ДОСТУПНІСТЬ ПРАВА: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ :

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП ________________________________________________3
І. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ
ДОСТУПНОСТІ ПРАВА ________________________________10
1.1. Доступність права: поняття та зміст _____________________10
1.2. Конституційне право на
знання прав і обов’язків ___________________________________28
1.3. Зміст правового принципу: «незнання
закону не звільняє від відповідальності» _____________________53
ІІ. РОЗШИРЕННЯ ДОСТУПНОСТІ ПРАВА:
ШЛЯХИ І ЗАСОБИ _____________________________________70
2.1. Принцип прозорості та
відкритості парламентських процедур _______________________70
2.2. Гласність у діяльності органів державної влади та її
вплив на доступність права ________________________________96
2.3. Юридична техніка як засіб покращення доступності
тексту нормативно-правових актів __________________________114
2.4. Удосконалення процедури оприлюднення нормативно-правових
актів з метою покращення доступності права ________________131
2.5. Доступ до правосуддя як складова доступності
права __________________________________________________156
ВИСНОВКИ ____________________________________________175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ___________________183

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. В умовах становлення в Україні демократичної, правової держави однією із найбільш гострих проблем залишається проблема доступності права. Наявний досвід вказує на відсутність у державі системних та послідовних кроків у цій сфері. Водночас, необхідно відзначити, що ефективність національного права, головним чином, забезпечується через чіткість, прозорість, простоту та доступність норм права та правових приписів, які ухвалюються різними державними органами, їх посадовими особами.
У зв'язку з цим, особливого значення набуває критичне осмислення проблем діяльності органів державної влади щодо реалізації принципів відкритості, прозорості та гласності у їх діяльності, забезпечення єдиних вимог до підготовки проектів нормативно-правових актів, діяльності держави у напрямку забезпечення ефективних механізмів доведення змісту нормативно-правових актів до відома особи та суспільства.
Актуальність теми даного дослідження зумовлена також необхідністю оптимізації правових взаємовідносин держави, суспільства та особи через гарантування особі доступності правової інформації.
Підвищення правової та соціальної значимості доступності права для особи та суспільства набуває об’єктивного характеру, зважаючи на орієнтацію сучасного національного права на загальнолюдські цінності, визнання верховенства права, захисту прав і свобод особи у діяльності держави.
Окремі правові проблеми доступності права у правовій науці розглядались в наукових працях В.Б.Авер’янова, С.С.Алексєєва, О.В.Батанова, Ю.В.Бауліна, Ю.П.Битяка, А.З.Геогіци, О.С.Денисової, О.В.Зайчука, А.П.Зайця, В.С.Журавського, А.А.Козловського, А.М.Колодія, М.І.Козюбри, О.Л.Копиленка, А.Р.Мацюка, В.Ф.Мелащенка, О.Г.Мурашина, Н.М.Мироненка, О.Ф.Скакун, В.М.Селіванова, О.В.Скрипнюка, Н.М.Пархоменко, О.В.Петришина, В.Ф.Погорілка, П.М.Рабіновича, В.Я.Тація, Ю.М.Тодики, О.Ф.Фріцького, В.М.Шаповала, Ю.С.Шемшученка, та інших.
В якості науково-теоретичної основи, запропонованого в роботі дослідження були використані праці вчених-правників, В.Б.Авер’янова, С.С.Алексєєва, О.В.Зайчука, А.П.Зайця, А.М.Колодія, Ю.С.Шемшученка, та інших, що дало можливість оцінити стан досліджуваної теми і відтворити цілісну картину того, що було зроблено, визначити коло питань, які залишились поза межами дослідження теоретиків права.
При проведенні дослідження дисертантка виходила з того, що не всі питання, що стосуються проблем доступності права, знайшли своє відображення у спеціальній правовій літературі. До того ж деякі з тих, що висвітлені в працях вчених, з огляду на сучасний стан динамічного розвитку суспільних відносин, потребують логічного продовження та уточнення.
Таким чином недостатня розробленість теоретико-правових проблем доступності права зумовили необхідність обрання теми дисертанткою.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у відповідності до планів наукових досліджень відділу теорії і історії держави і права Інституту держави і права НАН України ім. В.М.Корецького, а також планами пріоритетної проблематики фундаментальних та прикладних досліджень Інституту держави і права НАН України ім.В.М.Корецького. Дисертаційне дослідження проведене згідно комплексних цільових програм “Теоретико-методологічні основи розвитку правової системи України” RK0102U001597, “Теоретико-методологічні проблеми законності” RK0101U001010.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є проведення комплексного науково-теоретичного дослідження теоретико-правових проблем доступності права, розробка теоретичних засад, подальшого розвитку шляхів та засобів розширення доступності права, підготовка науково-обгрунтованих пропозицій, спрямованих на вдосконалення правових актів, які регулюють питання доступності права.
Для досягнення цієї мети у процесі дослідження ставились такі завдання:
• уточнити поняття та зміст доступності права;
• дослідити правовий режим права на знання прав та обов’язків у контексті доступності права;
• охарактеризувати найбільш важливі аспекти правового принципу „незнання законів не звільняє особу від юридичної відповідальності”;
• дослідити принцип відкритості та прозорості парламентських процедур в контексті забезпечення доступності процесу прийняття Верховною Радою України рішень;
• розглянути питання щодо забезпечення гласності у діяльності органів державної влади та її вплив на доступність права;
• дослідити проблеми забезпечення юридичної техніки як засобу покращення доступності тексту нормативно-правових актів;
• дослідити напрями удосконалення процедури оприлюднення нормативно-правових актів;
• дослідити питання доступу до правосуддя як умови доступності права.
Об’єктом дослідження є поняття та зміст доступності права як одного із напрямів діяльності органів державної влади, пов'язаних із нею проблем нормотворчої діяльності та механізми забезпечення доведення правових приписів до відома зацікавлених суб'єктів.
