ПРАВОВА КУЛЬТУРА У ПЕРШІЙ ЧЕХОСЛОВАЦЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ (1918-1938 рр.) :

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП ............................................................................................................................................ 3-11

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА КУЛЬТУРА ЯК НАДБАННЯ СУСПІЛЬСТВА ............ 12-57

1.1. Виникнення, розвиток та аналіз поняття правової культури як теоретична основа характеристики правової культури першої Чехословацької Республіки ........................................................................................................................ 12-37
1.2. Критерії оцінки правової культури суспільства як фактор визначення рівня правової культури Чехословаччини 1918 – 1938 рр. .................................... 38-54
Висновки до розділу ..................................................................................................... 55-57

РОЗДІЛ 2. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ Й ГРОМАДЯНИНА, ОХОРОНА ПРАВ МЕНШИН У ПЕРШІЙ ЧЕХОСЛОВАЦЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ ..................................................... 58-114

2.1. Закріплення прав людини та громадянина у Конституції та законах Чехословаччини. Особливості їх реалізації у Чехословацькій Республіці .58-80
2.2. Права меншин у міжнародно-правових нормах та в законодавстві першої Чехословацької Республіки .................................................................................... 81-109
Висновки до розділу ................................................................................................. 110-114

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ЕЛЕМЕНТІВ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ЧЕХОСЛО- ВАЦЬКОГО СУСПІЛЬСТВА (1918 – 1938 рр.) ............................ 115-193

3.1. Загальна характеристика системи права та системи законодавства Чехословацької держави 1918 – 1938 рр. ............................................................. 115-139
3.2. Формування індивідуальної, групової та суспільної правової культури ... 140-177
3.3. Організація діяльності вищих органів державної влади у Чехословацькій Республіці ........................................................................................................................ 178-190
Висновки до розділу .................................................................................................... 191-193

ВИСНОВКИ ............................................................................................................................... 194-202

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .... ................................................................... 203-222

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. З проголошенням незалежності перед Україною постала проблема підвищення рівня правової культури населення, формування громадянського суспільства та побудови правової держави. Необхідний рівень правової культури та правосвідомості є важливою передумовою розвитку демократичного державного ладу, де на чільне місце ставиться людина, а її честь, гідність та життя визнаються найвищими цінностями.
Україна, що утворилась унаслідок глобальних державно–політичних перетворень, отримала нове за своєю суттю завдання – формування високої правової культури українського суспільства. Це одне з основних завдань, що забезпечить становлення соціальної правової держави і яке знайшло своє відображення на законодавчому рівні.
Указом Президента України від 18 жовтня 2001р. передбачено, що становлення в Україні демократичної правової державності потребує суттєвого підвищення правосвідомості громадян, їх правової культури...[1]
Відповідно до Засад державної політики в галузі прав людини, затверджених Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1999 р. №757-ХІV, одним з основних напрямків державної політики є підвищення рівня правової культури та правосвідомості людини і громадянина [2].
Виконати заплановане неможливо без урахування традицій та досвіду європейських держав. Одним із яскравих історичних прикладів становлення високоорганізованої демократичної держави була перша Чехословацька Республіка, суспільство, засноване на повазі прав громадян незалежно від мови, національності, релігії, яке впроваджувало в життя принципи гуманізму та демократизму й дотримувалось їх.
Використання історичного досвіду Чехословацької Республіки (1918 – 1938 рр.) надасть можливість уникнути окремих помилок та обрати найефективніший шлях до формування високої правової культури. Крім того, вивчення історико-правового надбання Чеської та Словацької Республік сприятиме ефективному культурному, науковому співробітництву та стратегічному партнерству з цими державами.
Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена й тим, що значна частина історико-правових питань становлення правової культури Чехословацької Республіки (1918-1938 рр.) залишається мало вивченою. Аналіз окремих аспектів формування правової культури міжвоєнної Чехословаччини знаходимо у працях Катаріни Завацкой, Вери Олівовой, Йозефа Бені, Франтішка Вейра, Яроміра Седлачека, Владіміра Файнора.
На нашу думку, дисертаційне дослідження дозволить з’ясувати особливості формування правової культури міжвоєнної Чехословаччини, а також зробити певні висновки, які будуть мати історико-правове, практичне та прогностичне значення для українських науковців.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1918 року, коли була утворена Чехословацька держава і закінчуються 1938 роком, коли існування першої Чехословацької Республіки припинилося.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження даної проблеми пов’язане з комплексною темою кафедри конституційного права та порівняльного правознавства “Конституційне будівництво в країнах Центральної Європи у ХХ-ХХІ ст.ст.”, а також є складовою частиною загальноуніверситетської комплексної програми, що розробляється науковцями Ужгородського національного університету (номер державної реєстрації 0196U008267) .
Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є поглиблення історико-правових знань стосовно механізмів підвищення рівня правової культури в першій Чехословацькій Республіці, визначення ролі правової культури у формуванні правової держави, а також підготовка одного з перших у вітчизняній науці комплексного дослідження монографічного характеру, де було б розглянуто процес становлення та рівень правової культури в Чехословацькій державі (1918 – 1938 рр.). Визначена вище мета органічно обумовила необхідність постановки та розв’язання наступних завдань:
– розкрити сутність категорій “правова культура”, “правова культура суспільства”, “суспільна правова культура”; чітко розмежувати вказані категорії; сформулювати критерії та методи визначення рівня правової культури чехословацького суспільства;
– обґрунтувати авторське визначення правової культури;
– дослідити політико – правові та соціальні передумови формування правової культури у першій Чехословацькій Республіці;
– з’ясувати рівень закріпленості та захисту основних прав і свобод людини й громадянина, охорони прав меншин у міжвоєнній Чехословаччині (1918 – 1938 рр.) та існування дієвих механізмів реалізації цих прав;
– проаналізувати рівень розвитку структурних елементів правової культури чехословацького суспільства 1918 – 1938 рр.;
– встановити проблеми та особливості формування правової культури Чехословаччини (1918 – 1938 рр.);
– обґрунтувати пропозиції щодо шляхів підвищення рівня правової культури українського суспільства.
Теоретична і практична потреба вивчення правової культури першої Чехословацької Республіки зумовлена такими факторами, як: відсутність комплексних історико-правових вітчизняних доробків з цього питання; необхідність формування високого рівня правової культури українського суспільства на основі позитивного досвіду першої Чехословацької Республіки; необхідність підвищення рівня викладання історії держави та права зарубіжних країн; вивчення механізмів становлення правової культури суспільства в цілому та окремих її елементів; висвітлення значення правової культури суспільства у процесі побудови демократичної, правової держави.
Об’єктом дослідження є рівень розвитку інституційного, нормативного та суб’єктивного елементів правової культури чехословацького суспільства у 1918 – 1938 роках.
Предмет дослідження – особливості та процес формування правової культури в першій Чехословацькій Республіці.
Методологічна основа дослідження. З метою забезпечення всебічного, повного та об’єктивного аналізу досліджуваної проблеми автором використаний комплекс філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів дослідження; принципи та засоби пізнання, які вироблені суспільними науками і застосовуються у процесі пізнання специфіки конкретно-історичної правової дійсності.
За допомогою таких загальнонаукових методів, як аналіз та синтез, узагальнення, дедукція, індукція, аналогія та моделювання, у роботі розкрито сутність категорій “правова культура”, “правова культура суспільства”, “суспільна правова культура”, проведено їх детальний аналіз. На підставі хронологічного методу виділено етапи розвитку поняття правової культури.
