УКРАЇНСЬКІ АДВОКАТИ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ ЯК ЗАХИСНИКИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ПО ОБВИНУВАЧЕННЮ У ВЧИНЕННІ ПОЛІТИЧНИХ ЗЛОЧИНІВ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1918-1939 рр.) :

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Правове становище Східної Галичини та політичні злочини за кримінальним законодавством Польщі у 1918-1939 рр.
1.1. Правове становище Східної Галичини у міжвоєнний період 12
1.2. Поняття політичного злочину та його види за законодавством Польщі 20
1.3. Правове становище політичних в'язнів у Польщі 36
1.4. Питання правосудності вироків, винесених судами Польщі, у кримінальних справах з обвинувачення українців Східної Галичини у вчиненні політичних злочинів у 1918-1923 рр. 49
РОЗДІЛ 2. Досудове слідство та розгляд судами кримінальних справ з обвинувачення у вчиненні політичних злочинів
2.1. Особливості досудового слідства у кримінальних справах з обвинувачення у вчиненні політичних злочинів 57
2.2. Особливості судового розгляду кримінальних справ з обвинувачення у вчиненні політичних злочинів 64
2.3. Питання української мови у кримінальних процесах з обвинувачення у вчиненні політичних злочинів 74
РОЗДІЛ 3. Діяльність адвоката у кримінальному процесі з обвинувачення у вчиненні політичних злочинів
3.1. Процесуальне становище адвоката в кримінальному процесі за законодавством Польщі у міжвоєнний період 81
3.2. Підготовка адвоката до участі в політичному судовому процесі 94
3.3. Участь адвоката на досудовому слідстві та розгляді судами кримінальних справ з обвинувачення у вчиненні політичних злочинів 115
3.4. Захисна промова адвоката у кримінальних справах з обвинувачення у вчиненні політичних злочинів 130
РОЗДІЛ 4. Етичні норми професійної діяльності адвокатів, свобода слова і
адвокатський імунітет за законодавством Польщі
4.1. Етичні норми професійної діяльності адвокатів 153
4.2. Адвокатський імунітет та свобода слова за законодавством Польщі 183
ВИСНОВКИ 197
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 204

ВСТУП
Актуальність теми. Головними напрямами розвитку України в ХХІ ст. є подальша демократизація її політичної системи. Для успішного звершення будь-якої справи загальносуспільного значення необхідне пробудження людської свідомості з тим, щоби саме вона як самодостатній елемент суспільної системи сприйняла ту чи іншу новелу соціального життя як цінність.
Елементом соціальної свідомості є її історична складова. Тому реалізація в державному будівництві таких фундаментальних ідей, як права людини, правова держава, верховенство права, вимагає не лише належного теоретичного обґрунтування, й певних усталених традицій, тяжіння суспільної свідомості до цих ідей, намагання їх утілити в життя, врахування співвідношення ідеалів із здобутками людської цивілізації.
Розвиток України як держави соціально-демократичної орієнтації з визнанням міжнародно-правових стандартів захисту прав людини, інших принципових положень міжнародного гуманітарного права, зобов’язує науку шукати у національній історії приклади, які б стали дороговказом у виборі пріоритетів при формуванні внутрішніх моделей згаданих загальнолюдських вартостей і позитивного права, зокрема, як одного з найважливіших надбань кожного суспільства. Формування політичної та правової культури високого рівня є необхідною передумовою успіху у досягненні ідеалів правової держави.
Неабияку роль у цьому процесі має відіграти осягнення шляху, який пройшла українська політична та правова думка упродовж усієї її еволюції. При цьому важливо висвітлити закономірності й особливості її розвитку, дотримуватися принципу наступності у нормотворенні. З повною підставою можна стверджувати, що чимало теоретичних позицій українських правників минулого століття з поправкою на суспільно-політичні умови, в яких формулювалися дані відповідні наукові тези, принесли б значно більше користі сучасній українській правотворчості, а ніж деякі західні запозичення.
Глибоке аналітичне й історичне осмислення правового життя українців у Східній Галичині дає можливість по-новому оцінити і сучасні тенденції у розвитку інституту адвокатури в Україні. Крім того, вивчення особливостей юридичного становища українців Східної Галичини в часи Другої Речі Посполитої дозволяє простежити найважливіші віхи виникнення та розвитку української національної ідеї, етапи боротьби за національне та політичне визволення. Помітну роль у цій боротьбі відіграли українські адвокати краю. Вони жертовно працювали не лише на ниві захисту українських громадян від безпідставних політичних репресій польської влади, й утверджували у свідомості кожного українця його право на своє національне державне життя [302, c. 324]. Тому всебічне вивчення, аналітичне узагальнення професійної діяльності провідних представників цієї професії, безперечно, становить значний науково-теоретичний інтерес для сучасного правознавства.
Стан дослідження теми. Необхідно відзначити, що, на жаль, дослідженням проблем участі українських адвокатів у політичних судових процесах науковці не займалися. Лише історики України та зарубіжжя дещо висвітлювали політичні судові процеси при дослідженні історії КПЗУ, УВО та ОУН. В цьому сенсі особливо слід згадати історичні розвідки таких істориків як І. К. Васюти, Е. М. Галушки, Б. К. Дудикевича, І. П. Заболотного, О. Ю. Карпенка, І. Кедрина, З. Книша, П. Мірчука, М. І. Панчука, Г. С. Сизоненка, Ю. Ю. Сливки, М. Стахіва, О. М. Швидака, О. М. Яворського, А. Д. Ярошенка. Окремі аспекти діяльності українських адвокатів знайшли своє висвітлення у публікаціях 20-30-х рр. ХХ ст. українських і польських авторів. Зокрема: С. Барана, Л. Ганкевича, М. Глушкевича, Р. Домбчевського, А. Ланевського, К. Левицького, В. Лициняка, М. Лозинського, М. Мандрики, Я. Олесницького, В. Старосольського, С. Шевчука, С. Шухевича.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського юридичного інституту МВС України, у відповідності із перспективними планами науково-дослідницької роботи вищого навчального закладу, якими передбачено розробку актуальних проблем, які пов’язані з регіональними особливостями державотворення на Україні та правничої спадщини минулого.
Джерельною базою дослідження послужили передусім нормативно-правові акти Австро-Угорщини та Другої Речі Посполитої, які регулювали діяльність адвокатури, судових органів, прокуратури, поліції, пенітенціарної системи тощо; матеріали кримінальних справ польських судів; матеріали досьє українських адвокатів з політичних судових процесів у міжвоєнний період, які зберігаються у фондах Державного архіву Львівської області, Центрального Державного історичного архіву України у Львові та Архіві нових актів у Варшаві.
Теоретична основа дисертації базується на фундаментальних концептуальних положеннях, висунутих і обґрунтованих у працях вітчизняних учених у галузі теорії, історії держави і права, які розкривають засадничі принципи розвитку суспільства. Серед них слід назвати насамперед Б. М. Бабія, В. Д. Бабкіна, В. Д. Гончаренка, В. К. Грищука, Л. О. Зайцева, М. І. Козюбру, В. С. Кульчицького, Ю. І. Римаренка, А. Й. Рогожина, Ю. С. Шемшученка та ін.
Мета і завдання дослідження. Головна мета дослідження полягає у всебічному комплексному й системному висвітленні організаційно-правових форм участі українських адвокатів у політичних судових процесах.