Предметом дослідження є поняття, сутність доступності права, проблеми забезпечення права особи на знання своїх прав та обов'язків, інші теоретико-правові проблеми доступності права.
Методи дослідження. Методи дослідження обумовлюються системою взаємопов'язаних загальнонаукових, спеціальних методів наукового дослідження, застосування яких забезпечує достовірність знання та вирішення поставлених перед дослідником цілей та задач.
Методологічну основу дисертації складає загальнонауковий діалектичний метод, який дає можливість проаналізувати правові аспекти доступності права у динаміці їх розвитку. Із застосуванням системно-структурного та формально-логічного методу – досліджуються чинники, які впливають на доступність права, правові механізми підвищення її ефективності, у тому числі через забезпечення юридичної простоти нормативно-правових актів, удосконалення процедур їх оприлюднення, а також підвищення ефективності здійснення правової інформатизації; системного – досліджуються принципи відкритості та прозорості парламентських процедур, принцип гласності у роботі органів державної влади, правові аспекти доступу до правосуддя; порівняльно-правового – порівнюється правове регулювання доступності права у демократичних країнах та в Україні, визначаються тенденції її розвитку; статистичного – досліджується ефективність доступності права.
Вищеназвані наукові методи використовувалися автором в більшій чи меншій мірі при дослідженні всіх аспектів теми дисертації.
Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше у вітчизняній юридичній науці проведено комплексне дослідження теоретичних та практичних проблем стосовно доступності права, шляхів та засобів її розширення. У дисертації обґрунтовуються наступні положення, що є новими або мають суттєві ознаки новизни:
• висновок, щодо уточнення поняття „доступності права”, зокрема, підкреслюється, що доступність права являє собою систему організаційно-правових та інших заходів органів державної влади, інших учасників суспільних відносин щодо створення належних умов користування кожною особою правом, у тому числі здатністю розуміти та свідомо пізнавати правові вимоги, використовувати закріплені за нею права та виконувати покладені на неї обов‘язки з метою підвищення рівня культурно-правового розвитку особи та суспільства;
• висновок, що конституційне право особи на знання прав та обов’язків виступає гарантованою можливістю особи та суспільства мати доступ до комплексу прав та обов’язків, які випливають з актів чинного законодавства України і забезпечуються та гарантуються зі сторони держави;
• висновок, що під правовим принципом “незнання закону не звільняє від відповідальності” слід розуміти одну із основних правових гарантій дотримання усіма учасниками суспільних відносин прав і свобод людини і громадянина, виконання ними своїх обов’язків через можливість застосування до них юридичної відповідальності;
• висновок, про ключову роль принципів відкритості та прозорості парламентських процедур у становленні оптимальної моделі доступності права, а також висунуто тезу, що реалізація цього принципу забезпечує публічність роботи парламенту, його інституцій, прийнятих ними рішень, з точки зору, їх доступності для суспільства;
• висновок про те, що принцип гласності в діяльності державних органів є створення таких умов, за яких кожен громадянин мав би можливість безперешкодно отримати інформацію про діяльність органів державної влади, їх посадових осіб, прийняті ними рішення;
• висновок, щодо необхідності підвищення доступності нормативно-правових актів через оптимізацію вимог до їх юридичної техніки, як необхідної передумови розуміння закладених у нормативно-правових актах приписів особою та суспільством;
• висновок, про необхідність удосконалення процедур оприлюднення нормативно-правових актів в контексті вирішення проблеми доступності права, зокрема, обґрунтовано необхідність розширення спектру можливих процедур, вироблення ефективного механізму оприлюднення нормативно-правових актів в електронному вигляді через мережу Інтернет;
• висновок, щодо необхідності удосконалення механізмів доступу до правосуддя через створення зрозумілих та доступних умов звернення особи до суду, встановлення чітких термінів розгляду судами справ, оптимізацію процедур виконання рішень судів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дослідження спрямовано на подальший розвиток науки теорії держави і права, поглиблення знань про доступність права, забезпечення побудови ефективної її моделі.
Сформульовані в дисертації пропозиції, висновки можуть бути використані у наступних цілях:
- для подальшої науково-теоретичної розробки та дослідження проблем доступності права, оптимізації правових механізмів її здійснення;
- у якості науково-теоретичної основи для розробки та прийняття цілої низки законів України та судово-правової реформи;
- у якості рекомендацій, для удосконалення діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування у процесі прийняття нормативно-правових актів та виконання інших покладених на них функцій;
- у навчальному процесі – положення і висновки дослідження можуть бути використані у процесі викладання курсу “Загальна теорія держави і права” при читанні лекцій, проведенні семінарів, спецкурсів з даної дисципліни; вдосконаленні програм та підготовці навчальної, довідкової та методологічної літератури; у науково-дослідницькій роботі студентів, аспірантів.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана і обговорена у відділі теорії і історії держави і права Інституту держави і права НАН України ім. В.М.Корецького. Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції доповідались автором на науковій конференціях: Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта –2003”(Дніпропетровськ,20-24 січня 2003р.); Міжнародна науково-практична конференція “Наукова Україна-2003” (Дніпропетровськ-Одеса-Львів, 16-20 червня 2003р.); II Міжнародна науково-практична конференція “Динаміка наукових досліджень-2003” (Дніпропетровськ-Одеса-Львів, 20-27 жовтня 2003р.); VII Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта –2004” (Дніпропетровськ, 10-25 лютого, 2004р).
Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковані у дев’яти наукових статтях (із них 5 – у фахових виданнях, та 4 – у тезах наукових конференціях).
