотеки завжди є нерухоме майно. Оскільки предметом іпотеки є конкретно визначений вид майна, що може бути передано в заставу, або майно, за допомогою якого можна забезпечити виконання основного зобов'язання, то предметом іпотеки може бути сукупність нерухомих речей.
12. При подальшому вдосконаленні правового механізму забезпечення іпотеки в Україні потрібно вжити заходів щодо: розгляду можливостей дострокового скасування обмежень права розпорядження земельною власністю; упровадження застави права оренди землі; розроблення власних схем довгострокового кредитування під заставу земель; організації випуску іпотечних цінних паперів та їх ефективного використання; розроблення і прийняття законів, що регулювали б різні сторони діяльності іпотечних фінансово-кредитних установ (наприклад, Закону України “Про особливості створення та діяльності іпотечних установ в Україні”); створення Національних стандартів оцінки нерухомості, що б відповідали світовим стандартам; поновлення двох методик грошової оцінки земель сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення; розроблення проекту Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження основних принципів та методики оцінки майна”, як це передбачено ст. 9 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”; завершення формування законодавчої бази щодо запровадження ринку земель в Україні.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року, із змінами і доп. від 08 грудня 2004 року № 2222–ІV // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30 – Ст. 141.
2. Земельный кодекс України: Закон України від 25 жовтня 2001 № 2768–IІІ, зі змінами і доп. від 3 червня 2008 № 309–VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.
3. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 № 435–IV, із змінами і доп. від 22 грудня 2006 № 524–V // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №40–44. – Ст. 356.
4. Про приєднання України до Міжнародної конфвенціі про морські застави та іпотеки 1993 року: Закон України від 22 листопада 2002 року № 240 – ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 3. – Ст. 15.
5. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 № 436–IV, із змінами і доп. від 09 січня 2007 № 549–V // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №18–22. – Ст. 144.
6. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 № 698–ХІІ, зі змінами і доп. від 22 грудня 2006 № 530-V // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 168.
7. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 № 1576–ХІІ, зі змінами і доп. від 27 квітня 2007 № 2459–ІV // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
8. Про оренду майна державних підприємств: Закон України від 04 березня 1992 року № 2163 – ХІІ, зі змінами і доп. від 28 грудня 2007 року № 107 – VІ // Відомості Верховної Рада України – 1992. – № 24. – Ст. 348.
9. Про банкрутство: Закон України від 14 травня 1992 № 2535–ХІІ, зі змінами і доп. від 3 червня 2008 № 309–VІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31. – Ст. 440.
10. Про плату за землю: Закон України від 3 липня 1992 № 2535–ХІІ, зі змінами і доп. від 3 червня 2008 № 309–VІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 38. – Ст. 560.
11. Про заставу: Закон України від 2 жовтня 1992 № 2654–ХІІ, зі змінами і доп. від 27 квітня 2007 № 997–V // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 642.
12. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22 квітня 1993 р. № 3125 – ХІІ, зі змінами і доп. від 19 січня 2006 року № 3370 – ІV // Відомості Верховної Рада України – 1993. – № 23. – Ст. 243.
13. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. № 3425 – ХІІ, зі змінами і доп. від 15 березня 2006 року № 3538 – ІV // Відомості Верховної Рада України – 1993. – № 39. – Ст. 383.
14. Про авторське право та суміжні права: Закон України від 2 грудня 1993 р. № 3792 – ХІІ, зі змінами і доп. від 20 листопада 2003 року N 1294-IV // Відомості Верховної Рада України – 1994. – № 13. – Ст. 64.

15. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28 грудня 1994 № 334/94–ВР, зі змінами і доп. від 3 червня 2008 № 309–VІ // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 4. – Ст. 28.
16. Про державний бюджет України на 1995 рік: Закон України від 6 квітня 1995 № 126/95–ВР, зі змінами і доп. від 11 липня 1996 № 314/96–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 16. – Ст. 111.
17. Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 26 червня 1997 № 400/97–ВР, зі змінами і доп. від 3 червня 2008 № 309–VІ // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 37. – Ст. 237.
18. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року № 2121 – ІІІ, зі змінами і доп. від 27 квітня 2007 року № 997 – V // Відомості Верховної Рада України – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.
19. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України від 12 липня 2001 № 2658-ІІІ, зі змінами і доп. від 9 вересня 2004 № 1992 – ІV // Відомості Верховної Рада України – 2001. – № 47. – Ст. 251.
20. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 року № 2664 – ІІІ, зі змінами і доп. від 15 грудня 2005 року № 3201 – ІV // Відомості Верховної Рада України – 2002. – № 1. – Ст. 1.
21. Про іпотеку: Закон України від 05 червня 2003 р № 898–IV, зі змінами і доп. від 23 лютого 2006 № 3480–ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 313.
22. Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю: Закон України від 19 червня 2003 № 978-ІV зі змінами і доп. від 15 грудня 2005 № 3201 – ІV // Відомості Верховної Рада України – 2003. – № 52. – Ст. 377.
23. Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати: Закон України від 19 червня 2003 № 979-ІV зі змінами і доп. від 15 грудня 2005 № 3201 – ІV // Відомості Верховної Рада України – 2004. – № 1. – Ст. 1.
24. Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень: Закон України від 18 листопада 2003 № 1255-ІV, зі змінами і доп. від 22 грудня 2005 № 3273 – ІV // Відомості Верховної Рада України – 2004. – № 11. – Ст. 140.
25. Про приєднання України до Міжнародної конфвенціі про морські застави та іпотеки 1993 року: Закон України від 22 листопада 2002 року № 240 – ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 3. – Ст. 15.
26. Про оцінку земель: Закон України від 11 грудня 2003 № 1378-ІV, зі змінами і доп. від 17 червня 2004 № 1808 – ІV // Відомості Верховної Рада України – 2004. – № 15. – Ст. 229.
27. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: Закон України від 01 липня 2004 № 1952-ІV, зі змінами і доп. від 15 грудня 2005 № 3201 – ІV // Відомості Верховної Рада України – 2004. – № 51. – Ст. 553.
28. Про організацію формування та обігу кредитних історій: Закон України від 23 червня 2005 № 2704–ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 421.
29. Про іпотечні облігації: Закон України від 22 грудня 2005 року № 3273–IV, із змінами і доп. від 23 лютого 2006 № 3480–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – №16. – Ст. 134.
30. Про прискорення земельної реформи й приватизації землі: Постанова Верховної Ради України від 13 березня 1992 № 2200–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 25. – Ст. 355.
31. Про Концепцію державної житлової політики: Постанова Верховної Ради України від 30 червня 1995 року №254/95-ВР// Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 27. – Ст. 200.
32. Про приватизацію об’єктів незавершеного будівництва: Указ Президента України від 14 жовтня 1993 року №456/93, зі змінами та доповненнями від 12 травня 1996 року №337/96 // Урядовий курєр – 1993. – № 153.
33. Про приватизацію об’єктів незавершеного будівництва: Указ Президента України від 14 жовтня 1993 року №456/93, зі змінами та доповненнями від
34. Про приєднання України до Міжнародної конфвенціі про морські застави та іпотеки 1993 року від 22 листопада 2002 року № 240 – ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 3. – Ст. 15.
35. Про заходи щодо розвитку іпотечного ринку в Україні: Указ Президента України від 8 серпня 2002 №695/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – №32. – Ст. 1508.
36. Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру: Указ Президента України від 17 лютого 2003 №134/2003, із змінами і доп. від 15 вересня 2003 № 1039/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – №8. – Ст. 301.
37. Про заходи щодо сприяння будівництву житла для молоді шляхом іпотечного кредитування: Розпорядження Президента України від 22 червня 1994 року №55/94-рп. – Урядовий кур’єр, 1994, №98.