Відповідно до цього у дисертації поставлено ряд науково-теоретичних і практичних завдань, виконання яких підпорядковано реалізації головної теми. У зв’язку з чим здійснено:
аналіз політико-правового становища українських земель під пануванням Польщі після поразки національно-визвольних змагань українців;
характеристику форм і методів роботи органів поліції у виявленні, розкритті та розслідуванні політичних злочинів;
обґрунтування поняття політичного злочину та його видів;
розгляд правового становища політичних в’язнів у Польщі у міжвоєнний період;
з’ясування особливостей досудового розслідування та судового розгляду кримінальних справ про вчинення політичних злочинів;
узагальнення доказів обґрунтування позиції у дослідженні про визнання вироків польських судів у політичних судових процесах станом до 14 березня 1923 р. неправосудними;
висвітлення організаційних та правових форм участі українських адвокатів у політичних судових процесах;
узагальнення практики підготовки та виголошення українськими адвокатами у судових процесах захисних промов;
аналіз суті адвокатського імунітету, свободи слова та їх значення для незалежності адвокатури;
висвітлення організаційно-правових засад діяльності Українського Горожанського Комітету, Колегії Оборонців та Союзу Українських Адвокатів;
з’ясування історико-правових умов народження нових етичних норм професійної діяльності українських адвокатів.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини у галузі здійснення правосуддя судами Польщі у політичних злочинах у Східній Галичині у 1918-1939 рр.
Предмет дослідження – діяльність українських адвокатів як захисників у судових політичних процесах у Східній Галичині у 1918-1939 рр.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи.
При систематизації джерельної бази та фактологічного матеріалу, встановленні повноти інформації використовувалися принцип об’єктивності та діалектичний метод пізнання, який дозволив охарактеризувати діяльність українських адвокатів у зазначений період в складі львівської палати адвокатів у розвитку; соціально-детерміністичний метод, який дозволив виявити соціально-економічні, політичні факти, що сприяли створенню громадських органів українських адвокатів на території Східної Галичини. Діалектично-матеріалістичний метод дав змогу виявити закономірності в діяльності українських адвокатів, як захисників у кримінальних справах про обвинувачення у вчиненні політичних злочинів, виникнення нових професійних етичних норм діяльності адвокатів в зазначений період. Історично-правовий метод використовувався при дослідженні еволюції правового статусу політичних в’язнів, розвитку інститутів адвокатури, а також при характеристиці правового статусу Східної Галичини в складі Польщі в міжвоєнний період.
Порівняльно-правовий метод був застосований при аналізі правових норм, що регулювали діяльність адвокатури, судів, прокуратури, поліції та правового статусу політичних в’язнів.
Джерельною та історіографічною базою є національне законодавство Польщі 1918-1939 рр., законодавство Австрії 1853-1918 рр., що діяло на території Східної Галичини; архівні документи українських адвокатів, органів польської прокуратури, архівних кримінальних справ, праці як вітчизняних, так і зарубіжних авторів із досліджуваної проблеми.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні і за рубежем цілісним монографічним дослідженням питань діяльності українських адвокатів Східної Галичини у політичних судових процесах.
На основі проведеного дослідження зроблено й обґрунтовано науково-теоретичні висновки, що запропоновані здобувачем особисто та виносяться на захист, а саме:
1. Уточнено і розвинуто ряд наукових положень щодо політико-правового становища земель Східної Галичини після поразки у визвольних змаганнях українців за незалежну соборну національну державу на початку ХХ ст. Встановлено, що Польща упродовж 1918-1923 рр., будучи військовим окупантом земель Східної Галичини, грубо порушувала вимоги міжнародного права в частині адміністративно-судового управління.
2. На основі всебічного аналізу сформульовано суть поняття політичного злочину за законодавством Польщі. Виявлено й обґрунтовано тенденцію у кримінальному законодавстві Польщі в кінці 30-х років ХХ ст. до цілковитої відмови від поняття “політичний злочин”.
3. Вперше узагальнено і дано аналіз правового становища політичних в’язнів у Польщі і, зокрема, українців. З’ясовано, що правове становище політичних в’язнів у Польщі змінювалося в залежності від політичного курсу держави: від ліберально-демократичного в період 1918-1926 до реакційного в 1930-1939 рр.
4. Виявлено особливості ведення дізнання та досудового слідства у справах про обвинувачення у вчиненні політичних злочинів. Доведено, що прокуратура самоусувалася від ведення дізнання по цій категорії кримінальних справ, цілковито покладаючись на поліцію. Досудове слідство вели судді окружних судів.
5. З’ясовано ряд особливостей судового розгляду кримінальних справ про політичні злочини. Такі справи розглядали суди присяжних, надзвичайні суди, а з 1938 р. – окружні суди. Встановлено, що саме політичні чинники призвели до посилення репресивно-каральної функції кримінального процесу.
6. Встановлено, що польська влада за допомогою законодавства про використання української мови в кримінальному процесі прагнула не тільки обмежити права українців, але й полонізувати їх.
7. Виявлено, що процесуальне становище адвоката за кримінально-процесуальним законодавством Польщі у міжвоєнний період було суперечливим. Проведена в державі уніфікація кримінально-процесуального законодавства не усунула цих недоліків.
8. Вперше на підставі глибокого вивчення архівних та опублікованих джерел висвітлено історію створення та правові засади діяльності таких громадських українських інституцій, як Український Горожанський Комітет та Колегія Оборонців, а також висвітлено роль українських адвокатів у їх роботі.
9. Вперше обґрунтовано неправосудність вироків польських судів у кримінальних справах з обвинувачення у політичних злочинах, винесених до 14 березня 1923 р. Засуджених судами польської окупаційної влади українців Східної Галичини у цей період слід вважати незаконно репресованими, а тому є усі підстави ставити питання про їх політичну і судову реабілітацію.
10. Вперше висвітлено особливості підготовки українських адвокатів до участі в розгляді судами справ з обвинувачення у вчиненні політичних злочинів, розкрито форми і методи підготовки до судової промови, дано аналіз структури і форми захисної судової промови, зроблено спробу дати лінгвістичний та правовий аналіз захисних промов українських адвокатів.
11. Вперше висвітлено процес зародження національно етичних відносин між українськими адвокатами, показано роль і значення свободи слова та адвокатського імунітету для успішності виконання професійних обов’язків адвокатами у кримінальних справах з обвинувачення у вчиненні політичних злочинів за кримінальним законодавством Польщі у міжвоєнний період.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані в ході виконання дисертаційного дослідження результати мають як теоретичне, так і практично-прикладне значення. Використання наукових результатів дослідження може здійснюватися при розробці теорією кримінального права поняття політичного злочину, при подальшому вдосконаленні кримінального законодавства та інституту адвокатури. На практиці положення, викладені у дисертації, можуть бути використані безпосередньо в діяльності українських адвокатів у кримінальних справах, слідчими, суддями при розслідуванні та судовому розгляді кримінальних справ із злочинів, мотивами вчинення яких були політичні спонукання. Матеріали дослідження також можуть бути використані Пленумом Верховного Суду України при формулюванні рекомендацій про застосування законодавства, що регулює діяльність адвоката у кримінальному процесі.
Результати дослідження можуть бути і вже частково використовуються у навчальному процесі при викладанні курсу “Історія держави і права України,” спецкурсів “Правозахисна діяльність адвоката,” “Судова риторика.”
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 9 наукових публікаціях у фахових юридичних виданнях, у навчально-практичному посібнику “Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі,” монографіях “Політичний судовий процес Ольги Басараб-Левицької та “басарабівців” (історико-правове дослідження),” “Українські адвокати у політичних судових процесах у Східній Галичині (1921-1939 рр.),” в науково-практичному посібнику “Промови українських адвокатів Галичини у політичних судових процесах першої половини ХХ ст.,” історико-правовому довіднику “Українські адвокати Східної Галичини (кінець ХVIII – 30-ті рр. ХХ ст.)” у співавторстві з В. І. Гловацьким.
Окремі узагальнення, які мають прагматичне значення, доповідалися на міжнародній науковій конференції “Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості”, що проходила у Львові 8-9 квітня 2005 р.
Структура дисертаційного дослідження. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, які мають 14 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Основний текст роботи становить 203 стор., список літератури включає 558 позицій.