Структура роботи та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків та списку використаної літератури – усього 236 джерел. Обсяг рукопису – 182 сторінка друкованого тексту. Повний обсяг – 203 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі проведено комплексне науково-теоретичне дослідження теоретико-правових проблем доступності права, розроблено теоретичні засади подальшого розвитку шляхів та засобів розширення доступності права, підготовлено низку науково-обгрунтованих пропозицій, спрямованих на вдосконалення правових актів, які регулюють питання доступності права. Тому, у роботі головна увага приділена науково-теоретичному дослідженню таких питань як поняття та зміст доступності права; конституційне права особи на знання прав та обов’язків, досліджено найбільш важливі аспекти правового принципу „незнання законів не звільняє особу від юридичної відповідальності”, принцип відкритості та прозорості парламентських процедур, розглянуто питання щодо забезпечення гласності у діяльності органів державної влади та її вплив на доступність права, досліджено проблеми забезпечення юридичної техніки як засобу покращення доступності тексту нормативно-правових актів, напрями удосконалення процедури оприлюднення нормативно-правових актів та доступ до правосуддя як умови доступності права. У зв'язку з цим, можна констатувати, що поставлена мета дисертаційної роботи досягнута, а завдання – виконані.
Проведене дослідження засвідчує, що теоретико-правові проблеми доступності права є найбільш складними та актуальними серед сучасних проблем правової науки.
Важливість та складність порушеної проблематики зумовлена складністю побудови в Україні ефективної моделі національного права та правової системи, які є визначальними, з точки зору, побудови ефективної моделі доступності права у сучасному суспільстві.
Проведене науково-теоретичне дослідження теоретико-правових проблем доступності права, дає підстави висловити наступні загальнотеоретичні висновки:
1. Аналіз джерел, дає підстави вважати, що проблема доступності права має глибоку історико-правову основу. Історично проблема доступності права розглядалась через призму встановлення певних вимог щодо доведення тестів нормативних актів до відома їх виконавців. Починаючи із середніх віків, вирішення цієї складної проблеми розглядалось у контексті встановлення вимог до змісту ухвалюваних актів. Натомість чи не найбільшої правової значимості проблема доступності права набула у минулому сторіччі внаслідок активного реформування соціально-економічних та політико-правових відносин на основі визнання та впровадження загальнолюдських цінностей і, передусім, прав та свобод людини а, звідси і змін у системі права.
2. За наслідками проведеного системного вивчення загальнотеоретичного розуміння доступності права у сучасній правовій науці визначено, що воно залежить від ефективності функціонування державних інституцій, передусім, з точки зору, побудови їх роботи за принципами відкритості, гласності та прозорості, юридичної простоти схвалюваних нормативно-правових актів, рівня правової культури та правосвідомості у суспільстві, а також від дієвості заходів держави щодо доведення до відома зацікавлених сторін правових норм та приписів, які діють у державі. У зв’язку з цим, сучасна концепція доступності права набула характеру своєрідного механізму взаємодії держави, суспільства та особи.
3. Дослідження показало, що доступність права – це передумова знання громадянами права, що знаходить своє вираження в належній юридико-технічній обробці системи права, а також створенні всіх інших необхідних умов свідомого засвоєння його змісту. За своєю суттю, поняття доступності права являє собою складне правове явище, що уособлює у собі систему організаційно-правових та інших заходів органів державної влади та інших учасників суспільних відносин, щодо створення належних умов користування кожною особою правом, у тому числі здатністю розуміти та свідомо пізнавати правові вимоги, використовувати закріплені за нею права і виконувати покладені на неї обов‘язки з метою підвищення рівня культурно-правового розвитку кожної людини. У сучасних умовах забезпечення доступності права є важливим напрямом державної політики, а також однією із умов формування в Україні демократичної та правової держави.
Основними правовими механізмами забезпечення доступності права є:
• по-перше, забезпечення ефективних механізмів реалізації особою права на знання своїх прав та обов’язків;
• по-друге, практична реалізація конституційного принципу «незнання закону не звільняє від юридичної відповідальності»;
• по-третє, посилення ефективності принципу відкритості та прозорості парламентських процедур;
• по-четверте, посилення гарантій щодо забезпечення гласності у діяльності органів державного влади та місцевого самоврядування;
• по п’яте, посилення ролі юридичної техніки як засобу підвищення ефективності текстів нормативно-правових актів;
• по-шосте, удосконалення процедур оприлюднення нормативно – правових актів;
• по-сьоме, забезпечення ефективних механізмів доступу до правосуддя;
4. Первинною основою доступності права виступає конституційний принцип – право особи знати свої права та обов’язки. Правова цінність даного права обумовлюється вільним, прозорим та безперешкодним доступом особи до належних їй прав та свобод, можливістю їх реалізації. Аналіз змісту цього права засвідчує, що воно є своєрідною правовою гарантією особи мати доступ до знання та захисту своїх прав та обов’язків. У зв’язку з цим, право особи на знання своїх прав та обов’язків являє собою конституційно гарантовану можливість особи мати доступ до комплексу прав та обов’язків, які випливають з актів чинного законодавства України, яка забезпечується та гарантується зі сторони держави.
Практична реалізація права знати свої права та обов’язки передбачає систему заходів за допомогою яких особа може мати можливість доступу до: прав та свобод, які визнаються у державі; правових механізмів реалізації прав та свобод, виконання обов’язків; правових механізмів захисту прав та свобод.
5. Дієвість механізмів забезпечення доступності права у суспільстві перебувають у прямій залежності від того, наскільки у державі визнається та ефективно діє принцип «незнання закону не звільняє від юридичної відповідальності» як один із наріжних каменів побудови демократичної та правової держави та основна конституційно-правових гарантія дотримання усіма учасниками суспільних відносин прав і свобод людини і громадянина, виконання ними своїх обов’язків через можливість застосування до них юридичної відповідальності.
Реалізація принципу “незнання закону не звільняє від юридичної відповідальності” передбачає: по-перше, прийняття у державі правових законів та інших актів законодавства, що спрямовані на забезпечення прав та свобод особи; по-друге, існування прозорих, зрозумілих та доступних правил реалізації прав та свобод особи, виконання покладених на неї обов’язків, а також виконання приписів, що містяться в актах законодавства; по-третє, ефективних механізмів захисту прав та свобод особи; по-четверте, наявності системи правових чинників, які б стимулювали виконання приписів актів законодавства, у тому числі через заходи юридичної відповідальності.