38. Про Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, зі змінами і доп. від 05 липня 2004 року № 843 // Урядовий кур’єр. – 04 квітня 1995 року. – № 50.
39. Про Методику нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів): Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року №525, зі змінами і доп. від 05 липня 2004 року № 843 // Офіційний вісник України. – 23 червня 1997 року. – № 87.
40. Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподасрького виробництва, які підлягають відшкодуванню: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 № 1279 зі змінами і доп. від 14 квітня 2004 № 478 // Офіційний Вісник України – 1997. – № 47. – Ст. 40.
41. Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002 – 2010 рр.: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1801, із змінами і доп. від 8 листопада 2006 № 1568 // Офіційний вісник України. – 2002. – №12. – Ст. 564.
42. Про експертну грошову оцінку земельних ділянок.: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. № 1531 // Офіційний вісник України. – 2002. – №42. – Ст.1941, код акту №23434/2002.
43. Про утвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 // Офіційний вісник України. – 2004. – №13. – С.83. – Ст. 896.
44. Тимчасове положення про порядок державної реєстрації іпотек: Постанова Кабинету Міністрів Украіни від 31 березня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2003 – №13. – Ст. 896.
45. Про схвалення Концепції створення національної системи іпотечного кредитування: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2004 року № 559-р // Офіційний вісник України. – 2004. – №32. – Ст. 2169.
46. Про стандартну (типову) форму бланку заставної: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 4 вересня 2003 року №363, зі змінами та доп. Від 19 червня 2007 року №1272 // Офіційний вісник України – 2003. – №40. – Ст. 2119.

47. Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18 липня 1963 № 1500–06, із змінами і доп. від 10 липня 2003 № 1096–15 // Відомості Верховної Ради України. – 1963. – №30. – Ст. 464.
48. Земельний кодекс України: Закон України від 18 грудня 1990 року № 561 – ХІІ, зі змінами і доп. від 8 червня 2000 року № 1805 –ІІІ // Відомості Верховної Рада УРСР – 1991. – № 10. – Ст. 98.
49. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18 червня 1991 року №1201-ХІІ, зі змінами та доп. від 15 грудня 2005 року №3201 – ІV // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №38. – Ст. 508.
50. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 № 697–ХІІ, зі змінами і доп. від 14 вересня 2006 № 139–V // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
51. Основы гражданского законодавства Союза ССР и Республик: Основы законодательства ВС СССР от 31 мая 1991 года № 2211 – І. // Відомості Верховної Ради СССР. – 1991. – № 26. – Ст. 733.
52. Про форми власності на землю: Закон України від 30 січня 1992 № 2073–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 18. – Ст. 225.
53. Про приватизацію земельних ділянок: Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15–92, зі змінами та доп. від 14 вересня 2006 року №139 – V // Відомості Верховної Ради України – 1993. –№ 10. – ст. 79.

ЛИТЕРАТУРНЫЕ ИСТОЧНИКИ

54. Азимов Ч.Н. Залоговое право. – Харьков: РИП Оригинал, 1993. – 43с.
55. Анненков К. Система русского гражданского права. – СПб.: Типография М. И. Стасюлевича, 1898. – 491 с.
56. Базанов И.А. происхождение современной ипотеки. Новейшие течения в вотчинном праве в связи з современным строем народного хозяйства. – М.: Статут, 2004. – 589 с.
57. Барон Ю. Система римского гражданского права. Вып.2. – СПб.: Изд-во.юрид.книг магазин Н. К. Мартынова, 1908 – 250с.
58. Бачимэг Д. Залог как способ обеспечения исполнения кредитніх обязательств: Автореф. дис…канд. ю. наук:12.00.03. – Томск,1999. – 23с.
59. Башмаков А.А. Основные начала ипотечного права. – Либава, 1891.- С.2.
60. Бернгефт Ф., Колер И. Гражданкое право Гермкании / Пер. С нем. В.М. Нечаєва. – СПб., 1910. – 348с.