Історико-правовий метод дослідження, що застосовується в роботі, дає можливість визначити еволюцію розвитку поняття правової культури та розкрити умови формування, особливості та специфіку правової культури у міжвоєнній Чехословаччині. Особливе місце серед методів дослідження займає порівняльно-правовий, за допомогою якого здійснено порівняння реального рівня розвитку правової культури Чехословаччини 1918 – 1938 рр. з бажаним, ідеальним рівнем, що асоціюється у нас з такими поняттями, як правова держава й громадянське суспільство. Системно-структурний метод був використаний у процесі розкриття структури правової культури суспільства та структури інституційного, нормативного та суб’єктивного елементів правової культури суспільства, які являють собою складні підсистеми. Цей метод також застосовувався під час дослідження законодавства першої Чехословацької Республіки, за його допомогою було систематизовано та згруповано нормативно – правові акти, що впроваджували механізми реалізації прав і свобод людини й громадянина та охорони прав меншин.
Здійснюючи аналіз положень нормативно-правових актів та окремих правових норм законодавства першої Чехословацької Республіки, автор застосував формально-логічний та спеціально-правовий методи, зокрема прийоми тлумачення правових актів, а на основі методу прогнозування сформульовано пропозиції та рекомендації щодо підвищення рівня правової культури України.
Джерельною та емпіричною базою дослідження стали нормативно-правові акти Чехословаччини 1918 – 1938 рр., монографії, публікації у періодичних наукових виданнях, а також архівні та статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що вона є першим вітчизняним історико-правовим монографічним дослідженням проблем формування правової культури у першій Чехословацькій Республіці (1918 – 1938 рр.).
У результаті проведеного дослідження сформульовані наступні положення та висновки, що складають наукову новизну та відображають особистий внесок автора у розроблювану проблему:
– Запропоновано розглядати: “правову культуру” як якісний стан, рівень розвитку елементів, що відносяться до сфери дії права; “правову культуру суспільства” як якісний стан правового життя суспільства, що відображається у досягнутому рівні організації органів державної влади, місцевого самоврядування, розвитку юридичних актів, інших текстів правового характеру, рівні правової діяльності, правосвідомості та правового розвитку суб’єкта в цілому, а також у ступені гарантованості свободи поведінки особистості у поєднанні з її відповідальністю перед суспільством; “суспільну правову культуру” як якісний показник рівня правосвідомості та правової поведінки всієї сукупності членів певного суспільства.
– Встановлено, що правова культура може розглядатись як “система елементів”, “структура” лише у зв’язку та в залежності від об’єкту дослідження.
– Запропоновано розподіл структури правової культури суспільства на інституційний (організація державної влади, місцевого самоврядування, уся сукупність та різноманітність установ правого характеру), нормативний (система права та законодавства, інші тексти правового характеру) та суб’єктивний (правова свідомість та правова поведінка) елементи.
– Доведено, що до критеріїв визначення рівня розвитку правової культури певного суспільства, в тому числі й суспільства міжвоєнної Чехословаччини, належать: рівень закріплення, забезпечення та гарантованості у державі прав і свобод громадян; збереження всієї культурно - правової спадщини, досвіду та цінностей, накопичених протягом усього розвитку правової системи суспільства; рівень розвитку інституційного, нормативного та суб’єктивного елементів правової культури суспільства; рівень правового нігілізму.
– З’ясовано, що перша Чехословацька Республіка була державою з усіма ознаками демократичного суспільства та високим рівнем правової культури. Народ визнавався єдиним джерелом усієї державної влади; на конституційному рівні визначалися механізми реалізації народного суверенітету шляхом прямої (безпосередньої) та представницької демократії; Конституція та закони Чехословаччини (1918 – 1938 рр.) закріплювали основні права і свободи людини й громадянина; особлива увага приділялась правам меншин; державна влада у республіці була організована за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову; наявним був економічний та політичний плюралізм.
– Доведено, що особливістю першої Чехословацької Республіки була увага прикута до охорони прав народних, релігійних та расових меншин, зумовлена багатонаціональним складом республіки та особливими вимогами щодо охорони прав меншин, які випливали з міжнародно – правових угод. Здійснено аналіз чинного законодавства та встановлено механізми реалізації основних прав і свобод у Чехословаччині 1918 –1938 рр.
– Встановлено, що носіями групової правосвідомості у першій Чехословацькій Республіці були політичні партії та громадські організації, визначено їх правовий статус та вплив на формування індивідуальної, групової та суспільної правосвідомості.
– Встановлено, що негативним чином на розвиток правової культури в першій Чехословацькій Республіці впливали: дуалізм законодавства, наявність в Конституції так званих фіктивних норм, проблема неграмотності населення, правовий нігілізм.
– До факторів, що сприяють підвищенню правової культури суспільства, запропоновано віднести: державну політику, спрямовану на утвердження загальнолюдських цінностей; організацію системи правової освіти населення та проведення комплексу заходів, спрямованих на підвищення рівня правосвідомості громадян; формування досконалого за формою та змістом, гуманістично та соціально спрямованого законодавства, досягнення високого рівня правотворчої техніки, узгодження колізійних норм; створення державних органів з дотриманням принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову, формування ефективного механізму стримувань і противаг між гілками влади.
У своїй сукупності висновки і положення дисертації дозволили розв’язати важливе завдання – визначити рівень правової культури в першій Чехословацькій Республіці з усіма її позитивними та негативними рисами, а з урахуванням цього - висловити конкретні міркування щодо вдосконалення процесу формування правової культури українського суспільства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути корисними для подальшої розробки та дослідження категорій “правова культура” та “правова культура суспільства”; для визначення нових історико-правових тенденцій та закономірностей формування правової культури суспільства; для подальших історико-правових досліджень Чехословацької держави (1918 – 1938 рр.); для вдосконалення шляхів та методів підвищення правової культури ук¬раїнського суспільства; в науково-дослідній роботі, для подальших історико-правових розробок цієї проблеми; у навчальній сфері: у лекційних курсах, у процесі підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, навчально-методичних рекомендацій, при читанні спеціальних курсів; у правотворчості, зокрема врахування позитивних надбань першої Чехословацької Республіки в 20-30-х роках ХХ століття в сучасному українському законодавстві; для підвищення рівня правової освіти, формування правової культури сучасного суспільства.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на науково – практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науково – практичній конференції “Правовий статус національних меншин” (м. Ужгород, 28 травня 2003 р.), матеріали опубліковані у збірнику “Правовий статус національних меншин. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції”. – Ужгород, 2003 р. – С.104-111; Регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано – Франківськ, 22 квітня 2005 р.); науковій конференції “Сучасні правові проблеми українського державотворення” (Біла Церква, 29 квітня 2005 р.), матеріали опубліковані у збірнику “Сучасні правові проблеми українського державотворення: матеріали державної наукової конференції”. – Біла Церква, 2005. – С.116-118; Міжнародному “круглому столі” представників наукових та ділових кіл “Україна – ЄС: досвід центральноєвропейських країн щодо євроінтеграційних процесів” (м. Ужгород, 11 травня 2005 р.); на кафедрі конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету.
Положення дисертаційного дослідження викладені у 6 публікаціях, 6 з яких міститься у фахових виданнях:
1. Кушнір Н.П. Поняття та значення правової культури суспільства // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2005. – Випуск 27. – С. 474 – 478.