6. Проведене дослідження дає підстави для висновку про ключову роль принципів відкритості та прозорості парламентських процедур у становленні сучасного українського парламентаризму, а також у функціонуванні доступності права. Цей принцип уособлює у собі своєрідну гарантію відповідності роботи парламенту встановленим демократичним принципам, а також відповідальності його перед суспільством.
За своєю правовою суттю, принцип відкритості та прозорості парламентських процедур являє собою систему засадничих положень, які забезпечують публічність роботи парламенту, його інституцій, прийнятих ними рішень, з точки зору, їх доступності для суспільства.
7. Невід'ємною складовою гарантування доступності права виступає принцип гласності у діяльності органів державної влади. Гласність є закономірним наслідком демократичних перетворень державних інституцій та правовою формою взаємодії держави та суспільства, здійснення контролю з боку суспільства за належним виконанням державою своїх обов’язків і, зокрема, у частині дотримання прав та свобод людини та громадянина.
8. Гласність у роботі органів державної влади є своєрідною гарантією її відкритості та важливою ознакою демократичності політичного режиму, а відтак, і держави. Однією з основних проблем дослідження принципу гласності в діяльності державних органів є створення таких умов, за яких кожен громадянин мав би можливість безперешкодно отримати інформацію про діяльність органів державної влади, їх посадових осіб, прийняті ними рішення. Підвищенню ефективності реалізації принципу гласності у діяльності органів державної влади має слугувати розробка та прийняття основоположних у цій сфері документів, зокрема, законів України про Кабінет Міністрів України, про міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, про забезпечення гласності у діяльності правоохоронних органів.
9. Вирішення проблеми підвищення ефективності доступності права знаходиться у площині вироблення єдиних чітких та ефективних вимог та правил щодо підготовки текстів нормативно-правових актів.
Юридична техніка – один із засобів підвищення ефективності текстів нормативно-правових актів через систему правил та норм щодо техніко-правових аспектів викладу їх змісту, з точки його чіткості, якісності та доступності для учасників суспільних відносин.
Підвищення ефективності текстів нормативно-правових актів має провадитися передбачає необхідність дотримання наступних найбільш важливих правил:
• чіткість, ясність, зрозумілість правових норм, які вміщуються у нормативно-правових актах, які б не допускали можливості їх неоднозначного тлумачення;
• побудова змісту нормативно-правових актів за принципом «від загальних положень до більш конкретних»;
• доступність та ясність правової термінології за допомогою загальнозрозумілих і доступних слів та словосполучень;
Аналіз сучасного стану нормотворення дає підстави для висновку про необхідність розробки та прийняття окремого закону про нормативно-правові акти, де мають бути визначені основні норми та правила юридичної техніки які стосуються вимог до підготовки текстів нормативно-правових актів.
10. Одним із найбільш дієвих способів забезпечення доступності права є оприлюднення нормативно-правових актів, що дозволяє усім зацікавленим особам мати необхідну інформацію про їх зміст.
Удосконалення процедур оприлюднення та опублікування нормативно-правових актів – це система науково-обгрунтованих пропозицій щодо підвищення їх ефективності та доступності змісту нормативно-правових актів.
Основними напрямами удосконалення процедур оприлюднення нормативно-правових актів є наступні. По-перше – розробка та прийняття закону про нормативно-правові акти, норми якого б регулювали процедуру офіційного оприлюднення нормативно-правових актів. По-друге – використання сучасних засобів автоматизації і телекомунікації як організаційної основи офіційного оголошення нормативно-правових актів. При цьому, необхідно прийняти спеціальний нормативний акт, який би чітко регулював всі аспекти такого оголошення. По-третє – створення публічних центрів правової інформації, діяльність яких буде направлена на забезпечення реалізації громадянами конституційного права на інформацію та створення умов для якісного й оперативного надання офіційної інформації зацікавленим фізичним і юридичним особам, громадським організаціям і об'єднанням. Організаційні питання діяльності таких центрів доцільно врегулювати спеціальним законом. По-четверте, створення спеціальних програм, які б присвячувались найбільш актуальним нормативно-правовим актам, з коментарями щодо їх застосування фахівцями у галузі права. По-п'яте, вироблення ефективної моделі правової інформатизації.
12. Сучасні тенденції до значного зростання кількості схвалюваних у державі нормативно-правових актів, реформування національного права як закономірний вираз побудови в Україні демократичної, соціальної та правової держави, дають підстави вказати на особливе місце правової інформатизації у забезпеченні удосконалення оприлюднення нормативно-правових актів. Правова інформатизація – система форм та механізмів задоволення потреб органів державної влади та місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб щодо інформації правового характеру механізмів реалізації, гарантування та захисту прав людини на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій.
13. Невіддільною складовою доступності права у сучасних умовах є гарантування доступу до правосуддя.
Доступ до правосуддя є складним правовим механізмом, що являє собою систему правових заходів та засобів, які забезпечують можливість особі або іншому суб’єкту безперешкодно звернутись до органів правосуддя та отримати захист свого права.
Перспективними напрямами удосконалення доступу до правосуддя є проведення системної та комплексної судово-правової реформи, цілі та завдання якої мають на меті забезпечити дієвість та ефективність правосуддя і та захисту прав та свобод особи через:
• встановлення, зручної, простої та зрозумілої процедури звернень до суду;
• встановлення доступної вартості державних мит та судових витрат;
• гарантування надання доступної правової допомоги інвалідам, особам пенсійного віку та іншим особам, які з об’єктивних причин не мають заробітку або доходу через інституцію Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
• гарантування дієвого представництва інтересів громадян в суді інвалідам, особам пенсійного віку та іншим особам, які з об’єктивних причин не мають заробітку або доходу через органи прокуратури та органи місцевого самоврядування;
• встановлення чітких термінів розгляду справ у суді;
• покращення ефективної процедури виконання судових рішень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Черниловский С.М. Презумпции и функции в истории права // Советское государство и право. – 1984. - №1. – С. 98.