61. Благая І. Історія правового інституту застави і сучасність. // Право України. – 1999. – №1. – С.39-43.
62. Валетта У. Управління нерухомим майном як фінансовим активом – елемент, якого бракує земельній реформі в Україні // Українське комерційне право. – 2002. – №2. – С. 69-76.
63. Васьковский Е. В. Учебник гражданского права. – СПб.: Юр. книж. маг. Н. К. Мартынова, 1896. – 190 с.
64. Виговський О. Сторони договору застави цінних паперів // Право України. – 2004. – №2 – С. 64-66.
65. Виноградова А. Правовое регулирование залогових отношений на Украине // Юридическая практика. – 1996. – № 9-10 (май). – С. 8.
66. Воєводіна І. Законодавство України про іпотеку // Юридичний радник. – 2004. – №2. – С. 4-6.
67. Волков С., Шемшученко Г. Перспективи розвитку ринку іпотечного кредитування в Україні // Віс. НБУ. – 2003. – № 6. – С. 49-55.
68. Волков С.С. Іпотечні цінні папери: перспективи розвитку в Україні. Презентація – К: УНІА, 2003. – 246с.
69. Воробьев Ю., Караваева И., Скробов А. Залоговое кредитование: зарубежный опыт и российская действительность // Вопросы экономики. – 1995. – №11. – С. 135-145.
70. Временник московського общества истории и древностей российских. – Книга 23. – М., 1855. – С.84-93.
71. Гарнага О. М. Іпотека земель сільськогосподарського призначення // Землевпорядний вісник. – 2005. – №4. – С. 76-78.
72. Геєць В. Становлення інвестиційної моделі економічного зростання // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 25. – С. 5.
73. Германский опыт ипотеки земельных угодий // Парламентская газета. – 2006. – 3 марта (№29). – С. 5.
74. Головин Ю. Возникновение и развитие ипотеки как формы залога // Нотариус. – 1998. – № 2. – С. 86-87.
75. Гофмейстер Г. Основы современной системы поземельной книги. Програма та матеріали семінару “Перспективи вдосконалення законодавства України та європейська практика в питаннях: державної реєстрації прав на нерухоме майно, іпотеки, ріелторської діяльності” 22-24лютого 1999р., м. Київ, Міністерство юстиції України, Німецький фонд міжнародного правового співробітництва. – 387 с.
76. Гражданское право Украины: В 2ч. / Под ред. А. А. Пуш-кина, В. М. Самойленко. – Харьков: Основа, 1996. Ч.1. – 440 с.
77. Гражданское право. Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М.: Проспект, 1999. Том 2. – 720 с.
78. Гражданское право: В 2 т.: Учебник / Отв. ред. Е. А. Суханов – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: БЕК, 2003. Том І. Полутом 1 – 704 с.
79. Грибанова О. Порівняльний аналіз законодавства про іпотеку // Іпотека – практика застосування. – Харків, 2004. – С. 10-28.
80. Грибанова О. Применение ипотеки нотариусами Украины // Юридическая практика. – 2005. – №12(378). –С.20-21.
81. Гриджук Д.М., Олійник В.О. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов'язань. – К.: Оріон, 2002. – 577с.
82. Гриджук Д.М., Олійник В.О. Практичні аспекти. – К.: А. С. К., 206. – 464с.
83. Гриценко Е. Экономико-правовые вопросы регулирования отнощений на рынке недвижимости // Підприємство, господарство і право. – 2002. – № 4. – С. 102-103.
84. Грищук Н. Перспективи діяльності іпотечних банків в Україні (на досвіді ФРН) // Право України. – 2006. – №1. – С. 141-147.
85. Грось Л. Залог: вопросы гражданского права и гражданского процесса // Хозяйство и право. – 1996. – № 2. – С. 69-81.
86. Грушевский М. Очерки истории украинского народа. – К.: Либідь, 1990.- С.76.
