КОСМІЧНЕ ПРАВО: ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ :

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП...............................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. КОСМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ І КОСМІЧНЕ ПРАВО………12
1.1. Формування та розвиток космічного права...........................................12
1.2. Космічне право в системі права..............................................................26
1.3. Космічне право як наука та навчальна дисципліна...............................64
1.4. Суб’єкти космічного права......................................................................75
1.5. Відповідальність у космічному праві.....................................................97

РОЗДІЛ 2. КОСМІЧНЕ ЗАКОНОДАВСТВО…………………………124
2.1. Джерела космічного законодавства......................................................124
2.2. Система космічного законодавства......................................................144

ВИСНОВКИ..................................................................................................187

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................195

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Дослідження і використання космічного простору стало видатним досягненням минулого століття, яке ознаменувало перехід практичної діяльності людства на якісно новий, включаючи і позаземний рівень. Сьогодні космічна діяльність є важливим фактором сталого розвитку суспільства, показником рівня науково-технічного потенціалу держави, ефективним інструментом забезпечення її інтересів у галузі науки, оборони, природокористування, телекомунікацій тощо.
На сучасному етапі космічне право знаходиться на новій стадії свого розвитку, яка потребує суттєвого реформування, необхідність якого зумовлюється тим, що космічне право здебільшого було сформовано у період „холодної війни”, коли космічна діяльність носила переважно військовий характер та здійснення у цій сфері підприємницької діяльності було практично неприпустимим і не знаходило належної уваги з боку держави. Правове регулювання космічної діяльності у період його становлення (радянський період) виконувало в основному завдання забезпечення глобального військового панування держави у космічній сфері та обмеження доступу приватного сектору (національних неурядових юридичних осіб) до космічної діяльності. Така ж тенденція зберігалась у визначенні завдань регулювання діяльності у космічній сфері і в законодавстві України до останнього часу.
Відставання розвитку космічного права від потреб практичної діяльності у цій сфері, від рівня розвитку космічної науки і техніки негативно позначається на характері космічно-правових відносин й організації майже усіх видів діяльності з дослідження і використання космічного простору. Комерціалізація космічної діяльності вимагає правового врегулювання низки проблем, серед яких – визначення правового статусу нових суб’єктів, „модернізація” норм міжнародного космічного права, прийняття державами національного космічного законодавства, гармонізація національних космічних законодавств як між собою, так і з міжнародним космічним правом.
Нові умови вимагають теоретичної розробки питань відповідальності в космічній діяльності, ефективних процедур врегулювання спорів, відшкодування шкоди. Надзвичайно важливим є правове врегулювання на рівні національного законодавства питань здійснення контролю за діяльністю національних суб’єктів з метою забезпечення дотримання вимог міжнародного космічного права.
Вирішення зазначених проблем має велике значення для космічних держав, у тому числі й України, яка посідає серед них одне з провідних місць, проводить активну правотворчу роботу щодо створення національного космічного законодавства. Цим пояснюється як теоретична, так і практична актуальність та значимість дисертаційного дослідження.
В юридичній літературі механізм правового регулювання космічної діяльності розроблений вкрай недостатньо. Відповідні дослідження основним чином стосувалися міжнародного космічного права. На рівні національного права даній проблематиці не було приділено належної уваги. Помітне відставання намітилося в розробці методологічних засад космічного права, понятійно-категоріального апарату, підходів до систематизації законодавства у відповідній сфері тощо.
Джерелами наукових космічно-правових досліджень стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених із загальної теорії держави і права, міжнародного публічного права, зокрема міжнародного космічного права, конституційного, адміністративного, фінансового та інших галузей права. Належну увагу було приділено також науковим і практичним розробкам інших наук, у першу чергу технічних, що тісно пов'язані з космічною сферою.
Теоретичні висновки й оцінка правових явищ та практичні рекомендації дисертаційного дослідження ґрунтуються на фундаментальних дослідженнях науковців як радянського, так і сучасного періодів, а саме: С.С. Алексєєва, С.В. Бобровник, С.Н. Братуся, В.Г. Буткевича, Е.Г. Василевської, В.С. Верещетина, В.С. Вещунова, В.Н. Денисова, А.І. Дмитрієва, Г.П. Жукова, Г.П. Задорожнього, О.В. Зайчука, Р.А. Калюжного, М.І. Козюбри, Ю.М. Колосова, Н.Р. Малишевої, Ф. Нозарі, Н.М. Оніщенко, О.С. Пірадова, С.В. Полєніної, П.М. Рабіновича, В.К. Райхера, О.І. Рудєва, О.Ф. Скакун, Н.М. Ульянової, Ю.С. Шемшученка, Л.С. Явіча, О.В. Яковенка, Ц.А. Ямпольської та деяких інших авторів.
В останні роки в Україні значно активізувались наукові дослідження в галузі міжнародного і національного космічного права. Цьому суттєво посприяло створення в 1998 році Міжнародного центру космічного права при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. На базі центру було підготовлено й захищено ряд кандидатських дисертацій із космічно-правової проблематики такими авторами, як С.О. Негода, О.В. Бєглий, В.В. Семеняка, основні положення яких також покладені в основу даного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося як складова частина тематики досліджень Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України з теми „Проблеми реалізації екологічного та космічного права” (номер державної реєстрації 0101U000378).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення теоретичних закономірностей формування і розвитку космічного права та розробка на цій основі наукових рекомендацій щодо подальшого вдосконалення правового регулювання в цій сфері.
Досягнення вказаної мети зумовило необхідність вирішення таких основних завдань:
встановити коло суспільних відносин, які регулюються космічним правом;
обґрунтувати закономірності виникнення галузі космічного права та дати його визначення, проаналізувати предмет і метод космічного права;
виявити місце космічного права в системі права, як комплексної галузі;
визначити структуру космічного права та проаналізувати його основні правові інститути;
встановити ефективність застосування космічно-правових норм у практиці космічної діяльності на національному і міжнародному рівнях;
здійснити аналіз національного космічного законодавства України та провести його порівняльний аналіз з аналогічним законодавством зарубіжних країн та міжнародним космічним правом в аспекті імплементації положень останнього в національне законодавство;
проаналізувати понятійно-категоріальний апарат та виявити основні напрямки його вдосконалення;
сформулювати концептуальні підходи до проблеми уніфікації та гармонізації космічних законодавств космічних держав із точки зору виявлення змісту базових понять і співвідношення між ними;
дослідити питання відповідальності за правопорушення в міжнародному та національному космічному праві.