bibliography

ВИСНОВКИ
Аналітичне осмислення великого масиву архівного матеріалу, що містить характерні факти діяльності українських захисників у політичних судових процесах, огляд науково-теоретичних праць істориків права, зокрема, відомих польських учених ХХ ст., нарешті, частина мемуарної літератури – усе й дало підставу для формування концептуальних висновків як підсумку виконаного дослідження.
1). На початку ХХ ст. українці Східної Галичини продемонстрували волелюбність, віковічне прагнення створити свою національну державу. Але у тих історичних обставинах українці Східної Галичини не могли отримати повну перемогу і захистити свої революційні здобутки. Держави Антанти пішли на зговір із польською владою. Споконвіку українські землі Східної Галичини на підставі рішення Ради Послів від 14 березня 1923 р. було приєднано до Польщі.
2). Правовий режим Східної Галичини в період з 22 листопада 1918 р. до 14 березня 1923 р. відповідно до норм міжнародного права мав би відповідати статусу тимчасово окупованої території. Але в порушення норм міжнародного права, польська окупаційна влада запровадила на цих територіях свою цивільну адміністрацію, поліцію, суди, прокуратуру та пенітенціарну систему, зрівнявши таким чином правовий статус Східної Галичини із статусом інших земель Польщі.
3). Після остаточного приєднання українських земель Східної Галичини до Польщі на підставі рішення Ради Послів від 14 березня 1923 р. правовий статус цих земель за правовими ознаками нічим не відрізнявся від решти території Польщі, оскільки повністю було створено усю систему влади, функціонував державний апарат.
4). Характерною ознакою правового статусу Східної Галичини у складі Польщі протягом усього міжвоєнного періоду було встановлення на цих землях жорстокого політичного переслідування українських патріотів, упосліджування української культури й мови.
5). У теорії кримінального права та кримінальному законодавстві Польщі у міжвоєнний період не існувало визначення поняття “політичний злочин”. Але, враховуючи розвиток теорії кримінального права та законодавства Польщі, можемо сформулювати загально визнане у той час трактування поняття “політичний злочин”. Під політичним злочином розуміли умисну суспільно небезпечну дію, вчинену з політичних мотивів, спрямовану проти незалежності держави, цілісності її території, політичного й конституційного ладу, проти глави держави, державних органів, внутрішніх і зовнішніх стосунків держави з іншими державами при відсутності низьких спонукань, як користь, особисті інтереси та ін.
6). Політичним злочином міг визнаватися будь-який виступ проти основ держави, її органів та влади, якщо він здійснювався з політичних мотивів.
7). Полонізаторська і колонізаторська політика офіційної польської влади щодо Східної Галичини була основною причиною появи великої кількості політичних злочинів, спрямованих проти польської держави.
8). Правове становище політичних в'язнів у Польщі не було належним чином врегульоване. На цьому негативно позначилася й національна специфіка (великопольська шовіністична, колонізаторська й полонізаторська політика офіційних польських урядових кіл, а з часом і фашизація репресивного апарату).
9). Дізнання у політичних злочинах проводила польська поліція, не дивлячись на те, що закон надавав таке право й прокуратурі. Дізнання велося з грубим порушенням існуючого на той час законодавства: масово фальсифікувалися і штучно створювалися докази; з метою отримання від обвинувачених необхідних поліції свідчень до обвинувачених застосовувалися катування і тортури.
10). При проведенні дізнання у кримінальних справах з політичних злочинів польська поліція тісно співпрацювала з іншими зацікавленими в результатах дізнання відомствами: політична поліція, служба безпеки, розвідка, міністерство оборони Польщі тощо.
11). Досудове слідство у кримінальних справах про обвинувачення у вчиненні політичних злочинів проводили судді-слідчі окружних судів, які були в основній своїй масі політично заангажовані, а тому також часто вдавалися до фальсифікацій результатів досудового слідства.
12). Усі політичні злочини були підсудні судам присяжних, які, як правило, були слухняним знаряддям польської влади в боротьбі з національно-визвольним рухом, застосовуючи до політичних злочинців суворі покарання, а там, де вони виносили вердикти за своїм переконанням усупереч волі влади, закон надавав право трибуналу скасовувати такі вердикти.
13). Польські офіційні кола рішуче виступали за скасування судів присяжних, кожен раз вигадуючи для цього нові аргументи. Врешті, ці суди в 1938 р. було скасовано, що символізувало остаточну перемогу реакційних сил у політичній і правовій системі Польщі. Кримінальні справи про вчинення політичних злочинів прирівнювалися до категорії звичайних кримінальних справ і були підсудні окружним судам.
14). Найцинічнішою і вкрай реакційною судовою інституцією були надзвичайні суди, які нібито запроваджувалися не для розгляду політичних, а звичайних тяжких злочинів, але оскільки усі політичні злочини були спрямовані так чи інакше, проти польської держави в тому числі й усі терористичні акти, то значна частина політичних злочинів була підсудна цим судам.
15). На відміну від мовного законодавства австро-угорської монархії, яке доволі непогано забезпечувало права українців Східної Галичини на користування українською мовою у кримінальному процесі, польський законодавець значно обмежував ці права, передбачивши багато умов, лише при наявності яких особа могла скористатися ними. Польське мовне законодавство було не тільки суперечливим і недосконалим, а й за своєю суттю реакційним і цинічним щодо українців Східної Галичини.
16). Українські адвокати Східної Галичини в боротьбі за права української мови у кримінальному процесі у 20-30-х рр. ХХ ст. поза усяким сумнівом відіграли помітну роль.
17). Процесуальне становище різних категорій захисників у кримінальному процесі Польщі у міжвоєнний період не було однаковим. Найбільш широкі права у цьому контексті мали адвокати.
18). Увесь міжвоєнний період зберігалися істотні правові відмінності між різними місцевостями Польщі щодо порядку допуску адвоката до участі у кримінальній справі, а також у частині прав адвоката на різних стадіях і етапах процесу.
19). На дізнанні та досудовому слідстві в якості захисників могли брати участь тільки адвокати. Права адвокатів на стадії досудового слідства були дуже вузькими, а кодифікація кримінально-процесуального законодавства, яку було проведено у 20-х роках ХХ ст. у Польщі, не тільки не розширила повноваження адвокатів на досудовому слідстві, але ще більше їх урізала.
20). Права процесуальних сторін у кримінальному процесі Польщі у міжвоєнний період було нерівноправним: сторона обвинувачення на усіх стадіях кримінального процесу мала значно ширші процесуальні права у порівнянні із захистом.
21). Підготовка українських адвокатів до участі у кримінальній справі про обвинувачення у вчиненні політичних злочинів мала особливості, а саме:
а) у переважній більшості випадків у кримінальних справах про вчинення політичних злочинів притягалася велика кількість обвинувачених, що зумовлювало участь значної кількості адвокатів у здійсненні захисту обвинувачених;
б) українські адвокати, як правило, брали участь у декількох великих судових політичних процесах одночасно;
в) вивчення матеріалів кримінальної справи, як правило, здійснював один адвокат в інтересах усього колективу захисників, які мали брати участь у даному процесі, готуючи кожному захисникові усі необхідні матеріали його досьє;
г) у переважній більшості випадків протоколи огляду місця події вчинених злочинів українські адвокати перевіряли особисто з виходом на місце, уточнюючи важливі для справи обставини.
22). Українські адвокати на етапі формування лави присяжних ретельно з’ясовували обставин, які стосувалися списку присяжних: збирали якнайповнішу інформацію про присяжних, з яких буде формуватися суд присяжних. Такі заходи могли гарантувати правильне обрання адвокатом тактики щодо відводу присяжних, забезпечуючи прихильне ставлення лави присяжних до обвинуваченого.
23). Ґрунтовне знання процесуального законодавства, судової практики часто дозволяло українським адвокатам в необхідних випадках добиватися усунення від розгляду кримінальних справ тих професійних суддів, які виказували свою упередженість чи політичну заангажованість.