87. Дацюк Л. Застава: дві сторони однієї медалі // Юридичний вісник України. – 1998. – № 40 (1-7 жовтня). – С. 6.
88. Дмитренко В.Ю., Ємець Р.О. Аналіз правової природи іпотеки // Економіка. Фінанси. Право. – 2004. – №11. – С. 32-34.
89. Довдиенко И.В. Ипотека: Учебно – практическое пособие. – М.: Изд-во РДЛ, 2002. – 272 с.
90. Довнар-Запольський М. В. История русского народного хозяйства. – Т. 1. – К., 1911. – 379 с.
91. Доморацкая Э. И., Маклаков В. В. Государство и экономика во Франции. – М., 1981. – 612 с.
92. Драпіковський О., Іванова І. Оцінка нерухомості при іпотечному кредитуванні // Українське комерційне право. – 2002. – №2. – С. 59-68.
93. Дубровіна А. Б. Джерела права України в першій половині ХІХ ст. // Проблеми правознавства – Вип. 4. – 1966. – С. 18-21.
94. Дякович М. Особливості застави квартири, придбаної в кредит // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 8. – С. 33-37.
95. Енциклопедія українознавства. Т.2. – Львів, 1993. – 640с.
96. Євтух А. Т. Виды ипотек и возможности их развития в Украине // Міжнародна науково – практична конференція “Проблеми розвитку іпотечного ринку та шляхи їх розв’язання” – К., 2002. – С. 161-163.
97. Євтух О. Іпотека та іпотечний ринок. // Вісник НБУ. – 2003. – №9. – С.18-22.
98. Євтух О. Т. Іпотека в умовах аграрної реформи // Фінанси України – 2001. – №7 – С. 44.
99. Євтух О.Т. Моделі іпотечних механізмів і вплив на них різноманітних факторів // Вісник НБУ. – 2001. – №3. – С. 54-55.
100. Єрмоленко В. Майновий комплекс підприємства як об’єкт правовідносин // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №12. – С. 56-58.
101. Журавель А.В. До питання про державну реєстрацію іпотек. // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 2. – С. 64-67.
102. Журавель А.В. Проблеми визначення іпотеки як виду застави або способу забезпечення виконання зобов’язання // Південноукраїнський правничий часопис. – 2006р. – №4. – С. 110 – 112.
103. Журавель А.В. Розвиток інституту потеки в Україні. // Матеріали V звітної конференції складу Одеського державного університету внутрішніх справ (Одеса, 16 травня 2008р.) Одеса:, 2008. – С.59 - 268с.
104. Журавлев В. На пути к доступному жилью: [Ипотека: международный опыт] // Строительная газета. – 2005. – 11 марта (№10). – С. 4.
105. Заруба В.М. Історія держави і права України: Навчальний посібник. – К.: Істина, 2006. – 416с.
106. Заставне право України: Навч. посібник / Завальна Ж.В., Старшинський М.В., Сухонос В.В., Щербак С.В.; За ред.. к.ю.н. В.В. Сухоноса. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2004. – 315с.
107. Захарченко П.П. Історія держави і права України: Підручник. – К.: Атака, 2005. – 368с.
108. Земельна реформа в Україні у 200І-2002 роках: Звіт Інформаційно-ресурсного центру “Реформування земельних відносин в Україні”. – К., 2002. – 138с.
109. Земельний кодекс України. Науково-практичний коментар / За ред. Семчика В. І. – К.: Вид. дім Ін Юре, 2003. – 676 с.
110. Зобов'язальне право. Теорія і практика: Навч. посіб. / За ред. О.В. Дзери. – К., Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
111. Ипотека в зарубежном праве. Обзор законодательства Германии, Испании, Италии, Франции, Швейцарии, Великобританки, США, Венгрии, Польши, Хорватии, Чехии, Югославии // Журнал российского права. – 1997. – №12. – С. 128-138.