Об’єктом дослідження є правові відносини, що виникають у процесі організації та здійснення космічної діяльності.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти України, інших космічних держав, що регулюють діяльність із дослідження і використання космічного простору, а також міжнародно-правові акти з питань такої діяльності.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає комплекс філософських, загальнонаукових і спеціально-наукових методів і принципів наукового пізнання.
З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження, застосовувалися наступні методи:
історичний (його покладено в основу дослідження історії розвитку та формування космічного права);
порівняльно-правовий (застосовувався при порівнянні правового регулювання космічної діяльності національним законодавством різних держав (України, США, Великобританії, Російської Федерації) між собою, так і національного космічного законодавства з її міжнародно-правовим регулюванням);
формально-логічний (із його використанням здійснено тлумачення окремих понять та термінів);
структурно-функціональний та комплексний (за їх допомогою було проаналізовано зміст норматив¬но-правових актів, які регулюють діяльність із дослідження і використання космічного простору, що стало підґрунтям для виявлення основних теоретичних проблем у даному питанні, недоліків діючого законодавства та дало можливість запропонувати конкретні пропозиції щодо його вдосконалення);
визначення (ця логічна операція застосовувалася для розкриття змісту термінів і понять).
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у вітчизняній науці здійснено монографічний комплексний аналіз питань становлення та розвитку правового регулювання суспільних відносин у сфері дослідження і використання космічного простору.
В результаті проведеного дослідження автором сформульовані теоретичні положення, обґрунтовано висновки, рекомендації та пропозиції, що мають наукову новизну:
визначено, що предметом космічного права є суспільні відносини, що виникають у сфері дослідження і використання космічного простору, які визначаються як космічні відносини, характерна особливість яких полягає в неможливості виникнення цих відносин із приводу інших об'єктів права, не пов’язаних з використанням властивостей космічного простору, які, будучи врегульовані нормами права визначаються як космічні правовідносини, в основі розвитку яких лежить дослідження і використання космічного простору на благо і в інтересах всіх держав, незалежно від ступеня їх економічного або наукового розвитку, а також той факт, що космос є надбанням всього людства;
обґрунтовано, що космічне право є комплексною галуззю права, яка регулює суспільні відносини з дослідження і використання космічного простору в різноманітних сферах діяльності, комплексний характер якої визначається тим, що суспільні космічні відносини регулюються як власними нормами, так і нормами, що містяться в інших галузях права, у тому числі в конституційному, адміністративному, цивільному, господарському та інших;
визначено процес взаємодії міжнародного і національного космічного права, які, будучи самостійними галузями міжнародного і національного права, нерозривно взаємопов’язані між собою, що дало можливість розглянути питання уніфікації космічних законодавств держав світу між собою та ступінь реалізації на національному рівні норм міжнародного космічного права;
встановлено, що виникнення, формування і розвиток космічного права як галузі тісно пов'язане із законодавчим виділенням діяльності в сфері дослідження і використання космічного простору, та що саме космічне законодавство, як зовнішня форма космічного права, є новою галуззю в системі законодавства України, яке за своєю формою становить сукупність нормативно-правових актів різної юридичної сили, а за своїм нормативним змістом – сукупність правових норм, спрямованих на регулювання космічних відносин, які на сьогодні містяться в різноманітних законодавчих актах різногалузевої спрямованості;
обґрунтовано положення про те, що під системою космічного права слід розуміти поділ сукупності його норм за окремими космічно-правовими інститутами відповідно до особливостей космічних відносин, які регулюються цими нормами, найбільш вагомі з яких відображають сутність космічного права як галузі, утворюють загальні інститути, а ті космічно-правові інститути, які покликані регулювати окремі сторони або види космічних відносин, – спеціальні інститути, що відповідає існуючій традиції поділу галузі на загальну і особливу частини. Крім того, у системі космічного права запропоновано виділяти також спеціальну частину, яку утворюють правові інститути, що стосуються міжнародного співробітництва України в сфері дослідження і використання космічного простору, міжнародного космічного права, національного космічного права зарубіжних країн;
доведено, що подальший розвиток правових засобів регулювання діяльності з дослідження і використання космічного простору спрямовано на підвищення ефективності правового регулювання космічних відносин та вдосконалення космічного законодавства, яке має відбуватися за двома основними напрямками, а саме: шляхом вдосконалення положень базового Закону України від 15 листопада 1996 р. „Про космічну діяльність” [307] та розробки і прийняття Космічного кодексу України;
сформульовано пропозиції щодо підвищення ролі інституту юридичної відповідальності за порушення вимог космічного законодавства, зокрема міжнародно-правової та національної цивільно-правової відповідальності за космічну шкоду стосовно суб’єктів космічної діяльності, та особливо держави як основного суб’єкта міжнародно-правової відповідальності; а також обґрунтовано, що відповідальність за космічну шкоду, з одного боку, базується на принципах, характерних для інших видів відповідальності (принцип абсолютної (об'єктивної) відповідальності), а з іншого, – на специфічних, тільки їй властивих засадах (відповідальність держави за діяльність її національних неурядових юридичних осіб).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені положення, узагальнення та висновки можна використати в подальших наукових дослідженнях, у процесі удосконалення сучасного законодавства, при викладанні курсу теорії держави і права, космічного права та деяких інших учбових дисциплін.
Результати дисертаційної роботи можуть бути використані в процесі науково-практичної діяльності, заповнення прогалин у юридичній науці з питань космічної діяльності та вирішення актуальних проблем, пов’язаних із становленням та розвитком космічного права.
У дисертаційній роботі містяться конкретні пропозиції, що можуть бути покладені в основу подальшого розвитку національного космічного законодавства. Окремі положення роботи можуть бути використані при підготовці підручників і навчальних посібників для студентів юридичних вузів.