2. Дигесты Юстиниана: Избр. фрагменты в пер. с прем. И.С.Перетерского/ АН СССР Ин-т гос. и права / Отв.ред.Е.А.Скрипляев.– М.: Наука, 1984. – 456 с.
3. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях. — М. : Фирма "Стелс", 1995. — 303 с.
4. Монтескье Ш. О духе законов. - А.В. Матешук (сост.,пер.и коммент.). — М.: Мысль, 1999. — 672 с.
5. Бекон Ф. О достоинстве и приумножении наук. – Соч., Т.I. – М., 1977. – 545 с.
6. Гоббс Т. Левиафан или материя, форма и власть государства церковного и гражданского. – М., 1936. – 357 с.
7. Гегель. Философия права. – Соч., Т.VII. – М, 1934. – 456 с.
8. Філософский словарь. / Под. ред. И.Т.Фролова. – М.: Политиздат, 1991. – 560 с.
9. Козловський А.А. Гносеологічні засади взаємозв’язку філософії і права. – Держава і право. – Збірник наукових праць. – Юридичні і політичні науки. – Випуск четвертий. – К.: ВД“Юридична книга”,1999. – С.7-8.
10. Козловський А.А. Гносеологічна природа права (філософсько-правовий аналіз). – Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.12.- Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2000. – 40 с.
11. Власов Ю.В. Реалізація права як основна проблема реформування правової системи України // Держава і право: Збірник наукових праць. – Юридичні і політичні науки. – Випуск 25. – К.:Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – 2004. – С. 9-10.
12. Казимирчук П. Социальный механизм действия права // Советское государство и право. – 1970. - № 10. – С. 37.
13. Соколов Н.Я. Право и правотворчество: вопросы теории. – М., 1982. – 102 с.
14. Соколов Н.Я. Где узнать о законодательных актах. – М.,1984.–64 с.
15. СССР-Франция. Социальные аспекты правотворчества. – М., 1980. – 374 с.
16. Правовое воспитание трудящихся. – Фрунзе,1978. – 73 с.
17. Курский Д.И. Избраные статьи и речи. – М., 1958. – 330 с.
18. СССР – Болгария: Правовая информированность личности. – М., 1984. – 451 с.
19. Хропанюк В.Н. Теория государства и права / В.Г. Стрекозов (ред.). — 2. изд., доп., испр. — М., 1996. — 378 с.
20. Лосенков В.А. Социальная информация в жизни городского населения (опыт социологического исследования). / Под ред. Б.Фирсова – Л.: Наука,1983. – 102 с.
21. Широков Л. А., Рабинович А. Е., Широкова О. Л. Информационное обеспечение систем управления. СУБД "ACCESS" / Московский гос. индустриальный ун-т; Институт дистанционного образования / Л.А. Широков (ред.). — М.: МГИУ, 2001. — 235 с.
22. Публичные центры правовой, деловой и муниципальной информации в России: Сб. материалов / Российский комитет программы ЮНЕСКО "Информация для всех" / Е.И. Кузьмин (сост.). — М. : Либерия, 2004. — 383 с.
23. Цимбалюк М.М. Фомування правосвідомості громадян у процесі розбудови громадянського суспільства: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.12 .- Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2004. — 15 с.
24. Осика І.В. Правова культура у формуванні правової, соціальної держави: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01.- Інститут законодавства Верховної Ради України. — К., 2004. — 20 с.
25. Туманов В.А. Воспитательная статья. – В кн.: Имре Сабо. Основы теории права. – М.: Прогрес, 1974. – 270 с.
26. Сербин Р.А. Правова культура - важливий фактор розбудови правової держави: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.12 .- Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2003. — 15 с.
27. Тукало А.В. Правова культура депутатського корпусу: Автореф. дис.... канд. юрид. наук.: 12.00.01 .- Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 1995. — 23 с.
28. Правова культура і підприємництво. - Інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України; Донецький ін-т підприємництва / В.М. Селіванов (голов.ред.). — К., 1999. — 287 с.
29. Баринов Э.Э. Конституционное правосознание в Российской Федерации: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 . — Ростов-на-Дону, 2001. — 23 с.
30. Рабинович П.М. Проблемы теории законности развитого социализма. – Л.: Изд.Львов.ун-та,1979. – 203 с.
31. Щегорцов В.А. Социология правосознания. – М.:Мысль, 1981. –174 с.
32. Земан И. Познание и информация. Гносеологические проблемы кибернетики. – М.: Прогрес, 1966. – 254 c.
33. В.Селіванов. Державну політику в Україні – на правові і наукові засади // Право України. – 2002. - №12. – С.15.
34. Колодій А.М. Принципи права України. – К.,1998. – 208 с.
35. Вимір людського розвитку: права і свободи людини в Україні: Результати загальнонаціонального опитування громадської думки ПРООН.: Ін-т політики. – К.:Сфера, 2000. – 115 с.
36. Конституційне право України. – К.: Наукова думка, 1999. – 374 с.
37. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права. – К.: Атака, 2005. – 592 с.
38. Права людини і правова держава (до 50-ї річниці Загальної декларації прав людини): Тези доповідей і наук. повідомлень. – Наук. конф. проф. – викл. складу, 10-11 грудня 1998р./ За ред. проф. М.І.Панова. – Харків: Нац. Юрид. академ. України, 1998. – 74 с.
39. Загальна декларація прав людини. — К. : Право, 1995. — 12 с.
40. Гіджіван Л.Ю. Становлення та розвиток співробітництва України з Радою Європи у сфері прав людини. Автор. дис... канд. наук. – К., 2001. – 16 с.
41. Гараджаєв Джейхун Ясин огли Конституційні права і свободи людини і громадянина в країнах Співдружності Незалежних Державі, міжнародно-правові стандарти (на матеріалах України, Росії, Азейбаржану). Автореф. дис... канд. – О., 1998. – 17 с.