24). Обрання адвокатом тактики захисту залежало не лише від волі самого адвоката чи його обвинуваченого, а й від думки колегіального громадського органу Колегії Оборонців або СУА, які частіше усього у великих політичних судових процесах приймали колегіальне рішення щодо того, яка тактика мала застосовуватися у кримінальному процесі кожним адвокатом.
25). Тактика захисту українських адвокатів була не тільки сукупністю певних прийомів і правових засобів для досягнення адвокатом завдань захисту, але була політично та ідеологічно правильною як з точки зору світогляду обвинуваченого, так і для більшої частини українського суспільства.
26). Досконале володіння методикою допиту свідків, добрі знання загальної психології – усе це сприяло тому, що українські адвокати у багатьох судових процесах успішно викривали поліцейських конфідентів чи свідків, підкуплених поліцією.
27). Підготовка українських адвокатів до виголошення захисної промови мала такі особливості:
а) адвокати ретельно відслідковували друковану пресу, в яких друкувалися обставини вчинення політичних злочинів;
б) глибоко вивчали літературу з історії підпільної та терористичної боротьби польських революціонерів;
в) українські адвокати не писали повного тексту своїх захисних промов, а готували поширені тези майбутньої промови;
г) структура захисної судової промови конкретного адвоката не завжди відповідала класичній структурі промови, оскільки захист здійснювався на солідарних з іншими адвокатами засадах, але в цілому у промовах усіх адвокатів, що брали участь у процесі, мали місце вступ, суспільно-політична та історична характеристика політичного злочину, виклад фактичних обставин справи, аналіз доказів та правова кваліфікація дій підзахисних, характеристика особи підзахисних і заключна частина;
28). Українські адвокати, особливо ті, які брали участь у політичних судових процесах, добре володіли законами риторики і красномовства, широко використовували у своїх промовах літературні образи, стилістичні прийоми тощо.
29). Аналіз міжнародно-правових документів, судової практики окупаційних судів, які виносили вироки щодо українців обвинувачених у державній зраді та інших злочинах проти Польщі, вчинених на території Східної Галичини в період з 22 листопада 1918 до 14 березня 1923 р., були незаконними. Засуджених судами польської окупаційної влади українців Східної Галичини у цей період слід вважати незаконно репресованими, а тому є усі підстави ставити питання про їх політичну і судову реабілітацію.
30). Серед великого спектру норм адвокатської етики найбільшого поширення і застосування набули норми щодо вибору справ, адвокатської таємниці, боротьби проти адвокатської реклами, щодо взаємин адвоката з клієнтом, між адвокатами та із судом і прокуратурою.
31). Застосування польським репресивним апаратом репресій проти українських патріотів, участь українських адвокатів у політичних судових процесах прискорили народження суто національних етичних норм адвокатської діяльності. Це – особлива поведінка українського адвоката під час страти політичного в’язня, спілкування адвоката з політичним в’язнем і його родиною, посильна участь в організації допомоги політичним в’язням додаткового харчування, фактично безоплатне ведення захисту у політичних судових процесах тощо.
32). Інститут адвокатського імунітету і свободи слова за законодавством Польщі в міжвоєнний період був позитивним демократичним інститутом, як ознака правової держави. Але дух фашизації державного апарату у 30-х роках ХХ ст. украй негативно позначився і на правових нормах, які регулювали цей інститут. Попри усе українські адвокати достатньо повно намагалися користуватися свободою слова та адвокатським імунітетом, доносили до суду, суспільства своє розуміння і бачення польсько-українського конфлікту, сміливо викривали окупаційну політику польської влади щодо українців, наводили переконливі аргументи, що причиною політичних злочинів у Східній Галичині була сама політика Польщі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Архівні матеріали
Центральний державний історичний архів України у Львові:
1) Фонд 152 (Крайовий суд у Львові), опис 2а, справа 1669 (справа Січинського М).
2) Фонд 359 (Назарук Осип (1883-1940), адвокат, журналіст і публіцист, письменник, громадський і політичний діяч), опис 1, справа 352 (протоколи Колегії Оборонців, документи).
3) Фонд 360 (Старосольський Володимир-Степан (1878-1942), адвокат, правник, соціолог, громадський і політичний діяч, член НТШ, професор), опис 1, справа 370 (справа про обвинувачення Федака С. та ін. про вчинення замаху на Пілсудського Ю.).
4) Фонд 360, опис 1, справа 373 (справа про обвинувачення Штика М. за дачу за відомо неправдивих свідчень).
5) Фонд 360, опис 1, справа 379 (справа про обвинувачення Штика М. за дачу за відомо неправдивих свідчень).
6) Фонд 371 (Шухевич Степан (1877-1945), адвокат, публіцист, громадський і військовий діяч), опис 1, справа 1 (про обвинувачення Антонова Юзефа та ін. у приналежності до КПЗУ).
7) Фонд 371, опис 1, справа 4 (процес “151” про приналежність до КПЗУ).
8) Фонд 371, опис 1, справа 9 (про обвинувачення Ясінського О. та ін.у приналежності до УВО).
9) Фонд 371, опис 1, справа 13 (про обвинувачення Бойка С. та ін. у приналежності до КПЗУ).
10) Фонд 371, опис 1, справа 15 (про обвинувачення Леми М. Та ін. у приналежності до КПЗУ).
11) Фонд 371, опис 1, справа 17 (про обвинувачення Вовка С. у приналежності до КПЗУ).
12) Фонд 371, опис 1, справа 18 (про обвинувачення Бобринського Василя редактора часопису “Світло”.
13) Фонд 371, опис 1, справа 19 (про обвинувачення Білого М. та ін. у приналежності до УВО).
14) Фонд 371, опис 1, справа 27 (про обвинувачення Барана В. у вбивствах польких громадян).
15) Фонд 371, опис 1, справа 35 (про обвинувачення Піпчинського В. та ін. у шпигунстві, т. 1).
16) Фонд 371, опис 1, справа 37 (про обвинувачення Піпчинського В. та ін. у шпигунстві, т. 3).
17) Фонд 371, опис 1, справа 39 (про обвинувачення Мельника А. та ін. у шпигунстві).
18) Фонд 371, опис 1, справа 43 (про вбивство Собінського С., т. 1).
19) Фонд 371, опис 1, справа 44 (про вбивство Собінського С., т. 2).
20) Фонд 371, опис 1, справа 45 (про вбивство Собінського С., т. 3).
21) Фонд 371, опис 1, справа 46 (про вбивство Собінського С., т. 4).
22) Фонд 371, опис 1, справа 47 (про приналежність Врецьони С. та ін. до ОУН).
23) Фонд 371, опис 1, справа 48 (про приналежність Біди Р. та ін. до ОУН).
24) Фонд 371, опис 1, справа 49 (про приналежність Біди Р. та ін. до ОУН).
25) Фонд 371, опис 1, справа 53 (про обвинувачення Дзіковського М. та ін. у вчиненні вбивства).
26) Фонд 371, опис 1, справа 54 (про обвинувачення Думного Ю. та ін. у приналежності до УВО).
27) Фонд 371, опис 1, справа 62 (про приналежність Процишина М. та ін. до УВО).
28) Фонд 371, опис 1, справа 63 (про приналежність Боднара В. до ОУН).
29) Фонд 371, опис 1, справа 65 (про приналежність Боднарука та ін. до ОУН).
30) Фонд 371, опис 1, справа 73 (про приналежність Балицького та ін. до ЗУНРО).
31) Фонд 371, опис 1, справа 80 (про приналежність Балицького та ін. до ЗУНРО).
32) Фонд 371, опис 1, справа 81 (про приналежність Балицького та ін. до ЗУНРО).
33) Фонд 371, опис 1, справа 82 (про приналежність Бусли Я. до ОУН).