Апробація результатів дослідження. Окремі теоретичні висновки дисертації були апробовані в доповідях здобувача на науково-практичних конференціях: „Сутність, цілі та засоби права” (м. Чернівці, 3 – 5 травня 2001 р.; доповідь опубліковано); круглий стіл „Правові питання регіонального співробітництва держав у сфері космічної діяльності”, що був організований Міжнародним центром космічного права при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (м. Київ, 27 вересня 2001 р.); Всесвітній конгрес „Авіація ХХІ століття” (м. Київ, 14 – 16 вересня 2003 р.; доповідь опубліковано англійською мовою); Літні курси з космічного права і політики Європейського центру з космічного права (м. Грац, Австрія, 6 – 17 вересня 2004 р.; одержано відповідний сертифікат).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені в чотирьох наукових статтях, три з яких опубліковані у виданнях, що визнані ВАК як фахові з юридичних наук, двох доповідях на науково-практичних конференціях та в науково-практичному коментарі до преамбули та статей 3, 4, 5, 6, 26, 27, 28 Закону України „Про космічну діяльність”.
Структура дисертації визначена предметом, метою та завданнями дослідження. Вона містить вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел (418 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 233 сторінки, із яких 194 сторінки основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ

Третє тисячоліття формує нові погляди на задачі, які постають перед космічною діяльністю, що викликано першочерговими потребами сталого економічного і соціального розвитку, необхідністю вирішення глобальних проблем людства.
Україна визнана світовим співтовариством космічною державою і має достатні економічні можливості для реалізації свого космічного потенціалу. Це у свою чергу обумовлює необхідність ефективного правового регулювання космічної діяльності на національному рівні та імплемен¬тації норм і принципів міжнародного космічного права в національному законодавстві. Перетворення космічної діяльності в сектор економіки, комерціалізація найважливіших технологій, розвиток ринку космічних послуг, створення нового інвестиційного середовища, ефективного механізму правового регулювання цих процесів – найважливіші задачі сучасного розвитку космічної сфери.
Враховуючи специфічні ознаки та властивості космічної діяльності, які не дозволяють поставити її в один ряд із вже врегульованими правом об’єктами, можна констатувати необхідність виділення космічних відносин у самостійну галузь правового регулювання – космічне право.
Сьогодні в Україні нормативна база космічної діяльності складається зі значної кількості актів різних рівнів, що регламентують діяльність державних органів, підприємств, установ, організацій різних форм власності. Загальна кількість національних нормативно-правових актів, що тією чи іншою мірою стосуються питань космічної діяльності, досягла значних масштабів. Найбільш важливі серед них наведені в Збірнику „Космічне право України”.
Національне космічне право держав світу, у тому числі й України, у своєму становленні пройшло неординарний шлях. На відміну від інших галузей національного права воно почало свій розвиток не з прийняття національних актів, а з розробки та прийняття міжнародних договорів. Це було викликано в першу чергу особливостями самої космічної діяльності, що не могла провадитись лише в межах окремої держави, а носила міжнародний характер.
Проведені дослідження, системний аналіз основних концептуальних засад правового регулювання космічної діяльності на національному рівні дозволяють зробити висновок про появу в системі права України нової галузі – космічного права.
Аналізуючи положення Закону України „Про космічну діяльність”, космічне право України можна кваліфікувати як сукупність правових норм, яка регулює суспільні відносини, пов’язані із здійсненням підприємствами, установами та організаціями, у тому числі міжнародними та іноземними (суб’єкти космічної діяльності), наукових космічних досліджень; із створенням та застосуванням космічної техніки; із використанням космічного простору (космічна діяльність). Дане визначення базується на положеннях, які наведено у згаданому вище Законі, а не на наукових (доктринальних) дослідженнях.
Про утворення нової самостійної сфери правового регулювання, а саме космічного права, свідчать існуючі відповідні вимоги об'єктивного і суб'єктивного характеру. Це, зокрема, наявність певного своєрідного комплексу суспільних відносин та об'єктивно зумовленої зацікавленості і потреби держави в самостійному регулюванні цього комплексу відносин специфічними, своєрідними правовими методами і способами, а також наявність розвинутої системи космічного законодавства.
Системою космічного права охоплюються не лише відносини суб’єктів космічної діяльності в космічному просторі, а й усі види діяльності, спрямовані на дослідження і використання космічного простору, незалежно від того, у якій просторовій сфері (на поверхні Землі, у морському, повітряному чи космічному просторі), а також у якій формі вони здійснюються.
Специфічність предмета регулювання лежить в основі виокремлення в системі права України в окрему галузь космічного права. Предмет космічного права становлять суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення діяльності, пов'язаної з дослідженням і використанням космічного простору. Відповідно до діючого законодавства, космічна діяльність включає в себе: наукові космічні дослідження, створення та застосування космічної техніки, використання космічного простору в мирних цілях.
Суспільні відносини, що становлять предмет космічного права, тобто космічні відносини, надзвичайно різноманітні, різнопланові, відзначаються ускладненою структурою як на рівні галузі, так і на рівні її окремих інститутів і навіть норм. Однак основою космічного права є відносини, які пов’язані з космічним простором. У цьому основна особливість космічних відносин, яка вказує на їх зв'язок із дією норм космічного права і підкреслює неможливість виникнення цих відносин із приводу будь-яких інших об'єктів права. Саме космічний простір, його специфіка та властивості є тим об'єктом, який об'єднує всі суспільні відносини, пов'язані з використанням і дослідженням космічного простору, у єдину галузь – космічне право України.
Космічному праву, як і будь-якій галузі права, властивий не лише свій предмет, а й специфічне поєднання методів правового регулювання. Предмет і метод космічного права наділені певною єдністю, оскільки відрив способів впливу від змісту суспільних відносин, що регулюються космічним правом, може негативно позначитися на самостійності й ефективності цієї галузі.
Комплекс методів космічного права як галузі включає специфічні прийоми, властиві саме цій галузі, а також більш загальні методи, які однак представляють таке поєднання, яке не властиве іншим галузям права. Так, у діючій системі права використовуються два основних способи впливу на поведінку суб'єктів правовідносин – авторитар¬ний (імперативний) і автономний (диспозитивний) методи. Їх поєднання та взаємодія у сфері дослідження і використання космічного простору має свої особливості і може розглядатися як специфічний метод космічного права.