112. Іванов В.М. Історія держави і права України: Пдручник. – К.: МАУП, 2007. – 552с.
113. Іпотека в Україні. Нормативно-правове регулювання. Зразки документів // Гордієнко К.Д. – К.: КНТ, 2006. – 388с.
114. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. – 2-ге вид., переробл. і доповн. / За заг. ред.. проф.. О.М. Джужи. – К.: Атака, 2006. – 256с.
115. Історія держави і права України. Ч.1: Підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 ч. / А.Й. Рогожин, М.М. Страхов; за ред.. А.Й. Рогожина. – К.: Ін Юре, 1996. – 368с.
116. Історія держави та права України: Підручник: у 2-х т./ [Кол. авторів В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький та ін..]. – [За ред.. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В.Д. Гончаренка].–– К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003 – Том 1. – 2003. – 656 с.
117. Історія держави та права України: Підручник: у 2-х т./ [Кол. авторів В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький та ін..]. – [За ред.. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В.Д. Гончаренка].–– К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003 – Том 2. – 2003. – 580 с.
118. Історія України: нове бачення.– К.: Україна. Т. 1. 1998.
119. Йоффе О. С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 с.
120. Йоффе О. С. Развитие цивилистической мысли в СССР.– Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1978. – Ч. 2. – 173 с.
121. Калач Г.М. Заощадження населення як чинник формування інвестиційних ресурсів держави // Актуальні проблеми економіки – 2003. – №6. – С. 13-17.
122. Кассо Л. А. К истории свода гражданских законов / Журнал Мин. Юст. – СПб., 1903. - № 113. – с.64.
123. Кассо Л. А. Понятие о залоге в современном праве. – Переизд. - М.: Статут, 1999. – 284 с.
124. Кизлова Е. С. Залог – эффективное средство обеспечения исполнения обязательств / Юридический вестник. – 1996. - № 3. – С. 4-6.
125. Кизлова Е. С. Эволюция института залога в контексте государствообразования в Украине. – Дис. канд. юрид. наук. – Одесса, 1998. – 201 с.
126. Кізлова О.С. Еволюція інституту застави в контексті державотворення в Україні (історико – правові аспекти): Автореф. дис. … канд. юрид. наук.: 12.00.01. / Одеська держ. юрид. академія. – Одеса, 1998. – 17с.
127. Ковальчук А. Правові проблеми розвитку іпотеки в Україні // Право України. – 2003. – №9. – С. 64-68.
128. Колесніченко К. Іпотека: правові проблеми // Право України. – 2001. – №10. – С.77-80.
129. Копишинська Н.В. Становлення іпотеки в Україні // Фінанси України. – 2004. – №5. – С. 54-60.
130. Корінець Р. Деякі проблеми розвитку іпотечного кредитування сільського господарства // Українське комерційне право. – 2002. - № 2. – С. 49-58.
131. Кострицький І.Л., Журавель А.В. Історико – правовий аналіз становлення сучасного інституту іпотеки. // Південноукраїнський правничий часопис. –2006. – №1. – С.90-94.
132. Костюченко О.А. Банківське право: Банківська система. Національний банк. Комерційні банки. Розрахунки і кредитування. Ринок цінних паперів. Національне валютнезаконодавство. Банківські системи зарубіжних країн. Інститут банківської таємниці: Підручник. – 3-тє вид. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 928с.
133. Кравченко В. Жилищная проблема – оголенный нерв общества // Зеркало недели. – 2002. – № 36. – С. 11.
134. Краснікова О.М. З історії іпотечного кредитування в Україні. // Фінанси України. – 1998. – №4. – С.94-104
135. Краснікова О.М. Ретроспектива зародження іпотечного кредиту в Україні. // Економіка АПК. – 1998. – №1. – С.61-64.
136. Кресникова Н. Ипотека (залог) земель сельскохозяйственного назначения // АПК: экономика, управление. – 2005. – №12. – С. 40-48.