42. Шемшученко Ю. Конституція України і права людини // Право України. – 2001. - №8. – С.13.
43. Конституція України: Науково-практичний коментар. – В.Б.Авер’янов, О.В.Батанов, Ю.В.Баулін та ін; Ред. кол. В.Я.Тацій, Ю.П.Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво “Право”; К.:Концерн “ВД “Ін Юре”, 2003. – 808 с.
44. Костицький В. Конституція України 1996 року – модель Української держави // Право України. – 2001. - №8. – С.16-17.
45. Про інформацію: Закон України від 02 жовтня 1992 року №2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №48. – С.650.
46. Соколов Н.Я. Правосознание юристов: понятие, сущность и содержание // Советское государство и право. – 1983. - №10. – С.21.
47. Кудрявцев В.Н. Право и поведение. – М.,1978. – 191 с.
48. Юзьков Л. Конституційні закони: утвердження концепції і становлення практики // Право України. – 1991. - № 5. – С.12-13.
49. Шаповал В. Теоретичні проблеми реалізації норм Конституції // Право України. – 1997. - № 6. – С.3-4.
50. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента України. – № 503/97 від 10 червня 1997 року // Офіційний вісник України. – 1997. - № 24. – С.11.
51. Радянський енциклопедичний словник. – М., 1982. – 866с.
52. Кудрявцев В.Н., Казимирчук В.П. Современная социология права. – М.: Юристъ,1995. – 162 с.
53. Шихата И. Правова реформа. Теорія і практика. – М., 1998. – 201c
54. Фарбер И.Є. Свобода и права человека в советском государстве. – Саратов., 1994. – 123 с.
55. Оксамытный В.В. Социально-правовое исследование уровня правосознания молодежи. – К.,1982. – 293 с.
56. Смирнов О.В. Соотношение норм и принципов с советском праве // Советское государство и право. – 1977. - №2. – С.11.
57. Ильин И.А. О сущности правосознания. – М., 1993. – 256 с.
58. Ганзенко О.О. Формування правової культури особи в умовах розбудови правової держави Україна: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2003. – 17с.
59. Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина. – Авт. уклад. М.І.Хавронюк. – К.: Видавництво “А.С.К.”, 2003. – 384 с.
60. Про звернення громадян: Закон України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – С. 256.
61. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року. – №1789-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – N 53. – С.793.
62. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року. – №565-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – N 4. – С.20.
63. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 року. – №3425-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – N 39. – С.383.
64. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 року №2887-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №9 – С.62.
65. Про освіту: Закон України від 23 травня 1991 року №1060-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №34 – С.451.
66. Про вищу освіту: Закон України від 17 січня 2002 року №2984-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №. 20. – С.134.
67. Кісільова Н., Хорунженко М. Новий Державний реєстр нормативно-правових актів // Нотаріат для Вас. - № 1-2. – 2004. – С.23
68. Інтернет-видання. – Український юрист №4 (16), квітень 2004 року. – С.32.
69. Урядовий кур'єр. – 2003. - №23. – 6 лютого.
70. Про Національну програму правової освіти населення. Указ Президента України від 18 жовтня 2001 року №992/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. - №43. – С.36.
71. Элькинд П.С. Знание закона обязательно для всех. – Ленинград., 1971. – 20 с.
72. Заєць А.П. Правова держава в Україні: концепція і механізми реалізації: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка.. – К., 1999. – 36 с.
73. Князєв В. Конституційні гарантії прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні // Право України. – 1998. - №11. – С.29-30.
74. Козюбра Н.И. Социалистическое право и общественное сознание. – К.:Наукова думка, 1979. – 207 с.
75. Тилле А.А. Презумпция знания закона // Правоведение. – 1969. - №3. – С. 35.
76. Архіпов К. Опублікування і вступ у силу радянських законів // Радянське право. – 1926. - №1. – С. 20.
77. Лапаева В.В. Конкретно-социологические исследования в праве. – М., 1987. – 144 с.
78. Долгова А.И. Знать и исполнять закон. – М., 1987. – 248 с.
79. Экимов А.И. Интересы и право в социалистическом обществе. – Л., 1984. – 186 с.
80. Сидельников И.П. Доступность закона. Правовое информирование граждан/ Под ред. В.А.Круталевича // Наука и техника. – Минск– 1992. – 353 с.
81. Беркович Е. Ф. Прокурорский надзор за исполнением законов. — М. : Экспертное бюро., 1998. — 192 с.
82. Берекашвили Л.Ш., Игнатов В.П. Обеспечение прав человека и законности правоохранительными органами Российской Федерации: Альбом схем. Учеб. пособие / Министерство внутренних дел. Московская академия. — М., 2000. — 102 с.
83. Заворотченко Т.М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 .- Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2002. – 19 с.
84. Абрамова А. И., Крылов Б. С., Оксамытный В. В., Пиголкин А. С., Рахманина Т. Н. Проблемы правотворчества субъектов Российской Федерации: Научно-метод. пособие / Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве РФ / А.И. Абрамова (ред.). — М.: Норма, 1998. — 272 с.
85. Тодыка Ю.Н. Толкование Конституции и законов Украины: теория и практика. — Х.: Факт, 2003. — 328 с.
86. Колодій А.М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання): Автореф.дис… д-ра юрид. наук: 12.00.01; 12.00.02. – К., 1999. – 36 с.
87. Маклаков В. В. Европейский парламент: Справочник / РАН; Институт научной информации по общественным наукам / Отв.ред. Е.В. Алферова — М., 2001. — 103 с.
88. Роберт Г.М. Правила парламентской процедуры. Проблемы Восточной Европы. – Вашингтон, 1992. – 273 с.
89. Шляхтун П.П. Парламентаризм: Словник-довідник. — К.: Парламентське видавництво, 2003. — 151 с.