34) Фонд 371, опис 1, справа 86 (про приналежність Бусли Я. до ОУН).
35) Фонд 371, опис 1, справа 88 (про обвинувачення Біласа В. і Данилишина М. в нападі на пошту);
36) Фонд 371, опис 1, справа 89 (про обвинувачення Біласа В. і Данилишина М. в нападі на пошту).
37) Фонд 371, опис 1, справа 92 (про Обвинувачення Гронського М. в перевезенні вибухових речовин).
38) Фонд 371, опис 1, справа 95 (про приналежність Кравця В. та ін. До ОУН).
39) Фонд 371, опис 1, справа 96 (процес у Чорткові про приналежність до ОУН).
40) Фонд 371, опис 1, справа 100 (про обвинувачення Кидзи В. та ін. У вчиненні пападу на радянське консульство)
41) Фонд 371, опис 1, справа 101 (про обвинувачення Кидзи В. та ін. в нападі на радянське консульство).
42) Фонд 371, опис 1, справа 104 (про приналежність Медведя В. до ОУН).
43) Фонд 371, опис 1, справа 113 (вироки, переписка).
44) Фонд 371, опис 1, справа 124 (про обвинувачення посла Ніщинського І. в державній зраді).
45) Фонд 371, опис 1, справа 129 (про обвинувачення Скалецького В. в перевезенні вибухівки).
46) Фонд 371, опис 1, справа 132 (про обвинувачення у приналежності Гевка Б. та ін. до ОУН).
47) Фонд 462 (Український Горожанський Комітет у Львові), опис 1, справа 1 (правовстановлюючі документи).
48) Фонд 462, опис 1, справа 2 (статут, документи).
49) Фонд 462, опис 1, справа 3 (документи, переписка).
50) Фонд 462, опис 1, справа 5 (документи, переписка).
51) Фонд 462, опис 1, справа 13 (правовий виділ, Колегія Оборонців).
Львівський обласний державний архів:
52) Фонд 11( Львівський окружний суд), опис 29, справа 78 (листування).
53) Фонд 27 (Технічна Академія у Львові), опис 1, справа 1087 (особова справа Кайдана).
54) Фонд 102 (Винниківський повітовий суд), опис 1, справа 48 (притягнення до судової відповідальності порушників спокою).
55) Фонд 102, опис 1, справа 62 (притягнення до судової відповідальності порушників спокою).
56) Фонд 102, опис 1, справа 63 (матеріали про притягнення притягнення до судової відповідальності порушників спокою).
57) Фонд 102, опис 1, справа 65 (притягнення до судової відповідальності порушників спокою).
58) Фонд 121 (Львівське воєводське управління державної поліції), опис 3, справа 864 (повідомлення, інформації міністерству справедливості).
59) Фонд 139 (Прокурор окружного суду у Львові), опис 5, справа 87 (матеріали про розгляд судом справ).
60) Фонд 139, опис 11, справа 347 (матеріали про розгляд судом справ).
61) Фонд 271 (Дирекція поліції у Львові), опис 1, справа 886 (інформації, повідомлення прро політичну ситуацію у Львові).
62) Фонд 611 (Жовківське повітове староство), опис 1, справа 1 (повідомлення про вчиненні правопорушення).
63) Фонд 1245 (Максимчук Іван, адвокат), опис 1, справа 63 (справа про обвинувачення Рудницької Мілени).
Archiw Aktów Nowych w Warszawе:
64) sygnatura 105/1-1 (Adwokat T. Duracz).
Законодавчі і розпорядчі акти
65) Dz. Praw austr. 1863.- № 8.- Р. 5.
66) Dz. Ustaw austr. 1868.- № 96.-Р.6.
67) Dz. Praw austr. 1869.- № 1.- Р. 24.
68) Dz. Praw austr. 1885.- № 134.- Р. 89.
69) Dz. Praw.-1917.- № 1.- Р. 131.
70) Dz. Praw.-1918.- №20.- P. 57.
71) Dz. Praw.- 1918.- №22.- P. 75.
72) Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polski.-1919.- №14.- P.171.
73) Dz. URP.-1919.- № 15.- Р. 205.
74) Dz. URP.-1919.- №44.- Р. 315.
75) Dz. URP.-1919.- №55.- P.341.
76) Dz. URP.-1919.- № 61.- Р. 363
77) Dz. URP.-1919.- №63.- P.375.
78) Dz. URP.-1919.- № 67.- Р. 403.
79) Dz. URP.- 1919.- № 87.- Р. 473.
80) Dz. URP.-1919.- № 87.- Р.475.
81) Dz. URP.- 1919.- № 91.- Р. 494.
82) Dz. Urz. 1920.-№6.- Р.109.
83) Dz. Urz. 1920.-№16.- P. 152.
84) Dz. Urz. 1920.- №34.- P. 304.
85) Dz. URP.- 1920.- №67.- P.453.
86) Dz. URP.- 1921.- № 3.- Р. 8.
87) Dz. URP.- 1921.- №30.- P.169.
88) Dz. URP.- 1921.- №30.- P.172
89) Dz. URP.- 1921.- №37.- P.93.
90) Dz. URP.- 1921.- № 44.- Р. 267.
91) Dz. URP.- 1921.- №88.- P. 651.
92) Dz. URP.- 1922.- №47.- P.597.
93) Dz. URP.- 1922.- №84.- P.750.
94) Dz. URP.- 1922.- №60.- P. 536.
95) Dz. URP.- 1922.-№60.- P. 542.
96) Dz. URP.- 1923.- №31.- P.198.
97) Dz. URP.- 1924.- №38.- P. 250.
98) Dz. URP.- 1924.- № 58.- Р. 368.
99) Dz. URP.- 1924.- № 78.- Р. 757.
100) Dz. URP.- 1924.- № 117.- Р. 768.
101) Dz. URP.- 1928.- № 29.- Р. 272.
102) Dz. URP.- 1928.- № 12.- Р. 93.
103) Dz. URP.- 1928.- № 33.- Р. 313.
104) Dz. URP.- 1928.- № 33.- Р. 315.
105) Dz. URP.- 1928.- № 70.- Р. 641.
106) Dz. URP.- 1932.- № 86.- Р. 733.
107) Dz. URP.-1934.- № 90 Р. 500
108) Dz. URP.- 1934.- № 94.- Р. 851.
109) Dz. URP.- 1935.- № 1.- Р. 1.
110) Dz. URP.- 1935.- № 30.- Р. 227.
111) Dz. URP.- 1938.- № 24.- Р. 213.
112) Dz. Urz. Min. Spr. 1922.- № 20.
Спеціальна література
113) “Автономія” //Діло.-1922.- № 23.- 30 вересня.
114) Адвокати в обороні свобідного переселювання // Життя і Право.-
1931.- Ч. 1.-С. 35-37.
115) Баран Степан. Закон про “амністію” //Діло.- 1923.- № 250.- 3 серпня.
116) Баран С. Політичні процеси //Діло.- 1932.- № 267.- 2 жовтня.
117) Баран Степан. Політичні процеси за Польщі // Краківські Вісті.-
1941.-№ 23.-15 лютого.
118) Баран Степан. Спролєтаризоване звання // Життя і Право.- 1935.-
Ч.1.- С. 22-25.
119) Бардах Ю., Леснодарский Б., Пиетрчак М. История государства и права Польщи.- М., 1980.- 560 с.
120) Бережанщина в спогадах емігрантів /Упорядники-редактори Н. Волинець, Б. Мельничук, І. Семенець.- Тернопіль, 1993.-390 с.
121) В антракті //Діло.- 1923.- № 30.- 12 травня.
122) Варварське правосуддя //Діло.- 1925.- № 251.- 8 листопада.
123) Великий політичний процес // Новий Час. – 1933.-№ 31.- 11 лютого.
124) Великий політичний процес в Золочеві //Новий Час-.1938.-№ 47.- 5 березня.