Космічне право – це комплексна галузь права, що регулює відносини, пов’язані з дослідженням і використанням космічного простору, у різноманітних сферах діяльності, а також відносини, що виникають із них. Комплексний характер космічного права визначається тим, що суспільні космічні відносини регулюються як власними нормами, так і нормами, що містяться в інших галузях права, у тому числі в конституційному, адміністративному, цивільному, господарському та інших.
Дисертантом було запропоновано ряд підходів до розробки понятійно-категоріального апарату космічного права, визначено правовий статус суб’єктів космічного права. Запропоновано структуру й основні принципи космічного права, а також передбачено заходи щодо підвищення ефективності організаційно-правового механізму космічної діяльності. Отримані результати значно розширюють існуючу теоретичну базу, на підставі якої проводиться пошук форм і методів удосконалення космічного права.
У результаті дослідження було виділено коло суб’єктів космічного права, які поділяються на дві групи: міжнародні та національні. До першої групи відносять міжнародні урядові та неурядові організації, членами яких є Україна, або з якими вона має спільні програми про співробітництво та іноземні юридичні особи, одним із засновників яких є Україна, або з якими вона має спільні проекти. До другої групи відносяться національні юридичні особи та відповідні державні органи, на які покладено функції управління в космічній сфері.
Космічна діяльність регулюється як міжнародним космічним правом, так і національним космічним правом. Ступінь впливу тієї чи іншої системи правових норм на цю діяльність залежить від місця, характеру і часу її здійснення. Міжнародно-правова сторона космічної діяльності регламентована більш детально порівняно з національною. Норми міжнародного космічного права визначають рамки дії національної юрисдикції в космосі і лише намічають шляхи запобігання колізій національної юрисдикції.
Закон України „Про космічну діяльність” встановлює загальні правові засади здійснення космічної діяльності на території України та поза її межами. Він містить спеціальні норми космічного законодавства. На виконання даного Закону прийнято низку указів Президента, постанов Кабінету Міністрів України, актів міністерств та відомств та інших нормативно-правових актів. Можна стверджувати, що на сьогодні в Україні сформована система національного космічного законодавства.
Сучасне космічне законодавство розвивається динамічно, зміст його нормативно-правових приписів наповнюється нетрадиційними підходами і механізмами соціально-правового регулювання. Космічне законодавство являє собою відносно самостійну сферу правового регулювання. Правове регулювання космічних відносин у цілому являє собою складну динамічну систему.
Кодифіковані закони – найбільш прийнятна форма для нормативного закріплення основних положень космічного законодавства України. У зв’язку з розширенням відносин із дослідження і використання космічного простору перед Україною постає завдання створення саме кодифікованих актів у цій сфері. Який саме подальший шлях розробки таких актів дозволить не тільки розширити окремі питання регулювання дослідження і використання космічного простору, але й взаємно ув’язати різні норми, скоротити чисельні підзаконні, відомчі акти, ліквідувати суперечності між ними та наявні прогалини у правовому регулюванні?
Розробка системи кодифікованих актів космічного законодавства, що охоплює всі сторони дослідження і використання космічного простору, вимагає насамперед системного підходу до підготовки законопроектів у цій сфері. Кінцевим результатом подальшого розвитку системи космічного законодавства безперечно має стати його кодифікація, зокрема шляхом розробки і прийняття Космічного кодексу.
Чільне місце в системі космічного законодавства займають міжнародні договори як загального, так і спеціального характеру. Саме даними договорами закладені основи в правовому регулюванні космічної діяльності як на міжнародному, так і на національному рівнях. Україна приєдналась до більшості з цих договорів, і відповідно до Конституції України вони є частиною національного космічного законодавства. Багаточисельними у системі космічного законодавства є двосторонні і багатосторонні угоди про співробітництво в космічній сфері, зокрема з Російською Федерацією, Сполученими Штатами Америки, Бразилією.
Правового значення для космічного права набувають також статути, установчі договори, внутрішні розпорядження міжнародних космічних організацій і установчі документи міжнародних космічних юридичних осіб та комерційні космічні контракти.
Однією з суттєвих проблем щодо міжнародних договорів із космосу є відсутність їх офіційного перекладу на державну (українську) мову, що викликає певні неузгодженості при їх „входженні” у національне космічне законодавство, оскільки більшість специфічних понять, що застосовуються в національному космічному законодавстві, було вперше вироблено саме на міжнародному рівні.
Існуюча потреба в перекладі міжнародних договорів на державну мову та розширення міжнародного співробітництва України в космічній сфері ставлять перед науковцями і законодавцем завдання ліквідації прогалин в українському словни¬ковому запасі, вироблення нових понять та висловів для позначення нових реалій і перекладу чи синонімічної відповідності понять, що запозичені з іноземних мов. Необхідно ще раз підкреслити – законодавче регулювання космічної діяльності визначає довгострокову стратегію розвитку галузі. Від ефективності і якості такого регулювання залежать політичні й економічні умови розвитку космічної галузі та самої держави.
Виокремленість космічного права як галузі підтверджується існуванням у його системі загальної, особливої та спеціальної частини, які надають нормам, що входять до космічного права, певної функціональної єдності.
Система космічного права розвивається спільно із системою космічного законодавства. Під системою космічного права слід розуміти поділ його норм за окремими космічно-правовими інститутами відповідно до особливостей космічних відносин, які регулюються цими нормами. Існування космічно-правових інститутів обумовлене необхідністю правового регулювання однорідних та взаємопов’язаних суспільних відносин, які виникають у процесі дослідження і використання космічного простору. Найбільш важливі з них, що відображають сутність космічного права як галузі права, утворюють загальні інститути космічного права, а ті космічно-правові норми, що покликані регулювати окремі сторони або види космічних відносин, формують спеціальні інститути космічного права, що відповідає існуючій традиції поділу галузі на загальну і особливу частини. Крім того, у системі космічного права виділяється також спеціальна частина, яку утворюють правові інститути, що стосуються міжнародного співробітництва у сфері дослідження і використання космічного простору.
Відповідальність у космічному праві передбачена як за порушення норм міжнародного права – міжнародно-правова відповідальність (політична і матеріальна), так і за порушення національного права – кримінальна, адміністративна, цивільна та дисциплінарна. Проблема юридичної відповідальності у сфері дослідження і використання космічного простору виходить за рамки галузевих юридичних наук, насамперед цивілістичної, адміністративної, кримінальної, і є, крім того, важливим завданням загальносоціологічного дослідження.