2. Кушнір Н.П. Поняття та організація діяльності політичних партій за законодавством першої Чехословацької Республіки. Вплив політичних партій на формування правової свідомості населення // Право. Науковий вісник Ужгородського національного університету. – Ужгород, 2004. – Випуск 3. – С.24 – 26.
3. Кушнір Н.П. Виникнення, розвиток та сутність поняття правової культури суспільства // Право. Науковий вісник Ужгородського національного університету. – Ужгород, 2003. – Випуск 2. – С.26 – 29.
4. Кушнір Н.П. Закріплення прав і свобод людини і громадянина у першій Чехословацькій Республіці (1918 – 1938 рр.) // Юридична Україна, 2005. – Випуск 8(32)/2005. – С.12-14
5. Кушнір Н.П. Права та свободи людини і громадянина за законодавством першої Чехословацької Республіки // Право. Науковий вісник Ужгородського національного університету. – Ужгород, 2005. – №4. – С.55 – 58.
6. Кушнір Н.П. Поняття та організація діяльності політичних партій і громадських об’єднань за законодавством першої Чехословацької Республіки(1918-1938рр.) // Часопис Київського університету права. – Київ, 2005. - №4. – С.63-67
Структура і обсяг дисертації. Структура роботи зумовлена метою та предметом дослідження, основними положеннями, що виносяться на захист, відповідає логіці наукового пошуку і вимогам ВАК України. Вона складається зі вступу, трьох розділів, які мають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел.
Повний обсяг дисертації становить 222 сторінки, з них 19 сторінок займає список використаних джерел ( 204 найменування ).

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено узагальнення і нове вирішення завдання, яке полягає у поглибленні історико-правових знань стосовно передумов формування та розвитку правової культури першої Чехословацької Республіки (1918 – 1938 рр.), що є відповідним внеском у правничу науку.
Плюралізм думок з приводу поняття правової культури ускладнює визначення рівня правової культури певного суспільства у конкретний історичний період. Культура виявляється у всіх сферах суспільного життя та на всіх його рівнях, вона може утворювати цілі культурні комплекси або характеризувати окремі культурні одиниці і відображає якісний стан певного явища.
Це твердження торкається також правової культури, яка, однак, характеризує лише явища правового характеру, тому пропонуємо наступне визначення цього феномена: правова культура – це якісний стан, рівень розвитку елементів, що належать до сфери дії права.
Розглядаючи правову культуру як певну “якість”, “рівень розвитку” елементів, що належать до сфери дії права, складно говорити про правову культуру як про систему. Визначити елементний склад (систему) правової культури видається можливим лише у залежності і у зв’язку з об’єктом дослідження. Така система буде будуватись з тих правових елементів об’єкта, які необхідно дослідити, щоб визначити рівень його правової культури. Зокрема, поняття “правова культура суспільства”, “суб’єктивна правова культура” і т.д. містять у собі інформацію про об’єкт дослідження й таким чином, є поняттями структурними.
Однією з найскладніших форм прояву правової культури є суспільство, оскільки воно об’єднує елементи, що вже самі по собі є носіями правової культури і мають певні складові, структурні одиниці. Правова культура суспільства відображає рівень розвитку правової системи суспільства, і, у зв’язку з об’єктом дослідження, пропонуємо розглядати її як системне утворення, що містить в собі наступні елементи:
– інституційний (організація державної влади, місцевого самоврядування, уся сукупність та різноманітність установ правого характеру);
– нормативний (система права та система законодавства, інші тексти правового характеру);
– суб’єктивний (правова свідомість та правова поведінка (діяльність)).
Кожен елемент системи правової культури суспільства – інституційний, нормативний та суб’єктивний – є складними системними утвореннями і мають свій рівень розвитку.
При дослідженні правової культури особистості (суб’єкта), групи, спільноти необхідно враховувати здатність особи мислити, обирати спосіб поведінки та діяти певним чином. Пропонуємо відносити до структури суб’єктивної правової культури наступні елементи:
– суб’єктивний – правову свідомість.
– об’єктивний – правову поведінку (діяльність).
Враховуючи викладене, необхідно розмежовувати поняття “правова культура”, “правова культура суспільства”, “суспільна правова культура”.
Правова культура суспільства – це якісний стан правового життя суспільства, що відображається у досягнутому рівні організації органів державної влади, місцевого самоврядування, розвитку юридичних актів, інших текстів правового характеру, рівні правової діяльності, правосвідомості та правового розвитку суб’єкта в цілому, а також у ступені гарантованості свободи поведінки особистості у поєднанні з її відповідальністю перед суспільством.
Суспільна правова культура є формою суб’єктивної правової культури, відображає рівень правосвідомості та правової поведінки всієї сукупності членів певного суспільства.
Для дослідження стану правової культури в першій Чехословацькій Республіці необхідним було встановити критерії, за якими можливо визначити рівень правової культури певного суспільства. До таких критеріїв пропонуємо віднести:
– рівень розвитку всіх елементів правової культури суспільства (нормативного, інституційного, суб’єктивного);
– рівень закріплення, забезпечення та гарантованості у державі прав і свобод громадян;
– збереження всієї культурно - правової спадщини, досвіду та цінностей, накопичених протягом усього розвитку правової системи суспільства;
– рівень правового нігілізму в суспільстві.
Перша Чехословацька Республіка – держава, якій були притаманні всі ознаки демократичного суспільства: по – перше, §2 Конституції 1920 року проголошував її демократичною республікою на чолі з обраним президентом. Народ визнавався єдиним джерелом усієї державної влади. На конституційному рівні закріплювалися механізми реалізації народного суверенітету шляхом прямої (безпосередньої) та представницької демократії.
По – друге, характерною рисою демократичного суспільства, що була притаманна міжвоєнній Чехословаччині і яка свідчить про високий рівень правової культури є регулярні, вільні та справедливі вибори.
По – третє, Конституція та закони Чехословаччини (1918 – 1938 рр.) закріплювали основні права і свободи людини й громадянина та механізми їх впровадження в життя.
По – четверте, особлива увага у першій Чехословацькій Республіці була приділена правам меншин, що зумовлювалось двома основними причинами: 1) багатонаціональний склад держави вимагав виваженої та продуманої політики по відношенню до національних, мовних, релігійних меншин; 2) особливими вимогами міжнародних угод, підписаних та ратифікованих Чехословаччиною щодо охорони та захисту прав меншин.
По – п’яте, державна влада у республіці була організована за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову. Вищим органам держави надавались повноваження, що у своїй сукупності утворювали механізм стримувань і противаг між гілками влади.
По – шосте, у державі був наявний економічний та політичний плюралізм, що знаходило свій прояв у функціонуванні багатопартійної системи, діяльності різного роду об’єднань та організацій, існуванні різних суб’єктів власності, недоторканості права приватної власності.
Високий рівень правової культури сьогодні у нас асоціюється з такими поняттями, як правова держава та громадянське суспільство, для яких характерним є визнання загальнолюдських прав та свобод, усвідомлення їх суті та змісту, закріплення їх у Основному Законі держави, забезпечення реальної можливості реалізації прав та свобод, наявність спеціального механізму їх гарантії та захисту.