125) Великий політичний процес у Львові // Новий Час.- 1926.- № 43.- 20 червня.
126) Великий політичний процес у Львові // Новий Час.-1936.- № 117.- 27 травня.
127) Великий політичний процес в Перемишлі // Новий Час.-1934.- № 113.- 24 травня.
128) Великий політичний процес у Перемишлі //Новий Час.-1934.-№ 114.- 25 травня.
129) Великий процес в Стрию // Новий Час.- 1938.- № 284.- 21 грудня.
130) Великий процес у Стрию // Новий Час.- 1938.-№ 288.- 27 грудня.
131) Верьовкін В. В. Західноукраїнська та польська преса про судові політичні процеси у 20-30-х рр. ХХ ст. //Наукові записки Острозької академії наук. Серія право. Випуск 2.- Острог.- 2001.- С.104-110.
132) “Відродження” перед судом // Новий Час.- 1938.- № 129.- 16 червня.
133) Волошин Михайло. На передодні довершення реформи права про устрій адвокатури // Життя і Право.-1936.- Ч. 3.- С. 6-11.
134) Галицьке питання в США і Ризі //Діло.- 1922.-№ 8.- 9 вересня.
135) Галушко Е. М. Нариси історії КПЗУ (1919-1938).-Львів.-1965.-262 с.
136) Галушко Е. М. Тридцять п’ять днів перед лицем буржуазного суду //Вільна Україна.- 1963.- 31 січня.
137) Ганкевич Л. Десятиліття С. У. А. // Ювілейний Альманах.-Львів, 1934.-С. 39-47.
138) Ганкевич Лев. З адвокатського життя //Життя і Право.-1933.- Ч.4.- С. 26-29.
139) Ганкевич Л. “Лемківська Республіка” // Життя і Право.-1934.-Ч. 2.-С. 22-26.
140) Ганкевич Л. На маргінесі Варшавського процесу //Життя і Право.-1936.-Ч.1.-С. 17-20.
141) Ганкевич Л. Перший політичний процес у Львові // Життя і Право.-1932.- Ч. 2.- С. 28-31.
142) Гапончук Л. У. Так веліла совість.- Львів.- 1985.-176 с.
143) Герасименко М., Дудикевич Б. Боротьба трудящих Західної України за возз’єднання з Радянською Україною.- К., 1960.- 224 с.
144) Герус Олег. Україна в опінії американського уряду 1919-1927 років // Український історик.- 1974.-№ 1-2.-С. 205-210.
145) Глинський М. Святоюрський процес. Це було 40 років тому //Вільне життя.- 1963.- 11 січня.
146) Гловацький І. Етичні норми професійної діяльності адвокатів Польщі в 20-30- роках ХХ ст. //Правова держава. Міжвідомчий збірник наукових праць. Випуск 13. АН України. Інститут держави і права ім. М. В. Корецького.- К., 2002.- С. 506-522.
147) Гловацький І. Ю. Поняття “політичний злочин” та його види за законодавством Польщі у міжвоєнний період (1918-1939 рр.) // Вісник Львівського юридичного інституту. Серія юридична.- Львів, 2005.- Випуск 1.- С. 267-283.
148) Гловацький І. Ю. Органи поліції Польщі у боротьбі з політичними злочинами в Галичині (1918-1939 рр.) //Вісник Львівського юридичного інституту.- Львів, 2004.- № 3.- С. 297-313.
149) Гловацький І. Особливості розвитку інституту адвокатури на землях Східної Галичини і Буковини //Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 38. Львів.- Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка.- 2003.- С. 119-127.
150) Гловацький І. Права української мови у кримінальному судочинстві Другої Речі Посполитої 1918-1939 рр. //Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 37. Львів.- Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка.- 2002.- С. 184-191.
151) Гловацький Іван. Правове становище політичних в’язнів у Другій Речі Посполитій у 1923-1939 рр. //Вісник Львівського інституту внутрішніх справ.- Львів, 2001.- № 2.- С. 10-17.
152) Гловацький Іван. Проблема правового статусу Східної Галичини на мирній конференції у Парижі 1919-1923 рр. //Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. Випуск 6.-ЛНУ імені Івана Франка.- Львів, 2001.- С. 153-158.
153) Гловацький І. Ю. Промови українських адвокатів Галичини у політичних судових процесах першої половини ХХ ст.- Львів, 2004.- С. 4-44.
154) Гловацький І. Ю. Роль колегії оборонців в організації правового захисту політичних в’язнів у політичних судових процесах у Східній Галичині (1918-1926 рр.) // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права.- Хмельницький, 2003.- № 2 (6).- С. 21-27.
155) Гловацький І. Судовий процес над членами уряду Руської Лемківської Республіки – джерело вивчення українських державотворчих процесів на Лемківщині (1918-1921 рр.) //Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 39.- Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка.- Львів, 2004.- С. 145-154.
156) Гловацький Іван. Українські адвокати у політичних судових процесах у Східній Галичині (1921-1939 рр.).- Львів, 2003.-345 с.
157) Глушкевич Маріян. Адвокат – громадянство і нація //Життя і Право.- 1929.- Ч. 2.- С. 9-15.
158) Глушкевич М. Дещо про адвокатський імунітет по новому праву про устрій адвокатури //Ювілейний Альманах С. У. А. – Львів, 1934.- С. 160-167.
159) Глушкевич М. Етичні завдання адвокатури //Життя і Право.- 1929.- Ч. 4.- С. 38-44.
160) Глушкевич М. З Начальної Адвокатської Ради //Життя і Право.- 1934.- Ч. 1.- С. 32.
161) Гогель С. К. Коренные особенности постановки суда присяжных в различных европейских государствах //Журнал Министерства Юстиции.-1898.-№ 1.-С. 135-150.
162) Голос Соціаліста.- 1924.- №1.- січень (передовиця).
163) Горак Степан. Українське питання в роках великих змін 1939-1946 //Шлях перемоги.- 1955.- № 50.- 11 грудня.
164) Городок перед судом присяглих //Новий Час.- 1933.-№ 139.-25 червня.
165) Гошко Ю. Г. Документи святоюрського процесу //Український історичний журнал.- 1960.- № 6.- С. 152-153.
166) Грушка Е., Петрушак К. Степан Іванович Бойко.- Львів, 1973.- 126 с.
167) 12 українців перед львівським судом: Процес Паславського і товаришів. - Львів, 1926.-155 с.
168) 21-й день процесу Бандери і товаришів //Новий Час.- 1936.- № 141.- 25 червня.
169) 22-й день процесу проти Бандери і товаришів // Новий Час.-1936.-№ 143.- 27 червня.
170) Діло.- 1923.- № 6.- 13 квітня (передовиця).
171) Діло.- 1925.- № 158.- 27 червня (передовиця).
172) Діло.- 1925.- № 187.- 27 червня (передовиця).
173) Діло.- 1926.- № 146.-4 липня (передовиця).
174) Діло.- 1927.-№ 101.- 20 травня (передовиця).
175) Діло.-1931.- № 212.- 23 вересня (передовиця).
176) До українського трудящого люду //Нова Україна.- 1923.- № 4.- С. 128-129.
177) Другий день розправи наглого суду //Діло.-1924.-№ 209.- 21 вересня.
178) Домбчевський Р. За право мови. – Львів, 1935.- 85 с.
179) Енциклопедія українознавства. Словникова частина //Гол. ред. Володимир Кубійович.- Львів.- 1996.-Т. 3.
180) Енциклопедія українознавства. Словникова частина //Гол. ред. Володимир Кубійович.- Львів.- 1997.-Т. 6.
181) Иваненко Л. Г. Резюме председателя //Журнал Министерства Юстиции.- 1915.- №5.- С. 79-113.
182) Життя і Право. – 1929.- Ч. 2.- С. 23-28.
183) Життя і Право.- 1930.- Ч. 3.-С. 2.