Основною особливістю космічно-правової відповідальності є її об’єктивний (абсолютний) характер. Саме Конвенцією про відповідальність передбачено, що держава запуску несе абсолютну відповідальність за шкоду, завдану її космічним об’єктом на поверхні Землі або повітряному судну в польоті. Особливістю космічного права в частині відповідальності є положення, згідно з яким держава несе відповідальність за дії своїх юридичних і фізичних осіб, які діють від свого імені, а не від імені або за дорученням держави; а також те, що держава запуску несе міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об’єктами, у тому числі й космічними об’єктами, що є власністю окремих юридичних і фізичних осіб. Дані відносини мають бути врегульовані лише на національному рівні і повинні доповнювати (реалізовувати) норми міжнародного космічного права. Це насамперед виявляється в законодавчому врегулюванні „допуску” юридичних та фізичних осіб до космічної діяльності – ліцензування, сертифікації, страхування тощо.
Правопорушення у космічній сфері (космічне правопорушення) варто розглядати як єдину підставу для притягнення до негативної (ретроспективної) юридичної відповідальності винних осіб (в передбачених законом випадках – без вини). Це протиправне, космічно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у космічній сфері та порушує вимоги космічного законодавства.
Регламентація питань відповідальності за космічні правопорушення в кримінальному та адміністративному праві в бік встановлення їх конкретних складів логічно доповнюватиме механізм реалізації космічних правовідносин та сприятиме підвищенню ролі юридичної відповідальності у космічній сфері.
На основі дослідження космічного законодавства зарубіжних країн визначено основні напрямки вдосконалення нині чинного Закону України „Про космічну діяльність”, та встановлено основні елементи, які залежно від здійснюваної космічної діяльності повинні бути включені в національне законодавство в даній сфері.
Розвиток космічного законодавства на сучасному етапі досяг такого рівня, коли нагально відчувається потреба переходу від розробки окремих основоположних актів до своєрідної „стиковки” уже прийнятих і таких, що тільки розробляються або повинні бути розроблені. Нині вже накопичено певний досвід правового регулювання відносин у сфері дослідження і використання космічного простору. Справа за тим, щоб створити систему актів, які охоплювали б регулювання всіх відносин у сфері дослідження і використання космічного простору, та звели б усі норми космічного законодавства в єдине ціле.
На нашу думку, наведені вище положення і висновки мають на меті не тільки дослідження сучасного стану та розвитку космічного права як галузі, а й створення теоретично-практичних засад для майбутніх досягнень у цій новій сфері людської діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Спеціальна література

1. Адиханов Ф.Х. Соотношение норм гражданского права и норм земельного права в регулировании земельных отношений в условиях рынка земли // Государство и право. – 2001. – № 1. – С. 32 – 39.
2. Алдошин В. В. Соглашение о спасании космонавтов и вопросы развития космического права // Тенденции развития космического права. – М.: Наука, 1971. – С. 133 – 134.
3. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2–х т. – Т. I. – М: Юрид. литература, 1981. – 360 с.
4. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2–х т. – Т. II. – М: Юрид. литература, 1982. – 360 с.
5. Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы советского права. – М.: Юриздат, 1961. – 189 с.
6. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
7. Алексеев С.С. Структура советского права. – М: Юрид. литература, 1975. – 264 с.
8. Аржанов М. О принципах построения системы советского социалистического права // Советское государство и право. – 1939. – № 3. – С. 26 – 35.
9. Арун Кушар Джха. Роль ООН в формировании и развитии международного космического права: (Позиции развивающихся государств): Автореф. дис. … канд. юр. наук. – М., 1983. – 26 с.
10. Барсегов Ю.Г. Концепция общего наследия человечества в международном морском праве: (Вопр. теории) // Советский ежегодник международного права, 1984. – М.: Наука, 1986. – С. 47 – 64.
11. Бачило И.Л. Информационное право. Роль и место в системе права Российской Федерации // Государство и право. – 2001. – № 2. – С. 5 – 14.
12. Бельский К.С. К вопросу о предмете административного права // Государство и право. – 1997. – № 11. – С. 14 – 21.
13. Бєглий В.О. Роль Організації Об’єднаних Націй у врегулюванні правовідносин у сфері космічної діяльності // Правова держава: Щорічник наукових праць. – Випуск одинадцятий. – К.: Видавничий дім „Юридична книга”, 2000. – С. 415 – 422.
14. Бєглий О.В. Правове регулювання світового ринку космічних послуг і технологій: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Національна академія наук України. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2002. – 16 с.
15. Бобровник С.В. Правове регулювання та розвиток системи законодавства України // Правова система України: Теорія і практика. Тези доповідей і наукових повідомлень науково–практичної конференції. – К., 1993. – С. 53 – 54.
16. Бобровник С.В., Богініч О.Л. Система законодавства Ук¬раїни: актуальні проблеми та перспективи розвитку. – К.: Наукова думка, 1994. – 121 с.
17. Богуславский М. М. Международное частное право. – М., 1989. – 416 с.
18. Богуславский М.М. Международное частное право: Учебник. – 2–е изд., перераб. и доп. – М.: Междунар. отнош., 1997. – 416 с.
19. Бойцов В.Я. Система субъектов советского государ¬ственного права. – Уфа: Башк. кн. изд-во, 1972. – 160 с.
20. Бордунов В.Д., Марков В.Н. Космос. Земля. Право. – М.: Междунар. отнош., 1978. – 133 с.
21. Бордунов В.Д., Котов А.И., Малеев Ю.Н. Правовое регулирование международных полетов гражданских воздушных судов. – М.: Наука, 1988. – 209 с.
22. Борьба СССР за мирное использование космоса. 1957 – 1985. Докумен¬ты и материалы. В 2–х т. – Т. 1 / МИД СССР. – М.: Политиздат, 1985. – 479 с.
23. Борьба СССР за мирное использование космоса. 1957 – 1985. Докумен¬ты и материалы. В 2–х т. – Т. 2 / МИД СССР. – М.: Политиздат, 1985. – 528 с.
24. Братусь С.Н. О предмете советского гражданского права // Советское государство и право. – 1940. – № 1. – С. 36 – 39.
25. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. лит., 1976. – 214 с.