90. Шаповал В.М., Борденюк В.І., Журавльова Г.С. Парламентаризм і законодавчий процес в Україні: Навч. посіб. / Українська академія держ. управління при Президентові України. — К.: УАДУ., 2000. — 216 с.
91. Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. - Інститут держ. управління та самоврядування при Кабінеті Міністрів України. — К.: Основи, 1993. — 142 с.
92. Топорнин Б.Н. Предисловие / Очерки парламентского права (зарубежный опыт) / Под. ред. академика Б.Н.Топорнина. – М.: РАН ИГП, 1993. – І-XII. – 389 с.
93. Топорнин Б.Н., Чиркин В.Е., Юдин Ю.А., Шульженко Ю.Л., Васильева Т.А. Сравнительное конституционное право: Учеб. пособие / РАН; Институт государства и права {Москва} / В.Е. Чиркин (отв.ред.). — М.: Международные отношения, 2002. — 446 с.
94. Георгіца А.З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.02. – Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 1999. — 31 с.
95. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. Энциклопедический словарь – Т.УПТа. – СПб., 1893. – 1167 с.
96. Корф С.А. Русское государственное право. Часть І. – СПб., 1915. – 348 с.
97. Бидерман К. Представительные учреждения с народными выборами // Конституционное начало, его историческое развитие и его взаимодействие с политическим и общественным бытом государств и народов. – СПб., 1866 – 267 с.
98. Laband. Staatsrecht des D. Reichs. – 1895. – S.305.
99. Новые конституции стран СНГ и Балтии: Сборник документов / Межпарламентская ассамблея СНГ. Центр публичного права / Состав. Ю.А. Дмитриев , Н.А. Михалева — 2. изд. — М.: Манускрипт, 1997. — 672 с.
100. Конституции зарубежных государств. Соединенные Штаты Америки, Великобритания, Франция, Германия, Италия, Япония, Канада / В.В. Маклаков (сост.). — М.: БЕК, 1996. — 432 с.
101. Конституции государств Центральной и Восточной Европы / Московский общественный научный фонд. Центр конституционных исследований / Отв.ред. Н.В. Варламова— М., 1997. — 578 с
102. Регламент Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 35. – С. 338.
103. Конституция Испании. – Испания: Конституция и законодательные акты / Сост. Савинов В.А. – М.: Прогресс, 1988. – 390 с.
104. Регламент Палаты депутатов Италии // Италия: Конституция и законодательные акты / Состав. Туманов В.А. – М.: Прогресс, 1988. – 392 с.
105. Основной Закон ФРГ // ФРГ: Конституция и законодательные акты / Под ред. Туманова В.А. – М.: Прогресс, 1991. – 472 с.
106. Попа В. Политико-правовые аспекты консолидации государственности Республики Молдова: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.02 / Международный Независимый Ун-т Молдовы (ULIM). — Кишинёв, 2000. — 50 с.
107. Крылова Н.С. Британский парламентаризм // Очерки парламентского права (зарубежный опыт). – М.: ИГП РАН, 1993. – 107 с.
108. Карпикова И.С. Итальянский парламент. – М.: Издательство Международные отношения, 1965. – 164 с.
109. Регламент Бундестага // ФРГ.: Конституция и законодательные акты / Под ред. Туманова В.А. – М.: Прогресс, 1991. – 472 с.
110. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 року № 116/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 19. – С. 134.
111. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року N 2657-ХІІ//Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. – С. 650.
112. Про інформаційні агентства: Закон України від 28 лютого 1995 року №74/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 13. – С. 83.
113. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16 листопада 1992 року №2782-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. –1993. - № 1. – С. 1.
114. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21 грудня 1993 року № 3759-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 10. – С. 43.
115. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації: Закон України від 23 вересня 1997 року № 539/97-ВР//Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 49. – С. 299.
116. Швеция: Конституция и законодательные акты: Пер. с швед. – М.: Прогресс., 1983. – 385 с.
117. Италия: Конституция и законодательные акты: Пер. с итал. – М.: Прогресс., 1988. – 392 с.
118. Parlaments of the World. 2 nd.Vol.1. – New York, 1986. – Р. 700.
119. Браун Т. Як залишатися законодавцем в умовах демократії: важливість зв'язку з громадянами .- Питання відкритості влади. – К.: Заповіт, 1997. – 97 c.
120. Бандурко О.М., Древаль Ю.Д. Парламентаризм в Україні: становлення і розвиток / Університет внутрішніх справ. — Х., 1999. — 288 с.
121. Георгіца А.З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики .- Чернівецький держ. ун-т ім. Юрія Федьковича. — Чернівці: Рута, 1998. — 483 с.
122. Журавський В.С. Український парламентаризм на сучасному етапі. Теоретико-правовий аспект. — К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. — 248 с.
123. Безуглов А.А., Кряжков В.А. Гласность работы Советов. – М.: Юрид. лит-ра., 1988. – 141 с.
124. Батурин Ю.М. Нужен ли новый закон? // Гласность: мнения, поиски, политика. – М.: Юрид. лит-ра., 1989. – 109 с.
125. Бутенко А. Демократия и гласность: границы и критерии // Советская Латвия. – 1988. – 31 января.
126. Канунников А. Б. Гласность в системе социалистической демократии (политико-правовой аспект): Автореф.дис...канд.юрид.наук: 12.00.01/ Ин-т государства и права АН СРСР. – М., 1990. – 17 с.
127. Лукашова Е.О. Принципы социалистического права // Советское государство и право. –1970. - № 6. – С. 21-23.
128. Туляганов А.Т. Гласность в государственном управлении// Советское государство и право. – 1987. - № 12. – С. 32-41.
129. Ержанова Ф.А. Принципы гласности в советском конституционном праве: Автореф.дис…канд.юр.наук:12.00.02 / Ин-т государства и права АН СССР. – М., 1990. – 18 с.
130. Серьогін В.О. Конституційний принцип гласності у діяльності органів державної влади України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 .-Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 1999. — 20 с.
131. Про звернення громадян. Закон України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР//Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 47. – С. 256.
132. Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення. Указ Президента України від 13 серпня 2002 року № 700/2002// Офіційний вісник України. – 2002. - № 33. – С. 1528.
133. Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Постанова Верховної Ради Української РСР//Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 5. – С. 26.
134. Держава і суспільні інститути (Виступ Президента України Л.Д.Кучми на з'їзді об'єд¬нання “Нова Україна” 15 лютого 1997 року)//Урядовий кур’єр. – 1997. - № 31-32. – 20 лютого.
135. Нужны новые технологии прозрачности. Виступ Президента України Л.Д.Кучми // День. – 2002. - № 30 (171). – 2 серпня.
136. Інформаційна відкритість органів державної влади України: Зб. аналіт. матеріалів / Максим В. Лациба (заг., ред.) — К.: Український незалежний центр політичних досліджень, 2005. — 155 с.
137. Відкритість української влади: проблеми і перспективи: Матеріали "круглого столу" / Адміністрація Президента України; Національний ін-т стратегічних досліджень / О.В. Литвиненко (відп. та наук. ред.). — К.: Альтерпрес, 2002. — 56 с.
138. Зайцев В.Г. Библиотека Администрации Президента Российской Федерации сегодня // Научные и технические библиотеки. – 1993. - № 10. – С.3-13.
139. Фенин Ю.В., Востриков А.Н. CDS/ISIS в информационной системе Библиотеки Администрации Президента Российской Федерации // Научные и технические библиотеки. – 1995. - № 2. – С.39-41.
140. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента України від 10.06.1997 року № 503/97// Офіційний вісник України. – 1997. - № 24. – С. 11.
141. Про щорічні послання Президента України до Верховної Ради України: Указ Президента України від 09.04.1997 року № 314/97// Офіційний вісник України. – 1997. – № 16. – С. 17.
142. Серьогін В.О. Конституційний принцип гласності у діяльності органів державної влади України: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 .-Університет внутрішніх справ МВС України. — Х., 1998. — 192 с
143. Про реорганізацію структури апарату Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.04.98 №516// Офіційний вісник України. – 1998. - № 16. – С. 599.
144. Урядовий кур’єр. – 2005. - № 114. – 22 червня. – С. 1-2.
145. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09 квітня 1999 року №586-XIV// Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 20-21. – С.190.
146. Комлев Ю.Ю., Демидов В.Н., Толчинский Л.Г. Средства массовой информации и формирование общественного мнения о правоохранительной деятельности // Государство и право. – 1997. - № 8. – С.110.
147. Горбунова Л.М. Вільний доступ до інформації – пріоритетний напрям у сфері захисту прав і свобод громадян // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2001. - №2. – С. 9.
148. Про оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 року № 3// Урядовий кур'єр від 18 січня 2002 року .-№11.
149. Нормотворча діяльність: Зб. нормат.- правових актів та метод. рек. / Центр правової реформи і законопроектних робіт / С.Р.Станік (голова ред. ради), О.В.Барилюк (уклад.) — К.: Видавничий Дім "Ін Юре"., 2001. — 288 с.
150. Заец А.П. Согласованность нормативних предписаний как условие повышения ефективності правового регултрования: Автореф. дисс... канд. юрид. наук:12.00.01.- Інститут государства и права АН УССР. – К., 1985. – 18 с.
151. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Том второй. Номативные юридические акты, применение права, юридическая наука (правоведение). – Свердловск,1973. – 399 с.
152. Черданцев.А.Ф. Юридические конструкции, их роль в науке и практике // Правоведение. – 1972. - № 3. – С. 12-14.
153. Теория государства и права./ Под ред. А.С.Пиголкина. – М.:ОАО “Издательский дом “Городец”., 2003. – 544 с.
154. Чулінда Л.І. Юридико-лінгвістичне тлумачення текстів нормативно-правових актів: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01.- Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2003. — 17 с.
155. Кабалкин А. Понятие и стороны обязательства. – Российская юстиция. – 1995. - № 12. – С.19-20.
156. Курінний А. Контракт із керівником підприємства. - Закон. Наймана праця. – 1995. - № 10. – С. 99.
157. Барабашева Н.С. Слова, слова, слова... (лексика наших правових актов. – Советское государство и право.– 1990. - № 8. – С. 84.
158. Про концесію на будівництві та реконструкцію автомобільних доріг: Указ Президента України від 04.07.1998 року № 735/98// Офіційний вісник України. – 1998. - № 27. – С. 16.
159. Про доповнення Переліку об'єктів права державної власності які можуть подаватись в концесію: Постанова Верховної ради України від 28.10.2004 № 1438// Офіційний вісник України. – 2004. - № 4. – С. 2838.
160. Ширяєв Є. Русский язык серйозно болен// Известия. – 2 ноября 1995 года.
161. Стенограма засідання Верховної Ради України// Українське право. – 1997. – Ч.1 – С.141.
162. Кожина М.Н. Стилистика русского языка. – М.,1993. – 376 с.
163. Пиголкин А.С. Язык закона. – М., Юрид. лит., 1990. – 192 с.
164. Малько А.В. Двойственность юридической информации и язык законодательства// Правоведение. – М., 1993. - № 1. – С. 86.
165. Рабинович П.М. О юриджической природе целей правовых актов// Правоведение. – М. – 1971. – С. 34.
166. Биля І.О. Теоретичні основи використання нормотворчої техніки: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01. – Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. — Х., 2004. — 20 с.
167. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
168. http://www.rada.gov.ua:8080/pls/zweb/webproc2.
169. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
170. Погорєлова З.О. Законодавчий процес в Україні: проблеми теорії і практики: Автореф. дис... канд.. юрид. наук: 12.00.01.- Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – К., 2004. – 18 с.
171. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 248 с.
172. Про порядок опублікування законів Української РСР, постанов та інших актів Верховної Ради Української: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 24 вересня 1958 року № 40-04// Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1958. - № 9. – С. 101.
173. Про міжнародні д