Конституцію Чехословацької держави часто називають однією з найдемократичніших конституцій Європи. Проаналізувавши її структуру, можна отримати такі результати: вона нараховує 6 глав, дві з яких стосуються саме забезпечення прав та свобод людини й громадянина, у тому числі й прав національних меншин. Зі 134 параграфів Конституції 28 присвячено цим питанням, у цілому це становить її п’яту частину і саме по собі говорить про велику увагу, приділену закріпленню та захисту прав та свобод людини і громадянина в Основному Законі Чехословаччини.
Права і свободи, передбачені Конституцією Чехословацької Республіки, можна поділити на особисті, фізичні, політичні, економічні. Конституція не закріплювала перелік соціальних прав, однак вони також знайшли своє відображення на законодавчому рівні. З метою реалізації соціальних програм також було створено Міністерство соціального забезпечення, до компетенції якого входили питання молодіжної політики, підтримки інвалідів війни та їх сімей, безробітних, соціальне страхування, охорона трудових прав.
Обмеження наданих Основним Законом Чехословаччини прав і свобод допускалось лише у виняткових випадках та на підставі закону. До законів, що містили найбільшу кількість таких обмежень, відносились:
1. Закон №193/1920 “Про оборону”, яким, в окремим випадках, обмежувалось право вільного переселення за кордон [43, с.469];
2. Закон №300/1920 “Про надзвичайні заходи”, яким могло бути обмежено право на недоторканість житла, свобода друку [41, с.690];
3. Закон №50/1923 “Про охорону Республіки” містив заборону на створення таємних об’єднань та організацій, ним також могла бути обмежена свобода друку [50, с.211].
Наявність таких норм не можна розцінювати як засіб порушення прав людини і громадянина, вони не носили масового характеру, а були у певних ситуаціях необхідними для забезпечення миру й безпеки в державі, нормального функціонування її установ.
Особливістю першої Чехословацької Республіки була увага, звернута на охорону прав народних, релігійних та расових меншин, чому присвячувалась окрема, шоста, глава Конституції. Аналізуючи законодавство міжвоєнної Чехословаччини, можна зробити висновок, що систематизованої групи нормативних актів, спрямованих на забезпечення реалізації положень Конституції щодо охорони прав меншин, не було. Однак існувало декілька комплексів норм, які торкались цього питання, а саме: норми мовного права, громадянства, перепису населення, створення та діяльності культурно – освітніх закладів, що загалом не виявляло суттєвих недоліків.
Особи, які належать до національних меншин, реалізують свої права у певних організаційно – правових формах, визначених у законодавстві відповідних держав. Встановлення таких форм у конкретній країні залежить від особливостей її правової системи, форми правління, державного устрою, історичних, політичних традицій, рівня правової культури населення тощо. Можна виділити наступні форми реалізації прав меншин у 1 – й Чехословацькій Республіці:
1) національно – культурна автономія – фактично була закріплена главою шостою Конституції, якою меншинам надавалось право користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, можливість розвитку національних культурних традицій, сповідування своєї релігії, створення національних культурних і навчальних закладів [35, с.267];
2) місцева автономія – надавалась у відповідності до Конституції Чехословаччини компактно проживаючому населенню Підкарпатської Русі і передбачала створення самоврядної території з власним автономним сеймом, якому б належало право приймати закони у справах мовних, шкільництва, релігійних та місцевого управління [35, с.256]. Однак ці положення Конституції залишились нереалізованими. Цей болісний факт йшов урозріз з демократичними перетвореннями, які впроваджувала в життя Чехословацька Республіка у відношенні до національних, мовних та релігійних меншин;
3) участь представників меншин на рівній недискримінаційній основі в представницьких та інших органах державної влади;
4) діяльність товариств, громадських об’єднань, створених представниками меншин;
5) політичне представництво, – було реалізоване, зокрема, через надане представникам меншин рівне з іншими жителями республіки право створювати власні політичні партії.
З метою визначення стану правової культури чехословацького суспільства (1918 – 1938 рр.) було також дано характеристику рівня розвитку її суб’єктивного, нормативного та інституційного елементів.
На формування високого рівня суб’єктивного елемента правової культури у міжвоєнній Чехословацькій державі, зокрема, його складової – правосвідомості, впливали наступні чинники:
1) широке коло прав і свобод, наданих Конституцією населенню Республіки;
2) система заходів, спрямована на забезпечення належного рівня юридичної освіти, які передбачали як розвиток вищої юридичної освіти, юридичної науки, так і створення загальних курсів правового навчання;
3) загальні, рівні, з таємним голосуванням вибори до Чехословацького парламенту;
4) активна діяльність політичних партій та громадських організацій, у тому числі широкого кола юридичних організацій та спілок.
Рівень розвитку нормативного елемента правової культури залежить передусім від системи права, якісного за змістом і формою законодавства, рівня законодавчого процесу.
Конституція та закони Чехословаччини передбачали 3 види правотворчої діяльності, а саме : 1) прийняття нормативних актів державними органами влади (§6 Конституції передбачена нормотворча діяльність Національних Зборів; §84 – уряду, §90 – міністерств) [35, с.257, 263, 264]; 2) прийняття нормативних актів автономним Сеймом (передбачалось п.4 §3 Конституції) [35, с.256]; 3) безпосередня участь народу у правотворчому процесі через референдум (§46 Конституції) [35, с.260].
Законодавчий процес у 1-ій Чехословацькій Республіці проходив 4 стадії: 1) здійснення права законодавчої ініціативи, що належало обом палатам парламенту та уряду, передбачене §41 Конституції Чехословаччини [35, с.259]; 2) обговорення законопроекту, порядок якого визначався регламентами обох палат парламенту [65, с.745; 198, с.763]; 3) прийняття закону, порядок прийняття був передбачений §§42, 48 Конституції Чехословаччини [35, с.259]; 4) обнародування закону [35, с.260; 88, с.1; 93, с.179].
Законодавство Чехословаччини мало чітку ієрархічну структуру, в ньому знайшли своє відображення три види законів: Основний Закон – Конституція; конституційні закони, звичайні закони.
Основними недоліками нормативного елемента правової культури міжвоєнної Чехословаччини був дуалізм законодавства та недостатній рівень юридичної термінології, особливо що стосується словацької мови.
Останньою складовою правової культури суспільства є її інституційний елемент, який передусім стосується організації органів державної влади, місцевого самоврядування, інших установ правового характеру. Конституція закріплювала засаду поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Повноваження, якими наділив вищі органи державної влади Основний Закон, свідчать про те, що Чехословаччина була парламентською республікою. Вища державна влада належала органам, які формувались шляхом виборів. Правова форма глави держави виражалася в одноосібному президенті. Термін повноважень вищих органів державної влади був чітко визначений Конституцією, яка також передбачала умови й процедуру дострокового припинення їх повноважень, а також строк, протягом якого повинні бути проведені вибори цих органів. Особливістю чехословацької парламентської республіки було те, що винятково Президенту належало право формування уряду, президент також міг одночасно розпустити обидві палати парламенту.
Основними недоліками, що негативним чином впливали на рівень правової культури у першій Чехословацькій Республіці, були:
1. Дуалізм законодавства (територіальний), по – перше, отриманий у спадок від Австро – Угорської імперії; по – друге, дуалізм, утворюваний нормами Австро-Угорщини, з одного боку, та новими, автентичними правовими нормами, прийнятими органами державної влади ЧСР, з іншого боку.
2. Наявність в Конституції так званих фіктивних норм, які так і не знайшли своєї реалізації. У суттєвих питаннях це стосувалось: 1) надання автономії Підкарпатській Русі; 2) прийняття конституційного закону, яким би впроваджувався в життя механізм прямої демократії, передбачений §46 – проведення всенародного референдуму.