26. Братусь С.Н. Развитие кодификации советского законодательства. – М.: Юрид. лит., 1968. – 247 с.
27. Братусь С.Н. Теоретические вопросы систематизации советского законодательства. – М.: Госюриздат, 1962. – 189 с.
28. Василевская Э.Г. О высотном разграничении воздушного и космического пространства // Советское государство и право. – 1979. – № 11. – С. 100 – 105.
29. Василевская Э.Г. Правовой статус природных ресурсов Луны и планет: (Проблемы и суждения). – М.: Наука, 1978. – 143 с.
30. Василевская Э.Г. Правовые проблемы освоения Луны и планет. – М.: Наука, 1974. – 129 с.
31. Василенко В.А. Ответственность государства за международные правонарушения. – К.: Вища школа. Головное изд-во, 1976. – 268 с.
32. Василенко В.А. Международно-правовые санкции. – К.: Вища школа. Головное изд-во, 1982. – 232 с.
33. Василенко В.А. Основы теории международного права. – К.: Вища школа. Головное изд-во, 1988. – 288 с.
34. Васильев А.М. О системах советского и международного права // Советское государство и право. – 1985. – № 1. – С. 64 – 72.
35. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. – 3–е изд. – М.: Юриспруденция, 1999. – 528 с.
36. Верещетин В.С. Международное космическое право и внутригосударственное право: проблемы взаимосвязи // Советское государство и право. – 1985. – № 1. – С. 77 – 84.
37. Верещетин В.С. „Приватизация” космической деятельности и ее правовые последствия // Правовые проблемы полетов человека в космос / Отв. ред. В. С. Верещетин. – М.: Наука, 1986. – С. 176 – 198.
38. Верещетин В.С. Договор по ПРО и его американские „тол-кователи” // Советское государство и право. – 1987. – № 3. – С. 91 – 97.
39. Верещетин В.С. Международное сотрудничество в космосе: (Правовые вопросы). – M.: Наука, 1977. – 246 с.
40. Верещетин В.С. Против произвольного толкования некоторых важных положений международного космического права // Советское государство и право. – 1983. – № 5. – С. 77 – 84.
41. Верещетин В.С. Частный капитал в космосе: правовые пос-ледствия // Советское государство и право. – 1984. – № 9. – С. 63 – 70.
42. Верещетин В.С. Актуальные проблемы международного космического права // Советский ежегодник космического права, 1982. – М., 1983. – С. 63 – 71.
43. Верещетин В.С. Космос и право // Правда. – 1977. – 17 августа.
44. Верещетин В.С. Международно–правовые проблемы сотрудничества государств в освоении космоса: Автореф. дис. … канд. юр. наук. – М., 1975. – 28 с.
45. Верещетин В.С., Жукова Э.Г., Каменецкая Е.П. О проекте Закона СССР О космической деятельности // Советское государство и право. – 1991. – № 7. – С. 60 – 70.
46. Верещетин В.С., Постышев В.М. Международная ответственность государств за деятельность по дистанционному зондированию Земли из космического пространства // Советское государство и право. – 1986. – № 5. – С. 103 – 108.
47. Вещунов B.C., Жуков Г.П. „Интерспутник” – совершенствование пра¬вовой структуры на этапе коммерциализации своей деятельности // Мос-ковский журнал международного права. – 1997. – № 4. – С. 176 – 193.
48. Виноградов С.В. Деятельность в космосе и охрана окружающей среды // Космос и право. – М.: ИГП АН СССР, 1980. – С. 115 – 138.
49. Галина А. К вопросу о межпланетном праве // Советское государ-ство и право. – 1958. – № 7. – С. 52 – 58.
50. Головченко В.В. Система права і комплексні правові спільності // Правова держава: Щорічник наукових праць. – Випуск восьмий. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1997. – С. 87 – 91.
51. Гольцын В.В. Антарктика: тенденции развития режима. – М.: Междунар. отнош., 1989. – 336 с.
52. Грязин И.Н. Методология права: некоторые вопросы // Советское государство и право. – 1982. – № 6. – С. 21 – 29.
53. Даниленко Г.М. Обычай в современном международном праве. – М.: Наука, 1988.– 240 с.
54. Даниленко Г.М. Граница между воздушным и космическим пространством в современном международном праве // Советское государство и право. – 1984. – № 9. – С.71 – 79.
55. Даниленко Г.М. Концепция общего наследия человечества в современном международном праве // Советское государство и право. – 1988. – № 6. – С. 89 – 106.
56. Даниленко Г.М. Процесс создания обычных норм в современном международном праве // Советский ежегодник международного права, 1982. – М., 1983. – С. 151 – 170.
57. Деканозов Р.В. Понятие „общее наследие человечества” в международном праве // Советский ежегодник международного права, 1981. – М.: Наука, 1982. – С. 142 – 164.
58. Дембо Л.В. О принципах построения системы права // Советское государство и право. – 1956. – № 8. – С. 88 – 98.
59. Денисов В.Н. Міжнародне право як складова частина правової системи України // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково–практичної конференції. – К.: Інститут Законодавства Верховної Ради України, 1998. – С. 64 – 68.
60. Дмитрієв А.І. Проблема співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права // Правова держава: Ювілейний щорічник наукових праць. – Випуск десятий. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 1999. – С. 359 – 363.
61. Дмитрієв А.І. Проблеми імплементації норм міжнародного права в національному законодавстві України // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково–практичної конференції. – К.: Інститут Законодавства Верховної Ради України, 1998. – С. 124 – 126.
62. Дмитрієва Г.К. Міжнародний договір у системі джерел міжнародного приватного права // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково–практичної конференції. – К.: Інститут Законодавства Верховної Ради України, 1998. – С. 60 – 63.
63. Долгосрочные перспективы космической деятельнос¬ти России (научно–технические и социально–гуманитар¬ные поисковые прогнозы до 2025 года). – М., 1996. – 234 с.
64. Дудаков Б.Г. Международно–правовое регулирование использования отдельных районов космического пространства // Советское государство и право. – 1981. – № 1. – С. 104 – 109.
65. Дудаков Б.Г., Колосов Ю.М. Массовая информация через космос. – М.: Знание, 1975. – 56 с.
66. Дюла А. Контроль и надзор правительства США за деятельностью частного сектора в космосе: действующее право и будущие возможности // Советское государство и право. – 1985. – № 8. – С. 96 – 103.