137. Кручок С. Емісія іпотечних цінних паперів як засіб рефінансування // Вісник НБУ. – 2001. – №3. – С. 38-40.
138. Кручок С. І. Іпотечне кредитування: європейська практика та перспективи розвитку в Україні. – К.:Урожай, 2003. – С. 20-23.
139. Кручок С. Передумови та перспективи розвитку іпотеки в Україні // Українське комерційне право. – 2002. – №2. – С. 15-22.
140. Кручок С. Про історію розвитку і правове забезпечення іпотечних відносин у Центрально-Східній Європі та в Україні // Економіка України. – 2001. - №10. - С.68-72.
141. Кручок С. Фактори надійності іпотечних операцій // Вісник НБУ. – 2001. – №10. – С.20-25.
142. Кручок С.І. Іпотечне кредитування: Европейська практика та перспективи розвитку в Україні: Монографія / Передм. Білик Ю.Д. – К.: Урожай, 2003. – 208 с.
143. Крючок С. Передумови та перспективи розвитку іпотеки в Україні // Українське комерційне право. – 2002. – С. 15-22.
144. Кудрявцев В., Кудрявцева Е. Основи организации ипотечного кредитования. – М.: “Высшая школа”, 1997. – 64с.
145. Куликов А.Д. Понятия, краткая история происхождения и развития института залога // Юридический мир. – 1998. – №9-10. – С. 43-49.
146. Кулинич П. Іпотека в Україні: на шляху з минулого в майбутнє // Українське комерційне право. – 2002. – №2. – С. 3-14.
147. Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України: Підруч. для студ. вищ. навч. зал. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2007. – 624с.
148. Лазепка В. До проблеми формування іпотечних банків. // Економіка України. – 2000. – №8. – С.66-72.
149. Ламперт Х. Социальная рыночная экономика: Германский путь. Пер. с немец. В.П. Котелкина. – М.: Дело, 1994. – 224 с.
150. Ласк Г. Гражданское право США (право торгового оборота) / Под ред.. Е.А. Флейшиц. – М., 1961. – С.521.
151. Леонтович Ф. Литовские Статуты. Историко-юридический анализ. – СПб., 1909.
152. Любунь О. С., Кірєєв О. І., Денисенко М. П. Іпотечний ринок: Підручник. – К.:Атіка,2006. – 288с.
153. Любунь О.С. , Кірєєв О. І., Домрачов В. М., Денисенко М. П. Костюк В. Р., Жук Л. І., Кабанов В. Г. Іпотечне кредитування: Теоретичні основи іпотеки, інструменти і моделі фінансування та рефінансування житлового будівництва. – К.: Вид-во Європ. ун – ту,2006. – 299с.
154. М’якишевська О.М. Стан та перспективи іпотечного кредитування. // Фінанси України. – 2003. – №11. – С.112-118.
155. Макарчик В.С. Римське приватне право: Навчальний посібник. – К.: Атака, 2007. – 256с.
156. Малий В. Заставна та її використання за законодавством про іпотеку // Право України. – 2004. – №7. – С. 55-58.
157. Малий В. Іпотека землі за законодавством Російської Федерації. Досвід і можливості його застосування в Україні // Вісник Дніпропетровського нац. ун-ту. Юридичні науки. – 2004. – Вип. 2. – С. 151-155.
158. Малий В. Поняття і правові форми іпотеки землі за законодавством України // Право України. – 2004. - № 1. – С.73-78.
159. Мальцев Д. О. Правове оформлення відносин іпотеки за законодавством України // Бюлетень Мін’юсту. – 2005. – №1. – С. 93-98.
160. Мальцев Д.О. Застава як спосіб забезпечення банківського кредиту за цивільним законодавством України. – Дис. канд. юрид. наук. – Одеса, 2005. – 216с.
161. Мамут А.С. Анализ правогенеза и правопонимания // Историческое в теории права. – Тарту, 1989. – с.298.