184) Життя і право. – 1932.- Ч. 4.- С. 21.
185) Життя і Право. – 1934.- ч. 3.- С. 16.
186) Життя і Право. – 1934.- Ч. 4.- С. 20-21.
187) Життя і Право. – 1939.- Ч. 1.- С. 3.
188) Загадка смерти Голуфка // Нова Зоря.- 1933.- №76.- 8 жовтня.
189) З адвокатського життя //Життя і Право.-1933.- Ч. 4.- С. 26-29.
190) Закревский И.П. Суд присяжных //Журнал Министерства Юстиции.-1895.-№12.-С. 55-84.
191) З актуальних адвокатських питань //Життя і Право.- 1939.- Ч.1.- С. 1-3.
192) Замах на свободу адвокатського стану //Діло.-1926.-№167.-31 липня.
193) За права мови // Життя і Право.-1929.- Ч. 3.- С. 18-24.
194) За права української мови // Життя і Право.-1932.- Ч. 2.- С. 52-58.
195) За приналежність до ОУН // Новий Час.- 1936.- № 53.- 7 березня.
196) З історії революційного руху м. Львова /Від. ред. І. П. Крип’якевич.- Львів, 1957.- 797 с.
197) З стрийської делегатури // Життя і Право.- 1929.- Ч. 3.- С. 25-26.
198) З судової салі //Діло.- 1924.- № 215.- 27 вересня.
199) З судової салі // Діло.-1926.- № 250.- 11 листопада.
200) З судової салі // Діло.-1927.- №7.- 11 січня.
201) З судової салі // Новий Час.- 1925.- № 86.-7 грудня.
202) З судової салі // Новий Час.- 1925.- № 94.-17 грудня.
203) З судової салі // Новий Час.-1934.-№ 83.- 15 квітня.
204) Каригідність співання пісні “Не пора” // Життя і Право.-1930.- Ч. 3.- С. 7.
205) Карпенко О. Ю. До питання про виникнення і організаційне оформлення Комуністичної партії Східної Галичини (1919-1923) //З історії західноукраїнських земель.-К., 1957.- С. 30-45.
206) Качмар В. Незрівнянний оборонець українських політичних в’язнів //Володимир Старосольський (1878-1942).-Нью-Йорк-Париж-Сидней-Торонто, 1991.- С. 140-156.
207) Кедрин І. Володимир Старосольський //Володимир Старосольський (1878-1942).- Нью-Йорк-Париж-Сидней-Торонто, 1991.- С. 120-137.
208) Кінець великого процесу ОУН у Львові //Наш Клич.- 1933.- № 17.- 16 липня.
209) Книш З. Варшавський процес ОУН: на підложі польсько-українських відносин тієї доби.- Торонто, 1986.- Т. І.- 674 с.
210) Книш З. Власним руслом (Українська Військова Організація від восени 1922 до весни 1924 років).- Торонто, 1966.- 184 с.
211) Книш З. В сутінках зради. Убивство Тадеуша Голуфка на тлі зради Романа Барановського.- Торонто, 1975.- 660 с.
212) Книш З. Городок.- Торонто, 1973.- 552 с.
213) Книш З. Дрижить підземний гук: спогади з 1930 і 1931 років у Галичині.-Вінніпег, 1953.- 338 с.
214) Книш З. ЗУНРО: Західно-Українська Національно-Революційна Організація: Історично-політичний нарис.- Торонто, 1974.- 304 с.
215) Книш З. З таємних документів з польської окупації Західної України.- Торонто, 1983.- 228 с.
216) Книш З. На повні вітрила: Українська військова організація в 1924-1926 роках.- Торонто, 1970.- 224 с.
217) Книш З. Смерть Станіслава Собінського на тлі шкільного недовольства в Західній Україні.- Торонто, 1982.- 684 с.
218) Коваленский М. Русская революція в судебних процесах и мемуарах.- Книга первая.- М., 1923.- 60 с.
219) Корчак-Городиський Орест. Останній політичний процес польської держави //Альманах Станіславської землі.- Торонто.- 1989.- Т. 2.- С.774-784.
220) КПЗУ – організатор революційної боротьби. Спогади колишніх членів КПЗУ.- Львів, 1958.- 75 с.
221) Кровавий перший травень в Варшаві // Новий Час.- 1926.- № 31.- 6 травня.
222) Кульчицький В. С., Бойко І. Й., Мікула О. І., Настасяк І. Ю. Апарат управління Галичиною у складі Австро-Угорщини.- Львів, 2002.-87 с.
223) Кульчицький В. С. Застосування кодексів австрійського права на території Галичини // Стан кодифікаційного процесу в Україні: системність, пріоритети, уніфікація.- К., 1995.- С. 35-41.
224) Кульчицький В., Мікула О. Органи самоврядування в Галичині у період австрійського панування //Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 40.- Львів, 2004.- С. 120-125.
225) Кульчицький В., Тищик Б. Історія держави і права України.- Львів, 2000.- 404 с.
226) Куп’як Д. Спогади нерозстріляного.-Торонто-Нью-Йорк, 1991.-420 с.
227) Левицький К. В боротьбі за права рідної мови //Життя і Право.-1932.-Ч. 2.-С. 36-38.
228) Левицький К. За права української мови //Життя і Право.-1939.-Ч. 2.-С. 12-14.
229) Левицький К. На маргінесі політичних процесів //Життя і Право.-1931.-Ч.4.-С. 18-19.
230) Левицький К. Наша станова організація і її завдання (1923-1933) // Життя і Право.- 1934.- Ч. 4.- С. 12.
231) Лекаш Б. Польша без маски.- М., 1928.- 158 с.
232) Макар Володимир. Береза Картузька. Роки неволі та боротьби.- Торонто-Київ, 2001.- Т. 4.- С.519.
233) Макар В. Пройдений шлях: спомини.- Торонто, 1983.- 456 с.
234) Мандрика М. Національні меншини в міжнародному праві.- Прага, 1926.- 44 с.
235) Марунчак М. Г. Незабутнє прощальне слово //Володимир Старосольський (1878-1942).- Нью-Йорк-Париж-Сидней-Торонто, 1991.- С. 371-372.
236) Микола Лемик перед наглим судом //Новий Час.-1933.-№ 243.-2 листопада.
237) Мірчук П. Історія ОУН.- Мюнхен, 1980.- Т. 1.- 639 с.
238) Наглий суд // Новий Час.- 1932.- № 284.- 23 грудня.
239) Наглий суд в Стрию // Діло.- 1922.- № 37.- 17 жовтня.
240) Наглі суди в Східній Галичині // Діло.- 1922.- № 21.- 29 вересня.
241) Николаевич К. Первый веденский процес //Календарь Щ-ва им. М. Качковского на 1920.- Львов, 1919.- С. 130-134.
242) Новий політичний процес в Золочеві // Новий Час.-1938.-№ 51.- 10 березня.
243) Новий Час.-1932.-№ 151.-25 червня (передовиця).
244) Новий Час.-1932.-№ 152.-26 червня (передовиця) .
245) Новий Час.-1932.-№ 295.-23 грудня (передовиця).
246) Новий Час.-1934.-№ 58.- 14 квітня (передовиця).
247) Оборона при слові // Діло.- 1936.- № 95.- 1 травня.
248) Окунь Б. Українська мова в судівництві //Діло.- 1925.- № 111.- 25 травня.
249) Олесницький Я. Права меншостей //Діло.- 1923.- № 148.- 21 вересня.
250) Оппенгейм Л. Международное право.- М., 1948.- Т. 1, полутом 1.- 408 с.
251) О суде присяжных в новейшей литературе // Журнал Министерства Юстиции.- 1866.-№ 8.-С.333-347.
252) Офіційна статистика політичних в’язнів у Польщі // Діло.- 1924.- № 218.- 2 жовтня.
253) Панчук М. І. “Білі плями” героїчного літопису.- К., 1989.- 139 с.