3. Проблема неграмотності, яка зростала в країні з прогресією на схід, була перешкодою на шляху підвищення не тільки правової культури населення, а й культури взагалі.
Функціонування демократичної правової соціальної держави перебуває у нерозривному зв’язку з наявністю необхідного для такого суспільства рівня правової культури. До факторів, що сприяють формуванню високого рівня правової культури суспільства, у тому числі й українського, пропонуємо віднести:
1. Державна політика спрямована на утвердження загальнолюдських цінностей, дотримання високих стандартів щодо законодавчого закріплення прав і свобод людини, створення ефективних механізмів їх реалізації; толерантна, виважена політика по відношенню до національних, мовних, релігійних, політичних меншин.
2. Формування системи правової освіти населення, правового виховання, створення гідного наукового потенціалу, проведення комплексу заходів, спрямованих на підвищення рівня правосвідомості громадян та подолання правового нігілізму. Сприяння утворенню та розвитку різного роду правоосвітніх та правозахисних організацій. Підвищенню рівня правосвідомості широких верств населення сприяє проведення чесних та прозорих виборів.
3. Формування досконалого за формою та змістом, гуманістично та соціально спрямованого законодавства, досягнення високого рівня правотворчої техніки, узгодження колізійних норм.
4. Створення державних органів з дотриманням принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову, формування ефективного механізму стримувань і противаг між гілками влади, легальність та легітимність державної влади, розвинуте місцеве самоврядування
До проголошення незалежності України навчальна програма загальноосвітніх шкіл не включала предмети, які б формували у широких верств населення розуміння основ держави і права, організації та функціонування держави, її владних органів, знання прав і свобод людини й громадянина. Сьогодні ці предмети викладаються два останні роки навчання і програмою виділено для цього лише одну годину на тиждень. Вважаємо, що цьому ракурсі позитивним є досвід Чехословацької Республіки, за якої спеціальним Законом №67 від 07 лютого 1919 року [123] були організовані курси народного навчання, безкоштовні, доступні широкому загалу, вони організовували та проводили лекції з метою підвищення рівня правової освіти та правової культури населення.
Доцільним є прийняття спеціального закону, яким було б чітко визначено коло заходів, спрямованих на реалізацію пріоритетного напрямку державної політики – підвищення правової культури населення, оскільки вже прийняті норми українського законодавства містять лише декларативні положення.
Необхідним є також запровадження викладання курсу про права людини і громадянина у всіх вищих навчальних закладах України, оскільки години, відведені на цей предмет у сфері загальної освіти, не дають можливості в повній мірі розкрити механізми та процес реалізації особами своїх прав, а лише формують загальне уявлення про їх обсяг та принципи застосування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Указ Президента України Про національну програму правової освіти населення №992/2001 від 18.10.01р.
2. Засади державної політики України в галузі прав людини, затв. Постановою ВРУ №757-ХІV від 17 червня 1999.
3. Бурмистров В.А. Место и роль правовой культуры в становлении правового государства. – Симферополь: Таврида, 1996. – 190с.
4. Скуратівський А. Правова культура: сутність, стан, шляхи розвитку” // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президенті України. – К., 2000. – Вип.1. - С.389 – 401
5. Мазутов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права. – М.: Юрист, 2002. – 672с.
6. Загальна теорія держави та права / За ред. проф. В.В. Копейчикова. – К.: Право, 2002.- 367с.
7. Лукашева Е.А. О воспитании правосознания и правовой культуры в период развернутого строительства коммунизма // Сов. государство и право. – М.,1962. - №7. – С.8 – 14
8. Русинов Р.К. Правовая культура как средство обеспечения законности // Сб. учен. трудов. – Свердловск, 1972. – Вып.17. – С.117 – 123
9. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Наука, 1966. – 693с.
10. Алексеев С.С. Право: азбука – теория - философия: Опыт ком¬плексного исследования. - М.: Статут, 1999 – 711с.
11. Каминская В.И. Ратинов А.Р. Правосознание как элемент правовой культуры. Правовая культура и вопросы правового воспитания // Сборник научных трудов. – М., 1974 – С.39-48
12. Балюк Г.И. Взаимосвязь правовой культуры и социалистической демократии. – К., 1984. – 48с.
13. Комаров С.А. Общая теория государства и права. – М.: Манускрипт, 1996. – 314с.
14. Аграновская Е.В., Лукашева Е.А. Правовая культура и обеспечение прав личности. – М.: Наука, 1988. – 142с.
15. Бойков А.Д. О состоянии и задачах научных исследований проблем правосознания и правового воспитания // Вопр. эффективности правового воспитания. - М., 1977. - С.17-23
16. Сальников В.П. Правовая культура и поведение советских граждан: Вопр. теории: Автореф. кандидатской диссертации. – Л., 1980. – 20с.
17. Суворов Л.К. Правовая культура как одно из условий функционирования и развития политической системы зрелого социализма. – М, 1980.-184с.
18. Katarina Zavacká. Pravni kultura medzivojnovom Československu // Vnitropolitický vývoj československého státu a společnosti - В., 1997. – S.155-169
19. Зорченко Е.А. Формирование правовой культуры трудящихся. – Минск: Наука и техника, 1984. – 128с.
20. Макшукова Л.Г. Правовая культура как фактор формирования и развития социалистического образа жизни // Научный коммунизм: вопр. теории и практики: Сб. ст. – М.,1983.- С.405-409
21. Общая теория права и государства / Под ред. проф. В.В. Лазарева. – М: Юрист, 1999 – 517с.
22. Проблемы общей теории права и государства / Под общ. ред. проф. В.С. Нерсесянца. – М: Группа НОРМА-ИНФРА-М., 1999. – 539с.
23. Семитко А.П. Правовая культура социалистического общества: сущность, противоречия, процесс. – Свердловск: Изд. Урал ун-та, 1990. – 172 , [2]с.
24. Станік С.Р. Динаміка правової культури. Автореферат дисертації канд. юрид. наук. – Одеса: Одеська державна юридична академія, 1999. – 19с.
25. Кейзеров Н. М. Политическая и правовая культура. Идеологические проблемы. – М: Юрид лит., 1983 –231с.
26. Менюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура. // Право України. – 2001. – №4. – С.21-23, 39
27. Шупінська О. Загальне та особливе у співвідношенні категорій правової та юридичної культури. // Право України. – 1998. - №11 – С.131-135
28. Шишко В. Поняття правової культури. // Правова культура і підприємництво – Донецьк, 1998. – С.17-23
29. Діденко Н.Г. Соціальні та юридичні аспекти правової культури. // Правова культура і підприємництво – Донецьк, 1999 – С.25-34
30. Красавчиков О.А. Основные черты и значение социалистической правовой культуры. // Сов. государство и право. – М., 1968. – С.13-22
31. Білий П. Правова держава та правова культура: взаємозв’язок та результативність // Право України. – 1997. - №12 – С.75-77
32. Основи держави і права України / за ред. Усенко І.Б. – Київ, 1993. – 387с.
33. Новгородцевъ Н.И. Изъ лекціи по исторіи философіи права. Учения новаго времени ХVІІІ – ХІХ в.в. – Прага: Издательство Русской юридической Секции,1923. – 205с.
34. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1921. - Zákon Čis. 121 ze dne 29 února 1920, kterým se uvozuje ústavní listina Československé. – Státni tiskárna v Praze, 1921. – 2315s.
35. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1921. - 508. Smlouva mezi čelnými mocnostmi spojenými i sdruženými a Československem, podepsaná v Saint – Germain – en – Laye dne 10 září 1919. - Státni tiskárna v Praze, 1919. – 1089s.
36. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1918. - Zákon Čis. 61 ze dne 10 prosince 1918 jimž zrušují se šlechtictví, řády a tituly. - Státni tiskárna v Praze, 1918. – 1089s.
37. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Zákon Čis. 243 ze dne 10 dubna 1920 jimž se mĕní zákon o zrušení šlechtictví, řádův a titulů.- Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
38. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1922. - Naříyení vlády republiky Československé Čis.362 ze dne 7 prosince 1922, jímž se zřiyují Československý řád Bílého lva a Československá medaile Bílého lva. - Státni tiskárna v Praze, 1922. – 1910s.
39. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1927. - Vládní nařízení Čis. 103 ze dne 15 července 1927 o úřednických kategoriích a úředních titulech. - Státni tiskárna v Praze, 1927. – 2568s.
40. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Ústavní Zákon Čis. 293 ze dne 9 dubna 1920 o ochraně svobodz osobní, domoní a tajemství listovniho (podle §§107, 112 а 116 ústavní listiny). - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
41. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Zákon Čis. 300 ze dne 14 dubna 1920r. O mimořádných opatřeních. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
42. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Branný zákon republiky Československé Čis. 193 ze dne 19 března 1920. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
43. Olivová Vĕra Dĕjiny první republiky. – Praha, 2000. – 355s.
44. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1922. - Nařízení vlády republiky Československé Čis.343 ze dne 8 června 1922, jímž se provádí zákon ze dne 15 února 1922 č.71 Sb. z a n. O vystĕhovatelctvi. - Státni tiskárna v Praze, 1922. – 1910s.
45. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Zákon Čis. 125 ze dne 29 února 1920 o volebnim soudĕ. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
46. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Zákon Čis. 337 ze dne 15 dubna 1920 kterým se vláda zmocňuje činiti opatřeni k úpravě mimořádných poměrů způsobených váikou. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
47. Mosný P. Ústanoprávne vymedzenie podkarpatskoruského územia v medyivojnovom Československu // ACTA juridica cassoviensia 21. – Košice: Univerzita P.J. Šafárika, 1998. – 247s.
48. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1921. - Zákon Čis. 309 ze dne 12 srpna 1921 Proti útisku a na ochranu svobody shromažd’ovací. – Státni tiskárna v Praze, 1921. – 2315s.
49. Karel Malý a kolektiv autorou. Dějiny Českého a Česko – slovenskeho práva do roku 1945 – Praha: Linde. - 1997. – 572s.
50. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Zákon Čis. 267 ze dne 14 dubna 1920r. O odstraněni nevhodný náyvů. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
51. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1924. - 98. Úmluvy o vĕku, nĕmž dĕti mohou býti přupuštĕny k pracem zemĕdĕlským, o spolčovacím a shromažďovacím právu dĕlníků zemĕdĕlských a o provedení tídenního klidu v průmzslových yávodech. - Státni tiskárna v Praze, 1924. – 1926s.
52. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1933. - Zákon Čis. 201 ze dne 25 října 1933r. O zastavování činnosti a o rozpouštĕní politických stran. - Státni tiskárna v Praze, 1933. – 1220s.
53. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1936. - Zákon Čis. 132 ze dne 13 kvĕtna 1936 Jímž seobnovujee ymocnĕní vlády rozpouštĕti politické strany a strany náhradní. - Státni tiskárna v Praze, 1936. – 1555s.
54. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1923. - Zákon Čis. 50 ze dne 14 března 1923r. na ochranu republiky. - Státni tiskárna v Praze, 1923. – 1287s.
55. Hubenák Ladíslav Právne dejinz Slovenska do roku 1945 II del. – Banská Bzstrica: Pravnicckaá fakulta Univerzity M. Bela, 2001. – 349s.
56. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1921. - Zákon Čis. 267 zo dňa 19 júla 1921 o státnom príspevku k podpore nezamestnaných. - Státni tiskárna v Praze, 1921. – 2315s.
57. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1924. - Zákon Čis. 124 ze dne 30 května 1924r. O zmĕnĕ příslušnosti trestích soudů a odpovĕdnosti za obsah tiskopisu ve vĕcech křivého obvinění, utrhání a urážek cti. - Státni tiskárna v Praze, 1924. – 1926s.
58. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1933. - Zákon Čis.126 ze dne 10 července 1933r.Kterým se mĕní a doplňují tiskové zákony tiskovém. - Státni tiskárna v Praze, 1933. – 1220s.
59. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1933. - Zákon Čis.108 ze dne 28 červena 1933 r. O ochranĕ cti. - Státni tiskárna v Praze, 1933. – 1220s.
60. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1933. - Zákon Čis. 124 ze dne 10 července 1933 r. Kterým se mĕní a doplňují zákon na ochranu republiky. - Státni tiskárna v Praze, 1933. – 1220s.
61. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1936. - Zákon Čis. 131 ze dne 13 kvĕtna 1936r. O obranĕv státu.- Státni tiskárna v Praze, 1936. – 1555s.
62. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1919. - Zákon Čis. 442 ze dne 24 července 1919r. O objektivních nálezech v říyení tiskovém. - Státni tiskárna v Praze, 1918. – 1089s.
63. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1924. - Vládní nařízení Čis. 265 ze dne 16 června 1924 jímž se provádĕjí nĕkterá ustanovení yákona o ymĕnĕ příslušnosti trestních soudů a odpovĕdnosti za obsah tiskopisu ve vĕcech křivého obvinĕní, utrhání a urážek na cti. - Státni tiskárna v Praze, 1924. – 1926s.
64. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Zákon Čis. 325 ze dne 15 dubna 1920r. O jednacim řádu poslanecké snĕmovny Národniho shromáždĕní. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
65. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1921. - Zákon Čis. 330 ze dne 12 srpna 1921r. O závodních výborech.- Státni tiskárna v Praze, 1921. – 2315s.
66. Dusil Václav, Kliment Jossef Spolky, shromazdeni a politické strany. – Praha: Právnicke knihkupectví a nakl., 1936. – 499s.
67. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Zákon Čis. 144 ze dne 25 února 1920r. O závodních a revírních radách při hornictví. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
68. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1919. - Zákon Čis. 79 ze dne 13 února 1919r. o služebnim poměru učitelů vzsokoškolských. - Státni tiskárna v Praze, 1918. – 1089s.
69. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1922. - Zákon Čis. 226 ze dne 13 července 1922r. Jimz se mění a doplňují zákony o školách obecných a občanských. - Státni tiskárna v Praze, 1922. – 1910s.
70. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1925. - Zákon Čis. 96 ze dne 23 dubna 1925r. O vzájemných poměrech náboženských vyznání. - Státni tiskárna v Praze, 1925. – 1306s.
71. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1927. - Zákon Čis. 126 ze dne 20 února 1920r. Ve znění zákona Čis.265 ze dne 14 července 1927 Sb. z a n. O organisaci politické správy. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
72. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1919. - Zákon Čis. 111 ze dne 20 února 1919r. Jímž se doplňuje §303 tr. z. - Státni tiskárna v Praze, 1918. – 1089s.
73. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Zákon Čis. 227 ze dne 15 dubna 1920r. Kterým se mění některá ustanovení interkonfesního zákona ze dne 25 května 1868, č.49 r.z. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
74. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1925. - Zákon Čis. 96 ze dne 23 dubna 1925r. O vzájemných poměrech náboženských vyznání. - Státni tiskárna v Praze, 1925. – 1306s.
75. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1937. - Zákon Čis. 9 ze dne 21 ledna 1937r. Jímž se doplńuje organisace nábožeské společnosti židovské v yemích České a Moravsko – selezské. - Státni tiskárna v Praze, 1937. – 1282s.
76. Československá statistika zv.9, Praha, 1921. – 60s.
77. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1921. - 217. Mírová smlouva mezi mocnostmi spoenými i sdruženými a Nĕmeckem a protokol, podepsané ve Versailles dne 28 června 1919. - Státni tiskárna v Praze, 1921. – 2315s.
78. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1921. - 84. Mírová smlouva mezi mocnostmi spoenými i sdruženými a Rakuskem, protokol a deklarace - Státni tiskárna v Praze, 1921. – 2315s.
79. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1922. - 102. Mírová smlouva mezi mocnostmi spoenými i sdruženými a Maďarskem, protokol a deklarace. Dne 4 června 1920 (TRIANON). - Státni tiskárna v Praze, 1922. – 1910s.
80. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1921. - 107. Smlouva mezi republikou Československou a republikou Rakouskou o státním občanstvi a ochranĕ menčin, podepsaná v Brnĕ dne 7 června 1920r. - Státni tiskárna v Praze, 1921. – 2315s.
81. Mosný Peter Podkarpatska Rus. Nerealiyovaná autonómia. – Bratislava: Slovak Akademic Press, 2001. – 216s.
82. Peška Z. Národní menšiny a československo. – Bratislava: Právnická fakulta Univerzity Komenského, 1938. – 233s.
83. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Zákon Čis. 256 ze dne 8 dubna 1920r. O sčitani ľudu. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
84. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Nařízení vlády republiky Československé Čis. 592 ze dne 30 října 1920 jímž se provádí zákon o sčitani ľudu ze dne 8 dubna 1920 č.256. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
85. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1927. - Zákon Čis. 47 ze dne 17 března 1927r. O sčitani ľudu.- Státni tiskárna v Praze, 1927. –2568s.
86. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1930. - Nařízení vlády republiky Československé Čis.86 ze dne 26 června 1930r. O sčitani ľudu v roce 1930. - Státni tiskárna v Praze, 1930. – 1266s.
87. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1918. - Zákon Čis. 1 ze dne 2 listopadu 1918 jimž se upravuje vyhlašování zákonů a naříyení. - Státni tiskárna v Praze, 1918. – 1089s.
88. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1918. - Zákon Čis. 64 ze dne 10 prosince 1918r. O mimoriadnỳch prehodnỳch ustanoveniach na Slovensku. - Státni tiskárna v Praze, 1918. – 1089s.
89. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Zákon Čis. 122 ze dne 29 února 1920r. Podle §129 ústavní listini jímž se stanoví zásady jazykového práva v republice Československé. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
90. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1926. - Vládní nařízení Čis. 17 ze dne 3 února 1926r. Jímz se provádí ústaní zákon jazykoý pro obor ministerstev vnitra, spravedlnosti, financí, průmyslu, obchodu, a živností, veřejných prací a veřejného ydravotnictví a tělesné výchovy, pro veřejné korporace, podléhající tĕmto ministerstvům v republice Československé, jakož i pro úřady místní samosprávy.Státni tiskárna v Praze, 1926. – 1360s.
91. Stodola Emil O jazykovom zákone a menšinových otázkach. – Praha – Prešov: nákladom vlastným, 1936. – 154s.
92. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1919. - Zákon Čis. 139 ze dne 13 března 1919r. Jimž se upravuje vzhlašování zákonů a naříyení. - Státni tiskárna v Praze, 1918. – 1089s.
93. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1921. - Zákon Čis. 500 ze dne 20 prosince 1921r. Kterým se mění častečně §3 zákona №139 ze dne 13 března 1919 jimž se upravuje vzhlašování zákonů a naříyení.Státni tiskárna v Praze, 1921. – 2315s.
94. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Zákon Čis. 347 ze dne 14 dubna 1920r. O akciové bance cedulové. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
95. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1925. - Zákon Čis. 102 ze dne 23 dubna 1925r. Kterým se mění a doplňuje zákon ze dne 14 dubna 1920 č.347 o akciové bance cedulové.Státni tiskárna v Praze, 1925. – 1306s.
96. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1928. - Vládní nařízení Čis. 229 ze dne 29 prosince 1928r. Kterím se upravuje užívání jazyků pro zemská a okresní zastupitelstva a zemské a okresní výbory, yřízené podle zákona ze dne 14 července 1927, č.125 Sb. z. a n., o organisaci politické správy.Státni tiskárna v Praze, 1928. – 1446s.
97. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1927. - Zákon Čis. 126 ze dne 29 února 1920 Sb. z. a n., ve znĕní zákona ze dne 14 července 1927, č. 125 Sb. z. a n., o organizaci politické správy. Státni tiskárna v Praze, 1927. – 2568s.
98. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1919. - Zákon Čis. 189 ze dne 3 dubna 1919r. O školách národních a soukromých ústavech vzučovacich a vychovávacich. - Státni tiskárna v Praze, 1918. – 1089s.
99. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Zákon Čis. 295 ze dne 9 dubna 1920r. O školách národních a soukromých ústavech vzučovacich a vychovávacich. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
100. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1919. - Zákon Čis. 430 ze dne 22 července 1919r. O veřejných knihovnach obecních. - Státni tiskárna v Praze, 1918. – 1089s.
101. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1925. - Nařízení vlády republiky Československé Čis.607 ze dne 5 listopadu 1919r. Jimz se provádí zákon o veřejných knihovnach obecních ze dne 22 července 1919r. č.430 Sb. z. a n.Státni tiskárna v Praze, 1925. – 1306s.
102. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Zákon Čis. 292 ze dne 9 dubna 1920r. Jimz se upravuje správa školství. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
103. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1922. - Zákon Čis. 226 ze dne 13 července 1922r. Jímž se mění a doplňují zákony o školách obecných a občanských.Státni tiskárna v Praze, 1922. – 1910s.
104. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1923. - Zákon Čis. 137 ze dne 8 června 1923r. Kterým se upravuje vyučování jazyku státnímu jakož i jazykům národních menšin na školách středních a ústavech učitelských.Státni tiskárna v Praze, 1923. – 1287s.
105. Valenta I., Voraček E., Harna J. Československo1918 – 1938, osudy demokracie ve středni Evrope, 2. – Praha: Historický ústav AV ČR, 1999.- 682s.
106. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Ústavní Zákon Čis. 236 ze dne 9 dubna 1920r. Kterým se doplňují a mění dosavadní ustanovení o nabývání a pozbývání státního občanství a práva domovského v republice Československé. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
107. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1926. - Ústavní Zákon Čis. 152 ze dne 1 júla 1926r. O udelení státního občanstva československého nektorým osobám.Státni tiskárna v Praze, 1926. – 1360s.
108. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Nařízení vlády republiky Československé Čis. 601 ze dne 30 října 1920r. Ku provedení ústavního zákona ze dne 9 dubna 1920r. č.236 Sb. z. a n., o nabývání a pozbývání státního občanství. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
109. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1921. - 507. Mírová smlouva mezi mocnostmi spoenými i sdruženými a Rakouskem, podepsaná v Saint – Germain – en – Laye dne 10 září 1919. - Státni tiskárna v Praze, 1921. – 2315s.
110. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1922. - 308. Smlouva o státním občanství mezi republikou Československou a říší Nĕmeckou.- Státni tiskárna v Praze, 1922. – 1910s.
111. Vasilij Soška Vznik Československé republiky 1918 a Podkarpatske Rusi. // Sbornik z mezinarodni konference v Praze. – Praha, 1999. – S.10
112. Jevgenij Župan Vznik Československé republiky 1918 a Podkarpatske Rusi. // Sbornik z mezinarodni konference v Praze. – Praha, 1999. – S.14
113. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1918-1919. - Prohlášeni nezávislosti československého národa ze dne 18 října 1918r. - Státni tiskárna v Praze, 1918-1919. – 1089s.
114. Lettrich Jozef Dejiny novodobého Slovenska. – Bratislava: Archa, 1993. – 224s.
115. Českoslovenstvi suočást evropanstvi o vzájemnosti a svébytnosti středni Evropy. – Brno: Konvoj, 1996.– 432s.
116. Karl Popper Pražská přednáška. – Praha: Grad, 1995r. – s.48
117. Нариси історії Закарпаття / за ред. І. Гранчака, Е. Балагурі, І. Грицак та ін. – Ужгород: Закарпаття, 1995. - Т. 2. – С.663
118. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1918. - Zákon Čis. 2 ze dne 2 listopadu 1918r. Jímž se zřizuji nejvyšší správni úřady ve státĕ československém. - Státni tiskárna v Praze, 1918. – 1089s.
119. Hubenák Ladíslav Slovenské a šeskoslovenské dejiny práva v rokoch 1918 – 1945. - Banská Bzstrica: Právnická fakulta Univerzity M. Bela, 1998. – 234s.
120. Бисага Ю.М. Форми реалізації прав національних меншин // Правовий статус національних меншин. Матеріали міжнародної науково – практичної конференції. – Ужгород, 2003. – 198с.
121. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1918-1919 - Zákon Čis. 11 ze dne 28 října 1918r. O zřízení samostatného státu českoslivenského. - Státni tiskárna v Praze, 1918-1919. – 1089s.
122. Švort P. Velka politika a malé regióny. – Prešos: Pomer, 2002. – 235s.
123. Vanĕček V. Dějiny státu a práva v Československu. – Praha, 1975. – S.405
124. Beňa Jozef Vývoj Slovenského právneho poriadku. – Banska Bystrica: Právnická fakulta Univerzity M. Bela, 2001. – 391s.
125. Dejiny štátu a práva v Československu v obdobi kapitalizmu. 1848 – 1945. II diel. – Bratislava, 1973. – S.56 a S.369
126. Slovník veřejneho práva československého. Svazek V. – Praha: Eurolex Bohemia, 2000. – 1097s.
127. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Vihláška ministerstva vnitra v dohodĕ se všemi yúčastnenĕnými ministerstvz Čis. 244 ze dne 10 dubna 1920r. Že se opravuji tiskové chyby v zákonech č.122 až 126, 132 až 135, 137, 138, 142 až 145 Sb. z.a n. z r. 1920. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
128. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Vihláška ministerstva vnitra Čis. 341 ze dne 4 kvĕtna 1920r. Že se opravuje tisková chyba v zákonĕ ze dne 30 března 1920, čís.252 Sb. z. a n., kterým se vzdávají ustanovení o státní vlajce, státních znacích a státní pečeti. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
129. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1919. - Zákon Čis.423 ze dne 17 července 1919r. Jímž opravuje se §7 zákona ye dne 16 dubna 1919, č.214 Sb. z. a n., o sloučení sousedních obcí s Olomousem. - Státni tiskárna v Praze, 1918. – 1089s.
130. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Ústavný zákon Čis.294 ze dne 9 dubna 1920r. O udelení štátneho občianstva niektorým osobám. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
131. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1919. - Zákon Čis.161 ze dne 9 března 1919r. O volbě presidenta republiky. - Státni tiskárna v Praze, 1918. – 1089s.
132. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Zákon Čis. 123 ze dne 29. února 1920r. Kterým se vydává řád voleni do poslancké snĕmovny. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
133. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Zákon Čis. 124 ze dne 29. února 1920r. O složení a pravomoci senátu. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
134. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Ústavný zákon Čis.234 ze dne 9 dubna 1920r. O zastúpení sibírskych legionárov v poslanske snemovni. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
135. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920r. - Ústavný zákon Čis.162 ze dne 9 března 1920r. O ústavnom súde. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
136. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1930. - Ústavný zákon Čis.102 ze dne 11 červenca 1930r. O úpravě štátních hranic s Německem, Rakúskem a Mad’arskem. Státni tiskárna v Praze, 1930. – 1266s.
137. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1921. - Zákon Čis.484 ze dne 21 procince 1921r. Kterým se působnost zákona o pensijním pojištĕní rozšiřuje na Slovensko a Podkarpatskou Rus.Státni tiskárna v Praze, 1921. – 2315s.
138. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1924. - Zákon Čis.259 zo dňa 10 októbra 1924r. Živnostenský zákon pre územie Slovenska a Podkarpatskej Rusi. Státni tiskárna v Praze, 1924. – 1926s.
139. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1919. - Zákon Čis.431 ze dne 22 července 1919r. O zřízení ministerstva pro sjednocení zákonodárství a organisace správní v Československé republice. - Státni tiskárna v Praze, 1918. – 1089s.
140. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1921. - Nařízení vlády respubliky Československé Čis.501 ze dne 29 prosince 1921r. Jímž se provádí zákon ze dne 22 července 1919r. №431 sb. z. a n. O zřízení ministerstva pro sjednocení zákonodárství a organisace správní v Československé republice. Státni tiskárna v Praze, 1921. – 2315s.
141. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1918 - Zákon Čis.37 ze dne 13 listipadu 1918r. O prozatímní ústavě. - Státni tiskárna v Praze, 1918. – 1089s.
142. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1919. - Zákon Čis.138 ze dne 11 března 1919r. Kterým se mění §1. zákona ze dne 13 listipadu 1918r. №37 Sb. z. a n. o prozatímní ústavě. - Státni tiskárna v Praze, 1918. – 1089s.
143. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1919. - Zákon Čis.271 ze dne 23 kvĕtna 1919r. Kterým se mění zákon o prozatímní ústavě. - Státni tiskárna v Praze, 1918. – 1089s.
144. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1920. - Zákon Čis.№299 ze dne 14 dubna 1920r. O četnictvu. - Státni tiskárna v Praze, 1920. – 1763s.
145. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1919. - Zákon Čis.97 ze dne 20 února 1919r. O celnim území vybírání cla. - Státni tiskárna v Praze, 1918. – 1089s.
146. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1919. - Zákon Čis.187 ze dne 10 dubna 1919r. Jímž se upravuje obĕh a správa platidel v Československém státě doplňuje zmocnĕní ministerstv financí dané zákonem ze dne 25 února 1919r. č.84 Sb. z. a n. - Státni tiskárna v Praze, 1918. – 1089s.
147. Sbírka zákonů a naříyení státu československého. Ročník 1919. - Zákon Čis.215 ze dne 16 dubna 1919r. O zabrání velkého majetku poyemkového. - Státni tiskárna v Praze, 1918. – 1