162. Мамутов В. К. Экономика и право.: Сб. науч. трудов. – К.: Юринком Интер, 2003. – 544 с.
163. Марченко О. Іпотечне законодавство України // Адвокатура. – 2004. – № 1 (9), 14 січня. – С. 4-6.
164. Мейер Д. И. Древнее русское право залога // Юридический вестник. – Казань, 1855. – с.268.
165. Михайлов Е. Ипотечное финансирование в США // США: экономика, политика, идеология. – 1993. – №1. – С. 33-39.
166. Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С.Панчишина, А.Стасишина, Г.Стеблія. – К.: Основи, 1999. – 963 с.
167. Музиченко П. Історія держави і права України. – Одеса, 1991.
168. Музиченко П. П. История государства и права Украины: Учеб. пособие. – 5-е изд., испр. и доп. – К.: Знання, 2006. – 570с. – (Высшее образование ХХІ века).
169. Музиченько П.П., Долматова Н.І., Крестовська Н.М. Практикум з історії держави і права України: Навч. посіб. – К.: Вікар, 2002. – 421с.)
170. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. М.: Гос. изд-во юрид. лит. Просвещение. 1950. – 416 с.
171. Носік В. Виникнення права власності на землю // Право України. – 2004. – №9. – С. 81-84.
172. Носік В.В. Проблеми формування правового інституту землі в Україні // Українське комерційне право. – 2002. – №2. – С. 31-46.
173. Орлова М.М. К вопросу о сущности ипотечного правоотношения // Юрист. – 1998. – №7. – С. 19-22.
174. Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001- 2005 роки. Схвалено Указом Президента України від 30 травня 2001 р. № 372/2001 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. – № 12: Законодавство України про землю. К.: ЮрінКом Інтер – С. 88-99.
175. Основные институты гражданского права зарубежных стран: Сравнительно-правовоъ исследование / Рук. авт. кол. В.В. Залесский. – М., 1999. – 464с.
176. Павловський Е. Каким быть закону об ипотеке // Закон. – 1993. - №2. – С.47-49.
177. Паливода К. Проблеми іпотечного кредитування в Україні // Вісник НБУ. – 2003. – №11. – С. 40-46.
178. Панайотов И.Г. Обеспечение обязательств (неустойка, залог, задаток, поручительство). Лекция для студ. ВЮЗИ – М.: Высш. школа, 1958. – С. 39 с.
179. Певзнер А. О залоге // Экономика и жизнь. – 1992. – №3. – С. 43.
180. Підгаєвський В. Створення в Україні Державного реєстру застави рухомого майна // Вісник НБУ. – 1999. – №3. – С. 55-57.
181. Підлісна О. Ефективність залучення інвестицій в Україні. Іноваційно-інвестиційні системи // Економіст. – 2005. – №5. – С. 80-84.
182. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручник. – К.: Юринком Інтер, 2007. – С.334 (512с.) – Бібліогр.: С.477-481.
183. Погребной А., Гуревский В., Рыжков Г. Ипотека и кредитно-финансовые институты Германии // Юридический вестник. – 1998. – №2. – С. 82-85.
184. Подопригора А.А. Основы римского частного права. – К.: Высшая школа. – 1990. – 248с.
185. Покровский И. А. История римского права. – Петроград: Изд-во кн. склада «Право», 1918. – 430 с.
186. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. . – Петроград: Изд-во кн. склада „Право”, 1918. – 328 с.
187. Попович В. М. Правові основи банківської справи та її захист від злочинних посягань: настільна книга з питань банківської та підприємницької економічної безпеки. – К.: Дія Плюс, 1995. – 325 с.
188. Про морські застави та іпотеки: Міжнародна конвенція від 6 травня 1993 року // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 1.
189. Проскурякова Н. Залоговая политика в России в середине ХІХ века // Іпотека. – 1996. – №3. – С.10-11.
190. Пучковская И. И. Ипотека: залог недвижимости: Моногра