67. Ефимочкин В.П. К вопросу о принципах построения системы права // Советское государство и право. – 1957 . – № 3. – С. 86 – 87.
68. Жуков Г.П. Американские планы использования космоса в агрессивных целях // Советский ежегодник международного права, 1961. – М.: Изд–во АН СССР, 1962. – C. 171 – 207.
69. Жуков Г.П. Демилитаризация и нейтрализация космического пространства // Советское государство и право. – 1962. – № 5. – С. 62 – 72.
70. Жуков Г.П. Космическое право. – M.: Междунар. отнош., 1966. – 296 с.
71. Жуков Г.П. Космос и международные отношения. – М.: Изд–во „Знание”, 1961. – 40 с.
72. Жуков Г.П. Международное сотрудничество в мирном исполь-зовании космоса // Космос и международное право. Сборник статей. – М.: Изд–во ИМО, 1962. – С. 114 – 152.
73. Жуков Г.П. ООН и проблема мирного использования космиче-ского пространства // Советский ежегодник международного права, I960. – М.: Изд–во АН СССР, 1961. – С. 177 – 188.
74. Жуков Г.П. Декларация о международном сотрудничестве в космосе // Московский журнал международного права. – 1997. – № 3. – С. 197 – 201.
75. Жуков Г.П. Делимитация космического пространства // Труды IV научных чтений по космонавтике. Международное сотрудничество и правовые вопросы освоения космического пространства. – М., 1980. – С. 59 – 81.
76. Жуков Г.П. и др. Правовые аспекты использования искусственных спутников для целей метеорологии и радиосвязи. – М.: Наука, 1970. – 173 с.
77. Жуков Г.П. Космические полеты и проблема высотной границы суверенитета // Советское государство и право. – 1967. – № 12. – С. 55 – 62.
78. Жуков Г.П. Космос и мир. – М.: Наука, 1985. – 86 с.
79. Жуков Г.П. Международное космическое право. – М.: Знание, 1971. – 47 с.
80. Жуков Г.П. Ответственность в космическом праве // Материалы международной конференции „Комерческие возможности и перспективы космической деятельности. Новизна. Риски. Гарантии”. – М., 1999. – С. 133 – 135.
81. Жуков Г.П. Правовой статус космических объектов // Советское государство и право. – 1959. – № 9. – С. 93 – 99.
82. Жуков Г.П. Правовой статус международной космической станции // Международное право. – 2000. – № 1. – С. 101 – 107.
83. Жуков Г.П. Правовые аспекты операции по контролируемому приводнению орбитального комплекса „Мир” // Международное право. – 2001. – № 5. – С. 187 – 198.
84. Жуков Г.П. Текст лекций к спецкурсу „Международное космическое право”. Тема „История советской доктрины”. – М.: Изд–во УДН, 1990. – 52 с.
85. Жукова–Василевская Э.Г., Каменецкая Е.П. Советские авторы о международном космическом праве // Труды XI научных чтений по космонавтике. – M.: ИГП АН СССР, 1988. – С. 84 – 93.
86. Задорожный Г.П. Атом, космос и мировая политика. – М.: Изд–во ИМО, 1958. – 79 с.
87. Задорожный Г.П. Основные проблемы науки космического права // Космос и международное право. – М.: Изд–во ИМО, 1962. – 183 с.
88. Закон України „Про космічну діяльність”: Науково–практичний коментар / За заг. ред. Н.Р. Малишевої – К.: Атіка, 2005.– 196 с.
89. Захаров Н.В. Индивид – субъект международного права // Советское государство и право. – 1980. – № 1. – С. 112 – 118.
90. Зібрання чинних міжнародних договорів України: Офіційне видання. – Том 1: 1990–1991 рр. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2001. – 453 с.
91. Зыкин И.С. Обычай в советской правовой доктрине // Советское государство и право. – 1982. – № 3. – С. 127 – 131.
92. Иванов Г.Г., Маковский А.Л. Международное частное морское право. – Л.: Судостроение, 1984. – 280 с.
93. Игнатенко Г.В. Международное и советское право: проблемы взаимодействия правовых систем // Советское государство и право. – 1985. – № 1. – С. 73 – 84.
94. Ильин Ю.Д. Лекции по международному публичному праву. – Харьков: НПКФ „Консум”, 1996. – 236 с.
95. Иойрыш А. И. Атом и право. – М.: Атомиздат, 1969. – 221 с.
96. Иойрыш А.И. Проблемы внеземных цивилизаций и „метаправо” // Советское государство и право. – 1978. – № 9. – С. 64 – 70.
97. Иойрыш А.И., Лазарев М.И. Атом и космос. – М.: Атомиздат, 1965. – 91 с.
98. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М.: Гос. издат. юрид. лит., 1961. – 384 с.
99. Каменецкая Е.П. Международные космические правоотношения // Космос и право. – М.: ИГП АН СССР, 1980. – С. 63 – 75.
100. Каменецкая Е.П. Космос и международные органи¬зации. Международно–правовые проблемы. – М.: Наука, 1980. – 167 с.
101. Каменецкая Е.П. Некоторые правовые проблемы учреждения и осуществления програм¬мы „Интеркосмос” // Труды VI–VII научных чтений по космонавтике. – М.: ИИЕТ АН СССР, 1984. – С. 129 – 143.
102. Каменецкая Е.П. Сотрудничество в космосе: Концепция строительства „звездного мира” // Труды XI научных чтений по космонавтике. – M.: ИГП АН СССР, 1988. – С. 20 – 32.
103. Каменецкая Е.П. Сотрудничество государств в освоении космоса в рамках международных организаций (Международно–правовые проблемы): Автореф. дис. …. канд. юр. наук. – М., 1976. – 26 с.
104. Квадри Р. Международное космическое право // Современные проблемы космического права. Сборник статей. – М.: Иностр. лит., 1963. – С. 120 – 186.
105. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – 2–е изд. – М.: Аванта+, 2001. – С. 77 – 83.
106. Керимов Д.А. Философские основания политико–правовых исследований. – М., 1986. – 332 с.
107. Кечекьян С.Ф. О системе советского социалистического права // Советское государство и право. – 1946. – № 2. – С. 41 – 50.
108. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистиче¬ском обществе. – М.: Изд–во АН СССР, 1958. – 187 с.
109. Ким Пьен Вон. Космическое право как отрасль современного международного права: Автореф. дис. … канд. юр. наук / Киевский университет им. Т.Г. Шевченко. – К., 1995. – 27 с.
110. Ковалев Ф.Н., Чепров И.И. Искусственные спутники Земли и международное право // Советский ежегодник международного права, 1958. – М.: Изд–во АН СССР, 1959. – С. 128 – 149.
111. Ковалев Ф.Н., Чепров И.И. На пути к космическому праву. – M.: Изд–во ИМО, – 1962. – 180 с.
112. Ковалев Ф.Н., Чепров И.И. О разработке правовых проблем космического пространства // Советское государство и право. – 1960. – № 7. – С. 130 – 138.
113. Коваленко И.И. Международные неправительственные организации. – М.: Междунар. отнош., 1976. – 167 с.
114. Козловський А.А. Право як пізнання. Вступ до гно¬сеології права. – Чернівці: Рута, 1999. – 295 с.
115. Козловський А.А. Гносеологічна концепція права // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. – Вип. 100: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2000. – С.13 – 18.
116. Козловський А.А. Справедливість як гносеологічний принцип права // Ерліхівський збірник / Юридичний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. – Випуск 3. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 11 – 17.
117. Козловський А.А. Філософія права: Навч.-метод. посібник / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці: Рута, 2003. – 128 с.
118. Козюбра Н.И. Понятие и структура методологии юридической науки // Методологические проблеми юридической науки. Сб. научн. трудов АН УССР. Ин-т государства и права. – К., 1990. – С. 3 – 15.
119. Кокорев А. О некоторых направлениях политики США в вопросах исследования и использования космического пространства в свете общепризнанных принципов и норм международного права и заключенных договоров и соглашений, регулирующих космическую деятельность (1957–1970): Автореф. дисс. …. канд. юр. наук. – М., 1970. – 34 с.
120. Колодій А.М. Використання розроблених у СНД модельних законів як засіб вдосконалення законодавства України // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково–практичної конференції. – К.: Інститут Законодавства Верховної Ради України, 1998. – С. 286.
121. Колодкин А.Л., Колосов Ю.М. СССР и Международная организация мор¬ской спутниковой связи ИНМАРСАТ // Советское государство и право. – 1977. – № 8. – С. 99 – 107.
122. Колосов Ю. М. Массовая информация и международное право. – М.: Междунар. отнош., 1974. – 168 с.
123. Колосов Ю.M. Борьба за мирный космос. – M.: Междунар. отнош., 1968. – 128 с.
124. Колосов Ю.М. Международно–правовые проблемы использования космической техники для осуществления массовой информации: Автореф. дисс. … канд. юр. наук. – М., 1974. – 30 с.
125. Колосов Ю.М. Некоторые современные вопросы международного права // Советское государство и право. – 1984. – № 10. – С. 84 – 91.
126. Колосов Ю.М., Сташевский С.Г. Борьба СССР за мирный космос: Правовые вопросы. – М.: Междунар. отнош., 1984. – 175 с.
127. Коптев Ю.Н. Проблемы и перспективы развития меж¬дународной космической деятельности России // Космонавтика и ракетостроение. – 1998. – № 4. – С. 30 – 34.
128. Копылов М.Н. Международное космическое право: Сборник международно–правовых актов. – М.: Изд–во УДН, 1990. – 72 с.
129. Коровин Е.А. Борьба за космос и международное право // Космос и международное право. Сборник статей. – М.: Изд–во ИМО, 1962. – С. 5 – 22.
130. Коровин Е.А. Международное право в космосе // Новое время. – 1962. – 20 апреля.
131. Коровин Е.А. О международном режиме космического пространства // Международная жизнь. – 1959. – № 1. – С. 76 – 80.
132. Космическая деятельность ООН и международных организаций. Обзор деятельности и ресурсов ООН, ее специализированных учреждений и других международных органов, связаных с использованием космического пространства в мирных целях / Управление по вопросам космического пространства. – Нью–Йорк: ООН, 1999. – VIII, 202 с.
133. Космическое законодательство стран мира: Тематическое собрание (на русском и английском языках). – Том 1. Общие вопросы космической деятельности. Государственное регулирование / Отв. ред. Н.Р. Малышева, Ю.С. Шемшученко. – К.: Атика, 2001. – 448 с.
134. Космическое законодательство стран мира: Тематическое собрание (на русском и английском языках). – Том 2. Межгосударственная кооперация в сфере космической деятельности (СНГ, ЕС, СЕ, ЕКА) / Отв. ред. Н.Р. Малышева, Ю.С. Шемшученко. – К.: Атика–Н, 2002. – 432 с.
135. Космическое законодательство стран мира: Тематическое собрание (на русском и английском языках). – Том 3: В 2-х книгах. – Книга 1. Космос. Экология. Природные ресурсы земли / Отв. ред. Н.Р. Малышева, Ю.С. Шемшученко. – К.: Атика, 2005. – 528 с.
136. Космічне право України. Збірник нормативно–правових актів та міжнародних документів / За ред. О.О. Негоди та Ю.С. Шемшученка. – К.: Ін Юре, 1998. – 216 с.
137. Космічне право України: Збірник нормативно–правових актів та міжнародних документів. – Вид. 2–ге, перероб. та допов. / Відп. ред. О.О. Негода та Ю.С. Шемшученко. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 1999. – 264 с.
138. Космічне право України: Збірник національних і міжнародних правових актів / Упоряд.: І.П. Андрушко, О.В. Бєглий; Відп. ред. Н.Р. Малишева та Ю.С. Шемшученко. – 3–тє вид., перероб. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
139. Космічне право України: Збірник національних і міжнародних правових актів. – Вид. 4–те, перероб. та допов. / Ред. колегія: Н.Р. Малишева, О.Й. Сердюк, Ю.С. Шемшученко.– К.: Атіка, 2004. – 544 с.
140. Космос и международное право. Сборник статей / Отв. ред. Е.А. Коровин. – М.: Изд–во ИМО, 1962. – 183 с.
141. Космос и международное сотрудничество. Сборник статей / Под ред. Г.П. Жу¬кова. – М.: Изд–во ИМО,