254) Перший політичний процес проти б. Посла у Східній Галичині //Діло.-1930.-№ 287.- 27 грудня.
255) Політика Міністерства Справедливості // Новий Час.- 1937.- № 8.- 15 січня.
256) Політичне вбивство у Львові // Новий Час.-1931.- № 66.- 19 червня.
257) Політичний процес // Діло.- 1932.- № 285.- 23 грудня.
258) Політичний процес //Діло.- 1930.- № 285.- 23 грудня.
259) Політичний процес // Новий Час.- 1933.-№ 135.- 25 червня.
260) Політичний процес проти адвоката //Діло.- 1930.- № 287.- 27 грудня.
261) Політичний процес проти 15-ьох // Діло.- 1928.- № 93.- 28 квітня.
262) Політичний процес трьох // Новий Час.-1934.- № 80.- 14 квітня.
263) Політичний процес у Золочеві // Новий Час.- 1934.- № 76.- 5 квітня.
264) Польща та її меншості // Діло.- 1923.- № 8.- 15 квітня.
265) По процесі // Новий Час.- 1925.- № 36.- 21 травня.
266) Права, за якими судиться малоросійський народ. 1743.- К., 1997.- 548 с.
267) Правотар // Упорядник Пилип Євин.- Жовква.- 1909.-293 с.
268) Присташ Л.Т. Апарат управління Західної України в складі Польщі (1921-1939): Дис… канд. юрид. наук. – Львів, 1998.- 220 с.
269) Присуд у золочівському процесі //Новий Час.- 1938.-№ 33.- 17 лютого.
270) Присуд у процесі проти булавного УГА Михайла Хом’яка //Новий Час.-1937.-№ 198.-12 жовтня.
271) Провідні засади нашої діяльності станової в сучасних обставинах // Життя і Право.- 1934.- Ч.4.- С. 25-27.
272) Про значіння організації С.У.А. // Життя і Право.-1930.- Ч. 3.- С. 1-4.
273) Промова адвоката Струсевича //Новий Час.- 1938.- № 278.- 21 грудня.
274) Промова оборонця Ломінського //Новий Час.- 1934.- № 128.- 11 червня.
275) Промова оборонця д-ра Ст. Шухевича //Діло.- 1932.- № 285.- 23 грудня.
276) Процес Голуфки // Діло. - 1933.-№ 212.- 5 жовтня.
277) Процес д-ра Ярослава Селезінки // Діло.-1924.- № 212.- 24 вересня.
278) Процес за могилу У.С.С. // Новий Час.- 1934.-№ 97.- 4 травня.
279) Процес проти адвокатів д-ра І. Кульчицького і д-ра В. Гаманя // Новий Час.- 1937.- № 18.- 23 січня.
280) Сафулько Сергій. Замість переднього слова // Гловацький Іван. Українські адвокати у політичних судових процесах у Східній Галичині (1921-1939 рр.).-Львів, 2003.-С. 7-8.
281) “Свій до Свого” // Життя і Право.-1930.-Ч. 3.- С. 10-11.
282) Сен-Жерменский мирный договор. Полный перевод с франц. Тексты под ред. Ю. Клюшникова и А. Сабашина. – М., 1925.- 230 с.
283) Сеник С. Ф. Святоюрський процес //Спогади учасників Великої Жовтневої соціалістичної революції та боротьби за радянську владу на західноукраїнських землях.- Львів, 1957.-С. 56-72.
284) Скандал по захисту // Український революціонер.- 1928.- № 3 (18).-25 травня.
285) Словарь иностранных слов. Под ред. И. Лехина и Ф. Петрова. – М., 1954.
286) Смертная казнь: за и против //Составители Шишов О. Ф., Парфенова Т. С.- М., 1989.- С. 250.
287) Справа Східної Галичини // Діло.-1922.-№ 5.- 6 вересня.
288) Справа Східної Галичини в англійському парламенті //Діло.-1923.- № 5.-12 квітня.
289) Станик В. А. Уголовное право Польской Народной Республики. Основные положения.- М., 1955.- 198 с.
290) Стахів М. Західна Україна: нарис історії державного будівництва, збройної та дипломатичної оборони в 1918-1923 рр.-Т. 3.- Скрентон, 1959.-200 с.
291) Судять // Новий Час.-1925.- № 34.-14 травня.
292) VІІ конференція Унії Ліги Націй // Діло.- 1923.- № 77.- 10 липня.
293) Таганцев Н. С. Русское уголовное право. Часть общая.- Т. 1.- Спб, 1902.-815 с.
294) Трайнин И. П. Национальные противоречия в Австро-Венгрии и ее распад.-М., 1947.- 305 с.
295) Третя дія трагедії. Смерть Василя Біласа і Дмитра Данилишина // Діло.- 1932.- № 287.- 25 грудня.
296) Українська Національна Рада // Діло.- 1922.- № 6.- 7 вересня.
297) Український священик перед судом // Новий Час.-1933.- № 120.- 2 червня.
298) Учреждения Западной Украины до воссоединения ее в едином украинском советском социалистическом государстве. Справочник.- Издание Львовского государственного Университета.- Львов, 1955.-168 с.
299) Хайд Ч.Ч. Международное право, его понимание и применение Соединенными Штатами Америки.- М., 1951.-Т. 2.-532 с.
300) Цольнер Еріх. Історія Австрії /Пер. з нім. Р. Дубасевича, Х. Назаркевич та ін.- Львів, 2001.-560 с.
301) Чайковський Андрій. Чого треба вимагати від українського адвоката? // Життя і Право.- 1931.- Ч. 2.- С. 9-14.
302) Чайковський Данило. Білас і Данилишин.- Нью-Йорк, 1969.- 130 с.
303) Чіль Р. З Галицької України // Нова Україна.- 1923.- № 1-2.- С. 234-241.
304) Шумук Д. Пережите і передумане.-К., 1998.- 364 с.
305) Шухевич С. Моє життя. Спогади.- Лондон, 1991.-619 с.
306) Шухевич Степан. Причинок до історії українських політичних процесів за Польщі // Краківські Вісті.- 1941.- № 29.- 25 лютого.
307) Яворський О. М. Володимирський процес 151-го //Український історичний журнал.- 1966.- №12.- С. 124-131.
308) Allerhand M. Stosunek werdyktu ławy przysięgłych do wyroku sądowego // Przegląd Sadowy i Administracyjny.-1899.- S.826-830.
309) Argasiński Karol. W sprawie swobodnego przesiedlania się adwokatów w Rzeczypospolitej Pjlskiej // Czasopismo adwokatów Polskich.- 1930.- № 6.- S. 5-8.
310) Arnold Jan. Obrona w sprawach antipaństwowych //Czasopismo Adwokatów Polskich.- 1926.- № 11.- S.5-7.
311) Axer Maurycy. Uwagi o drugim projekcie ustawy postępowania karnego // Przegląd prawa i administracji.- Lwów.- 1926.- S. 274-422.
312) Bader Jan. Oskarżony może mieć kilku obrońców //Głos Adwokatów.-1931.-№ 3.-S.55, 90-95.
313) Bardach Maurycy. Wolność przesiedlania się a pauperyzacja adwokatury // Palestra.- 1929.- № 3-4.- S.292-301
314) Basseches J., Karkis J. Ustrój adwokatury oraz zasady etyki adwokackiej.-Lwów, 1938.- 143 s.
315) Bassiouni M. Ch. Ideologically Motsvated Offences and the Political Offences Exception in Extradition – a Proposed Juridical Standart for an Unruly Problem // De Paul Law Review.- 1969.- № 2.- S.220-241.
316) Batowski H. Linia Kurzona a była Galicja Wschodnia (z dziejów stosunków polsko-radzieckich). Studia i materiały.- W., 1968.- T.3.- S. 173-174.
317) Belza S. Wynagrodz